Експлуатацiя складних технiчних об'єктiв
На тему: Експлуатацiя складних технiчних об'єктiв
Введення
технiка виробничий невиробничий суспiльство
Сьогоднi розвиток науки й технiки створив унiкальну ситуацiю - найчастiше застосування новiтнiх технологiй i встаткування стає очевидною конкурентною перевагою. Саме тому використання сучасних систем i механiзмiв стало звичайним у рiзних областях промисловостi. Однак складнiсть i iнтелектуальнiсть агрегатiв вимагає вiдповiдного до них вiдносини - квалiфiкованої експлуатацiї й обслуговування. Значна частина провiдних виробникiв сучасного встаткування при його продажi чiтко домовляється про умови його роботи й необхiднi регламенти. При цьому способи реалiзацiї такого сервiсу можуть бути рiзними. Як правило, органiзацiя, що експлуатує технiку, вибирає найбiльш оптимальний для її конкретних умов метод обслуговування складних агрегатiв. Вибiр умов звичайно обмовляється з фiрмою-виробником i є предметом договору. Проте, можна видiлити ряд iстотних аспектiв, єдиних для всiх, на якi можна орiєнтуватися при органiзацiї сервiсного обслуговування складної технiки.
1. Технiка
Технiка (iн. -гречок. τεχνικός вiд τέχνη – мистецтво, майстернiсть, умiння) – це сукупнiсть засобiв людської дiяльностi, створених для здiйснення виробничих процесiв i задоволення невиробничих потреб суспiльства.
Технiка ставиться до групи штучно перетворених фрагментiв природи на вiдмiну вiд природних об'єктiв, якi людина втягує в рiзнi сфери життєдiяльностi. Технiчна дiяльнiсть на основi природних процесiв створює новi неприроднi утворення, що задовольняють потреби людини. Таким чином, технiчними об'єктами є матерiальнi явища й штучнi явища.
До штучних матерiальних утворень ставляться й твору мистецтва, що одержують матерiальне втiлення. Однак, результати художньої дiяльностi, як правило, не є технiкою.
Поняття «технiчний об'єкт» позначає таке технiчне явище, що має всi основнi ознаки загального класу технiчних утворень. Окремий технiчний об'єкт є найбiльш повною одиничною клiткою технiчного миру (техносфери).
iснують вiдносно самостiйно й утворять сумiжнi явища, що представляють окремi частини цiлого. До них можна вiднести: явища духовного життя людини; твору мистецтва; використовуванi незмiненi природнi форми; технiчнi системи, що володiють штучною природою, але не виконуючої цiлiсної соцiальної функцiї.
Основне призначення технiки – рятування людини вiд виконання фiзично важкої або рутинної (одноманiтної) роботи, щоб надати йому бiльше часу для творчих занять, полегшити його повсякденне життя.
Рiзнi технiчнi пристрої дозволяють значно пiдвищити ефективнiсть i продуктивнiсть працi, бiльш рацiонально використовувати природнi ресурси, а також знизити ймовiрнiсть помилки людини при виконаннi яких-небудь складних операцiй.
Створення матерiальних i культурних цiнностей
Створення й використання рiзних засобiв пересування
Пiдтримка обороноздатностi
Унiверсальна класифiкацiя технiчних засобiв ще не створена, та й навряд чи буде створена в майбутньому. У цей час в основному технiка класифiкується по областях застосування, наприклад:
промислова технiка,
транспорт, побутова технiка,
обчислювальна технiка й т. д.
До технiки вiдносять все рiзноманiття створюваних комплексiв i виробiв, машин i механiзмiв, виробничих будинкiв i споруджень, приладiв i агрегатiв, iнструментiв i комунiкацiй, пристроїв i пристосувань, деталей, електронних виробiв.
Додатково технiку можна роздiлити на виробничу, наприклад, верстати, iнструменти, засоби вимiру й т. д., i невиробничу – побутова технiка, легковий транспорт, технiка для дозвiлля.
Окремим класом також коштує вiйськова технiка, у яку входять всi технiчнi пристрої й машини, призначенi для пiдтримки обороноздатностi й ведення бойових дiй на сушi, у морi, у повiтрi й у космосi.
Пiд властивостями мається на увазi незаперечний, реально спостережуваний фактор – вага, розмiр, потужнiсть i iн.
все рiзноманiття створюваних комплексiв i виробiв, машин i механiзмiв, виробничих будинкiв i споруджень, приладiв i агрегатiв, iнструментiв i комунiкацiй, пристроїв i пристосувань, деталей, електронних виробiв.
Термiн «система» має широкий дiапазон значень. У науцi й технiку система - це безлiч елементiв, понять, норм iз вiдносинами й зв'язками мiж ними, що утворять деяку цiлiснiсть. Так, можна говорити про систему елементiв обчислювальної машини, системi сигналiв лiнiї зв'язку, системi допускiв. У теорiї керування пiд системою розумiють сукупнiсть взаємодiючих пристроїв керування й керованого об'єкта. У цьому змiстi система є деякої абстрактно видiлюваною частиною технiки (виробу, природи), зручної для вивчення й дослiдження. Прикладами систем є: система телемовлення, система обслуговування й ремонту побутової електронної апаратури й т. д. І хоча можна говорити про створення, розробку, виготовлення технiчної системи, термiном «технiчна система» пiдкреслюється, що зразок технiки (технiчний засiб) розглядається як засiб задоволення потреби (засiб виробництва, засiб досягнення деякої мети). Коли говорять, що завод (конструкторське бюро) виготовив i поставив систему керування деякого виробу, наприклад, прокатного стана, то мають на увазi, що поставлено апаратуру (пристрiй керування), що без керованого об'єкта не є системою керування в точному значеннi.
Пiд елементом системи розумiють частина системи, призначену для виконання певних функцiй i неподiльну на складовi частини при даному рiвнi розгляду.
При описi й вивченнi виробiв їхнiй життєвий цикл дiлять на складенi елементи (етапи, стадiї). Цi складенi елементи вiдрiзняються специфiчними рисами й особливостями розв'язуваних з їхньою допомогою завдань. Так, iнодi розрiзняють iдеальнi й матерiальний життєвi цикли виробу. Ідеальний життєвий цикл мiстить у собi вивчення потреби, проектування й планування. У матерiальному життєвому циклi видiляють етапи будiвництва, освоєння, експлуатацiї (наприклад, потокової лiнiї) або етапи виготовлення, розгортання, застосування (наприклад, системи метеорологiчних супутникiв).
Бiльше загальноприйнятим є видiлення з життєвого циклу процесу створення й процесу застосування виробу. Складовими частинами процесу створення є стадiї розробки, виготовлення й поставки виробу даного типу. Складовi частини процесу застосування (експлуатацiї) готових зразкiв - зберiгання, транспортування, профiлактика, обслуговування, ремонт, пiдготовка до застосування, властиво застосування й т. п.
На початкових стадiях проектування виробу (у рамках iдеального циклу) рiшення втiлюються в документацiї й стосуються всiх виробiв даного типу, що пiдлягають виготовленню. При цьому до початкових стадiй ставляться: розробка технiчного завдання й робочої документацiї, створення ескiзного проекту й технiчного проекту, написання робочої документацiї.
На наступних стадiях виробництва об'єктом дослiдження можуть бути як всi вироби даного типу, так i кожний конкретний зразок (екземпляр). До таких стадiй можна вiднести: виготовлення досвiдчених зразкiв, проведення автономних, комплексних, мiжвiдомчих i державних випробувань, пiдготовка документацiї на вироби серiйного виробництва, виготовлення й випробування настановної партiї виробiв, виготовлення серiйних зразкiв.
Життєвi цикли таких виробiв, природно, можуть не збiгатися з життєвим циклом основного виробу, що є об'єктом проведеного дослiдження.
й можуть проводитися паралельно. Однак у загальному випадку результати робiт i етапiв по окремих складових частинах впливають на проведення робiт з iнших частин виробу. Тому бiльш точно процес створення й процес застосування виробiв можуть бути представленi так званим сiтковим графiком, « вершини-подiї» якого перебувають у строгому впорядкуваннi через « дуги-роботи». Крiм того, на всiй безлiчi подiй видiляють так званi контрольованi подiї. Пiсля настання кожного з них проводиться аналiз отриманих результатiв по виробi в цiлому. За пiдсумками приймається рiшення про перехiд до наступної стадiї.
На закiнчення варто вiдзначити наступне: кожний життєвий цикл, у деякому базисi, характеризується вiдповiдної йому основою, використовуваної для формування бази даних. База даних, у свою чергу, необхiдна для створення дiагностичних (прогнозуючих) моделей.
При використаннi тiльки наведених ознак класифiкацiї можна описати безлiч класiв моделей дослiджуваних об'єктiв. Нижче данi характеристики трьох класiв самих об'єктiв з використанням окремих ознак класифiкацiї.
Масовi об'єкти (системи). Процес проектування будь-якого технiчного об'єкта завжди доходить до такого рiвня деталiзацiї, коли як структурнi одиницi створюваного об'єкта використовують уже готовi вироби. Останнi, як правило, освоєнi промисловiстю, випускаються масовим виробництвом i використовуються в стабiльнi (часто полегшених) умовах експлуатацiї. Контроль стану виробiв проводять перед складанням готової продукцiї або перед застосуванням. Ремонт не передбачений. Рiвень працездатностi, як правило, один. Використовують їх до першої вiдмови.
Завдання дослiдження властивостей об'єктiв такого класу пов'язанi з нагромадженням статистики про результати застосування й оцiнкою фактичного рiвня надiйностi. Знання рiвня надiйностi й наслiдкiв вiдмов виробу дозволяє правильно застосовувати його. При цьому, по необхiдностi, застосовується резервування як основний шлях захисту вiд наслiдкiв вiдмов.
Об'єкти (системи) великої серiї. Їх застосовують у широкому дiапазонi зовнiшнiх впливiв, причому певнi умови експлуатацiї конкретного зразка проявляються тiльки в процесi експлуатацiї. Застосування таких систем є або перiодичним, або безперервним, до вичерпання ресурсу.
При розробцi нового виробу, як правило, розширюється дiапазон умов експлуатацiї або вдосконалиться конструкцiя й технологiя. При цьому властивостi узагальнення по подобi, перевазi прямого поширення, а також ряд iнших важелiв дозволяють одержати задовiльнi дiагностичнi моделi.
технологiї, експлуатацiї). За результатами досвiдченої експлуатацiї пiдбирають рацiональнi режими контролю й ремонту.
Унiкальнi об'єкти (системи). Побудована в єдиному екземплярi система працює в умовах змiнних (можливо, випадкових), передбачуваних з деяким попередженням впливiв. У процесi створення використовують апробованi ранiше рiшення, а система безперервного контролю й обслуговування гарантує своєчасне виявлення несправностей i запобiгання поломок i аварiй. Ефективнi експертнi системи, експертнi системи, iз функцiями виробiтку прототипу й узагальнення.
При використаннi ознак класифiкацiї систем варто мати на увазi, що аспект дослiджень, пов'язаних з обґрунтуванням рiшень на рiзних стадiях створення технiки, може мiнятися. Вiдповiдно, мiняється клас об'єкта системного дослiдження (моделювання).
Для характеристики особливостей взаємодiї системи iз зовнiшнiм середовищем ураховують:
число й функцiональне призначення контурiв взаємодiї iз зовнiшнiм середовищем (цiльовий контур, контур пiдтримки працездатностi, контур енергозабезпечення, контур життєзабезпечення й т. п.);
вивченiсть (ступiнь невизначеностi) взаємодiй;
для випадкових - дiапазон, вид розподiлу, параметри розподiлу;
Для характеристики особливостей внутрiшньої будови (структури) систем використовуються наступнi ознаки:
Наявнiсть i ступiнь участi оператора в цiльовому або допомiжному контурах (системи ручного керування, автоматизованi й автоматичнi;
Наявнiсть у структурi системи осiб (колективних органiв) ухвалення рiшення, їхня пiдпорядкованiсть, централiзацiя системи. У зв'язку iз цим розрiзняють системи: органiзацiйнi, iєрархiчнi, централiзованi, децентралiзованi, з антагонiстичними iнтересами, з неантагонiстичними iнтересами й т. д. Примiром, нейросетевой аналiз схованих закономiрностей у даних параметрiв промислових установок, у рядi випадкiв, дозволяє виявити штучну, цiлеспрямовану й характерну їхню змiну операторами з тiєю або iншою метою.
Для облiку специфiки загальносистемних iнтегральних властивостей (поводження) систем ураховують:
Здатнiсть до аналiзу обстановки (системи з розпiзнаванням ситуацiй, з оцiнкою працездатностi, iз прогнозом надiйностi й т. д.).
Використання адаптацiї (системи з навчанням, самонавчанням, гнучкими стратегiями, наявнiстю волi вибору рiшень).
Можливiсть змiни рiвня органiзацiї.
Будемо розглядати системи як об'єкти дослiдження їхнiх експлуатацiйних властивостей нейросетевими методами. Тодi метою класифiкацiї систем є видiлення груп виробiв, для яких може бути запропонований загальний пiдхiд, що забезпечує єднiсть у питаннях завдання вимог, забезпечення, оцiнки, контролю ТС, застосування загальних методiв аналiзу й синтезу, обґрунтування конструкторських, технологiчних i експлуатацiйних параметрiв, а також параметрiв дiагностичних моделей.
Вибiр ознак класифiкацiї систем проводять на основi аналiзу видiлених заздалегiдь груп характеристик:
конструкцiйнi, технологiчнi, експлуатацiйнi параметри;
властивостi i їхня стiйкiсть.
Для характеристики умов експлуатацiї звичайно використовують перелiк факторiв, що впливають на вирiб, i їхнiх дiапазонiв. Такi перелiки можуть бути складенi для кожного з режимiв експлуатацiї: зберiгання, транспортування, чергування, застосування й т. п.
Крiм цього, нерiдко виникає необхiднiсть в оцiнцi умов експлуатацiї за рiвнем невизначеностi й вiдтворюваностi умов. Особливо це стосується дослiджень експлуатацiйних характеристик, а також вибору рацiональних способiв їхнього забезпечення й контролю.
експлуатацiї (застосуваннi) штатних об'єктiв.
Для характеристики конструкцiйних i технологiчних особливостей систем їх розрiзняють: по обсязi випуску, новизнi конструкцiї й (або) технологiї. По обсязi випуску розрiзняють об'єкти масового, серiйного й одиничного виробництва. По характеристицi властивостей i режимам застосування (експлуатацiї) розрiзняють виробу: з одним або декiлькома рiвнями працездатностi; однократного, багаторазового, перiодичного або безперервного застосування.
ситуацiй, застосування унiкальних виробiв. Одне iз завдань системного дослiдження полягає в тому, щоб оцiнити початковий i очiкуваний рiвнi невизначеностi умов застосування створюваного виробу, а також вибрати вiдповiдний рiвень органiзацiї процесiв створення й застосування виробiв. Тобто, необхiдно забезпечити достатню ефективнiсть систем, що беруть участь у створеннi й застосуваннi виробу.
Розглянутi вище ознаки утворять неозора безлiч рiзних класiв систем. Число рiзних класiв систем, для яких розробляються нейросетевi моделi, дослiджуваних i розглянутих на практицi, iстотно менше. З одного боку, це визначається тим, що з розгляду вилученi деякi замкнутi автоматичнi системи керування. Проте моделi цих систем використовують при описi процесiв функцiонування створюваних виробiв, у тому числi систем керування рухом, телемеханiки, життєзабезпечення й т. п. Такi моделi iнодi використовують при дослiдженнi впливу вiдмов елементiв на якiсть функцiонування того або iншого контуру керування й на вихiдний ефект застосовуваного виробу.
Розвиток методiв системного аналiзу стосовно до розiмкнутих органiзацiйних iєрархiчних систем, що реалiзують досить складне поводження, перебуває на такому рiвнi, що аналiтичнi рiшення, що враховують специфiку окремих класiв, знайденi тiльки в найпростiших випадках.
Цiлеспрямованi системи - це великий клас систем, у рамках яких звичайно дослiджується процес (стратегiя) застосування створюваної виробу. Часто це багатоцiльовi органiзацiйно-технiчнi системи з iєрархiчною структурою, складним поводженням, називанi бiльшими системами. У загальному випадку, крiм цiльових контурiв, що описують процес застосування виробiв, моделюються контури забезпечення експлуатацiї. До останнього ставляться: чергування, обслуговування, контроль вiдновлення, керування функцiонуванням. Зокрема, при використаннi НС як нелiнiйної (внаслiдок хiмiчних реакцiй) моделi змiшання рiзних речовин у нафтохiмiї, в останню може входити досвiд експертiв, що формують необхiднi рецептури змiшання компонентiв.
На раннiх стадiях створення об'єкта при виборi його оптимального вигляду використовують спрощенi моделi. При цьому моделювання допомiжних контурiв замiняється їхнiми iнтегральними характеристиками, отриманими при роботi з аналогiчними виробами. Для аналiзу найбiльш повних моделей використовують iмiтацiйне моделювання, оскiльки його методологiя розвинена стосовно до особливостей транспортних i енергетичних систем, систем спостереження й т. п.
Широкий клас систем контролю включає: системи виробничого контролю, системи контролю й дiагностики, використовуванi при пiдготовцi виробiв до застосування, системи оперативного контролю й керування функцiонуванням i iн. Це можуть бути системи, що включають у контури операторiв i ЕОМ. Корисний ефект вiд використання систем може визначатися й зменшенням шлюбу готової продукцiї (для виробничого контролю), i скороченням часу пiдготовки бiльших об'єктiв до роботи, i пiдвищенням ефективностi цiльового контуру (для систем оперативного контролю й керування функцiонуванням).
Системи забезпечення процесу створення об'єктiв. До числа таких систем можна вiднести систему забезпечення необхiдних властивостей i керування якiстю об'єктiв, автоматизовану систему керування виробництвом i т. п. Метою таких систем є забезпечення або пiдтримка на заданому рiвнi якостi процесу створення видiв технiки вiдповiдно до норм, обґрунтованими й установленими для даного виду технiки. Такi системи, що дiють у тiй або iншiй галузi, визначають умови створення й загальний рiвень створюваного виду технiки.
4. Мети дослiдження експлуатацiї систем
Кожний з iснуючих методiв прогнозування має свої достоїнства й недолiками щодо тих або iнших областей застосування. Для визначення передумов застосування того або iншого методу прогнозування (або необхiдностi розробки нового методу) необхiдний аналiз не тiльки застосовуваного математичного апарата, але й розгляд характеристик класу об'єктiв прогнозування. Як еталон класу складних об'єктiв у книзi розглядаються складнi системи техногенного походження з рiзних областей життєдiяльностi.
Для рiшення конкретних завдань прогнозування технiчного стану (ТС) складних об'єктiв необхiдний аналiз даних експлуатацiї його пiдсистем як об'єктiв прогнозування. Як складнi об'єкти дiагностування будуть розглянутий космiчний апарат (КА) i колона подiлу нафтових фракцiй.
Експлуатацiя складних об'єктiв (далi по тексту просто об'єктiв або систем) з автоматизованими системами дiагностування показує, що такi системи реагують не на всi несправностi. Незважаючи на введення дорогого дiагностичного встаткування, не завжди вдається домогтися значного зниження часу пошуку несправностей i пошуку iстотних прогнозуючих ознак. При цьому iдея повного видалення людини iз процесу дiагностування не здiйснилася. Крiм того, зiставлення рiзних пошукових ситуацiй показує, що ефективнiсть застосування систем дiагностики дуже часто виявляється нижче тiєю, на яку розраховують розроблювачi.
Цiль дослiдження експлуатацiї систем полягає в наступному:
Забезпечити високу ефективнiсть функцiонування або застосування експлуатованої системи по призначенню в рамках установлених строкiв.
Забезпечити бiльшу тривалiсть експлуатацiї й готовнiсть системи до застосування.
Пiдтримати деяка гарантована кiлькiсть виробiв у системi в станi готовностi.
Головним завданням системи експлуатацiї як такий є постiйний контроль i пiдтримка технiчного стану й надiйностi цих систем на рiвнi, достатньому для виконання ними заданих функцiй або готовностi до застосування й виконання цiльових завдань.
пiдприємствi й органiзацiй.
З метою забезпечення високої надiйностi сучасної технiки у виробництвi й пiдтримки її в процесi експлуатацiї широко використовують рiзноманiтнi методи й автоматизованi засоби неруйнуючого контролю й технiчного дiагностування. Однак трудомiсткiсть операцiй контролю для рiзних видiв технiки становить вiд 15 до 50% трудомiсткостi основних операцiй її виготовлення.
а радiотехнiчної апаратури в - 10... 12 разiв.
є результатом помилкових дiй людей.
Разом з тим розвивається й удосконалюється матерiально-технiчна база промисловостi - основа високої якостi й надiйностi технiки. Розробляються прогресивнi матерiали, освоюються новi технологiчнi процеси, удосконалюється виробниче, iспитове встаткування. Розробляються й усе ширше впроваджуються системи автоматизованого проектування, виготовлення, контролю й дiагностики. Крiм того, впроваджуються галузевi й мiжгалузевi iнформацiйно-керуючi системи, комплекснi системи керування якiстю продукцiї.
Детермiнованому напрямку, призначеному для механiчних систем, конструкцiй, матерiалiв i елементiв.
Інформацiйному напрямку, що виник порiвняно недавно.
У рамках першого напрямку розвиненi математичнi методи оцiнки надiйностi, статистичної обробки результатiв випробувань i експлуатацiї, розробки типових вiдбiрок структур виробiв, а також планування випробувань, контролю й прогнозування надiйностi, удосконалювання системи експлуатацiї.
матерiалiв, елементiв i машин.
Іде процес взаємного злиття трьох напрямкiв, перенесення рацiональних iдей i наукових результатiв з однiєї областi в iншу. На основi цього формується єдина наука про надiйнiсть технiки.
З моменту початку створення й застосування об'єкта (стадiях матерiального життєвого циклу) з'являється можливiсть проведення експериментальних дослiджень поряд з теоретичними дослiдженнями (моделюванням). Таким чином, з'являється можливiсть експериментальної перевiрки правильностi ранiше використаних моделей i ухвалених рiшень. Причому перевiрцi можуть бути пiдданi також наслiдки прийнятих рiшень, тобто споживчi властивостi проектованого виробу, створюваного й експлуатованого по прийнятою документацiєю. Саме цi завдання вирiшуються вiдповiдно до програм експериментального вiдпрацьовування й програмами виробничого контролю, а також державних випробувань i досвiдченої експлуатацiї.
Одержання експериментальної iнформацiї в однiй крапцi дослiджуваного дiапазону властивостей створюваної системи зв'язано, як правило, з необхiднiстю створення вiдповiдного досвiдченого зразка, що моделює дослiджуванi властивостi штатного зразка. При цьому мова йде вже не про математичний, а скорiше про фiзичну або хiмiчну модель. Інодi для вивчення однiєї крапки (сполучення властивостей) необхiдно провести статистичний експеримент, тобто пiдготувати й випробувати вибiрку (кiлька зразкiв).
Сполучення теоретичних i експериментальних дослiджень, тобто математичного й фiзичного моделювання, дозволяє найбiльше рацiонально використовувати апрiорну iнформацiю (попереднiй досвiд) i оперативну (поточну) iнформацiю про виконання ухвалених рiшень як основу для прийняття наступних рiшень.
У багатьох галузях промисловостi, зайнятих створенням складної технiки, завдання експериментальних дослiджень вирiшують на спецiально передбачених стадiях виготовлення й випробувань досвiдчених зразкiв, їхнього технологiчного вiдпрацьовування, а також досвiдченої експлуатацiї. Випробування проводять на фiзичних моделях, макетах, досвiдчених або серiйних зразках. Вимiрюючи властивостi випробуваних об'єктiв, перевiряючи їхню схороннiсть протягом заданого часу (наробiтку), дослiдник пiдтверджує правильнiсть ухвалених рiшень або одержує iнформацiю про вiдхилення вiд розрахункових значень для уточнення ранiше ухвалених рiшень.
Будь-якi експериментальнi дослiдження об'єкта дозволяють збiльшити обсяг апрiорної iнформацiї, що, у свою чергу, може бути ефективно використаний для побудови його моделi (керування або спостереження). Зокрема, бiльшi обсяги навчальних вибiрок можуть бути обробленi обсмоктувати мережами прямого поширення, що володiють найбiльшою iнформацiйною ємнiстю.
Органiзацiя сервiсного обслуговування складного встаткування.
Сьогоднi розвиток науки й технiки створило унiкальну ситуацiю - найчастiше застосування новiтнiх технологiй i встаткування стає очевидною конкурентною перевагою. Саме тому використання сучасних систем i механiзмiв стало звичайним у рiзних областях промисловостi нової . Однак складнiсть i iнтелектуальнiсть агрегатiв вимагає вiдповiдного до них вiдносини - квалiфiкованої експлуатацiї й обслуговування. Значна частина провiдних виробникiв сучасного встаткування при його продажi чiтко домовляється про умови його роботи й необхiднi регламенти. При цьому способи реалiзацiї такого сервiсу можуть бути рiзними. Як правило, органiзацiя, що експлуатує технiку, вибирає найбiльш оптимальний для її конкретних умов метод обслуговування складних агрегатiв. Вибiр умов звичайно обмовляється з фiрмою-виробником i є предметом договору. Проте, можна видiлити ряд iстотних аспектiв, єдиних для всiх, на якi можна орiєнтуватися при органiзацiї сервiсного обслуговування складної технiки.
циклу, або CALS-Технологiї. У ця система одержала назву ІПЖЦВ Технологiї (Інформацiйна Пiдтримка життєвого циклу Виробу). Цi технологiї заснованi на стандартизованому впорядкованому поданнi даних про вирiб i систему колективного доступу до цих даних. Такий пiдхiд iстотно знижує витрати на всiх етапах життєвого циклу складного встаткування - вiд проектування до утилiзацiї.
Зараз активно впроваджуються цi системи. Особливо помiтно це в наукомiстких галузях промисловостi. Наприклад, органiзована галузева лабораторiя пiдтримки життєвого циклу виробiв. Ряд пiдприємств уже приступився до реалiзацiї проектiв по впровадженню ІПЖЦВ-технологiй для супроводу своєї продукцiї. Оскiльки введення складного встаткування у виробництво має на увазi досить високий ступiнь його автоматизацiї й комп'ютеризацiї, система сервiсу повинна стати однiєї з невiд'ємних частин технологiчного циклу. Використання ІПЖЦВ-технологiй робить це природним процесом. У принципi, не настiльки важливо, є сервiс частиною виробництва або здiйснюється сторонньою органiзацiєю. Необхiдним стає лише постiйний iнтерактивний контроль параметрiв устаткування.
5. Вибiр способу обслуговування
Загалом, способи обслуговування й ремонту складної технiки можна умовно подiлити на три бiльшi групи:
По-перше, це експлуатацiя технiки власними силами. При всiх очевидних вигодах такого пiдходу (оперативнiсть взаємодiї, знання нюансiв виробництва та iн.) вiн доступний далеко не всiм. Для того щоб органiзувати окремий структурний пiдроздiл, що займається винятково обслуговуванням складної технiки, необхiдно зробити значнi первiснi вкладення, пiдтримувати штат квалiфiкованих фахiвцiв рiзних спецiальностей i мати добре органiзоване складське господарство. Для бiльшостi виробництв такi витрати є нерацiональними. Проте, на дуже великих пiдприємствах, що мають на балансi велика кiлькiсть складної технiки, такий пiдхiд практикується. По-друге, органiзацiя разових сервiсних робiт пiдрядними органiзацiями. Такi компанiї мають постiйний штат квалiфiкованих фахiвцiв i ремонтну базу. Але, незважаючи на те, що це досить розповсюджений шлях, до його очевидних недолiкiв ставляться вiдсутнiсть системного пiдходу й втрата переваг ІПЖЦВ, оскiльки в «разового» фахiвця найчастiше немає можливостi судити про подiї, що вiдбуваються, у динамiку процесу. Крiм того, стороннi фiрми, що займаються загальним обслуговуванням складної технiки, часто мають проблеми з автентичними запчастинами, що може привести до невиконання взятих зобов'язань i порушенню строкiв робiт. Можливiсть заощадити, викликавши фахiвця «по фактi» уже виниклої проблеми, з лишком компенсується вартiстю робiт i встаткування, якщо ця проблема чревата поломкою й серйозним ремонтом.
І по-третє - фiрмове сервiсне гарантiйне й постгарантiйне обслуговування. Як правило, вiдносини зi спецiалiзованими сервiсами зав'язуються вже при покупцi нового обладнання, при початку експлуатацiї в рамках гарантiйного строку. Фiрмовий сервiс зручний тим, що саме в ньому найбiльше яскраво вираженi переваги ІПЖЦВ-технологiй, оскiльки агрегат перебуває пiд пильною увагою фахiвцiв безпосередньо вiд складального конвеєра до мiсця роботи. Додатковою перевагою сервiсiв є можливiсть оперативної роботи з фiрмою-виробником, бiльше дешевi автентичнi запчастини й приналежностi й висока квалiфiкацiя персоналу саме в областi експлуатацiї даної марки технiки. Як приклад можна привести сервiсну службу росiйського вiддiлення концерну Grundfos (ведучий виробник насосного встаткування). Там була розроблена досить дiюча дворiвнева схема, причому другий рiвень (авторизованi сервiси) в обов'язковому порядку повинен мати постiйне пiдключення до Інтернету. У складних випадках iнтерактивну консультацiю дає головний офiс сервiсу. При цьому робиться практично непотрiбним ППР, а експлуатацiя встаткування стає набагато бiльше зручною.
6. Надiйнiсть устаткування i його сервiс
Одне з основних вимог до сучасного складного встаткування - його надiйнiсть. Це комплексне поняття, що включає в себе ряд необхiдних умов - таких, як довговiчнiсть, безвiдмовнiсть, ремонтопридатнiсть i стiйкiсть до змiни умов. Вiд сполучення цих властивостей багато в чому буде залежати вартiсть його життєвого циклу. Очевидно, що чим надiйнiше встаткування, тим менше витрат буде вироблятися на його обслуговування. Тому сервiс складної технiки повинен мiстити в собi систему керування надiйнiстю встаткування. Тобто сервiсна служба в рамках iнформацiйного забезпечення життєвого циклу виробу повинна робити збiр вiдомостей про надiйнiсть агрегатiв (вiдмови, ремонти, аварiйнi й надзвичайнi ситуацiї, вплив техобслуговування й ремонту на надiйнiсть). При цьому полегшується подальший аналiз i прогноз роботи технiки. Такий пiдхiд дозволяє сервiснiй органiзацiї з великою точнiстю робити i коректувати їхнi параметри вiдповiдно показникам системи керування надiйностi встаткування.
проблеми. Вiн мiстить у собi комплекс процедур - таких, як виявлення можливих видiв вiдмов i їхнiх причин, iмовiрних наслiдкiв вiдмов, дiагностика з використанням спецiальних засобiв, аналiз дiй персоналу й ряд iнших формалiзованих операцiй. Необхiдною умовою органiзацiї систем керування надiйнiстю служить оперативнiсть i вiрогiднiсть iнформацiї, що залежить вiд ступеня комп'ютеризацiї процесу й устаткування. При використаннi вона досягається шляхом безперервного монiторингу всiх систем i вузлiв i автоматичного ведення журналу роботи, доступного фахiвцям сервiсу. Треба сказати, сучасне встаткування дозволяє створити iнтерактивну систему керування, не потребуючих спецiальних диспетчерських пiдроздiлiв. У цьому випадку високоавтоматизована система перебуває на постiйному зв'язку з iнженером-експлуатацiйником, дозволяючи йому вiдслiдковувати роботу в режимi онлайн i при необхiдностi повiдомляючи про ймовiрнi збої на мобiльний телефон. Це в значнiй мiрi полегшує обслуговування й контроль систем.
7. Технiчне обслуговування по фактичному станi
разiв!) дорожче ППР. При цьому принцип плановостi припускає профiлактичну спрямованiсть зупинки й ремонту встаткування. Проте, iснують ситуацiї, коли вигiднiше робити не ППР, а по фактичному стану. Викликано це тим, що в рядi випадкiв плановий ремонт iз розбиранням механiзму й замiною деталей тимчасово (до приробляння деталей) або постiйно знижує надiйнiсть агрегату. Дослiдження показали, що близько 70% виникаючому послу втручання дефектiв було викликано ППР.
Варто вiдразу обмовитися, що обслуговування по фактичному станi можливо лише на сучаснiй, якiснiй технiцi, постаченої системами телеметрiї. Суть такої системи сервiсу складного встаткування полягає в тому, що за допомогою постiйного технiчного дiагностування виробляється аналiз стану вузлiв i агрегату в цiлому й робиться прогноз необхiдного. При цьому дiагностування може вироблятися за рiзними критерiями. Найпростiше органiзувати контроль по змiнi припустимого рiвня одного або декiлькох параметрiв. Бiльше складнi варiанти мiстять у собi не тiльки контроль припустимої величини параметра, але й прогноз рiвня надiйностi вузла або агрегату в цiлому. Варiантом обслуговування по фактичному станi може служити планування обсягу робiт. Цей варiант також вимагає автоматизацiї встаткування й дозволяє враховувати змiни режимiв роботи, найчастiше дуже що сильно впливають на стан технiки. Планування обсягу робiт може бути корисним у випадку, коли дiагностика вузлiв неруйнуючими методами неможлива. Безумовно, для ефективного планування обсягу робiт повинна бути гарна статистична база по роботi агрегату в рiзних режимах.
дозволяють автоматизувати всi процеси, не скрiзь це робиться, i не всяка органiзацiя здатна органiзувати таку систему. Втiм, серйознi виробники звичайно з бiльшою увагою ставляться до сервiсного обслуговування своєї продукцiї. У принципi, можна сказати, що чим бiльше вiдомо фiрму-виробник, тим краще органiзована сервiсна пiдтримка й тем бiльше можливостей для органiзацiї професiйного обслуговування по фактичному станi. Отже, використання нового наукомiсткого обладнання в рiзних сферах економiки спричиняє не тiльки очевиднi вигоди - такi, як iнтенсифiкацiя виробництва й економiя ресурсiв, - але й змiна звичних технологiй експлуатацiї й сервiсу. Застосування ІПЖЦВ - технологiй дозволяє створювати системи складної архiтектури, що дозволяють експлуатувати й обслуговувати складну технiку найбiльше ефективно, до мiнiмуму знижуючи витрати на обслуговування й ремонт. При цьому необхiдно високий рiвень обслуговування задається вже на стадiї виробництва й монтажу сучасних агрегатiв.
Висновок
Проблема становлення й розвитку обслуговування складної технiки, що випускається вiтчизняними товаровиробниками, повинна розглядатися як важливий компонент стратегiї створення конкурентоспроможного нацiонального ринку, а також пiдвищення конкурентоспроможностi продукцiї вiтчизняного товаровиробника на мiжнародному ринку.
Доцiльно iз цiєю метою на регiональному рiвнi включити цей напрямок у перелiк основних економiчних проблем в областi промислової полiтики, на рiшення яких будуть спрямованi зусилля її суб'єктiв.
Однiєї зi сформованих форм планування є розробка й забезпечення федеральних i регiональних цiльових програм, якi повиннi включати заходу, спрямованi на, пiдтримку й розвиток обслуговування, припускати розробку комплексних цiльових програм кредитування.
У силу складностi й iнтелектуальностi сучасної технiки в промислово розвинених країнах останнiм часом одержала поширення система iнформацiйних технологiй наскрiзної пiдтримки виробу протягом його життєвого циклу, або CALS-Технологiї. Ця система одержала назву ІПЖЦВ-Технологiї (Інформацiйна Пiдтримка життєвого циклу Виробу). Цi технологiї заснованi на стандартизованому впорядкованому поданнi даних про вирiб i систему колективного доступу до цих даних. Такий пiдхiд iстотно знижує витрати на всiх етапах життєвого циклу складного встаткування - вiд проектування до утилiзацiї.
Оскiльки введення складного встаткування у виробництво має на увазi досить високий ступiнь його автоматизацiї й комп'ютеризацiї, система сервiсу повинна стати однiєї з невiд'ємних частин технологiчного циклу. Використання ІПЖЦВ-технологiй робить це природним процесом. У принципi, не настiльки важливо, є сервiс частиною виробництва або здiйснюється сторонньою органiзацiєю. Необхiдним стає лише постiйний iнтерактивний контроль параметрiв устаткування.
Використана лiтература
1. Горохов В. Г., Симоненко О. Д. Соцiальнi й методологiчнi проблеми нової технiки й технологiї. – К., 2004
2. Горохiв В. Г., Степiн В. С. Фiлософiя науки й технiки. – К., 2005
3. Мелещенко Ю. С. Технiка й закономiрностi її розвитку. – К., 2005
4. Методологiчнi проблеми створення нової технiки й технологiї. – К., 2005
6. Нова технократична хвиля на Заходi. – К., 1996
7. Фiлософськi питання технiчного знання. – К., 2004
| 
