Реферат/сочинение: "Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)"

Бойове застосування та управлiння дiями аеромобiльних пiдроздiлiв (частин, з’єднань)

ПОСІБНИК

ВИПУСКНИКУ АКАДЕМІЇ

Бойове застосування та управлiння дiями

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

АЕМВ – аеромобiльнi вiйська;

АЕМД – аеромобiльнi дiї;

АЕМУДД – аеромобiльнi ударнi дiї;

АЕМПТД – аеромобiльнi патрульнi дiї;

АЕМПШД – аеромобiльнi пошуковi дiї;

БКС – багатокупольна парашутна система;

БПС – безплатформова парашутна система;

ВПС-8 – витяжна парашутна система;

ВРД – вихiдний район для десантування;

ВТА – вiйськова транспортна авiацiя;

ВТЗ – високоточна зброя;

ДРД – десантно-рейдовi дiї;

ДУД – десантно-ударнi дiї;

ДШД – десантно-штурмовi дiї;

ЗКП – замок крiплення платформи;

ПВС-500 – парашутно-вантажна система на 500 кг;

ПДК – повiтрянодесантний комплекс;

ПДСБ – парашутна система для десантування рiдини в бочцi;

ПДТ – повiтрянодесантна технiка;

ПДТР-120 – парашутно-десантна тара для рiдини на 120 л;

ПРП – примусове розкриття парашуту;

РЕБ - радiоелектронна боротьба;

ТПД – тактичний повiтряний десант;

ППДММ – подовжений парашутно-десантний м’який мiшок;

ВСТУП

- поширення застосування новiтнiх систем озброєння та вiйськової технiки, високоточної зброї, засобiв повiтряного нападу, розвiдки та РЕБ, новiтнiх iнформацiйних технологiй;

- ураження вiйськ (сил), об'єктiв тилу, економiки, комунiкацiй на всiй територiї протидiючих сторiн;

- високоманевровi (мобiльнi) дiї вiйськ (сил) на розрiзнених напрямах з широким застосуванням сил швидкого реагування, аеромобiльних та повiтрянодесантних вiйськ, десантiв та вiйськ спецiального призначення.

Досвiд останнiх десятилiть, за час яких у свiтi трапилось кiлька десяткiв локальних вiйн i збройних конфлiктiв, переконливо свiдчить, що мобiльнi дiї вiйськ у ходi сучасної вiйни стають однiєю iз головних умов успiху. За поглядами воєнних фахiвцiв таких розвинутих у воєнно-технiчному вiдношеннi країн як США, ФРН, Францiя та Великобританiя, мобiльнi дiї являються обов'язковим компонентом сучасної операцiї, бойових дiй та бою, а здатнiсть їх вести – ознакою високого рiвня технiчного розвитку i доказом професiйної майстерностi органiв управлiння та вiйськ.

має державне значення так, як нерозривно пов'язане iз вирiшенням проблеми забезпечення нацiональної безпеки держави.

РОЗДІЛ 1. АЕРОМОБІЛЬНІ ТА ПОВІТРЯНОДЕСАНТНІ ВІЙСЬКА. ЕТАПИ СТВОРЕННЯ, РОЗВИТОК ТА ПЕРСПЕКТИВИ

На раннiх стадiях розвитку воєнного мистецтва оперативна мобiльнiсть забезпечувалась пересуванням пiхоти у пiшому порядку, перевезенням її на гужових возах i парусних судах. Найбiльшу мобiльнiсть на полi бою та за його межами на той час мала кавалерiя. З появою механiчних засобiв пересування (паровозiв, пароплавiв, автомобiлiв, лiтакiв тощо) технiчною основою оперативної мобiльностi стають рiзнi види транспорту. Пiдвищення оперативної мобiльностi досягалось також за рахунок змiни структури збройних сил, видiв та родiв вiйськ, створенням нових вiйськових формувань, якi мали бiльш високi маневровi можливостi. Крiм того, для досягнення високої мобiльностi, у оперативному шикуваннi вiйськ створювались новi елементи такi, як ешелон розвитку прориву, оперативно-маневровi групи, кiнно-механiзованi групи та iншi. Їх основу складали самi мобiльнi формування того часу – кавалерiйськi та танковi. Для швидкого переносу зусиль у глибину оборони противника та для допомоги вiйськам, якi наступають з фронту широке застосування отримали повiтрянi десанти.

десантiв у майбутнiй вiйнi, обґрунтував перспективнiсть повiтрянодесантних вiйськ.

З появою ранцевого парашута Г.Є Котельникова, з’явилась реальна мож-ливiсть доставки у короткi термiни парашутним способом в тил противника вiйськових формувань для виконання бойових завдань, лiтаками без їх посадки на аеродроми. 2 серпня 1930 року вперше у свiтi в СРСР на навчаннях Московського вiйськового округу був висаджений повiтряний десант парашутним способом. У подальшому повiтрянi десанти у кiлькостi вiд декiлькох сотень до декiлькох тисяч десантникiв зi зброєю, спорядженням та бойовою технiкою висаджувались практично на всiх навчаннях i маневрах у ходi яких продовжувалось удосконалення виучки особового складу повiтрянодесантних частин щодо десантування парашутним, посадочним i комбiнованим способами та дiй у тилу противника в ходi виконання бойових завдань.

Використання парашута для десантування особового складу призвело до появи нового елементу оперативної побудови вiйськ – повiтряного десанту, та нової форми спiльних операцiй – повiтрянодесантної операцiї.

Нiмеччина вперше застосувала свої повiтрянодесантнi вiйська. У ходi другої свiтової вiйни найбiльш широко нiмецькi повiтрянодесантнi вiйська застосовувались пiд час захоплення Норвегiї, Бельгiї, Голландiї та острова Крiт.

На початку 1940 року США, а з липня 1940 року Великобританiя приступили до формування своїх повiтрянодесантних вiйськ i вже у серпнi 1944 року англо-американське командування iз дiючих у Європi повiтрянодесантних вiйськ створило 1-у повiтрянодесантну армiю союзникiв у складi двох повiтрянодесантних корпусiв – американського та англiйського, якi мали вiдповiдно три американськi (17, 82, 101) i двi англiйськi (1, 6) повiтрянодесантнi дивiзiї, одну-двi окремi повiтрянодесантнi бригади i, крiм того, французькi та польськi парашутнi частини а також вiйськово-транспортну авiацiю. Найбiльш крупнi повiтрянодесантнi операцiї були проведенi в Італiї (Сицилiя), Францiї (Нормандiя), Голландiї та пiд час форсування рiчки Рейн.

сприяння збройним силам в оволодiннi окремою державою, яка займала важливе стратегiчне положення на театрi воєнних дiй, шляхом захоплення полiтичних центрiв, аеродромiв i портiв (висадка нiмецького повiтряного десанту на територiю Норвегiї у квiтнi 1940 року);

захоплення острова, який має стратегiчне значення (Крiтська повiтрянодесантна операцiя нiмецьких вiйськ у травнi 1941 року);

сприяння сухопутним вiйськам у пiдвищеннi темпiв наступу шляхом за-хоплення i утримання мостiв на послiдовно розташованих у глибинi оборони противника водних перешкодах (Арнемська повiтрянодесантна операцiя союзникiв у жовтнi 1944 року), а також оволодiння укрiпленими районами i дезорганiзацiя оборони, запобiгання пiдходу резервiв противника (нiмецький повiтряний десант пiд час вторгнення у Голландiю та Бельгiю у травнi 1940 року, повiтряний десант союзникiв у районi з центром Везель у березнi 1945 року та Рейнська повiтрянодесантна операцiя);

сприяння наступаючим вiйськам в оточеннi та розгромi угруповань противника (Вяземська повiтрянодесантна операцiя 1942 року);

сприяння висадцi на узбережжя морських десантiв шляхом запобiгання пiдходу резервiв противника до району висадки (англо-американський повiтряний десант у ходi Нормандської операцiї 1944 року захопив переправи на рiчках, що протiкали поблизу).

Самим яскравим прикладом застосування повiтрянодесантних вiйськ у другiй свiтовiй вiйнi була висадка повiтряного десанту нiмцiв на о. Крiт та його захват у травнi 1941 року. Острiв обороняли вiйська загальною кiлькiстю бiля 55 тисяч. Чисельнiсть нiмецьких десантникiв – близько 22 тисяч. Повiтрянодесантна операцiя проводилась протягом 11 днiв. За цей час нiмцi втратили бiля 4 тис. вбитими та близько 2тис. пораненими. Переможенi встигли евакуювати лише 16 тис. вiйськовослужбовцiв, а решту 39 тис. втратили вбитими, пораненими та полоненими.

Показовим був десант пiд Мединью. В тил противника був висаджений парашутно-десантний батальйон майора Сторчака. На протязi сiчня – лютого 1942 року батальйон здiйснив рейд по нiмецьким тилам, чим сприяв успiшному наступу 43-ї армiї.

В лютому 1942 року для надання допомоги частинам 29-ї армiї, якi знаходились в оточеннi в районi Ржищева, було десантовано парашутно-десантний батальйон 204-ї повiтрянодесантної бригади. Своїми дiями десантники надихнули тих, хто був в оточеннi, пiдняли їх бойовий дух, вселили впевненiсть, надали допомогу продовольством та боєприпасами. 18-го лютого частини 29-ї армiї почали прорив i 22 лютого з’єдналися зi своїми вiйськами. Парашутно-десантний батальйон головним чином забезпечував прикритя тилу i флангiв армiї.

Бiльшiсть повiтрянодесантних операцiй Другої свiтової вiйни були успiшними i їх досвiд пiдтвердив, що застосування повiтряних десантiв неможливе без таких факторiв, як ретельна пiдготовка операцiї, єднiсть командування та централiзацiя управлiння, знання реальної обстановки в районi десантування i передбачення її розвитку, надiйне вогневе ураження противника, досягнення раптовостi дiй, правильний вибiр мiсця i часу висадки, панування у повiтрi, органiзацiя та пiдтримання взаємодiї повiтряних десантiв з наступаючими з фронту вiйськами, з авiацiєю i морськими десантами, всебiчне забезпечення бойових дiй десанту.

У пiслявоєнний перiод повiтрянодесантнi вiйська всiх провiдних країн свiту приймали участь практично у всiх локальних вiйнах та збройних конфлiктах i на основi цього досвiду постiйно удосконалювалась органiзацiйно-штатна структура пiдроздiлiв, частин та з’єднань повiтрянодесантних вiйськ, впроваджувались новi форми та способи дiй.

Пошук шляхiв пiдвищення мобiльностi вiйськ привiв до появи вертольотiв та їх широкого застосування пiд час виконання бойових завдань у ходi вiйн у Кореї (1950-1953 роки, США), В’єтнамi (1964-1973 роки, США), Афганiстанi (1979-1989 роки, СРСР) та iнших “гарячих точках” i, як наслiдок, привiв до появи аеромобiльних вiйськових формувань. Досвiд показав, що пiдроздiли, частини та з’єднання сухопутних вiйськ не зможуть досягти максимальної мобiльностi, якщо вони будуть пересуватися тiльки по сушi. Вiдомо, що характер мiсцевостi багатьох районiв свiту виключає можливiсть використання танкiв, бойових машин, бронетранспортерiв i навiть всюдиходiв. Тому на сучасному етапi, за думкою вiйськових фахiвцiв провiдних країн свiту, великого значення набуває повiтряна мобiльнiсть.

З прийняттям на озброєння такого специфiчного лiтального апарату, як вертолiт, з’явилась можливiсть упровадження нових способiв пiдготовки та ведення бойових дiй сухопутними вiйськами. Вертольоти, маючи змогу вертикально пiднiматись у повiтря i приземлятись на обмежену необладнану площадку, на великiй швидкостi, незалежно вiд умов мiсцевостi, перемiщатись у просторi, перемiщати технiку та вантажi, як у вантажнiй кабiнi, так i на зовнiшнiй пiдвiсцi, висаджувати особовий склад посадочним способом у режимi зависання на висотi 1-2 метри, а з допомогою тросiв або фалiв на висотi 10-15 метрiв дають можливiсть аеромобiльним вiйськовим формуванням готуватись до бою на значнiй вiдстанi вiд противника i в короткi термiни висуватись до намiчених об’єктiв та рубежiв, здiйснювати стрiмкий вертикальних обхват, маневр силами та засобами при вiдсутностi наземних комунiкацiй безпосередньо на полi бою, проникати у тил противника через недоступнi для наземних вiйськ дiлянки мiсцевостi, у короткi термiни виконувати завдання i повертатись у розташування своїх вiйськ, здiйснювати висадку в лiсi, в горах, на заболоченi дiлянки, в населених пунктах i навiть у мiстi.

Поява вертольотiв та їх використання у збройнiй боротьбi призвело до появи нових форм дiй – десантно-штурмовi дiї, а участь аеромобiльних вiйськ у спецiальних, антитерористичних i миротворчих операцiях призвела до появи аеромобiльних дiй.

На цей час збройнi сили всiх провiдних країн свiту мають у своєму складi добре оснащенi повiтрянодесантнi та аеромобiльнi вiйська. І їх частка у сухопутних вiйськах усiх провiдних країн свiту постiйно зростає. Це викликано тим, що вiд чисельностi вiйськових формувань здатних вести високомобiльнi дiї, використовуючи повiтряний простiр, залежить успiх у збройнiй боротьбi.

Досвiд останнiх воєнних конфлiктiв переконливо свiдчить, що вiдсоток мобiльних вiйськових формувань, якi дiяли у складi коалiцiйних сил, має стiйку тенденцiю до зростання (Додатки 1,2,3).

регiональних держав i конфлiктiв. По мiрi того, як загроза глобальної вiйни вiдходить на другий план, стає зрозумiло, що свiт вступає в пору “малих” вiйн i регiональних конфлiктiв. В сучасних умовах полiтичний вплив та воєнно-полiтичнi цiлi, як правило, досягаються не бойовими, а спецiальними i миротворчими операцiями. Це кращий i цивiлiзований спосiб взаємодiї мiж партнерами i найбiльш ефективний спосiб впливу на негативнi процеси, якi несуть загрозу миру.

змiнюється. Епоха “класичних” воєн, що велися багатомiльйонними армiями безповоротно закiнчилася. Приклад Чечнi показав, що армiя (РФ), яка пiвстолiття готувалася до проведення фронтових наступальних та оборонних операцiй, не готова нi психологiчно, нi органiзацiйно до ведення спецiальних та миротворчих операцiй. І тiльки повiтрянодесантнi вiйська та вiйська спецiального призначення, де бiльшiсть офiцерського складу мали досвiд Афганiстану, Баку, Єревану, Тбiлiсi, Югославiї та iнших “гарячих” точок, у взаємодiї з авiацiєю та за пiдтримки ракетних вiйськ i артилерiї змогли успiшно виконувати завдання.

Розпочалася ера “малих вiйн” з обмеженим застосуванням живої сили, що характеризується незрiвнянно високим технологiчним рiвнем з широким використанням нових засобiв збройної боротьби та спецiального забезпечення. Вони показали, що бойовi можливостi проявляються зовсiм iншим чином i це приводить до ситуацiї коли проявляється значна перевага “якостi” над “кiлькiстю”, що в свою чергу змушує провiднi держави утримувати не багаточисельнi збройнi сили, а добре оснащенi найсучаснiшим озброєнням та бойовою технiкою, мобiльнi, невеликi за кiлькiстю професiйнi вiйськовi формування.

Вiдсутнiсть багаточисельних армiй приводить до вiдсутностi суцiльних лiнiй фронту, зменшення щiльностi вiйськ у оперативному шикуваннi. Тому здатнiсть аеромобiльних та повiтрянодесантних вiйськ, що мають високу оперативну мобiльнiсть, у стислий термiн розгортати бойовi дiї на флангах i в тилу противника, швидко здiйснювати маневр, смiливо i раптово завдавати удари по життєво важливим мiсцям противника, надає їм велику перевагу перед iншими вiйськовими формуваннями.

Враховуючи усе перелiчене та на пiдставi вимог, яким повиннi вiдповiдати сучаснi сухопутнi вiйська, основою Сухопутних вiйськ Збройних Сил України повиннi стати мобiльнi вiйськовi формування аеромобiльнi, повiтрянодесантнi, армiйської авiацiї та спецiального призначення.

Корпус швидкого реагування зi складу ОСШР доцiльно мати у складi: повiтрянодесантної бригади, трьох аеромобiльних бригад, до штату яких входить по полку армiйської авiацiї, механiзованої бригади, артилерiйської бригади та бригади ППО, бригади армiйської авiацiї, частин та пiдроздiлiв забезпечення.

Для прикладу:

У складi сухопутних вiйськ США найбiльш боєготовим i високомобiльним оперативним об’єднанням є 18 повiтрянодесантний корпус, який у своєму складi має 82 пдд, 101пшд, 10 лпд, 3 мд, бригаду ПА, двi бригади АА та частини i з’єднання забезпечення, навчальнi та спецiальнi частини. 18 ПДК має бiльше 700 вертольотiв. За рiвнем розумового розвитку 96 % особового складу корпусу вiдносяться до вищих (1 – 3) категорiй i являється елiтою сухопутних вiйськ.

Таким чином, можна стверджувати, що:

1. Сучасним вимогам загальновiйськового бою та операцiї найбiльшою мiрою вiдповiдають аеромобiльнi та повiтрянодесантнi вiйська тому, що фактор часу є вирiшальним для досягнення перемоги:

взвод кiлькiстю 25 чоловiк перемiщається на вiдстань 250 км одним вертольотом за одну годину, а взвод на трьох БПП перемiщається на 250 км. лише за добу (витрати палива при цьому становлять: на вертольотi Мi8т - 900 л, на трьох БМП - 1035 л).

2. Оснащення Сухопутних вiйськ вертольотами дасть велику економiю державних коштiв:

вартiсть сучасного вертольота $ 1 - 1,2 млн., а вартiсть сучасного танка $ 1,3 – 1,5 млн., спiввiдношення втрат 1:14 на користь вертольотiв, спiввiдношення “ефектвартiсть” на користь вертольотiв, $ 1,2 млн. до $ 21млн. (1:17,5);

України, а танки, що вивiльняться з механiзованих з’єднань i частин можуть бути зведенi у танковi бригади, для створення контрударних угруповань та для пiдсилення з’єднань i частин, призначених для прикриття державного кордону.

5. Аеромобiльнi та повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини i з'єднання готуються для ведення боїв, бойових, десантно-штурмових, рейдових та аеромобiльних дiй i можуть десантуватись парашутним, посадочним та комбiнованим способом вертольотами i лiтаками в залежностi вiд поставлених бойових завдань та умов обстановки. За високомобiльними вiйськовими формуваннями майбутнє.

Аеромобiльнi вiйська – це високомобiльний рiд Сухопутних вiйськ до складу якого входять аеромобiльнi та повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини та з'єднання.

Вони призначенi для охоплення противника з повiтря, швидкого використання результатiв вогневого ураження i виконання завдань, якi неможливо ефективно вирiшити iншими силами та засобами в тилу противника та в ходi проведення спецiальних, антитерористичних i миротворчих операцiй.

За функцiональним призначенням аеромобiльнi вiйська розподiляються на десантно-штурмовий та повiтрянодесантний компоненти.

Десантно-штурмовий компонент – це аеромобiльнi пiдроздiли, частини та з'єднання (перелiк), призначенi для ведення десантно-штурмових i аеромобiльних дiй. Повiтрянодесантний компонент – повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини та з'єднання (перелiк), призначенi для виконання, у якостi повiтряних десантiв, тактичних, оперативних та стратегiчних завдань.

Аеромобiльнi пiдроздiли, частини та з'єднання десантуються, як правило, на вертольотах i дiють спiльно з ними, а повiтрянодесантнi пiдроздiли, частини та з'єднання десантуються, як правило, лiтаками i дiють самостiйно. Але всi пiдроздiли, частини та з'єднання готуються для ведення боїв, бойових, десантно-штурмових, рейдових, аеромобiльних, антитерористичних та миротворчих дiй i можуть десантуватись парашутним, посадочним та комбiнованим способом вертольотами i лiтаками в залежностi вiд поставлених бойових завдань та умов обстановки.

Масоване i одночасне застосування десантно-штурмового i повiтрянодесантного компонентiв на всю глибину побудови вiйськ противника дозволяє розширити зону ведення воєнних дiй вiд переднього краю до тилової границi.

Основними принципами застосування повiтряних десантiв є:

масоване, послiдовне i раптове застосування їх за єдиним замислом та планом на напрямку головного удару (зосередження основних зусиль) з рiшучими цiлями i для виконання важливих задач, якi неможливо ефективно виконати нiякими iншими силами та засобами; надiйне вогневе ураження засобiв ППО i тактичної авiацiї противника у смугах та на флангах прольоту воєнно-транспортної авiацiї (армiйської авiацiї) i його вiйськ у районах десантування та прилеглих до них;

здiйснення десантування у стислi термiни (одним вильотом);

постiйна авiацiйна (вогнева) пiдтримка та надiйне прикриття десантiв вiд ударiв авiацiї противника;

забезпечення тiсної взаємодiї десантiв мiж собою та вiйськами, що наступають з фронту, передовими, обхiдними, рейдовими загонами;

всебiчне забезпечення десантiв та гнучке управлiння ними пiд час ведення дiй у тилу противника.

Застосування повiтряних десантiв включає:

завдання вогневих ударiв по угрупованнях вiйськ, засобах ППО та iнших об'єктах противника у смузi прольоту ВТА та АА, районi десантування та прилеглих до нього районах;

одночасне або послiдовне десантування повiтряного десанту;

бойовi дiї десанту в тилу противника;

бойовi дiї авiацiї, ракетних вiйськ щодо пiдтримки десанту;

бойовi дiї вiйськ протиповiтряної оборони щодо прикриття ВТА та АА i повiтряних десантiв;

перекидання вiйськ та бойової технiки з метою посилення десантiв та подання їм матерiальних засобiв.

Воно включає: злiт лiтакiв (вертольотiв) з десантом, шикування їх бойових порядкiв, перелiт в район десантування, викидання або висадку десанту у визначеному районi.

Десантування може проводитись у будь яку пору року, вдень та вночi, в простих та складних метеорологiчних умовах, що забезпечують нормальну роботу повiтрянодесантної технiки i безпечне приземлення особового складу.

Десантування характеризується дальнiстю, глибиною, тривалiстю, висотою польоту авiацiї та висотою викидання десанту.

Дальнiсть десантування – це вiдстань вiд вихiдного району десантування до району десантування.

Глибина десантування - вiдстань вiд лiнiї зiткнення сторiн, на початок викидання десанту до району десантування.

Тривалiсть десантування – це час необхiдний на злiт авiацiї, шикування бойових порядкiв, перелiт в район десантування, викидання або висадку десанту у визначеному районi.

Висота польоту - це висота польоту авiацiї вiд вихiдного району десантування до району десантування. Вона залежить вiд дальностi десантування, ступеню придушення ППО противника, пори року та часу доби. Як правило полiт авiацiї здiйснюється з перемiнним профiлем.

Висота викидання – це висота з якої здiйснюється викидання десанту. Вона залежить вiд ТТХ повiтрянодесантної технiки, шикування бойових порядкiв авiацiї за висотою та рельєфу мiсцевостi в районi десантування. Як правило викидання десанту здiйснюється з малих висот.

Пiдроздiли, частини та з’єднання аеромобiльних вiйськ дiють у якостi повiтряних десантiв (тактичнi, оперативно-тактичнi, оперативнi, оперативно-стратегiчнi), ведуть десантно-штурмовi дiї та аеромобiльнi дiї.

Для пiдготовки повiтряного десанту, АА i ВТА до десантування i бойових дiй призначається вихiдний район для десантування (ВРД). Вiн включає: основнi i запаснi аеродроми (посадочнi площадки) для частин АА та ВТА, основнi i запаснi райони зосередження (для бригади, полку – до 100 кв. км; для батальйону – до 10 кв. км; роти - до 3 кв. км.) та райони очiкування (на вiдстанi 5-10 км. вiд аеродромiв зльоту) вiйськ, що десантуються. ВРД призначаються на вiдстанi 50-120 км i бiльше вiд лiнiї фронту, i обмежуються радiусом польоту АА та ВТА. Розмiр ВРД залежить вiд складу повiтряного десанту, його задач, характеру мiсцевостi, наявностi аеродромної мережi (посадочних площадок) придатних до прийому АА i ВТА, способiв та умов десантування.

Пiдготовка вихiдного району для десантування проводиться завчасно. Вона, як правило, полягає в пiдготовцi аеродромiв до приймання воєнно-транспортної авiацiї, зосередженнi на них комендатур авiацiйно-технiчних частин i необхiдних запасiв матерiально-технiчних засобiв, перевiрцi мiсцевостi на наявнiсть мiн, прокладеннi колонних шляхiв, iнженерному обладнаннi районiв зосередження i районiв очiкування, проведеннi заходiв щодо маскування, пiдготовки пунктiв управлiння i розгортання зв’язку.

У випадку пiдготовки пiдроздiлiв до десантування у стислi термiни, вони можуть виходити iз районiв зосередження безпосередньо на аеродроми, минаючи райони очiкування. Коли десантування проводиться тiльки вертольо-тами, райони очiкування, як правило, не призначаються.

i на шляхах пiд’їзду до них, а також для охорони районiв розташування вiд проникнення стороннiх осiб та диверсiйно-розвiдувальних груп противника органiзується комендантська служба.

Аеродроми (посадочнi площадки) у ВРД призначаються для завершення пiдготовки до десантування пiдроздiлiв, частин та з’єднань ВТА та АА, завантаження в лiтаки (вертольоти) озброєння, технiки, запасiв матерiальних засобiв, посадки особового складу десанту i зльоту на десантування. Аеродроми призначаються, по можливостi, поблизу районiв зосередження. Посадочнi площадки для вертольотiв призначаються, як правило, безпосередньо у районах зосередження десанту, або поблизу них. Розмiри площадок (до 1,5 км в довжину i 0,5-0,7 км в ширину) повиннi дозволяти одночасне розмiщення на кожнiй не менше ескадрильї вертольотiв i їх злiт. Запаснi аеродроми (посадочнi площадки) використовуються у випадку виходу зi строю основних.

Райони зосередження призначаються для прихованого розташування пiдроздiлiв, частин i з’єднань повiтряного десанту та пiдготовки їх до десантування i виконання бойових завдань. Вони повиннi забезпечувати: розосереджене та приховане розмiщення особового складу, озброєння, технiки та матерiальних засобiв; можливiсть швидкого збору пiдроздiлiв i висування їх у вказаному напрямку; умови для укладки парашутiв та пiдготовки до застосування багатокупольних, парашутно-реактивних i парашутних безплатформенних систем; сприятливi санiтарно-епiдемiчнi умови; достатню кiлькiсть джерел води, дорiг та пiд’їзних шляхiв для автотранспорту.

В районах зосередження проводиться: дозавантаження боєприпасiв у бойовi машини; видача особовому складу боєприпасiв, засобiв iндивiдуального захисту, iндивiдуальних перев’язочних пакетiв, сухих пайкiв та iнших предметiв екiпiровки; екiпiровка особового складу; перевiрка укомплектованостi парашутних платформ (парашутно-реактивних i парашутних безплатформенних систем) швартовочними деталями в залежностi вiд виду озброєння та технiки, якi десантуються; переукладка (при необхiдностi) парашутiв, багатокупольних i парашутно-реактивних систем; технiчне обслуговування технiки; органiзацiя десантування та бойових дiй, формування аеродромних груп (при необхiдностi) i органiзацiя маршу в райони очiкування.

Райони очiкування призначаються для прихованого розташування пiдроздiлiв, частин i з’єднань повiтряного десанту, якi десантуються лiтаками, та завершення їх пiдготовки до десантування i бойових дiй. Вони повиннi забезпечувати: приховане розмiщення пiдроздiлiв десанту; зручнiсть пiдготовки до десантування особового складу, озброєння, технiки та запасiв матерiальних засобiв; захист вiд зброї масового ураження та високоточної зброї; швидкий вихiд на аеродроми.

В районах очiкування проводиться: завершення пiдготовки озброєння, технiки та запасiв матерiальних засобiв до десантування (швартовка озброєння, технiки та вантажiв на платформах i пiдготовка їх до висування на аеродром, рекогносцировка маршрутiв виходу на аеродром, органiзацiя взаємодiї з ВТА (АА), при наявностi часу з особовим складом проводиться передстрибкова пiдготовка), органiзацiя десантування i бойових дiй у пiдроздiлах; постановка бойових завдань особовому складу.

Для органiзованого виходу до лiтакiв, скорочення термiнiв завантаження технiки та вантажiв, передполiтного огляду, одягання парашутiв та одночасної посадки особового складу в лiтаки в указаний час, по можливостi в укритих мiсцях, призначається вихiдне положення для завантаження озброєння i технiки та посадки особового складу в лiтаки, яке пiдроздiли займають безпосередньо поблизу злiтно-посадочної смуги (рулiжних дорiжок), до прибуття лiтакiв. У вихiдному положеннi для завантаження озброєння i технiки та посадки особового складу в лiтаки проводяться контрольнi огляди людських десантних парашутiв випускаючими, уточнюються маршрути водiям транспортних засобiв до стоянок лiтакiв.

Завантаження озброєння, технiки та вантажiв у лiтаки, їх крiплення i пiдготовку до викидання проводиться особовим складом пiдроздiлiв пiд керiвництвом командирiв екiпажiв лiтакiв. Пiсля завантаження командири пiдроздiлiв десанту, посадовi особи повiтрянодесантної служби разом iз командирами екiпажiв лiтакiв i фахiвцями з авiацiйного озброєння та десантного обладнання проводять передполiтний огляд завантаженого у лiтаки озброєння, технiки та вантажiв для визначення готовностi їх до викидання. Крiм того, командири пiдроздiлiв десанту та посадовi особи повiтрянодесантної служби перевiряють правильнiсть пiдготовки парашутiв та пiдгонку спорядження десантникiв для здiйснення стрибка.

Пiдроздiли повiтряного десанту, якi десантуються з одного аеродрому одним вильотом вiйськово-транспортної авiацiї, складають аеродромну групу. Один iз командирiв пiдроздiлiв, якi входять до складу аеродромної групи, призначається старшим i вiдповiдає за своєчасну пiдготовку всiх пiдроздiлiв аеродромної групи до десантування та бойових дiй.

пiд час завантаження озброєння, технiки, запасiв матерiальних засобiв десанту та посадки особового складу у лiтаки, їх бортовi номери, вiйськовi звання та прiзвища командирiв екiпажiв та випускаючих у кожному лiтаку; розподiл особового складу, озброєння, технiки i вантажiв по лiтаках; строки, маршрути та порядок виходу пiдроздiлiв iз району очiкування на аеродром для завантаження i посадки; порядок i сигнали початку завантаження; органiзацiю зв’язку iз командиром частини (з’єднання) ВТА; органiзацiю комендантської служби.

На основi даних рекогносцировки штаб пiдроздiлу (частини, з’єднання), командир якого є старшим аеродромної групи, сумiсно з передовою командою частини (з’єднання) ВТА розробляють план завантаження озброєння i технiки та посадки особового складу в лiтаки. Час готовностi до десантування визначає та доводить старший начальник, який застосовує десант. На цей час озброєння, технiка та запаси матерiальних засобiв десанту повиннi бути завантаженi у лiтаки i проведена їх передполiтна перевiрка, а особовий склад повинен знаходитись безпосередньо бiля лiтакiв у готовностi до посадки. Посадка особового складу у лiтаки проводиться безпосередньо перед вильотом i повинна бути закiнчена до запуску двигунiв.

засобiв ППО загальновiйськових пiдроздiлiв противника (ширина для АА = 3-6 км.).

Шикування ВТА (бойовий порядок АА) при десантуваннi визначається умовами обстановки, характером бойових завдань десанту, можливостями засобiв та систем мiжлiтакової навiгацiї i повинно забезпечити мiнiмальнi термiни викидання (висадки) повiтряного десанту, безпеку польоту лiтакiв (вертольотiв) i приземлення особового складу пiсля викидання, найменшу уразливiсть лiтакiв (вертольотiв) вiд засобiв ППО противника.

В ходi десантування шикування ВТА складається iз декiлькох колон i включає групу забезпечення (наведення та РЕБ) та десантну групу.

забезпечення, резервну групу, демонстрацiйну групу, групу прикриття (голо-вна, боковi, тильна).

При органiзацiї бойового польоту АА призначаються: вихiдний рубiж (пункт), контрольнi пункти(рубежi) та рубiж (пункт) бойового розходження.

Вiддалення вихiдного рубежу (пункту) вiд ВРД повинно забезпечувати шикування бойового порядку частин АА i може складати 15-30 км.

Рубiж (пункт) бойового розходження призначається для перешикування частин (пiдроздiлiв) АА, заходу їх на площадки приземлення та об’єкти атаки. Його вiддалення вiд площадок приземлення (об’єктiв для атаки з повiтря) повинно забезпечити виконання маневрiв для посадки вертольотiв та нанесення ударiв по об’єктам противника з повiтря i складає 5-8 км.

За доставку повiтряного десанту в район десантування вiдповiдає командир авiацiйного з’єднання (частини, пiдроздiлу) i пiсля викидання (висадки) авiацiя повертається на свої аеродроми а десант дiє самостiйно.

Для викидання (висадки) повiтряного десанту у тилу противника призначаються основнi та запаснi райони десантування (РД), якi включають основнi та запаснi площадки приземлення (розмiрами 2 км х 5 км., призначаються, по можливостi, якомога ближче до об’єктiв захвату i нумеруються справа налiво по напрямам курсу заходу лiтакiв для викидання десанту), аеродроми придатнi для безпечного приземлення особового складу, повiтрянодесантної технiки, посадки вертольотiв та лiтакiв ВТА.

Запаснi райони десантування призначаються з урахуванням того, щоб повiтряний десант пiсля викидання (висадки), був здатний виконувати головне завдання. Розмiр районiв десантування залежить вiд складу десантiв, їх завдань, характеру мiсцевостi, засобiв i умов десантування i, як правило, може складати: для бригади (полку) – 20х20 км, для батальйону – 5х5 км, роти – 2х2 км.

Викидання (висадка) повiтряного десанту може здiйснюватись на об’єкт захвату, поблизу об’єкта (до 3 км.) i на деякiй вiдстанi вiд об’єкту (бiльше 3 км.).

На весь перiод бойових дiй десанту визначається бойове завдання, яке подiляється на найближче i подальше.

Найближче завдання десанту звичайно полягає в захопленнi (знищеннi) об’єктiв противника в районi десантування i оволодiннi визначеним районом (рубежем). Глибина найближчого завдання буде вiдповiдати глибинi об’єкту, або глибинi району, яким повинен оволодiти десант.

Подальше завдання включає всi наступнi дiї десанту в тилу противника. При цьому частини та пiдроздiли десанту можуть захоплювати (знищувати) об’єкти в новому районi, проводити рейдовi дiї, забороняти своєчасний маневр резервiв противника, наносити удари назустрiч вiйськам, що наступають з фронту, або утримувати райони (рубежi) до їх пiдходу.

Склад тактичних повiтряних десантiв: аеромобiльний (десантно-штурмовий) батальйон, рота. Самостiйно можуть дiяти в тилу противника: батальйон, рота - до 1 доби.

Склад оперативно-тактичних повiтряних десантiв: аеромобiльна (десантно-штурмова) бригада (полк), яка самостiйно може дiяти в тилу противника до 3-х дiб.

Склад оперативно-стратегiчних повiтряних десантiв: повiтрянодесантна та аеромобiльна (десантно-штурмова) бригада, окремий аеромобiльний полк, якi самостiйно можуть дiяти в тилу противника до 7 дiб.

Глибина десантування повiтряних десантiв визначається замислом, умовами обстановки, бойовим складом i задачами десантiв, задачами вiйськ, що наступають, а також можливiстю безперервної пiдтримки, прикриття i забезпечення десантiв в ходi ведення ними боїв у тилу противника i може складати: тактичних повiтряних десантiв – до 30 км.; оперативно-тактичних повiтряних десантiв - до 70 км.; оперативних повiтряних десантiв – до 150 км.; оперативно-стратегiчних повiтряних десантiв – 250 км. i бiльше.

Для виконання завдань по знищенню особливо важливих об’єктiв у тилу противника можливо планувати висадку повiтряних десантiв глибина десантування та їх склад залежить виключно вiд поставленого завдання та умов обстановки.

Десантно-штурмовi дiї - це сукупнiсть узгоджених та взаємопов'язаних за метою, завданнями, мiсцем та часом дiй аеромобiльних з'єднань, частин i пiдроздiлiв та з'єднань, частин i пiдроздiлiв армiйської авiацiї щодо десантування та виконання бойових завдань, якi проводяться за єдиним замислом i планом.

Аеромобiльнi дiї - це сукупнiсть узгоджених та взаємопов'язаних за метою, завданнями, мiсцем та часом дiй аеромобiльних з'єднань, частин i пiдроздiлiв та з'єднань, частин i пiдроздiлiв армiйської авiацiї в ходi виконання бойових завдань, якi проводяться за єдиним замислом i планом пiд час проведення спецiальних, антитерористичних та миротворчих операцiй.

Десантно-штурмовi дiї це - форма дiй змiстом яких є штурмовi дiї аеромобiльних пiдроздiлiв, частин та з'єднань i ударнi дiї пiдроздiлiв, частин та з'єднань армiйської авiацiї у тилу противника.

Аеромобiльнi дiї це – форма дiй аеромобiльних вiйськ в ходi ведення спецiальних, антитерористичних та миротворчих операцiй змiстом яких є дiї аеромобiльних пiдроздiлiв, частин та з'єднань у взаємодiї з пiдроздiлами, частинами та з'єднаннями армiйської авiацiї.

Склад сил i засобiв, що залучаються до ведення десантно-штурмових та аеромобiльних дiй, залежить вiд мети, завдань, масштабiв дiй та умов обстановки. Для ведення десантно-штурмових дiй створюються десантно-штурмовi загони та групи, а аеромобiльних дiй – аеромобiльнi загони та групи.

Десантно-штурмовi та аеромобiльнi загони (групи) включають: сили i засоби аеромобiльних вiйськ, приданi або штатнi вертольоти армiйської авiацiї та iншi засоби пiдсилення.

Основними способами десантно-штурмових дiй є:

десантно-ударнi дiї; десантно-рейдовi дiї; диверсiйно-пошуковi дiї.

Десантно-ударнi дiї – це дiї десантно-штурмових загонiв i груп в тактичнiй, оперативнiй та стратегiчнiй глибинi з метою виведення iз ладу розвiданих координатних об'єктiв противника. Тривалiсть ведення десантно-ударних дiй визначається часом знаходження у повiтрi вертольотiв i складає до 2 годин.

Десантно-рейдовi дiї - це дiї десантно-штурмових загонiв i груп в тактичнiй, оперативнiй та стратегiчнiй глибинi з метою дорозвiдки i послiдовного виведення iз ладу об'єктiв противника у визначенiй смузi (напрямку). Тривалiсть ведення десантно-рейдових дiй визначається часом необхiдним для виконання поставлених десантам завдань. Десантно-рейдовi дiї, як правило, проводяться з базових районiв, що захоплюються i утримуються десантниками. Завершенням цих дiй може бути захоплення та утримання до пiдходу своїх вiйськ важливих районiв, рубежiв, або повернення у вихiдний район. Поповнення запасiв матерiальних засобiв та дозаправка вертольотiв здiйснюється за рахунок захоплених у противника та поданих своєю авiацiєю. При поверненнi АА та ВТА здiйснюють евакуацiю поранених та хворих до району розташування своїх вiйськ.

Диверсiйно-пошуковi дiї - це дiї десантно-штурмових загонiв i груп в тактичнiй, оперативнiй та стратегiчнiй глибинi у визначеному районi з метою пошуку та виведення iз ладу елементiв систем управлiння, постачання та комунiкацiй. Тривалiсть ведення диверсiйно-пошукових дiй визначається часом необхiдним для виконання поставлених десантам завдань.

Основними способами аеромобiльних дiй є:

ведення аеромобiльно-ударних дiй визначається часом знаходження у повiтрi вертольотiв i складає до 2-х годин.

Аеромобiльно-патрульнi дiї - це дiї аеромобiльних загонiв i груп у ходi спецiальних, антитерористичних та миротворчих операцiй з метою дорозвiдки i послiдовного виведення iз ладу (лiквiдацiї) об'єктiв у визначенiй смузi (напрямку). Тривалiсть ведення аеромобiльно-патрульних дiй визначається часом необхiдним для виконання поставлених десантам завдань. Поповнення запасiв матерiальних засобiв та дозаправка вертольотiв здiйснюється iз базових районiв.

Аеромобiльно-пошуковi дiї - це дiї аеромобiльних загонiв i груп у ходi спецiальних, антитерористичних та миротворчих операцiй у визначеному районi з метою пошуку та виведення iз ладу (лiквiдацiї) об'єктiв. Тривалiсть ведення аеромобiльно-пошукових дiй визначається часом необхiдним для виконання поставлених завдань. В залежностi вiд умов обстановки, десантно-штурмовi та аеромобiльнi дiї можуть вестись як одним iз основних способiв, так i рiзним їх комбiнуванням.

Пiдготовка до десантування та виконання бойових завдань включає:

 органiзацiю десантування та бойових дiй;

 зосередження пiдроздiлiв (частин, з’єднань) у вихiдному районi для десантування, марш у райони очiкування;

 пiдготовку до десантування особового складу, озброєння, технiки та запасiв матерiальних засобiв;

 завершення органiзацiї десантування та бойових дiй у пiдроздiлах та постановку особовому складу бойових завдань;

 вихiд пiдроздiлiв на аеродроми (посадочнi площадки);

 завантаження озброєння, технiки та вантажiв у лiтаки (вертольоти).

При пiдготовцi до повторного десантування, крiм того, здiйснюються заходи щодо вiдновлення боєздатностi виведених iз бою пiдроздiлiв (частин, з’єднань), якi включають:

вiдновлення управлiння вiйськами в тих ланках де воно порушено;

визначення втрат у пiдроздiлах i поповнення їх особовим складом, озброєнням, бойовою та повiтрянодесантною технiкою, матерiальними засобами;

евакуацiю поранених i хворих;

бойове злагодження пiдроздiлiв;

укладку людських десантних парашутiв, багатокупольних i парашутно-реактивних систем;

вiдновлення пошкоджених озброєння i технiки;

проведення заходiв морально-психологiчного забезпечення.

Порядок, змiст i методи роботи командира десанту та його штабу по управлiнню пiдроздiлами визначаються умовами обстановки, характером поставлених завдань i встановленими термiнами готовностi до їх виконання.

Пiсля отримання бойового завдання командир десанту:

усвiдомлює його;

визначає заходи, якi необхiдно виконати негайно, для скорочення термiнiв пiдготовки пiдроздiлiв до виконання бойового завдання;

проводить розрахунок часу;

вiддає начальнику штабу вказiвки про орiєнтування заступникiв командира, начальникiв родiв вiйськ та служб, командирiв пiдроздiлiв щодо майбутнiх дiй та пiдготовки даних необхiдних для прийняття рiшення;

оцiнює обстановку;

приймає рiшення та доповiдає його старшому начальнику для затвердження;

вiддає бойовий наказ;

органiзує взаємодiю, всебiчне забезпечення бою, управлiння та морально-психологiчне забезпечення;

органiзує контроль за пiдготовкою пiдроздiлiв до виконання завдань.

командиром рiшення на десантування та бойовi дiї; постановку бойових завдань пiдроздiлам; органiзацiю взаємодiї; планування десантування та бойових дiй.

При плануваннi десантування та бойових дiй розрахунок часу ведеться вiд встановленого часу “Ч”, який визначає старший начальник.

Час “Ч” для повiтряних десантiв, якi десантуються лiтаками визначається початком викидання (висадки) передового загону десанту у районi десантування. Початком викидання вважається момент вiддiлення вiд лiтака першого парашутиста (об’єкту, вантажу) передового загону.

взаємодiї); план ППО; бойовi розпорядження i плани по застосуванню родiв вiйськ та спецiальних вiйськ; розпорядження i плани по видам бойового забезпечення (розвiдка, охорона, захист вiд зброї масового ураження та ВТЗ, РЕБ, тактичне маскування, iнженерне забезпечення, хiмiчне забезпечення, топогеодезичне забезпечення, метеорологiчне забезпечення); розпорядження i план зi зв’язку; розпорядження з прихованого управлiння вiйськами; розпорядження i план по технiчному забезпеченню; розпорядження по тилу i план тилового забезпечення; розпорядження i план морально-психологiчного забезпечення; та iншi необхiднi документи. Крiм того, штаб сумiсно iз представниками ВТА (АА) розробляє планову таблицю десантування, а старшi аеродромних груп розробляють план завантаження озброєння i технiки та посадки особового складу в лiтаки. При пiдготовцi до повторного десантування, крiм того, розробляється план вiдновлення боєздатностi.

Бойовий наказ, бойовi розпорядження по застосуванню родiв вiйськ i спецiальних вiйськ, розпорядження по технiчному забезпеченню та тилу розробляються обов’язково, незалежно вiд наявностi часу та умов обстановки, а решту документiв – в залежностi вiд отриманого завдання та наявностi часу за рiшенням командира.

В частинах та з’єднаннях аеромобiльних вiйськ заздалегiдь, до отримання бойового завдання, на основi розпоряджень вищестоящого штабу, розробляється розрахунок на десантування. В ньому визначається склад пiдроздiлiв, якi десантуються з кожного аеродрому (посадочної площадки), типи i кiлькiсть лiтакiв (вертольотiв) та повiтрянодесантної технiки для десантування. Крiм того, розробляються варiанти завантаження лiтакiв (вертольотiв) технiкою та особовим складом.

РОЗДІЛ ІІІ. ПОВІТРЯНОДЕСАНТНА ПІДГОТОВКА В АЕРОМОБІЛЬНИХ ТА ПОВІТРЯНОДЕСАНТНИХ ВІЙСЬКАХ

Повiтрянодесантна пiдготовка є основним предметом бойової пiдготовки аеромобiльних та повiтрянодесантних вiйськ. Вона повинна забезпечувати постiйну готовнiсть особового складу, технiки та вантажiв до десантування iз лiтакiв та вертольотiв для виконання визначених завдань.

Основне завдання повiтрянодесантної пiдготовки – навчити особовий склад здiйсненню стрибкiв з парашутом (висадцi посадочним способом) iз лiтакiв та вертольотiв з повним бойовим спорядженням, вдень i вночi, в простих i складних метеорологiчних умовах, в будь-яку пору року i на рiзноманiтнiй мiсцевостi, а також в стислi строки готувати озброєння, бойову технiку i вантажi до десантування парашутним та посадочним способом.

своєчасним забезпеченням пiдроздiлiв, частин i з’єднань повiтрянодесантною технiкою i утриманням її у постiйнiй бойовiй готовостi до застосування;

постiйним удосконаленням методики повiтрянодесантної пiдготовки, якiсним проведенням занять iз врахуванням iндивiдуальних особливостей та морально-психологiчних якостей кожного десантника;

проведенням у встановленi строки залiкових сесiй з офiцерським складом;

систематичним пiдвищенням знань, удосконаленням вмiнь та навичок особового складу у пiдготовцi озброєння, бойової технiки та вантажiв до десантування, та здiйснення стрибкiв з парашутом;

постiйним удосконаленням навчально-матерiальної бази з повiтрянодесантної пiдготовки;

ретельним контролем усiх етапiв пiдготовки особового складу i бойової технiки до десантування;

розвитком вiйськово-наукової, винахiдницької i рацiоналiзаторської роботи, спрямованої на розвиток нових засобiв i способiв десантування, якi забезпечують пiдготовку особового складу i бойової технiки до десантування в стислi строки, а також негайне приведення їх у бойову готовнiсть пiсля приземлення;

ретельним аналiзом парашутних пригод i передумов до них, здiйсненням своєчасних заходiв щодо їх запобiгання.

заходiв повiтрянодесантної пiдготовки. В оперативних командуваннях, армiйських корпусах, з'єднаннях i частинах органiзують та проводять заходи з повiтрянодесантної пiдготовки командувачi оперативних командувань, армiйських корпусiв, з'єднань, частин i пiдроздiлiв вiдповiдно.

Штаби пiдроздiлiв, вiйськових частин i з'єднань вiдповiдають за проведення наступних заходiв :

планування повiтрянодесантної пiдготовки i контроль вивчення її навчальних тем;

погодження з частинами, з'єднаннями вiйськово-транспортної та армiйської авiацiї питань авiацiйного забезпечення десантування особового складу, озброєння i вiйськової технiки та вантажiв;

планування i розрахунки на десантування пiдроздiлiв та частин.

Безпосередньо за органiзацiю i проведення заходiв повiтрянодесантної пiдготовки вiдповiдають заступники командирiв з'єднань i частин – начальники повiтрянодесантної служби (заступники командирiв з'єднань i частин з повiтрянодесантної пiдготовки), якi здiйснюють керiвництво через пiдпорядкованi їм вiддiлення повiтрянодесантної пiдготовки та повiтрянодесантної технiки, авiацiйнi частини, частини i пiдроздiли десантного забезпечення.

Навчально-тренувальнi стрибки з парашутом рядовим i сержантським складом виконується не бiльше одного на добу, а офiцерським складом, прапорщиками i вiйськовослужбовцями надстрокової служби – не бiльше двох на добу. Офiцери, прапорщики, вiйськовослужбовцi надстрокової служби, якi мають спецiальне звання “Інструктор парашутно-десантної пiдготовки” – три стрибки на добу.

Вiйськовослужбовцям, якi виконали перший стрибок з парашутом – видається знак парашутиста встановленого зразка, який вручається перед строєм пiдроздiлу.

Вiйськовослужбовцi, якi вiдмiнно вивчили програму повiтрянодесантної пiдготовки та здiйснили 7 i бiльше стрибкiв з парашутом, мають в i д м i н н i оцiнки з вогневої, тактичної i спецiальної пiдготовки, а з iнших предметiв не нижче нiж “добре”, не мають порушень вiйськової дисциплiни, наказом командира частини (з'єднання) або вiйськово-навчального закладу – присвоюється спецiальне звання “Парашутист – вiдмiнник”, видається знак встановленого зразка i робиться вiдповiдний запис у вiйськовому квитку.

Офiцери, прапорщики, вiйськовослужбовцi надстрокової служби, якi мають достатнiй досвiд з повiтрянодесантної пiдготовки, досконало володiють технiкою стрибкiв з парашутом, вiдмiнно знають повiтрянодесантну технiку, порядок i правила пiдготовки її до десантування, а пiдроздiли, якими вони командують, з повiтрянодесантної пiдготовки отримали оцiнку не нижче як “добре”, пiсля складання встановлених залiкiв подаються документи на присвоєння спецiального звання “Інструктор парашутно-десантної пiдготовки” Положення про присвоєння звання “Інструктор парашутно-десантної пiдготовки визначено у додатку 2 КПДС-2003.

Вiйськовослужбовцi, якi прибули в частину з iнших родiв вiйськ i не мають повiтрянодесантної пiдготовки, органiзовуються i проводяться спецiальнi збори в масштабi з'єднання (частини), Заняття проводяться за програмою, яка затверджена начальником аеромобiльних вiйськ – начальником управлiння аеромобiльних вiйськ Головного командування Сухопутних вiйськ Збройних Сил України.

З метою удосконалення знань i практичних навичок з повiтрянодесантної пiдготовки в з'єднаннях i вiйськових частинах аеромобiльних вiйськ щорiчно проводяться залiковi сесiї у обсязi посадових обов'язкiв офiцерiв. Положення про залiковi сесiї з повiтрянодесантної пiдготовки офiцерського складу визначенi у додатку 3 КПДС-2003.

За результатами залiкових сесiй видається наказ командира з'єднання (частини), вiдповiдно до якого офiцери допускаються до самостiйного контролю озброєння та вiйськової технiки, яка пiдготовлена до десантування, виконання обов'язкiв осiб iз забезпечення стрибкiв з парашутом i визначаються кандидати на присвоєння звання “Інструктор парашутно-десантної пiдготовки”.

Навчання особового складу з освоєння засобiв десантування озброєння i вiйськової технiки та вантажiв органiзовується i проводиться в усiх частинах i пiдроздiлах, озброєння i вiйськова технiка та вантажi, яких призначенi до десантування парашутним способом. Пiдготовка їх до десантування здiйснюється особовим складом пiдроздiлiв пiд ретельним контролем їх командирiв i фахiвцiв повiтрянодесантної служби.

наземну пiдготовку особового складу до здiйснення стрибкiв з парашутом;

органiзацiю та проведення стрибкiв з парашутом;

пiдготовку до десантування бойової технiки та вантажiв i їх десантування.

Наземна пiдготовка особового складу до здiйснення стрибкiв з парашутом

знайомство з теоретичними основами стрибка з парашутом;

вивчення матерiальної частини парашутiв, парашутних приладiв i рятувальних засобiв;

навчання укладцi парашутiв для стрибка;

навчання крiпленню зброї i пiдгонцi спорядження для стрибка з парашутом;

вiдпрацювання елементiв стрибка з парашутом на тренажерах повiтряно-десантного комплексу;

передстрибкове тренування перед здiйсненням стрибка з парашутом.

Заняття з наземної пiдготовки проводять командири пiдроздiлiв пiд контролем i керiвництвом офiцерiв повiтрянодесантної служби. Перед вивченням кожної нової теми офiцери повiтрянодесантної служби проводять з командирами iнструкторсько-методичнi або показовi заняття, на яких вивчаються питання органiзацiї i методики проведення занять з даної теми. Вивчення матерiальної частини парашутiв, парашутних приладiв i рятувальних засобiв здiйснюється в обсязi, який передбачено програмою бойової пiдготовки для даного пiдроздiлу.

Заняття з укладки парашутiв проводиться у складi роти або взводу пiд керiвництвом їх командирiв в парашутних класах або iнших примiщеннях, якi забезпечують витягування парашутiв на всю довжину або на вiдкритiй рiвнiй i чистiй площадцi.

Перед стрибками з парашутом з особовим складом проводиться комплекс занять з наземного вiдпрацювання елементiв стрибка з парашутом до якого входять:

пiдготовка десантникiв на аеродромi (огляд, надiвання i пiдгонка парашутiв, крiплення зброї та спорядження);

посадка, розташування та дiї десантникiв у лiтаку (вертольотi);

правила вiддiляння парашутистiв вiд лiтального апарата;

правила розкриття парашутiв;

дiї десантникiв у повiтрi пiд час зниження на парашутах;

правила застосування запасного парашута;

приземлення i гасiння купола парашута;

збирання парашутiв i укладання їх у переносну сумку.

Заняття з наземного вiдпрацювання елементiв стрибка з парашутом проводяться на спецiально обладнаному повiтрянодесантному комплексi, на якому повиннi бути наступнi елементи:

парашутний клас;

стелажi;

стапелi для пiдвiсних систем;

трамплiни;

тренажер аеродинамiчний;

парашутна вишка;

макети лiтакiв i вертольотiв, з яких здiйснюються стрибки з парашутом;

тренажери лiтакiв i вертольотiв, з яких здiйснюються стрибки з парашутом;

площадка для швартовки технiки;

колеса, що обертаються;

центрифуга;

лопiнги;

снаряд для змiцнення гомiлковостопних суглобiв;

стартова площадка.

На повiтрянодесантному комплексi повинна бути наступна документацiя i майно:

формуляр повiтрянодесантного комплексу;

формуляри на кожен тренажер (снаряд);

перелiк робiт з технiчного обслуговування;

обов'язки начальника повiтрянодесантного комплексу;

план технiчного обслуговування снарядiв повiтрянодесантного комплексу, технологiчна картка робiт та обслуговування снарядiв (тренажерiв), виготовлених у вiйськових частинах (стор. 191 КПДС-2003);

iнструкцiя заходiв безпеки пiд час проведення технiчного обслуговування;

журнал облiку занять на повiтрянодесантному комплексi;

журнал облiку iнструктажу випускаючих;

журнал облiку передстрибкової пiдготовки на повiтрянодесантному комплексi;

витяг з наказу командира вiйськової частини (з'єднання) про проведення технiчного огляду повiтрянодесантного комплексу та допуск його до роботи;

графiк проведення занять на повiтрянодесантному комплексi;

графiк чергування офiцерiв повiтрянодесантної служби на повiтрянодесантному комплексi;

рятувальнi засоби пiд час стрибкiв з парашутом на воду (стор. 196 КПДС-2003).

Перед здiйсненням кожного чергового стрибка з парашутом, але не пiзнiше нiж за три доби до здiйснення стрибкiв з парашутом з усiм особовим складом (незалежно вiд посади, яку обiймають, звання i рiвня пiдготовки) проводяться двогодиннi передстрибковi тренування на тренажерах повiтрянодесантного комплексу. Особовий склад тренується в тому одязi i з тiєю зброєю i спорядженням в якому буде здiйснювати стрибок. До тренувань включаються усi елементи майбутнього стрибка.

Стрибки з парашутом у пiдроздiлi, частинi та з'єднаннi органiзовує командир, особовий склад якого здiйснює стрибки з парашутом.. У випадку, коли стрибки з парашутом проводяться одночасно з декiлькома пiдроздiлами (частинами, з'єднаннями), стрибки з парашутом органiзовує старший начальник.

дата i час проведення стрибкiв з парашутом кожного пiдроздiлу, частини та з’єднання;

завдання стрибкiв з парашутом;

тип лiтака (вертольота), швидкiсть i висота його польоту пiд час викидання;

аеродром зльоту, кiлькiсть стартiв на ньому i площадка приземлення;

посадовi особи та наряд для керiвництва та забезпечення стрибкiв;

органiзацiя зв'язку;

медичне забезпечення стрибкiв на аеродромi та площадцi приземлення;

порядок доставки особового складу та парашутiв на аеродром i з площадки приземлення;

забезпечення збору парашутiв на площадцi приземлення;

забезпечення рятувальних постiв на водоймах;

матерiальне i технiчне забезпечення стрибкiв;

час та порядок проведення передстрибкового тренування.

Для проведення стрибкiв з парашутом та забезпечення заходiв безпеки наказом командира частини (з'єднання) призначаються наступнi посадовi особи:

керiвник стрибкiв;

помiчник керiвника стрибкiв;

черговi офiцери повiтрянодесантної служби та приладисти на стартi (за кiлькiстю стартiв) та площадцi приземлення;

черговий по площадцi приземлення (району приводнення) з черговою командою для надання допомоги десантникам пiд час приземлення та збору парашутного майна;

черговi лiкарi на аеродромi та площадцi приземлення (у районi приводнення) з санiтарними автомобiлями та необхiдними засобами медичного забезпечення;

команди на аеродромi зi збору частин парашутiв, що залишились у лiтаках та вертольотах.

Вiдповiдно КПДС-2003 (ст. ст. 210-218) для кожної посадової особи визначенi функцiональнi обов'язки i категорiю тих, хто може залучатись в наряд на вiдповiднi посади.

Напередоднi здiйснення стрибкiв з парашутом командир частини (з'єднання) чи заступник командира частини (з'єднання) – начальник повiтрянодесантної служби (заступник командира з повiтрянодесантної пiдготовки) особисто проводить iнструктаж наряду, вiддає необхiднi вказiвки щодо матерiального забезпечення, уточнює часовi термiни щодо органiзацiї їх роботи.

Особовий склад, який допущений до здiйснення стрибкiв з парашутом, розподiляється по лiтаках (вертольотах) за окремими корабельними групами, чисельнiсть, яких залежить вiд типу лiтакiв (вертольотiв), пiсля чого проводиться передстрибкове тренування. Черговiсть виконання стрибкiв з парашутом у кожнiй корабельнiй групi встановлюється з урахуванням польотної ваги особового складу. Звiльнення вiд стрибкiв за станом здоров'я здiйснюється командиром пiдроздiлу на пiдставi висновку лiкаря.

Перед здiйсненням стрибкiв з парашутом особовому складу повинен бути наданий вiдпочинок (сон) не менше 7 годин.

Для забезпечення десантування на визначену площадку приземлення вiд авiацiйної частини призначається керiвник викидання з необхiдними засобами зв'язку, метеорологiчним постом та нарядом особового складу.

У ходi проведення навчально-тренувальних стрибкiв з парашутом встановлюється зв'язок:

керiвника стрибкiв з аеродромом зльоту (помiчником керiвника стрибкiв), з пунктом розташування вiйськової частини (з'єднання), з керiвником викидання та черговим по площадцi приземлення;

пункту розташування частини (з'єднання) з аеродромом зльоту (помiчником керiвника стрибкiв).

Також, пiд час проведення стрибкiв iз важких вiйськово-транспортних лiтакiв забезпечується зв'язок чергового по площадцi приземлення iз старшими секторiв площадки. Пiд час проведення стрибкiв на тактичних навчаннях зв'язок органiзовується вiдповiдно до розпорядження керiвника навчань.

Пiд час проведення стрибкiв з парашутом ведеться облiк кiлькостi тих, якi десантуються:

на аеродромi – вiдповiдальним за облiк тих, якi десантуються, у стартовому журналi (додаток 8 КПДС-2003);

Журнали облiку зберiгаються у штабi вiйськової частини.

Пiсля закiнчення стрибкiв з парашутом командир частини (з'єднання) проводить розбiр проведених стрибкiв з офiцерським складом частини, в якому:

дає оцiнку органiзацiї i проведенню стрибкiв з парашутом;

розглядає випадки збою в роботi матерiальної частини ПДТ, у тому числi парашутiв та парашутних приладiв;

вказує та аналiзує усi помилки десантникiв, що були допущенi пiд час стрибкiв з парашутом та дає вказiвки щодо їх усунення;

вiдмiчає кращих десантникiв.

Командири пiдроздiлiв проводять розбiр з усiм особовим складом своїх пiдроздiлiв i заносять вiдомостi про проведеннi стрибки до журналу облiку стрибкiв з парашутом (додаток 10 КПДС-2003).

Облiк стрибкiв з парашутом офiцерiв i прапорщикiв веде начальник вiддiлення повiтрянодесантної пiдготовки частини (з'єднання) (додаток 11 КПДС-2003).

Розбiр проведених стрибкiв з парашутом проводиться у день стрибкiв або не пiзнiше наступного дня.

Пiд час проведення тактичних навчань з десантуванням у масштабi частини (з'єднання) органiзацiю десантування особового складу, технiки та вантажiв здiйснює керiвник навчання. На нього покладається повна вiдповiдальнiсть за пiдготовку десанту, органiзацiю взаємодiї з представниками вiйсько-во-транспортної авiацiї та забезпечення прийому десанту на площадцi (площадках) приземлення. Йому пiдпорядковуються усi посадовi особи i наряд, що видiленi для органiзацiї та забезпечення десантування на аеродромi (аеродромах) та площадцi (площадках) приземлення. На великих загальновiйськових навчаннях органiзацiя десантування покладається на помiчника керiвника навчань з аеромобiльних вiйськ.

Десантування на навчаннях залежно вiд виконання завдань може проводитись на одну чи декiлька площадок приземлення. Для вибору площадок приземлення призначається рекогносцировочна група, до складу якої входять представники вiд аеромобiльної (повiтрянодесантної) частини (з'єднання) чи управлiння аеромобiльних вiйськ, ВТА та АА i штабу керiвництва навчань. Площадки приземлення вибираються з урахуванням намiчених районiв тактичних навчань, чисельностi десанту та бойового курсу вiйськово-транспортних лiтакiв та вертольотiв пiд час десантування. Площадки приземлення з їх описами наносяться на великомасштабнi карти i затверджуються керiвником навчань.

особовий склад розподiляється по корабельних групах та лiтаках (вертольотах). У корабельних групах проводиться розподiл десантникiв за потоками; залежно вiд типу видiлених для десантування лiтакiв (вертольотiв) визначається черговiсть вiддiлення вiд лiтака (вертольота) десантникiв у кожному потоцi, причому десантники з вантажними контейнерами призначаються у потоках першими. Командири пiдроздiлiв оформляють посадочнi листки, призначають випускаючих та їх помiчникiв за потоками вiддiлення вiд лiтакiв (вертольотiв) i органiзовують ретельну перевiрку парашутiв. Перевiренi парашути знову укладаються в переноснi сумки i завантажуються на автомобiлi для перевезення у вихiдне положення на аеродроми.

У районi очiкування (зосередження) командир вiйськової частини зобов'язаний довести до кожного випускаючого бортовий номер i мiсце стоянки лiтакiв (вертольотiв), провести з випускаючими iнструктаж та вказати мiсця надiвання парашутiв у вихiдному положеннi для посадки особового складу у лiтаки (вертольоти).

Мiсце для надiвання парашутiв вибирається на вiдстанi не бiльше 1 км вiд стоянки лiтакiв (вертольотiв) з використанням необхiдних заходiв маскування.

Надiвання парашутiв проводиться, як правило, на батальйонних дiлянках. Якщо мiсцевiсть не дозволяє – то пiдготовка десантникiв до посадки у лiтаки (вертольоти) може здiйснюватись у складi окремих корабельних груп. У всiх випадках командир повинен забезпечити ретельну перевiрку десантникiв пiсля надiвання парашутiв.

Випускаючий несе повну вiдповiдальнiсть за стан парашутiв, пiдгонку зброї та спорядження своєї групи.

Висування корабельних груп на посадку у лiтаки (вертольоти) проводиться за заздалегiдь встановленим сигналом, що подається з командного пункту аеродрому. Прямуючим на посадку десантникам забороняється вiдстiбати карабiни пiдвiсної системи парашута незалежно вiд вiдстанi до стоянки лiтакiв (вертольотiв). Вантажнi контейнери дозволяється нести до лiтака вiдстебнутими, при цьому пряжки крiплення контейнера повиннi бути змонтованi на пiдвiснiй системi. Крiплення вантажних контейнерiв на десантниках може здiйснюватися бiля лiтака (вертольота) пiд безпосереднiм контролем випускаючого.

В умовах тривалих польотiв лiтакiв у район викидання десанту – крiплення контейнера дозволяється здiйснювати у лiтаку (вертольотi), але не пiзнiше нiж за 30 хвилин до початку десантування.

Пiд час посадки десантникiв у лiтаки кожна корабельна група повинна супроводжуватись вiд мiсця надiвання парашутiв до лiтакiв представниками екiпажу лiтака. Проводити посадку десантникiв у лiтаки (вертольоти) з не надiтими парашутами, а також без контрольної перевiрки випускаючими КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

падiння технiки на десантникiв, що знижуються, iз попереднiх лiтакiв.

Збiр особового складу здiйснюється пiсля приземлення командирами пiдроздiлiв за заздалегiдь встановленими сигналами чи за допомогою радiотехнiчних засобiв. Напрямок на пункти збору десантникiв визначається залежно вiд завдання, що виконується.

Збiр парашутiв пiсля приземлення здiйснюється вiдповiдно до завдання, що виконується.

Навчально-тренувальнi стрибки з парашутом на воду дозволяється проводити тiльки вдень при температурi води не нижче +18 0С i глибинi водоймища не менше 1,5 м. Береги району приводнення десантникiв повиннi мати хорошi пiд’їзнi шляхи, що забезпечують доставку до водоймища рятувальних плавучих засобiв i пiдхiд автотранспорту. Як i площадка приземлення, водоймища повиннi мати з усiх сторiн 500 метрову зону безпеки, вiльну вiд будiвель, лiнiй електропередачi, пенькiв та iнших перешкод.

Стрибки з парашутом на водоймища, як правило проводяться з одиночних лiтакiв (вертольотiв) з iнтервалами, якi забезпечують прийом десантникiв, що приводнилися.

Для забезпечення стрибкiв з парашутом на воду у розпорядження керiвника стрибкiв, крiм посадових осiб, що забезпечують пiдготовку десантникiв на аеродромi, видiляється спецiальний наряд, до складу якого входять:

черговий офiцер повiтрянодесантної служби;

черговий по району приводнення;

рятувальна команда з необхiдними плавучими засобами (катери, човни, рятувальнi круги, шнур довжиною 25 м з грузилом i поплавком, засоби зв'язку та iн.);

черговий лiкар з медичними засобами.

Рятувальна команда та плавучi засоби розподiляються окремо для надання допомоги на водi, пiдбирання парашутiв та доставки десантникiв на берег. Засоби для надання допомоги повиннi бути, як правило з двигунами. Чисельнiсть рятувальної команди i кiлькiсть рятувальних плавучих засобiв у районi приводнення визначається командиром частини (з'єднання) у кожному окремому випадку з урахуванням кiлькостi особового складу, що десантується, та iнтенсивнiсть десантування.

Командний пункт чергового по району приводнення, пункт медичної допомоги i збiрний пункт органiзується на березi з урахуванням напрямку вiтру, тобто у такому мiсцi, щоб вiтер дув з води на берег, на якому забезпечується збiр десантникiв пiсля приводнення. У випадку, коли стрибки проводяться на великi водоймища (море, велике озеро), десантування може проводитись незалежно вiд напрямку вiтру, але близько вiд берега, на якому органiзовується збiрний пункт десантникiв.

Центр приводнення позначається однiєю чи декiлькома надувними рятувальними човнами (типу МЛАС-1).

До початку стрибкiв з парашутом командир частини (з'єднання) зобов'язаний забезпечити доставку на збiрний пункт сухого обмундирування та взуття для десантникiв.

Навчально-тренувальнi стрибки з парашутом взимку дозволяється проводити за температури не нижче – 35 0С. Швидкiсть вiтру по висотах за температури нижче – 20 0С не повинна перевищувати 7 м/с.

було пенькiв, великих камiнцiв та iнших перешкод, якi можуть загрожувати безпецi приземлення.

В окремих випадках дозволяється виконувати стрибки на мерзлий рiвний грунт без снiгового покриву за умови, якщо швидкiсть вiтру не перевищує 4 м/с i десантники забезпеченi валяним взуттям.

Стрибки на лiд та нерiвний мерзлий грунт, що не має достатнього снiгового покриву, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Особи наряду, якi видiленi для забезпечення прийому десантникiв на площадцi приземлення, забезпечуються лижами, а медичний склад, крiм того, повинен мати спецiально обладнанi лижно-носильнi установки або волокушi.

Особовий склад, що виконує стрибки з парашутом, забезпечується теплим десантним обмундируванням, п’ятипалими шерстяними рукавичками та валяним взуттям. Враховуючи те, що виконання стрибкiв у зимовому обмундируваннi деякою мiрою ускладнює дiї десантника в повiтрi, необхiдно звертати увагу на пiдгонку обмундирування за зростом, а також на пiдгонку пiдвiсної системи парашута.

Пiд час посадки у лiтак десантники повиннi заздалегiдь збити заледенiлий снiг iз взуття, його каблукiв, щоб не пiдсковзнутись пiд час руху по вантажнiй кабiнi i в момент вiддiляння вiд лiтака (вертольота).

Збираючи парашут пiсля приземлення, десантник повинен струсити купол i простежити за тим, щоб всi частини парашута при укладаннi в парашутну сумку були очищенi вiд снiгу. Збирання купола i строп потрiбно проводити у рукавицях, що запобiгти таненню снiгу, який потрапив на тканину.

На штаби вiйськових частин (з'єднань) покладається одне iз завдань з органiзацiї стрибкiв з парашутом – це узгодження з авiацiйними вiйськовими частинами питань авiацiйного забезпечення десантування особового складу i бойової технiки (час початку i завершення десантування, площадка приземлення, кiлькiсть, тип повiтряного судна, швидкiсть, висота польоту пiд час викидання). Крiм цього, з авiацiйними вiйськовими частинами, якi призначаються для десантування особового складу аеромобiльної (повiтрянодесантної) частини (з'єднання) погоджуються параметри площадки приземлення, яка вибирається i готується командиром аеромобiльної (повiтрянодесантної) частини (з'єднання).

Площадка приземлення вибирається вiдповiдно до наступних вимог:

не мати перешкод для приземлення десантникiв (стовпи, пеньки, валуни, ями, глибокi канави, великi грудки, сiльськогосподарськi машини тощо);

мати за межами її кордону (не менше 500 м) безпечну зону, вiльну вiд будов, залiзничних дорiг, лiнiй електропередачi, великих водойм та iнших небезпечних для приземлення перешкод;

мати пiд’їзнi шляхи для автотранспорту.

Як виняток, пiд час пiдготовки спецiальних розвiдувальних пiдроздiлiв, дозволяється проводити десантування на площадки приземлення, що мають перешкоди (крiм лiнiй електропередачi).

Розмiри площадки приземлення визначаються з урахуванням зони безпеки та елiпса розсiювання парашутистiв, який залежить вiд швидкостi польоту i шикування лiтакiв (вертольотiв), тривалостi серiї та висоти викидання. Якщо площадка приземлення обмежених розмiрiв, викидання здiйснюється у декiлька заходiв лiтакiв (вертольотiв).

постом), на якого покладена повна вiдповiдальнiсть за точнiсть розрахункiв i правильнiсть позначення точок прицiлювання сигнальними знаками чи радiотехнiчними засобами.

Для уточнення розрахунку перед початком викидання за рiшенням керiвника викидання може проводитись попереднє викидання одного чи декiлькох десантникiв. Такi стрибки з парашутом називають пристрiльними

До пристрiльних стрибкiв допускаються найбiльш досвiдченi десантники, якi вмiло можуть приземлятися навiть у випадку попадання їх за межi площадки приземлення.

Для забезпечення прийому десантникiв у розпорядження чергового по площадцi приземлення видiляються: чергова команда, черговий лiкар, необхiднi засоби зв'язку, транспорт, контрольнi прилади з вимiрювання швидкостi та напрямку вiтру, черговий пост (пости) iз рятувальними засобами, якщо поблизу площадки приземлення є водойми чи iншi небезпечнi перешкоди.

який десантується.

двi години до початку викидання, щоб завчасно пiдготувати площадку приземлення.

Пiдготовка площадки приземлення, включає :

огляд площадки приземлення, уточнення її меж та придатностi до безпечного приземлення десантникiв та бойової технiки;

розташування та позначення командного та медичного пунктiв;

визначення пункту збору десантникiв пiсля приземлення i мiсць розмiщення автотранспорту;

викладання знаку, що показує напрямок вiтру;

розстановку особового складу чергової команди, виставлення рятувальних та спостережних постiв на водойми i небезпечнi перешкоди.

Огляд площадки приземлення проводиться особовим складом команди пiд керiвництвом чергового по площадцi приземлення. Виявлення на площадцi приземлення стороннi предмети повиннi бути прибранi до початку стрибкiв. Результати огляду площадки приземлення черговий по площадцi приземлення доповiдає керiвнику стрибкiв.

Пiд час десантування на тактичних навчаннях пункти збору визначаються особливими вказiвками керiвника навчань. У нiчний час збiр десантникiв пiсля приземлення може здiйснюватися за допомогою радiотехнiчних та iнших засобiв.

У центрi площадки приземлення викладається знак у виглядi стрiли, який вказує напрямок вiтру бiля землi i служить для орiєнтування десантникiв у повiтрi пiд час зниження.

Влiтку стрiла викладається iз полотнищ бiлого кольору, взимку (на снiгу) – чорного або оранжевого кольору.

Пiд час проведення стрибкiв вночi напрямок вiтру позначається свiтловою стрiлою.

Пiд час десантування на тактичних навчаннях напрямок вiтру на площадцi приземлення не позначається.

Пiд час проведення навчально-тренувальних стрибкiв з парашутом з важких повiтряних суден площадка приземлення розбивається на окремi сектори. На кожен сектор iз числа сержантського складу призначається помiчник чергового по площадцi приземлення iз необхiдним засобами зв'язку.

Особовий склад чергової команди розставляється по усiй площадцi приземлення з таким розрахунком, щоб у разi потреби надавати негайну допомогу десантникам, що приземлялись у будь-якому секторi площадки.

За наявностi поблизу площадки приземлення водойм чи небезпечних перешкод – черговий по площадцi приземлення за вказiвкою керiвника стрибкiв виставляє рятувальнi або спостережнi пости. Рятувальнi пости з плавучими засобами (катери, човни) виставляють на водоймах до 1,5 км вiд межi площадки приземлення. Спостережнi пости виставляються бiля найбiльш небезпечних для приземлення перешкод (лiнiй електропередачi, промислових будiвель та iн.), що знаходяться до 1,5 км вiд межi площадки приземлення.

Черговий по площадцi приземлення, його помiчники по секторах, а також офiцер повiтрянодесантної служби повиннi мати електромегафони для подання необхiдних команд десантникам, що знижуються. Крiм того, офiцер повiтрянодесантної служби забезпечується оптичним приладом (типу ТЗК чи бiноклем) для ведення спостереження за розкриттям парашутiв i дiями десантникiв.

Укладка парашутiв для здiйснення стрибкiв з парашутом проводиться особисто кожним десантником у складi пiдроздiлiв пiд керiвництвом командирiв i офiцерiв повiтрянодесантної служби.

Укладка, як основного, так i запасного проводиться удвох. При цьому – власник парашута є укладальником, а другий вiйськовослужбовець – помiчником.

Контроль за етапами укладки проводять: командир взводу, командир роти, офiцер повiтрянодесантної служби.

повинна перевищувати бiльше 150 чоловiк. До повного закiнчення укладки парашутiв у пiдроздiлах забороняється вiдволiкати особовий склад на заходи, що не пов'язанi з укладкою парашутiв.

У випадку вiдриву особового складу вiд проведення укладки, вона припиняється i вважається навчально-тренувальною. Бойова укладка проводиться наступного робочого дня.

таким розрахунком, щоб розпочати укладку одночасно всiм пiдроздiлом. Похiднi полотнища для укладання парашутiв розкладаються в один ряд з iнтервалом мiж ними не менше 0,5 м. На кiнцях полотнищ для укладання куполiв парашутiв розстеляються пiдстилковi полотнища. Посерединi похiдних полотнищ в 1 м вiд пiдстилкових полотнищ одноманiтно розмiщується укладальне приладдя. З обох кiнцiв похiдних полотнищ для укладки парашутiв на вiдстанi 1 м розкладаються похiднi полотнища для розпущених i складених парашутiв. Усi парашути у переносних сумках розставляються рiвними рядами на похiдних полотнищах.

Пiд час укладки парашутiв повинна бути в наявностi наступна документацiя:

 журнал бойової пiдготовки взводу;

 iнструкцiї з укладки парашутiв;

 методика укладки людських десантних парашутiв;

 iнструкцiя з експлуатацiї страхуючих парашутних приладiв;

 Керiвництво з повiтрянодесантної служби;

 план-конспекти (командира роти, командирiв взводiв);

 список-вiдомiсть;

 вiдомiсть закрiплення парашутiв та парашутних приладiв;

 паспорти на кожен прилад;

 паспорти на кожен парашут;

 картки-замiнювачi на кожен парашут;

 журнал облiку стрибкiв.

повiтрянодесантної служби. На останньому етапi укладки парашутiв пiдвiснi системи пiдганяються за зростом десантникiв. Пiдгонка проводиться на те обмундирування та спорядження, у якому потрiбно буде виконувати стрибок з парашутом, пiсля чого парашути перевiряються в “козлах” посадовими особами. Укладання кожного парашута записується в паспортi, у якому розписується власник парашута i командир пiдроздiлу, що контролює укладку. У паспортах парашутiв офiцерiв, прапорщикiв та вiйськовослужбовцiв вiйськової служби за контрактом розписується фахiвець повiтрянодесантної служби, що перевiряв укладку парашутiв.

Список-вiдомiсть особового складу пiдроздiлу, що готується до здiйснення стрибкiв, заповнюється до укладки парашутiв. У процесi укладки вiн уточнюється i в кiнцi укладки пiдписується командиром пiдроздiлу i офiцером повiтрянодесантної служби, якi проводили контроль укладки парашутiв.

Парашути, якi укладенi для стрибкiв, розмiщуються у переносних сумках, якi опечатуються власниками парашутiв печаткою безпосереднього начальника i пiд його наглядом. Парашути, якi укладенi для стрибкiв, можуть зберiгатися без переукладки протягом термiну, що визначений керiвними документами, якщо умови зберiгання їх на парашутному складi вiдповiдають встановленим вимогам.

Коли погоднi умови чи умови зберiгання укладених парашутiв не забезпечують збереження матерiальної частини – термiни їх переукладки за рiшенням командира вiйськової частини (з'єднання) можуть бути скороченi.

Якщо укладка парашутiв проводиться одночасно у складi вiйськової частини чи декiлькох пiдроздiлiв – то поетапна укладка парашутiв здiйснюється у масштабi кожного пiдроздiлу (роти) на вiдведенiй дiлянцi. Команди на укладку та перевiрку парашутiв подає командир пiдроздiлу.

Передстрибкове тренування проводиться у складi пiдроздiлiв пiд керiвництвом їх командирiв. Особовий склад розподiляється на корабельнi групи. У кожнiй групi для встановлення черговостi стрибка враховується iндивiдуальна вага десантника i його бойового спорядження: першими покидають повiтряне судно десантники з бiльшою польотною вагою. Змiст i послiдовнiсть занять залежить вiд того, з яких повiтряних суден буде здiйснюватися стрибок i з якими парашутами.

Пiд час проведення передстрибкового тренування особлива увага придiляється дiям десантникiв пiсля вiддiлення вiд повiтряного судна, розкриттю основного парашута, правилам застосування запасного парашута, приземлення на перешкоди та воду.

Пiдготовка до десантування бойової технiки та вантажiв i їх десантування.

Одним iз основних завдань постiйної бойової готовностi аеромобiльних та повiтрянодесантних вiйськ є своєчасна та високоякiсна пiдготовка озброєння, бойової технiки та вантажiв до десантування.

своєчасним забезпеченням частин та пiдроздiлiв необхiдною повiтрянодесантною технiкою та утриманням її у постiйнiй бойовiй готовностi;

навченiстю особового складу обслуги (екiпажiв) пiдготовцi бойової технiки та вантажiв до завантаження у лiтак i десантування, яке досягається регулярним тренуванням; результати тренувань заносяться до журналу облiку занять iз швартування бойової технiки i вантажiв (додаток 3 КПДС-2003);

постiйним удосконаленням знань та навикiв офiцерського складу щодо самостiйного контролю готовностi повiтрянодесантної технiки до десантування;

чiтким плануванням та органiзацiєю робiт з пiдготовки озброєння, бойової технiки i вантажiв до десантування, здiйсненням ретельного i швидкого контролю якостi технiки на всiх етапах;

достатньою кiлькiстю засобiв механiзацiї вантажно-розвантажувальних робiт, якi проводяться з повiтрянодесантною технiкою пiд час пiдготовки до десантування;

своєчасним i чiтким узгодженням iз командуванням авiацiйних вiйськових частин питань десантування;

постiйним удосконаленням органiзацiї i всього процесу пiдготовки озброєння, бойової технiки i вантажiв до десантування.

Вiдповiдальнiсть за постiйну готовнiсть бойової i повiтрянодесантної технiки до практичного застосування, навченiсть обслуги (екiпажiв) та органiзацiю пiдготовки озброєння, бойової технiки i вантажiв до десантування покладається на командирiв пiдроздiлiв, частин та з'єднань.

Бойова технiка та вантажi десантуються iз вiйськово-транспортних лiтакiв на парашутах чи парашутно-реактивних системах. Кiлькiсть основних куполiв (реактивних двигунiв), що застосовуються для десантування одного об'єкта визначається залежно вiд ваги бойової технiки чи вантажу.

Пiдготовка бойової технiки та вантажiв до десантування включає:

укладку багатокупольних систем;

пiдготовку парашутних платформ та технiки до завантаження i швартовки;

завантаження i швартовка бойової технiки i вантажiв на парашутнi платформи;

монтаж багатокупольних систем, установку автоматичних пристроїв i пiротехнiчних засобiв;

контрольну перевiрку бойової технiки i вантажiв, пiдготовлених до десантування;

завантаження бойової технiки i вантажiв у лiтаки;

передпольотний огляд бойової технiки i вантажiв на парашутних платформах, завантажених у лiтак.

Для надання технiчної допомоги обслузi (екiпажам) у пiдготовцi бойової технiки до десантування можуть видiлятись iнструктори-фахiвцi iз складу пiдроздiлiв десантного забезпечення.

З метою упорядкування робiт та здiйснення належного контролю всi роботи з пiдготовки бойової технiки i вантажiв до десантування розподiляються на окремi етапи i операцiї, виконання яких проводиться за командою та пiд контролем командирiв пiдроздiлiв i офiцерiв повiтрянодесантної служби.

Органiзацiя укладки включає:

пiдготовку робочого мiсця для укладки;

розподiл обов’язкiв серед осiб, що призначенi для укладки, у вiдповiдностi з iнструкцiєю з укладки даної багатокупольної системи;

iнструктажу особового складу з питань укладки багатокупольних систем, а офiцерського складу - з питань контролю виконання етапiв укладки i оформлення вiдповiдної документацiї.

Укладка багатокупольних систем здiйснюється пiдроздiлами або спецiально видiленими командами. Вона проводиться у примiщеннi, яке забезпечує за своїми розмiрами укладку основних куполiв i витягування їх строп на всю довжину. У сприятливих умовах укладка може проводитись на сухому вiдкритому майданчику.

доставку матерiальної частини та укладочного приладдя до мiсця укладки;

розкладання похiдних полотнищ, укладочного приладдя i матерiальної частини багатокупольних систем на робочих мiсцях;

перевiрку комплектностi i справностi всiх частин багатокупольних систем.

Укладка багатокупольних систем проводиться суворо за етапами i операцiями, якi встановленi iнструкцiями з їх укладки. Всi етапи i операцiї ретельно контролюються командирами пiдроздiлiв i офiцерами повiтрянодесантної служби.

Вiдомостi про укладку багатокупольних систем заносяться в журнал закрiплення повiтрянодесантної технiки та облiку укладки парашутних систем (додаток 14), пiдписуються командиром пiдроздiлу, що проводив укладку, i офiцером повiтрянодесантної служби. Пiсля закiнчення укладки оформляються паспорти багатокупольних систем.

Швартовка бойової технiки i вантажiв на парашутнi платформи в залежностi вiд обстановки може проводитись у районах зосередження вихiдних районiв для десантування, у районах очiкування або на аеродромах, а також безпосередньо у розташуваннi частин iз наступною доставкою їх до лiтакiв у зашвартованому (пiдготовленому до десантування) виглядi.

У всiх випадках площадки для швартовки вибираються поблизу шляхiв, що забезпечують доставку завантажених платформ до лiтакiв. З метою покращання контролю, фронт робiт iз швартовки технiки повинен бути компактним, i в той же час вiдповiдати вимогам маскування та захисту вiд зброї масового ураження та ВТЗ.

мiсця для розвантаження платформ iз автотранспорту;

лiнiї розстановки платформ, бойової технiки, вантажiв;

пункти спорядження автоматичних пристроїв i пiротехнiчних засобiв; мiсця розташування особового складу та автотранспорту.

Парашутнi платформи з багатокупольними системами i засобами швартовки транспортуються в райони пiдготовки їх до десантування, як правило, на автопоїздах з максимальною готовнiстю до застосування. В залежностi вiд обстановки платформи можуть доставлятись на аеродром iз зашвартованою на них бойовою технiкою в повнiй готовностi до завантаження у лiтак.

Розвантаження платформ iз автопоїздiв проводиться силами обслуги чи спецiально призначених команд iз використанням автомобiльних кранiв та iнших засобiв механiзацiї, що забезпечують швидке i безпечне розвантаження платформ на грунт.

На кожну аеродромну групу наказом командира частини (з'єднання) призначається старший iз числа заступникiв командира частини (з'єднання), начальника артилерiї чи командирiв батальйонiв, який очолює загальне керiвництво з пiдготовки аеродромної групи до десантування i органiзовує взаємодiю iз командуваннями авiацiйних частин, що здiйснюють десантування.

Для вирiшення спецiальних питань щодо пiдготовки повiтрянодесантної технiки до десантування призначається старший офiцер повiтрянодесантної служби, який вiдповiдає за органiзацiю перевiрки готовностi до десантування особового складу, бойової технiки i вантажiв аеродромної групи.

Перед початком пiдготовки бойової технiки i вантажiв до десантування старший аеродромної групи разом iз старшим офiцером повiтрянодесантної служби проводить iнструктаж всього офiцерського складу групи, що десантується з органiзацiї та правил виконання робiт, що пов’язанi з пiдготовкою до десантування, а також iз дотримання правил безпеки та правил аеродромної служби. Командири пiдроздiлiв вiдповiдний iнструктаж проводять iз особовим складом своїх пiдроздiлiв.

аеродромних груп) та розподiляється на етапи:

розвантаження платформ та пiдготовка робочих мiсць до швартовки;

перевiрка та пiдготовка платформ, бойової технiки та вантажiв до за-вантаження на платформи;

завантаження i швартовка бойової технiки та вантажiв на платформи;

монтаж багатокупольних систем та установка автоматичних пристроїв i пiротехнiчних засобiв на об'єкти;

перевiрка готовностi платформ з бойовою технiкою i вантажами до завантаження у лiтаки, оформлення документацiї i пiдготовка обслуги (екiпажiв) до десантування.

Усi етапи пiдготовки бойової технiки i вантажiв до десантування на парашутних платформах, в свою чергу, розподiляються на ряд окремих операцiй. Виконання кожної операцiї ретельно перевiряється командиром обслуги (екiпажу), а перевiрка кожного виконаного етапу проводиться особисто командиром пiдроздiлу.

Контрольну перевiрку готовностi парашутних платформ з бойовою технiкою та вантажами до завантаження у лiтаки проводять офiцери, якi призначенi командиром частини iз числа допущених до цiєї роботи наказом по з’єднанню. Перевiрка проводиться безпосередньо на мiсцях пiдготовки платформи до десантування.

Особлива увага пiд час контрольної перевiрки звертається:

на правильнiсть центрування i надiйнiсть швартовки бойової технiки та вантажу на платформi;

на справнiсть та правильнiсть монтажу всiх вузлiв платформи;

на правильнiсть монтажу багатокупольної системи на об’єктi та приєднання ланок до несучих вузлiв платформи (бойової технiки) i автоматичних пристроїв;

на правильнiсть укладки витяжної парашутної системи (ВПС) та вiдповiднiсть довжини ланки ВПС положенню платформи у лiтаку;

на правильнiсть спорядження автоматичних пристроїв та їх крiплення на об’єктi;

на правильнiсть спорядження механiзмiв розкривання замка крiплення платформи (ЗКП) (надiйнiсть крiплення витяжного шнура).

Контрольна перевiрка проводиться за спецiально розробленою методикою.

Недолiки у пiдготовцi платформ з бойовою технiкою i вантажами до завантаження у лiтак, виявленi пiд час контрольної перевiрки, усуваються обслугою пiд контролем командирiв пiдроздiлiв.

Усунення недолiкiв перевiряється особами, якi проводили контрольну перевiрку платформ, пiсля чого вони пiдписують контрольний i завантажувальний листи на кожну платформу та лiтак вiдповiдно (додаток 15, 16 КПДС-2003).

i вiдповiдає за своєчасну доставку платформ свого пiдроздiлу до лiтакiв та завантаження їх у лiтаки.

Платформи подаються до лiтакiв i завантажуються в порядку встановлення їх у лiтаки, починаючи вiд носової частини.

крiплення карабiнiв витяжних шнурiв виконується силами обслуги пiд контролем борт технiка.

Завантаження технiки, яка десантується у лiтак, може здiйснюватись iз землi (бетону) чи з кузова автомобiля (платформи, причепа) такими способами:

електротельферами;

завантажувальними електролебiдками.

служби сумiсно з бортовими технiками з АДО проводять передпольотний огляд десантного обладнання лiтакiв та технiки, що десантується, за спецiально розробленою методикою для кожного типу засобiв десантування, оглядають пристрої i вузли десантного обладнання, перевiряють замикання замкiв ЗКП та установочнi щiлини, що забезпечують безпечний вихiд технiки iз лiтакiв. Офiцери повiтрянодесантної служби, командири супроводжуючої обслуги оглядають та перевiряють пристрої i вузли засобiв десантування завантаженої технiки, що забезпечують нормальну роботу пiсля виходу технiки iз лiтака.

Пiсля закiнчення перевiрки та визначення готовностi платформ до десантування особи, що проводили перевiрку проставляють у завантажувальних листах пiд графою: "Готовнiсть платформи до десантування перевiрив" свої прiзвища i розписуються. Один примiрник вантажного листа залишається у командира екiпажу, а другий здається до штабу частини, що десантується.

Пiдготовка бойової технiки до десантування на парашутно-реактивних системах (ПРС) включає:

пiдготовку бойової технiки до монтажу на неї ПРС;

укладку парашутних систем;

пiдготовку блокiв порохових реактивних двигунiв (ПРД) до монтажу на парашутну площадку;

монтаж парашутних систем i блокiв ПРД на парашутнi площадки;

монтаж складових частин ПРС для зберiгання i транспортування її на бойовiй технiцi "по-похiдному";

переведення складових частин ПРС з похiдного стану у стан для завантаження у лiтак.

Пiдготовка бойової технiки до десантування на безплатформовiй парашутнiй системi (БПС) включає:

пiдготовку бойової технiки до монтажу на неї БПС;

укладку парашутних систем;

пiдготовку амортизацiї;

монтаж парашутних систем на парашутнi площадки;

монтаж БПС для зберiгання i транспортування її на бойовiй технiцi "по похiдному";

переведення БПС iз похiдного положення у положення для завантаження у лiтак.

Безплатформовi парашутнi системи та парашутно-реактивнi системи зберiгаються i перевозяться у похiдному положеннi на бойовiй технiцi, яка десантується.

Рух бойової технiки до лiтакiв проводиться у максимальнiй готовностi i у порядку черги її завантаження у лiтаки.

Завантаження бойової технiки, що пiдготовлена до десантування на БПС та ПРС аналогiчно завантаженню парашутних платформ. У разi несправностi електротельферiв та електролебiдок завантаження бойової технiки може проводитись своїм ходом. Пiсля завантаження та остаточної пiдготовки у лiтаку командир пiдроздiлу разом iз борттехнiком проводять передпольотний огляд готовностi технiки до десантування згiдно зi спецiально розробленою методикою.

Пiдготовка вантажiв до десантування у парашутнодесантнiй тарi включає:

 укладку вантажних парашутiв;

 пакування вантажiв у парашутно-десантну тару;

 монтаж вантажних парашутiв на парашутно-десантну тару;

 завантаження вантажiв, що упакованi у парашутно-десантну тару, у лiтаки.

У легкiй парашутно-десантнiй тарi, як правило, десантуються боєприпаси, стрiлецька зброя, легкi мiномети, протитанкова зброя аеромобiльних пiдроздiлiв, продовольство, легке iнженерне майно, пальне, переноснi засоби зв'язку та iншi вантажi загальною вагою до 150-160 кг, а на спецiальних вантажних платформах iз амортизаторами високої еноргомiсткостi десантуються вантажi загальною вагою до 500 кг. Вантажi, що упакованi у парашутно-десантну тару, десантуються на вантажних однокупольних парашутах. Десантування вантажiв у парашутнодесантнiй тарi проводиться iз вiйськово-транспортних лiтакiв за допомогою транспортерiв (рольгангового обладнання), що встановлюються у вантажнiй кабiнi лiтакiв.

Укладка вантажних парашутiв, як i людських, проводиться у примiщеннi або на вiдкритiй площадцi, яка дозволяє за своїми розмiрами виконувати цю роботу.

Укладка кожного парашута здiйснюється двома десантниками, один з них призначається укладальником, вiн же вiдповiдає за укладку даного парашута. Укладка проводиться поетапно, кiлькiсть та змiст етапiв визначаються спецiальними iнструкцiями у залежностi вiд типу парашута. Кожен етап укладки ретельно контролюється командиром пiдроздiлу (старшим команди) та офiцером повiтрянодесантної служби.

Вiдомостi про укладку парашута заносяться до паспортiв, в яких вказується дата укладки, хто здiйснював укладку, ставляться пiдписи укладальника i командира пiдроздiлу (старшого групи), i в журнал облiку закрiплення повiтрянодесантної технiки та облiку укладки парашутних систем i парашутiв.

Укладенi вантажнi парашути можуть зберiгатись на парашутному складi окремо чи змонтованими на парашутно-десантну тару. В останньому випадку звертається особлива увага на дотримання правил зберiгання парашутiв. Термiн зберiгання їх в укладеному станi визначається вiдповiдними iнструкцiями.

Пакування вантажiв у парашутно-десантну тару проводиться у примiщеннi чи на вiдкритiй площадцi. Пiд час пакування боєприпасiв та вибухових речовин площадки вибираються на вiдстанi не ближче 100 м вiд мiсць розташування особового складу.

десантування.

Особовий склад, видiлений для пакування вантажiв у парашутно-десантну тару, розподiляється на групи, чисельнiсть яких визначається залежно вiд характеру вантажу i трудомiсткостi роботи. Кожна група повинна проводити розпочате пакування вантажiв до кiнця.

Пiсля пакування до кожного об'єкту прикрiплюється бiрка iз зазначенням найменування вантажу i умовного знаку пiдроздiлу.

Пiд час пакування у парашутно-десантну тару боєприпасiв, вибухових речовин та заливання пального, а також пiд час їх транспортування, необхiдно суворо дотримуватись заходiв безпеки. На кожному пунктi робiт з боєприпасами, вибуховими речовинами i пальним, має бути необхiдний пожежний iнвентар (вогнегасники, лопати, вiдра, пiсок, вода). Пiд час вантажних робiт, особи, що займаються пакуванням у парашутно-десантну тару боєприпасiв, вибухових речовин i заливанням пального, повиннi залишити запальнички, сiрники та iн. за межами пункту робiт.

Палiння дозволяється тiльки у спецiально вiдведених для цього мiсцях, що вiддаленi вiд пункту робiт не менше нiж на 50 м.

Як i укладка, монтаж вантажних парашутiв на парашутно-десантну тару проводиться поетапно пiд контролем офiцерiв, якi вiдповiдають за пiдготовку вантажiв до десантування, i офiцерiв повiтрянодесантної служби. Пiсля закiнчення монтажу складається акт у якому вказується дата, найменування пiдроздiлу, типи та номери вантажних парашутiв, прiзвища командира пiдроздiлу (старшого команди) i офiцера повiтрянодесантної служби, що контролювали монтаж парашутiв. Акт пiдписується командиром пiдроздiлу, офiцером повiтрянодесантної служби i затверджується командиром частини.

Усi роботи, що пов’язанi з доставкою вантажiв до лiтакiв i завантаженням їх у лiтаки, органiзовуються i проводяться командиром частини, яка десантується (старшим аеродромної групи).

Завантаження вантажiв у лiтаки проводиться командирами, що призначенi вiд частини, яка десантується, вiдповiдно до плану завантаження. Чисельнiсть i кiлькiсть команд визначається у кожному окремому випадку залежно вiд характеру вантажу, кiлькостi видiлених для десантування лiтакiв i часу, вiдведеного на завантаження.

Завантаження вантажiв у лiтак проводиться через вантажний люк. Парашутно-десантна тара з упакованими в неї вантажами подається на автомобiлi до порогу вантажної кабiни лiтака силами вантажної команди чи з допомогою кран-балки лiтака перемiщується на магiстралi транспортера i силами екiпажу крiпиться швартовочними стрiчками до магiстралей. Пiсля чого старший вантажної команди разом з борттехнiком закрiплює карабiни витяжних шнурiв за бортовi троси вантажної кабiни лiтака. Потiм остаточно оформляє вантажнi листки, якi пiдписуються вiдповiдальними особами: один примiрник вручається командировi екiпажу, а другий повертається до штабу частини, що десантується.

Порядок розмiщення вантажiв на транспортерi лiтака, норми завантаження i правила центрiвки встановлюються спецiальними iнструкцiями з десантування вантажiв iз лiтакiв.

Загальний розрахунок коштiв на органiзацiю та проведення заходiв повiтрянодесантної пiдготовки складається iз суми коштiв на органiзацiю та про-ведення заходiв трьох складових частин ПДП:

Ппдп = Пнп + Пстр + Пдбт, де:

Ппдп – загальна сума коштiв на органiзацiю та проведення заходiв повiтрянодесантної пiдготовки;

Пнп – кошти на органiзацiю та проведення заходiв наземної пiдготовки особового складу до здiйснення стрибкiв з парашутом;

Пдбт – кошти на пiдготовку до десантування бойової технiки i вантажiв i їх десантування.

Кошти на органiзацiю та проведення заходiв наземної пiдготовки особового складу до здiйснення стрибкiв з парашутом (Пнп ) складається iз суми коштiв на:

Пнп = Кукл + Кзбр + Кпдк, де:

Кукл – навчання укладцi парашутiв (укладка парашутiв на стрибок);

Кзбр – крiплення зброї i пiдгонка спорядження для стрибка з парашутом;

Кпдк – вiдпрацювання елементiв стрибка з парашутом на тренажерах i снарядах повiтрянодесантного комплексу (передстрибкове тренування).

Кпмм – кошти на паливно-мастильнi матерiали; укладцi парашутiв;

Кошти на пiдготовку до десантування бойової технiки та вантажiв i їх десантування (Пдбт ) складається iз суми коштiв на:

Пдбт = Кпмм + Кукл + Кшврт + Камрт де:

Орiєнтовна вартiсть зразкiв повiтрянодесантної технiки

(за станом на 1 жовтня 2004 року):

• десантна парашутна система (ДПС) типу Д-6 – 6000 грн. (виробництво – Україна). Термiн служби – 20 рокiв (80 застосувань);

• парашутно-реактивна система з ОКС-540 – 70000 грн.+12168 грн.=82168 грн.

• витягувальна парашутна система ВПС-8 – 2670 грн.;

• страхувальний прилад АД-3УД – 150 грн. 15 рокiв (1000 застосувань);

Додаток 1

Країна Об’єднання, з’єднання, час-тини батальйони

7АК - 1мд; 1,3бртд:

18ПДК - 82пдд; 101пшд; 24мд; 2 бртд; 1,2 едмп; 75 полк “Рейнджерс” - 27 27 20 9 30 113

Великобританiя 1 бртд. – 4 6 – – 10

Францiя 6 бртд; 4 аемд. 4 5 9 – 18

Єгипет 3мд; 4тд; опдбр; омбр; отбр; опбр. 3 14 14 4 – 35

загальна кiлькiсть 3 56 59 33 9 30 190

вiдсоток вiд загальної чисельностi 1,5% 29,5% 31% 17,4 % 4,7% 15,8% 100%

Вiдсоток пiхотних, механiзованих i танкових вiйськових формувань складав – 62 %.

Керiвництвом НАТО, на основi досвiду створення та застосування сил швидкого розгортання армiї США в зонi Перської затоки, на засiдан-нi комiтету воєнного планування 28 – 29 травня 1991 року було прийнято рiшення про створення сил швидкого розгортання у складi об’єднаних збройних сил НАТО.

Додаток 2

Країна Загальна кiлькiсть в/сл (бойових пiдроздiлiв) кiлькiсть особового складу

Частини, з’єднання

Повiтрянодесантних та аеромо-бiльних вiйськ Частини, з’єднання мор-ської пiхоти Пiдроздiли та частини спецiального призначення Механiзованi i танковi частини та з’єднання

1 2 4 5 6 7

США 3790 2100 в/сл. 101 пшд.

140 в/сл 313 розвiдувального батальона 82 пдд. 100 в/сл мор-ської пiхоти 600 в/сл 3 групи сил КССО;

50 в/сл 19 групи (НГ) КССО

200 в/сл 3 батальона 75 полку “РЄЙНДЖЕРС” 600 в/сл 1 бригади 10 гд

Канада 1120 250 в/сл 2 бркбр 18 ПДК 80 в/сл зi складу ССП 790 в/сл 1мбр

Йорданiя 350 350 в/сл зi складу ССП

ФРН 1460 1200 в/сл 31 пдбр. 260 в/сл 3 групи сил КССО

Францiя 550 550 в/сл. 21 полку МП.

Італiя 350 350 в/сл. пдб.

Нiдерланди 250 250 в/сл зi складу 11 аембр СВ

США 1700 700 в/сл 3 бр 101 пшд. 100 в/сл 3 загiн SEAL; 300 в/сл 75 п. “РЕЙНДЖЕРС”. 600 в/сл 2бр. 10 гд.

загальна кiлькiсть о/с 13480 6790 2350 2350 1990

загальний % 100% 50 % 17 % 18 % 15 %

Вiдсоток пiхотних, механiзованих i танкових вiйськових формувань складав – 15 %.

Вiдсоток аеромобiльних, повiтрянодесантних, морської пiхоти i спецiального призначення складав – 85 %.

Додаток 3

Сили антиiракської коалiцiї (Операцiя “Свобода Іраку” 2003 рiк)

мех. та танк. пдв та аемв морська пiхота част (пiдр) Сп Призн

Угруповання “Пiвдень”

3 мд (18 ПДК)

7 тбр

(4 батальйона) 101 пшд (18 ПДК)

(10 батальйонiв)

16 опдбр (4 бат-ни)

бриг. 82 пдд (18 ПДК) (4 бат-ни) 1 едмп (12 бат. -нiв)

15 ебмп (1 бат-он )

3 бр мп (4 бат-ни)

2бр мп (4 бат-ни)

24 ебмп (1 бат-он)

14 бат-нiв 25,9% 18 бат-нiв 33,3% 22 бат-на 40,7% 0%

Угрупування “Захiд”

75 п “Рейнджерс”

(4 бат.); 1 бат СпП; 1 рота СпП;

2 бат СпП; 1 рота СпП.

7,5 бат-нiв 100%

Угрупування “Пiвнiч”

ртгр 1 мд 173 опдбр (4 бат-ни); бри-гада 82 пдд. 1 б-н 10 лпд (18 ПДК) 1 бат. СпП

Загальна кiлькiсть

В ходi виконання завдань мобiльнi пiдроздiли дiяли на вертольотах.

Вiдсоток механiзованих i танкових вiйськових формувань складав – 20,7 %.