Реферат
з предмету «цивiльна оборона»
План
1. Основнi положення мiжнародного права з питань захисту людей
3. Органiзацiя цивiльної оборони на об’єктах господарської дiяльностi
4. Постiйнi комiсiї з надзвичайних ситуацiй при виконавчих органах влади, їхня мета i завдання
5. Цивiльна оборона зарубiжних країн
6. Список використаної лiтератури
часу:
—"Про полiпшення долi поранених та хворих у дiючих армiях";
—"Про полiпшення долi поранених, хворих та осiб зi складу збройних силна морi, якi потерпiли корабельну аварiю";
—"Про поводження з вiйськовополоненими";
—"Про захист цивiльного населення пiд час вiйни".
102 країн на дипломатичнiй конференцiї було прийнято два Додаткових Протоколи Женевської конвенцiї 1949 року.
За основу у Женевських Конвенцiях береться принцип поваги до людської особистостi та людської гiдностi. Конвенцiями висуваються вимоги: осiб, якi не беруть безпосередньої участi у воєнних дiях, а також осiб, недiєздатних внаслiдок хвороби, поранення, взяття у полон чи внаслiдок iншої причини, — потрiбно поважати, надавати захист вiд наслiдкiв вiйни, а також усiм, хто потребує, надавати необхiдну допомогу чи необхiдний догляд.
Через Додатковi Протоколи цей захист поширюється на кожну особу, що постраждала через збройний конфлiкт. Окрiм цього, сторони, якi беруть участь у конфлiктi, та комбатанти зобов'язанi утримуватися вiд нападу на цивiльне населення та цивiльнi об'єкти, а також вести свої воєннi операцiї вiдповiдно до загальновизнаних правил та законiв гуманностi. Усi чотири Женевськi Конвенцiї та Додатковi Протоколи спрямованi на захист жертв вiйни. Але кожний iз цих документiв має свої повноваження та сфери застосування.
посягати на їхнє життя та завдавати їм будь-якої шкоди. їх повиннi пiдбирати, поводитися з ними гуманно та надавати їм максимально можливий та у найкоротшi термiни медичний догляд, якщо цього вимагає їхнiй стан.
У випадку взяття у полон поранених, хворих чи осiб зi складу збройних сил ворога, якi потерпiли корабельну аварiю, кожен iз противникiв повинен надавати їм такий догляд, як i власним пораненим.
Цивiльне населення, згiдно з цими Конвенцiями, повинно ставитися з повагою до поранених, хворих та осiб, якi потерпiли корабельну аварiю, навiть якщо вони належать до ворожої сторони, а також не повинно допускати актiв насильства до них. Цивiльним особам дозволяється пiдбирати та доглядати поранених та хворих без рiзницi мiж ними, за що вони не повиннi зазнавати нi покарання, нi переслiдувань. Навпаки, цим особам належить виказувати пiдтримку в їхнiх дiях.
Окрiм питань захисту хворих та поранених, Перша i Друга Женевськi Конвенцiї надають особливу увагу питанням захисту медичного, та духовного персоналу, обладнання, та споруд, а також персоналу (адмiнiстраторiв, водiїв, кухарiв, та iнших). Останнiй використовується постiйно або тимчасово виключно для адмiнiстративно-господарського забезпечення медичних формувань або санiтарно-транспортних засобiв. Персонал, згiдно з Конвенцiєю, користується розпiзнавальною емблемою Червоного Хреста або Червоного Пiвмiсяця на бiлому фонi i посвiдченнями. Вiн може мати зброю для самооборони чи захисту своїх поранених та хворих.
Особи, затримання яких не є необхiдним для догляду за вiйськовополоненими, будуть пiдлягати репатрiацiї. Затриманi таким чином особи не вважатимуться вiйськовополоненими i будуть користуватися значними пiльгами для виконання своїх обов'язкiв. На окупованiй територiї ресурси цивiльного персоналу можуть бути реквiзованi тiльки в тому випадку, якщо забезпечується належне медичне обслуговування населення та догляд за пораненими та хворими, якi вже проходять лiкування.
Третя Женевська Конвенцiя визначає статут комбатанта та вiйськовополоненого. Згiдно з Конвенцiєю, особи, якi входять до складу збройних сил, що перебувають у конфлiктi, є комбатантами (окрiм медичного та духовного персоналу), а будь-який комбатант, котрий потрапляє пiд владу iншої сторони, стає вiйськовополоненим.
Такi збройнi сили повиннi бути органiзованi i знаходитися пiд командуванням особи, яка несе вiдповiдальнiсть перед iншою стороною за поведiнку своїх пiдлеглих, <а також пiдкорятися внутрiшнiй дисциплiнарнiй системi, яка забезпечує дотримування норм мiжнародного права, яке застосовується пiд час збройних конфлiктiв. Варто згадати про ще одне дуже важливе положення: вiйськовополоненi знаходяться пiд владою ворога, а не окремих осiб чи вiйськових частин, якi захопили їх у полон.
Щодо поведiнки з вiйськовополоненими, то Конвенцiя вимагає з усiма вiйськовополоненими поводитися однаково. Випадки привiлейованого режиму можуть бути встановленi виключно залежно вiд стану здоров'я, звання чи квалiфiкацiї вiйськовополонених. Вiйськовополоненi зобов'язанi повiдомити на допитi своє прiзвище, iм'я, вiк, звання та особистий номер. Але їх не можна примушувати давати будь-яку iншу iнформацiю.
Держава, що утримує вiйськовополонених, зобов"язана безкоштовно забезпечити їх достатньою кiлькiстю їжi, обмундируванням, а також такими житловими умовами, якi надаються її вiйськам i вiдповiдною медичною допомогою, якщо цього буде потребувати здоров"я вiйськовополонених.
Вiйськовополоненим, за винятком офiцерiв, може бути поставлена вимога виконувати роботу за невелику винагороду в умовах, якi не гiршi вiд умов працi громадян держави, яка утримує полонених. Однак їх не повиннi примушувати до дiяльностi вiйськового характеру, а також до небезпечних робiт, якi загрожують їхньому здоров'ю, або до принизливих робiт. На початку полону вiйськовополоненi повиннi отримати можливiсть сповiстити свої сiм'ї та Центральне агенство розшуку МКЧХ.
Вiйськовополоненi, що визнанi тяжко хворими та тяжко пораненими, пiдлягають негайнiй репатрiацiї. Пiсля закiнчення воєнних дiй вiйськовополоненi повиннi бути негайно звiльненi.
І ще одне положення, на яке доцiльно звернути увагу: "Текст Конвенцiї буде вивiшений у кожному таборi вiйськовополонених для того, щоб надати вiйськовополоненим можливiсть у будь-який час довiдатися про свої права та обов'язки.
Четверта Женевська Конвенцiя "Наголошує на певних елементарних нормах захисту, якi стосуються кожної особи, яку зачепить збройний конфлiкт, незалежно вiд її нацiональностi чи територiї, на якiй вона проживає. Особливу увагу Четверта Конвенцiя придiляє цивiльним особам (що знаходяться пiд владою ворога), якi подiляють на двi категорiї:
- цивiльнi особи, якi знаходяться у країнi ворога;
- населення на окупованiй територiї.
Обидвi цi категорiї за будь-яких обставин мають право на повагу до їхньої особистостi, честi, сiмейних прав, релiгiйних переконань, обрядiв, звичок та звичаїв. Із ними завжди повиннi поводитися гуманно, до них не повиннi застосовуватися заходи примусу. Забороняється департацiя чи вигнання населення. Усiляке залучення до працi у примусовому порядку обмежується суворими правилами. Так, нi за будь-яких обставин не можна залучати до працi осiб, яким не виповнилося 18 рокiв, а працюючих забороняється примушувати виконувати будь-яку роботу, яка б змушувала їх брати участь у воєнних операцiях.
Сторона, яка окупувала, зобов'язана пiклуватися про долю дiтей, пiдтримувати санiтарнi служби та служби гiгiєни, а також слiдкувати за постачанням населення.
Щодо цивiльних осiб, якi знаходяться у країнi ворога, то вони можуть покинути її, якщо цьому не перешкоджають мiркування безпеки. Якщо їхнiй
—стацiонарнi вiйськовi установки i споруди не повиннi використовуватися з ворожою метою;
—влада i населення не повиннi здiйснювати ворожих дiй;
—не повиннi виконуватися жоднi дiї з метою пiдтримки вiйськових операцiй.
Дозволяється присутнiсть у цих зонах осiб, якi користуються, згiдно з Конвенцiєю, особистим захистом i полiцейських сил, що залишенi з метою пiдтримки законностi i правопорядку. Сторона, пiд контролем якої знаходиться така зона, зобов'язана, наскiльки це можливо, позначити її знаками, узгодженими з конфлiктуючою стороною, по периметру на шосейних дорогах та iнших мiсцях.
Цi головнi Положення Конвенцiї i Додаткових Протоколiв повиннi знати не лише керiвники усiх рiвнiв влади, а й кожен громадянин будь-якої країни.
Цивiльна оборона є виконанням деяких або всiх названих нище гуманiтарних завдань, спрямованих на захист цивiльного населення вiд небезпеки i допомогу в усуненнi безпосереднiх наслiдкiв воєнних дiй або лиха, а також створення умов, необхiдних для його виживання.
Такими завданнями є:
—оповiщення;
—евакуацiя;
— надання сховищ та їх обладнання;
— проведення заходiв iз свiтломаскування;
—медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а також релiгiйну допомогу;
—виявлення та визначення небезпечних районiв;
—термiнове надання житла та постачання;
—термiнова допомога у встановленнi та пiдтриманнi порядку в районах лиха;
—термiнове поновлення необхiдних комунальних служб;
—термiнове поховання трупiв;
—допомога у збереженнi об'єктiв, суттєво необхiдних для виживання;
"Органiзацiї цивiльної оборони"
— це тi установи та iншi органiзацiйнi одиницi, якi органiзованi або уповноваженi компетентною владою сторони, що знаходиться у конфлiктi, виконувати будь-яке з цих завдань i якi використовуються виключно для їх виконання.
"Персонал"
органiзацiй Цивiльної оборони визначає таких осiб, якi призначенi стороною, що знаходиться у конфлiктi, виключно для виконання завдань ЦО дата виїзду дитини зi своєї країни i назва мiсця, звiдки вона виїхала;
—релiгiя дитини;
—адреса країни, яка приймає дитину (у випадку, коли дитина померла до свогоповернення);
—дата, мiсце, обставини загибелi та мiсце її поховання.
Мiжнародне гуманiтарне право, яке захищає людину вiд наслiдкiв вiйни, стосується кожного з нас, однак воно ще недостатньо вiдоме людям. За якихобставин можна посилатися на це право, i який захист може воно забезпечити?
"Гуманiтарне право є гiлкою мiжнародного суспiльного права, воно проникло духом людяностi та зосереджене на захист особи." Ця цитата, запозичена у Жана Пiке, визначає обсяг застосування цього права, мета якого — "пом'якшити страждання всiх жертв збройних конфлiктiв, якi потрапили до рук ворога — пораненi, хворi, потерпiлi корабельної аварiї, вiйськовополоненi та цивiльнi особи".
До середини XIXстолiття угоди, якi були спрямованi на захист жертв вiйни, мали лише випадковий характер i накладали зобов'язання, що ґрунтувалися на суворiй взаємностi, тiльки на договiрнi сторони. По сутi, мова йшла про угоди, якi стосувалися воєнної капiтуляцiї, якi були дiйснi найчастiше пiд час продовження конфлiкту.
1
дiяльностi.
Оригiнали Женевських Конференцiй опублiковано в Женевi 12 серпня 1949 року, оригiнали Додаткових Протоколiв до Женевських Конвенцiй опублiковано в Женевi 8 червня 1977 року французькою та англiйською мовами; оригiнали справжнiх Конвенцiй та Додатки до них зберiгаються в архiвах у Швейцарськiй Конфедерацiї, а засвiдченi копiї наданi Швейцарською Федеральною Радою кожнiй Державi, яка пiдписала її або приєдналася до них.
2. ЗАКОН І ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ, її РОЛЬ, МІСЦЕ І ЗАВДАННЯ В СТРУКТУРІ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ДЕРЖАВИ
Техногенне, екологiчне та природне становище України рiк вiд року стає складнiшим, зростає його негативний вплив на населення та навколишнє середовище. Тому, з набуттям Україною незалежностi, враховуючи досвiд економiчно розвинутих країн, було розпочато законодавче оформлення Цивiльної оборони, як державної системи органiв управлiння та сил для органiзацiї i здiйснення заходiв щодо захисту населення вiд впливу наслiдкiв надзвичайних ситуацiй.
При розробцi Закону України "Про Цивiльну оборону України" та "Положення про ЦО України" основна увага зверталася на досягнення наступних напрямкiв:
— Закон та Положення повиннi враховувати свiтовий досвiд побудови i здiйснення заходiв Цивiльної оборони i повною мiрою вiдповiдати Женевськiй (1949 р.) Конвенцiї "Про захист жертв вiйни";
— вiдповiднiсть системи захисту населення вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй до умов, потреб i можливостей держави;
— вiдповiднiсть органiзацiйної структури створюваної системи до конституцiйної побудови державної виконавчої влади i прийнятого законодавства України з питань оборони, державної безпеки та надзвичайного стану;
— забезпечення високої реальної готовностi органiв управлiння, сил Цивiльноїоборони до дiй за призначенням та високої ефективностi цих дiй.
Певною мiрою вдалося досягти того, що Цивiльна оборона України вiдповiдає умовам, якi витiкають з аналiзу можливих надзвичайних ситуацiй техногенного, екологiчного, природного та воєнного характеру.
Прийняття Закону "Про Цивiльну оборону України" є наслiдком клопiткої роботи фахiвцiв штабiв Цивiльної оборони на чолi зi штабом ЦО України та зацiкавлених мiнiстерств i вiдомств. Протягом року було опрацьовано декiлька варiантiв документiв i 28 жовтня 1992 року Верховна Рада України розглянула i схвалила "Концепцiю Цивiльної оборони України", та в першому читаннi Закон України "Про Цивiльну оборону України", який було прийнято остаточно лише З лютого 1993 р. З надрукуванням його в перiодичних виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив у дiю.
i територiй вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй.
У преамбулi проголошено: "Кожен має право на захист свого життя i здоров"я вiд наслiдкiв аварiй, катастроф, пожеж, стихiйного лиха та на вимогу гарантiй забезпечення реалiзацiї цього права вiд Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, керiвництва пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi i пiдпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему Цивiльної оборони, яка має на метi захист населення вiд небезпечних наслiдкiв аварiй i катастроф техногенного, екологiчного, природного та воєнного характеру".
Тобто, держава не тiльки проголошує право населення на захист свого життя i здоров'я в умовах НС, але i гарантує це право, створюючи загальну систему захисту населення, систему цивiльної оборони. Систему Цивiльної оборони складають:
управлiння процесами захисту населення у складi мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, керiвництва пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форми власностi i пiдпорядкування;
— сили i засоби, призначенi для виконання завдань ЦО;
— Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи;
— служби Цивiльної оборони.
У статтi 2 Закону пiдкреслено, що заходи цивiльної оборони поширюються на всю територiю України, всi верстви населення, а розподiл за обсягом i вiдповiдальнiстю за їх виконання здiйснюється за територiально-виробничим принципом".
ЦО
Основйимй
завданнями
цивiльної оборони України є:
— запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй техногенного походження i запровадження заходiв щодо зменшення збиткiв та втрат у разi аварiй, катастроф, вибухiв, великих пожеж та стихiйного лиха;
— оповiщення населення про загрозу i виникнення надзвичайних ситуацiй у мирний i воєнний часи та постiйне iнформування його про наявну обстановку; .
— захист населення вiд наслiдкiв аварiй, катастроф, великих пожеж, стихiйного лиха та застосування засобiв ураження;
— органiзацiя. життєзабезпечення населення пiд час аварiй, катастроф, стихiйного лиха та у воєнний час;
—органiзацiя i проведення рятувальних та iнших невiдкладних робiт у районах лиха i осередках ураження;
—створення систем аналiзу i прогнозування управлiння, оповiщення та зв'язку, спостереження i контролю за радiоактивним, хiмiчним i бактерiологiчним зараженнями, пiдтримання їх готовностi для сталого функцiонування у надзвичайних ситуацiях мирного i воєнного часiв;
— пiдготовка i перепiдготовка керiвного складу Цивiльної оборони, її органiв управлiння та сил, навчання населення вмiнню застосовувати засоби iндивiдуального захисту i дiяти в надзвичайних ситуацiях.
Для виконання кожного з завдань необхiдно здiйснювати великий обсяг заходiв, якi потребують залучення значної кiлькостi сил, засобiв, матерiальних i фiзичних витрат, вмiння та високої вiдповiдальностi на всiх рiвнях.
Наприклад, запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй техногенного походження передбачає запровадження i здiйснення таких заходiв:
— завчасна розробка i проведення iнженерно-технiчних заходiв для зменшення ризику виникнення НС i захисту населення вiд впливу їхнiх наслiдкiв;
— органи повсякденного управлiння процесами захисту населення у складi мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, керiвництва пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форми власностi i пiдпорядкування;
— сили i засоби, призначенi для виконання завдань ІДО;
— фонди фiнансових, медичних та матерiально-технiчних ресурсiв, передбаченi на випадок надзвичайних ситуацiй;
— системи зв'язку, оповiщення та iнформацiйного забезпечення;
— Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи;
— курси та навчальнi заклади пiдготовки та перепiдготовки фахiвцiв i населення з питань ЦО;
— служби Цивiльної оборони.
У статтi 2 Закону пiдкреслено, що заходи цивiльної оборони поширюються на всю територiю України, всi верстви населення, а розподiл за обсягом i вiдповiдальнiстю за їх виконання здiйснюється за територiально-виробничим принципом".
Закон, i особливо, Положення про Цивiльну оборону, конкретнiше розкривають сутнiсть завдань ЦОЛОсновними завданнями цивiльної оборони України є:
— запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй техногенного походження i запровадження заходiв щодо зменшення збиткiв та втрат у разi аварiй, катастроф, вибухiв, великих пожеж та стихiйного лиха;
— оповiщення населення про загрозу i виникнення надзвичайних ситуацiй у мирний i воєнний часи та постiйне iнформування його про наявну обстановку;
— органiзацiя ^життєзабезпечення населення пiд час аварiй, катастроф, стихiйного лиха та у воєнний час;
—органiзацiя i проведення рятувальних та iнших невiдкладних робiт у районах лиха i осередках ураження;
—створення систем аналiзу i прогнозування управлiння, оповiщення та зв'язку, спостереження i контролю за радiоактивним, хiмiчним i бактерiологiчним зараженнями, пiдтримання їх готовностi для сталого функцiонування у надзвичайних ситуацiях мирного i воєнного часiв;
— пiдготовка i перепiдготовка керiвного складу Цивiльної оборони, її органiв управлiння та сил, навчання населення вмiнню застосовувати засоби iндивiдуального захисту i дiяти в надзвичайних ситуацiях.
на всiх рiвнях.
— завчасна розробка i проведення iнженерно-технiчних заходiв для зменшення ризику виникнення НС i захисту населення вiд впливу їхнiх наслiдкiв;
— органи повсякденного управлiння процесами захисту населення у складi мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, керiвництва пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форми власностi i пiдпорядкування;
— сили i засоби, призначенi для виконання завдань ЦО;
— фонди фiнансових, медичних та матерiально-технiчних ресурсiв, передбаченiна випадок надзвичайних ситуацiй;
— системи зв'язку, оповiщення та iнформацiйного забезпечення;
— Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацiйта у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи;
— служби Цивiльної оборони.
У статтi 2 Закону пiдкреслено, що заходи цивiльної оборони поширюються на всю територiю України, всi верстви населення, а розподiл за обсягом i вiдповiдальнiстю за їх виконання здiйснюється за територiально-виробничим принципом.
Закон, i особливо, Положення про Цивiльну оборону, конкретнiше розкривають сутнiсть завдань ЦО. Основними завданнями цивiльної оборони України є:
—оповiщення населення про загрозу i виникнення надзвичайних ситуацiй у мирний i воєнний часи та постiйне iнформування його про наявну обстановку;
— захист населення вiд наслiдкiв аварiй, катастроф, великих пожеж, стихiйного лиха та застосування засобiв ураження;
— органiзацiя життєзабезпечення населення пiд час аварiй, катастроф, стихiйного лиха та у воєнний час;
— створення систем аналiзу i прогнозування управлiння, оповiщення та зв'язку, спостереження i контролю за радiоактивним, хiмiчним i бактерiологiчним зараженнями, пiдтримання їх готовностi для сталого функцiонування у надзвичайних ситуацiях мирного i воєнного часiв;
— пiдготовка i перепiдготовка керiвного складу Цивiльної оборони, її органiв управлiння та сил, навчання населення вмiнню застосовувати засоби iндивiдуального захисту i дiяти в надзвичайних ситуацiях.
Для виконання кожного з завдань необхiдно здiйснювати великий обсяг заходiв, якi потребують залучення значної кiлькостi сил, засобiв, матерiальних i фiзичних витрат, вмiння та високої вiдповiдальностi на всiх рiвнях.
Наприклад, запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй техногенного походження передбачає запровадження i здiйснення таких заходiв:
—готується науково обгрунтований прогноз наслiдкiв можливих НС;
—здiйснюється беспосереднє спостереження за станом потенцiйно-небезпечнихоб'єктiв i навколишнього природного середовища;
—утримуються в готовностi до негайного застосування засоби оповiщення та iнформацiйного забезпечення населення, створюються локальнi системи виявлення мiсць зараження та локальнi системи оповiщення;
—створюються спецiалiзованi формування i здiйснюється їх пiдготовка до дiй за призначенням;
—проводиться забезпечення працiвникiв об'єктiв iндивiдуальними засобами захисту, а також ведеться будiвництво захисних споруд вiдповiдно до норм i правил iнженерно-технiчних заходiв Цивiльної оборони.
Завжди вагоме значення мало своєчасне оповiщення, яке сприяло уникненню значних людських жертв. До оповiщення залучаються вiдповiднi фахiвцi установ державних i територiальних органiв влади, мережi радiо та телебачення тощо.
Захист населення вiд наслiдкiв стихiйного лиха, аварiй, катастроф, вибухiв, пожеж i застосування засобiв ураження здiйснюється проведенням комплексу заходiв, якi повиннi забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацiю, медичний, радiацiйний i хiмiчний захисти, а також захист вiд впливу бiологiчних засобiв ураження. Укриття населення
в захисних спорудах досягається:
— завчасним будiвництвом захисних споруд i пiдтриманням їх у готовностi до використання;
— комплексним освоєнням пiдземного простору мiст та iнших населених пунктiв для розмiщення пiдприємств, установ i органiзацiй соцiально-побутового, виробничого i господарського призначення;
— обстеженням i облiком пiдземних i наземних будiвель та споруд, що вiдповiдають вимогам захисту населення;
— дообладнанням з урахуванням реальної обстановки пiдвальних та iнших заглиблених примiщень.
Потреба у захисних спорудах визначається, виходячи з необхiдностi укриття всiх працюючих за мiсцем роботи i проживання, усього непрацюючого населення за мiсцем проживання. Укриттям у сховищах повинна бути забезпечена найбiльша працююча змiна пiдприємства, установи, органiзацiї, що продовжують свою виробничу дiяльнiсть у воєнний час, а також нетранспортабельнi хворi у лiкарнях, що розташованi в мiстах, вiднесених до груп з Цивiльної оборони. Норми площi захисної споруди на одну особу та iншi критерiї визначаються вiдповiдно до будiвельних норм i правил iнженерно-технiчних заходiв Цивiльної оборони.
Практичнi заходи евакуацiї населення
як органiзованого його вивезення та виведення iз районiв можливого впливу наслiдкiв надзвичайних ситуацiй (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподiяння шкоди здоров'ю людини) планується на випадок:
— загальної аварiї на АЕС;
— загрози катастрофiчного затоплення мiсцевостi;
—всiх видiв аварiй з викидом сильнодiючих, отруйних речовин (СДОР), внаслiдок яких виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, що проживають у зонi можливого ураження;
—масових лiсових i торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;
—землетрусiв та iнших геофiзичних i гiдрометеорологiчних явищ з тяжкими наслiдками.
Пiдставою для практичного здiйснення евакозаходiв є фактичнi показники стану наявностi обстановки в разi надзвичайної ситуацiї та вiдповiдне рiшення.
До комплексу заходiв медичного захисту ситуацiй, включається така робота:
— планування використання наявних сил i засобiв охорони здоров'я незалежно вiд їхньої приналежностi та форм власностi;
— забезпечення своєчасного застосування профiлактичних препаратiв;
— контроль продуктiв харчування i води;
— завчасне створення та пiдготовка сил екстреної медичної допомоги та медичного захисту;
—накопичення медичних засобiв захисту, спецiального майна та технiки;
—своєчасне виявлення загрози або факту бiологiчного зараження, його масштабiв;
осередку ураження та екстрена профiлактика.
Радiацiйний та хiмiчний захист
— це забезпечення людей засобами iндивiдуального захисту, органiзацiя i проведення спецiальної обробки, встановлення та дотримання типових режимiв радiацiйного захисту.
— завчасним накопиченням та утриманням у готовностi засобiв iндивiдуального захисту, приладiв радiацiйної, хiмiчної розвiдки та контролю;
— своєчасним впровадженням у практику застосування засобiв, способiв i методiв виявлення, оцiнки масштабiв надзвичайних ситуацiй, зумовлених аварiями на радiацiйно та хiмiчно-небезпечних об'єктах, застосуванням зброї масового ураження;
— розробленням типових режимiв радiацiйного захисту населення i функцiонування об'єктiв господарської дiяльностi в умовах зараження мiсцевостi;
Система Цивiльної оборони i органiзацiя її дiяльностi
державнi адмiнiстрацiї, керiвникiв пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi i пiдпорядкування.
Чорнобильської катастрофи; начальником Цивiльної оборони Автономної Республiки Крим є Голова Ради Мiнiстрiв АР Крим; начальниками Цивiльної оборони згiдно з адмiнiстративно-територiальним устроєм України є голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй; начальниками цивiльної оборони в мiнiстерствах, iнших центральних органах виконавчаї влади, на пiдприємствах, в установах та органiзацiях є їх керiвники.
Безпосереднє виконання завдань Цивiльної оборони здiйснюється постiйно дiючими органами управлiння у справах цивiльної оборони, у тому числi створеними у складi пiдприємств, установ i органiзацiй та службами ЦО.
Завдання, функцiї та повноваження органiв управлiння у справах цивiльної оборони визначаються Законом України "Про Цивiльну оборону України" i Положенням про органи управлiння у справах Цивiльної оборони, яке затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Органи управлiння у справах цивiльної оборони, якi входять до складу мiсцевих державних адмiнiстрацiй, є пiдроздiлами подвiйного пiдпорядкування.
Закон та Положення про цивiльну оборону визначають повноваження органiв державної виконавчої влади та управлiння, керiвництва пiдприємств установ та органiзацiй незалежно вiд форм власностi i пiдпорядкування та обов'язки посадових осiб з питань Цивiльної оборони.
— забезпечує здiйснення заходiв щодо попередження надзвичайних ситуацiй та лiквiдацiї їх наслiдкiв;
—розподiляє мiста та територiї за групами, а юридичних осiб — за категорiями, щодо реалiзацiї заходiв з цивiльної оборони;
—створює резерви засобiв iндивiдуального захисту i майна цивiльної оборони, матерiально-технiчних та iнших фондiв на випадок надзвичайних ситуацiй у мирний i воєнний часи, а також визначає їх обсяг i порядок використання;
—вживає заходiв щодо забезпечення готовностi органiв управлiння у справах цивiльної оборони, сил i засобiв цивiльної оборони до дiй в умовах НС;
—створює єдину систему пiдготовки органiв управлiння у справах Цивiльної оборони, сил Цивiльної оборони та населення до дiй в умовах надзвичайних ситуацiй;
—задовiльняє мобiлiзацiйнi потреби вiйськ, органiв управлiння у справах Цивiльної оборони та установ цивiльної оборони.
3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
— це пiдприємства (державнi i приватнi), установи i органiзацiї, навчальнi заклади та iншi. На всiх об'єктах Цивiльна оборона органiзовується з метою завчасної пiдготовки їх до захисту вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, зниження втрат, створення умов для пiдвищення стiйкостi роботи об'єктiв та своєчасного проведення рятувальних та iнших невiдкладних робiт (РІНР).
Вiдповiдальнiсть за органiзацiю та стан Цивiльної оборони, за постiйну готовнiсть її сил i засобiв до проведення РІНР несе начальник цивiльної оборони (НЦО) об'єкта — керiвник пiдприємства, установи та органiзацiї.
об'єкт. На допомогу начальнику ЦО об'єкта призначається заступник, або декiлька. Як правило, призначаються заступники з: iнженерно-технiчної частини, евакуацiї, матерiально-технiчного постачання.
Заступник начальника ЦО з евакуацiйних заходiв керує розробленням плану евакуацiї на кожну можливу надзвичайну ситуацiю, органiзовує пiдготовку мiсць для розмiщення евакуйованих; керує службою охорони громадського порядку i органiзовує перевезення робiтникiв та службовцiв в райони розселення i до мiсця працi (на об'єктi).
Заступник начальника ЦО з iнженерно-технiчної частини — головний iнженер об'єкта — керує розробленням плану переведення пiдприємства на особливий режим роботи, здiйснює заходи щодо пiдвищення стiйкостi роботи пiдприємства в умовах надзвичайних ситуацiй, керує аварiйно-технiчною, протипожежною службами, та службою сховищ i укриттiв. Вiн же здiйснює технiчне керiвництво рятувальними та невiдкладними аварiйно-вiдновлювальними роботами в районi лиха, аварiї, в осередку ураження.
Заступник начальника ЦО з матерiально-технiчного постачання — заступник або помiчник директора з постачання — забезпечує накопичення та збереження спецiального майна, технiки, iнструментiв, засобiв захисту i транспорту. На нього покладається матерiально-технiчне забезпечення: будiвництва (пристосування) укриттiв, евакозаходiв, проведення РІНР та iншi заходи.
В склад керiвництва Цивiльної оборони об'єкта входять також керiвники громадських органiзацiй.
i за рахунок посадових осiб, не звiльнених вiд виконання основних обов'язкiв, та складається iз начальникiв штабу, його заступникiв (помiчникiв) з оперативно-розвiдувальної роботи, бойової пiдготовки, а також iнших спецiалiстiв (виходячи iз специфiки виробництва чи обстановки).
Робота штабу органiзовується на пiдставi наказiв, розпоряджень та вказiвок начальника ЦО об'єкта, старшого штабу та рiшень мiсцевої державної адмiнiстрацiї (органу виконавчої влади). Начальник штабу є першим заступником начальника ЦО об'єкта. Йому надається право вiд iменi начальника ЦО вiддавати накази та розпорядження з питань Цивiльної оборони на об'єктi.
Штаб Цивiльної оборони здiйснює заходи щодо захисту робiтникiв i службовцiв та забезпечує своєчасне оповiщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй. Органiзовує i забезпечує безперервне управлiння Цивiльної оборони. Розробляє план дiй органiв управлiння i сил ЦО об'єкта з запобiгання та лiквiдацiї НС, перiодично коригує та органiзовує його виконання. Органiзовує та контролює навчання робiтникiв, службовцiв з Цивiльної оборони та пiдготовки невоєнiзованих формувань об'єкта.
На об'єктi залежно вiд характеру його виробничої дiяльностi створюються служби ЦО: оповiщення i зв'язку; медична; радiацiйного та хiмiчного захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання та свiтломаскування; аварiйно-технiчна; сховищ i укриттiв; транспортна; матерiально-технiчного постачання та iншi. На них покладаються виконання спецiальних заходiв i забезпечення дiй формувань при проведеннi РІНР.
Керiвництво службами здiйснюють їх начальники, якi призначаються наказом начальника ЦО об'єкта, з числа начальникiв вiддiлiв, цехiв, на базi яких вони створенi. Начальники служб зобов'язанi пiдтримувати в постiйнiй готовностi сили та засоби служби, знати полiтичнi, моральнi i дiловi якостi пiдлеглих i проводити з ними виховну роботу, заняття та навчання. Начальники служб беруть участь у розробленнi плану дiй органiв упралiння i сил iз запобiгання i лiквiдацiї НС та самостiйно розробляють необхiднi документи служб. На них покладається своєчасне забезпечення пiдлеглих формувань спецiальним майном i технiкою.
Служба оповiщення та зв'язку
створюється на базi вузла зв'язку об'єкта (диспетчерського зв'язку, електроцеху). На службу покладається: органiзацiя своєчасного оповiщення керiвного складу, робiтникiв та службовцiв, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацiй; органiзацiя зв'язку та пiдтримування її у постiйнiй готовностi. Крiм того, служба усуває аварiї на мережах i спорудах зв'язку, що знаходяться в осередках ураження, районах лиха.
Медична служба
органiзовується на базi медсанчастини (полiклiнiки) об'єкта. Начальник служби — головний лiкар. Служба забезпечує комплектування, навчання i пiдтримування в готовностi медичних формувань; накопичення запасiв медичного майна та медичних засобiв iндивiдуального захисту; медичну розвiдку i санiтарно-епiдемiчне спостереження.
Надає медичну допомогу ураженим та евакуйовує їх у лiкарнянi установи, здiйснює медичне забезпечення робiтникiв, службовцiв i членiв їх сiмей у мiсцях розмiщення евакуйованих.
контроль за станом засобiв iндивiдуального захисту, приладiв i спецiальної технiки. Веде радiацiйну та хiмiчну розвiдку, здiйснює контроль за опромiненням та зараженням особового складу, проводить заходи щодо лiквiдацiї радiоактивного i хiмiчного зараження.
Служба охорони громадського порядк
у створюється на базi пiдроздiлiв охорони та народних дружин. Вона забезпечує надiйну охорону об'єкта; пiдтримування громадського порядку в районах лиха та пiд час проведення РІНР; сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналами ЦО; контролює дотримання режиму свiтломаскування.
Служба е
не
створюється на базi вiддiлу головного енергетика. Начальник служби — головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебiйного постачання газу, тепла, електроенергiї на об'єкт. Здiйснює оснащення уразливих дiлянок енергетичних мереж рiзного роду системами та засобами захисту. Планує проведення заходiв зi свiтломаскування та пiдготовчi заходи першочергових вiдновлюваних робiт. Проводить невiдкладнi аварiйно-вiдновлювальнi роботи на енергомережах.
спецiальних iнженерних мереж i комунiкацiй; проводить невiдкладнi роботи по розбиранню завалiв, локалiзацiй i лiквiдацiї аварiй на комунiкацiях та спорудах об'єкта.
Служба сховищ i укриттiв
створюється на базi вiддiлу капiтального будiвництва, житлово-комунального вiддiлу, будiвельних бригад (цехiв). Вона займається: вiдпрацюванням розрахункiв укриття робiтникiв, службовцiв, населення; забезпеченням готовностi сховищ i укриттiв та контролем за правильнiстю їх експлуатацiї; органiзацiєю будiвництва захисних споруд. На її особовий склад покладається забезпечення своєчасного заповнення сховищ i укриттiв за сигналами оповiщення ЦО. Крiм того, служба бере участь у рятувальнних роботах при розкриттi завалених сховищ i укриттiв.
Транспортна служба
створюється на базi транспортного цеху (гаража). Вона розробляє i здiйснює заходи щодо забезпечення перевезень евакуйованих; органiзовує перевезення сил i засобiв до осередку ураження (в районах лиха); готує транспорт для перевезення людей, евакуацiї уражених i для iнших цiлей ЦО; проводить роботи щодо знезараження транспорту.
Служба матерiально-технiчного пос
тачання створюється на базi вiддiлу матерiально-технiчного постачання об'єкта. Вона розробляє план матерiально-технiчного постачання; своєчасно забезпечує формування усiма видами оснащення i продовольства; органiзовує ремонт технiки i рiзного майна, пiдвезення його до дiлянок (мiсць) робiт, зберiгання та облiк; забезпечує продуктами та предметами першої необхiдностi персоналу як на об'єктi так i в мiсцях розселення (евакуацiї).
На невеличких об'єктах господарської дiяльностi служби ЦО не створюються, їх функцiї при проведеннi необхiдних заходiв виконують структурнi органи управлiння цих об'єктiв.
Сили та засоби Цивiльної оборони
Сили Цивiльної оборони створюються для захисту населення i територiй, попередження та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй. Силами Цивiльної оборони є її вiйська, спецiалiзованi та невоєнiзованi формування. Правовi основи створення i дiяльностi сил Цивiльної оборони складають: Конституцiя України, Закон i Положення про Цивiльну оборону України, iншi Закони та нормативно правовi акти України.
великою пожежею, епiдемiєю, епiзоотiєю, епiфiтотiєю, застосуваням засобiв ураження, що призвели або можуть призвести до людських i матерiальних втрат, лiквiдацiї їх наслiдкiв та виконання iнших поставлених завдань згiдно з законодавством.
Вiйська ЦО України утворюються вiдповiдно до Закону України "Про вiйська Цивiльної оборони" i складають ядро найбiльш пiдготовлених i мобiльних сил. Кiлькiсть i чисельнiсть частин i пiдроздiлiв цих вiйськ визначається з урахуванням потреб i особливостей району призначення. Вiйська ЦО пiдпорядковуються керiвниковi центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи.
До 1992 року вiйськовi частини ЦО входили до складу Збройних Сил i пiдпорядковувались Мiнiстру оборони. 28 сiчня 1992 року Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України "Про вiйська ЦО" частини ЦО були пiдпорядкованi Штабу ЦО України. У склад вiйськ ЦО України входять:
—чотири окремi мобiльнi механiзованi бригади, одна з них навчальна;
—чотири окремi мобiльнi механiзованi полки;
—дев'ять окремих аварiйно-рятувальних батальйони;
— регiональний рятувально-координацiйний центр;
— два вузли зв'язку МНС України.
Вiйськовi частини мають свої зони вiдповiдальностi i дислокуються у великих мiстах та промислових центрах — у мiстах Київ, Донецьк, Кiровоград, Вiнниця, Хмельницький, АР Крим, Київська, Днiпропетровська, Харкiвська, Запорiзька, Одеська, Луганська, Львiвська, Сумська та Рiвненська областi.
Згiдно з Законом "Про цивiльну оборону України" на вiйська ЦО покладено завдання щодо органiзацiї та проведення РІНР в районах лиха та осередках ураження. Маючи на оснащеннi сучасну технiку i володiючи високою маневренiстю, вони здатнi швидко проводити рятувальнi роботи у будь-який час року i доби та будь-якiй погодi. Свої завдання вiйськовi частини ЦО виконують, як правило, при взаємодiї з формуваннями ЦО, а також з вiдомчими спецiальними формуваннями, що залучаються до проведення заходiв по лiквiдацiї наслiдкiв НС чи Самостiйно.
Основними завданнями вiйськ ЦО є.
— здiйснення заходiв щодо пiдтримання органiв управлiння, сил i засобiв вiйськ ЦО в станi постiйної готовностi до виконання поставлених завдань;
— накопичення/розмiщення, зберiгання та своєчасне вiдновлення вiйськової та спецiальної технiки, iнших матерiально-технiчних засобiв, призначених для проведення аварiйно-рятувальних робiт у мирний i воєнний часи;
—проведення РІНР у зонах надзвичайної екологiчної ситуацiї, осередках ураження та районах стихiйного лиха;
—проведення пiротехнiчних робiт, пов'язаних iз знешкодженням вибухонебезпечних предметiв;
—участь в оборонi України, захист її суверенiтету, територiальної цiлiсностi i недоторканностi в межах її компетенцiї.
Дiяльнiсть вiйськ ЦО базується на принципах:
—гуманiзму i милосердя, прiоритетностi завдань врятування життя та збереження здоров'я людей i природного середовища в разi виникнення надзвичайних ситуацiй;
—поваги до людини, її прав i свободи;
—забезпечення безпеки людей у разi проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;
—дотримання екологiчної безпеки;
Вiйська ЦО базуються на засадах централiзованого керiвництва, колегiального розроблення рiшень i єдиноначальностi пiд час їх виконання, додержання вiйськової дисциплiни, законностi гласностi та збереження державної таємницi. У вiйськах ЦО не допускається створення i дiяльнiсть органiзацiйних структур полiтичних партiй.
Створення сил ЦО здiйснюється за принципом достатньої необхiдностi для лiквiдацiї наслiдкiв однiєї передбачуваної аварiї, катастрофи, великої пожежi, стихiйного лиха певної категорiї.
Вiйська ЦО пiд часчрикоаання поставлених завдань зобов'язанi:
— брати участь у заходах, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацiй;
—готувати сили i засоби для попередження i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;
—виконувати аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи щодо оперативної локалiзацiї та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, у тому числi на територiях держав, з якими укладено вiдповiднi угоди;
—забезпечувати збереження вантажiв, якi перевозять у зону надзвичайних ситуацiй як гуманiтарну допомогу;
—забезпечувати населення, яке потерпiло вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, продуктами, водою, предметами першої необхiдностi, тимчасовим житлом, послугами та матерiальними засобами, а також наданням медичної допомоги;Забезпечення формувань ЦО технiкою i майном здiйснюється як централiзовано, так i з мiсцевих ресурсiв за рахунок тих об'єктiв, на базi яких вони створюються. Спецiальна технiка i майно утримуються в постiйнiй готовностi до використання за призначенням.
4. ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНАХ ВЛАДИ, ЇХНЯ МЕТА І ЗАВДАННЯ
Комiсiя з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй (ТЕБ та НС)
є постiйно дiючим органом, який координує дiяльнiсть центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення i територiй, реагуванням на надзвичайнi ситуацiї-техногенного i природного походження.
Комiсiї з ТЕБ
та НС створюються на державному, регiональному, районному (мiському) i об'єктовому рiвнях.
Комiсiя в своїй дiяльностi керується Конституцiєю України, Законами України, актами Президента України i Кабiнету Мiнiстрiв України, Положення про Державну комiсiю з питань ТЕБ та НС та iншими актами законодавства.
Основними завданнями комiсiї є:
ситуацiї;
—участь у формуваннi та реалiзацiї державної полiтики у сферi техногенно-екологiчної безпеки;
— органiзацiя та керiвництво проведення робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй.
—готує i подає пропозицiї щодо визначення прав i обов'язкiв у цiй сферi центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ i оганiзацiй;
—координує дiяльнiсть органiв виконавчої влади з питань розроблення та реалiзацiї загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санiтарно-епiдемiологiчного благополуччя, а також реагування на надзвичайних _ситуацiй;
— сприяє розвитку гiдрометеорологiчних спостережень i прогнозiв, державної системи монiторингу навколишнього природного середовища, системи цивiльного захисту населення, форм контролю за фукцiонуванням потенцiйно небезпечних об'єктiв;
— здiйснює методичне керiвництво i контроль за роботою комiсiї з питань ТЕБ та НС, за їх пiдготовкою до дiї у надзвичайних ситуацiях;
— здiйснює спiвробiтництво з вiдповiдними органами сусiднiх країн, областей. У перiод реагування на надзвичайнi ситуацiї:
—здiйснює безпосереднє керiвництво лiквiдацiєю наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;
—здiйснює органiзацiю робiт та взаємодiю органiв центральної i мiсцевої виконавчої влади, громадських органiзацiй з евакуацiї населення, надання потерпiлим необхiдної допомоги;
—вивчає обставини, що склалися, та готує iнформацiю про вжитi заходи реагування на НС, та причини її виникнення;
—залучає до лiквiдацiї наслiдкiв НС необхiднi рятувальнi, транспортнi, будiвельнi, медичнi та уншi формування, використовуючи наявнi матерiально-технiчнi, продовольчi та iншi ресурси i запаси;
—взаємодiє з вiдповiдними органiзацiями сусiдiв, територiя яких зазнала негативної дiї в результатi надзвичайної ситуацiї, що виникла на територiї району (областi, України);
—органiзовує визначення розмiру шкоди, заподiяної суб'єктом, господарської дiяльностi i населенню внаслiдок НС.
Комiсiї надається право:
—застосовувати без попереднього узгодження з вiдповiдними центральними та мiсцевими органами виконавчої влади сили i засоби, призначенi виконувати завдання iз запобiгання НС та реагування на них (крiм резервiв державного матерiального резерву);
—заслуховувати керiвникiв (представникiв) центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади з питань, що належить до її комплектацiї, i давати їм вiдповiднi доручення;
—одержувати вiд центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади матерiали i документи, необхiднi для вирiшення питань, якi вона розглядає;
—залучати для лiквiдацiї наслiдкiв НС, у разi потреби, всi функцiональнi ланки державної системи запобiгання НС та реагування на них;
—розглядати матерiали про причини виникнення i наслiдки НС та вносити пропозицiї щодо питання адмiнiстративної або кримiнальної вiдповiдальностi посадових осiб, винних у виникненнi надзвичайної ситуацiї.
Склад обласної Комiсiї з питань ТЕБ та НС.
Перший заступник голови комiсiї — начальник Управлiння з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи;
—заступник голови виконавчої влади.
—завiдувач обласним здороввiддiлом;
—заступник начальника внутрiшнiх справ областi. оповiщення населення про загрозу та можливе виникнення надзвичайних ситуацiй, своєчасне та достовiрне його iнформування про фактичну обстановку та вжитi заходи;
— захист населення у разi виникнення НС;
— проведення рятувальних та iнших невiдкладних робiт щодо лiквiдацiї НС, органiзацiя життєзабезпечення постраждалого населення;
— здiйснення заходiв щодо соцiального захисту постраждалого населення, проведення гуманiтарних акцiй;
— реалiзацiя визначених законодавством прав у сферi захисту населення вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, в тому числi осiб (чи їх сiмей), що брали безпосередню участь у лiквiдацiї цих ситуацiй;
— участь у мiжнародному спiвробiтництвi у сферi цивiльного захисту населення.Єдина державна система складається з постiйно дiючих функцiональних та територiальних пiдсистем i має чотири рiвнi загальнодержавний, регiональний, мiсцевий та об'єктовий.
Функцiональнi пiдсистеми створюються
Крiм того, до системи повсякденного управлiння, ЄДС НС входять оснащенi необхiдними засобами зв'язку, оповiщення, збирання, аналiзу i передачi iнформацiї:
—диспетчерськi служби центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, державних пiдприємств, установ i органiзацiй.
Сили i засоби ЄДС НС.
До їх складу входять вiдповiднi силiи i засоби функцiональних i територiальних пiдсистем, а також недержавнi (добровiльнi) рятувальнi формування.
Вiйськовi i спецiальнi цивiльнi аварiйно (пошуково)-рятувальнi формування укомплектовуються з урахуванням необхiдностi проведення роботи в автономному режимi протягом не менше трьох дiб i перебувають у станi постiйної готовностi.
Для лiквiдацiї НС, у виняткових випадках, залучаються спецiально пiдготовленi сили i засоби Мiноборони, МВС, Держкордону i СБУ в порядку зазначеному Законодавством України.
пiдготовленi i це пiдтверджено в атестацiйному порядку.
Порядок збору iнформацiї з питань захисту населення i територiї вiд наслiдкiв НС i обмiну цiєю iнформацiєю визначається регламентом iнформацiйного обмiну затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Режими функцiонування ЄДС НС.
Залежно вiд масштабiв i особливостей НС, що прогнозується або виникла рiшенням Ради мiнiстрiв АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської мiської, районної державної адмiнiстрацiї, виконавчого органу мiсцевих рад у межах конкретної територiї може iснувати один iз таких режимiв функцiонування єдиної державної системи:
— режим повсякденної дiяльностi — при нормальнiй виробничо-промисловiй, радiацiйнiй, хiмiчнiй, бiологiчнiй (бактерiологiчнiй), сейсмiчнiй, гiдрогеологiчнiй, гiдрометеорологiчнiй обстановцi (за вiдсутностi епiдемiй, епiзоотiй, та епiфiтотiї);У режимi дiяльностi у надзвичайнiй ситуацiї:
—здiйснення вiдповiдною комiсiєю у межах її повноважень безпосереднього керiвництва функцiонуванням пiдсистем i структурних пiдроздiлiв ЄДС НС;
—органiзацiя захисту населення i територiй;
—перемiщення оперативних груп у район виникнення НС;
—органiзацiя робiт щодо локалiзацiї або лiквiдацiї НС;
—визначення межi територiї, на якiй виникла НС;
—органiзацiя робiт, спрямованих на забезпечення функцiонування насамперед об'єктiв економiки та об'єктiв першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;
—здiйснення постiйного контролю за станом довкiлля, що зазнало впливу наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, обстановкою на аварiйних об'єктах i прилеглiй до них територiї;
—iнформування вищих органiв управлiння щодо рiвня НС та вжитих заходiв, оповiщення населення та надання йому необхiдної допомоги;
У режимi дiяльностi у надзвичайному станi
— здiйснюються заходи, передбаченi законом Україи”ІІронадзвичайнi ситуацiї"
Для фiнансування витрат, пов'язаних з лiквiдацiєю надзвичайних ситуацiй усiх рiвнiв створюються за рахунок державного та мiсцевих бюджетiв, вiдповiднi (для кожного рiвня надзвичайної ситуацiї) резерви фiнансових i матерiальних ресурсiв. Якщо для локалiзацiї або лiквiдацiї НС необхiднi матерiальнi та фiнансовi ресурси, що перевищують власнi можливостi, то мiсцева або об'єктова комiсiя звертається за допомогою до регiональної комiсiї.
На основi вiдстеження змiн навколишнього природного та техногенного середовища i вiдповiдних регламентуючих документiв в областях, районах, на об'єктах складаються плани роботи iз запобiганням НС i реагування на прогнозованi варiанти можливого їх розвитку.
Мiнiстерство з питань НС та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та його структурнi пiдроздiли на мiсцях здiйснюють органiзацiйно-методичне керiвництво плануванням дiй єдиної державної системи та органiзовують взаємодiю органiв управлiння i пiдпорядкованих їм сил усiх рiвнiв. Взаємодiя у подоланнi НС органiзовується через спецiально визначенi оперативнi групи, представникiв вiдповiдних центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування.
5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Цивiльна-оборона як система зародилася пiд час першої свiтової вiйни, з появою авiацiї. З розвитком зброї, яка давала змогу уражати промисловi пiдприємства, наносити удари по адмiнiстративних центрах та iнших мiсцях мешкання населення, удосконалювалась i Цивiльна оборона. Розвиток системи Цивiльної оборони був пов'язаний iз необхiднiстю застосування захисних заходiв щодо населення та економiки.
Винахiд та застосування ядерної зброї пiд час другої свiтової вiйни надав iмпульсу у розвитку Цивiльної оборони, який завершився з прийняттям у кiнцi 40-х — початку 50-х рокiв законiв про ЦО у найбiльш промислово-розвинутих країнах.
У зарубiжних країнах Цивiльна оборона, як система стратегiчного забезпечення життєдiяльностi держав, призначена для виконання завдань, спрямованих на захист населення та економiки країн пiд час виникнення надзвичайних ситуацiй, а також проведення рятувальних та iнших аварiйно-вiдновлювальних робiт у осередках ураження, почала складатися наприкiнцi 40-х — початку 50-х рокiв, з появою в арсеналах сторiн, якi проти ядерної зброї та засобiв її доставки.
оборони з метою вирiшення завдань мирного часу. Стихiйнi лиха аварiї та катастрофи на пiдприємствах, особливо з ядерними та хiмiчними компонентами, якi мали мiсце у рiзних регiонах свiту змусили змiнити погляди на Цивiльну оборону як систему, призначену для забезпечення виживання населення та економiки країн пiд час вiйни.
секторiв економiки у рiзноманiтних умовах надзвичайних ситуацiй.
На сьогоднi у бiльшостi країн свiту створенi i функцiонують нацiональнi системи Цивiльної оборони, чiтко сформовано вiдповiдну структуру органiв, сил та засобiв ЦО.
Майже у всiх країнах прийнято територiально-виробничий принцип розбудови системи ЦО, у складi якої є:
—органи управлiння;
—розробленi плани евакуацiї та розосередження населення;
—система захисних споруд;
—запаси продовольчих товарiв, сировини та матерiальних цiнностей;
—сили та засоби Цивiльної оборони, як штатнi, так i добровiльнi. Органiзацiйна структура нацiональних систем Цивiльної оборони у бiльшостi зарубiжних країн має багато спiльного й надалi розвивається у напрямку подальшої унiфiкацiї. Загальне керiвництво дiяльнiстю ЦО у зарубiжних країнах здiйснюється, як правило, Мiнiстерством внутрiшнiх справ через iснуючi при ньому управлiння ЦО, за винятком США (органи ЦО пiдпорядкованi президентовi), Канади — Федеральному уряду, Норвегiї — Мiнiстерству юстицiї та полiцiї.
Територiї бiльшостi країн роздiленi на округи, пiдокруги, зони, райони, пiдрайони та сектори цивiльної оборони, в них створенi штаби ЦО, що є також i в адмiнiстративно-територiальних одиницях: штатах, провiнцiях, мiстах, комунах, общинах тощо.
Розглянемо структуру та завдання Цивiльної оборони деяких країн.
ЦО Нiдерландiв.
Для виконання рятувальних i невiдкладних аварiйно-вiдбудовних робiт у випадку стихiйних лих, значних виробничих аварiй та катастроф у мирний час у розпорядження органiв ЦО зi складу СВ видiленi так звана "рятувальна бригада", два мотопiхотних батальйони по 650 осiб, три роти — медична, iнженерна, транспортна, взвод вiйськової полiцiї та санiтарний загiн.
Територiя країни подiлена на 12-округiв ЦО (за кiлькiстю провiнцiй). В окрузi цiєю дiяльнiстю керує комiсар провiнцiї, а безпосереднє керiвництво здiйснює начальник ЦО та його штаб.
Округи подiляються на 45 районiв, якi вiднесенi до групи-"А" (промисловi) та групи "В" (сiльськогосподарськi). На випадок вiйни передбачається мати 51 район.
Керiвним органом у районi є Рада, до складу якої входять бургомiстри общин, начальники та штаби ЦО- Штаби округiв та районiв у мирний час укомплектованi лише командним складом i технiчним персоналом, а до штатiв вiйськового часу розгортається лише на перiод навчань та у разi виникнення НС.
Райони ЦО групи "А" подiленi на сектори. За кожним сектором на перiод надзвичайних ситуацiй закрiпленi вiдповiднi формування ЦО. Старший начальник одного iз таких формувань одночасно виконує i обов'язки начальника ЦО сектора.
Начальником ЦО общини є бургомiстр. Йому пiдпорядковуються служби: протипожежна, медична, полiцейська, комунальних послуг та соцiального забезпечення.
ЦО США.
У США створене "Федеральне управлiння з дiй у надзвичайних умовах" (ФЕМА, штаб-квартира м. Вашингтон), яке безпосередньо пiдпорядковується президентовi.
— забезпечення виживання країни в ядернiй вiйнi;
— удосконалення та пiдвищення захисту систем зв'язку i оповiщення;
— забезпечення захисту i нормального функцiонування федеральних та мiсцевих органiв влади i Цивiльної оборони;
— утворення та розподiл стратегiчних запасiв на випадок надзвичайних ситуацiй. Окрiм того, на ФЕМА покладена вiдповiдальнiсть за пiдготовку та навчаннянаселення, науково-дослiдну роботу з питань ЦО, поширення iнформацiї по ЦО серед населення, боротьбу з тероризмом, участь промислових пiдприємств та iнших установ у заходах ЦО.
—iз забезпечення функцiонування у надзвичайних умовах;
—з програм навчання та протипожежної пiдготовки;
—з програм нацiональної готовностi управлiння (директорат) надання, допомоги та розробки програм для штатiв i мiсцевих органiв влади;федеральна адмiнiстрацiя зi страхування;
У кожному штатi є консультативна рада (комiсiя) з питань цивiльної оборони. Із прийняттям США "Закону про стихiйнi лиха", в якому визначаються вiдповiдальнi особи, порядок введення надзвичайного положення, його тривалiсть, обов'язки та права мiсцевих органiв влади у справах пiдготовки до стихiйних лих та порядок компенсацiї за понесенi збитки, значно поширились повноваження губернатора штату.
Безпосереднiм керiвником цивiльної оборони штату є начальник ЦО штату зi своїм штабом (загальна чисельнiсть до 40 осiб). Окрiм того, утворюються мiсцевi штаби у графствах (3200), районах (10), незалежних мiстах (37), общинах та у великих мiстах. Усього утворено 3615 мiсцевих штабiв Цивiльної оборони.
фiнансового та юридичного. Крiм того, на пiдприємствах створюються служби Цивiльної оборони iз забезпечення безперервного управлiння, термiнової зупинки пiдприємства, постачання, захисту документацiї, укриття та iншi.
У США немає спецiальних формувань Цивiльної оборони. Для вирiшення їх завдань залучаються пiдроздiли нацiональної гвардiї та збройних сил, головним чином сухопутних вiйськ. Невоєнiзованi формування, для рiшення окремих завдань цивiльної оборони створюються на промислових медичних пiдприємствах, фiрмах та iнших об'єктах.
Захист населення в системi ЦО США вирiшується в двох напрямках - шляхом укриття в захисних спорудах, головним чином ПРУ, та евакуацiї (захиснi споруди на 242 млн. мiсць).
США
дiють також такi органiзацiї, як "Американська асоцiацiя з цивiльної оборони" (ТАСДА) та "Лiкарi за готовнiсть до надзвичайного стану".
ЦО Канади
як система захисту населення, економiки й адмiнiстративно-полiтичної структури функцiонує з 1957 р. Керiвництво країни розглядає важливий напрямок пiдготовки цивiльного сектора до надзвичайних умов мирного i воєнного часiв.
Вiдповiдальнiсть за рiшення завдань ЦО покладається на прем'єр-мiнiстра, що призначає одного iз мiнiстрiв федерального уряду вiдповiдальним за надзвичайну готовнiсть. Дiяльнiсть всiх мiнiстрiв координується агентством надзвичайної готовностi Канади (ЕРС), яке очолює виконавчий директор, що має заступника з планування i оперативного управлiння.
штаби яких обладнанi за межами значних мiст на вiдстанi 30-200
км вiд них.
Спецiальних формувань ЦО в Канадi немає. До вирiшення завдань ЦО залучається полiцiя, пожежна служба, медичнi установи, вiйськовi пiдроздiли. В умовах надзвичайної обстановки на їхнiй основi, в разi потреби, формуються рухливi рятувальнi групи i колони для дiй в районах НС. Захист населення в системi ЦО Канади, вирiшується шляхом укриття населення в захисних спорудах за мiсцем проживання.
ЦО ФРН.
Найбiльш ефективною системою цивiльного захисту є цивiльна оборона ФРН, оскiльки вона має розвинуту органiзацiйну структуру, значнi сили i засоби, розгалужену систему зв'язку та оповiщення, радiацiйної розвiдки та дозиметричного контролю.
Загальне керiвництво цивiльною обороною країни здiйснює федеральне Мiнiстерство внутрiшнiх справ. Для прикладу, основним компонентом сил у системi ЦО ФРН є служба захисту вiд катастроф, що налiчує, при повному розгортаннi, до 600 тис. осiб, додатково можуть також залучатися громадськi органiзацiї i служби (до двох млн. осiб).
Захист населення вирiшується шляхом створення системи суспiльних i приватних захисних споруд, з урахуванням використання бомбосховищ перiоду другої свiтової вiйни, шахтних виробок, печер, а також пiдготування планiв евакуацiї. Запаси медичного забезпечення населення дають змогу розширення лiжкового фонду на 2,5 млн. осiб.
медична, оповiщення, радiацiйної розвiдки та дозиметричного контролю i iншi.
ЦО Росiї.
За минулi п'ять рокiв МНС Росiї вдалося-створити власнi сили та засоби iнших мiнiстерств i вiдомств в єдину державну систему попередження та лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй.
В структурi МНС знаходяться вiйська ЦО (з рятiвними, автомобiльними, авiацiйними, iнженерними, протихiмiчними пiдроздiлами), штаби з питань цивiльної оборони та лiквiдацiї наслiдкiв НС, пошуково-рятувальнi служби.
Пiдготовка кадрiв проводиться в спецiалiзованих навчальних закладах. Науковi та конструктивнi розробки в галузi технiки i технологiї здiйснюються в науково-дослiдному iнститутi ЦО НС.
Робота з попередження стихiйних лих i техногенних катастроф будується на основi монiторингу та прогнозiв, що проводяться в науково-дослiдних iнститутах, аналiтичних службах i лабораторiях, якi належать до рiзних вiдомств.
Вiдповiдно до росiйського законодавства МНС, при виникненнi лих i катастроф має змогу залучити сили та засоби iнших вiдомств - мiлiцiю, пожежних, медикiв, вiйськовi "частини, будiвельнi та транспортнi органiзацiї. Для лiквiдацiї наслiдкiв великих катастроф залучаються державнi фiнансовi та матерiальнi ресурси.
Для надання допомоги iноземним державам в проведеннi рятувальних робiт використовуються такi формування, як Центральний аеромобiльний рятувальний загiн, експедицiйний госпiталь, автомобiльна колона, авiацiйне пiдприємство.
Список використаної лiтератури
1. Адабашев И. И. Трагедия или гармония? Природа — машина — человек. —М.: Мысль, 1973. —365 с.
3. Гражданская оборона: Учебник для вузов / Под ред. Д. И. Михайлика. — М.: Высш. шк., 1986. — 207 с.
4. Губський А.І. Цивiльна оборона. Для пед. Ін-тiв. – Львiв., „Ластiвка”, 1995. – 216 с
5. Демиденко Г. П. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. – К., 1987.
6. Державний класифiкатор НС / УДК НС – 019-2001.
9. Закон України вiд 14 сiчня 1998 р Про захист людини вiд впливу iонiзуючих випромiнювань:.–К.,1998
10. Закон України „ Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного i природного характеру” 2000 рiк.
11. Егоров П. Т. и др. Гражданская оборона: Учебник для вузов. –3-е изд., перераб. — М.: Высш. шк., 1987. – 303 с.
14. Мовчан Л. Повенi – бiда рукотворна // Надзвичайнi ситуацiї. - 2003 С87.
16. Руководство по организации и работе подвижного пункта питания, продовольственного и вещевого снабжения. — М., 1984.
18. Методика прогнозування масштабiв зараження СДОР при аварiях на хiмiчно -небезпечних об’єктах на транспортi. – К., Штаб ЦО України, 1992.
| 
