Поняття бiологiчної зброї
План
2. Осередок бiологiчного ураження
3. Осередок комбiнованого ураження
4. Список використаної лiтератури
Бiологiчнi засоби, якi є основою осередку ураження, належать до засобiв масового ураження людей, тварин, рослин i зараження об'єктiв зовнiшнього середовища.
Для пiдриву економiки держави, виведення iз ладу людей, знищення поголiв'я сiльськогосподарських тварин, зменшення продукцiї тваринництва i рослинництва таке ураження може бути органiзоване противником у мирний час диверсiйним методом, а у воєнний час шляхом застосування бiологiчної зброї як зброї масового ураження стратегiчного призначення.
Історiя застосування iнфекцiйних властивостей бiологiчних речовин для масового поширення смертельних хвороб серед мирного населення i вiйськ противника або захисту певних мiсць (споруд) бере свiй початок з прадавнiх часiв. Так, ще в II-ІІІ тис. до н. е. в Єгиптi для захисту усипальниць фараонiв вiд зазiхань розкрадачiв, крiм всього iншого, речi у гробницi заражали смертоносними грибками («прокляття фараонiв»). Армiя Олександра Македонського при облозi фортець за допомогою катапульт закидувала трупи людей i тварин, якi померли вiд iнфекцiйних хвороб, на територiю противника.
Науковi розробки бiологiчних засобiв та їх застосування для ураження противника були розпочатi командуванням нiмецької армiї в роки Першої свiтової вiйни.
їх застосування як бiологiчної зброї.
чуми.
З 1941 р. США розпочали дослiднi роботи для створення i можливого застосування з воєнною метою бiологiчних засобiв. Був вiдкритий головний вiйськовий науково-дослiдний центр у штатi Мерiленд, арсенал i завод для виробництва бiологiчних засобiв у штатi Арканзас, випробувальний полiгон у штатi Юта та ряд iнших об'єктiв. Подiбнi центри були створенi i в iнших країнах.
Бiологiчна зброя- це спецiальнi боєприпаси i бойовi прилади iз засобами доставки, оснащенi бiологiчними засобами i призначенi для масового ураження людей, сiльськогосподарських тварин, посiвiв сiльськогосподарських культур, псування продуктiв харчування, палива i технiки, а також для зараження кормiв i води. Бiологiчними засобами ураження є хвороботворнi мiкроорганiзми - бактерiї, вiруси, рикетсiї, грибки.
Вражаюча дiя бiологiчної зброї ґрунтується на застосуваннi насамперед хвороботворних властивостей патогенних мiкробiв i токсичних продуктiв їхньої життєдiяльностi. У спецiальнiй лiтературi зустрiчається термiн «бактерiологiчна зброя», який широко застосовувався ранiше, коли основою вражаючої дiї такої зброї вважали застосування тiльки патогенних мiкробiв iз бактерiй. Пiзнiше основою бактерiологiчної зброї стали не тiльки бактерiї, а й вiруси, рикетсiї, грибки та шкiдники рослин, тому на сучасному етапi бiльш вiдповiдним є термiн «бiологiчна зброя».
Для псування запасiв продовольства, нафтопродуктiв, деяких видiв вiйськового майна, оптичних приладiв та iншого обладнання можна за певних умов застосувати бактерiї, грибки, якi швидко розкладають нафтопродукти, iзоляцiйнi матерiали, прискорюють корозiю металевих виробiв, окислення мiсць паяння контактiв електричних схем, що призводить до порушень i виходу з ладу складного електричного й оптичного обладнання.
Застосування бiологiчних засобiв пов'язане з властивостями патогенних мiкробiв у природних умовах проникати в органiзм людини i тварини такими шляхами: 1) з повiтрям через органи дихання -аерогенний, повiтрянокрапельний шлях;2) з продуктами харчування i водою через травний тракт -алiментарний шлях;3) через пошкоджену шкiру в результатi укусiв заражених кровососних членистоногих (вошей, блiх, комарiв, москiтiв, клiщiв) або хворих гризунiв -трансмiсiйний шлях;4) через слизовi оболонки рота, носа, очей, а також через непошкод- жену шкiру -контактний шлях.
З воєнною метою вивченi й запропонованi такi способи бойового застосування бiологiчних засобiв:1) розпилення бiологiчних рецептур для зараження приземного шару повiтря частинками аерозолю -аерозольний спосiб;2) розсiювання штучно заражених бiологiчними засобами кровососних переносникiв, випуск хворих гризунiв, птахiв -трансмiсiйний спосiб;3) зараження бiологiчними засобами повiтря i води в замкнутих просторах (об'ємах) за допомогою диверсiйного спорядження - диверсiйний спосiб; 4) використання бiологiчних боєприпасiв (ракет, авiабомб, снарядiв, мiн).
Аерозольний шлях- один з основних способiв зараження. За даними американських авторiв, зона вражаючої дiї бiологiчних боєприпасiв масою 20 кг, розпилених з лiтака, досягає 100 тис. км.
Зараження людей i тварин вiдбувається пiсля контакту iз зараженими предметами, технiкою, рослинами, кормами, продуктами, хворими людьми i тваринами. Молоко, м'ясо, вовна, шкури, одержанi вiд хворих або уражених тварин, можуть бути джерелами iнфекцiї i одним iз шляхiв поширення збудника i осередку ураження.
Є також специфiчний шлях передачi iнфекцiйних хвороб, коли в органiзмi переносника (комахи, клiща, гризуна) проходять окремi стадiї розвитку збудника. Пiсля укусу такою комахою, клiщем, твариною людини або тварини вiдбувається зараження, наприклад, сказом, туляремiєю, висипним тифом та iншими хворобами.
Поширення на великiй територiї за короткий час масового захворювання людей називається епiдемiєю. Якщо захворювання охоплює багато країн, частин свiту, материки - називають пандемiєю. Охоплення великих територiй ураження хворобою рослин називається епiфiтотiєю, а масове ураження тварин на великих територiях -епiзоотiєю.
На утворення i поширення бiологiчного осередку ураження впливають такi особливостi бiологiчних засобiв:
2) можливiсть проникнення з повiтрям у житловi, виробничi й тваринницькi примiщення, протягом якого може статися масове перезараження людей, тварин (вiд 1 доби до 3 тижнiв);
3) здатнiсть тривалий час зберiгатися у навколишньому середовищi, в заражених комахах, клiщах, гризунах;
4) можливiсть застосування з диверсiйною метою для зараження продуктiв харчування, урожаю, кормiв, води для поширення епiдемiй i епiзоотiй;
5) складнiсть дiагностики захворювань людей, сiльськогосподарських тварин та iндикацiї збудникiв у разi застосування ворогом бактерiй, вiрусiв та iнших мiкроорганiзмiв у складi комбiнованих рецептур.
Таким чином, висока бойова ефективнiсть цих засобiв обумовлена малою iнфекцiйною дозою, можливiстю таємного застосування на великих територiях, труднощами iндикацiї, вибором дiї (тiльки на людину або на певний вид тварин), сильним психологiчним впливом i великим обсягом та складнiстю робiт з проти- бактерiологiчного захисту населення i лiквiдацiї наслiдкiв їх застосування. Щоб досягти найбiльшого ефекту дiї цих засобiв масового ураження людей, можуть бути використанi комбiнованi препарати, що вмiщують збудникiв декiлькох хвороб, рiзних токсинiв, а також бактерiальних засобiв у поєднаннi з отруйними речовинами.
В якостi бiологiчних засобiв ураження використовують: 1)бактерiї- мiкроорганiзми рослинного походження (переважно одноклiтиннi),
(спори) стiйкi до висихання, високих i низьких температур. Тривалiсть iнкубацiйного перiоду 1-6 дiб. До основних бактерiологiчних засобiв вiдносяться збудники чуми, сибiрської виразки, бруцельозу, черевного тифу, туляремiї, холери, мелiоїдозу, правця. Із великої кiлькостi бактерiй, знайдених у природi, тiльки невелика частина видiв викликає захворювання, тобто є патогенними (стафiлококи, стрептококи, стовбнякова паличка, холерний вiбрiон та iн.). Хвороботворнiсть бактерiй полягає у їх здатностi проникати крiзь захиснi бар'єри органiзму й видiляти токсичнi речовини, якi викликають iнфекцiйнi захворювання;
2) вiруси - мiкроорганiзми, що мають розмiри в межах 0,08-0,35 мкм i розмножуються тiльки на живих тканинах (на вiдмiну вiд бактерiй). Вони добре переносять висушування та заморожування i є збудниками натуральної вiспи, жовтої лихоманки, рiзних видiв енцефалiтiв, лихоманки Денге, пситакозу, грипу, сапу, ящуру та iн. Інкубацiйний перiод вiрусних захворювань складає 4-12 дiб;
3) рикетсiї- це мiкроорганiзми, якi займають промiжне положення мiж бактерiями i вiрусами, живуть у тканинах уражених ними органiв, мають розмiри в межах 0,3-0,5 мкм. Вони не утворюють спор, але стiйкi до висушування i низьких температур (у висушеному виглядi можуть зберiгатись до пiвроку). Є збудниками висипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гiр, Ку-лихо- манки, лихоманки Цуцугамуши. Інкубацiйний перiод захворювань складає 4-23 доби;
4) грибки (мiкози)- одно- або багатоклiтиннi мiкроорганiзми рослинного походження, розмiри 3-50 мкм. Спори грибкiв дуже стiйкi до висушування, низьких температур, впливу сонячного свiтла i дезинфiкуючих засобiв. Вони викликають такi важкi iнфекцiйнi захворювання, як бластомiкоз, гiстоламоз, нокар- диоз, кокцидiоїдомiкоз. Інкубацiйний перiод захворювань складає 5-20 дiб.
Як бiологiчнi засоби ураження найнебезпечнiшими для людей є антропозоонознi захворювання i група гострих, особливо небезпечних iнфекцiйних хвороб.
плямиста пропасниця Скелястих rip; мiкози - кокцидiоїдомiкоз.
Група гострих, особливо небезпечних iнфекцiйних хвороб, якi уражають людей, це: вiруснi - натуральна вiспа, жовта пропасниця, грип; бактерiальнi - холера, черевний тиф; рикетсiйнi - висипний тиф.
Чума- гостре iнфекцiйне захворювання людей i тварин. Інкубацiйний перiод триває 1-3 доби. Поширюється блохами, повiтряно-краплинним шляхом, через заражену воду, продукти i корми. Збудник стiйкий у навколишньому середовищi. Хворий дуже небезпечний для оточення. Це найбiльш заразна i важка хвороба з групи iнфекцiйних, якi викликають хвороботворнi бактерiї. Для чуми характернi висока температура, загальмована свiдомiсть, ураження серцево-судинної системи й рiзко вираженi запальнi змiни в лiмфатичних вузлах, легенях та iнших органах. Основнi форми чуми: бубонна, легенева, септична, кишкова i шкiрна. Кишкова i шкiрна форми чуми як самостiйнi зустрiчаються рiдко.
Легенева i кишкова чума без лiкування швидко закiнчується смертю хворого, а шкiрна переходить у шкiрно-бубонну. Якщо при цьому хворих не лiкувати, може настати смерть.
Якщо своєчасно почати лiкування бубонної i шкiрної форм чуми антибiотиками, хворi видужують. При лiкуваннi легеневої форми чуми смертнiсть знижується до 5-15%. Карантин триває 6 дiб.
Сибiрка- гостре iнфекцiйне захворювання сiльськогосподарських тварин i людей. Людина може заразитися нею пiд час догляду за хворими тваринами, стиканнi з предметами, продуктами, шкурами, вовною, зараженими спорами, пiд час використання зараженого м'яса, а також вдиханнi пилу, в якому є спори збудника. Влiтку можна захворiти вiд укусу зараженого ґедзя або мухи-жигалки. Інкубацiйний перiод - 1-3 доби.
Залежно вiд проникнення збудника в органiзм сибiрка може бути шкiрної, легеневої i кишкової форми. Шкiрна форма сибiрки починається з появи на мiсцi проникнення мiкробiв червоної плями, яка свербить, потiм перетворюється на твердий вузлик, на вершинi якого утворюється пухир. Пухир поступово наповнюється кров'янистою рiдиною, потiм лопається i на його мiсцi з'являється чорна кiрка - дiлянка мертвої шкiри. Навколо цього мiсця виникають новi пухирчики, якi проходять такий же цикл розвитку. Так утворюється карбункул сибiрки.
При легеневiй формi розвивається запалення легень внаслiдок потрапляння збудника через дихальнi шляхи. Симптоми: озноб, температура 40° i бiльше, тиснення в грудях, кашель, рiзкий бiль, сльозотеча, голос хриплий, нежить. Кашель супроводжується видiленням рiдкого кров'янистого мокротиння. Без лiкування хвороба часто закiнчуються смертю хворого.
Кишкова форма сибiрки виникає при зараженнi через рот. У хворого тяжке запалення кишкового тракту, частiше тонких кишок, утворюються виразки. Хвороба розвивається гостро: з'являються сильний рiжучий бiль у животi, блювота жовчю з домiшкою кровi, здуття живота, частий кров'яний пронос. При легеневiй i кишковiй формi температура висока i хвороба на 3-5-ту добу часто закiнчується смертю. Для лiкування хворим вводять антибiотики. Проти сибiрки є вакцини i сироватки. Строк карантину встановлюється на 8 дiб.
Холера- гострозаразне кишкове захворювання людини. Зараження вiдбувається через воду, продукти, комах, розпилення в повiтрi. Інкубацiйний перiод триває 1-5 днiв. Збудник у водi зберiгається до одного мiсяця, у продуктах - 4-20 днiв. Захворювання характеризується важким отруєнням мiкробними токсинами, виснажливими проносами i блювотою, рiзким зневодненням органiзму. Хворий швидко худне, з'являється синюшнiсть, температура падає до 35° i нижче, настають судороги i затьмарення свiдомостi. Смертнiсть становить до 30%. Строк карантину - 6 дiб.
iз сечею i калом, може зберiгатися вiд кiлькох днiв до кiлькох мiсяцiв, особливо довго на харчових продуктах. Інкубацiйний перiод - 7-23 днi.
Захворювання супроводжується високою температурою, загальною iнтоксикацiєю, болючiстю у дiлянцi живота, проносом, затьмаренням свiдомостi, висипом на шкiрi грудей i живота у виглядi дрiбних рожевих цяточок. Якщо не проводити лiкування, смертнiсть досягає 20%. Для профiлактики застосовують вакцину.
зберiгається у висушеному виглядi до 3-4 тижнiв. Смертнiсть без лiкування - до 40%, при лiкуваннi - 5%.
Натуральна вiспа- гострозаразне епiдемiчне захворювання людини. Зараження вiдбувається через дихальнi шляхи, пошкоджену шкiру i слизовi оболонки, при контактi з хворою людиною i зараженими предметами, iнкубацiйний перiод 13-14 днiв. Хвороба починається гостро з ознобу, пiдвищенням температури до 40°. На 4-5-й день захворювання на обличчi й тiлi з'являються вузлики, якi перетворюються на пухирцi, потiм вони нагнивають кров'ю (чорна вiспа). Пухирцi пiдсихають, утворюються кiрочки, якi вiдпадаючи залишають пiсля себе слiди у виглядi вiспинок. Смертнiсть досягає 40%, серед вакцинованих - до 10%. Карантин становить до 17 днiв.
Бiологiчне зараження продуктiв, кормiв i води хвороботворними мiкробами або їх токсинами може стати джерелом ураження людей i сiльськогосподарських тварин. Картопля, овочi, фрукти, риба, м'ясо, молоко можуть бути зараженi збудниками холери, чуми, туляремiї, ящуру, мелiоїдозу, черевного тифу, дизентерiї, сапу, сибiрки та iнших небезпечних хвороб.
Незахищенi продукти, корми i вода найбiльш iнтенсивно заражаються збудниками хвороб у разi застосування їх у виглядi аерозолiв. Можливе зараження видiленнями хворих людей i тварин, комахами (паразитами), гризунами - переносниками iнфекцiйних захворювань, зараженими предметами догляду за хворими. Характер, ступiнь зараження продуктiв, кормiв i води, глибина проникнення в них хвороботворних мiкробiв залежать вiд виду збудникiв, шляхiв їх надходження в продукти, корми i воду, щiльностi зараження, виду продуктiв, кормiв, їхньої вологостi, температури, часу та умов зберiгання.
за течiєю. Зараження невеликих i непроточних водойм, незахищених колодязiв може призвести до важких захворювань людей i тварин i стати причиною утворення осередку бiологiчного ураження.
2. Осередок бiологiчного ураження
У результатi потрапляння в навколишнє середовище небезпечних бiологiчних засобiв (аварiя, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування бiологiчної зброї) i поширення на мiсцевостi хвороботворних мiкробiв, токсинiв, небезпечних шкiдникiв можуть утворитися зони бiологiчного зараження i осередки бiологiчного ураження.
Зона бiологiчного зараження- це територiя, заражена бiологiчними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники iнфекцiйних хвороб можуть поширюватися, збiльшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сiльськогосподарськi тварини i птиця, дикi звiрi i птахи, повiтря, мiсцевiсть, водойми, колодязi, резервуари з питною водою, фураж, сiльськогосподарськi посiви, запаси урожаю, продукти харчування, технiка, тваринницькi примiщення, пасовища i житловi примiщення.
Зона зараження характеризується видом бiологiчних засобiв, розмiрами, розмiщенням вiдносно об'єктiв господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки i змiною з часом. Розмiри осередку бiологiчного зараження залежать вiд типу, виду хвороботворних мiкробiв чи шкiдникiв рослин, їх кiлькостi, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середовищi, метеорологiчних умов, швидкостi їх виявлення своєчасностi проведення профiлактичних i лiкувальнихзаходiв.
Осередок бiологiчного ураження- це територiя, на якiй у результатi впливу бiологiчних засобiв (зброї противника) виникли масовi ураження людей, сiльськогосподарських тварин, рослин. Вiн може утворитися не тiльки в зонi зараження, а й за її межами, як результат поширення iнфекцiйних захворювань. Осередок бiологiчного ураження характеризується видом бiологiчних засобiв, кiлькiстю уражених людей, тварин, рослин, тривалiстю дiї вражаючих властивостей збудникiв хвороб.
На основi узагальнення даних, одержаних вiд санiтарно-епiдемiологiчних станцiй, ветеринарно-бактерiологiчних лабораторiй, станцiй захисту рослин, медичними службами ЦО i службами захисту тварин i рослин ЦО встановлюються межi зони бiологiчного зараження й осередку ураження.
Формування осередку бiологiчного ураження залежить вiд:
1) санiтарно-епiдемiологiчного i ветеринарно-санiтарного стану мiсцевостi, населеного пункту, тваринницьких примiщень;
4) наявностi у сiльськогосподарському виробництвi сортiв сiльськогосподарських культур, стiйких проти найбiльш небезпечних хвороб i шкiдникiв;
5) наявностi медичних, ветеринарних засобiв профiлактики i лiкування найбiльш небезпечних хвороб i хiмiчних засобiв боротьби з хворобами й шкiдниками сiльськогосподарських культур.
Стiйкiсть осередку бiологiчного ураження залежить вiд температури, вологостi повiтря, наявностi сонячних днiв. Збудники багатьох хвороб при температурi нижче 0 °С можуть тривалий час зберiгатися в зовнiшньому середовищi, тому взимку тривалiсть бiологiчного зараження бiльша. Влiтку при високiй температурi та iнтенсивнiй сонячнiй радiацiї збудники хвороб гинуть швидше. Пiдвищення вологостi також сприяє зниженню стiйкостi збудникiв хвороб. За даними дослiджень вчених, iдеальним станом атмосфери для застосування бойових бiологiчних засобiв є iнверсiя, а найбiльш вигiдний час доби настає пiсля заходу сонця, коли немає прямої дiї сонячних променiв на бiоагенти. Виходячи з цього вважається, що великомасштабне застосування бiологiчної зброї буде у вечiрнiй i нiчний час.
При виникненнi осередку бiологiчного зараження для запобiгання поширенню iнфекцiйних захворювань iз первинного осередку, вводиться карантин i обсервацiя.
i лiквiдацiї його.
Карантин передбачає iзоляцiю колективу, всерединi якого виникли iнфекцiйнi хвороби, з госпiталiзацiєю хворих, обсервацiєю тих, хто був у контактi з ними, медичним i ветеринарним спостереженням за рештою. З цiєю метою проводяться такi адмiнiстративно-господарськi заходи: забороняються в'їзд i виїзд людей, вивезення тварин, продукцiї тваринництва i рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепiдемiчнi, ветеринарно-санiтарнi, санiтарно-гiгiєнiчнi, проти- епiзоотичнi лiкувально-профiлактичнi заходи. Навколо осередку встановлюють охорону. Через спецiальнi пункти пiд контролем медичної служби ЦО органiзують постачання людей, якi знаходяться в осередку.
Карантиннi заходи в повному обсязi проводять тiльки при появi особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке i масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна вiспа, висипний тиф, ящур, сибiрка, сап). Припиняється карантин пiсля закiнчення строку максимального iнкубацiйного перiоду захворювання (з моменту виявлення й iзоляцiї останнього хворого).
осередком ураження. Цi заходи включать обмеження в'їзду i виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукцiї тваринництва без попереднього знезараження i дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування i водою.
В осередку бiологiчного зараження проводять профiлактичнi й санiтарно- гiгiєнiчнi заходи, дезинфекцiю i санiтарну обробку людей, тварин, води, технiки та iн. Особовий склад формувань робiтники i службовцi, якi перебувають в осередку, для його лiквiдацiї переводяться на казармене становище. Тривалiсть карантину i обсервацiї встановлюють, виходячи iз тривалостi максимального iнкубацiйного перiоду захворювання.
Осередок бiологiчного ураження може бути в мирний час при виникненнi iнфекцiйних захворювань людей, тварин i рослин внаслiдок завезення чи перенесення збудника хвороби з iнших країн або в результатi порушення епiдемiологiчних норм.
3. Осередок комбiнованого ураження
Осередок комбiнованого ураження - це територiя, у межах якої в результатi масового ураження, а також iнших засобiв нападу противника виникли масовi комбiнованi ураження людей, сiльськогосподарських тварин, садiв, лiсових насаджень, руйнування i пошкодження будiвель i споруд. Комбiнованi ураження можуть виникнути вiд дiї кiлькох вражаючих факторiв одного виду зброї масового ураження або поєднання рiзних видiв зброї.
Такий осередок може виникнути i в мирний час при стихiйних лихах, аварiях i катастрофах з одночасним або послiдовним впливом на людей, тварин, сiльськогосподарськi рослини i лiсовi насадження кiлькох вражаючих факторiв з комбiнованим ураженням.
Таке одночасне або послiдовне ураження людей i тварин може призвести до значного збiльшення втрат i значно ускладнити надання медичної та ветеринарної допомоги, ведення рятувальних робiт, залучення великої кiлькостi сил i засобiв для проведення вiдновлювальних робiт. Тому осередок комбiнованого ураження - це не просто збiг кiлькох вражаючих факторiв, а система взаємодiї рiзних вражаючих факторiв, якi ускладнюють обстановку i наслiдки. Розвиток i перебiг комбiнованих уражень залежать вiд послiдовностi впливу вражаючих факторiв, тривалостi їх дiї, виду, типу ОР, ступеня забруднення радiоактивними речовинами, виду збудникiв iнфекцiйних захворювань, ступеня надання медичної допомоги людям i ветеринарної тваринам, можливостi органiзацiї захисту сiльськогосподарських рослин i лiсових насаджень.
Список використаної лiтератури
1. Попередження надзвичайних ситуацiй. –К.: Штаб цивiльної оборони України, 1997. – 207 с. 2. Шоботов В. М. Цивiльна оборона. Навч. посiб. – Київ: „Центр навчальної лiтератури”, 2004. – 438 с.
3. А. М. Архангельський "Бактерiологiчна зброя i захист вiд нього", Москва, 1971
4. Ю. В. Боровський, Р. Ф. Галiєв "Бактерiологiчна зброя ймовiрного противника та захист вiд нього", Москва, 1990
|
