Класифікація отруйних речовин

Класифiкацiя отруйних речовин Курсова робота з дисциплiни «Цивiльна оборона» Тема: «Класифiкацiя отруйних речовин» Вступ 1. Огляд лiтератури 1. 1 Загальна характеристика хiмiчних речовин 1. 2 Гранично допустимi концентрацiї шкiдливих речовин 2. Рiшення задач з оцiнки радiацiйної i хiмiчної обстановки Схема мiсцевостi Висновок Список використаної лiтератури Вступ Проблема захисту людини вiд небезпек постала водночас з появою на Землi людства. Протягом усiєї iсторiї цивiлiзацiї кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких, так само як i людству доводилося дбати про безпеку свого iснування. Первiсна людина була тiсно пов'язана з природою. Нашi предки не просто поклонялися рослинам, звiрям, птахам, сонцю, вiтру, водi тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдностi з природою, оскiльки саме природнi небезпеки становили головну загрозу. Другою групою небезпек, якi почали становити загрозу людинi з часу iснування її на нашiй планетi, були дiї iнших людей. Вiйни, збройнi конфлiкти, вбивства, викрадення, погрози, терористичнi акти та iншi акти насильства супроводжували i в наш час продовжують супроводжувати розвиток суспiльства. Третьою на Землi з'явилась група небезпек, що походять вiд об'єктiв, створених людьми, так званих антропогенних чинникiв: машин, хiмiчних та вибухових речовин, джерел рiзного роду випромiнювань, макро- та мiкроорганiзмiв тощо. Цi небезпеки пов'язанi з прагненням людини глибше пiзнати себе i навколишнiй свiт, створювати матерiальнi блага i, як не парадоксально, з пошуком бiльшої безпеки. Протягом усiєї своєї iсторiї, людство прагне зробити життя зручним. У людському прагненнi до пiзнання дуже часто засоби витiсняють мету, людина стає додатком до створеного нею, а її ж творiння становлять загрозу для неї самої. Можна навести багато прикладiв, якi, здавалося, свiдчать про те, не завдяки набутим знанням з розвитком цивiлiзацiї рiвень безпеки людей зростає. Людство подолало епiдемiї тифу, холери, вiспи, чуми, полiомiєлiту. Середня тривалiсть життя у розвинених країнах свiту вже наближається до 80 рокiв i продовжує зростати. Цих результатiв досягнуто завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коренями часiв Гiппократа (460-370 рр. до Р. Х.), який здiйснив реформу античної медицини, та Аристотеля (384-322 рр. до Р. Х.), який вже в тi далекi часи вивчав умови працi. 1. 1 Загальна характеристика хiмiчних речовин Протягом свого життя людина постiйно стикається з великою кiлькiстю шкiдливих речовин, якi можуть викликати рiзнi види захворювань, розлади здоров'я, а також травми як у момент контакту, так i через певний промiжок часу. Особливу небезпеку становлять хiмiчнi речовини, якi залежно вiд їх практичного використання можна подiлити на: • промисловi отрути, якi використовуються у виробництвi (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих i хронiчних iнтоксикацiй при порушеннi правил технiки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичнi сполуки тощо); • отрутохiмiкати, що використовуються у сiльському господарствi для боротьби з бур’янами та гризунами (гербiциди, пестициди); • лiкарськi препарати; • хiмiчнi речовини побуту, якi використовуються як харчовi добавки, засоби санiтарiї, особистої гiгiєни, косметичнi засоби; • хiмiчна зброя. Токсичнi речовини - це речовини, якi викликають отруєння усього органiзму людини або впливають на окремi системи людського органiзму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему). Цi речовини можуть викликати патологiчнi змiни певних органiв, наприклад: нирок, печiнки. До таких речовин належать такi сполуки, як: чадний газ, селiтра, концентрованi розчини кислот чи лугiв тощо. Подразнюючi речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхiв, очей, легень, шкiри (наприклад, пари кислот, лугiв, амiак). Мутагеннi речовини призводять до порушення генетичного коду, змiни спадкової iнформацiї. Це - свинець, радiоактивнi речовини тощо. Канцерогеннi речовини викликають, як правило, злоякiснi новоутворення - пухлини (ароматичнi вуглеводнi, циклiчнi амiни, азбест, нiкель, хром тощо). Наркотичнi речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичнi вуглеводи). Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцiю, можуть бути: радiоактивнi iзотопи, ртуть, свинець тощо. Дуже негативнi наслiдки має вплив саме отруйних речовин на живi органiзми, повiтря, грунт, воду тощо. Своєю дiєю цi речовини призводять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров'я та працездатнiсть людей, на їх майбутнє поколiння. Отруйними називаються речовини, якi призводять до ураження всiх живих органiзмiв, особливо людей та тварин. Шляхи проникнення отруйних речовин в органiзм людини: через шкiру, органи дихання та шлунок. серцевi — кардiотоксична дiя: лiки, рослиннi отрути, солi барiю, калiю, кобальту, кадмiю тощо; печiнковi — хлорованi вуглеводнi, альдегiди, феноли, отруйнi гриби; кров'янi — похiднi анiлiну, анiлiн, нiтрити; легеневi — оксиди азоту, озон, фосген. летальнi, що призводять або можуть призвести до смертi (у 5% випадкiв) - термiн дiї до 10 дiб; тимчасовi, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенiв, болю у грудях - термiн дiї вiд 2 до 5 дiб; короткочаснi - тривалiсть декiлька годин. Призводять до подразнення у носi, ротовiй порожнинi, головного болю, задухи, загальної слабостi, зниження температури. Велика кiлькiсть захворювань, а також отруєнь виникає iз проникненням шкiдливих речовин - газiв, парiв, аерозолiв - в органiзм людини головним чином через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкiдливi речовини, потрапляючи у кров, розносяться по всьому органiзму. Аерозолi викликають загальнотоксичну дiю у результатi проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в глибокi дихальнi шляхи, в альвеоли, частково або повнiстю розчиняються в лiмфi i, поступаючи у кров, викликають iнтоксикацiю. Високодисперснi пиловi часточки дуже важко вловлювати. Отруйнi речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт через недотримання правил особистої гiгiєни, - наприклад, харчування або курiння на робочому мiсцi без попереднього миття рук. Цi речовини вiдразу можуть потрапляти у кров з ротової порожнини. До таких речовин, наприклад, належать жиророзчиннi сполуки, феноли, цiанiди. жирi та потових залозах, речовини можуть надходити у кров. До них належать легкорозчиннi у водi i жирах вуглеводнi, ароматичнi амiни, бензол, анiлiн тощо. Ураження шкiри безумовно прискорює проникнення отруйних речовин в органiзм. 1. 2 Гранично допустимi концентрацiї шкiдливих речовин Для послаблення впливу шкiдливих речовин на органiзм людини, для визначення ступеня забрудненостi довкiлля та впливу на рослиннi та твариннi органiзми, проведення екологiчних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об'єктiв чи районiв в усьому свiтi користуються такими поняттями, як: гранично допустимi концентрацiї (ГДК) шкiдливих речовин (полютантiв), гранично допустимi викиди (ГДВ), гранично допустимi екологiчнi навантаження (ГДЕН), максимально допустимий рiвень (МДР), тимчасово погодженi викиди (ТПВ), орiєнтовно безпечнi рiвнi впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин у рiзних середовищах. ГДК встановлюються головними санiтарними iнспекцiями в законодавчому порядку або рекомендуються вiдповiдними установами, комiсiями на основi результатiв комплексних наукових дослiджень, лабораторних експериментiв, а також вiдомостей, одержаних пiд час i пiсля рiзних аварiй на виробництвах, воєнних дiй, природних катастроф з використанням тривалих медичних обстежень людей на шкiдливих виробництвах (хiмiчнi виробництва, АЕС, шахти, кар'єри, ливарнi цехи). Доки iснують шкiдливi види антропогенної дiяльностi, щоб обмежити їх вплив на природне середовище, потрiбно нормувати кiлькiсть шкiдливих речовин, якi викидаються в повiтря, ґрунти, води всiма типами забруднювачiв, постiйно контролювати викиди рiзного типу об'єктiв, прогнозуючи стан довкiлля та приймаючи вiдповiднi санкцiї i рiшення щодо порушникiв законiв про охорону природи. В основу нормування всiх забруднювачiв у нормативах рiзних країн покладено визначення ГДК у рiзних середовищах. За основу приймають найнижчий рiвень забруднення, що ґрунтується на санiтарно-гiгiєнiчних нормах. Речовина Максимальна разова, мг/м³ Середньодобова, мг/ м³ Нiтробенми 0,008 0,008 0,5 0,05 Сiрководень 0,008 0,008 3,0 1,0 Амiак 0,2 0,004 - 0,04 Пил нетоксичний 0,5 0,15 Кiптява (сажа) 0,15 0,05 Сiрчана кислота (пари) 0,3 0,1 Фтороводень (пари) 0,02 0,005 Пари свинцю, ртутi - 0,0003 Хлороформ - 0,03 Хлор 0,1 0,03 0,2 0,06 Ацетон 0,35 0,35 Слiд зазначити, що ГДК забруднювачiв у нормативах рiзних країн часто рiзняться, хоча й незначно. Вважається, що ГДК шкiдливої речовини — це такий вмiст її у природному середовищi, який не знижує працездатностi та самопочуття людини, не шкодить здоров'ю у разi постiйного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслiдкiв у нащадкiв. Визначаючи ГДК, враховують ступiнь впливу не лише на здоров'я людини, але й на диких та свiйських тварин, рослини, гриби, мiкроорганiзми й природнi угруповання в цiлому. Найновiшi дослiдження свiдчать, що нижнiх безпечних меж впливiв канцерогенiв та iонiзуючої радiацiї не iснує. Будь-якi дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкiдливими. За наявностi в повiтрi чи водi кiлькох забруднювачiв односпрямованої дiї повинна виконуватись така умова: С1/ГДК1+С2/ГДК2+...+С/ГДК=1, де С1, С2,..., С - фактичнi концентрацiї забруднювачiв, мг\ м³; ³. Якщо зазначена умова не виконується, то кажуть, що санiтарний стан не вiдповiдає нормативним вимогам. Дуже шкiдливою є сумарна дiя таких полютантiв, як сiрчаний газ, дiоксид азоту, фенол, аерозолi, сiрчана (Н2SО4) та фтористоводнева (НF) кислоти. головного мозку, реакцiя ока тощо). запасу, що знижує дiю ще в кiлька разiв. ГДК речовин в природних водах подiляються на: ГДК вод господарсько-питного харчування; ГДК вод рибного господарства. функцiонувати. Останнiм часом дедалi бiльше робиться розрахункiв ГДК для продуктiв харчування. Основними засобами захисту людини вiд впливу шкiдливих речовин є: гiгiєнiчне нормування їх вмiсту у рiзних середовищах; рiзнi методи очищення газових викидiв (адсорбцiя, абсорбцiя, хiмiчне перетворення) та стокiв (первинне, вторинне та третинне очищення). 1. 3 Хiмiчнi речовини та шляхи потрапляння їх в органiзм Можливiсть надходження речовини через легенi визначається насамперед її агрегатним станом (пара, газ, аерозоль). Цей шлях проникнення виробничих отрут в органiзм є основним i найбiльш небезпечним, оскiльки поверхня легеневих альвеол займає значну площу (100-120 м2), а кровопотiк у легенях досить iнтенсивний. Швидкiсть усмоктування хiмiчних речовин у кров залежить вiд їх агрегатного стану, розчинностi у водi i бiосередовищах, парцiального тиску в альвеолярному повiтрi, величини легеневої вентиляцiї, кровопотоку у легенях, стану легеневої тканини (наявнiсть запальних вогнищ, транссудатiв, ексудатiв), характеру хiмiчної взаємодiї з бiосубстратами дихальної системи. Надходження у кров летких хiмiчних речовин (газiв i парiв) пiдпорядковано певним закономiрностям. По-рiзному усмоктуються нереагуючi i реагуючi газо- i пароподiбнi речовини. Усмоктування нереагуючих газiвi парiв (вуглеводнi жирного i ароматичного рядiв та їх похiднi) здiйснюються у легенях за принципом простої дифузiї у напрямку зниження градiєнта концентрацiї. Для нереагуючих газiв (парiв) коефiцiєнт розподiлу є величиною постiйною. За його значенням можна судити про небезпеку виникнення тяжкого отруєння. Пари бензину (К = 2,1), наприклад, при великих концентрацiях здатнi викликати миттєве гостре i навiть смертельне отруєння. Пари ацетону, якi мають високий коефiцiєнт розподiлу (К = 400), не можуть викликати гострого, тим бiльше смертельного отруєння, оскiльки ацетон, на вiдмiну вiд бензину, насичує кров повiльнiше, при виникненнi симптомiв iнтоксикацiю легко вiдвернути. При вдиханнi реагуючих газiв насичення тканин органiзму не настає через їх швидке хiмiчне перетворення; чим швидше проходять процеси бiотрансформацiї отрут, тим менше вони нагромаджуються у виглядi вихiдних продуктiв. Сорбцiя реагуючих газiв i парiв вiдбувається з постiйною швидкiстю. Процент сорбованої речовини знаходиться у прямiй залежностi вiд об'єму дихання. Внаслiдок цього небезпека гострого отруєння тим значнiша, чим довше людина знаходиться у забрудненiй атмосферi; розвитку iнтоксикацiї може сприяти фiзична робота, яка виконується в умовах нагрiвного мiкроклiмату. Точка прикладення дiї реагуючих газiв i парiв може бути рiзною. Деякi з них (хлороводень, амiак, оксид сiрки), якi добре розчиняються у водi, сорбуються переважно у верхнiх дихальних шляхах. Речовини (хлор, оксид азоту), якi гiрше розчиняються у водi, проникають в альвеоли i сорбуються в основному там. мають неоднакову здатнiсть до всмоктування виробничих отрут; бiльш придатна для проникнення токсичних агентiв шкiра на медiальнiй поверхнi стегон i рук, у паховiй дiлянцi, статевих органiв, грудей i живота. На першому етапi токсичний агент проходить через епiдермiс – лiпопротеїновий бар'єр, проникний лише для газiв i жиророзчинних органiчних речовин. На другому станi речовина потрапляє з дерми у кров. Цей бар'єр доступний для сполук, добре або частково розчинних у водi (кровi). Таким чином, через шкiру проникають тi речовини, якi поряд з до-доброю жиророiчиннiстю водорозчиннi. Небезпека шкiрно-резорбтивної дiї значно зростае, якщо вказанi фiчико-хiмiчнi властивостi отрути поєднуються з високою токсичнiстю. До виробничих отрут, здатних викликати iнтоксикацiю у разi проникнення через шкiру, вiдносять ароматичнi амiно- i нiтросполуки, фосфорорганiчнi iнсектициди, хлорованi вуглеводнi, металоорганiчнi сполуки, тобто сполуки, яким не властива дисоцiацiя на iони (неелектролiти). Електролiти через шкiру не проникають; вони затримуються, як правило, у роговому або блискучому шарi епiдермiсу. Виняток становлять важкi метали (свинець, олово, мiдь, миш'як, вiсмут, ртуть, сурма) та їх солi. З'єднуючись з жирними кислотами i шкiрним салом на поверхнi або в серединi рогового шару епiдермiсу, вони утворюють жиророзчиннi солi, здатнi долати епiдермальний бар'єр. Через шкiру проникають не тiльки рiдкi речовини, що забруднюють її, а й леткi газо- i пароподiбнi неелектролiти. По вiдношенню до них шкiра є iнертною мембраною, через яку вони проникають за допомогою дифузiй. Із збiльшенням жиророзчинностi проникна здатнiсть легких неелектролiтiв зростає. Всмоктування токсичних речовин з травного каналу у бiльшостi випадкiв носить вибiрний характер, оскiльки рiзнi його вiддiли мають свою особисту будову, iннервацiю, хiмiчне середовище i ферментний склад. дiї шлункового соку i, минаючи печiнку, не знешкоджуються у нiй. Багато отрут, у тому числi сполуки свинцю, у шлунковому вмiстi розчиняються краще, нiж у водi, тому краще й усмоктуються. Деякi хiмiчнi речовини, потрапивши у шлунок, повнiстю втрачають токсичнiсть або вона значно зменшується через iнактивацiю шлунковим вмiстом. Так, отрута кураре, тетанусу, змiй i комах, бактерiальнi токсини, потрапляючи всередину через травний канал, практично нешкiдливi. На характер i швидкiсть всмоктування суттєво впливають ступiнь наповнення шлунка, розчиннiсть у шлунковому вмiстi i його рН. Речовини, прийнятi натще, всмоктуються, як правило, iнтенсивнiше. Усмоктування токсичних речовин з травного каналу вiдбувається в основному у тонкiй кишцi. Жиророзчиннi речовини добре всмоктуються за допомогою дифузiї. Лiпофiльнi сполуки швидко проникають у стiнку кишок, однак порiвняно повiльно всмоктуються у кров. Для швидкого всмоктування речовина повинна добре розчинюватись у лiпоїдах i водi. Розчиннiсть у водi сирияе всмоктуванню отрути iз стiнки кишки у кров. Швидкiсть всмоктування хiмiчних речовин залежить вiд ступеня iонiзацiї молекули. Кислi речовини всмоктуються за умови, що їх негативний логарифм константи iонiзацiї (рКа) перевищує 3, лужнi - до 8, тобто погано всмоктуються речовини, якi у слабокислому або слаболужному середовищi знаходяться в iонiзованому станi. Сильнi кислоти та луги всмоктуються повiльно через утворення комплексiв з кишковим слизом. Речовини, близькi за будовою до природних сполук, усмоктуються через слизову оболонку активним транспортом, який забезпечує надходження поживних речовин. 1. 4 Шкiдливi речовини в повiтрi, водi та продуктах харчування Найчастiше продукти харчування забрудненi хлор-, фосфор-, i ртутьорганiчними з'єднаннями, похiдними карбомiнової, тио- i дитиокарбомiнової кислот, бромiдами. З групи хлорорганiчних пестицидiв в продуктах знайденi ДДТ, ДДЕ, алдрин, дилдрин i деякi iншi; з фосфорорганiчних - тiофос, карбофос та iн.; з карбаматiв - севiн, цинеб i т. iн. Хлорорганiчнi пестициди знаходять в продуктах тваринного i рослинного походження, а фосфорорганiчнi i карбамати - переважно в рослинах. Накопичення стiйких хiмiчних речовин у продуктах харчування найчастiше всього пов'язано з порушенням правил i регламенту їх використання, пiдвищеною дозою препарату вiдносно рекомендованих, недотримання термiнiв останнього обробiтку рослин перед збором врожаю (час чекання) та iн. У багатьох випадках причиною забруднення пестицидами фуражних культур є вирощування їх в мiжряддях оброблених садiв. Змiст хлорорганiчних пестицидiв у продуктах тваринного походження може бути пов'язано i з обробкою ними забiйної i молочної худоби з метою боротьби з ектопаразитами. Чим бiльше стiйкiсть i токсичнiсть пестицидiв, тим серйознiше їх негативний вилив на живу природу i людину. Їх стiйкiсть до факторiв навколишнього середовища (сонячного свiтла, кисню, мiкробiологiчного трощення та iнше, можливiсть отрутохiмiкатiв зберiгається тривалий час) в бiльшiй мiрi визначае їх небезпеку. Один з механiзмiв негативних впливiв - передача i концентрування стабiльних пестицидiв за трофiчними ланцюгами. Стiйкi до визначених пестицидiв флора i фауна можуть накопичувати їх без трощення. Як результат концентрацiя токсиканту в органiзмi може багаторазово перевищити початкову концентрацiю її у навколишньому середовищi. Цей процес бiологiчного концентрування має серйозне екологiчне значення в харчових ланцюгах, пов'язаних з водним середовищем. Класичний приклад бiологiчного концентрування - накопичення ДДТ i препаратiв ртутi в органiзмi морських птахiв. Цi птахи - кiнцева ланка трофiчного ланцюга: морська вода - планктон - риба, що споживає рибу. В цьому ланцюгу концентрацiя токсиканту вiд початкової ланки (морської води) до кiнцевої (птаха) збiльшується в багато тисяч разiв. 2. Рiшення задач з оцiнки радiацiйної i хiмiчної обстановки Варiант 2-Б (Пiвнi) Рiвнi радiацiї в центрi населених пунктiв Час вимiрювання Пiвнi Хлiбне 900/930 30/24 90/72 30/24 60/48 Робочi точки Час вимiрювання, год. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 24 22 40 40 21 40 60 60 21 65 22 55 65 930 Зведена таблиця рiвнiв радiацiї Час вимiрювання Робочi точки 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Тф 930 24 22 40 40 21 40 60 60 21 65 22 55 65 Т1 630 88,8 81,4 148 148 77,7 148 222 222 77,7 240,5 81,4 203,5 240,5 Тф – час виявлення (вимiрювання) фактичної радiацiйної обстановки; Т1 - одна година пiсля ядерного вибуху. Для визначення часу за якого стався ядерний вибух спочатку знаходимо час, який пройшов пiсля вибуху, а потiм по вiдношеню до часу другого вимiрювання рiвнiв радiацiї знаходимо фактичний час ядерного вибуху. Знаходимо спiввiдношення рiвнiв радiацiї при другому (Рдр.) i першому (Рпер.) вимiрюваннях: Рдр./ Рпер.=72/90=0,8 За додатком 7 позначенню цоьго спiввiдношення i часу, що пройшов мiж двома вимiрюваннями, знаходимо, що пiсля ядерного вибуху пройшло 3 години. Час ядерного вибуху знаходять по вiдношенню до часу другого вимiрювання рiвня радiацiї. Ядерний вибух стався о 630 год. За додатком 6 знаходимо коефiцiєнт перерахунку рiвнiв радiацiї на 1год. пiсля вибуху. Кпер.=3,7. Р1=Рф*Кпер. Дози опромiнення працiвникiв в залежностi вiд тривалостi роботи i коефiцiєнта послаблення Тривалiсть роботи, год. Коефiцiенти послаблення 1 2 10 5 137 68,5 13,7 10 202 101 20,2 1. Початок роботи – через 1год. пiсля виявлення фактичної радiацiйної обстновки. 2. Коефiцiент послаблення визначається вiдповiдно до умов розмiщення людей (вiдкрито, у спорудах, технiцi). Визначають дозу опромiнення робiтникiв тваринництва за 5 i 10год. роботи при коефiцiєнтi послаблення Кпос. = 1 (2, 10). Люди починають працювати на фермi с. Пiвнi (робоча точка № 10) через 1год. пiсля виявлення фактичної радiацiйної обстановки, тобто 4год. пiсля вибуху. Д = Дтабл. * (Р1 / 100) / Кпос. Д = 57 * (240,5 / 100) /1 = 137; Д = 57 * (240,5 / 100) / 2 = 68,5; Д = 57 * (240,5 / 100) /10 = 13,7; Д = 84 * (240,5 / 100) / 1 = 202; Д = 84 * (240,5 / 100) / 2 = 101; Д = 84 * (240,5 / 100) / 10 = 20,2. Зона забруднення Рiвень радiацiї на 1 год. пiсля вибуху захисту Загальна тривалiсть дотрим. режиму дiб. в ПРУ (час припинки 2. Тривалiсть роботи об’єкта з використанням для вiдпочинку ПРУ, дiб 3 Тривалiсть роботи обмеженим перебуванням людей на вiдкритiй мiсцевостi (протягом кожної доби до 1-2 год.), дiб В 226 5-В-1 12 2 доби 2 12 Визначають режим радiацiї центра с. Пiвнi на 1год. пiсля вибуху. Р1 = 72 * 3,7 = 266,4. Кiлькiсть СДОР, т Швидкiсть вiтру, м/с t повiтря на Розмiщено населення Забезпечено протигазами, % 0,5 2,0 вiдкрито у спорудi 80 1 -15,2 -15,4 80 20 40 Розмiри зони хiм. зараження tпiдх, хв Втрати населення Всього Ступiнь ураження Г, км Ш, км S, км2 Легкий Важкий, Смертельний 0,5 0,4 0,1 39 262 65 105 92 Г – глибина, Ш – ширина, S – площа зони хiм. ураження; tпiдх – час пiдходу зараженого повiтря до села; В селах Сорокино, Пiвнi, Хлiбне, Павiвка мешкає по 500 жителiв в кожному. Визначають рiзницю температур на висотi 50 см i 200 см: Δt° = t50 – t200 = -15,2 – (- 15,4) = 0,2° За значенням швидкостi вiтру i рiзницi температур визначають ступнь вертикальної стiйкостi повiтря – конвекцiя. Глибина зони хiмiчного зараження визначається за формулою: Кпр - коефiцiент пропорцiйностi; Крозм – коефiцiєнт, який враховує умови розмiщення ємкостi. Г = (0,27 * 2,7 * 1,0) / 1,5 = 0,5 К – коефiцiєнт, враховуючий ступiнь вертикальної стiйкостi атмосфери: при конвекцiї К = 0,8. Ш = 0,8 * 0,5 = 0,4 S = 0,5 * Г * Ш S = 0,5 * 0,5 * 0,4 = 1 Визначення часу пiдходу зараженого повiтря: tпiдх = R / (Vср * 60) R – вiдстань району аварiї до об´єкта (села), м; Vср – середня швидкiсть переселення зараженої хмари вiтром, м/с; 60 – перевiдний коефiцiєнт iз секунд у хвилини. Звертають увагу на кiлькiсть населення, що опинилося в осередку хiмiчного ураження. За умов пропорцiйного розмiщення населення в с. Пiвнi, вона визначається через частку населеного пункту, яка опинилася в зонi поширення хмари зараженого повiтря. Крiм того, слiд урахувати умови розмiщення населення (вiдкрито, у захисних спорудах) i забезпеченiсть його протигазами. Розрахунковi формули: визначення кiлькостi населення, яке опинилося у осередку ураження i розмiщено вiдкрито та у спорудах: Nос = N * λ / 100; Nос. вiд. = Nос. * α / 100; Nос. сп. = Nос. – Nос. вiд., Nос – кiлькiсть населення, що опинилася у осередку ураження; λ – частина села, що опинилася у осередку ураження, %; Nос. вiд. – кiлькiсть населення, що опинилася у осередку ураження i знаходиться на вiдкритiй мiсцевостi, %; α – частина населення, що опинилася у осередку ураження i знаходиться на вiдкритiй мiсцевостi, %; Nос. сп. – к-ть населення, що опинилася у осередку ураження i знаходиться у спорудах. (Nос = 500; Nос. вiд. = 400; Nос. сп. = 100) визначення втрат населення в осередку ураження вiдносно їх умов розмiщення: Ввiд = Nос. вiд. * βвiд / 100; Всп = Nос. сп. * βсп / 100; Взаг = Ввiд + Всп; Всп – втрати лю людей, що опинилися в осередку ураження i знаходяться у спорудах, осiб; Взаг – загальнi втрати людей, осiб; βвiд; βсп – можливi втрати людей вiд СДОР в осередку ураження вiдповiдно до їх розмiщення вiдкрито i у спорудах, %; Ввiд = 400 * 58 / 100 = 232; Всп = 100 * 30 / 100 = 30; Взаг = 232 + 30 = 262. визначення структури втрат населення: Влег = Взаг * γлег; Всер, важ = Взаг * γсер, важ; Всм = Взаг – (Влег + Всер, важ) = Взаг * γсм, γлег; γсер, важ; γсм – показники, якi враховують структуру втрат населення в осередку хiм. ураження. Висновок Потенцiйно небезпечнi хiмiчнi речовини та бiологiчнi препарати – хiмiчнi речовини та бiологiчнi препарати природного чи штучного походження, що їх виготовляють на територiї України чи отримують з-за кордону для використання у господарствi i побутi, якi негативно впливають на життя та здоровя людей, тварин i рослин, а також довкiлля, у звязку з чим цi речовини та препарати обовязково вносять до державного реєстру потенцiйно небезпечних хiмiчних речовин i бiологiчних препаратiв. Обєкти господарювання, на яких використовуються отруйнi речовини, є потенцiйними джерелами техногенної небезпеки. Це так званi хiмiчно небезпечнi обєкти. При аварiях або зруйнуваннi цих обєктiв можуть виникати масовi ураження людей, тварин i сiльськогосподарських рослин отруйними речовинами. Велику частку потоку товарiв становить продукцiя хiмiчної, гiрничо-добувної та переробної промисловостей, якi в основному базуються на оперуваннi з великими кiлькостями рiзноманiтних хiмiчних речовин. Останнi можуть бути i малотоксичними, i найсильнiшими отрутами. Хоча, як вважав ще славнозвiсний Парацельс (1493 – 1541рр.): «Всi речовини отруйнi; немає жодної, яка не була б отруйною. Лише правильна доза розрiзняє отруту i лiки...» Виробництво, транспортування i зберiгання отруйних речовин регламентується спецiальними правилами технiки безпеки i контролю. Проте при значних промислових аварiях, катастрофах, пожежах i стихiйних лихах можуть виникнути руйнування виробничих споруд, складiв, мiсткостей, технологiчних лiнiй, трубопроводiв та iнше. Як результат цього великi кiлькостi отруйних речовин можуть потрапити у навколишнє середовище: на поверхрю грунту, рiзноманiтнi обєкти, в атмосферу i поширитися на територiї населених пунктiв, що може бути причиною масових отруєнь робiтникiв виробництва i населення. 1. Скобло Ю. С., Тiщенко Л. М., Цапко В. Г. Безпека життєдiяльностi: Навч. посiб./ для вищ. навч. аграр. закл. I-IV рiвнiв акредитацiї. – Вiнниця: «Нова книга», 2000. 2. Желiбо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдiяльностi: Навчальний посiбник для студентiв вищих закладiв освiти України I-IV рiвнiв акредитацiї. – К.: «Каравела», 2003. 3. Губський А.І. «Цивiльна оборона» - К.: 1995. 4. Егоров П. Т., Шляхов И. А., Алабин Н. И. «Гражданская оборона» - М.: «Высшая школа». 1977. 5. Мигович Г. Г. «Довiдник з цивiльної оборони» - К.: ЗАТ «Українська технологiчна група». 1994. 6. Стеблюк М.І. «Цивiльна оборона». «Урожай». 1994.