Історія виникнення технології виробництва коньяку

Історiя виникнення технологiї виробництва коньяку Введение Класифiкацiя Виробництво коньяку Технологiя виробництва Виробники коньяку Позначення марочних коньякiв Як пити коньяк Кулiнарне застосування Введение Коньяк (франц. Cognac) - мiцний алкогольний напiй янтарно-золотистого кольору, що має складний аромат з вiдтiнками ванiлi i м'яким гармонiйним смаком, виготовляється з коньячного спирту, який отримують в результатi перегонки бiлих сухих виноградних вин з пiзнiшою витримкою в дубових бочках. Коньяк носить iм'я маленького мiста Коньяк, розташованого в 500 кiлометрах на пiвденний захiд вiд Парижу, що дав назву всiй областi департаменту Шаранта. Історiя В I столiттi нашої ери на територiю сучасної Францiї, римлянами був завезений виноград. Створення Сентожських (Saintonge) виноградникiв вiдбулося пiд час правлiння римського iмператора Пробуса, (Probus) який розширив привiлеї i права для всiх галлiв по володiнню виноградниками i виготовленню вина. Спочатку виноград культивували в долинi рiчки Рон, а вже до кiнця IV столiття вiн розповсюдився по всiй Францiї. У XII столiттi з дозволу Вiльяма X (William X), герцога Гиєнського (Duke of Guyenne), була вiдкрита величезна територiя по виробництву вина, вiдома як Вiнобль Де Пуату (Vignoble de Poitou). Вина, виробленi у Вiнобль Де Пуату, високо цiнувалися в країнах Пiвнiчного моря. Транспортування здiйснювалося на голландських кораблях, якi купували сiль на побережжi Пуату. У XVI столiттi Францiя перетворилася на головного виробника i експортера вин в Європi. Голландськi кораблi приходили в область Коньяк (Cognac) за широко вiдомими винами з розквiтаючих областей Шампань (Champagne) i Бордерiєс (Borderies). Виноградники Онiс (Aunis) проводили таку величезну кiлькiсть вина, що стало важко здiйснювати транспортування, тому що цi, низько алкогольнi вина, видихалися пiд час довгих морських перевезень. Так само з'ясувалося, що при транспортуваннi в дальнi теплi країни вино псувалося по дорозi. Також у 1641 роцi у Францiї були пiдвищенi податки на бiлi столовi вина, якi виноторговцi департаменту Шаранта вивозили у великiй кiлькостi до Англiї, Швецiї, Норвегiї i Фiнляндiї. Щоб не платити великих податкiв, вони вирiшили скоротити об'єм своєї продукцiї шляхом перегонки вина, вважаючи, що одержаний продукт там, у споживачiв, можна буде розбавити водою i знов одержати вино в повному об'ємi. Проте одержана пiсля перегонки рiдина, витримана в бочках з дуба, що виростає в лiсах французької провiнцiї Лiмузен, сподобалася самим виготiвникам, його розбавляли з водою, i називався цей напiй брендi (brandjiwin - вiд голландського палаюче або вогняне вино). Коньяк став особливо популярний пiсля того, як Людовик XIV спробував i оцiнив його. Існує також легенда, згiдно якої, Шевальє де ла Круа (Chevalier de la Croix), пiшовши з вiйськової служби, зайнявся перегонкою вина. Вночi йому приснився сон: диявол, щоб забрати душу, кинув його в кип'яток, але нiчого не вийшло, тодi вiн кинув його удруге. Прокинувшись, шевальє вирiшив застосувати процес подвiйного кип'ятíння в технологiї виготовлення коньяку. Друге кип'ятíння повинне було полiпшити якостi вина першого кип'ятíння. Потiм шевальє узяв двi бочки з одержаним напоєм i вiдправився до ченцiв Ренорвiля (Renorville). Вмiст першої було ту годину ж випито, а другу бочку приховали в пiдвалi для святкування якої-небудь подiї. Ця подiя вiдбулася лише п'ятнадцятьма роками пiзнiше, коли ченцi вiдвiдали шевальє. На диво всiм бочка виявилася неповною, випаровування зробило свою справу, напiй придбав новий смак, насичений i витриманий. До кiнця XVII столiття ринок став стiйкiшим, тодi ж i були створенi першi коньячнi дома, деякi з яких ще iснують. Вони збирали коньяк i налагоджували зв'язки з покупцями з Голландiї, Англiї i Пiвнiчної Європи, пiзнiше розширюючись до Америки i Далекого Сходу. виробництво пробок i упаковки, друкування. На той час виноградники займали вже майже 280 тисяч гектарiв. У 1875 роки вiрус фiлоксери з'явився в Шаранта (Charente), який знищив величезну кiлькiсть винограду, скоротивши виноградники до 40 тисяч гектарiв до 1893 року. Пiд час першої чвертi XX столiття виноградники поволi вiдновлювалися, використовуючи американськi iнвестицiї, проте вони не досягли попереднього рiвня виробництва. Дбайливе вiдношення значно полiпшило урожай, були виданi декрети, якi регламентували кожну стадiю по виготовленню коньяку. Цi декрети контролюють процес виробництва коньяку, який зараз стає дуже цiнним i популярним напоєм. В нашi днi коньяк успiшно покорює свiт. З щорiчно вироблюваних майже 200 мiльйонiв пляшок цього напою 95% йде на експорт. Головним свiтовим споживачем є Сполученi Штати Америки, Англiя, Нiмеччина, Гонконг, Японiя. Цiкаво, що до Азiї поставляється лише високоякiсний напiй. Так, наприклад, в Японiї продаж коньякiв вищої якостi складає 99% вiд об'єму всiєї його реалiзацiї в цiй країнi. Японцi останнiм часом все бiльше i бiльше схиляються до вживання найстарiших, а значить i найдорожчих коньякiв. Класифiкацiя Тiльки напiй, народжений на територiї Францiї в шести округах може називатися справжнiм коньяком: Коньяки, виробленi з винограду вирощеного на цiй територiї, мають тонкий квiтковий смак i вимагають довгої витримки. 2. Petite Champagne (Мала Шампань). Загальна площа - 68400 га, ґрунт має менш щiльний крейдяний шар, який в захiднiй частинi району сильно схильний до впливу океану. Пiд виноградну лозу засiяно 16000 га. Коньяки, якi тут виробляють, схожi на коньяки Grande Champagne, але з менш тонким смаком. ароматiв в основному фiалки. Коньяки Borderies досягають оптимальної якостi пiсля коротшого перiоду витримки, чим коньяки Grande Champagne. 4. Fins Bois (Тонкi Лiси). Территория округа оточує першi три областi, займаючи понад 354200 га твердого кам'янистого ґрунту. Трохи менше 33000 га виноградної лози виробляють мiцнi коньяки, якi дозрiвають достатньо швидко i мають букет, який нагадує запах свiжовидавлених виноградин. 5. Bons Bois (Хорошi Лiси). Формує широкий пояс в 386000 га глинистого ґрунту з невеликим змiстом вапняку навколо Fins Bois. Цей район бiльш схильний до прибережного клiмату i це вiдображається на деяких виноградниках в схiднiй частинi. Пiд виноградну лозу засiяно 12000 га. Коньяки дозрiвають швидше i мають зухвалий смак. 6. Bois Ordinaires (Звичайнi Лiси). Загальна площа - 274176 га. Пiд виноградну лозу засiяно 1700 га. Ґрунт тут повнiстю пiщаний, додає коньякам запахи моря, водоростей i йоду. Виробництво коньяку Юнi Блан додає коньяку квiтковi аромати з нотками спецiй. На одному гектарi землi в окрузi мiста Коньяк виростає в середньому три тисячi виноградних кущiв, якi дають вiд 90 до 100 гектолiтрiв вина. Унiкальний ґрунт цього невеликого регiону. Товстий шар крейди (10-20 метрiв) пiд тонким родючим шаром ґрунту i нестача води пригноблюють лозу. Проте це iдеальнi умови для виноградної лози для виготовлення коньяку. До нашестя фiлоксери в кiнцi XIX столiття в Шарантi переважали бiлi сорти винограду Фоль Бланш (Folle Blanche) i Коломбар (Colombard). Завезений декiлька сторiч тому з Італiї бiлий Юнi Блан (Ugni Blanc), який у себе на батькiвщинi називається Trebbiano, а в Шаранте - Saint-Emilion des Charentes (оскiльки потрапив вiн сюди через бордоську область Сент-Емiльон), займав скромнiше мiсце. Коли для боротьби з фiлоксерою почали практикувати пiдвiй, було вiдмiчено, що Фоль Бланш погано приживається на американському корiннi i стає дуже схильним рiзним хворобам, зокрема "сiрiй гнилизнi" (pourriture grise). Зате Юнi Блан показав дуже хорошу стiйкiсть до хвороб, невибагливiсть i здатнiсть давати прекрасну сировину для перегонки: необхiднi для виробництва елiтного брендi, високу кислотнiсть, низький вмiст цукру (що дозволяє одержувати вино мiцнiстю 7-9 градусiв), велику кiлькiсть природних дрiжджiв i потенцiйну ароматнiсть. Крiм того, цей сорт пiзно починає квiтнути, i тому для нього безпечнi веснянi заморозки. На сьогоднi Юнi Блан займає понад 90 вiдсоткiв площi виноградникiв регiону Коньяк. Серед решти сортiв переважають Фоль Бланш i Коломбар. Вiдповiдно до урядових указiв 1936 i 1938 рокiв, для отримання права на апелласьон Коньяк виробники зобов'язанi використовувати тiльки наступнi сорти (всi - бiлi): як основнi (не менше 90 вiдсоткiв): Юнi Блан (Ugni Blanc), Фоль Бланш (Folle Blanche), Коломбар (Colombard), Блан Раме (Blanc Ramй), вiн же Мелье Сен-Франсуа (Meslier Saint-FranНois), Жюрансон (Juranзon), Монтiль (Montils), Семiйон (Sеmillon); Для отримання права на субрегiональнi апелласьони (Гранд Шампань, Фен Буа i т. д.) вимоги такi: Виробники не зобов'язанi використовувати всi перерахованi сорти. Їх право - вибрати один-єдиний (але тодi, звичайно, тiльки з першої групи). Переважна бiльшiсть робить коньяк виключно або переважно з Юнi Блан. Хоча багато хто стверджує, що цим сортом нiчим не поступається Фоль Бланш, немало знавцiв, та i самих виробникiв оплакують втрату останнього, який, на їх думку, давав ароматнiшi i м'якшi спирти. Технологiя виробництва Збiр винограду проводиться в жовтнi. Потiм його вiджимають, видаляючи кiсточки, шкiрку i гребенi. Сiк заливають у великi ємностi, де вiн бродить протягом 10 днiв при температурi 20-25°С. В результатi одержують молоде сухе вино, достатньо кисле i бiдне танiнами, мiцнiстю вiд 7 до 9%. Воно не призначене для пиття. Його доля - пройти дистиляцiю, щоб стати коньячним спиртом, тiєю самою eau-de-vie - "водою життя", основою для коньякiв. Декiлька мiсяцiв йде на те, щоб перетворити все вино одного урожаю на коньячний спирт. Але, згiдно закону, дистиляцiя повинна завершитися до 31 березня наступного року. Проводиться вона по шарантскому методу - в два етапи, в мiдних апаратах типу "alambic charentais", мiсткiстю до 25 гектолiтрiв. Пiсля першої фази дистиляцiї молоде вино мiцнiстю 7 градусiв перетворюється на спирт-сирець мiцнiстю до 27 - 30 градусiв, потiм слiдує друга перегонка, щоб одержати eau-de-vie мiцнiстю 70-78 градусiв. Причому на другому етапi перегонки першу i останню частини дистиляту - "голову" i "хвiст" - вiдсiкають, залишаючи тiльки "серце" - спирти, якi надалi закладаються в дубовi бочки для витримки. Дистиляцiя проводиться в перегiнних кубах з червоної мiдi, тому що цей метал стiйкий до дiї винних кислот. Перегонка 10 лiтрiв вина дає приблизно один лiтр коньячного спирту, досить непоказного за кольором i каламутного. Наступний важливий етап - витримка коньяку. Вона є вирiшальним чинником для досягнення напоєм вищого ступеня якостi. лiмузенського дуба старiння коньяку вiдбувається швидше, нiж в тронських, тому що вони пористiшi, а значить, з них сильнiше випаровується алкоголь. Бочки будуються ручним способом i без єдиного цвяха. Для герметизацiї використовують борошно i листя очерету. Вважається, що чим старiше бочка, тим вона цiннiше. Вони цiнуються буквально на вагу золота, їх ретельно оберiгають, навiть спецiально розводять павукiв, якi обплiтають бочки павутиною i захищають їх вiд шкiдникiв. "божественний напiй" тiльки пiсля витримки в бочках. Витримка - процес дуже довгий i складний, вимагаючий вiд хранителя льоху знань, величезного досвiду i таланту. Вiн проходить в рiзних бочках, якi (залежно вiд вiку) володiють рiзними властивостями. Молодий коньяк тримають в нових бочках, що мiстять багато танiнiв, ароматiв ванiлi, дуба, спецiй, солодкуватий, гiркуватий i кислуватий смак, тут вiн насичується кольором. Це вiдбувається не бiльше двох мiсяцiв, а потiм коньяк переливають в старiшi бочки. За 60 рокiв старiння в бочцi мiцнiсть коньяку знижується на 40%. В цьому випадку його переливають в пляшки для припинення процесу випаровування. Нарештi, коньяк - це завжди купаж, куди входять коньячнi спирти рiзної витримки з рiзних сортiв винограду. Саме купажування дозволяє зберiгати постiйну якiсть i смак, властивий певнiй марцi. Старi, довго витриманi коньяки, що мiстять менше танiнiв, але бiльше ароматiв, служать для пом'якшення смаку молодих, зниження змiсту алкоголю в купажi. Також для пониження мiцностi використовується i дистильована вода. В цьому випадку вона може додаватися прямо в молодий коньяк, але в найкращих Домах, щоб уникнути шоку напою, спочатку водою розбавляють дуже старий коньяк, одержуючи мiцнiсть близько 27%, i залишають цю сумiш вiдпочивати декiлька мiсяцiв. Пiсля цього її поступово наливають в молодий коньяк. Коли необхiдну кiлькiсть сумiшi було додано, купаж повинен витримуватися в дубових бочках ще не менше 5 мiсяцiв. Виробники коньяку Hubert de Polignac (Принц Юбер де Полiньяк) Remy Martin (Ремi Мартiн) Martell (Мартель) Otard (Отар) Louis-Royer Bache-Gabrielsen Moyet Pierre Ferrand Renault Meukow Gaston de Casteljac Birkedal Hartmann Menuet Peyrat Associés & Cie Позначення марочних коньякiв Superior - не менше 3. 5 рокiв. V. S. O. P. (Very Superior Old Pale) - не менше 4. 5 рокiв. V. V. S. O. P. - Grand Reserve - не менше 5. 5 рокiв. Napoleon - X. O. (Extra Old) - понад 6. 5 рокiв. Дегустацiя Дегустацiя коньяку складається з трьох основних фаз: "око", "нiс" i "рот". Бажано користуватися спецiальним коньячним келихом. Надзвичайно важливо, щоб келих був iдеально чистим i сухим (без пилу та залишкiв миючих засобiв). Око - вiзуальне вивчення коньяку. Слiд звернути увагу на його колiр зi всiма вiдтiнками, в'язкiсть, ступiнь прозоростi i блиску. Колiр коньяку залежить як вiд часу його витримки в дубових бочках, так i вiд кiлькостi карамелi (або її вiдсутностi). Коньяки, якi довше витримувалися в нових бочках, мають темнiший колiр. Вiдтiнки можуть варiюватися вiд свiтло-золотистого до червонуватого з мiдним або бронзовим вiдливом, темно-янтарного, коричневого. Нерiдко є видимими i зеленуватi тони, якi зовсiм не обов'язково свiдчать про молодiсть коньяку (на вiдмiну вiд бiлого вина). Окремi коньяки нагадують за кольором мiцно заварений чай. Проблема в тому, що дуже часто ми не знаємо, скiльки часу витримувався даний коньяк (зокрема в нових бочках) i чи додавалася в нього карамель. Деякi висновки, проте, зробити можна. Так, якщо коньяк категорiї V. S. або V. S. O. P. має дуже темний колiр, це майже напевно пов'язано з додаванням карамелi (деякi виробники з числа особливо комерцiйно орiєнтованих нею зловживають). З iншого боку, вiдносно свiтлий колiр висококласного коньяку говорить про те, що в ньому карамелi швидше за все немає. Звичайно, хороший коньяк повинен бути iдеально прозорим, чистим (без суспензiї) i володiти живим блиском i в'язкiстю (густиною, маслянистiстю). Останнє особливо наочно виявляється в так званих "нiжках", або "сльозах", - маслянистих потокiв на стiнках келиху, якi утворюються iз-за рiзницi в часi випаровування води i спирту, а також iз-за тих, що мiстяться у винах i коньяках глiцерину i рiзних екстрактних речовин. Як правило, чим кращий коньяк, тим рел'єфнiшi, рiвнiшi, численнiшi i красивiшi його "нiжки" i тим повiльнiше вони стiкають по стiнках. Проте, всупереч деяким твердженням, "нiжки" не є абсолютно надiйним показником якостi i точного термiну витримки коньяку - тим бiльше що вони можуть бути "жирнiшими" iз-за додавання цукрового сиропу. Зрозумiло, формування "нiжок" багато в чому залежить вiд якостi i чистоти келиху. У брудних, запорошених або в грубо зроблених скляних келихах вони утворюються набагато гiрше, в iдеально чистих кришталевих демонструють вся своя пишнiсть. В цiлому, проте, на вiдмiну вiд вина, "око" при дегустацiї коньяку не так важливе, i багато професiоналiв цю фазу опускають, вiдразу переходячи до головної - "носу". Нiс. Перший нiс не збовтуючи коньяк, пiднести келих до носа, але не дуже близько (рекомендована деякими професiоналами вiдстань - 10-15 сантиметрiв). Першими з келиху видiляються летючi речовини. Другий нiс злегка покрутити келих, щоб вивiльнити основнi аромати (букет). Деякi виробники рекомендують не крутити келих, а лише злегка нахилити його кiлька разiв. На їх думку, в цьому випадку ароматичнi речовини видiлятимуться гармонiйнiше. Пiднести келих ближче до носа. Висококласний коньяк володiє складним i багатим букетом, в якому можуть вiдчуватися наступнi аромати: фруктовi (власне виноград, яблука, грушi, абрикоси, персики, ананаси, банани, цитрусовi) квiтковi (особливо фiалки, липовий цвiт, троянди, iриси, бузок, жасмин, левкой, польовi квiти) рослиннi i деревиннi (дуб, кедр, сандалове дерево, скошена трава, лакриця, або солодка, смола) емпiрематичнi (смажене, палене, горiле, палене, печене, сушене - все, що пов'язано з дiєю вогню, високої температури, а також з пiдсушуванням i висиханням; наприклад, пiдсмажений хлiб, випiчка iз здобного тесту, дим багаття, опале листя, тютюн, сигарна коробка, iриски, кава Мокко, вироблена шкiра). Дуже типовi запахи ванiлi, шоколаду, меду, кокосових горiхiв, пiдлiска i прянощiв (кориця, перець, iмбир, анiс, ароматичнi трави. .). Деякi коньяки володiють специфiчним i дуже складним ароматом, який властивий також ряду вин, особливо крiплених (зокрема, мадерi i багатьом портвейнам), i визначається iспанським термiном "rancio" (рансио). Утворюється вiн пiсля тривалої (понад 15 - 20 рокiв) витримки коньячних спиртiв в бочках, за рахунок оксидування жирних кислот. Рансио - це своєрiдне поєднання запаху грибiв, сиру рокфор, трохи згiрклого вершкового масла, легкого тону бiлого вина, що злегка окислюється, сирого мигдаля i лiсових горiхiв, родзинок i iнших сухофруктiв (особливо кураги, чорносливу, iнжиру), перезрiлих i зацукрованих фруктiв; при цьому вiдчувається "жирнiсть" i повнота смаку. "Третiй нiс" дозволяє визначити розвиток або, навпаки, збiднення його ароматiв. Ця еволюцiя вiдбувається пiд дiєю кисню i змiн температури. Хороший коньяк подiбний дiаманту, в гранях якого грають всi барви веселки, у мiру того як ви його повертаєте. Примiтка. Нюхати коньяк слiд не дуже занурюючи нiс в келих (в усякому разi, надовго). Те, що добре для вина, вмiст спирту в якому звичайно складає 12-13 градусiв, не пiдходить для 40-градусного спиртного напою. Опустивши нiс в келих i вдихаючи дуже енергiйно, ви ризикуєте обпалити слизисту оболонку. Зрозумiло, цей "опiк" не небезпечний, але вiн неприємний i на деякий час притупить ваш нюх. Паскаль Фiлью, потомствений коньячний майстер i один з кращих виробникiв коньяку, рекомендує в таких випадках понюхати тильну сторону долонi - це дозволить швидко зняти роздратування i вiдновити чутливiсть носової порожнини. Ро. "пожувати", щоб визначити ступiнь його округлостi, смакової насиченостi, м'якостi, вишуканостi, сили i гармонiйностi. Професiонали рекомендують втягнути в рот небагато повiтря - це дозволить коньяку краще "розкритися". "тривалiсть в ротi", або "довгота". Чим вищий клас коньяку, тим довша пiслясмакiсть. Кращi коньяки можуть володiти вражаючою по тривалостi дiєю на нашi вiдчуття, iстотно покращувати настрiй i залишати про себе дивно довгу пам'ять. Зрозумiло, неприємнi вiдчуття вiд грубих i рiзких коньякiв i вiд їх вираженої спиртуозностi не можна називати пiслясмакiстю. декiлька днiв i навiть тижнiв. Вживають коньяк як перед їжею, для пiдняття апетиту, так i на десерт з чаєм чи кавою. Як правило, коньяк п'ється при кiмнатнiй температурi. П’ють коньяк маленькими ковтками з маленьких коньячних чарок мiсткiстю 25 см³. Чарка виготовляється з тонкого бiлого прозорого скла, щоб був добре видно золотистий колiр коньяку, має низьку нiжку i звужується вверху стiнки, що дозволяє краще утримувати аромат напою. Застосовується також кулястий келих, званий в деяких країнах "iнгалятором", мiсткiстю 100-125 см³. В нього наливають 25 см³ коньяку. вшановувань. Долонею зiгрiвають чарку у виглядi тюльпана, в яку його наливають, дякуючи чому вiн повнiстю вiддає свiй аромат, проте у жодному випадку не можна штучно нагрiвати келих. Наповнюють келих на одну чверть об'єму. Вiзуально якiсть напою можна оцiнити по його в'язкостi. Для цього, нахиливши келих, плавно повертають його навколо осi. У старого i однорiдного по своєму складу коньяку на стiнцi келиху краплi формуються i стiкають вниз поволi, утворюючи красиву "корону" з густих, щiльних слiдiв. Якщо пропонують декiлька марок, то для якнайповнiшого сприйняття смакових достоїнств всiх коньякiв необхiдно обполiскувати рот теплим чаєм пiсля випробування кожного зразка. Існує особливий етикет дегустацiї коньяку. Як правило, наливають 15-20 см³ напою. Оптимальна температура дегустацiї - 20-25 градусiв. Тому перед дегустацiєю коньяк необхiдно потримати в чарцi близько 10 хвилин. Насолодившись всiєю гаммою коньячного аромату, маленькими ковточками пробують напiй на смак, вiдчуваючи, наскiльки добре вiн (смак) розповсюджується в ротi, справляючи враження "хвоста павича" (quene de pao), так, як нiби вiн розкривається в ротi. Коньяк не закушують. На худий кiнець заїдають яблуками, а краще - шоколадом. Не рекомендується закушувати коньяк виноградом щоб уникнути небажаних наслiдкiв. Непогано, не поспiшаючи пригублюючи коньяк i розмовляючи з друзями, мати можливiсть насолодитися також чашкою чорної кави. Залежно вiд якостi, коньяк або споживають в чистому виглядi, розбавляючи газованою водою, тонiком, содовою, або змiшуючи його з iншими напоями. У Британiї, наприклад, коньяк або iнше брендi змiшують з iмбирним елем, в США - додають в коктейлi, в Канадi його розбавляють мiнеральною водою Vichy, а в Японiї його п'ють не пiсля обiду, як в Європi, а на початку - пiд закуску. Зiрковiсть коньяку з рiзних країн не є показником однакової якостi. Так, 3-зiрковий коньяк з Грецiї дуже грубий i сильно вiддає спиртом, тому тут рекомендовано виключно 5 зiрок. Коньяк в кулiнарiї вживається в соусах, блюдах фламбе, маринадах, кассеролi з кролика, курячих фрикасе, млинцях i забальонах, не говорячи вже про варення та шоколад. Коньяк вживають також як лiкувальний, тонiзуючий засiб. 1. Х. Бердичевский, В.І. Карсекiн "Технологiя виробництва спиртових напоїв". - Київ: "Вища школа", 1979. - 232 с. - 3210г. " Н. Г. Ботейкiс.