Воднi шляхи та повiтряний транспорт України
Реферат з курсу транспорту:
Воднi шляхи та повiтряний транспорт України
План
1. Значення внутрiшнiх водних шляхiв для перевезень. Класифiкацiя внутрiшнiх водних шляхiв
2. Технiко-експлуатацiйнi характеристики вантажних та пасажирських лiтакiв
3. Вплив водного транспорту на навколишнє середовище
Лiтература
Водний транспорт - найдавнiший вид транспорту. Вiн до появи трансконтинентальних залiзниць (друга половина XIX столiття) залишався найбiльш важливим видом транспорту. Навiть найбiльш примiтивне парусне судно за добу долало у чотири-п'ять разiв бiльшу вiдстань, нiж караван. Вантаж, що перевозився, був бiльшим, витрати на експлуатацiю - меншi.
Водний транспорт до цих пiр зберiгає важливу роль. Завдяки своїм перевагам (водний транспорт - найдешевший пiсля трубопровiдного), водний транспорт зараз охоплює 60-67% всього свiтового вантажообiгу. По внутрiшнiм водним шляхам перевозять в основному масовi грузи - будiвельнi матерiали, вугiлля, руду - перевезення яких не потребує високої швидкостi (тут позначається конкуренцiя з бiльш швидкими автомобiльним та залiзничним транспортом). На перевезеннях через моря та океани у водного транспорту конкурентiв немає (авiаперевезення дуже дорогi, їхня сумарна частка у вантажоперевезеннях низька), тому морськi судна перевозять рiзноманiтнi види товарiв, однак бiльшу частку вантажiв складають нафта та нафтопродукти, зрiджений газ, вугiлля, руда.
Усi води (воднi об'єкти) на територiї України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:
1) поверхневi води: природнi водойми (озера); водотоки (рiчки, струмки); штучнi водойми (водосховища, ставки) i канали; iншi воднi об'єкти;
2) пiдземнi води та джерела;
Рiчки, озера, водосховища, канали, iншi водойми, а також
внутрiшнi морськi води та територiальне море є
внутрiшнiми
водними шляхами загального користування, за винятком випадкiв, коли вiдповiдно до законодавства України їх використання з цiєю метою повнiстю чи частково заборонено. Перелiк
внутрiшнiх
водних
шляхiв, вiднесених до категорiї судноплавних, затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
До внутрiшнiх вод вiдносяться води рiк, струмкiв, озер й iнших водойм, у тому числi й прикордоннi води у межах границь державної територiї, а також води, розташованi вiд вихiдних лiнiй територiального моря. Правовий режим внутрiшнiх вод визначається внутрiшнiм законодавством держави, а вiдносно прикордонних вод - угодами iз сумiжними державами.
Внутрiшнi води повнiстю входять у юрисдикцiю прибережної держави, правила судноплавства й рибальства в них установлюються тiльки законами цiєї держави. Допуск судiв iноземних держав у внутрiшнi води дозволяється тiльки на пiдставi мiжнародних угод. Прибережна держава встановлює також режим морських портiв, правила заходу в них судiв iноземних держав тощо.
Україна має досить густу рiчкову мережу, що складається майже з 73000 рiк. Через її територiю протiкають такi великi транзитнi рiки, як Днiпро, Днiстер, Дунай, Сiверський Донець. Майже всi рiки належать до Азовсько-Чорноморського басейну й лише Захiдний Буг i Сiян течуть до Балтiйського моря.
Бiльшiсть рiк України - рiвнинного типу й живляться переважно талими водами. Пiсля високого весняного повiддя вони мiлiють улiтку, плин їх сповiльнюється. У Степу й Кримi багато рiк пересихають. На вiдмiну вiд рiвнинних рiк, рiки Українських Карпат i Кримських гiр харчуються переважно водами атмосферних опадiв. Тривалi дощi часом викликають паводки.
На Українi багато озер рiзних по походженню. Найбiльшi карстовi озера на Волинi - Шацкi. Серед них рекордсменом по глибинi є озеро Свiтязь (максимальна глибина 58 м). Багато заливних озер розташованих уздовж рiк Прип'ятi й Десни. На пiвднi України, особливо в Одеськiй областi, дуже багато лиманних озер. На територiї Кримського пiвострова зустрiчаються релiктовi озера (залишки древнього морського басейну) iз солонiстю води бiльше 90%.
До штучних водойм належать: ставки, водоймища, канали. Каскад найбiльших водоймищ побудований на Днiпрi. Канали переважають у пiвденно-схiднiй частинi України й у Криму.
Рiки, озера, водоймища й канали, придатнi для судноплавства, прийнято називати внутрiшнiми водними шляхами. Якщо цi шляхи використаються для руху судiв, їх називають внутрiшнiми судноплавними шляхами. Сезон, протягом якого здiйснюється судноплавство, називають навiгацiєю (навiгацiйним перiодом).
Головною особливiстю внутрiшнього водного шляху є наявнiсть суднового ходу - водного простору, призначеного для руху судiв i позначеного на мiсцевостi або на картi. Положення суднового ходу на внутрiшньому водному шляху позначають за допомогою спецiальних навiгацiйних знакiв. Сигнальнi вогнi на цих знаках називають навiгацiйними вогнями.
Умовна лiнiя, що проходить у середнiй частинi суднового ходу або позначена навiгацiйними знаками, називається вiссю суднового ходу.
ходу.
Судновий хiд характеризують габаритами - глибиною, шириною, надводною висотою й радiусом закруглення. Найменшi глибину, ширину й радiус закруглення суднового ходу, пiдтримка яких гарантується службою шляху, називають гарантованими.
Невiд'ємна приналежнiсть внутрiшнього судноплавного шляху - порт - дiлянка берега iз прилягаючим водним районом (акваторiєю), де розмiщенi спорудження й пристрої для навантаження-вивантаження судiв й їхнього обслуговування. Акваторiя порту забезпечує у своїй судноплавнiй частинi маневрування й стоянку судiв. Частина цiєї акваторiї, призначена для якiрної стоянки судiв, називається рейдом.
Порт обладнаний спецiальними гiдротехнiчними спорудженнями, до яких ставляться причали, пiрси, моли, хвилеломи й iн. Причал - це спорудження, призначене для стоянки, обробки й обслуговування судiв i має для цих цiлей спецiальнi швартовнi пристрої. Пiрсом називають конструктивне об'єднання причалiв, що виступає в акваторiю порту й дозволяє швартувати до нього суду не менш, нiж iз двох сторiн. Огороджувальнi спорудження для захисту акваторiї порту або берегової смуги вiд хвиль, наносiв i льоду називають молом i хвилеломом.
Зображення дiлянки внутрiшнього водного шляху й прилягаючої смуги берега, складене на основi гiдрографiчних робiт, називають картою внутрiшнього водного шляху. Для другорядних водних шляхiв, наприклад, для припливiв рiк з нерегулярним судноплавством, користуються схемами суднового ходу.
Класифiкацiя внутрiшнiх водних шляхiв може бути зроблена по гiдрометеорологiчних умовах плавання, габаритам суднового ходу, iнтенсивностi судноплавства й характеру навiгацiйного устаткування (судноплавної обстановки). Вiдповiдно внутрiшнi воднi шляхи пiдроздiляють на категорiї, класи, групи, розряди.
й озера, до штучних - водоймища й канали.
Клас внутрiшнього водного шляху - це його характеристика, установлена залежно вiд габаритiв суднового ходу. Всi воднi шляхи пiдроздiляють на сiм класiв, якi об'єднанi в чотири категорiї: надмагiстраль, що вiдноситься до I класу, магiстраль - до II або III класу, шлях мiсцевого значення - до IV або V класу, мала рiка - до VI або VII класу. Надмагiстраль характеризується, наприклад, гарантованою глибиною бiльше 2,6 м, шириною суднового ходу 100-85 м i радiусом його закруглення 1000-600 м. У магiстралi II класу гарантована глибина 1,6-2,6 м, III класу - 1,1-2,0 м, шляхи мiсцевого значення IV класу - 0,8 - 1,4 м, V класи - 0,6-1,1 м, малої рiки VI класу - 0,45-0,8 м, VII класу - менш 0,6 м.
Групи водних шляхiв установленi залежно вiд iнтенсивностi судноплавства й пов'язаного iз цим характеру навiгацiйного устаткування. По водних шляхах I групи, наприклад, в обох напрямках протягом доби проходить бiльше 30 судiв, по водних шляхах III групи - усього до п'яти таких судiв. Воднi шляхи I-III груп мають денне й нiчне навiгацiйне устаткування (знаки й вогнi). Воднi шляхи IV й V груп мають тiльки денне навiгацiйне устаткування.
шляхи можуть бути розрядiв "Л", "Р", "О" або "М". На водних шляхах розряду "Л" вiтровi хвилювання, при яких одна зi ста наступних пiдряд хвиль досягає висоти 0,6 м, спостерiгаються протягом часу, що не перевищує 4% тривалостi навiгацiї. На водних шляхах розрядiв "Р" й "О" висота таких хвиль вiдповiдно 1,2 й 2,0 м. В Українi немає внутрiшнiх водних шляхiв розряду "М". У нас прийнятий розподiл водойм на чотири розряди (з 1-го по 4-й), причому окремо видiленi прибережнi морськi води. Отже, до внутрiшнiх водних шляхiв України вiдносяться судноплавнi рiки й водоймища. Загальна довжина судноплавних шляхiв - понад 5000 км, з них з денним i нiчним навiгацiйним устаткуванням - близько 4300 км. Транспортний флот обслуговує бiльше 600 портiв, пристаней i зупинних пунктiв. Судноплавних каналiв в Українi немає, окрiм пiдхiдних каналiв до шлюзiв водоймищ. Рух плотiв по судноплавних рiках України не здiйснюються.
2. Технiко-експлуатацiйнi характеристики вантажних та пасажирських лiтакiв
посiвiв та боротьбу з лiсовими пожежами.
Найбiльшi авiапорти України - Бориспiль (Київ), Харкiв, Донецьк, Днiпропетровськ, Одеса, Вiнниця, Львiв, Луганськ, Запорiжжя, Сiмферополь, Чернiвцi, Херсон, Миколаїв, Івано-Франкiвськ.
У пiслявоєннi роки збудовано новi аеровокзали в Харковi, Києвi, Львовi, Сiмферополi, Днiпропетровську, Донецьку, Миколаєвi, Одесi, Вiнницi, Івано-Франкiвську, Полтавi, Чернiговi, Кiровоградi, Тернополi.
Для повiтряних перевезень України характерна велика, порiвняно з iншими видами транспорту, сезонна нерiвномiрнiсть: їхнiй обсяг зростає, починаючи з квiтня й до серпня включно. Середня вiдстань авiаперевезень перевищує 1 тис. км.
Нинi у сферi авiацiйного транспорту України 97 реєстрових авiакомпанiй, якi мають сертифiкат експлуатанта, 51 з них має право перевозити пасажирiв. З 1992 р. Україна входить до Мiжнародної органiзацiї цивiльної авiацiї, має договори з 46 країнами свiту, 45 зарубiжних компанiй здiйснюють 160 рейсiв за тиждень. Українськi лiтаки пiдтримують постiйний зв'язок з 45 країнами свiту.
який за основними параметрами наближається до найкращих захiдних зразкiв авiатехнiки.
Якiсть лiтака й ефективнiсть його використання як транспортного засобу визначаються його льотно-технiчними характеристиками, надiйнiстю, термiном служби й безпекою застосування. Останнi три показники оцiнки якостi не вiдрiзняють лiтак вiд iнших видiв транспорту, вiдносно ж лiтних характеристик є свої особливостi.
До лiтних характеристик звичайно вiдносять швидкiсть, дальнiсть, висоту, швидкопiдйомнiсть, маневренiсть, злiтно-посадочнi характеристики й вантажопiдйомнiсть.
Для лiтакiв рiзного призначення цi характеристики нерiвнозначнi за своїм значенням i можна для кожного з них указати основнi льотнi характеристики, що забезпечують найбiльшу ефективнiсть його застосування, тобто виконання якнайкраще поставлених перед ним завдань.
Максимальна швидкiсть польоту - швидкiсть сталого горизонтального польоту при використаннi повної потужностi або тяги силової установки. Швидкiсть є одним з основних показникiв, що характеризують якiсть лiтака.
Дальнiсть польоту - найбiльша вiдстань, що лiтак може пролетiти по прямiй без поповнення запасу палива. Якщо поле вiдбувається з поверненням лiтака на аеродром вiдправлення, то пiд дальнiстю польоту розумiють радiус його дiї, рiвний 0,5 дальностi.
Дальнiсть польоту iстотно залежить вiд висоти й швидкостi польоту.
Стеля лiтака - це гранична висота, на яку лiтак може здiйнятися й на якiй вiн може ще робити горизонтальний полiт, але не здатний набирати висоту (вертикальна швидкiсть дорiвнює нулю). Ця висота називається теоретичною стелею, тому що практично її не можна використати. На вiдмiну вiд теоретичної практична стелю - це висота, на якiй лiтак ще володiє деякою умовно прийнятою вертикальною швидкiстю для набору висоти. Для поршневих лiтакiв прийнято, що така швидкiсть повинна бути не бiльше 0,5 м/сек, для реактивних 5 м/сек. Існує поняття динамiчної стелi, пiд яким розумiють висоту, що досягається лiтаком не тiльки за рахунок повної потужностi або тяги двигунiв, але й за рахунок запасу кiнетичної енергiї, що здобуває лiтаком при розгонi до набору висоти. Динамiчна стеля - висота iстотно бiльша, нiж теоретична стеля лiтака.
часом його виконання, величиною перевантаження при змiнi траєкторiї й iнших показникiв.
Злiтно-посадочнi характеристики - характеристики, що дозволяють визначати розмiри й клас аеродромiв, на яких може експлуатуватися лiтак. Це насамперед довжина розбiгу при зльотi (вiд мiсця дачi повного газу двигунiв до мiсця вiдриву колiс шасi вiд поверхнi аеродрому) i довжина пробiгу при посадцi (вiд мiсця зiткнення колiс iз поверхнею аеродрому до мiсця повної зупинки лiтака).
Крiм цих даних, становлять iнтерес величини швидкостей при зльотi, тобто при вiдривi колiс вiд аеродрому, - злiтна швидкiсть i при посадцi в момент зiткнення колiс iз аеродромом - посадкова швидкiсть.
Вантажопiдйомнiсть - вага вантажiв, у тому числi й пасажирiв, перевезених на лiтаку, при виконаннi того або iншого польоту при заданiй польотнiй вазi й запасi палива. Інодi замiсть термiна вантажопiдйомнiсть користуються термiном корисне навантаження.
Розвиток авiацiйної науки й технiки дозволили неухильно пiдвищувати швидкiсть, висоту й дальнiсть польоту лiтака протягом всiєї його iсторiї. Пiдтвердженням цього положення є данi про досягнутi на лiтаках рекордах швидкостi, висоти й дальностi.
Незважаючи на те, що бiльшiсть таких рекордiв були отриманi на спецiальних лiтаках, досягнутi результати через короткий час ставали надбанням серiйних лiтакiв. У результатi рекорди стали як би вiхами, що визначали шляхи розвитку лiтних характеристик на найближчий перiод часу.
Пасажирськi й транспортнi лiтаки з турбореактивними й турбогвинтовими двигунами, що обслуговують мiжнароднi лiнiї, лiтають на 10000 км i бiльше. Разом з тим цi лiтаки з 2-4-кратним поповненням запасiв палива в польотi можуть вже облетiти земну кулю по екватору.
Завданням подальшого розвитку повiтряного транспорту України є збiльшення загального обсягу перевезень, спорудження нових та реконструкцiя ряду старих аеропортiв та iн.
3. Вплив водного транспорту на навколишнє середовище
Умови України сприятливi для розвитку морського транспорту: на пiвднi її територiю омивають Чорне й Азовське моря, котрi практично не замерзають i з'єднуються iз Середземним морем протокою Босфор, Мармуровим морем i протокою Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лiнiї України - понад 2000 км.
Екологiчний монiторинг у бiльшостi країн вiдзначається широкою розгалуженiстю i застосуванням автоматизованих систем спостережень. Екологiчнi нормативи i стандарти якостi середовища проживання є двох типiв:
1) стандарти якостi середовища,
чи заборона на наявнiсть у водному середовищi особливо небезпечних для здоров'я людини речовин; показники якостi питної води.
Водне середовище дуже забруднюють великотоннажнi вантажнi судна, особливо нафтовi танкери. Аварiї таких танкерiв уже призводили не до однiєї екологiчної катастрофи - згадаймо аварiї танкерiв "Амоко кадiс" бiля узбережжя Францiї (1978 р) чи "Екссон валдiз" поблизу узбережжя Аляски (1990 р). Зростання обсягiв перекачування нафти, нафтопродуктiв, природного газу тощо системами трубопровiдного транспорту пов'язане зi збiльшенням дiаметра труб i застосуванням дедалi бiльших тискiв при перекачуваннi, що загрожує великомасштабними аварiями (приклади - вибух бензопроводу в Челябiнськiй областi в 1995 р. чи забруднення величезної площi земель нафтою, яка витекла з пошкодженого нафтопроводу в республiцi Комi на пiвночi Росiї в 1994 р).
Для створення сприятливого режиму водних об'єктiв, попередження їх забруднення, засмiчення i вичерпання, знищення навколоводних рослин i тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж рiчок, морiв та навколо озер, водосховищ i iнших водойм встановлюються водоохороннi зони.
Водоохоронна зона є природоохоронною територiєю господарської дiяльностi, що регулюється. На територiї водоохоронних зон забороняється:
1) використання стiйких та сильнодiючих пестицидiв;
2) влаштування кладовищ, скотомогильникiв, звалищ, полiв фiльтрацiї;
3) скидання неочищених стiчних вод, використовуючи рельєф мiсцевостi (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потiчки.
Зовнiшнi межi водоохоронних зон визначаються за спецiально розробленими проектами. Порядок визначення розмiрiв i меж водоохоронних зон та режим ведення господарської дiяльностi в них встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Усi води (воднi об'єкти) пiдлягають охоронi вiд забруднення, засмiчення, вичерпання та iнших дiй, якi можуть погiршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасiв та iнших об'єктiв водного промислу, погiршення умов iснування диких тварин, зниження родючостi земель та iншi несприятливi явища внаслiдок змiни фiзичних i хiмiчних властивостей вод, зниження їх здатностi до природного очищення, порушення гiдрологiчного i гiдрогеологiчного режиму вод.
видiв вiдходiв i смiття.
внаслiдок втрат мастила, пального, хiмiчних, нафтових та iнших забруднюючих речовин.
У внутрiшнi морськi води та територiальне море забороняється скидати з суден i плавучих засобiв, платформ та iнших морських споруд i повiтряних суден хiмiчнi, радiоактивнi та iншi шкiдливi речовини, а також радiоактивнi або iншi вiдходи, матерiали, предмети та смiття, якi можуть спричинити забруднення моря.
Охорона внутрiшнiх морських вод та територiального моря вiд забруднення та засмiчення здiйснюється вiдповiдно до правил, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України, iнших актiв законодавства.
Розв'язання екологiчних проблем водного транспорту передбачає розроблення:
нормативних вимог до рухомого складу щодо додержання екологiчних нормативiв;
воднi шляхи, гiдротехнiчнi споруди);
технологiї та технiчних засобiв для захисту вiд забруднення повiтря в зонi морських портiв i судноремонтних пiдприємств;
технологiї та технiчних засобiв для регенерацiї, знешкодження та утилiзацiї вiдходiв основного виробництва на пiдприємствах морського транспорту.
Лiтература
1. Бланк Ш. П. Экономика внутреннего водного транспорта. - М.: Транспорт, 1983. - 463 с.
2. Водний кодекс України вiд 06. 06. 1995 № 213/95-ВР // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1995, N 24, ст. 189
3. Економiка транспорту /Пiд ред. Коби В. Г. - К: КДАВТ, 1999. - 254 с.
4. Лётные характеристики самолётов // http://fivt. ssau.ru/source/? d=116
5. Правила плавання по внутренним водным путям Украины // http://darfish. oriontv.net/vodput. htm
6. Транспорт Страны Советов: Итоги за 70 лет и перспективы развития / И. В. Белов, В. А. Персианов, Б. А. Волков. - М.: Транспорт, 1987. - 311 с.
| 
