Реферат/сочинение: "Курс лекций по Логістика"

Курс лекций по Логiстика

Логiстика / Ларiна

Поняття i сутнiсть логiстики

Термiн “логiстика”, вiдомий донедавна лише вузькому колу спецiалiстiв, набуває сьогоднi широкого розповсюдження. Основна причина цього явища полягає в тому, що поняття “логiстика” почало використовуватися в економiцi.

другою – вiд французького - постачати. Однак зустрiчаються й iншi версiї, зокрема, вiд древньогерманського - склад, зберiгання.

Семантика поняття “логiстика” також неоднозначна. У Древнiй Грецiї так називали прикладну математику, у Римськiй iмперiї – дiяльнiсть iз забезпечення вiйськ провiантом i житлом, у Вiзантiї – процес комплексного вирiшення рiзноманiтних проблем, пов’язаних iз пересуванням i тиловим забезпеченням армiї.

У цiлому, iсторично склалися два принципово рiзних науково-практичних напрямки розвитку логiстики – у вiйськовiй справi й у математицi. Останнiй iснує i до цього часу, де пiд логiстикою розумiють математичну логiку. Цей термiн був офiцiйно закрiплений за математичною логiкою в 1904 р. на Женевському фiлософському конгресi.

Все ж, логiстика, що була застосована пiзнiше в економiчнiй сферi, розвивалася як вiйськова дисциплiна i, на думку ряду захiдних учених, саме завдяки вiйськовiй справi виросла в науку. Творцем перших наукових праць з логiстики прийнято вважати французького вiйськового фахiвця А. Жомiнi (1779-1869 рр.), який визначив логiстику як “практичне керiвництво пересуванням вiйськами”, i вперше в 1812 р. застосував цю науку на практицi при плануваннi боєприпасiв, продуктiв харчування, квартирного забезпечення армiї Наполеона. Вiн стверджував, що логiстика включає не тiльки перевезення, але i ширше коло питань: планування, управлiння i постачання, визначення мiсця дислокацiї вiйськ, а також будiвництва мостiв, дорiг i т. д. Остаточне формування логiстики як наукового напрямку у сферi вiйськової справи вiдносять до середини XIX столiття.

У найбiльш широких масштабах принципи i пiдходи логiстики у вiйськовiй справi були реалiзованi у роки Другої свiтової вiйни в сферi органiзацiї матерiально-технiчного забезпечення американської армiї та вiйськ союзникiв, дислокованих у Європi. Лише завдяки узгодженим дiям вiйськово-промислового комплексу, транспортної системи i баз постачання вдалося органiзувати стiйке забезпечення союзних вiйськ продовольством, зброєю, боєприпасами, спорядженням i вiйськовою технiкою.

пiдготовки i здiйснення пов’язаних з цим процесiв.

господарської практики.

Уперше на можливiсть використання положень вiйськової логiстики в економiцi вказав у 1951 р. фахiвець у сферi системного аналiзу О. Моргенштерн, який зазначив, що iснує абсолютна подiбнiсть мiж управлiнням забезпеченням вiйськ i управлiнням матерiальними ресурсами у промисловостi.

з переробки, пакування кiнцевої продукцiї, її складування i доставки клiєнтам”. У такий спосiб логiстика одержала iнший напрямок розвитку – економiчний.

На сьогоднi у закордоннiй i вiтчизнянiй лiтературi немає єдиного визначення логiстики. Багатоманiтнiсть визначень поняття логiстики пов’язана насамперед з тим, що еволюцiонувала сама концепцiя логiстики, тому як саме визначення, так i об’єкти дослiдження логiстики змiнювалися й уточнювалися з розвитком ринкових вiдносин.

Так, вiдомi наступнi поняття.

пiдприємства, внутрiшньозаводської переробки сировини, матерiалiв i напiвфабрикатiв, доведення готової продукцiї до споживача з врахуванням iнтересiв та вимог останнього, а також передачi й обробки вiдповiдної iнформацiї.

Логiстика – це гармонiзацiя iнтересiв учасникiв процесу перемiщення продукцiї, форма оптимiзацiї ринкових зв’язкiв, тобто вдосконалення управлiння матерiальними i пов’язаними з ними iнформацiйними та фiнансовими потоками на шляху вiд первинного джерела сировини до кiнцевого споживача готової продукцiї на основi системного пiдходу й економiчних компромiсiв для отримання синергичного ефекту.

Логiстика – це мистецтво управлiння потоком матерiалiв i продуктiв вiд зовнiшнього джерела до споживача.

Логiстика – новий науковий напрямок, учення про планування, управлiння i спостереження (вiдстеження) пiд час перемiщення матерiальних та iнформацiйних потокiв у виробничих i енергетичних системах.

Логiстика – це наукове учення про планування, управлiння i контроль потокiв матерiалiв, енергiї та iнформацiї в окремих видах пiдприємства.

Логiстика – мiждисциплiнарний науковий напрямок, безпосередньо пов’язаний з пошуком нових можливостей пiдвищення ефективностi матерiальних потокiв.

Найбiльш узагальнюючим є концептуальний пiдхiд, за яким логiстика – це:

- сукупнiсть рiзних видiв дiяльностi з метою одержання з мiнiмальними витратами необхiдної кiлькостi продукцiї в установлений час та в установленому мiсцi, в якому iснує конкретна потреба в данiй продукцiї;

- деяка система, розроблена для кожного пiдприємства з метою оптимального, з точки зору отримання прибутку, прискорення руху матерiальних ресурсiв i товарiв усерединi та поза пiдприємством, починаючи вiд закупiвлi сировини та матерiалiв, проходження їх через виробництво i закiнчуючи постачанням готових виробiв споживачам, включаючи iнформацiйну систему, яка зв’язує цi задачi;

- наука управлiння матерiальними потоками вiд первинного джерела до кiнцевого споживача з мiнiмальними витратами, пов’язаними з товаропросуванням i вiдносним потоком iнформацiї;

- способи i методи координування вiдносин пiдприємства з партнерами, засiб координування поставленого ринком попиту i виставленої пiдприємством пропозицiї;

- спосiб органiзацiї дiяльностi пiдприємства, який дозволяє поєднати зусилля рiзних одиниць, виробляючих товари i послуги, з метою оптимiзацiї фiнансових, матерiальних i трудових ресурсiв, якi використовує пiдприємство для реалiзацiї своїх економiчних цiлей;

- науково-практичний напрям господарювання, який заключається в ефективному управлiння матерiальними i пов’язаними з ними iнформацiйними та фiнансовими потоками в сферах виробництва та обiгу;

- теорiя i практика управлiння матерiальними i пов’язаними з ними iнформацiйними потоками;

- мiждисциплiнарний науковий напрям, безпосередньо пов’язаний з пошуком нових можливостей пiдвищення ефективностi матерiальних потокiв;

- напрям господарської дiяльностi, який заключається в управлiннi матерiальними потоками в сферах виробництва i обiгу;

пiдприємства, внутрiзаводської переробки сировини, матерiалiв та напiвфабрикатiв, доведення готової продукцiї до споживача у вiдповiдностi з його iнтересами i вимогами, а також передачi, зберiгання та обробки вiдповiдної iнформацiї;

- наука про процес фiзичного розподiлу продукцiї в просторi i часу;

- наука про взаємозв’язок i взаємодiю постачання зi збутом i транспортом;

- комплексний напрям в економiцi, який охоплює проблеми управлiння матерiальними потоками;

- наука про рацiональну органiзацiю виробництва i розподiлення, яка в комплексi вивчає постачання, збут и розподiлення засобiв виробництва.

- процес дослiдження i прогнозування ринку, планування виробництва, закупiвлi сировини, матерiалiв та обладнання, включаючи контроль за запасами i ряд послiдовних товаропросувних операцiй, вивчення технологiї обслуговування покупцiв;

- перемiщення та зберiгання сировини, напiвфабрикатiв i готових виробiв в господарському обiгу з моменту сплати грошей постачальнику до моменту одержання грошей за постачання кiнцевої продукцiї споживачу;

- процес планування, контролю та управлiння формуванням матерiального потоку, його складуванням та iнтегрованою iнформацiєю вiд мiсця виготовлення до мiсця споживання з метою пристосування до потреб споживача;

- процес управлiння просуванням i зберiганням сировини, компонентiв та готової продукцiї в господарському обiгу з моменту сплати грошей постачальникам до моменту отримання грошей за доставку готової продукцiї споживачу.

Однак всi наведеннi тлумачення не суперечать концептуальнiй сутностi логiстики, а їх численнiсть є цiлком закономiрним явищем, яке часто супроводжує становлення i розвиток нових науково-практичних напрямкiв.

При цьому не важко помiтити, що основним об’єктом дослiдження, управлiння й оптимiзацiї вважається саме матерiальний потiк. Пiзнiше в сферу iнтересiв логiстики потрапили iнформацiйнi та фiнансовi потоки, якi супроводжують матерiальний, а зовсiм недавно - потоки послуг. Сьогоднi здiйснюються спроби подальшого розширення сфери застосування логiстики шляхом видiлення як об’єктiв її дослiдження енергетичних, трудових та iнших потокiв, якi присутнi в економiчних системах.

У даному навчальному курсi логiстика розглядається як теорiя i практика управлiння матерiальними i пов’язаними з ними iнформацiйними i фiнансовими потоками.

Новизна логiстичного пiдходу в управлiннi ресурсами полягає в змiнi прiоритетiв господарської дiяльностi. Головну роль вiдiграє не продукт, а процес у формi потоку (матерiального, iнформацiйного, фiнансового тощо). Управлiння потоковими процесами, їх перетворення й iнтеграцiя є новою формою управлiння, що перевершує традицiйнi як за рiвнем творчого потенцiалу, так i за ефективнiстю кiнцевих результатiв. Оптимiзацiя потокових процесiв в економiцi стала можливою лише завдяки переорiєнтацiї з кiлькiсних критерiїв оцiнки господарської дiяльностi на якiснi.

Як науковий напрямок логiстика i далi розширює межi свого застосування. На сьогоднi вона видiлилася в спецiальну дисциплiну, тiсно пов’язану з математикою, кiбернетикою, статистикою та певними економiчними науками.

Теоретичнi положення i конкретнi рекомендацiї логiстики активно впроваджуються в практичну дiяльнiсть фiрм i компанiй у багатьох країнах. У прикладнiй сферi зворотна вiддача виявляється у вiдчутному економiчному ефектi, такому як скорочення витрат i часу в сферах виробництва i обiгу.

До логiстики як наукової основи управлiння потоковими процесами звертаються не тiльки у промисловостi, торгiвлi i на транспортi, але також у сферi послуг, банкiвськiй i страховiй справi, органiзацiї пiсля продажного сервiсу, у комунальному господарствi, у сферi туризму та iнших галузях дiяльностi.

Етапи розвитку логiстики

Логiстика є досить молодою наукою, однак вона вже пройшла певний iсторичний шлях розвитку. В економiчнiй лiтературi можна зустрiти кiлька пiдходiв до видiлення етапiв розвитку логiстики. Аналiзуючи їх, неважко помiтити, що основна вiдмiннiсть полягає в рiзному ступенi деталiзацiї перiодiв розвитку логiстики, при цьому всi зазначенi пiдходи дають змогу простежити змiну концептуальних пiдходiв до цього нового науково-практичного напрямку. Видiляють три етапи розвитку логiстики:

Перший етап (60-тi роки) – характеризується використанням логiстичного пiдходу до управлiння матерiальними потоками в сферi обiгу. У цей перiод формується два ключових положення:

- iснуючi нiби окремо потоки матерiалiв у виробництвi, зберiганнi i транспортуваннi можуть бути взаємопов’язанi єдиною системою управлiння;

- iнтеграцiя окремих функцiй фiзичного розподiлу матерiалiв може дати iстотний економiчний ефект.

Задачi оптимiзацiї фiзичного розподiлу вирiшувалися i ранiше. Наприклад, оптимiзацiя частоти i розмiру партiй, якi постачаються, оптимiзацiя розмiщення i функцiонування складiв, оптимiзацiя транспортних маршрутiв, графiкiв i т. п. Однак традицiйно цi задачi вирiшувалися окремо одна вiд одної, що не могло забезпечити належного системного ефекту.

Специфiка логiстичного пiдходу полягає в спiльному вирiшеннi задач з управлiння матерiальними потоками, наприклад, спiльне вирiшення задач органiзацiї роботи складського господарства i пов’язаного з ним транспорту.

за єдиним графiком i єдиною узгодженою технологiєю. Тара, у якiй вiдправляється вантаж, обирається з врахуванням специфiки транспорту, у свою чергу, характеристики перевезеного вантажу визначають вибiр транспорту. Спiльно вирiшуються й iншi задачi з органiзацiї транспортно-складського процесу.

Другий етап (80-тi роки) характеризується розширенням iнтеграцiйної основи логiстики. Логiстика почала охоплювати виробничий процес. У цей перiод вiдбувається:

- швидке зростання вартостi фiзичного розподiлу;

- зростання професiоналiзму менеджерiв, якi здiйснюють управлiння логiстичними процесами;

- довгострокове планування у сферi логiстики;

- широке використання комп’ютерiв для збору iнформацiї та контролю за логiстичними процесами;

- централiзацiя фiзичного розподiлу;

- рiзке скорочення запасiв у матерiалопровiдних ланцюгах;

- чiтке визначення дiйсних витрат розподiлу;

- визначення i здiйснення заходiв для зменшення вартостi просування матерiального потоку до кiнцевого споживача.

полiпшити використання устаткування.

Третiй етап належить до сучасностi й може бути охарактеризований так:

- з’являються фундаментальнi змiни в органiзацiї та управлiннi ринковими процесами у всiй свiтовiй економiцi;

споживача;

- розвиваються галузi, якi надають послуги у сферi логiстики;

Сучасна концепцiя логiстики

Вивчення i застосування логiстики ґрунтується на розумiннi основної iдеї логiстичного пiдходу, новизна якого полягає насамперед у змiнi прiоритетiв мiж рiзними видами господарської дiяльностi на користь посилення значимостi дiяльностi з управлiння матерiальним потоком. Система поглядiв на вдосконалення господарської дiяльностi шляхом рацiоналiзацiї управлiння матерiальними потоками є концепцiєю логiстики. Основнi положення даної концепцiї можна сформулювати так:

1) Системна побудова логiстики пiдприємства на основi методологiї загальної кiбернетичної теорiї систем з фiксуванням основних моментiв системного пiдходу: мети створення системи логiстики; обґрунтованого вибору її елементiв i структури, спрямованих на досягнення поставленої мети; функцiонування цiєї системи, її взаємодiї з зовнiшнiм середовищем; аналiзу результатiв дiяльностi та порiвняння його з поставленою метою.

2) Головне в процедурi органiзацiї матерiального потоку – це врахування потреб ринку. Немає необхiдностi органiзовувати матерiальний потiк, затрачаючи на нього ресурси i зусилля, якщо немає повної впевненостi в тому, що цi товари будуть користуватися попитом на ринку, знайдуть збут, свого споживача. Для того щоб переконатися в цьому, попередньо на етапi планування й органiзацiї матерiального потоку дослiджують потреби ринку. Крiм цього, роблять розрахунки можливих обсягiв продажiв товару, щоб переконатися, що окупляться витрати на виробництво цього товару, i можна отримати прибуток, досягнення якого є основною метою логiстичної системи.

3) Прiоритет розподiлу товарiв над їх виробництвом, тобто вважається, що важливiше спланувати i передбачити розподiл i збут товарiв, нiж їх виготовити. На перший погляд це здається деяким парадоксом. Однак насправдi непотрiбнi товари, якi не вiдповiдають за якими-небудь параметрами потребам ринку, не знайдуть свого споживача або на ринку будуть проданi за знiженою цiною, що може призвести до збиткiв. На їх виготовлення були витраченi деякi ресурси, якi не окупляться, що не дозволить почати новий логiстичний цикл без додаткових витрат.

4) Необхiднiсть встановлення оптимального рiвня обслуговування клiєнтiв (пiд клiєнтом розумiється будь-який споживач товарiв, робiт, послуг, пропонованих пiдприємством на ринку). На перший погляд здається, що вiдповiдно другого принципу логiстики чим вищий рiвень обслуговування, тим краще, оскiльки найбiльшою мiрою при цьому задовольняються потреби клiєнтiв. Однак, чим вищий рiвень обслуговування, тим бiльшi витрати на виготовлення i доставку товарiв споживачу, а, отже, i вище цiна товарiв. Тому варто обирати обґрунтоване компромiсне рiшення за рiвнем обслуговування: вiн повинен бути не дуже низьким (щоб не втратити клiєнтiв) i не занадто високим (щоб витрати не бiли надмiрними).

5) Аналiз логiстичного ланцюга потрiбно вести з кiнця процесу, тобто вiд пункту прибуття або призначення матерiального потоку та у напрямку, зворотному матерiальному потоку. Також i кожна логiстична операцiя в ланцюзi повинна проектуватися так, щоб щонайкраще вiдповiдати потребам i умовам наступних операцiй (у напрямку матерiального потоку).

6) Пiд час вдосконалення або проектування будь-якої окремої ланки логiстичного ланцюга варто розглядати не iзольовано цю ланку, а весь логiстичний ланцюг i проаналiзувати, як змiни в однiй ланцi логiстичного ланцюга вплинуть на весь матерiальний потiк i загальнi результати логiстичного процесу.

7) Виконання розрахункiв i використання в технiко-економiчних обґрунтуваннях рiшень з органiзацiї вантажопотоку вартостi кожної елементарної логiстичної операцiї як у матерiальнiй пiдсистемi матерiального потоку, так i в пiдсистемi його iнформацiйного забезпечення.

8) Вибiр варiантiв логiстичної системи на пiдставi порiвняння їх технiко-економiчних показникiв. Варто не просто розглядати рiзнi можливi варiанти технiчних i органiзацiйних рiшень, а визначити за ними технiко-економiчнi показники i на пiдставi їх порiвняння обирати оптимальнi рiшення та варiанти.

9) Вiдповiднiсть всiх рiшень планування й органiзацiї матерiальних потокiв загальної стратегiї пiдприємства.

i довiдники за всiма вказаними напрямками складають у ходi розробки iнформацiйного забезпечення логiстики.

11) Пiд час органiзацiї та здiйснення матерiальних потокiв необхiдно створювати i пiдтримувати дiловi, партнерськi вiдносини з iншими пiдприємствами – учасниками логiстичного ланцюга – на основi врахування взаємних iнтересiв i компромiсiв. Очевидна протидiя один одному учасникiв логiстичного процесу призведе до додаткових перешкод i затримок логiстичного процесу, конфлiктних i навiть ворожих стосункiв, в умовах яких стає все важче органiзовувати ефективнi матерiальнi потоки.

12) Ведення облiку логiстичних витрат протягом всього логiстичного ланцюга. Одне з основних завдань логiстики – управлiння витратами з доведення матерiального потоку вiд первинного джерела сировини до кiнцевого споживача. Тому системи облiку витрат виробництва i обiгу учасникiв логiстичних процесiв повиннi видiляти витрати, якi виконують у процесi реалiзацiї логiстичних функцiй, формувати iнформацiю про найбiльш значимi витрати, i також про характер їх взаємодiї один з одним. За дотримання цiєї умови з’являється можливiсть використовувати важливий критерiй оптимального варiанта логiстичної системи – мiнiмум сукупних витрат протягом усього логiстичного ланцюга.

Мета, завдання та функцiї логiстики

iнтеграцiї матерiально-технiчного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту i передачi iнформацiї про пересування товарно-матерiальних цiнностей у єдину систему, що повинно пiдвищити ефективнiсть роботи у кожнiй iз цих сфер i мiжгалузеву ефективнiсть.

Таким чином, мета логiстики – це оптимiзацiя циклу вiдтворення шляхом комплексного, орiєнтованого на потребу, формування потоку матерiалiв та iнформацiї у виробництвi та розподiлi продукцiї.

Вiдомi дослiдники у сферi логiстики бачать мету логiстики “в оптимiзацiї пропозицiї продукцiї компанiєю таким чином, щоб ця продукцiя знайшла свого споживача в найбiльш вигiдних щодо загальної рентабельностi умовах”.

Найчастiше мету логiстичної дiяльностi пов’язують з виконанням так званих правил логiстики. Найбiльш розповсюдженим пiдходом є видiлення “шести правил логiстики”, так званого логiстичного мiксу (за аналогiєю з маркетинговим мiксом) чи комплексу логiстики.

- продукт-потрiбний продукт;

- якiсть-необхiдної якостi;

- мiсце-у потрiбне мiсце;

- витрати – з мiнiмальними витратами.

замовлення.

Мета логiстичної дiяльностi буде реалiзована, якщо наведенi вище правила виконанi, тобто забезпечена найкраща i швидка вiдповiдь на ринковий попит при найменших витратах. При цьому необхiдно пiдкреслити, що головна мета логiстики є вираженням iдеальної ситуацiї, якої необхiдно намагатися досягти.

Головна мета логiстики конкретизується в її завданнях, якi за ступенем значимостi роздiляють на три групи:

- глобальнi;

- загальнi;

- частковi (локальнi).

Логiстика за своєю сутнiстю в процесi управлiння господарською дiяльнiстю виконує iнтеграцiйнi функцiї. Тому незалежно вiд виду логiстичної системи до її глобальних завдань вiдносять:

- створення комплексних iнтегрованих систем матерiальних, iнформацiйних, а якщо можливо, й iнших потокiв;

- стратегiчне узгодження, планування i контроль за використанням логiстичних потужностей сфер виробництва й обiгу;

- постiйне вдосконалювання логiстичної концепцiї в рамках обраної стратегiї в ринковому середовищi;

- досягнення високої системної гнучкостi шляхом швидкого реагування на змiни зовнiшнiх i внутрiшнiх умов функцiонування.

Вирiшення глобальних завдань не може бути реалiзоване без постановки i вирiшення загальних завдань. Умовою життєздатностi логiстичних систем усiх видiв є розв’язання таких загальних завдань:

- здiйснення наскрiзного контролю за потоковими процесами в логiстичних системах;

- розробка та удосконалювання способiв управлiння матерiальними потоками;

- виявлення незбалансованостi мiж потребами виробництва i можливостями матерiально-технiчного забезпечення, а також потребами у логiстичних послугах пiд час збуту i можливостями логiстичної системи;

- стандартизацiя вимог до якостi логiстичних послуг i окремих операцiй;

- рацiональне формування господарських зв’язкiв;

- виявлення центрiв виникнення втрат часу, матерiальних, трудових i грошових ресурсiв;

- оптимiзацiя технiчної та технологiчної структури транспортно-складських комплексiв;

- визначення стратегiї та технологiї фiзичного перемiщення матерiальних ресурсiв, напiвфабрикатiв, готової продукцiї;

- формалiзацiя актуалiзованих (поточних оперативних) логiстичних цiлей i параметрiв функцiонування логiстичної системи.

Частковi завдання в логiстицi мають локальний характер. Вони бiльш динамiчнi та рiзноманiтнi:

- оптимiзацiя запасiв усiх видiв i на всiх етапах товароруху;

- максимальне скорочення часу зберiгання продукцiї;

- швидка реакцiя на вимоги споживачiв;

- пiдвищення готовностi до постачань;

- зниження витрат у всiх ланках логiстичного ланцюга;

- рацiональний розподiл транспортних засобiв;

- гарантування якiсного пiсля продажного обслуговування;

- послiдовнiсть i поетапнiсть просування через трансформацiйнi об’єкти i т. д.

Практична реалiзацiя методологiї логiстики виражається через її функцiональнi важелi. З концептуальних позицiй можна видiлити такi функцiї логiстики.

зв’язкiв, органiзацiя пересування продукцiї через мiсця складування, формування i регулювання запасiв продукцiї, розвиток i органiзацiя складського господарства).

Інтегруюча функцiя. Логiстика забезпечує синхронiзацiю процесiв збуту, зберiгання i доставки продукцiї з орiєнтацiєю їх на ринок засобiв виробництва i надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження iнтересiв логiстичних посередникiв у логiстичнiй системi. Логiстика дозволяє здiйснити перехiд вiд часткових завдань до загальної оптимiзацiї.

Регулююча функцiя. Логiстичне управлiння матерiальними i супутнiми потоками спрямоване на економiю всiх видiв ресурсiв, скорочення витрат живої й упредметненої працi на стику рiзних органiзацiйно-економiчних рiвнiв i галузей. В широкому значеннi управлiнський вплив полягає в пiдтримцi вiдповiдностi поведiнки частини логiстичної системи iнтересами цiлого. Чим вищий ресурсний потенцiал будь-якої пiдсистеми, тим бiльше вона у своїй дiяльностi повинна орiєнтуватися на стратегiю логiстичної системи. В iншому випадку за умови припинення пiдсистемою визначеного, наперед заданого рiвня автономностi може виникнути небезпека руйнування самої системи.

Результуюча функцiя. Логiстична дiяльнiсть спрямована на постачання продукцiї в необхiднiй кiлькостi, у зазначений час i мiсце з заданою якiстю (станом), за мiнiмальних витрат. Логiстика прагне охопити всi етапи взаємодiї ланцюга “ постачання-виробництво-розподiл-споживання”, iнакше кажучи, вона є алгоритмом перетворення ресурсiв у постачання готової продукцiї вiдповiдно до iснуючого попиту.

Види логiстики

Логiстика як наука з управлiння матерiальними, iнформацiйними та iншими потоками включає в коло своїх iнтересiв значну частину сфери економiчного життя суспiльства. У зв’язку з цим для формалiзацiї наукових дослiджень i практичних розробок вона розбивається на декiлька напрямкiв.

За масштабами розроблюваних проблем логiстика подiляється на:

- макрологiстику;

- мiкрологiстику.

У сферу дослiджень макрологiстики включаються процеси, якi протiкають на регiональному, мiжрегiональному, загальнонацiональному i мiждержавному рiвнi.

Логiстика на даному рiвнi виражається в проведеннi глобальної логiстичної стратегiї, яка полягає у формулюваннi стiйких торгово-економiчних зв’язкiв мiж окремими країнами i регiонами на основi територiального розподiлу працi у рамках сформованої спецiалiзацiї та мiжгалузевого кооперування.

Ефективнiсть глобальної логiстичної стратегiї характеризується рiзними показниками. Наприклад, вiдношенням обсягу мiжрегiональної або зовнiшньої торгiвлi до обсягу вiдповiдного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробiв у загальному обсязi випуску продукцiї i т. д.

з єдиним внутрiшнiм ринком (спрощенi та скасованi митнi формальностi, прискорене впровадження загальноєвропейських стандартiв, проголошена рiвноправнiсть фiрм i компанiй країн-учасниць Європейського спiвтовариства в отриманнi державних контрактiв у кожнiй iз країн альянсу i т. д.).

загальними цiлями щодо оптимiзацiї господарських зв’язкiв.

Надалi сутнiсть мiкрологiстики буде розглянуто бiльш докладно.

За характером зон управлiння логiстика подiляється на:

- зовнiшню;

- внутрiшню.

Зовнiшня логiстика займається питаннями регулювання потокових процесiв, якi виходять за рамки дiяльностi, але перебувають у сферi впливу суб’єкта господарювання.

Внутрiшня логiстика спрямована на координацiю й удосконалювання господарської дiяльностi, пов’язаної з управлiнням потоковими процесами в межах пiдприємства або корпоративної групи пiдприємств.

В економiчнiй лiтературi найбiльш розповсюдженим принципом структуризацiї логiстики є характер господарської дiяльностi. Вiдповiдно до цього принципу видiляють такi види логiстики: закупiвельну, виробничу, розподiльчу, транспортну, iнформацiйну i т. д. Однак, на наш погляд, в цьому випадку коректнiше вести мову не про види логiстики, а про її функцiональнi областi. Зазначенi сфери застосування логiстики будуть розглянутi нами докладнiше в наступних роздiлах.

Поняття логiстичної системи є одним iз базових понять логiстики. Існують рiзнi системи, якi забезпечують функцiонування економiчного механiзму. В цiй множинi необхiдно розрiзняти саме логiстичнi системи з метою їх аналiзу та удосконалення.

Поняття логiстичної системи є похiдним вiд загального поняття “система”. Тому надамо спочатку визначення загального поняття системи, а потiм з’ясуємо, якi системи вiдносяться до класу логiстичних.

В Енциклопедичному словнику наведено наступне визначення поняття “система”: “Система (вiд грецької мови – цiле, складене iз частин; сполучення ) – це множина елементiв, якi знаходяться у вiдношеннях та зв’язках один з одним, утворюють визначену цiлiснiсть, єднiсть”.

Оскiльки одним з основних методологiчних принципiв логiстичної концепцiї є системний пiдхiд, то надамо йому характеристику.

Системний пiдхiд - це методологiя наукового пiзнання, в основi якої лежить розгляд об’єктiв як систем, що дозволяє побачити об’єкт дослiдження як комплекс взаємопов’язаних пiдсистем, об’єднаних спiльною метою, розкрити його iнтегративнi властивостi, а також внутрiшнi та зовнiшнi зв’язки. Системний пiдхiд передбачає послiдовний перехiд вiд загального до часткового, коли в основi розгляду лежить конкретна кiнцева мета, для досягнення якої створюється система. Вiдповiдно до методологiї системного пiдходу кожна система є iнтегрованим цiлим навiть тодi, коли вона складається з окремих розрiзнених пiдсистем.

Логiстичнi системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», бо складаються iз системоутворюючих елементiв, тiсно взаємопов’язаних i взаємозалежних мiж собою, якi мають впорядкованi звязки й утворюють певну структуру iз заздалегiдь заданими властивостями. Вiдрiзняються цi системи високим ступенем узгоджених вхiдних продуктивних сил з метою управлiння наскрiзними потоками.

Логiстична система (ЛС) - це адаптивна система зi зворотним зв’язком, яка виконує тi чи iншi логiстичнi функцiї (операцiї), складається iз пiдсистем i має розвинутi внутрiшньосистемнi зв’язки та зв’язки iз зовнiшнiм середовищем.

В якостi ЛС можна розглядати промислове пiдприємство, територiально-виробничий комплекс, торгiвельне пiдприємство тощо.

до виробничого процесу або особистому споживанню при заданому рiвнi логiстичних витрат.

Будь-яка логiстична система складається iз сукупностi елементiв, так званих ланок логiстичної системи, мiж якими встановленi певнi функцiональнi зв’язки i вiдношення. Внутрiшньо системнi зв’язки є бiльш мiцними, нiж зв’язки iз зовнiшнiм середовищем. Зазвичай вони мають циклiчний характер, бо вiдображають послiдовнiсть передачi матерiального та iнформацiйного потокiв мiж ланками вiдповiдного логiстичного ланцюга.

Бiльшостi реально функцiонуючих на практицi логiстичних систем, як i бiльшостi систем, притаманнi такi властивостi.

- складнiсть - характеризується такими основними ознаками: наявнiсть великої кiлькостi елементiв (ланок), складний характер взаємодiї мiж окремими елементами, складнiсть функцiй, виконуваних системою, наявнiсть складно органiзованого управлiння, вплив на систему великої кiлькостi стохастичних факторiв зовнiшнього середовища;

- iєрархiчнiсть - пiдпорядкованiсть елементiв нижчого рiвня (порядку, рангу) елементам вищого рiвня у контекстi лiнiйного чи функцiонального логiстичного управлiння;

- цiлiснiсть - властивiсть системи виконувати задану цiльову функцiю, реалiзована тiльки логiстичною системою в цiлому, а не окремими її ланками або пiдсистемами. Логiстична система є цiлiсною сукупнiстю елементiв, що взаємодiють один з одним. Декомпозицiю логiстичних систем на елементи можна здiйснювати по-рiзному. На макрорiвнi при проходженнi матерiального потоку вiд одного пiдприємства до iншого в якостi елементiв можуть розглядатися самi цi пiдприємства та транспорт, що їх пов’язує. На мiкрорiвнi логiстична система може бути представлена у виглядi таких основних пiдсистем, як: закупiвля, планування та управлiння виробництвом, збут;

- рухливiсть - мiнливiсть параметрiв елементiв логiстичной системи пiд впливом зовнiшнього середовища, а також рiшень, прийнятих учасниками логiстичного ланцюга;

- унiкальнiсть, непередбачуванiсть i невизначенiсть поведiнки в конкретних умовах i пiд впливом зовнiшнього середовища;

- адаптивнiсть - здатнiсть логiстичної системи змiнювати свою структуру i вибирати варiанти поведiнки вiдповiдно до нових цiлей i пiд впливом зовнiшнього середовища;

- наявнiсть зв’язкiв – мiж елементами логiстичної системи є суттєвi зв’язки, якi визначають iнтеграцiйнi властивостi. В макрологiстичних системах основу мiж елементами складає угода. В мiкрологiстичних системах елементами пов’язанi всерединiвиробничими зв’язками;

- органiзацiя - зв’язки мiж елементами логiстичної системи визначеним чином упорядкованi, тобто логiстична система має органiзацiю;

- iнтеграцiйнi властивостi – логiстична система володiє iнтеграцiйними властивостями, якi не притаманнi нi одному iз елементiв окремо. Це здатнiсть доставити необхiдний товар в необхiдний час, в необхiдне мiсце, необхiдної якостi, з мiнiмальними витратами, а також здатнiсть адаптуватися до змiнних умов зовнiшнього середовища (змiна попиту на товар, непередбачений вихiд iз строю технiчних засобiв тощо). Інтеграцiйнi властивостi логiстичної системи дозволяють їй закупати матерiали, пропускати їх через свої виробничi потужностi i видавати їх у зовнiшнє середовище, досягаючи при цьому ранiше запланованих цiлей.

Логiстичну систему, яка здатна вiдповiсти на попит швидким постачанням необхiдного товару, можна порiвняти iз живим органiзмом, в якому в якостi мускулiв виступає пiдйомно-транспортна технiка, у якостi центральної нервової системи – мережа комп’ютерiв на робочих мiсцях учасникiв логiстичного процесу, якi органiзованi в єдину iнформацiйну систему. За розмiрами цей органiзм може займати територiю заводу або пiдприємство оптової торгiвлi, а може охоплювати регiон або виходити за межi держави. Вiн здатен адаптуватися, пристосовуватися до змiн зовнiшнього середовища, реагувати на них у тому ж темпi, в якому вони вiдбуваються.

Межi логiстичної системи визначаються циклом обiгу засобiв виробництва. Спочатку закуповуються засоби виробництва, якi у виглядi матерiального потоку надходять у логiстичну систему, складуються, обробляються, знову зберiгаються i потiм йдуть з логiстичної системи у споживання в обмiн на фiнансовi ресурси, що надходять у логiстичну систему. Видiлення меж логiстичної системи на базi циклу обiгу засобiв виробництва отримало назву принципу «сплати грошей - отримання грошей».

Логiстичнi системи класифiкуються за такими ознаками.

- макрологiстичнi;

- мiкрологiстичнi.

такi макрологiстичнi системи:

- нацiональнi (мiжрегiональнi);

- мiжнацiональнi.

Створення макрологiстичних систем обумовлене необхiднiстю забезпечити чiтку взаємодiю рiзногалузевих структур з метою полiпшення економiчного стану на глобальному рiвнi. Пiд час створення макрологiстичних систем особливу увагу придiляють взаємо погодженню iнтересiв кожного учасника незалежно вiд його ролi у створенiй системi.

Цiлi створення макрологiстичних систем можуть значною мiрою вiдрiзнятися вiд цiлей i критерiїв синтезу мiкрологiстичних систем. У бiльшостi випадкiв критерiй мiнiмуму загальних логiстичних витрат використовується i пiд час синтезу макрологiстичних систем. Однак найчастiше критерiї формування макрологiстичних систем визначаються екологiчними, соцiальними, вiйськовими, полiтичними та iншими цiлями. Наприклад, для полiпшення екологiчної ситуацiї в регiонi може бути створена макрологiстична система оптимiзацiї транспортних (вантажних) регiональних потокiв, що вирiшує задачi оптимiзацiї маршрутiв, розв’язання транспортних потокiв, переключення з одного виду транспорту на iнший. З погляду державних органiв управлiння, якi також можуть брати участь у створеннi макрологiстичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у полiпшеннi загальної економiчної ситуацiї в регiонi, країнi або мiж державами.

Таким чином, макрологiстична система є високо iнтегрованою iнфраструктурою економiки регiону, країни або групи країн.

Мiкрологiстична система охоплює внутрiшньовиробничу логiстичну сферу одного пiдприємства або групи пiдприємств, об’єднаних на корпоративних засадах. До мiкрологiстичної системи належать технологiчно пов’язанi виробництва, об’єднанi єдиною iнфраструктурою, якi працюють на єдиний економiчний результат. Мiкрологiстичну систему пiдприємства можна подати у виглядi основних пiдсистем: закупiвлi, виробництва i збуту.

Закупiвля - пiдсистема, яка забезпечує надходження матерiального потоку в логiстичну систему.

Планування та управлiння виробництвом - ця пiдсистема приймає матерiальний потiк вiд пiдсистеми закупiвель та управляє ним в процесi виконання рiзних технологiчних операцiй, якi перетворюють предмет працi в продукт працi.

Збут - пiдсистема, яка забезпечує вибуття матерiального потоку з логiстичної системи.

Інодi в економiчнiй лiтературi можна зустрiти думку, що мiкрологiстичнi системи є окремими ланками макрологiстичних систем. Однак це не завжди так. Виробничо-господарськi структури, якi входять у макрологiстичну систему i є юридично незалежними, можуть виконувати усi вимоги i функцiї даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнiшнього середовища. При цьому свою внутрiшньовиробничу i господарську дiяльнiсть вони можуть здiйснювати традицiйно.

З iншого боку, пiдприємство, яке функцiонує на основi логiстичної концепцiї, може не входити в макрологiстичну систему, тим бiльше якщо її немає. Воно будує свою дiяльнiсть як локальна мiкрологiстична система, що адаптується до динамiчного зовнiшнього середовища.

Залежно вiд виду логiстичних ланцюгiв логiстичнi системи подiляються на:

- гнучкi логiстичнi системи - системи, у яких доведення матерiального потоку до споживача здiйснюється як за прямими зв’язками, так i за участю посередникiв.

Логiстичнi ланцюги

а iнодi вживаються як синонiми.

Логiстичний канал - це частково впорядкована множина рiзних посередникiв, якi реалiзують доведення матерiального потоку вiд конкретного виробника до його споживачiв.

Множина є частково впорядкованою до тих пiр, поки не обрано конкретних учасникiв процесу просування матерiального потоку вiд постачальника до споживача. Пiсля цього логiстичний канал перетворюється в логiстичний ланцюг. Можливiсть вибору логiстичного каналу є суттєвим резервом пiдвищення ефективностi логiстичних процесiв.

Логiстичний ланцюг - це лiнiйно впорядкована множина учасникiв логiстичного процесу, якi здiйснюють логiстичнi операцiї iз доведення зовнiшнього матерiального потоку вiд однiєї логiстичної системи до iншої за умови виробничого споживання або до кiнцевого споживача за умови особистого невиробничого споживання.

Існує й iнша iнтерпретацiя логiстичного ланцюга, пiд яким розумiють сукупнiсть логiстичних операцiй, виконуваних послiдовно вiд моменту зародження до моменту згасання потоку товарiв, робiт, послуг на вiдповiдному споживчому ринку. Однак, на нашу думку, доцiльнiше за окремi ланки логiстичного ланцюга вважати пiдприємства, якi оберуть участь у процесах доведення товарiв, послуг та iнформацiї до кiнцевих споживачiв. Логiстичнi ланцюги протягують мiж логiстичними ланками щоб проiлюструвати органiзацiйну структуру логiстичних систем.

У найпростiшому випадку, коли логiстична система характеризується як система з прямими зв’язками, логiстичний ланцюг складається iз постачальника та споживача. У складнiших випадках за умови функцiонування ешелонних систем даний ланцюг може мати древовидну структуру або вигляд орiєнтованого графа iз циклами (гнучка логiстична система).

На рис. 2. 2 наведено приклад простого логiстичного ланцюга прямого збуту, який включає такi ланки логiстичної системи (ЛЛС): фiрму-виробника готової продукцiї (ГП), споживача (покупця) i логiстичного посередника, який доставляє товару покупцю.

>Перевiзник -----> Споживач Покупець

У цiлому, у логiстичному ланцюзi, тобто в ланцюзi, яким проходять матерiальний та iнформацiйний потоки вiд постачальника до споживача, видiляють такi головнi ланки:

- зберiгання продукцiї та сировини;

- розподiл, включаючи вiдправлення товарiв зi складу готової продукцiї;

У реальних умовах господарювання iснує велика кiлькiсть логiстичних посередникiв, широкий асортимент матерiальних ресурсiв, якi використовуються у виробництвi товарiв, i розгалуженi розподiльчi мережi. Як наслiдок можуть формуватися складнi логiстичнi ланцюги взаємоповязаних ланок, якi поєднують кiлька логiстичних ланцюгiв, так званi логiстичнi мережi.

Стадiї розвитку логiстичних систем

В практичнiй дiяльностi системи логiстики рiзних виробничих об?єднань знаходяться на рiзних стадiях розвитку. Існують окремi стадiї, через якi функцiї логiстики обов?язково повиннi пройти, перш нiж вони досягнуть високого рiвня розвитку.

Сьогоднi видiляють чотири послiдовнi стадiї розвитку логiстичних систем (рис. 2. 3).

Перша стадiя розвитку логiстики має такi характернi риси. Пiдприємства працюють на основi виконання смiнно-добових планових завдань, форма управлiння логiстикою найменш удосконалена. Сфера дiй логiстичної системи пов?язана тiльки з органiзацiєю збереження готової продукцiї та її транспортуванням.

Система дiє за принципом безпосереднього реагування на щоденнi коливання попиту та проблеми в процесi розподiлення продукцiї. Робота системи логiстики на цiй стадiї її розвитку на пiдприємствi оцiнюється величиною частки витрат на транспортування i iншi операцiї по розподiленню продукцiї в загальнiй сумi прибутку вiд продажу.

Для другої стадiї розвитку логiстики характерним є управлiння потоком виробляємих пiдприємством товарiв вiд останнього пункту виробничої лiнiї до кiнцевого споживача. Контроль системи логiстики розповсюджується на такi функцiї: обслуговування замовника, обробка замовлень, збереження готової продукцiї на пiдприємствi, управлiння запасами готової продукцiї, перспективне планування роботи системи логiстики. Для виконання цих завдань використовуються комп?ютери, однак вiдповiднi iнформацiйнi системи не вiдрiзняються, як правило, високою складнiстю.

Системи логiстики третього рiвня контролюють логiстичнi операцiї вiд закупiвлi сировини до обслуговування кiнцевого споживача продукцiї. Додатковими функцiями таких систем є: доставка сировини на пiдприємство, прогнозування збуту, виробниче планування, добування або закупiвля сировини, управлiння запасами сировини або незавершеного виробництва, проектування систем логiстики. Єдина сфера, яка на цiй стадiї не контролюється логiст-менеджером, - це повсякденне управлiння пiдприємством. Робота системи оцiнюється шляхом порiвняння зi стандартом якостi обслуговування. При цьому пiдприємтсва намагаються пiдвищити продуктивнiсть системи, а не знизити витрати, що характерно для другої стадiї розвитку логiстики. Управлiння здiйснюється не за принципом безпосереднього реагування, а засновано на плануваннi запереджуючого впливу.

Сфера дiй в логiстичних системах четвертої стадiї подiбна третiй за винятком того, що тут iнтегруються процеси планування та контролю операцiй логiстики з операцiями маркетинга, збуту, виробництва i фiнансiв. Така iнтеграцiя сприяє тому, що пов?язуються часом протилежнi цiлi рiзних пiдроздiлiв пiдприємства. Управлiння системою здiйснюється на основi тривалого планування. Робота системи при цьому оцiнюється з урахуванням вимог мiжнародних стандартiв. Пiдприємства здiйснюють свою дiяльнiсть, як правило, не тальки на нацiональному або регiональному рiвнi, але й на глобальному. Вони виробляють продукцiю для свiтового ринку i управляють часткою свiтових систем виробництва та розподiлення, враховуючи оптимiзацiю витрат та задоволення потреб замовникiв.

об’єднання пiдприємств, новий режим управлiння, полiтичнi iнiцiативи). Перехiд на бiльш високий рiвень може проходити рiзними темпами: статистичнi данi доводять, що послiдовний перехiд вiд однiєї стадiї до iншої може бути протягом вiд шести мiсяцiв до двох рокiв; перехiд вiд першої стадiї до четвертої займає десь 20 рокiв. Але сьогоднi надається оптимiстичний прогноз, який очiкує скорочення термiну переходу до 10 рокiв у зв’язку з мiжнародною конкуренцiєю i можливiстю використання досвiду тих пiдприємств, якi вже пройшли цей шлях.

Пiдприємства з рiзним рiвнем розвитку логiстики значно вiдрiзняються за цiльовим спрямуванням iнвестицiй. Як правило, на першому рiвнi розвитку крупнi капiтальнi вклади спрямовуються на те, щоб нейтралiзувати негативний вплив, а на бiльш високому рiвнi – на формування логiстичної iнфраструктури.

В останнi роки в країнах з ринковою економiкою розвиток логiстики характеризується передаванням функцiй контролю над розподiленням готової продукцiї вiд виробничих фiрм до спецiалiзованих фiрм, тобто зовнiшнiм агентам. Така тенденцiя з’явилася спочатку в Захiднiй Європi та Японiї, а потiм в США. Очiкується, що розвиток цiєї тенденцiї змiнить органiзацiю роботи по перемiщенню продукцiї.

Логiстика за такою схемою (логiстика по контракту, логiстика з посередником, логiстика з третiм учасником) припускає залучення самостiйної оптової фiрми для виконання нею усiх або частини функцiй пiдприємства по розподiленню продукцiї, включаючи транспортування, збереження, управлiння запасами, обслуговування замовника та побудова iнформацiйних систем логiстики.

- вони мають такий досвiд роботи в сферi реалiзацiї послуг, якого не має на виробничому пiдприємствi;

- виробниче пiдприємство прагне знизити свої накладнi витрати i сконцентруватися на головних виробничих прибуткових функцiях.

Бiльшiсть iз iснуючих спецiалiзованих компанiй логiстики створилися шляхом вiдокремлення вiддiлiв логiстики вiд крупних корпорацiй. Інша їх частина виникла шляхом реорганiзацiї деяких транспортних компанiй, якi взяли на себе такi функцiї, як пакування, маркiрування, збирання, сортування, збереження, управлiння запасами, стратегiчне планування розподiлення продукцiї.

фiрм використовує консультацiйнi вiддiли для одержання дiагнозу стану логiстики на пiдприємствi. Вони виконують також дослiдження в галузi логiстики, розробляють пропозицiї по її вдосконаленню, проводять заняття по вивченню проблем логiстики, переймають досвiд iнших фiрм.

Питаннями генерацiї iдей, обмiну досвiдом i розробкою наукових та практичних пiдходiв до стратегiї i тактики логiстики в розвинутих країнах займаються нацiональнi i мiжнароднi спецiалiзованi товариства та асоцiацiї, якi об’єднують промисловi фiрми i науковi органiзацiї. Такого типу об’єднання мають свої дослiдницькi центри, в яких гарно поставлена методика аналiзу ситуацiй в промисловостi, консультативнi вiддiли, банки iнформацiї, навчальнi центри i т. д. Зараз тiльки в Європi налiчується бiльш 20 нацiональних асоцiацiй, якi є членами Європейської асоцiацiї логiстики.

Розвиток логiстичних систем здiйснюється у взаємозв’язку з еволюцiєю концепцiї логiстики та її принципiв, якi формувалися в країнах з ринковою економiкою протягом тривалого часу.

Матерiальний потiк i його характеристики

виробами – починаючи вiд первинного джерела сировини до кiнцевого споживача.

Матерiальнi потоки можуть протiкати мiж рiзними пiдприємствами або всерединi одного пiдприємства. Перш нiж формулювати визначення матерiального потоку, розглянемо приклад матерiального потоку, що вiдбувається всерединi складу пiдприємства оптової торгiвлi.

Товар, який поступає в робочий час пiсля вивантаження може бути спрямований безпосередньо на збереження, а може потрапити на дiльницю збереження пiсля того, як попередньо пройде приймання. У вихiднi днi вантаж, який надiйшов до складу, розмiщують в приймальнiй експедицiї, звiдки в перший же робочий день передають на склад. Увесь товар, який поступив на склад, кiнець кiнцем, зосереджується на дiльницi збереження.

Шляхи руху вантажу на дiльницю навантаження також можуть бути рiзними. На рис. 3. 1 зображено чотири варiанти:

- дiльниця збереження – дiльниця навантаження;

- дiльниця збереження – вiдправна експедицiя – дiльниця навантаження;

- дiльниця збереження – дiльниця комплектування – вiдправна експедицiя – дiльниця навантаження;

Таким чином, можна стверджувати, що принципова вiдмiннiсть логiстичного пiдходу вiд передуючого йому управлiння рухом матерiальних ресурсiв полягає в тому, що якщо ранiше об’єктом управлiння було певне скупчення окремих матерiальних об’єктiв, то за логiстичного пiдходу основним об’єктом став потiк, тобто множина об’єктiв, що сприймаються як єдине цiле.

Головними категорiями логiстики є потiк i запас, якi взаємопов’язанi.

Потiк - це сукупнiсть об’єктiв, що сприймаються як єдине цiле. Вона iснує як процес на деякому часовому iнтервалi i вимiрюється в абсолютних одиницях за певний перiод часу.

Поняття матерiального потоку узагальнює безперервнiсть змiни i перемiщення продуктiв працi в сферi обiгу i виробництва.

Матерiальний потiк - це сукупнiсть товарно-матерiальних цiнностей, якi розглядаються на часовому iнтервалi в процесi застосування до них рiзних логiстичних операцiй.

Матерiальнi потоки можуть протiкати як усерединi одного пiдприємства, так i мiж рiзними пiдприємствами. При цьому кожному матерiальному потоку вiдповiдає деякий iнформацiйний потiк, який у тимчасовому i просторовому аспектах може не збiгатися з матерiальним.

утворюють матерiальнi запаси.

Форма iснування матерiального потоку обумовлена самим визначенням i проявляється в матерiально-речовинних утвореннях, якi можуть змiнюватися залежно вiд етапу просування. Так, щодо пiдприємства матерiальний потiк на етапi забезпечення виробничих процесiв матерiальними ресурсами постає у виглядi потоку сировини, комплектуючих, допомiжних матерiалiв. На етапi виробництва-у виглядi напiвфабрикатiв. На етапi розподiлу i збуту-у виглядi готової продукцiї, запасних частин для продукцiї, яку використовують споживачi й т. д.

Сукупнiсть ресурсiв одного найменування, якi знаходяться протягом всього шляху вiд конкретного джерела виробництва до моменту споживання, утворює елементарний матерiальний потiк. Множина елементарних потокiв, що формуються на пiдприємствi, складає iнтегральний (загальний) матерiальний потiк, який забезпечує нормальне функцiонування пiдприємства.

На них прямий вплив здiйснюють обсяг (маса), час i форми постачань.

Наприклад, пiд час транзитного постачання пiдприємству великих обсягiв сировини або продукцiї матерiальний потiк може мати велику потужнiсть, але через довготривалу перiодичнiсть напруга логiстичного ланцюга може бути невеликою. І, навпаки, пiд час органiзацiї постачань за методом “точно у термiн” обсяги перемiщуваних вантажiв можуть бути невеликими, але самi постачання дуже частими, що робить даний логiстичний ланцюг i вiдповiдно матерiальний потiк дуже напруженим.

рiвня механiзацiї й автоматизацiї робiт та iн. Велике значення має також вид продукцiї, її призначення. Якщо її використовують на пiдприємствах сфери виробництва, то матерiальнi потоки будуть, як правило, бiльш потужними за обсягом, але менш напруженими за формою постачань. Інша ситуацiя спостерiгається пiд час управлiння матерiальними потоками, якi за змiстом складаються з продукцiї споживчого призначення. У даному випадку вiдносно частi постачання порiвняно великiй кiлькостi споживачiв роблять канал матерiального потоку менш потужним, але бiльш напруженим.

Впливає на потужнiсть i напруженiсть матерiальних потокiв також вид транспортних засобiв, вiдстань транспортування та iншi фактори.

Таким чином, напруженiсть матерiального потоку - це iнтенсивнiсть перемiщення матерiальних ресурсiв, напiвфабрикатiв i готової продукцiї, а потужнiсть матерiального потоку - це обсяги продукцiї, якi перемiщуються за одиницю часу. Тому потiк має розмiрнiсть “обсяг/одиниця часу”, тобто є дробом, у чисельнику якого мiститься одиниця вимiру вантажу (штуки, тонни, i т. д.), а в знаменнику-одиниця вимiру часу (доба, мiсяць, рiк i т. д.).

Показники потужностi та напруженостi матерiальних потокiв прямо залежать вiд стану iнфраструктури суб’єкта господарювання, обраної логiстичної системи з управлiння процесами виробництва i обiгу, вiд стратегiї пiдприємства i т. д.

Крiм перерахованих, матерiальнi потоки можна охарактеризувати такими ознаками: номенклатурою продукцiї, початковими, кiнцевими i промiжними пунктами, наявнiстю i величиною запасiв у цих пунктах, способом перемiщення.

Розмiрнiсть матерiального потоку являє собою дрiб, в чисельнику якої вказана одиниця вимiру вантажу (штуки, тони i т. д.), а в знаменнику – одиниця вимiру часу (доби, мiсяць, рiк i т. д. – наприклад, тон / добу).

При здiйсненнi деяких логiстичних операцiй матерiальний потiк може бути розглянутий для заданого моменту часу. Тодi вiн перетворюється в матерiальний запас. Наприклад, операцiя транспортування вантажу залiзничним транспортом. В той момент, коли вантаж знаходиться у шляху, вiн є матерiальним запасом, так званим “запасом у шляху”.

Вивчення матерiальних потокiв є основою для оптимiзацiї технологiчних процесiв виробництва, матерiально-технiчного забезпечення, транспортування i збуту продукцiї, рацiоналiзацiї документообiгу, проектування виробничих, складських i допомiжних примiщень, створення високоефективної комунiкацiйної iнфраструктури та органiзацiйних структур управлiння.

Матерiальнi потоки визначенi як вантажi, що розглядаються в процесi додавання до них рiзних логiстичних операцiй. Значна рiзноманiтнiсть вантажiв i логiстичних операцiй ускладнює вивчення i управлiння матерiальними потоками. Вирiшуючи конкретну задачу, необхiдно чiтко визначити, якi саме потоки дослiджуються.

Найважливiшими ознаками класифiкацiї матерiальних потокiв є такi:

По вiдношенню до логiстичної системи:

а) зовнiшнiй - це потiк, який протiкає в зовнiшньому щодо даної логiстичної системи середовищi. Цю категорiю складають не будь-якi вантажi, що пересуваються поза пiдприємством, а лише тi, до органiзацiї яких пiдприємство причетне;

б) внутрiшнiй - це потiк, що протiкає у внутрiшньому середовищi вiдносно даної логiстичної системи.

а) вхiдний - це зовнiшнiй потiк, який надходить у логiстичну систему iз зовнiшнього середовища. В нашому прикладi вiн визначається сумою величин матерiальних потокiв на операцiях розвантаження;

б) вихiдний - це потiк, який виходить з логiстичної системи i надходить у зовнiшнє для неї середовище. Для пiдприємства оптової торгiвлi його можна визначити, поєднавши матерiальнi потоки, якi мають мiсце при виконаннi операцiй навантаження рiзних видiв транспортних засобiв.

За умови збереження на пiдприємствi запасiв на одному рiвнi вхiдний матерiальний потiк буде дорiвнювати вихiдному.

Вхiднi або вихiднi матерiальнi потоки є формою реалiзацiї циклiчних зв’язкiв, тобто зв’язкiв, у яких вихiд з однiєї мiкрологiстичної системи одночасно є входом в iншу i навпаки. Такi циклiчнi зв’язки мають найважливiше значення у процесi адаптацiї системи до динамiки зовнiшнього середовища.

За ритмiчнiстю:

а) неперервнi - на конвеєрних або автоматизованих лiнiях у процесi виробництва, транспортування матерiальних ресурсiв трубопроводом i т. д.

б) дискретнi - органiзацiя забезпечення потреб у формi складських i транзитних постачань, подача на робочi мiсця матерiальних ресурсiв за умови дрiбносерiйного i середньо серiйного виробництва, регулярне вiдвантаження готової продукцiї постiйним контрагентам i т. д.

в) блiц – потоки - це разовi постачання, подача на робочi мiсця рiдковживаних предметiв i засобiв працi.

Залежно вiд предмета вивчення:

а) продуктовi - об’єктом вивчення (аналiзу, планування) яких є перемiщення конкретних продуктiв i засобiв працi.

б) операцiйнi - потоки матерiальних ресурсiв щодо конкретних логiстичних операцiй.

в) дiлянковi - сукупнi потоки, якi розглядаються на окремiй дiлянцi логiстичної системи. Основою для їх розрахунку є операцiйнi логiстичнi потоки.

г) системнi потоки - матерiальнi потоки, якi циркулюють в цiлому у логiстичнiй системi, їх параметри визначаються як сума дiлянкових матерiальних потокiв.

За натурально-речовинним складом:

а) одно асортиментнi;

б) багато асортиментнi.

i бакалiєю, буде суттєво вiдрiзнятися вiд логiстичного процесу на ринку, який працює з одним найменуванням вантажу.

За кiлькiсною ознакою:

а) масовi – потоки, що виникають в процесi транспортування не одним транспортним засобом, а їх групою;

б) крупнi – декiлька залiзничних вагонiв, автомашин;

в) середнi – займають промiжок мiж крупними i мiлкими. До них вiдносяться потоки, якi утворюють вантажi, що поступають окремими вагонами або автомобiлями;

г) мiлкi – утворюють кiлькiсть вантажiв, якi не дозволяють повнiстю використати вантажопiдйомнiсть транспортного засобу i потребують при перевезеннi сумiсництва з iншими, попутними вантажами.

а) тяжкi – потоки, що забезпечують повне використання вантажопiдйомностi транспортних засобiв, потребують меншого складського об’єму. Тяжкi потоки утворюють вантажi, у яких маса одного мiсця перевищує 1 тону (при перевезеннях водним транспортом) i 0,5 тон (при перевезеннях залiзничним транспортом, наприклад, транспортування металу);

б) легкi – представленi вантажами, якi не дозволяють повнiстю використовувати вантажопiдйомнiсть транспорту. Одна тонна вантажу легкого потоку займає обсяг бiльше 2м3 – наприклад, та бачнi вироби в процесi транспортування утворюють такi потоки.

За ступенем сумiсностi утворюючих потiк вантажiв:

а) сумiснi;

б) несумiснi.

Ця ознака враховується в основному при транспортуваннi, збереженнi i вантажопереробцi продовольчих товарiв.

За консистенцiєю вантажiв:

а) насипнi – це вантажi, якi перевозяться без тари (наприклад, зерно). Головна їх ознака – сипучiсть. Можуть перевозитися в спецiальних транспортних засобах: вагонах бункерного типу, вiдкритих вагонах, на платформах, в контейнерах, в автомашинах;

б) наваловi вантажi – як правило, це вантажi мiнерального походження (сiль, вугiлля, руда, пiсок i т. д.). перевозяться без тари, деякi з них можуть змерзатися, злежуватися, спiкатися. Також мають ознаку – сипучiсть;

в) тарно-штучнi – вантажi, що мають рiзнi фiзико-хiмiчнi властивостi, питому вагу, об’єм. Це можуть бути вантажi в контейнерах, ящиках, мiшках, вантажi без тари, длiномiрнi i i негабаритнi вантажi;

г) наливнi – вантажi, що перевозяться наливом в цистернах або наливних судах. Логiстичнi операцiї з наливними вантажами, наприклад, перевантаження, збереження i iншi, виконуються за допомогою спецiальних технiчних засобiв.

- найменування матерiальних ресурсiв;

- початкова точка (вибiр постачальника);

- кiнцева точка (вибiр споживача);

- час (в якi строки потрiбно виконати замовлення i доставити продукцiю).

Завдання логiстики полягає у тому, щоб органiзувати процеси перемiщення, якi у сукупностi були б оптимальними для даної сфери i логiстичної системи в цiлому.

Логiстичнi операцiї

Як було вже зазначено, матерiальний потiк утворюється в результатi сукупностi дiй з матерiальними об’єктами. Цi дiї називають логiстичними операцiями. Однак поняття логiстичної операцiї не обмежує дiями лише з матерiальними потоками.

Для управлiння матерiальним потоком необхiдно приймати, обробляти i передавати iнформацiю, яка вiдповiдає цьому потоку. Виконуванi при цьому дiї також належать до логiстичних операцiй.

який зiбраний iз пиломатерiалiв i дрiвiсно-стружечних плит. Первинною сировиною для даного виробу слугує дерево, яке необхiдно виростити, спилити, перемiстити до мiст обробки, перетворити в кiнцевий вирiб i доставити покупцю. Вся сукупнiсть операцiй при цьому може бути подiлена на двi великi групи – технологiчнi операцiї по виробництву матерiальних благ i логiстичнi операцiї.

Що стосується технологiчних операцiй, то вони являють собою операцiї, в ходi яких вiдбувається якiсне перетворення предмету працi: рубка лiсу (з метою одержання древесiни), подовжнє розпилення колоди, пресування стружки, виготовлення деталей меблi, їх вiддiлка i кiнцеве збирання письмового столу.

Логiстичнi операцiї, до яких слiд вiднести всi iншi операцiї, якi забезпечують наявнiсть потрiбного предмету або продукту працi в необхiднiй кiлькостi, в необхiдному мiсцi, в необхiдний час. Перерахуємо деякi з них: вивезення i сплав колоди iз мiст заготовлення лiсу, їх доставка на пiдприємство деревообробної промисловостi, навантаження, розвантаження, складування на збереження, подача до виробничих цехiв, вивезення готових напiвфабрикатiв i кiнцевих виробiв, збереження i доставка кiнцевому споживачу.

Логiстичнi операцiї, таким чином, це будь-якi операцiї, якi здiйснюються з вiщовими предметами i продуктами працi в сферах виробництва i обiгу, за виключенням технологiчних операцiй по виробництву матерiальних благ.

До логiстичних вiдносять також операцiї по обробцi, збереженню i передаванню вiдповiдної iнформацiї.

Логiстична операцiя - це вiдокремлена сукупнiсть дiй з реалiзацiї логiстичних функцiй, спрямована на перетворення матерiального i/або iнформацiйного потоку.

До логiстичних операцiй з матерiальним потоком можна вiднести навантаження, транспортування, розвантаження, комплектування, складування, пакування i iншi операцiї. Логiстичнi операцiї з iнформацiйним потоком – це, як вже вiдзначалося, збирання, обробка i передавання iнформацiї, яка вiдповiдає матерiальному потоку. Слiд вiдзначити, що витрати на виконання логiстичних операцiй з iнформацiйними потоками складають суттєву частину логiстичних витрат.

Виконання логiстичних операцiй з матерiальним потоком, який надходить до логiстичної системи або покидає її, вiдрiзняється вiд виконання цих же операцiй всерединi логiстичної системи. Це визначається переходом права власностi на товар i переходом страхових ризикiв з однiєї юридичної особи на iншу.

За природою потоку:

- складування;

- транспортування;

- комплектацiя;

- завантаження;

- розвантаження;

- внутрiшнi перемiщення сировини та матерiалiв пiд час реалiзацiї логiстичних функцiй виробництва;

- упакування вантажу;

- укрупнення вантажних одиниць;

- зберiгання.

б) логiстичнi операцiї з iнформацiйним потоком:

- збiр iнформацiї;

По вiдношенню до логiстичної системи:

На зовнiшнi логiстичнi операцiї випадковi змiннi впливають бiльшою мiрою, нiж внутрiшнi.

За характером виконання робiт:

а) операцiї з доданою вартiстю, якi змiнюють споживчi властивостi товарiв (розкрiй, розфасовка, сушiння i т. д.);

б) операцiї без доданої вартостi (зберiгання товарiв).

За переходом права власностi на товар:

а) одностороннi - операцiї, не пов’язанi з переходом права власностi на продукцiю i страхових ризикiв, виконуються всерединi логiстичної системи;

До логiстичних операцiй можна також зарахувати такi, як прогнозування, контроль, оперативне управлiння.

Зазначенi логiстичнi операцiї є прямими. Однак у логiстицi окрiм прямих операцiй видiляють i зворотнi логiстичнi операцiї. Цей тип операцiй передбачає перемiщення матерiального потоку та iнформацiї в напрямку, протилежному до вихiдного. Тут варто зазначити, що якщо товари виробничо-технiчного i споживчого призначення повертаються вiд споживача до постачальника, то вони не обов’язково проходять тим же логiстичним ланцюгом, яким вони доставлялися вiд постачальника до споживача. Найбiльш розповсюдженими прикладами реалiзацiї зворотної логiстичної операцiї є: повернення торговим посередником своєму постачальнику товару, термiн реалiзацiї якого вичерпано, повернення покупцем торговому посереднику дефектного товару, повернення тари споживачем постачальнику i т. п.

Укрупнена група логiстичних операцiй, спрямованих на реалiзацiю мети логiстичної системи, називається логiстичною функцiєю. До основних логiстичних функцiй належать:

- постачання;

- виробництво;

- збут.

управлiння запасами, складування, iнформацiйно-компютерну пiдтримку, пiдтримку стандартiв обслуговування споживачiв та iн.

Збут Координацiя з планом маркетингу, прогнозування попиту, сервiс, оперативно-календарне планування, транспортування готової продукцiї, управлiння запасами готової продукцiї, оброблення замовлень клiєнтури, складування готової продукцiї, завантажувально-розвантажувальнi i транспортно-складськi роботи з готовою продукцiєю, постачання готової продукцiї, облiк запасiв готової продукцiї

Виробництво Координацiя з планом фiзичного розподiлу, оперативно-календарне планування перемiщення незавершеного виробництва, внутрiшньозаводськi перемiщення матерiалiв, завантажувально-розвантажувальнi й транспортно-складськi роботи з незавершеним виробництвом, оперативне забезпечення виробничих пiдроздiлiв сировиною, матерiалами, напiвфабрикатами, комплектуючими виробами, складування незавершеного виробництва, облiк незавершеного виробництва

Постачання Координацiя з оперативно-календарним планом виробництва, вибiр i проведення переговорiв з постачальниками, планування потреб у матерiалах, складання оперативно-календарного плану постачання, транспортування сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, комплектуючих виробiв, складування виробничих запасiв, завантажувально-розвантажувальнi й транспортно-складськi роботи з предметами постачання

Сутнiсть i завдання закупiвельної логiстики

Як будь яка економiчна система, логiстична система має свою структуру i змiст, що особливо яскраво виявляються на рiвнi мiкрологiстики. Незважаючи на комплекснiсть та єдину цiлiснiсть множини рiзнорiдних складових, логiстична система, проте, може бути умовно роздiлена на певнi функцiональнi областi: закупiвельну, виробничу, розподiльчу, транспортну та iнформацiйну. При цьому транспортна логiстика, власне кажучи, є складовою частиною перших трьох, однак iнодi фахiвцi, щоб пiдкреслити важливiсть i складнiсть процесiв транспортування матерiальних ресурсiв, поєднують цi процеси та їх вивчення в особливий роздiл.

Оскiльки завдання логiстики полягає в комплексному управлiннi наскрiзним матерiальним потоком, аналiз формування та подальшого перемiщення потоку матерiальних ресурсiв почнемо зi сфери постачання.

Пiдсистема закупiвель органiзує вхiд матерiального потоку в логiстичну систему. Логiстика на цьому етапi називається закупiвельною, однак у лiтературi часто можна зустрiти й iншi назви-заготiвельна логiстика або логiстика постачання.

У цьому роздiлi дослiджується закупiвельна логiстика виробничого пiдприємства, яке виготовляє деяку продукцiю i для свого виробничого процесу має потребу у певнiй сировинi, матерiалах, комплектуючих виробах.

Метою закупiвельної логiстики є адекватне i повне задоволення потреб виробництва в матерiалах з максимально можливою економiчною ефективнiстю.

i потенцiйного попиту.

В умовах функцiонування логiстичної системи на пiдприємствi необхiдно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунки всiх параметрiв виробничо-господарської дiяльностi потрiбно вести нiби в зворотному напрямку. В цiлому закупiвельна логiстика є неначе похiдною вiд моделi виробничої логiстики.

Таким чином, розрахунок потреби у закупiвлi здiйснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто вiд кiнцевої продукцiї до вхiдних сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв. Якщо на вхiд виробничого процесу подаються вхiднi матерiали або iншi продукти, якi протягом процесу переробляються i на виходi перетворюються в готову продукцiю, то потiк iнформацiї та потреби виступає проти потоком щодо матерiальних потокiв: вiд збуту готової продукцiї до постачання матерiалiв та iнших придбаних товарiв виробничого споживання.

Однак принцип iнформацiйного протипотоку не означає, що збут i виробництво пасивно диктують свої умови постачанню. Постачання iстотно впливає на конкурентноздатнiсть продукцiї пiдприємства не тiльки шляхом скорочення витрат обiгу i своєчасностi виконання замовлень виробництва. Прямий вплив постачання здiйснює на якiсть продукцiї, а також на формування асортименту, оскiльки є безпосереднiм джерелом iнформацiї про ринок конкуруючих матерiалiв i можливостi постачальникiв.

Процес управлiння матерiальними потоками в закупiвельнiй логiстицi складається з двох основних частин:

- регулярний аналiз, вибiр i органiзацiя постачань матерiально-технiчних ресурсiв на пiдприємство, тобто управлiння постачаннями.

Управлiння запасами докладно буде розглянуто в наступних темах, у данiй темi зупинимося на проблемах, якi виникають пiд час управлiння постачаннями.

- Існує типовий набiр логiстичних активностей, пов’язаних з управлiнням закупiвлями, характеристику яких подано в таблицi 4. 1.

Перерахованi логiстичнi активностi в управлiннi закупiвлями повиннi бути об’єднанi єдиною полiтикою вiдносин з основними постачальниками матерiальних ресурсiв. Основними критерiями розробки логiстичної полiтики здiйснення закупiвель i формування загальної системи закупiвельної логiстики є:

- оптимальна перiодичнiсть (час) постачань;

Зупинимося детальнiше на найбiльш типових завданнях, якi розв’язуються у закупiвельнiй логiстицi.

Широкого розповсюдження в процесi управлiння постачанням набув метод, який ґрунтується на розв’язаннi в закупiвельнiй логiстицi так званого “завдання МОВ” (в англомовнiй лiтературi - Make-or-Buy Problem) – завдання “зробити або купити”.

засобiв працi (власний транспорт, склади, технiка, устаткування), так i з використання власних предметiв працi, тобто виготовлених самотужки заготовок, напiвфабрикатiв, комплектуючих виробiв. Альтернативнi рiшення-найманий транспорт, лiзинг устаткування, оренда складiв, а також закупiвля напiвфабрикатiв або комплектуючих виробiв.

Як правило, основним критерiєм оптимальностi пiд час розв’язання “завдання МОВ” є максимiзацiя прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рiшення необхiдно порiвнювати витрати на власне виробництво матерiалiв (деталей, виробiв) з витратами на їх закупiвлю.

У той же час практичнi розрахунки при вирiшеннi даного типу завдань ускладнюються тим, що потрiбно враховувати вплив великої кiлькостi факторiв, значення яких у заданому iнтервалi часу можуть iстотно коливатися (табл. 4. 2). Через неповний або нерiвний облiк факторiв впливу остаточне рiшення може бути неправильним, що призводить до вiдповiдних наслiдкiв.

Оскiльки рiшення про власне виробництво або постачання зi сторони мають комплексний характер, потрiбно ретельно зважити можливi альтернативи.

Фахiвцi висловлюють дiаметрально протилежнi рекомендацiї, як за максимальну вертикальну iнтеграцiю, тобто виробництво всiх комплектуючих виробiв власними зусиллями, так i проти неї. Високий ступiнь вертикальної iнтеграцiї знижує залежнiсть пiдприємства вiд коливання ринкової кон’юнктури, але не може призвести до зростання собiвартостi продукцiї i зниження її якостi. Разом з тим закупiвля бiльшої частини комплектуючих виробiв на сторонi означає перехiд до так званої викруткової технологiї, ставить пiдприємство у надмiрну залежнiсть вiд коливань кон’юнктури i призводить до втрати iмiджу.

ресурсiв (пiдроздiлами) фiрми. У деяких випадках, наприклад, якщо змiнюється асортимент виготовленої продукцiї, то може бути переглянутий склад внутрiшньо фiрмових споживачiв i (або) номенклатура матерiальних ресурсiв

Визначення й оцiнка вимог споживачiв Як тiльки внутрiшньо фiрмовi споживачi та номенклатура матерiальних ресурсiв визначенi, потрiбно встановити вимоги до розмiрiв, параметрiв постачань, плани i специфiкацiю на кожну позицiю номенклатури та певну номенклатурну групу матерiальних ресурсiв. Крiм того, потрiбно встановити вимоги користувачiв, якi визначають сервiс постачань

Рiшення “зробити або купити” Перш нiж визначити можливих постачальникiв, необхiдно вирiшити питання: чи не вигiднiше самiй фiрмi виробляти певнi види матерiальних ресурсiв (наприклад, компоненти для комплектацiї складних товарiв: автомобiлiв, комп’ютерiв i т. д.), нiж купувати в iнших. У цьому випадку для прийняття остаточного рiшення зазвичай оцiнюються вiдповiднi витрати i можливий рiвень якостi

Визначення типiв закупiвель На сьогоднi iснують три основних типiв органiзацiї закупiвель матерiальних ресурсiв залежно вiд тривалостi та складностi: сталi закупiвлi, модифiкованi закупiвлi (у яких змiнюється або постачальник, або параметри закуповуваних матерiальних ресурсiв), новi закупiвлi, викликанi потребами нового внутрiшньо фiрмового користувача

Аналiз поведiнки ринку Джерело матерiальних ресурсiв для фiрми (постачальник) може функцiонувати у рiзному ринковому середовищi i типовi ринку: монополiстичному, олiгополiстичному, високо конкурентному. Знання й аналiз ринку постачальникiв допомагають логiстичному персоналу фiрми визначити кiлькiсть можливих постачальникiв, позицiю на ринку, професiоналiзм та iншi фактори, що дозволяють правильно органiзувати закупiвлi

Ідентифiкацiя всiх можливих постачальникiв Включає визначення всiх можливих постачальникiв певного виду (номенклатури) матерiальних ресурсiв, якi можуть задовольнити вимоги внутрiшньо фiрмових користувачiв. Важливим моментом є включення у цей список тих фiрм-постачальникiв, послугами яких товаровиробник ранiше не користувався

Попередня оцiнка всiх можливих джерел Попередня оцiнка можливих джерел за купованих матерiальних ресурсiв полягає у порiвняннi пропонованої постачальниками якостi матерiальних ресурсiв i сервiсу з необхiдними внутрiшньо фiрмовим користувачам

Остаточна оцiнка i вибiр постачальника Пiсля зменшення кiлькостi можливих постачальникiв на етапi попереднього вiдбору тi, що залишилися, оцiнюються з погляду найкращого вдоволення потреб фiрми в матерiальних ресурсах конкретного виду. Для остаточного вибору постачальника використовується, як правило, багатокритерiальна оцiнка

Доставка матерiальних ресурсiв i супутнiй сервiс Включає для логiстичних активностей, пов’язаних з реалiзацiєю процесу постачань конкретної номенклатури матерiальних ресурсiв вiд постачальника фiрми-виробнику: оформлення договiрних вiдносин, передача прав власностi на матерiальнi ресурси, процедури замовлень, транспортування, переробка вантажу, зберiгання, складування i т. п. За певних обставин включає рiшення з органiзацiйної структури власних логiстичних каналiв просування матерiальних ресурсiв вiд обраного постачальника

Контроль i оцiнка виконання закупiвель Пiсля завершення процесу доставки потрiбно органiзувати вхiдний контроль якостi матерiальних ресурсiв (дана процедура для надiйних постачальникiв може бути вiдсутньою). Ефективнiсть управлiння закупiвлями оцiнюється завдяки безупинному контролю i аудиту виконання умов договорiв за термiнами, цiнами, параметрами постачань, якiстю матерiальних ресурсiв та сервiсу

Фактори, якi впливають на прийняття рiшення про власне виробництво або постачання зi сторони

Збут:

Асортиментна полiтика

Конкуренцiя

Дотримання термiнiв постачань

Виробництво:

Ноу-хау

Збереження робочих мiсць

Рiвень потужностей

Інвестицiйнi ризики

Законодавчi обмеження

Якiсть продукцiї

Залежнiсть вiд змiни розмiрiв заробiтної плати

Таким чином, рiшення про власне виробництво або постачання зi сторони залежить не тiльки вiд витрат. Рiшення на користь закупiвель комплектуючих i вiдповiдно проти власного виробництва може бути прийняте, якщо:

- потреба в комплектуючому виробi невелика;

- вiдсутнi адмiнiстративний або технiчний досвiд для виготовлення потрiбних виробiв.

Рiшення проти закупiвель i на користь власного виробництва приймається тодi, коли:

- потреба в комплектуючих виробах стабiльна i досить велика;

- необхiдно зберiгати комерцiйну таємницю в областi технологiї виробництва;

- комплектуючi вироби можуть бути виготовленi за iснуючих виробничих потужностей.

Вибiр постачальника

схожих матерiальних ресурсiв, але, головним чином тим, що постачальник повинен бути надiйним партнером пiдприємства в реалiзацiї його логiстичної стратегiї.

Перелiчимо та охарактеризуємо основнi етапи вирiшення цього завдання.

Пошук потенцiйних постачальникiв.

- оголошення конкурсу (тендера): проводиться, якщо передбачається закупити сировину, матерiали, комплектуючi на велику грошову суму або налагодити довгостроковi зв’язки мiж постачальником чи споживачем;

- вiдвiдування виставок i ярмаркiв;

- листування i особистi контакти з можливими постачальниками.

Внаслiдок комплексного пошуку формується перелiк потенцiйних постачальникiв матерiальних ресурсiв, згiдно якого проводиться подальша робота.

Складений перелiк потенцiйних постачальникiв аналiзується за спецiальними критерiями, якi дозволяють здiйснити вiдбiр прийнятних постачальникiв. Кiлькiсть таких критерiїв може складати кiлька десяткiв i не обмежується цiною та якiстю продукцiї, яку постачають. Крiм них, можна навести ще багато суттєвих критерiїв вибору постачальника, якi можуть бути не менш важливими для пiдприємства.

Критерiї оцiнки i вiдбору генераторiв матерiальних потокiв залежать вiд вимог споживаючої логiстичної системи i можуть бути рiзними:

- надiйнiсть постачання;

- вiддаленiсть постачальника вiд споживача;

- термiни виконання замовлень;

- можливiсть отримання знижки;

- частка постачальника у покриттi витрат;

- повнота асортименту;

- умови розподiлу ризикiв;

- наявнiсть сервiсного обслуговування;

- рекламна пiдтримка;

- репутацiя постачальника;

- фiнансове становище постачальника, його кредитоспроможнiсть та iн.

Пiдприємство визначає для себе найбiльш значимi критерiї залежно вiд специфiки своєї дiяльностi.

Внаслiдок аналiзу потенцiйних постачальникiв формується перелiк конкретних постачальникiв, з якими проводиться робота iз встановлення договiрних вiдносин. Список постачальникiв зазвичай складається за кожним конкретним видом матерiальних ресурсiв, якi постачаються.

Конкретнi результати за багатьма iз наведених позицiй досягаються як компромiс у процесi переговорiв i залежать вiд позицiй постачальника та покупця на ринку.

Оцiнка результатiв роботи з постачальниками.

вiдiбраними постачальниками. Для оцiнки вже вiдомих постачальникiв часто використовують методику ранжування, за допомогою якої розробляється спецiальна шкала оцiнок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника.

Оскiльки пiд час вибору постачальника вирiшується багатокритерiальна задача оптимiзацiї розв’язку з нерiвноцiнними критерiями, то необхiдно оцiнити i розставити їх за ступенем важливостi для пiдприємства. Щоб оцiнити значимiсть окремих критерiїв, за якими планується вибрати постачальника, обирають експертiв (це можуть бути керiвники пiдприємства або спецiалiсти iз постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно i таємно вiд iнших експертiв) встановити коефiцiєнт значимостi кожного критерiю в межах вiд 0 до 1 (можуть бути встановленi межi значень коефiцiєнтiв вiд 1 до 5, чи вiд1 до 10 i т. д.). Коефiцiєнти значимостi критерiїв, встановленi експертами, проставляють у таблицю визначеної форми (табл. 4. 3) i потiм в останньому стовпчику пiдраховують комплексну оцiнку як суму коефiцiєнтiв значимостi за кожним критерiєм.

За точнiшою методикою пiд час використання методу експертних оцiнок кожному експерту присвоюють свiй коефiцiєнт комплексностi ?i, i тодi формула для визначення комплексного коефiцiєнту значимостi критерiю набуває вигляду:

K=?ki?i

Де n – кiлькiсть експертiв;

ki – коефiцiєнт значимостi, встановлений для даного критерiю i-м експертом;

Приклад застосування методу експертних оцiнок для ранжування критерiїв оцiнки постачальникiв

Критерiй

Оцiнка значимостi окремими експертами

Комплексна оцiнка значимостi

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

6

7

0,1

0,4

0,2

0,3

0,1

0,6

0,1

0,3

0,4

0,1

0,1

0,3

0,4

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,1

0,4

0,2

0,1

0,4

0,2

0,4

0,2

0,3

0,3

0,1

0,2

0,4

0,1

0,9

1,9

1,0

0,8

1,2

1,8

1,1

Приклад

У таблицi 4. 4 наведено приклад розрахунку рейтингу одного з постачальникiв пiдприємства. Значимiсть окремих критерiїв встановлена експертним методом спiвробiтниками служби постачання. На основi попередньої iсторiї роботи з даним постачальником виставляється оцiнка за кожним критерiєм (за десятибальною шкалою), пiсля чого шляхом множення отриманих оцiнок на значимiсть вiдповiдних критерiїв i наступного додавання отриманих результатiв розраховується рейтинг постачальника.

Розраховуючи рейтинг для рiзних постачальникiв i порiвнюючи отриманнi знання, визначають найкращого партнера. Якщо рейтинг джерела постачання нижчий вiд припустимої величини, то договiр постачання за рiшенням вiдповiдальних осiб може бути розiрваний навiть за умови iнiцiювання санкцiй.

У розглянутому прикладi найвищий рейтинг постачальника свiдчить про його перевагу. Однак для розрахунку рейтингу може використовуватися й iнша система оцiнок, за якої бiльш високий рейтинг свiдчить про вищий рiвень негативних якостей постачальника. У цьому випадку перевагу слiд вiддати тому постачальнику, який має найнижчий рейтинг. Для аналiзу постачальникiв, з якими пiдприємство вже спiвпрацює, можна також використовувати АВС-аналiз, який якщо широко розповсюджений у логiстицi.

Таблиця 4. 4

Критерiй вибору постачальника

Значимiсть критерiю

Оцiнка постачальника за даним критерiєм

Добуток значимостi критерiю на оцiнку

1. Цiна

0,25

8

2,0

2. Якiсть

товару

0,2

7

1,4

0,15

5

0,75

4. Умови

0,15

6

0,9

5. Повнота асортименту

0,1

10

1

6. Вiддаленiсть постачальника

0,1

9

0,9

7. Сервiсне обслуговування

0,05

4

0,2

Разом

1,00

-

7,15

В основi використання цього методу щодо аналiзу постачальникiв лежить припущення, що не всi постачальники характеризуються однаковим впливом на ефективнiсть, через що доцiльно iнтенсивнiше займатися постачальниками, якi мають великий обiг.

Класифiкацiя постачальникiв за методом АВС здiйснюється за такою схемою:

1. Добирається iнформацiя про рiчний обiг кожного постачальника.

2. Розмiри обiгiв записуються за спадною послiдовностi.

3. Розраховується частка обiгу кожного постачальника у вiдсотках вiд загального обiгу.

4. Знаходяться акумульованi значення обiгу постачальникiв у вiдсотках.

Як правило, розрiзняють три групи постачальникiв. А-постачальники-тi, з якими пiдприємство здiйснює приблизно 75% обiгу, такий обiг дають приблизно 5% постачальникiв. В-постачальники (20%) дають, як правило, 20% обiгу. Для С-постачальникiв (75%) обiг становить приблизно 5%.

Припустимо, що пiдприємство працювало з десятьма постачальниками, данi про рiчний обiг з якими подано в табл. 4. 5.

Таблиця 4. 5

АВС – аналiз даних про постачальникiв

Постачальники

Обiг, тис. грн.

Частка у загальному обiгу, %

Обiг кумулятивний, %

Група

1

2300

41,8

41,8

А

2

1845

33,6

75,4

3

510

9,3

84,7

В

4

345

6,3

91,0

5

260

4,7

95,7

6

90

1,6

97,3

С

7

75

1,4

98,7

8

45

0,8

99,5

9

23

0,4

99,9

10

7

0,1

100,0

Сума

5500

100,0

-

Проведений АВС- аналiз постачальникiв показує, що найбiльший внесок у формування загального обiгу (75,4%) робили всього два постачальники, якi й склали групу А. У групу В увiйшли три постачальники, на яких припадає 20, 3% сукупного обiгу. Іншi 4,3% обiгу забезпечували решта п’ять постачальникiв-група С.

На основi цього аналiзу можна зробити висновок про перевагу роботи з певними постачальниками для даного пiдприємства. Так, якщо витрати на заходи у сферi закупiвель потрiбно скоротити, то доцiльно придiлити увагу насамперед А-постачальникам, оскiльки бiльш iнтенсивна робота з ними може вплинути на загальний обiг пiдприємства.

АВС- класифiкацiя постачальникiв може бути проведена i в розрiзi товарiв, що закупляються. У цьому випадку також доцiльно займатися насамперед А-товарами, якщо витрати на заходи, пов’язанi iз закупiвлями, повиннi бути невеликими.

Для А-товарiв, якi закупляються, можна провести такi заходи: точнiший аналiз цiн закупiвель, детальний аналiз структури витрат, всеохоплюючий аналiз ринку, отримання декiлькох пропозицiй вiд постачальникiв, бiльш жорсткi переговори щодо закупiвельних цiн, ретельнiша пiдготовка замовлень на постачання регулярний контроль запасiв, точнiше визначення страхових запасiв i т. д.

В-товари – це такi товари, якi характеризуються середньо вартiсними величинами. Залежно вiд їх значення з ними варто працювати або як з А-товарами, або як iз С-товарами.

Через велику кiлькiсть i низьку вартiсть С-товарiв, якi закупляються, головна задача рацiоналiзацiї полягає у зниженнi витрат на оформлення замовлень i складування. З цiєю метою можна проводити такi заходи: спрощення оформлення замовлень, зведенi замовлення, застосування простих формулювань замовлень, телефоннi замовлення, спрощений складський облiк, великi партiї замовлень, спрощений контроль замовлень, встановлення бiльш високого рiвня страхових запасiв i т. д.

Концентрацiя зусиль на А-товарах чи А-постачальниках не повинна означати, що В-або С-товари чи постачальники залишаються зовсiм поза увагою. Однак їх економiчний вплив не буде настiльки вирiшальним, як для А- класу.

Вступаючи у господарськi зв’язки з невiдомим постачальником, пiдприємство певною мiрою ризикує. За умови неспроможностi або несумлiнностi постачальника у споживача можуть виникнути зриви у виконаннi виробничих програм або ж прямi фiнансовi втрати через це пiдприємства шукають рiзнi способи, якi дозволяють виявляти несумлiнних постачальникiв.

Вiтчизнянi пiдприємства пiд час вибору постачальника сьогоднi в основному покладаються на власну iнформацiю. При цьому на пiдприємствi, яке має велику кiлькiсть постачальникiв, може бути сформований список добре вiдомих партнерiв, яким можна довiряти. Затвердження договорiв з цими постачальниками, дозвiл попередньої оплати за постачання передбаченої продукцiї здiйснюється вiдповiдно до спрощеної схеми. Якщо ж прогнозується пiдписання договору з постачальником, вiдсутнiм у названому списку, то процедура затвердження i оплати ускладнюється проведенням необхiдних заходiв, якi забезпечують безпеку фiнансових та iнших iнтер

Визначення економiчного розмiру замовлення

В основi визначення партiї постачання в закупiвельнiй логiстицi використовують показник оптимального (економiчного) розмiру замовлення. Цей показник виражає потужнiсть матерiального потоку, спрямованого постачальником за замовленням споживача i, який забезпечує для останнього мiнiмальне замовлення суми двох логiстичних складових: транспортно-заготiвельних витрат i витрат на формування та збереження запасiв.

З iншого боку, чим бiльшими партiями здiйснюється закупiвля, тим рiдше доводиться роботи замовлення, а отже, зменшуються витрати на їх подання. Оптимальний розмiр замовлення повинен бути таким, щоб сумарнi рiчнi витрати на подання замовлень i на утримання запасiв були найменшими за даного обсягу споживання.

Економiчний розмiр замовлення (economic order quantity - EOQ) визначається за формулою, отриманою Ф. У. Харрiсом. Однак у теорiї управлiння вона бiльш вiдома як формула Уiлсона:

Со- витрати виконання замовлення, грн.;

Ci- закупiвельна цiна одиницi товару, грн.;

S- рiчний обсяг продажiв, од.;

U- частка витрат зберiгання в цiнi одиницi товару.

V - корiнь квадратний

Приклад

Знайдемо економiчний розмiр замовлення за таких умов. Згiдно даних облiку вартiсть подання одного замовлення складає 200 грн., рiчна потреба в комплектуючому виробi – 1550 шт., цiна одиницi комплектуючого виробу – 560 грн., вартiсть зберiгання комплектуючого виробу на складi дорiвнює 20% його цiни. Визначити оптимальний розмiр замовлення на комплектуючий вирiб.

Тодi економiчний розмiр замовлення буде дорiвнювати:

EOQ= = 74,402 одиниць.

Щоб уникнути дефiциту комплектуючого виробу, можна округлити оптимальний розмiр замовлення у бiльшу сторону. Таким чином, оптимальний розмiр замовлення на комплектуючий вирiб складатиме 75шт.

Отже, протягом року потрiбно розмiстити 21 (1550/75) замовлення.

На практицi пiд час визначення економiчного розмiру замовлення доводиться враховувати бiльшу кiлькiсть факторiв, нiж у базовiй формулi. Найчастiше це пов’язано з особливими умовами постачань i характеристиками продукцiї, з яких можна отримати певний зиск, якщо взяти до уваги такi фактори: знижки на транспортнi тарифи залежно вiд обсягу вантажоперевезень, знижки з цiни продукцiї залежно вiд обсягу закупiвель, iншi уточнення.

Транспортнi тарифи та обсяг вантажоперевезень. Якщо транспортi витрати несе покупець, пiд час визначення розмiру замовлення потрiбно враховувати i транспортнi витрати. Як правило, чим бiльша партiя постачання, тим нижчi витрати на транспортування одиницi вантажу. Тому за iнших рiвних умов пiдприємствам вигiднi такi розмiри постачань, що забезпечують економiю транспортних витрат. Однак цi розмiри можуть перевищувати економiчний розмiр замовлення, розрахований за формулою Уiлсона. При цьому якщо збiльшується розмiр замовлення, збiльшується обсяг запасiв, а, отже6, i витрати на їх утримання.

Для прийняття обґрунтованого рiшення потрiбно зробити розрахунок сумарних витрат - з урахуванням економiї транспортних витрат i без врахування такої економiї – та порiвняти результати.

Приклад

вантажу, а тариф на транспортування великої партiї – 0,7 грн. за одиницю вантажу, великою партiєю вважається 85 одиниць (табл. 4. 6).

Таблиця 4. 6

Витрати,

грн.

Обсяг

замовлення, од.

На утримання запасiв

Транспортнi витрати

75/2 х 560 х 0,2 = 4200

21 х 200 = 4200

75 х 1 = 75

85/2 х 560 х 0,2 = 4760

18 х 200 = 3600

85 х 0,7 = 59,5

Загальнi витрати

8475

8419,5

Розрахунки показують, що другий варiант є бiльш привабливим.

Знижки з цiни залежно вiд обсягу закупiвель. Знижки з цiни залежно вiд обсягу закупiвель розширюють формулу економiчного розмiру замовлення так само, як знижки на транспортнi тарифи, якi визначаються обсягом вантажоперевезень. Включення знижок у базову модель EOQ зводиться до розрахунку сукупних витрат i вiдповiдного економiчного розмiру замовлення для кожного обсягу (i цiни) закупiвлi. Якщо за певного обсягу закупiвлi знижка буде достатньою, щоб компенсувати зростання витрат на утримання запасiв за винятком скорочення витрат на розмiщення замовлень, такий варiант, можливо, виявиться вигiдним.

Приклад

Знайдемо економiчний розмiр замовлення:

EOQ= = 438,17 одиниць.

Таким чином, економiчний розмiр замовлення складатиме 439 деталей, а кiлькiсть замовлень у рiк - 11 (4800/439).

Врахуємо систему знижок (табл. 4. 7) та визначимо сумарнi рiчнi витрати (табл. 4. 8).

Таблиця 4. 7

Цiна за одиницю, грн..

25,0

500 – 1000

24,8

1000 i бiльше

24,7

Таблиця 4. 8

Розрахунок сумарних рiчних витрат для рiзних обсягiв замовлень

Витрати, грн..

Обсяг замовлення, од.

400

500

1000

На

органiзацiю замовлень

11 х 100

= 1100

4800/500 х 100 = 960

4800/1000 х 100 = 480

На

зберiгання одного замовлення

400 х 5

= 2000

500 х 5 = 2500

1000 х 5 = 5000

На

придбання запасiв для рiчної потреби

25 х

4800 = 120000

24,8 х 4800 = 119040

24,7 х 4800 = 118560

Загальнi

123100

124040

Іншi коректування моделi EOQ. Можливi й iншi ситуацiї, що вимагають коректування моделi економiчного розмiру замовлення:

2) Закупiвлi змiшаних партiй. Закупiвля змiшаних партiй означає, що одноразово находить декiлька видiв продукцiї; у зв’язку з цим знижки, встановленi вiдповiдно до обсягу закупiвель i вантажоперевезень, слiд оцiнювати щодо комбiнацiї товарiв.

ресурси мiж рiзними видами продукцiї.

4) Використання власних транспортних засобiв. Використання власних транспортних засобiв впливає на розмiр замовлення, тому що в цьому випадку транспортнi витрати, пов’язанi з поповненням запасiв, є фiксованими витратами. Тому власний транспорт повинен бути заповнений цiлком незалежно вiд економiчного розмiру замовлення.

Система постачань “точно у термiн” в закупiвельнiй логiстицi

Найбiльш розповсюдженою у свiтi логiстичною концепцiєю є концепцiя “точно у термiн” (just-in-time, JIT), яку ще називають концепцiєю “0 запасу”.

З логiстичних позицiй концепцiя “точно у термiн” ґрунтується на органiзацiї постачання без будь-яких обмежень щодо вимоги мiнiмуму запасiв, де потоки матерiальних ресурсiв ретельно синхронiзуються з потребою у них, яка задається виробничим розкладом випуску готової продукцiї. Подiбна синхронiзацiя досягається координацiєю двох логiстичних сфер-постачання i виробництва.

Система постачання “точно у термiн” – це система органiзацiї постачання, яка ґрунтується на синхронiзацiї процесiв доставки матерiальних ресурсiв у необхiднiй кiлькостi й на той момент, коли ланки логiстичної системи їх потребують, з метою мiнiмiзацiї витрат, пов’язаних iз створенням запасiв.

Впровадження i поширення концепцiї JIT привело до змiни традицiйного пiдходу до постачання (табл.. 4. 9).

Впровадження концепцiї “точно у термiн” має свої позитивнi та негативнi сторони. Її перевагами є:

- скорочення запасiв на всiх стадiях логiстичного циклу;

- висока пропускна здатнiсть;

- активна участь i пiдвищена мотивацiя працiвникiв;

- високий прибуток i продуктивнiсть логiстичної системи;

- висока якiсть обслуговування;

- низькi запаси роблять будь-якi збої в роботi логiстичної системи критичними;

- введення системи може вимагати великих змiн, яких важко досягнути на практицi.

товар, помилки i збої в передачi iнформацiї мiж замовником i постачальниками. Успiх у реалiзацiї стратегiї залежить також вiд кiлькостi та територiальної дислокацiї постачальникiв, рiвня їх вiдповiдальностi пiд час виконання договiрних зобов’язань. Тому величезнi витрати, пов’язанi з реалiзацiєю методу закупiвель “точно у термiн”, ефективнi тiльки в стабiльно працюючих економiчних системах за умови довгострокових господарських зв’язкiв.

Порiвняльна характеристика традицiйного постачання i постачання “точно у термiн”

Фактори

Концепцiя “точно у термiн”

Традицiйний пiдхiд

Усi

зусилля потрiбно спрямовувати на їх усунення

Захищають виробництво вiд помилок прогнозування i ненадiйностi

постачальникiв. Бiльшiсть запасiв – страховi

Обсяг

закупiвель матерiальних ресурсiв

замовлення покриває тiльки поточну потребу. Закупiвля здiйснюється

дрiбними партiями з частими постачаннями

Закупiвля здiйснюється великими партiями з нечастими постачаннями

Постачальники

Розглядаються як партнери. Вiдносини тiльки з надiйними постачальниками.

Спiвробiтництво носить характер тривалого господарського зв’язку i

будується на довгострокових контрактах. Невелика кiлькiсть

постачальникiв

Як

правило, велика кiлькiсть постачальникiв, мiж якими штучно пiдтримується

конкуренцiя

Вибiр

способу транспортування

Основна

мета – забезпечення надiйностi дотримання строкiв доставки. Графiк

Основна

мета – забезпечення низької цiни на транспортування. Графiк доставки

складає постачальник

Якiсть

продукцiї

Мета –

вiдсутнiсть дефектiв продукцiї. Процес приймального контролю якостi в

постачальник

Допускається невелика кiлькiсть дефектiв (до 2%). Контроль якостi

здiйснюється продавцем, який несе за нього вiдповiдальнiсть

Поняття виробничої логiстики

логiстика, або по iншому-внутрiшньовиробнича.

Метою виробничої логiстики є оптимiзацiя матерiальних потокiв всерединi пiдприємств, якi створюють матерiальнi блага або надають матерiальнi послуги.

Актуальнiсть застосування логiстики у матерiальнiй сферi зумовлена декiлькома аспектами. По-перше, останнiм часом спостерiгається тенденцiя звуження сфери масового i багатосерiйного виробництва. Розширюється застосування унiверсального устаткування, гнучких переналагоджуваних (виробничих) систем. Виробники отримують все бiльше замовлень на виробництво невеликих партiй i навiть одиничних виробiв. При цьому з боку покупцiв все частiше висувається вимога задовольнити потребу за мiнiмально короткий термiн з високим ступенем гарантiї.

логiстики, якщо використовуються власнi транспортнi засоби для внутрiшньо системного перемiщення вантажiв, так i транспортної за умови використання транспорту загального користування.

пiдприємствах, тобто на виробничих пiдприємствах, якi виготовляють деяку продукцiю. При цьому ми погоджуємося з думкою, що поняття “виробничих процес” доцiльно розглядати ширше, i тодi виробничу логiстику можна розумiти як логiстику всерединi пiдприємства будь-якого типу, наприклад всерединi промислового, будiвельного чи торгового пiдприємства. Однак у цьому роздiлi докладно розглянуто логiстику промислових пiдприємств.

Вiдмiнною рисою об’єктiв вивчення виробничої логiстики є їх територiальна компактнiсть. Тому у лiтературi їх iнодi називають “основними об’єктами логiстики”.

промисловi пiдприємства з високим рiвнем автоматизацiї виробництва, автоматизованi складськi системи i пiдприємства матерiально-технiчного постачання, транспортнi вузли станцiї i т. д.

Якщо виходити iз зазначеної ранiше просторової декомпозицiї логiстики, то внутрiшньовиробничу логiстичну систему слiд вiднести до мiкрологiстики.

У той же час внутрiшньовиробничi логiстичнi системи можна розглядати на макро- i мiкрорiвнi.

Роль внутрiшньовиробничих логiстичних систем (ВЛС) на макрорiвнi визначається такими факторами:

- ВЛС пiдприємств є джерела матерiальних потокiв i первинної iнформацiї. Фахiвцi вважають, що гнучкi виробничi модулi промислових пiдприємств є стартовими елементами логiстичного ланцюга;

- завдяки системному пiдходу пiд час дослiдження господарської дiяльностi логiстика виступає координатором, стимулятором i органiзатором зв’язку мiж усiма суб’єктами пiдприємства i його клiєнтурою. Тому основна мета ВЛС полягає в координацiї планування й управлiння виробництвом, реалiзацiї оперативних i стратегiчних планiв;

- можливiсть адаптацiї макрологiстичних систем до змiн навколишнього середовища iстотною мiрою визначається здатнiстю вхiдних внутрiшньовиробничих логiстичних систем швидко змiнювати якiсний i кiлькiсний склад вихiдного матерiального потоку, тобто асортимент i кiлькiсть продукцiї, що випускається4

- ВЛС у мiнiатюрi є системою, у рамках якої функцiонують пiдсистеми постачання i збуту, промислового транспорту, виробничi дiлянки пiдприємства. Моделювання процесiв ВЛС дозволяє отримати цiнну iнформацiю для дослiдження закономiрностей роботи всiєї логiстичної системи-про гнучкiсть, стiйкiсть, надiйнiсть i т. п.

На мiкрорiвнi внутрiшньовиробнича логiстика виступає центром управлiння, планування, координацiї та контролю всiх основних потокiв, наявних на промисловому пiдприємствi: матерiальних, iнформацiйних та iнших. Тут внутрiшньовиробничi логiстичнi системи є рядом пiдсистем, що перебувають у вiдносинах i зв’язках одна з одною, утворюють певну цiлiснiсть, єднiсть. Цi пiдсистеми: закупiвля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, iнформацiя, збут i кадри-забезпечують входження матерiального потоку в систему, проходження всерединi неї та вихiд iз системи. Вiдповiдно до концепцiї логiстики побудова внутрiшньовиробничих логiстичних систем повинна забезпечувати можливiсть постiйного узгодження i взаємного коректування планiв i дiй постачальницьких, виробничих ланок i ланок збуту всерединi пiдприємства.

- оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукцiї;

- оперативне управлiння технологiчними процесами виробництва;

- загальний контроль якостi, пiдтримка стандартiв якостi продукцiї та вiдповiдного сервiсу;

- стратегiчне i оперативне планування постачань матерiальних ресурсiв;

- органiзацiя внутрiшньовиробничого складського господарства;

- органiзацiя роботи внутрiшньовиробничого технологiчного транспорту;

- контроль i управлiння запасами матерiальних ресурсiв, незавершеного виробництва i готової продукцiї на всiх рiвнях внутрiшньовиробничої складської системи i у технологiчному процесi виробництва;

- внутрiшньовиробничий фiзичний розподiл матерiальних ресурсiв i готової продукцiї;

- iнформацiйне i технiчне забезпечення процесiв управлiння внутрiшньовиробничими матерiальними потоками;

- автоматизацiя i комп’ютеризацiя управлiння матерiальними та iнформацiйними потоками у виробництвi.

Таким чином, завдання виробничої логiстики вiдображають органiзацiю управлiння матерiальними та iнформацiйними потоками не просто всерединi логiстичної системи, а в рамках процесу виробництва.

Логiстична концепцiя органiзацiї виробництва

Логiстика дещо змiнила уявлення про органiзацiю виробничо-технологiчного процесу на пiдприємствi.

У табл. 5. 1 подано порiвняльний аналiз традицiйної та логiстичної концепцiї органiзацiї виробництва.

Таблиця 5. 1

Порiвняльний аналiз традицiйної та логiстичної концепцiї органiзацiї виробництва

Характеристика традицiйної концепцiї органiзацiї

Характеристика логiстичної концепцiї органiзацiї

виробництва

Пiдтримка високого ступеня виробничої iнтеграцiї

Прагнення до максимальної продуктивностi

Прагнення до пiдвищеної гнучкостi й адаптацiї виробництва до кон’юнктури

ринку

Оптимiзацiя окремих функцiй

Оптимiзацiя потокових процесiв

Пiдтримка будь-якими засобами високого коефiцiєнта використання

виробничих потужностей

Пiдвищення пропускної здатностi виробничих потужностей

Запаси у

виглядi матерiальних ресурсiв i готової продукцiї для забезпечення

виробництва й обслуговування споживачiв

Запаси у

технологiчних циклiв. Вiдмовлення вiд надлишкових матерiальних i

Узгодженiсть виробничих та iнфраструктурних операцiй здiйснюється шляхом

Вiдмова

вiд завищення часу на виконання виробничих i логiстичних операцiй

Перевага

спецiалiзованого обладнання

Перевага

Виробництво орiєнтоване на максимiзацiю партiї продукцiї, яка

виготовляється, на програму, на складування

Вiдмова

вiд виготовлення продукцiї, на яку не має замовлень покупцiв. Зменшення

партiй, пiдвищення якостi виробництва

Допускається брак в межах встановлених норм

Усунення

браку

Усунення

нерацiональних внутрiшньовиробничих перемiщень

Якщо попит перевищує пропозицiю, то впевненiсть у тому, що будь-яка партiя виготовленої продукцiї буде реалiзована, обумовлює функцiонування витратного виробництва.

Бiльше уваги придiляється максимальному завантаженню виробничих потужностей i зниженню собiвартостi одиницi продукцiї шляхом збiльшення продуктивностi обладнання за одиницю часу. Завдання пiдвищення ефективностi iнфраструктурних операцiй i процесу реалiзацiї мають другорядне значення.

Маємо iншу ситуацiю, коли потенцiйна пропозицiя перевищує попит. В умовах конкурентної боротьби за споживача проблеми ефективної реалiзацiї виготовленої продукцiї стають прiоритетними.

Динамiчнiсть i невизначенiсть попиту на ринку робить недоцiльним створення i пiдтримку великих запасiв. Одночасно виробники дуже зацiкавленi в отриманнi кожного нового, навiть невеликого замовлення. Все це обумовлює потребу в гнучких виробничих потужностях, якi здатнi швидко вiдреагувати на кон’юнктуру попиту.

Запас виробничої потужностi виникає при наявностi якiсної та кiлькiсної гнучкостi виробничих систем. Якiсна гнучкiсть забезпечується за рахунок наявностi унiверсального обслуговуючого персоналу i гнучкого виробництва. Кiлькiсна гнучкiсть може забезпечуватися рiзними способами. Наприклад, на деяких пiдприємствах Японiї основний персонал складає не бiльш 20% вiд максимальної кiлькостi працюючих. Решта 80%-тимчасовi працiвники.

При цьому зниження собiвартостi в умовах конкуренцiї досягається не збiльшенням розмiрiв партiй, якi випускаються, або iншими екстенсивними заходами, а логiстичною органiзацiєю як окремого виробництва, так i всiєї товаропровiдної системи в цiлому. Основою такої органiзацiї зазвичай є створення центру управлiння логiстики, у якому зосереджується iнформацiя та управлiння всiма зв’язками, що дозволяє забезпечити координацiю, управлiння i контроль за процесом у цiлому.

Пiдходи до управлiння матерiальними потоками у виробничiй логiстицi

У виробничiй логiстицi велика роль належить процесам своєчасного постачання виробництва всiма необхiдними матерiалами, заготовками, напiвфабрикатами, комплектуючими виробами.

принципово рiзних пiдходах: штовхаючому i тягнучому.

Перший пiдхiд називається “штовхаюча” система i є системою органiзацiї виробництва, у якiй предмети працi, якi надходять на виробничу дiлянку, безпосередньо цiєю дiлянкою в попередньої технологiчної ланки не замовляються. Матерiальний потiк “виштовхується” кожному наступному адресату строго за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управлiння виробництвом.

Протягом свого виготовлення деталi проходять шлях вiд попередньої стадiї процесу виробництва до наступної. Однак у цьому випадку важко перебудуватися пiд час збоїв у якихось технологiчних процесах або за умови змiни попиту. Використовуючи дану систему управлiння, протягом мiсяця доводиться неодноразово змiнювати виробничi графiки для всiх технологiчних стадiй одночасно, що часто зробити дуже важко.

“Штовхаючi” моделi управлiння матерiальними потоками характернi для традицiйних методiв органiзацiї виробництва. Можливiсть їх застосування для логiстичної органiзацiї виробництва з’явилася у зв’язку з масовим розповсюдженням обчислювальної технiки i сучасних iнформацiйних технологiй.

Незважаючи на те, що “штовхаючi” системи здатнi управляти функцiонуванням рiзного ступеня складностi виробничо-господарських механiзмiв, поєднуючи всi їх елементи у єдине цiле, вони в той же час мають обмеженi можливостi. Характеристики переданого вiд ланки до ланки естафетою матерiального потоку оптимальнi тiєю мiрою, якою центр управлiння може його враховувати, оцiнити i скорегувати. Один iз основних недолiкiв даної системи полягає в тому, що чим бiльше факторiв щодо кожної iз ланок логiстичного ланцюжка повинен враховувати центр управлiння, тим складнiшим, дорожчим i досконалiшим повинне бути програмне, iнформацiйне та матерiально-технiчне забезпечення.

внутрiшнiх статистичних потокiв мiж рiзними технологiчними етапами, що часто призводить до заморожування матерiальних засобiв, встановлення надлишкового устаткування i залучення додаткових робiтникiв.

Найбiльш вiдомими апробованими логiстичними моделями систем даного типу є MRP I, MRP II та iншi.

“Штовхаючi” (виштовхуючi) системи знайшли своє застосування не тiльки в сферi виробництва (виробничiй логiстицi), але й у сферi обiгу як на стадiї здiйснення закупiвель, так i на стадiї реалiзацiї готової продукцiї.

У процесi матерiально-технiчного забезпечення “штовхаюча” система є системою управлiння запасами впродовж всього логiстичного ланцюга, у якому рiшення про поповнення запасiв у складськiй системi на всiх рiвнях приймається централiзовано. Пiд час реалiзацiї готової продукцiї “штовхаюча” система проявляється як стратегiя збуту, спрямована на випереджаюче щодо попиту формування товарних запасiв в оптових i роздрiбних торгових пiдприємствах.

у якiй деталi i напiвфабрикати подаються на наступну технологiчну операцiю з попередньої в мiру необхiдностi.

Тут центральна система управлiння не втручається в обмiн матерiальними потоками мiж рiзними дiлянками пiдприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологiчної ланки визначається розмiром замовлення наступної ланки. Основною функцiєю центра управлiння є постановка завдання перед кiнцевою ланкою виробничого технологiчного ланцюга.

Перевагою “тягнучих” (витягуючих) систем є те, що вони не вимагають загальної компютерiзацiї виробництва. У той же час вони передбачають високу дисциплiну i дотримання всiх параметрiв постачань, а також пiдвищену вiдповiдальнiсть персоналу всiх рiвнiв, особливо виконавцiв. Це пояснюється тим, що централiзоване регулювання виробничих процесiв обмежене.

Основними цiлями “тягнучих” (витягуючих) систем є:

- запобiгання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукцiї вiд наступного процесу до попереднього;

- максимальне спрощення управлiння запасами в процесi виробництва шляхом його децентралiзацiї, пiдвищення рiвня оперативного цехового управлiння.

До “тягнучих” логiстичних систем належать системи KANBAN i ОПТ.

У сферi обiгу широко застосовуються як штовхаючi системи, так i тягнучi. На стадiї закупiвель вони утворюють системи управлiння матерiальними потоками з децентралiзованим процесом прийняття рiшень про поповнення запасiв. Пiд час реалiзацiї готової продукцiї “тягнуча” (витягуюча) система є стратегiєю збуту, спрямованою на випереджальне щодо формування товарних запасiв стимулювання попиту на продукцiю в оптовiй i роздрiбнiй торговiй ланцi.

Далi розглянуто найбiльш розповсюдженi виробничi логiстичнi концепцiї та системи.

Логiстична концепцiя “MRP”

Однiєю з найбiльш популярних у свiтi логiстичних концепцiй, на основi якої розроблено i функцiонує велика кiлькiсть мiкрологiстичних систем, є концепцiя “планування потреб/ресурсiв” (requirements/resource planning, RP). Концепцiєю RP часто протиставляють логiстичнiй концепцiї “точно у термiн”, маючи на увазi, що на нiй (на вiдмiну вiд ЛТ- пiдходу) базуються логiстичнi системи “штовхаючого” типу.

Базовими мiкрологiстичними системами, якi ґрунтуються на концепцiї “планування потреб/ресурсiв”, у виробництвi i постачаннi є системи “планування потреби в матерiалах/виробничого планування потреби в ресурсах” (materials/manufacturing requirements/resource planning, MRP I/MRP II), а в дистрибуцiї (роздiлi) - системи “планування розподiлу продукцiї/ресурсiв” (distribution requirements/resource planning, DRP I/DRP II).

одного з головних роз робiтникiв системи MRP I, система “планування потреби в матерiалах (система MRP) у вузькому значеннi складається з ряду логiчно пов’язаних процедур, вирiшальних правил i вимог, якi переводять виробничий розклад у “ланцюжок вимог”, що синхронiзованi у часi, а також запланованого покриття цих вимог для кожної одиницi запасу компонентiв, необхiдних для виконання розкладу... Система MRP переплановує послiдовнiсть вимог i покриття внаслiдок змiн або у виробничому розкладi, або в структурi запасiв, або в характеристиках продукту”.

Системи MRP оперують матерiалами, компонентами, напiвфабрикатами та їх частинами, попит на якi залежить вiд попиту на специфiчну готову продукцiю. Хоч сама логiстична концепцiя, закладена в основу4 системи MRP I, сформована досить давно (iз середини 1950-х рокiв), але тiльки з появою швидкодiючих комп’ютерiв її вдалося реалiзувати на практицi. У той же час революцiя в мiкропроцесорних та iнформацiйних технологiях стимулювала бурхливий рiст рiзноманiтних застосувань систем MRP у бiзнесi.

- задоволення потреби у матерiалах, компонентах i продукцiї для планування виробництва i доставки споживачам;

- пiдтримка низького рiвня запасiв матерiальних ресурсiв, незавершеного виробництва, готової продукцiї;

- планування виробничих операцiй, графiкiв доставки, закупiвельних операцiй.

У процесi реалiзацiї цих цiлей система MRP забезпечує потiк планових кiлькостей матерiальних ресурсiв i запасiв продукцiї на горизонтi планування. Система MRP спочатку визначає, скiльки i в якi строки необхiдно виготовити кiнцевої продукцiї. Потiм система визначає час i необхiднi кiлькостi матерiальних ресурсiв для виконання виробничого розкладу. На рис. 5. 1 представлено блок-схему системи MRP I. Входом системи MRP I є замовлення споживачiв, пiдкрiпленi прогнозами попиту на готову продукцiю фiрми, якi закладенi у виробничий розклад (графiки випуску готової продукцiї). Таким чином, як i для мiкрологiстичних систем, якi ґрунтуються на принципах концепцiї “точно у термiн”, у MRP I ключовим фактором є споживчий попит.

База даних про матерiальнi ресурси мiстить всю необхiдну iнформацiю про номенклатуру й основнi параметри (характеристики) сировини, матерiалiв, компонентiв, напiвфабрикатiв i т. п., необхiдних для виробництва (складання) готової продукцiї або її частин. Крiм того, мiстяться норми витрат матерiальних ресурсiв на одиницю виготовленої продукцiї, а також файли моментiв часу постачання вiдповiдних матерiальних ресурсiв у виробничi пiдроздiли фiрми.

У базi даних також iдентифiкованi зв’язки мiж окремими входами виробничих пiдроздiлiв за використовуваними матерiальними ресурсами i щодо кiнцевої продукцiї. База даних про запаси iнформує систему та управлiнський персонал про наявнiсть i величину виробничих, страхових та iнших необхiдних запасiв матерiальних ресурсiв у складському господарствi фiрми, а також про близькiсть їх до критичного рiвня i необхiднiсть їх поповнення. Крiм того, у цiй базi мiстяться вiдомостi про постачальникiв i параметри постачання матерiальних ресурсiв.

Програмний комплекс MRP І заснований на систематизованих виробничих розкладах (графiках випуску кiнцевої продукцiї) залежно вiд споживчого попиту i комплексної iнформацiї, отримуваної з баз даних про матерiальнi ресурси та їх запаси. Алгоритми, закладенi в програмнi модулi системи, спочатку переводять попит на готову продукцiю в необхiдний загальний обсяг вихiдних матерiальних ресурсiв. Потiм програми обчислюють ланцюг вимог вихiдних матерiальних ресурсiв, напiвфабрикатiв, обсягу незавершеного виробництва, якi ґрунтуються на iнформацiї про вiдповiдний рiвень запасiв, i розмiщають замовлення на обсяги вхiдних матерiальних ресурсiв для дiлянок виробництва (складання) готової продукцiї. Замовлення залежать вiд специфiкованих за номенклатурою, обсягiв вимог матерiальних ресурсiв i часу їх доставки на вiдповiднi робочi мiсця i склади.

Пiсля завершення всiх необхiдних обчислень в iнформацiйно - комп’ютерному центрi фiрми формується вихiдний комплекс машинограм системи MRP І, який у документальному виглядi передається виробничим та логiстичним менеджерам для прийняття рiшень з органiзацiї забезпечення виробничих дiлянок i складського господарства фiрми необхiдними матерiальними ресурсами. Типовий набiр вихiдних документiв системи MRP І мiстить:

- специфiкованi за номенклатурою, обсягом i часом вимоги матерiальних ресурсiв, якi замовляються в постачальникiв;

- анульованi вимоги готової продукцiї, матерiальних ресурсiв;

- стан системи MRP.

Однак мiкрологiстичнi системи, якi ґрунтуються на MRP-пiдходi, мають ряд недолiкiв i обмежень, основними серед яких є:

- значний обсяг обчислень, пiдготовки i попередньої обробки великого обсягу вихiдної iнформацiї, що збiльшує тривалiсть виробничого перiоду i логiстичного циклу;

- зростання логiстичних витрат на обробку замовлень i транспортування за умови прагнення фiрми зменшити рiвень запасiв або перейти на випуск готової продукцiї в малих обсягах з високою перiодичнiстю;

- нечутливiсть до короткочасних змiн попиту, тому що вони ґрунтуються на контролi i поповненнi рiвня запасiв у фiксованих точках проходження замовлення;

наявнiстю страхових запасiв.

Наявнiсть таких запасiв сповiльнює обертання обiгових коштiв фiрми, збiльшує собiвартiсть готової продукцiї, але забезпечує велику стiйкiсть логiстичної системи пiд час рiзких коливаннях попиту i ненадiйностi постачальникiв матерiальних ресурсiв порiвняно з логiстичними системами, якi ґрунтуються на концепцiї “точно у термiн”.

ресурсiв (багато асортиментними вихiдними матерiальними потоками). Хоча прихильники концепцiї “точно у термiн” стверджують, i небезпiдставно, що “тягнучi” мiкрологiстичнi системи, якi ґрунтуються на принципах цiєї концепцiї, швидше й ефективнiше реагують на змiни споживчого попиту, але трапляються випадки, коли системи MRP І є бiльш ефективними. Це, зокрема, справедливо для фiрм, якi мають досить тривалi виробничi цикли, i в умовах невизначеного попиту. У той же час застосування систем MRP І дозволяє фiрмам досягти тих же цiлей, що i за умови використання ЛТ- технологiї, зокрема досягати скорочення тривалостi повного логiстичного циклу та усунення надлишкових запасiв, якщо час прийняття рiшень щодо управлiння виробничими операцiями i закупiвлям матерiальних ресурсiв порiвняний з перiодичнiстю змiни попиту.

Зазначенi вище недолiки i деякi обмеження застосування MRP І стимулювати розробку другого поколiння цих систем, якi використовуються в США i Захiднiй Європi з початку 1980-х рокiв. Це поколiння логiстичних систем отримало назву системи MRP ІІ. Цi системи є iнтегрованими мiкрологiстичними системами, у яких об’єднанi фiнансове планування i логiстичнi операцiї. В даний час системи MRP ІІ розглядаються як ефективний iнструмент планування для реалiзацiї стратегiчних цiлей фiрми в логiстицi, маркетингу, виробництвi та фiнансах. Бiльшiсть захiдних фахiвцiв розглядають системи MRP ІІ як iнструментарiй, який використовують в плануваннi та управлiннi органiзацiйними ресурсами фiрми з метою досягнення мiнiмального рiвня запасiв у процесi контролю за всiма стадiями виробничого процесу. Системи MRP ІІ є ефективним iнструментом внутрiшньо фiрмового планування, що дозволяє перетворювати на практицi логiстичну концепцiю iнтеграцiї функцiональних сфер бiзнесу пiд час управлiння матерiальними потоками. Перевагою систем MRP ІІ перед системами MRP І є повнiше задоволення споживчого попиту, яке досягається шляхом скорочення тривалостi виробничих циклiв, зменшення запасiв, кращої органiзацiї постачань, швидкої реакцiї на змiни попиту. Системи MRP ІІ забезпечують велику гнучкiсть планування i сприяють зменшенню логiстичних витрат з управлiння запасами.

Система MRP І є складовою частиною системи MRP ІІ. Крiм неї, до складу системи MRP ІІ входять: блок прогнозування та управлiння попитом, розрахунок виробничого розкладу (графiку випуску готової продукцiї), розрахунок плану завантаження виробничих потужностей, блок розмiщення замовлень i контролю закупiвель матерiальних ресурсiв та iншi блоки, що складають програмний комплекс. Важливе мiсце в системi MRP ІІ займають алгоритми прогнозування попиту, потреби в матерiальних ресурсах, рiвня запасiв. Додатково порiвняно iз системою MRP І вирiшується комплекс завдань контролю i регулювання рiвня запасiв матерiальних ресурсiв, обсягу незавершеного виробництва i готової продукцiї на ЕОМ. Для вирiшення цих завдань проводяться пiдготовка, обробка i коректування iнформацiї про прихiд, наявнiсть i перемiщення матерiальних ресурсiв, облiк запасiв у розрiзi кожної позицiї номенклатури i номенклатурних груп, мiсць складського зберiгання i т. п. В основi завдання управлiння запасами входять: вибiр стратегiї поповнення запасiв, розрахунок критичних точок i точок замовлення, аналiз структури запасiв за методом АВС, наднормативних запасiв та iн.

Сучасна мiкропроцесорна технiка i програмне забезпечення дозволили апробувати на практицi мiкрологiстичнi системи, якi ґрунтуються на схемi MRP ІІ, у режимi реального часу, iз щоденним оновленням баз даних, що значно пiдвищило ефективнiсть планування та управлiння матерiальними потоками.

В останнi роки в багатьох країнах було здiйснено спроби створити комбiнованi системи MRP ІІ-KANBAN для взаємного усунення недолiкiв, властивих кожнiй iз цих систем окремо. Зазвичай у таких комбiнованих системах MRP ІІ використовують для планування i прогнозування попиту, збуту i закупiвель, а систему KANBAN-для оперативного управлiння виробництвом. Деякi захiднi дослiдники називають таку iнтегровану мiкрологiстичну систему MRP ІІІ.

Найбiльш розповсюдженою у свiтi серед мiкрологiстичних є концепцiя “just-in-time”- JIT (“точно у термiн”).

Однiєю iз перших спроб практичного впровадження цiєї концепцiї стала розроблена корпорацiєю Toyota Motor мiкрологiстична система KANBAN, що в перекладi з японського означає “карта”. Система KANBAN є першою реалiзацiєю “тягнучих” мiкрологiстичних систем у виробництвi, на впровадження якої вiд початку розробки у фiрми Toyota пiшло 10 рокiв. Термiн був таким тривалим, тому що система KANBAN не могла працювати без вiдповiдного логiстичного оточення концепцiї JIT. Ключовими елементами цього оточення стали:

- рацiональна органiзацiя i збалансованiсть виробництва;

- партнерство тiльки з надiйними постачальниками i перевiзниками;

- пiдвищена професiйна вiдповiдальнiсть всього персоналу.

Першi спроби американських i європейських конкурентiв автоматично перенести схему KANBAN у виробництво без облiку цих та iнших факторiв логiстичного оточення зазнали невдачi.

Мiкрологiстична система KANBAN, вперше застосована корпорацiєю Toyota Motor у 1972 р. на заводi “Така хама” (м. Нагоя, Японiя), є системою органiзацiї неперервного виробничого потоку, який здатний до швидкої перебудови i практично не потребує страхових запасiв. Сутнiсть системи KANBAN полягає у тому, що всi виробничi пiдроздiли заводу, включаючи лiнiї кiнцевого складання, забезпечуються матерiальними ресурсами тiльки в тiй кiлькостi й у такi строки, якi необхiднi для виконання заданого пiдроздiлом-споживачем замовлення. Таким чином, на вiдмiну вiд традицiйного пiдходу до виробництва, структурний пiдроздiл-виробник не має загального жорсткого графiка виробництва, а оптимiзує свою роботу в межах замовлення наступного у виробничо-технологiчному циклi пiдроздiлу фiрми, що здiйснює операцiї на наступнiй стадiї виробничо-технологiчного циклу.

Особливостями такого планування є те, що вся диспетчеризацiя процесу побудована на горизонтальних зв’язках вздовж всього технологiчного ланцюжку, а не на пiрамiдi, характернiй для традицiйних рiшень.

Засобом передачi iнформацiї в системi є спецiальна картка “kanban” у пластиковому конвертi. Поширено два види карток: вiдбору i виробничого замовлення.

У картцi вiдбору зазначається кiлькiсть деталей (компонентiв, напiвфабрикатiв), яку потрiбно взяти на попереднiй дiлянцi обробки (складання), у той час як у картцi виробничого замовлення-кiлькiсть деталей, яку потрiбно виготовити (скласти) на попереднiй виробничiй дiлянцi.

Картки виробничого замовлення i вiдбору роблять рiзнокольоровими-наприклад, бiлими i чорними. Цi картки циркулюють як всерединi пiдприємств фiрми Toyota, так i мiж корпорацiєю та компанiями-спiвробiтниками, а також на пiдприємствах фiлiй. Таким чином, картки “kanban” несуть iнформацiю про кiлькiсть витраченої i виробленої продукцiї, що дозволяє реалiзувати концепцiю ЛТ.

Для iлюстрацiї технологiї роботи схеми KANBAN часто наводять приклад, взятий iз працi, яка належить Я. Мондену.

Приклад

Деталi a i b, створенi на попереднiй стадiї, складують уздовж конвеєра, прикрiплюючи до них картки замовлення “kanban”. Робiтник зi складальної лiнiї, яка виготовляє продукцiю А, на автонавантажувачi або з технологiчним вiзком прибуває з карткою замовлення на мiсце складування деталi a, щоб взяти певну кiлькiсть ящикiв деталей iз прикрiпленими до них картками вiдбору. На мiсцi складування робiтник завантажує навантажувач (технологiчний вiзок) необхiдною кiлькiстю деталей a згiдно з карткою вiдбору, знiмаючи при цьому з ящикiв прикрiпленi до них ранiше картки виробничого замовлення. Потiм робiтник доставляє отриманi деталi на складальну лiнiю з картками вiдбору “kanban”.

У той же час картки виробничого замовлення залишаються на мiсцi складування деталей a в поточнiй лiнiї, вказуючи кiлькiсть взятих деталей. Вони формують замовлення на виготовлення нових деталей a, обсяг яких буде строго вiдповiдати кiлькостi, зазначенiй в картцi виробничого замовлення “kanban”.

Так у системi пiдтримується мiнiмальний рiвень запасiв, який забезпечує безперервну роботу виробничо-технологiчних дiлянок та персоналу i регульований за допомогою розрахунку середньої денної потреби в кожнiй деталi та визначення кiлькостi карток “kanban” на неї. Коли матерiальнi ресурси витраченi, картка замовлення “kanban” вiдправляється постачальникам, щоб поповнити резерви. Оскiльки прогнозованi кiлькiсть i час постачання невеликi, партiї, що замовляються, мають невеликi розмiри. Крiм того, запас, який зберiгається на перiод постачання, пiдтримується у мiнiмальних розмiрах.

Важливими елементами мiкрологiстичної системи KANBAN є iнформацiйна система, яка включає не лише картки, але i виробничi, транспортнi i постачальницькi графiки, технологiчнi карти, iнформацiйнi свiтловi табло i т. д.; система регулювання потреби i професiйної ротацiї кадрiв; система тотального (TQM) i вибiркового (“Дзiдока”) контролю якостi продукцiї; система вирiвнювання виробництва i ряд iнших.

обiгового капiталу фiрм; знизити собiвартiсть виробництва; практично виключити страховi запаси i значно зменшити незавершене виробництво.

8% за умови значного прискорення обертання обiгових засобiв i пiдвищення якостi готової продукцiї.

Сама ж фiрма Toyota домоглася значного зниження виробничих запасiв порiвняно зi своїми конкурентами. Тут запаси деталей iз розрахунку на один випущений автомобiль складає 77 доларiв, у той час як на автомобiльних фiрмах США цей показник дорiвнює приблизно 500 доларiв.

Мiкрологiстична концепцiя “Оптимiзована виробнича технологiя”

У США i в iнших країнах у 80-i роки почали широко використовувати систему органiзацiї виробництва ОПТ, у якiй на якiсно новiй основi отримали подальший розвиток iдеї, закладенi в системах KANBAN i MRP. Система органiзацiї виробництва i постачання, яку назвали “Оптимiзованою виробничою технологiєю”(Optimized Production Technology, ОРТ), розроблена iзраїльськими та американськими фахiвцями i вiдома також як “iзраїльський KANBAN”.

системи KANBAN з тiєю iстотною рiзницею, що ОПТ запобiгає виникненню вузьких мiсць у ланцюзi “постачання – виробництво - збут”, а система KANBAN дозволяє ефективно усувати вже iснуючi вузькi мiсця.

Основний принцип ОПТ- виявлення у виробництвi вузького мiсця або критичних ресурсiв. У їх якостi можуть виступати:

- запаси сировини i матерiалiв;

- машини й устаткування;

- технологiчнi процеси;

- персонал.

не приносить. Вiд ефективностi використання критичних ресурсiв залежать темпи розвитку виробничої системи, у той час, як пiдвищення ефективностi використання iнших (некритичних) ресурсiв на розвиток системи практично не впливає.

У системi ОПТ в автоматичному режимi вирiшується ряд завдань оперативного i короткострокового управлiння виробництвом, у тому числi формування графiка виробництва на один день, тиждень. Пiд час формування оптимального графiка виробництва використовується критерiй забезпеченостi замовлень сировиною i матерiалами, ефективностi використання ресурсiв, мiнiмуму обiгових коштiв у запасах i гнучкостi виробництва.

- замовлення;

- технологiчнi карти;

- ресурси.

Данi файлу матерiалiв i комплектуючих виробiв обробляються паралельно з даними файлу технологiчних карт, внаслiдок чого формується граф-технологiчний маршрут. Цей технологiчний маршрут обробляється за допомогою програмного модуля, який iдентифiкує критичнi ресурси. Як внаслiдок з’являється можливiсть оцiнити iнтенсивнiсть використання ресурсiв i ступiнь їх завантаження та вiдповiдним чином впорядкувати їх. На цьому етапi технологiчний маршрут розгалужується. Гiлка критичних ресурсiв включає всi вузькi мiсця i подальшi пов’язанi з ними виробничi i збутовi операцiї.

У програмно-математичному забезпеченнi системи ОПТ є модуль, який здiйснює обробку даних:

- для кожного виду передбаченої до випуску продукцiї;

- для кожного виду технологiчного процесу.

Пiсля закiнчення цiєї операцiї включається наступний програмний модуль, який за допомогою iтеративної процедури робить розрахунок завантаження кожного ресурсу та впорядкування цих ресурсiв за ступенем їх використання. Потiм наступний програмний модуль здiйснює пошук критичних ресурсiв у виробничiй програмi. Далi один iз модулiв ОПТ за допомогою деякого алгоритму оптимiзує використання критичних ресурсiв у виробничiй системi. Пiсля закiнчення цiєї операцiї програма ранжує використання некритичних ресурсiв. На цьому закiнчується перша iтерацiя. Пiсля пошуку та виправлення помилок процес повторюється. У результатi машинного розрахунку друкуються машинограми “Графiк виробництва”, “Потреба в сировинi i матерiалах”, “Стан складського запасу” та iншi.

складських i виробничих площах, пiдвищеннi ритмiчностi вiдвантаження виготовленої продукцiї замовнику.

Мiкрологiстична концепцiя “Худе виробництво”

У останнi роки на багатьох захiдних фiрмах пiд час органiзацiї виробництва i в оперативному менеджментi набула поширення логiстична концепцiя “худе виробництво” ( Lean production LP)

Ця концепцiя, власне кажучи, є розвитком концепцiї “точно у термiн” i мiстить такi елементи, як система KANBAN i “планування потреб/ресурсiв”.

Сутнiсть внутрiшньовиробничої логiстичної концепцiї “худе виробництво” виражається у творчому поєднаннi таких основних компонентiв:

- високої якостi;

- низького рiвня запасiв;

Концепцiя “худе виробництво” отримала назву, тому що потребує значно менше ресурсiв, нiж масове виробництво (менше запасiв, часу на виробництво одиницi продукцiї), спричиняє меншi витрати через брак i т. д. Таким чином, ця концепцiя поєднує в собi переваги масового (великi обсяги виробництва-низька собiвартiсть) i дрiбносерiйного виробництва (розмаїтiсть продукцiї та гнучкiсть). Основнi цiлi концепцiї “худе виробництво” у планi логiстики:

- високi стандарти якостi продукцiї;

- низькi виробничi витрати;

- малий час переналагодження устаткування.

Ключовими елементами реалiзацiї логiстичних цiлей в оперативному менеджментi пiд час використаннi цiєї концепцiї є:

- зменшення пiдготовчо-заключного часу;

- невеликий розмiр партiй виробленої продукцiї;

- мала тривалiсть виробничого перiоду;

- контроль якостi всiх процесiв;

- партнерство з надiйними постачальниками;

- “тягнуча” iнформацiйна система.

Зупинимося бiльш детально на деяких ключових моментах.

Велику увагу в концепцiї “худе виробництво” придiляють загальнiй виробничiй пiдтримцi для того, щоб забезпечити стан безперервної готовностi технологiчного устаткування, практично виключити можливiсть його вiдмови, полiпшити якiсть його технiчного обслуговування i ремонту. Поряд iз загальним контролем якостi ефективна пiдтримка дозволяє до мiнiмуму скоротити запаси незавершеного виробництва (буфернi запаси) мiж виробничо-технологiчними дiлянками. Велику роль у реалiзацiї цих завдань вiдiграє пiдготовка персоналу середньої та нижчої ланки виробничого i логiстичного менеджменту, який повинен:

Застосування в системi “худе виробництво” елементiв систем KANBAN i “планування потреб/ресурсiв” дозволяє iстотно знизити рiвень запасiв i працювати практично з мiнiмальними страховими запасами без складування матерiальних ресурсiв, чому сприяє спiвробiтництво з надiйними постачальниками.

Партнерство з надiйними постачальниками матерiальних ресурсiв характеризується такими основними твердженнями:

- постачальник-це партнер, а не конкурент;

- продавець i покупець матерiальних ресурсiв координують свої дiї для успiху на ринку;

- покупець не повинен перевiряти якiсть вихiдних матерiальних ресурсiв;

- продавець повинен прагнути зменшити цiни на свою продукцiю за умови стабiльних тривалих взаємин з покупцем;

- продавець повинен кооперуватися з покупцем пiд час внесення змiн у характеристики матерiальних ресурсiв або розробки нових продуктiв;

Кiнцевою метою такого партнерства є встановлення тривалих зв’язкiв з обмеженою кiлькiстю надiйних постачальникiв кожного виду матерiальних ресурсiв. У концепцiї “худого виробництва” постачальники розглядаються як частина власної органiзацiї виробничої, маркетингової та логiстичної дiяльностi, яка забезпечує досягнення мiсiї компанiї. Такий пiдхiд до постачальникiв, що практично не вимагає вхiдного контролю матерiальних ресурсiв, робить їх справжнiми партнерами у бiзнесi i сприяє iнтегруванню постачання в логiстичну стратегiю фiрми. Постачальники матерiальних ресурсiв повиннi задовольняти такi основнi очiкування фiрми-виробника готової продукцiї:

- доставка матерiальних ресурсiв повинна здiйснюватися вiдповiдно до технологiї JIT;

- вхiдний контроль матерiальних ресурсiв потрiбно виключити;

- цiни на матерiальнi ресурси повиннi бути якомога нижчими з розрахунку тривалих господарських зв’язкiв у сферi постачань, але цiни не повиннi превалювати над якiстю матерiальних ресурсiв i доставки їх споживачу;

- продавцi матерiальних ресурсiв повиннi попередньо узгодити зi споживачем проблеми i труднощi, якi виникають у їх дiлових стосунках;

- матерiальнi ресурси повиннi супроводжуватися вiдповiдними вхiдними i вихiдними специфiкацiями.

Велике значення для реалiзацiї концепцiї “худе виробництво” у внутрiшньовиробничiй логiстичнiй системi має загальний контроль якостi на всiх рiвнях виробничого циклу. Як правило, бiльшiсть захiдних фiрм використовують пiд час контролю якостi своєї продукцiї концепцiю загального управлiння якiстю i серiю стандартiв ISO-9000. У процесах виготовлення продукцiї та управлiння потоками матерiальних ресурсiв у системi “худе виробництво” зазвичай видiляють п’ять складових, якi ми позначимо вiдповiдними символами:

- трансформацiя (матерiальнi ресурси перетворюються в готову продукцiю);

- iнспекцiї (контроль на кожному етапi виробничого циклу);

- транспортування (матерiальних ресурсiв, запасiв незавершеного виробництва i готової продукцiї);

- складування (матерiальних ресурсiв, запасiв незавершеного виробництва i готової продукцiї);

- затримки (у виробничому циклi).

проводити якомога рiдше (вiдповiдно до концепцiї загального управлiння якiстю), а елементи “складування” i “затримки” взагалi виключити. Іншими словами, необхiдно усунути зайвi операцiї, що є девiзом концепцiї “худого виробництва”.

Сутнiсть розподiльчої логiстики

Розподiльча логiстика - це управлiння транспортуванням, складуванням та iншими матерiальними i нематерiальними операцiями, якi здiйснюються в процесi доведення готової продукцiї до споживача згiдно з iнтересами i вимогами останнього, а також передачi, зберiгання й обробки вiдповiдної iнформацiї. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логiстикою. Доцiльно все ж використовувати термiн “розподiльча логiстика” як такий, що найбiльш точно вiдображає наявнiсть у логiстичнiй системi керуючих впливiв пiд час доведення готової продукцiї до кiнцевих споживачiв.

в єдину функцiю управлiння несе у собi великий резерв для пiдвищення ефективностi. Результатом iнтегрованого пiдходу до реалiзацiї рiзних функцiй розподiлу стало включення розподiлу в структуру функцiонального управлiння органiзацiй та пiдприємств.

потоками, а також системному взаємозв’язку всiх функцiй всерединi самого розподiлу.

Матерiальний потiк у сферi розподiлу має форму готової продукцiї. Залежно вiд суб’єкту економiчних вiдносин, який бере участь у доведеннi ресурсiв до споживача, потiк готової продукцiї можна подати як товарний потiк або як вантажний потiк (на транспортi).

Сфера розподiлу i сфера закупiвель значною мiрою накладаються одна на одну. Якщо розглядати умовнi вихiднi та кiнцевi ланки матерiалопотокiв, то для одних суб’єктiв логiстичнi операцiї є частиною системи збуту, а для iнших-закупiвель. Це, з одного боку, спрощує, а з iншого боку-ускладнює процес управлiння матерiальними потоками. Так, багато логiстичних робiт i операцiй виконуються в обох сферах, тому значна частина прийомiв i методiв управлiння потоковими процесами прийнятна як у сферi постачання, так i в сферi розподiлу товарної продукцiї. Однак об’єктивна протилежнiсть iнтересiв продуцентiв, споживачiв, а також торгових, транспортних та iнших посередникiв визначають особливостi логiстичного управлiння залежно вiд становища того чи iншого елемента логiстичної системи щодо iнших.

У сферi розподiлу не створюються новi матерiальнi цiнностi, а виконуються конкретнi та комплекснi форми дiяльностi, якi виступають як послуги. Таким чином, сфера розподiлу є виробником послуг-дуже специфiчного товару. Основний прояв специфiчностi й виражається в нематерiальностi створюваної продукцiї. Як наслiдок на товарному ринку з’являється не стiльки матерiальний товар, скiльки унiкальна модель пропозицiї-товар-послуга.

Статус постачальника товару-послуги зобов’язує пiдприємство в першу чергу враховувати iнтереси покупцiв, на чому ґрунтується формування розподiльчої логiстики.

Склад завдань розподiльчої логiстики на мiкро-та на макрорiвнi рiзний. На рiвнi пiдприємств (мiкрорiвнi) це:

- укладання договорiв iз замовниками на постачання продукцiї;

- рацiоналiзацiя параметрiв, структури i просування динамiчних матерiальних потокiв;

- оптимiзацiя параметрiв i умов зберiгання запасiв товарного характеру;

- формування i вдосконалення системи iнформацiйного забезпечення.

На мiкрорiвнi до завдань розподiльчої логiстики належать /4, с. 171-172/:

- визначення оптимальної кiлькостi розподiльчих центрiв (складiв) на територiї, яка обслуговується;

- визначення оптимального мiсця розташування розподiльчого центру (складу) на територiї, яка обслуговується, та iн.

Канали розподiлу в логiстицi

логiстика розподiлу i маркетинг користуються спiльними поняттями. Це стосується i каналiв розподiлу.

Канал розподiлу – це сукупнiсть пiдприємств i органiзацiй, через якi проходить продукцiя вiд мiсця її виготовлення до мiсця споживання. Іншими словами канал розподiлу-це шлях, яким товари перемiщуються вiд виробника до споживача.

Залежно вiд розмiрiв, потужностi пiдприємства-виробника, рiзноманiтностi продукцiї та iнших факторiв, товаропровiдна мережа може складатися iз одного, декiлькох або багатьох каналiв розподiлу, причому рiзнi канали розподiлу товарiв можуть вiдрiзнятися за структурою, типами торгових посередникiв i промiжних складiв, способами доставки вантажiв, видами транспорту i т. д. Сукупнiсть каналiв розподiлу називається розподiльчою мережею.

Використання каналiв розподiлу надає виробникам певнi переваги:

- економiя фiнансових засобiв на розподiл продукцiї;

- можливiсть вкладення зекономлених засобiв в основне виробництво;

- продаж продукцiї бiльш ефективними способами;

Обранi канали безпосередньо впливають на швидкiсть, час, ефективнiсть перемiщення i збереження продукцiї пiд час її доставки вiд виробника до кiнцевого споживача. При цьому пiдприємства або особи, якi утворюють канал, виконують ряд важливих функцiй:

1) проводять дослiдницьку роботу iз збору iнформацiї, необхiдної для планування розподiлу продукцiї та послуг;

2) стимулюють збут шляхом створення i поширення iнформацiї про товари;

3) встановлюють контакти з постiйними покупцями;

5) проводять переговори з потенцiйними споживачами продукцiї;

6) органiзують товарорух (транспортування i складування);

8) приймають на себе ризики, пов’язанi з функцiонуванням каналу.

Всi або частину цих функцiй може взяти на себе виробник, тодi витрати виробника зростають. Через спецiалiзацiю посередницьких органiзацiй вони нерiдко виконують перерахованi функцiї каналiв розподiлу товарiв ефективнiше.

У рамках логiстики розглядається проблема цивiлiзованого, економiчно виправданого посередництва. У загальному виглядi послуги посередника є затребуваними, якщо їх вартiсть нижче власних витрат на виконання аналогiчних робiт, пропонованих посередником. Таким чином, питання про те, кому потрiбно виконувати рiзнi функцiї каналу розподiлу, - це питання вiдносної ефективностi. З появою можливостi бiльш результативно виконувати функцiї канал перебудовується.

Однак пiд час формування логiстичних каналiв необхiдно пам’ятати, що залучення посередникiв, як правило, подовжує логiстичнi ланцюги.

Узагальнено в розподiльчiй логiстицi канали можна охарактеризувати за кiлькiстю складових їх рiвнiв. Рiвень розподiлу логiстичного потоку – це будь-який посередник –учасник логiстичної системи, який виконує розподiльчi функцiї, трансформуючи матерiальнi потоки в процесi їх перемiщення до кiнцевого пункту призначення. Довжина каналу визначається за кiлькiстю промiжних рiвнiв мiж виробником i споживачем.

Логiститчний канал нульового рiвня включає виробника i споживача, тобто розподiл матерiального потоку здiйснюється безпосередньо виробником. Такi канали часто використовуються для постачань продукцiї виробничо-технiчного призначення, особливо якщо закуповуються великi партiї, а також унiкальна продукцiя. Вони передбачають жорстоку регламентацiю графiка постачань i тому дозволяють скоротити виробничi цикли i складськi площi.

Одно-, двох- i бiльше рiвневi логiстичнi канали включають одного або декiлькох посередникiв. Наприклад, канал який включає оптовика, дрiбного оптовика i роздрiбного посередника є трирiвневим. У багаторiвневих каналах розподiл матерiальних потокiв на початковому етапi здiйснюється виробником, а потiм посередницькими структурами.

З позицiй виробникiв, якi генерують матерiальнi потоки, чим бiльше рiвнiв має логiстичний канал, тим бiльше труднощiв в узгодженостi функцiонування всiх ланок з просування матерiальних потокiв до споживачiв.

Канали розподiлу можуть бути горизонтальними або вертикальними.

Горизонтальнi канали розподiлу є традицiйними каналами i складаються iз незалежного виробника та одного або декiлькох незалежних посередникiв. Кожен член каналу є окремим пiдприємством, яке прагне забезпечити собi максимальний прибуток. Максимально можливий прибуток окремого члена каналу може завдавати шкоди отриманню максимальному прибутку системою в цiлому, оскiльки жоден iз членiв каналу не має повного або достатнього контролю над дiяльнiстю решти членiв.

Вертикальнi канали розподiлу - це канали, якi складаються з виробника та одного або декiлькох посередникiв, якi дiють як одна єдина система. Один iз членiв каналу, як правило, або є власником iнших, або надає їм певнi привiлеї. Таким членом може бути виробник, оптовий або роздрiбний посередник. Вертикальнi канали виникли як засiб контролю за поведiнкою каналу. Вони економiчнi та виключають дублювання членами каналу виконуваних функцiй.

Проблема управлiння каналами розподiлу полягає в тому, що посередницькi структури, яке займають промiжне становище мiж виробниками i споживачами, не завжди прагнуть до змiщення взаємозв’язкiв iз продуцентами. Вони вiддають перевагу бiльш тiсним контактам iз споживачами. Бiльшiсть посередницьких структур хочуть, щоб виробники доводили матерiальнi потоки до них i не втручалися в логiстичнi процеси на подальших етапах перемiщення цих потокiв. Пiдставою для цього служить те, що нерiдко на практицi виробники товарної продукцiї ставляться до логiстичних посередникiв гiрше, нiж до кiнцевих споживачiв, запити, мотивацiя i очiкування яких вивчаються i задовольняються. Таким чином, потреби промiжних структур часто iгнорується. Тому при органiзацiї логiстичних зв’язкiв з посередниками в сферi розподiлу такi конфлiктнi питання варто аналiзувати i враховувати. Це позитивно позначається на ефективностi логiстичного каналу.

Логiстичнi посередники у каналах розподiлу

Пiд час формування каналу розподiлу товару на перше мiсце висувається рiшення про структуру каналу, тобто про кiлькiсть рiвнiв каналу i про конкретний склад членiв каналу. Необхiдною умовою можливостi вибору каналу розподiлу є наявнiсть на ринку великої кiлькостi посередникiв.

Логiстичнi посередники в каналах розподiлу виконують певнi функцiї, якi укрупнено можна роздiлити на:

- функцiї (операцiї) фiзичного розподiлу;

- функцiї обмiну (купiвлi-продажу);

- пiдтримуючи функцiї (стандартизацiї якостi дистрибуцiї, фiнансування, iнформацiйної пiдтримки, страхування ризикiв i т. п.)

Посередниками в операцiях фiзичного розподiлу є рiзнi спецiалiзованi транспортнi, експедиторськi, транспортно - експедиторськi фiрми, компанiї фiзичного розподiлу, вантажi термiнали i термiнальнi комплекси, ван7тажi розподiльчi центри, пiдприємства iз сортування, затарювання та пакування готової продукцiї, вантажопереробнi та iншi пiдприємства.

Серед посередникiв у дистрибьюцiї , якi виконують пiдтримуючi функцiї, можна виокремити пiдприємства та установи фiнансового сервiсу (банки, фiнансовi компанiї, клiринговi та розрахунковi центри i компанiї i т. п.), пiдприємства iнформацiйного сервiсу (iнформацiйно-диспетчерськi центри, обчислювальнi центри колективного користування, пiдприємства зв’язку i телекомунiкацiй i т. п.), страховi компанiї, установи стандартизацiї, лiцензування та сертифiкацiї i т. д.

Центральне мiсце серед посередникiв у дистрибуцiї займають торговi посередники, якi крiм безпосередньо функцiй обмiну (купiвлi-продажу) товару можуть виконувати й iншi вищезазначенi функцiї, наприклад, транспортування, експедирування, страхування, вантажопереробки, управлiння запасами, кредитно-фiнансового обслуговування, передпродажного i пiсля продажного сервiсу i т. д.

Основними причинами, якi зумовлюють використання торгових посередникiв пiд час формування логiстичних каналiв i ланцюгiв є:

1) Управлiння потоковими процесами на основi логiстичної концепцiї вимагає наявностi певних фiнансових, матерiальних, квалiфiкацiйних i iнших ресурсiв. Чим вищi вимоги до ефективностi управлiння, тим бiльше засобiв i ресурсiв може знадобитися.

2) Формування оптимальної структури логiстичних каналiв i ланцюгiв, а також подальше, її удосконалення передбачає наявнiсть знань i досвiду у сферi кон’юнктури ринку зi структури товарних потокiв, методiв реалiзацiї та способiв розподiлу.

Квалiфiкацiю торгових посередникiв можна провести за поєднанням двох ознак: 1 - вiд iменi кого працює посередник; 2 - за чий рахунок посередник проводить свої операцiї. Можна видiлити чотири типи торгових посередникiв: своє iм’я – свiй рахунок, своє iм’я – чужий рахунок, чуже iм’я - свiй рахунок, чуже iм’я - чужий рахунок (табл. 6. 1).

Таблиця 6. 1

Типи торгових посередникiв у каналах розподiлу

Ознака класифiкацiї

Дилер

Вiд

свого iменi i за свiй рахунок

Дистриб’ютор

Вiд

Комiсiонер

Вiд

свого iменi i за чужий рахунок

Агент,

брокер

Вiд

чужого iменi i за чужий рахунок

повної оплати поставки. Вiдносини мiж виробником i дилером припиняються пiсля виконання всiх умов за договором постачання. Однак взаємини виробника з дилерами останнiм часом здобувають рiзноманiтнi форми через прагнення виробникiв формувати вертикальнi канали розподiлу. При цьому дилери стають власниками привiлеїв, поєднуючи у своїх руках ряд послiдовних етапiв процесу виробництва i розподiлу. У логiстичному ланцюзi дилери розташованi найближче до кiнцевих споживачiв.

Дилери, якi спiвробiтничають з виробником на умовах франшизи, називаються авторизованими.

Дистриб’ютори – оптовi та роздрiбнi посередники, якi ведуть операцiї вiд iменi виробника i за свiй рахунок. Як правило, виробник надає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцiєю на певнiй територiї i протягом певного термiну. Таким чином, дистриб’ютор не є власником продукцiї. За договором вiн набуває права на продаж продукцiї. Дистриб’ютор може дiяти i вiд свого iменi. У цьому випадку в рамках договору про надання права на продаж укладається договiр постачання. У логiстичному ланцюзi дистриб’ютори зазвичай займають позицiю мiж виробником i дилерами.

Комiсiонери - це оптовi та роздрiбнi посередники, якi проводять операцiї вiд свого iменi та за рахунок виробника. Комiсiонер не є власником продукцiї. Виробник (або комiтент у данiй операцiї) залишається власником продукцiї до її передачi й оплати кiнцевим споживачем. Договiр про постачання продукцiї укладається вiд iменi комiсiонера. Таким чином, комiсiонер є посередником тiльки для комiтента, а не для кiнцевого споживача грошi якого перераховуються на рахунок комiсiонера. При цьому ризик випадкового псування i втрати продукцiї лежить на комiтентi. Комiсiонер зобов’язаний забезпечити збереження товару. Вiн вiдповiдає за втрату або ушкодження продукцiї з вини комiсiонера. Винагорода комiсiонеру виплачується зазвичай у виглядi вiдсоткiв вiд суми проведеної операцiї або як рiзниця мiж цiною, призначеної комiтентом, i цiною реалiзацiї.

За обсягом повноважень агенти подiляються на двi категорiї. Унiверсальнi агенти здiйснюють будь-якi юридичнi дiї вiд iменi принципала. Генеральнi агенти вкладають тiльки угоди, зазначенi в дорученнi. За свої послуги агенти отримують винагороду як за тарифами, так i за домовленiстю з принципалом. Найбiльш розповсюджений вид агентської винагороди-вiдсоток вiд суми укладеної угоди.

Брокери - посередники пiд час укладання угод, якi зводять контрагентiв. Брокери не є власниками продукцiї, як дилери або дистриб’ютори, i не розпоряджаються продукцiєю, як дистриб’ютори, комiсiонери або агенти. На вiдмiну вiд агентiв, брокери не перебувають в договiрних вiдносинах з жодною iз сторiн угоди, яку укладають, i дiють лише на основi окремих доручень. Брокерiв винагороджують тiльки за продану продукцiю. Їх доходи можуть формуватися як певний вiдсоток вiд вартостi проданих товарiв або як фiксована винагорода за кожну продану одиницю товару.

Кiлькiсть i тип посередникiв у каналi розподiлу визначається типом системи розподiлу. У маркетингу розроблено три пiдходи до вирiшення цiєї проблеми: iнтенсивний розподiл, ексклюзивний розподiл i селективний розподiл.

Інтенсивний розподiл передбачає забезпечення запасами продукцiї якомога бiльшої кiлькостi торгових пiдприємств.

Ексклюзивний розподiл передбачає навмисно обмежену кiлькiсть посередникiв, якi торгують даною продукцiєю в межах збутових територiй.

Селективний розподiл - це дещо середнє мiж методами iнтенсивного та ексклюзивного розподiлу. Селективний розподiл дозволяє виробнику досягти необхiдного охоплення ринку за умови бiльш жорстокого контролю i з меншими витратами, нiж при органiзацiї iнтенсивного розподiлу.

Для пiдвищення ефективностi збуту продукцiї та з метою економiї засобiв органiзацiї часто використовують багатоканальнi системи розподiлу продукцiї.

Кожен виробник на основi маркетингових дослiджень ринкiв збуту своєї продукцiї визначає структуру можливих каналiв розподiлу, їх зв’язок з конкретними категорiями споживачiв та один з одним.

Розподiльчi центри у логiстичних ланцюгах

Мережа через яку здiйснюється розподiл матерiального потоку, є значимим елементом логiстичної системи. Побудова мережi розподiльчих центрiв суттєво впливає на витрати, якi виникають у процесi доведення товарiв до споживачiв, а через них i на кiнцеву вартiсть реалiзованого продукту.

Розподiльчий центр - це складський комплекс, який отримує товари вiд пiдприємств-виробникiв або вiд пiдприємств оптової торгiвлi (наприклад, якi знаходяться в iнших регiонах країни або за кордоном) i розподiляє їх бiльш дрiбними партiями замовникам (пiдприємствам дрiбнооптової та роздрiбної торгiвлi) через свою або їх товаропровiдну мережу.

За традицiйною класифiкацiєю, розроблено Едгаром Гувером, iснує три принциповi стратегiї розташування розподiльчих складiв: поблизу вiд ринкiв збуту, поблизу вiд виробництва або промiжне розташування.

Розташування складiв поблизу ринкiв збуту полегшує поповнення запасiв клiєнтiв. Географiчнi розмiри ринку, який обслуговується таким складом, залежать вiд бажаної швидкостi постачань, вiд середнього розмiру замовлення i вiд величини питомих витрат на мiсцеве транспортування. Головними критерiями роботи таких складiв є забезпечення належної якостi обслуговування або мiнiмiзацiя логiстичних витрат. Такi склади часто зустрiчаються в торгiвлi харчовими продуктами або промисловими товарами масового користування. Однак розмiщення поблизу ринкiв збуту характерно для багатьох галузей. Така стратегiя економiчно виправдана, оскiльки це найдешевший спосiб швидкого поповнення запасiв.

Розташування складiв поблизу виробництв полегшує нагромадження потрiбного для постачання споживачiв асортименту продукцiї. Таке розташування складiв дозволяє вiдправляти споживачам змiшанi вантажi за консолiдованими тарифами. Перевага такого розмiщення складiв полягає в тому, що пiдвищений рiвень сервiсу поширюється на весь асортимент продукцiї, яка постачається. Такий виробник має можливiсть кращим за iнших постачальником.

За промiжного розташування складiв мiж виробництвом i споживанням склади працюють за тiєю ж схемою, що i склади, розташованi поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукцiї й вiдправляють замовникам змiшанi партiї товарiв за пiльговими тарифами.

цьому враховують такi фактори: вартiсть транспортування, складської переробки вантажiв, складування вантажiв, оформлення замовлень i системи управлiння, рiвень обслуговування клiєнтiв.

Найкращою товаропровiдною мережею з розподiльчими центрами є та, що забезпечує найвищий рiвень обслуговування споживачiв за мiнiмальних загальних витрат.

Вiдповiдно до обраної стратегiї розташування товаропровiдна мережа може бути органiзована як централiзована структура (з єдиним великим розподiльчим центром) i децентралiзована структура (з декiлькома дрiбними розподiльчими центрами).

У централiзованiй товаропровiднiй мережi розподiльчий центр направляє товари, виготовленi пiдприємством-виробником, кiнцевим або промiжним споживачам у рiзнi регiони країни (оптовим чи дрiбнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрiбну торгову мережу). Перевага цього варiанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберiгання на складi готової продукцiї пiдприємства-виробника, вiдправляючи вiдразу всю виготовлену продукцiю в розподiльчi центри. Недолiки цього варiанта-великi транспортнi витрати на доставку товарiв численним споживачам-замовникам товарiв.

буде меншою через те, що розподiльчi центри знаходяться на територiї товарних ринкiв, поблизу споживачiв. Крiм цього, локальним розподiльчим центрам легше вивчати свої регiональнi ринки, i вони можуть гнучко реагувати на ситуацiю на цих ринках. Разом з тим у невеликих регiональних складах важко домогтися такої ж низької собiвартостi переробки вантажiв, як у великому автоматизованому розподiльчому центрi, що можна спостерiгати у централiзованiй системi органiзацiї товаропровiдної мережi.

Витрати на оформлення замовлень у централiзованiй розподiльчiй системi можуть бути бiльшими i знижуватися при збiльшеннi числа розподiльчих центрiв, оскiльки за умови розташуваннi складiв у рiзних регiонах i наближення їх до клiєнтiв зв’язки зi споживачами можуть бути бiльш оперативними i дешевими.

Пiд час створеннi розгалуженої децентралiзованої системи розподiлу з окремими складами в рiзних регiонах роль центрального розподiльчого складу, власне кажучи, вiдiграє склад готової продукцiї пiдприємства-виробника. У цiй системi витрати на складування i переробку вантажiв можуть зростати, а вартiсть транспортування вантажiв i оформлення замовлень-знижується. Доставка вантажiв у iншi райони на свої розподiльчi склади виявляється дешевою через порiвняно невелику кiлькiсть цих складiв.

Таким чином, пiд час визначення найбiльш вигiдної кiлькостi розподiльчих складських центрiв виникає оптимiзацiйна задача: якщо збiльшити кiлькiсть розподiльчих складiв у товаропровiднiй мережi, витрати на транспорт та оформлення замовлень знижуються, витрати на утримання складських запасiв зростають, а загальнi витрати досягають мiнiмуму за деякої кiлькостi розподiльчих складiв n.

Однiєю з важливих i непростих задач пiд час проектування розподiльчих систем є вибiр варiанта розмiщення розподiльчих центрiв. Задачу розмiщення розподiльчих центрiв можна сформулювати як пошук оптимального рiшення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рiшення. Наукою i практикою виробленi рiзноманiтнi методи вирiшення задач обох видiв.

програмування. Однак на практицi в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридатним, тому що число можливих варiантiв у мiру збiльшення масштабiв мережi, а з ними i трудомiсткiсть вирiшення, зростають за експонентою.

Евристичнi методи. Цi методи ефективнi для вирiшення великих практичних задач, вони дають гарнi, близькi до оптимального результати за невисокої складностi розрахункiв, однак не забезпечують отримання оптимального рiшення. В основi цих методiв лежать людський досвiд та iнтуїцiя. Власне кажучи, метод заснований на правилi Паретто, тобто на попереднiй вiдмовi вiд великої кiлькостi очевидно неприйнятих варiантiв. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмiрiв з погляду кiлькостi альтернатив, якi необхiдно оцiнити. Для цих варiантiв ЕОМ виконує розрахунки.

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення мiсця розташування одного розподiльчого центру). Для цього використовується метод накладення мережi координат на карту потенцiйних мiсць розташування складiв. Система мережi дає можливiсть оцiнити вартiсть доставки вiд кожного постачальника до ймовiрного складу i вiд складу до кiнцевого споживача, а обирають варiант, який визначається як центр маси.

є функцiєю виключно вiдстанi. Тим самим передбачається, що варто мiнiмiзувати сумарну вiдстанi перевезень, i ми отримаємо оптимальне за витратами мiсце для складу. Головним недолiком цього пiдходу є нехтування вагою i часом.

Застосування описаного методу має ще одне обмеження. На моделi вiдстань вiд пункту споживання матерiального потоку до розмiщення розподiльчого центру обчислюють за прямою. Через це модельований район повинен мати розвинуту мережу дорiг, оскiльки iнакше буде порушено основний принцип-принцип подiбностi моделi i модельованого об’єкта.

у послiдовнiй перевiрцi кожного вiдрiзка дiлянки, яка обслуговується.

Пробною точкою вiдрiзка називається будь-яка точка, що розташована на цьому вiдрiзку i не належить до його кiнцiв.

Лiвий вантажообiг пробної точки-вантажообiг споживачiв, розташованих на всiй дiлянцi обслуговування лiворуч вiд цiєї точки.

Правий вантажообiг пробної точки-вантажообiг споживачiв, розташованих праворуч вiд неї.

Дiлянку обслуговування перевiряють, починаючи з крайнього лiвого її кiнця. Спочатку аналiзують перший вiдрiзок дiлянки: на даному вiдрiзку ставиться пробна точка i пiдраховується сума вантажообiгiв споживачiв, якi знаходяться лiворуч i праворуч вiд поставленої точки. Якщо вантажообiг споживачiв, якi знаходяться праворуч, бiльший, то перевiряють наступний вiдрiзок. Якщо менший, то приймається рiшення про розмiщення складу на початку аналiзованого вiдрiзка.

Перевiрка пробних точок триває доти, поки не з’явиться точка, для якої сума вантажообiгiв споживачiв з лiвої сторони не перевищить суму вантажообiгiв споживачiв iз правої сторони. Рiшення приймається про розмiщення складу на початку цього вiдрiзка, тобто лiворуч вiд пробної точки.

Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережi прямокутної конфiгурацiї, з метою розмiщення в ньому розподiльчого складу, варто нанести на карту району координатнi осi, зорiєнтованi паралельно до дорiг. Визначивши координати споживачiв, необхiдно на кожнiй осi знайти методом пробної точки оптимальне мiсце розташування координати Х i координати Y шуканого вузла.

Сутнiсть i завдання транспортної логiстики

Ключова роль транспортування у логiстицi пояснюється не тiльки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складi логiстичних витрат, але i тим, що без транспортування неможливе саме iснування матерiального потоку.

ланцюзi, i яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власностi на вантаж, страхування i т. п.

Роль транспортування настiльки велика, що коло питань, якi стосуються цiєї ключової комплексної логiстичної активностi, видiлене у предмет вивчення спецiальної дисциплiни-транспортної логiстики.

Транспорт у системi логiстики вiдiграє двояку роль:

- по-перше, вiн присутнiй як складова частина або компонент у основних функцiональних областях логiстики (закупiвельний, виробничiй, розподiльчiй);

доходи i має прибуток.

Будучи галуззю матерiального виробництва, транспорт має свою продукцiю - це сам процес перемiщення, яка характеризується рядом iстотних вiдмiнностей:

- вiдсутнiсть речової форми, але в той же час матерiальнiсть за своїм характером, тому що в процесi перемiщення затрачаються матерiальнi засоби: вiдбувається зношення рухомого складу i засобiв обслуговування, використовується праця робiтникiв транспортної сфери i т. д.;

- неможливiсть зберiгання i нагромадження, тому транспорт може мати тiльки деякий резерв своєї пропускної та провiдної здатностi для задоволення потреб у транспортних послугах;

- втiлення в додаткових транспортних витратах, якi зв’язанi з перемiщенням матерiального потоку, тому транспорт необхiдно використовувати так, щоб транспортнi витрати були найменшими за iнших рiвних умов;

Вказанi особливостi накладають свiй вiдбиток на устрiй i функцiонування системи транспортної логiстики.

За призначенням видiляють двi основнi групи транспорту:

1. Транспорт загального користування - галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всiх галузей народного господарства i населення у перевезеннях вантажiв та пасажирiв. Його часто називають магiстральним. Поняття транспорту загального користування охоплює залiзничний транспорт, водний транспорт (морський i рiчковий), автомобiльний, повiтряний транспорт i транспорт трубопровiдний.

виробничих систем i повинен бути органiчно в них вписаний. Вiдповiдно, органiзацiя його роботи є одним iз завдань органiзацiї логiстики на пiдприємствi в цiлому i здiйснюється разом iз вирiшенням завдань виробництва, закупiвель i розподiлу. Так, органiзацiя перемiщення вантажiв транспортом не загального користування є предметом вивчення внутрiшньовиробничої логiстики. Вибiр каналiв товароруху вирiшується в рамках розподiльчої логiстики.

Транспортна логiстика вирiшує комплекс завдань, пов’язаних з органiзацiєю перемiщення вантажiв транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:

- вибiр виду транспортного засобу;

- визначення рацiональних маршрутiв доставки;

Роль транспорту iстотно змiнюється з розвитком логiстичних систем. У сучасних умовах дисциплiна транспортного обслуговування визначається не iнтересами окремого вiдправника (одержувача), а оптимальним спiввiдношенням витрат i прибутку в зазначеному циклi виробництва i споживання.

Існують такi ознаки класифiкацiї транспортної складової логiстичних систем:

За видом доставки:

-пряма;

-з переробкою на транспортних термiналах;

-з переробкою i зберiганням у розподiльчих центрах.

За видом обслуговування:

- зi складу постачальника або розподiльчого центру безпосереднього споживачу;

- з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберiгання та переробки.

-пряме;

-змiшане.

Принципово важливо, що транспорт як елемент iнфраструктури все частiше бере на себе нетранспортнi функцiї, звiльняючи споживача вiд збутових i розподiльчих операцiй. Таким чином, транспорт перестає бути вiдособленою галуззю економiки, яка продає послуги з перемiщення вантажiв. Вiн виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здiйснити комплексне обслуговування.

Вибiр виду транспортного засобу

Оскiльки транспортнi операцiї є безпосереднiм вираженням зв’язкiв мiж окремими етапами товароруху, ефективнiсть цього процесу великою мiрою залежить вiд способу реалiзацiї перемiщення.

Завдання вибору виду транспорту вирiшується у взаємозв’язку з iншими завданнями логiстики, такими, як створення i пiдтримка оптимального рiвня запасiв, вибiр виду упаковки та iн. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, служить iнформацiя про характернi риси рiзних видiв транспорту.

Існують такi основнi види транспорту:

-залiзничний;

- внутрiшнiй водний (рiчковий);

-повiтряний;

Кожний з видiв транспорту має конкретнi особливостi з точки зору логiстичного менеджменту, переваги i недолiки, якi визначають можливостi його використання в логiстичнiй системi (табл. 7. 1).

Порiвняльнi логiстичнi характеристики рiзних видiв транспорту

Вид транспорту

Переваги

Недолiки

Сфера застосування

Залiзничний

Висока провiзна i пропускна здатнiсть. Незалежнiсть вiд

Обмежена кiлькiсть перевiзникiв. Великi капiтальнi вкладення у

виробничо-технiчну базу. Висока матерiалоємнiсть i енергоємнiсть

перевезень. Низька доступнiсть до кiнцевих споживачiв. Недостатньо

високе збереження вантажу

Практично не обмежена

Морський

перевезень на далекi вiдстанi. Висока провiзна i пропускна

здатнiсть. Низька капiталомiсткiсть перевезень

складної портової iнфраструктури. Жорсткi вимоги до упакування. Мала

частота вiдправлень

Практично не обмежена

Внутрiшнiй водний (рiчковий)

Низька собiвартiсть перевезень. Низька капiталомiсткiсть

Обмеженiсть перевезень. Низька швидкiсть доставки. Залежнiсть вiд

нерiвномiрностi глибин рiк i водойм, навiгацiйних умов. Сезоннiсть

роботи. Недостатня надiйнiсть перевезень i збереження вантажу

Практично не обмежена

Автомобiльний

Висока доступнiсть. можливiсть доставки вантажу “вiд дверей до

дверей”. Велика маневренiсть i гнучкiсть. Висока швидкiсть доставки

вантажу. Можливiсть використання рiзних маршрутiв i схем доставки.

Високе збереження вантажу, можливiсть його вiдправлення маленькими

партiями. Широкi можливостi вибору найбiльш придатного перевiзника.

Менш жорсткi вимоги до упакування товару.

Низька продуктивнiсть. Залежнiсть вiд погодних та дорожнiх умов.

Вiдносно висока собiвартiсть перевезень на великi вiдстанi. Низький

На

короткi вiдстанi (до 300 км)

Повiтряний

Найвища швидкiсть доставки вантажу. Висока надiйнiсть. Найкраще

збереження вантажу. Найбiльш короткi маршрути перевезень

Висока собiвартiсть перевезень, найвищi тарифи серед iнших видiв

перевезень. Залежнiсть вiд погодних умов. Недостатня географiчна

доступнiсть

Практично не обмежена

Трубопровiдний

Низька собiвартiсть. Висока продуктивнiсть (пропускна здатнiсть).

Високе збереження вантажу. Низька капiталомiсткiсть

Обмеженiсть видiв вантажу. Обмежена доступнiсть малих обсягiв

транспортованих вантажiв

Обмежена номенклатурою вантажiв

Видiляють шiсть основних факторiв, якi впливають на вибiр виду транспорту:

- частота вiдправлень вантажу;

- надiйнiсть дотримання графiка доставки;

- здатнiсть перевозити рiзнi вантажi;

- вартiсть перевезення.

У таблицi 7. 2 подано оцiнку факторiв, якi впливають на вибiр виду транспортного засобу. Одиницi вiдповiдає найкраще значення.

center">Вид транспорту

">Фактори впливу на вибiр транспорту

center">Час доставки

center">Частота вiдправлень

center">Надiйнiсть дотримання графiку доставки

center">Здатнiсть перевозити рiзнi вантажi

">Здатнiсть доставити вантаж у будь-яку

точку

center">Вартiсть перевезення

Залiзничний

">3

center">4

center">3

center">2

center">2

center">3

Водний

">4

center">5

center">4

">1

center">4

center">1

Автомобiльний

center">2

center">2

center">2

center">3

center">1

center">4

Трубопровiдний

center">5

center">1

center">1

center">5

center">5

center">2

Повiтряний

center">1

center">3

center">5

">4

">3

center">5

Вибираючи засiб доставки конкретного товару, вiдправники враховують до шести факторiв одночасно. Так, якщо вiдправника цiкавить швидкiсть, його основний вибiр зосереджується на повiтряному або автомобiльному транспортi. Якщо його мета-мiнiмальнi витрати, вибiр обмежується водним i трубопровiдним транспортом. Найбiльше переваг пов’язано з використанням автомобiльного транспорту чим i пояснюється зростання його частки в обсязi перевезень. Однак остаточний висновок про варiант доставки вантажiв ґрунтується на технiко-економiчних розрахунках.

Одним з суттєвих факторiв, якi впливають на вибiр перевiзника, є вартiсть перевезення. Вартiсть транспортної продукцiї або вартiсть перевезення визначається сумою необхiдних витрат транспортних пiдприємств або фiрм на перевезення вантажiв. Споживачi, купуючи транспортну продукцiю, вiдшкодовують цi витрати у формi тарифiв i фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартостi транспортної продукцiї.

Система транспортних тарифiв залежить вiд виду транспорту i способу перевезення. У цiлому, пiд час прийняття рiшень про транспортування потрiбно враховувати складнi компромiси мiж рiзними видами транспорту, а також наслiдки цих компромiсiв для iнших видiв дiяльностi в системi розподiлу, таких як складування i пiдтримка товарно-матерiальних запасiв. Оскiльки з часом вiдноснi витрати рiзних видiв транспорту змiнюються, фiрмам необхiдно переглядати свої схеми транспортування з метою знаходження оптимального варiанта товароруху.

Враховуючи, що дiяльнiсть з органiзацiї товароруху пов’язана з великими компромiсами, потрiбно використовувати системний пiдхiд для прийняття таких рiшень.

Інформацiйнi потоки у логiстицi

без використання швидкодiючих комп’ютерiв, локальних обчислювальних мереж, телекомунiкацiйних систем та iнформацiйно-програмного забезпечення. Значення iнформацiйного забезпечення логiстичного процесу настiльки важливе, що багато фахiвцiв видiляють особливу iнформацiйну логiстику, яка має самостiйне значення в бiзнесi та управлiннi iнформацiйними потоками i ресурсами. Цю функцiональну область логiстики часто називають комп’ютерною.

Інформацiйна логiстика органiзовує потiк даних, що супроводжують матерiальний потiк, i є тiєю iстотною для пiдприємства ланкою, яка пов’язує постачання, виробництво i збут. Вона охоплює управлiння всiма процесами перемiщення i складування реальних товарiв на пiдприємствi, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарiв у необхiдних кiлькостях, комплектацiї, якостi з точки їх виникнення в точку споживання з мiнiмальними витратами й оптимальним сервiсом.

Інформацiя виступає рушiєм дiяльностi логiстичної системи i тримає її вiдкритою - здатною пристосовуватися до нових умов. У зв’язку з цим одним iз ключових понять логiстики є поняття iнформацiйного потоку.

В загальному виглядi iнформацiйний потiк є перемiщенням у деякому середовищi даних, виражених у структурному виглядi.

Щодо логiстики iнформацiйний потiк - це сукупнiсть циркулюючих у логiстичнiй системi, мiж логiстичною системою i зовнiшнiм середовищем повiдомлень, необхiдних для управлiння i контролю за логiстичними операцiями.

- для споживача iнформацiя про статус замовлення, наявнiсть товару, строки постачання, вiдвантажувальнi документи i т. п. є необхiдним елементом споживчого логiстичного сервiсу;

- з позицiй управлiння запасами в логiстичному ланцюзi наявнiсть повної та дострокової iнформацiї дозволяє скоротити потребу в запасах i трудових ресурсах за рахунок зменшення невизначеностi рiвня попиту;

- iнформацiя збiльшує гнучкiсть логiстичної системи щодо того, як, де i коли можна використовувати ресурси для досягнення конкурентних переваг.

У логiстицi видiляють такi види iнформацiйних потокiв:

Залежно вiд виду систем, якi пов’язуються потоком:

- горизонтальний, який належить до одного рiвня iєрархiї логiстичної системи;

- вертикальний - вiд верхнього рiвня логiстичної системи до нижнього.

Залежно вiд мiсця проходження:

- внутрiшнiй, що циркулює всерединi логiстичної системи або її окремого елемента.

Залежно вiд напрямку по вiдношенню до логiстичної системи:

- вхiдний;

За видом носiїв iнформацiї:

- на паперових носiях;

- на магнiтних носiях;

- електроннi;

Залежно вiд призначення:

потоку, але за часовими параметрами вони можуть не збiгатися. На практицi в логiстичних системах матерiальнi та iнформацiйнi потоки нерiдко випереджають або запiзнюються один щодо одного. Векторна взаємо вiдповiднiсть матерiальних та iнформацiйних потокiв також має специфiчну особливiсть, яка полягає в тому, що вони можуть бути як односпрямованi, так i рiзноспрямованi:

- випереджаючий iнформацiйний потiк у зустрiчному напрямку мiстить, як правило, вiдомостi про замовлення;

- випереджаючий iнформацiйний потiк у прямому напрямку-це попереднi повiдомлення про майбутнє прибуття вантажу;

- одночасно з матерiальними потоком йде iнформацiя в прямому напрямку про кiлькiснi та якiснi параметри матерiального потоку;

Шлях, яким рухається iнформацiйний потiк у загальному випадку може не збiгатися з маршрутом перемiщення матерiального потоку.

може вимiрюватися або кiлькiстю оброблених i переданих одиниць паперових документiв або сумарною кiлькiстю документорядкiв у цих документах, або кiлькiстю iнформацiї (бiт), яка мiститься в тому чи iншому повiдомленнi.

Інформацiйний потiк характеризується такими параметрами:

- джерело виникнення;

- перiодичнiсть;

- вид iснування;

- швидкiсть передачi та прийому;

Управлiння iнформацiйним потоком можна здiйснювати таким чином:

- змiнюючи напрямок потоку;

-о бмежуючи швидкiсть передачi до вiдповiдної швидкостi прийому;

- обмежуючи обсяг потоку до величини пропускної здатностi окремого вузла або дiлянки шляху.

Принципи органiзацiї логiстичної iнформацiї

Для того щоб iнформацiя ефективно пiдтримувала логiстичнi процеси побудова логiстичної iнформацiйної системи повинна спиратися на шiсть основних принципiв:

1) Повнота i придатнiсть iнформацiї для користувача. Логiстична iнформацiйна система повинна подавати iнформацiю в тому мiсцi, того виду i повноти, що потрiбна для виконання вiдповiдних логiстичних функцiй i операцiй. Особа, яка приймає рiшення, повинна володiти необхiдною i достатньою iнформацiєю для прийняття рiшень у центрi своєї вiдповiдальностi, до того ж в необхiдному їй виглядi.

2) Точнiсть. Точнiсть вихiдної iнформацiї має принципове значення для прийняття правильних рiшень. Наприклад, iнформацiя про рiвень запасiв у розподiльчiй мережi в сучасних логiстичних системах допускає не бiльше 1% помилок або невизначеностi для прийняття ефективних рiшень у фiзичному розподiлi, створеннi запасiв i задоволеннi запитiв споживачiв. Велике значення має точнiсть i достовiрнiсть вихiдних даних для прогнозування попиту, планування потреб у матерiальних ресурсах i т. п.

3) Своєчаснiсть. Логiстична iнформацiя повинна находити в систему менеджменту вчасно, як цього вимагають багато логiстичних технологiй, особливо заснованих на концепцiї “точно у термiн”. Своєчаснiсть iнформацiї важлива практично для всiх комплексних логiстичних функцiй. Крiм того, багато завдань у транспортуваннi, операцiйному менеджментi, управлiннi замовленнями i запасами вирiшуються в режимi реального часу. Вимога своєчасностi находження i обробки iнформацiї реалiзується сучасними логiстичними технологiями сканування, штрихового кодування, електронного обмiну даних.

4) Орiєнтованiсть. Інформацiя в логiстичнiй iнформацiйнiй системi повинна бути орiєнтована на виявлення додаткових можливостей полiпшення якостi продукцiї, сервiсу, зниження логiстичних витрат. Способи отримання, передачi, вiдображення i попередньої обробки iнформацiї повиннi сприяти виявленню “вузьких” мiсць, резервiв економiї ресурсiв i т. д.

5) Гнучкiсть. Інформацiя, яка циркулює в логiстичнiй iнформацiйнiй системi, повинна бути пристосованою до конкретних користувачiв i мати найбiльш зручний для них вигляд. Це стосується як персоналу фiрми, так i логiстичних посередникiв, i кiнцевих споживачiв.

6) Придатний формат даних. Формат даних i повiдомлень, застосовуваний у комп’ютерних i комунiкацiйних мережах логiстичної iнформацiйної системи, повинен максимально ефективно використовувати продуктивнiсть технiчних засобiв (обсяг пам’ятi, швидкодiю, пропускну здатнiсть i т. д.). Види i форми документiв, розташування реквiзитiв на паперових документах, розмiрнiсть даних та iнших параметрiв повиннi полегшувати машинну обробку iнформацiї. Крiм того, необхiдна iнформацiйна сутнiсть комп’ютерних i телекомунiкацiйних систем логiстичних посередникiв та iнших користувачiв за форматами даних у логiстичнiй iнформацiйнiй системi.

Логiстичнi iнформацiйнi системи

Рiзноманiтнi iнформацiйнi потоки, якi циркулюють всерединi i мiж елементами логiстичної системи, мiж логiстичною системою i зовнiшнiм середовищем, утворюють логiстичну iнформацiйну систему.

Логiстична iнформацiйна система (ЛІС) - це певним чином органiзована сукупнiсть взаємопов’язаних засобiв обчислювальної технiки, рiзних довiдникiв i необхiдних засобiв програмування, що забезпечує вирiшення тих або iнших функцiональних завдань з управлiння матерiальними потоками.

Так само як i будь-яка iнша система, iнформацiйна система повинна складатися з впорядковано взаємозалежних елементiв та володiти деякою сукупнiстю iнтегративних якостей. Декомпозицiю iнформацiйних систем на складовi елементи можна здiйснювати по-рiзному. Найчастiше iнформацiйнi системи подiляють на двi пiдсистеми: функцiональну i забезпечувальну.

Забезпечувальна пiдсистема у свою чергу, включає такi елементи:

- технiчне забезпечення, тобто сукупнiсть технiчних засобiв, якi забезпечують обробку i передачу iнформацiйних потокiв;

- математичне забезпечення, тобто сукупнiсть методiв вирiшення функцiональних завдань. Логiстичнi iнформацiйнi системи, як правило, є автоматизованими системами управлiння логiстичними процесами. Тому математичне забезпечення в логiстичних iнформацiйних системах-це комплекс програм i сукупнiсть засобiв програмування, якi забезпечують вирiшення задач управлiння матерiальними потоками, обробку текстiв, отримання довiдкових даних i функцiонування технiчних засобiв.

Інформацiйнi системи в логiстицi можуть створюватися з метою управлiння матерiальними потоками як на мiкро-, так i на макрорiвнi.

На рiвнi окремого пiдприємства iнформацiйнi системи, у свою чергу, подiляють на три групи:

- плановi;

- диспозитивнi (або диспетчерськi);

- виконавчi (або оперативнi).

Логiстичнi iнформацiйнi системи, якi входять у рiзнi групи, вiдрiзняються як своїми функцiональними, так i забезпечувальними пiдсистемами. Функцiональнi пiдсистеми вiдрiзняються складом розв’язуваних завдань. Забезпечувальнi пiдсистеми можуть вiдрiзнятися всiма своїми елементами, тобто технiчним, iнформацiйним i математичним забезпеченням. Зупинимося докладнiше на специфiцi окремих iнформацiйних систем.

Плановi iнформацiйнi системи створюються на адмiнiстративному рiвнi управлiння i служать для прийняття довгострокових рiшень стратегiчного характеру. Серед розв’язуваних завдань можуть бути такi:

- створення й оптимiзацiя ланок логiстичного ланцюга;

- управлiння мало змiнними даними;

- загальне управлiння запасами;

- управлiння резервами та iншi завдання.

У планових iнформацiйних системах найвищий рiвень стандартизацiї пiд час вирiшення задач, що дозволяє з найменшими труднощами адаптувати тут стандартне програмне забезпечення.

Диспозитивнi iнформацiйнi системи створюються на рiвнi управлiння складом або цехом i служать для забезпечення налагодженої роботи логiстичних систем. Тут можуть вирiшуватися такi завдання:

- детальне управлiння запасами (мiсцями складування);

- керування внутрiшньо складським або внутрiшньозаводським транспортом;

- вiдбiр вантажiв за замовленням та їх комплектування, облiк вантажiв, якi вiдправляються, та iншi завдання.

У диспозитивних iнформацiйних системах можливiсть пристосувати стандартний пакет програм нижча. Це викликано рядом причин, наприклад:

- виробничий процес на пiдприємствах зумовлюється iсторично i важко пiддається суттєвим змiнам заради стандартизацiї;

- структура оброблюваних даних iстотно розрiзняється в рiзних користувачiв.

так званий режим роботи в реальному масштабi часу, який дозволяє отримувати необхiдну iнформацiю про перемiщення вантажiв у поточний момент часу i вчасно видавати вiдповiднi адмiнiстративнi та керуючi впливи на об’єкт управлiння. Цими системами можуть вирiшуватися рiзноманiтнi завдання, пов’язанi з контролем матерiальних потокiв, оперативним управлiнням перемiщеннями i т. п.

Вiдповiдно до концепцiї логiстики iнформацiйнi системи, якi належать до рiзних груп, iнтегруються в єдину iнформацiйну систему. Розрiзняють вертикальну i горизонтальну iнтеграцiю.

Горизонтальною iнтеграцiєю вважається зв’язок мiж окремими комплексами завдань у диспозитивних i виконавчих системах за допомогою горизонтальних iнформацiйних потокiв.

В цiлому переваги iнтегрованих iнформацiйних систем можна сформулювати так:

- зростає швидкiсть;

- зменшується кiлькiсть помилок в облiку;

- зменшується обсяг непродуктивної, “паперової” роботи;

- поєднуються ранiше розрiзненi iнформацiйнi блоки.

Матерiальнi запаси, причини їх створення

Запаси в тому чи iншому виглядi присутнi по всiй довжинi логiстичного ланцюга, як у сферi виробництва, так i в сферi обiгу продукцiї.

або особистого споживання.

Незважаючи на те, що утримання запасiв пов’язане з певними витратами, пiдприємцi змушенi створювати їх. Основнi мотиви створення матерiальних запасiв:

1.Імовiрнiсть порушення встановленого графiка постачань (не передбачає зниження iнтенсивностi вхiдного матерiального потоку). У цьому випадку запас необхiдний для того, щоб не зупинився виробничий процес, що особливо важливо для пiдприємств iз безперервним циклом виробництва.

товар набагато складнiше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, можлива ситуацiя, коли платоспроможний попит не буде вдоволений, тобто клiєнт пiде без покупки.

3. Сезоннi коливання виробництва деяких видiв товарiв. В основному це стосується продукцiї сiльського господарства.

5. Спекуляцiя. Цiна на деякi товари може рiзко зрости, тому пiдприємство, яке зумiло передбачати цей рiст, створює запас з метою одержання прибутку за рахунок пiдвищення ринкової цiни.

6. Витрати, пов’язанi з оформленням замовлення. Процес оформлення кожного нового замовлення супроводжується витратами адмiнiстративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорiв з ним, вiдрядження, мiжмiськi переговори i т. п.). Знизити цi витрати можна скоротивши кiлькiсть замовлень, що рiвносильне збiльшенню обсягу партiї, яка замовляється, i, вiдповiдно, пiдвищенню розмiру запасу.

7. Можливiсть рiвномiрного здiйснення операцiй виробництва i розподiлу. Цi два види дiяльностi тiсно взаємопов’язанi мiж собою: розподiляється те, що виробляється. Якщо запаси вiдсутнi, iнтенсивнiсть матерiальних потокiв у системi розподiлу коливається вiдповiдно до змiн iнтенсивностi виробництва. Наявнiсть запасiв у системi розподiлу дозволяє здiйснювати процес реалiзацiї бiльш рiвномiрно, незалежно вiд ситуацiї у виробництвi. У свою чергу, наявнiсть виробничих запасiв згладжує коливання в постачаннях сировини i напiвфабрикатiв, забезпечує рiвномiрнiсть процесу виробництва.

8. Можливiсть негайного обслуговування покупцiв. Виконати замовлення покупцiв можна у такий спосiб:

- виготовити замовлений товар;

- закупити замовлений товар;

- видати замовлений товар негайно з наявного запасу.

Останнiй спосiб є, як правило, найдорожчим, тому що вимагає утримання запасу. Однак в умовах конкуренцiї можливiсть негайного задоволення замовлення може виявитися вирiшальною в боротьбi за споживача.

процесу. Особливо це важливо для пiдприємств iз безперервним процесом виробництва, тому що в цьому випадку зупинка виробництва може дорого коштувати.

2. Спрощення процесу управлiння виробництвом. Мова йде про створення запасiв напiвфабрикатiв на рiзних стадiях виробничого процесу всерединi пiдприємства. Наявнiсть цих запасiв дозволяє знизити вимоги до ступеня узгодженостi виробничих процесiв на рiзних дiлянках, а, отже, i вiдповiднi витрати на органiзацiю управлiння цими процесами.

Перелiченi причини свiдчать про необхiднiсть створення запасiв у логiстичних системах. При цьому особливiстю безпосередньо логiстичного пiдходу до управлiння товарно-матерiальними запасами є вiдмова вiд функцiонально-орiєнтованої концепцiї в цiй сферi.

Види матерiальних запасiв

Поняття запасу пронизує всi сфери матерiального виробництва, тому що матерiальний потiк на шляху перемiщення вiд первинного джерела сировини до кiнцевого споживача може накопичуватися у виглядi запасу на будь-якiй дiлянцi. Причому, управлiння запасами на кожнiй з дiлянок має свою специфiку. У теорiї управлiння запасами видiляють такi їх види:

1. За мiсцем продукцiї в логiстичному ланцюзi:

- запаси матерiальних ресурсiв;

- запаси незавершеного виробництва;

- запаси зворотних вiдходiв.

2. По вiдношенню до базисних логiстичних активностей:

- запаси в постачаннi, матерiальнi ресурси, якi знаходяться в логiстичних ланцюгах вiд постачальникiв до складiв матерiальних ресурсiв товаровиробника, призначенi для забезпечення виробництва готової продукцiї;

- виробничi запаси, запаси матерiальних ресурсiв i незавершеного виробництва, якi надiйшли до споживачiв i не були переробленi, знаходяться на пiдприємствах усiх галузей сфери матерiального виробництва, призначенi для виробничого споживання i дозволяють забезпечити безперервнiсть виробничого процесу;

(продажу);

- сукупнi матерiальнi запаси є об’єктом оптимiзацiї логiстичного управлiння з позицiї загальних витрат i мiстять у собi всi перерахованi вище види запасiв: запаси у постачаннi, виробничi запаси i товарнi запаси.

3. По вiдношенню до комплексних логiстичних активностей:

- складськi запаси, запаси готової продукцiї, яка знаходиться на складах рiзного типу i рiвня певних ланок логiстичної системи, як внутрiшньофiрмових, так i логiстичних посередникiв;

- транспортнi запаси (запаси в дорозi, транзитнi запаси), запаси матерiальних ресурсiв, незавершеного виробництва або готової продукцiї, якi знаходяться в процесi транспортування вiд однiєї ланки логiстичної системи до iншої або в межах однiєї ланки логiстичної системи;

сортування i т. д.).

4. За функцiональним призначенням (стосується виробничих i товарних запасiв):

за умов нерiвномiрного i регулярного постачання через невiдповiднiсть обсягiв постачання i разового споживання;

- страховi (гарантiйнi) запаси призначенi для безперервного постачання споживача за непередбачених обставин: вiдхилення в перiодичностi й у величинi партiй постачань вiд запланованих, змiна iнтенсивностi споживання, затримки постачань у дорозi, збої у виробничо-технологiчних циклах i т. д.;

- пiдготовчi (буфернi)запаси – це частина виробничого ( товарного) запасу, призначена для пiдготовки матерiальних ресурсiв i готової продукцiї до виробничого або особистого споживання, їх наявнiсть зумовлена необхiднiстю виконання певних логiстичних операцiй з приймання, оформлення, завантаження-розвантаження, додаткової пiдготовки до споживання;

- сезоннi запаси - це запаси матерiальних ресурсiв i готової продукцiї, створюванi i пiдтримуванi за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;

- сезоннi запаси - це запаси матерiальних ресурсiв i готової продукцiї, створюванi i пiдтримуванi за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;

- запаси просування готової продукцiї формуються i пiдтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакцiї на здiйснювану фiрмою маркетингову полiтику просування товару на ринок, зазвичай супроводжувану широкомасштабною рекламою в засобах масової iнформацiї, покликанi задовольняти можливе рiзке збiльшення попиту на готову продукцiю фiрми;

- спекулятивнi запаси зазвичай створюються фiрмами для матерiальних ресурсiв з метою захисту вiд можливого пiдвищення цiн на них або введення протекцiйних квот i тарифiв;

- застарiлi (нелiквiднi) запаси утворюються внаслiдок розбiжностi логiстичних циклiв у виробництвi i дистрибуцiї з життєвим циклом товарiв, а також через погiршення якостi товарiв пiд час зберiгання.

4. По вiдношенню до ланки логiстичного ланцюга або логiстичних посередникiв:

- запаси у посередникiв фiзичного розподiлу.

Важливим аспектом дiяльностi логiстичної системи є пiдтримка розмiрiв матерiальних запасiв на такому рiвнi, щоб забезпечити безперебiйне постачання всiх пiдроздiлiв необхiдними матерiальними ресурсами за умови дотримання вимог економiчностi всього процесу перемiщення матерiального потоку. Рiшення цього завдання досягається системою управлiння запасами.

Система управлiння запасами - сукупнiсть правил i показникiв, якi визначають момент часу й обсяг закупiвлi продукцiї для поповнення запасiв.

Параметрами системи управлiння запасами є:

- точка замовлення - мiнiмальний (контрольний) рiвень запасiв продукцiї, за умови досягнення якого необхiдно їх поповнення;

- обсяг окремої закупiвлi;

- частота здiйснення закупiвель - тривалiсть iнтервалу мiж двома можливими закупiвлями продукцiї, тобто перiодичнiсть поповнення запасiв продукцiї;

- поповнювана кiлькiсть продукцiї, за рахунок якої досягається мiнiмум витрат на зберiгання запасу згiдно iз заданими витратами на поповнення i заданими альтернативними витратами iнвестованого капiталу.

У логiстицi застосовуються такi технологiчнi системи управлiння запасами:

- система управлiння запасами з фiксованим розмiром замовлення;

- система управлiння запасами з фiксованою перiодичнiстю замовлення;

- система з встановленою перiодичнiстю поповнення запасiв до встановленого рiвня;

- система «Максимум-мiнiмум».

запасами з фiксованим розмiром замовлення i система управлiння запасами з фiксованою перiодичнiстю замовлення. Іншi системи управлiння запасами (система з встановленою перiодичнiстю поповнення запасiв до встановленого рiвня i система «максимум-мiнiмум»), власне кажучи, є модифiкацiєю цих двох систем.

Система з фiксованим розмiром замовлення. Ця система проста i є свого роду класичною. У данiй системi розмiр замовлення на поповнення запасу є постiйною величиною. Замовлення на постачання продукцiї здiйснюється за умови зменшення наявного на складах логiстичної системи запасу до встановленого мiнiмального критичного рiвня, який називають «точкою замовлення».

У процесi функцiонування даної технологiчної системи iнтервали постачання можуть бути рiзними залежно вiд iнтенсивностi витрат (споживання) матерiальних ресурсiв у логiстичнiй системi. У вiтчизнянiй практицi найчастiше виникає ситуацiя, коли розмiр замовлення визначається згiдно яких-небудь часткових органiзацiйних мiркувань. Наприклад, зручнiсть транспортування або можливiсть завантаження складських примiщень.

Регулюючими параметрами даної системи є розмiр замовлення i «точка замовлення».

для безперебiйної роботи в перiод логiстичного циклу. При цьому страховий запас повинен залишитися недоторканним. У деяких випадках застосовують плаваючу (таку, що коливається) точку замовлення. Вона не фiксується заздалегiдь, а момент подачi замовлення визначається з урахуванням виконання постачальником своїх зобов’язань або з урахуванням коливань попиту на вироблену продукцiю i т. д.

Мiнiмальний розмiр запасу в розглянутiй системi залежить вiд iнтенсивностi витрат (споживання) матерiальних ресурсiв у промiжок часу мiж подачею замовлення i надходженням партiї на склад у логiстичнiй системi. Умовно припускається, що даний iнтервал часу в заготiвельному перiодi є постiйним.

Система з фiксованим розмiром замовлення iнодi ще називається «двобункерною», оскiльки в даному випадку передбачається, що запас зберiгається нiби в двох бункерах. З першого бункера матерiальнi ресурси витрачаються з моменту надходження чергової партiї до моменту подачi замовлення, а з другого бункера - у перiод мiж подачею замовлення i його виконанням, тобто до моменту постачання.

- великi витрати внаслiдок вiдсутностi запасу;

- висока вартiсть товару, який замовляється;

- високий ступень невизначеностi попиту;

- наявнiсть знижки цiни залежно вiд кiлькостi, яка замовляється;

- накладання постачальником обмеження на мiнiмальний розмiр партiї постачання.

Істотним недолiком цiєї системи є те, що вона передбачає безперервний облiк залишкiв матерiальних ресурсiв на складах логiстичної системи, з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення». За наявностi широкої номенклатури матерiалiв (або асортименту - для торгового пiдприємства) необхiдною умовою застосування даної системи є використання технологiї автоматизованої iдентифiкацiї штрихових кодiв.

Система з фiксованою перiодичнiстю замовлення. У системi з фiксованою перiодичнiстю замовлення, як зрозумiло iз назви, замовлення роблять в строго визначенi моменти часу, якi вiддаленi один вiд одного на рiвнi iнтервали, наприклад, 1 раз у мiсяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днiв i т. п., а розмiр запасу регулюється шляхом змiни обсягу партiї.

Наприкiнцi кожного перiоду перевiряється рiвень запасiв i, на основi цього, визначається розмiр партiї постачання. Таким чином, у системi з фiксованою перiодичнiстю замовлення змiнюється розмiр замовлення (обсяг партiї), який залежить вiд рiвня витрат (споживання) матерiальних ресурсiв у попередньому перiодi. Величина замовлення визначається як рiзниця мiж фiксованим максимальним рiвнем, до якого вiдбувається поповнення запасу, i фактичним його обсягом у момент замовлення.

Перевагою даної системи є вiдсутнiсть необхiдностi вести систематичний облiк запасiв на складах логiстичної системи. Недолiк же полягає в необхiдностi робити замовлення iнодi на незначну кiлькiсть матерiальних ресурсiв, а за умови прискорення iнтенсивностi споживання матерiалiв (наприклад, через зростання попиту на готову продукцiю) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефiциту.

Таким чином, система управлiння запасами з фiксованою перiодичнiстю замовлення застосовується в таких випадках:

- умови постачання дозволяють варiювати розмiр замовлення;

- витрати на замовлення i доставку порiвняно невеликi;

На практицi за даною системою можна замовляти один iз багатьох товарiв в одного i того ж постачальника, товари, на якi рiвень попиту вiдносно сталий, малоцiннi товари i т. д.

Розглянутi вище основнi системи управлiння запасами ґрунтуються на фiксацiї одного з двох можливих параметрiв - розмiру замовлення або iнтервалу часу мiж замовленнями. За вiдсутностi вiдхилень вiд запланованих показникiв та рiвномiрного споживання запасiв, для яких розробленi основнi системи, такий пiдхiд є цiлком достатнiм.

Однак на практицi частiше зустрiчаються iншi, бiльш складнi ситуацiї. Зокрема, при значних коливаннях попиту основнi системи управлiння запасами не можуть забезпечити безперебiйне постачання споживача без значного завищення обсягу запасiв. За наявностi систематичних збоїв у постачаннi основнi системи управлiння запасами стають неефективними. Для таких випадкiв розробляються iншi системи управлiння запасами, якi будуть розглянутi нижче.

Система iз заданою перiодичнiстю поповнення запасiв до встановленого рiвня. У цiй системi вхiдним параметром є перiод часу мiж замовленнями. На вiдмiну вiд основної системи, вона зорiєнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобiгти завищенню обсягiв запасiв, якi знаходяться на складi, або їх дефiциту, замовлення подаються не тiльки у встановленi моменти часу, але i за умови досягнення запасом граничного рiвня. Розглянута система мiстить елемент системи з фiксованим iнтервалом часу мiж замовленнями (встановлену перiодичнiсть замовлення) i елемент системи з фiксованим розмiром замовлення (вiдстеження) i елемент системи з фiксованим розмiром замовлення (вiдстеження граничного рiвня запасiв, тобто «точки замовлення»).

Таким чином, рiвень матерiального запасу регулюється як зверху, так i знизу. У тому випадку, якщо розмiр запасу знижується до мiнiмального рiвня ранiше настання термiну подачi чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В iнший час дана система функцiонує як система з фiксованою перiодичнiстю замовлення.

Вiдмiннiстю системи є те, що замовлення подiляються на двi категорiї: плановi i додатковi. Плановi замовлення роблять через заданi iнтервали часу. Можливi додатковi замовлення, якщо наявнiсть запасiв на складi досягає граничного рiвня. Очевидно, що необхiднiсть додаткових замовлень може з’явитися тiльки за умови вiдхилення темпiв споживання вiд запланованих.

Як i системи з фiксованим iнтервалом часу мiж замовленнями, обчислення розмiру замовлення ґрунтується на прогнозованому рiвнi споживання до моменту надходження замовлення на склад пiдприємства.

Перевагою даної системи є повне виключення недостачi матерiальних ресурсiв для потреб логiстичної системи. Однак при цьому вимагаються додатковi витрати на органiзацiю постiйного спостереження за станом величини запасiв.

Система «мiнiмум-максимум». Як i в системi з фiксованим iнтервалом часу мiж замовленнями, тут використовується сталий iнтервал часу мiж замовленнями. Система «Мiнiмум-максимум» зорiєнтована на ситуацiю, коли витрати на облiк запасiв i витрати на оформлення замовлення настiльки значнi, що стають порiвняними з втратами вiд дефiциту запасiв. Тому в данiй системi замовлення виникають не через iнтервали часу, а тiльки за умови, що запаси на складi в цей момент виявилися рiвними або меншими встановленого мiнiмального рiвня. У випадку видачi замовлення його розмiр розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рiвня. Таким чином, дана система працює лише з двома рiвнями запасiв - мiнiмальним i максимальним, чим i зумовлюється її назва.

Крiм перерахованих систем управлiння запасами в практичнiй дiяльностi вiтчизняних пiдприємств часто застосовується так називана система оперативного управлiння. Пiд час використання цiєї системи через певнi промiжки часу приймається оперативне рiшення: “замовляти” або “нi”.

Аналiз ABC-XYZ в управлiннi матерiальними запасами

Усi розглянутi вище системи управлiння запасами пов’язанi з певним порядком контролю їх фактичного рiвня на складах, що часто вимагає витрат фiнансових, трудових та iнформацiйних ресурсiв, особливо для багато номенклатурних запасiв. Однак зазвичай iз загального числа найменувань найбiльша вартiсть запасу (або основна частка витрат на управлiння ними) припадає на вiдносно невелику їх кiлькiсть. Дану залежнiсть демонструє АВС-аналiз.

У загальному випадку АВС-аналiз є методом, за допомогою якого визначають ступiнь розподiлу конкретної характеристики мiж окремими елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що вiдносно невелика кiлькiсть видiв товарiв, якi повиннi неодноразово закуповуватися, складає велику частину загальної вартостi товарiв, що закуповуються.

глибший подiл - на три частини.

Щодо управлiння матерiальними запасами, метод АВС – спосiб нормування i контролю за станом запасiв, який полягає в розбиттi номенклатури N, реалiзованих товарно-матерiальних цiнностей на три нерiвно потужних пiдмножини А, В i С на основi деякого формального алгоритму.

Для проведення АВС- аналiзу необхiдно:

1) встановити вартiсть кожного товару (за закупними цiнами);

3) знайти суму даних про кiлькiсть i витрати на придбання;

4) розбити товари на групи залежно вiд їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.

вибираються довiльно. Найбiльш розповсюдженою є така класифiкацiя:

Група “А”: найбiльш дорогi та коштовнi товари, на частку яких припадає приблизно75-80% загальної вартостi запасiв, але вони складають лише 10-20% загальної кiлькостi товарiв, якi знаходяться на зберiганнi.

Група “В”: середнi за вартiстю товари. Їх частка в загальнiй сумi запасiв складає приблизно 10-15%, але у кiлькiсному вiдношеннi цi запаси складають 30-40% продукцiї, яка зберiгається.

Група “С”: найдешевшi. Вони становлять 5-10% вiд загальної вартостi виробiв, якi зберiгаються, i 40-50% вiд загального обсягу зберiгання.

Аналiз АВС показує значення кожної групи товарiв. Зазвичай на 20% всiх товарiв, якi знаходяться в запасах, припадає 80% всiх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарiв закладається рiзний ступiнь деталiзацiї пiд час планування та контролю.

Аналiз АВС дозволяє класифiкувати асортименти одиницi за їх вартiстю. Принцип диференцiацiї асортименту в процесi аналiзу XYZ iнший - тут весь асортимент подiляють на три групи залежно вiд рiвномiрностi попиту i точностi прогнозування.

До групи “Х” включають товари, попит на який рiвномiрний, або може незначно коливатися. Обсяг реалiзацiї за товарами, включеними до даної групи, добре передбачається.

До групи “Y” включають товари, якi споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, до цiєї групи можуть бути включенi товари iз сезонним характером попиту. Можливостi прогнозування попиту за товарами цiєї групи – середнi.

До групи “Z” включають товари, попит на якi виникає лише епiзодично, будь-якi тенденцiї вiдсутнi. Прогнозувати обсяги реалiзацiї товарiв цiєї групи досить складно.

Ознакою, на основi якої конкретну позицiю асортименту зараховують до тiєї чи iншої групи, є коефiцiєнт варiацiї попиту (?) за цiєю позицiєю: ? = ,

Величина коефiцiєнту варiацiї змiнюється в межах вiд нуля до нескiнченостi. Подiл на групи X, Y i Z може бути здiйснений на основi алгоритму:

1) група X – iнтервал 0 ? ? ? 10%;

2) група Y – iнтервал 10% ? ? ? 25%;

Поєднання даних про спiввiдношення кiлькостi та вартостi АВС – аналiзу з даними про спiввiдношення кiлькостi та структури споживання XYZ – аналiзу дозволяють отримати цiннi iнструменти планування, контролю й управлiння для системи постачання в цiлому, i управлiння запасами зокрема.

А

В

С

Висока споживча вартiсть

Низька споживча вартiсть

Високий ступiнь надiйностi

прогнозу споживання

Високий ступiнь надiйностi

прогнозу споживання

Високий ступiнь надiйностi

Y - матерiал

Висока споживча вартiсть

Низька споживча вартiсть

Середнiй ступiнь надiйностi

прогнозу споживання

Середнiй ступiнь надiйностi

прогнозу споживання

Середнiй ступiнь надiйностi

прогнозу споживання

Z - матерiал

Висока споживча вартiсть

Середня споживча вартiсть

Низька споживча вартiсть

Низькiй ступiнь надiйностi

Низькiй ступiнь надiйностi

прогнозу споживання

прогнозу споживання

Склади та їх функцiї

Перемiщення матерiальних потокiв логiстичним ланцюгом неможливе без концентрацiї у певних мiсцях необхiдних запасiв, для зберiгання яких призначено вiдповiднi склади. Перемiщення через склад пов’язано з витратами працi, що збiльшує вартiсть товару. Тому склад необхiдно розглядати не iзольовано, а як iнтегровану складову частину логiстичного ланцюга. Тiльки такий пiдхiд дозволить забезпечити успiшне виконання основних функцiй складу i досягнення високого рiвня рентабельностi.

Розповсюдженою є думка про те, що склади утворюються винятково для зберiгання матерiальних цiнностей. Однак на складах не створюються новi матерiальнi цiнностi, додаткова споживча вартiсть, тому зберiгання як самоцiль не приносить нiякої користi. Як правило, якiсть вантажiв може тiльки погiршуватися вiд зберiгання на складi, а у фiнансовому вiдношеннi цiлеспрямоване зберiгання вантажiв на складi може призвести тiльки до збиткiв, оскiльки:

по-друге, саме складування вантажiв вимагає певних витрат.

Насправдi жоден вид матерiальних ресурсiв не виробляється для того, щоб потiм зберiгати їх на складах. І все ж таки склади є широко розповсюдженi у всiх галузях економiки, у промисловостi, на транспортi, в оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi, будiвництвi, сiльськогосподарському виробництвi тощо. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах склади виконують ряд iстотних функцiй:

1. Перетворення виробничого асортименту в споживчий вiдповiдно до попиту i з метою виконання замовлень клiєнтiв.

i постачання на базi створюваних товарних запасiв, а також у зв’язку iз сезонним споживанням деяких видiв продукцiї.

зменшенню транспортних витрат. У той же час на склад можуть надходити вантажi вiд виробникiв, призначенi декiльком замовникам, якi потiм роздiляються на бiльш дрiбнi партiї згiдно iз замовленнями i вiдправляються кожному споживачу.

4. Надання послуг. Очевидним аспектом цiєї функцiї є надання клiєнтам рiзних послуг, якi забезпечують фiрмi високий рiвень обслуговування споживачiв.

Метою створення складiв у системах логiстики є не збереження матерiальних ресурсiв, а перетворення параметрiв матерiальних потокiв для їх найбiльш ефективного використання.

Пiд параметрами розумiють розмiри i склад транспортних партiй вантажiв, тип i спосiб упакування, кiлькiсть найменування вантажiв у транспортних партiях, час прибуття i вiдправлення транспортних партiй та iнше.

Об’єктивна необхiднiсть у спецiально обладнаних мiсцях для зберiгання запасiв iснує на всiх стадiях руху матерiального потоку, починаючи вiд первинного джерела сировини i закiнчуючи кiнцевим споживачем. Цим пояснюється досить велика номенклатура складiв, основними класифiкацiйними ознаками яких є такi:

1) по вiдношенню до функцiональних базисних сфер логiстики: склади постачання; склади виробництва; склади розподiлу;

2) за видом продукцiї, яку зберiгають: склади сировини, матерiалiв, комплектуючих; склади незавершеного виробництва; склади готової продукцiї; склади тари; склади зворотних вiдходiв;

iнших видiв запасiв); склади перевалки вантажiв (термiнали) у транспортних вузлах, при виконаннi змiшаних, комбiнованих, iнтермодальних та iнших перевезень; склади комiсiонування, призначенi для формування замовлень вiдповiдно до специфiчних вимог клiєнтiв; склади зберiгання, якi забезпечують збереження i захист складованих виробiв; спецiальнi склади (митнi склади, склади тимчасового зберiгання, тари, зворотних вiдходiв i т. п.);

5) за продуктовою спецiалiзацiєю – вузькоспецiалiзованi (для одного або декiлькох найменувань продукцiї); обмеженого асортименту; широкого асортименту.

Склади можуть також бути класифiкованi за видом власностi, за технiчною оснащенiстю, за наявнiстю зовнiшнiх пiд’їзних колiй, за видом складських будiвель i споруд, за технiчною конструкцiєю i т. п.

постачання запасiв;

контроль за постачаннями;

внутрiшньоскладське транспортування i перевалку вантажiв;

складування i зберiгання вантажiв;

комплектацiю замовлень клiєнтiв та вiдвантаження;

збiр i доставку порожнiх товароносiїв;

контроль за виконанням замовлень;

iнформацiйне обслуговування складу;

забезпечення обслуговування клiєнтiв (надання послуг).

Функцiонування всiх складових логiстичного процесу потрiбно розглядатися у взаємозв’язку i взаємозалежностi. Такий пiдхiд дозволяє не лише чiтко координувати дiяльнiсть служб складу, але й є основою планування та контролю за просуванням вантажу на складi з мiнiмальними витратами.

Першi двi складовi складського логiстичного процесу – постачання запасами i контроль за постачаннями – було розглянуто нами ранiше, тому докладно розглянемо такi логiстичнi операцiї.

устаткування дозволяють ефективно проводити розвантаження (у найкоротший термiн i з мiнiмальними втратами вантажу), у зв’язку з чим скорочуються простої транспортних засобiв, а, отже, знижуються витрати обiгу.

Проведенi на даному етапi операцiї включають:

розвантаження транспортних засобiв;

контроль документальної та фiзичної вiдповiдностi замовлень постачання;

документальне оформлення прибулого вантажу через iнформацiйну систему;

формування складської вантажної одиницi.

Внутрiшньоскладське транспортування передбачає перемiщення вантажу мiж рiзними зонами складу. Транспортування всерединi складу повинно здiйснюватися за мiнiмальної тривалостi в часi та просторi наскрiзними “прямоточними” маршрутами. Кiлькiсть перевалок з одного виду обладнання на iнше також повинно бути мiнiмальною.

вибiр системи складування i, в першу чергу, складського устаткування. Обладнання для зберiгання повинно вiдповiдати специфiчним особливостям вантажу i забезпечувати максимальне використання висоти i площi складу. При цьому простiр пiд робочi проходи повинен бути мiнiмальним, але з урахуванням дiючих норм. Для впорядкованого зберiгання вантажу та економного його розташування використовують систему адресного зберiгання за принципом жорсткого (фiксованого) або вiльного (вантаж розташовується в будь-якому вiльному мiсцi) вибору мiсця складування.

Процес складування i зберiгання включає:

зберiгання вантажу i забезпечення вiдповiдних для цього умов;

контроль за наявнiстю запасiв на складi, здiйснюваний через iнформацiйну систему.

Комплектацiя замовлень i вiдвантаження. Процес комплектацiї зводиться до пiдготовки товару вiдповiдно до замовлень споживачiв. Комплектацiя i вiдвантаження замовлень включають:

отримання замовлення клiєнта;

вiдбiр товару кожного найменування згiдно iз замовленням клiєнта;

документальне оформлення пiдготовленого замовлення i контроль за пiдготовкою замовлення;

об’єднання замовлень клiєнтiв у партiю вiдправлення й оформлення транспортних накладних;

вiдвантаження вантажiв у транспортний засiб.

Транспортування й експедицiя замовлень можуть здiйснюватися як складом, так i самим замовником. Останнiй варiант виправдує себе лише тодi, коли замовлення роблять партiями, рiвними мiсткостi транспортного засобу, i при цьому запаси споживача не збiльшуються. Найбiльш поширена й економiчно виправдана централiзована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки об’єднанню вантажiв i оптимальних маршрутiв доставки досягається значне скорочення транспортних витрат i з’являється реальна можливiсть здiйснювати постачання дрiбними i частiшими партiями, що призводить до скорочення зайвих запасiв у споживача.

Збiр i доставка порожнiх товароносiїв вiдiграють iстотну роль у статтi витрат. Товарнi носiї (пiддони, контейнери, тара – устаткування) пiд час внутрiшньо мiських перевезень найчастiше бувають багато обiговими, а тому вимагають повернення вiдправнику. Ефективний обмiн товарних носiїв можливий лише в тих випадках, коли достовiрно вiдомо їх оптимальна кiлькiсть i чiтко виконується графiк їх обмiну зi споживачами.

За основу платформи для формування вантажної одиницi використовують стандартнi пiддони розмiром 1200800 i 12001000 мм. Будь-який вантаж, упакований у стандартну тару, можна рацiонально укласти на цих пiддонах. Це досягається унiфiкацiєю розмiрiв транспортної тари.

сторонами 600400 мм, який повинен вмiщуватися кратну кiлькiсть разiв на вантажнiй платформi транспортного засобу, на робочiй поверхнi складського устаткування i т. п.

Використання єдиного модуля дозволяє досягти гармонiйної вiдповiдностi у розмiрах матерiально-технiчної бази впродовж всього шляху перемiщення матерiального потоку, починаючи вiд первинного джерела сировини, аж до кiнцевого споживача.

На пiдставi базового модуля розроблено єдину систему унiфiкованих розмiрiв транспортної тари. Принцип створення цiєї системи полягає в тому, що площу пiддона роздiляють на сiтку кратних пiддону розмiрiв, якi визначають зовнiшнi i внутрiшнi розмiри транспортної тари.

Інформацiйне обслуговування складу передбачає управлiння iнформацiйними потоками i пов’язує функцiонування всiх служб складу. Залежно вiд технiчного забезпечення управлiння iнформацiйними потоками може бути як самостiйною системою (на механiзованих складах), так i складовою пiдсистемою загальної автоматизованої системи управлiння матерiальними та iнформацiйними потоками (на автоматизованих складах).

Інформацiйне обслуговування охоплює:

обробку вхiдної документацiї, пропозицiї щодо замовлень постачальникiв;

управлiння прийомом i вiдправленням;

контролювання наявностi на складi;

прийом замовлень споживачiв;

оптимальний вибiр партiй вiдвантаження i маршрутiв доставки;

обробку рахункiв клiєнтiв;

Забезпечення обслуговування клiєнтiв (надання послуг). Склад може забезпечувати такi види послуг:

сортування i маркiрування товарiв; повну перевiрку якостi товарiв, якi постачаються;

фасування й пакування;

змiна замовлення;

експедиторськi послуги iз здiйсненням розвантаження;

iнформацiйнi послуги;

дезiнфекцiю вантажiв та iн.

Вiдповiдно до принципової схеми технологiчного процесу i з метою чiткої органiзацiї робiт рекомендується складати технологiчнi карти, якi розроблюються вiдповiдно до конкретних умов складу.

Технологiчна карта – форма документацiї, яка вiдображає детальну пооперацiйну розробку складського технологiчного процесу з вказiвкою технiчних засобiв, витрат часу на його виконання. Технологiчнi карти складають на весь етап переробки продукцiї на складi або на окремi його етапи. Крiм технологiчної карти рекомендується складати технологiчнi графiки.

Технологiчнi графiки передбачають виконання складських операцiй у часi (протягом змiни, доби).

Значення i сутнiсть логiстичного сервiсу

Сучасна вiтчизняна i свiтова практика свiдчать про зростання ролi послуг у конкурентноздатностi пiдприємств на ринках збуту. Це пояснюється в першу чергу тим, що в сучаснiй економiцi чiтко простежується напрямок розвитку сукупної пропозицiї “товару – послуги”. Покупець фактично здобуває не тiльки товар як фiзичний об’єкт, але i послуги, якi супроводжують його продаж. У цих умовах для бiльшостi споживачiв стала важливою не сама пропозицiя, а, скорiше, суб’єктивний спосiб її сприйняття.

надають послуги (транспортнi, експедиторськi, вантажопереробнi та iн.).

Зокрема на Заходi широко використовуються поняття “логiстика сервiсного вiдгуку” (SRL), що визначається як процес координацiї логiстичних операцiй, необхiдних для надання послуг найефективнiшим щодо витрат i задоволення запитiв споживачiв способом. SRL – пiдхiд є найчастiше основним стратегiчним елементом менеджменту багатьох закордонних фiрм, якi надають послуги. Критичними елементами цього пiдходу є прийом замовлень на послуги i монiторинг надання послуг. Як i матерiальнi потоки, потоки послуг поширюються у певному середовищi доставки (для готової продукцiї – у розподiльчiй мережi), у якiй iснують ланки логiстичної системи, логiстичнi канали, ланцюги i т. д. Цю мережу потрiбно побудувати так, щоб з максимальною ефективнiстю задовольняти вимоги клiєнтiв щодо рiвня обслуговування. Прикладами подiбних мереж є мережi станцiй технiчного обслуговування i пунктiв автосервiсу автомобiлебудiвних фiрм, мережi передпродажного i пiсля продажного сервiсу бiльшостi фiрм, якi виробляють промисловi електропобутовi товари i т. п.

Таким чином, предметом логiстичного сервiсу є певний комплекс (набiр) вiдповiдних послуг.

Послуга в узагальненому розумiннi - це деяка дiя, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт працi має споживчу вартiсть, i це визначає її товарний характер, який виражається в здатностi бути реалiзованою споживачами як своєрiдний товар. Ця риса спорiднює послуги з матерiальним товаром. При цьому вартiсть сервiсних послуг iнодi може перевершувати витрати безпосередньо на виробництво продукцiї.

Робота з надання послуг, тобто iз задоволення будь-чиїх потреб, називається сервiсом. Сервiс нерозривно пов’язаний з розподiлом i є комплексом послуг, якi надаються в процесi замовлення, купiвлi, постачання i подальшого обслуговування продукцiї.

Виходячи з цього логiстичний сервiс може бути реалiзований тiльки в сферах розподiлу i обiгу, вiн є певною сукупнiстю послуг, якi надаються в процесi безпосереднього постачання товарiв споживачам, що є завершальним етапом просування матерiального потоку логiстичними ланцюгами.

виду логiстичної системи, рiвня вимог споживачiв i стратегiї постачальника (виробника, торгового посередника).

Виходячи на ринок логiстичних послуг, продуценти повиннi враховувати основнi характеристики даної товарної категорiї, якi визначають умови i параметри логiстичної дiяльностi. Такими характеристиками є:

неможливiсть вiдчути послуги “на дотик”. Виявляється в складностi специфiкацiї послуг сервiсною фiрмою, а також у складностi їх оцiнки покупцем;

невiддiльнiсть вiд джерела. Логiстичнi покупки як форма дiяльностi невiддiльнi вiд свого джерела на вiдмiну вiд матерiального товару, який може iснувати належно вiд присутностi або вiдсутностi його джерела (продуцента);

мiнливiсть якостi. Якiсть логiстичних послуг виявляє тенденцiю до коливань залежно вiд ступеня досконалостi логiстичної системи, вимог клiєнтiв, впливу багатьох випадкових факторiв;

адреснiсть послуг. Логiстичнi послуги надаються замовнику безпосередньо. Це вiдрiзняє їх вiд товару в матерiальному виглядi, який випускається, орiєнтуючись, як правило, не на конкретного споживача, а на загальний попит цiльового ринку;

унiкальнiсть для одержувача. Кожна логiстична послуга, яка надається, унiкальна для одержувача. Інша подiбна послуга буде вiдрiзнятися вiд попередньої за своїми параметрами, термiнами, якiстю, умовами виробництва i споживання;

неможливiсть накопичення послуг. Послуги не можна зробити про запас, їх не можна складувати, тобто накопичення “запасу” даного виду продукцiї неможливе;

еластичнiсть попиту. Перевагою логiстичних послуг порiвняно iз товаром у матерiальному виглядi є їх велика еластичнiсть на ринку збуту. У нормальних економiчних умовах дуже швидко зростає попит на логiстичнi послуги зi зниженням на них цiн i збiльшенням доходiв пiдприємств – споживачiв. При чому темпи зростання попиту на логiстичне обслуговування значно перевищують його динамiку на матерiальнi товари;

оперативнiсть. На вiдмiну вiд товарiв у матерiальному виглядi або iнших видiв дiяльностi, де швидкiсть i стрiмкiсть виконання робiт не завжди є позитивними щодо кiнцевого результату, логiстичнi послуги, як правило, дають тим бiльший економiчний ефект, чим швидше вiдбувається їх реалiзацiя. Дуже часто саме оперативнiсть послуг залучає потенцiйних замовникiв.

Зазначенi характеристики i особливостi просування послуг вiдiграють важливу роль у логiстичному процесi при дистрибуцiї товарiв.

Природа логiстичної дiяльностi передбачає можливiсть надання споживачу матерiального потоку рiзноманiтних логiстичних послуг. В цiлому всi роботи й операцiї в сферi логiстичного обслуговування можна класифiкувати за такими ознаками:

1. За часом здiйснення:

1) послуги передпродажного характеру – це роботи й операцiї з формування попиту на логiстичне обслуговування. До них вiдносять: консультацiї, демонстрацiї (у деяких випадках – пробне використання).

2) логiстичнi послуги в процесi реалiзацiї – надаються в процесi реалiзацiї товарiв. Вони забезпечують ефективне просування матерiальних потокiв i доставку продукцiї до мiсця призначення, строго дотримуючись замовлень споживачiв. Сюди можна вiднести: наявнiсть товарних запасiв на складi, пiдбiр та комплектацiю партiй постачань, пакування, маркiрування, формування вантажних одиниць, надання iнформацiї про проходження вантажiв, роботу iз забезпечення надiйностi постачань.

3) логiстичнi послуги пiсля продажного характеру. До них вiдносять: послуги iз гарантiйного обслуговування, послуги iз забезпечення запасними частинами, зобов’язання щодо розгляду претензiй покупцiв, забезпечення зворотних потокiв, забезпечення обмiну продукцiї i т. д.

1) жорсткий сервiс – включає послуги, пов’язанi iз забезпеченням працездатностi безвiдмовностi й погоджених параметрiв експлуатацiї товару;

2) м’який сервiс – послуги, зв’язанi з бiльш ефективною експлуатацiєю товарiв в конкретних умовах роботи споживача, а також розширенням сфери його використання.

3. По вiдношенню до споживача:

1) прямий сервiс – включає послуги, спрямованi на безпосереднього споживача;

2) непрямий сервiс – послуги, якi безпосередньо не стосуються такого споживача.

Характерною рисою послуг є те, що вони мають системний характер.

Формування пiдсистеми логiстичного сервiсу

Пiдсистема обслуговування споживачiв займає особливе мiсце у логiстичнiй системi. Перша особливiсть цiєї пiдсистеми полягає в тому, що споживач, на якого спрямовано логiстичний сервiс, є частиною системи, а не тiльки її метою. Тому пiд час формування пiдсистеми логiстичного сервiсу споживачiв необхiдно розглядати як специфiчний структурний елемент, iнтегрований зовнiшнiм середовищем у логiстичну систему.

для фiрми мати точно визначену стратегiю в сферi логiстичного обслуговування споживачiв.

Лоiгстичний сервiс повинен ґрунтуватися на шести основних принципах:

обов’язковiсть пропозицiї. Пiдприємство, яке реалiзує вироби, якi потребують обслуговування, але не пропонує споживачу жодних видiв сервiсу, приречене на поразку в конкурентнiй боротьбi;

необов’язковiсть використання. Пiдприємство зобов’язане пропонувати, але не може нав’язувати клiєнтам сервiс, оскiльки вибiр покупця повинен бути абсолютно вiльним;

еластичнiсть. Пакет наданих послуг повинен бути досить широким – вiд мiнiмально необхiдних до максимально доцiльних;

зручнiсть. Сервiс повинен надаватися в тому мiсцi i в такiй формi, що влаштовували б покупця;

рацiональна цiнова полiтика. Сервiс повинен бути не стiльки джерелом додаткового прибутку, скiльки стимулом для придбання товарiв i засобом змiцнення довiри покупцiв до пiдприємства;

iнформацiйна вiддача. У процесi надання послуг потрiбно органiзувати збiр iнформацiї про всi сторони експлуатацiї товарiв, про оцiнки клiєнтiв, про поведiнку i форму сервiсу конкурентiв.

Узагальнено послiдовнiсть дiй, якi забезпечують формування пiдсистеми логiстичного сервiсу, полягає у такому:

1) сегментацiя споживчого ринку, тобто його подiл на конкретнi групи споживачiв, для кожної з якiй можуть знадобитися певнi послуги вiдповiдно до особливостей споживання;

3) ранжування послуг, якi входять у складений перелiк. Зосередження уваги на найбiльш значимих для покупцiв послугах;

4) визначення стандартiв послуг у розрiзi окремих сегментiв ринку;

5) оцiнка послуг, якi надаються, встановлення взаємозв’язку мiж рiвнем сервiсу i вартiстю послуг, якi надаються, визначення рiвня сервiсу, необхiдного для забезпечення конкурентноздатностi компанiї;

Сегментацiя споживчого ринку може здiйснюватися за географiчним фактором, за характером сервiсу або за якою-небудь iншою ознакою. Вибiр значимих для покупцiв послуг, їх ранжування, визначення стандартiв послуг можна здiйснити, проводячи рiзнi опитування. Оцiнка послуг, якi надаються, визначається рiзними способами. Наприклад, рiвень надiйностi постачання можна вимiрити часткою поставлених вчасно партiй. Ресурси пiдприємства концентруються на наданнi покупцям виявлених, найбiльш важливих для них послуг.

У процесi формування i подальшого вдосконалювання пiдсистеми логiстичного сервiсу продуценти послуг повиннi прагнути до виконання таких основних вимог:

постiйно пiдвищувати надiйнiсть обслуговування i готовнiсть до виконання замовлень i запитiв споживачiв логiстичних послуг;

знижувати сукупнi витрати, пов’язанi з обслуговуванням i утриманням запасiв;

Параметри i характеристика логiстичного обслуговування

Важливим критерiєм, який дозволяє оцiнити систему сервiсу, як з позицiї постачальника, так i з позицiї одержувача послуг, є рiвень логiстичного обслуговування.

Розрахунок даного показника виконують за такою формулою:

= m / М х 100,

М – кiлькiсна оцiнка теоретично можливого обсягу логiстичного сервiсу;

m – кiлькiсна оцiнка фактично наданого обсягу логiстичного сервiсу.

Приклад

Пiдприємство роздрiбної торгiвлi реалiзує комплектуючi до комп’ютерiв. Загальна номенклатура комплектуючих для комп’ютерiв даної марки нараховує 20 видiв, з яких на пiдприємствi постiйно наявнi 10 видiв. Рiвень сервiсу пiдприємства складає: ? = 10 / 20 х 100 = 56%.

Для оцiнки рiвня логiстичного обслуговування обираються найбiльш значимi види послуг, тобто послуги, надання яких поєднується iз значними витратами, а ненадання – з iстотними втратами на ринку.

Рiвень обслуговування можна оцiнювати також спiв вставляючи час на виконання логiстичних послуг, якi надаються фактично в процесi постачання, з часом, який необхiдно було б затратити для надання всього комплексу можливих послуг у процесi того ж постачання.

Розрахунок виконують за такою формулою: ? = • 100,

де N – кiлькiсть послуг, якi теоретично можна надати;

ti – час на виконання i-тої послуги.

У таблицi 11. 1 наведено загальний список послуг, якi фiрма може надати в процесi реалiзацiї своєї продукцiї, а також час, необхiдний для надання кожної окремої послуги. Однак фактично фiрма надає тiльки послуги №№ 1, 3, 7, 8, 10.

Таблиця 11. 1

Перелiк послуг, якi фiрма може потенцiйно надати

Номер послуги

Час, необхiдний для надання послуги, люд./год.

1

5

2

2

3

9

4

3,5

5

0,5

6

6

7

4

8

7

9

1

10

8

Рiвень обслуговування, який надає дана фiрма, складає:

= 71,7%.

Починаючи вiд 70% i вище затрати сервiсу зростають експоненцiально залежно пiдрiвня обслуговування, а якщо останнiй сягає 90% i вище, сервiс стає невигiдним. Фахiвцi пiдрахували, що за умови пiдвищення рiвня обслуговування вiд 95% до 97% економiчний ефект пiдвищується на 2%, а витрати зростають на 14%.

У той же час, зниження рiвня обслуговування нижче “порога оптимальностi”, який встановлюється iндивiдуально, веде до збiльшення сукупних втрат, якi зумовлюються погiршенням якостi логiстичного сервiсу.

Таким чином, зростання конкурентоспроможностi пiдприємства, викликане зростанням рiвня обслуговування, супроводжується з одного боку, зниженням втрат на ринку, а з iншого – пiдвищенням витрат на сервiс. Завдання логiстичної служби полягає у пошуку оптимальної величини рiвня обслуговування.

На ринку логiстичних послуг спостерiгається стiйка тенденцiя до зростання вимог споживачiв щодо їх комплексностi та якостi.

час вiд отримання замовлення постачальником до постачання продукцiї споживачу (замовнику);

гарантовану надiйнiсть постачання за будь-яких умов;

реальну можливiсть доставки за першою вимогою замовника;

наявнiсть необхiдних запасiв у логiстичнiй системi;

стабiльнiсть матерiально-технiчного забезпечення клiєнтiв;

максимальна вiдповiднiсть виконанню замовлень вимогам клiєнтiв;

прогресуючий ступiнь доступностi виконання замовлень у дiючий логiстичнiй системi;

зручнiсть подання замовлення в логiстичнiй системi в будь-який час;

якнайшвидше пiдтвердження замовлення, прийнятого постачальником для виконання;

об’єктивнiсть цiн на логiстичнi послуги;

регулярнiсть iнформування клiєнтiв про рiвень i структуру витрат на логiстичне обслуговування;

високу ефективнiсть технологiї вантажопереробки на складах та iнших трансформацiйних об’єктах логiстичної системи;

забезпечення високої якостi пакування товарної продукцiї;

прогресуючу можливiсть здiйснення пакетних i контейнерних перевезень.

Курс лекций по Логістика

Логiстика / Ларiна

Етапи розвитку логiстики

Сучасна концепцiя логiстики

Мета, завдання та функцiї логiстики

Види логiстики

coding_js_asc("D1F3F2ED69F1F2FC206920E2E8E4E820EBEEE369F1F2E8F7EDE8F520F1E8F1F2E5EC")

Логiстичнi ланцюги

Стадiї розвитку логiстичних систем

Матерiальний потiк i його характеристики

coding_js_asc("C2E8E4E820ECE0F2E5F069E0EBFCEDE8F520EFEEF2EEEA69E2")

Логiстичнi операцiї

Сутнiсть i завдання закупiвельної логiстики

coding_js_asc("C7E0E2E4E0EDEDFF2093E7F0EEE1E8F2E820E0E1EE20EAF3EFE8F2E894")

Вибiр постачальника

Визначення економiчного розмiру замовлення

Система постачань “точно у термiн” в закупiвельнiй логiстицi

Поняття виробничої логiстики

Логiстична концепцiя органiзацiї виробництва

Пiдходи до управлiння матерiальними потоками у виробничiй логiстицi

Логiстична концепцiя “MRP”

coding_js_asc("CC69EAF0EEEBEEE369F1F2E8F7EDE020F1E8F1F2E5ECE0204B414E42414E")

Мiкрологiстична концепцiя “Оптимiзована виробнича технологiя”

Мiкрологiстична концепцiя “Худе виробництво”

Сутнiсть розподiльчої логiстики

Канали розподiлу в логiстицi

Логiстичнi посередники у каналах розподiлу

Розподiльчi центри у логiстичних ланцюгах

Сутнiсть i завдання транспортної логiстики

Вибiр виду транспортного засобу

Інформацiйнi потоки у логiстицi

Принципи органiзацiї логiстичної iнформацiї

Логiстичнi iнформацiйнi системи

Матерiальнi запаси, причини їх створення

Види матерiальних запасiв

Аналiз ABC-XYZ в управлiннi матерiальними запасами

Склади та їх функцiї

coding_js_asc("CBEEE369F1F2E8F7EDE8E920EFF0EEF6E5F120EDE020F1EAEBE0E469")

Значення i сутнiсть логiстичного сервiсу

Формування пiдсистеми логiстичного сервiсу

Параметри i характеристика логiстичного обслуговування