Органiзацiя адвокатури України
Реферат: Органiзацiя адвокатури України
ЗМІСТ
1. Принципи та гарантiї адвокатської дiяльностi.
4. Соцiальнi права адвоката.
Органiзацiя та принципи дiяльностi адвокатури в Українi визначаються Законом “Про адвокатуру”, прийнятим Верховною Радою України 19 грудня 1992 р.
Новий Закон суверенної України вiдводить адвокатурi чiльне мiсце, маючи на метi вiдновити престиж цiєї професiї, її iсторичне традицiї, пiднести роль у суспiльствi як одного з гарантiв забезпечення конституцiйних прав та свобод громадян.
1.
Принципи та гарантiї адвокатської дiяльностi.
За законом адвокатура України є добровiльним професiйним громадянським об’єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законнi iнтереси громадян України, iноземцiв, осiб без громадянства, юридичних осiб, надавати їм рiзноманiтну юридичну допомогу.
Таке визначення поняття адвокатури як правового iнституту є значним кроком у напрямi визнання адвокатури як громадської органiзацiї, адже до цього часу в законодавствi не робилося акцентування на цю важливу ознаку юридичної природи адвокатури. За своєю природою вона є вiльною професiєю, а звiдси й має громадянський характер.
Адвокатура України здiйснює свою дiяльнiсть на принципах верховенства закону, незалежностi, демократизму, гуманiзму i конфiденцiйностi.
Закон про адвокатуру окремо закрiплює норму, яка стосується гарантiй адвокатської дiяльностi. Нею встановлено, що професiйнi права, честь i гiднiсть адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську дiяльнiсть, вимагання вiд адвоката, його помiчника, посадових осiб i технiчних працiвникiв адвокатських об’єднань вiдомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вини також не можуть допитуватись як свiдки.
Документи, пов’язанi з виконанням адвокатом доручення, не пiдлягають оглядовi, розголошенню чи вилученню без його згоди.
Забороняється прослуховувати телефоннi розмови адвокатiв у зв’язку з оперативно-розшуковими заходами без санкцiї органiв прокуратури.
Кримiнальна справа проти адвоката може бути порушена тiльки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республiки Крим, областей, мiста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримiнальної, матерiальної та iншої вiдповiдальностi або погрожувати її застосуванням у зв’язку з поданням юридичної допомоги громадянам та органiзацiям.
iспити, одержав свiдоцтво про право на зайняття адвокатською дiяльнiстю та прийняв Присягу адвоката України. Вiн не може працювати в судi, прокуратурi ,нотарiатi, органах внутрiшнiх справ, нацiональної безпеки, державного управляння. Адвокатом не може бути особа, яка має судимiсть.
Для визначення рiвня професiйних знань осiб, що мають намiр займатися адвокатською дiяльнiстю, створюються (у Автономнiй Республiцi Крим, областях мiстах києвi та Севастополi) квалiфiкацiйно-дисциплiнарнi комiсiї адвокатури, Положення про якi затвердженi Указом Президента України вiд 5 травня 1999 р. Цi комiсiї дiють у складi двох палат – атестацiйної та дисциплiнарної.
Атестацiйна палата має у складi 11 членiв, до неї входять чотири адвоката, чотири суддi та по одному представнику вiд Ради Мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської мiських рад народних депутатiв, а також вiддiлення Спiлки адвокатiв України.
Атестацiйна палата розглядає заяви з доданими до них документами осiб, якi виявили бажання займатися адвокатською дiяльнiстю, приймає квалiфiкацiйнi iспити , ухвалює рiшення про видачу або вiдмову у видачi свiдоцтва по право на зайняття адвокатською дiяльнiстю.
Особа, яка має бажання займатися адвокатською дiяльнiстю, подає до атестацiйної палати, заяву, нотарiально засвiдчену копiю диплома про вищу юридичну освiту, документ, що, пiдтверджує стаж роботи за спецiальнiстю юриста або помiчника адвоката не менше двох рокiв. Поданi документи розглядаються палатою протягом одного мiсяця з дня надходження.
комiсiєю адвокатури.
Особа, яка не склала квалiфiкацiйнi iспити, має право складати їх повторно через рiк.
Рiшення щодо видачi свiдоцтва на право займатися адвокатською дiяльнiстю або про вiдмову у його видачi приймається вiдкритим голосуванням бiльшiстю голосiв вiд загальної кiлькостi членiв палати.
Вища квалiфiкацiйна комiсiя утворюється при Кабiнетi мiнiстрiв України i дiє на пiдставi Положення про неї, яке затверджується Президентом України. До складу комiсiї входять по одному представнику вiд кожної квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї, Верховного Суду, Мiнiстерства Юстицiї, Спiлки адвокатiв.
Вища квалiфiкацiйна комiсiя має право запитувати необхiдну для здiйснення її повноважень iнформацiю вiд суддiв, органiв юстицiї, слiдчих органiв, адвокатських об’єднань, iнших пiдприємств i установ, органiзацiй, а також посадових осiб.
– розглядає скарги на рiшення квалiфiкацiйно-дисциплiнарних комiсiй,
– про вiдмову у видачi свiдоцтва на право зайняття адвокатською дiяльнiстю ;
– розробляє i затверджує програми i порядок складання квалiфiкацiйних iспитiв i здiйснює контроль за дiяльнiстю квалiфiкацiйно-дисциплiнарних комiсiй.
– скасовувати або змiнювати в межах своєї компетенцiї рiшення квалiфiкацiйно-дисциплiнарних комiсiй;
– направляти їм у необхiдних випадках матерiали справи для додаткового вивчення;
– запрошувати на засiдання комiсiї осiб, якi звернулися зi скаргою на рiшення квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї, представникiв адвокатських об’єднань, iнших установ , органiзацiй, а також посадових осiб.
Вищу квалiфiкацiйну комiсiю адвокатури очолює голова та його заступник, якi обираються вiдкритим голосуванням бiльшiстю голосiв вiд загальної кiлькостi членiв комiсiї. Члени комiсiї звiльняються вiд виконання своїх посадових обов’язкiв на час її роботи.
Вища квалiфiкацiйна комiсiя, яка є юридичною особою, щороку iнформує Кабiнет Мiнiстрiв України про свою роботу.
2.
Органiзацiйнi форми дiяльностi адвокатури.
Особа, що одержала свiдоцтво, по право на зайняття адвокатською дiяльнiстю, має право практикувати iндивiдуально або вiдкрити своє адвокатське бюро, або об’єднуватись з iншими адвокатами в колегiї. фiрми, контори та iншi адвокатськi об’єднання, якi дiють вiдповiдно до Закону про адвокатуру i своїх статутiв.
Дiяльнiсть адвокатських об’єднань грунтується на засадах добровiльностi, самоврядування, колегiальностi та гласностi. Вони реєструються в Мiнiстерствi юстицiї України, пiсля чого повiдомляють мiсцевим органам влади про свою реєстрацiю, а адвокати – про одержання свiдоцтва на право займатися адвокатською дiяльнiстю.
керiвних органiв, порядку їх виборiв та iншi питання до компетенцiї вiдповiдних об’єднань.
– i в iноземних банках), печатку i штамп iз своїм найменуванням.
Закон визначає вiдносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи при цьому її самостiйнiсть та незалежнiсть. Зокрема, Мiнiстерство юстицiї забезпечує оплати працi адвокатiв за рахунок держави i у разi участi адвокати у кримiнальнiй справi за призначенням та при звiльнення громадян вiд оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звiтнiсть про адвокатську дiяльнiсть, сприяє здiйсненню заходiв щодо пiдвищення професiйного рiвня адвокатiв. Стосовно мiсцевих органiв державного управлiння, от вони у межах своєї компетенцiї сприяють адвокатам та адвокатським об’єднанням у вирiшеннi соцiальних питань, забезпечують їх примiщеннями для роботи тощо.
Адвокати України виконують за Законом такi функцiї:
– дають консультацiї та роз’яснення з юридичних питань;
– уснi i письмовi довiдки щодо законодавства;
– складають заяви, скарги та iншi документи правового характеру;
– посвiдчують копiї документiв i справах, якi вони ведуть;
– здiйснюють представництво в судi, iнших державних органах;
– здiйснюють правове забезпечення пiдприємницької та зовнiшньоекономiчної дiяльностi громадян i юридичних осiб;
– виконують свої обов’язки передбаченi кримiнально-процесуальним законодавством у процесi дiзнання та на попередньому слiдствi.
Разом з тим адвокату надається можливiсть здiйснювати згiдно з законом й iншi види юридичної допомоги.
3.
Професiйнi права адвоката.
про факти, якi можуть бути використанi як докази в цивiльних, господарських, кримiнальних справах i справах про адмiнiстративнi порушення. Отже, адвокату надано право збирати докази для подачi у органи дiзнання, слiдства, прокуратури, загальнi та арбiтражнi суди.
Перелiк прав адвоката при збираннi доказав не є вичерпним. Зокрема, вiн може:
– запитувати i отримувати документи або їх копiї вiд пiдприємств, установ , органiзацiй, об’єднань, а вiд громадян – за їх згодою;
– ознайомлюватися на пiдприємствах, в установах, органiзацiях з необхiдними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
– отримувати письмовi висновки фахiвцiв з питань, що потребують спецiальних знань.
Практично це означає можливiсть одержання вiд установ, якi поводять експертизи (судово-медичнi, автотехнiчнi, бухгалтерськi тощо), а також вiд спецiалiстiв висновкiв i консультацiй для судових , слiдчих, прокурорських органiв; застосовувати згiдно з чинним законодавством науково-технiчнi засоби. Йдеться про використання вiдеомагнiтофонiв, диктофонiв, засобiв множення та iн. при вивченнi матерiалiв справи, збирання доказiв, при допитах, в судових засiданнях, при вiдтвореннi обстановки i обставин подiї тощо. Слiд зазначити, усе це що достатньою мiрою законодавством не закрiплене, не передбачений й механiзм реалiзацiї. Щоб скористатися цим правом, адвокат має одержати дозвiл вiдповiдної посадової особи (слiдчого, прокурора, суддi). Законодавець встановив, що адвокат вправi доповiдати свої скарги порядком нагляду Головi (його заступникам) Верховного Суду України, головам обласних (Автономної Республiки Крим) судiв, Генеральному прокуроровi (його заступникам), прокурорам областей (Автономної Республiки Крим) тощо. На практицi ж ця вимога закону виконується формально, оскiльки як у Верховному Судi , так i в Генеральнiй прокуратурi прийомом адвокатiв, як i iнших вiдвiдувачiв, як правило, займаються особи, якi не вправi приймати по сутi справи. Практично адвокат виступає в даному разi в ролi “посильного” – для передачi скарги. Суть “прийому” у Верховному Судi полягає у вирiшення питання про витребування чи про вiдмову у витребуваннi справи. Вiдповiдi на скарги пiдписуються посадовими особами, якi не надiленi правом приносити протести на судовi рiшення (начальником секретарiату, членом i заступником голови колегiї Верховного Суду або прокурором вiддiлу, начальником або його заступником вiддiлу чи управлiння Генеральної прокуратури України), що примушує адвоката звертатися з повторними скаргами, в тому числi, на особистих прийомах.
Дане питання має бути конкретно врегульоване нормами цивiльно–процесуального i кримiнально-процесуального законодавства. Йдеться про надiлення адвоката правом бути присутнi при розглядi своїх клопотань i скарг на засiданнях органiв влади i управлiння, громадських, профспiлкових, господарських та iнших органiв та органiзацiй.
Помiчником адвоката може бути особа, яка має вищу юридичну освiту. Умови роботи помiчника адвоката визначаються контрактом мiж ним i адвокатом (або адвокатським об’єднанням) з додержанням законодавства про працю. Ним не можуть бути особи, перелiк яких є перешкодою для зайняття посади помiчника адвоката.
Помiчник користується рiвними з адвокатом соцiальними правами. Щодо оплати працi, то вона визначається угодою мiж ним та адвокатом (чи адвокатським об’єднанням). Але закон наголошує, що заробiтна плата помiчника не може бути нижчою вiд встановленого державою мiнiмального розмiру.
4.
Соцiальнi права адвоката.
Згiдно з Законом про адвокатуру адвокати користуються правом на вiдпустку та на усi види допомоги по державному соцiальному страхуванню. Щодо розмiру внескiв до нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, що займається дiяльнiстю, заснованою на особистiй власностi фiзичної особи та виключно на її працi.
Призначення i виплата допомог та пенсiй адвокатом здiйснюється вiдповiдно до законодавства про соцiальне страхування i соцiальне забезпечення.
Слiд зазначити, що адвокати – члени Спiлки адвокатiв України на вiдмiну вiд решти адвокатiв, що не є членами Спiлки, користуються рядом пiльг. Так, в 1992 р. рiшенням правлiння Спiлки затверджено Положення про фонд соцiального захисту адвокатiв України. Цей фонд є центром акумуляцiї коштiв, що спрямовуються для соцiального захисту членiв Спiлки.
Основними завданнями фонду є: збирання i накопичення внескiв; виплата рiзних видiв допомог; органiзацiя санаторно-курортного лiкування i вiдпочинку членiв фонду та їх сiмей; фiнансування навчання членiв фонду; забезпечення розширеного вiдтворення засобiв фонду на основi принципiв самофiнансування; мiжнародне спiвробiтництво з проблем, пов’язаних з соцiальним захистом адвокатiв; органiзацiя страхування адвокатського ризику; надання стипендiй дiтям членiв фонду – студентам юридичних вузiв; кредитування членiв фонду для професiйної роботи, оренди примiщень, надання довгострокових позик на пiльгових умовах тощо.
Майно фонду складається iз засобiв як у грошовiй формi, так i у iншiй матерiальнiй формi, що надходять вiд засновникiв, спонсорiв , членських внескiв, засобiв вiд дiяльностi фонду, iнших надходжень.
Членом фонду можу бути лише член Спiлки адвокатiв України, який звернувся з заявою про вступ до фонду i бере участь своїми членськими внесками у формування його майна, виконує iншi обов’язки передбаченi Положенням про фонд.
Дiєздатнiсть фонду в цивiльному i торговому обiгу здiйснюється вiд iменi iз а дорученням Спiлки адвокатiв України.
5. Обов
’
язки адвоката.
При здiйсненнi своїх професiйних обов’язкiв адвокат зобов’язаний дiяти вiдповiдно до вимог закону, використовувати лише передбаченi ним засоби захисту прав i законних iнтересiв громадян та юридичних осiб, та iнше, що не суперечить закону. Адвокат не вправi використовувати свої повноваження на шкоду особi, iнтереси якої вiн представляє, а також вiдмовитися вiд прийнятого на себе захисту. Використовувати данi одержанi адвокатом у зв’зку з його професiйною дiяльнiстю, можна лише для захисту клiєнта. Якщо пiдозрюваний, обвинувачуваний, пiдсудний визнає свої вину у вчиненнi злочину, адвокат, за наявностi пiдстав для цього, має обстоювати перед судом, слiдчим, прокурором його невиннiсть. При цьому вiн зобов’язаний погодити свою позицiя з пiдзахисним, оскiльки колiзiя мiж позицiями адвокати i пiдзахисного є неприйнятою. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого пiдзахисного, якщо останнiй її заперечує.
Адвокат не вправi прийняти доручення про надання юридичної допомоги, якщо вiн надавав чи надає таку допомогу й цiй або iншiй, пов’язанiй з нею справi, особа з протилежними iнтересами, що може зашкодити особi, яка звернулась по юридичну допомогу.
Адвокат також не вправi виступати як такий, якщо вiн, працюючи ранiше дiзнавачем, слiдчим, прокурором, суддею, секретарем судового засiдання , експертом, перекладачем чи будучи громадським обвинувачувачем, спецiалiстом, представник потерпiлого, цивiльного позивача, свiдком, понятим брав участь у дiзнання , розслiдування, судовому розглядi цiєї чи iншої пов’язаної з нею, справи щодо особа, що звернулася за захистом.
Не може адвокат прийняти доручення на ведення справи в тому випадку, коли у розслiдування або розглядi справи, бере участь посадова особа, з якою вiн перебуває у родинних стосунках.
прокурором чи судом. Рiшення про це оформляється мотивованою постановою органу якому це стало вiдомо. Постанова може бути оскаржена як захисником так i пiдзахисним вiдповiдному прокурору або в суд в порядку i в строки, передбаченi статтями 234-236 i ч. 3 стаття 254 КПК України.
Слiд зазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти iнтереси декiлькох осiб ,якщо цi iнтереси не збiгаються чи iстотно вiдрiзняються.
Якщо кримiнально-процесуальним законодавством передбаченi вiдвiд захисника, то ЦПК України вiн детально не врегульований. Однак за змiсту ч. 3 ст. 116 ЦПК випливає, що адвокати не можуть бути представниками в судi, якщо вони прийняли доручення з порушенням правил встановлених законодавством. Тобто можна зробити висновок, що прийняття Закону про адвокатуру ст. 7 усунуло неповноту ЦПК у цiй частинi.
Адвокат зобов’язаний зберiгати адвокатську таємницю, предметом i змiстом якої є обставини, котрi вимусили громадянина, або юридичну особу звернутися до адвоката, а також суть консультацiй ,порад, роз’яснень та iнших вiдомостей, одержаних адвокатом пiд час здiйснення професiйних обов’язкiв.
Данi попереднього слiдства , якi стали вiдомi адвокату, можуть бути розголошенi тiльки з дозволу слiдчого або прокурора. Адвокати, виннi у розголошеннi вiдомостей попереднього слiдства, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством.
Закон також наголошує, що адвокату, його помiчнику i посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати вiдомостi, що становлять предмет адвокатської таємницi, а також використовувати їх у своїх iнтересах або в iнтересах третiх осiб.
Лiтература
1. Закон України “Про адвокатуру”. ВВТ України. – 1993. – №9
3. Святоцький О. Д., Михеенко М. М. Адвокатура України. – К., 1997.
4. Указ Президента України “Про положення про квалiфiкацiйно-дисциплiнарнi комiсiї адвокатури” вiд 5 травня 1993 р. Голос України. – 1993. – 13 травня.
5. Положення про фонд соцiального захисту адвокатiв України. – Закон i бiзнес. – 1992.– Жовтень.
| 
