Українська система управлiння якiстю послуг на автомобiльному транспортi
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Контрольна РОБОТА
З дисциплiни: «Правовi основи стандартизацiї, сертифiкацiї та лiцензування»
На тему: «Українська система управлiння якiстю послуг на автомобiльному транспортi»
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальнiсть теми. Із переходом пiдприємств до ринкової економiки i розвитком конкуренцiї виникає необхiднiсть у забезпеченнi якостi виробленої продукцiї (послуг). Як свiдчить свiтовий досвiд ринку транспортних послуг, їх конкурентноздатнiсть на 95% залежить вiд якостi. Високий рiвень якостi транспортних послуг (ЯТП) у сферi пасажирського автомобiльного транспорту (ПАТР) є запорукою безпеки перевезень, задоволеностi та лояльностi споживачiв. Надання послуг ПАТР, якiсть яких вiдповiдає потребам споживачiв, забезпечується управлiнням.
Теоретичнi основи управлiння якiстю продукцiї i послуг розробленi в роботах вiтчизняних i закордонних вчених, зокрема Арiстова О. В., Басовського Л.Є., Гiсiна В.І., Глiчева О. В., Ігнатенка О. С., Ільєнкової С. Д., Койфмана Ю.І., Мазура І.І., Окрепiлова В. В., Редзюка О. М., Української Л. О., Швандара В. О., Фомiчова С. К., Шаповала М.І, А. Фейгенбаума, К. Ісiкави, Т. Контi, Дж. М. Джурана та багатьох iнших, а також у мiжнародних стандартах (МС) серiї ІСО (ISO) 9000 версiї 2000 та адекватних їм нацiональних стандартах України ДСТУ ISO 9000-2001.
Проте накопиченi теоретичнi i практичнi наробки вимагають подальшого розвитку та вдосконалення, тому що, по-перше, рекомендацiї щодо управлiння якiстю на ПАТР потребують доопрацювання на принципово нових ринкових основах – вiдповiдно до МС ІСО 9000 версiї 2000 та орiєнтацiї на споживача (пасажирiв та iншi зацiкавленi сторони). По-друге, наявнi системи управлiння якiстю не повною мiрою враховують специфiку послуг, якi надають пасажирськi автотранспортнi пiдприємства (ПАТП). Так, на сьогоднi: не визначено змiст об'єкта та суб'єкта при управлiннi якiстю на ПАТП; вимагає удосконалення класифiкацiя факторiв, що формують якiсть транспортних послуг; вiдсутнiй методичний пiдхiд до оцiнки якостi послуг пiдприємств ПАТР, контролю та регулювання процесiв i результатiв формування ЯТП ПАТП. Важливiсть вирiшення зазначених завдань обумовили актуальнiсть дослiдження.
Об'єктом дослiдження є процеси формування якостi послуг пасажирських автотранспортних пiдприємств.
Предметом дослiдження є теоретичнi та методичнi основи управлiння якiстю послуг пасажирських автотранспортних пiдприємств.
Мета i завдання дослiдження. Метою роботи є комплексний аналiз системи управлiння якiстю послуг пасажирських автотранспортних пiдприємств.
України та органiв регiонального управлiння, офiцiйнi статистичнi матерiали, а також науковi працi вiтчизняних i закордонних вчених у сферi управлiння якiстю продукцiї i послуг, економiки транспорту, менеджменту, маркетингу та органiзацiї виробництва. Дослiдження базуються на загальнонаукових методах теоретичного узагальнення, порiвняння i аналiзу, системного i процесового пiдходiв.
Структура роботи. Контрольна робота складається зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв.. Повний обсяг контрольної роботи 19 сторiнок комп'ютерного тексту, список використаних джерел нараховує 21 найменувань.
послуга пасажир автомобiльний транспорт
Роздiл 1. Теоретично-правове регулювання автотранспортних перевезень
Роль i значення транспорту визначенi статтею 1 Закону України «Про транспорт»[9], в якiй зазначається, що транспорт є однiєю з найважливiших галузей суспiльного виробництва, яка покликана задовольнити потреби населення й суспiльного виробництва в перевезеннях. Отже, законодавець визначає транспорт як важливу галузь суспiльного виробництва, що перебуває в тiснiй взаємодiї з промисловiстю; енергетичним, агропромисловим, будiвельним i торговельним комплексом; зв'язком; житловим господарством, побутовим обслуговуванням населення; сферою використання й охорони природних ресурсiв тощо. В кожнiй з перерахованих галузей є окремi специфiчнi матерiальнi умови виробництва, технологiчнi процеси, структура пiдприємств, особовий склад працiвникiв i т. iн.
усiх форм власностi, якi забезпечують перевезення пасажирiв, вантажiв, експедицiйне i технiчне обслуговування та ремонт транспортних засобiв, пiдготовку кадрiв та здiйснюють iншi види дiяльностi, пов'язанi iз своєчасним i повним задоволенням потреб населення i суспiльного виробництва в перевезеннях[13];
Автомобiль - колiсний транспортний засiб, який приводиться в рух джерелом енергiї, має не менше чотирьох колiс, призначений для руху безрейковими дорогами i використовується для перевезення людей та (чи) вантажiв, буксирування транспортних засобiв, виконання спецiальних робiт;
"автомобiльнi перевезення" означає будь-яке перемiщення дорогами, що вiдкритi для загального користування, навантаженого чи не навантаженого, з пасажирами чи без, транспортного засобу, який використовується для перевезення пасажирiв або вантажiв[17].
Основним законом, який визначає види й органiзацiю автоперевезень, є Закон Про автомобiльний транспорт. Згiдно iз ним автотранспортнi послуги подiляються на:
- пасажирськi;
- вантажнi;
- вантажно-пасажирськi.
Послуги пасажирського автомобiльного транспорту загального користування подiляються на автобуснi i таксi.
Автобуснi перевезення - це перемiщення людей i багажу за допомогою автомобiльного транспортного засобу, у якому кiлькiсть посадкових мiсць бiльше дев'яти (враховуючи мiсце водiя).
Маршрутнi таксi здiйснюють перевезення пасажирiв з обов'язковим наданням їм мiсць для сидiння i з висадкою i посадкою пасажирiв за їхньою вимогою. Незважаючи на те, що в назвi присутнє слово "таксi", перевезення пасажирiв маршрутними таксi вiдносяться до автобусних перевезень. Визначальним фактором у даному випадку є кiлькiсть мiсць для сидiння (дев'ять i бiльше) i те, що перевезення здiйснюються за заздалегiдь намiченими маршрутами i не в iндивiдуальному порядку.
1. Звичайному - рух за маршрутом здiйснюється з усiма зупинками, передбаченими розкладом;
2. Експрес - рух за маршрутом здiйснюється зi скороченням кiлькостi зупинок i часу перевезення.
Перевезення таксi - це перевезення пасажирiв i їхнього багажу в iндивiдуальному порядку на легковому автомобiлi, число мiсць для сидiння в якому менше дев'яти.
Вантажний автомобiль - автомобiль, який за своєю конструкцiєю та обладнанням призначений для перевезення вантажiв;
Вантажнi перевезення автомобiльним транспортом спецiального призначення здiйснюються перевiзниками за замовленням власникiв вантажу чи уповноважених ними осiб.
Вантажно-пасажирськi перевезення - це перевезення пасажирiв з вантажем вантажно-пасажирськими автомобiлями.
За мiсцем надання автопослуги можна роздiлити на:
- внутрiшнi;
- мiжнароднi[21].
Внутрiшнi перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування подiляються на:
- мiськi - за маршрутами у межах територiї населеного пункту;
- примiськi - за маршрутами довжиною до 50 кiлометрiв, не залежно вiд адмiнiстративно-територiального подiлу маршрутiв;
- мiжмiськi (усерединi областi i мiжобласнi) - маршрути, довжина яких перевищує 50 кiлометрiв.
Необхiдно видiлити перевезення, якi здiйснюються на замовлення, i туристичнi.
Перевезення на замовлення - це перевезення на погоджених перевiзником i замовником умовах за визначеним сторонами договору маршрутом.
Туристичнi перевезення - це нерегулярнi перевезення пасажирiв за заздалегiдь визначеними маршрутами з туристичною метою.
Пасажирському перевiзнику, який здiйснює туристичнi перевезення чи перевезення пасажирiв за замовленням, забороняється здiйснювати посадку пасажирiв у пунктах, установлених для посадки пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування.
Мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом здiйснюються мiж пунктами вiдправлення i призначення, один iз яких чи обоє розташованi за межами територiї України.
Органiзацiя мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом здiйснюється перевiзниками вiдповiдно до мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень.
Правила мiжнародних перевезень вантажiв автомобiльним транспортом по територiї України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузi транспорту (Мiнiстерством транспорту). У той же час правила мiжнародних перевезень пасажирiв автомобiльним транспортом по територiї України затвердженi Постановою № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту».[14]
Мiжнародне спiвробiтництво у сферi мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузi транспорту (Мiнтранс), що у межах своїх повноважень:
- органiзовує контроль за виконанням мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом;
- забезпечує видачу документiв, якi дозволяють мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом, тощо.
Розвиток народного господарства та життя людей взагалi не можливо уявити без засобiв перемiщення. Роль транспорту полягає в наданнi специфiчних послуг, пов’язаних iз перемiщення товару або людини в просторi.
1. 2 Суб’єкти автотранспортних перевезень
Суб’єктами правовiдносин на автомобiльному транспортi є широке коло юридичних та фiзичних осiб, якi забезпечують транспортне обслуговування, споживають транспортнi послуги, створюють умови для здiйснення дорожнього руху. Їх правовий статус має двi складовi: одна пов’язана з наданням транспортних послуг (регулюється Законом України «Про автомобiльний транспорт», Закон № 2344-III вiд 05. 04. 01 року)[7], а iнша — iз участю в дорожньому русi (регулюється Законом України «Про дорожнiй рух», Закон № 3353-XII вiд 30. 06. 93 року)[6].
Автомобiльне пiдприємство є основною, первинною ланкою системи автомобiльного транспорту України. Таке пiдприємство являє собою єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входять (або можуть входити) автотранспортнi, авторемонтнi та iншi внутрiшнi пiдроздiли, названi виробничими одиницями. Використовуючи закрiплене за ним майно або майно, яке є в нього за правом власностi, автомобiльне пiдприємство силами трудового колективу пiд керiвництвом спецiально уповноважених на те осiб (дирекцiя) або власникiв виконує виробничо-господарську дiяльнiсть (перевезення, надання iнших транспортних послуг) вiдповiдно до державних програм розвитку дорожнього руху й на основi лiцензiї i сертифiкату на здiйснення дiяльностi, пов'язаної з виготовленням, ремонтом i експлуатацiєю транспортних засобiв, перевезеннями вантажiв/пасажирiв та iншими видами дiяльностi[21].
У процесi своєї дiяльностi автомобiльне пiдприємство несе обов'язки i користується правами, закрiпленими в чинних нормативно-правових актах. Щоб мати змогу самостiйно брати участь у транспортних та iнших правових вiдносинах, автомобiльне пiдприємство надiляється правами юридичної особи. Слiд також зазначити, що автотранспортнi пiдприємства як юридична особа, володiють цивiльною правоздатнiстю, пiд якою розумiється їх здатнiсть мати цивiльнi права й нести обов'язки
Правоздатнiсть автомобiльного пiдприємства, як i будь-якої юридичної особи, є спецiальною. Це означає, що вони можуть користуватися своїми правами й нести обов'язки, вступати в правовiдносини з iншими пiдприємствами, органiзацiями й фiзичними особами тiльки вiдповiдно до встановлених цiлей своєї дiяльностi. Здiйснення будь-яких угод, договорiв чи iнших дiй, якi заходять за межi спецiальної правоздатностi автомобiльних пiдприємств є незаконними[14].
Права автомобiльних пiдприємств:
- надання за договорами iншим пiдприємствам i органiзацiям автобусiв для перевезення робочих до мiсць роботи i навпаки, з оплатою за дiючими тарифами;
- здiйснення транспортно-експедицiйного обслуговування й надання послуг в цiй галузi;
Обов'язки автомобiльних пiдприємств:
- наявнiсть лiцензiї (сертифiката) на виконання певного виду дiяльностi;
- перевезення пасажирiв i багажу в автобусах i легкових автомобiлях, гарантуючи безпеку пасажирiв, необхiднi умови, культурне обслуговування й своєчаснiсть;
- доставлення вантажiв у встановленi термiни;
Пiдприємства автомобiльного транспорту загального користування повиннi також забезпечити належну органiзацiю працi та контролю за роботою водiїв автомобiлiв. Контроль за роботою водiїв автомобiлiв повинен забезпечувати безпечне виконання водiями транспортної роботи i включає органiзацiю перевiрок режимiв їх працi i вiдпочинку, а також виконання водiями вимог законодавства.
Статус нацiонального автомобiльного перевiзника надається пiдприємництву автомобiльного транспорту Кабiнетом Мiнiстрiв за поданням Мiнтрансу. Цей статус надається пiдприємству за умов:
не менш як 50 вiдсоткiв рухомого складу пiдприємства складають автомобiлi, що вiдповiдають мiжнародним технiчним вимогам;
пiдприємство здатне забезпечити управлiння транспортними засобами на мiжнародних автомагiстралях висококвалiфiкованими водiями, а прибутки такого пiдприємства вiд перевезень у мiжнародному сполученнi повиннi бути не менше 70 вiдсоткiв за останнi два роки.
перевезення в мiжнародному сполученнi.
2. 1 Правила надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту
Цi Правила затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18. 02. 1997 р. №176 у редакцiї постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29. 01. 2003р. №141, визначають порядок здiйснення мiських, примiських, мiжмiських i мiжнародних перевезень пасажирiв, багажу, ручної поклажi та посилок, перевезень органiзованих груп дiтей i туристiв, а також обслуговування громадян на автостанцiях, автовокзалах i є обов’язковими для виконання пасажирськими перевiзниками та автостанцiями (автовокзалами) всiх форм власностi, замовниками транспортних перевезень, водiями та пасажирами.
Порядок i умови органiзацiї перевезень пасажирiв та вантажу згiдно з вимогами цих Правил визначаються Мiнтрансом.
Пiдприємства транспорту та iншi пасажирськi перевiзники надають послуги на пiдставi державних контрактiв, державних замовлень i договорiв про перевезення пасажирiв з урахуванням економiчної ефективностi провiзних можливостей транспорту.
• вантажi з вибуховими, отруйними, вогненебезпечними, їдкими, сморiдними, наркотичними та iншими небезпечними речовинами, а також тi, що можуть забруднити транспортний засiб, одяг пасажирiв;
• зброя, крiм випадкiв, передбачених законодавством;
• тварини, крiм обумовлених цими Правилами випадкiв.
Пасажирськi перевiзники, водiї та особи, дiяльнiсть яких пов’язана з наданням транспортних послуг, повиннi мати вiдповiднi знання в обсязi, що визначається Мiнтрансом. Транспортнi засоби повиннi вiдповiдати вимогам безпеки, охорони працi та екологiї, державним стандартам, мати вiдповiдний сертифiкат, бути в належному технiчному i санiтарному станi та укомплектованi вiдповiдно до вимог Правил дорожнього руху.
Пiд час довготривалих перевезень розклад руху автобуса повинен складатися таким чином, щоб на промiжних пунктах маршруту пасажири могли забезпечуватися доброякiсною питною водою, харчуванням та одержувати можливiсть задоволення iнших бiологiчних потреб. Умови i порядок страхування пасажирiв та вантажу визначаються законодавством.
У другому–восьмому роздiлах правил послiдовно розглядаються питання: перевезення пасажирiв i вантажу, перевезення органiзованих груп дiтей, мiжнароднi перевезення пасажирiв, перевезення туристiв, перевезення на замовлення, обслуговування населення та пасажирiв на автостанцiях, обов’язкове страхування та розслiдування нещасного випадку з пасажиром.
2. 2 Лiцензiйнi умови провадження i лiцензування господарської дiяльностi з надання послуг з перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом
Лiцензiйнi умови провадження господарської дiяльностi з надання послуг iз перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом затверджено наказом Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва, Мiнiстерства транспорту України вiд 16. 01. 2001 №6/18. Вони визначають квалiфiкацiйнi, технiчнi, органiзацiйнi та iншi вимоги до провадження господарської дiяльностi з надання послуг iз перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом i є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання, незалежно вiд органiзацiйно-правових форм та форм власностi, якi надають послуги з перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом i отримали лiцензiю на цей вид господарської дiяльностi.
Не пiдлягає лiцензуванню дiяльнiсть iз надання послуг iз перевезення:
прокуратури, судiв, митних органiв, податкової адмiнiстрацiї), за винятком перевезень, якi здiйснюються цими органiзацiями на комерцiйних умовах;
- якi здiйснюються автомобiлями, оснащеними спецiальним технологiчним обладнанням i не призначеними для перевезення вантажiв i пасажирiв (автовишки, автокрани, автомайстернi, автомобiлi з устаткуванням для бурiння, пожежнi автомобiлi, пересувнi лабораторiї, навчальнi, кабелеукладачi, аварiйно-технiчнi з водопостачання та каналiзацiї, газового господарства, швидкої допомоги, автонавантажувачi, пiскорозкидачi та iншi, що забезпечують життєдiяльнiсть мiст та населених пунктiв);
- вантажiв автомобiльним транспортом у межах одного виробничого об’єкта (технологiчнi перевезення);
Вiдповiдно до спроможностi суб’єкта господарювання забезпечити виконання Лiцензiйних умов, лiцензiї видаються на право надання наступних видiв послуг iз перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом:
- надання послуг iз внутрiшнiх перевезень пасажирiв автомобiль-
ним транспортом;
- надання послуг iз внутрiшнiх перевезень вантажiв автомобiльним транспортом;
- надання послуг iз мiжнародних перевезень пасажирiв автомобiльним транспортом;
- надання послуг iз мiжнародних перевезень вантажiв автомобiльним транспортом.
Лiцензiя на провадження господарської дiяльностi з надання послуг iз перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом є документом, що дає право суб’єкту господарювання на здiйснення конкретного виду послуг або всiх видiв послуг, визначених у цих Лiцензiйних умовах.
Лiцензiя видана суб’єкту господарської дiяльностi на правонадання послуг iз мiжнародних перевезень пасажирiв та вантажiв автомобiльним транспортом, надає право на здiйснення внутрiшнiх перевезень.
На кожний транспортний засiб вiдповiдно до оформленої лiцензiї органом лiцензування видається лiцензiйна картка, яка засвiдчує вiдповiднiсть транспортного засобу лiцензiйним вимогам, встановленим для транспортного засобу на провадження господарської дiяльностi, зазначенiй у лiцензiї. Лiцензiйна картка, видана на транспортний засiб вiдповiдно до лiцензiї на право провадження господарської дiяльностi, пов’язаної з наданням послуг iз мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом, пiдтверджує право використання даного транспортного засобу для надання вiдповiдних послуг, пов’язаними з внутрiшнiми перевезеннями пасажирiв та вантажiв.
Цим наказом делегованi повноваження видачi лiцензiй (у межах територiї України) суб’єктам господарювання областей та мiста Києва, вiдповiдно – територiальним органам Мiнтрансу та Українському бюро по лiцензуванню автомобiльних перевезень, пiдпорядкованим Укравтотрансу.
2. 3 Типовий технологiчний процес надання послуг пасажирських автостанцiй та автовокзалiв
Надання послуг пасажирських автостанцiй та автовокзалiв органiзовується згiдно з вимогами технологiчного процесу, затвердженого наказом Мiнiстерства транспорту України вiд 28. 08. 2001 №565, який розробляється власниками автостанцiй з урахуванням рекомендацiй цього Типового технологiчного процесу.
Перелiк обов’язкових та додаткових послуг, що надаються населенню, пасажирам та пасажирським перевiзникам автобусного маршруту (далi – перевiзник), визначається статутом (положенням) автостанцiї. До обов’язкових послуг, що надаються населенню та пасажирам, вiдноситься користування послугами:
- залу очiкування поїздки;
- залу продажу квиткiв;
- iнших примiщень автостанцiї;
- громадських вбиралень.
До обов’язкових послуг, що надаються перевiзникам, вiдносяться послуги:
- каса автостанцiї;
- з органiзацiї посадки пасажирiв в автобус;
- з диспетчеризацiї руху автобусiв;
- з надання платформ для посадки та висадки пасажирiв i мiсць на майданчику вiдстою автобусiв;
- кiмнат короткотермiнового вiдпочинку водiїв;
- проведення технiчного огляду та прибирання автобусiв.
До додаткових послуг вiдносяться послуги з:
- попереднього продажу квиткiв;
- бронювання мiсць;
- замовлення квитка за телефоном;
- замовлення таксi;
- замовлення автобуса;
- переоформлення квитка;
- кiмнат матерi та дитини;
- довiдкового бюро;
- замовлення квитка для поїздки з iншого мiста.
Населенню, пасажирам та перевiзникам можуть надаватися також iншi види обов’язкових та додаткових послуг згiдно з чинним законодавством. За договором iз власником автостанцiй перевiзникам можуть надаватися примiщення для облаштовування офiсiв та вiдокремленi посадочнi платформи.
Типовим технологiчним процесом регламентовано органiзацiя продажу квиткiв, диспетчерського управлiння, руху дорожнiх транспортних засобiв i пiшоходiв на територiї автостанцiї, iнформацiйне забезпечення, органiзацiя надання побутових послуг, а також порядок укладення договорiв i проведення розрахункiв за наданi послуги.
Висновки
Забезпечення якостi наданих пасажирських транспортних послуг досягається управлiнням. У зв'язку з цим виникає необхiднiсть у поглибленнi iснуючих i розробленнi нових теоретичних основ i методичних рекомендацiй щодо вдосконалення управлiння якiстю послуг пасажирських автотранспортних пiдприємств.
На пiдставi проведеного дослiдження можна зробити такi висновки:
На цей час особливої актуальностi набуває проблема якостi, забезпечення якої потребує управлiння. Проте наявнi рекомендацiї для ПАТП розроблено в перiод функцiонування КС УЯПП, тому вони вимагають перероблення на принципово нових ринкових основах – вiдповiдно до рекомендацiй МС ІСО 9000 i орiєнтацiї на споживача.
i параметри якостi як самої транспортної послуги, так i процесiв її надання.
Одержала подальший розвиток система управлiння якiстю послуг пасажирських АТП за рахунок уточнення складу i змiсту функцiй (процесiв) керувальної i керованої пiдсистем. Керувальну пiдсистему подано у виглядi взаємозв'язку двох циклiв управлiння – розширеного та елементарного. У розширеному циклi реалiзуються функцiї, пов'язанi з розробкою та актуалiзацiєю результативної й ефективної системи управлiння якiстю, а елементарний цикл вiдповiдає керуванню якiстю окремих видiв процесiв (перевiзного, допомiжного, управлiнського).
Удосконалено класифiкацiю факторiв, що формують якiсть пасажирських транспортних послуг на основi системного пiдходу. Систематизацiю їх виконано за наявними в економiчнiй лiтературi ознаками: джерело походження (зовнiшнi i внутрiшнi); ступiнь керованостi (керованi i малокерованi); характер формалiзацiї (фактори, що допускають i не допускають кiлькiсне оцiнювання). Додатково запропоновано видiлити внутрiшнi фактори за ознакою – вид дiяльностi. Вiдповiдно до цього критерiю всi внутрiшнi фактори ПАТП подiлено на три класи – управлiнської дiяльностi, допомiжної дiяльностi i перевiзного процесу. Формування останнiх здiйснено за стадiями обслуговування пасажирiв.
Список використаних джерел
1. Конституцiя України.(на 01. 03. 2008), Х.: Фактор, 2008- 144 с.
2. Господарський процесуальний кодекс України. К.: ЮРИНКОМ ИНТЕР, 2004. – 640 с.
4. Цивiльний процесуальний кодекс України (на 15. 05. 2008) К. Паливода, 2008 – 156 с.
5. Закон України "Про захист прав споживачiв" вiд 15. 12. 93 N 3682-12;
6. Закон України "Про дорожнiй рух" вiд 30. 06. 93 N 3353-12;
7. Закон України "Про автомобiльний транспорт" вiд 05. 04. 2001 р. № 2344-ІІІ.
8. Закон України “Про внесення змiн до Закону України "Про страхування" ” вiд 4 жовтня 2001 р. N 2745-III
9. Закон України “Про транспорт” (Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1994, N 51, ст. 446) (Із змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 642/97-ВР вiд 18. 11. 97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36 N 650/97-ВР вiд 19. 11. 97, ВВР, 1998, N 11-12, ст. 41 N 507-XIV (507-14) вiд 17. 03. 99, ВВР, 1999, N 18, ст. 138)
11. Закон України „Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi” вiд 1 червня 2000 року N 1775-III.//Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2000, N 36, ст. 299. В редакцiї Закону N 546-IV вiд 20. 02. 2003
12. Автомобиль и автоперевозки как объект налогообложения /Назарбаева Р., Назарбаева И., Чимшит О. и др. - [Днепропетровск]: Изд. Дом "Баланс-Клуб". - Ч. 2. - 1999. - 124 с.
13. Автотпослуги: облiк i оподаткування.//Дебет-кредит №5, 2003
14. Ардельянова О. В. Место и роль государства в регулировании рынка автотранспортных услуг // Проблеми пiдвищення ефективностi iнфраструктури: Зб. наук. пр. - К., 1997. - Вип. 2. - С. 38-46.
15. Бажан Л. И. Модель выбора варианта функционирования автотранспортного предприятия // Информационные технологии в моделировании и автоматизации экономических процессов: Сб. науч. тр. - К., 1998. - С. 10-12.
17. “Везе тому, хто везе” журналу “Бiзнес” №11 (478), 18 березня 2002 року.
18. Вiнник О. М. Господарське право: навчальний посiбник. 2-ге вид змiн i доп. К.: 2009. – 766 с
19. Господарське право: Практикум.//За заг. ред. В. С. Щербини. - К. Юрiнком, 2001.
20. Григор’єв Г. С. Суть ринку автотранспортних послуг в сучасних умовах господарювання // Проблеми пiдвищення ефективностi iнфраструктури: Зб. наук. пр. - К., 1998. - Вип. 3. - С. 207-212.
науч. тр. - К., 1996. - С. 63-66.
| 
