Курсова робота
МАЛЯРНІ РОБОТИ
Змiст
1. Вступ.
2. Технологiчна частина.
2. 1. Загальнi вiдомостi про малярнi роботи.
2. 2. Вимоги до фарбування поверхонь.
2. 3. iнструменти для опоряджувальних робiт.
2. 4. Види пiдмощування для опоряджувальних робiт.
2. 5. Пiдготовка поверхонь пiд опорядження.
2. 6. Технологiя виконання опоряджувальних робiт.
2. 7. Органiзацiя працi при виконання опоряджувальних робiт.
2. 8. Приймання та обмiр опоряджувальних робiт.
3. Заходи по охоронi працi.
З давнiх-давен людина почала застосовувати фарби для захисту рiзних будiвельних конструкцiй, а також з декоративно художньою метою. Фарба складається з кольорового порошку – пiгменту, i плiвкоутворювальної речовини – в’яжучого. Всi фарби i вiдповiдно фарбування залежно вiд виду в’яжучого подiляються на воднi i неводнi.
Воднi фарбування застосовують з декоративною метою для опорядження iнтер’єра i зовнiшнiх поверхонь будинкiв (здебiльшого фасадiв. Залежно вiд в’яжучого яке використовують для приготування водних фарб воднi фарбування бувають вапнянi, клейовi, цементнi, силiкатнi i казеїновi.
До неводних фарбувань належать олiйнi i емалевi фарбування, а також лаковi покриття. Неводнi фарбування застосовують для захисту металевих конструкцiй вiд корозiї, дерев’янi вiд гниття, а оштукатуренi вiд впливу вологи. А ще вони застосовуються з декоративною i санiтарно-гiгiєнiчною метою. Їх легко мити i очищати вiд бруду, тому в примiщеннях, де бiльшiсть поверхонь пофарбована олiйними або емалевими фарбами легше пiдтримувати чистоту (лiкарнi, школи, магазини, дошкiльнi дитячi заклади). Мiцнiсть зчеплення плiвки залежить також вiд якостi пiдготовки поверхнi, в першу чергу очищення її вiд iржi, плям кiптяви i мiнеральних масел, пилу. Тощо.
Залежно вiд якостi малярнi фарбування подiляються не простi, полiпшенi i високоякiснi. Просте фарбування застосовують пiд час спорядження будинкiв ІІІ класу, деяких промислових i тимчасових будiвель, а також пiдсобних примiщень в рiзних будинках.
Високоякiсне – І класу (театри, музеї, палаци тощо).
Неводною називають таку сумiш, у якiй в’яжучим матерiалом є висихаючи масла (олiфи) або смоли, розведенi у розчинниках. До робочої в’язкостi сумiшi доводять олiфою або розчинником.
До неводних сумiшей належать олiйнi, олiйно-емульсiйнi, смалевi, смалянолеткi фарби, а також лаки.
Деякi синтетичнi фарби промовляють на емульсiях типу ОВ (олiфа, вода), тому на робочому мiсцi їх розводять водою.
Емульсiєю називають стiйку механiчну сумiш рiдини, якi не змiшуються одна з одною. Щоб приготувати стiйку емульсiю, до сумiшi додають речовину, яку називають емульгатором.
Залежно вiд спiввiдношення у сумiшi води, олiї видiляють два види емульсiй ОВ i ВО:
Емульсiя ОВ (олiя у водi). До складу цих емульсiй входять олiфа (2-10%), вода i емульгатори. Емульгатори для емульсiй ОВ є мило, луги, розчини тваринного або казеїнового клею. Емульсiї ОВ застосовують при водних фарбуваннях для ґрунтовок, шпаклiвок i декоративних фарбувальних сумiшей.
Емульсiї ВО (вода в олiї). До складу цих емульсiй входять вода (25-50%), Олафi i емульгатори. Емульгаторами в емульсiях ВО є розчин клею або лужна вапняна вода. Емульсiї ВО здебiльшого застосовують при олiйних фарбуваннях для грунтовок i фарбувальних сумiш.
Фарбування поверхонь – це заключний стан опорядження будинку. Вiд якостi фарбування залежать строки наступної експлуатацiї примiщення i його зовнiшнiй вигляд.
ДО початку малярних робiт у примiщеннi треба закiнчити всi будiвельнi роботи, крiм настилання паркету або лiнолеуму. Особливо важливо закiнчити роботи, пов’язанi з монтажем центрального опалення водопроводу, каналiзацiї i внутрiшньої електропроводки. Системи опалення i водопроводу повиннi бути перевiренi на тиск, а каналiзацiя промита. У примiщеннях встановлюють i мiцно закрiплюють вiконнi i двернi блоки (або коробки), закрiплюють наличники i склять вiкна.
Пiдготовленi внутрiшнi поверхнi фарбують, додержуючись таких вимог:
о
С.
2) Вiдносна вологiсть повiтря – не бiльш – 60%.
3) Вологiсть пiдготовлених обштукатурених i бетонних поверхонь не повинна перевищувати 8%, а при фарбуваннi цементними i полiмерними фарбами – 12%.
4) Робоча в’язкiсть водних фарбувальних сумiшей залежно вiд їхнiх видiв має бути в межах 15-50с за вiзкометром ВЗ-4.
2
.
6) Час висихання водних фарбувальних плiвок при t о
18... 20 с
З поверхнi фасадiв перед фарбуванням зчищають бризки розчину i пил.
Фасади не можна фарбувати в спеку пiд дiєю сухого вiтру i прямих променiв сонця, пiд час дощу або по вологому фасаду пiсля дощу, пiд час сильного вiтру, а взимку по шару льоду, або iнею. Перхлорвiнiловими фарбами фасади можна фарбувати лише при температурi, що не перевищує 4 о
С.
Фарборозпилювачi призначенi для розпилювання водних, олiйних, лакових та iнших малярних сумiшей. Пневматичний фарборозпилювач є основною частиною фарбувального агрегату i розпилює фарбу за допомогою стиснутого повiтря. Вiд його роботи залежить якiсть фарбування, витрата фарбувальної сумiшi та продуктивнiсть працi маляра. Пневматичнi фарборозпилювачi мають рiзну продуктивнiсть, застосовують їх залежно вiд обсягу фарбувальних робiт. Продуктивнiсть фарборозпилювача залежить вiд конструкцiї розпилювальної головки i дiаметра вихiдного отвору сопла, крiзь яке виходить фарбувальна сумiш. Чим бiльший дiаметр сопла, тим бiльшу кiлькiсть фарби розпилює фарборозпилювач за одиницю часу.
СО-19Б тощо. Для нанесення лише шпаклювальних сумiшей застосовують фарборозпилювачi СО-24А та СО-123А. Деякi розпилювачi, як СО-6Б, СО-44Б, мають набiр змiнних сопел з розмiрами отвору 0,4-1,2 мм, що дає змогу використовувати їх для рiзних видiв робiт.
Технiчна характеристика фарборозпилювачiв; Основнi несправностi в роботi фарборозпилювачiв та способи їх усунення.
Внутрiшнi малярнi роботи на висотi до 4 м виконують iз козлiв, iнвентарних столикiв, а у випадку при невеликих обсягах роботи з драбин, або розсувних драбин. Зовнiшнi i внутрiшнi роботи на висотi понад 4 м виконують iз колисок, пересувних вишок, або риштувань.
Дерев’янi козли заввишки 90-120 см (залежно вiд висоти примiщення) виготовляються iз соснових дощок i застосовують при невеликих обсягах малярних робiт. У масовому будiвництвi користуються iнвентарними столиками.
Колиски застосовують при фарбуваннi фасадiв будинкiв. За принципом перемiщення вони бувають самопiдiймальнi, обладнанi електролебiдками, та такi, якi пiдiймаються за допомогою лебiдок встановлених на землi.
До неводних сумiшей належать олiйнi лаковi та емалевi сумiшi. Неводнi сумiшi застосовують для фарбування обштукатурених, бетонних, дерев’яних та металевих поверхонь. Обштукатуренi поверхнi, пофарбованi олiйною фарбою, легко очищати вiд пилу та бруду i легко їх мити. Кiлькiсть операцiй у пiдготовцi обштукатуреної поверхнi пiд олiйне фарбування залежить вiд виду фарбування.: простого, полiпшеного чи високоякiсного. Операцiї, якi виконують пiд час фарбування поверхонь олiйними емалевими i синтетичними фарбами всерединi примiщення (тб. 3).
Склад пiдмазки пiд олiйнi фарбування? Олiфа – 1 кг
Крейда мелена просiяна – до роб. в’язкостi. Спосiб приготування: розчин клею вливають в олiфу, перемiщуючи сумiш. На приготовленiй емульсiї затирають крейду доки, доки не уториться пластична паста. Замiсть олiфи можна використати таку саму кiлькiсть пiдмазувального лаку. Пiдмазка, приготовлена на лацi, швидше сохне i дешевше коштує. Пiдмазувальну сумiш наносять дерев’яним, або металевий шпателем. Пiсля висихання, пiдмазанi мiсця шлiфують, очищають вiд пилу, проолiфлюють i всю поверхню ґрунтують. Сумiш для грнутування приготовляють з олiйної фарби, яку розводять до робочої в’язкостi олiфою. Ґрунтувальна сумiш має бути рiдшою нiж для остаточного фарбування.
Олiфа – 1 кг.
Густо терта олiйна фарба 0,5-1,0 кг
щiткою. На стiнах фарбу остаточно розташовують у горизонтальному напрямi, а на стелi у поперек свiтла, що падає. При пiдготовцi обштукатуреної поверхнi пiд полiпшене фарбування кiлькiсть операцiй збiльшується.
Пiсля пiдмазування пошкоджених мiсць i їх шлiфування роблять такi операцiї: одне суцiльне шпаклювання iз шлiфувальням та знiманням пилу, грунтування з флейцюванням i шлiфуванням. Пiсля цього виконують перше фарбування iз флейцювання i шлiфуванням фарбової плiвки. Шпаклюють поверхню спецiальною сумiшшю приготовленою на олiфi або емульсiї.
Склад олiйної шпаклiвки
Олiфi – 1 кг
Рiзник (скипидар або уайт-спiрiт) – 100 г.
Мило господарське )40% не) 20 г
Клей тваринний (10% й розчин) – 0,2л.
Крейда мелена просiяна – до роб. в’язкостi.
Спосiб приготування: олiфу розводять розчинником i сикативом. Приготовляють 10%-й клейовий розчин з милом так само як i для купоросної ґрунтовки. Цей розчин iнтенсивно перемiщуючи вливають у розведену олiфу. До приготовленої емульсiї поступово добавляють крейду i перемiшують до утворення однорiдної сметано-подiбної маси. Утворену сумiш пропускають через фарботерку.
Склад шпаклiвки на емульсiї:
Клей тваринний (8%-й розчин) –200 г.
Емульсiя ВО (60% на) –1 кг
Крейда мелена просiяна – до роб. в’язкостi.
Спосiб приготування: спочатку приготовляють 8 %-й розчин клею. До емульсiї при перемiшуваннi добавляють розчин клею i крейду. Всю сумiш перетирають на фарботерцi. Дерев’янi поверхнi фарбують олiйними фарбами для захисту деревини вiд гниття, а також для прикраси i забезпечення санiтарної гiгiєни умов.
При пiдготовцi дерев’яних поверхонь пiд просте фарбування виконують такi операцiї: очищають поверхнi, вирiзують сучки i засмоли, проолiфлюють, частково пiдмазують, шлiфують, проолiфлюють пiдмазанi мiсця i ґрунтують.
Готовi столярнi вироби (вiконнi рами i дверi), що надходять на будiвництво iнодi мають дефекти (нагелi, або дерев’янi цвяхи, що виступають), якi треба усунути в процесi пiдготовки до фарбування. До проолiфлювання поверхнi дефекти усувають сталисками, циклями та шлiфуванням. Пiд час висихання деревини великi сучки виступають над поверхнею, порушуючи шар фарбової плiвки, а iнодi й зовсiм випадають, тому при пiдготовцi поверхнi їх треба вирубати, а на його мiсце вставляють кусок деревини тiєї самої породи.
Сумiшi для пiдготовки поверхонь i методи їх нанесення такi самi, що й при пiдготовцi оштукатурених поверхонь пiд олiйнi фарбування. Перед використанням олiфу можна пiдiгрiти, щоб вона краще просочила деревину пiд час проолiфлювання.
Грунтувальну сумiш наносять щiткою i нею остаточно розтушовують її вздовж волокон деревини.
При пiдготовцi дерев’яної поверхнi пiд полiпшене фарбування, крiм згаданих вище операцiй, пiсля шлiфування пiдмазаних мiсць виконують одне суцiльне шпаклювання поверхнi з шлiфуванням i знiманням пилу, грунтування i перше фарбування з флейцюванням i шлiфуванням кожного шару.
Флейцюють грунтувальний шар щiткою. Флейцем, рухаючи її вздовж волокон деревини, а пiсля висихання його шлiфують. Так само i обробляють шар першого фарбування. Пiдготовлена поверхня не повинна мати подряпин, смуг вiд щiтки та iнших дефектiв. Якiсть роботи залежить вiд якостi матерiалiв та вiд акуратностi i послiдовностi виконання кожної операцiї.
Металевi поверхнi фарбують тiльки неводними фарбувальними сумiшами. Фарбування захищає метал вiд корозiї i використовується з санiтарно-гiгiєнiчною i декоративною метою. Фарбування металу буває простим i полiпшеним.
При пiдготовцi пiд просте фарбування металу поверхню очищають, проолiфлюють, частково пiдмазують, шлiфують пiдмазанi мiсця i грунтують (перше фарбування). Поверхню очищають металевими щiтками, знiмаючи плiвку iржi, окалини, а також рештки штукатурного розчину i клейових фарб, якщо вони є, а потiм проолiфлюють. Радiатори чистять i проолiфлюють перед встановленням на мiсце, оскiльки з боку стiни це важко зробити.
Очищаючи поверхнi металевих покрiвель, з них спочатку знiмають пил i смiття. Якщо листи покрiвлi не були проолiфленi, то їх очищають вiд iржi металевими щiтками.
Очищену поверхню покривають олiфою з домiшками невеликої кiлькостi густо тертої олiйної фарби (50-100 г фарби на 1 л. олiфи). Олiфу розтушовують так, що не було потьокiв.
Склад пiдмазувальної пасти для металевих поверхонь.
Сурик залiзний сухий – 1
Крейда мелена просiяна – 4.
Спосiб приготування: сурик залiзний перемiшують з сухою крейдою, а потiм затирають на олiфi до утворення пластичної пасти.
Пiдмазанi мiсця шлiфують, а всю поверхню грунтують (перше фарбування). Фарбувальну сумiш розташовують щiткою, рухаючи її вздовж окремих елементiв металевої конструкцiї. Пiдготовляючи старi металевi покрiвлi пiд фарбування, з них змiтають пил, смiття. Металевими щiткам зчищають iржу i стару олiйну плiву.
При пiдготовцi металевих поверхонь пiд полiпшене фарбування додатково виконують суцiльне шпаклювання. До складу олiйної шпаклiвки рекомендується додавати залiзний або свинцевий сурик.
потреби часто переносити його з одного примiщення в iнше i закрiплюють, що вiн не рухався. До патрубка на масло вологi вiддiльнику або в деяких компресорах на ресиверi приєднують повiтряний шланг. Другий кiнець цього шланга приєднують до повiтряного патрубка редуктора, розмiщеного на фарбонагнiтальному бачку. Другий повiтряний шланг приєднують одним кiнцем до другого патрубка редуктора, а другим – до повiтряного патрубка на рукоятцi фарборозпилювача. Для подачi фарбувальної сумiшi до фарборозпилювача один кiнець матерiального шланга приєднують до патрубка, бiля головки розпилювача, а другий – до патрубка на кришцi фарбонагрiтального бачка. Кришку закривають i притискують скобами, перевiряють надiйнiсть крiплення шлангiв i наявнiсть масла в картерi компресора. Пiсля цього вмикають агрегат в електричну мережу.
Роботу фарбувального агрегату контролюють за показаннями манометрiв на компресорi i редукторовi фарбонагнiтального бачка. Компресор повинен працювати при тиску не бiльше як 0,4 МПа, Тиск повiтря, що подається на фарборозпилювач залежно вiд в’язкостi сумiшей встановлюють 0,2-0,3 МПа. При перевiрцi робото агрегату вхолосту стежать, що у мiсцях приєднання шлангiв не проходило повiтря.
До початку механiзованого фарбування, крiм перевiрки самого агрегату, треба перевiрити в’язкiсть фарбувальної сумiшi. Пiд час механiзованого фарбування клейовi сумiшi повиннi бути бiльш в’язкими, нiж при роботi вручну. В’язкiсть клейової сумiшi за вiскозиметром ВЗ-4 має бути 35-40 с, а при перевiрцi на склi за довжиною потьоку краплини – 2,0-2,5 см. Щоб клейову сумiшi зробити густiшою, до неї добавляють спецiально приготовленi сумiш.
Склад сумiшi для згущення клейової фарби:
(на 10 л. клейової сумiшi)
Мило господарське – 20 г.
о
С, у нього швидко перемiшуючи вливають олiфу. Цю сумiш (емульсiю) добавляють у фарбувальну сумiш не пiзнiше, як за добу до її застосування.
Олiйнi сумiшi, навпаки, для механiзованого фарбування повиннi бути рiдшими, нiж для роботи щiтками. Тому до початку роботи їх розбавляють розчинниками. В’язкiсть олiйної сумiшi за вiскозиметром ВЗ-4 має бути 30-35с.
покриття поверхнi фарбою потрiбно, щоб кольоровi смуги трохи перекривали одна одну. Фарборозпилювач тривають у правiй руцi перпендикулярно до поверхнi на вiдстанi 25-30 см. вiд неї.
1) працювати без манометра або запобiжного клапана на компресорi i фарбонагнiтальнорму бачку, а також при їх несправностi;
2) працювати при тиску, бiльшому за нормативний для даного агрегату;
3) роз’єднувати шланги або iншi деталi на агрегатi, коли вiн перебуває пiд тиском;
4) усуваючи несправностi пiд час роботи агрегату;
5) працювати без спецодягу i захисних окулярiв;
6) фарбувати примiщення легкозаймистими фарбами при наявностi вiдкритих джерел вогню;
7) фарбувати отруйними i леткими фарбами без забезпечення належної вентиляцiї в примiщеннi;
8) застосовувати бензол i етилований бензин для миття забруднених деталей агрегату або розведення фарб;
9) приступати до роботи з агрегатом без заземлення двигуна компресора;
10) збирати або ремонтувати електрообладнання агрегату;
Для виконання бiльшостi будiвельних робiт (малярних) потрiбна узгоджена робота кiлькох робiтникiв, оскiльки кожний будiвельний процес подiляється на окремi операцiї. Наприклад для фарбування примiщення треба пiдготувати поверхнi, приготувати малярнi сумiшi, подати їх на робочi мiсця, пофарбувати поверхнi.
не завжди виправдовує себе. Тому останнiм часом роботи виконують комплекснi бригади, до складу яких входять робiтники рiзних професiй. До складу спецiалiзованих бригад входять до 15 робiтникiв, а комплексних – до 25-30. Очолює бригаду найбiльш квалiфiкований робiтник – бригадир, якого призначає адмiнiстрацiя управлiння або затверджує його пiсля обрання членами бригади. Такий метод органiзацiї працi сприяє пiдвищенню вiдповiдальностi за якiсть виконання роботи, пiдвищує i продуктивнiсть. Окремо видiляють робiтникiв, що обслуговуватимуть компресор i фарбонагнiтальнi бачки.
виконувати роботу на своїй дiлянцi, не заважаючи працювати iншим.
Механiзм i матерiали на робочому мiсцi розмiщують так, щоб пiд час роботи не доводилось робити зайвих рухiв. На робочому мiсцi не повинно бути будiвельного смiття, зайвих матерiалiв, якi заважатимуть пересуванню робiтника.
Робоче мiсце маляра повинно бути добре освiтлене природнiм свiтлом. Це дає змогу правильно пiдiбрати кольори фарбувальних сумiшей i якiсно виконувати фарбувальнi роботи. У примiщеннi має бути кiмнатна температура 18-20 о
С.
Іржавi i темнi плями – вiд рiзних смолистих речовин або мiнеральних масел, що не висихають, можуть приступати з нижнiх шарiв штукатурки. Щоб усунути цi дефекти дiлянки поверхнi з iржавими плямами зачищають пемзою i промивають 3% розчином соляної кислоти.
Вiдшарування фарбової плiвки – буває при фарбуваннi забрудненої поверхнi або поверхнi, що ранiше була пофарбована восковими олiйними сумiшами. Щоб усунути цей дефект, плiвку зчищають пемзою, а поверхню промивають розчином соди або мильною водою, пiсля чого її остаточно промивають чистою водою.
Груба фактура фарбової плiвки утворюється при застосуваннi погано процiджених фарбувальних сумiшей. Щоб усунути цей дефект поверхню шлiфують пемзою або шлiфувальною шкуркою. Сiтка щiлин утворюється при фарбування поверхнi, на якiй ще не встиг висохнути шар ґрунтовки. Для усунення цього дефекту поверхню шлiфують пемзою або шлiфувальною шкуркою.
Слiди вiд щiтки залишаються на поверхнi при фарбуваннi її густою фарбою або при поганому розтушуваннi фарбового шару. Щоб уникнути цього висохлу поверхню шлiфують пемзою, або шлiфувальною шкуркою.
Зморшки утворюються при поганому розтушуваннi фарбової плiвки через нерiвномiрнiсть її висихання. Щоб усунути цей дефект, поверхню шлiфують i фарбують.
Стики виникають при швидкому висихання дiлянок поверхнi, фарбованих з деяким iнтервалом у часi. Щоб уникнути цього поверхню фарбують повторно без перерв у роботi.
“Крокодиляча шкiра” виникає при фарбуваннi поверхнi фарбою, що швидко сохне, на якiй не встиг висохнути шар грунтовки. Для усунення цього дефекту поверхню шлiфують, шпаклюють i фарбують знову.
Пухирi утворюються при фарбуваннi по вологiй поверхнi або товстому набiлу. Щоб уникнути цього фарбову плiвку у дефектних мiсцях зчищають скребачкою, додають висохнути, пiдготовляють i фарбують знову.
Погана покревнiсть фарби спостерiгається при фарбуваннi свiтлими сумiшами по темному гнуту, колiр якого значно вiдрiзняється вiд кольору фарбувальної сумiшi. Для усунення цього дефекту поверхню додатково фарбують.
Приймають i перевiряють якiсть робiт виконаних неводними сумiшами, так само, як i при водних фарбуваннях. Якiсть малярних робiт повинна вiдповiдати таким вимогам:
поверхнi, пофарбованi олiйними, емалевими i лаковими сумiшами, повиннi мати однотонну фактуру;
не допускаються просвiчування розмiщення нижче шарiв фарби, а також плями, вiдлипнiть, зморшки, потьоки, пропуски, куски плiвки, помiтнi зернини фарби, дефекти шлiфування i слiди вiд щiток;
опорядження пiд цiннi породи дерева i каменю повиннi вiдповiдати iмiтованої породи матерiалу;
Фактично опоряджена площа стiн i стель пiдраховується так само, як у водних фарбуваннях, площа пiдлоги – за фактичними розмiрами її, за винятком площ, якi займають колони, печi та iншi конструкцiї, що вступають над рiвнем пiдлоги. Щодо фарбування плiнтусiв дощатих пiдлог то норми на них зазначено в ОнiР, тому їхню площу окремо не пiдраховують. Фарбування поверхнi плiнтусiв паркетних i лiнолеумових пiдлог беруть у розмiрi 10% площi пiдлоги.
Травматизм – це раптове пошкодження органiзму людини. Внаслiдок травматизму робiтник може тимчасово або назавжди втратити працездатнiсть. Травматизм на будiвництвi можуть спричинити? Ненадiйнi захиснi засоби, невмiле користування механiзмами; машинами, ураження електричним струмом, опiки, отруєння газами i парами отруйних речовин.
До роботи з машинами i механiзмами допускають лише осiб, що пройшли спецiальну пiдготовку i одежали посвiдчення на право керування (або обслуговування) даною машиною. До роботи з обслуговування будiвельних машин i обладнання з електропроводом допускаються особи вiком вiд 18 рокiв. Вони проходять потверднiй i перiодичний медичнi огляди у встановленi законодавством строки. Особливо небезпечна для людини дiя електричного струму, яка можу призвести до рiзних видiв травматизму: обпалення тiла, захворювання очей, розриву тканини тощо. Сила дiї струму на органiзм людини залежить вiд напруги: чим бiльша напруга, тим бiльша можливiсть ураження струмом. Струм силою 0,1 А вважається смертельним для людини.
| 
