Зброя масового ураження та коротка її характеристика

Зброя масового ураження та коротка її характеристика “Затверджую” Викладач курсу цивiльної оборони “___”______________200 р. ПЛАН-КОНСПЕКТ студентами четвертої групи третього курсу фiзичного факультету. ТЕМА: Зброя масового ураження та коротка її характеристика. ЧАС: 45 хв. Мiсце: Навчальна аудиторiя курсу цивiльної оборони. НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ: 1. Ядерна зброя та її уражаючi фактори. ЛІТЕРАТУРА ПО ТЕМІ: ХІД ЗАНЯТТЯ І. ВСТУП./5 хв./: - Перевiрити наявнiсть студентiв. - Провести коротке опитування за матерiалами минулої теми. - Оголосити тему заняття. ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА:/35 хв./ ІІІ ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:/5 хв./ - Пiдвести пiдсумки заняття. - Дати вiдповiдi на запитання студентiв. - Дати завдання на самостiйну пiдготовку. Вступ ЯДЕРНА ЗБРОЯ Осередком ядерного ураженняназивається територiя, в межах якої внаслiдок дiї ядерної зброї утворилися масовi ураження людей, тварин, рослин або руйнування будiвель та споруд. Осередок ядерного ураження характеризується: - розмiрами площi ураження; - зонами зараження з рiзними рiвнями радiацiї; - зонами пожеж, затоплень, руйнувань i пошкоджень будiвель та споруд; - частковим руйнуванням, пошкодженням або завалом захисних споруд. елементiв виробничого комплексу об'єкта визначається в основному дiєю ударної хвилi, свiтлового випромiнювання, вторинних факторiв ураженння, а для деяких об'єктiв також дiєю проникаючої радiацiї та електромагнiтного iмпульсу. Ядерною зброєю називають зброю, уражаюча дiя якої базується на використаннi енергiї, що видiляється у видi вибуху при ядерних перетвореннях. До ядерних боєприпасiв належать оснащенi ядерними зарядами бойовi частини ракет, авiацiйнi бомби, артилерiйськi снаряди, ядернi фугаси. Пристрої, якi використовуються для здiйснення вибухового процесу i звiльнення ядерної енергiї, називаються ядерними зарядами. За характером вибухових реакцiй вони подiляються на три основнi види. Заряди, уражаюча дiя котрих базується на використаннi енергiї дiлення ядер радiоактивних речовин, називаються ядерними. Ядернi заряди, якi базуються на енергiї реакцiй "дiлення - синтез", "дiлення - синтез - дiлення", називаються термоядерними. Ядернi боєприпаси з пiдвищенимвиходом нейтронного потоку в складi проникаючої радiацiї називають нейтронними. Потужнiсть ядерних боєприпасiв визначається загальною кiлькiстю звiльненої при ядерному вибусi енергiї. На озброєннi армiй ядерних держав ядернi боєприпаси мають потужнiсть вiд декiлькох тонн до десяткiв мегатонн. В залежностi вiд розташування центру вибуху по вiдношенню до поверхнi землi (води), фiзичних процесiв, якi супроводжують вибух, середовища, в якому його проведено, розрiзняють наземний, надводний, повiтряний, висотний, пiдземний, пiдводний ядерний вибух. При вибусi ядерного боєприпасу утворюються такi уражаючi фактори: ударна повiтряна хвиля, свiтлове випромiнювання, проникаюча радiацiя, радiоактивне зараження мiсцевостi i електромагнiтний iмпульс. При вибусi ядерного боєприпасу за мiльйоннi долi секунди видiляється величезна кiлькiсть енергiї. Температура в зонi проходження реакцiї пiдвищується до декiлькох мiльйонiв градусiв, а максимальний тиск досягає мiльярдiв атмосфер. Високi температура i тиск утворюють потужну ударну повiтряну хвилю. Разом з ударною повiтряною хвилею виникає свiтлове випромiнювання i проникаюча радiацiя, яка складається iз потоку нейтронiв i гама-квантiв. Хмара ядерного вибуху включає в себе дуже велику кiлькiсть радiоактивних речовин. По шляху руху цiєї хмари радiоактивнi речовини випадають на землю, внаслiдок чого виникає радiоактивне зараження мiсцевостi, об'єктiв, повiтря. Нерiвномiрний рух електричних зарядiв в повiтрi, виникаючи пiд дiєю iонiзуючих випромiнювань, викликає великої потужностi електромагнiтний iмпульс. Ударна хвиля ядерного вибуху - це один iз основних уражаючих факторiв. Ударною хвилею називається область рiзкого стиску повiтря, яка розповсюджується радiально вiд центру вибуху з надзвуковою швидкiстю. Маючи великий запас енергiї, ударна хвиля ядерного вибуху може уражати незахищених людей, руйнувати рiзнi споруди, будiвлi, обладнання, технiку. Із збiльшенням вiдстанi вiд центру вибуху швидкiсть розповсюдження ударної повiтряної хвилi i надмiрний тиск зменшуються. ∆Рф - це рiзниця мiж максимальним тиском у фронтi ударної хвилi Рф i нормальним атмосферним тиском Р0 : ∆Р =Рф -Ро. о РФ =Р0 +∆Рф . атмосферному Ро . Утворений шар стиснутого повiтря називається фазою стиску τ+ В цей момент повiтряна хвиля має найбiльш руйнiвну дiю. Із збiльшенням вiдстанi вiд центру вибуху тиск у фронтi ударної хвилi зменшується, товщина шару стиску весь час збiльшується i через час τ+ τ- В цiй фазi ударна хвиля призводить до менших руйнувань, нiж в фазi стиску тому, що максимальний вiд'ємний тиск значно менший вiд максимального надмiрного тиску у фронтi ударної хвилi. Пiсля закiнчення дiї фази розрiдження тиск стає рiвним атмосферному, рух повiтря припиняється. Одночасно з проходженням повiтряної ударної хвилi з великою швидкiстю пересувається повiтря, яке являє собою швидкiсний напiр повiтря, ∆Ршн , - це є динамiчне навантаження, яке утворюється потоком повiтря. Вимiрюється в паскалях (Па). Швидкiсний напiр повiтря знаходиться в прямiй залежностi вiд швидкостi i густини повiтря за фронтом повiтряної ударної хвилi. Розраховується за формулою: ∆Ршнρ/2 = 2,5∆Рф 2 /(∆Рф0 ), де ∆Ршн - швидкiсний напiр повiтря (Па); ρ-густина повiтря за фронтом ударної хвилi(кг/м3 ). Найбiльша руйнiвна дiя швидкiсного напору проявляється в мiсцях, в яких надмiрний тиск бiльше 50 кПа. В цих мiсцях швидкiсть вiтру досягає 100 м/с. Осередок ядерного ураження в залежностi вiд тиску у фронтi ударної хвилi умовно подiляється на зони зруйнування: повнi, сильнi, середнi i слабкi. При повних зруйнуваннях в будинках, спорудах знищенi несучi конструкцiї. Обваленi перекриття. Обладнання, технiчнi засоби ремонту не пiдлягають. На електромережах розриви кабелiв, на всiх трубопроводах, якi знаходяться на поверхнi (вiдкритi) - значнi зруйнування, повiтрянi лiнiї зв'язку i електропередач порванi, стовпи лiнiй зваленi. При повних зруйнуваннях встановлення пошкоджень недоцiльно. Виникають суцiльнi завали i задимленiсть вiд палаючих предметiв. При сильних зруйнуваннях значно деформуються несучi конструкцiї споруд i будинкiв, бiльша частина стiн i перекрить обвалена. Механiзми, обладнання дуже здеформованi. На трубопроводах, мережах зв’язку i електропостачання розриви i деформацiї. Виникають суцiльнi пожежi i завали. При середнiх зруйнуваннях в спорудах, будинках обвалено дах, перегородки, стiни, вибитi вiкна, дверi. Перекриття i пiдвали не зруйнованi. Частину примiщення можна використовувати. Окремi вузли обладнання, технiки потребують капiтального ремонту. Будинки, споруди, обладнання, комунально-енергетичнi мережi, технiка потребують капiтального ремонту. Виникають окремi завали i суцiльнi пожежi. При слабких зруйнуваннях будинки i споруди можуть мати внутрiшнi пошкодження перегородок, вiконних i дверних отворiв. На комунально-енергетичних мережах незначнi порушення i поломки. Елементи обладнання, технiки, мережi потребують дрiбного ремонту. В цiй зонi виникають окремi пожежi. Ударна повiтряна хвиля уражає людей внаслiдок безпосередньої дiї i непрямої дiї. При безпосереднiй (прямiй) дiї повiтряної ударної хвилi причиною ураження є надмiрний тиск. При непрямому ураженнi люди отримують рiзнi травми вiд обломiв споруд будинкiв, обладнання, скла i т. д., якi летять з великою швидкiстю пiд дiєю напору повiтря. Таке ураження можливе при надмiрному тиску 3 кПа i бiльше. Травми, якi отримують люди, подiляються на легкi, середнi, важкi i дуже важкi. До легких травм (∆Рф =20-40 кПа) вiднесено тимчасове пошкодження слуху, вивихи суглобiв, легку загальну контузiю. До середнiх травм (∆Рф∆Рф =60 – 100 кПа) вiднесено сильну контузiй всього органiзму, пошкодження внутрiшнiх органiв i мозку, тяжкi переломi. До дуже важких травм (∆Рф бiльше 100 кПа) вiднесено травми, якi призводять до смертi. Площа осередку ядерного ураження вiд дiї повiтряної ударної хвилi ядерного вибуху визначається за формулою: S = πR2 , де R - вiдстань (радiус) вiд центру вибуху до точок надмiрного тиску ∆Pф =10 кПа. Надмiрний тиск 10 кПа i менше не викликає травм i зруйнувань i є граничним для осередку ураження. Свiтлове випромiнювання ядерного вибуху - це електромагнiтне випромiнювання оптичного дiапазону у видимiй, ультрафiолетовiй i iнфрачервонiй областях спектру. Джерелом свiтлового випромiнювання є вогненна куля, яка виникає при ядерному вибусi. До її складу входять розжаренi продукти вибуху i повiтря. Із областi, що свiтиться (вогненної кулi) випромiнюється дуже велика кiлькiсть променевої енергiї. Внаслiдок цього опромiнюваннi предмети дуже швидко нагрiваються, обвуглюються, або загоряються, а в живих тканинах виникають опiки рiзних ступенiв. Основним параметром, що визначає уражаючу дiю свiтлового випромiнювання ядерного вибуху, є свiтловий iмпульс. Свiтловий iмпульс - це кiлькiсть свiтлової енергiї, яка припадає на один квадратний метр освiтлюваної поверхнi, розташованої перпендикулярно до напряму розповсюдження випромiнювання. Свiтловий iмпульс зменшується iз збiльшенням вiдстанi вiд центру вибуху i стану атмосфери. Ослаблення свiтлового iмпульсу при наземних вибухах вiдбувається тому, що в цьому випадку свiтлова енергiя виходить не з поверхнi сфери (як при повiтряному вибусi), а з поверхнi пiвсфери. Крiм того, при наземних вибухах вiдбувається екранування свiтлового випромiнювання порохом i димом. Інтенсивнiсть свiтлового випромiнювання iз збiльшенням вiдстанi зменшується внаслiдок розсiювання i поглинання промiння. Дощ, снiг, туман, порох, дим поглинають свiтлове випромiнювання знижують його потужнiсть i уражаючу силу в декiлька раз. Уражаюча сила свiтлового випромiнювання залежить вiд того, яку долю свiтлової енергiї поглинає 1 см2 поверхнi i до якої температурнi вона нагрiвається. В свою чергу температура нагрiвання освiтленої поверхнi визначається теплопровiднiстю i питомою тепломiсткiстю тiла. Чим бiльшою є поглинаюча здатнiсть поверхнi i чим меншою теплопровiднiсть i питома тепломiсткiсть, тим вища температура нагрiвання поверхнi. Ураження людей свiтловим випромiнюванням - це поява опiкiв рiзних ступенiв вiдкритих i закритих одягом дiлянок тiла, а також ураження очей. Небезпечнiсть опiкiв для життя залежить також вiд розмiру ураженої площi тiла. Наприклад, опiк першого ступеня по всьому тiлi може бути бiльш небезпечний, нiж опiк третього ступеня на малiй дiлянцi. Ураження очей свiтловим випромiнюванням можливе трьох видiв: - тимчасове ослiплення, яке може тривати до ЗО хвилин; - опiки очного дна, якi виникають на великих вiдстанях, якщо дивитись на вогненну кулю ядерного вибуху; i опiки шкiри. Внаслiдок дiї свiтлового опромiнення ядерного вибуху на матерiали вiдбувається їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Внаслiдок дiї свiтлового випромiнювання i вторинних факторiв ядерного вибуху можуть виникнути пожежi на виробничих пiдприємствах i в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папiр, суха трава, солома, сухе листя, дерев'янi будiвлi, пиломатерiали, горючi гази, паливнi матерiали. Зона пожеж в завалах розповсюджується на територiю зони повних зруйнувань i на частину зони сильних зруйнувань. Для цiєї територiї характерним є тривале тлiння i горiння в завалах, яке може продовжуватись до декiлькох дiб. Внаслiдок неповного згоряння має мiсце сильне задимлення, видiлення токсичних речовин. В цiй зонi пiдвищена температура задимленого повiтря, в якому наявний окис вуглецю. Вдихання продуктiв згоряння з невеликою домiшкою окису вуглецю i нагрiтих до температури 50 -60 0 С призводить до загибелi людей. Можливе виникнення вогненного шторму, який викликає ураганний вiтер, спрямований до центру пожежi, стовп вогню пiдiймається на висоту до 5 км. Виникненню вогненного шторму сприяє густа забудова, розтiкання горючих рiдин на площi бiльше 100 га, вiдсутнiсть вiтру i вiдносна вологiсть повiтря менша 30%, наявнiсть в житлових кварталах дерев'яних будiвель. В зонi суцiльних пожеж перед виконанням рятувальних робiт, необхiдно провести спецiальнi протипожежнi заходи по локалiзацiї i гасiнню пожежi. Надiйним захистом вiд свiтлового випромiнювання ядерного вибуху є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення свiтлових променiв. Проникаюча радiацiя ядерного вибуху можливiсть iонiзувати атоми i молекули речовини, в якiй вони розповсюджуються. Суть процесу iонiзацiї полягає в тому, що пiд дiєю радiоактивних випромiнювань електрично нейтральнi в нормальних умовах атоми молекули речовин розпадаються на пари позитивно i негативно заряджених частинок-iонiв. Іонiзацiя речовин супроводжується змiнами основних фiзико-хiмiчних властивостей, а для бiологiчної тканини- порушенням її життєдiяльностi. І одне, i друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементiв, приладiв i систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей. Основним параметром, який характеризує дiю ядерного випромiнювання, є поглинута доза радiацiї (доза опромiнювання). Доза радiацiї - це кiлькiсть енергiї радiоактивних випромiнювань, яка поглинута одиницею маси опромiнюваної речовини. Доза прямо пропорцiйна iнтенсивностi випромiнювання i тривалостi його дiї. Вона залежить також вiд енергiї частинок (квантiв) i природи опромiнюваної речовини. Інтенсивнiсть випромiнювання характеризується густиною потоку -числом частинок, якi проходять через площу в 1 см2γ-випромiнювани використовується позасистемна одиниця - рентген (Р). Проникаюча радiацiя небезпечна за своїми наслiдками для здоров'я людини. Маючи велику енергiю, гама-променi i нейтрони проникають глибоко в тканини органiзму i iонiзують їх, а це призводить до променевої хвороби. Проникаюча радiацiя уражає кровотворнi органи: кiстковий мозок, лiмфатичнi залози, селезiнку. Все це призводить до рiзкого зменшення кiлькостi лейкоцитiв i протистояння органiзму iнфекцiйним захворюванням. Зменшення кiлькостi еритроцитiв викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес, звертання кровi, а це в спою чергу призводить до крововиливу в товщi шкiри i слизових оболонках. Опромiнення може бути одноразовим i багаторазовим. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромiнення, одержану за першi чотиридоби. Доза опромiнення до 50-80 рентген, одержана за першi чотири доби, не викликає ураження i порушення працездатностi, за винятком деяких змiн в кровi. Опромiнення, отримане за час, що перевищує чотири доби, є багаторазовим (багатократним). В залежностi вiд отриманої дози радiацiї розрiзняють чотири ступенi променевої хвороби. Променева хвороба першого (легкого) ступеня виникає при загальнiй поглинутiй дозi випромiнювання 100-200 рентген. Інкубацiйний перiод може тривати два-три тижнi, пiсля чого вiдчувається загальна слабкiсть,перiодичне пiдвищення температури, почуття важкостi в головi. В кровi зменшується кiлькiсть бiлих кров'яних тiлець. Променева хвороба першого ступеня вилiковна. Променева хвороба другого (середнього) ступеня виникає при загальнiй поглинутiй дозi випромiнювання 200-400 рентген. Інкубацiйний перiод продовжується близько тижня. Симптоми захворювання вираженi яскравiше: важче нездужання, головнi болi, пiдвищена температура тiла. Кiлькiсть лейкоцитiв в кровi, особливо лiмфоцитiв, зменшується наполовину. При активному лiкуваннi одужання наступає через 1,5- 2 мiсяцi. Можливi смертельнi випадки до 20% всiєї кiлькостi хворих на променеву хворобу другого ступеня. Променева хвороба третього (тяжкого) ступеня виникає при загальний поглинутiй дозi 400-600 рентген. Інкубацiйний перiод триває; декiлька годин. Симптоми захворювання: тяжкий загальний стан, непритомнiсть, крововилив в шкiру i слизовi оболонки в областi ясен. Кiлькiсть лейкоцитiв, а потiм еритроцитiв i тромбоцитiв рiзко зменшується Внаслiдок ослаблення захисних функцiй органiзму виникають iнфекцiйнi захворювання. Якщо не проводити лiкування, то в 200 з 270 випадкiв настає смерть, часто вiд iнфекцiйних захворювань. Променева хвороба четвертого (дуже важкого) ступеня виникає при поглинутiй дозi бiльше 600 рентген. Внаслiдок такого опромiнення у людини дуже тяжкий стан. Якщо лiкування не проводити протягом двох тижнiв, то настає смерть. Проникаюча радiацiя, проходячи через рiзнi перепони, матерiали, послаблюється. Так, наприклад, проникаючу радiацiю послаблюють в два рази матерiали, якi мають таку товщину: вода - 23 см, свинець -2 см, сталь - 3 см, грунт - 14,4 см, цегла - 14,4 см, бетон - 10 см, глина утрамбована - 11 см. солома (сiно) - 192 см. Отже, бачимо, що захист вiд проникаючої радiацiї iснує. Необхiдно створити перепони дiї проникаючої радiацiї iз названих матерiалiв. Надiйним захистом сховища цивiльної оборони, протирадiацiйнi укриття, пiдвали, льохи, а також iншi пристосування, якi послаблюють проникаючу радiацiю Коефiцiєнт послаблення проникаючої радiацiї захисною спорудою можна розрахувати. Дiя проникаючої радiацiї на матерiали i обладнання залежить вiд виду випромiнювання, дози радiацiї, природи випромiнюваної речовини i умов навколишнього середовища. Найсильнiшою є дiя проникаючої радiацiї на електронне обладнання, фотоплiвки, обчислювальнi машини, оптичнi прилади. В матерiалах i елементах електронної технiки виникають тимчасовi (зворотнi) змiни електричних параметрiв. Найбiльш зазнають впливу проникаючої радiацiї напiвпровiдниковi прилади. Особливо небезпечним для них є нейтронне випромiнювання, яке проникає в глибину кристалiчної решiтки i утворює в нiй сумiшi. Порушення кристалiчної структури призводить до необоротних змiн, особливо в транзисторах. В них змiнюється коефiцiєнт пiдсилення i зворотнiй струм. Електролiтичнi i паперовi конденсатори також виходять з ладу: знижується напруга пробою опiр, змiнюється провiднiсть. Телевiзiйнi передаючi трубки i фотоелементи також виходять з ладу. Пiд дiєю гама-випромiнювання порушуються дiелектричнi властивостi iзоляцiйних матерiалiв. Інтенсивне опромiнення викликає потемнiння оптичних приладiв. Скло оптичних приладiв темнiє при дозах опромiнення в тисячi i десятки тисяч рентгенiв. Для пiдвищення стiйкостi роботи електронного обладнання в умовах дiї проникаючої радiацiї необхiдно використовувати захиснi екрани, радiацiйно стiйкi матерiали i деталi, а також автоматичнi вимикаючi пристрої. Радiоактивне зараження (забруднення) мiсцевостi i приземного шару атмосфери при ядерному вибусi. що в районi ядерного вибуху виникають великої потужностi потоки повiтря, спрямованi вгору i до його центру. Частинки грунту захоплюються цими потоками разом з конденсованими на них радiоактивними речовинами i потрапляють в хмару ядерного вибуху. (При ядерному вибусi велика частина радiоактивних речовин випаровується, а потiм конденсується на розплавлених частинках грунту). Хмара ядерного вибуху з великою швидкiстю пiднiмається на висоту, яка залежить вiд потужностi вибуху. Об'єм (розмiр) хмари ядерного вибуху внаслiдок рiзницi температур зовнiшнього i внутрiшнього повiтря збiльшується. При пiднiманнi на висоту температури стають рiвними i пiднiмання радiоактивної хмари припиняється. Наприклад, при вибусi потужнiстю 1 млн. тонн (1 мегатонна) швидкiсть пiднiмання радiоактивної хмари в першi 20с порiвнює 125 м/с, а в першi 6 хвилин до 16 м/с. В хмарi ядерного вибуху дуже багато радiоактивних частинок рiзних розмiрiв. Тiльки-но припинилося пiднiмання радiоактивної хмари, з неї починають випадати на поверхню територiї, де вона виникла i куди зноситься вiтром, радiоактивнi речовини. Виникає радiоактивне забруднення (зараження) мiсцевостi. Значення радiоактивного зараження як уражаючогофактора ядерного вибуху визначається тим, що високi рiвнi радiацiї можуть спостерiгатись не лише в районi вибуху, а й на великих вiдстанях вiд вибуху. Воно може досягати десяткiв i сотень кiлометрiв. Радiоактивне зараження мiсцевостi може бути небезпечним протягом декiлькох дiб, тижнiв i мiсяцiв пiсля ядерного вибуху. На мiсцевостi, яка потрапляє пiд радiацiйне зараження при ядерному вибусi, виникають двi дiлянки: вибуху i слiду хмари. частинок пiд дiєю сили тяжiння. Об'єм повiтряного простору, який займають радiоактивнi частинки, i випадають iз хмари ядерного вибуху, називається шлейфом. З початку з хмари випадають крупнiшi частинки, якi мають високий ступiнь активностi. Із збiльшенням вiдстанi вiд мiсця вибуху випадають дрiбнiшi частинки з меншим ступенем активностi. Внаслiдок випадання радiоактивних речовин на мiсцевостi виникають небезпечнi зони. Їх умовно можна подiлити на чотири зони: А,Б, В i Г. Зона А - зона помiрного радiоактивного зараження. Рiвень радiацiї на її зовнiшнiй межi - 8 Р/год, на внутрiшнiй - 80 Р/год. Доза випромiнювання до повного розпаду радiоактивних речовин на зовнiшнiй межi Д=40 Р, на внутрiшнiй - 400 Р. Площа зони А становить бiля 70-80% площi радiоактивного зараження. В зонi А роботи на виробничих пiдприємствах не зупиняють. На вiдкритiй мiсцевостi в серединi зони i її внутрiшнiй межi роботи припиняються. Населення дiє згiдно з режимом радiацiйного захисту, прийнятим для даної мiсцевостi i рiшенням начальникiв i штабу ЦО. Зона Б - зона сильного радiоактивного зараження. Рiвень радiацiї на зовнiшнiй межi- 80 Р/год, на внутрiшнiй - 240 Р/год. Доза випромiнювання до повного розпаду радiоактивних речовин на зовнiшнiй межi - 400 Р, а внутрiшнiй - 1200 Р. Площа зони Б становить бiля 10% площi радiоактивного зараження. В зонi Б роботи на виробничих пiдприємствах припиняються на 1 добу i бiльше - згiдно з режимом радiацiйного захисту, прийнятим до даної територiї, а також згiдно з рiшенням керiвництва ЦО (начальникiв ЦО областi, району, штабiв ЦО). Зона В - 1200 Р, на внутрiшнiй - 4000 Р. Площа зони В становить бiля 8-10% площi радiоактивного зараження мiсцевостi Для захисту населення вiд радiацiйного опромiнення використовуються сховища i протирадiацiйнi укриття, а також засоби iндивiдуального захисту органiв дихання. Роботи на промислових пiдприємствах припиняються на 1-4 доби i бiльше – згiдно з режимом радiацiйного захисту i рiшенням керiвництва цивiльної оборони. Зона Г - зона надзвичайно небезпечного зараження. На зовнiшнiй межi зони Г рiвень радiацiї 800 Р/год, а доза випромiнювання до повного розпаду радiоактивних речовин - 4000Р. Роботи в зонi Г припиняються, населення укривається в сховищах i протирадiацiйних укриттях i дiє згiдно з вказiвками керiвникiв ЦО, якi передаються через штаби ЦО. Рiвнi радiацiї на зовнiшнiх i внутрiшнiх межах зон радiоактивного зараження взятi через одну годину пiсля ядерного вибуху. Вiдомо, що процес безперервного розпаду радiоактивних речовин викликає спад рiвнiв радiацiї протягом певного часу. Особливо рiзко зменшується рiвень радiацiї в першу годину пiсля ядерного вибуху. Електромагнiтний iмпульс ядерного вибуху. прийнято називати електромагнiтним iмпульсом (ЕМІ). Уражаюча дiя ЕМІ обумовлена виникненням напруг i струмiв в матерiалах, що проводять струм. Генерацiя ЕМІ виникає у зв'язку з взаємодiєю гама-квантiв i нейтронiв з газом, який знаходиться на фронтi ударної хвилi i навкруги неї. Важливе значення має виникнення асиметрiї в розподiлi електричних зарядiв, якi виникають в просторi. Це пояснюється особливостями розповсюдження гама-випромiнювання i утворення електронiв. При наземному або низькому повiтряному ядерному вибусi гама-кванти, якi виходять з зони ядерних реакцiй, вибивають iз атомiв повiтря швидкi електрони. Швидкi електрони летять в напрямку руху гама-квантiв з швидкiстю свiтла (З·108 м/с), а позитивнi iони залишаються на мiсцi. Внаслiдок такого розподiлу електричних зарядiв в просторi утворюються елементарнi електричнi магнiтнi поля ЕМІ. При наземному i при низькому ядерних вибухах уражаюча дiя ЕМІ розповсюджується на вiдстань декiлькох кiлометрiв вiд центру вибуху. При висотному ядерному вибусi утворюються поля ЕМІ в зонi вибуху i на висотi 20-40 км рiд поверхнi землi. ЕМІ в зонi вибуху утворюються за рахунок швидких електронiв, якi виникають внаслiдок взаємодiї гама-квантiв ядерного вибуху з матерiалом оболонки боєприпасу i рентгенiвського випромiнювання з атомами розрiдженого повiтряного простору. Гама-випромiнювання, яке розповсюджується в напрямку землi, починає поглинатись в бiльш щiльних шарах атмосфери на висотах 20-40 км, вибиваючи з атомiв повiтря швидкi електрони. Внаслiдок роздiлення i пересування позитивних i негативних: зарядiв в цiй областi вибуху, а також при взаємодiї зарядiв з геомагнiтним полем Землi виникає електромагнiтне випромiнювання. Нейтронна зброя. Нейтронна зброя - це рiзновиднiсть ядерної зброї. Вона складається iз нейтронного боєприпасу i засобiв доставки його до цiлi. В склад нейтронного боєприпасу входить атомний детонатор, заряджений матерiалом, що подiляється (ураном або плутонiєм) i визначеною кiлькiстю тяжких iзотопiв водню-трiтiю i дейтерiю. Для дiї нейтронного боєприпасу достатньо, щоб прореагувало всього 12 г дейтерiєвотрiтiєвої сумiшi. Далi процес розвивається таким чином: при пiдривi атомного детонатора виникає високий тиск i температура i виникають умови для термоядерної реакцiї синтезу ядер трiтiю i дейтерiю. При цьому основна доля енергiї, яка звiльнюється в ходi реакцiї, передається нейтронам i вони виходять назовнi. Таким чином, основною особливiстю дiї нейтронного боєприпасу є летючi нейтрони, а не ударна хвиля i свiтлове випромiнювання, якi також мають мiсце. Нейтрони i гама-променi при вибусi дiють одночасно. Ядернi мiнi- Поряд з потужною ядерною зброєю виготовляється ядерна мiнi-бомба, яку називають "атомний рюкзак". Нею можна руйнувати вiйськовi об'єкти, промисловi пiдприємства, тунелi, населенi пункти та iнше. Така бомба має потужнiсть 1 кiлотонну, розмiри цилiндра: дiаметр - 30 см, висота - 65 см. Переноситься в рюкзацi. При вибусi такої бомби утворюється вогненна куля дiаметром 105 м. Люди, якi знаходяться на вiдкритiй мiсцевостi можуть отримати смертельну дозу опромiнення на вiдстанi до 1,5-км. При швидкостi вiтру 16 км/год на осi радiоактивного слiду рiвень радiацiї буде таким: на вiдстанi вiд центру вибуху бiля 7,5 км - 500 р/год. Надмiрний тиск на вiдстанi 100 м - 700 кПа, 160 м - 280 кПа, 850 м - 14 кПа. Дерев'янi будiвлi руйнуються в радiусi 850 м, цеглянi - 600 м, багатоповерховi - 250 м. ХІМІЧНА ЗБРОЯ Хiмiчна зброя - один iз видiв зброї масового ураження. Уражаюча дiя базується на використаннi бойових токсичних хiмiчних речовин. До бойових токсичних хiмiчних речовин вiдносяться отруйнi речовини (ОР) i токсини, якi дiють на органiзм людини, а також фiтотоксиканти, якi уражають рослини. Фiтотоксиканти призначенi, в основному, для знищення сiльськогосподарських рослин з метою позбавлення противника продовольчої бази i пiдриву вiйськово-економiчного потенцiалу. Засобами доставки хiмiчної зброї до об'єктiв ураження є лiтаки, ракетна артилерiя, засоби iнженерних i хiмiчних вiйськ. Основою хiмiчної зброї є ОР, якi використовуються для заповнення хiмiчних боєприпасiв. Отруйнi речовини - це хiмiчнi сполуки, для яких характернi фiзико-хiмiчнi властивостi, що уражають незахищених людей, тварин, а також заражають повiтря, воду, продукти харчування, фураж, мiсцевiсть, технiку, обладнання. ОР заповнюються в авiацiйнi бомби, артилерiйськi снаряди, мiни, бойовi частини ракет, виливнi авiацiйнi прилади, димовi шашки, гранати i iншi хiмiчнi боєприпаси. ОР уражає органiзм незахищеної людини. Основнi шляхи проникнення в органiзм: через дихальнi шляхи, шкiру, шлунково-кишковий тракт, кров'яний потiк, поранення зараженими предметами. Крiм того, ураження наступають внаслiдок вживання заражених продуктiв харчування i води. В бойовий стан ОР переводяться при використаннi хiмiчної зброї. В момент її використання виникає хмара зараженого повiтря. При застосуваннi низьколетючих рiдких ОР утворюється хмара зараженого повiтря, до складу якого входить грубодисперсний аерозоль, що розповсюджуючись пiд дiєю вiтру i, осiдаючи на рiзнi поверхнi, заражає їх. При використаннi ОР, якi переходять в пару, виникає хмара пари i тонкодисперсного аерозолю, якi на шляху розповсюдження дiють на незахищених людей, уражаючи їх через органи дихання. Ступiнь небезпеки уражень через органи дихання залежить вiд концентрацiї пари ОР в повiтрi, характеру i iнтенсивностi фiзичного навантаження i часу перебування людей в зараженiй атмосферi. Ступiнь небезпеки уражень через шкiру залежить вiд початкової щiльностi зараження вiдкритих дiлянок тiла i одягу аерозольними частинками i краплями ОР. Всi ОР являють собою хiмiчнi сполуки i мають хiмiчнi назви, наприклад: iприт, зарин, фосген, адамсiт. Крiм того, ОР можуть мати шифри, якими маркують хiмiчнi боєприпаси i тару пiд них. Агрегатний стан ОР . Вiдомi ОР являють собою рiдину, газ або тверду речовину. Деякi ОР, наприклад, хлорцiан i фосген, являють собою газ, а в хiмiчних боєприпасах перебувають в рiдкому станi. - це можливiсть їх в сумiшi з однiєю або декiлькома речовинами утворювати однорiднi системи-розчини. Розчиннiсть ОР у водi може призвести до зараження джерел води на довгий час. Густина ОР - це кiлькiсна мiсткiсть даної отруйної речовини в одиницi об'єму ОР, густина яких бiльша вiд густини води, проникають в глибину водоймища i заражають його. Гiдролiз ОР уражаюча дiя пiсля використання. Гiдролiтичнiй дiї сприяють дощ, вологiстьгрунту, роса. - фiзична характеристика ОР, яка визначає їх летючiсть i стiйкiсть на мiсцевостi, технiцi, предметах. Тиск насиченої пари залежить вiд природи ОР i температури. При данiй температурi тиск насиченої нари ОР - величина постiйна. Летючiсть ОР - це здатнiсть даної ОР переходити в стан пари. Кiлькiсною характеристикою летючостi є максимальна концентрацiя пари ОР при данiй температурi. Чим нижча летючiсть, тим довшою буде уражаючадiя. Максимальна концентрацiя ОР - це кiлькiсть насиченої пари ОР в одиницi об'єму при данiй температурi в замкнутiй системi, коли рiдка i газоутворююча фази перебувають в рiвновазi. Температура кипiння i плавлення ОР - це характеристика фiзичних властивостей ОР, на основi котрих оцiнюється можливiсть-використання противником даної ОР i тривалiсть її уражаючої дiї. - є в'язкiсть, тим бiльшi краплини ОР i тим бiльшою є тривалiсть уражаючої дiї. Токсикологiчнi характеристики отруйних речовин . Токсичнiсть ОР - це їх можливiсть уражати органiзм людини Токсичнiсть проявляється при контактi ОР з органiзмом i виникненнi ефекту ураження. Ураження може бути мiсцеве, загальне i одночасне при дiї i мiсцевого, i загального. Мiсцеве ураження виникає в мiсцi контакту ОР з тканинами органiзму (ураження шкiри, органiв дихання, очей). Загальне ураження виникає внаслiдок попадання ОР в кров через шкiрнi покриви або через шляхи дихання (iнгаляцiйна токсичнiсть). Токсичнiсть визначається кiлькiстю речовини, яка призводить до ураження, i характером токсичної дiї на органiзм. Токсична доза (токсодоза) ОР - це кiлькiсть речовини (доза), яка призводить до певного уражаючого ефекту. Токсодоза вiдповiдає певному ефекту ураження i приймається рiвною: —при iнгаляцiйних ураженнях добутку середньої концентрацiї ОР в повiтрi на час перебування людини в зараженому середовищi; —при шкiрних ураженнях - масi рiдкої ОР, яка викликає певний ефект ураження при попаданнi на шкiру. Для характеристики токсичностi ОР при дiї на людину через органи дихання визначенi такi токсодози: середня порогова токсичнiсть - це токсичнiсть, при котрiй з'являються початковi симптоми у 50% уражених. Середня токсичнiсть - це токсодоза, яка виводить з ладу 50 % уражених. Середня смертельна токсодоза - це токсодоза, яка призводить до 50 % смертельних випадкiв серед всiх уражених. Інгаляцiйнi токсичнi дози вимiрюються в грамах (мiлiграмах) в хвилину (секунду) на кубiчний метр або лiтр: г хв/м3 , г с/м3 , мг хв/л. Ступiнь токсичностi ОР шкiрно-резорбтивної дiї оцiнюється середньою смертельною токсодозою, яку прийнято вимiрювати в мiлiграмах на людину (мг/люд) або в мiлiграмах на кiлограм (мг/кг). Широкого розповсюдження набула класифiкацiя ОР по тактичному призначенню i фiзiологiчнiй дiї на органiзм. За тактичним призначеннямОР подiляються за характером їх уражаючої дiї на смертельнi, тi, щотимчасово виводять з ладу i подразнюючi. За фiзiологiчною дiєю наорганiзм ОР подiляються на нервово-паралiтичнi, шкiрно-наривнi,загальноотруйнi, задушливої дiї, психохiмiчнi i подразнюючi. По швидкостiураження ОР подiляються на швидкодiючi i повiльнодiючi. ШвидкодiючiОР не мають iнкубацiйного перiоду. Вони за декiлька хвилин призводятьдо втрати працездатностi або до смертi (зарiн, зоман, синильна кислота,хлористий цiан i iншi). Повiльнодiючi ОР - це ОР, якi мають iнкубацiйнийперiод i призводять до ураження через деякий час ( ВІ-iкс, iприт, фосген таiншi). В залежностi вiд тривалостi зберiгання, можливостi уражатинезахищених людей i мiсцевiсть ОР подiляються на двi групи: стiйкi iнестiйкi. Стiйкi ОР - це такi, уражаюча дiя котрих зберiгається протягом декiлькохгодин i дiб (ВІ-iкс, зоман i iн.). Нестiйкi ОР - це такi, уражаюча дiя котрих зберiгається декiлька десяткiв хвилин пiсля їх використання. В залежностi вiд значимостi отруйних речовин в арсеналi сучасної хiмiчної зброї їх подiляють на двi групи: табельнi i резервнi. Табельнi ОР виготовляються у великих кiлькостях i є на озброєннi багатьох армiй. Резервнi ОР - це токсичнi речовини, якi в даний час не виготовляються, але при необхiдностi їх може виготовити хiмiчна промисловiсть. (район її використання) i територiя, над якою розповсюдилась хмара зараженого повiтря з уражаючими концентрацiями. Осередок хiмiчного ураження - це територiя, в межах котрої внаслiдок дiї хiмiчної зброї виникли масовi ураження людей,сiльськогосподарських тварин i рослин. БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ сiльськогосподарських тварин i рослин, а в деяких випадках для псування вiйськової технiки, зброї, оснащення. Уражаюча дiя бiологiчної зброї базується на використаннi в першу чергу хвороботворних властивостей патогенних мiкробiв i токсичних продуктiв їх життєдiяльностi. Потрапивши в органiзм людини або тварини в дуже малiй кiлькостi, хвороботворнi мiкроби i їх токсичнi продукти призводять до виникнення дуже важких iнфекцiйних захворювань, якi закiнчуються при вiдсутностi своєчасного лiкування тривалим лiкуванням або смертю. Уражаюча дiя бiологiчної зброї проявляється не зразу, а через деякий час (iнкубацiйний перiод). Вона залежить вiд виду i кiлькостi хвороботворних мiкробiв або токсинiв, якi потрапили в органiзм, i вiд фiзичного стану людини. Найчастiше iнкубацiйний перiод продовжується вiд 2 до 5 дiб. Протягом цього перiоду люди зберiгають працездатнiсть. Деякi захворювання, що виникли внаслiдок ураження (чума, натуральна вiспа) можуть потiм передаватись вiд уражених здоровим людям через повiтря, укуси кровососних комах i iншими шляхами. Цi захворювання називаються контагiозними. Захворювання, якi називаються неконтагiозними (сибiрка, туляремiя i iншi) вiд хворих людей до здорових практично не передаються. Бiологiчна зброя має сильну психологiчну дiю на людину. Наявнiсть реальної загрози застосування противником бiологiчної зброї i виникнення серед людей iнфекцiйних захворювань викликають страх, панiчнi настрої, понижують боєздатнiсть вiйськ, дезорганiзують роботу тилу. Види i основнi властивостi бiологiчних засобiв . захворювань. До бiологiчних агентiв вiдносять: — генетичний матерiал-молекули iнфекцiйних нуклеїнових кислот, одержаний з мiкробiв (вiрусiв). Для знищення посiвiв зернових, технiчних i iнших сiльськогосподарських культур можуть використовувати мiкроби, якi призводять до хвороби культурних рослин, а також комах - найнебезпечнiших шкiдникiв сiльськогосподарських рослин. Патогеннi мiкроорганiзми вони подiляються на класи, iз яких, крiм вiрусiв, найбiльше значення мають бактерiї, рiккетсiї i грибки. Розмiри їх вiд 0,5 до 8-10 мкм. Розмножуються простим поперечним дiленням. Через кожнi 30 хв. виникають двi самостiйнi клiтини. Пiд дiєю прямих променiв сонця, дезинфiкуючих речовин i високої температури (бiльше 60°С) бактерiї гинуть. До низьких температур малочутливi i добре витримують температуру до мiнус 25 0 С i бiльше. Деякi види бактерiй для виживання в небезпечних умовах покриваються захисною капсулою або перетворюються в спору, яка має високу стiйкiсть до дiї зовнiшнього середовища. Патогеннi бактерiї є причиною iнфекцiйних захворювань людей, сiльськогосподарських тварин чумою, сибiркою, сапом. Однiєю iз груп бактерiоподiбних мiкроорганiзмiв являються рiккетсiї. Це маленькi клiтини-палички розмiром вiд 0,4 до 1 мкм. Розмножуються поперечним бiнарним дiленням в клiтинах живої тканини. Вони не утворюють спор, достатньо стiйкi до висушення, заморожування i дiї вiдносно високих температур (до 50°С). Рiккетсiї є причиною тяжких захворювань людей на сипний тиф, плямисту пропасницю Скалистих гiр, Ку-пропасницю. Грибки - це одно- або багатоклiтиннi органiзми, якi вiдрiзняються вiд бактерiй складнiшою будовою i способом розмноження. Спори грибкiв стiйкi до висушування, дiї променiв сонця i дезинфiкуючих засобiв. Захворювання, якi виникають внаслiдок дiї грибкiв, характеризуються ураженням внутрiшнiх органiв, важким i затяжним протiканням. Це такi важкi iнфекцiйнi захворювання людей, як кокцидiодемiкоз, гiстоплазмоз i iншi глибокi мiкози. - це велика група бiологiчних агентiв, якi не мають клiтинної структури. Розвиваються i розмножуються тiльки в живих клiтинах, використовуючи для цього їх бiосинтетичний апарат. Розмiри вiрусiв вiд 0,02 до 0,4 мкм. Бiльшiсть iз них погано переносять висушування, ультрафiолетове опромiнювання, а також температуру вище 60 0 С i дiю дезинфiкуючих засобiв - формалiну, хлорамiну i iнших. Патогеннi вiруси є причиною багатьох важких i небезпечних захворювань людей, сiльськогосподарських тварин i рослин. До таких захворювань вiдносяться: натуральна вiспа, ящур, пропасниця долини Рiф, тропiчнi пропасницi i iншi. Для ураження сiльськогосподарських тварин можуть використовуватись збудники захворювань, якi небезпечнi як для тварин так i для людей (сибiрка, ящур, пропасниця долини Рiф i iншi) або уражаючi тiльки тварин (чума i iншi епiзоотичнi захворювання). Для ураження сiльськогосподарських рослин можливе використання збудникiв лiнiйної стеблової ржi пшеницi, пiрiкулярiозу рису, фiтофторозу картоплi i iнших вiрусних i грибкових захворювань культурних рослин. Для псування запасiв продовольчих продуктiв, нафтопродуктiв, оптичних приладiв, електронного i iншого вiйськового обладнання передбачене використання бактерiй i грибкiв, якi викликають, наприклад, швидке розкладання нафтопродуктiв, iзоляцiйних матерiалiв, окислення контактiв електричних схем, корозiю. Все це призводить до рiзних порушень i передчасного виходу з ладу електронної i оптичної апаратури, озброєння i вiйськової технiки. Заходи застосування бiологiчної зброї. Заходи бойового застосування бiологiчної зброї базуються на здатностi патогенних мiкробiв проникати в органiзм людини наступними шляхами: з повiтрям через органи дихання, з водою i продуктами харчування, через ушкоджену шкiру внаслiдок укусiв зараженими кровососними членистоногими, через слизовi оболонки рота, носа, очей, а також через пошкодженi шкiрнi покриви. Враховуючи шляхи попадання бiологiчних засобiв в органiзм людини заходами бойового застосування вважають наступнi: —диверсiйний захiд - зараження бiологiчним засобами повiтря i води диверсiйним оснащенням. Для застосування бiологiчної зброї можуть використовуватись авiацiйнi бiологiчнi бомби, ракети, артилерiйськi снаряди, мiни i iнше озброєння. Використання бiологiчної зброї передбачає масове ураження людей, дезорганiзацiю роботи важливих об'єктiв економiки тилу в цiлому. повiтря, уламки боєприпасiв, а також комах, клiщiв. Проби надсилають для дослiдження в лабораторiї медичної i ветеринарної служби або в лабораторiї санепiдемстанцiй. Внаслiдок застосування бiологiчної зброї виникають зони i осередки бiологiчного ураження. Зона бiологiчного зараження - це район, який заражений бiологiчними засобами в кiлькостi, небезпечнiй для населення. Осередком бiологiчного ураження називається територiя, на якiй внаслiдок застосування противником бiологiчної зброї наступили масовi ураження людей, сiльськогосподарських тварин i рослин. Вiн може виникати як в зонi зараження, так i внаслiдок розповсюдження iнфекцiйних захворювань за межами зони зараження. Для припинення розповсюдження iнфекцiйних захворювань, локалiзацiї i лiквiдацiї зон i осередкiв бiологiчного ураження керiвництвом цивiльної оборони (держави, областi, району) встановлюється карантин або обсервацiя. Карантин - це система протиепiдемiчних i режимних заходiв, якi спрямованi на повну iзоляцiю осередку ураження i лiквiдацiю в ньому iнфекцiйних захворювань. На зовнiшнiх кордонах району встановлюється озброєна охорона, органiзовується комендантська служба i патрулювання, регулюється рух. Забороняється вихiд людей, вивiз речей, продуктiв харчування. Вхiд в район карантину дозволяється спецiальним формуванням цивiльної оборони i медичному персоналу для надання допомоги в лiквiдацiї наслiдкiв застосування бiологiчної зброї. У випадку, коли встановлений вид збудника захворювань не вiдноситься до групи особливо небезпечних iнфекцiйних захворювань i вiдсутня загроза масових захворювань, карантин замiнюється обсервацiєю. Обсервацiя передбачає проведення лiкувально-профiлактичних iзоляцiйних заходiв, спрямованих на припинення розповсюдження iнфекцiйних захворювань. До режимних заходiв в районi обсервацiї вiдносяться: —максимальне обмеження в'їзду i виїзду, —заборона вивозу речей, якi не пройшли знезаражування, —пiдсилення медичного контролю за продуктами харчування i водою, зменшення руху по зараженiй територiї i iншi заходи. В зонах бiологiчного зараження i осередках бiологiчного ураження з самого початку їх виникнення проводяться заходи по знезаражуванню (дезинфекцiя), а також знищенню комах i гризунiв (дезинсекцiя i дератизацiя). НОВІ ВИДИ ЗБРОЇ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ Новими видами зброї масового ураження є. радiочастотна, радiологiчна, iнфразвукова, геофiзична i променева зброя. Радiочастотна зброя - це такi засоби ураження, дiя котрих полягає у використаннi електромагнiтних випромiнювань надвисокої або надзвичайно низької частот. Дiапазон надвисоких частот знаходиться в межах вiд 300 мГц до 30 гГц. До надзвичайно низьких частот вiднесенi частоти, коливання яких менше 100 Гц. Радiочастотна зброя дiє на живi органiзми. Вона викликає порушення роботи центральної нервової системи, мозку, серця, кровоносної системи. Радiочастотнi випромiнювання дiють також на психiку людини, порушують сприйняття i використання iнформацiї про навколишню дiйснiсть, викликають слуховi галюцинацiї, перекручують мовнi повiдомлення, якi вводяться в свiдомiсть людини. Бойовими комплексами радiочастотної зброї є генератори надвисоких частот або надзвичайно низьких частот з антенами напрямленої дiї. Такi комплекси можуть бути наземного, повiтряного i космiчного базування. Радiологiчна зброя. Радiологiчна зброя вiдноситься до зброї масового ураження. Її дiя базується на використаннi бойових радiоактивних речовин. Цi радiоактивнi речовини виготовляють у виглядi розчинiв або порошкiв, якi мають в своєму складi радiоактивнi iзотопи хiмiчних елементiв i їм властиве iонiзуюче випромiнювання. Іонiзуючi випромiнювання, дiючи на тканини органiзму людини, призводять до їх руйнування, викликають у людини променеву хворобу або ураження окремих органiв. Внаслiдок такої дiї через деякий час, а дуже часто i зразу, людина занедужує, порушується працездатнiсть. Людина потребує медичної допомоги i тривалого лiкування. Дiю радiологiчної зброї можна порiвняти iз дiєю радiоактивних речовин, якi виникають при аварiях на атомних електростанцiях з викидом радiоактивних речовин або вибусi ядерного боєприпасу. Навколишнє середовище забруднюється i викликає згубнi наслiдки для тварин i рослин. Основним джерелом радiологiчної зброї служать вiдходи, якi утворюються при роботi ядерних реакторiв. Використання радiологiчної зброї може здiйснюватись в розпилювачах авiацiйних приладiв, авiацiйних бомб, безпiлотних лiтакiв, артилерiйських снарядiв i iнших боєприпасiв. Інфразвукова зброя. Інфразвукова зброя - це зброя масового ураження. В її основу покладене напрямлене випромiнювання потужних iнфразвукових коливань з частотою нижче 16 Гц. Такi коливання дiють на нервову систему, порушують роботу шлунка, викликають бiль голови i внутрiшнiх органiв, порушують ритм дихання. При дуже великих потужностях випромiнювання i дуже малих частотах виникає блювота, запаморочення, втрачається свiдомiсть. Інфразвукове випромiнювання викликає порушення контролю за своїми дiями, страх, панiку. Для генерування iнфразвуку можуть використовуватись реактивнi двигуни з резонаторами i вiдбивачами звуку i iншi спецiально виготовленi засоби. Геофiзична зброя. Геофiзична зброя - це сукупнiсть рiзних засобiв, якi дозволяють використовувати у вiйськових цiлях руйнiвнi дiї неживої природи шляхом штучного викликання змiн фiзичних властивостей i процесiв, якi виникають в атмосферi, гiдросферi i лiтосферi Землi. Руйнiвна дiя багатьох природних процесiв базується на їх потужнiй енергiї. Можливi заходи активної дiї на геофiзичнi процеси, якi передбачають здiйснення в сейсмонебезпечних районах штучних землетрусiв, ураганiв, вогненних бур, гiрських обвалiв, снiгових лавин, оповзнiв, потужних приливних хвиль типу цунамi i т п. Дiючи па процеси в нижнiх шарах атмосфери, можна викликати проливнi дощi, град, тумани. Утворюючи затори на рiчках i каналах, викликають повенi, затоплення, порушення судноплавства, руйнування гiдроспоруд. Вивчається можливiсть змiни температури повiтря шляхом розпилення речовин, якi поглинають енергiю сонця, зменшуючи кiлькiсть опадiв. Зруйнування шару озону в атмосферi дає можливiсть спрямувати в райони, зайнятi противником, космiчнi променi i ультрафiолетове випромiнювання сонця. Для дiї на природнi процеси можуть використовуватись хiмiчнi речовини: йодисте срiбло, карбомiд, тверда вуглекислота, вугiльний порох, сполуки брому, фтору i iншi. Можливе використання потужних генераторiв електромагнiтних випромiнювань, теплових генераторiв i iнших технiчних засобiв. Променева зброя. Променева зброя видами променевої зброї є лазерна i пучкова. Лазери являють собою потужнi випромiнювачi електромагнiтної енергiї оптичного дiапазону, якi називаються квантовими оптичними генераторами. Принцип роботи лазера базується на взаємодiї електромагнiтного поля з електронами, якi входять в склад атомiв i молекул робочої речовини. Випромiнювання лезерiв когерентне, воно має постiйну рiзницю фаз мiж коливаннями. Воно розповсюджується в середовищi вузьконапрямленим променем i характеризується високою концентрацiєю енергiї. В залежностi вiд робочої речовини лазери бувають: газовi, напiвпровiдниковi, рiдиннi, твердотiлi. В газових лазерах використовують неон, аргон i iншi гази або пару, наприклад, пару кадмiю. В напiвпровiдниковому лазерi в якостi робочої рiдини використовують арсенiд галiю, який має властивостi напiвпровiдника. Рiдинними речовинами лазерiв є речовини органiчних барвникiв або неорганiчних солей рiдкiсних металiв. В твердотiлих лазерах використовують рубiн або скло в сумiшi з рiдкоземельними елементами, а також дiелектрики. Основними елементами лазерiв, крiм робочої речовини, є джерело накачки i оптичний резонатор. Уражаюча дiя лазерного променя - нагрiвання до високих температур матерiалiв об'єкту опромiнення, їх розплавлення i навiть , випаровування. Пошкоджуються елементи обладнання на виробничих пiдприємствах i технiцi, у людей виникають опiки шкiри i сiткiвки очей. Лазерний промiнь не має видимих ознак (вогню, диму, звуку), дiє приховано. В туманi, при випаданнi опадiв, забрудненнi атмосфери дiя лазера значно знижується. Використання лазерної зброї з найбiльшою ефективнiстю можна досягти в космiчному просторi для знищення мiжконтинентальних балiстичних ракет i штучних супутникiв Землi. Пучкова зброя. Рiзновиднiстю променевої зброї є пучкова зброя . Основним уражаючим фактором є гостроспрямований пучок насичених енергiєю заряджених або нейтральних частинок (електронiв, протонiв, нейтральних атомiв водню), якi розганяються до великої швидкостi. Потужний потiк енергiї утворює на об'єктi механiчнi ударнi нагрузки, iнтенсивну теплову дiю i iнiцiює короткохвильовi електромагнiтнi випромiнювання (типу рентгенiвських). Об'єктами ураження можуть бути люди, крилатi ракети, лiтаки, наземна технiка, штучнi супутники Землi, мiжконтинентальнi балiстичнi ракети, радiоелектронне обладнання. Бойовi комплекси пучкової зброї можуть виготовлятись в варiантах наземного, морського i космiчного базування. Заключення Шановнi студенти ,якщо у вас виникають запитання по данiй темi, то задавайте їх менi. Я з радiстю вiдповiм на всi вашi запитання. Якщо бiльше нема запитань, то я дам вам завдання на самостiйну пiдготовку. На самостiйну пiдготовку виноситься бiльш докладнiше вивчення нових видiв зброї масового ураження. Керiвник заняття: П.І. Б. Бiланич Р. М.