Металургійний комплекс

Металургiйний комплекс Мiнiстерство освiти та науки України Вiнницький нацiональний технiчний унiверситет РЕФЕРАТ на тему: “ " Виконала: Перевiрила: Вiнниця 2004 Резюме Свiтовi розвiданi запаси залiзної руди оцiнюються приблизно в 200 млрд т, яких вистачить приблизно на 200 рокiв. Рудна сировина добувається як методом вiдкритих розробок, так i пiдземним способом - з шахт. Вiдкрите добування бiльш дешеве, сполучене з меншими втратами сировини, однак екологiчно бiльш шкiдливе, що пов’язане з порушенням земельних площ i утворенням великого об’єму вiдходiв пустої породи. При вiдкритому видобуваннi добувається майже 100 вiдсоткiв, а пiдземним способом - 87 вiдсоткiв залiзної руди. Однак велику проблему представляють вiдходи гiрського виробництва. На першiй стадiї - при добуваннi - це, як правило, розкривнi породи, що не мiстять корисних (для виплавки сталi) елементiв. Їх використання не перевищує 20 вiдсоткiв вiд щорiчного утворення. Отже, цi вiдходи накопичуються. В процесi збагачення вiдбувається вiдсiкання домiшок в рудi, пiдвищується концентрацiя металу i вiдбувається його добування. Частка добутого металу складає близько 75 вiдсоткiв - iнше є утратами в вiдходах збагачення. В цих же вiдходах втрачаються i кольоровi метали, що утримуються в залiзнiй рудi. Нарештi, на цiй стадiї так само накопичується величезна кiлькiсть вiдходiв переробленої породи, що називають “хвостами". Головна проблема в теперiшнiй час - перехiд до прогресивних, економiчних технологiй виробництва сталi. Також велику проблему представляють вiдходи сталеплавильного та доменного виробництва. При загальному скороченнi їх об’єму внаслiдок загального падiння виплавки сталi i деякої структурної перебудови зменшується (iнодi на порядок) утилiзацiя вiдходiв. асортименту готової продукцiї. Ситуацiя в комплексi увiйшла в протирiччя з екологiчними вимогами. Робота металургiйного комплексу сполучена з утворенням великих об’ємiв вiдходiв по всьому ланцюгу, якi слабо використовуються, постiйно накопичуючись. Чорна металургiя входить в трiйку промислових галузей, в найбiльшiй степенi забруднюючих атмосферу, знаходиться на перших мiсцях по об’ємах забруднюючих стiчних вод, що скидаються. Вирiшення вказаних проблем можливе тiльки на основi структурних перетворень металургiйного комплексу. По оцiнкам спецiалiстiв, на це буде потрiбно не менше 10-15 рокiв. Мiнерал - це тверда неметалiчна або металiчна речовина, що утворюється в земнiй корi пiд дiєю природних процесiв. Металевi мiнерали як правило представляють собою сполуки, що мiстять рiзнi елементи - залiзо, мiдь, золото i т. п. Руда є мiнеральною сировиною, що мiстить достатню кiлькiсть (концентрацiю) металiв для їх добування i переробки в корисний продукт. Важливим з мiнеральних ресурсiв є залiзна руда - найрозповсюдженiший елемент земної кори. Її свiтовi розвiданi запаси оцiнюються приблизно в 200 млрд т, яких вистачить приблизно на 200 рокiв. Запаси залiзної руди в Росiї достатньо великi. Однак i тут простежується тенденцiя до їх вичерпання, в особливостi в традицiйних центрах добування i переробки металiв. При аналiзi сировинної бази металургiйного комплексу вiрнiше говорити не про фiзичне вичерпання в масштабах країни, а про економiчне вичерпання, що ставить межi використання залiзних руд в тому чи iншому регiонi. В цьому ж зв’язку слiд розглядати i багато в чому змушений перехiд до видобування металу з так званих бiдних родовищ з низькою концентрацiєю корисних речовин, а iнодi з вiдпрацьованих вiдвалiв пiдприємств. Розрахунки показують, що цей варiант часто буває вигiднiше, нiж перевезення руди на великi вiдстанi. великi - доля Росiї в загальносоюзному добуваннi залiзрорудної сировини склала бiля 50 вiдсоткiв. Добування та використання руди Всього в свiтi щорiчно добувається бiля 1 млрд т залiзної руди. За цим показником Росiя займає 4 мiсце пiсля Китаю (250 млн т), Бразилiї (170 млн т) та Австралiї (130 млн т). що пов’язане з порушенням земельних площ (що приблизно в десятикратному розмiрi перевищує втрати землi при шахтному добуваннi на одиницю ресурсу) i утворенням великого об’єму вiдходiв пустої породи. Резерви використання при добуваннi. гiрського виробництва. Взагалi функцiонування металургiйного комплексу сполучено з утворенням величезного об’єму вiдходiв на всiх стадiях руху вiд сировини до готової продукцiї. На першiй стадiї - при добуваннi - це, як правило, розкривнi породи, тобто поверхневi шари грунту та елементи породи, що не мiстять корисних (для виплавки сталi) елементiв. Їх використання не перевищує 20 вiдсоткiв вiд щорiчного утворення. Отже, цi вiдходи накопичуються. Резерви збагачення. В процесi збагачення вiдбувається вiдсiкання домiшок в рудi, пiдвищується концентрацiя металу i вiдбувається його добування. Частка добутого металу складає близько 75 вiдсоткiв - iнше є утратами в вiдходах збагачення. В цих же вiдходах втрачаються i кольоровi метали, що утримуються в залiзнiй рудi (якщо збагачується кольорова руда, то, як правило, втрачаються елементи залiза), тобто в наявностi не комплексна переробка, пов’язана з мiжгалузевими бар’єрами. Нарештi, на цiй стадiї так само накопичується величезна кiлькiсть вiдходiв переробленої породи, що називають “хвостами”. Об’єм цих “хвостiв” по мiрi переходу до використання менш багатих руд має тенденцiю до зростання, а їх слабка утилiзацiя (щорiчно використовується приблизно одна третина вiд знову утворених) ще бiльш пiдсилює цей процес. Резерви переробки збагаченої руди є резерви сталеплавильного виробництва, якi пов’язанi з технологiями отримання металiв, тобто з тими процесами, якi називаються виплавкою сталi. вiдношенню до руди) продуктом. Головна проблема в теперiшнiй час - перехiд до прогресивних, економiчних технологiй виробництва сталi. До цих пiр велика частка сталi в Росiї виплавляється в мартенах - 40 вiдсоткiв. Тодi як в США - близько 3%, а в Германiї i Японiї мартенiвський спосiб практично не застосовується. Приклад технологiчного вiдставання в цiй областi з точки зору енергоспоживання, однак вiн показовий i з iнших сторiн - економiчностi, екологiчностi, якостi кiнцевої продукцiї. І хоча частка прогресивно виплавленої сталi росте, її масштаб поки не настiльки великий, як в розвинутих країнах. На цьому переходi також велику проблему представляють вiдходи сталеплавильного та доменного виробництва. При загальному скороченнi їх об’єму внаслiдок загального падiння виплавки сталi i деякої структурної перебудови (зокрема, по цiй причинi крiм iншого вiдбувається зменшення утворення шлакiв доменного виробництва) зменшується (iнодi на порядок) утилiзацiя вiдходiв. Резерви переробки сталi в готовий продукт, як правило, пов’язанi з машинобудуванням i металообробкою, якi є її основними споживачами. Перш за все, мова пiде про високi норми витрати металу при випуску виробiв, їх високiй матерiалоємностi. Вiтчизняна технiка є бiльш тяжкою в самому прямому сенсi. Дуже часто досягнення однакової продуктивностi станка, машини або обладнання - крiм пiдвищеного енергоспоживання - сполучено з збiльшенням ваги у росiйських аналогiв. На одиницю корисної роботи, таким чином витрачається бiльше металу, нiж в розвинутих країнах. В результатi в останнi роки вiдзначається рiст металоємностi чистої продукцiї - приблизно на 3 вiдсотки щорiчно. В теперiшнiй час вiдходи при металообробцi складають п’яту частину вiд всiх споживаних чорних металiв. Майже половина з них приходиться на частку металевої стружки. Причина такої ситуацiї - в структурi парку металообладнання, велику питому вагу в якому займають металорiжучi станки старого типу. Резерви утилiзацiї можна звести до рiшення проблеми: що робити з щорiчним утворенням великої кiлькостi металобрухту, вiдносно дешевої вторинної сировини. Щорiчне утворення металобрухту складає приблизно третину об’єму сталi, що виплавляється в країнi. В виробництвi сталi вiн займає 50%. Однак в останнi роки заготовка металобрухту зменшується, в результатi чого знижується i його частка при ростi питомої ваги чавуну. Це збiльшує потреби виробництва в первинних сировинних ресурсах. Зовнiшньоторговi резерви аналогiчнi зовнiшньоторговим резервам паливно-енергетичних ресурсiв. Хоча асортимент товарiв, що вивозяться, суттєво рiзноманiтнiше (продається за кордон чавун, злитки та напiвфабрикати сталi, прокат, а також металобрухт), велику по фiзичному об’єму, але не по виторгу, частину експорту складає залiзна руда. Основнi проблеми переробки залiзної руди в кiнцевий продукт пов’язанi з технiчною та технологiчною вiдсталiстю металургiйного комплексу. Звiдси - перевитрата сировини та енергiї, недостатня якiсть i рiзноманiтнiсть асортименту готової продукцiї. Ситуацiя в комплексi увiйшла в протирiччя з екологiчними вимогами. Робота металургiйного комплексу сполучена з утворенням великих об’ємiв вiдходiв по всьому ланцюгу, якi слабо використовуються, постiйно накопичуючись. Чорна металургiя входить в трiйку промислових галузей, в найбiльшiй степенi забруднюючих атмосферу, знаходиться на перших мiсцях по об’ємах забруднюючих стiчних вод, що скидаються. Вирiшення вказаних проблем можливе тiльки на основi структурних перетворень металургiйного комплексу. По оцiнкам спецiалiстiв, на це буде потрiбно не менше 10-15 рокiв.