Мiнiстерство освiти и науки України
Горлiвський технiкум Донецького нацiонального унiверситету
Реферат
З дисциплiни: “Вiйськова справа”
Виконав студент
Ахметов Сергiй Сергiйович
2010
План
Введення
1. Зародження та розвиток традицiй в армiї Росiї
2. Навчання особового складу на бойових традицiях Збройних Сил Росiї
Лiтература
Введення
"Найдорожче у людини - це життя. Воно дається їй один раз, i прожити його треба так, щоб не було болiсно боляче за безцiльно прожитi роки, щоб не палив ганьба за пiдленьке i дрiб'язкове минуле... "- цi гордi i пiднесенi слова чудового письменника-патрiота Миколи Островського, вкладенi в уста героя його роману Павла Корчагiна, повиннi стати девiзом росiйської молодi, мiльйонiв людей нашої країни. Цi слова повиннi стати основою, навiть в сучасний перiод розвитку держави Росiйського, молодого поколiння, якому належить найближчим часом стати на охорону рубежiв своєї країни, i тим, хто виконує цей борг. Наша армiя - невiд'ємна складова частина нашого суспiльства. Тому й виховання особового складу здiйснюється в дусi загальних завдань державного будiвництва.
Разом з тим воїни Збройних Сил є прямими спадкоємцями всього найкращого, що було в традицiях росiйської армiї i флоту.
Протягом столiть росiйськi воїни вважали боротьбу за незалежнiсть своєї Батькiвщини справою честi, i щоразу, коли над Росiєю нависала небезпека iноземного поневолення, виявляли дивовижнi зразки хоробростi й героїзму. Носiєм справжнього патрiотизму росiйської армiї i флоту завжди був народ. Саме воля народу була тiєю вирiшальною силою, об яку розбивалися всi спроби iноземних завойовникiв поневолити росiйську землю.
Збройнi Сили сприйняли народнiсть традицiй росiйської армiї i флоту хоробрiсть i героїзм солдат i матросiв, їх вiрнiсть i самовiддане служiння своїй Батькiвщинi i багато iншого.
Виховання особового складу Збройних Сил на бойових традицiях сприяє iдейної загартуванню воїнiв, дисциплiнує частини i пiдроздiли, пiднiмає моральний дух особового складу армiї i - флоту. Проте особливе виховне значення має пропаганда героїчного минулого нашого великого народу нашої великої країни.
Традицiї, як i iншi соцiально-психологiчнi явища, виникають i проявляються в рiзних масштабах, на всiх рiвнях суспiльного життя. Традицiї для колективу є тим соцiальним елементом, який скрiплює його в єдине цiле, i разом з тим надає йому своєрiднiсть i неповторнiсть. Сукупнiсть традицiй є найважливiший елемент внутрiшньоколективних соцiально-психологiчної атмосфери, в якiй постiйно перебуває особистiсть.
Дослiдження даної теми дуже важливо i переслiдує певнi цiлi: - удосконалення виховання особистостi в колективi; виховання колективу, як такого; - збереження та примноження традицiй, як елемента соцiально-психологiчної атмосфери в армiйському середовищi.
Турбота про формування позитивних настроїв, про накопичення рiзноманiтних позитивних традицiй є турботою про формування колективу, посилення ефективностi його бойової та виховної функцiй, турботою про морально-психологiчнiй пiдготовцi пiдроздiлу (частини) до успiшних дiй в умовах бою.
1. Зародження та розвиток традицiй в армiї Росiї
Для виконання завдань в умовах армiї вiйськовослужбовцi повиннi отримати за час служби i таке виховання, яке має особливу, вiйськову спрямованiсть. Ось це специфiчне, пов'язане з формуванням в особового складу Збройних Сил необхiдних вiйськових якостей, i визначає сутнiсть вiйськового виховання, його мiсце в загальнiй системi пiдготовки збройних захисникiв Батькiвщини.
Вiйськове виховання являє собою цiлеспрямовану дiяльнiсть командирiв i штабiв з формування у воїнiв духовних якостей, що вiдображають специфiчний характер нашої армiї, її завдання i призначення. В єдностi з усiма напрямками виховання вiйськове виховання розвиває i формує у воїна якостi, необхiднi йому для захисту Вiтчизни. У процесi вiйськового виховання формуються такi якостi, якi необхiднi воїнам завжди, але особливо при виконаннi завдань у бойових умовах. Це - стiйкiсть, мужнiсть, вiдвага.
Змiст вiйськового виховання в самому конкретному планi визначається вiйськовою присягою, в якiй в концентрованому виглядi сформульованi вимоги до збройного захисника Батькiвщини, та вiйськовими статутами, що регламентують повсякденне життя, функцiонування армiї i флоту в ходi вiйни. Про значення вiйськових статутiв свiдчить те, що вони розглядаються i затверджуються на найвищому державному рiвнi.
Основними компонентами змiсту вiйськового виховання є:
- Виховання у вiйськовослужбовцiв глибокого розумiння iсторичного призначення Збройних Сил, особливостей їх будiвництва, функцiонування i свого мiсця у виконаннi поставлених перед ними завдань, особливо з пiдтримки постiйної високої бойової готовностi;
- Формування в особового складу непохитної вiрностi вiйськовiй присязi i статутам, неухильного дотримання їх вимогам як у мирний час, так i в умовах вiйни;
- Вироблення у вiйськовослужбовцiв високої дисциплiнованостi, беззаперечної покори, змiцнення вiйськового товариства;
- Формування морально-бойових якостей, якi особливо необхiднi вiйськовослужбовцям в бою,
- Стiйкостi, мужностi, вiдваги, здатностi переносити найсуворiшi випробування для досягнення перемоги над ворогом;
- Виховання особового складу в дусi гордостi за належнiсть до Збройних Сил Росiї, своєї частини, прагнення розвивати i збагачувати їх бойовi традицiї.
Робота з вiйськового виховання особового складу Збройних Сил повинна вестися диференцiйовано, де головна роль повинна належати вiйськовiй дисциплiнi. Єдиноначальнiсть в армiї i на флотi, його послiдовне здiйснення у багатограннiй дiяльностi вiйськових кадрiв невiдривно вiд процесу виховання вiйськовослужбовцiв у дусi високої дисциплiнованостi. Мiсце i значення цього процесу у змiстi вiйськового виховання визначаються перш за все тим, що мова йде про прищеплювання вiйськовослужбовцю одного з найважливiших якостей, без якого немислимi особистiсть воїна, специфiчна дiяльнiсть армiї i флоту.
флотi. Вiйськове виховання як би розкриває суть доданкiв вiйськової дисциплiни, нацiлює особовий склад на точне i неухильне дотримання вiйськової присяги i вiйськових статутiв, у єдностi з навчанням забезпечує проведення в життя їх конкретних вимог. Цей єдиний процес покликаний сприяти утвердженню та пiдтримання статутного порядку.
Особливе значення надається особистiй приблизно офiцерiв у поєднаннi з їх умiнням квалiфiковано вирiшувати завдання неухильного змiцнення дисциплiни у пiдпорядкованих їм частинах i пiдроздiлах.
У змiстi вiйськового виховання важливе мiсце займає i пропаганда бойових традицiй. Освоєння цих високих духовних цiнностей, по-перше, забезпечує наступнiсть у роботi з формування у особового складу високих морально-бойових якостей захисникiв Батькiвщини, що сприяє глибокому усвiдомленню ним своїх службових обов'язкiв. По-друге, це могутнiй засiб впливу на уми i серця воїнiв активно сприяє сприйняттю ними героїчних справ, здiйснених радянськими людьми в боях за Батькiвщину, за справу своїх предкiв, як прикладiв для повсякденного наслiдування.
готовностi до героїчних подвигiв. Саме тому у всьому процесi вiйськового виховання бойовим традицiям придiляється неослабну увагу. Використовуються рiзнi форми пропаганди та агiтацiї.
Таким чином, вiйськове виховання - цiлеспрямований процес формування морально-бойових якостей у збройних захисникiв держави Росiйської. В єдностi з моральним, правовим, трудовим, естетичним та фiзичним вихованням вiйськове виховання служить необхiдною умовою розвитку особистостi воїна, змiцнення морального духу, пiдвищення бойової потужностi Збройних Сил Росiї, успiшного виконання ними своїх завдань як у мирний час, так i в умовах вiйни, якщо вона буде розв'язана.
Доблесть росiйських воїнiв, їх безприкладна стiйкiсть i мужнiсть, хоробрiсть i героїзм, вiрнiсть бойовому прапорi, товариська допомогу один одному i взаємна виручка в бою, бойова дружба, притаманнi в боротьбi з ворогами Росiї, служили i продовжують служити прикладом для воїнiв Збройних Сил Росiї.
Розгром шведiв та нiмецьких лицарiв дружинниками Олександра Невського, битва на Куликовому полi, перемога народного ополчення над польською шляхтою на чолi з Кузьмою Мiнiним i Дмитром Пожарським, розгром шведiв пiд Полтавою, переможнi походи солдатiв Олександра Суворова - це сторiнки величної епохи ратного подвигу росiйського народу в боротьбi за свою незалежнiсть i нацiональну честь.
Якуповiча i Якова Полочанiнов, виявленi ними в боях зi шведами на берегах Неви, надихали воїнiв на великi подвиги.
У розпалi бою Гаврило Алексич по дошках верхи на конi в'їхав на палубу шведського корабля i там продовжував бити ворогiв.
Шведам вдалося скинути Гаврила Алексiча разом з конем в воду.
Новгородець Сбислав Якуповiча вражав ворогiв сокирою, дивуючи всiх своєю богатирською силою i смiливiстю.
Якiв Полочанiн безстрашно врiзався у ворожий полк i смiливо таврував ворога, проявляючи безприкладну вiдвагу, мужнiсть i хоробрiсть.
"поклавши друк на його обличчя вiстрям свого меча." Вiйсько Олександра Невського вiдстояло право росiйського народу на вихiд до Балтiйського моря i за це нащадки вiддають йому данину поваги i подяки.
Гарячим патрiотом землi росiйської був сам князь Олександр Невський. Пiд його проводом у квiтнi 1242 росiйськi вiйська вщент розгромили лицарiв у знаменитому Льодовому побоїщi на Чудському озерi. Умiло маневруючи пiхотою i кiннотою, полководець давнину завдав нищiвного удару в тил ворога, а потiм вигнав далеко за межi росiйської землi непрошених гостей. Лицарi були остаточно вiдкинутi вiд росiйського кордону. Вiдпускаючи пiсля перемоги полонених на свободу, Олександр Невський карав їм передавати всiм, "... що хай до нас шанують будь-якi гостi, ми їм будемо радi, але хто до нас з мечем прийде, той вiд меча i загине на тому стояла i стояти буде росiйська земля... "Цей наказ, що виражає волю росiйського народу, не втратив значення i в нашi днi. Ми i зараз з радiстю приймаємо всiх iноземних гостей, якi до нас шанують з мiсiєю доброї волi, з мiсiєю миру. Але якщо хтось нападе на нашу Батькiвщину, Збройнi Сили України вiдповiдять нищiвним ударом.
У пам'ять про подвиг росiйського патрiота Олександра Невського, який ще в 13 сторiччi настiльки успiшно вiдстоював вiд iноземних поневолювачiв священну землю батькiв, в країнi засновано орден його iменi. Орденом Олександра Невського нагороджуються командири частин i - 9 пiдроздiлiв за iнiцiативу в бою з вибору вдалого моменту для раптового i стрiмкого удару по ворогу i нанесення йому крупної поразки з малими втратами для своїх вiйськ.
Високi бойовi якостi, хоробрiсть i мужнiсть, самовiдданiсть i витривалiсть росiйських воїнiв проявилися в 1380 роцi в знаменитiй Куликовськiй битвi. У цiй битвi було розгромлено татарське вiйсько на чолi з Мамаєм i фактично знищене ярмо татаро-монголiв.
Завдяки своєму мужностi i патрiотизму росiйський народ вiдстояв незалежнiсть своєї Батькiвщини i в жовтнi 1612 року, вигнавши зi своєї землi польських iнтервентiв. Органiзаторами цiєї перемоги були гарячi патрiоти росiйської землi Кузьма Мiнiн i Дмитро Пожарський, створили народне ополчення. Весь народ пiднявся тодi на боротьбу з ворогом. Розгром iнтервентiв силами народного ополчення з'явився новим чудовим проявом старої традицiї росiйського народу всiма силами захищати свою землю, свою столицю - Москву. Вiд подвигу Мiнiна i Пожарського пiшла iсторична нитку до Вiтчизнянiй вiйнi 1812 року, а вiд неї - до героїчної оборони радянської столицi в 1941 роцi.
Росiйська людина йшов на самопожертви, проявляючи виключне безстрашнiсть, презирство до смертi, якщо цього вимагала Батькiвщина, її незалежнiсть. Прикладiв героїчного самопожертви безвiсних, простих людей, якi вiддали своє життя в iм'я Батькiвщини, було дуже багато. На цьому грунтi склалася легенда про Івана Сусанiнi, в основi якої лежить дiйсний випадок. За переказами один польський загiн дiстався до самої Костроми, але недалеко вiд неї збився з дороги. Вороги зайшли в будинок селянина села Домнiна Костромського повiту Івана Сусанiна i зажадали провести їх. Іван Сусанiн добре знав дорогу, по якiй повиннi були йти вороги, але - 10 повiв їх в iнший бiк, хоча усвiдомлював, що йому загрожує смерть.
Вiн до кiнця виконав свiй обов'язок перед росiйською землею. Вороги пiддали його неймовiрним муках, а потiм вбили, тому що вiн категорично вiдмовився повiдомити якi-небудь вiдомостi й показати правильну дорогу. Разом з ним загинув i ворожий загiн, заведений Сусанiним у непрохiдну лiсову глушину.
право пишатися ратної доблестю росiйської та iнших народiв нашої Батькiвщини. Пам'ять про наших предкiв, їх справах i звершеннях в iм'я Батькiвщини повинна жити вiчно.
розумiли значення морального елемента в навчаннi i вихованнi вiйськ i тим самим об'єктивно ставали носiями нацiонально-патрiотичних iдей.
Одним з кращих досягнень минулого є вироблений столiттями кодекс моральностi в росiйськiй армiї. Мова йде передусiм про такi неминущi цiнностi, як честь i вiйськовий обов'язок, про систему виховання цих прекрасних якостей у росiйських солдатiв i офiцерiв. Але а вiйськова честь - це сама головна чеснота солдата.
Велич i могутнiсть, яких досягла Росiя до кiнця 18 столiття, не були щедрим даром провидiння. Вони з'явилися результатом колосальної напруги всiх матерiальних i духовних сил народу i країни.
Кiнець 17-початок 18 столiття, коли реформами Петра 1 були створенi регулярнi армiя i флот Росiї, можна по праву вважати початком формування єдиної системи навчання i виховання офiцерiв i солдатiв. Саме тодi закладалися погляди i принципи, на основi яких надалi розвивалася вiтчизняна школа вiйськової педагогiки. Вище всього Петро 1 ставив моральне виховання армiї.
Засобами для виховання високих моральних начал у росiйської армiї, на його думку, з'явилися дисциплiна, вимога вiд офiцерiв твердого характеру, свiдомого ставлення до свого обов'язку, а також особистий приклад служiння Батькiвщинi.
Великий вплив на напрямок виховання надав росiйський полководець П. О. Рум 'янцев. Честь офiцерська i солдатська розумiлася Румянцевим як вищий прояв всiх чеснот вiйськової людини. Вiн вважав, що офiцери тiльки тодi гiднi звання захисника Вiтчизни, коли вони "посаду i ревнощi до служби i власну свою честь у єдиний вид i спосiб свого благополуччя укладуть." Багатий досвiд семирiчної вiйни та перетворення в росiйськiй армiї, успiшно проведенi Румянцевим, надали основоположне вплив на великого росiйського полководця А. В. Суворова, якому вдалося не тiльки творчо узагальнити все краще, що було досягнуто вiтчизняної вiйськової наукою i практикою, але i зробити iстотний внесок у розвиток системи виховання i навчання вiйськ.
Тому бiльшу актуальнiсть зберiгає досi вiйськове спадщина великого росiйського полководця Олександра Васильовича Суворова.
Його знаменита "Наука перемагати" проголошує наступне:
2. Кожен воїн повинен розумiти свiй маневр.
3. Важко в навчаннi - легко в походi; легко в навчаннi - важко - в походi.
4. Стрiляй рiдко, та влучно, багнетом коли мiцно.
5. Де пройде олень, там пройде i солдатiв.
6. Громадян республiк не кривди. Солдат не розбiйник.
8. Навчання свiтло, невчення - тьма. Справа майстра боїться.
"Не можу знати."
Суворовськi традицiї використовувалися не раз воїнами росiйської армiї, а його мужнiсть i вiйськове мистецтво надихали їх на ратнi подвиги в iм'я перемоги над ворогами.
Суворовськi заповiти знайшли продовжувачiв в особi Кутузова, Багратiона, Прозоровського та iнших воєначальникiв. Пiд керiвництвом генiального росiйського полководця Михайла Іларiоновича Кутузова в 1812 роцi була розгромлена першокласна наполеонiвська армiя.
Армiя Кутузова при пiдтримцi всього народу врятувала Росiю вiд поневолення.
Славною сторiнкою в iсторiї росiйського вiйськово-морського флоту увiйшло Наваринська битва 1827 року, коли двiчi зазнали нищiвної поразки турецькому флоту. У цiй битвi особливо вiдзначився екiпаж корабля "Азов" пiд командуванням Лазарєва.
"Азов" отримав 153 пробоїни, але з бою не вийшов. Весь екiпаж корабля вiв себе героїчно. Вiн потопив два турецькi фрегати i корвет, пiдбив 80-гарматний турецький корабель, який вибрався на берег i вибухнув. За цi перемоги i подвиги екiпаж корабля "Азов" першим удостоївся Георгiєвського прапора. Цiкаво пiдкреслити, що у складi екiпажу цього корабля служили лейтенант Нахiмов, мiчман Корнiлов, гардемарин Істомiн, що згодом стали адмiралами i героями росiйського флоту.
командирiв.
вiйни почали зароджуватися новi традицiї та їх спрямованiсть, а це пов'язано зi змiною ладу, стала iншою. Багатьом поколiнням вiдомi подвиги воїнiв Червоної Армiї в роки громадянської вiйни, вiдомi видатнi командири, на чиїх iменах виховалося не одне поколiння: це Чапаєв, Котовський, Блюхер, Фрунзе... Але подальший розвиток бойовi традицiї, що зародилися в роки громадянської вiйни, отримали в роки Великої Вiтчизняної вiйни.
Головне, що передається вiд поколiння до поколiння, - переконанiсть у правотi й непереможностi iдей. Ідейна переконанiсть рiднить учасникiв штурму Зимового, солдатiв, утвердити Прапор Перемоги над рейхстагом, i нинiшнiх захисникiв Батькiвщини.
Найважливiшими бойовими традицiями фронтовикiв були: безмежна вiдданiсть справi Ленiна, любов до своєї Вiтчизни, впевненiсть у перемозi над ворогами Батькiвщини. У наших людей немає нiчого дорожчого, ближче i священнiшi Батькiвщини. "За таку Батькiвщину будемо стояти на смерть," - говорили фронтовики. І стояли до кiнця, йшли на нелюдськi муки i вмирали героями, як комунiст генерал Д. М. Карбишев, комсомолець гвардiї молодший сержант Ю. Смирнов, як багато iнших воїни-патрiоти.
У запеклих боях в роки Великої Вiтчизняної вiйни радянський воїн Олександр Матросов закрив своїм тiлом амбразуру ворожого дзоту, вiддав життя, щоб забезпечити виконання бойового завдання. У його героїчний подвиг вiдбилося глибоке усвiдомлення ним свого вiйськового обов'язку перед Батькiвщиною, перед радянським народом, полум'яний патрiотизм. Так само самовiддано дiяв, здiйснюючи повiтряний таран, безстрашний льотчик Микола Гастелло та багато iнших воїни-патрiоти. Їх героїчнi вчинки стали прикладом для наслiдування, надихали мiльйони захисникiв Вiтчизни на безприкладнi подвиги в боях проти iноземних окупантiв. У цьому величезна сила прикладу героїзму радянських воїнiв. Великої Вiтчизняної вiйни героїзм в армiї i на флотi став масовим. Бойовi подвиги багатьох десяткiв тисяч радянських воїнiв у битвах пiд Москвою, Ленiнградом i Сталiнградом, на Курськiй дузi, при форсуваннi Днiпра, Вiсли i Одера, при штурмi Берлiна i в iнших битвах свiдоцтво масового героїзму радянських людей в iм'я перемоги над фашистськими загарбниками.
Вiрнiсть присязi, вiйськовому обов'язку, масовий героїзм - цi бойовi традицiї стали нормою поведiнки в бою. Чудовими бойовими традицiями є також любов до своєї частини, до свого корабля, до Бойового Прапора, до Вiйськово-морського прапору, до зброї, вiйськове товариство, повагу командира i захист його в бою.
Цi та iншi традицiї дуже важливi. Передаючись iз поколiння в поколiння, бойовi традицiї множаться, розвиваються i живуть. Бойовi традицiї, вiрнiсть їм спонукали радянських воїнiв зразково виконувати свiй священний обов'язок, чесно i сумлiнно служити своєму народовi, своїй Батькiвщинi.
У 1712 роцi указом Петра 1 затвердженi штати i чисельнiсть команди iнженерiв при артилерiйському полку. З цього перiоду в iнженерних вiйськах стали зароджуватися бойовi традицiї такi як: безмежна вiдданiсть Батькiвщинi, вiрнiсть вiйськовому обов'язку, самовiдданiсть, масовий героїзм у боях, вiйськове товариство, високий професiоналiзм та багато iнших.
У ходi численних воєн, походiв, битв iнженернi вiйська виконували великий обсяг робiт iз забезпечення бойових дiй. Історiї вiдомi факти споруди польових укрiплень в Полтавському i Бородiнському битвах, створення бастiонної та польовий оборони Севастополя пiд час Кримської вiйни 1853-1856 рр.., Форсування Дунаю в росiйсько-турецьку вiйну 1877-1878 рокiв. При цьому, забезпечуючи атаки, штурми, просування вiйськ, часто вiйськовi iнженери безпосередньо брали участь в оборонних i наступальних боях, проявляючи мужнiсть i героїзм.
За численнi подвиги iнженернi частини нагороджувалися певними вiдмiнностями, в тому числi вручалися прапори, iкони, написи на головнi убори, Георгiївськi срiбнi сигнальнi рiжки.
Так, пiсля росiйсько-японської вiйни ряд iнженерних батальйонiв i рот були подарованi написами: "За Мукден в 1905 роцi", "За Порт-Артур в 1904 роцi", 1-й саперний батальйон, 1-й Схiдно-Сибiрський батальйон отримали почеснi написи на головнi убори "За вiдзнаку у вiйнi з Японiєю в 1904 i 1905 роках".
На вiдмiну вiд iнших видiв i родiв вiйськ iнженернi вiйська не тiльки в перiод вiйни, але й у мирний час вирiшували завдання загальнодержавного масштабу. У другiй половинi минулого сторiччя в основному силами саперних батальйонiв були побудованi мiста-фортецi Росiї: Кронштадт (пiд керiвництвом вiйськового iнженера Джiгканхсу), Брест-Литовська (А. Ден), Керч (А. Нат), ряд iнших. Ця, а також багато iнших традицiй росiйських iнженерних вiйськ були успадкованi i в пiсляреволюцiйний перiод.
Створенi пiд час боротьби з об'єднаними силами iмперiалiзму i внутрiшньої контрреволюцiї, iнженернi вiйська вже в першi роки свого iснування з успiхом вирiшили багато складнi завдання забезпечення бойових дiй молодий тодi Червоної Армiї. У цi ж роки виросли свої, новi iнженернi кадри.
виросли кiлькiсно, укрiпилися органiзацiйно i технiчно, придбали величезний досвiд забезпечення бойових дiй у рiзних умовах обстановки, показали зразки масового героїзму i мужностi при виконаннi бойових завдань. Дотримуючись бойовим традицiям, сапери при виконаннi завдань виявляли творчу активнiсть i винахiдливiсть, мужнiсть i вiдвагу.
Разом з усiєю Червоною Армiєю особовий склад iнженерних вiйськ виявив вiйськову доблесть, масовий героїзм, любов до Батькiвщини, свого народу. За бойовi подвиги на полях Великої Вiтчизняної вiйни 642 воїна iнженерних вiйськ удостоєнi звання Героя Радянського Союзу. Бойовi справи 266 саперiв i понтонерiв вiдзначенi орденом Слави всiх трьох ступенiв. Сотнi тисяч воїнiв нагородженi орденами i медалями. Навiчно зарахованi в списки iнженерних частин полеглi герої - рядовi й сержанти І. К. Базилєв, Ф.І. Безруков, В. П. Горячев, В. Б. Єфiмов, В. В. Колосов, М. В. М'який, Г. Е. Попов, В. М. Щасний, В. А. Сухов. Ореолом немеркнучої слави народного героя у нас i у всьому мiнi оточене iм'я полум'яного сина радянського народу генерал-лейтенанта iнженерних вiйськ Д. М. Карбишева, який загинув у боротьбi з нiмецько-фашистськими загарбниками.
з'єднання i частини. Показником цього є присвоєння багатьом з них звання гвардiйських, почесних найменувань, а так само нагородження орденами. 6 iнженерних бригад, 190 iнженерних, саперних i понтонних батальйонiв, 5 окремих рот удостоєнi звання гвардiйських. Всього за перiод вiйни було вироблено 773 нагородження орденами iнженерних, саперних i понтонних частин i з'єднань, багато хто з них удостоєнi почесних найменувань, а особливо вiдзначилися отримали звання гвардiйських, неодноразово почеснi найменування i були нагородженi орденами.
Масовий героїзм радянських саперiв i понтонерiв в боях за звiльнення Європейських країн (Польщi, Чехословаччини, Румунiї, Болгарiї, Угорщини та iн), а також допомога, надана iнженерними частинами Червоної Армiї населенню визволених мiст i сiл цих країн у розмiнуваннi територiї, вiдновлення зруйнованих мостiв i пiдприємств, - один iз проявiв великої iсторичної визвольної мiсiї Радянських Збройних Сил.
У пам'ятi народнiй будуть вiчно жити подвиги патрiотiв Батькiвщини i серед них саперiв, понтонерiв та iнших фахiвцiв iнженерних вiйськ, подвиги цiлих частин i з'єднань. Славнi бойовi традицiї назавжди залишаться великим духовним багатством i будуть служити справi виховання людини великої країни Росiї.
2. Виховання особового складу на бойових традицiях Збройних Сил
Бойовi традицiї армiї i флоту - це iсторично сформованi звичаї i моральнi правили, що стали нормою поведiнки воїнiв у бою i в мирний час, активно спонукають їх зразково виконувати свiй вiйськовий обов'язок, чесно i сумлiнно служити своєму народовi, своїй Батькiвщинi.
Вiйськова практика свiдчить, що бойовi традицiї повсюдно взятi на озброєння як випробуваний i ефективний засiб виховання мужнiх, стiйких i умiлих захисникiв Батькiвщини.
- Безмежна вiдданiсть i гаряча любов до Батькiвщини, постiйна готовнiсть захищати її до останньої краплi кровi;
- Непримиреннiсть до ворогiв Батькiвщини, висока пильнiсть;
- Вiрнiсть вiйськовому обов'язку, вiйськової присяги, самовiдданiсть i масовий героїзм в бою;
- Любов до рiдної армiї i флоту, до своєї частини, кораблю, вiрнiсть Бойовому Прапора, Прапору корабля;
- Вiйськове товариство i колективiзм, повагу до командира i захист його в бою.
Пропаганда бойових традицiй допомагає молодi збагачувати свої суспiльнi iдеали, як би долучатися до духовної зовнiшностi тих, хто виявив легендарне мужнiсть i вiдвагу, обезсмертив себе подвигами в iм'я Батькiвщини.
Особливу цiннiсть бойовi традицiї являють для вiйськового виховання особового складу армiї i флоту. Їх вивчення i пропаганда сприяє формуванню у воїнiв високих морально-бойових якостей, необхiдних для досягнення перемоги в сучасному бою, допомагають готувати воїна-громадянина, патрiота, який володiє сильним духом, непохитною волею, мужнiстю i хоробрiстю, досконало володiє вiйськовою технiкою та зброєю. Видатний полководець М. В. Фрунзе вважав традицiї нашої армiї запорукою майбутнiх великих подвигiв радянських воїнiв. У своєму привiтаннi воїнам героїчної 51-ї Перекопської дивiзiї вiн вказував на те, щоб "пам'ять про славне минуле закарбувалася i, не вмираючи, передавалося з поколiння в поколiння новим складом полкiв дивiзiї.
Виховний вплив бойових традицiй полягає насамперед у силi прикладу, яка спонукає новi поколiння воїнiв йти по стопах своїх батькiв i дiдiв, множити їх славнi справи, беззавiтно служити Батькiвщинi. Сила позитивного прикладу - це величезна сила, а коли вона поєднується з iдейною переконанiстю, любов'ю до Батькiвщини, коли мотивами поведiнки людини, її дiй стають благороднi цiлi, вона множиться у сто крат. Адже вiдомо з iсторiї, що в роки Великої Вiтчизняної вiйни сотнi воїнiв наших Збройних Сил у критичнi моменти бою, наслiдуючи приклад Олександра Матросова, закрили своїм тiлом амбразури ворожих дотiв i дзотiв, бiльше трьохсот радянських льотчикiв повторили подвиг Миколи Гастелло. Понад 11000 чоловiк за героїзм у боях з нiмецько-фашистськими загарбниками удостоєнi високого звання Героя Радянського Союзу. Позитивний приклад героїв надає впливу не тiльки на окрему людину, але i на вiйськовi колективи в цiлому.
Пропаганда бойових традицiй допомагає виховувати воїнiв, цементувати вiйськовi колективи, мобiлiзувати особовий склад на вдосконалення своєї майстерностi, змiцнення вiйськової дисциплiни, пiдвищення пильностi, бойової готовностi вiйськ i сил флоту. У бойових традицiях воїни знаходять кращий зразок для вибори морального iдеалу, до якого прагнуть, який наслiдують, який є побудником їх вчинкiв.
Вивчення, пропаганда та впровадження в життя бойових традицiй сприяють викриттю наклепницьких вигадок на адресу iсторiї наших Збройних Сил.
Історiю пише народ. Її можна трактувати по-рiзному, але не можна все ж таки змiнити iсторичнi вiхи. Історiю переробити не можна. У зв'язку з розпадом Радянського Союзу Збройнi Сили, якi прийнятi пiд юрисдикцiю Росiї, опинилися в якiйсь мiрi роздробленими, перебуваючи в деяких колишнiх республiках СРСР i в далекому зарубiжжi. Процес розпаду СРСР спричинив за собою в деяких регiонах мiжнацiональнi конфлiкти. У цих умовах Збройнi Сили України опинилися в деякому сенсi в ролi заручника.
Дана ситуацiя висунула перед Збройними Силами ряд неординарних, невластивих їм завдань. Це i виведення вiйськ на територiю Росiї як з країн далекого зарубiжжя так i з територiї колишнiх союзних республiк (особливо гостро в цьому планi вирiшувалося питання з - 21 республiками Прибалтики), це й виконання миротворчої мiсiї в Молдовi i на Кавказi, це й виконання бойових завдань спiльно з прикордонними вiйськами щодо захисту державних кордонiв на територiї Таджикистану, це й виконання миротворчої мiсiї в Югославiї пiд егiдою ООН. В результатi деяких подiй за останнiй час армiя потрапила пiд потужний вогонь критики з боку преси, громадськостi, що, природно, негативно позначилося на її моральному станi. Однак не тiльки критика вплинула на зниження деякого морального потенцiалу армiї, але також i соцiальнi умови, в яких вона опинилася. Деякими недобросовiсними iдеологами та журналiстами навмисне стали перекручуватися тi завоювання народу i армiї, якi були досягнутi за останнi сiмдесят рокiв. У результатi полiтичної боротьби армiя стала заручницею великої полiтики.
Паралельно з питанням передислокацiї вiйськ вирiшується питання про скорочення Збройних Сил до меж "розумної" достатностi. Питання про скорочення, як нiякий iнший, торкнувся саме, здавалося б, стiйке i непорушне в армiї - бойовi традицiї. Часом доводиться дивуватися деяких рiшень з цього питання.
Як вiдомо, на територiї колишньої НДР дислокувалися частини, з'єднання та об'єднання, овiянi славою в роки Великої Вiтчизняної вiйни, що мають величезнi бойовi традицiї, якi передавалися з поколiння в поколiння. Гордiстю, примiром, було служити солдата, офiцера в прославленiй 62-ї загальновiйськової армiї (нинi 8-а гвардiйська загальновiйськова армiя), якою командував у роки Великої Вiтчизняної вiйни прославлений командарм В.І. Чуйков.
Подiєю iсторичної ваги вважали солдати, офiцери, генерали цiєї армiї приїзд в 1977 роцi Маршала Радянського Союзу В.І. Чуйкова, вiдвiдання ним частин i з'єднань, зустрiчi з особовим складом.
а бойовi прапори, в тому числi i штабу об'єднання, зданi в Музей НД мiста Волгограда. Славнi сторiнки, вписанi цiєю армiєю в iсторiю Збройних Сил, завершенi... Бойовi традицiї, народженi пiд бойовими прапорами цього об'єднання, в тому числi i знаменитий клич "... За Волгою для нас землi немає..." на жаль втрачають свою актуальнiсть. Це велике поле дiяльностi i роздумiв для вiйськових iсторикiв. Але тим не менш, навiть сучасне життя Збройних Сил має величезну грунт для появи, для народження нових бойових традицiй, проте цi традицiї не можуть iснувати у розривi вiд традицiй минулих рокiв.
Навiть у наш непростий час вiйни вiрно служать своєму народовi, з честю виконують свiй вiйськовий обов'язок перед ним. Вони завжди готовi на будь-який подвиг в iм'я своєї Батькiвщини. Наша армiя - це армiя героїв.
Бойовi традицiї пов'язанi мiж собою. Вони вiдображають славу, велич i особливостi Збройних Сил Росiї i служать справi пiдвищення їх боєготовностi. Бойовi традицiї з'явилися могутнiм духовною зброєю нашої армiї i сприяли її перемогам.
Армiя i флот невiддiльнi вiд свого народу. В армiю i флот щороку приходить поповнення з трудового фронту. Вiдслуживши в лавах Збройних Сил, вони знову повертаються до працi. Та й сама служба в лавах армiї i флоту є великий i напружену працю. Без наполегливої працi не можна освоїти складну бойову технiку, не можна виховати в собi якостi воїна, завжди готового виступити на захист Батькiвщини i вiдстоювати її вмiло й мужньо.
Воїни Росiйських Збройних Сил є гiдними спадкоємцями героїчних, славних традицiй, якими так багата iсторiя нашої армiї.
Є рiзнi спадкоємцi. Однi, отримавши спадщину, множать його, iншi тринькають. Тим i хороший справжнiй спадкоємець, що вiн ставиться до спадщини як до стартового майданчика для звершення нових богатирських справ, нових трудових i бойових подвигiв на славу своєї Батькiвщини. Однак зберiгати спадщину - зовсiм не означає ще обмежуватися спадщиною.
Народження тiєї чи iншої традицiї завжди пов'язане з боротьбою за високi показники в бойовiй пiдготовцi, завжди слiд у фарватерi загальновiйськової традицiї - постiйного прагнення до вдосконалення свого вiйськового майстерностi. Це породжує патрiотичнi починання, якi сприяють зростанню бойового вишколу.
Ми завершили нашу розмову про бойовi традицiї. Вони вписали в нашi серця, вписалися в клiтини нашого мозку. Вони - це ми самi, люди з рушницею, це наша праця, наша почесна служба. Просто пам'ятати традицiї - мало. Їм потрiбно невiдступно слiдувати, їх потрiбно множити i до старої слави додавати нову. А це означає йти вiд рубежу до рубежу, вiд успiху до успiху, брати новi висоти бойової майстерностi.
Велика виховна значимiсть традицiй спонукає керiвникiв колективiв, командирiв постiйно впливати на динамiку їх виникнення i дiї, копiтко вiдбирати, пiдтримувати, створювати i пестити позитивнi традицiї, множити їх.
Для цього необхiдно щоденна, копiтка робота, основна частка в якiй повинна належати:
- Пропагандi бойових традицiй;
- Пошуку та утвердження знову зароджуються традицiй;
- Вмiле оформлення наочної агiтацiї;
- Систематичнi зустрiчi з ветеранами воєн i Збройних Сил;
- Вiдродження позитивних традицiй дореволюцiйної армiї;
- Пiдняти на бiльш високий рiвень традицiї, що зародилися в Афганськiй вiйнi.
Життя показує, що виховнi можливостi колективу знаходяться в прямiй залежностi вiд кiлькостi позитивних традицiй в ньому.
Вони завжди кличуть до подвигу, i тому вони не пiдвладнi часу.
Лiтература
1. "Питання вiйськового виховання", Збiрник статей, Москва, Воениздат - 1985 р., - 178 с.
2. Ігнатьєв Л. Л. "П'ятдесят рокiв у строю", Воениздат, Москва 1988 р. - 750 с.
3. "Історiя держави Росiйської", Вид. "Полум'я", 1992 р. 410 с.
4. Карєв Г. А. "Палаючий берег", видавництво "Маяк", Одеса 1983 р. - 262 с.
5. Конєв І. С. "Записки Командувача фронтом", Воениздат, Москва -1988 р. - 730 с.
"Червонопрапорний Київський", Видавництво Полiтичної лiтератури, Київ-1979 р. - 462 с.
7. "Про обов'язок i честь вiйськової в Росiйськiй Армiї", Збори матерiалiв, документiв i статей, Воениздат, Москва-1990
8. Польовий Б. Н. "Повiсть про справжню людину", видавництво "Радянська школа", Київ-1983 р. - 346 с.
9. "Проблеми вiйськового виховання", Воениздат, Москва 1979 273 з.
10. Цирлiн А. Д. "Інженернi вiйська в боях за Радянську Родi ну", Воениздат, Москва-1970 343 с.
| 
