Зброя третього поколiння
ТЕМА
Зброя третього поколiння
Змiст
Вступ
Супер -ЕМІ
Гiперзвукова шрапнель
Висновок
ядерний нейтронний зброя боєголовка пенетратор
Вступ
Прихильнiсть принципом ядерного нерозповсюдження є однiєю з основоположних настанов росiйської зовнiшньої полiтики. Вiдповiдно до Концепцiї нацiональної безпеки Росiї, змiцнення режиму нерозповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ) та засобiв її доставки вiдноситься до основних завдань в галузi забезпечення нацiональної безпеки Росiйської Федерацiї, а поширення зброї масового знищення та засобiв її доставки розглядається як одна з основних загроз нацiональної безпеки. Президент Росiї В. В. Путiн назвав проблему нерозповсюдження ядерної зброї «найважливiшим питанням сучасностi». Актуальнiсть завдань, пов'язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, пiдтверджується щодня. Однi подiї йдуть, їм на змiну приходять новi, але смiливо можна стверджувати: за останнi 30 рокiв питання нерозповсюдження ЗМЗ, перш за все ядерної, а також засобiв її доставки стали одними з центральних у мiжнародних вiдносинах. Головною метою полiтики Росiйської Федерацiї в забезпеченнi вiйськової безпеки є запобiгання воєн i збройних конфлiктiв, а в разi їх розв'язання - гарантований захист iнтересiв, суверенiтету i територiальної цiлiсностi держави та її союзникiв вiд будь-якого можливого агресора. Надiйне забезпечення вiйськової безпеки Росiї може бути гарантоване тiльки постiйною наявнiстю у неї силового чинника, адекватного за характеристиками можливим загрозам. Складовою частиною такого чинника в даний час i в найближчому майбутньому має залишатися ядерну зброю. Мета даної роботи: Розглянути проблему ядерної зброї та її значення для Росiї. Завдання даної роботи: визначити роль ядерної зброї в безпецi Росiї.
такого зарядного пристрою потужнiстю 15 кт було проведено в США 16 липня 1945 року на полiгонi Аламогордо. Вибух у серпнi 1949 р. першої радянської атомної бомби надав нового поштовху в розгортаннi робiт зi створення ядерної зброї другого поколiння. У його основi лежить технологiя використання енергiї термоядерних реакцiй синтезу ядер важких iзотопiв водню - дейтерiю i тритiю. Така зброя називають термоядерним або водневим. Перше випробування термоядерного пристрою "Майк" було проведено Сполученими Штатами 1 листопада 1952 на островi Елугелаб (Маршалловi острова), потужнiсть якого становила 5-8 мiльйонiв тонн. У наступному роцi термоядерний заряд був пiдiрваний в СРСР.
заряди (боєприпаси), в яких за рахунок особливої конструкцiї домагаються перерозподiлу енергiї вибуху на користь одного з вражаючих факторiв. Іншi варiанти зарядiв такої зброї забезпечують створення фокусування того чи iншого уражує чинника в певному напрямку, що також призводить до значного посилення його вражаючої дiї. Аналiз iсторiї створення i вдосконалення ядерної зброї свiдчить про те, що США незмiнно лiдирували в створеннi нових його зразкiв. Однак проходило деякий час i СРСР лiквiдував цi одностороннi переваги США. Не є винятком у цьому вiдношеннi i ядерну зброю третього поколiння. Одним з найбiльш вiдомих зразкiв ядерної зброї третього поколiння є нейтронне зброю.
Нейтронна зброя
Що являє собою нейтронна зброя? Про нейтронну зброю широко заговорили на рубежi 60-х рокiв. Однак згодом стало вiдомо, що можливiсть його створення обговорювалася ще задовго до цього. Колишнiй президент Всесвiтньої федерацiї наукових працiвникiв професор з Великобританiї Е. Буроп згадував, що вперше вiн почув про це ще в 1944 роцi, коли у складi групи англiйських вчених працював у США над "Манхеттенським проектом". Робота над створенням нейтронної зброї була iнiцiйована необхiднiстю отримання потужного бойового засобу, який володiє виборчої здатнiстю ураження, для використання безпосередньо на полi бою.
величини, що iстотно знижувало бойовi можливостi нової зброї. Знадобилося ще майже 15 рокiв для того, щоб нейтроннi заряди придбали всi якостi бойової зброї. На думку професора Е. Буропа, принципова вiдмiннiсть пристрої нейтронного заряду вiд термоядерного полягає в рiзнiй швидкостi видiлення енергiї: "У нейтронної бомби видiлення енергiї вiдбувається набагато повiльнiше. Це щось на зразок пiропатрона уповiльненої дiї". За рахунок цього уповiльнення i зменшується енергiя, що йде на освiту ударної хвилi i свiтлового випромiнювання i, вiдповiдно, зростає її видiлення у виглядi потоку нейтронiв. У ходi подальших робiт були досягнутi певнi успiхи в забезпеченнi фокусування нейтронного випромiнювання, що дозволяло не тiльки забезпечувати посилення його вражаючої дiї в певному напрямi, а й знизити небезпеку при його застосуваннi для своїх вiйськ.
про виробництво компонентiв нейтронних снарядiв 203-мм калiбру i боєголовок до ракети "Ланс". Пiзнiше, у серпнi 1981 року на засiданнi Групи ядерного планування Ради нацiональної безпеки США було прийнято рiшення про повномасштабне виробництво нейтронного зброї: 2000 снарядiв до 203-мм гаубицi i 800 боєголовок до ракети "Ланс".
Пiд час вибуху нейтронної боєголовки основне поразка живим органiзмам наноситься потоком швидких нейтронiв. За розрахунками, на кожну кiлотонну потужностi заряду видiляється близько 10 нейтронiв, якi з величезною швидкiстю поширюються в навколишньому просторi. Цi нейтрони мають надзвичайно високим вражаючою дiєю на живi органiзми, набагато сильнiше, нiж навiть Y-випромiнювання i ударна хвиля. Для порiвняння зазначимо, що при вибуху звичайного ядерного заряду потужнiстю 1 кiлотонн вiдкрито розташована жива сила буде знищена ударною хвилею на вiдстанi 500-600 м. При вибуху нейтронної боєголовки тiєї ж потужностi знищення живої сили буде вiдбуватися на вiдстанi приблизно в три рази бiльше.
утворюють вiльнi радикали, що володiють високою реакцiйною здатнiстю, що призводить до порушення основних циклiв життєвих процесiв. При русi нейтронiв у повiтрi в результатi зiткнень з ядрами атомiв газiв вони поступово втрачають енергiю. Це призводить до того, що на вiдстанi близько 2 км їх нищiвну силу практично припиняється. Для того щоб зменшити руйнiвний дiю супутньої ударної хвилi потужнiсть нейтронного заряду вибирають в межах вiд 1 до 10 кт, а висоту вибуху над землею - близько 150-200 метрiв.
в яких поряд з дослiдженнями з отримання електричної енергiї вивчається можливiсть отримання чисто термоядерної вибухiвки. Найбiльш iмовiрним побiчним результатом проведених дослiджень, на їхню думку, може стати полiпшення енерго масового характеристик ядерних боєзарядiв i створення нейтронної мiнi-бомби. За оцiнками експертiв, такий нейтронний боєзаряд з тротиловим еквiвалентом всього в одну тонну може створити смертельну дозу випромiнювання на вiдстанях 200-400 м.
боєприпаси є тактичною зброєю та їх застосування найбiльш ймовiрно в так званих "обмежених" вiйнах, в першу чергу в Європi. Ця зброя може набути особливого значення для Росiї, оскiльки в умовах ослаблення її збройних сил i зростання загрози регiональних конфлiктiв вона буде змушена робити бiльший наголос в забезпеченнi своєї безпеки на ядерну зброю. Застосування нейтронного зброї може бути особливо ефективним при вiдображеннi масованої танкової атаки. Вiдомо, що танкова броня на певних вiдстанях вiд епiцентру вибуху (бiльше 300-400 м при вибуху ядерного заряду потужнiстю 1 кт) забезпечує захист екiпажiв вiд ударної хвилi i Y-випромiнювання. У той же час швидкi нейтрони проникають через сталеву броню без iстотного ослаблення.
Проведенi розрахунки показують, що при вибуху нейтронного заряду потужнiстю 1 кiлотонн екiпажi танкiв будуть миттєво виведенi з ладу в радiусi 300 м вiд епiцентру i загинуть протягом двох дiб. Екiпажi, що знаходяться на вiдстанi 300-700 м, вийдуть з ладу через декiлька хвилин i протягом 6-7 днiв також загинуть; на вiдстанях 700-1300 м вони виявляться небоєздатними через кiлька годин, а загибель бiльшостi з них розтягнеться протягом декiлькох тижнiв. На вiдстанях 1300-1500 м певна частина екiпажiв отримає серйознi захворювання i поступово вийде з ладу.
пройдуть через обшивку боєголовок противника, викличуть поразка їх електронної апаратури. Крiм того, нейтрони, взаємодiючи з ядрами урану або плутонiю атомного детонатора боєголовки, викличуть їх розподiл. Така реакцiя буде вiдбуватися з великим видiленням енергiї, що, в кiнцевому рахунку, може призвести до нагрiвання i руйнування детонатора. Це, у свою чергу, призведе до виходу з ладу всього заряду боєголовки. Це властивiсть нейтронного зброї було використано в системах протиракетної оборони США. Ще в серединi 70-х рокiв нейтроннi боєголовки були встановленi на ракетах-перехоплювачiв "Спринт" системи "Сейфгард", розгорнутої навколо авiабази "Гранд Форкс" (штат Пiвнiчна Дакота). Не виключено, що в майбутнiй системi нацiональної ПРО США будуть також використанi нейтроннi боєзаряди.
Як вiдомо, вiдповiдно до зобов'язань, оголошеними президентами США та Росiї у вереснi-жовтнi 1991 р, всi ядернi артснаряди i боєголовки тактичних ракет наземного базування повиннi бути лiквiдованi. Однак не викликає сумнiвiв, що в разi змiни вiйськово-полiтичної ситуацiї i прийняття полiтичного рiшення вiдпрацьована технологiя нейтронних боєзарядiв дозволяє налагодити їх масове виробництво в короткий час.
Супер-ЕМІ
вибуху. В кiнцi червня 1946 року в районi атолу Бiкiнi (Маршалловi острова) пiд шифром "Операцiя Кроссроудс" були проведенi ядернi вибухи, в ходi яких дослiджувалося нищiвну силу атомної зброї. У ходi цих випробувальних вибухiв було виявлено нове фiзичне явище - утворення могутнього iмпульсу електромагнiтного випромiнювання (ЕМВ), до якого вiдразу ж був виявлений великий iнтерес. Особливо значним виявився ЕМІ при високих вибухах. Влiтку 1958 року були проведенi ядернi вибухи на великих висотах. Першу серiю пiд шифром "Хардтек" провели над Тихим океаном поблизу острова Джонстон. В ходi випробувань були пiдiрванi два заряди мегатонної класу: "Тек" - на висотi 77 кiлометрiв i "Орiндж" - на висотi 43 кiлометри. У 1962 роцi були продовженi висотнi вибухи: на висотi 450 км пiд шифром "Старфiш" було здiйснено вибух боєголовки потужнiстю 1,4 мегатонни. Радянський Союз також протягом 1961-1962 рр.. провiв серiю випробувань, у ходi яких дослiджувалося вплив висотних вибухiв (180-300 км) на функцiонування апаратури систем ПРО.
При проведеннi цих випробувань були зафiксованi могутнi електромагнiтнi iмпульси, якi володiли великою вражаючою дiєю на електронну апаратуру, лiнiї зв'язку i електропостачання, радiо-i радiолокацiйнi станцiї на великих вiдстанях. З тих пiр вiйськовi фахiвцi продовжували придiляти велику увагу дослiдженню природи цього явища, його вражаючої дiї, способiв захисту вiд нього своїх бойових i забезпечують систем.
з величезною швидкiстю в напрямку вiд центру вибуху. Потiк цих електронiв, взаємодiючи з магнiтним полем Землi, створює iмпульс електромагнiтного випромiнювання. Пiд час вибуху заряду мегатонної класу на висотах кiлька десяткiв кiлометрiв напруженiсть електричного поля на поверхнi землi може досягати десяткiв кiловольт на метр.
На основi отриманих в ходi випробувань результатiв вiйськовi фахiвцi США розгорнули на початку 80-х рокiв дослiдження, спрямованi на створення ще одного виду ядерної зброї третього поколiння – Супер -ЕМІ з посиленим виходом електромагнiтного випромiнювання.
Для збiльшення виходу Y-квантiв передбачалося створити навколо заряду оболонку з речовини, ядра якого, активно взаємодiючи з нейтронами ядерного вибуху, випускають Y-випромiнювання високих енергiй. Фахiвцi вважають, що за допомогою Супер ЕМІ можливо створити напруженiсть поля бiля поверхнi Землi порядку сотень i навiть тисяч кiловольт на метр. За розрахунками американських теоретикiв, вибух такого заряду потужнiстю 10 мегатонн на висотi 300-400 км над географiчним центром США - штатом Небраска призведе до порушення роботи радiоелектронних засобiв майже на всiй територiї країни протягом часу, достатнiй для зриву вiдповiдного ракетно-ядерного удару.
Подальший напрямок робiт зi створення Супер- ЕМІ було пов'язано з посиленням його вражаючої дiї за рахунок фокусування Y-випромiнювання, що повинно було привести до збiльшення амплiтуди iмпульсу. Цi властивостi Супер -ЕМІ роблять його зброєю першого удару, призначеному для виведення з ладу системи державного та вiйськового управлiння, МБР, особливо мобiльного базування, ракет на траєкторiї, радiолокацiйних станцiй, космiчних апаратiв, систем енергопостачання i т. п. Таким чином, Супер -ЕМВ має явно наступальний характер i є дестабiлiзуючим зброєю першого удару.
ядерних зарядiв у ґрунтi значно зростає частка енергiї, що йде на освiту воронки, зони руйнування i сейсмiчних ударних хвиль. У цьому випадку при iснуючiй точностi МБР i БРПЛ значно пiдвищується надiйнiсть знищення "точкових", особливо мiцних цiлей на територiї супротивника.
"контр силового" удару надавалося прiоритетне значення. Перший зразок проникаючої боєголовки був розроблений на початку 80-х рокiв для ракети середньої дальностi "Першинг-2". Пiсля пiдписання Договору по ракетах середньої i меншої дальностi (РСМД) зусилля фахiвцiв США були пере нацiленi на створення таких боєприпасiв для МБР. Розробники нової боєголовки зустрiлися зi значними труднощами, пов'язаними, перш за все, з необхiднiстю забезпечити її цiлiснiсть i працездатнiсть при русi в ґрунтi. Величезнi перевантаження, що дiють на боєзаряд (5000-8000 g, g-прискорення сили тяжiння) пред'являють надзвичайно жорсткi вимоги до конструкцiї боєприпасiв.
Вражаюча дiя такої боєголовки на заглибленi, особливо мiцнi мети визначається двома чинниками - потужнiстю ядерного заряду i величиною його заглиблення в ґрунт. При цьому для кожного значення потужностi заряду iснує оптимальна величина заглиблення, при якiй забезпечується найбiльша ефективнiсть дiї пенетратора. Так, наприклад, руйнiвну дiю на особливо мiцнi мети ядерного заряду потужнiстю 200 кiлотонн буде достатньо ефективним при його зануреннi на глибину 15-20 метрiв i воно буде еквiвалентним впливу наземного вибуху боєголовки ракети МХ потужнiстю 600 кт. Вiйськовi фахiвцi визначили, що при точностi доставки боєголовки - пенетратора, характерною для ракет МХ i "Трайдент-2", ймовiрнiсть знищення ракетної шахти або командного пункту противника одним боєзарядiв, вельми висока. Це означає, що в цьому випадку ймовiрнiсть руйнування цiлей буде визначатися лише технiчною надiйнiстю доставки боєголовок.
"контр соловою" зброєю, призначеним для нанесення першого удару i в силу цього мають дестабiлiзуючий характер. Значення проникаючих боєголовок, у разi прийняття їх на озброєння, може значно зрости в умовах скорочення стратегiчних наступальних озброєнь, коли зниження бойових можливостей з нанесення першого удару (зменшення кiлькостi носiїв i боєголовок) вимагатиме пiдвищення ймовiрностi ураження цiлей кожним боєприпасом. У той же час для таких боєголовок необхiдно забезпечувати досить високу точнiсть влучення в цiль. Тому розглядалася можливiсть створення боєголовок - пенетратора, оснащених системою самонаведення на кiнцевiй дiлянцi траєкторiї, подiбно високоточнiй зброї.
Рентгенiвський лазер з ядерної накачуванням. У другiй половинi 70-х рокiв в Лiверморської радiацiйної лабораторiї були розпочатi дослiдження зi створення "протиракетного зброї XXI столiття" - рентгенiвського лазера з ядерним збудженням. Це зброя з самого початку замишлялося в якостi основного засобу знищення радянських ракет на активнiй дiлянцi траєкторiї, до подiлу боєголовок. Нового зброї присвоїли найменування - "зброя залпового вогню".
У схематичному виглядi нову зброю можна представити у виглядi боєголовки, на поверхнi якої змiцнюється до 50 лазерних стрижнiв. Кожен стрижень має два ступенi свободи i подiбно гарматного ствола може бути автономно направлений в будь-яку точку простору. Уздовж осi кожного стрижня, довжиною кiлька метрiв, розмiщується тонка дрiт з щiльного активного матерiалу, "такого як золото". Усерединi боєголовки розмiщується потужний ядерний заряд, вибух якого повинен виконувати роль джерела енергiї для накачування лазерiв. За оцiнками деяких фахiвцiв, для забезпечення ураження атакуючих ракет на дальностi понад 1000 км знадобиться заряд потужнiстю кiлька сотень кiлотонн. Усерединi боєголовки також розмiщується система прицiлювання з швидкодiючим комп'ютером, що працює в реальному масштабi часу.
Для боротьби з радянськими ракетами вiйськовими фахiвцями США була розроблена особлива тактика його бойового використання. З цiєю метою ядерно-лазернi боєголовки пропонувалося розмiстити на балiстичних ракетах пiдводних човнiв (БРПЛ). У "кризової ситуацiї" або в перiод пiдготовки до нанесення першого удару пiдводного човна, оснащенi цими БРПЛ, повиннi таємно висунутися в райони патрулювання i зайняти бойовi позицiї якомога ближче до позицiйних районах радянських МБР: у пiвнiчнiй частинi Індiйського океану, в Аравiйському, Норвезькому, Охотському морях. При надходженнi сигналу про старт радянських ракет проводиться пуск ракет пiдводних човнiв. Якщо радянськi ракети пiднялися на висоту 200 км, то для того, щоб вийти на дальнiсть прямої видимостi, ракетам з лазерними боєголовками необхiдно пiднятися на висоту близько 950 км. Пiсля цього система управлiння спiльно з комп'ютером виробляє наведення лазерних стрижнiв на радянськi ракети. Як тiльки кожен стрижень займе положення, при якому випромiнювання буде потрапляти точно в цiль, комп'ютер подасть команду на пiдрив ядерного заряду.
Величезна енергiя, що видiляється при вибуху у виглядi випромiнювань, миттєво переведе активна речовина стрижнiв (дрiт) у плазмове стан. За мить ця плазма, охолоджуючись, створить випромiнювання в рентгенiвському дiапазонi, що поширюється в безповiтряному просторi на тисячi кiлометрiв у напрямку осi стрижня. Сама лазерна боєголовка через кiлька мiкросекунд буде зруйнована, але до цього вона встигне послати потужнi iмпульси випромiнювання в бiк цiлей. Поглинаючись в тонкому поверхневому шарi матерiалу ракети, рентгенiвське випромiнювання може створити в ньому надзвичайно високу концентрацiю теплової енергiї, що викличе його вибухоподiбний випаровування, що приводить до утворення ударної хвилi i, в кiнцевому рахунку, до руйнування корпусу.
Проте створення рентгенiвського лазера, який вважався нарiжним каменем рейганiвської програми СОІ, зустрiлося з великими труднощами, якi поки не вдалося подолати. Серед них на перших мiсцях стоять складностi фокусування лазерного випромiнювання, а також створення ефективної системи наведення лазерних стрижнiв. Першi пiдземнi випробування рентгенiвського лазера були проведенi в штольнях Невади в листопадi 1980 року пiд кодовою назвою "Дофiн". Отриманi результати пiдтвердили теоретичнi викладки вчених, однак, вихiд рентгенiвського випромiнювання виявився досить слабким i явно недостатнiм для знищення ракет. Пiсля цього була серiя випробувальних вибухiв "Екскалiбур", "Супер-Екскалiбур", "Котедж", "Романо", в ходi яких фахiвцi переслiдували головну мету - пiдвищити iнтенсивнiсть рентгенiвського випромiнювання за рахунок фокусування. В кiнцi грудня 1985 року був проведений пiдземний вибух "Голдстоун" потужнiстю близько 150 кт, а в квiтнi наступного року - випробування "Майтi Оук" з аналогiчними цiлями. В умовах заборони на ядернi випробування на шляху створення цiєї зброї виникли серйознi перешкоди.
Необхiдно пiдкреслити, що рентгенiвський лазер є, перш за все, ядерною зброєю i, якщо його пiдiрвати поблизу поверхнi Землi, то вiн буде мати приблизно таким же вражаючим дiєю, що i звичайний термоядерний заряд такої ж потужностi.
ракет на активнiй дiлянцi траєкторiї, повнiстю вирiшити це завдання не зможе. Тому необхiдно створити бойовi засоби, здатнi ефективно знищувати боєголовки у фазi їх вiльного польоту. З цiєю метою фахiвцi США запропонували використовувати дрiбнi металевi частки, розiгнанi до високих швидкостей з допомогою енергiї ядерного вибуху. Основна iдея такої зброї полягає в тому, що при високих швидкостях навiть маленька щiльна частка (масою не бiльше грама) буде мати велику кiнетичну енергiю. Тому при зiткненнi з метою частинка може пошкодити або навiть пробити оболонку боєголовки. Навiть у тому випадку, якщо оболонка буде тiльки пошкоджена, то при входi в щiльнi шари атмосфери вона буде зруйнована в результатi iнтенсивного механiчного впливу i аеродинамiчного нагрiву. Природно, при влучень такий частки в тонкостiнну надувну помилкову мету, її оболонка буде пробита i вона у вакуумi вiдразу ж втратить свою форму. Знищення легких хибних цiлей значно полегшить селекцiю ядерних боєголовок i, тим самим, сприятиме успiшнiй боротьбi з ними.
Передбачається, що конструктивно така боєголовка буде мiстити ядерний заряд порiвняно невеликої потужностi з автоматичною системою пiдриву, навколо якого створюється оболонка, що складається з безлiчi дрiбних металевих вражаючих елементiв. При масi оболонки 100 кг можна отримати понад 100 тисяч осколкових елементiв, що дозволить створити порiвняно велику i щiльне полi поразки. У ходi вибуху ядерного заряду утворюється розпечений газ - плазма, який, розлiтаючись з величезною швидкiстю, захоплює за собою i розганяє цi щiльнi частинки. Складним технiчним завданням при цьому є збереження достатньої маси осколкiв, оскiльки при їх обтiканнi високошвидкiсним потоком газу буде вiдбуватися вiднесення маси з поверхнi елементiв.
У США була проведена серiя випробувань по створенню "ядерної шрапнелi" за програмою "Прометей". Потужнiсть ядерного заряду в ходi цих випробувань становила всього декiлька десяткiв тонн. Оцiнюючи вражаючi можливостi цiєї зброї, слiд мати на увазi, що в щiльних шарах атмосфери частинки, якi рухаються зi швидкостями бiльше 4-5 кiлометрiв на секунду, будуть згоряти. Тому "ядерну шрапнель" можна застосовувати тiльки в космосi, на висотах бiльше 80-100 км, в умовах безповiтряного простору. Вiдповiдно до цього, шрапнельнi боєголовки можуть з успiхом застосовуватися, крiм боротьби з боєголовками i помилковими цiлями, також як проти космiчної зброї для знищення супутникiв вiйськового призначення, зокрема, входять в систему попередження про ракетний напад (СПРН). Тому можливо його бойове використання в першому ударi для "заслiплення" супротивника.
Розглянутi вище рiзнi види ядерної зброї аж нiяк не вичерпують усiх можливостей у створеннi його модифiкацiй. Це, зокрема, стосується проектiв ядерної зброї з посиленим дiєю повiтряної ядерної хвилi, пiдвищеним виходом Y-випромiнювання, посиленням радiоактивного зараження мiсцевостi (типу горезвiсної "кобальтової" бомби) i iн
Останнiм часом в США розглядаються проекти ядерних зарядiв над малiй потужностi: мiнi - ньюкс (потужнiсть сотнi тонн), мiкро - ньюкс (десятки тонн), таємно - ньюкс (одиницi тонн), якi крiм малої потужностi, повиннi бути значно бiльш "чистими", нiж їх попередники. Процес вдосконалення ядерної зброї триває i не можна виключити появи в майбутньому надмiнiатюрних ядерних зарядiв, створених на основi використання надважких трансплутонiєвих елементiв з критичною масою вiд 25 до 500 грамiв. У трансплутонiєвого елемента курчатова величина критичної маси складає близько 150 грамiв. Зарядний пристрiй при використаннi одного з iзотопiв калiфорнiю буде мати настiльки малi розмiри, що, володiючи потужнiстю в кiлька тонн тротилу, може бути пристосоване для стрiльби з гранатометiв i стрiлецької зброї.
Висновок
Все вищесказане свiдчить про те, що використання ядерної енергiї у вiйськових цiлях володiє значними потенцiйними можливостями i продовження розробок в напрямку створення нових зразкiв зброї може призвести до "технологiчного прориву", який знизить "ядерний порiг", надасть негативний вплив на стратегiчну стабiльнiсть. Заборона всiх ядерних випробувань якщо i не перекриває повнiстю шляхи розвитку i вдосконалення ядерної зброї, то значно гальмує їх. У цих умовах особливого значення набуває взаємна вiдкритiсть, довiрливiсть, лiквiдацiя гострих суперечностей мiж державами i створення, у кiнцевому рахунку, ефективної мiжнародної системи колективної безпеки.
|
