Банкрутство, як один з видiв припинення дiяльностi юридичних осiб (Банкротство как один из видов прекращения деятельности юридических лиц)
План
Вступ
1. Правове регулювання процедури банкрутства в Українi…………..
1. 1 Неплатоспроможнiсть i банкрутство……………………………….
1. 3 Суб,єкти банкрутства…………………………………………………
1. 4 Учасники у справi про банкрутство………………………………..
2. Процедура розпорядження майном..............…………………..
2. 2 Розпорядник майном боржника.........................………….
2. 3 Завершення процедури розпорядження майном ……….
3. 1 Сутнiсть введення процедури санацiї……….
3. 2 Керуючий санацiєю………….
3. 3 Завершення процедури санацiї……….
4. Лiквiдацiйна процедура
4. 2 Лiквiдатор (лiквiдацiйна комiсiя)........
4. 3 Завершення лiквiдацiйної процедури.....
4. 4 Мирова угода................
До 1992 року у законодавчому полi України фактично був вiдсутнiй юридичний механiзм рiшення проблем неплатоспроможностi господарчих суб,єктiв. Питання погашення заборгованостi вирiшувались на адмiнiстративному рiвнi або у порядку виконавчого виробництва за результатами арбiтражного чи громадського судового процесу.
"Про банкрутство".
Банкрутство як одна з юридичних пiдставлiквiдацiї
пiдприємств регулювалася Законом «Про пiдприємства в Українi» (ст. ст. 24,34). Порядокi умови визнання будь-яких
юридичних осiб — (суб,єктiв пiдприємницької дiяльностi банкрутами з метою задоволенняпретензiйкредиторiврегулює спецiальний Закон України вiд 14 травня 1992 р."Про банкрутство» (ВiдомостiВерховної Ради України. — 1992 — №31. — Ст. 440).
Цей Закон мав багато недолiкiв, що робило його неприємним у роботi Арбiтражного суду. Потiм на основi накопиченого опиту та вiдсутностi повномасштабного Закону про банкрутство Висшим Арбiтражним судом України 18. 11. 1997 року було дане пояснення "Про деякi питання практики застосування Закону України про банкрутство".
Але роз,яснення було не достатньо для покрашення недолiкiв дiючого Закону. Вiдчувалася потреба у новому, сучасному Законi, який охоплював кращi досягнення iноземних та нiцiональної правових систем.
Таким став Закон "Про встановлення платежеспроможностi боржника чи визнання його банкрутом".
фiгура – арбiтражний керуючий та iншi. В Законi є ще багато редакцiйних недолiкiв, але в цiлому вiн вiдповiдає потребам сучасної економiки.
Інститут банкрутства має свої спецiфiчнi принципи: конфлiкт iнтересiв, прiорiтет загального iнтересу над часним; замiна неефективного власника на ефективного; задоволення грошових потреб кредиторiв тiльки у рамках процедури банкрутства та iнше.
У вiдношеннi процедур банкрутства у сторонi не має залишатися i держава. У Законi особливо пiдкреслюється участь у процедурах банкрутства держави у особi спецiального державного органу.
З економiчної точки зору банкрутство є неспроможнiстю
продовження суб'єктом своєї пiдприємницькоїдiяльностi внаслiдок її економiчної нерентабельностi,безприбутковостi. Суб,єкт пiдприємництва має стiльки боргiв перед кредиторами i зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явленi у визначенi для цього строки, то майна субєкта — активiв у лiквiднiй формi — не вистачить для їх задоволення.
Юридичним аспект банкрутства полягає насамперед у тому,
що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документованiмайновi вимоги до нього як до боржника. Це майновi
правовiдносинибанкрутства, здiйснення яких у встановленому закономпорядку може призвести до лiквiдацiї суб'єкта
пiдприємництва.
Внаслiдок порушення справи про банкрутство виникає
справi, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензiй кредиторiв, припинення
справи про банкрутство тощо. Сукупнiсть такихпроцесуальних правовiдносин може розглядатися як лiквiдацiйний
правовийпроцес щодо суб'єкта пiдприємництва.
1. 1 Неплатоспроможнiсть i банкрутство
В умовах сучасної ринкової економiки майно боржника, не виконуючього свої обов,язки, може бути спрямоване на принудительне взискання в пользу кредитору.
На думку Г. Ф. Шершеневича, видатного дореволюцiйного росiйського вченого-юриста, пiд недiєздатнiстю треба розумiти такий стан майна боржника, встановлений у судовому порядку, який дає основу предполагати недостатнiсть його для равномiрного задоволення всiх потреб кредиторiв
Слово "банкрутство" має давнi коренi i походить вiд латинського bancarotta(зломана скамейка).
Во всi часи iснування iнституту банкротства завжди виникало питання про те, що є достатньою умовою для початку процедури банкрутства. У свiтi вже давно iснує два пiдходи до вирiшення данного питання. Розробленi двi правовi доктрини iнституту банкротства, якi основанi на принципах неоплатностi та неплатоспроможностi боржника.
У правових системах, де iнститут банкрутства побудований на принципi неоплатностi, виробництво по справi про банкрутство починається у тому випадку, якщо має мiсце факт перевищення розмiру обов,язкiв боржника над його майном.
На вiдмiну вiд принципу неоплатностi, доктрина нелiєздатностi, побудована на принципi неплатоспроможностi стоїть в тому, що справа про банкрутство може бути почата при наявностi факту припинення боржником платежiв по обов,язкам.
Верховна Рада України провела реформу законодавства i 30. 06. 1999 року внесла змiни до Закону України “Про банкрутство”, виклавшо його у новiй редакцiї. У новiй редакцiї Закон називається “Про встановлення платоспроможностi боржника чи вознання його банкрутом” i цей Закон оснований на принципi наплатоспроможностi. Неплатоспроможнiсть є одним iз ключових понять даного Закону.
Прийнято розрiзняти абсолютну та вiдносну неплатоспроможнiсть.
Банкрутство означає лiквiдацiю боржника, реалiзацiю його майна з цiллю задоволення потреб кредиторiв.
1. 2 Процедури банкрутства
Інститут банкрутства мiстить у собi групи спецiальних норм – процедур банкрутства. Таких процедур чотири: розпорядження майном, санацiя, лiквiдацiя та мирова угода.
Кожна з процедур має свою спецiфiку та призначення. У трьох процедурах – санацiя, лiквiдацiя та мирова угода передбачена – можливiсть замiни власгика не зважаючи на його волю. Фiнансове оздоровлення боржника здiйснюєтьсяух процедурах – санацiї та мирової угоди. Основними судовими процедурами є розпорядження майном, санацiя та лiквiдацiя. Мирова угода – це субсидiарна процедура и вона виникає на всiх судових процедурах. Процедурам санацiї та лiквiдацiї предшесвує розпорядження майном.
Інститут банкротства передбачає, в залежностi вiд виду суб,єкта боржника,
наявностi майна, вида його дiяльностi, загальний, спецiальний або спрощений порядок виробництва по справi про банкрутство.
Загальний порядок передбачає використання стадiї розпорядження майном з поступовим переходом до процедури санацiї, лiквiдацiї та мирової угоди.
Спецiальний порядок використовується у випадку присунення до участi у справi додаткових учасникiв та iнше (ст. 42 – 50, 53 Закона).
1. 3 Суб,єкти банкрутства
У вiдповiдностi з абзацем 5 статтi 1 Закону України “Про встановлення платоспроможностi боржника чи визнання його банкрутом”, суб,єктом банкрутства (банкрутом) може бути визнаний боржник, недiєздатнiсть якого виконати свої грошовi забов,язання встановлена Господарчим судом. Суб,єктами банкрутства законвизнаєлише юридичних
дiяльностi:
- громадяни України, iнших держав з повною правоздатнiстю чи дiєздатнiстю;
- юридичнi особи всiх форм власностi, встановлених Законом України “Про власнiсть”
Боржником вiдповiднийсуб'єктвважається на всiх стадiях
провадження у справi про банкрутство, банкрутом — пiсля
того, як Господарчий суд прийме постанову про визнання
Оскiльки Закон не мiстить нiяких вказiвок вiдносно його використання до громадських органiзацiй, полiтичних партiй, профсоюзiв, релiгiйних органiзацiй i оскiльки такi органiзацiї, у вiдповiдностi до законiв України, не є суб,єктами пiдприємницької дiяльностi, отже вони не можуть бути суб,єктами банкрутства.
1. 4 Учасники у справi про банкрутство
У вiдповiдностi со статтєю 1 Закону, учасниками справи про банкрутство є кредитори, боржник, арбiтражний керуючий, власник майна (орган, уповноважений керувати майном). У деяких випадках, передбачених Законом, приймають участь i iншi особи: Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу мiсцевого самоврядування, центральний орган виконавчої влади, представник робiтникiв боржника.
Основними дiючими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори та боржник) i арбiтражний керуючий.
Головними процесуальними фiгурами справи про банкрутство є кредитори.
Кредитором, у вiдповiдностi до ст. 1 Закону, є юридичне або фiзичне лiцо, яке має у встановленному порядку затвердженi документами вимоги по грошовим забов,язанням до боржника, по виплатi заборгованностi з заробiтної плати боржника, а також органи державної налогової служби i iншi державнi органи, якi здiйснюють контроль за привильним i своєчасним перерахуванням податкiв i зборiв.
Аналiзуючи Закон, можно класiфiкувати кредиторiв наступним чином:
- iнiцiюючi;
- примушенi;
- забезпеченi;
- поточної заборгованностi;
- привiлейованi;
- реєстровi.
Інiцiюючий – це кредитор, за iнiцiативою якого була почата справа про банкрутство.
Примушенi – це кредитори, якi звертаються до суду пiсля публiкацiї у офiцiйному друкованому органi об,яви про початок справи про банкрутство.
Забезпеченi – це тi кредитори, вимоги яких повнiстю або частково забезпеченi
2. Процедура розпорядження майном
У вiдповiдностi до ст. 1 Закону, розпорядження майном боржника – це система мiр по надзору i контролю за керуванням i розпорядженням майном боржника з цiллю забезпечення збереженостi i ефективного використання майнових активiв боржникаi проведення аналiзу його фiнансового становища.
2. 1 Сутнiсть введення процедури розпорядження майном
Розпорядження майном – це сама перша судова процедура, яка використовується до боржника. Вона використовується лише у випадках спрощеного порядку банкрутства (ст. 51, 52 Закону).
про перехiд на наступну стадiю процедури банкротства.
З моменту порушення справи про банкрутство суд вводе мораторiй на задоволення майнових потреб кредиторiв.
Це означає, що боржник не в правi самостiно виконувати грошовi забов,язання.
Рис. 1 Схема процедури розпорядження майном.
2. 1 Розпорядник майном боржника
Початок процедури розпорядження спiвпадає з призначенням судом розпорядника майна. Порекомендувати кандидатуру розпорядника майна можуть кредитори, державний орган з питань банкрутства. Право вибору конкретної особи на посаду розпорядника майна належить суду.
На пiдготовчому засiданнi, яке повинне вiдбутися не пiзнiше 30 днiв з дня вiдкриття справи про банкрутство, суд дає кiнцеву правову оцiнку поданим документам, слухає пояснення сторiн, розглядає обоснованiсь незгодностей боржника.
Публiкацiя у офiцiальному друкованому органi об,яви про початок справи про банкрутство означає, що процедура банкрутства переходе на наступний етап – виявлення кредиторiв.
2. 2 Завершення процедури розпорядження майном
Наступним шагом на шляху до засiдання суду є проведення зборiв кредиторiв i создання комiтету кредиторiв.
взяли участь у зборах, якщо всiх кредиторiв письмово попередили про час та мiсто проведення зборiв. Збори кредиторiв проводяться за мiсцезнаходженням боржника.
Обов,язок по попередженню кредиторiв про мiсто i час проведення перших загальних зборiв лежить на розпоряднику майном.
Заключним етапом процедури розпорядження є засiдання суду.
Санацiя являє собою систему мiр, якi здiйснюються пiд час виробництва по справi про банкрутство з цiллю попередження визнання боржника банкрутом i його лiквiдацiї, направлення на оздоровлення фiнансово-гсподарського положення боржника, а також задоволення у повному розмiрi чи частково вимог кредиторiв шляхом кредитування, реструктурiзацiї пiдприємства, боргiв та капiталу i змiну органiзацiйно-правової i виробничої структури боржника.
3. 2 Сутнiсть введення процедури санацiї
Закон мiстить у собi двi основнi процедури, якi по своїй сутi оновлюють механiзм платоспроможностi. Це санацiя та мирова угода. Основною формою фiнансового оздоровлення боржника є санацiя. Санацiя можлива тодi, коли у боржника є реальна можливiсть встановити свою платоспроможнiсть.
Процедура санацiї триває протягом 12 мiсяцiв i може бути подовшена не бiльше нiж на 6 мiсяцiв.
Санацiя вводиться господарчим судом по ходатайству комитету кредиторiв i слiдує за процедурою розпорядження майном.
З моменту введення процедури санацiї арешт на майно боржника по розпорядженню його майном може бути наложений виключно у рамках процедури санацiї. Загальна схема проведення процедури санацiї наведена на рис. 1.
Рисунок.
Рис. 1 Схема процедури санацiї
3. 2 Керуючий санацiєю
Важливою процесуальною фiгурою у процедурi санацiї є керуючий санацiєю. Вiн призначається господарчим судом одночасно з введенням процедури санацiї. Кандидатуру керуючого санацiєю предлагає господарчому суду комiтет кредиторiв.
На вiдмiну вiд розпорядника майном, керуючий санацiєю об,єднує у собi керiвника i органи керування боржника.
У процедурi санацiї важливо вирiшити три задачi:
- необхiдно визначити засоби поновлення платоспроможностi власностi боржника;
боржника i строк їх реалiзацiї.
У планi санацiї повинен передбачатися строк втановлення платоспроможностi.
Продаж майна проводиться на торгах.
Якщо майно боржника не було продане на перших торгах, то воно виставляється на повторнi, якщо iнше не передбачено планом санацiї.
3. 3 Завершення процедури санацiї
За iтогами процедури санацiї арбiтражний керуючий надає письмовий звiт зборам кредиторiв не пiзнiше чим за 15 днiв до закiнчення встановленого строку процедури санацiї чи при наявностi основ для його дострокового припинення.
Звiт керуючого санацiєю повинен мати:
- облiк прибуткiв та збиткiв боржника;
- данi о наявностi вiльних грошових коштiв боржника, якi можуть бути спрямованi на задоволення потреб кредиторiв боржника;
- данi з дебiторської зоборгованостi боржника на дату подачi звiту;
- iнша iнформацiя о можливостi погашення кредиторської заборогованностi, яка залишилась.
Звiт керуючого санацiєю та протокол збору кредиторiв направляється у господарчий суд не пiзнiше 5 днiв пiсля проведення зборiв.
У випадку ходатайства зборiв кредиторiв, вiдмови у затвердженнi звiту керуючого санацiєю, неподачi такого звiту у встановлений строк чи не проведення розрахункiв з кредиторами у визначенi строки господарчий суд признає боржника банкрутом i вiдкриває лiквiдацiйну процедуру.
4. Лiквiдацiйна процедура
Лiквiдацiя – це припинення дiяльностi суб,єкта пiдприємницької дiяльностi, визнаного господарчим судом банкрутом, з цiллю проведення мероприємств по задоволенню, визнаних судом, вимог кредиторiв шляхом продажу його майна.
Процедура лiквiдацiї є заключною у справi про банкрутство i вийти з неї можливо лише одним шляхом – через мирову угоду. У процедурi лiквiдацiї немає фiнансового оздоровлення – тут вже реалiзується майно боржника. Вона менш ефективна, нiж процедура санацiї, так як при реалiзацiї майнових активiв боржника кредитори отримують у 5-10 разiв менше нiж їх балансова вартiсть. З iншого боку, лiквiдацiя боржника – це крайня мiра отримання заборгованостi i її списання за бухгалтерською звiтнiстю.
Процедура лiквiдiцiї вiдкривається лише у чотирьох випадках:
- коли кредитори, у особi комiтету кредиторiв, ходатайствує про проведення такої процедури (ст. 16 п. 8 Закону) як iтог розпорядження майном (см. Ст. 50 п. 8 Закону);
- коли суд використовує спрощенi процедури банкрутсва (ст. 51, 52 Закону);
- у випадку банкрутства громадян-суб,єктiв пiдприємницької дiяльностi (ст. 47 – 49 Закону);
4. 2 Лiквiдатор (лiквiдацiйна комiсiя)
керуючого санацiєю.
Поряд з лiквiдатором господарчий суд може призначити членiв лiквiдацiйної комiсiї.
Створення лiквiдацiйної комiсiї можливе по ходатайству лiквiдатора, узгодженного з комитетом кредиторiв.
Загальна схема лiквiдацiйної процедури зображена на рисунку 3.
Рис. 3 Схема лiквiдацiйної процедури.
4. 3 Завершення лiквiдацiйної процедури
Важливим етапом лiквiдацiйної процедури є формування лiквiдацiйної маси. Тут лiквiдатор надiлений широкими повноваженнями. Основним важливим елементом формування лiквiдацiйної маси є iнвентарiзацiя та оцiнка особистого майна банкрута.
Наступним етапом лiквiдацiйної процедури є продаж майна боржника. Лiквiдатор приступає до продужу майна тiльки пiсля його iнвентарiзацiї та оцiнки.
Пiсля продажу майна банкрута наступним етапом стає погашення вимог кредиторiв. Закон встановив шiсть черг задоволення вимог кредиторiв:
- в першу чергу задовольняються вимоги забезпеченi залогом, виплата вихiдної допомоги робiтникам, витрати, пов,язанi з виробництвом у справi про банкруство
- у третю чергу задовольняються вимоги у вiдношеннi податкiв i зборiв;
- у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторiв, не забезпеченi залогом;
- у п,яту чергу задовольняються вимоги по поверненню вкладiв членiв трудового колективу;
Заключним етапом процедури лiквiдацiї є затвердження звiту лiквiдатора. Звiт i лiквiдацiйний баланс пiдприємства надаються лiквiдатором до господарчого суду пiсля завершення всiх розрахункiв з кредиторами.
До звiту додаються:
- показники виявленої лiквiдацiйної маси;
- данi про реалiзацiю об,єктiв лiквiдацiйної маси;
- копiї договорiв купiвлi-продажу та актiв прийому-передачi майна;
- реєстр вимог кредиторiв з даними про розмiр погашених вимог кредиторiв.
Затвердження господарчим судом звiту i лiквiдацiйного балансу залежить вiд наявностi залишившогося у ньго пiсля лiквiдацiйної процедури майна.
Використана лiтература, законодавчi акти
1. Конституцiя України.
2. Закон України про банкрутство.
3. Закон України “Про пiдприємства в Українi”.
4. Арбiтражно-процесуальний кодекс України.
5. Роз¢яснення Вищого Арбiтражного суду України “Про деякi питання практики застосування Закону України “Про банкрутство”” № 01-6/481 вiд 15. 04. 93.
6. Роз¢яснення Президiї Вищого Арбiтражного суду України “Про деякi питання практики застосування Закону України “Про банкрутство”” № 02-5/444 вiд 18. 11. 97.
| 
