Змiст
Вступ
1. Права та обов'язки сторiн
2. Вiдповiдальнiсть та компенсацiя шкоди
Висновки
Список використаної лiтератури
Вступ
Актуальнiсть теми. До перевезень, що здiйснюються внутрiшнiми водними шляхами (змiшаними шляхами: рiка - море) застосовується як Кодекс торгiвельного мореплавства, так i цiла низка конвенцiй.
Будапештська конвенцiя про договiр перевезення вантажiв внутрiшнiми водними шляхами, 22 червня 2001 р., застосовується до будь-якого договору перевезення вантажiв, у вiдповiдностi з яким порт навантаження або мiсце приймання вантажу та порт розвантаження або порт здачi вантажу розташованi на територiї двох рiзних країн, хоча одна з яких є учасницею Конвенцiї. Остання, насамперед, врегульовує права та обов’язки сторiн договору: перевiзника та вiдправника вантажу, та порядок розiрвання договору. Як i бiльшiсть iнших мiжнародних актiв, що просвiчено мiжнародному перевезенню пасажирiв та вантажiв, дана Конвенцiя передбачає можливiсть здiйснення такого перевезення фактичним перевiзником. Вiдповiдно до її положень, за умови здiйснення мiжнародного перевезення вантажiв внутрiшнiми водними шляхами, перевiзник залишається вiдповiдальним за все перевезення у вiдповiдностi з положеннями даної Конвенцiї. У тих випадках i у тiй мiрi, у якiй перевiзник та фактичний перевiзник несуть вiдповiдальнiсть, їх вiдповiдальнiсть є солiдарною.
"Про договори перевезення вантажiв по внутрiшнiм водним шляхам".
Для досягнення цiєї мети першочергове значення має чiтке визначення й реалiзацiя таких завдань:
дати загальну прав та обов’язкiв сторiн;
визначити сферу застосування Конвенцiї;
1.
Права та обов'язки сторiн
Згiдно з Конвенцiєю у договорi передбачено певне коло осiб, якi являються сторонами у здiйсненнi перевезення. А саме:
фактичний перевiзник - будь-яка особа, iншу, нiж службовець або агент перевiзника, якiй перевiзник доручив здiйснення перевезення або частини цього перевезення;
вантажовiдправник - будь-яка особа, якою або вiд iменi або вiд особи якої укладений договiр перевезення з перевiзником;
вантажоодержувач - особа, що має повноваження на одержання вантажу;
В свою чергу, перевiзник зобов'язаний перевезти вантаж у належнi строки й здати його в мiсцi здачi вантажоодержувачу в тому самому станi, в якому вантаж ним був одержаний. У разi вiдсутностi домовленостi про iнше, приймання вантажу та його здача здiйснюються на борту судна. Перевiзник визначає, яке судно вiн буде використовувати. Вiн зобов'язаний до й на початку рейсу виявити належну дбайливiсть, для того щоб забезпечити, з огляду на характер вантажу, який пiдлягає перевезенню, здатнiсть судна прийняти вантаж, його придатнiсть для плавання, оснащенiсть й укомплектованiсть екiпажем, як це приписано чинними правилами, а також наявнiсть на ньому нацiональних i мiжнародних дозволiв, необхiдних для перевезення вiдповiдного вантажу [2].
згоди вантажовiдправника лише в таких випадках:
договору перевезення вимагають навантаження або перевантаження вантажу, i якщо перевiзник не може одержати протягом розумного перiоду часу вказiвки вiд вантажовiдправника, або коли це вiдповiдає звичаям порту, в якому знаходиться судно.
За умови дотримання вантажовiдправником своїх зобов'язань перевiзник повинен забезпечити, щоб навантаження, укладка та крiплення вантажу не впливали на безпеку судна. Перевiзник має право перевозити вантажi на палубi або у вiдкритих трюмах лише в тому разi, якщо це було обумовлено з вантажовiдправником або вiдповiдає звичаям цiєї галузi торгiвлi, або вимагається чинними приписами.
Перевiзник повинен здати вантаж у строк, обумовлений у договорi перевезення, або, якщо цей строк не було обумовлено, у строк, який було б розумно вимагати вiд турботливого перевiзника з урахуванням обставин рейсу та безперешкодного судноплавства.
Фактичний перевiзник.
Договiр, що вiдповiдає визначенню, зазначеному в Конвенцiї, й укладений мiж перевiзником i фактичним перевiзником, є договором перевезення за змiстом цiєї Конвенцiї. Для цiлей такого договору всi положення цiєї Конвенцiї, що стосуються вантажовiдправника, застосовуються до перевiзника, а положення, що стосуються перевiзника, застосовуються до фактичного перевiзника.
У тих випадках, коли перевiзник доручив здiйснення перевезення або його частини фактичному перевiзнику, навiть якщо це припустимо за умовами договору перевезення, перевiзник, однак, залишається вiдповiдальним за все перевезення вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї. Усi положення цiєї Конвенцiї, що регулюють вiдповiдальнiсть перевiзника, застосовуються також до вiдповiдальностi фактичного перевiзника стосовно здiйснюваного ним перевезення.
Перевiзник у всiх випадках iнформує вантажовiдправника, якщо вiн доручає здiйснення перевезення або його частини фактичному перевiзнику.
Будь-яка угода з вантажовiдправником або вантажоодержувачем, що розширює вiдповiдальнiсть перевiзника вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї, поширюється на фактичного перевiзника тiльки в обсязi, на який вiн дав явно виражену згоду в письмовiй формi. Фактичний перевiзник може посилатися на будь-якi заперечення, що можуть бути висунутi перевiзником на пiдставi договору перевезення [2].
Обов'язки вантажовiдправника.
Вантажовiдправник повинен сплатити суми, належнi на пiдставi договору перевезення.
маркування, необхiдне для iдентифiкацiї вантажу;
характер, особливостi й властивостi вантажу;
указiвки, що стосуються митного або адмiнiстративного режиму, застосовного до вантажу;
iншi необхiднi вiдомостi, що зазначаються в транспортному документi.
Крiм того, вантажовiдправник повинен передати перевiзнику, пiд час передачi вантажу, усi необхiднi супровiднi документи.
Вантажовiдправник повинен, якщо цього вимагає характер вантажу, з урахуванням погоджених транспортних операцiй, запакувати вантаж таким чином, щоб запобiгти його втратi або пошкодженню з моменту його прийняття перевiзником i до здачi та виключити можливiсть заподiяння ним шкоди судну або iншому вантажу. Крiм того, вантажовiдправник повинен з урахуванням обумовленого перевезення передбачити належне маркування вiдповiдно до застосовних мiжнародних або нацiональних приписiв, або, у разi вiдсутностi таких приписiв, вiдповiдно до загальноприйнятих у внутрiшньому судноплавствi правил i звичаїв [7, с. 73-75].
За умови дотримання перевiзником своїх зобов'язань вантажовiдправник повинен навантажити, укласти й закрiпити вантаж вiдповiдно до практики судноплавства на внутрiшнiх водних шляхах, якщо в договорi перевезення не зазначено iншого.
Небезпечний i такий, що забруднює навколишнє середовище, вантаж.
У разi перевезення небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу вантажовiдправник повинен до передачi вантажу й на додаток до вiдомостей, чiтко iнформувати перевiзника в письмовiй формi про небезпечнi властивостi вантажу й притаманнi йому ризики забруднення, а також про запобiжнi заходи, яких потрiбно вжити.
вантажу до порту навантаження або до найближчого мiсця, де вiн може бути вивантажений i зданий або знищений, покладаються на вантажовiдправника.
За наявностi безпосередньої небезпеки для життя, майна або навколишнього середовища перевiзник має право вивантажити або знешкодити вантаж, або, якщо цей захiд вiдповiдає ступеню небезпеки, яку становить вантаж, знищити його, навiть якщо до прийняття вантажу перевiзник був поiнформований або яким-небудь iншим чином дiзнався про небезпечний характер або забруднювальнi характеристики цього вантажу.
Незважаючи на обов'язок вантажовiдправника, вантажоодержувач, який пiсля прибуття вантажу в мiсце здачi вимагає його здачi, несе вiдповiдальнiсть згiдно з договором перевезення за сплату фрахту й iнших зборiв, пов'язаних з вантажем, а також за участь у покриттi збиткiв по загальнiй аварiї. У разi вiдсутностi транспортного документа або якщо вiн не був наданий, вантажоодержувач несе вiдповiдальнiсть за сплату фрахту, обумовленого з вантажовiдправником, якщо його розмiр вiдповiдає ринковiй ставцi [8, с. 117-254].
Надання вантажу в розпорядження вантажоодержувача згiдно з договором перевезення або звичаєм цiєї галузi торгiвлi або вiдповiдно до адмiнiстративних правил, застосовними в порту вивантаження, розглядається як здача. Обов'язкова передача вантажу властям або третiй сторонi також розглядається як здача.
2.
Вiдповiдальнiсть та компенсацiя шкоди
Будапештська конвенцiя про договiр перевезення вантажiв внутрiшнiми водними шляхами (КПГВ). Укладена 2001 р., Україна приєдналась до неї у червнi 2002 р. Конвенцiя застосовується до будь-якого договору перевезення, згiдно з яким порт завантаження або мiсце прийому вантажу та порт розвантаження чи порт, де здається вантаж, розташованi у двох рiзних державах, з яких хоча б одна є учасницею Конвенцiї (ст. 2).
Конвенцiя поширюється на договiр, якщо предметом його є перевезення вантажу без перевалки як внутрiшнiми водними шляхами, так i шляхами, на якi поширюється режим морських перевезень. Винятком є випадки, коли вiдповiдно до застосованого морського законодавства було складено морський коносамент або коли морське законодавство поширюється на бiльшу частину шляху, який має пройти судно з вантажем.
За Конвенцiєю "договiр перевезення" - це "будь який договiр, незалежно вiд його квалiфiкацiї, згiдно з яким перевiзник за сплату фрахту зобов'язується перевезти вантаж внутрiшнiми водними шляхами". Конвенцiя розрiзняє перевiзника i фактичного перевiзника. Перевiзник - будь-яка особа, яка або вiд iменi якої було укладено договiр перевезення з вантажовiдправником. Фактичний перевiзник - будь-яка особа, що не є службовцем чи агентом перевiзника, якiй ним доручено здiйснити повнiстю або частину перевезення. Всi положення Конвенцiї стосовно вантажовiдправника поширюються i на перевiзника, а положення щодо перевiзника застосовуються до фактичного перевiзника [2].
Доручення фактичному перевiзнику на здiйснення всього перевезення або його частини, навiть, коли це дозволено договором про перевезення, не знiмає вiдповiдальностi з перевiзника. Перевiзник залишається вiдповiдальним за все перевезення згiдно з положеннями Конвенцiї. До фактичного перевiзника застосовуються такi самi положення про вiдповiдальнiсть, що й до перевiзника. Коли перевiзник i фактичний перевiзник несуть одночасно вiдповiдальнiсть, вона є солiдарною. Нiщо не позбавляє права регресної вимоги у вiдносинах мiж ними.
Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну внаслiдок втрати або пошкодження вантажу, що вiдбулося пiсля того, як вiн прийняв вантаж для перевезення, до моменту його здавання або пiсля перевищення термiнiв здавання, якщо вiн не доведе, що шкоду зумовлено обставинами, яких дбалий перевiзник не мiг уникнути i наслiдкам яких не мiг запобiгти. Вiдповiдальнiсть перевiзника за шкоду внаслiдок втрати чи пошкодження вантажу впродовж часу до завантаження його на судно або пiсля його вивантаження iз судна визначається вiдповiдно до законодавства держави, що застосовується до договору перевезення. Перевiзник вiдповiдає за дiї або бездiяльнiсть своїх службовцiв чи агентiв, яких вiн використовує пiд час виконання договору перевезення, тiєю самою мiрою, як i за свої дiї чи бездiяльнiсть, якщо цi особи чинили в межах своїх службових обов'язкiв.
Конвенцiя передбачає умови звiльнення перевiзника вiд вiдповiдальностi, а також визначає межi його вiдповiдальностi. Перевiзник i фактичний перевiзник можуть бути звiльненi вiд вiдповiдальностi, вiдповiдно до ст. 18 Конвенцiї, якщо втрата, пошкодження або затримка є результатом однiєї з перерахованих в нiй обставин. До таких обставин належать:
дiя чи бездiяльнiсть вантажовiдправника, особи, яка отримує вантаж, або особи, уповноваженої розпоряджатися вантажем;
перевезення вантажу, який може повнiстю або частково бути втрачений чи пошкоджений внаслiдок його природних властивостей;
недостатнє або неточне iдентифiкацiйне маркування вантажу;
втрата або пошкодження вантажу внаслiдок здiйснення або намагання здiйснити операцiї, пов'язанi з рятуванням життя або майна на внутрiшнiх водних шляхах;
перевезення живих тварин, крiм тих випадкiв, коли перевiзник не вжив необхiдних заходiв або не було виконано iнструкцiї, узгодженої в договорi перевезення [2].
Сума вiдшкодування за втрату або пошкодження вантажу нараховується вiдповiдно до ст. 19 Конвенцiї. Коли перевiзник несе вiдповiдальнiсть за повну втрату вантажу, вiн має вiдшкодувати суму, яка дорiвнює вартостi вантажу в мiсцi й у день його здавання вiдповiдно до договору перевезення. Причому здавання вантажу не уповноваженiй особi розглядається як втрата вантажу. За часткової втрати або пошкодження вантажу перевiзник несе вiдповiдальнiсть тiльки в обсязi, на який вартiсть вантажу зменшилася. Якщо вантаж внаслiдок своїх природних властивостей пiд час транспортування може бути пошкоджений, то перевiзник вiдшкодовує лише частину збитку, яка перевищує природний збиток (за об'ємом та вагою). Сторони мають визначити цi можливi природнi втрати вантажу пiд час укладання договору перевезення. Якщо це не було зроблено, керуються правилами чи практикою, якi дiють в мiсцi призначення.
Конвенцiя встановлює максимальну межу вiдповiдальностi. Вiдповiдальнiсть перевiзника обмежується 666,67 розрахунковими одиницями за кожне вантажне мiсце або iншу одиницю вiдвантаження (одиниця "спецiальних прав запозичення" за визначенням МВФ) або двома розрахунковими одиницями за кожний кiлограм вказаної у транспортному документi ваги втраченого або пошкодженого вантажу, залежно вiд того, яка сума бiльша. Якщо вантажним мiсцем є контейнер, i у документi не вказано кiлькiсть цих мiсць або одиниць вiдвантаження, упакованих у контейнерi, то сума 666,67 замiнюється на 1500 розрахункових одиниць за контейнер, що не має вантажу, i додатково на суму 25 000 розрахункових одиниць за вантаж, що мiститься в контейнерi. У п. 2 ст. 20 зазначено, що засоби для транспортування, якщо вони не є власнiстю перевiзника або не наданi ним, у разi їх пошкодження розглядаються як окрема одиниця вiдвантаження.
за повну втрату вантажу. Максимальна межа вiдповiдальностi може бути збiльшена, якщо характер i вища вартiсть вантажу або засобу для транспортування були прямо вказанi в транспортному документi, й перевiзник не оскаржив цi данi. Межа вiдповiдальностi також може бути змiнена, якщо сторони чiтко обумовили вищi максимальнi межi вiдповiдальностi.
Перевiзник або фактичний перевiзник не можуть посилатися на звiльнення вiд вiдповiдальностi та на її обмеження, передбаченi Конвенцiєю або договором перевезення, якщо доведено, що заподiяна шкода є наслiдком їх особистих дiй або особистої бездiяльностi, здiйснених навмисне чи через необережнiсть. За таких самих обставин службовцi та агенти, що дiяли за дорученням перевiзника або фактичного перевiзника, не можуть посилатися на звiльнення вiд вiдповiдальностi або на її обмеження.
Передбаченi Конвенцiєю або договором перевезення звiльнення вiд вiдповiдальностi чи її обмеження застосовуються за будь-якого позову з приводу втрати, пошкодження чи затримки здавання вантажу, на який поширюється договiр перевезення, незалежно вiд того, ґрунтується позов на делiктнiй чи договiрнiй вiдповiдальностi, або на iнших правових засадах.
Згiдно з Конвенцiєю утримувач вантажу у разi виявлення його втрати чи пошкодження повинен заявити про це письмово, вказавши загальний характер пошкодження, не пiзнiше моменту здавання вантажу або пiд час спiльного огляду сторонами. Беззастережне прийняття вантажу, якщо не доведено iнше, є доказом того, що перевiзник здав вантаж у тому станi й у тiй кiлькостi, в якiй вiн був йому переданий для перевезення. Якщо пошкодження були непомiтними вiдразу пiд час здавання вантажу, то застереження про це має бути зроблене у письмовiй формi впродовж семи календарних днiв з моменту здавання. У цьому разi потерпiла сторона має довести, що пошкодження вiдбулося пiд час перевезення.
На компенсацiю шкоди, спричиненої затримкою здавання вантажу вантажоотримувач може претендувати, якщо доведе, що перевiзник отримав повiдомлення про затримку впродовж 21 календарного дня з моменту здавання. Щодо позовної давностi, то будь-якi позови мають термiн один рiк, починаючи з дня, коли вантаж здали чи мали здати. День, з якого починають рахувати позовну давнiсть, до термiну позовної давностi не зараховується. Особа, якiй пред'явлено позов, може у будь-який момент впродовж термiну позовної давностi подовжити його, зробивши вiдповiдну заяву. Призупинення чи переривання термiну позовної давностi регулюються законодавством держави, яке застосовується до договору перевезення.
вантажу, прийняття чи завантаження вантажу на судно перевiзником. Вiдсутнiсть транспортного документа або неповне його оформлення не впливає на дiйснiсть договору перевезення. Транспортний документ крiм свого найменування повинен мiстити такi данi:
найменування домiцилiя, мiсце перебування перевiзника та вантажовiдправника;
найменування особи, яка отримуватиме вантаж;
назва i номер судна, якщо вантаж завантажений на борт, або зазначення у транспортному документi, що вантаж був прийнятий перевiзником, але ще не завантажений на борт судна;
порт завантаження або мiсце прийняття вантажу та порт розвантаження або мiсце його здавання;
звичайне найменування типу вантажу i характер його упаковки. Якщо вантаж небезпечний або загрожує забрудненню навколишнього середовища, має бути вказано його позначення вiдповiдно до приписiв. У раз вiдсутностi таких позначок - загальне найменування вантажу;
розмiри, кiлькiсть мiсць або вага, а також iдентифiкацiйне маркування вантажу, прийнятого на борт або до перевезення;
у певних випадках має бути зазначено, що вантаж повинен або може перевозитися на палубi чи у вiдкритих трюмах;
узгодженi положення стосовно фрахту;
у разi накладної - точне зазначення того, є вона оригiналом чи копiєю. У разi коносамента - кiлькiсть екземплярiв оригiнала;
мiсце i дата видачi транспортного документа [2].
Оригiнал транспортного документа пiдписується перевiзником чи капiтаном судна або особою, уповноваженою на це перевiзником. Перевiзник має право вимагати вiд вантажовiдправника поставити свiй пiдпис на оригiналi чи копiї транспортного документа.
Коносамент видається лише на прохання вантажовiдправника i якщо це було обумовлено до завантаження вантажу або його прийняття для перевезення. Щодо правового регулювання коносамента, то це загальноприйнятi норми. В Конвенцiї цьому присвячено ст. 19, в якiй зазначається, що оригiнали коносаменту - цiннi папери, що видаються на iм'я вантажоотримувача, ордернi або на пред'явника.
Отже, воднi перевiзники iсторично знаходилися в бiльш вигiдному становищi порiвняно з вантажовiдправниками. Це давало їм можливiсть "диктувати умови". Наприклад, вони могли в договорах iз вантажовiдправниками встановлювати занадто низький рiвень вiдповiдальностi або взагалi вiдмовлятися везти товари.
Через це для водних перевезень дуже важливе втручання держав, насамперед у порядок встановлення межi вiдповiдальностi перевiзникiв. Щоб скоординувати заходи рiзних держав у цiй галузi, були укладенi мiждержавнi угоди.
були прийнятi поправки до конвенцiї. В новiй редакцiї конвенцiю звичайно називають Правила Гаaгa-Вiсбi. У 1978 роцi була прийнята Конвенцiя ООН про мiжнароднi морськi перевезення товарiв (Гамбурзькi правила). Конвенцiя "Про договори перевезення вантажiв по внутрiшнiм водним шляхам" вiд 22 червня 2002р.
Серед нормативних актiв України у сферi морських перевезень безперечно важливе значення має Кодекс торговельного мореплавства України. Був прийнятий 23. 05. 1995 р., введений в дiю 12. 07. 1995 р., останнi змiни 20. 06. 2007 р.
Зокрема питання перевезення вантажiв визначено в роздiлi 5 Кодексу торговельного мореплавства України.
Список використаної лiтератури
1. Кодекс торговельного мореплавства України вiд 23. 05. 1995 р.
2. Конвенцiя "Про договори перевезення вантажiв по внутрiшнiм водним шляхам"
4. Гаджинский А. М. Основы логистики. - М., 2006. - с. 9.
5. Дегтярева О. И., Полякова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. - М., 1999. - с. 96-97.
6. Новиков Д. С. Транспорт в международных экономических отношениях. - М., 2004. - с. 73-75.
7. Плушников К. И. Транспортно-экспедиторские операции. - М., 2007. - с. 45-114.
8. Саркисов С. В. Организация и управление доставкой товаров во внешнеэкономических связях (основы логистики): Учеб. пособие. - М., 2008. - с. 117-254.
9. Саркисов С. В. Транспорт и его использование в условиях рынка. - М., 2004. - с. 99-101.
10. Свiтова економiка: Пiдручник / А. С. Фiлiпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та iн. - К., 2005. - с. 23.
| 
