Бiзнес
1.
Сутнiсть i родовi ознаки бiзнесу. Бiзнес i пiдприємництво.
В сучасних умовах економiчнi процеси протiкають в трьох основних рiвнях:
¨домашньому господарствi;
¨комерцiйних i некомерцiйних органiзацiях;
¨суспiльному рiвнi.
¨ домашнє господарство;
¨ пiдприємство;
¨ держава.
через продуктивну дiяльнiсть в широкому загалi є бiзнес.
¢
Г
) по завершенню дiлового циклу грошi повертаються з прирощенням (Г
¢
), тобто з прибутком. Така процедура охоплює рiзноманiтнi i складнi дiї органiзацiйного, виробничого, комерцiйного та економiчного характеру, залучаючи до неї багато людей.
Бiзнес
- це будь-який вид безпосередньої дiяльностi з метою отримання прибутку. Вiн передбачає залучення власних засобiв або опосередковану участь в такiй дiяльностi через вкладення в дiло власного капiталу. В бiзнесi не обов’язково безпосереднє керiвництво, можлива тiльки форма участi (наприклад, через деякi засоби, грошi тощо). Ось чому служба в державних установах, робота по найму в компанiї не є бiзнесом, але володiння акцiями компанiї або робота на власному пiдприємствi – бiзнес.
¨ iнiцiативнiсть;
¨ самостiйнiсть у прийняттi господарських рiшень;
¨ рисковий характер дiяльностi;
¨ економiчна свобода суб'єктiв господарювання;
¨ творчий пiдхiд до справи.
кон’юнктури встановлює цiни, здiйснює вiльне наймання робiтникiв, бере на себе вiдповiдальнiсть за свої рiшення та їх наслiдки. Рiшення з невiдомими наслiдками – є ризик. Бiзнес завжди пов’язаний з ризиком – об’єктивним явищем, подiєю з негативними, особливо невигiдними економiчними наслiдками, якi можливо збудуться в майбутньому в якийсь промiжок часу в невiдомих обсягах. Ризик – це можливе негативне вiдхилення вiд норм, дiйсне фактичне негативне вiдхилення є збиток. Пiдприємницький ризик може трансформуватися в вiдповiдний збиток. В цьому випадку вiн приймає конкретнi вимiрюваннi i реальнi риси, якi завжди треба мати на увазi. Збиток в особливо великих обсягах може привести до банкрутства.
Спонукальним мотивом бiзнесу є комерцiйний успiх i задоволення iнтересiв дiлових людей. Бажання отримати прибуток спонукає учасникiв господарського процесу до розширення виробництва, зниження витрат i цiн на товари та послуги.
Ринок є стимулом розвитку бiзнесу, а дефiцит ресурсiв його межею. На ринку суб’єкти господарської дiяльностi взаємодiють то в якостi виробника, то – споживача. Ринок встановлює цiни i визначає обсяг виробництва i вирiшується проблема: що
, як
i скiльки
треба виробляти.
Проблема “що виробляти
” вирiшується через грошi споживача товару або послуги; “скiльки виробляти
механiзму.
i фактор його розвитку.
Об’єктом пiдприємницької дiяльностi є процес вiдтворення на всiх його стадiях. Суб’єктами бiзнесу можуть бути правоспроможнi i дiєспроможнi громадяни та юридичнi особи, якi мають власнiсть в будь-якiй формi.
Пiдприємництво i бiзнес.
У господарськiй практицi пiдприємництво i бiзнес звичайно ототожнюються. Але це лише зовнiшня проява. Насправдi обидва цi термiни не тотожнi. Бiзнес бiльш широке поняття, чим пiдприємництво, тому що воно охоплює вiдношення, якi виникають мiж усiма учасниками ринкової економiки i вмикає в дiю не тiльки пiдприємцiв, але i споживачiв, найманих робiтникiв державної структури. Пiдприємництво
- категорiя бiзнесу.
Бiзнес як система господарювання
- це дiловi вiдношення мiж людьми або учасниками справ. Дiловi вiдношення – це вираження виробничих вiдношень. Дiяльнiсть будь-якого суб’єкту господарського процесу є його “дiло”. Обмiн дiяльнiстю i її результатами – це обмiн дiлами або дiлова угода. Учасники дiлових угод є дiловi люди - бiзнесмени. Пiдприємництво i пiдприємцi пов'язанi з “дiлом”. Як правило, це “дiло” передбачає пiдприємство, тобто особливо складне дiло. Таким чином,
- це органiзацiя пiдприємства: промислового, сiльськогосподарського, торгового, кредитного, науково-технiчного тощо.
Пiдприємництво i бiзнес розрiзняються мiж собою в теоретичному планi. На практицi пiдприємництво виступає як пiдприємницький бiзнес i залучає тiльки свого суб'єкта, а не усiх учасникiв ринку. Бiзнес без пiдприємництва не буває. Пiдприємництво не тiльки елемент систему бiзнесу, але i фактор його розвитку.
Система бiзнесу як система господарювання охоплює такi елементи:
¨ пiдприємницький бiзнес;
¨ державний бiзнес;
¨ споживчий бiзнес.
Суб'єктами пiдприємницького бiзнесу
є пiдприємцi - юридичнi i фiзичнi особи, дiловий iнтерес яких полягає в одержаннi прибутку через виробництво i реалiзацiю, виконання робiт та послуг.
Види пiдприємницької дiяльностi залежать вiд форм власностi i органiзацiйних форм.
Розрiзняють рiзнi органiзацiйнi форми пiдприємництва: державнi; оренднi; iндивiдуальнi; приватнi; сiмейнi; рiзнi товариства (СОВ, АТ), спiльнi пiдприємства. В залежностi вiд масштабу господарювання - велике, середнє i дрiбне пiдприємство. Вони вiдрiзняються особливостями вiдношень власностi. В великому пiдприємствi функцiї пiдприємця i власника роздiленi, тобто капiтал - функцiя вiддiляється вiд капiталу - власника. Для дрiбного бiзнесу характерно спiвпадання функцiї власника i пiдприємця. Середнiй бiзнес знаходиться на межi великого i дрiбного пiдприємництва i поєднує особливостi першого i другого.
Комбiнацiя таких типiв пiдприємств i створює ринковесередовище, в якому кожний пiдприємець займає свою нiшу, знаходить своє мiсце i вирiшує проблеми господарювання в вiдповiдностi з критерiями ефективностi виробництва; власного iнтересу i комерцiйного успiху.
Дрiбне пiдприємництво практично доступне усьому населенню. Для змiцнення пiдприємницького середовища дрiбний бiзнес повинен заохочуватися державою. Розвиток дрiбного бiзнесу створює в масовому порядку умови для зайнятостi населення ї є основним “постачальником” робочих мiсць держави.
Виробниче пiдприємство розповсюджується головним чином на виробництво, споживання товарiв та послуг i представлено пiдприємствами, фiрмами, установами.
Комерцiйне пiдприємство пов'язане з обмiном, розподiлом i споживанням товарiв через торговельнi заклади i бiржi.
Фiнансове пiдприємництво охоплює обiг i обмiн вартостей через банки i фондовi бiржi.
Державний бiзнес
здiйснюється державними органами, тобто коли вони виходять на ринок з дiловими пропозицiями. Дiловий iнтерес держави полягає в здiйсненнi прiоритетних загальнодержавних науково-технiчних, науково-виробничих i iнших проблем, якi задовольняють iнтересам всього народногосподарського комплексу. Держава заохочує участь фiрм у цих програмах, отримуючи можливiсть їх реалiзацiї. Основою державного бiзнесу є загальнодержавна власнiсть на засоби виробництва, iнформацiю, грошовi ресурси, цiннi папери.
Споживчий бiзнес найкращим чином задовольняючий потреби. Основою такого бiзнесу є приватна власнiсть на предмети споживання i послуги.
Стратегiя бiзнесу полягає в максимiзацiї вигоди (доходу, прибутку) в ходi реалiзацiї рiзноманiтних угод. Реалiзується ця стратегiя в залежностi вiд конкретного випадку з урахуванням умов здiйснення, термiну i предмету угоди.
Зовнiшнє середовище – це передусiм законодавча i нормативна бази, конкуренцiя, ринкова iнфраструктура, стимули, особливостi економiчного розвитку держави, соцiально-полiтичнi умови тощо.
Внутрiшнє середовище - передбачає наявнiсть стартового капiталу, системи ведення бiзнесу (маркетинг, менеджмент).
Пiдприємницьке середовище може бути сприятливим, або несприятливим. Рiвень сприятливостi пiдприємницького середовища залежить вiд ряду чинникiв:
-наявностi в пiдприємця прав власностi на засоби виробництва, його продукт i прибутки;
-наявнiсть визначеної сукупностi прав i свобод, вибору виду господарської дiяльностi;
-наявнiсть сприятливого психологiчного клiмату;
-рiвень розвитку ринково - конкурентного режиму;
-надiйнiсть захисту прав пiдприємця;
-рiвень державної пiдтримки.
Несприятливе середовище складається при вiдсутностi вищезгаданих умов. Частково сприятливе середовище виникає в разi нестiйкостi економiки i стану суспiльства. Пiдприємницьке середовище постiйно змiнюється пiд впливом рiзноманiтних циклiчних i нециклiчних впливiв. Циклiчнi чинники роздiляються на еволюцiйнi i хвильовi, а нециклiчнi - постiйно дiючi i непостiйно дiючi.
фактори це необерненi чинники, якi при вiдсутностi iнших впливiв дiють в визначеному одному i тому же напрямку (наприклад, тенденцiя росту населення, зростання загального обсягу виробництва). Хвильовi
чинники змiнюють пiдприємницьке середовище в рiзнi промiжки часу з однаковим або схожим збiгом обставин (наприклад, продуктивнiсть працi, цiни, вiдсотки на капiтал, вiдсоток безробiтних тощо).
Постiйно дiючi нециклiчнi
чинники займають змiну рiвня економiчного розвитку, науково-технiчний прогрес, монополiзацiю, державне регулювання, мiлiтаризацiю економiки, конкуренцiю. Непостiйно дiючi - сезоннi коливання, соцiальнi конфлiкти, полiтичнi кризи, стихiйнi катаклiзми.
Розвиток бiзнесу неможливий без забезпечення вiдповiдних умов його функцiонування. Вони забезпечують законодавчу i нормативну базу, конкурентне середовище, ринкову iнфраструктуру та стимули пiдприємницької дiяльностi.
Методологiчною основою пiдприємництва є теорiя ринкового господарювання.
Ринок – це форма функцiонування економiки, а ринковий механiзм є важливим регулятором господарського розвитку.
Функцiонування ринкового механiзму передбачає деякi умови, якi дозволяють зробити важливi висновки вiдносно характеру, типу та рiвня органiзацiї ринку:
¨ самостiйнiсть i свобода дiї суб’єктiв господарювання;
¨ можливiсть самостiйно розмiщувати замовлення;
¨ вiльно розпоряджатися власними прибутками;
¨ вiдповiдальнiсть за використання ресурсiв, можливi збитки i неефективнi рiшення;
¨ можливiсть взаємного вибору партнерiв на ринку;
¨ конкуренцiя, як наслiдок достатньої кiлькостi виробникiв i споживачiв товарiв.
1) роздержавленням i приватизацiєю;
2) реформуванням фiнансової, кредитно - грошової системи та цiноутворення;
3) демонополiзацiєю економiки;
4) створенням ефективної системи захисту населення.
Формування ринкового середовища передбачає також заохочення такої дiяльностi податковими пiльгами, прямими державними дотацiями, фiнансуванням важливих iнновацiйних проектiв.
-стан економiки країни;
-полiтика держави в областi економiки;
-заходи пiдтримки бiзнесу;
-правове забезпечення бiзнесу;
-податкова полiтика;
-фiнансово-кредитна полiтика;
-рiвень життя населення;
-цивiлiзованiсть пiдприємництва.
3. Розкрийте змiст корпоративного управлiння. Розкрийте модель корпоративної культури.
Одним iз головних чинникiв, який впливає на успiшну дiяльнiсть товариства, є можливiсть його доступу до iнвестицiйних ресурсiв. Водночас товариство не може розраховувати на довiру iнвесторiв та надходження зовнiшнього фiнансування, якщо воно не вживає заходiв щодо запровадження ефективного корпоративного управлiння, а саме, належного захисту прав iнвесторiв, надiйних механiзмiв управлiння та контролю, вiдкритостi та прозоростi у своїй дiяльностi.
У широкому розумiннi корпоративне управлiння розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють дiяльнiсть товариства. У рамках корпоративного управлiння визначається, яким чином iнвестори здiйснюють контроль за дiяльнiстю менеджерiв, а також яку вiдповiдальнiсть несуть менеджери перед iнвесторами за результати дiяльностi товариства. Належна система корпоративного управлiння дозволяє iнвесторам бути впевненими у тому, що керiвництво товариства розумно використовує їх iнвестицiї для фiнансово-господарської дiяльностi i, таким чином, збiльшується вартiсть частки участi iнвесторiв в акцiонерному капiталi товариства.
кредиторами, державними та мiсцевими органами влади, громадськiстю тощо) задля забезпечення ефективної дiяльностi товариства, iнтересiв власникiв та iнших зацiкавлених осiб.
Рiвень корпоративного управлiння є одним з ключових факторiв, що обумовлює iнвестицiйний клiмат в країнi, впливає на ефективнiсть дiяльностi товариств, визначає ступiнь захищеностi прав iнвесторiв та врахування iнтересiв iнших зацiкавлених осiб.
-захист прав та законних iнтересiв акцiонерiв - визначення корпоративних прав акцiонерiв та забезпечення їх належного захисту;
-рiвноправнiсть акцiонерiв - рiвне ставлення до акцiонерiв. Усi акцiонери повиннi мати можливiсть використовувати ефективнi засоби захисту у разi порушення їхнiх прав;
-урахування законних iнтересiв зацiкавлених осiб - визнання передбачених законом прав зацiкавлених осiб та заохочування активного спiвробiтництва мiж товариством та зацiкавленими особами в створеннi добробуту, робочих мiсць та полiпшеннi фiнансового стану товариства;
-розкриття iнформацiї та прозорiсть - забезпечення своєчасного i повного розкриття iнформацiї з усiх суттєвих питань, що стосуються товариства, якi включаютьйого фiнансовий стан, результати дiяльностi, власникiв та управлiння товариством;
-дiєвiсть, незалежнiсть та вiдповiдальнiсть спостережної ради - забезпечення стратегiчного управлiння товариством, ефективного контролю за дiяльнiстю правлiння (виконавчого органу), а також вiдповiдальнiсть спостережної ради перед товариством та акцiонерами. Спостережна рада повинна мати можливiсть ухвалювати рiшення з питань дiяльностi товариства незалежно вiд правлiння.
Таким чином, завданнями розвитку корпоративного управлiння в Українi є:
-пiдвищення ефективностi дiяльностi акцiонерних товариств;
-забезпечення захисту прав та законних iнтересiв акцiонерiв;
-забезпечення рiвного ставлення до акцiонерiв;
-сприяння розвитку фондового ринку;
-сприяння соцiально-економiчному розвитку України.
Належне корпоративне управлiння не обмежується виключно вiдносинами мiж iнвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних iнтересiв та активну спiвпрацю iз заiнтересованими особами, якi мають легiтимний iнтерес у дiяльностi товариства (працiвниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськiстю тощо). Це пов'язано з тим, що товариство не може iснувати незалежно вiд суспiльства, в якому воно функцiонує, i кiнцевий успiх його дiяльностi залежить вiд внеску всiх заiнтересованих осiб.
Таким чином, сутнiстю корпоративного управлiння є система вiдносин мiж iнвесторами-власниками товариства, його менеджерами, а також заiнтересованими особами для забезпечення ефективної дiяльностi товариства, рiвноваги впливу та балансу iнтересiв учасникiв корпоративних вiдносин.
Важливiсть корпоративного управлiння.
Важливiсть корпоративного управлiння для товариств полягає у його внеску до пiдвищення їх конкурентоспроможностi та економiчної ефективностi завдяки забезпеченню:
-рiвноваги впливу та балансу iнтересiв учасникiв корпоративних вiдносин;
-фiнансової прозоростi;
-запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю.
Важливiсть корпоративного управлiння для держави обумовлена його впливом на соцiальний та економiчний розвиток країни через:
-сприяння розвитку iнвестицiйних процесiв, забезпечення впевненостi та пiдвищення довiри iнвесторiв;
-пiдвищення ефективностi використання капiталу та дiяльностi товариств;
-урахування iнтересiв широкого кола заiнтересованих осiб, що забезпечує здiйснення товариствами дiяльностi на благо суспiльства та зростання нацiонального багатства.
Напрямами розвитку корпоративного управлiння в Українi є:
-удосконалення системи захисту прав та законних iнтересiв акцiонерiв та забезпечення рiвноправностi акцiонерiв;
-удосконалення системи розкриття iнформацiї та забезпечення прозоростi дiяльностi товариств;
-розмежування повноважень мiж органами управлiння товариства;
-урахування законних iнтересiв зацiкавлених осiб;
-формування та розвиток культури корпоративного управлiння.
Формування та розвиток культури корпоративного управлiння потребує:
o розробки та запровадження Кодексу (нацiональних принципiв) корпоративного управлiння;
o створення комплексної, постiйно дiючої системи пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв з питань корпоративного управлiння;
o проведення наукових, науково-практичних конференцiй i семiнарiв з актуальних проблем корпоративного управлiння;
o поширення серед населення iнформацiї про питання та проблеми корпоративного управлiння, популяризацiї загальноприйнятих принципiв корпоративного управлiння;
o проведення дослiджень з актуальних проблем корпоративного управлiння в Українi;
o запровадження системи оцiнювання рiвня корпоративного управлiння.
Вiдомо, що визначальним фактором успiху провiдних корпорацiй є використання методiв стратегiчного управлiння, серед яких чiльне мiсце займають методи формування корпоративної культури пiдприємства. Вважаємо, що створення вiдповiдної концепцiї та методiв формування корпоративної культури є основою їх сталого розвитку в майбутньому.
1. корпоративна культура включає в себе наступнi поняття
o mind identity - наявнiсть у персоналу пiдприємства компанiї загального розумiння корпоративної iдеологiї;
o visual identity - вiзуальна символiка корпоративної iдеологiї (логотип);
o behavior identity - поведiнка компанiї i персоналу у вiдповiдностi з корпоративною iдеологiєю.
2. корпоративну культуру можна визначити як сферу менеджменту, пов'язану з розвитком iнтеграцiйних процесiв управлення, яка включає в якостi основних компонентiв цiнностi членiв трудового колективу органiзацiї, переконання, норми поведiнки i комунiкацiйної взаємодiї працiвникiв в процесi трудової дiяльностi, елементи матерiального середовища i тим самим вiдображають iндивiдуальнiсть даної органiзацiї;
"духу компанiї", коли всi спiвробiтники - вiд керiвникiв до виконавцiв чiтко усвiдомлюють задачi компанiї i прикладають максимум зусиль для їх реалiзацiї.
З поняттям "корпоративної культури" тiсно пов'язана система управлiння. Взаємозалежнiсть та взаємовплив мiж ключовими елементами менеджменту органiзацiї iлюструє модель американської консалтингової фiрми МакКiнсi "7S". Вона включає 7 елементiв - системи, стратегiї, зв'язки, стиль, спiвробiтники, навички, цiнностi.
За великим рахунком, органiзацiя - це складна соцiотехнiчна система, котра працює тим ефективнiше, чим бiльше у неї ознак колективного органiзму. Що це за ознаки? Наведемо найбiльш важливi.
1. Цiлеспрямованiсть:
органiзацiя iснує для виконання певної мiсiї, необхiдної для життєдiяльностi надсистеми (мiста, регiону, нацiї, людства).
2. Функцiональнiсть:
в органiзацiї якiсно виконуються основнi групи системних функцiй (наприклад, вистежування розвитку зовнiшнього середовища, синхронiзацiя внутрiшнiх дiлових процесiв, стратегiчне управлiння, виробництво i надання послуг).
3. Спецiалiзацiя:
4. Компетентнiсть:
здатнiсть кожного елемента якiсно виконувати свою функцiю визначається здiбностями i вiдповiдною квалiфiкацiєю.
5. Цiлiснiсть:
стан кожного елемента органiзацiї впливає на всю органiзацiю, отже - i на всi iншi елементи системи ("все впливає на все").
органiзацiї дозволяє створити її iдеальну модель - зразок, до якого треба прямувати. Справжня iдеальна модель стає критерiєм правильного розвитку органiзацiї. Бiльш того, вона починає нiби притягувати до себе i перетворюється на реальний чинник органiзацiйного вдосконалення. Як створити таку модель, показати шляхи її досягнення, донести її до кожного члена органiзацiї? Це завдання корпоративної фiлософiї i корпоративної культури.
Закон України “Про пiдприємництво”// Вiдомостi Верховної Ради України. – 1991. -№14. – Ст. 84.
Львов Ю. А. Основы экономики и организации бизнеса. – С-П.: ГМП «Формика», 1992. – 385 с.
Основи ринкової економiки / За ред. В. М. Петюха. – К.: Урожай, 1995. – 398 с.
Петюх В. М. Ринкова економiка: Настiльна книга дiлової людини. – К.: Урожай, 1995. – 430 с.
Рузавин Г. И. Основы рыночной экономики: Учебное пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 423 с.
Соболь С. Н. Предпринимательство: Начало бизнеса. – К., 1994. – 176с.
| 
