Жесты: попытка обобщения и классификации

Жесты: попытка обобщения и классификации Правова органiзацiя працевлаштування громадян Виконала студентка IV курсу групи ПД-4. 1 Кiянiцина О. С. Мiжгалузевий iнститут управлiння Київ – 2006 Вступ Праця людини , її результати завжди цiнувалися суспiльством , визначали в ньому становище людини. Тому таке важливе право , як право на працю знаходить своє формулювання у Конституцiї України. Зокрема статтею 43 Конституцiї України визначено , що кожен громадянин України має право на працю. Це означає наявнiсть можливостi для кожного заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується, можливостi вiльно обирати вид дiяльностi, професiю, мiсце роботи вiдповiдно до своїх здiбностей i бажань. «Держава створює умови для повного здiйснення громадянами права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї та роду трудової дiяльностi, реалiзовує програми професiйно-технiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних потреб.» Це положення Конституцiї в загальних рисах визначає державну полiтику в сферi забезпечення зайнятостi i гарантiй реалiзацiї права громадян на працю. вiдповiдно до цього закону, а також глава ІП-А Кодексу законiв про працю «Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв». I. Поняття та органiзацiйнi форми працевлаштування Поняття працевлаштування розрiзняється в широкому i вузькому значеннях. Працевлаштування – це система органiзацiйних, економiчних, та правових заходiв, направлених на забезпечення трудової зайнятостi населення. У широкому значеннi працевлаштування об’єднує всi форми трудової дiяльностi , що не суперечать законодавству , включаючи самостiйне забезпечення себе роботою , в тому числi iндивiдуальну трудову дiяльнiсть, пiдприємство, фермерство. У вузькому значеннi пiд працевлаштуванням розумiють такi форми трудової дiяльностi , якi встановлюються при сприяннi органiв держави або недержавних органiзацiй на основi лiцензування. Громадяни України вiльно обирають види дiяльностi, якi не забороненi законодавством, у тому числi i не пов'язанi з виконанням оплачуваної роботи, а також професiю, мiсце роботи вiдповiдно до своїх здiбностей. Примушування до працi в будь-якiй формi не допускається. Добровiльна незайнятiсть громадян не є пiдставою для притягнення їх до адмiнiстративної або кримiнальної вiдповiдальностi. В Українi до зайнятого населення належать громадяни, якi проживають на її територiї на законних пiдставах : працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на пiдприємствах незалежно вiд форм власностi, у мiжнародних та iноземних органiзацiях в Українi i за кордоном; обранi, призначенi або затвердженi на оплачувану посаду в державних органах та об'єднаннях громадяни; проходять службу в Збройних Силах, Службi безпеки, Прикордонних вiйськах, вiйськах внутрiшнiх справ i цивiльної оборони, iнших вiйськових формуваннях, створених вiдповiдно до законодавства України, альтернативну (невiйськову) службу; направленi на виконання оплачуваних громадських робiт; проходять професiйну пiдготовку, перепiдготовку i пiдвищення квалiфiкацiї з вiдривом вiд виробництва; навчаються в денних середнiх загальноосвiтнiх школах, професiйних навчально-виховних i вищих навчальних закладах; З норм трудового законодавства України можна визначити такi органiзацiйно-правовi форми працевлаштування громадян України, iноземних громадян та осiб без громадянства: порядку; б) укладення громадянами трудових договорiв при органiзованому наборi; в) переведення працiвникiв за їхньою згодою на iншi пiдприємства, органiзацiї, установи; г) укладення трудового договору за направленням Державної служби зайнятостi України; д) укладення громадянами трудових договорiв за сприяння суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, що займаються посередництвом у працевлаштуваннi громадян. I. Нормативно-правовi акти по працевлаштуванню громадян Трудовi вiдносини за своєю природою є досить складними , а тому регулюються за допомогою численних нормативних актiв як нацiонального так i мiжнародного права. У Конституцiї України , зокрема статтею 43 визначено, що кожен має право на працю , i держава створює умови для повного здiйснення громадянами права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї та роду трудової дiяльностi, реалiзує програми професiйно-технiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних потреб. Наступним нормативно – правовим актом є Кодекс законiв про працю, вiн визначає правовi засади , гарантiї здiйснення громадянами України їх конституцiйного права на працю та розпоряджатись своїми здiбностями до продуктивної працi. Окремi положення, якi вiднесенi до законодавства про зайнятiсть, мiстяться у главi ПІ-А «Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв» . Основу нацiонального законодавства про зайнятiсть становить Закон України «Про зайнятiсть населення», який був прийнятий Верховною Радою України 1 березня 1991 року (з подальшими змiнами та доповненнями). В ньому чiтко вказанi права та обов’язки державної служби зайнятостi, державнi гарантiї права на вибiр професiї та виду дiяльностi , викладенi основнi принципи державної полiтики зайнятостi населення, регулювання та органiзацiя зайнятостi, визначення пiдходящої роботи та iншi важливi питання. Суттєве значення для регулювання вiдносин зайнятостi мають також пiдзаконнi нормативно-правовi акти, зокрема, вiдповiднi укази Президента України, постанови Кабiнету Мiнiстрiв України, нормативно-правовi акти Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України та деяких iнших центральних органiв виконавчої влади. Питанню працевлаштування багато уваги придiлено i у мiжнародно-правових актах , серед яких слiд згадати Загальну декларацiю прав людини прийнятою Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року , в якiй сказано, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи та на захист вiд безробiття. У свою чергу, статтею 6 Мiжнародного пакту про економiчнi, соцiальнi та культурнi права, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, передбачено, що держави, якi беруть участь у цьому пактi, визнають право на працю, що включає право кожної людини дiстати можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вона вiльно обирає або на яку вона вiльно погоджується, i зроблять належнi кроки для забезпечення цього права. Заходи, яких повиннi вжити держави — учасники цього пакту з метою повного здiйснення такого права, включають програми професiйно-технiчного навчання i пiдготовки, шляхи i методи досягнення продуктивної зайнятостi в умовах, що гарантують основнi полiтичнi й економiчнi свободи людини. У свою чергу, Європейська соцiальна хартiя встановлює, що з метою здiйснення права на працю її учасники зобов'язуються: вважати однiєю зi своїх найголовнiших цiлей i одним iз найголовнiших обов'язкiв досягнення i пiдтримання якомога високого i стабiльного рiвня зайнятостi, маючи на метi досягнення повної зайнятостi; ефективно захищати право працiвника заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає; створювати безкоштовнi служби працевлаштування для всiх працiвникiв або забезпечити їх функцiонування; забезпечувати належну професiйну орiєнтацiю, пiдготовку та переквалiфiкацiю або сприяти їм. Крiм цього, сьогоднi важко собi уявити законодавство про зайнятiсть без таких мiжнародно-правових актiв, як конвенцiї та рекомендацiї Мiжнародної Органiзацiї Працi (МОП),якi встановлюють мiжнароднi стандарти у сферi працевлаштування та зайнятостi. р. № 111 <Про дискримiнацiю в галузi працi i зайнятостi>, Конвенцiю № 122 «Про полiтику у галузi зайнятостi» 1964 року, Конвенцiю № 142 «Про професiйну орiєнтацiю i професiйну пiдготовку у галузi розвитку людських ресурсiв» 1975 року, Конвенцiю № 159 «Про професiйну реабiлiтацiю та зайнятiсть iнвалiдiв» 1983 року, якi ратифiкованi Україною. Конвенцiя 1958 р. № 111 про дискримiнацiю в галузi працi i зайнятостi мiстить достатньо гнучкi i загальнi положення, що стосуються дискримiнацiї в галузi працi i занять, якi б грунтувалися на вiдмiнностях раси, кольору шкiри, статi, релiгiї, полiтичних поглядiв, соцiального походження i нацiональної належностi. В цiй Конвенцiї передбачається, що країни, якi її ратифiкували, проводять полiтику лiквiдацiї дискримiнацiї вiдповiдно до умов i практики країни, скасовують або змiнюють будь-якi законодавчi положення, що не вiдповiдають цiй полiтицi, i вживають заходiв, якi можуть сприяти в загальнiй практицi рiвностi можливостей i звернень. Згiдно з Конвенцiєю № 122 «Про полiтику в галузi зайнятостi» 1964 року кожна держава — учасник цiєї Конвенцiї здiйснює активну полiтику, спрямовану на сприяння повнiй, продуктивнiй i вiльно обранiй зайнятостi. Причому вказана полiтика має на метi забезпечення роботи для всiх, хто бажає працювати ; щоб ця робота була якомога продуктивнiшою; була свобода вибору зайнятостi i можливостi для кожного працiвника здобути пiдготовку та використовувати свої навички i здiбностi для виконання роботи, до якої вiн придатний, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, релiгiї, полiтичних поглядiв, iноземного чи соцiального походження. Рекомендацiя 1962 р. № 117 про професiйне навчання передбачає створення нацiональних систем професiйного навчання, регламентує їх планування i управлiння, встановлює заходи щодо професiйної орiєнтацiї та вiдбору, допрофесiйної пiдготовки, органiзацiї самого навчання тощо, тобто фактично пропонує детальний план державних заходiв щодо органiзацiї професiйного навчання.[2] Огляд нормативних актiв у сферi працевлаштування та зайнятостi свiдчить про те, що багато держав прагне розробити заходи по забезпеченню повної, продуктивної i вiльно обраної зайнятостi , надання рiвних прав всiм хто бажає працювати незалежно вiд статi, раси, вiросповiдання. III. Органи , якi забезпечують зайнятiсть населення Перш за все зайнятiсть населення забезпечується державою , шляхом проведення активної соцiально-економiчної полiтики, спрямованої на задоволення його потреб у добровiльному виборi виду дiяльностi, стимулювання створення нових робочих мiсць i розвитку пiдприємництва. При цьому державна полiтика зайнятостi населення в Українi базується на таких законодавче визначених принципах : забезпечення рiвних можливостей усiм громадянам, незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної належностi, статi, вiку, полiтичних переконань, ставлення до релiгiї, в реалiзацiї права на вiльний вибiр виду дiяльностi вiдповiдно до здiбностей та про фесiйної пiдготовки з урахуванням особистих iнтересiв i суспiльних потреб; сприяння забезпеченню ефективної зайнятостi, запобiганню безробiттю, створенню нових робочих мiсць та умов для розвитку пiдприємництва; координацiї дiяльностi у сферi зайнятостi з iншими напрямами спiвробiтництва про фесiйних спiлок, асоцiацiй (спiлок) пiдприємцiв, власникiв пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноважених ними органiв у взаємодiї з органами державного управлiння в розробцi, реалiзацiї та контролi за виконанням заходiв щодо забезпечення зайнятостi населення; мiжнародного спiвробiтництва у вирiшеннi проблем зайнятостi населення, включаючи працю громадян України за кордоном та iноземних громадян в Українi. * заходи iнвестицiйної та податкової полiтики, спрямованi на рацiональне розмiщення продуктивних сил, створення нових технологiй, створення малих пiдприємств i застосування гнучких режимiв працi та працi вдома, iншi заходи, якi сприяють збереженню i розвитку системи робочих мiсць; * забезпечення прав i iнтересiв працiвникiв, вдосконалення законодавства про зайнятiсть населення i працю ; * проведення аналiтичних та наукових дослiджень структури робочої сили; * регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в частинi залучення i використання iноземної робочої сили в Українi на основi квотування i лiцензування; * сприяння в разi необхiдностi створенню додаткових робочих мiсць пiдприємствами, установами i органiзацiями всiх форм власностi, а також полiпшенню умов працi у суспiльному * органiзацiю професiйної орiєнтацiї. У забезпеченнi зайнятостi та органiзацiї працевлаштування населення, реалiзацiї державної полiтики зайнятостi , соцiальної пiдтримки тимчасово не працюючих громадян беруть участь державнi органи двох видiв : загальнi та спецiальнi. Загальне керiвництво працевлаштуванням i його органiзацiя покладається на Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України i його органи на мiсцях. Спецiальним органом працевлаштування виступає Державна служба зайнятостi , дiяльнiсть якої здiйснюється пiд керiвництвом Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та органiв мiсцевого самоврядування. Державного центру зайнятостi Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики законодавства про зайнятiсть населення. заклади професiйної пiдготовки незайнятого населення , бюро зайнятостi, центри реабiлiтацiї населення , пiдприємства, установи i органiзацiї, пiдпорядкованi службi зайнятостi. одержувати вiд пiдприємств, установ i органi зацiй незалежно вiд форм власностi статистичнi данi по наявнiсть вакантних робочих мiсць, характер i нятих i звiльнених працiвникiв та iнформацiю про передбачуванi змiни в органiзацiї виробництва i працi, iншi заходи, що можуть призвести до вивiль нення працiвникiв; розробляти i вносити на розгляд мiсцевих Рад народних депутатiв пропозицiї про встановлення для пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi квоти прийняття на роботу осiб, якi потребують соцiального захисту i нездатнi на рiвних направляти для працевлаштування на власностi за наявностi там вiльних робочих мiсць (вакантних посад) громадян, якi звертаються до служби зайнятостi, вiдповiдно до рiвня їх освiти i професiйної пiдготовки; направляти безробiтних громадян за їх ба жанням на оплачуванi громадськi роботи; дянами при їх працевлаштуваннi з попереднiм (у разi потреби) професiйним навчанням, оплатою вар рахунок коштiв пiдприємств, установ i органiзацiй; осiб, працевлаштування яких потребує здобуття но вої професiї (спецiальностi), а також установлювати вносити пропозицiї до мiсцевих Рад народних депутатiв про зупинення на строк до 6 мiсяцiв одночасною частковою або повною компенсацiєю витрат пiдприємств, викликаних цiєю вiдстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України; компенсувати до 50 вiдсоткiв витрат пiдпри працiвникiв, якi пiдлягають скороченню у зв'язку зi їх працевлаштування. аналiз i прогноз попиту та пропозицiї на робо чу силу, iнформування населення й державних органiв управлiння про стан ринку працi; пiдприємств, установ i органiзацiй або уповноваже них ними органiв, якi звертаються до служби зайня тостi, про можливiсть одержання роботи i забезпе чення робочою силою, вимоги, що ставляться до професiї, та з iнших питань, що є корисними для сприяння зайнятостi населення; ведення облiку вiльних робочих мiсць i грома дян, якi звертаються з питань працевлаштування; дящої роботи i власникам пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваженим ними органам у доборi необхiдних працiвникiв; органiзацiя при потребi професiйної пiдготов ки i перепiдготовки громадян у системi служби зай нятостi або направляння їх до iнших навчальних закладiв, що ведуть пiдготовку та перепiдготовку працiвникiв, сприяння пiдприємствам у розвитковi та визначеннi змiсту курсiв навчання й перенавчання; надання послуг з працевлаштування та про ти професiю або мiсце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, змiною умов i режиму працi тощо), вивiльнюваним працiвникам i незайня тому населенню; . реєстрацiя безробiтних; участь у пiдготовцi перспективних i поточних державних i територiальних програм зайнятостi та У складi державної служби зайнятостi створюється iнспекцiя, що здiйснює контроль за виконанням законодавства про зайнятiсть пiдприємствами, установами й органiзацiями, незалежно вiд форм України на випадок безробiття, передбачених на цi цiлi.[3] державною службою безплатно. Дiяльнiсть Державної служби зайнятостi є посередницькою мiж громадянами , якi звернулися до неї за допомогою , та пiдприємствами , установами , органiзацiями. Крiм Державної служби зайнятостi посередницьку дiяльнiсть у працевлаштуваннi здiйснюють суб’єкти пiдприємницької дiяльностi. Суб’єкти пiдприємницької дiяльностi можуть надавати платнi послуги , пов’язанi з профорiєнтацiєю населення , посередництвом у працевлаштуваннi громадянам в Українi та за кордоном , лише на пiдставi дозволу ( лiцензiї ) , який видається Державним центром зайнятостi. При наданнi зазначених послуг без такого дозволу державна служба зайнятостi стягує iз суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi штраф у 50 – кратному розмiрi неоподаткованого мiнiмуму доходiв громадян за кожну особу , якiй надавалися такi послуги , та припиняє цей вид дiяльностi. Створюватися координацiйнi комiтети сприяння зайнятостi з однакової кiлькостi представникiв профспiлок, органiв державного управлiння, власникiв пiдприємств або уповноважених ними органiв, пiдприємцiв. Порядок формування координацiйних комiтетiв i органiзацiя їх роботи визначаються представленими в них сторонами. Професiйнi спiлки також беруть участь у розробцi державної полiтики зайнятостi, вiдповiдних законодавчих актiв України i рiшень мiсцевих державних адмiнiстрацiй, виконавчих органiв Права i повноваження професiйних спiлок щодо забезпечення захисту громадян вiд безробiття та його наслiдкiв визначаються генеральною, галузевими, регiональними угодами та колективними договорами, що укладаються профспiлковими органами з власниками пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваженими ними органами або уповноваженi ними органи проводять спiльнi консультацiї з проблем зайнятостi населення , мають право вносити пропозицiї вiдповiдним органам про перенесення строкiв або тимчасове припинення чи вiдмiну заходiв , пов’язаних з вивiльненням працiвникiв. [4] IV. Порядок проведення працевлаштування громадян Громадяни мають право на працевлаштування i вибiр мiсця роботи шляхом звернення до пiдприємства, установи, органiзацiї, iндивiдуального селянського (фермерського) господарства i до iншого роботодавця або при безплатному сприяннi державної служби зайнятостi. Іноземцi та особи без громадянства, крiм найнятих вiдповiдно до угоди про розподiл про дукцiї, якi прибули в Україну на визначений дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятостi України, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України. Працевлаштування в Українi iноземцiв, найнятих iнвестором у межах i за посадами (спецiальнiстю), визначеними угодою про розподiл угодою про розподiл продукцiї , здiйснюється без отримання дозволу на працевлаштування. дозволу державної служби зайнятостi України з пiдприємств, установ i органiзацiй, незалежно вiд форм власностi, державна служба зайнятостi стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмiрi неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян. Цi кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соцiального страхування України на випадок безробiття. Порядок i умови укладення трудового договору визначаються Працевлаштування громадян за сприяння Державної служби зайнятостi населення починається зi звернення громадян до цiєї служби. В результатi звернення громадянина до служби зайнятостi мiж ними виникають правовiдносини, що породжують певнi права i обов'язки обох сторiн, наслiдком яких є конкретнi дiї по пiдшуканню пiдходящої роботи. До Державної служби зайнятостi мають право звертатися за безплатним сприянням у працевлаштуваннi всi незайнятi громадяни, якi бажають працювати, а також зайнятi громадяни, якi бажають змiнити мiсце роботи, працевлаштуватися за сумiсництвом чи у вiльний вiд навчання час. Громадяни, якi звернулись до служби зайнятостi , мають право на отримання вiдповiдної iнформацiї, а також консультацiї щодо професiйної орiєнтацiї. Незайнятi громадяни (в тому числi особи, якi доглядають за iнвалiдом І групи або дитиною-iнвалiдом вiком до 16 рокiв, а також за пенсiонером, який за висновком медичного закладу потребує постiйного стороннього догляду), iнвалiди та пенсiонери, якi звертаються до Державної служби зайнятостi за сприянням у працевлаштуваннi, пiдлягають реєстрацiї у цiй службi. Реєстрацiя та облiк громадян, якi звертаються за сприянням у працевлаштуваннi, здiйснюється Державною службою зайнятостi за мiсцем постiйного проживання (постiйної або тимчасової прописки) за умови пред'явлення паспорта i трудової книжки, а у разi потреби — вiйськового квитка, документа про освiту або документiв, якi їх замiнюють, а iноземних громадян i осiб без громадянства, якi постiйно проживають в Українi, — тiльки за наявностi постiйної прописки. У разi вiдсутностi у громадянина паспорта його може замiнити довiдка, яка видається житлово-експлуатацiйною конторою або мiсцевим органом внутрiшнiх справ iз зазначенням мiсця постiйного проживання (реєстрацiї) особи, якщо паспорт перебуває в органах внутрiшнiх справ на оформленнi, переоформленнi, а також свiдоцтва про народження та довiдки з житлово-експлуатацiйної контори або органiв мiсцевого самоврядування iз зазначенням мiсця проживання (постiйної або тимчасової прописки) для громадян до 16 рокiв. У разi вiдсутностi трудової книжки громадянин, який вперше шукає роботу, повинен пред'явити паспорт, диплом або iнший документ про освiту чи професiйну пiдготовку, а звiльненi вiйськовослужбовцi — вiйськовий квиток. замовника довiдку про вiдмову в працевлаштуваннi або довiдку про самостiйне працевлаштування, форми якої затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 22 серпня 1996 р. № 992. Випускники професiйно-технiчних училищ пред'являють довiдку про надання можливостi самостiйного працевлаштування. При вiдсутностi у них такої довiдки їм надаються протягом календарного року з дня закiнчення навчання консультацiйнi послуги. Громадяни, якi втратили роботу в колективних сiльськогос подарських пiдприємствах, у тому числi звiльненi у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi, пред'являють довiдку про вихiд iз складу членiв сiльськогосподарського пiдприємства, сiльськогосподарського колективу, сiльськогосподарського ак цiонерного товариства, видану цим пiдприємством, кооперати Особи, якi одержують пенсiю, пред'являють пенсiйне посвiдчення або посвiдчення iнвалiда. У Державнiй службi зайнятостi громадяни реєструються на загальних пiдставах як такi, що шукають роботу, крiм осiб, якi реєструються на пiдставi статтi 26 Закону України «Про зайнятiсть населення», а саме працiвники , якi втратили роботу у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi. або осiб, що їх замiнюють. Реєстрацiя громадян як таких, що шукають роботу, здiйснюється Державною службою зайнятостi за заявою громадян незалежно вiд часу втрати роботи. Водночас для деяких категорiй працiвникiв встановлено окремi вимоги щодо часу їх реєстрацiї як таких, що шукають роботу та подання документiв , а саме: — працiвники, трудовий договiр з якими було розiрвано з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зi змiнами в органiзацiї виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiєю, реорганiзацiєю або перепрофiлюванням пiдприємств, установ i органiзацiй, скороченням чисельностi або штату працiвникiв (пункт 1 статтi 40 КЗпП України), повиннi бути зареєстрованi в Державнiй службi зайнятостi як такi , що шукають роботу, протягом семи календарних днiв пiсля звiльнення; реєструються у державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, протягом семи календарних днiв пiсля звiльнення. працiвники, звiльненi з пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi у зв'язку з вiдселенням або самостiйним переселенням з територiї радiоактивного забруднення, реєструються у Державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, протягом одного мiсяця пiсля звiльнення; вiйськовослужбовцi, звiльненi з вiйськової служби у зв'язку реєструються у Державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, протягом семи календарних днiв з дня поставлення на вiйськовий облiк вiйськовими комiсарiатами. Громадяни, якi протягом семи календарних днiв не зареєструвалися у державнiй службi зайнятостi через хворобу чи з iнших поважних причин, повиннi звернутися до центру зайнятостi на наступний день пiсля хвороби чи iншої поважної причини i зареєструватися як такi, що шукають роботу. У разi порушення цього строку вони втрачають передбаченi законодавством особливi гарантiї, а умови виплати допомоги по безробiттю та її розмiр встановлюються на загальних пiдставах. Громадяни, що зареєструвалися в Державнiй службi зайнятостi як особи, що шукають роботу, мають право на отримання безоплатної професiйної орiєнтацiї, консультацiї, одержання вiдповiдної iнформацiї з метою вибору виду дiяльностi, професiї, мiсця роботи, режиму працi. Громадянам, зареєстрованим у Державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, протягом семи календарних днiв з моменту реєстрацiї пiдбирається «пiдходяща робота». Визначення пiдходящої роботи мiститься у статтi 7 Закону України «Про зайнятiсть населення», згiдно з якою для громадян, що втратили роботу i заробiток (трудовий дохiдi. пiдходящою вважається робота, що вiдповiдає освiтi, професiї (спецiальностi), квалiфiкацiї працiвника i надається в тiй самiй мiсцевостi, де вiн проживає. Заробiтна плата повинна вiдповiдати рiвню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рiвня, що склався в галузi вiдповiдної сфери за минулий мiсяць. При пропозицiї пiдходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спецiальнiстю, його попередня дiяльнiсть, вiк, досвiд, становище на ринку працi, тривалiсть перiоду безробiття. В свою чергу, для громадян, якi вперше шукають роботу i не мають професiї (спецiальностi), пiдходящою вважається робота, яка потребує попередньої професiйної пiдготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професiйної пiдготовки, а для громадян, якi бажають вiдновити трудову дiяльнiсть пiсля перерви тривалiстю понад шiсть мiсяцiв, — робота за спецiальнiстю, що потребує попередньої перепiдготовки чи пiдвищення квалiфiкацiї, а в разi неможливостi її надання — iнша оплачувана робота за спорiдненою професiєю (спецiальнiстю). Для громадян, якi працювали не за професiєю (спецiальнiстю) понад шiсть мiсяцiв, пiдходящою вважається робота, яку вони виконували за останнiм мiсцем роботи, а робота за основною професiєю (спецiальнiстю) може бути пiдходящою за умови попередньої перепiдготовки чи пiдвищення квалiфiкацiї з урахуванням потреб ринку працi у цiй професiї (спецiальностi). У разi неможливостi надання громадяниновi роботи за професiєю (спецiальнiстю) протягом шести мiсяцiв безробiття пiдходящою вважається робота, яка потребує змiну професiї (спецiальностi) з урахуванням здiбностей, здоров'я громадянина i колишнього досвiду, доступних для нього видiв навчання та потреб ринку працi у цiй професiї (спецiальностi). При змiнi громадянами професiї (спецiальностi) за направленням державної служби зайнятостi пiдходящою вважається робота як за новою, так i за попередньою професiєю (спецiальнiстю) за останнiм мiсцем роботи. Закон також передбачає право мiсцевих Рад народних депутатiв встановлювати транспортну доступнiсть та iншi критерiї пiдходящої роботи, якi посилюють соцiальний захист населення. Громадяни, зареєстрованi у Державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, зобов'язанi сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати всi рекомендацiї центру зайнятостi, вiдвiдувати центр зайнятостi у строки, встановленi працiвником цiєї служби. Процес працевлаштування громадян за сприяння Державної служби зайнятостi пiсля їх реєстрацiї як таких, що шукають роботу, та пошуку для них «пiдходящої роботи» продовжується через надання громадянину направлення на роботу, на пiдставi якого вiн та роботадавець укладають трудовий договiр.[5] роботи, яка вiдповiдає професiйним навикам громадянина; втрати здатностi виконання роботи за попередньою професiєю; пошуку роботи вперше i вiдсутностi професiї (спецiальностi) — особам, що зареєстрованi в Державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, забезпечується надання професiйної пiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї i перепiдготовка осiб. Виходячи iз принципу свободи працi, правовiдносини зi службою працевлаштування завжди можуть бути припиненi за iнiцiативою громадянина. Вiн може вiдмовитись вiд послуг по працевлаштуванню як до отримання направлення на роботу, так i пiсля нього. Направлення на роботу є рекомендацiєю для власника або уповноваженого ним органу прийняти громадянина на роботу, за винятком випадкiв направлення на роботу в межах встановлених квот, згiдно укладених контрактiв випускникiв вузiв , коли воно зобов'язує роботодавця прийняти громадянина на роботу. Тому власник або уповноважений ним орган теж може вiдмовити у працевлаштуваннi направленого громадянина, наприклад, на пiдставi його невiдповiдностi за професiйними якостями чи за станом здоров'я роботi, вказанiй в направленнi. Процес працевлаштування закiнчується укладенням трудового договору громадянина з власником або уповноваженим ним органом. Процес працевлаштування не обмежується конкретними строками. Працевлаштування триває до того часу, поки громадянин не буде влаштований на роботу або навчання. З облiку в службi зайнятостi можуть бути знятi тiльки тi громадяни, якi в перiод пiдшукання їм пiдходящої роботи вiдмовились вiд двох пропозицiй. Протягом шести наступних мiсяцiв (для громадян, якi користуються пiльгами щодо працевлаштування, — протягом трьох мiсяцiв) їм надаються лише консультацiйнi послуги. Пiсля закiнчення цього строку такi громадяни можуть повторно зареєструватись у службi зайнятостi як такi, що шукають роботу. Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi комiтети вiдповiдних рад за участю державної служби зайнятостi для забезпечення тимчасової зайнятостi населення органiзують проведення оплачуваних громадських робiт на пiдприємствах комунальної власностi i за договорами на iнших пiдприємствах. з метою тимчасової роботи громадян, якi втратили роботу i заробiток, в першу чергу безробiтних, а також юнакiв до призову їх в Збройнi Сили, учнiвської молодi у вiльний вiд навчання час; забезпечення роботою осiб передпенсiйного вiку, iнвалiдiв, якi втратили професiйну i територiальну мобiльнiсть; трудової реабiлiтацiї громадян, якi мали значну перерву в професiйнiй дiяльностi у зв'язку iз тривалою хворобою, вихованням дiтей, доглядом за непрацездатними членами сiм'ї тощо. Порядок органiзацiї та проведення оплачуваних громадських робiт регулюється Положенням, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 квiтня 1998 р. № 578. До видiв робiт, якi можуть застосовуватися пiд час органiзацiї оплачуваних громадських робiт, належать благоустрiй та озеленення територiй населених пунктiв, зон вiдпочинку i туризму; пiдсобнi та ремонтнi роботи на будiвництвi житла, об'єктiв соцiальної сфери (дитячих дошкiльних закладiв, спортивних майданчикiв, закладiв культури i охорони здоров'я будинкiв для осiб похилого вiку та iнвалiдiв ); будiвництво шляхiв, водопровiдних, каналiзацiйних, газових, залiзничних, портових та iнших господарських споруд; землевпоряднi та мелiоративнi роботи; виконання сiльськогосподарських робiт (пiд час весняно-польових робiт, збирання врожаю, сiнокосiння); окремi види робiт на овочевих базах; виконання вантажно-розвантажувальних робiт на залiзницях; догляд за особами похилого вiку та iнвалiдами, а також догляд за хворими в закладах охорони здоров'я; збирання та заготiвля лiкарських рослин i ягiд; iншi доступнi види трудової дiяльностi. Для органiзацiї оплачуваних громадських робiт можна використовувати на договiрнiй основi тимчасову роботу на пiдприємствi на строк до двох мiсяцiв. Не можуть використовуватися пiд громадськi роботи вакантнi робочi мiсця. Оплачуванi громадськi роботи є пiдходящою роботою для осiб, якi вперше шукають роботу i не мають професiї (спецiальностi). Для проведення оплачуваних громадських робiт мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи вiдповiдних рад створюють на пiдвiдомчих пiдприємствах за рахунок коштiв мiсцевого бюджету спецiальнi додатковi робочi мiсця, в тому числi з гнучкими формами зайнятостi, а також вивчають умови та порядок створення таких робочих мiсць на iнших пiдприємствах, незалежно вiд форм власностi i господарювання. їх до пiдприємств. Вiдповiдно до прийнятого рiшення центри зайнятостi укладають договори з пiдприємствами комунальної власностi. Центри зайнятостi безпосередньо можуть укладати договори про органiзацiю оплачуваних громадських робiт з пiдприємствами усiх форм власностi. На пiдставi укладених договорiв державною службою зайнятостi здiйснюється направлення громадян на оплачуванi громадськi роботи. З громадянами, якi бажають брати участь в оплачуваних громадських роботах, пiдприємства укладають строковi трудовi договори з правом їх продовження за погодженням сторiн до вирiшення питання про їх працевлаштування на пiдходящу роботу. Громадянам, зайнятим на оплачуваних громадських роботах, тривалiсть робочого часу встановлюється вiдповiдно до законодавства про працю України. При цьому до оплачуваного робочого часу громадянина , зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається 2 години на тиждень, призначенi для пошуку пiдходящої роботи та вiдвiдування центру зайнятостi. Оплата працi осiб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, здiйснюється за фактично виконану роботу i не може бути меншою мiнiмального розмiру заробiтної плати, встановленої законодавством. За умови якiсного виконання норм працi пiдприємства можуть встановлювати вiдповiднi доплати до заробiтної плати. Також органiзовуються сезоннi робiти. Сезонними вважаються роботи, якi через природнi i клiматичнi умови виконуються не весь рiк, а протягом певного перiоду (сезону), але не бiльше 6 мiсяцiв. Сезоннi роботи органiзуються пiдприємствами за сприянням державної служби зайнятостi i мiсцевих органiв виконавчої влади для пiдвищення ефективностi виробництва трудонедостатнiх регiонiв та прискорення їх економiчного розвитку. Направлення робiтникiв на сезоннi роботи проводиться центрами зайнятостi за прямими договорами з пiдприємствами усiх форм власностi, якi потребують додаткової робочої сили, i здiйснюється на добровiльних засадах. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстрованi у державнiй службi зайнятостi як безробiтнi. При направленнi на пiдприємство заповнюється картка персонального облiку громадян, якi звернулися до державної служби зайнятостi за сприянням у працевлаштуваннi на сезоннi роботи. Не допускається направлення на сезоннi роботи громадян, якi пiдлягають призову на вiйськову службу у перiод виконання сезонних робiт, крiм тих, якi мають вiдстрочку. Громадяни, зареєстрованi у державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, i безробiтнi, якi виявили бажання працювати на сезонних роботах, знiмаються з облiку. В картцi персонального облiку робиться запис про працевлаштування на сезонну роботу, зазначаються номер договору мiж центром зайнятостi i пiдприємством та дата початку роботи. Пiсля закiнчення строку дiї договору громадяни мають право на перереєстрацiю в державнiй службi зайнятостi за мiсцем постiйного проживання. [6] Поряд з правами i державними гарантiями по працевлаштуванню , матерiальної i соцiальної пiдтримки громадян в перiод безробiття законодавство України передбачає для них певнi обов'язки, а також встановлює вiдповiдальнiсть за їх невиконання. Перш за все, громадяни повиннi сприяти своєму працевлаштуванню вiдповiдно до рекомендацiй служби зайнятостi. Вони повиннi перiодично з'являтись в органи служби зайнятостi для перереєстрацiї i повiдомляти про влаштування на тимчасову, сезонну чи постiйну роботу в перiод одержання допомоги по безробiттю. Вiдповiдальнiсть за невиконання обов'язкiв передбачає: припинення виплати допомоги по безробiттю у разi її одержання обманним шляхом i зняття з облiку в службi зайнятостi; припинення виплати допомоги по безробiттю на строк до 3-х мiсяцiв у випадку: а) приховування вiд служби зайнятостi вiдомостей про б) порушення безробiтним умов його реєстрацiї та пе ререєстрацiї як безробiтного; в) вiдмови вiд 2-х пропозицiй пiдходящої роботи; г) вiдмови вiд роботи за спецiальнiстю, набутою пiсля перенавчання за направленням служби зайнятостi; д) припинення навчання у навчальному закладi пiдви щення квалiфiкацiї та перепiдготовки без поважних при чин. Громадяни мають право оскаржити дiї працiвникiв державної служби зайнятостi до вiдповiдного вищестоящого за пiдпорядкуванням органу цiєї служби або до суду в порядку, встановленому законодавством. V. Державнi гарантiї працевлаштування населення Державнi гарантiї працевлаштування населення закрiпленi в статтях 4 i 5 Закону України “Про зайнятiсть населення “. Основнi державнi гарантiї мiстяться в статтi 4 цього закону , в нiй говориться , що держава гарантує працездатному населенню у працездатному вiцi в Українi: а) добровiльнiсть працi, вибiр або змiну професiї та виду дiяльностi б) захист вiд необгрунтованої вiдмови у прийняттi на роботу i незаконного звiльнення , а також сприяння у збереженнi роботи; в) безплатне сприяння у пiдборi пiдходящої роботи i працевлаштуваннi вiдповiдно до покликання, здiбностей, професiйної пiдготовки, освiти, з урахуванням суспiльних потреб, всiма доступними засобами, включаючи професiйну орiєнтацiю i перепiдготовку; д) виплату вихiдної допомоги працiвникам, якi втратили постiйну роботу на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, у випадках i на умовах, передбачених чинним законодавством; перепiдготовку в навчальних закладах або в системi державної служби зайнятостi з виплатою матерiальної допомоги; є) виплату безробiтним в установленому порядку допомоги по безробiттю, матерiальної допомоги по безробiттю, матерiальної допомоги членам сiм'ї, якi перебувають на їх утриманнi, та iнших видiв допомоги; ж) включення перiоду перепiдготовки та навчання нових професiй, участi в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробiттю та матерiальної допомоги по безробiттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу; з) надання роботи за фахом на перiод не менше трьох рокiв молодим спецiалiстам - випускникам державних навчальних закладiв держави, ранiше заявлених пiдприємствами, установами, органiзацiями. Крiм Закону України “Про зайнятiсть населення “,гарантiї забезпечення права громдян на працю закрiпленi в статтi 5-1 Кодексу законiв про працю , держава гарантує працездатним громадянам, якi постiйно проживають на територiї України, вiльний вибiр виду дiяльностi: безплатне сприяння державними службами зайнятостi у пiдборi пiдходящої роботи i працевлаштуваннi вiдповiдно до покликання, здiбностей, професiйної пiдготовки, освiти з урахуванням суспiльних потреб; надання пiдприємствами вiдповiдно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних закладiв; безплатне навчання безробiтних новим професiям, перепiдготовку з виплатою стипендiй; компенсацiю вiдповiдно до законодавства матерiальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в iншу мiсцевiсть; правовий захист вiд необгрунтованої вiдмови у прийняттi на роботу i незаконного звiльнення, а також сприяння у збереженнi роботи. соцiального захисту i не здатнi на рiвних конкурувати на ринку працi. До них належать : жiнки , якi мають дiтей вiком до 6 рокiв ; молодь, яка закiнчила або припинила навчання у середнiх загальноосвiтнiх школах, професiйно-технiчних закладах освiти, звiльнилися зi строкової вiйськової або альтернативної ( невiйськової ) служби та якiй надається перше робоче мiсце , дiти ( сироти ) , якi залишились без батькiвського пiклування , а також особи , яким виповнилось 15 рокiв i якi за згодою одного з батькiв чи особи , що їх замiняє , можуть як виняток прийматись на роботу особи передпенсiйного вiку ( чоловiки з досягненням 58 рокiв, жiнки – 53 рокiв) ; особи , звiльненi пiсля вiдбуття покарання чи примусового лiкування ; iнвалiдам, якi не досягли пенсiйного вiку. З метою працевлаштування цих категорiй громадян (крiм iнвалiдiв, якi не досягли пенсiйного вiку) мiсцевi державнi адмiнiстрацiї , виконавчi органи вiдповiдних рад за поданням центрiв зайнятостi бронюють та встановлюють квоти робочих мiсць на пiдприємствах , установах, органiзацiях, незалежно вiд форм власностi , з чисельнiстю понад 20 чоловiк до 5 % загальної чисельностi робочих мiсць за робiтничими професiями , у тому числi з гнучкими формами зайнятостi. Згiдно з п. 1 Положення про порядок бронювання на пiдприємствах, в органiзацiях i установах робочих мiсць для працевлаштування громадян , якi потребують соцiального захисту , затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 квiтня 1998 р. № 578 , броня – це кiлькiсть робочих мiсць для обов’язкового працевлаштування громадян , якi потребують соцiального захисту ; квота робочих мiсць – це закрiплена норма робочих мiсць , в тому числi з гнучкими формами зайнятостi , у вiдсотках до кiлькостi робочих мiсць для обов’язкового працевлаштування громадян , якi потребують соцiального захисту. У межах бронi мiсцевi державнi адмiнiстрацiї , виконавчi органи вiдповiдних рад встановлюють пiдприємствам квоту робочих мiсць для працевлаштування громадян , якi потребують соцiального захисту. Квота робочих мiсць встановлюється стосовно кожної категорiї громадян , якi потребують соцiального захисту. Квоти зменшуться або взагалi не встановлюються лише у разi скорочення чисельностi або штату працiвникiв пiдприємств, установ i органiзацiй у розмiрi, що перевищує встановлену квоту. У разi вiдмови у прийомi на роботу громадян iз числа категорiй, (крiм iнвалiдiв, якi не досягли пенсiйного вiку), у межах встановленої бронi з пiдприємств, установ та органiзацiй державна служба зайнятостi стягує штраф за кожну таку вiдмову в розмiрi чотирьох мiнiмальних заробiтних плат. Одержанi кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соцiального страхування України на випадок безробiття i можуть використовуватися для фiнансування витрат категорiй населення понад встановлену квоту. Крiм Закону України «Про зайнятiсть населення», деякi законодавчi акти України встановлюють i додатковi гарантiї щодо працевлаштування окремих верств населення, наприклад статтi 19, 20 Закону України «Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi» встановлюють також додатковi гарантiї в Українi для iнвалiдiв. у розмiрi 4 % вiд загальної чисельностi працюючих, а якщо працює вiд 15 до 25 чоловiк — у кiлькостi одного робочого мiсця. Зазначенi робочi мiсця iнвалiдiв повиннi вiдповiдати вимогам Положення про робоче мiсце iнвалiда i про порядок працевлаштування iнвалiдiв, затвердженого Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 3 травня 1995 року № 314. Пiдприємства , установи й органiзацiї незалежно вiд форми власностi i господарювання, де кiлькiсть працюючих iнвалiдiв менша, нiж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статтi 19 цього Закону, повиннi щороку сплачувати вiдповiдним вiддiленням Фонду України соцiального захисту iнвалiдiв штрафнi санкцiї, сума яких визначається у розмiрi середньої рiчної заробiтної плати на вiдповiдному пiдприємствi (в об'єднаннi), в установi, органiзацiї за кожне робоче мiсце, не зайняте iнвалiдом. працевлаштування вимагає, в першу чергу, вдосконалення його правового регулювання, включаючи необхiднiсть прийняття Верховною Радою України нового Трудового кодексу України, нової редакцiї Закону України «Про зайнятiсть населення», оновлення вiдповiдних пiдзаконних нормативних актiв з питань працевлаштування та приведення в цiлому законодавства України з питання працевлаштування у вiдповiднiсть з мiжнародно-правовими актами. Вирiшення зазначеного питання в умовах стабiлiзацiї та поступового росту економiки України, поряд iз проведенням вiдповiдних органiзацiйних заходiв, допоможе ефективнiше вирiшувати в Українi проблему зайнятостi та працевлаштування населення. Список литературы 1. Конституцiя України : Прийнята на п’ятiй сесiї Верховної Ради України 28 червня 1998 р. – К.: Преса України , 1997 р. - 80 с. 3. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань. - К.: видавництво А. С. К. 2003. – 1024 с. 4. Закон України “Про зайнятiсть населення “ вiд 1 березня 1991 року 5. Гирич О. Г. – Трудове право : Курс лекцiй. - К. : ТП Пресс, 2003. – 208 с. 6. Болотiна Н. Б., Чанишева Г.І. – Трудове право україни : Пiдручник ,2-ге видання ,- К.: Т-во “ Знання “, КОО, 2001. - 564 с. 7. Прокопенко В.І. – Трудове право України : Пiдручник. видання третє. – Х.: Консум, 2002. – 528 с. 8. Трудове право України : Академ. курс : Пiдручник \ А. Ю. Бабаскiн, Ю. В. Баранюк, С. В. Дрiжчана ; За ред. Н. М. Хуторян. - К.: вид. А. С. К., 2004. – 608 с. 9. Трудове право України : за ред. П. Д. Пилипенка. – К.: Концерн “ Видавничий Дiм “ Ін Юре “, 2004. – 536 с. [1] Трудове право України : Академ. курс : Пiдручник \ А. Ю. Бабаскiн, Ю. В. Баранюк, С. В. Дрiжчана ; За ред. Н. М. Хуторян. - К.: вид. А. С. К., 2004. – 608 с. [2] Трудове право України : Академ. курс : Пiдручник \ А. Ю. Бабаскiн, Ю. В. Баранюк, С. В. Дрiжчана ; За ред. Н. М. Хуторян. - К.: вид. А. С. К., 2004. – 608 с. [3] Закон України “Про зайнятiсть населення “ вiд 1 березня 1991 року [4] Кодекс законiв про працю України: Чинне законодавство зi змiнами та доповненнями на 15 серпня 2005 р.– К.: вид. Паливода А. В.,2005. - 112 с. [5] Трудове право України : Академ. курс : Пiдручник \ А. Ю. Бабаскiн, Ю. В. Баранюк, С. В. Дрiжчана ; За ред. Н. М. Хуторян. - К.: вид. А. С. К., 2004. – 608 с. [6] Прокопенко В.І. – Трудове право України : Пiдручник. видання третє. – Х.: Консум, 2002. – 528 с.