Характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху

Характеристика уражаючих факторiв ядерного вибуху Змiст Характеристика уражаючих факторiв ядерного вибуху Практичне завдання Наказ Висновки Список використаних джерел Характеристика уражаючих факторiв ядерного вибуху Величезна енергiя, що видiляється при повiтряному ядерному вибуху, розподiляється мiж уражаючими факторами. На утворення ядерної повiтряної хвилi витрачається 50 % енергiї вибуху. Близько 35 % енергiї видiляється у виглядi свiтлового випромiнювання, 10 % — на радiоактивне випромiнювання (радiоактивне забруднення) i 5 % на проникаючу радiацiю i електромагнiтний iмпульс. Ядернi й термоядернi вибухи мають комбiновану уражаючу дiю, тобто всi уражаючi фактори дiють одночасно на рiзнi об'єкти. При висотному вибуху вночi сильно дiє на зiр свiтлове випромiнювання. Особливiстю наземного i пiдземного ядерних вибухiв є висока руйнiвна здатнiсть у зонi, яка прилягає до центру вибуху, i сильне, радiоактивне забруднення мiсцевостi. Ударна хвиля - це поширення з надзвуковою швидкiстю (335 м/с) сильно стисненого повiтря, розiгрiтого до декiлькох мiльйонiв градусiв вiд центру вибуху. Уражаюча дiя ударної хвилi визначається двома параметрами: надмiрним тиском ДРФ i швидкiсним напором ДРШВ повiтря. Надмiрний тиск ( ДРФ) - це рiзниця мiж нормальним атмо¬сферним тиском перед фронтом хвилi й максимальним тиском у фронтi ударної хвилi Ро, тобто ДРФ = Рф - Ро. Швидкiсний напiр тиску (ДРШВ) - це динамiчне навантаження потоку повiтря. Вимiрюється в паскалях (Па). Ударна хвиля вражає надмiрним тиском повiтря, вона миттєво охоплює людину з усiх бокiв. Зiткнення фронту ударної хвилi з людиною вiдчувається як удар. Цей удар створює хвилю стискання, яка поширюється в тканинах i органах з швидкiстю до 1500 м/с. Тканини й органи не встигають стиснутися, на них дiє тиск значно бiльший, нiж вони можуть витримати i органи травмуються. Особливо сильно пошкоджуються наповненi газами легенi та кишечник, кров'ю печiнка, селезiнка, великi судини та рiдинами жовчний мiхур, шлунок. При дiї вибухової хвилi проходить сильне стискання, а потiм швидке розширення повiтря, яке знаходиться в органах, що розриває значну кiлькiсть тканин. В органах, наповнених рiдиною проходить потужний гiдравлiчний удар. Рiдини практично не стискуються при дiї на них тиску, згiдно закону гiдродинамiки вони передають його в усi боки з однаковою силою i швидкiстю, що веде до розриву органiв i великих кровоносних судин. Череп людини малоеластичний i мозкова тканина мало стискається створюючи гiдравлiчнi удари черепно-мозкової рiдини об мозок i мозку об череп. Травмується мозок, але частiше i сильнiше пошкоджуються легенi. Залежно вiд надмiрного тиску i швидкiсного напору повiтря виникають пошкодження у людей, якi подiляються на легкi, середнi i дуже важкi. Легкi травми виникають при надмiрному тиску 20-40 кПа (0,2 - 0,4 кгс/см2) i характеризуються вивихами, тимчасовим пошкодженням слуху, контузiєю. Середнi травми - тиск 40-60 кПа (0,4-0,6 кгс/см2) - контузiї, пошкодження органiв слуху, вивихи кiнцiвок, кровотечi з носа i вух, розриви барабанних перетинок. Важкi травми - тиск 60-100 кПа (0,6-1 кгс/см2) - важкi контузiї, переломи, часто вiдкритї, сильнї кровотечї з носа i вух. Дуже важкi травми - тиск понад 100 кПа (понад 1 кгс/см2) - розриви внутрiшнiх органiв, вiдкритi переломи кiнцiвок, струси мозку, переломи кiсток, хребта. Характер руйнувань вiд ударної хвилi залежить вiд потужностi та виду вибуху, рельєфу мiсцевостi, щiльностi забудови, мiцностi будiвель, матерiалу забудови, технологiї спорудження та iн. Територiя, на якiй пiд впливом уражаючих факторiв ядерного вибуху виникли руйнування будiвель i споруд, пожежi, радiоактивне забруднення мiсцевостi й ураження людей i тварин, називається осередком ядерного ураження. Зовнiшньою межею ядерного ураження вважається умовна лiнiя на мiсцевостi, де надмiрний тиск повiтряної ударної хвилi 10 кПа. З метою визначення характеру руйнувань i встановлення обсягу рятувальних робiт залежно вiд надмiрного тиску у фронтi ударної хвилi осередок ядерного ураження умовно подiляють на чотири зони. Зона повних руйнувань характеризується надмiрним тиском 50 кПа i руйнуванням або сильною деформацiєю всiх елементiв споруди, утворенням суцiльних завалiв. Пiдземнi частини споруд значно менше руйнуються. Повнiстю руйнуються житловi та виробничi споруди, протирадiацiйнi укриття (ПРУ), герметичнi сховища поблизу центру вибуху. До 75 % герметичних сховищ i до 90 % пiдземних комунально-енергетичних мереж зберiгаються. Можуть залишатися частково стiни i перекриття нижнiх поверхiв. Утворюються завали. Зона середнiх руйнувань має надмiрний тиск 30 - 20 кПа. У цiй зонi бiльшiсть несучих конструкцiй лише частково деформується. Зберiгається основна частина стiн з щiлинами в стiнах i провалами в окремих мiсцях, але частина несучих конструкцiй може бути зруйнована повнiстю. Герметичнi сховища i частина ПРУ не пошкоджуються. Середнiх руйнувань зазнають багатоповерховi споруди при надмiрному тиску 10-20 кПа, малоповерховi будiвлi 15-25 кПа, виробничi споруди 20-З0 кПа. На комунально-енергетичнiй мережi руйнуються окремi опори повiтряних лiнiй електропередач, пошкоджуються трубопроводи. руйнування на комунально-енергетичнiй мережi. ударної хвилi у примiщення, у них рiзко збiльшується тиск, що призводить до руйнувань. Основною причиною руйнування жорстких конструкцiй (кам'яних i дерев'яних будiвль) є початковий удар у момент вiдбивання хвилi вiд будiвлi. Пiдiйшовши до перешкоди, ударна хвиля вiдбивається, утворюючи тиск вiдбивання (ДРВІД), вiдбувається гальмування мас повiтря, що рухаються, i надмiрний тиск пiдвищується. Через це на перешкоду дiє удар що збiльшився внаслiдок тиску вiдбивання. менший, а швидкiсть поширення ударної хвилi у водi бiльша, нiж у повiтрi. Утворюється велика хвиля. Крiм руйнувань, ударна хвиля є причиною пожеж, якi виникають в результатi пошкоджень лiнiй електропередачi й систем газопостачання, вибухiв бензосховищ, складiв хiмiчних речовин i боєприпасiв. У разi зруйнування ядерних реакторiв можливе небезпечне забруднення великих територiй радiоактивними речовинами. Свiтлове випромiнювання ядерного вибуху - це потiк променистої енергiї, який включає ультрафiолетовi, iнфрачервонi й видимi променi. Джерелом свiтлового випромiнювання є вогняна сфера, яка складається з повiтря i розжарених продуктiв вибуху. Зi збiльшенням свiтної сфери (при повiтряному вибуху), температура на її поверхнi знижується. Коли така куля досягає максимальних розмiрiв (дiаметром понад 200 м), температура на її поверхнi дорiвнює 8000- 10 000 °С (температура на поверхнi Сонця приблизно 6000 °С). в 1 Мт - 10 с, а 10 Мт - до 23 с. Уражаюча дiя свiтлового випромiнювання визначається свiтловим iмпульсом. Свiтловий iмпульс - це кiлькiсть свiтлової енергiї, яка припадає на 1 м2 освiтленої поверхнi, перпендикулярної випромiнюванням протягом часу iснування свiтлового потоку ядерного вибуху. Свiтловий iмпульс у системi СІ вимiрюється в джоулях на квадратний метр (Дж/м2), несистемна одиниця вимiрювання свiтлового iмпульсу кал/см2, 1 кал = 4,1868 Дж. Величина свiтлового iмпульсу залежить вiд потужностi та виду ядерного вибуху, вiдстанi до нього i атмосферних умов. Тривалiсть свiтлового iмпульсу залежить вiд потужностi вибуху. потужностi ядерного вибуху. Вiн швидко зменшується зi збiльшенням вiдстанi вiд центру вибуху. Залежно вiд свiтлового iмпульсу, який потрапляє на незахищенi, вiдкритi дiлянки шкiри, у людей виникають опiки, якi подiляються на чотири ступеня: — опiки першого ступеня - при свiтловому iмпульсi 80-160 кДж/м2 симптоми ураження шкiри: почервонiння, припухлiсть, болючiсть; — опiки другого ступеня - при 160-400 кДж/м2 на шкiрi утворюються пухирi, наповненi рiдиною, болючiсть; — опiки третього ступеня - при 400-600 кДж/м2 омертвiння шкiри, пiдшкiрних тканин, утворення виразок; Взимку радiуси зон ураження у 1,5-2 рази меншi. Шкiдлива дiя свiтлового випромiнювання i для органiв зору. Вiд свiтлового спалаху виникає тимчасове заслiплення, причиною якого є руйнування сiтчастої оболонки. Тривалiсть заслiплення вдень до 5 хв, вночi може бути значно бiльшою. Опiки рогiвки i повiк виникають на таких вiдстанях, як i опiки шкiри. Опiки очного дна виникають, якщо очi були зверненi на спалах вибуху. Пiд час вибуху потужнiстю 20 кт, прозорому повiтрi вдень ураження настають на вiдстанi до 60 км, при потужностi 1 Мт - до 500 км. Якщо очi закритi, ураження не вiдбувається. Свiтлове випромiнювання залежно вiд iнтенсивностi свiтлового потоку i властивостей матерiалiв викликає обвуглювання, оплавлення i спалахування, що веде до пожеж у населених пунктах i лiсах, на хлiбних масивах, скиртах сiна i соломи. У результатi дiї свiтлового випромiнювання i ударної хвилi можуть виникати окремi, масовi, суцiльнi пожежi та вогнянi шторми. Таким чином, свiтлове випромiнювання - це небезпечний уражаючий фактор ядерного вибуху з великим радiусом дiї, який може бути причиною великих пожеж населених пунктiв, лiсових масивiв i полiв, масового ураження людей i тварин. % енергiї вибуху. Тривалiсть проникаючої радiацiї не бiльше 10-15 с. Основою уражаючої дiї проникаючої радiацiї є потiк гамма променiв i нейтронiв у зонi ядерного вибуху, якi поширюються вiд центру вибуху на усi боки i проходять вiдстань у сотнi й тисячi метрiв. Уражаюча дiя нейтронiв пропорцiйна дозi. Нейтрони i гамма-випромiнювання ядерного вибуху дiють на об'єкт практично одночасно. Тому уражаюча дiя проникаючої радiацiї визначається сумою доз гамма-випромiнювання i нейтронiв (нуль бiля символiв доз показує, що вони визначаються перед захисною перепоною): Дн° + Ду° = Де°, де Де° - сумарна доза випромiнювання, рад; Ду°- доза гамма-випромiнювання, рад; Дн° - доза нейтронiв, рад. Характерною особливiстю потоку гамма-променiв i нейтронiв є здатнiсть їх проникати через значнi товщi рiзних предметiв i речовин. На вiдмiну вiд ударної хвилi i свiтлового випромiнювання, проникаюча радiацiя є невидимим i безпосередньо невiдчутним уражаючим фактором. У повiтрi гамма-променi поширюються на сотнi метрiв. Проте, проходячи через щiльну перепону, це випромiнювання послаблюється. Наприклад, гамма-випромiнювання стає у два рази слабшим при проходженнi через 1,8 см свинцю або 12—14 см ґрунту. Вiд властивостей матерiалiв i товщини захисного шару залежить ступiнь ослаблення проникаючої радiацiї. Зниження iнтенсивностi гамма-променiв i нейтронiв характеризується шаром половинного ослаблення. Шар половинного ослаблення - це шар речовини, при проходженнi через який iнтенсивнiсть гамма-променiв або нейтронiв зменшується у два рази. Його можна визначити за формулою: dпол - шар половинного ослаблення, см; 23 - шар половинного ослаблення води, см. Іншою складовою проникаючої радiацiї є потiк нейтронiв. Вони мають значну проникаючу здатнiсть, бо вони електрично-нейтральнi, тому не зазнають електричної взаємодiї з ядрами або електронами середовища. Пiд впливом нейтронiв утворюється штучна радiоактивнiсть хiмiчних елементiв, якi до цього не були радiоактивними. У результатi радiоактивного розпаду цих елементiв будуть випускатися в навколишнє середовище бета- i гамма-променi. Уражаюча дiя проникаючої радiацiї визначається властивiстю гамма-променiв i нейтронiв сильно iонiзувати атоми середовища, в якому вони поширюються. Іонiзуючи атоми i молекули, якi входять до складу клiтин, проникаюча радiацiя порушує функцiї окремих життєво важливих органiв i систем. Через те, що iонiзацiю безпосередньо в тканинах вимiряти не можливо, вимiрюють iонiзацiю в повiтрi й роблять перерахунки на тканини. Бiологiчна ефективнiсть нейтронiв у кiлька разiв бiльша ефективностi гамма-променiв. Гамма-променi й нейтрони дуже небезпечнi, тому що можуть швидко поширюватися (зi швидкiстю свiтла), легко проникають в органiзм i уражають практично всi органи i системи. Проникаюча радiацiя, подiбно рентгенiвським променям, проникає через рiзнi матерiали, вона не справляє помiтного впливу на бiльшiсть предметiв. Проте пiд її впливом темнiє скло оптичних приладiв, виводяться з ладу електроннi прилади, якi часто дають нереальнi показники. При дiї на електрообладнання виникають тимчасовi i незворотнi змiни електричних параметрiв. Погiршуються властивостi iзоляцiйних матерiалiв. Деякi полiмери (гума) твердiють, або навпаки, стають дуже м'якими. Характеристикою смертностi проникаючої радiацiї прийнято показник 50 - величину поглинутої дози радiацiї, за якої 50 % осiб, що зазнали опромiнення, вмирають через декiлька днiв або тижнiв. Вважається, що ця величина знаходиться в межах вiд 600 до 300 рад. Проте дослiдження показали, що у населення м. Хiросiми з низькими захисними властивостями органiзмiв, що було пов'язано з вiйною показник 50 дорiвнював 154 рад. Згубно дiє проникаюча радiацiя на живi органiзми. Уражаюча дiя радiацiї на живi клiтини називається опромiненням. Опромiнення порушує нормальну дiяльнiсть органiзму, що проявляється у виглядi так званої променевої хвороби. Ступiнь i розвиток променевої хвороби у людей залежить вiд дози опромiнення, яку одержав органiзм. поверхню землi, забруднюють повiтря, мiсцевiсть, воду, а також всi предмети, що знаходяться на нiй, споруди, лiсовi насадження, сiльськогосподарськi культури, урожай, людей i тд. Джерелами радiоактивного забруднення є радiоактивнi продукти ядерного заряду, частина ядерного палива, яка не вступила в ланцюгову реакцiю, i штучнi радiоактивнi iзотопи. збiльшується. Слiд має, як правило, форму елiпса, велику вiсь якого називають вiссю елiпса. Розмiри слiду радiоактивної хмари залежать вiд характеру вибуху i швидкостi вiтру. Слiд може мати сотнi й навiть тисячi кiлометрiв у довжину i кiлька десяткiв кiлометрiв у ширину. Так, пiсля вибуху водневої бомби, проведеному США в 1954 р. у центральнiй частинi Тихого океану (на атолi Бiкiнi), забруднена територiя мала форму елiпса, який простягнувся на 350 км за вiтром i на 30 км проти вiтру. Найбiльша ширина смуги 65 км. Загальна площа небезпечного забруднення сягла до 8 тис. км2. Пiд впливом вiтру на рiзних висотах слiд може набувати й iншої форми нiж елiпс. Забрудненiсть мiсцевостi радiоактивними речовинами характеризується рiвнем радiацiї i дозою випромiнювання до повного розпаду радiоактивних речовин. Радiоактивне забруднення мiсцевостi в межах слiду нерiвномiрне. Найбiльше радiоактивних речовин випадає на осi слiду. Ступiнь забруднення зменшується у напрямку до бокових меж, а також вiд центру вибуху до кiнця хмари. Зони зараження на слiдi р/а хмари. Зона А - помiрного забруднення, доза радiацiї на зовнiшнiй межi за час повного розпаду радiоактивних речовин 40 Р, на внутрiшнiй межi 400 Р. Еталонний рiвень радiацiї через годину пiсля вибуху на зовнiшнiй межi зони - 8 Р/год. Площа цiєї зони 78-80 % всiєї територiї слiду. зони 80 Р/год. Площа 10-12 % площi радiоактивного слiду. Зона В - небезпечного забруднення, доза радiацiї на зовнiшнiй межi за час повного розпаду радiоактивних речовин 4000 Р. Еталонний рiвень радiацiї через 1 год пiсля вибуху на зовнiшнiй межi зони - 240 Р/год. Ця зона охоплює приблизно 8-10 % площi слiду хмари вибуху. пiсля вибуху на зовнiшнiй межi 800 Р/год. Рiвнi радiацiї на зовнiшнiх межах цих зон через 1 год пiсля вибуху становлять вiдповiдно 8, 80, 240, 800 Р/год, а через 10 год - 0,5; 5; 15; 50 Р/год. З часом вони знижуються в 10 разiв через кожнi 7-кратнi вiдрiзки часу. Наприклад, через 7 год пiсля вибуху потужнiсть дози зменшується у 10 разiв, через 49 год - у 100, через 343 год - у 1000 разiв i т. д. Основним джерелом забруднення мiсцевостi є радiоактивнi продукти подiлу. Це сумiш багатьох iзотопiв рiзних хiмiчних елементiв, якi утворюються в процесi подiлу ядерного заряду i радiоактивного розпаду цих iзотопiв. При подiлi ядер урану-235 i плутонiю-239 утворюється майже 200 iзотопiв 70 хiмiчних елементiв. Бiльшiсть радiоiзотопiв належить до короткоживучих - йод-131, ксенон-133, лантан-140, церiй-141 та iн. з перiодом напiврозпаду вiд кiлькох секунд до кiлькох днiв. Стронцiй-90, цезiй-137, рубiдiй-10, криптон-8, сурма-125 та iншi мають перiод напiврозпаду вiд одного до кiлькох рокiв. Радiоiзотопи цезiй-135, рубiдiй-В7, самарiй-147, неодим-144 характеризуються надзвичайно повiльним розпадом, який триває тисячi рокiв. Залежно вiд потужностi, висоти вибуху i метеорологiчних умов радiоактивнi випадання можуть мати рiзний характер. Розрiзняють три їх види: - мiсцевi, локальнi випадання утворюються поблизу мiсця ядерного вибуху на поверхнi землi. Розмiр радiоактивних частинок цих випадань досягає 0,1-2 мм; - тропосфернi випадання мають розмiр частинок 10-100 мк. Вони складаються з аерозолiв, викинутих у тропосферу. Тропосфернi аерозолi досягають землi через 15-20 днiв пiсля їх утворення. Пiд дiєю рiзних метеорологiчних факторiв вони можуть перемiститися на великi вiдстанi вiд мiсця появи i навiть обiйти земну кулю; - стратосфернi випадання складаються з радiоактивних аерозолiв, викинутих в атмосферу вище тропосфери, i мають повсюдний (глобальний) характер. Розмiр аерозольних частинок стратосферних випадань не бiльше 10 мк. Великий вплив на ступiнь i характер забруднення мiсцевостi мають метеорологiчнi умови. Вiтер у верхнiх шарах атмосфери сприяє розсiванню радiоактивного пилу на великi територiї i цим самим знижує ступiнь забруднення мiсцевостi. Сильний вiтер у приземному шарi атмосфери частину радiоактивного пилу, який випав на поверхню землi, може пiдняти в повiтря i перенести на iншу територiю, що призведе до зменшення ступеня забруднення в даному районi, але збiльшення територiї, забрудненої радiоактивними речовинами. Пiд час дощу, снiгу, туману ступiнь забруднення в районi випадання опадiв вищий, нiж у суху погоду. За таких умов з дощем або снiгом на поверхню землi осiдає значно бiльше радiоактивних речовин. Але снiг ослаблює iонiзуючi випромiнювання (внаслiдок екранiзуючої дiї) i рiвень радiацiї зменшується. Дощ сприяє перенесенню радiоактивних речовин у ґрунт, а на мiсцевостi також знижується рiвень радiацiї. Нерiвномiрне забруднення територiї радiацiєю зумовлює i рельєф мiсцевостi. У долинах, ярах, на берегах рiчок створюється щiльне забруднення. У лiсових масивах рiвень радiацiї на ґрунтi менший, нiж на вiдкритiй мiсцевостi, тому що радiоактивний пил осiдає на кронах дерев i випромiнювання частково екранiзується деревами. На листi, розмiщеному високо i зовнi крони дерев нагромаджується менше радiоактивних речовин, нiж на листi, розмiщеному в серединi крони i внизу. Листя, яке знаходиться в нижнiй зовнiшнiй частинi крони дерев, середньо забруднене радiоактивними речовинами. Найбiльше нагромаджується радiонуклiдiв у кронах лiсових насаджень на узлiссях з пiдвiтряного боку i у дерев, якi ростуть осторонь, одиничних, особливо на пiдвищених, вiдкритих вiтровi мiсцях. Пiсля випадання радiоактивних речовин починається вертикальна i горизонтальна їх мiграцiя пiд дiєю природних факторiв. У випадку Чорнобильської катастрофи, де викиди р/нуклiдiв зi зруйнованого реактора продовжувались майже 2 тижнi (з 27. 04. 86) на зараженiй територiї носить плямистий характер, лише основних слiдiв зараження на мiсцевостi нараховується 7. Тому згiдно Закону України „Про статус забруднених територiй внаслiдок аварiї на ЧАЕС”, як кiлькiсна характеристика зон зараження прийнято значення щiльностi забруднення Аs, Бк/м2. На зовнiшнiй межi зони зараження: ≤ Аs Зона №2 (обов’язкового вiдселення): 0,67 Бк/м2 ≤ Аs < 2,02 Бк/м2 Зона №3 (добровiльного вiдселення): 0,191 Бк/м2 ≤ Аs < 0,67 Бк/м2 Зона №4 (посиленого р/е контролю): 0,038 Бк/м2 ≤ Аs < 0,191 Бк/м2   Практичне завдання Задача 1. Визначення часу початку випадiння радiоактивних речовин (часу приходу радiоактивної хмари). 100 Час вибуху, год 4 Вiдстань вiд центру вибуху, км 15 Швидкiсть вiтру, км/год 100 Напрям вiтру Пiвнiчно-захiдний 8 Рiвень радiацiї в районi майбутнiх дiй (R) 120 Допустима (встановлена)доза опромiнювання людей ( з урахуванням ранiше отриманої дози) 35 Початку виконання поставленого завдання, год 12 Час випадiння радiоактивних речовин tвип (час приходу радiоактивної хмари визначається по формулi): tвип = R/V де: R – вiдстань вiд центру вибуху до займаного району,км; Розрахувавши час початку вiрогiдного зараження, начальник ЦО об’єкту визначає заходи захисту та дає вказiвки начальнику штабу цивiльної оброни про дiї формувань та населення. Начальник штабу дає вказiвки постам спостереження, доводить розпорядження начальника ЦО об’єкту до командирiв формувань та населення. tвип = 15/100 = 0,15 Перерахунок проводиться по формулi Р1 = Рt *Кt , де: Р1 – рiвень радiацiї на 1 годину пiсля вибуху (Р/год); Рt – змiряний рiвень радiацiї в t год. пiсля вибуху; Кt – коефiцiєнт перерахунку на час вимiрювання. Рiшення: 1. Визначаємо час вимiрювання щодо моменту вибуху: 4год – 8год= 4 год 2. Значення коефiцiєнта перерахунку: Кt =к4=5,28 3. Визначуваний рiвень радiацiї на 1 годину пiсля вибуху: Рt = 120*5,28=633,6 Р/год. Зiставляючи рiвень радiацiї в районi об’єкту, приведений до 1 год. пiсля вибуху, з характеристиками зон зараження на 1 год пiсля вибуху,робимо висновок: об’єкт опинився на зовнiшнiй межi зони Б – зони сильного зараження. Задача 3. Визначення можливих доз опромiнювання Початковi данi для розрахунку дози опромiнювання (Д): Р1 Косл. Дозу опромiненювання приблизно можна визначити таким чином: Д = Рср *t / Косл. , де Рср н +Рк / 2 Рн = Р1тн – рiвень радiацiї на початку роботи (на якийсь час) Рк = Р1t к – рiвень радiацiї в кунцi роботи (на якийсь час ) Р/год. Ктн i Кt к Рiшення: Д = Рср * t / Косл , у якiй Косл = 10 Для визначення Рср знайдемо Рн i Рк Рн = Р1 = 633,6 Р/год Рк= Р1/ Кtk = 633,6 / 5,28 = 120 Р/год Tk=10+12=22год Рср = (633,6 + 120) / 2 = 376,8 Тодi: Д = (376,8 * 12) / 10 = 452,16 Р Доза радiацiї набагато бiльше допустимого,тому необхiдно визначити час пiсля вибуху,коли можна починати подолання зараженої дiлянки i при цьому не перевищити встановлену дозу радiацiї (35 Р). Д/Ду = 452,16 / 35 = 12,9 = 13 Задача 4. Визначення допустимої тривалостi перебування людей на зараженiй мiсцевостi Р1 Ду – встановлена доза опрмiнювання (Р) tн Косл – коефiцiєнт ослаблення радiацiї = 10 На початку розраховуємо вiдносну величину: d = Р1 / Ду * Косл d = 633,6 / 35*10 = 1,8 Задача 5. Визначення режимiв захисту робочих, службовцiв i виробничої дiяльностi об’єктiв народного господарства По рiвню радiацiї на об’єктi на 1 год пiсля вибуху Р = 633,6 Р/год, вибираємо режим захисту умовним номер В-3, де - В – зона радiоактивного зараження, в якiй опинився об’єкт; - 3 – номер режиму в данiй зонi. Робочi i службовцi припиняють свою роботу на 48 годин пiсля вибуху. Протягом цього часу робочi i службовцi знаходяться в ПРУ. Об’єкт на цей час припиняє свою роботу. Через 48 годин робота об’єкту поновлюється: одна iз змiн приступає до роботи, а друга знаходиться в ПРУ. Потiм вiдпрацьована змiна прямує в ПРУ, а друга змiна приступає до роботи. Тривалiсть роботи об’єкту з використанням ПРУ для вiдпочинку 72 години. Через 120 годин (48+72 год.) об’єкт переходить на режим роботи, при якому вiдпочиваюча змiна вiдпочиває в житлових будинках з обмеженим перебуванням на вiдкритiй мiсцевостi (не бiльше 2 годин на добу). Тривалiсть цього етапу 480 години, тобто 480/24 = 20 дiб. Загальна тривалiсть режиму захисту для даного рiвня радiацiї – 25 дiб. Цей режим захисту включає радiацiйнi втрати i забезпечує роботу об’єкту з мiнiмальним часом (96 год) зупинки виробництва. Задача 6. Визначення можливих втрат робочих, службовцiв, населення i особового складу формувань ЦО. Сумарна доза радiацiї Д = 452,16, це означає, що з ладу вийде 100% особового складу. Наказ вiд 01. 01. 2010р. м. Запорiжжя знаходиться в зонi В небеспечного забруднення. НАКАЗУЮ: 1. Коновалова Є. К. оповiстити особовий склад про початок проведення евакуацiї пiсля надходження наказу. 2. Іванова М. М. заховати в захисних спорудах працiвникiв до моменту приходу радiоактивної хмари, тобто до 15 хвилин. 3. Кiслий А. Л. забезпечити респiраторами працiвникiв, якi працюють на вiдкритiй територiї до 4 годин. 4. Бондарчук О. С. розмiстити робiтникiв i службовцiв у ПРУ за мiсцем роботи на 48 годин. 7. Ланiн В. П. забезпечити населення i особовий склад засобами протирадiацiйного, протихiмiчного i медичного захисту протягом 10-15 хвилин пiсля отримання наказу. 8. Синько А. Л. провести дозиметричний та хiмiчний контроль ураження територiї, людей i технiки 13. 00. 9. Бочко А. Д. пiдготувати об'єкт до стiйкої роботи в екстремальних умовах до 12. 00. 10. Бабiй Я. М. органiзувати знезаражування територiї i санiтарну обробку людей до 19. 00 Начальник штабу ЦО_________________________________Тарабан К. С, У разi аварiї на об'єктi в мiстi Запорiжжя район аварiї обмежиться колом радiусом 15 км, мiста розташованi на пiвденно-схiдному напрямку вiд мiсця подiї можуть постраждати бiльшою мiрою, тому що вiтер пiвнiчно-захiдний i дме в їх сторону. Зiставляючи рiвень радiацiї в районi об'єкта, приведений до 1 год. пiсля вибуху, з характеристиками зон зараження на 1 год пiсля вибуху - свiдчить про те, що об'єкт опинився на зовнiшньому кордонi зони В - небезпечного зараження. Доза радiацiї перевищує допустиму дозу опромiнення людей, тому необхiдно термiново вжити вiдповiдних заходiв. Тривалiсть перебування людей на зараженiй територiї повинна прагнути до мiнiмуму i не перевищувати 1 години. У даному випадку, втрати пiсля аварiї будуть досить великi, тому режим захисту буде проводитися тривалий промiжок часу або виробництво припинить своє iснування. Список використаних джерел 1. Мусиенко М. М., Серебряков В. В. Экология. Охрана труда: Словарь-справочник. – К.: КОО,2007. – 624с. 2. Действие радиации на организм человека // Дозиметр. – 2008. 3. Бобок С. А., Юртушкин В. И. Чрезвычайные ситуации: защита населения и территорий. – М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2000. 4. Стеблюк М.І. Цивiльна оборона: Пiдручник. – К.: Знання, 2006. – 487с. "Гражданская Оборона". 6. Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення системи державного управлiння у сферi подолання наслiдкiв Чорнобильської катастрофи" № 755/2004 вiд 6 липня 2004 р. — К., 2004.