Іноземці як суб єкти конституційних правових відносин

Іноземцi як суб єкти конституцiйних правових вiдносин РЕФЕРАТ на тему: “Іноземцi як суб ’ єкти конституцiйних правових вiдносин”   Вступ Будь-яка країна має поширювати свої конституцiйнi права, свободи та обов’язки не тiльки на своїх громадян, але й на осiб, якi у тiй чи iншiй ролi перебувають на її територiї. Тому, з точки зору конституцiйного права, є важливим дослiдження iноземцiв у ролi суб’єктiв конституцiйних правових вiдносин. В Конституцiї та Законi України "Про правовий статус iноземцiв" пiшли по шляху зрiвняння у правах своїх грома­дян i iноземцiв, за винятками, встановленими Конституцiєю України, законами або мiжнародними договорами України. Рiзниця тут полягає в тому, що всi права, свободи та обов'язки належать громадянам України, iншi, як права лю­дини, — iноземцям. Зокрема, Закон передбачає, що iноземцi є рiвними перед законом незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної належностi, статi, мови, став­лення до релiгiї, роду i характеру занять, iнших обставин. 1. Поняття iноземцiв, їх правовий статус на територiї України Поряд з громадянами України на її територiї перебува­ють iноземцi та особи без громадянства, а також бiженцi i мiгранти. У загальному виглядi основи правового статусу перших порiвняно зi статусом громадян України закладенi у ст. 36 Конституцiї України, згiдно з якою iноземцi та особи без громадянства, що перебувають в Українi на законних пiдставах, користуються тими самими правами i методами, а також несуть тi самi обов'язки, як i громадяни України, за винятками, встановленими Конституцiєю, законами чи мiж­народними договорами України[1] . Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. В той же час слiд врахувати, що розбiжнiсть принципiв набуття i припинення громадянства у рядi країн породжує такий стан, як безгромадянство i багатогромадянство. зi ст. 26 Конституцiї України i Законом України "Про правовий статус iноземцiв", прийнятим 4 лютого 1994 р. Стаття 1 цього Закону визначає поняття "iноземцi". Іноземцями визнаються iноземнi громадяни — особи, якi належать до громадянства iноземних держав i не є громадянами України, та особи без громадянства — апатриди тобто особи, якi не належать до громадянства будь-якої держави[2] . Деякi держави (Болгарiя, Іспанiя) у своїх конституцiях видiляють права та обов'язки, якi притаманнi всiм, а також такi, що належать лише громадянам цих держав. В Конституцiї та Законi України "Про правовий статус iноземцiв" пiшли по шляху зрiвняння у правах своїх грома­дян i iноземцiв, за винятками, встановленими Конституцiєю України, законами або мiжнародними договорами України. Рiзниця тут полягає в тому, що всi права, свободи та обов'язки належать громадянам України, iншi, як права лю­дини, — iноземцям. занять, iнших обставин. Якщо iноземною державою встановлено обмеження щодо реалiзацiї прав i свобод громадянами України, Кабiнет Мi­нiстрiв України може прийняти рiшення про встановлення вiдповiдного порядку реалiзацiї прав i свобод громадянами цiєї держави на територiї України. Це рiшення набирає чин­ностi пiсля його опублiкування. Воно може бути скасовано, якщо вiдпадуть пiдстави, за яких воно було прийнято. Здiйснення iноземцями своїх прав i свобод не повинно завдавати шкоди нацiональним iнтересам України, правам, свободам i законним iнтересам її громадян та iнших осiб, якi проживають в Українi. Іноземцi зобов'язанi поважати та додержуватися Кон­ституцiї i законiв України, шанувати традицiї та звичаї наро­ду України. Закон України "Про правовий статус iноземцiв" визна­чає статус iноземцiв, якi iммiгрують в Україну на постiйне проживання або для працевлаштування на певний строк, та iноземцiв, якi тимчасово перебувають в Українi[3] . Іноземець може отримати дозвiл на iммiграцiю та iммiг­рувати на постiйне проживання, якщо вiн: - має в Українi законне джерело iснування; - перебуває у близьких родинних вiдносинах (батько, мати, дiти, брат, сестра, подружжя, дiд, баба, онуки) з гро­мадянами України; - в iнших випадках, передбачених законами України. Іноземцi, якi iммiгрували на постiйне проживання або Порядок видачi дозволу на iммiграцiю, а також посвiдки на постiйне або тимчасове проживання та вирiшення iнших питань, пов'язаних з iммiграцiєю iноземцiв, визначається За­коном України "Про iммiграцiю" вiд 7 червня 2001 р. Іноземцi, якi перебувають в Українi на iншiй законнiй пiдставi, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Українi. Вони зобов'язанi в порядку, що визначається Кабi­нетом Мiнiстрiв України, зареєструвати свої нацiональнi паспорти або документи, якi їх замiнюють, i виїхати з Украї­ни пiсля закiнчення вiдповiдного термiну перебування. Якщо iноземцi, якi тимчасово перебувають в Українi, змi­нюють мiсце проживання, вони зобов'язанi повiдомити про це органи внутрiшнiх справ, у яких зареєстровано їх нацiо­нальнi паспорти або документи, що їх замiнюють. Іноземцi можуть також набути статусу бiженця з пiдстав i в порядку, передбачених Законом України "Про бiженцiв" вiд 21 червня 2001 р. Вiдповiдно до Конституцiї та Закону України "Про грома­дянство України" iноземцi можуть набути громадянства Ук­раїни (натуралiзуватися). 2. Права, свободи та обов’язки iноземцiв на територiї України культури; участь в об'єднаннях громадян (якщо iнше не передбачено законами України i якщо це передбачено статутами цих об'єднань, проте iноземцi не можуть бути членами полiтичних партiй України); свободу совiстi; права у шлюбних i сiмейних вiдно­синах. Іноземцi також можуть вiдповiдно до законодавства України мати у власностi будь-яке майно, успадковувати i заповiдати його, а також мати особистi немайновi права[4] . При цьому законодавство України гарантує iноземцям недоторканнiсть особи, житла, невтручання в особисте i сi­мейне життя, таємницю листування, телефонних розмов i телеграфних повiдомлень, повагу до їхньої гiдностi нарiвнi з громадянами України. На iноземцiв покладаються i певнi обов'язки. Так, згiдно зi ст. 21 Закону, iноземцi обкладаються податками i зборами вiдповiдно до законодавства України та її мiжнародних до­говорiв. Слiд зазначити, що правовий статус iноземцiв, якi по­стiйно проживають в Українi, i статус iноземцiв, якi тимча­сово перебувають на її територiї, рiзняться саме у процесi реалiзацiї перелiчених прав i свобод. Так, наприклад, iнозем­цi, якi постiйно проживають в Українi, користуються медич­ною допомогою нарiвнi з громадянами України. Іншим iно­земцям така допомога надається у порядку, який визначає Кабiнет Мiнiстрiв України. Іноземцi, якi постiйно проживають в Українi, мають пра­во на житло, якщо iнше не передбачено законом; безоплатну освiту нарiвнi з громадянами України. У той же час iноземцi обмеженi в реалiзацiї деяких прав та обов'язкiв. Зокрема, iноземцi не можуть призначатися на деякi посади або займатися певною трудовою дiяльнiстю, як­що вiдповiдно до законодавства України призначення на цi посади або заняття такою дiяльнiстю пов'язане з належнi­стю до громадянства України (ст. 8. Закону). Іноземцi не можуть обирати i бути обраними до органiв державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах (ст. 23 Закону). На iноземцiв не поширюється загальний вiйськовий обов'язок, вони не проходять вiйськову службу в Збройних Силах України та iнших вiйськових формуваннях, створених вiдповiдно до законодавства України. Україна передбачає також захист прав iноземцiв. Згiдно зi ст. 22 Закону, iноземцi мають право на звернення до суду та iнших державних органiв за захистом їх особистих, май­нових та iнших прав[5] . Закон передбачає, що iноземцi можуть пересуватися те­риторiєю України i обирати мiсце проживання в нiй вiдповiд­но до порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Обмеження у пересуваннi та виборi мiсця проживання до­пускається, коли це необхiдно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, за­хисту прав i законних iнтересiв її громадян та iнших осiб, якi проживають в Українi (ст. 20 Закону). Це стосується i по­рядку в'їзду i виїзду з України iноземцiв. Вiдповiдно до ст. 25 Закону, iноземцi можуть в'їжджати в Україну за дiйсними нацiональними паспортами або доку­ментами, якi їх замiнюють. При цьому iноземцi повиннi одер­жати у встановленому порядку в'їзну вiзу, якщо iнше не пе­редбачено законодавством України. В'їзд в Україну iноземцю не дозволяється: - в iнтересах забезпечення безпеки України або охоро­ни громадського порядку; - якщо це необхiдно для охорони здоров'я, захисту прав i законних iнтересiв громадян України та iнших осiб, якi про­живають в Українi; - якщо при порушеннi клопотання про в'їзд в Україну вiн подав про себе явно неправдивi вiдомостi або пiдробленi документи; - якщо його нацiональний паспорт або документ, який його замiнює, вiза пiдробленi, зiпсованi чи не вiдповiдають встановленому зразку або належать iншiй особi; - якщо вiн у пунктi пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митнi правила, санiтарнi норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осiб Прикордонних вiйськ України, митних та iнших органiв, що здiйснюють контроль на державному кордонi; - якщо встановлено факти порушення ним законодав­ства України пiд час попереднього перебування в Українi. Іноземцi виїжджають з України за дiйсними нацiональни­ми паспортами або документами, якi їх замiнюють. При цьому вони повиннi одержати у встановленому порядку виїзну вi­зу, якщо iнше не передбачено законодавством України. Виїзд з України iноземцю не дозволяється, якщо: - щодо нього ведеться дiзнання чи попереднє слiдство або кримiнальна справа розглядається судом — до закiнчен­ня провадження у справi; Виїзд з України iноземця може бути вiдкладено до вико­нання ним майнових зобов'язань перед фiзичними та юри­дичними особами в Українi (ст. 26 Закону). Правила в'їзду в Україну iноземцiв, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територiю встановлюються вiд­повiдно до Закону України "про правовий статус iноземцiв" Кабiнетом Мiнiстрiв України i пiдлягають опублiкуванню (статтi 27 i 28 Закону). Загальна вiдповiдальнiсть полягає в тому, що iноземцi, якi вчинили злочин, адмiнiстративнi або iншi правопорушен­ня, несуть вiдповiдальнiсть на загальних пiдставах, як i гро­мадяни України. 1. Вiдповiдальнiсть за порушення порядку перебування в Українi, транзитного проїзду через її територiю. порядку реєстрацiї або пересування i вибору мiсця проживання, працевлашту­вання, ухилення вiд виїзду пiсля закiнчення термiну перебу­вання, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територiю України, до них встановлюються заходи вiд­повiдно до законодавства України. 2. Скорочення термiну тимчасового перебування в Українi. Іноземцю, який порушив законодавство України, якщо цi порушення не передбачають адмiнiстративної або кримiналь­ної вiдповiдальностi, може бути скорочено визначений йому термiн перебування в Українi. Такий термiн може бути також скорочено, якщо в iно­земця вiдпали пiдстави для його подальшого перебування в Українi. Рiшення про скорочення термiну тимчасового перебуван­ня iноземця в Українi приймають органи внутрiшнiх справ. 3. Видворення за межi України. - його дiї суперечать iнтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; - це є необхiдним для охорони здоров'я, захисту прав i законних iнтересiв громадян України; - вiн грубо порушив законодавство про правовий статус iноземцiв. порядку. Затримання допускається лише на термiн, необхiдний для видворення. Рiшення про видворення iноземцiв з України може бути оскаржено до суду. Оскарження не зупиняє виконання рi­шення про видворення. Видворення iноземцiв здiйснюють органи внутрiшнiх справ. Іноземцi, якi пiдлягають видворенню, або фiзичнi, юри­дичнi особи, якi приймають цих iноземцiв, влаштовують їх незаконнi в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяють в ухиленнi вiд виїзду пiсля закiнчення термiну перебування, вiдшкодовують витрати, пов'язанi з видворенням, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Висновки З вищенаведеного можна зробити наступнi висновки: У загальному виглядi основи правового статусу перших порiвняно зi статусом громадян України закладенi у ст. 36 Конституцiї України, згiдно з якою iноземцi та особи без громадянства, що перебувають в Українi на законних пiдставах, користуються тими самими правами i методами, а також несуть тi самi обов'язки, як i громадяни України, за винятками, встановленими Конституцiєю, законами чи мiж­народними договорами України. Правовий статус осiб, якi не мають громадянства, у бiль­шостi країн свiту збiгається з правовими положеннями iно­земних громадян. Це повною мiрою збiгається з конституцiйним законодавством України, зокрема зi ст. 26 Конституцiї України i Законом України "Про правовий статус iноземцiв", прийнятим 4 лютого 1994 р. Іноземцями визнаються iноземнi громадяни — особи, якi належать до громадянства iноземних держав i не є громадянами України, та особи без громадянства — апатриди тобто особи, якi не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземцi зобов'язанi поважати та додержуватися Кон­ституцiї i законiв України, шанувати традицiї та звичаї наро­ду України. Іноземцi, якi перебувають в Українi на iншiй законнiй пiдставi, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Українi. Вони зобов'язанi в порядку, що визначається Кабi­нетом Мiнiстрiв України, зареєструвати свої нацiональнi паспорти або документи, якi їх замiнюють, i виїхати з Украї­ни пiсля закiнчення вiдповiдного термiну перебування. До основних прав, свобод та обов'язкiв iноземцiв нале­жать права на: iнвестицiйну та пiдприємницьку дiяльнiсть; трудову дiяльнiсть; охорону здоров'я i соцiальний захист; житло; освiту; користування досягненнями культури; участь в об'єднаннях громадян (якщо iнше не передбачено законами України i якщо це передбачено статутами цих об'єднань, проте iноземцi не можуть бути членами полiтичних партiй України); свободу совiстi; права у шлюбних i сiмейних вiдно­синах. Іноземцi також можуть вiдповiдно до законодавства України мати у власностi будь-яке майно, успадковувати i заповiдати його, а також мати особистi немайновi права. Список використаної лiтератури 1. Закон України "Про правовий статус iноземцiв". - 4 лютого 1994 р. 2. Конституцiя України. - К., 1996. 3. Коментар до Конституцiї України: Пiдруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В. В. Копєйчикова. – К., 1998. 4. Конституцiйне право України / За ред. В. Ф. Погорiлка. – К., 2001. 5. Конституцiйне право України /Пiд ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрiнком, 1998. 7. Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. – К.; Ірпiнь: ВТФ “Перун”, 1997. – 416 с. [1] Конституцiя України. – К., 1996. [2] Закон України “Про правовий статус iноземцiв”. – 4 лютого 1994. [3] Закон України “Про правовий статус iноземцiв”. – 4 лютого 1994 р. [5] Закон України “Про правовий статус iноземцiв”. – 4 лютого 1994 р. [6] Закон України “Про правовий статус iноземцiв”. – 4 лютого 1994 р.