Наномолекулярнi технологiї
Нанотехнологiями — в широкому значеннi слова прийнято називати мiждисциплiнарну область фундаментальної i прикладної науки, в якiй вивчаються закономiрностi фiзичних i хiмiчних систем протяжнiстю порядку декiлькох нанометрiв або часток нанометра (нанометр — це одна мiльярдна частка метра або, що те ж саме, одна мiльйонна частка мiлiметра (дiаметр людської волосини становить близько 80 тис. нанометрiв).
Вужче значення цього термiну прив'язує нанотехнологiї до розробки матерiалiв, приладiв i iнших механiчних i немеханiчних пристроїв, в яких застосовуються подiбнi закономiрностi. Нанотехнологiї мають справу з процесами, якi протiкають в просторових областях нанометрових розмiрiв.
Тобто нанотехнологiї можна означити як технологiї, основанi на манiпуляцiї окремими атомами i молекулами для побудови структур iз наперед заданими властивостями.
Інша назва — наномолекулярнi технологiї (вiд «нано» — К. Ерiк Дрекслер, 1977).
Властивостi
вихлопи вiд токсичних забруднювачiв, нiж звичнi платиновi каталiзатори. Одношаровi i багатошаровi графiтнi цилiндри нанометрової товщини, так званi вуглецевi нанотрубки, прекрасно проводять електрику i тому можуть стати замiною мiдним дротам. Нанотрубки також дозволяють створювати композитнi матерiали виняткової мiцностi i принципово новi напiвпровiдниковi i оптоелектроннi пристрої. На сучасному етапi нанотехнологiї використовують пiд час виробництва особливих сортiв скла, на яких не осiдає бруд (застосовується в автомобiле- i авiабудуваннi), пiд час виробництва чорнил; для виробництва одягу, який неможливо забруднити i пом'яти i так далi.
Нанотехнологiї на перетинi сфер життєдiяльностi
Медицина та нанобiотехнологiї
В даний час вже є дослiднi зразки наноконтейнерiв для прицiльної доставки лiкiв до уражених органiв i нановипромiнювачiв для знищення злоякiсних пухлин; для створення матерiалiв, необхiдних при лiкуваннi опiкiв i ран; у стоматологiї; у косметологiї.
За прогнозами журналу Scientific American, вже в найближчому майбутньому з'являться медичнi пристрої розмiром з поштову марку. Їх достатньо буде накласти на рану. Цей пристрiй самостiйно проведе аналiз кровi, визначить, якi медикаменти необхiдно використовувати, i уприсне їх в кров.
[1]
:
- прицiльне постачання лiкiв;
- молекулярна вiзуалiзацiя;
- косметика;
- створення нових лiкарських засобiв;
- методи дiагностiки;
- тканева iнженерiя;
- харчовi технологiї;
- геномiка i протеомiка;
- молекулярнi бiосенсори;
- iншi роздiли.
Електронiка та iнформацiйнi технологiї
мiстить близько 40 млн. транзисторiв величиною 130—180 нанометрiв, i з'явилися повiдомлення, що вдалося створити транзистор розмiром 90 нанометрiв. Цей процес зробив складну електронну i комп'ютерну технiку доступною для бiльшостi споживачiв: у 1968 роцi один транзистор коштував у США $1, нинi за цi грошi можна придбати 50 млн. транзисторiв.
У 1965 роцi Гордон Мур, фахiвець у сферi фiзичної хiмiї, зробив знамените передбачення, яке було названо «Закон Мура». «Закон Мура» проголошує, що число транзисторiв на чипi буде подвоюватися кожнi 18 мiсяцiв. Протягом декiлькох десятирiч цей прогноз доводив свою точнiсть. Нинi виробники комп'ютерних чипiв зiштовхнулись iз складностями мiнiатюризацiї: щоб пiдтверджувати «Закон Мура», потрiбно, щоб транзистор був не бiльшим 9 нанометрiв. За прогнозом Мiжнародного Консорцiуму Напiвпровiдникових Компанiй, цей рiвень розвитку технологiї буде досягнуто до 2016 року.
(наприклад, якi дозволяють автоматично лагодити пошкоджену поверхню танка або лiтака), що самостiйно вiдновлюються, зв'язок, а також пристрої виявлення хiмiчних i бiологiчних забруднень. Передбачається, що в 2008 роцi буде представлено першi бойовi наномеханiзми.
Екологiя
того, нанотехнологiї нинi використовуються для фiльтрацiї води i iнших рiдин.
Сiльське господарство
Нанотехнологiї здатнi здiйснити революцiю в сiльському господарствi. Молекулярнi роботи можуть виробляти їжу, замiнивши сiльськогосподарськi рослини i тварин. Наприклад, теоретично можливо виробляти молоко прямо з трави, минаючи промiжну ланку — корову.
Завдяки нанотехнологiям вченим вдається домогтися все кращого поглинання сонячної енергiї. Однiєю iз прогресивних компанiй, що здiйснює дослiдження у цiй галузi, є Sandia National Laboratories. Її фотопоглинаючi плiвки характеризуються на 20% кращим фотоелектричним ефектом, нiж сучаснi сонячнi елементи на основi кремнiю.
На основi нанотехнологiй американська компанiя Engelhard створила щось на кшталт «молекулярних ворiт», крiзь якi проходять молекули двоокису вуглецю, а бiльшi молекули (метановi) залишаються в речовинi. Практичне застосування це знаходить пiд час фiльтрацiї двоокису вуглецю iз природного газу, а також при створеннi автомобiльних каталiзаторiв.
Hydrocarbon Technologies, дочiрня компанiя вiдомої американської компанiї Headwaters, розробила методику обробки вугiлля за допомогою нанотехнологiй на молекулярному рiвнi таким чином, щоб створити з нього екологiчно чисте рiдке пальне. Саме потреба в замiнi нафти сприяла тому, що китайська компанiя Shenua Group ще в 2002 роцi стала партнером американцiв, i почала застосовувати отримане штучне пальне замiсть мазуту. Нанометод NxCat?, створений на iншiй дочiрнiй компанiї Nanokinetix, дозволяє наповнювачам автомобiльних каталiзаторiв ловити летючi органiчнi залишки вихлопних газiв. А компанiя Nanoforce зробила ставку на використання нанокаталiзаторiв для очистки нафти та на технологiю збору врожаю за допомогою натометоду Poly-Web — мiкроскопiчних водоростей, що використовуються для виробництва бiоетанолу.
Свiтловi дiоди належать до зовсiм iншої областi застосування нанотехнологiй. Японська компанiя Nichia є на сьогоднi провiдним виробником технiки освiтлення на основi нанотехнологiй. Їхнi свiтловi дiоди у багато разiв ефективнiшi за звичайнi лампочки. А якщо взяти до уваги, що 20% свiтової енергiї витрачається на освiтлення, стає зрозумiло — перехiд вiд звичайних ламп на свiтловi дiоди дозволить досить суттєво економити енергетичнi ресурси.
Напрямки розвитку нанотехнологiй
Нанотехнологiї розвиваються за такими основними напрямами:
- створення матерiалiв з ексклюзивними, наперед заданими властивостями шляхом оперування окремими молекулами;
- конструювання нанокомп'ютерiв, якi використовують замiсть звичайних мiкросхем набори логiчних елементiв з окремих молекул;
Інвестицiйна дiяльнiсть
Нанотехнологiї є однiєю iз провiдних сфер новiтнiх технологiй, кiлькiсть iнвестицiй в яку збiльшується iз року в рiк, на фонi зменшення об'єму iнвестицiй в iнших сферах.
Консультативна Рада з проблем науки i технологiї при Президентi США (PRESIDENT'S Council of Advisors on Science and Technology) пiдготувала доповiдь, у якiй аналiзується нинiшнiй рiвень розвитку нанотехнологiй в США та в iнших науковиробляючих країнах i оцiнюються перспективи подальшого прогресу в цiй новiтнiй сферi наукових дослiджень та технологiчних розробок. У доповiдi пiдкреслюється, що в даний час Сполученi Штати є свiтовим лiдером у областi нанотехнологiй. На частку США доводиться чверть свiтових iнвестицiй у цю сферу i не менше половини статей по нанотехнологiях, публiкованих в найавторитетнiших професiйних журналах. Америка також лiдирує по кiлькостi патентiв, якi присуджуються за нанотехнологiчнi розробки. В цiлому американськi фахiвцi тримають двi третини таких патентiв, виданих останнiми роками. У одному тiльки 2003 роцi ученi й iнженери iз США одержали близько 1 тис. нанотехнологiчних патентiв (бiльш свiжих даних поки що немає).
Автори доповiдi попереджають, що конкуренцiя у сферi нанотехнологiй останнiми роками загострилася i, безумовно, посилюватиметься i в осяжному майбутньому. КраїниЄвросоюзу, Японiя i Китай в даний час щорiчно видiляють на цi програми зi своїх бюджетiв приблизно по $900 млн., що ненабагато менше американських федеральних витрат. Для порiвняння, за даними органiзацiї Нацiональна Інiцiатива в областi нанотехнологiї США (NATIONAL Nanotechnology Initiative), в 2002 роцi витрати всiх держав свiту на цi цiлi не перевищували $2 млрд. Сумарний рiвень iнвестицiй приватних корпорацiй з iнших країн на цi цiлi в даний час вже дещо перевищує аналогiчнi витрати американських компанiй.
У груднi 2003 року Конгрес США прийняв особливий закон «Нанотехнологiчнi Дослiдження i Розробки 21 сторiччя» (21st Century Nanotechnology Research and Development Act), яким передбачалося збiльшення асигнувань на подiбнi проекти. У 2004 роцi з федерального бюджету США на розвиток нанотехнологiй було видiлено близько $1 млрд. 240 млн. (для порiвняння, в 2001 роцi — $464 млн.). Цi дослiдження також активно фiнансуються за рахунок бюджетiв окремих штатiв, якi в цiлому направили на цi цiлi порядку $400 млн. Ще бiльше коштiв витрачає американський бiзнес — майже $2 млрд. П'ята частина цiєї суми припадає на бiотехнологiчнi фiрми, стiльки ж — на електроннi, 18 % — на хiмiчну промисловiсть, по 8 % — на аерокосмiчну iндустрiю i енергетику.
Володимир Путiн у 2007 роцi заявив, що нанотехнологiї являють собою «локомотив глобального наукового прогресу», та призвав Держ-думу вжити заходiв до скорiшого прийняття законопроекту про цiльове фiнансування цього напряму, та пiдкреслив, що в його здiйсненнi повиннi взяти участь академiчнi галузевi науковi заклади, а також приватнi лабораторiї росiйських корпорацiй. Вiн призвав всi країни СНД приєднатися до цiєї програми розвитку. 4 липня 2007 року в Росiї був прийнятий федеральний закон «Про Росiйську корпорацiю нанотехнологiй».
Кажуть, що нанотехнологiї - це наше майбутнє. Насправдi користуємося ми ними давно, просто не знаємо, що вони «нано». Бiльш того, нанотехнологiї застосовували вже три тисячi рокiв тому. У статтi розповiдається про те, як майстри i вченi рiзних часiв i i народiв манiпулювали нанооб'єктами, ще не розумiючи, що роблять саме це. І якщо вже їхнi технологiї заслуговують модною приставки «нано», то сучасним хiмiкам тим бiльше не варто упускати цю можливiсть.
вiдому виступi перед Американським фiзичним суспiльством в груднi 1959 року. Щоправда термiн «нанотехнологiї» був введений пiзнiше, а широке розповсюдження отримав тiльки в останнi роки.
Однак той факт, що дрiбнi частинки рiзних речовин володiють iншими властивостями, нiж та ж речовина з бiльш великими розмiрами частинок, був вiдомий давно. Люди займалися нанотехнологiями i не здогадувалися про це. Звичайно, не можна говорити про широке i усвiдомлене використання таких технологiй, оскiльки в багатьох випадках секрет виробництва просто передавали з поколiння в поколiння, не вдаючись у причини унiкальних властивостей матерiалiв.
Недавнi дослiдження поховань, проведенi доктором Фiлiпом Вальтером з Центру дослiджень i реставрацiї французьких музеїв, показали, що в Стародавньому Єгиптi нанотехнологiї застосовували для фарбування волосся в чорний колiр. Група дослiдникiв не тiльки вивчила зразки волосся з давньоєгипетських поховань, але також у серiї експериментiв вiдтворила древню технологiю фарбування. До цього вважалося, що єгиптяни використовували переважно натуральнi рослиннi барвники - хну i басму. Однак виявилося, що в чорний колiр волосся фарбували пастою з вапна Ca(OH)2
, оксиду свинцю PbO i невеликої кiлькостi води. У процесi фарбування виходили наночастинки галенiту (сульфiду свинцю).
Природний чорний колiр волосся забезпечує пiгмент меланiн, який у виглядi включень розподiлений в кератинi волосся. Староєгипетським перукарям вдавалося домогтися, щоб барвна паста реагувала iз сiркою, яка входить до складу кератину, i утворювалися частинки галенiту розмiром до п'яти нанометрiв. Вони i забезпечували рiвномiрне i стiйке забарвлення. При цьому процес зачiпав тiльки волосся, а в шкiру голови сполуки свинцю не проникали.
Чаша Лiкурга (IV столiття до н. е.) - один з видатних творiв давньоримських склодувiв, що зберiгається в Британському музеї. Цей кубок незвичайний не тiльки своїми оптичними властивостями, але й унiкальною для тих часiв методикою виготовлення. Матова зелена чаша стає червоною, якщо її освiтлити зсередини.
складається зi звичайного натрiєво-вапняно-кварцового скла, в ньому є близько 1% золота i срiбла, а також 0,5% марганцю. Тодi ж дослiдники припустили, що незвичайний колiр i розсiюючий ефект скла забезпечує колоїдне золото. Очевидно, що технологiя отримання подiбного матерiалу була дуже складною.
Пiзнiше, коли методики дослiдження стали досконалiшими, вченi виявили за допомогою електронного мiкроскопа i рентгенограм частинки золота i срiбла розмiром вiд 50 до 100 нм. Саме вони вiдповiдали за незвичайне забарвлення кубка. Професор Гаррi Етуотер у своїй оглядовiй статтi про плазмони, опублiкованiй у квiтневому номерi «Scientific American» 2007 року, пояснив це явище так: «Завдяки плазмонному збудженню електронiв металевих частинок, розподiлених в склi, чаша поглинає i розсiює синє i зелене випромiнювання видимого спектру (це порiвняно короткi хвилi). Коли джерело свiтла зовнi i ми бачимо вiдбите свiтло, то плазмонне розсiювання надає чашi зеленуватий колiр, а коли джерело свiтла опиняється всерединi чашi, то вона здається червоною, оскiльки скло поглинає синю i зелену складовi спектру, а бiльш довга червона - проходить ».
Вiтражi
Яскравi кольори вiтражiв, що прикрашають храми середньовiчної Європи, вражають нас до цих пiр. Дослiдження показали, що скло робили кольоровим добавки наночастинок золота та iнших металiв. Чжу Хуай Юн з Технологiчного унiверситету Квiнсленда (Австралiя) висловив припущення, що вiтражi були не тiльки творами мистецтва, а й, висловлюючись сучасною науковою мовою, фотокаталiтичними очисниками повiтря, що видаляють органiчнi забруднення. Каталiзаторами служили тi ж самi наночастинки золота. Учений довiв, що крихiтнi частинки золота на поверхнi скла пiд впливом сонячного свiтла переходили в збуджений стан i могли руйнувати органiчнi забруднення (тi, якi до них долiтали). Бiльш того, вони i сьогоднi зберiгають свою каталiтичну активнiсть.
«Коли золото подрiбнене до розмiрiв наночастинок, воно стає дуже активним пiд дiєю сонячного свiтла. Електромагнiтнi коливання сонячного випромiнювання резонує з коливаннями електронiв золотих наночасток. В результатi загальне магнiтне поле на поверхнi наночастинок золота збiльшується в сотнi разiв i руйнує мiжмолекулярнi зв'язкbзабруднюючих агентiв, якi мiстяться в повiтрi ». Професор Чжу припускає, що побiчним продуктом цих реакцiй був вуглекислий газ, який в невеликих кiлькостях порiвняно безпечний.
В даний час аналогiчна технологiя лежить в основi створення ефективних очищувачiв повiтря. Для їх роботи достатньо сонячного свiтла, яке нагрiває наночастинки золота, тодi як звичайнi очисники (у них зазвичай використовують оксид титану, срiбло) вимагають значно бiльше енергiї для нагрiвання всього каталiзатора.
Схiд - справа тонка
на поверхнi (його за назвою плетiння тканини називали Дамаск), незвичайнi механiчнi властивостi (гнучкiсть i твердiсть) i виключно гостре лезо.
Вважається, що дамаськi леза виковували з невеликих «пирогiв» стали (його називали вуц), вироблених в Стародавнiй Індiї. Складна термомеханiчна обробка, кування i вiдпал, що застосовуються при отриманнi вуца, надавали сталi незвичайнi властивостi i забезпечували її виняткову якiсть. Найчастiше в лiтературi можна зустрiти «рецепт» виробництва вуца, який був на ходi в Салемi i деяких частинах Майсора (Пiвденна Індiя).
Шматок плавки залiза, отриманий з магнiтної руди, вагою близько фунта дрiбно дробиться, зволожується i помiщається в горн з вогнетривкої глини уперемiш з дрiбно нарубаними шматками деревини ранавара (Cassia auriculata, дерево родини бобових). Пiсля плавки в горнi вiдкритi горщики покривають зеленим листям калотропiса (Calotropis gigantea), поверх яких накладають коржi з глини, висушеної на сонцi до твердого стану. Деревним вугiллям замiнити зелене листя не можна, вийде не те. Дюжини двi таких горщикiв (тиглiв) розмiщують на пiдлогу печi, жар в якiй пiдтримують за допомогою мiхiв з бичачих мiхурiв. Паливом служило в основному деревне вугiлля та висушенi на сонцi коров'ячi коржi. Через двi-три години плавки тиглi остуджують, розколюють i звiдти витягують заготовку, яка за формою i розмiром нагадує половину яйця. Згiдно iз записами вiдомого мандрiвника i купця Жана-Батiста Таверньє, найкращi заготовки для сталi робили пiд Голкондою (Центральна Індiя). Вони були розмiром з невеликий пирiг, i їх вистачало, щоб зробити два мечi.
електронного мiкроскопа з високою роздiльною здатнiстю. У структурi матерiалу вони виявили вуглецевi нанотрубки. Вченi i до цього не раз намагалися визначити мiкроструктуру дамаської сталi, але на цей раз вони спочатку протравили зразки соляною кислотою, i саме це дало несподiванi результати. Пiсля обробки виявилися незруйнованими структури цементиту (карбiду залiза, який змiцнює сталь). Це дозволило фiзикам припустити, що волокна цементиту укладенi в вуглецевi нанотрубки, якi i захищають його вiд розчинення в солянiй кислотi.
мiстяться в рудi. При виробництвi дамаської сталi температура обробки була нижче стандартної - 800 ° C. Пiд час циклiчної теплової обробки виходили вуглецевi нанотрубки, якi потiм перетворювалися в нановолокни i великi частинки цементиту (Fe3
C). Циклiчна механiчна обробка (кування) i вiдповiдний температурний режим поступово розподiляли вуглецевi нанотрубки в площинах, паралельних площинi кування, роблячи мiкроструктуру сталi дрiбнозернистою i пластинчастою. І дiйсно, як показали останнi дослiдження вчених з Дрезденського технiчного унiверситету, мiкроструктура цементиту представлена нановолокнами.
Автори дослiдження вважають, що особлива шарувата структура дамаських лез пов'язана також з домiшками, що мiстилися в рудi з рiдкiсних iндiйських родовищ. Зменшення запасiв цiєї руди привело до того, що багато зброярiв, котрi не знали тодi про легуючi елементи, не змогли отримати дамаської сталi, i пiсля виснаження рудникiв в кiнцi XVIII столiття нiкому так i не вдалося повнiстю вiдтворити її. Навiть знаючи стародавнiй рецепт, європейськi зброярi не змогли зробити справжню дамаську сталь, яка мала унiкальнi властивостi завдяки наноструктурам.
Дивовижнi властивостi срiбла
Срiбло використовують як природний антибiотик вже кiлька тисячолiть. Перша згадка про те, що срiбло знезаражує воду, можна знайти у старогрецького iсторика Геродота. Вiн писав, що перський цар Кiр пив воду тiльки з певної рiчки. У подорожi вiн брав iз собою цiлий караван срiбних речей, наповнених цiєю водою, i вона завжди була свiжою.
У XIV столiттi вiд чуми померло бiльше чвертi населення Європи. І хоча на той час була невiдома причина захворювання, але було вiдмiчено, що багатi люди заражалися досить рiдко. Є пiдстави вважати, що багатi їли з срiбла i це до деякої мiри захищало їх вiд бактерiй, якi викликають чуму.
розчину азотнокислого срiбла. Це вiдкриття дозволило лiквiдувати в пологових будинках Нiмеччини гнiйнi гонорейнi запалення очей у новонароджених.
лiкування септичної iнфекцiї їх внутрiшньовенним введенням. Існуючi на той момент препарати на основi солей срiбла володiли припiкальними ефектом. Бенне Кредо спiльно з хiмiками запропонував використовувати срiбло у неiонiзованому станi - у виглядi колоїдних частинок металевого срiбла. По сутi, це були нанорозмiрнi частинки срiбла, завислi у водi.
Пiсля цього були створенi лiкарськi препарати протаргол (золь оксиду срiбла) i коларгол (колоїдний розчин срiбла). Висока бактерицидна ефективнiсть колоїдного срiбла пов'язана з тим, що воно пригнiчує роботу ферменту, який забезпечує кисневий обмiн у бактерiальних клiтин - це викликає їхню загибель.
патогенних бактерiй до антибiотикiв) протимiкробнi властивостi срiбла знову стали привертати увагу медикiв. Сучаснi дослiдження колоїдного срiбла показали, що воно має здатнiсть знешкоджувати деякi штами вiрусу грипу, а також ентеро- та аденовiруси.
Сьогоднi нанотехнологiї iнтегрованi у величезну кiлькiсть наукових дисциплiн, а сучаснi методи дозволяють створювати наноматерiали iз заданими властивостями. Колись у давнину застосування нанотехнологiй носило випадковий характер. Суть була незрозумiла, тому виробництво унiкальних матерiалiв зводилося до точного повторення стадiй технологiй. Тiльки тепер за допомогою сучасних методiв дослiдження ми дiзнаємося, що це були наноматерiали.
Останнiм часом ми часто читаємо й чуємо це слово в засобах масової iнформацiї. Також з'явилося багато реклами, що пропонує купити що-небудь з префiксом «нано...». А що це таке? Ми добре знаємо, що сантиметр - сота частка метра, мiлiметр - тисячна. А нано-просто позначає мiльярдну частку чого-небудь. Нанометр - мiльярдна частина метра. Технологiя (вiд грец. Technе - мистецтво, майстернiсть, умiння i... логiя) - сукупнiсть методiв обробки, виготовлення, змiни стану, властивостей, форми сировини, матерiалу або напiвфабрикату, здiйснюваних в процесi виробництва продукцiї. Завдання технологiї як науки - виявлення фiзичних, хiмiчних, механiчних та iнших закономiрностей з метою визначення та використання на практицi найбiльш ефективних i економiчних виробничих процесiв. Це визначення зi словника теж зрозумiло. А що означають цi два слова разом?Я - фiзик. Моя спецiальнiсть - фiзика твердого тiла. Якщо ще точнiше - ядерна фiзика твердого тiла. Майже 40 рокiв тому завiдувач кафедрою фiзики твердого тiла Казанського унiверситету професор Башкiров на першiй лекцiї за фахом сказав нам, третьокурсника, постукавши по столу: «Тверде тiло - це не те, що вiдчувається твердим, а те, що має упорядковану структуру». Що таке кристалiчна решiтка, або структуру хiмiчної молекули, вчили багато. Вiд взаємного розташування i вiдносної кiлькостi атомiв залежать не тiльки властивостi, але i саме отримане в результатi речовина. Всi знають, що однi й тi ж атоми вуглецю в однiй структурi утворюють графiт, а в iншiй - алмаз. Всього з трьох атомiв - вуглецю, кисню i водню з невеликими добавками будуються всi органiчнi речовини, бактерiї i вiруси, та й ми самi. Так от, цi атоми мають розмiр як раз приблизно в одну мiльярдну частку метра!Склад фiзичних i хiмiчних речовин вченi навчилися визначати досить швидко. Складнiше було вивчати взаємне розташування атомiв. При рiзних технологiчних процесах або природних умовах утворювалися речовини з рiзними властивостями. І це завдання рiзними фiзичними методами була до кiнця минулого столiття в основному вирiшено. Зараз ми можемо визначити, куди в структурi при рiзних технологiях потрапляють додатковi атоми, вiд яких залежать властивостi речовини. Але їх розподiл в масi кристала хаотичне, по-науковому - статистичне. І цього для сучасної технiки вже мало. З'явилися нанотехнологiї дають можливiсть збирати пiд контролем фiзичних методiв спостереження кристали потрiбних властивостей з окремих атомiв, як з деталей конструктора. Тобто бачити i перемiщати окремi атоми розмiром в одну мiльярдну частку метра. Звiдси i назва - нанотехнологiї. Якi речовини, з якими властивостями утворюються i де вони застосовуються - тема окремої статтi. А тепер повернемося до реклами товарiв з префiксом «нано». Я вже писав у статтi про ксенонових фарах, що, створенi для безпеки, вони стали ще й модними. У результатi з'явилися дешевi пiдробки зi звичайних ламп розжарювання з блакитним покриттям, що не мають нiякого вiдношення до справжнiх ксеноновi фарам. А тут ситуацiя ще гiрше!, Яка знаходиться у всiх на слуху i не всiм зрозумiлу приставку куди тiльки не стали приставляти. Що таке, наприклад, клей «Нанолюкс»? Це просто абсурд! Стосовно до клею. Одна мiльярдна частина люкса? У оптицi iснує одиниця з такою назвою - люкс - показує кiлькiсть свiтла. Але одна її мiльярдна - повна темрява!І, користуючись темрявою народу, на ринок викинутi тисячi товарiв з такою приставкою. Подивiться самi в пошукових системах.І, найголовнiше, нiхто нiкого не обманює! Весь свiт довкола нас i ми самi перебуваємо iз молекул i атомiв, то є наночасток. І будь-який предмет або речовину можна забезпечити такий приставкою. Але, нанотехнологiї - це тiльки поштучна збiрка речовин з окремих атомiв.
Лiтература
1. http://arhiv-statey.pp.ua
2. http://uk.wikipedia.org
| 
