Транспортна система України 4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РЕФЕРАТ на тему:
Транспортна система України
Виконав студент групи МЕ-11
Журавель Ю. Г.
доцент Корж О. В.
Тернопiль-2000
Транспорт – специфiчна галузь господарства. Вiн не створює, як iншi виробничi сектори, нових матерiальних цiнностей. Результатом роботи транспорту є перемiщення вантажiв i людей. Вантажний транспорт належить до виробничої сфери. Пасажирський, здiйснюючи перевезення людей, належить до обслуговуючих галузей. Важливiсть транспорту полягає в тому, що вiн забезпечує зв'язки мiж галузями, пiдприємствами, регiонами країни, зарубiжними державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхiднi зв'язки щодо постачання сировини i продукцiї. Велика роль галузi у пiдвищеннi рiвня життя населення. Зайнято у транспортi близько 9. 4% працюючих у господарському комплексi країни.
частини, передусiм, за середовищем, в якому здiйснюється перемiщення вантажу чи людей(мал. 1)
| Мал. 1. Галузевий склад транспортного комплексу України |
|
|
За цим пiдходом транспортний комплекс складається iз сухопутного, водного та повiтряного
. Специфiчною галуззю транспортного комплексу є мiський пасажирський транспорт.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТУ.
Виробничим процесом у транспортi є перемiщення вантажiв i людей. Тому для визначення ролi транспортного комплексу у нацiональному господарствi необхiдно скористатись характерними показниками. Одним з них є обсяг перевезень, тобто кiлькiсть перевезених вантажiв (пасажирiв) за певний промiжок часу (рiк, мiсяць, добу). Для обчислення роботи транспорту береться до уваги й вiдстань перевезень. Добуток обсягу перевезень на вiдстань їх транспортування називається вантажо- або пасажирообiгом й визначається вiдповiдно у тонно-кiлометрах i пасажиро-кiлометрах.
| 1985=100 |
|
1998 до 1197 |
| 1990 |
1995 |
1997 |
1998 |
1995 |
1997 |
1998 |
Залiзничний
Рiчковий
|
95
94
116
104
61
117
|
35
37
23
38
7
97
|
29
18
15
26
5
93
|
28
16
16
24
6
95
|
37
39
20
37
11
83
|
30
20
13
26
8
80
|
29
16
14
23
9
81
|
98
84
106
89
115
102
|
| 1985 |
1990 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
Залiзничний
Рiчковий
Автомобiльний
Авiацiйний
Трамвай
Тролейбусний
Метрополiтенний
|
67,0
1,4
0,6
86,7
12,5
11,0
16,4
5,1
|
76,0
1,1
0,6
90,3
16,1
13,0
21,0
4,4
|
63,8
0,5
0,1
34,8
3,3
5,3
8,8
3,6
|
59,1
0,3
0,0
34,8
2,9
5,1
10,4
3,5
|
54,5
0,1
0,0
27,3
2,4
8,2
15,5
3,3
|
49,9
0,1
0,0
26,3
2,1
9,4
17,7
4,4
|
В пасажирообiгу значно зросла питома вага автомобiльного та повiтряного, помiтно зросла роль водних видiв транспорту.
Такi змiни зумовленi, значною мiрою, виробничими особливостями окремих галузей транспортного комплексу. Переваги залiзничного транспорту полягають в тому, що залiзницi можна прокладати у буть-якому напрямку. Вiн забезпечує швидкий i регулярний рух незалежно вiд пори року. Залiзничний транспорт України посiдає перше мiсце за вантажообiгом(29%) i друге за пасажирообiгом(75%). Експлуатацiйна довжина залiзниць загального користування дорiвнює близько 23 тис. км. Перша залiзниця (Львiв - Перемишль) побудована у 1861 роцi. У 1865 роцi прокладено залiзницю Одеса – Балта, яка, пiзнiше, продовжена до Кременчука. До 1913 року довжина залiзничних магiстралей була близько 16 тис. км.
З 30-х рокiв розпочато електрофiкацiю залiзниць. Зараз найважливiшi з них електрофiковано, що становить третину вiд загальної довжини всiх залiзниць. Середня густота залiзниць України становить 38 км на 1000 км2
; у Донбасi – 52 км на 1000 км22
.
видами транспорту, а також досить високу вартiсть прокладання залiзниць.
Для автомобiльного транспорту характерна висока маневренiсть, що робить вигiдним його використання на коротких вiдстаннях. Трубопровiдний забезпечує транспортування рiдких i газоподiбних вантажiв, має найнижчу собiвартiсть перевезень.
Морський транспорт таж характеризується малою собiвартiстю транспортування. Негативним для його використання є порiвняно невелика швидкiсть перемiщення та залежнiсть вiд умовних умов. Розрiзняють перевезення каботажнi i закордоннi. Каботаж
– це плавання мiж портами однiєї країни. Рiчковий транспорт вимагає незначних затрат на впорядкування природних шляхiв, проте працює сезонно, а напрямки шляхiв не завжди спiвпадають з потребами.
Поєднання взаємопов'язаних видiв транспорту, якi задовольняють потреби господарства й населення у перевезеннi вантажiв та пасажирiв, утворюють своєрiдну транспортну систему країни. Вона утворена лiнiйними елементами (шляхами сполучення всiх видiв транспорту), точковими (пунктами зосередження вантажо-розвантажувальних робiт), рухомим складом (автомобiлями, тепловозами тощо), службою перевезень. Серед точкових видiляють транспортi пункти
(залiзничнi станцiї, рiчковi пристанi, рiчковi i морськi порти, автостанцiї, аеропорти) i транспортнi вузли
Основними факторами, що впливають на процес формування транспортної системи є соцiально-економiчнi, природнi, iсторичнi та iншi. Передусiм галузевий склад транспорту, густота транспортних шляхiв зумовлюються рiвнем розвитку господарського комплексу i спецiалiзацiєю територiї. Залежить транспорт i вiд економiко-географiчного положення району (центрального в країнi чи прикордонного). Важливу роль у формуваннi транспортної системи вiдiграє густота населення, люднiсть населених пунктiв, маятниковi мiграцiї. З природних умов найбiльше впливає рельєф i клiмат. Особливо залежить вiд клiмату авiацiйний транспорт, менше – водний i сухопутний. Вплив природних умов з розвитком науково технiчного прогресу поступово зменшується.
Транспортна полiтика держави являє собою комплексну програму дiй за рiзними програмами дiяльностi транспортно-дорожнього комплексу (ТДК), включаючи його технiчну модернiзацiю, адаптацiю до ринкових умов господарювання, iнституцiональнi перетворення у сферi форм власностi, економiчних вiдносин, системи управлiння, iнтеграцiї до європейської та свiтової транспортних систем, кадрової та соцiальної полiтики, економiчної безпеки держави тощо.
За останнi роки суттєво посилилися тенденцiї глобалiзацiї економiки, у зв'язку з чим пiдвищилися темпи зростання транснацiональних транспортних потокiв на напрямках, що пов'язують Захiдну Європу з Схiдною, з країнами Азiатського континенту, Тихоокеанського басейну, Африки. Саме це вирiшальною мiрою визначає нинi транспортну полiтику країн ЄС, iнших держав Європи, стратегiчним напрямом якої став розвиток трансєвропейських комунiкацiї.
1. Заставний Ф. Д. Географiя України: у 2-х книгах. -Львiв: Свiт, 1994. -472с., iл.
2. Розмiщення продуктивних сил України: Пiдручник / Р 64 Є. П. Качан, М. О. Петрига, М. О. Ковтонюк та iн.; За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375с.
3. Соцiально-економiчна геграфiя України: Навчальний посiбник / За ред. проф. Шаблiя О.І. – Львiв: Свiт, 1994. – 608с., iл.
5. Україна у цифрах у 1998 роцi: Корот. стат. довiд. Державний комiтет статистики України: Пiд ред. О. Г. Осауленка.
|
