Виноградарсько-виноробний комплекс України

Виноградарсько-виноробний комплекс України Виноградарсько-виноробний комплекс України Вступ До складу виноградарсько-виноробного комплексу України входить виноградарство, промислова переробка винограду, а також виробництва, що обслуговують цi галузi. Кiнцевою продукцiєю комплексу є свiжий виноград, ви­нограднi вина, виноградний сiк, коньяки, якi виготовляють з технiчних сортiв винограду. З вiдходiв переробки одержують рiзнi кислоти, дубильнi речовини, спирт. Криму, де створенi великi спецiалiзованi господарства. Основними ви­ноградарськими областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська i Закарпатська. Тут зосереджено понад 90% виноградних насаджень України. Виноград — малотранспортабельний продукт, тому ви­робництва первинної його переробки розташованi поблизу сировинних баз. Промислову переробку винограду здiйснюють в основному радгоспи-заводи. Пiдприємства по виробництву коньячного спирту розмiщенi поряд iз заводами первинного виноробства, тобто в районах вирощування винограду. Заводи вторинного виноградарства i шампанських вин розмiщенi в основному в районi споживання готової продукцiї (Одеса, Київ, Донецьк). Історiя грон на деяких монетах III i II ст. до н. е. мiста Тiра. Протягом двох з половиною тисячолiть перiоди розквiту чергувалися зi спадами або повною загибеллю виноградарства та виноробства з причин або вiйськових дiй, або недооцiнки цiєї високоприбуткової i такої необхiдної галузi господарства. на iншi райони України та Молдови, якi мають сприятливi умови для культивування винограду. Виноградарство та виноробство у Криму було добре розвинутим наприкiнцi VI ст. до н. е. Знайдено обладнання та резервуари, що свiдчать про iнтенсивний розвиток цих культур i технологiй у Херсонесi, Пантикапеї, Тиритапi, а також в Ольвiї, на березi Бурського лиману та в iнших мiстах пiвдня України. Історичнi вiдомостi пiдтверджують, що до XI—XII ст. н. е. виноградарство та виноробство розвивалося й на територiї пiвнiчної України, де велика частина виноградникiв належала монастирям, здебiльшого Києво-Печерському монастирю. У XIX ст. виноградно-виноробна промисловiсть у сучасних кордонах України не була розвинена, але вже на початку XX ст. почалося значне пiднесення виноградарства та виноробства, освоєння нових земель пiд виноградники. В Ялтинському районi наприкiнцi XIX ст. було засноване промислове виноробне господарство «Массандра» з винзаводом i пiдвалами, яке потiм перейшло до Удiльного вiдомства. Великий внесок у розвиток галузi зробив основоположник вiтчизняного виноробства князь Л. С. Голiцин, який у своєму маєтку «Новий Свiт» бiля Судака освоїв виробництво шампанського класичним пляшковим способом. За площами виноградникiв Україна посiдала в колишньому СРСР третє мiсце, а за виробництвом вина — друге мiсце. Споживання вина виноградного на душу населення в Українi на рiк складало у 1980 р. — 16,9 л./чол., у 1997 р. — 1 л/чол. За останнi 20 рокiв площi виноградникiв в Українi знизилися в 1,6 рази, випуск виноградного вина — у 5,6 рази, споживання вина на душу населення — у 16 разiв. В Українi найбiльшi площi виноградних насаджень були у 1971 р. (188 тис. гектарiв) За цим показником Україна посiдала четверте мiсце серед колишнiх радянських республiк. Площi виноградникiв з 1971 р. скоротилися на 50 %. Умовно цей перiод можна роздiлити на три етапи: перiод антиалкогольної кампанiї (1985—1988) перiод перебудови (1988—1991) Найбiльших збиткiв виноробнiй галузi завдала саме антиалкогольна кампанiя, коли вирубали значну частину виноградникiв Криму. До початку 90-х р. виноробство України було одним зi значних джерел поповнення бюджету держави. На рiзноманiтних мiжнародних конкурсах вин, коньякiв i шапанського, марочна продукцiя СРСР незмiнно завойовувала кубки Гран-прi, золотi та срiбнi медалi. Рiзке падiння доходiв населення знизило попит на винопродукцiю, що не є предметом першої необхiдностi. Обсяги виробництва виноградного вина у 1998 р. скоротилися порiвняно з 1990 р. на 73 %. Виноградарство та виноробство України було тiсно пов'язане з iншими республiками Радянського Союзу. Так, виноробне устаткування виготовлялося та поставлялося в Україну з Грузiї, Росiї, Молдови. Вивiз українського вина проводився значною мiрою до Росiї. З розпадом СРСР цi зв'язки були порушенi i всi питання виноробного виробництва Україна тепер повинна вирiшувати самостiйно. Останнiм часом в Українi збiльшується попит на винну продукцiю, ринок вина стає дедалi насиченiшим, збiльшується потреба у спецiалiстах виноградно-виноробних спецiальностей. Вiдкриваються курси сомельє, на яких можна дiзнатися багато цiкавого про походження, склад та властивостi вина, основнi правила дегустацiї вин, яке вино до чого подавати та багато iншого. Внаслiдок термiчних ушкоджень значного обсягу виноградної лози в Українi пiд час заморозкiв i високого рiвня експорту сировини в минулому роцi в 2010 роцi внутрiшнiй ринок України може зiткнутися з дефiцитом виноматерiалiв. Таку думку висловив директор Асоцiацiї виноградарiв i виноробiв України (АВВУ) Сергiй Петренко. та Закарпатськiй областях, а також на пiвденному заходi Криму. Так, зi всiх виноградарських регiонiв України в цiлому ознаки термiчного ушкодження мають близько 25% виноградникiв. "Ми очiкуємо, що цього року врожай винограду буде гiршим за попереднiй рiк. Наскiльки - все покажуть додатковi дослiдження стану лози, оскiльки об'єктивно i точно зараз поки сказати не можна", - зазначив керiвник асоцiацiї, пише УкрАгроКонсалт. За даними АВВУ, в 2009 роцi спостерiгалося рiзке - в 3,5 рази - збiльшення експорту виноматерiалiв з України до Росiї. Крiм того, за словами Сергiя Петренка, цього року в країнi є потенцiйна можливiсть подальшого збiльшення виробництва виноматерiалiв на внутрiшньому ринку, за умови збереження сприятливого поля державного регулювання. У зв'язку з перелiченими факторами експерт не виключає, що Україна в 2010 р. буде вiдчувати дефiцит виноматерiалiв. У той же час, з огляду на те, що в Молдовi, яка є одним з основних конкурентiв України на ринку виноробної продукцiї, таких сильних заморозкiв не було, в АВВУ припускають можливий пресинг з боку iмпортерiв, зокрема молдавських. У таких умовах, за словами директора АВВУ, необхiдний збалансований пiдхiд в питаннях iмпорту виноматерiалiв. "Ми будемо закликати до гнучкої державної полiтики стосовно виноградарсько-виноробної галузi. Бiльше того, ми будемо вiдстоювати максимальну пiдтримку для вiтчизняних виноградарiв i виноробiв при розглядi питань iмпорту виноматерiалiв", - повiдомив С. Петренко. "Це вимиває кошти з бюджетiв господарств i призводить до апатiї до посадки нових виноградникiв. Внаслiдок такої державної полiтики в умовах вiдсутностi вiльних коштiв можна очiкувати зменшення посадок нових вiтчизняних виноградникiв", - переконаний С. Петренко. Нагадаємо, в 2009 роцi в Українi було вироблено виноматерiалiв на 17% (на 4,5 млн. дол.) бiльше, нiж у 2008 роцi. В цiлому, обсяги виробництва склали 31,1 млн. дол. Разом з тим, обсяги переробки винограду на виноматерiали пiдприємствами України в 2009 р. склали 421,2 тис. т., що на 35,7 тис. т., або на 9% бiльше, нiж у 2008 роцi. що мають власнi виноградники, й компанiї нової хвилi, що займаються винятково розливом вина. Головний козир останнiх – умiле представлення торговельної марки. Якщо опанувати цим мистецтвом, то на винно-коньячний ринок можна вийти практично з будь-якого сектору харчової промисловостi. себе виноградом на 100 вiдсоткiв. Бiльшiсть виробникiв уважає оптимальним спiввiдношенням своєї сировини й закупленої – 70:30. Якщо простежити динамiку виробництва вина, то легко помiтити, що вона набагато нижча рiвня, що спостерiгався до 1985 року, початку антиалкогольної кампанiї, але в той же час данi з виробництва вина в останнi роки свiдчать про зростання виробництва. Постiйнi експерименти з акцизами призвели до унiкальної для свiту ситуацiї, коли вино обкладається податком двiчi. Податок стягується зi спирту, з виноматерiалiв, та вже з готової продукцiї. Останнi змiни в акцизному законодавствi змусили виноробiв переорiєнтуватися на виробництво сухих вин, вiдмовившись вiд крiплених, хоча вiзитною карткою України завжди були останнi. Окремо вiд усього iншого виноробства стоїть виробництво шампанського. Як виробники не намагаються зламати тенденцiю, але шампанське у свiдомостi споживача залишається продуктом, призначеним для святкування Нового року. Його виробництво активiзується в жовтнi, рiзко падає в сiчнi й практично затихає до квiтня. На даний момент ринок шампанських вин контролюють 12 основних заводiв. 90% продукцiї випускається прискореним (акратофорним) методом i тiльки три пiдприємства використовують класичну французьку технологiю. Остання вимагає бiльших зусиль, часу й коштiв, але з iншого боку, в Українi росте споживчий попит на шампанське, виготовлене за класичною технологiєю. Вiдповiдно до думки бiльшостi експертiв, український ринок вин усе ще перебуває в стадiї формування. Пiсля практично повної вiдсутностi вин закордонного виробництва, на територiї України за часiв iснування СРСР на початку 90-х спостерiгався сплеск iмпорту даного товару при одночасному зниженнi виробництва українських вин. В 90-х роках минулого столiття iмпорт вин бiльш-менш упорядкувався. У країну стало менше надходити сурогатної продукцiї й бiльше продукцiї вiдомих виробникiв. Упорядкувався також асортимент ввезених вин вiдповiдно до формування попиту на них в Українi. В останнi роки легальний iмпорт вина росте досить великими темпами. Цьому сприяє як прагнення закордонних виробникiв iз Захiдної Європи, насамперед iз Францiї, збiльшити частку своїх продажiв на українському ринку, де динамiчно розвиваються мережi ресторанiв й роздрiбних продуктових магазинiв захiдного зразка, так i вiдновленням виробництва вина в країнах ближнього зарубiжжя, насамперед у Молдовi й Грузiї, у зв'язку зi збiльшенням iнвестицiй у дану галузь цих країн. Виноградне вино виробляється з виноградних виноматерiалiв, якi одержують iз винограду. У серединi 80-х рокiв минулого столiття в ходi антиалкогольної кампанiї були здiйсненi масовi вирубки виноградникiв у Криму й на пiвднi України. У дев'яностих роках через тотальний дефiцит коштiв й руйнування господарських зв'язкiв вiдновлення виноградникiв в Українi практично не проводилося. Зараз бiльша частина виноградникiв застарiла й перебуває в малопродуктивному вiцi. За оцiнками фахiвцiв, висадження одного гектара обходитися в 8-15 тисяч доларiв. Перший урожай з посадженої дiлянки можна буде одержати через чотири-п'ять рокiв. Незважаючи на це, iснує iмпорт в Україну саджанцiв винограду, що свiдчить про те, що українськi компанiї ведуть роботу з вiдновлення виноградникiв. Висаджуються в основному червонi сорти винограду, оскiльки саме на червонi вина в країнах СНД, у тому числi й в Українi, традицiйно iснує високий попит. Загальна площа виноградникiв в Українi скоротилася на 30,6%, або 43,9 тис. га до 99,4 тис. га з 1990 року по 2000 рiк. Тенденцiя спаду продовжилася й у наступнi роки. У 2005 роцi площа пiд виноградниками в Українi склала 80,6 тис. га, що на 2,7%, або 2,2 тис. га менше, нiж у попередньому роцi. Аналогiчно скорочувалося виробництво винограду з 835,7 тис. тонн в 1990 роцi при СРСР до 513,8 тис. тонн десять рокiв потому. В 2005 роцi виробництво склало всього 374 тис. тонн, що на 25,9% менше рiвня 2003 року й в 2,2 рази менше, нiж у радянський час. Однак в 2005 роцi виробництво збiльшилося на 18%, або 68,6 тис. тонн до 442,6 тис. тонн. У зв'язку з дуже суперечливими статистичними даними з виробництва вина й частих випадкiв контрабанди виноматерiалiв, досить складно точно оцiнити об'єм винограду, що використовується українською виноробною промисловiстю. Ґрунтуючись на бiльш-менш достовiрних даних статистики з 2000 по 2002 рiк, можна зробити висновок, що приблизно до 65% зробленого винограду використовується для переробки на вино. Останнi кiлька рокiв обсяги виробництва вина в Українi мають тенденцiю до росту пiсля спаду в першiй половинi 90-х рокiв. Особливо сильний рiст, вiдповiдно до офiцiйної статистики, спостерiгався в перiод 1999-2002 рокiв (офiцiйнi данi): 1999 рiк – 8,558 млн. дав, 2000 рiк – 9,48 млн. дав, 2001 рiк – 14,254 млн. дав, 2002 рiк – 20,808 млн. дав. У той же час, вiдповiдно до оцiнок «Держзовнiшiнформу», окремi пiдприємства, що декларували виробництво вина, виробляли бiльш мiцнi спиртнi напої в зазначенi роки. Аналiтики українського ринку вина схильнi вважати, що офiцiйнi данi з виробництва вин завищенi приблизно на 40% (реально виробляється горiлка за схемою, що дозволяє уникнути сплати акцизу на спирт). Однак навiть без облiку даних пiдприємств спостерiгається явне зростання виробництва: 1998 рiк – 5,983 млн. дал, 1999 рiк – 8,547 млн. дал, 2000 рiк – 9,445 млн. дал, 2001 рiк – 10,842 млн. дал, 2002 рiк – 13,008 млн. дал. За попереднiми даними, в 2006 роцi об'єм випуску вина склав 16,522 млн. дал, що на 7,4% бiльше, нiж в 2005 роцi. Зазначимо, що навiть показники останнiх рокiв випуску даної продукцiї в кiлька разiв меншi, нiж у серединi 70-х рокiв ХХ столiття. Основною причиною скорочення виробництва є наслiдки масової вирубки виноградникiв у серединi 80-х рокiв, економiчний спад у країнi на початку 90-х, погiршення ситуацiя з виробництва виноматерiалiв на українських пiдприємствах первинного виноробства. припускати, що завищенi офiцiйнi данi не спотворюють картини обсягу виробництва, тому що статистика не враховує об'єм контрабандного ввозу й виробництва фальсифiкатiв. Ґрунтуючись як на експертних даних, так й на офiцiйнiй статистицi, у країнi в останнi роки iснує тенденцiя збiльшення споживання виноградних вин. Окремi аналiтики даного ринку оцiнюють об'єм українського ринку тихих вин в 20-21 млн. дал. В 2003-2004 роках середня частка ринку вiтчизняних вин з урахуванням їх вивозу iз країни склала 93%. Експерти висловлюють думку, що на сьогоднi український ринок не має чiткої сегментацiї. Винний ринок повинен подiлятися на три великих сегменти. Нижнiй – ординарнi вина, середнiй – марочнi вина, елiтний – витриманi вина (i колекцiйнi). При цьому нижнiй сегмент, як найбiльший щодо фiзичних обсягiв продажiв, подiляється ще на кiлька сегментiв, у рамках яких рiзнi виробники позицiюють свiй товар. Вiдповiдно до думки експертiв, при такому розподiлi ринку, з огляду на сформовану собiвартiсть, межi нижнього сегмента знаходилися б в цiновому дiапазонi вiд 5 до 15 гривень, середнього сегмента вiд 16 до 30 гривень, а елiтний сегмент починався б з вин, цiна яких складала б 30 грн./пляшка. Однак аналiтики зазначають, що, як видно, подiбний розподiл ринку встановиться нескоро. Зараз ординарне вино може коштувати дорожче марочного того ж сорту завдяки бiльш високому рiвню упiзнавання торговельної марки. За iсторiю iснування незалежної України в неї завозилося вино виробництва приблизно 45 країн. Останнi кiлька рокiв вино завозиться приблизно з 25 країн. Початок 90-х характеризувався скороченням виробництва продовольчих товарiв в Українi, у т. ч. й вина, та його бурхливим iмпортом iз-за кордону. У числi товарiв, що поставляють, увозився як якiсний товар, так i його сурогат-пiдробка в основному з країн Схiдної Європи. Із часом вiдновилося мiсцеве виробництво вин, збiльшилися офiцiйнi поставки якiсних вин захiдних виробникiв та виробникiв країн СНД, покращився стан в сферi роздрiбної торгiвлi, населення стало бiльш старанно й зi знанням купувати iмпортний товар, що призвело до скорочення попиту на товар сумнiвного походження й, вiдповiдно, до скорочення його iмпорту. Прикладом можуть бути поставки з країн Схiдної Європи, насамперед Болгарiї й Угорщини. Окрiм росту загального iмпорту, iншою основною тенденцiєю iмпорту вина в Україну можна назвати скорочення поставок товару за останнi роки з країн Європи й збiльшення поставок товару з країн СНД, насамперед iз Грузiї й Молдови. Основними європейськими країнами-постачальниками в останнi роки є Францiя й Італiя. При цьому поставки з обох країн досить стабiльнi, що свiдчить про стiйкий попит на продукцiю виробництва даних країн. Імпорт вина з країн СНД протягом 1998-2000 рокiв скорочувався, однак надалi вiн швидко вiдновився. Останнi роки поставки вина з цих країн набагато перевищили рiвень 1998 року й продовжують збiльшуватися. Лiдером поставок вина з країн СНД в Україну є Молдова, Грузiя, Вiрменiя. За оцiнками «Держзовнiшiнформу», в 2006 роцi iмпорт виноградного вина в Україну склав 4,5 млн. дал, що на 87,5% бiльше, нiж у попередньому роцi. Експорт виноградних вин з України характеризується досить нестабiльним обсягом поставок, хоча в 2003-2004 роках спостерiгалася певна тенденцiя до збiльшення поставок за кордон. З одного боку, збiльшенню поставок сприяє збiльшення обсягiв виробництва вина в Українi, виробництво конкурентоздатної продукцiї з конкурентоздатними цiнами, а також пiдвищення добробуту населення в основних країнах-iмпортерах даного товару. З iншого боку, основними країнами-iмпортерами української продукцiї виступають країни СНД, на якi припадає до 99,5% експорту українського вина. Основними й постiйними його iмпортерами в даному регiонi виступають Росiя й Бiлорусь. Основними факторами, що сприяють експорту продукцiї в данi країни, є налагодженiсть торговельних вiдносин з даними країнами, конкурентоздатнi цiни на українську продукцiю, високий попит населення даних країн на український товар. У той же час цi країни є найбiльшими iмпортерами молдавських вин, що, безсумнiвно, сприяє скороченню частки українських вин на ринках даних країн. Із країн Європи бiльш-менш постiйними покупцями виступають Нiмеччина й Польща. Також здiйснюються поставки українського вина в Ізраїль. За оцiнками «Держзовнiшiнформу», експорт виноградних вин в Україну в 2005 роцi склав 2,756 млн. дал., що на 6,1% менше, нiж у попередньому роцi. Ринок вина в Українi продовжує розвиватися й сьогоднi. Незважаючи на негативнi тенденцiї, що все ще iснують в данiй галузi, Україна на вiдмiну вiд сусiдньої Росiї має виробничу базу, що дiсталася в спадщину вiд СРСР, i клiматичнi умови для виробництва якiсної сировини для виноробної промисловостi. Виходячи з наявних даних, можна стверджувати, що ринок досить перспективний для українських виробникiв, тому що обсяги споживання динамiчно збiльшуються. Ознайомлення все бiльшої частини українського народу з європейським стилем життя, змiна поколiння, що виросло при Радянському Союзi, поколiнням, що виросло при iншому полiтичному, соцiальному й економiчному укладi, наближеному до європейського, безсумнiвно, буде сприяти скороченню споживання горiлки й збiльшенню споживання вина в найближчi кiлька рокiв. ординарнi вина вiдомих торговельних марок українських i молдавських виробникiв. з виробництвом якiсних вин, безсумнiвно, дають перевагу виробникам горiлки в проведеннi тiєї ж рекламної кампанiї. Іншими негативними моментами в боротьбi українських виноробiв за вiтчизняного споживача є його низька поiнформованiсть про класифiкацiю й якiснi параметри вин, розбiжностi у винах рiзних видiв, а також низька купiвельна спроможнiсть населення. З першим iз зазначених негативiв вiтчизнянi виробники намагаються боротися шляхом широкої реклами своєї торговельної марки, щоб збiльшити її впiзнавання i знайти постiйне коло прихильникiв свого товару. Щодо другого негативного моменту, то українськi винороби сподiваються на полiпшення економiчного становища в країнi й матерiального добробуту населення, що, як в iнших країнах, буде сприяти скороченню обсягiв споживання мiцних алкогольних напоїв. бiльшу частку на зростаючому ринку збуту. Завод шампанських вин "Новий Свiт" Завод шампанських вин "Новий Свiт" - дiм шампанських вин, заснований 1878 року, на даний момент державної форми власностi. Розташований у смт. Новий Свiт Судацької мiськради автономної республiки Крим. Одне з двох (разом з Артемiвським заводом шампанських вин) пiдприємств України, що виробляють iгристе вино за класичною технологiєю. Дiм шампанських вин "Новий Свiт" веде свою iсторiю з 1878 року, коли князь Л. С. Голiцин придбав маєток "Новий Свiт". Це стає початком закладки новосвiтських виноградникiв, будiвництва винарнi, дому, винних погребiв. Голiцин займається порiвняльним дослiдженням цiнних європейських сортiв винограду i виготовленням з цих сортiв перших вин рiзних типiв - вiд столових та шипучих до сухих та десертних. Першi дослiди у шампанському виноробствi почалися з 1882 року. Інтенсивне господарство, будiвництво тунелiв та закладання у них кюве дозволили випустити першi партiї iгристих вин пiд назвами "Парадиз", "Новий Свiт" та "Коронацiйне" за класичною технологiєю. Свої назви вина отримували, за європейською традицiєю, вiд мiсця їх виробництва. "Коронацiйне" ж отримало свою назву пiсля того, як його було подано пiд час урочистого прийому з нагоди коронацiї Миколи II. Це був перший випадок в iсторiї коронацiї росiйських iмператорiв, коли до двору було подано не французьке вино. Пiсля цiєї подiї, 1896 року пiдприємство отримало право зображати на своїх етикетках герб Росiйської iмперiї. "Парадiзiо" 4-го тиражу 1899 року отримало кубок "Гран-прi" - найвищу нагороду. У той же час Голiцин абсолютно не турбується економiкою свого пiдприємства - вино або щедро дарується численним гостям, або продається за символiчну цiну. У 1905 роцi пiдприємство припиняє виробництво шампанського через фiнансовi труднощi. Завод покидають найманi спецiалiсти з Францiї, а шампанське починають розпродувати по 1 рублю за пляшку на покриття боргiв. Аби врятувати виробництво, у 1912 роцi Голiцин звертається до iмператора Миколи II з проханням прийняти у дарунок маєток "Новий Свiт". До речi, виникнення назви селища Новий Свiт легенда пов'язує саме з вiзитом Миколи II на пiдприємство. Пiсля вiдвiдин Голицинської винотеки та дегустацiї шампанського, цар оголосив, що бачить свiт у новому свiтлi. До цього моменту селище називалося Парадiзiо. "Новий Свiт" Янiна Петрiвна Павленко 1 грудня 1920 року, вiдповiдно до наказу Кримського революцiйного комiтету "Новий Свiт" було передано у державну власнiсть. Радгосп "Новий Свiт" було визнано малодохiдним, а його iснування недоцiльним. Голицинська винотека, що складалася з 60 тисяч пляшок шампанського та колекцiйних вин, була вивезена до Масандри. У 1936 роцi Новий Свiт знову визнано перспективною зоною виноробства, i завод повертається до життя. У роки радянської влади пiдприємство зосереджено на випуску "Советского шампанского" практично лише для представникiв влади. У 2003 роцi завод впроваджує систему менеджменту якостi ISO 9001. 2007-го проведено рестайлiнг оформлення пляшки та розроблено новий, сучасний, логотип. До 130-рiчного ювiлею завод шампанських вин "Новий Свiт" у 2008 роцi провiв перший в Ураїнi Мiжнародний дегустацiйний конкурс iгристих вин. Також на територiї заводу було вiдкрито пам'ятник засновнику пiдприємства князю Л. С. Голiцину. На пiдприємствi працюють 300 людей. Виробничi потужностi - 2,5 млн. пляшок на рiк. Сьогоднi завод випускає 18 марок шампанського. "Новий Свiт" випускає всi три групи вин: бiлi, рожевi та червонi; вiд екстрабрюту до напiвсухих. Пiдприємство вiдновило традицiю випуску мiлезимного шампанського: на сьогоднi це "Парадiзiо" врожаю 2000 року та "Коронацiйне" 1993 року. З 2006 року розпочалося вiдновлення голiцинської винотеки. та вина та за участю мiжнародного жюрi. Сьогоднi пiдприємство експортує свою продукцiю у 11 країн свiту. Саме новосвiтське шампанське Мiнiстерство закордонних справ України купує для дипломатичних прийомiв.