Основи рацiонального харчування
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра ботанiки та фармакогнозiї
Курсова робота
План
Вступ
Основи рацiонального харчування
Алiментарнi захворювання
Особливостi харчування населення в Українi, його негативнi наслiдки
ГМ продукти
Фреши
Вiтамiни
Висновки
Лiтература
ВСТУП
Основою всiх життєвих процесiв органiзму людини є постiйний обмiн речовин мiж органiзмом i навколишнiм середовищем. Із довкiлля людина споживає кисень, воду i харчовi продукти. Роль їжi полягає в поповненнi енергiї i тканинних елементiв, необхiдних для росту, розвитку i функцiонування органiзму, забезпечення обмiнних процесiв, нормального стану здоров'я i працездатностi. Саме завдяки харчуванню забезпечується безперервнiсть перебiгу двох протилежних i взаємопов'язаних процесiв асимiляцiї i дисимiляцiї.
У рiзнi iсторичнi часи склад їжi й характер харчування змiнювались залежно вiд розвитку виробничих сил суспiльства, клiмато-географiчних умов, напрямку господарської дiяльностi тощо. Характер харчування населення формувався поступово залежно вiд економiчного i культурного рiвня розвитку країни з урахуванням нацiональних звичаїв i особливостей.
Продукти харчування є рослинного i тваринного походження. Найбiльш розповсюдженi продукти рослинного походження: злаковi й продукти їх переробки, овочi, фрукти, ягоди, гриби. До продуктiв тваринного походження вiдносять м'ясо, рибу, яйця, молоко i молочнi продукти. Харчовий рацiон людини складається iз харчових продуктiв, якi мiстять бiлки, жири, вуглеводи, вiтамiни, мiнеральнi солi i в достатнiй кiлькостi воду. Поєднання харчових продуктiв у рацiонi повинно бути в такiй кiлькостi, щоб воно забезпечувало всi фiзiологiчнi потреби органiзму.
Харчування є основною бiологiчною потребою людини. Узагальнюючи свої уявлення про роль харчування, видатний росiйський фiзiолог І. П. Павлов зробив висновок, що їжа уособлює собою життєвий процес в усьому його об'ємi – вiд найелементарнiших фiзiологiчних властивостей органiзму, аж до найвищих проявiв людської натури".
чоловiкiв i жiнок в Українi зумовлена хворобами, у виникненнi яких харчування вiдiграє важливу роль.
здоров’я, опiрностi шкiдливим факторам навколишнього середовища, високiй фiзичнiй та розумовiй працездатностi, а також активному довголiттю. Вимоги до рацiонального харчування складаються iз вимог до:
1) харчового рацiону;
2) режиму харчування;
Вимоги до харчового рацiону:
1) енергетична цiннiсть рацiону повинна покривати енергозатрати органiзму;
2) належний хiмiчний склад — оптимальна кiлькiсть збалансованих мiж собою поживних речовин;
5) рiзноманiтнiсть їжi за рахунок широкого асортименту продуктiв i рiзних прийомiв їх кулiнарної обробки;
7) санiтарно-епiдемiчна безпечнiсть.
Режим харчування включає час i кiлькiсть прийомiв їжi, iнтервали мiж ними, розподiл харчового рацiону за енергоємкiстю, хiмiчним складом i масою по прийомах їжi. Умови прийому їжi: вiдповiдна обстановка, сервiровка столу, вiдсутнiсть вiдволiкаючих вiд їжi факторiв. [40]
АЛІМЕНТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Класифiкацiя алiментарних захворювань (за Б. Л. Смолянським)
Хвороби i синдроми недостатнього харчування.
1. Бiлково-енергетична недостатнiсть (БЕН): слабко виражена, помiрна, важка (І—III ступенi БЕН); алiментарний маразм, затримка фiзичного розвитку внаслiдок БЕН.
2. Бiлкова недостатнiсть, уключаючи квашiоркор.
— берi-берi; нiацину — пелагра; рибофлавiну — арибофлавiноз; вiтамiну В12 — анемiя, включаючи пернiцiозну анемiю, або анемiю Аддiсона—Бiрмера; фолату, включаючи фолатдефiцитну анемiю; вiтамiнiв В6, Е, К, пантотенової кислоти, бiотину.
4. Мiнеральна недостатнiсть: залiза (залiзодефiцитнi стани, включаючи анемiю); йоду (ендемiчний зоб, уключаючи природжену недостатнiсть йоду, або кретинiзм); фтору ( гiпофтороз, включаючи карiєс зубiв); цинку (гiпоцинкоз, уключаючи хворобу Прасада); селену (гiпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана); недостатнiсть кальцiю, фосфору, магнiю, натрiю, хлору, мiдi, хрому, марганцю.
5. Недостатнiсть незамiнних (есенцiальних) полiненасичених жирних кислот (ПНЖК).
6. Не уточненi види недостатнього харчування (харчових волокон, окремих амiнокислот тощо).
Хвороби i синдроми надмiрного харчування.
1. Енергетична надмiрнiсть харчування — алiментарне (екзогенно-конституцiональне) ожирiння І—IV ступеня.
2. Синдром бiлкової надмiрностi харчування.
3. Синдром надмiрностi ПНЖК.
4. Вiтамiнна надмiрнiсть — гiпервiтамiнози А i D; гiперкаротинодермiя; неуточненi — вiтамiну С, нiацину тощо.
5. Мiнеральна надмiрнiсть: фтору (флюороз); селену (селеном); молiбдену (молiбденова подагра); кобальту (кобальтова мiокардiопатiя); залiза (гемосидероз); кальцiю, фосфору, натрiю тощо.
Неуточненi — ендемiчний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина—Бека (можливо, мiнеральний полiмакро- i мiкроелементоз).
Серед хронiчних захворювань, поширених у свiтi, алiментарна патологiя посiдає провiдне мiсце — нею ураженi сотнi мiльйонiв людей. Найбiльше значення за глобальною поширенiстю i впливом на здоров'я i тривалiсть життя мають бiлково-енергетична i бiлкова недостатнiсть, залiзодефiцитнi анемiї, ендемiчний зоб, авiтамiнози, особливо рахiт i ксерофтальмiя, ожирiння.
За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я (ВООЗ), на земнiй кулi бiльш нiж 800 млн. чоловiк хронiчно недоїдають i мають той або iнший ступiнь бiлково-енергетичної або бiлкової недостатностi, бiля 1500 млн. осiб страждають на залiзодефiцитну анемiю, майже у 250 млн. чоловiк виявлений ендемiчний зоб, а бiля 20 млн. мають церебральнi порушення, у тому числi кретинiзм, спричиненi дефiцитом йоду у харчуваннi. У зв'язку з недостачею вiтамiну А у їжi бiльш нiж 13 млн. дiтей ураженi ксерофтальмiєю i щорiчно майже 0,5 млн. з них частково або повнiстю утрачають зiр.
Експерти ВООЗ вiдзначають, що недостатнє харчування i голод залишаються найважливiшими економiчними i медико-соцiальними проблемами у багатьох частинах свiту. Полярною проблемою є енергетичне надмiрне харчування i пов'язане з ним алiментарне ожирiння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20—25% дорослих i 5— 10% дiтей. Алiментарнi захворювання, спричиненi недостатнiм i надмiрним харчуванням, у тiй або iншiй формi iснують у кожнiй країнi. У країнах, що розвиваються, переважають алiментарнi захворювання, спричиненi недостатнiм харчуванням, однак окремi групи населення страждають на ожирiння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологiя, спричинена недостатнiм харчуванням, спостерiгається як серед малозабезпечених верств населення, так i серед людей, котрi мають матерiальнi можливостi для вiльного вибору харчових продуктiв, але допускають вiдхилення вiд рацiонального харчування через недостатнє гiгiєнiчне виховання, низьку «культуру харчування».
Таблиця 1. Частота залiзодефiцитної анемiї залежно вiд регiону, вiку i статi (данi ВООЗ, 1990)
| Регiони |
Дiти до 5 рокiв |
Дiти 5 – 12рокiв |
Чоловiки |
Жiнки 15—49 рокiв |
|
Усi |
| Країни, що розвиваються |
51 |
46 |
26 |
59 |
47 |
| Розвинутi країни |
12 |
7 |
3 |
14 |
11 |
| Увесь свiт |
43 |
37 |
18 |
51 |
35 |
У цiлому в промислове розвинутих країнах, у тому числi в Українi, з алiментарної патологiї в основному зустрiчаються ожирiння, залiзодефiцитнi стани, в тому числi анемiя, i гiповiтамiнози. Спорадично зустрiчаються первинна бiлково-енергетична або бiлкова недостатнiсть i авiтамiнози, в окремих мiсцевостях — ендемiчний зоб, зокрема у Захiднiй Українi. У разi погiршення соцiально-економiчного стану у будь-якiй країнi спостерiгається рiст алiментарної патологiї у зв'язку з дефiцитом у харчуваннi повноцiнних тваринних бiлкiв, вiтамiнiв i деяких мiнеральних речовин.
ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗДОРОВ'Я
Повноцiнне рацiональне харчування, як доведено свiтовим медичним досвiдом i численними науковими дослiдженнями, є фундаментом профiлактики багатьох неiнфекцiйних захворювань. Доведено, що рiвень здоров'я на 50% залежить вiд соцiально-економiчних умов i способу життґя, найважливiшою складовою якого є харчування.
Свiтова санiтарна статистика свiдчить, що понад 170 млн дiтей у свiтi мають низьку масу тiла, з них щорiчно помирають 3 млн осiб. За даними ВООЗ, смерть вiд низької маси тiла кожного року забирає у
дiтей з бiдних сiмей 130 млн рокiв здорового життя. Водночас, понад 1 млрд дорослого населення планети мають надлишкову масу тiла, бiльше 300 млн страждають на ожирiння.
Через нерацiональне харчування вiдбувається втрата 4,5% здорових рокiв життя внаслiдок передчасної смертностi та iнвалiдностi.
Досвiд багатьох країн свiту переконливо свiдчить, що послiдовна комплексна державна полiтика в галузi харчування, спрямована на забезпечення всiх груп населення повноцiнним, рацiональним харчуванням, дає позитивнi результати в зниженнi рiвня захворюваностi i полiпшення показникiв здоров'я населення.
В Українi актуальнiсть проблем, пов'язаних з якiстю та характером харчування, визначається низькою спроможнiстю бiльшостi населення у забезпеченнi повноцiнного харчового рацiону, стiйкими порушеннями структури харчування, значним поширенням алiментарно залежної патологiї. Бiльш як половина випадкiв передчасної смертi (до 65 рокiв) чоловiкiв i жiнок зумовленi хворобами, пов’язаними з нездоровим харчуванням.
Неприпустимо низьким є рiвень освiтинаселення з питань здорового, рацiонального та лiкувально-профiлактичного харчування. Важливим завданням у сферi збереження i змiцнення громадського здоров'я та забезпечення майбутнього України, є вдосконалення державної полiтики у сферi харчування населення та забезпечення рацiонального збалансованого харчування, особливо пiдростаючого поколiння.
Метою дослiдження було вивчення стану, тенденцiй та медико-соцiальних аспектiв проблеми харчування в Українi та Європi.
Матерiали та методи. Було здiйснено аналiз вiтчизняної та зарубiжної лiтератури з проблеми харчування, статистичної iнформацiї бази даних „Здоров’я для всiх” ЄРБ ВООЗ та офiцiйних статистичних матерiалiв Центру медичної статистики МОЗ України за 1990-2008 роки. Статистичну обробку та математичний аналiз отриманих матерiалiв дослiдження здiйснено з застосуванням програми “EXCEL” i статистичного аналiзу.
Харчування населення – це глобальна соцiально-економiчна проблема, вирiшення якої, потребує консолiдацiї зусиль на свiтовому, регiональному та нацiональному рiвнi. Найважливiшим аспектам проблеми харчування людства були присвяченi численнi мiжнароднi форуми останнiх десятилiть, зокрема Римська мiжнародна конференцiя, П'ятдесят третя та П'ятдесят п'ята (2000, 2002) сесiї Всесвiтньої асамблеї охорони здоров'я, Глобальний форум з питань продовольства (Марокко, 2002) та iн. На Самiтi Тисячолiття (2002 р.) було проголошено вiсiм найважливiших першорядних цiлей у розвитку людства, що мають бути досягненi до 2015 р. Чотири з них стосуються безпосередньо охорони здоров'я, а першi двi спрямованi на забезпечення добробуту та харчування: викорiнення злиднiв i голоду, продовольче забезпечення i харчування. Резолюцiєю Тисячолiття поставлено за мету зменшити наполовину вiдсоток людей, якi живуть за межею бiдностi, та людей, якi страждають вiднедоїдання [ 2,6-13,15,21-23,29,32-34].
для здоров'я та рацiональнiсть харчування.
Вплив харчових чинникiв на здоров’я та проблеми незбалансованого нерацiонального харчування пов’язанi як з недостатнiм, так i з надмiрним споживанням певних харчових iнгредiєнтiв, недостатнiм надходженням в органiзм окремих мiкроелементiв, недостатньою чи надлишковою калорiйнiстю їжi [5,7,9]. Зокрема, дефiцит їжi або брак її рiзноманiтностi можуть стати причиною недостатностi харчування i пов'язаних з цим захворювань. Разом з тим, переїдання, як одна з форм неправильного харчування, сприяє виникненню багатьох хронiчних неiнфекцiйних хвороб.
Недостатнє харчування, як i надмiрне споживання харчових продуктiв є важливою проблемою громадського здоров'я. Встановлено, що небезпечне та незбалансоване харчування зумовлює досить значний тягар хвороб, який становить 9,7% вiд загального показника DALI (вiд числа рокiв життя, втрачених внаслiдок передчасної смертi, а також прожитих з iнвалiднiстю).
Щорiчно близько 2,7 млн. смертей у свiтi спричиняють хвороби, пов’язанi з недостатнiм споживанням фруктiв та овочiв. Населення розвинених країн споживає багато висококалорiйних жирiв i цукру, що сприяло поширенню ожирiння. Незбалансоване харчування стало причиною ожирiння не тiлькисеред забезпечених людей, але й серед осiб знизькими доходами. Основною соцiальною вiдмiннiстю в якостi харчування є вiдмiнностi в джерелах поживних речовин [7,9,10,14-16,20,24].
У країнах Європейського регiону ВООЗ має мiсце нерацiональне незбалансоване харчування, зi значною диференцiацiєю споживання окремих харчових продуктiв та калорiйностi харчового рацiону. У бiдних прошаркiв населення харчування частiше всього складається з бiльш дешевих перероблених i консервованих харчових продуктiв замiсть свiжої їжi. У людей з низькими доходами менше можливостей для забезпеченняздорового харчування [3,4]. В багатьох країнах не дотримуються рекомендованi експертами ВООЗ норми споживання населенням овочiв i населенням овочiв i фруктiв (400 г на добу) не дотримуються. Зокрема в країнах Пiвденної Європи однiєю особою протягом дня споживається в середньому 272 г овочiв i фруктiв, країнах Балтiї – 374, Азербайджанi, Молдовi, Українi – 254, Казахстанi, Киргизстанi i Узбекистанi – лише 199 г. Середня кiлькiсть калорiй на 1 особу на день (ккал) у країнах Європейського регiону ВООЗ становить 3301,6 ккал, ЄС – 3501,6 ккал; країнах СНД – 2944 ккал.
Водночас протягом останнiх рокiв у бiльшостi країн спостерiгається збiльшення рiвнiв середньої кiлькостi калорiй на 1 особу на день (ккал).
Правильне харчування i добре налагоджене постачання продуктами є одним з ключових умов забезпечення полiпшення здоров'яi благополуччя.
За даними ВООЗ майже 4% населення Європи страждає на ожирiння, що пiдвищує ризик розвитку цукрового дiабету у 100 разiв i на 8-10 рокiв скорочує тривалiсть життя. Проблема ожирiння коштує деяким країнам до 7% вiд загальної суми бюджетних асигнувань на охорону здоров’я. Доведено наявнiсть прямого зв’язку мiж споживанням насичених жирiв i рiвнем холестерину, та як наслiдок – пiдвищеним ризиком розвитку хронiчних хвороб. Йододефiцитнi стани, такi як ендемiчний зоб, гiпотирiоз, порушення розумового розвитку спостерiгаються у 130 млн. жителiв Європейського регiону ВООЗ [12-15,34-35].
Аналiз сучасного стану харчування населення України протягом 1990-2008 рр. свiдчить про наявнiсть негативних тенденцiй у станi харчування населення, що характеризуються, перш за все, зменшенням калорiйностi рацiонiв населення, змiнами їх структури за рахунок скорочення споживання переважної бiльшостi харчових продуктiв i харчових речовин (бiлкiв, амiнокислот, жирiв, вiтамiнiв, мiнеральних речовин), дефiцитом трьох незамiнних амiнокислот (триптофана, метiонiна i валiна), що може негативно впливати на бiосинтез гемоглобiну, викликати порушення дiяльностi нервової системи, обмiнних процесiв, фiзичного розвитку, зниження iмунiтету, i спричинювати розвиток алiментарно зумовлених хвороб (анемiю, ендокриннi хвороби, алiментарну дистрофiю й iншi хвороби).
За 1990-2008 роки вiдбулосявиразне зменшення споживання населеннямусiх харчових продуктiв, за винятком олiї та iнших рослинних жирiв, овочiв i баштаннихкультур. Так, в 1,3 разу зменшилося споживання населенням таких харчових продуктiв як м'ясо i м’ясопродукти, цукор, хлiб i хлiбнiпродукти, в 1,8 разу – молока i молочнихпродуктiв. Водночас у 2008 р. практично незмiнилося проти даних 1990 р. споживаннякартоплi, риби i рибопродуктiв, уживанняфруктiв, ягiд, горiхiв, винограду скоротилосяна 8,5%, проте вживання олiї та iнших рослинних жирiв зросло на 29,3%, овочiв i баштаннихкультур – на 27,5% [7,30-32].
Так, за даними обстеження домогосподарств у 2008 р. встановлено, що як i в попереднi роки сiльськi жителiспоживають менше порiвняно з мiськими:
м'яса та м'ясопродуктiв – в 1,4 разу, риби тарибопродуктiв – в 1,2 разу, яєць – в 1,1 разу,майже вдвiчi менше – фруктiв, ягiд, горiхiвта винограду. Водночас у сiльських домогосподарствах споживають бiльше таких харчових продуктiв: картоплi – в 1,5 разу, хлiбата хлiбних продуктiв – в 1,4 разу, цукру – на12,1%.
Про несприятливий стан харчування дитячого населення свiдчить iстотна рiзниця повсiх показниках споживання продуктiв харчування в домогосподарствах з дiтьми та бездiтей (у середньому за мiсяць у розрахунку наодну особу, кг).
Найбiльш вагому рiзницю у харчуваннi домогосподарств з дiтьми та без дiтей встановлено щодо таких харчових продуктiв як риба та рибопродукти (1,6 разу), цукор, олiя (1,5 разу), хлiб i хлiбопродукти, м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочнi продукти, овочi i баштаннi (1,4 разу).
Оцiнка харчового статусу дорослогонаселення України в сучасних соцiальноекономiчних умовах показала, що енергетично адекватним є харчування у 52,3 % обстежених, недостатню енергетичну цiннiстьрацiонiв виявлено у 9,3 % осiб, надлишкову – у 38,4 % осiб. Привертає увагу бiльшарозповсюдженiсть надлишкового енергетичного харчування серед мiського населення, у42,4 % яких зареєстровано пiдвищений iндексмаси тiла, для сiльських мешканцiв цей показник становить 34,5 %. Серед осiб з надлишковою масою тiла виявлено 14,8% з ожирiннямІІ та ІІІ ступеню. Надлишкова маса тiла та ожирiння бiльш притаманна жiночiй популяцiї нiж чоловiчiй.
Встановлено розбiжностi в енергетичнiйцiнностi рацiонiв обстежених у рiзнi перiодироку. Енергетична цiннiсть зимово-весняних рацiонiв дещо вища (у чоловiкiв на 10,3 %, у жiнок – на 14,4 %), нiж енергетична цiннiсть лiтньо-осiннiх рацiонiв. Проте харчування чоловiкiв найбiльш активної вiкової групи
18-29 рокiв характеризується енергетичною недостатнiстю, дефiцит якої досягав 17,3%. Цей дефiцит бiльший серед сiльського населення цiєї ж вiкової групи. Середня енергетична цiннiсть зимово-весняних рацiонiв харчування жiнок усiх вiкових груп вiдповiдала фiзiологiчним потребам та була зниженою в лiтньо-осiннiй перiод.
Встановлено вiдповiднiсть макронутрiєнтного складу харчових рацiонiв усiх вiкових груп, як чоловiчої, так i жiночої популяцiї за середнiми значеннями фiзiологiчним потребам за вмiстом бiлка, проте вiн був надлишковим за вмiстом жирiв та недостатнiм за вмiстом вуглеводiв у чоловiкiв та недостатнiм за вмiстом вуглеводiв у жiнок. Протягом 1990-2008 рр. вдвiчi зросла захворюванiсть населення на ендокриннiхвороби, розлади харчування та порушенняобмiну речовин – вiд 590,7 до 1146,8 на 100тис. населення та в 2,7 разу їх поширенiсть –вiд 2948,3 до 8049,6 на 100 тис. населення.
В останнє десятилiття серед населення України, як i багатьох економiчно розвинених країн свiту спостерiгається виразна тенденцiя до набирання зайвої маси тiла та поширення ожирiння. Протягом останнiх десятилiть поширенiсть ожирiння в багатьох країнахЄвропи зросла в 3 рази i за прогнознимирозрахунками кiлькiсть осiб, що страждаютьна ожирiння, на перiод до 2010 року можезбiльшитися на 20 млн. За статистичними даними в Українiожирiння спостерiгається у 20,4% жiнок та11% чоловiкiв. поширенiсть прогресує з вiкомяк у чоловiчiй, так i в жiночiй популяцiї, сягаючи при цьому найбiльших значень у старших вiкових групах, понад 50 рокiв. Так,30% населення України у вiцi вiд 25-30 рокiвстраждає на вказану патологiю i майже 50% увiцi 45-50 рокiв. Це пов'язано не тiльки з тим, що у бiльшостi населення харчовий рацiон складається з дешевої, некорисної їжi, а й з патологiчними порушеннями центральної нервової системи, з гормональними зрушеннями, кiлькiсть яких пiсля Чорнобильської катастрофи значно зросла. При цьому, необхiдно брати до увагиi генетичну схильнiсть до повноти. Щорiчно зприводу ожирiння здiйснюється 1,0 тис. первинних звернень в лiкувально-профiлактичнiзаклади [10,17,21,25]. Особливу тривогу викликає зростанняпоширеностi ожирiння серед дитячого населення. Якщо у 1995 р. показник ожирiннястановив 7,1 на 1000 дiтей у вiцi до 14 рокiв,то у 2008 р. – 11,9 вiдповiдно. У 2008 р. в країнi нараховувалося 98,8 тис. дiтей з ожирiнням. Найбiльш оптимальним вiком для профiлактики ожирiння вважається перiод вiд 5 до 12 рокiв, проте виявлена у вiцi до 12 рокiв надмiрна маса тiла дає пiдстави прогнозувати надмiрну масу тiла та ожирiння в наступнi роки [27,33].
i захворюваностi на ожирiння в дiтей, якi мешкають у рiзних регiонах України показав, що найвищi значення цього показника спостерiгаються в центральних областях, а найнижчi — у пiвнiчних.
Проблема ожирiння призводить до серйозних економiчних наслiдкiв у зв’язкузi зниженням продуктивностi працi i рiвнядоходiв населення.
Продовжує зростати захворюванiсть та поширенiсть серед населення й iнших хвороб, виникнення яких також певною мiрою зумовлено харчовими чинниками i розладами харчування, зокрема хвороб органiв травлення, системи кровообiгу, онкологiчних захворювань. Так, у 2008 р. по медичну допомогу з приводу хвороб органiв травлення звернулося вдвiчi бiльше осiб, нiж у 1990 р. (вiдповiдно (17636,3 та 8979,1 на 100 тис. населення). Рiвень захворюваностi населення країни нахвороби органiв травлення становив у 2008 р. 5363,6 на 100 тис. населення. Негативнi тенденцiї спостерiгаютьсящодо захворюваностi та поширеностi середнаселення хвороб системи кровообiгу. Про цесвiдчать зростання захворюваностi населенняна хвороби системи кровообiгу у 2008 р. в 2,4разу. проти даних 1990 р. до 5363,6 на 100 тис. населення (1990 р. – 2214,2 на 100 тис. населення) та поширеностi цих хвороб у 2,1 разу –вiд 17489,3 до 8049,6 на 100 тис. населення [27-33].
ГМ ПРОДУКТИ
Генетично модифiкованi органiзми (трансгени, ГМО)
- це органiзми (бактерiї, рослини, тварини), в якi були штучно, неможливим у природi способом, впровадженi гени iнших органiзмiв.
ГМО об'єднують три групи органiзмiв - генетично модифiкованi мiкроорганiзми (ГММ), тварини (ГМЖ) та рослини (ГМР).
Коротка iсторiя виникнення генетично модифiкованих органiзмiв.
Витоки розвитку генної iнженерiї рослин лежать в 1977 роцi, коли i вiдбулося вiдкриття, яке дало змогу використовувати грунтовий мiкроорганiзм Agrobacteriumtumefaciens як знаряддя введення чужих генiв в iншi рослини.
У 1987 роцi були проведенi першi польовi випробування генетично модифiкованих сiльськогосподарських рослин. Як пiдсумок - помiдор, стiйкий до вiрусних iнфекцiй.
У 1992 р. у Китаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкiдливих комах.
Але початок масового виробництва модифiкованих продуктiв поклали в 1994 р., коли в США з'явилися помiдори сорту FlavrSavr, якi не псувалися пiд час перевезення. Це помiдори з вiдкладеним дозрiванням, якi зберiгаються близько пiвроку при температурi 14-16 градусiв. Дозрiвання вiдбувається при примiщеннi його в кiмнатну температуру.
У 1995 роцi американська компанiя-гiгант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини було запроваджено чужорiдний ген для пiдвищення здатностi культури протистояти бур'янам.
В результатi зараз iснує картопля, яка мiстить гени земляної бактерiї, що вбиває колорадського жука, стiйка до посух пшениця, до якої вживили ген скорпiона, помiдори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами бактерiй.
Список рослин, якi вирощують iз застосуванням методiв генної iнженерiї дуже великий. До нього входять: яблуня, слива, виноград, капуста, баклажани, огiрок, пшениця, соя, рис, жито i безлiч iнших сiльськогосподарських рослин.
Для чого вони потрiбнi?
Генетично модифiкованi органiзми використовуються в прикладнiй медицинi з 1982 р., коли був зареєстрований як лiки людський iнсулiн, що одержаний за допомогою генетично модифiкованих бактерiй. В даний час генетично модифiкованi органiзми широко використовуються у фундаментальних i прикладних наукових дослiдженнях. За допомогою ГМО дослiджуються закономiрностi розвитку деяких захворювань (хвороба Альцгеймера, рак), процеси старiння i регенерацiї, вивчається функцiонування нервової системи, вирiшується ряд iнших актуальних проблем бiологiї та медицини. Але найбiльшого поширення набули генетично модифiкованi рослини. Саме вони на сьогоднi викликають найбiльше суперечок, якi пов'язанi з ГМО.
Трансгеннi рослини дають бiльш високу врожайнiсть, можуть мати новi властивостi, пiдвищену декоративну i харчову цiннiсть. ГМ-сорти стiйкi до гербiцидiв, несприятливого клiмату, псування при зберiганнi, стресiв, хвороб i шкiдникiв. Крiм того, звичнi продукти можна надiлити якимись новими властивостями. Наприклад, створенi кава без кофеїну, полуниця з меншим вмiстом цукру, рис з пiдвищеним вмiстом залiза.
У 2006 роцi ГМ-культури вирощували в 22 країнах свiту, серед яких Аргентина, Австралiя, Канада, Китай, Нiмеччина, Колумбiя, Індiя, Індонезiя, Мексика, Пiвденна Африка, Іспанiя, США.
Основнi свiтовi виробники продукцiї, що мiстить ГМО, - США (68%), Аргентина (11,8%), Канада (6%), Китай (3%).
В Українi, згiдно з даними Державного комiтету з питань технiчного регулювання та споживчої полiтики, 1 млн. га полiв засiяно генетично модифiкованою соєю, картоплею, кукурудзою, рiпаком, незважаючи на те, що вирощувати генетично модифiкованi рослини в нашiй країнi заборонено.
Прихильники застосування генетично модифiкованих органiзмiв стверджують, що ГМО - єдиний порятунок людства вiд голоду. За прогнозами вчених, населення Землi до 2050 р. може досягти 9-11 млрд. чоловiк, природно, виникає необхiднiсть подвоєння, а то й потроєння свiтового виробництва сiльськогосподарської продукцiї. Для цiєї мети генетично модифiкованi сорти рослин вiдмiнно пiдходять - вони стiйкi до хвороб i погоди, дозрiвають швидше i довше зберiгаються, вмiють самостiйно виробляти iнсектициди проти шкiдникiв. ГМ-рослини здатнi рости i приносити добрий врожай там, де «старi» сорти просто не могли вижити через певнi погоднi умови.
Проте вченими доведено, що споживання в їжу продуктiв, що мiстять ГМО, викликає:
Харчовi ризики
вбудованi гени, невiдомо. Людина їх ранiше нiколи не вживала i тому невiдомо, чи є вони алергенами.
в якостi гена-маркера. Багато ГМ-види мiстять гени антибiотичною резистентностi. Якщо такий ген резистентностi передасться хвороботворних бактерiй, то вони отримають iмунiтет проти дiї антибiотикiв. Таким чином, лiкування звичайними антибiотичними засобами стає менш ефективним. Уже, на жаль, вiдомi випадки загибелi людей з цiєї причини.
• Існує можливiсть вiддалених канцерогенних ефектiв (небезпеку ракових захворювань).
Перш за все, варто забезпечити безпеку дiтей. Тому що в зростаючому органiзмi ГМО можуть вести себе найбiльш непередбачувано. По-друге, без трансгенних продуктiв краще обiйтися жiнкам, якi планують вагiтнiсть i годують груддю. Крiм того, дуже уважними до вмiсту ГМО варто бути людям, схильним до алергiї i до повноти.
• Існує реальна небезпека зникнення багатьох видiв рослин, тому що для генних модифiкацiй вибирають буквально пару сортiв i працюють тiльки з ними.
• Технологiя створення генномодифiкованих продуктiв вкрай недосконала, тому очевидно, що такi продукти несуть в собi непередбачувану небезпеку.
У 1998 роцi у Великобританiї проводились дослiдження впливу геномодифiкованого картоплi на здоров'я людини. У 2003-2004 роках iталiйськi вченi дослiджували геномодифiковану сою, а в 2005-2006 роках тим же займалися вченi в Росiї. В Австралiї перевiрки був пiдданий геномодифiковану горох. Результати всiх дослiджень показали, що ГМ-продукти негативно впливають на живий органiзм.
• Також вченi проводять пряму залежнiсть мiж вживанням у їжу трансгенiв i погiршенням здоров'я людства в останнi десять рокiв (ожирiння, зростання онкологiчних захворювань, рiзного виду алергiї).
Росiйський вчений Єрмакова І. В. проводила дослiдження про вплив геномодифiкованої сої на щурiв. В експериментi щурам включали сою в денний рацiон за два тижнi до спаровування. У результатi була виявлена висока смертнiсть крисят (понад п'ятдесят вiдсоткiв), а що залишилися в живих пацюки вже не вiдтворили на свiт потомство. Також були помiченi негативнi змiни у внутрiшнiх органах тварин. Вiдзначалися також величезнi змiни негативного характеру у внутрiшнiх органах щурiв. Все це дає пiдставу припустити глобальне руйнування бiсофери в результатi безплiддя в майбутньому.
Чи можна вiдрiзнити модифiкованi фрукти й овочi вiд натуральних?
«проїденi» комахами i гнилих примiрникiв.
ГМ-продукти комахи не їдять нiколи! Якщо розрiзати натуральний помiдор чи полуницю - вони вiдразу дадуть сiк, ненатуральнi зберiгають форму.
На жаль, на смак i на запах присутнiсть ГМ-iнгредiєнтiв визначити неможливо - виявити ГМО в продуктах харчування дозволяють тiльки сучаснi методи лабораторної дiагностики.
Найпоширенiшi ГМ сiльськогосподарськi рослини:
Соя, кукурудза, рапс (канола), помiдори, картопля, цукровий буряк, полуниця, кабачки, папайя, цикорiй, пшениця.
Вiдповiдно iснує велика вiрогiднiсть зустрiти ГМО в продуктах, якi виробляють iз застосуванням цих рослин.
Чорний список продуктiв, у яких використовують ГМО частiше всього:
ГМ соя може входити до складу хлiба, печива, дитячого харчування, маргарину, супiв, пiцци, їжi швидкого приготування, м'ясних продуктiв (наприклад, вареної ковбаси, сосисок, паштетiв), борошна, цукерок, морозива, чiпсiв, шоколаду, соусiв, соєвого молока i т. д.
ГМ кукурудза (маїс) може бути в таких продуктах як їжа швидкого приготування, супи, соуси, приправи, чiпси, жуйка, сумiшi для тiстечок.
ГМ крохмаль може мiститися в бiльшому спектрi продуктiв, у тому числi i в тих, якi люблять дiти, наприклад, в йогуртах.
70% популярних марок дитячого харчування мiстять ГМО.
Близько 30% кави на українському ринку - генетично модифiковане. Та ж ситуацiя з чаєм.
Генетично модифiкованi харчовi добавки та ароматизатори:
Е101 i Е101 (В2, рибофлавiн) - додається в кашi, безалкогольнi напої, дитяче харчування, продукти для схуднення.
Е150 (карамель);
Е160b (аннатто);
Е160d (лiкопiн);
Е234 (низин);
Е235 (натамiцин);
Е270 (молочна кислота);
Е300 (вiтамiн С - аскорбiнова кислота);
з Е306 по Е309 (токоферол / вiтамiн Е);
Е320 (ВНА);
Е321 (ВНТ);
Е322 (лецитин);
Е330 (лимонна кислота);
Е415 (ксантин);
Е459 (бета-циклодекстрин);
Е470 i Е570 (солi та жирнi кислоти);
ефiри жирних кислот (Е471, Е472a & b, Е473, Е475, Е476, Е479b);
Е481 (стеароiл-2-лактилат натрiю);
з Е626 по Е629 (гуанiлова кислота i гуанiлати);
з Е630 по Е633 (iнозинова кислота та iнозинати);
Е951 (аспартам);
Е957 (тауматiн);
Е965 (малтiнол).
Найбiльше ГМО виявлена в ковбасних виробах (до 85%), а знайти сосиски або ковбаску без трансгенiв - це практично диво. На другому мiсцi щодо вмiсту ГМО розташувалося дитяче харчування. 70% всього дитячого харчування в Українi мiстить ГМ компоненти. Третя позицiя у кондитерської та хлiбобулочної продукцiї. ГМ сою щедро додають у печиво i шоколад, борошно, цукерки та морозиво, газовану воду. Ідентифiкувати такi добавки для звичайної людини неможливо. Хлiб, який довго не черствiє - стовiдсотково мiстить трансгени. Серед компанiй, викритих Грiнпiсом у використаннi ГМО, знаменитi Марс, Кедберi, Кока-Кола, Пепсi.
30% ринку чаю та кави мiстить ГМО. Трансгенної сої успiшно використовують при виробництвi фаст-фуду (МакДоналдс), згущеного молока, кетчупiв i соусiв (HeinzFoods).
У Європi вже давно дiє норма вмiсту ГМО в продуктах - не бiльше 0,9%, в Японiї - 5%, у США - 10%. Причому в багатьох країнах маркування товарiв з ГМО суворо обов'язкове.
В Європi вже iснує так званi продукти «organic», якi є екологiчно чистими i пiдлягають найсуворiшому контролю на всiх етапах виробництва.[36]
ФРЕШ
Багато хто вважає, що свiжi соки кориснi в будь-яких кiлькостях i однозначно нешкiдливi. Однак це не так. Один i той самий сiк може як допомогти, так i нашкодити.
Цiлющу силу сокiв не варто переоцiнювати. Адже це, в першу чергу, харчовi продукти. Їх лiкувальний вплив не так сильно виражено, як у лiкiв. За допомогою сокової терапiї не можна вилiкуватися, але можна пiдтримати органiзм.
При деяких захворюваннях свiжовичавленi соки протипоказанi. Так, при виразковiй хворобi, загостреннi гастриту та панкреатиту не варто пити кислi соки: лимонний, апельсиновий, яблучний, смородиновий, журавлинний. У них багато органiчних сполук, якi пiдвищують кислотнiсть шлункового соку, можуть викликати печiю i напад болю.
Виноградний сiк бажано обмежити повним людям i хворим на цукровий дiабет. У ньому занадто багато глюкози i калорiй. Небажано захоплюватися напоями з винограду i при синдромi подразненого кишечнику.
Свiжовичавленi соки роблять послаблювальну дiю. Тому при схильностi до проносiв їх рекомендується попередньо розводити водою та пити потроху.
Щоб отримати з свiжого соку кориснi речовини та вiтамiни, зовсiм не потрiбно пити його лiтрами. Такi експерименти над органiзмом можуть завдати шкоди. Розумна норма - вiд кiлькох столових ложок до трьох склянок на день залежно вiд виду соку.
Соковижималка або терка
Існує думка, що сiк не можна готувати за допомогою електричних соковижималок, тому що при контактi з металом руйнуються вiтамiни. Частково цей процес дiйсно вiдбувається. Але в останнi роки в соковижималках використовують метали, мiнiмально взаємодiють з компонентами сокiв. Якщо ж готувати сiк методом бабусi, за допомогою терки i марлi, втрата вiтамiнiв все одно неминуча. Адже в цьому випадку сiк досить довго контактує з повiтрям.
Для найкращого засвоєння свiжi фруктовi та овочевi соки чудово доповнюють один одного. Фруктовi соки багатшi цукрами i вiтамiнами, а овочевi - мiнеральними солями.
Соки краще вживати за 30-40 хвилин до їжi або в промiжках мiж прийомами їжi. Особливо ретельно цю рекомендацiю потрiбно дотримуватися для сокiв з солодких фруктiв. Якщо випити солодкий сiк пiсля обiду, вiн може посилити бродiння в кишечнику i спровокувати здуття живота.
Свiжоприготованi соки треба пити вiдразу (крiм бурякового). Навiть короткочасне зберiгання в холодильнику знижує лiкувальну цiннiсть соку, хоча смак при цьому може не змiнюватися.[37]
ВІТАМІНИ
На початку наукових дослiджень проблем харчування прийшли до висновку, що важливий тiльки "енергетичний змiст" i гарно засвоюванi "живильнi" речовини, з харчових продуктiв, тому, наприклад, iз хлiбу чи зерна рису, сталi видаляти компоненти, що важко перетравлюються i пишатися бiлоснiжним борошном i бiлоснiжним рисом. Але з'явилися специфiчнi розлади: паралiчi, парези й iншi порушення неврологiчного характеру.
Пiзнiше стало ясно, що людям чогось не вистачає, i те, чого не вистачало, саме i мiстилося в очищеннях, що викидалися чи вiддавалися тваринам. Тодi стали завзято шукати цi вiдсутнi речовини i дiйсьно знайшли. Хiмiчно вони виявилися амiнами i, як виявилося, були носiями життя [vita (лат.)]. Так виникло слово вiтамiн - символ життєвої субстанцiї, якi люди неодмiнно повиннi одержувати разом з їжею.
У ходi подальших дослiджень були вiдкритi також численнi пiдгрупи першого вiтамiну, а також новi вiтамiни. По визначенню, вiтамiни - це речовини, що органiзм сам виробляти не може, але надходження яких ззовнi йому життєво необхiдно. Оскiльки походження вiтамiнiв зв'язане з життєвим процесом, їхнiй довгий час вважали символом i гарантiєю здоров'я. На жаль, занадто пiзно помiтили, що передозування вiтамiнiв знов-таки може мати дуже шкiдливi наслiдки.
- високоактивнi бiологiчнi речовини, носiї певних життєвих процесiв. Надходячи в органiзм у пiдвищенiй концентрацiї, вони можуть активiзувати вiдповiднi процеси. Вiтамiни групи B допомагають стимулювати дiяльнiсть iмунної системи пiд час стресу, пiсля чи операцiї травми. Прийом полiвiтамiнiв, що мiстять вiтамiни A, C, D, E, B6 допомагає змiцнити iмунну систему i попередити простуднi вiруснi захворювання. Вiтамiн B6 стимулює синтез нуклеїнових кислот, що необхiднi для росту клiтин i вироблення антитiл для боротьби з iнфекцiєю. Вiтамiн C чи аскорбiнова кислота пiдвищує активнiсть макрофагiв у боротьбi з iнфекцiйними агентами. Прийом вiтамiну E пiдвищує стiйкiсть до захворювань у всiх вiкових групах, а особливо вiн корисний пацiєнтам в лiтах. Доведено, що дiти, яким батьки регулярно дають вiтамiни, рiдше хворiють розповсюдженими iнфекцiйними хворобами, ОРЗ, отитами, синуситами.
Особливостi впливу основних вiтамiнiв
Вiтамiн А - мiститься в рибi, морепродуктах, абрикосах, печiнцi. Вiн забезпечує нормальний стан шкiри i слизистих оболонок, полiпшує зiр, полiпшує опiр органiзму в цiлому.
Вiтамiн B2 - знаходиться в молоцi, яйцях, капустi брокколi. Вiн змiцнює волосся, нiгтi, позитивно впливає на стан нервiв.
Вiтамiн В6 - у цiльному зернi, яєчному жовтку, пивних дрiжджах, квасолi. Благотворно впливає на функцiї нервової системи, печiнки, кровоутворення.
Вiтамiн В5 (пантотенова кислота) - у квасолi, кольоровiй капустi, яєчних жовтках, м'ясi, регулює функцiї нервової системи i рухову функцiю кишечнику.
Вiтамiн B12 – у м'ясi, сирi, продуктах моря, сприяє кровоутворенню, стимулює рiст, сприятливо впливає на стан центральної i периферiйної нервової системи.
Фолiєва кислота – у савiйськiй капустi, шпинатi, зеленому горошку, необхiдна для росту i нормального кровоутворення.
Вiтамiн Н (бiотин) – у яєчному жовтку, помiдорах, неочищеному рисi, соєвих бобах, впливає на стан шкiри, волосся, нiгтiв i регулює рiвень цукру в кровi.
Вiтамiн D – у печiнцi риб, iкрi, яйцях, змiцнює кiстки i зуби.
Вiтамiн Е - у горiхах i рослинних олiях, захищає клiтки вiд вiльних радикалiв, впливає на функцiї статевих i ендокринних залоз, сповiльнює старiння.
i лiтнiх. Усiм цим людям варто приймати вiтамiни додатково. Але головне не окремi, iзольованi вiтамiни, а, скорiше, їхнi сполуки. [38]
Досить поширеною є думка, що вiтамiн С добре переноситься навiть у високих дозах.
Але:
приймати пiдвищенi дози вiтамiну С лише пiд суворим наглядом лiкаря.
Якщо аскорбiнову кислоту брати у великих дозах одночасно з аспiрином, може виникнути подразнення шлунка, внаслiдок чого, розвинеться виразка (аскорбiнова кислота у виглядi аскорбату кальцiю має нейтральну реакцiю i менш агресивна по вiдношенню до слизової шлунково-кишкового тракту).
При застосуваннi вiтамiну С з аспiрином слiд також пам'ятати, що великi дози аспiрину можуть привести до посиленого видiлення вiтамiну С через нирки i втрати його з сечею i, отже, через деякий час до дефiциту вiтамiну.
Вiтамiн С сприяє всмоктуванню алюмiнiю в кишечнику, i оскiльки алюмiнiй в надлишку може бути токсичний, не слiд приймати додатковi кiлькостi аскорбiнової кислоти i одночасно препарати, якi мiстять алюмiнiй (наприклад, Алматель).
дози вiтамiну С, вам слiд перiодично просити лiкаря контролювати рiвень вiтамiну В12 у кровi. Якщо вiн знижений, то вам, можливо, необхiдно час вiд часу отримувати додаткову кiлькiсть вiтамiну В12 у виглядi iн'єкцiй.
можливе пригнiчення функцiї iнсулярного апарату пiдшлункової залози. У процесi лiкування необхiдно регулярно контролювати її функцiональну здатнiсть. У зв'язку зi стимулюючим впливом аскорбiнової кислоти на освiту кортикостероїдних гормонiв при лiкуваннi великими дозами необхiдно стежити за функцiєю нирок та артерiальним тиском. Комiтет експертiв ВООЗ ввiв поняття про безумовно допустимої добової дози вiтамiну С, яка не перевищує 2,5 мг / кг ваги тiла, i умовно допустимої добової дози вiтамiну С, яка становить 7,5 мг / кг (Шилов П.І., Яковлєв Т. М., 1974).
При дослiдженнi впливу вiтамiну С на пасивних курцiв було виявлено, що люди, якi перебувають в прокурених примiщеннях, вiдчувають оксидативний стрес, що прискорює прогресування атеросклерозу. Отже пасивнi курцi потребують дотацiї вiтамiну.[39]
ВИСНОВКИ
Особливостi харчування населення в Українi i негативнi наслiдки
З огляду на значущiсть здоров'я населення у контекстi суспiльно-економiчного розвитку i безпеки країни, важливим завданням у сферi збереження i змiцнення громадського здоров'я та забезпечення майбутнього України, є вдосконалення державної полiтики у сферi харчування населення та забезпечення рацiонального збалансованого харчування, особливо пiдростаючого поколiння. Вирiшити проблему харчування населення в Українi можливо за умов вдосконаленнядержавної полiтики у цiй сферi та забезпечення рацiонального збалансованого харчуванняусiх верств населення, особливо пiдростаючогопоколiння, шляхом досягнення максимального продовольчого самозабезпечення заосновними видами харчових продуктiв; забезпечення виробництва продовольства, в обсязi та асортиментi достатньому для харчування за науково обгрунтованими нормами; забезпечення вiдповiдностi харчових продуктiв вимогам безпечностi для здоров'я людини; забезпечення повноцiнностi харчування. Враховуючи важливу роль алiментарних чинникiв у формуваннi здоров'я, полiтика в сферi харчування має грунтуватися на мiжсекторальних засадах, охоплювати освiту, законодавство та державне регулювання та передбачити координацiю мiж охороною здоров'я та сiльським господарством, спiвробiтництво з харчовою промисловiстю при виробництвi та обробцi харчових продуктiв, селективний контроль за цiнами та правила перевiрки якостi. Потребує нагального вирiшення питання забезпечення державного регулюваннята контролю якостi i безпеки продуктiв харчування на рiвнi норм мiжнародного законодавства в галузi харчування. Освiта та iнформування громадськостi про здорове харчування в школах, на робочих мiсцях, в магазинах, об'єктах громадського харчування впливає на звички харчування. Вивчення здорового харчування слiд включати до навчальних програм в школах. Магазини та заклади громадського харчування повиннi мати в асортиментi продукти, якi вiдповiдають здоровому харчуванню. Потрiбно впроваджувати високоякiсну рекламу, щоб зробити такi продукти помiтними та привабливими, демонструвати здоровi продукти, наклеювати етикетки з iнформацiєю про склад i поживнi якостi харчових продуктiв. Вирiшенню проблем сприятиме координацiя дiй мiж засобами масової iнформацiї, добровiльними товариствами, медичними працiвниками i працiвниками харчової промисловостi.
сестри повиннi володiти сучасною доказовою базою знань та навичок для надання правильних порад i допомогти пацiєнтам у подоланнi можливих перешкод при змiнi дiєти. Необхiдним є пропагування серед населення сучасних науково обгрунтованих дiєтологiчних рекомендацiй, що вiдповiдають поняттям рацiонального харчування, сприяють налагодженню здорового харчування i знижують ризик виникнення алiментарно зумовлених захворювань.
Такий комплексний мiжсекторальний пiдхiд сприятиме ефективнiй дiяльностi з забезпечення рацiонального збалансованого харчування, особливо пiдростаючого поколiння, попередженню негативних зрушень у станi здоров'я, пов’язаних з нездоровим харчуванням, пiдвищенню рiвня гiгiєнiчних знань та розширенню можливостей для здорового вибору, скороченню поширеностi алiментарно залежної патологiї серед населення, збереженню i змiцненню громадського здоров'я.
ГМ продукти
проблеми голоду, у країнах третього свiту, полегшить вирощування, транспортування, зберiгання продуктiв. Але iснує великий ризик, адже нiхто невзмозi передбачити наслiдки вживання ГМО. Зниження iмунiтету, пiдвищення стiйкостi до антибiотикiв, накопичення в органiзмi гермiцидiв, можливий канцерогенний ефект - цей список подовжується з кожним днем. Я проти ГМО. Слiдкуйте за тим, що ви їсте, наслiдки можуть бути фатальними!
Фреши
Отже не слiд довiряти широко розповсюдженiй думцi: «щойно приготованi натуральнi соки кориснi у будь-яких кiлькостях». Надмiрне вживання лише шкодить здоров’ю. Добова норма - вiд кiлькох столових ложок до трьох склянок на день залежно вiд виду соку. Соки краще вживати за 30-40 хвилин до їжi або в промiжках мiж прийомами їжi. Свiжеприготовленi соки треба пити вiдразу (крiм бурякового).
Вiтамiни
Для здорового i тривалого життя людинi необхiднi вiтамiни. Вони забезпечуют нормальне функцiонуваня органiзму. Як гiпо- так i гiпопервiтамiнози є шкiдливими, навiть гiпервiтамiноз вiтамiну С. Досить поширеною є думка, що вiтамiн С добре переноситься навiть у високих дозах, але це не так. При великих дозах може виникнути дiарея, гемолiз, виразки шлунку (при вживаннi разом з аспiрином), змiни здатностi засвоювати вiтамiн В12, жувальнi цукерки i жувальнi гумки з вiтамiном С можуть пошкодити емаль зубiв.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аналiз сучасних тенденцiй розвитку охорони здоров’я країн Європейського регiону: заключний звiт про НДР /Нацiональний медичний унiверситет iменi О. О. Богомольця. –2008 р. – 160 с.
3. База данных “Здоровье для всех” (БД ЗДВ), Копенгаген, Европейское региональное бюро ВОЗ, (http://www.euro. who. int/hfadb)
4. Банковська Н. В. Гiгiєнiчна оцiнка стану фактичного харчування дорослого населення України та наукове обґрунтування шляхiв його оптимiзацiї. : Дис... канд. наук: 14. 02. 01 – 2008.
5. Басюркiна Н. Й. Дослiдження проблем забезпечення продовольчої безпеки держави //Матерiали Мiжнародної науково-практичної конференцiї „Розвиток наукових дослiджень 2008”. Економiка. – Полтава: ПДПУ. – 2008. – С. 34 – 39.
6. Витрати i ресурси домогосподарств України за 9 мiс. 2008 р. (за даними вибiркового обстеження умов життя домогосподарств): Держкомстат України : http: //www/ukrsat.gov.ua.
8. Глобальная стратегия по питанию, физической активности и здоровью. – Женева: ВОЗ, 2004. – 18 с.
9. Грузєва Т. С. Нерiвнiсть в здоров’ї: методологiя визначення, прояви, стратегiї боротьби //Науковий вiсник Нацiонального медичного унiверситету iменi О. О. Богомольця. – 2005.–№1-2.– С. 33-42.
10. Грузєва О. В., Іншакова Г. В., Яковенко В. Г. Вплив харчових чинникiв на здоров’я населення /Матерiали ІV з‘їзду фахiвцiв з соцiальної медицини та органiзацiї охорони здоров’я. – 2008.–Т №1-2.– С. 60-62
11. Декларацiя тисячолiття ООН у сферi розвитку. – Нью-Йорк, 2000. -23 с.
13. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2002 г. / Региональные публикации ВОЗ, Европейская серия, №97. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2002 г. / Региональные публикации ВОЗ, Европейская серия, №97. – ЕРБ ВОЗ, 2003. –156 с.
who. int/Document/E87325R.pdf
16. Зелiнська Н. Б., Руденко Н. Г. Стан надання спецiалiзованої допомоги дiтям з ендокринною патологiєю в Українi у 2006 р. // Международный эндокринологический журнал.–2007.– № 3(9).
17. Значення рацiонального харчування для пiдтримки здоров’я молодi / О. В. Кузьмiнська, М. С. Червона – К.: Державний iнститут проблем сiм’ї та молодi, Український iн-т соцiальних дослiджень, 2004. – Кн. 4. – 128 с.
18. Концепцiя розвитку охорони здоров'я населення України. – Одеса, 2001. – 29 с.
19. Концепцiя Загальнодержавної цiльової соцiальної програми «Здорова нацiя» на 2009-2013 роки. Розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 травня 2008 р. №731-р.
20. Корецький В. Л., Орлова Н. М. До проблеми безпеки харчування та монiторингу якостi життя населення України // Проблеми харчування. – 2006. – № 1. – С. 42-44.
Богомольця. – К., 2001. – 40 с. – укp.
22. Мiжгалузева комплексна програма «Здоров'я нацiї» на 2002-2011 роки. –К.: ОВ, 2002. –88 с.
24. Москаленко В. Ф. Сучаснi ризики для здоров’я у XXI ст. //Охорона здоров’я України.–2008. – №4. –С. 5-8.
25. Москаленко В. Ф. Фактичний стан харчування населення України та заходи щодо його полiпшення // Журнал АМН України. – 2002. – №4, Т. 8. – С. 28-35.
26. Москаленко В. Ф., Галiєнко Л.І. Сучаснi пiдходи до вирiшення проблеми чинникiв ризику виникнення хронiчних неiнфекцiйних захворювань //Охорона здоров’я України.–2007.–№2.– С. 27-33.
27. Показники здоров’я населення та використання ресурсiв охорони здоров’я в Українi за 1990 - 2008 рр.
29. Проблемы ожирения в Европейском регионе ВОЗ и стратегии ее решения. – Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 2007. – 2 с.
30. Смоляр В.І. Основнi тенденцiї в харчуваннi населення України //Проблеми харчування. –2007. – №4. – С. 3.
31. Структура сукупних витрат домогосподарств (1999-2008). Споживання продуктiв харчування в домогосподарствах (1999-2008) /Офiцiйний сайт Державного Комiтету статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua
32. Факты и цифры ЕРБ ВОЗ/13/05 Копенгаген, Бухарест, 12 сентября 2005 г.
33. Щорiчна доповiдь про стан здоров’я населення України та санiтарно-епiдемiчну ситуацiю. 2008 рiк. – К., 2009.– 360 с.
34. EUR/06/5062700/BD/2 25 августа 2006 г. 61301. – Сравнительный анализ политики в области питания в Європейском регионе.
35. Pobertson A., Tirado C., Lobstein T. et al. Food and health in Europe: a new basis for action // WHO, 2002. –385 p.
37. http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-2424/
38. http://stranichka.pp.net.ua/publ/9-1-0-6
39. http://www.vitamini.ru/encyclopedia/info. aspx?id=13
| 
