Адміністративне право України 2

Адмiнiстративне право України 2 1. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх. КУпАП Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть – це специфiчне реагування держави на адмiнiстративне правопорушення, що полягає в застосуваннi уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб ’ єкта правопорушення. Стаття 13. КУпАП До (неповнолiтнiх) осiб вiком вiд шiстнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, якi вчинили адмiнiстративнi правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбаченi статтею 24-1 КУпАП: 1) ; 2) застереження; 3) догана або сувора догана ; 4) передача неповнолiтнього пiд нагляд батькам або особам, якi їх замiнюють, чи пiд нагляд педагогiчному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. незаконнi виробництво, придбання, зберiгання, перевезення, пересилання наркотичних засобiв або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмiрахдрiбне викрадення чужого майна ), 121-127(Порушення водiями правил експлуатацiї транспортних засобiв, правил користування ременями безпеки або мотошоломами; Експлуатацiя водiями транспортних засобiв, номери агрегатiв яких не вiдповiдають записам у реєстрацiйних документах; Перевищення водiями транспортних засобiв швидкостi руху, невиконання сигналiв регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та iнших правил дорожнього руху; Участь водiїв мотоциклiв та iнших транспортних засобiв у групових пересуваннях, зупинцi чи стоянцi; Порушення порядку надання працiвникам мiлiцiї та медичним працiвникам транспортних засобiв для безперешкодного використання; Іншi порушення правил дорожнього руху; Керування транспортними засобами особами, якi не мають права керування або водiями, якi не мають при собi чи не пред'явили для перевiрки вiдповiдних документiв; Порушення правил дорожнього руху пiшоходами, велосипедистами, водiями та iншими особами; ), частинами першою i другою статтi 130, частиною другою статтi 156, статтями 173 ( ), 174 ( ), 185 (злiсна непокора законному розпорядженню або вимозi працiвника мiлiцiї, члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону, вiйськовослужбовця ), 190-195 КУпАП, вони пiдлягають адмiнiстративнiй вiдповiдальностi на загальних пiдставах. З урахуванням характеру вчиненного правопорушення та особи правопорушника до зазначених осiб (за винятком осiб, якi вчинили правопорушення, передбаченi статтею 185) можуть бути застосованi заходи впливу, передбаченi статтею 24-1. 2. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв. КУпАП Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть – це специфiчне реагування держави на адмiнiстративне правопорушення, що полягає в застосуваннi уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб ’ єкта правопорушення. Стаття 15 КУпАП Вiйськовослужбовцi i призванi на збори вiйськовозобов'язанi,а також особи рядового i начальницького складiв органiв внутрiшнiх справ несуть вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi правопорушення за дисциплiнарними статутами. За порушення правил, норм i стандартiв, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санiтарно-гiгiєнiчних i санiтарно-протиепiдемiчних правил i норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасiв, митних правил, вчинення корупцiйних дiянь та iнших правопорушень, пов'язаних з корупцiєю, порушення тишi в громадських мiсцях, неправомiрне використання державного майна, незаконне придбання або зберiгання спецiальних технiчних засобiв для зняття iнформацiї з каналiв зв'язку, iнших засобiв негласного отримання iнформацiї, невжиття заходiв щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови суддi, щодо подання органу дiзнання, слiдчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення вiд виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку облiку, зберiгання i використання документiв та iнших носiїв iнформацiї, якi мiстять конфiденцiйну iнформацiю, що є власнiстю держави, цi особи несуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть на загальних пiдставах. До зазначених осiб не може бути застосовано виправнi роботи i адмiнiстративний арешт. Іншi, крiм зазначених у частинi першiй цiєї статтi, особи, на яких поширюється дiя дисциплiнарних статутiв або спецiальних положень про дисциплiну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адмiнiстративних правопорушень дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, а в iнших випадках - адмiнiстративну вiдповiдальнiсть на загальних пiдставах. У випадках, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, органи (посадовi особи), яким надано право накладати адмiнiстративнi стягнення, можуть замiсть накладених стягнень передавати матерiали про правопорушення вiдповiдним органам для вирiшення питання про притягнення винних до дисциплiнарної вiдповiдальностi. При порушеннi правил дорожнього руху водiями транспортних засобiв Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до законiв України вiйськових формувань - вiйськовослужбовцями строкової служби штраф як адмiнiстративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осiб як захiд адмiнiстративного стягнення застосовується попередження. 3. Адмiнiстративне затримання . КУпАП Адмiнiстративне затримання є заходом забезпечення провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення. Стаття 260 – 263 КУпАП У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адмiнiстративних правопорушень, коли вичерпано iншi заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адмiнiстративне правопорушення у разi неможливостi складення його на мiсцi вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного i правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адмiнiстративнi правопорушення допускаються адмiнiстративне затримання особи. Про адмiнiстративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата i мiсце його складення; посада, прiзвище, iм'я та по батьковi особи, яка склала протокол; вiдомостi про особу затриманого; час i мотиви затримання. Протокол пiдписується посадовою особою, яка його склала, i затриманим. У разi вiдмовлення затриманого вiд пiдписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про мiсце перебування особи, затриманої за вчинення адмiнiстративного правопорушення, негайно повiдомляються її родичi, а на її прохання також власник вiдповiдного пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган. 1) органи внутрiшнiх справ - при вчиненнi дрiбного хулiганства, порушення порядку органiзацiї i проведення зборiв, мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй, при поширюваннi неправдивих чуток, вчиненнi злiсної непокори законному розпорядженню чи вимозi працiвника мiлiцiї, члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону, а також вiйськовослужбовця чи образи їх, публiчних закликiв до невиконання вимог працiвника мiлiцiї, при проявi неповаги до суду, вчиненнi незаконного доступу до iнформацiї в автоматизованих системах, порушення правил про валютнi операцiї, правил обiгу наркотичних засобiв або психотропних речовин i т. д. 2) органи прикордонної служби - у разi незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України, порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, вчинення злiсної непокори законному розпорядженню або вимозi вiйськовослужбовця чи працiвника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону i т. д. 3) старша у мiсцi розташування охоронюваного об'єкта посадова особа воєнiзованої охорони - при вчиненнi правопорушень, зв'язаних з посяганням на охоронюванi об'єкти, iнше; 4) посадова особа Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України злiсної непокори законному розпорядженню чи вимозi посадової особи Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України, публiчних закликiв до невиконання вимог цiєї особи, порушення правил зберiгання, носiння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї i бойових припасiв i т. д. 5) органи Служби безпеки України - при порушеннi законодавства про державну таємницю або здiйсненнi незаконного доступу до iнформацiї в автоматизованих системах, придбаннi або зберiганнi спецiальних технiчних засобiв для зняття iнформацiї з каналiв зв'язку, iнших засобiв негласного отримання iнформацiї. Адмiнiстративне затримання особи, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення, може тривати не бiльш як три години . строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхiдних дiб з санкцiї прокурора, якщо правопорушники не мають документiв, що посвiдчують їх особу. Осiб, якi порушили правила обiгу наркотичних засобiв i психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхiдних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобiв i психотропних речовин та їх дослiдження - до трьох дiб з повiдомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти дiб з санкцiї прокурора, якщо правопорушники не мають документiв, що посвiдчують їх особу. Осiб, якi вчинили дрiбне хулiганство, злiсну непокору законному розпорядженню або вимозi працiвника мiлiцiї, члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону, а також вiйськовослужбовця чи образу їх, публiчнi заклики до невиконання вимог працiвника мiлiцiї чи посадової особи Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України, може бути затримано до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрiшнiх справ. До розгляду суддею справи може бути затримано також осiб, якi незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, вчинили злiсну непокору законному розпорядженню або вимозi вiйськовослужбовця чи працiвника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону, порушили порядок органiзацiї i проведення зборiв, мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених мiсцях. Іноземцiв та осiб без громадянства, якi порушили правила перебування в Українi i транзитного проїзду через територiю України, може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України. Строк адмiнiстративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складення протоколу, а особи, яка була в станi сп'янiння, - з часу її витвереження. . Адмiнiстративне право як: · Галузь права - система юридичних засобiв, якi застосовуються для формування публiчно – управлiнських вiдносин, а також органiзацiї i забезпечення публiчно – управлiнської дiяльностi. · Галузь законодавства – це сукупнiсть нормативно – правових актiв , у яких знаходять зовнiшнє вираження адмiнiстративно – правовi норми. · Галузь юридичної науки – це система теоретичних положень, обґрунтувань i тлумачень, що отриманi в результатi дослiдження сутностi та змiсту адмiнiстративно – правових категорiй шляхом застосування наукових методiв пiзнання. Предметом науки адмiнiстративного права є закономiрностi, особливостi, колiзiї та проблеми у сферi публiчного управлiння. · Навчальна дисциплiна – це система знань про адмiнiстративно – правову галузь, науку i законодавство, що викладенi в навчальних програмах, методичних матерiалах i навчальнiй лiтературi. 5. Адмiнiстративний договiр як форма державного управлiння . Адмiнiстративний договiр - це дво- або багатостороння угода, змiст якої складають права та обов'язки сторiн що випливають iз владних управлiнських функцiй суб'єкта владних повноважень, який є однiєю iз сторiн угоди. · Основою для його укладення є адмiнiстративно – правова норма · Вiн набирає чинностi тiльки в тому випадку, якщо буде прийнято вiдповiдний адмiнiстративно – правовий акт · Якщо дiя даної угоди буде визнана недоцiльною, вона може бути припинена в адмiнiстративному порядку шляхом видання правового акта, що скасовує попереднiй. Адмiнiстративнi договори виникають з волi держави, за обов’язкової участi її органiв i пiд впливом норм адмiнiстративного права. Аналiз об’єкта адмiнiстративного договору свiдчить, що такими є методи форми виконання державно – владного велiння. Тобто, сторони домовляються не з питання встановлення або не встановлення мiж ними правових вiдносин i визначення цiлей дiяльностi, а щодо вiдшукання засобiв, якi б дали змогу об’єднаними зусиллями вирiшити завдання, поставленi перед ними державою. Адмiнiстративний договiр спрямований на встановлення, змiну чи припинення адмiнiстративно – правових вiдносин. Характернi риси адмiнiстративного договору : · Це угода, що виникає у сферi державного управлiння у зв’язку i з приводу реалiзацiї органом державного управлiння повноважень виконавчо – розпорядчого характеру. · Пiдставою виникнення таких угод є адмiнiстративний акт – владний вольовий припис. · Адмiнiстративний договiр має органiзуючий характер. 6. Адмiнiстративний нагляд. Нагляд – це здiйснення спецiально уповноваженими органами цiльового спостереження за станом законностi, фiксацiї його порушень i вжиття заходiв щодо притягнення порушникiв до вiдповiдальностi. Суб’єктами здiйснення нагляду є державнi органи: а) мiлiцiя та б) iнспекцiя: тi що мають повноваження мiжвiдомчого характеру, тi що здiйснюють повноваження в межах одного вiдомства. Вказiвка на те, що орган виконує наглядовi функцiї може мiститися у його назвi. Конкретизуються наглядовi у положеннях щодо того чи iншого органу. Повноваження суб ’ єктiв нагляду умовно можна подiлити на три види : 2. з органiзацiї та здiйснення нагляду (Одержувати i витребувати матерiали; проводити обстеження на мiсцi, давати обов’язковi приписи i вказiвки; дозвiльнi повноваження, давати експертнi висновки; розслiдування аварiй i т. iн.). 3. застосування заходiв державного примусу. – це систематичний нагляд за чiтким i не уклонним додержанням посадовими особами та громадянами правил, що регулюють громадський порядок i громадську безпеку з метою запобiгання i припинення порушень цих правил, а також виявлення порушникiв i притягнення їх до встановленої законом вiдповiдальностi або вжиття до них заходiв громадського впливу. Прокуратура здiйснює нагляд за : · Додержанням законiв органами, якi проводять оперативно – розшукову дiяльнiсть, дiзнання, досудове слiдство; · Додержанням законiв у разi виконання судових рiшень з кримiнальних справ, а також у разi застосування iнших заходiв примусового характеру, пов ’ язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Формами реагування прокурора на встановленi у процесi нагляду порушення законодавства є протест, припис, подання, постанова. 7. Адмiнiстративно –правове забезпечення митної справи. Митна справа є складовою частиною зовнiшньополiтичної i зовнiшньоекономiчної дiяльностi України. Митна справа в Українi включає в себе встановлення порядку та органiзацiю перемiщення через митний кордон України товарiв i предметiв, обкладення митом, оформлення, здiйснення контролю та iнших заходiв щодо реалiзацiї митної полiтики в Українi. При здiйсненнi митної справи Україна дотримує визнаних у мiжнародних вiдносинах систем класифiкацiї та кодування товарiв, єдиної форми декларування експорту та iмпорту товарiв, митної iнформацiї, iнших загальноприйнятих мiжнародною практикою норм та стандартiв. Україна бере участь у мiжнародному спiвробiтництвi з питань митної справи. Митнi органи України безпосередньо здiйснюють митну справу. Систему митних органiв України складають: Державна митна служба України; регiональнi митницi; митницi; спецiалiзованi митнi управлiння та органiзацiї; установи i навчальнi заклади. Митнi органи України, їх автомобiльний транспорт, морськi, рiчковi та повiтрянi судна мають розпiзнавальний знак i прапор. Опис прапора i розпiзнавального знака затверджується Верховною Радою України. Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя митниць, спецiалiзованих митних управлiнь та органiзацiй, установ i навчальних закладiв здiйснюється Державною митною службою України за погодженням з Мiнiстерством фiнансiв України. Митнi органи України у своїй дiяльностi взаємодiють з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, установи, органiзацiї та громадяни не мають права втручатися в службову дiяльнiсть митних органiв України, крiм випадкiв, передбачених законами України. Законодавством України встановлюється компетенцiя митних органiв України щодо виконання таких функцiй: а) захисту економiчних iнтересiв України; б) контролю за додержанням законодавства України про митну справу; в) забезпечення виконання зобов'язань, якi випливають з мiжнародних договорiв України стосовно митної справи. г) використання засобiв митно-тарифного та позатарифного регулювання при перемiщеннi через митний кордон України товарiв та iнших предметiв; д) митного оформлення та оподаткування товарiв та iнших предметiв, що перемiщуються через митний кордон України; е) комплексного контролю разом з Нацiональним банком України за валютними операцiями; є) здiйснення заходiв щодо захисту iнтересiв споживачiв товарiв i додержання учасниками зовнiшньоекономiчних зв'язкiв державних iнтересiв на зовнiшньому ринку з участю Мiнiстерства зовнiшньоекономiчних зв'язкiв України; ж) створення сприятливих умов для прискорення товарообiгу та товаро- i пасажиропотоку через митний кордон України; з) боротьби з контрабандою та iншими порушеннями митних правил; i) ведення митної статистики. 8. Адмiнiстративно – правовий статус державних комiтетiв. Державний комiтет є центральним органом виконавчої влади, дiяльнiсть якого спрямовує i координує Прем’єр – мiнiстр України або один iз вiце – прем’єр мiнiстрiв чи мiнiстрiв. Державний комiтет вносить пропозицiї щодо формування державної полiтики вiдповiдним членам Кабiнету Мiнiстрiв України та забезпечує її реалiзацiю у визначенiй сферi дiяльностi, здiйснює управлiння в цiй сферi, а також мiжгалузеву координацiю та функцiональне регулювання з питань, вiднесених до його вiдання. Державний комiтет очолює його голова. Види: ВАК, ПФУ, Головне контрольно –ревiзiйне управлiння, Нацiональне космiчне агентство, Державне казначейство, Державний комiтет архiвiв України, Державний комiтет України з питань регуляторної полiтики та КМУ – це вищий орган виконавчої влади в системi органiв виконавчої влади України. Кабiнет Мiнiстрiв України здiйснює виконавчу владу безпосередньо та через мiнiстерства, iншi центральнi органи виконавчої влади, Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим та мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, спрямовує, координує та контролює дiяльнiсть цих органiв. Вiн вiдповiдальний перед Президентом та пiдконтрольний та пiдзвiтний Верховнiй Радi України у межах, передбачених Конституцiєю. До основних завдань Кабiнету Мiнiстрiв України належать : 1) забезпечення державного суверенiтету та економiчної самостiйностi України, здiйснення внутрiшньої та зовнiшньої полiтики держави, виконання Конституцiї та законiв України, актiв Президента України; 2) вжиття заходiв до забезпечення прав i свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вiльного i гармонiйного розвитку особистостi; 3) забезпечення проведення фiнансової, цiнової, iнвестицiйної i податкової полiтики; полiтики у сферах працi та зайнятостi населення, соцiального захисту, охорони здоров'я, освiти, науки i культури, охорони природи, екологiчної безпеки i природокористування; 4) розроблення i виконання загальнодержавних программ економiчного, науково-технiчного, соцiального i культурного розвитку; 5) забезпечення рiвних умов для розвитку всiх форм власностi; здiйснення управлiння об'єктами державної власностi вiдповiдно до закону; 6) здiйснення заходiв щодо забезпечення обороноздатностi та нацiональної безпеки України, громадського порядку, боротьби iз злочиннiстю, лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй; 7) органiзацiя i забезпечення провадження зовнiшньоекономiчної дiяльностi, митної справи; 8) спрямування та координацiя дiяльностi мiнiстерств, iнших органiв виконавчої влади, здiйснення контролю за їх дiяльнiстю. КМУ складає свої повноваження перед новообраною Верховною радою. До його складу входять Прем’єр – мiнiстр України, перший вiце – прем’єр мiнiстр, три вiце – прем’єр мiнiстри, мiнiстри. Прем’єр – мiнiстр призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України, а персональний склад КМУ призначається Президентом за поданням Прем’єр – мiнiстра. Мiнiстр оборони України i Мiнiстр закордонних справ членiв Кабiнету Мiнiстрiв України вносить коалiцiя депутатських фракцiй у Верховнiй Радi України. Подання про призначення на посаду Мiнiстра оборони України i Мiнiстра закордонних справ України вносить Президент України. Подання про призначення на посаду iнших членiв Кабiнету Мiнiстрiв України вносить Прем'єр-мiнiстр України. Роботою КМУ керує Прем’єр – мiнiстр. Вiн спрямовує її на виконання Програми дiяльностi КМУ, яка схвалена ВРУ. Прем’єр – мiнiстр входить з поданням до ПУ про утворення, реорганiзацiю та лiквiдацiю мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади в межах коштiв, передбачених Державним бюджетом на утримання цих органiв. Прем’єр – мiнiстр, iншi члени КМУ мають право заявити ПУ про свою вiдставку. Вiдставка Прем’єр – мiнiстра має наслiдком вiдставку всього складу КМУ. Такi ж наслiдки має прийняття ВРУ резолюцiї щодо недовiри КМУ. КМУ вiдставку якого прийнято ПУ, За його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМУ, але не довше нiж 60 днiв. Прем’єр – мiнiстр зобов’язаний подати ПУ заяву про вiдставку КМУ за рiшенням ПУ чи у зв’язку з прийняттям ВРУ резолюцiї щодо недовiри. Дiяльнiсть КМУ, як вищого органу в системи виконавчої влади, забезпечує секретарiат. Секретарiат – це постiйно дiючий орган, основними завданнями якого є органiзацiйне, експертно – аналiтичне, правове, iнформацiйне, матерiально – технiчне та iнше забезпечення дiяльностi КМУ. 10. Адмiнiстративно – правовий статус мiнiстерств. У каз Президента « Про систему центральних органiв виконавчої влади » Указ Президента «Про змiни у структурi центральних органiв виконавчоi влади» Указ Президента «Про систему центральних органiв виконавчоi влади» Мiнiстерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенцiї, розробляє пропозицiї про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентовi України, Кабiнету Мiнiстрiв України. У межах своїх повноважень мiнiстерство органiзовує виконання актiв законодавства, здiйснює систематичний контроль за їх реалiзацiєю. Мiнiстерство : · бере участь у формуваннi та реалiзацiї державної полiтики як у цiлому, так i за вiдповiдними напрямами, розробляє механiзм її реалiзацiї; · прогнозує розвиток економiки у виробничiй, науково-технiчнiй, мiнерально-сировиннiй, паливно-енергетичнiй, трудовiй, демографiчнiй, соцiальнiй, фiнансовiй та iнших сферах; · бере участь у розробленнi проектiв Державної програми економiчного та соцiального розвитку України, Державного бюджету України; · готує пропозицiї та бере участь у формуваннi та реалiзацiї полiтики у сферi виконання робiт i поставок продукцiї для державних потреб; · розробляє цiльовi перспективнi програми, опрацьовує комплекс заходiв, спрямованих на поглиблення економiчної реформи; · реалiзує державну стратегiю розвитку вiдповiдної галузi (групи сумiжних галузей); · вносить у встановленому порядку пропозицiї про змiну умов оподаткування, одержання пiльгових кредитiв, визначення особливостей приватизацiї, демонополiзацiї пiдприємств в окремих галузях; · готує пропозицiї про вдосконалення механiзму регулювання розвитку економiки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованостi, соцiального захисту населення, екологiчної безпеки; · бере участь у формуваннi та реалiзацiї iнвестицiйної полiтики виходячи з прiоритетних напрямiв структурної перебудови економiки; · вживає заходiв, спрямованих на вдосконалення зовнiшньоекономiчної дiяльностi, захист iнтересiв українських товаровиробникiв на зовнiшньому ринку та розвиток внутрiшнього ринку; · видає у передбачених законодавством випадках спецiальнi дозволи (лiцензiї) на проведення окремих видiв пiдприємницької дiяльностi; · виступає державним замовником наукових дослiджень комплексного характеру; · здiйснює у межах повноважень, визначених законодавством, функцiї управлiння майном пiдприємств, що належать до сфери управлiння мiнiстерства; · бере участь у формуваннi та реалiзацiї антимонопольної полiтики як у цiлому, так i за вiдповiдними напрямами (демонополiзацiя економiки, розвиток конкуренцiї, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства); · забезпечує виконання завдань мобiлiзацiйної пiдготовки та мобiлiзацiйної готовностi держави у межах визначених законодавством повноважень; · забезпечує у межах своєї компетенцiї реалiзацiю державної полiтики стосовно державної таємницi, контроль за її збереженням у центральному апаратi мiнiстерства, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, що належать до сфери його управлiння; взаємодiє з iншими центральними i мiсцевими органами державної виконавчої влади, органами Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, представницькими органами, а також з вiдповiдними органами iнших держав. на основi та на виконання актiв законодавства видає накази, органiзовує i контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рiшення мiнiстерства є обов'язковими для виконання центральними та мiсцевими органами державної виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, реєстрацiї у Мiнiстерствi юстицiї України в порядку, встановленому законодавством. Мiнiстерство у разi потреби видає разом з iншими центральними та мiсцевими органами державної виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування та представницькими органами спiльнi акти. Мiнiстерство очолює мiнiстр (керiвник), якого призначає Президент України. затверджує вiце-Прем'єр-мiнiстр України. Мiнiстерство є юридичною особою , має самостiйний баланс, рахунки в установах банкiв, печатку iз зображенням Державного герба України i своїм найменуванням. 11. Адмiнiстративно – правовий статус об’єднань громадян. Об’єднання громадян - це добровiльне громадське формування, створене на основi єдностi iнтересiв для спiльної реалiзацiї громадянами своїх прав i свобод. Об'єднання громадян, незалежно вiд назви (рух, конгрес, асоцiацiя, фонд, спiлка тощо) вiдповiдно до Закону «Про об’єднання громадян» визнається полiтичною партiєю або громадською органiзацiєю. Держава забезпечує додержання прав i законних iнтересiв об'єднань громадян, легалiзованих у порядку, передбаченому Законом. Втручання державних органiв та службових осiб у дiяльнiсть об'єднань громадян, так само як i втручання об'єднань громадян у дiяльнiсть державних органiв, службових осiб та у дiяльнiсть iнших об'єднань громадян, не допускається, крiм випадкiв, передбачених Законом. Верховна Рада України встановлює пiльги щодо оподаткування доходiв по окремих видах господарської або iншої комерцiйної дiяльностi об'єднань громадян, створених ними установ та органiзацiй, заснованих пiдприємств, максимальнi розмiри окремих та загальних рiчних пожертвувань на користь полiтичних партiй, затверджує перелiк всеукраїнських громадських органiзацiй, яким держава надає матерiальну допомогу. За дiяльнiстю ОГ встановлюється державний контроль i нагляд. Контроль за додержанням ОГ положень статуту здiйснюють органи, що проводять легалiзацiю. Представники цих органiв мають право бути присутнiми на заходах, що проводять ОГ, вимагати необхiднi документи, отримувати пояснення. Нагляд за додержанням i виконанням законностi здiйснюють органи прокуратури. Контроль за джерелами i розмiрами фiнансових надходжень, сплатою податкiв здiйснюють фiнансовi органи та органи ДПІ. Якщо ОГ порушує законодавство, то до нього можуть бути застосованi такi стягнення: · Попередження · Штраф · Тимчасова заборона окремих видiв дiяльностi · Тимчасова заборона дiяльностi в цiлому · Примусовий розпуск у виконавчих органах мiсцевого самоврядування, вiйськових формуваннях, а також на державних пiдприємствах , у навчальних закладах, iнших державних установах та органiзацiях. Засновниками громадських органiзацiй можуть бути особи, яким виповнилося 18 рокiв i якi є : громадянами України, громадянами iнших держав, особами без громадянства. Засновниками молодiжних i дитячих органiзацiй можуть бути особи вiком вiд 15 рокiв. Полiтичною партiєю є об'єднання громадян - прихильникiв певної загальнонацiональної програми суспiльного розвитку, якi мають головною метою участь у виробленнi державної полiтики, формуваннi органiв влади, мiсцевого та регiонального самоврядування i представництво в їх складi. органiзацiєю Об ' громадян України дiяльнiсть яких поширюється на територiю всiєї України i якi мають мiсцевi осередки у бiльшостi її областей. До мiсцевих об'єднань належать об'єднання, дiяльнiсть яких поширюється на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi або регiону. Територiя дiяльностi самостiйно визначається об'єднанням громадян/ Громадська органiзацiя є мiжнародною, якщо її дiяльнiсть поширюється на територiю України i хоча б однiєї iншої держави. Полiтичнi партiї в Українi створюються i дiють тiльки з всеукраїнським статусом. Об'єднання громадян мають право на добровiльних засадах засновувати або вступати мiж собою в спiлки (союзи, асоцiацiї тощо), утворювати блоки та коалiцiї, укладати мiж собою угоди про спiвробiтництво i взаємодопомогу. - об'єднання громадян вiком вiд 14 до 35 рокiв, метою яких є здiйснення дiяльностi, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соцiальних, економiчних, творчих, духовних та iнших спiльних iнтересiв. Дитячi громадськi органiзацiї реалiзацiю та захист своїх прав i свобод, творчих здiбностей, задоволення власних iнтересiв, якi не суперечать законодавству, та соцiальне становлення як повноправних членiв суспiльства. Професiйна спiлка (профспiлка) Кредитна спiлка - це неприбуткова органiзацiя, заснована фiзичними особами, професiйними спiлками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членiв у взаємному кредитуваннi та наданнi фiнансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внескiв членiв кредитної спiлки. Б лагодiйна органiзацiя - недержавна органiзацiя, головною метою дiяльностi якої є здiйснення благодiйної дiяльностi в iнтересах суспiльства або окремих категорiй осiб.Релiгiйними органiзацiями в Українi є релiгiйнi громади,управлiння i центри, монастирi, релiгiйнi братства, мiсiонерськiтовариства (мiсiї), духовнi навчальнi заклади, а також об'єднання,що складаються з вищезазначених релiгiйних органiзацiй. 12. Адмiнiстративно – правовий статус урядових комiтетiв. Урядовий комiтет державної полiтики у вiдповiднiй сферi згiдно iз стратегiєю, визначеною Кабiнетом Мiнiстрiв України. Урядовий комiтет: розглядає проекти законiв України, актiв Президента України, постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, а також розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України, що поданi з розбiжностями, не врегульованими пiсля проведення головним розробником в установленому порядку узгоджувальної процедури, i розпоряджень Кабiнету МiнiстрiвУкраїни, до яких є застереження Секретарiату Кабiнету Мiнiстрiв, приймає рiшення про схвалення проектiв та вносить Кабiнетовi Мiнiстрiв України пропозицiї щодо їх прийняття; приймає вiдповiдно до закону рiшення про оприлюднення проектiв регуляторних актiв, що не оприлюдненi до внесення їх на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України, та про повторне оприлюднення проектiв регуляторних актiв, що оприлюднювалися до внесення їх на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України; звiту про вiдстеження їх результативностi; розглядає вiдповiдно до закону скарги на рiшення Держпiдприємництва про необхiднiсть усунення порушень принципiв державної регуляторної полiтики та про вiдмову в погодженнi проекту регуляторного акта; розглядає iншi документи з питань формування державної полiтики. Урядовий комiтет очолює Прем'єр-мiнiстр України, Перший вiце-прем'єр-мiнiстр, вiце-прем'єр-мiнiстр або Мiнiстр закордонних справ. Рiшення урядового комiтету, прийнятi в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання. Контроль за виконанням рiшень урядового комiтету здiйснює Секретарiат Кабiнету Мiнiстрiв України. 13. Адмiнiстративно –правовi вiдносини. Адмiнiстративно – правовi вiдносини – це результат впливу адмiнiстративно – правових норм на поведiнку суб ’ єктiв сфери державного управлiння, внаслiдок якого мiж ними виникають сталi правовi зв ’ язки державно – владного характеру. : 1. Адмiнiстративно – правовi вiдносини є формою iснування соцiальних вiдносин. 2. 3. Адмiнiстративнi правовiдносини об’єктивуються з виникненням юридичних фактiв, передбачених адмiнiстративно –правових нормами.. 4. Одним iз суб’єктiв адмiнiстративних правовiдносин завжди є носiй владних повноважень щодо iнших учасникiв, якими його надiляють адмiнiстративно – правовi норми. 5. функцiй, тобто у процесi виконавчо – розпорядчої дiяльностi за обов’якової участi вiдповiдного органу державного управлiння або iншого носiя повноважень державно – владного характеру. 6. Адмiнiстративнi правовiдносини можуть виникати за iнiцiативою будь – якої iз сторiн. 7. 8. якщо учасник адмiнiстративних правовiдносин порушує вимоги норм адмiнiстративного права. То вiн вiдповiдальний перед державою в особi його органу. : 1) Залежно вiд виконуваних функцiй: регулятивнi i правоохороннi . 2) Залежно вiд ступеня взаємної пiдпорядкованостi суб’єктiв, що беруть участь у правовiдносинах, 3) За кiлькiсним складом учасникiв: двостороннi та багатостороннi , 4) За органiзацiйно – правовим складом учасникiв. Адмiнiстративнi правовiдносини подiляють на вертикальнi та горизонтальнi , внутрiшнi i зовнiшнi , майновi i немайновi, субординацiї i координацiї , . 14. Адмiнiстративно – правовi норми. Особливостi: · В них закрiплюються вiдносини з керування, державного контролю i нагляду; · метод впливу адмiнiстративно – правових норм є iмперативним, вольовим, державно –владним; · виконання приписiв адмiнiстративно –правової норми гарантується державою за допомогою органiзацiйних, роз’яснювальних , стимулюючих, примусових засобiв; · Метою адмiнiстративно – правових норм є органiзацiя управлiнських вiдносин, а також iнформацiйна цiль, охоронна, заохочувальна, соцiально – моральна. Функцiї адмiнiстративно – правової норми : · · ’ я особи. · Охорона системи суспiльних вiдносин матерiальної та нематерiальної сфер; · · Взаємодiя з нормами iнших галузей права. · Взаємодiя з неправовими соцiальними нормами. Структура адмiнiстративно – правової норми – це її внутрiшня будова, визначений порядок взаємозв’язку, взаємозумовленостi та взаємозалежностi складових частин норм. Структура : · Гiпотеза – вказує на фактичнi умови, за наявностi яких слiд керуватися цiєю нормою; · – це сформульоване у виглядi приписiв, заборон, дозволiв правило поведiнки; · – вказує на змiст реагування держави у разi порушення тих чи iнших правил, передбачених нормою; · – це публiчне визнання заслуг фiзичної та юридичної особи за виконання адмiнiстративно – правових або громадських обов’язкiв ( iнодi можуть мiстити як третiй компонент). Формулюються , як правило, в диспозицiї норми. Види адмiнiстративно – правових норм : : а ) Такi, що закрiплюють порядок утворення i правовий стан суб’єктiв; б ) Такi, що визначать форми i методи управлiнської дiяльностi; в) Такi, що встановлюють порядок проходження державної служби, права та обов’язки державних службовцiв; г ) Такi, що визначають способи i порядок забезпечення законностi в державному управлiннi; д) е) 2) За адресами або суб ’ : · адресованi органам державної-виконавчої влади ; · · державним службовцям; · державним пiдприємствам, закладам, органiзацiям; недержавним об ’ · громадянам. : зобов ’ язуючi, забороннi, уповноважуючи, стимулюючi, рекомендацiйнi. 4) За галузевою належнiстю : Матерiальнi, процесуальнi. 5) За межею дiї : у просторi, у часi. : загальнi, мiжгалузевi, галузевi, мiсцевi. 7) За повнотою викладених велiнь : визначенi, банкетнi. 8)За юридичною силою : · викладенi в законi, · викладенi в указах, · викладенi в постановах, · викладенi в рiшеннях, · 15. Адмiнiстративно – правовi режими. Акт публiчної адмiнiстрацiї – правовий документ державно – владного характеру, який приймається уповноваженим органом виконавчої влади, iншим суб’єктом державного управлiння або їх посадовими особами в односторонньому порядку, з метою здiйснення управлiнських завдань та функцiй. Властивостi: · пiд законнiсть · обов’язковiсть · правомочнiсть · одностороннiсть · належна оформленiсть Види: 1. За юридичними властивостями: · Нормативнi (правовстановлюючi, акти загального характеру) · Ненормативнi (iндивiдуальнi , правозастосовнi, право виконавчi, акти реалiзацiї норм адмiнiстративного права) 2. · Що дiють на всiй територiї без обмежень у часi · Що дiють на всiй територiї протягом певного строку · Що дiють на частинi територiї без обмежень у часi · Що дiють на частинi територiї протягом певного термiну 3. За характером компетенцiї органов: 4. · Президент, КМУ, Мiнiстерства, Голови держ. Адмiнiстрацiй, керiвники пiдроздiлiв ДА. 17. Апеляцiйна iнстанцiя в адмiнiстративному судочинствi. Судом апеляцiйної iнстанцiї в адмiнiстративних справах є апеляцiйний адмiнiстративний суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться мiсцевий адмiнiстративний суд (мiсцевий загальний суд як адмiнiстративний суд чи окружний адмiнiстративний суд), що ухвалив рiшення. У окремих випадках судом апеляцiйної iнстанцiї є Вищий адмiнiстративний суд. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає судовi рiшення суду першої iнстанцiї в межах апеляцiйної скарги. Суд апеляцiйної iнстанцiї може вийти за межi доводiв апеляцiйної скарги в разi встановлення пiд час апеляцiйного провадження порушень, допущених судом першої iнстанцiї, якi призвели до неправильного вирiшення справи. Суд апеляцiйної iнстанцiї може дослiдити новi докази, якi не дослiджувалися у судi першої iнстанцiї, з власної iнiцiативи або за клопотанням осiб, якi беруть участь у справi, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої iнстанцiї або необґрунтованим вiдхилення їх судом першої iнстанцiї. Суд апеляцiйної iнстанцiї може дослiдити також докази, якi дослiджувалися судом першої iнстанцiї з порушенням вимог КАСУ. Апеляцiйний розгляд здiйснюється колегiєю суддiв у складi трьох суддiв за правилами розгляду справи судом першої iнстанцiї. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї 1. Розглянувши апеляцiйну скаргу, суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу в разi: 1) залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення - без змiн; 2) змiни ухвали суду першої iнстанцiї; 3) скасування судового рiшення i постановлення нової ухвали; 5) визнання судового рiшення нечинним i закриття провадження у справi; 6) скасування ухвали суду i направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї. 2. Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду апеляцiйної скарги може своєю постановою змiнити постанову суду першої iнстанцiї або прийняти нову постанову, якими суд апеляцiйної iнстанцiї задовольняє або не задовольняє позовнi вимоги. 3. З усiх процесуальних питань суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвали. 4. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, якi беруть участь у справi, в порядку, встановленому статтями КАСУ. Пiсля закiнчення апеляцiйного провадження справа не пiзнiш як у семиденний строк направляється до адмiнiстративного суду першої iнстанцiї, який її розглянув. 18. Апеляцiйнi адмiнiстративнi суди. 19. Види адмiнiстративних проваджень. Пiд адмiнiстративним провадженням розумiють адмiнiстративно – процесуальну дiяльнiсть компетентного суб’єкта, що здiйснюється в межах конкретної адмiнiстративної справи для її вирiшення. Види: · Адмiнiстративнi провадження за зверненням громадян · Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення · Виконавче провадження Класифiкацiя проваджень: 1. Нормотворчi провадження – становлять специфiчну дiяльнiсть уповноважених суб’єктiв щодо пiдготовки, затвердження, офiцiйного оголошення нормативно – правових актiв. Видiляють: · Провадження з впорядкування нормотворчостi · Провадження з упорядкування нормативного матерiалу · Провадження iз внесення змiн до нормативного матерiалу. 2. Установчi провадження – це специфiчна дiяльнiсть уповноважених суб’єктiв з реалiзацiї норм матерiального адмiнiстративного права щодо створення, реорганiзацiї, лiквiдацiї органiзацiйних структур i комплектуванню їх персоналом. Видiляють: · Провадження щодо створення органiзацiйних структур · Провадження щодо лiквiдацiї органiзацiйних структур · Провадження щодо комплектування органiзацiйних структур персоналом. 3. Правозастосовнi провадження – становлять специфiчну дiяльнiсть уповноважених суб’єктiв iз застосування норм матерiального адмiнiстративного права щодо розгляду та вирiшення iндивiдуальних управлiнських справ. Провадження iз застосування заходiв адмiнiстративного примусу (дисциплiнарнi провадження, виконавчi i т. д.) (провадження у справах щодо премiювання, провадження у справах щодо присвоєння почесних та iнших звань i т. д.). Провадження з реалiзацiї громадянами своїх прав та обов’язкiв Провадження з реалiзацiї юридичними особами своїх прав i обов’язкiв (провадження з легалiзацiї юридичних осiб, провадження з надання юридичним особам пiльг.) 20. Види адмiнiстративно – примусових заходiв. Заходи адмiнiстративного примусу подiляються на три групи : 1. заходи адмiнiстративного попередження. 2. заходи адмiнiстративного припинення 3. заходи вiдповiдальностi за порушення адмiнiстративно – правових установлень. Критерiєм, за яким конкретнi заходи адмiнiстративного примусу, що входять до зазначених груп, рiзняться один вiд одного, є їх розмiщення стосовно протиправної дiї. Заходи адмiнiстративного попередження мають на метi не дозволити вчинити протиправний вчинок i застосовуються, якщо правопорушення тiльки передбачається. Заходи адмiнiстративного припинення мають не дозволити розвинутися протиправному вчинку, мiнiмiзувати збитки. Вони застосовуються, якщо вчинок вже почав здiйснюватися. Заходи вiдповiдальностi за порушення нормативно – правових установлень застосовується за умови, якщо встановлено склад протиправного вчинку, тобто вчинок уже є правопорушенням. 21. Види заходiв процесуального примусу. Заходами процесуального примусу є : 1. попередження ; 2. видалення iз залу судового засiдання; 3. тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом; 4. привiд; Застосування до особи заходiв процесуального примусу не звiльняє її вiд виконання обов'язкiв, встановлених КАСУ. попередження, а в разi повторного вчинення таких дiй - видалення iз залу судового засiдання . У разi повторного вчинення перекладачем вищезазначених дiй, суд оголошує перерву i надає час для замiни перекладача. У разi неподання без поважних причин письмових чи речових доказiв, що витребуванi судом, та неповiдомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказiв для дослiдження судом . В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються: iм'я (найменування) особи, в якої знаходиться доказ, її мiсце проживання (перебування, знаходження), назва або опис письмового чи речового доказу, пiдстави проведення його тимчасового вилучення, кому доручається вилучення. Ухвала надсилається державному виконавцю для виконання. До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свiдка, якi без поважних причин не прибули у судове засiдання або не повiдомили причини неприбуття, може бути застосовано привiд до суду через органи внутрiшнiх справ з вiдшкодуванням у дохiд держави витрат на його здiйснення. Привiд до суду не застосовується до малолiтнiх та неповнолiтнiх осiб, вагiтних жiнок, iнвалiдiв першої i другої груп, жiнок, якi мають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей-iнвалiдiв, а також осiб, якi згiдно iз КАСУ не можуть бути допитанi як свiдки. Про привiд суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає iм'я фiзичної особи, яка пiдлягає приводу, мiсце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, пiдстави застосування приводу, коли i куди ця особа повинна бути доставлена, якому органу внутрiшнiх справ доручається здiйснення приводу. Ухвала про привiд до суду передається для виконання до органу внутрiшнiх справ за мiсцем провадження у справi або за мiсцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести. Ухвала про привiд до суду оголошується учаснику адмiнiстративного процесу, до якого застосовується привiд, особою, яка її виконує. У разi неможливостi здiйснення приводу особа, яка виконує ухвалу про привiд до суду, через начальника органу внутрiшнiх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. 22. Види об ’ єднань громадян. : 1) Залежно вiд цiлей створення i дiяльностi: полiтична партiя, громадська органiзацiя, професiйна спiлка. 2) 3) За способом облiку членiв громадської органiзацiї: такi, що мають фiксоване iндивiдуальне членство; такi, що не мають фiксованого iндивiдуального членства. 4) За шляхом легалiзацiї ОГ класифiкуються на легалiзованi шляхом: реєстрацiї, повiдомлення про заснування. 5) Залежно вiд вiку, по досягненнi якого дозволяється бути членом ОГ: полiтичнi партiї, громадськi органiзацiї дорослого населення, молодiжнi та дитячi громадськi об’єднання. Полiтична партiя – це зареєстроване згiдно з законом добровiльне ОГ – прихильникiв певної загальнонацiональної програми суспiльного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню i вираженню полiтичної волi громадян, бере участь у виборах та iнших полiтичних заходах. Громадська органiзацiя – це об’єднання громадян для забезпечення i захисту власних законних соцiальних, економiчних творчих, вiкових, нацiонально – культурних, спортивних та iнших спiльних iнтересiв. Професiйна спiлка – добровiльна неприбуткова громадська органiзацiя, що об’єднує громадян, пов’язаних спiльними iнтересами за родом їх професiйної дiяльностi. 23. Види органiв виконавчої влади. Орган державної виконавчої влади – Вищi органи виконавчої влади Структура: Секретарiат КМУ: Перший вiце- прем’єр – мiнiстр, вiце - прем’єр – мiнiстри, Мiнiстри Урядовi комiтети Група радникiв Прем’єр – мiнiстра України Прес – секретар Прем’єр – мiнiстра України Урядовий орган державного управлiння (департаменти, служби , iнспекцiї) Керiвник урядового органу державного управлiння Центральнi органи виконавчої влади Мiнiстерство – головний орган у системi центральних органiв Державний комiтети Центральнi органи виконавчої влади зi спецiальним стаутусом Державний секретар мiнiстерства Мiсцевi органи виконавчої влади Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї Спецiальнi органи виконавчої влади Кримiнальна мiлiцiя Мiлiцiя громадської безпеки Транспортна мiлiцiя Державна автомобiльна iнспекцiя Спецiальна мiлiцiя Державна служба охорони при органах внутрiшнiх справ 24. Види проваджень за Кодексом адмiнiстративного судочинства України ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ Закриття провадження у справi АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ВИНЯТКОВИМИ ОБСТАВИНАМИ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв провадження у справах щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi виборчих комiсiй, комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй провадження у справах щодо уточнення списку виборцiв провадження у справах щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, засобiв масової iнформацiї, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї, якi порушують законодавство про вибори та референдум провадження у справах щодо оскарження дiй або бездiяльностi кандидатiв, їхнiх довiрених осiб, партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї (блоку мiсцевих органiзацiй партiй), їхнiх посадових осiб та уповноважених осiб, iнiцiативних груп референдуму, iнших суб'єктiв iнiцiювання референдуму, офiцiйних спостерiгачiв вiд суб'єктiв виборчого процесу провадження у справах щодо скасування реєстрацiї кандидата на пост Президента України провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разi невиконання ним вимог щодо несумiсностi провадження у справах з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi державної виконавчої служби провадження у справах за адмiнiстративними позовами суб'єктiв владних повноважень про обмеження щодо реалiзацiї права на мирнi зiбрання провадження у справах за адмiнiстративними позовами про усунення обмежень у реалiзацiї права на мирнi зiбрання 25. Вимоги до актiв публiчної адмiнiстрацiї. Основнi вимоги: · Акти публiчної адмiнiстрацiї мають вiдповiдати законам i пiдзаконним актам органiв державного управлiння вищого рiвня. · Має бути прийнятий компетентним органом у межiх його повноважень · Видаватися у певному порядку з додержанням процесуальних правил · Додержання певної форми акта (письмова i конклюдентна) Можуть бути виданi лише за наявностi спецiального дозволу вищого органу Можуть бути прийнятi лише в межах певного термiну За порушення цих вимог акт публiчної адмiнiстрацiї може бути визнано неправомiрним. 26. Вищий адмiнiстративний суд України. 27. Вiдмежування адмiнiстративного права вiд iнших галузей права. ’ єкти адмiнiстративного права. Головною особливiстю становища громадян як суб’єктiв адмiнiстративного права є те, що вони виступають як приватнi особи, тобто реалiзують свої особистi, загальногромадянськi права та обов’язки у сферi державного управлiння, а не права та обов’язки виконавчо-розпорядчих органiв, громадських органiзацiй чи посадових осiб. Адмiнiстративна правоздатнiсть – це здатнiсть мати суб’єктивнi права та обов’язки, передбаченi нормами адмiнiстративного права. Вона виникає з народженням громадянина i припиняється з його смертю. Може бути повною i обмеженою. Обмеження правоздатностi полягає в тому , що в результатi дiї адмiнiстративно – правових норм вiдбувається : звуження кола прав, покладання на громадян додаткових обов’язкiв. – це здатнiсть громадянина реалiзовувати наданi права i виконувати покладенi на нього обов’язки. Права громадян, якi зумовленi адмiнiстративним законодавством : 1) соцiально – економiчнi; 2)полiтичнi права i свободи; 3) особистi права i свободи. Адмiнiстративн-правовi обов ’ язки громадян – це встановленi державою i адресованi громадянам вимоги дiяти в певних рамках та межах. 29. Державне управлiння. Державне управлiння – вiдповiдно до публiчних iнтересiв iнтересiв . Державне управлiння є частиною соцiального публiчного управлiння. Основнi компоненти системи державного управлiння це: суб’єкт – ним є держава в цiлому, об’єкт – ним є органiзоване суспiльство в цiлому, керуючий вплив – йому притаманний державно – владний характер, дiстає вияв у переважно адмiнiстративно – правовiй формi, а також має безперервний характер Ознаки державного управлiння - це основоположнi, керiвнi iдеї, вiдправнi засади, якi покладенi в основу органiзацiї та дiяльностi механiзму державного управлiння. Основнi групи принципiв державного управлiння: 1. : демократизм, народнiсть, законнiсть, гласнiсть, об’єктивнiсть, врахування громадської думки, рiвнiсть усiх перед законом. 2. органiзацiйнi принципи побудови апарату державного управлiння : галузевий, функцiональний, територiальний; 3. органiзацiйнi принципи функцiонування апарату державного управлiння : нормативнiсть дiяльностi, колегiальнiсть (обговорення важливих питань колективами спецiалiстiв, думка яких враховується у разi прийняття рiшень), подiл управлiнської працi, вiдповiдальнiсть за прийнятi рiшення, оперативна самостiйнiсть, єдиноначальнiсть (орган державного управлiння очолює конкретна особа). 30. Докази у справах про адмiнiстративнi проступки . Доказами в адмiнiстративному судочинствi є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обґрунтовують вимоги i заперечення осiб, якi беруть участь у справi, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи. Цi данi встановлюються судом на пiдставi пояснень сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв, показань свiдкiв, письмових i речових доказiв, висновкiв експертiв. Докази суду надають особи, якi беруть участь у справi. Суд може запропонувати надати додатковi докази або витребувати додатковi докази за клопотанням осiб, якi беруть участь у справi, або з власної iнiцiативи. Належними є докази, якi мiстять iнформацiю щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, якi не стосуються предмету доказування. Сторонни мають право обґрунтовувати належнiсть конкретного доказу для пiдтвердження їхнiх вимог або заперечень. Докази, одержанi з порушенням закону, судом при вирiшеннi справи не беруться до уваги. Обставини, якi за законом повиннi бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися нiякими iншими засобами доказування, крiм випадкiв, коли щодо таких обставин не виникає спору. Види: · Пояснення сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв · Показання свiдка · Письмовi докази · Речовi докази · Висновок експерта Нiякi докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв'язок доказiв у їх сукупностi. Завданням адмiнiстративного судочинства є захист прав, свобод та iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб у сферi публiчно правових вiдносин вiд порушень з боку органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових i службових осiб, iнших суб'єктiв при здiйсненнi ними владних управлiнських функцiй на основi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень. України встановлено iнший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень адмiнiстративнi суди перевiряють, чи прийнятi (вчиненi) вони: 1) на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України; 2) 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усiх обставин, що мають значення для прийняття рiшення (вчинення дiї); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовiсно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рiвностi перед законом, запобiгаючи несправедливiй дискримiнацiї; 8) пропорцiйно, зокрема з дотриманням необхiдного балансу мiж будь-якими несприятливими наслiдками для прав, свобод та iнтересiв особи i цiлями, на досягнення яких спрямоване це рiшення (дiя); 9) з урахуванням права особи на участь у процесi прийняття рiшення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 32. Загальна характеристика Концепцiї адмiнiстративної реформи. Змiст адмiнiстративної реформи полягає, з одного боку, в комплекснiй перебудовi iснуючої в Українi системи державного управлiння всiма сферами суспiльного життя. З другого, у розбудовi деяких iнститутiв державного управлiння, яких Україна ще не створила як суверенна держава. життя, соцiальної стабiльностi, культури та демократiї, дозволить їй впливовим чинником у свiтi та Європi. Її метою також є формування системи державного управлiння, яка стане близькою до потреб i запитiв людей. Для досягнення мети адмiнiстративної реформи в ходi її проведення має бути розв’язано ряд завдань: · формування ефективної органiзацiї виконавчої влади як на центральному, так i на мiсцевому рiвнях управлiння; · формування сучасної системи мiсцевого самоврядування; · органiзацiя на нових засадах державної служби та служби в органах мiсцевого самоврядування; · створення сучасної системи пiдготовки та перепiдготовки управлiнських кадрiв; · запровадження рацiонального адмiнiстративно – територiального устрою. створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управлiння в Українi; формування нових iнститутiв, органiзацiйних структур та iнструментiв здiйснення державного управлiння; кадрове забезпечення нової системи державного управлiння; змiцнення та формування нових фiнансово – економiчних основ функцiонування державного управлiння; наукове та iнформацiйне забезпечення системи державного управлiння, формування механiзмiв наукового та iнформацiйного монiторингу її функцiонування. 33. Законодавство про адмiнiстративнi правопорушення Законодавство України про адмiнiстративнi правопорушення складається з цього Кодексу та iнших законiв України. Закони України про адмiнiстративнi правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються i на адмiнiстративнi правопорушення, вiдповiдальнiсть за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Питання щодо адмiнiстративної вiдповiдальностi за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України" 34. Заходи адмiнiстративного попередження. Цi заходи застосовуються з метою попередження правопорушення за умови, якщо його вчинення лише передбачається. Сутнiсть попередження правопорушень полягає, по-перше, в тому, щоб не допустити протиправної поведiнки з боку конкретних осiб, якi до такої поведiнки схильнi; по-друге, в усуненнi причин, що сприяють вчиненню правопорушень i утворенню умов, якi виключають протиправну поведiнку. Види : · перевiрка документiв. · Безперешкодний вхiд у житловi примiщення громадян, якi перебувають пiд адмiнiстративним наглядом. · Вiдвiдання пiдприємств, закладiв, органiзацiй для виконання профiлактичних функцiй. · Опечатування примiщень, використовуваних як каси, мiсця зберiгання документiв, товарно – матерiальних цiнностей; опечатування вимiрювальних приладiв i пристроїв. · Вилучення для проведення аналiзу проб продукцiї, яка призначена для реалiзацiї населенню. · Заборона або обмеження у встановленому порядку руху транспорту i пiшоходiв на окремих дiлянках вулиць i автомобiльних шляхiв з метою забезпечення громадської безпеки. · Заборона експлуатацiї транспортних засобiв, технiчний стан яких загрожує безпецi руху. · Тимчасова заборона доступу громадян на окремi дiлянки мiсцевостi або об’єкти з метою забезпечення громадського порядку i громадської безпеки. 35. Заходи адмiнiстративного припинення. Їх призначення полягає : · В припинення протиправної поведiнки · У створеннi необхiдних умов для можливого в майбутньому притягнення винної особи до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Заходи адмiнiстративного припинення Заходи адмiнiстративного припинення закрiплюються в нормативному порядку. Вони зафiксованi в КУпАП. З метою припинення адмiнiстративних правопорушень, коли вичерпанi iншi заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адмiнiстративне правопорушення у разi неможливостi складання його на мiсцi вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного i правильного розгляду справ i виконання постанов у справах про адмiнiстративнi правопорушення допускається адмiнiстративне затримання особи, особистий огляд, огляд i вилучення речей i документiв. Пiд зверненням громадян слiд розумiти викладенi в письмовiй або в уснiй формi пропозицiї, заяви i скарги. Пропозицiя – звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендацiя щодо дiяльностi органiв державної влади i мiсцевого самоврядування, депутатiв усiх рiвнiв, посадових осiб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспiльних вiдносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного i громадського життя, соцiально – культурної та iнших сфер дiяльностi держави та суспiльства. – звернення громадян iз проханням про сприяння реалiзацiї закрiплених Конституцiєю України та чинним законодавством їх прав та iнтересiв або повiдомлення про порушення чинного законодавства чи недолiки в дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, народних депутатiв України, депутатiв мiсцевих рад, посадових осiб, а також висловлення думки про полiпшення їх дiяльностi. Скарга – звернення з вимогою щодо поновлення прав i захист законних iнтересiв громадян, порушених дiями, рiшеннями державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, установ, органiзацiй, об’єднань громадян, пiдприємств, посадових осiб. 37. Змiст постанови по справi про адмiнiстративний проступок 1.Постанова складається з : 1) вступної частини iз зазначенням: дати, часу та мiсця її прийняття; найменування адмiнiстративного суду, прiзвищ та iнiцiалiв суддi (суддiв) i секретаря судового засiдання; iмен (найменувань) сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi; предмета адмiнiстративного позову; 2) описової частини iз зазначенням : короткого змiсту позовних вимог i позицiї вiдповiдача; пояснень осiб, якi беруть участь у справi; iнших доказiв, дослiджених судом; 3) встановлених судом обставин iз посиланням на докази, а також мотивiв неврахування окремих доказiв; мотивiв, з яких суд виходив при прийняттi постанови, i положення закону, яким вiн керувався; 4) резолютивної частини iз зазначенням: висновку суду про задоволення адмiнiстративного позову або про вiдмову в його задоволеннi повнiстю чи частково; висновку суду по сутi вимог; розподiлу судових витрат; iнших правових наслiдкiв ухваленого рiшення строку i порядку набрання постановою законної сили та її оскарження. 38 .Іноземцi як суб ’ Іноземець – особа, яка не перебуває у громадянствi України i є громадянином (пiдданим) iншої держави або держав. Іноземцi та особи без громадянства мають тi ж права i свободи та виконують тi ж обов'язки, що i громадяни України, якщо iнше не передбачено Конституцiєю, цим та iншими законами України, а також мiжнародними договорами України. Іноземцi та особи без громадянства є рiвними перед законом незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної належностi, статi, мови, ставлення до релiгiї, роду i характеру занять, iнших обставин. Якщо iноземною державою встановлено обмеження щодо реалiзацiї прав i свобод громадянами України, Кабiнет Мiнiстрiв України може прийняти рiшення про встановлення вiдповiдного порядку реалiзацiї прав i свобод громадянами цiєї держави на територiї України. Це рiшення набирає чинностi пiсля його опублiкування. Воно може бути скасовано, якщо вiдпадуть пiдстави, за яких воно було прийнято. Здiйснення iноземцями та особами без громадянства своїх прав i свобод не повинно завдавати шкоди нацiональним iнтересам України, правам, свободам i законним iнтересам її громадян та iнших осiб, якi проживають в Українi. Іноземцi та особи без громадянства зобов'язанi поважати та дотримувати Конституцiї i законiв України, шанувати традицiї та звичаї народу України. Особа без громадянства - особа, яку жодна держава вiдповiдно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Паспортний документ - нацiональний паспорт або документ, який його замiнює. Іммiграцiя – це прибуття в Україну чи залишення в України у встановленому законом порядку iноземцiв та осiб без громадянства на постiйне проживання. Дозвiл на iммiграцiю – рiшення спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань iммiграцiї та пiдпорядкованих йому органiв, що надає право iноземцям та особам без громадянства на iммiграцiю. Посвiдка – це документ, що стверджує право iноземця чи особи без громадянства на постiйне проживання в Українi. – це особа, яка не є громадянином України i внаслiдок цiлком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслiдувань за ознаками раси, вiросповiдання, нацiональностi, громадянства, належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належностi та не може користуватися захистом цiєї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслiдок таких побоювань, або, не маючи громадянства i перебуваючи за межами країни свого попереднього постiйного проживання , не може чи не бажає повернутися до неї внаслiдок зазначених побоювань. 39. Інстанцiйна пiдсуднiсть адмiнiстративних справ Мiсцевi адмiнiстративнi суди (мiсцевi загальнi суди як адмiнiстративнi суди та окружнi адмiнiстративнi суди), а також Вищий адмiнiстративний суд України у випадках, встановлених КАСУ, вирiшують адмiнiстративнi справи як суди першої iнстанцiї. Апеляцiйнi адмiнiстративнi суди знаходяться у межах їхньої територiальної юрисдикцiї, в апеляцiйному порядку як суди апеляцiйної iнстанцiї. переглядає судовi рiшення мiсцевих та апеляцiйних адмiнiстративних судiв у касацiйному порядку як суд касацiйної iнстанцiї. У випадку, 172 цього Кодексу (Рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї щодо встановлення нею результатiв виборiв чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адмiнiстративного суду України. Усi iншi рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї, члена цiєї комiсiї оскаржуються до окружного адмiнiстративного суду, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.) окружним адмiнiстративним судом, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ, є Вищий адмiнiстративний суд України.) цього Кодексу, Вищий адмiнiстративний суд України переглядає в апеляцiйному порядку як суд апеляцiйної iнстанцiї судовi рiшення окружного адмiнiстративного суду, територiальна юрисдикцiя якого поширюєтьсяна мiсто Київ. Верховний Суд України 40.Інститут представникiв Президента України. Загальна характеристика Важливу роль у забезпеченнi здiйснення ПУ повноважень у сферi виконавчої влади вiдiграє iнститут представникiв ПУ. Представники ПУ функцiонують: · Конституцiйному судi · ВРУ · КМУ · На ЧАЕС Представництво утворюється ПУ i безпосередньо йому пiдпорядковується Постiйний Представник ПУ на ЧАЕС. Представник Президента України на Чорнобильськiй АЕС представляє Президента України у вiдносинах з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями з питань, що виникають у зв'язку зi зняттям з експлуатацiї Чорнобильської АЕС, перетворенням зруйнованого четвертого енергоблока цiєї АЕС на екологiчно безпечну систему, а також з питань забезпечення соцiального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та жителiв мiста Славутич. На Представника Президента України покладається здiйснення постiйного аналiзу стану реалiзацiї заходiв iз вирiшення органiзацiйних, економiчних, соцiальних, технiчних, екологiчних та iнших питань, що виникають у зв'язку зi зняттям з експлуатацiї Чорнобильської АЕС, перетворенням об'єкта "Укриття" на екологiчно безпечну систему, забезпеченням соцiального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та жителiв мiста Славутич, та пiдготовка за результатами такого аналiзу пропозицiй Президентовi України. Представника Президента України призначає на посаду iзвiльняє з посади Президент України. Представник Президента України пiдпорядковується Президентовi України. Представник Президента України є за посадою членом Нацiональної ради з проблем лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи. Представник Президента України здiйснює свої посадовi обов'язки переважно за мiсцем розташування Чорнобильської АЕС. Постiйний представник ПУ у ВРУ є особа , яка уповноважується ПУ забезпечувати взаємодiю мiж ПУ i ВРУ. Вiн призначається ПУ на строк повноважень Президента i може виконувати свої обов’язки на громадських засадах. Основними завданнями Постiйного представника ПУ у ВРУ є: 1. участь у забезпеченнi здiйснення повноважень ПУ у ВРУ; 2. представлення на засiданнях ВРУ, її комiтетiв та тимчасових комiсiй проектiв законiв, пропозицiй до законiв, повернутих ПУ для повторного розгляду, а також iнших документiв, внесених ПУ; 3. iнформування ПУ про хiд та результати розгляду у ВРУ, а також її органах, внесених ПУ документiв. Постiйний представник ПУ у Конституцiйному судi України є посадовою особою, уповноваженою ПУ представляти ПУ у КСУ як суб’єкта права на конституцiйне подання з питань прийняття рiшень та дачi висновкiв КСУ. 1. бере участь у пiдготовцi проектiв конституцiйних подань ПУ до КСУ i представляє їх ПУ. 2. здiйснює як представник суб’єкта права на конституцiйне подання усi дiї , передбаченi ЗУ «Про КСУ», Регламентом КСУ i пов’язанi з пiдготовкою та конституцiйним провадженням у справах; 3. вносить за дорученням ПУ змiни або уточнення до конституцiйних подань, внесених до КСУ, а також до тих питань, що перебувають у конституцiйному провадженнi; 4. координує дiяльнiсть iнших представникiв ПУ, призначених для участi у пiдготовцi, конституцiйному провадженнi у конкретно визначених справах. 5. iнформує ПУ про хiд та результати розгляду справ у КСУ. Постiйний представник ПУ у КМУ є посадовою особою, на яку покладається завдання здiйснення постiйного зв'язку мiж Президентом України i Кабiнетом Мiнiстрiв України , пiдпорядковується ПУ. Завдання : 1. представляє на засiданнях КМУ, а також його консультативно – дорадчих та iнших органiв позицiю ПУ з питань, що розглядаються ; 2. iнформує ПУ про хiд та результати розгляду питань на засiданнях КМУ та його консультативно – дорадчих та iнших органiв; 3. вивчає акти, та в разi необхiдностi, проекти актiв КМУ щодо їх вiдповiдностi актам та дорученням ПУ; 4. виконує iншi повноваження за дорученням ПУ; Республiцi Крим є державним органом, утвореним вiдповiдно до Конституцiї України з метою сприяння виконанню в Автономнiй Республiцi Крим повноважень, покладених на Президента України. Представництво утворюється Президентом України i безпосередньо йому пiдпорядковується. Представництво очолює Постiйний Представник Президента України в Автономнiй Республiцi Крим. Завдання: а) вивчає стан виконання в Автономнiй Республiцi Крим Конституцiї i законiв України, указiв i розпоряджень Президента України, актiв Кабiнету Мiнiстрiв України, вживає заходiв до забезпечення належного виконання актiв законодавства України Верховною Радою Автономної Республiки Крим i Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, районними державними адмiнiстрацiями i органами мiсцевого самоврядування в Автономнiй Республiцi Крим; б) сприяє додержанню конституцiйних прав i свобод людини i громадянина та досягненню мiжнацiональної злагоди, соцiально-економiчної i полiтичної стабiльностi в Автономнiй Республiцi Крим; в) аналiзує нормативно-правовi акти Верховної Ради Автономної Республiки Крим та Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим щодо їх вiдповiдностi Конституцiї та законам України i в разi потреби вносить пропозицiї про змiни, скасування або зупинення їх дiї; г) готує i подає на розгляд Президентовi України аналiтичнi матерiали з питань розвитку соцiально-економiчних та полiтичних процесiв в Автономнiй Республiцi Крим; д) сприяє Президентовi України у вирiшеннi кадрових питань в Автономнiй Республiцi Крим; е) влади України, а також узагальнює вiдомостi про громадську думку щодо економiчної та соцiальної ситуацiї в Автономнiй Республiцi Крим, iнформує Президента України з цих питань. Судом касацiйної iнстанцiї в адмiнiстративних справах є Вищий адмiнiстративний суд України. 1. порядку судовi рiшення суду першої iнстанцiї пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку, а також судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково. 2. Ухвали суду першої iнстанцiї пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку, а також ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї можуть бути оскарженi в касацiйному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справi. Заперечення протии iнших ухвал можуть бути включенi до касацiйної скарги на судове рiшення, ухвалене за наслiдками апеляцiйного провадження. 3. Пiдставами касацiйного оскарження є порушення судом норм матерiального чи процесуального права. 42. Компетенцiя адмiнiстративних судiв 1. Компетенцiя адмiнiстративних судiв поширюється на: 1) спори фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових актiв чи правових актiв iндивiдуальної дiї), дiй чи бездiяльностi; 2) спори з приводу прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби; 3) адмiнiстративних договорiв; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовiдносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. 2. Компетенцiя адмiнiстративних судiв не поширюється на публiчно-правовi справи: 1) 2) 3) 4) щодо вiдносин, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян вiднесенi до його внутрiшньої дiяльностi або виключної компетенцiї. 43. Контроль як спосiб забезпечення законностi Контроль є способом забезпечення законностi, його сутнiсть полягає в тому, що суб’єкт контролю здiйснює облiк i перевiрку того, як контрольований об’єкт виконує покладенi на нього завдання i реалiзує свої функцiї. Класифiкацiя контрольних функцiй: · Залежно вiд суб ’ єкта : 1. контроль з боку законодавчої влади. 2. контроль з боку ПУ та його апарату 3. контроль з боку КМУ 4. контроль з боку центральних органiв виконавчої влади 5. контроль з боку мiсцевих органiв виконавчої влади 6. контроль з боку органiв судової влади 7. контроль з боку органiв мiсцевого самоврядування · Залежно вiд належностi суб ’ єкта до державних або громадських структур: 1. державний контроль 2. громадський контроль · ’ єкта : 1. загальний контроль 3. надвiдомчий контроль · залежно вiд управлiнської стадiї, на якiй здiйснюється контроль : 1. попереджувальний контроль 2. поточний контроль 3. наступний контроль · : 2. внутрiшнiй контроль · залежно вiд призначення контролю: 1. загальний Метод адмiнiстративного права – це сукупнiсть прийомiв та засобiв, з допомогою яких упорядковуються суспiльнi вiдносини, що становлять предмет галузi адмiнiстративного права. Імперативний i диспозитивний Метод субординацiї – формує централiзоване, iмперативне регулювання, яке зверху до низу проводиться на владно – iмперативних засадах. Юридична енергiя надходить тiльки зверху, вiд компетентних суб’єктiв. Тому статус сторiн, їхнє становище у правовiдносинах насамперед характеризується субординацiєю чи пiдпорядкованiстю. Метод координацiї – формує децентралiзоване, диспозитивне регулювання, що проводиться на паритетних засадах. Джерелом юридичної енергiї за такого регулювання є будь – якi суб’єкти правовiдносин. Тому статус суб’єктiв характеризується в першу чергу їх рiвноправним становищем у правовiдносинах. Регулювання вiдносин у сферi публiчного управлiння проводиться за допомогою адмiнiстративно – правового методу. 46. Метод адмiнiстративно – правового впливу Адмiнiстративно – правовий метод – це сукупнiсть прийомiв впливу, що мiстяться в адмiнiстративно – правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридично владне i юридично пiдвладне становище сторiн у правовiдносинах. Вiдносини, що виникають пiд впливом адмiнiстративно – правового методу регулювання, характеризуються, як правило, нерiвнiстю сторiн i мають назву «вiдносини влади i пiдпорядкування». Прийоми адмiнiстративно – правового методу: Приписи – покладення прямого юридичного зобов’язання чинити тi чи iншi дiї за умов, передбачених нормою. Заборони – фактично це також приписи, але iншого характеру, а саме: покладання прямих юридичних обов’язкiв не чинити тих чи iнших дiй за умов, передбачених правовою нормою. Дозволи – юридичний дозвiл чинити за умов, передбачених нормою тi чи iншi дiї або утримуватися вiд їх вчинення за своїм бажанням. 47. Мiсце i строки розгляду справ про адмiнiстративнi проступки i другою статтi 130, статтею 132, частиною четвертою статтi 133 i статтею 139 (коли правопорушення вчинено водiєм) КУпАП, можуть також розглядатися за мiсцем облiку транспортних засобiв або за мiсцем проживання порушникiв. Справи про адмiнiстративнi правопорушення, передбаченi статтями 177 i 178 КУпАП, розглядаються за мiсцем їх вчинення або за мiсцем проживання порушника. Адмiнiстративними комiсiями справи про адмiнiстративнi правопорушення розглядаються за мiсцем проживання порушника. Законами України може бути передбачено й iнше мiсце розгляду справи про адмiнiстративне правопорушення. Справа про адмiнiстративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адмiнiстративне правопорушення та iнших матерiалiв справи. Справи про адмiнiстративнi правопорушення, передбаченi статтею 42-2, частиною першою статтi 44, 44-1, 106-1, 106-2, статтею 162, 173, 173-1, 178, 185 i частиною першою статтi 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 - 206-1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 160-2, 185-1, 212-7 - 212-20 – у триденний строк, статтями 46-1, 51 i 176 - у п'ятиденний строк, а статтями 101-103 КУпАП - у семиденний строк. Законами України може бути передбачено й iншi строки розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення. 49. Мiсцевi органи виконавчої влади. Мiсцевi органи виконавчої влади – це насамперед мiсцевi державнi адмiнiстрацiї. Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї функцiонують: в областях, в районах областей, в районах АР Крiм, в мiстах Києвi i Севастополi, районах мiст Києва i Севастополя. їй вiдповiдною радою. На будинках, у яких розмiщуються мiсцевi державнi адмiнiстрацiї пiднiмається Державний прапор України, вивiшуються таблички з зображенням Державного герба України та найменуванням розташованого там органу. Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї в межах вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi забезпечують : 1) виконання Конституцiї, законiв України, актiв Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, iнших органiв виконавчої влади вищого рiвня; 2) законнiсть i правопорядок, додержання прав i свобод громадян; 3) виконання державних i регiональних програм соцiально-економiчного та культурного розвитку, програм охорони довкiлля, а в мiсцях компактного проживання корiнних народiв i нацiональних меншин - також програм їх нацiонально-культурного розвитку; 4) 5) звiт про виконання вiдповiдних бюджетiв та програм; 6) взаємодiю з органами мiсцевого самоврядування; 7) реалiзацiю iнших наданих державою, а також делегованих вiдповiдними радами повноважень. Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї є юридичними особами. До вiдання мiсцевих державних адмiнiстрацiй у межах i формах, визначених Конституцiєю i законами України, належить вирiшення питань : 1) забезпечення законностi, охорони прав, свобод i законних iнтересiв громадян; 2) соцiально-економiчного розвитку вiдповiдних територiй; 3) бюджету, фiнансiв та облiку; 4) управлiння майном, приватизацiї та пiдприємництва; 5) промисловостi, сiльського господарства, будiвництва, транспорту i зв'язку; 6) 7) використання землi, природних ресурсiв, охорони довкiлля; 8) зовнiшньоекономiчної дiяльностi; 9) 10) соцiального захисту, зайнятостi населення, працi та заробiтної плати. Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї вирiшують й iншi питання, вiднесенi законами до їх повноважень. В управлiннi вiдповiдних мiсцевих державних адмiнiстрацiй перебувають об'єкти державної власностi, переданi їм в установленому законом порядку. У разi делегування мiсцевим державним адмiнiстрацiям районними чи обласними радами вiдповiдних повноважень в їх управлiннi перебувають також об'єкти спiльної власностi територiальних громад. Мiсцевим державним адмiнiстрацiям забороняється використовувати об'єкти державної власностi, власностi територiальних громад, що перебувають в їх управлiннi, як заставу чи iншi види забезпечення, а також здiйснювати операцiї уступки вимоги, переведення боргу, прийняття переведення боргу, дарування, пожертвування. – це здiйснення спецiально уповноваженими органами цiльового спостереження за станом законностi, фiксацiї його порушень i вжиття заходiв щодо притягнення порушникiв до вiдповiдальностi. Суб’єктами здiйснення нагляду є державнi органи. Належнiсть тiєї чи iншої структури до суб’єктiв нагляду визначається вiдповiдними нормативними актами. Повноваження суб ’ єктiв нагляду : 1. з розробки норм i правил, виконання яких контролює суб’єкт 3. застосування заходiв державного примусу 51. Об ’ єкт адмiнiстративного проступку. Об ’ єкт – це те, на що спрямоване посягання. Об’єктом адмiнiстративного проступку, як i будь якого правопорушення, є суспiльнi вiдносини. Об’єктом адмiнiстративного проступку можуть бути лише такi суспiльнi вiдносини, якi охороняються адмiнiстративною санкцiєю. Загальним об ’ єктом адмiнiстративних проступкiв є суспiльнi вiдносини, що мають двi ознаки: по-перше, вони регулюються рiзними галузами права; по-друге, охороняються адмiнiстративними санкцiями. Родовий об’єкт це однорiдна група суспiльних вiдносин, що є невiд’ємною i самостiйною частиною якогось цiлого. об’єкт це рiзновид родового об’єкту. Видовий об’єкт утворюють спiльнi для ряду проступкiв суспiльнi вiдносини. об’єкт. Адмiнiстративний проступок завдає шкоди конкретним суспiльним вiдносинам, що охороняються адмiнiстративною санкцiєю. 52. Об ’ . Об ’ єктивна сторона адмiнiстративного проступку Протиправне дiяння може бути простим i складним . Просте являє собою єдину дiю або короткочасну бездiяльнiсть, єдиний короткочасний акт протиправної поведiнки. Складне дiяння або складається з кiлькох самостiйних дiй, або розтягнуте в часi, або вчинюється групою осiб. : · З двома рiзними дiями; · Такi, що складаються з альтернативних дiй. · Збiрнi · Триваючi · Такi, що продовжуються. 53. Обставини, що виключають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть Особа, яка дiяла в станi крайньої необхiдностi, необхiдної оборони або яка була в станi неосудностi, не пiдлягає адмiнiстративнiй вiдповiдальностi. Крайня необхiднiсть Не є адмiнiстративним правопорушенням дiя, яка хоч i передбачена цим Кодексом або iншими законами, що встановлюють вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi правопорушення, але вчинена в станi крайньої необхiдностi, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власностi, правам i свободам громадян, установленому порядку управлiння, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута iншими засобами i якщо заподiяна шкода є менш значною, нiж вiдвернена шкода. Необхiдна оборона Не є адмiнiстративним правопорушенням дiя, яка хоч i передбачена цим Кодексом або iншими законами, що встановлюють вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi правопорушення, але вчинена в станi необхiдної оборони, тобто при захистi державного або громадського порядку, власностi, прав i свобод громадян, установленого порядку управлiння вiд протиправного посягання шляхом заподiяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхiдної оборони. Перевищенням меж необхiдної оборони визнається явна невiдповiднiсть захисту характеровi i суспiльнiй шкiдливостi посягання. Неосуднiсть душевної хвороби, тимчасового розладу душевної дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану. 1) вiдсутнiсть подiї i складу адмiнiстративного правопорушення; 2) 3) 4) вчинення дiї особою в станi крайньої необхiдностi або необхiдної оборони; 5) видання акта амнiстiї, якщо вiн усуває застосування адмiнiстративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адмiнiстративну вiдповiдальнiсть; 7) закiнчення на момент розгляду справи про адмiнiстративне правопорушення строкiв накладення адмiнiстративного стягнення; 8) наявнiсть по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адмiнiстративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адмiнiстративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримiнальної справи; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження всправi. 55. Обставини, що обтяжують адмiнiстративну вiдповiдальнiсть Обставинами, що обтяжують вiдповiдальнiсть за адмiнiстративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведiнки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осiб припинити її; 2) 3) втягнення неповнолiтнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осiб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихiйного лиха або за iнших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в станi сп'янiння. Орган (посадова особа), який накладає адмiнiстративне стягнення, залежно вiд характеру адмiнiстративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою. 56. Обставини, що пом’якшують адмiнiстративну вiдповiдальнiсть Обставинами, що пом'якшують вiдповiдальнiсть за адмiнiстративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) вiдвернення винним шкiдливих наслiдкiв правопорушення, добровiльне вiдшкодування збиткiв або усунення заподiяної шкоди; 3) вчинення правопорушення пiд впливом сильного душевного хвилювання або при збiгу тяжких особистих чи сiмейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолiтнiм; 5) вчинення правопорушення вагiтною жiнкою або жiнкою, яка має дитину вiком до одного року. може визнати пом'якшуючими i обставини, не зазначенi в законi. 57. Ознаки адмiнiстративного проступку Ознаки: це виключно дiяння, тобто дiя чи бездiяльнiсть. Думки, бажання чи iншi вияви психiчної дiяльностi юридичного значення не мають. протиправнiсть. Конкретне дiяння визнається адмiнiстративним правопорушенням, якщо воно передбачене як таке чинним адмiнiстративним законодавством. Виннiсть. Посягання на державний чи громадський порядок, власнiсть, права i свободи громадян, на встановлений порядок управлiння. Справи про адмiнiстративнi правопорушення розглядаються: 1) адмiнiстративними комiсiями при виконавчих комiтетах сiльських, селищних, мiських рад; 2) 3) районними, районними у мiстi, мiськими чи мiськрайонними, районними в мiстах комiсiями в справах неповнолiтнiх; 4) районними, районними у мiстi, мiськими чи мiськрайонними судами (суддями); 5) органами внутрiшнiх справ, органами державних iнспекцiй та iншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КУпАП.. пiдзвiтнi i пiдконтрольнi вiдповiдним радам у частинi повноважень, делегованих їм вiдповiдними радами. Система мiсцевого самоврядування у мiстi Києвi Система мiсцевого самоврядування у мiстi Києвi включає : мiського голову; мiську раду; виконавчий орган мiської ради; районнi ради; виконавчi органи районних у мiстi рад; органи самоорганiзацiї населення. Основнi форми здiйснення мiсцевого самоврядування 1. Мiсцеве самоврядування у мiстi Києвi здiйснюється територiальною громадою мiста як безпосередньо, так i через Київську мiську раду, районнi в мiстi ради та їх виконавчi органи. 2. Члени громади мають право в установленому порядку органiзовувати i брати участь у зборах громадян за мiсцем проживання, iнiцiювати розгляд у радi будь-якого питання мiсцевого самоврядування, створювати органи територiальної самоорганiзацiї населення. 3. Рiшення органiв мiсцевого самоврядування з мотивiв їх невiдповiдностi Конституцiї або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Представницькi органи мiсцевого самоврядування, порядок їх формування, повноваження 1. У мiстi Києвi дiють представницькi органи мiсцевого самоврядування - Київська мiська рада, районнi в мiстi ради, якi є юридичними особами. "Про мiсцеве самоврядування в Українi" з особливостями, передбаченими Законом «Про столицю України - мiсто-герой Київ». Київська мiська та районнi в мiстi ради мають власнi виконавчi органи, якi утворюються вiдповiдно Київською мiською радою, районними в мiстi радами, пiдзвiтнi та пiдконтрольнi вiдповiдним радам. Здiйснення управлiння районами в мiстi Києвi 1. Питання органiзацiї управлiння районами в мiстi Києвi належать до компетенцiї Київської мiської ради i вирiшуються вiдповiдно до Конституцiї та iнших законiв України, рiшень мiської ради про управлiння районами мiста. 2. Київська мiська рада може передавати районним у мiстi радам у власнiсть або в управлiння об'єкти комунальної власностi мiста Києва в порядку, передбаченому законами України. Президiя Київської мiської ради 1. Президiя Київської мiської ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгодженi пропозицiї i рекомендацiї з питань, якi передбачається внести на розгляд ради. Рiшення Президiї мають рекомендацiйний характер. про неї, що затверджується Київською мiською радою. 60. Пiдстави адмiнiстративної вiдповiдальностi Пiдставою АВ АВ настає Реальна юридична вiдповiдальнiсть настає за наявностi трьох пiдстав: нормативної, фактичної, процесуальної. · Президент призначає черговi вибори до ВРУ · Йому належить право законодавчої iнiцiативи у ВРУ · Призначає членiв КМУ за поданням Прем’єр – мiнiстра, керiвникiв iнших центральних органiв виконавчої влади, голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй i припиняє їх повноваження на цих посадах. · Президент утворює суди у визначеному законом порядку · Здiйснює перше призначення особи на посаду професiйного суддi · Призначає трьох членiв Вищої ради Юстицiї · Скасовує акти КМУ та акти РМ АРК · Призначає за згодою ВРУ Генерального прокурора та звiльняє його з посади · Формування структур виконавчої влади · визначення змiсту дiяльностi структур виконавчої влади · забезпечення законностi у сферi державного управлiння · видання указiв та розпоряджень, якi є обов’язковими до виконання на територiї України · укладання мiжнародних договорiв 62. поняття адмiнiстративного позову Адмiнiстративний позов – ст. 3 ч. 6 КАСУ звернення до адмiн. Суду про захист прав свобод та iнтересiв у публiчно правових вiдносинах. Адмiнiстративне право – це галузь права, засобами якої формуються публiчно – управлiнськi вiдносини, а також органiзується i забезпечується публiчно – управлiнська дiяльнiсть. Як фундаментальна галузь публiчного права, воно є необхiдним iнструментом у регулюваннi дiяльностi структур виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, державних i недержавних пiдприємств, установ, органiзацiй. Його норми регулюють дiяльнiсть структур виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, державних i недержавних пiдприємств, установ, органiзацiй. АП органiчно пов’язане з виконавчою владою та державним управлiнням. Воно виступає обов’язковим iнструментом,здiйснення державної виконавчої влади у формi державного управлiння. Його норми є правовою основою побудови й ефективного функцiонування найбiльш активної та потужної державної пiдсистеми – апарату державного управлiння. Безпосередньо нормами адмiнiстративного права встановлюються державно – владнi управлiнськi вiдносини та закрiплюються права i обов’язки громадян, а також iнших суб’єктiв, що не мають владних повноважень у вiдносинах з представниками держави; встановлюються органiзацiйнi та правовi засади функцiонування всiєї системи державної адмiнiстрацiї; здiйснюється розподiл повноважень мiж органами державного управлiння та їх структурними одиницями; визначаються принципи, методи, форми державно – управлiнської дiяльностi. 64. Поняття адмiнiстративного примусу. Адмiнiстративний примус – це владне, здiйснюване в односторонньому порядку та передбачених правовими нормами випадках застосування вiд iменi держави до суб’єктiв правовiдносин, по-перше, заходiв попередження правопорушень, по-друге, заходiв припинення правопорушень, по-третє, заходiв вiдповiдальностi за порушення нормативно –правових установлень. · якщо всi види державного примусу рiвнозначнi за своєю сутнiстю вiдповiдному виду юридичної вiдповiдальностi, то АП i адмiнiстративна вiдповiдальнiсть – рiзнi правовi явища. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть є частиною АП. · Заходи АП застосовуються великою кiлькiстю суб’єктiв. · Заходи АП можуть застосовуватись як до правопорушникiв чи осiб, вiд яких можна чекати вчинення правопорушення, так i до осiб, якi належать до категорiї законослухняних, тобто не вчинюють i не збираються вчинювати будь – якi проступки · Застосування АП заходiв може бути звернене як до конкретних суб’єктiв, так i до певної групи фiзичних або юридичних осiб без їх персонiфiкацiї. · застосування заходiв АП передбачається рiзними за юридичною силою документами. · Заходи АП застосовуються як до фiзичних, так i до юридичних осiб. · Усi заходи АП мають примусово- обов’язковий , державно – владний характер. 65. Адмiнiстративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дiя чи бездiяльнiсть, яка посягає на громадський порядок, власнiсть, права i свободи громадян, на встановлений порядок управлiння i за яку законом передбачено адмiнiстративну вiдповiдальнiсть. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за правопорушення, передбаченi КУпАП, настає, якщо цi порушення за своїм характером не тягнуть за собою вiдповiдно до закону кримiнальної вiдповiдальностi. 66. Поняття адмiнiстративного процесу. Пiд адмiнiстративним процесом розумiють порядок, правила за якими реалiзуються матерiальнi норми адмiнiстративного права. як адмiнiстративно – процесуальнi норми. Адмiнiстративно –процесуальна норма – це встановленi чи санкцiонованi державою обов’язковi правила, вiдповiдно до яких регламентується порядок вирiшення адмiнiстративних справ, порядок реалiзацiї матерiальних норм адмiнiстративного права. Дiяльнiсть виконавчо – розпорядчих органiв з вирiшення адмiнiстративних справ на пiдставi адмiнiстративно – процесуальних норм прийнято називати адмiнiстративно – процесуальною дiяльнiстю . Адмiнiстративно – процесуальну дiяльнiсть, здiйснену у межах конкретної адмiнiстративної справи прийнято називати провадженням у адмiнiстративнiй справi або адмiнiстративним провадженням. 68. Поняття адмiнiстративної вiдповiдальностi Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть – це примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адмiнiстративного проступку заходiв впливу, якi виконанi правопорушником. Ознаки АВ: є засобом охорони встановленого державою правопорядку; нормативно визначена i полягає в застосуваннi санкцiй правових норм; супроводжується державним i громадським осудом правопорушника i вчиненого ним дiяння; реалiзується у вiдповiдних процесуальних формах; адмiнiстративна вiдповiдальнiсть настає за порушення найменшої частини адмiнiстративно – правових норм, а саме за порушення фiзичними особами деяких обов’язкiв, тобто за вчинення адмiнiстративних правопорушень. Похiднi ознаки АВ : притягнення до АВ можливо тiльки в результатi вчинення адмiнiстративного проступку. АВ полягає в застосуваннi до винних адмiнiстративних стягнень мета АВ полягає: а) у вихованнi особи в дусi додержання законiв, поваги до правил спiвжиття; б) запобiганню здiйснення нових проступкiв; право притягнення до АВ надано багатьом суб’єктам, серед яких – органи державної виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, суди. законодавством встановлений особливий порядок притягнення до АВ. норми, що регулюють АВ, мiстяться у рiзних за своєю правовою природою актах: а) кодексах; б) законах; в) правилах 70. Поняття державної служби Інститут державної служби продовжує i завершує органiзацiйне оформлення державного механiзму, а найголовнiше – робить цей механiзм здатним практично вирiшувати будь – якi питання галузi державного управлiння. Державна служба в Українi - це професiйна дiяльнiсть осiб, якi займають посади в державних органах та їх апаратi щодо практичного виконання завдань i функцiй держави та одержують заробiтну плату за рахунок державних коштiв. Цi особи є державними службовцями i мають вiдповiднi службовi повноваження. Державна служба грунтується на таких основних принципах : служiння народу України; демократизму i законностi; гуманiзму i соцiальної справедливостi; професiоналiзму, компетентностi, iнiцiативностi, чесностi, вiдданостi справi; дотримання прав та законних iнтересiв органiв мiсцевого i регiонального самоврядування; дотримання прав пiдприємств, установ i органiзацiй, об'єднань громадян. Посада - це визначена структурою i штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами вважаються керiвники та заступники керiвникiв державних органiв та їх апарату, iншi державнi службовцi, на яких законами або iншими нормативними актами покладено здiйснення органiзацiйно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцiй. 71. Поняття i види стягнень за КУпАП Адмiнiстративне стягнення є мiрою вiдповiдальностi i застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення, в дусi додержання законiв України, поваги до правил спiвжиття, а також запобiгання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так i iншими особами. За вчинення адмiнiстративних правопорушень можуть застосовуватись такi адмiнiстративнi стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднiм об'єктом адмiнiстративного правопорушення; 4) конфiскацiя: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднiм об'єктом адмiнiстративного правопорушення; грошей, одержаних внаслiдок вчинення адмiнiстративного правопорушення; 5) позбавлення спецiального права, наданого даному громадяниновi (права керування транспортними засобами, права полювання); 6) виправнi роботи; 7) адмiнiстративний арешт. Законами України може бути встановлено й iншi, види адмiнiстративних стягнень. 74. Поняття суб ’ єктiв адмiнiстративного права. В адмiнiстративному правi пiд суб’єктом Складовi елементи адмiнiстративної правосуб’єктностi: · – це здатнiсть суб’єкта мати права та обов’язки у сферi державного управлiння. З’являється з моменту виникнення суб’єкта. · Адмiнiстративна дiєздатнiсть – це здатнiсть суб’єкта самостiйно, свiдомими дiями реалiзовувати наданi йому права i виконувати покладенi на нього обов’язки у сферi державного управлiння. Складовою дiєздатностi є , тобто здатнiсть суб’єкта нести за порушення адмiнiстративно – правових норм юридичну вiдповiдальнiсть. · Суб ’ єктивнi права у сферi державного управлiння – це надана i гарантована державою, а також закрiплена в адмiнiстративно – правових нормах мiра можливої поведiнки у правовiдносинах, яка забезпечена кореспондуючим обов’язком iншого учасника правовiдносин. · Суб ’ єктивнi адмiнiстративно – правовi обов ’ язки - це покладена державою i закрiплена в адмiнiстративно – правових нормах мiра належної поведiнки у правовiдносинах. C уб ’ єкти : Президент України Орган виконавчої влади Громадяни України, iноземцi, особи без громадянства Органи мiсцевого самоврядування СПД 75. Правила i строки накладення адмiнiстративних стягнень Стягнення за адмiнiстративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та iншими законами України. При накладеннi стягнення враховуються характер вчиненного правопорушення, особа порушника, ступiнь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть. Адмiнiстративне стягнення може бути накладено не пiзнiш як через два мiсяцi з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушеннi - два мiсяцi з дня його виявлення. У разi вiдмови в порушеннi кримiнальної справи або закриття в порушеннi кримiнальної справи або про її закриття. Предметом адмiнiстративного права є сукупнiсть особливих управлiнських вiдносин, що складаються у сферi публiчного управлiння. Вiдносини, що становлять предмет адмiнiстративного права чи адмiнiстративно – правовi вiдносини : · виникають у результатi управлiнської дiяльностi з реалiзацiї публiчних, найчастiше державно – управлiнських, iнтересiв; · для них, як i для управлiння взагалi, характернi владнiсть i цiлеспрямованiсть. Це вiдносини влади i пiдпорядкування; · вони захищенi правовими засобами, у тому числi i примусовими. 77. Предметна пiдсуднiсть адмiнiстративних справ 1) адмiнiстративнi справи, у яких однiєю зi сторiн є орган чи посадова особа мiсцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу мiсцевого самоврядування, крiм тих, якi пiдсуднi окружним адмiнiстративним судам 2) усi адмiнiстративнi справи з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi. пiдсуднi адмiнiстративнi справи, у яких однiєю зi сторiн є орган державної влади, iнший державний орган, орган влади Автономної Республiки Крим, їх посадова чи службова особа, крiм справ з приводу їхнiх рiшень, дiй чи бездiяльностi у справах про адмiнiстративнi проступки. 3. Справи щодо оскарження дiй або бездiяльностi посадових чи службових осiб мiсцевих органiв виконавчої влади розглядаються i вирiшуються мiсцевим загальним судом як адмiнiстративним судом або окружним адмiнiстративним судом за вибором позивача. 4. Вищому адмiнiстративному суду України як суду першої i останньої iнстанцiї пiдсуднi справи: 1) щодо встановлення Центральною виборчою комiсiєю результатiв виборiв або всеукраїнського референдуму; 2) щодо скасування реєстрацiї кандидата на пост Президента України. 5. 78. Призначеня Кодексу адмiнiстративного судочинства Кодекс адмiнiстративного судочинства України визначає повноваження адмiнiстративних судiв щодо розгляду справ адмiнiстративної юрисдикцiї, порядок звернення до адмiнiстративних судiв i порядок здiйснення адмiнiстративного судочинства. 1. Принципами здiйснення правосуддя в адмiнiстративних судах є: 1) верховенство права; 2) законнiсть; 3) рiвнiсть усiх учасникiв адмiнiстративного процесу перед законом i судом; 4) змагальнiсть сторiн, диспозитивнiсть та офiцiйне з'ясування всiх обставин у справi; 5) гласнiсть i вiдкритiсть адмiнiстративного процесу; 6) забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшень адмiнiстративного суду; 7) обов'язковiсть судових рiшень. 80. Припинення державної служби Пiдстави припинення державної служби 1) порушення умов реалiзацiї права на державну службу; 2) недотримання пов'язаних iз проходженням державної служби вимог; 3) досягнення державним службовцем граничного вiку проходження державної служби; 4) 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державнiй службi; 6) вiдмови державного службовця вiд прийняття або порушення Присяги; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих вiдомостей щодо його доходiв, передбачених. Змiна керiвникiв або складу державних органiв не може бути пiдставою для припинення державним службовцем державної служби на займанiй посадi з iнiцiативи новопризначених керiвникiв, крiм державних службовцiв патронатної служби. За державними службовцями, якi займали посади першої категорiї не менше трьох рокiв i звiльненi у зв'язку iз змiною складу органу, де вони працювали, або закiнченням термiну повноважень цього органу, зберiгається середньомiсячний заробiток на перiод працевлаштування, але не бiльше одного року. Вiдставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорiї, за його письмовою заявою. Пiдставами для вiдставки є принципова незгода з рiшенням державного органу чи посадової особи, а також етичнi перешкоди для перебування на державнiй службi; примушування державного службовця до виконання рiшення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподiяти значної матерiальної або моральної шкоди державi, пiдприємствам, установам, органiзацiям або об'єднанням громадян, громадянину; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень. у мiсячний термiн. У разi вiдмови у вiдставцi державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов'язкiв i має право на звiльнення в порядку, передбаченому Кодексом законiв про працю України. У разi вiдставки державного службовця, який не досяг пенсiйного вiку, але має страховий стаж для чоловiкiв - не менше 25 рокiв, для жiнок - не менше 20 рокiв i вiдпрацював на посадах першої чи другої категорiї не менш як п'ять рокiв, йому виплачується щомiсячно 85 вiдсоткiв його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу рокiв до досягнення пенсiйного вiку. При досягненнi пенсiйного вiку державним службовцем, який перебуває у вiдставцi, йому призначається пенсiя як державному службовцю. У разi призначення пенсiї за вiком, працевлаштування, засудження за скоєння злочину виплати, передбаченi частиною четвертою цiєї статтi, припиняються. Рiшення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду. Право громадян на звернення є Конституцiйним. Види: iндивiдуальне чи колективне, письмове або усне; пропозицiя, зауваження, скарга. Розгляду не пiдлягають з порушенням встановлених законодавством термiнiв; звернення осiб визнаних судом недiєздатними. У зверненнi має бути зазначено прiзвище, iм’я, по батьковi, мiсце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозицiї, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. : створено перешкоди для реалiзацiї громадянином його прав, законних iнтересiв, свобод; незаконно покладено на громадянина будь – якi обов’язки; громадянина незаконно притягнуто до вiдповiдальностi. Стадiї провадження: · подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом, що веде провадження; · перегляд рiшення у зв’язку з його оскарженням або опротестуванням; · виконання рiшення; Види суб ’ єктiв провадження за зверненням громадян : суб’єкти, що звертаються (Дiєздатнi громадяни України, iноземцi та особи без громадянства); допомiжнi суб’єкти (адвокат, представник, представник трудового колективу, представник органiзацiї, особи з вини яких було допущено правопорушення); патронатнi суб’єкти (законнi представники неповнолiтнiх та недiєздатних осiб, трудовi колективи). 82. Прокурорський нагляд Прокуратура здiйснює нагляд: за додержанням законiв органами, якi проводять оперативно – розшукову дiяльнiсть, дiзнання, досудове слiдство; Формами реагування прокурора на встановленi у процесi нагляду порушення законодавства є протест прокурора, припис, подання, постанова. Протест прокурора Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконнi рiшення чи дiї посадової особи. Протест прокурора зупиняє дiю опротестованого акта i пiдлягає обов'язковому розгляду вiдповiдним органом або посадовою особою у десятиденний строк пiсля його надходження. Про наслiдки розгляду протесту в цей же строк повiдомляється прокурору. У разi вiдхилення протесту або ухилення вiд його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днiв з моменту одержання повiдомлення про вiдхилення протесту або закiнчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дiю правового акта. Припис прокурора Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовiй особi, якi допустили порушення, або вищестоящому у порядку пiдпорядкованостi органу чи посадовiй особi, якi правомочнi усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер i може завдати iстотної шкоди iнтересам держави, пiдприємства, установи, органiзацiї, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис пiдлягає негайному виконанню, про що повiдомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днiв, або до суду. Подання прокурора повноваженням усунути порушення закону, i пiдлягає невiдкладному розгляду. Не пiзнiш як у мiсячний строк має бути вжито вiдповiдних заходiв до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, i про наслiдки повiдомлено прокурору. Колегiальний орган, якому внесено подання, повiдомляє про день засiдання прокурору, який вправi особисто взяти участь у його розглядi. Постанова прокурора її надходження, якщо iнше не встановлено законом. 83. Проходження державної служби Прийняття на державну службу Прийняття на державну службу на посади третьої – сьомої категорiй, здiйснюється на конкурснiй основi, крiм випадкiв, коли iнше встановлено законамиУкраїни. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. Данi про вакансiї посад державних службовцiв пiдлягають публiкацiї та поширенню через засоби масової iнформацiї не пiзнiш як за один мiсяць до проведення конкурсу. Забороняється вимагати вiд кандидатiв на державну службу вiдомостi та документи, подання яких не передбачено законодавством України. Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави мiсцевих державних адмiнiстрацiй мають право самостiйно добирати та приймати осiб на посади своїх помiчникiв, керiвникiв прес-служб, радникiв i секретарiв згiдно з штатним розписом i категорiєю, що вiдповiдає посадi (патронатна служба). Порядок перебування на державнiй службi таких осiб установлюється вiдповiдними органами. Державний службовець не має права вчиняти дiї, передбаченi статтями 1 i 5 Закону України "Про боротьбу з корупцiєю" Державнi службовцi не можуть брати участь у страйках та вчиняти iншi дiї, що перешкоджають нормальному функцiонуванню державного органу. Іншi обмеження, пов'язанi з проходженням державної службиокремими категорiями державних службовцiв, встановлюються виключно законодавчими актами України. Громадяни України, якi вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змiсту: "Повнiстю усвiдомлюючи свою високу вiдповiдальнiсть, урочисто присягаю, що буду вiрно служити народовi України, суворо дотримувати Конституцiї та законiв України, сприяти втiленню їх у життя, змiцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи i законнi iнтереси громадян, з гiднiстю нести високе звання державного службовця, сумлiнно виконувати свої обов'язки". Державний службовець пiдписує текст Присяги, який зберiгається за мiсцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовiй книжцi. При прийняттi на державну службу може встановлюватися випробування термiном до шести мiсяцiв. Тривалiсть робочого часу державних службовцiв визначаєтьсявiдповiдно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Для виконання невiдкладної i непередбаченої роботи державнi службовцi зобов'язанi за розпорядженням керiвника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихiднi, святковi та За рiшенням керiвника органу державнi службовцi можуть бути вiдкликанi iз щорiчної або додаткової вiдпустки. Частина невикористаної вiдпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який iнший час вiдповiдного року чи приєднується до вiдпустки у наступному роцi. З метою набуття практичного досвiду, перевiрки професiйного рiвня i дiлових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у вiдповiдному державному органi термiном до двох мiсяцiв iз збереженням заробiтної плати заосновним мiсцем роботи. служби при Кабiнетi Мiнiстрiв України може продовжити термiн перебування на державнiй службi, але не бiльш як на п'ять рокiв. органу. 84 – це цiлеспрямований вплив з боку керуючого суб’єкта на поведiнку керованого об’єкта, на вiдповiднi явища та процеси задля приведення їх у вiдповiднiсть з певними закономiрностями. Публiчне управлiння є частиною соцiального управлiння. Публiчне управлiння складається з: державного управлiння громадського управлiння , де суб’єктами є недержавнi утворення. Суб ’ єкти державного управлiння Суб ’ єктами громадського управлiння виступають недержавнi утворення. До них належать рiзнi самовряднi структури. Вони виступають як суб’єкти публiчного права виключно вiд свого iменi тiльки для вирiшення питань, що визначенi їх статутними документами. Реалiзацiя норм – це практичне використання правил поведiнки , що мiстяться в них, з метою регулювання управлiнських вiдносин, тобто втiлення у життя волевиявлення, що вони мiстять. : Виконання Використання – це активна поведiнка суб’єкта адмiнiстративних правовiдносин щодо здiйснення наданих йому юридичних прав. Додержання Застосування Вимоги щодо застосування адмiнiстративно –правових норм : Законнiсть; Обгрунтованiсть; Доцiльнiсть. 87. Розмежування адмiнiстративних i дисциплiнарних проступкiв. Ознаки за якими здiйснюється розмежування АП i ДП: ДП – це порушення трудової дисциплiни, яка дiє у межах конкретної органiзацiйної структури з метою забезпечення її ефективного функцiонування. АП – це порушення загальнообов’язкових правил, якi дiють у межах всiєї держави. Вони встановлюються з метою охорони прав i свобод громадян, власностi, конституцiйного ладу, прав i законних iнтересiв пiдприємств, установ i органiзацiй, встановленого правопорядку, змiцнення законностi, запобiгання правопорушенням, виховання громадян у дусi точного i неухильного додержання КУ i законiв, поваги до прав, честi i гiдностi iнших громадян, до правил спiвжиття, сумлiнного виконання своїх обов’язкiв, вiдповiдальностi перед суспiльством. АП зафiксованi в законодавствi про АП , яке на даний час кодифiковано. Дисциплiнарнi проступки прямо чи побiчно називаються в нормативному матерiалi адмiнiстративного, трудового, виправно – трудового й iнших галузей права. головною ознакою суб’єкта ДП є обов’язкова належнiсть до конкретного трудового колективу. Вiдсутнiсть цiєї ознаки виключає визнання особи суб’єктом дисциплiнарного проступку. Головними ознаками АП є вiк, осуднiсть, виннiсть. 4. Суб’єктом розгляду дисциплiнарних справ є керiвник колективу, в якому працює правопорушник. Мiж ними обов’язково iснують стiйкi органiзацiйнi зв’язки. Суб’єктом розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення є носiй функцiональної влади, повноваження якого чiтко визначенi i зафiксованi законом. Мiж ним i правопорушником немає стiйких органiзацiйних зв’язкiв. 88. Розмежування адмiнiстративних проступкiв i злочинiв. Ознаки за якими здiйснюється розмежування АП i злочинiв : Включення складу правопорушення або в КУпАП, або в КК. Пiдставою для включення в той чи iнший кодекс є ступiнь суспiльної небезпеки. Виключно КК встановлює якi суспiльно небезпечнi дiяння є злочинами. Дiяння може розглядатися як АП , якщо воно не включене до КК. Склад будь якого злочину може бути встановлений тiльки законом. Склади АП – як законами, так i пiдзаконними актами. За вчинення злочинiв передбаченi покарання. За здiйснення АП передбаченi стягнення. Адмiнiстративне стягнення є мiрою вiдповiдальностi i застосовується з метою виховання правопорушника i запобiгання правопорушенням. Покарання – це насамперед кара за вчинення злочину. Кара виступає як засiб для досягнення виправних i превентивних цiлей покарання. Кримiнальнi справи розглядаються тiльки судами, i тiльки суд визначає i призначає те чи iнше покарання за злочин. Правом розглядати адмiнiстративнi справи надiлено бiльше нiж 40 суб’єктiв. Законнiсть – це специфiчний державно – правовий режим, за допомогою якого забезпечується загальнообов’язковiсть юридичних норм у суспiльствi та державi. Загальнi умови: Полiтичнi передумови забезпечення режиму законностi Економiчнi передумови забезпечення режиму законностi Ідеологiчнi передумови забезпечення режиму законностi Органiзацiйнi передумови забезпечення режиму законностi Спецiальнi засоби: Органiзацiйно – структурнi формування Органiзацiйно – правовi методи 92. Способи легалiзацiї об’єднань громадян. Легалiзацiя здiйснюється чiтко зафiксованими у законодавствi органами: Мiнiстерство юстицiї України Мiсцевi органи виконавчої влади Виконкоми мiських, селищних, сiльських рад. Легалiзацiя (офiцiйне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою i здiйснюється шляхом їх реєстрацiї або повiдомлення про заснування. Дiяльнiсть об'єднань громадян, якi не легалiзованi або примусово розпущенi за рiшенням суду, є протизаконною. У разi реєстрацiї об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Полiтичнi партiї та мiжнароднi громадськi органiзацiї пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї Мiнiстерством юстицiї України. Легалiзацiя громадської органiзацiї здiйснюється вiдповiдно Мiнiстерством юстицiї України, мiсцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комiтетами сiльських, селищних, мiських Рад народних депутатiв. У разi, коли дiяльнiсть мiсцевої громадської органiзацiї поширюється на територiю двох i бiльше адмiнiстративно-територiальних одиниць, її легалiзацiя здiйснюється вiдповiдним вищестоящим органом. Мiсцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комiтетом сiльської, селищної, мiської Ради народних депутатiв реєструються в обов'язковому порядку мiсцевi осередки зареєстрованих всеукраїнських та мiжнародних об'єднань громадян, якщо така реєстрацiя передбачена статутними документами цих об'єднань. Про легалiзацiю (офiцiйне визнання) об'єднання громадян легалiзуючий орган повiдомляє у засобах масової iнформацiї. Для реєстрацiї об'єднання громадян його засновники подають заяву. Заява про реєстрацiю полiтичної партiї повинна бути пiдтримана пiдписами не менш як однiєї тисячi громадян України, якi мають виборче право. До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференцiї) або загальних зборiв, вiдомостi про склад керiвництва центральних статутних органiв, данi про мiсцевi осередки, документи про сплату реєстрацiйного збору, крiм випадкiв, коли громадська органiзацiя звiльняється вiд сплати реєстрацiйного збору вiдповiдно до законiв України. Полiтичнi партiї подають також свої програмнi документи. Заява про реєстрацiю мiсцевої громадської органiзацiї розглядається у 3-денний строк з дня надходження документiв. Рiшення про реєстрацiю або вiдмову в нiй заявнику повiдомляється письмово не пiзнiше наступного робочого дня з дня прийняття рiшення. Заява про реєстрацiю всеукраїнської та мiжнародної громадської органiзацiї розглядається протягом одного мiсяця. Рiшення про реєстрацiю або вiдмову в нiй заявнику повiдомляється письмово в 10-денний строк. При розглядi питання про реєстрацiю можуть бути присутнiми Повiдомлення про заснування Громадськi органiзацiї, їх спiлки можуть легалiзувати своє заснування шляхом письмового повiдомлення вiдповiдно Мiнiстерству юстицiї України, мiсцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комiтетам сiльських, селищних, мiських Рад народних депутатiв. 93. Стадiї провадження в справах про адмiнiстративнi проступки – ц порiвняно самостiйна частина провадження, яка поряд з його загальними завданнями має властивi тiльки їй завдання й особливостi. Стадiї рiзняться одна вiд одної кiлькiстю учасникiв провадження, характером проваджуваних дiй та їх юридичною роллю. Розв’язання завдань кожної стадiї оформлюється спецiальним процесуальним документом, який нiби пiдсумовує дiяльнiсть. Пiсля прийняття такого акта розпочинається нова стадiя. Стадiї: Порушення справи : встановлення ознак правопорушення, доставлення правопорушника, прийняття рiшення про порушення справи, оформлення рiшення про порушення справи; доказування факту правопорушення, встановлення даних про особу правопорушника, процесуальне оформлення результатiв розслiдування, направлення матерiалiв для розгляду за пiдвiдомчiстю; розгляд справи та її вирiшення: пiдготовка справи до розгляду i заслуховування, заслуховування справи, прийняття постанови, доведення постанови до вiдома; перегляд постанови: оскарження або опротестування постанови, перевiрка законностi постанови, винесення рiшення, реалiзацiя рiшення; виконання постанови: звернення постанови до виконання, безпосереднє виконання. 94. Сторони в судовому адмiнiстративному процесi 1. Сторонами в адмiнiстративному процесi є позивач та вiдповiдач. 2. Позивачем в адмiнiстративнiй справi можуть бути громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, пiдприємства, установи, органiзацiї (юридичнi особи), суб'єкти владних повноважень. 3. Вiдповiдачем в адмiнiстративнiй справi є суб'єкт владних повноважень, якщо iнше не встановлено КАСУ. 4. Громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичнi особи, якi не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути вiдповiдачами лише за адмiнiстративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (лiквiдацiю) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення iноземця чи особи без громадянства з України; 4) 5) в iнших випадках, встановлених законом. 95. Строки розгляду справ про адмiнiстративнi проступки Справа про адмiнiстративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адмiнiстративне правопорушення та iнших матерiалiв справи. 188-22, 203 - 206-1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 160-2, 185-1, 212-7 - 212-20 – у триденний строк, статтями 46-1, 51 i 176 - у п'ятиденний строк, а статтями 101-103 КУпАП - у семиденний строк. Законами України може бути передбачено й iншi строки розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення. 96. Структура адмiнiстративного права Структура адмiнiстративного права – це внутрiшня будова галузi. Класифiкацiя за масштабнiстю дiї норм : В адмiнiстративному правi видiляють загальну, особливу i спецiальну частину. Загальна частина поєднує нормативний матерiал i теоретичнi положення, що розкривають: поняття адмiнiстративного права; змiст адмiнiстративно – правових норм i вiдносин; сутнiсть методiв i форм управлiння; склад адмiнiстративного правопорушення i сутнiсть вiдповiдальностi за його вчинення; змiст адмiнiстративного процесу; Особлива частина поєднує нормативний матерiал i теоретичнi положення, що розкривають сутнiсть i змiст регулюючого впливу на економiку, соцiально – культурну, адмiнiстративно – полiтичну та мiжгалузеву сфери. Спецiальна частина поєднує нормативний матерiал i теоретичнi положення, що регулюють адмiнiстративно – правову дiяльнiсть суб’єктiв управлiння. : iнститут державної служби iнститут адмiнiстративної вiдповiдальностi iнститут мiсцевого самоврядування адмiнiстративно – процесуальний iнститут Дозвiльний iнститут, iнститут лiцензування. 97. Суб ’ єкт адмiнiстративного проступку. Види спецiальних суб ’ єктiв. САП – є осудна особа, яка досягла певного вiку i вчинила описаний у законi склад адмiнiстративного проступку. Таким чином, суб’єктом адмiнiстративного проступку є той, хто його вчинив. Загальними визнаються такi, якi повинна мати будь – яка особа, що пiддається адмiнiстративному стягненню. У першу чергу до них належать вiк i осуднiсть. Спецiальними визнаються такi, що вказують на особливостi правового становища суб’єктiв i дозволяють диференцiювати вiдповiдальнiсть рiзних категорiй осiб, забезпечуючи тим самим справедливу правову оцiнку вчиненого дiяння. можна подiлити на три групи, що визначають: особливостi трудової дiяльностi та службового становища. Протиправну поведiнку в минулому. Іншi особливостi суб’єкта. Особливостi спецiальних ознак : властивi лише окремим групам громадян. вiдображають специфiку їх правового статусу. мiстяться у статтях Особливої частини КУпАП. закрiплюються законодавцем з метою диференцiацiї вiдповiдальностi рiзних категорiй осiб, забезпечення справедливої правової оцiнки їх неправомiрних дiй 98. Суб ’ єктивна сторона адмiнiстративного проступку. Суб ’ єктивна сторона адмiнiстративного проступку Вина Прямий умисел – коли особа усвiдомлює протиправнiсть свого дiяння, передбачає шкiдливi наслiдки i при цьому прямо не бажає, але свiдомо допускає їх настання. Самовпевненiсть – це передбачення можливостi настання шкiдливих наслiдкiв свого дiяння i легковажний розрахунок на їх запобiгання. Недбалiсть – це не передбачення настання шкiдливих наслiдкiв, але зобов’язання i можливiсть їх передбачити. Конструктивною ознакою складу в рядi випадкiв є i пiдлягає встановленню мета правопорушення. Мета – це уявний образ результату , до якого прагне винний, його уявлення про тi бажанi наслiдки, що мають настати в результатi здiйснення проступку. 99. Територiальна пiдсуднiсть адмiнiстративних справ 1. Адмiнiстративнi справи вирiшуються адмiнiстративним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача. 2. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження правових актiв iндивiдуальної дiї, а також дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень, якi стосуються iнтересiв конкретної особи, вирiшуються адмiнiстративними судами за мiсцем проживання (перебування, знаходження) позивача. 3. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження нормативно-правових актiв Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерства чи iншого центрального органу виконавчої влади, Нацiонального банку України чи iншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територiю України; адмiнiстративнi справи, вiдповiдачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адмiнiстративнi справи про анулювання реєстрацiйного свiдоцтва полiтичної партiї, про заборону (примусовий розпуск, лiквiдацiю) полiтичної партiї вирiшуються окружним адмiнiстративним судом, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ. 4. У разi невизначеностi територiальної пiдсудностi адмiнiстративної справи така справа розглядається мiсцевим адмiнiстративним судом за вибором позивача. 100. Управлiння освiтою Освiта – основа iнтелектуального, культурного, духовного, соцiального, економiчного розвитку суспiльства i держави. Центральним органом державної виконавчої влади, який здiйснює керiвництво у сферi освiти є Мiнiстерство освiти i науки. Мiнiстерства, яким пiдпорядкованi заклади освiти, разом з МОН беруть участь у здiйсненнi державної полiтики в галузi освiти, науки, професiйної пiдготовки кадрiв, у проведеннi державного iнспектування та акредитацiї закладiв освiти, здiйснюють контрольнi функцiї з додержання вимог щодо якостi освiти, забезпечують зв’язок iз закладами освiти та державними органами iнших країн з питань, що належать до їх компетенцiї, органiзують впровадження у практику досягнень науки i передового досвiду. Вища атестацiйна комiсiя – органiзує i проводить атестацiю наукових i науково – педагогiчних кадрiв, керує роботою з присудження наукових ступенiв, присвоєння вченого звання старшого наукового спiвробiтника. ВАК є центральним органом державної виконавчої влади , пiдвiдомчим КМУ. МОН АРК здiйснює повноваження керiвництва освiтою, крiм повноважень, вiднесених до компетенцiї МОН, мiнiстерств i вiдомств, яким пiдпорядкованi заклади освiти. Державну полiтику в галузi освiти на мiсцях здiйснюють мiсцевi органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування. Дошкiльна освiта i виховання здiйснюється у сiм’ї, дошкiльних закладах освiти у взаємодiї з сiм’єю i мають на метi забезпечення фiзичного, психiчного здоров’я дiтей, їх всебiчного розвитку, вироблення умiнь, навичок, необхiдних для подальшого навчання. Загальна середня освiта забезпечує всебiчний розвиток дитини як особистостi, її нахилiв, здiбностей, талантiв, трудову пiдготовку, професiйне самовизначення, формування загальнолюдської моралi, засвоєння визначеного суспiльними, нацiонально – культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспiльство i виробництв, екологiчне виховання, фiзичне вдосконалення. та виховання є частиною структури освiти i спрямовуються на розвиток здiбностей, талантiв дiтей, учнiвської та студентської молодi, задоволення їх iнтересiв, духовних запитiв i потреб у професiйному визначеннi. Професiйно – технiчна освiта забезпечує здобуття громадянами професiї вiдповiдно до їх покликань, iнтересiв, здiбностей, перепiдготовку, пiдвищення їх квалiфiкацiї. та професiйної пiдготовки, перепiдготовку та пiдвищення їх квалiфiкацiї. Структура вищого закладу освiти: iнститут, науково – дослiдний iнститут, факультет, кафедра, секцiя. i держави вiд протиправних посягань, органiзує та координує дiяльнiсть овс з боротьби зi злочиннiстю, з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. участь у розробцi i реалiзацiї державної полiтики щодо боротьби зi злочиннiстю; органiзацiя i координацiя дiяльностi овс iз захисту прав i свобод громадян, iнтересiв суспiльства i держави вiд протиправних посягань, охорони громадського порядку i забезпечення громадської безпеки; органiзацiя охорони та оборони внутрiшнiми вiйськами особливо важливих державних об’єктiв; забезпечення реалiзацiї державної полiтики з питань громадянства; забезпечення проведення паспортної, реєстрацiйної та мiграцiйної роботи; органiзацiя роботи, пов’язаної iз забезпечення безпеки дорожнього руху; здiйснення на договiрних засадах майна всiх форм власностi; визначення основних напрямiв удосконалення роботи овс, надання їм органiзацiйно – методичної та практичної допомоги; забезпечення додержання законностi в дiяльностi осiб рядового i начальницького складу овс, працiвникiв i вiйськовослужбовцiв системи Мiнiстерства; пiдготовка овс та внутрiшнiх вiйськ для iнтеграцiї України до ЄС. МВС здiйснює керiвництво в двох головних формах: централiзоване керiвництво i безпосереднє оперативне управлiння. Найважливiшою складовою частиною ОВС є мiлiцiя. Вона складається з пiдроздiлiв: кримiнальна, громадської безпеки, транспортна, ДАІ, охорони, спецiальна. 102. Урядовi органи державного управлiння Орган державного управлiння – це структура, яка реалiзує управлiнськi функцiї держави. Урядовий орган державного управлiння дiє у складi мiнiстерства, iншого центрального органу виконавчої влади i пiдпорядковується йому. Урядовий орган у своїй дiяльностi керується Конституцiєю та законами України, актами Президента України i Кабiнету Мiнiстрiв України, наказами центрального органу виконавчої влади та положенням про нього. Кабiнет Мiнiстрiв України в межах коштiв, передбачених на утримання органiв виконавчої влади, може утворювати урядовi органи державного управлiння (департаменти, служби, iнспекцiї). Цi органи утворюються i дiють у складi вiдповiдного центрального органу виконавчої влади. : управлiння окремими пiдгалузями або сферами дiяльностi; юридичних осiб. Урядовий орган: · у межах своєї компетенцiї бере участь у реалiзацiї державної полiтики у вiдповiднiй пiдгалузi або сферi дiяльностi центрального органу виконавчої влади; · здiйснює в установленому порядку управлiння окремими пiдгалузями або сферами дiяльностi, зокрема в межах, визначених центральним органом виконавчої влади, управлiння майном пiдприємств, установ та органiзацiй, що належать до сфери управлiння центрального органу виконавчої влади; · виконує вiдповiдно до законодавства контрольно-наглядовi функцiї у вiдповiднiй пiдгалузi або сферi дiяльностi; · здiйснює регулятивнi та дозвiльно-реєстрацiйнi функцiї щодо фiзичних та юридичних осiб; · узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозицiї щодо його вдосконалення i вносить їх на розгляд керiвника центрального органу виконавчої влади; · здiйснює iншi функцiї, що випливають з покладених на нього завдань. Керiвники урядових органiв державного управлiння призначаються на посади та звiльняються з посад Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням керiвника вiдповiдного центрального органу виконавчої влади. Положення про урядовий орган державного управлiння затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України 103. Форми державного управлiння. Форма державного управлiння : Правовi Неправовi – це форми, якi безпосередньо юридичного значення не мають i не спричиняють виникнення адмiнiстративно – правових вiдносин. За способом реалiзацiї методiв управлiння : Укладення адмiнiстративних договорiв Здiйснення реєстрацiйних та iнших юридично значущих дiй Центральний орган виконавчої влади iз спецiальним статусом має визначенi Конституцiєю та законодавством України особливi завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спецiальний порядок утворення, реорганiзацiї, лiквiдацiї, пiдконтрольностi, пiдзвiтностi, а також призначення i звiльнення керiвникiв та вирiшення iнших питань. Центральний орган виконавчої влади iз спецiальним статусом очолює його голова. в Українi - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права i свободи громадян, Основними завданнями мiлiцiї є : забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав i свобод, законних iнтересiв; запобiгання правопорушенням та їх припинення; охорона i забезпечення громадського порядку; виявлення i розкриття злочинiв, розшук осiб, якi їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власностi вiд злочинних посягань; виконання кримiнальних покарань i адмiнiстративних стягнень; участь у поданнi соцiальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенцiї державним органам, пiдприємствам, установам i органiзацiям у виконаннi покладених на них законом обов'язкiв. Мiлiцiя є єдиною системою органiв, яка входить до структури Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, виконує адмiнiстративну, профiлактичну, оперативно-розшукову, кримiнально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договiрних засадах) функцiї. Вона складається з пiдроздiлiв: · кримiнальної мiлiцiї; · мiлiцiї громадської безпеки; · мiсцевої мiлiцiї; · транспортної мiлiцiї; · державної автомобiльної iнспекцiї; · мiлiцiї охорони;