Аграрне право України 2
з предмету
“Аграрне право України”
План
1. Аграрнi правовiдносини.
2. Правове положення сiльсько-господарських кооперативiв.
3. Задача.
4. Список використаної лiтератури.
Умова задачi:
На загальних зборах КСП “Свiтанок” були прийнятi такi рiшення стосовно органiзацiї i дисциплiни працi:
2) Зменшити на ½ розмiр присадибної дiлянки сiм'ї Петренко, два члени якої не виконали мiнiмуму трудової участi в сусп. виробництвi;
3) Вiдмовити гр. -ну Зiновiєву i його дружинi у прийомi в членствi КСП у зв’язку з тим, що в них немає майна, яке б вони могли внести, як майновий пай;
1. Аграрнi правовiдносини у найзагальнiших обрисах – це правова форма реалiзацiї положень правових норм через застосування їх у процесi визначення й функцiонування прав та обов’язкiв суб’єктiв. Через систему аграрних правовiдносин здiйснюється правове регулювання тiєї частини вiдносин, яку законодавець унаслiдок їхньої вiдповiдної суспiльної ролi визнав за необхiдне регулювати правовими нормами аграрного права; а це частина правовiдносин, вiдповiдно, є предметом аграрного права. Завдяки цьому аграрнi правовiдносини характеризуються як вольовi, бо в нормах аграрного права вiдображено законодавця. Вольовими вони є також i тому, що недержавнi, по сутi, приватнi юридичнi особи у будь-яких органiзацiйно-правових формах (КСГП, СпС, АТ, ТОВ та iн.) в рамках самоврядування приймають вiдповiднi рiшення з питань їхньої статутної дiяльностi. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермерське) господарство в особi його голови також самостiйно приймає рiшення.
Своєрiднiсть предмета аграрного право регулювання визначають характер, багатограннiсть i особливостi об’єктiв аграрних правовiдносин. Своєю чергою, своєрiднiсть i особливiсть об’єктiв визначають змiст правовiдносин (права та обов’язки), що виникають i реально функцiонують з приводу цих об’єктiв.
2. При окресленнi поняття аграрних правовiдносин слiд виходити з визначення поняття i кола суб’єктiв, їхнього правового становища, цiльового призначення i функцiй, а також об’єктiв i змiсту конкретної складової цих правовiдносин, що визначаються метою, завданнями, функцiями їх суб’єктiв.
юридичних осiб повноваженнями суб’єктiв аграрних та iнших правовiдносин.
а) суб’єкти ц сферi товарного виробництва продуктiв харчування, сировини i продовольства рослинного i тваринного походження. Це – суб’єкти, заснованi на рiзних i рiвноправних формах власностi та органiзацiйно-правових формах аграрного пiдприємства. До них належать: приватнi селянськi (фермерськi) господарства, пiдсобнi господарства громадян, недержавнi, по сутi приватнi, юридичнi особи (КСГП, СпС, СВК, АТ, ТОВ), державнi юридичнi особи (радгоспи, iншi державнi аграрнi товаровиробники), а також спiльнi аграрнi пiдприємства (зi змiшаною формою власностi, з залученням iноземного капiталу).
здiйснюють агрохiмiчне, мелiоративне, виробничо-технiчне та iнше обслуговування аграрних пiдприємств з метою забезпечення нормальної, ефективної дiяльностi першої групи суб’єктiв.
в) суб’єкти аграрних правовiдносин у сферi фiнансування, кредитування, страхування, торгiвлi, зокрема агро- та iншi банки, агро бiржi, страховi компанiї. Особливiстю цiєї групи суб’єктiв є те, що вони можуть засновуватися i засновуються суб’єктами, що належать до першої групи. Це група суб’єктiв покликана забезпечити нормальне функцiонування першої групи як учасникiв ринкових вiдносин. Зазначенi банки, бiржi, страховi компанiї, обслуговуючи аграрних товаровиробникiв, одночасно виступають, як суб’єкти ринкових аграрних правовiдносин i як об’єкти права спiльної часткової приватної (чи часткової колективної) власностi самих аграрних товаровиробникiв – клiєнтiв цих банкiв, бiрж.
4. Об’єкти аграрних правовiдносин багатограннi. До них, насамперед, належать об’єднання загально аграрних (означених метою i предметами дiяльностi вищезгаданих суб’єктiв аграрного пiдприємства) майнових, земельних, управлiнських i трудових суспiльних вiдносин як базових. Своєрiдними об’єктами в базових аграрних правовiдносинах виступають рiзнi вияви останнiх, зокрема, фiнансово-кредитнi, господарсько-договiрнi, соцiально-побутовi та iншi. Суспiльнi вiдносини, що випливають iз мети, предмета дiяльностi та функцiй суб’єктiв аграрного пiдприємства.
Цi суспiльнi аграрнi вiдносини, з одного боку, охоплюють сферу внутрiшнiх виробничо-господарських та соцiальних функцiй суб’єктiв аграрного пiдприємства i одночасно самих пiдприємницьких вiдносин. Тут перетинаються, взаємодоповнюють i взаємо виключають одна одну соцiальнi та пiдприємницькi функцiї (зокрема, це проявляється у випадку потреби вивiльнення надлишкiв робочої сили чи її перемiщення задля нормального пiдприємства, але таке вивiльнення суперечить соцiальним функцiям самих суб’єктiв пiдприємства, засiбна КСГП i СВК, де позбавляються роботи члени цих кооперативного типу приватних юридичних осiб). з iншого боку, цi суспiльнi вiдносини охоплюють сфери зовнiшнiх пiдприємницько-комерцiйних, договiрних i позадоговiрних (з органами державної влади i управлiння) суб’єктiв аграрного пiдприємства i ринкової iнфраструктури.
З переходом України до регульованої ринкової економiки, вiдновленням iнституту права приватної власностi на нерухомiсть, встановленням рiвноправностi всiх форм власностi на рiзних органiзацiйно-правових форм господарювання на землi сучаснi аграрнi правовiдносини характеризуються змiщенням акценту у бiк їх майнових аспектiв. Це виявляється, зокрема, у збiльшеннi питомої ваги майнових правовiдносин, у розширеннi кола їх суб’єктiв. Зумовлено це насамперед тим, що земля визнається об’єктом права приватної та колективної власностi. Вона знову легально повертається до цивiльного обiгу. Майновi аспекти аграрних правовiдносин, як i ранiше до 1917 р., почали включати в себе реалiзацiю права власника – фiзичної чи приватної юридичної особи, вимагати вiд iншої сторони виконання зобов’язань, викладених у нормах закону або/i договору (наприклад, надання землi у приватну власнiсть головi СФГ, своєчасне внесення орендної плати, плати за виконанi договiрнi зобов’язання, самостiйного здiйснення на власний ризик дiяльностi з метою одержання прибутку тощо).
Збiльшення питомої ваги майнових аспектiв у системi аграрних правовiдносин. Йдеться, насамперед, про одержання суб’єктами аграрного пiдприємства прибуткiв од своєї дiяльностi. І, як наслiдок, цi суб’єкти самостiйно визначають асортимент та обсяги виробництва продуктiв харчування i сировини виходячи виключно з попиту на них, витрат на виробництво, очiкуваної (такої, що прогнозується) цiни й iнших економiчних факторiв. Тут саме економiчнi фактори є визначальними в тому, як суб’єкти аграрного пiдприємства реалiзують свої майновi права та беруть на себе юридичнi зобов’язання.
Розширення частини майнових аспектiв у системi аграрних правовiдносин вiдбувається також i за рахунок створення спiльних елементiв ринкової економiки (ринку цiнних паперiв, працi, змiни ринку продуктiв харчування, ринку капiталу, нерухомостi).
Пiднесення питомої ваги майнових аспектiв у системi аграрних правовiдносин сталося ще й тому, що об’єктом цих правовiдносин вже нинi є всi пiдстави вважати:
а) нерухомiсть, передовсiм землi;
б) товарнi продукти харчування рослинного i тваринного (у тому числi водного та мисливського) походження;
в) грошовi кошти, утому числi й iноземна валюта, цiннi папери тощо;
г) iншi майновi та немайновi права, юридичнi дiї, що пiдлягають грошовiй оцiнцi та мають грошове вираження (вартiсть).
За сучасних умов саме майновi аспекти аграрних правовiдносин є визначальним у вагомостi, спiввiдношеннi та змiстi iнших складових системи аграрних правовiдносин.
6. За умов переходу до ринкової економiки, рiвностi рiзних форм власностi аграрних правовiдносинам властивi новi за змiстом земельнi аспекти. Нинi вони охоплюють правове забезпечення рацiонального використання природних ресурсiв, насамперед, сiльськогосподарських, рибаловецьких i мисливських угiдь, а також правовiдносини, що складаються у повсякденнiй дiяльностi суб’єктiв аграрного пiдприємництва при використаннi й охоронi земель як головного засобу аграрного виробництва та об’єкта навколишнього природного середовища. Із становленням рiзних форм власностi та форм господарювання сталися також певнi змiни трудових i управлiнських аспектiв у системi аграрних правовiдносин. Першi на цей час являють собою форму реалiзацiї норм трудового законодавства на всiх пiдприємствах незалежно вiд їх форми власностi. Особливiсть їх полягає втому, що цi трудовi вiдносини складаються у сферi сiльськогосподарського виробництва, регулюються вони також спецiальними нормами права (робочий час, охорона працi в рослинництвi тощо). До того ж, у суб’єктiв пiдприємництва кооперативного типу трудовi вiдносини є похiдними вiд членства працiвникiв як спiввласникiв майна цих кооперативних, по сутi, приватних юридичних осiб, аграрних пiдприємств. Певнi особливостi трудових аграрних правовiдносин простежуються й у СФГ. Тут, будучи членами однiєї родини, громадяни вступають у трудовi вiдносини зi своїм же господарством в особi його голови. Цi члени родини є робочою силою, за яку господарство справляє певнi, встановленi законодавством, виплати державi (пенсiйний фонд), та яким СФГ в особi фактично його голови надає роботу.
Так, залежно вiд обраної форми господарювання розмежовуються змiст i форми управлiнських правовiдносин. Зокрема, у приватних кооперативного типу юридичних осiб (КСГП, СВК, СпС тощо) управлiнськi правовiдносини мають певнi форми вияву, принципи (орган управлiння там – загальнi збори, правлiння; голосування здiйснюється за принципом “один член – один голос”; їм властивi принципи демократiї, гласностi, самоконтролю через ревiзiйну комiсiю тощо). Дещо iнакше характеризуються зазначенi форми вияву та принципи суб’єктiв пiдприємництва корпоративного типу (АТ, ТОВ), де визначальною є тiльки їх участь (частка) у статутному фондi.
7. Змiстом аграрних правовiдносин є взятi в єдностi конкретнi суб’єктивнi права та юридичнi обов’язки кожного з учасникiв виробничої сiльськогосподарської дiяльностi. Маються на увазi тi конкретнi права та обов’язки, якi визначаються законодавством при утвореннi i правовому закрiпленнi прав юридичної особи за сiльськогосподарськими пiдприємствами, зокрема КСГП, ДСП та iншими сiльськогосподарськими пiдприємствами (органiзацiями, об’єднаннями).
Це стосується визначення правового статусу СФГ, приватного пiдсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сiльськогосподарської продукцiї та її реалiзацiєю з метою задоволення особистих потреб i потреб ринку продовольства.
Змiст аграрних правовiдносин становлять конкретнi права та обов’язки, пов'язанi з правовим регулюванням тих суспiльно-аграрних вiдносин, що є об’єктами аграрних правовiдносин. Сполучення об’єктiв i змiсту аграрних правовiдносин має безпосереднє вiдношення до визначення правоздатностi суб’єктiв аграрного права в юридичної природи аграрних правовiдносин. Останнi характеризуються своєрiдним сполученням i єднiстю правового становища їх суб’єктiв, об’єктiв та змiсту.
8. Аграрнi правовiдносини є комплексними, що означає наявнiсть спiльних рис i правовому становищi суб’єктiв цих правовiдносин, їхнiй правоздатностi, спiльнiсть рис суспiльно-аграрних вiдносин, що складаються в процесi досягнення мети i здiйснення дiяльностi з виробництва сировини i продукцiї рослинного i тваринного походження та iншої дiяльностi, а також спiльнiсть багатьох рис суб’єктивних прав та юридичних обов’язкiв цих суб’єктiв. Комплекснiсть аграрних правовiдносин зумовлена єднiстю i спiльнiстю виробничої сiльськогосподарської дiяльностi, однорiднiстю їх правового регулювання, соцiально-економiчним призначенням, мiсцем, роллю i значимiстю у сферi товарно-грошових вiдносин.
9. Сучаснi аграрнi правовiдносини являють собою реально iснуючi, урегульованi юридичними нормами (закону i/чи договору) елементи системи суспiльних вiдносин, заснованих на юридичних фактах i вiдповiдностi прав тi обов’язкiв суб’єктiв, зайнятих у процесi виробництва та забезпеченнi виробництва продуктiв харчування рослинного i тваринного (водного i мисливського) походження. Аграрнi правовiдносини – це реально iснуючi в повсякденнiй дiяльностi суб’єктiв аграрного пiдприємництва (агробiзнесу) багатограннi вiдносини, виповненi якiсно новим змiстом у зв'язку з визнанням цих аграрних товаровиробникiв суб’єктами права приватної та iншої недержавної форми власностi на землю та iншi засоби виробництва, виробленi продукти харчування, а також суб’єктами пiдприємницької дiяльностi, що функцiонують поряд iз державним аграрними товаровиробниками. Аграрнi правовiдносини – правова форма реалiзацiї положень норм аграрного права через застосування їх у процесi визначеннi функцiонування прав та обов’язкiв суб’єктiв, що виробляють i забезпечують виробництво продуктiв харчування.
10. Пiд час переходу до ринкової економiки принципово вiдмiнними особливостями аграрних правовiдносин є:
в) поступовий перехiд вiд державної форми аграрного господарювання до приватної форм;
г) розширення кола об’єктiв правовiдносин, якi включають у себе всю повноту змiсту й сутi аграрного пiдприємництва, продукти харчування рослинного i тваринного походження i , зрештою, - включення до кола об’єктiв аграрних правовiдносин ряду тих, якi ранiше за радянським законодавством належали до об’єктiв виключно iнших галузей прав i галузей народного господарства;
д) збiльшення питомої ваги майнових аспектiв у системi аграрних правовiдносин, а вiдтак – змiна сутi останнiх, що знаходить свiй вияв у приматi майнових аспектiв, майнових правовiдносин, вiдносин здiйснення пiдприємницької дiяльностi, у реалiзацiї права власностi, головним членом приватної та колективної, над iншими, вже похiдними, аспектами (елементами системи) агарних правовiдносин;
1. Право засновництва громадян сiльськогосподарських, по сутi, приватних пiдприємств кооперативного типу (вiдкритих i закритих АТ, товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю) являє собою сукупнiсть правових норм законiв i пiдзаконних актiв, якими встановлюються певнi правила щодо формування особами (зокрема громадянами) статутного капiталу (статутного фонду) акцiонерного товариства чи товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, щодо укладеннi мiж громадянами установчої угоди, сплати першого внеску до статного капiталу (фонду), державної реєстрацiї АТ чи товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, а також щодо сплати остаточного внеску до статутного капiталу (фонду) пiдприємства (товариства) корпоративного типу. Право участi громадян в сiльськогосподарських товариствах корпоративного типу являє собою сукупнiсть правових норм законiв та установчих документiв щодо цих товариств, якими встановлюються певнi правила реалiзацiї цими громадянами-акцiонерами (учасниками) набутих корпоративних прав. Право участi охоплює юридичне оформлення участi в корпоративних правах (зокрема формування статутного капiталу товариства, одержання акцiй товариства тощо). Виникнення статутних прав та обов'язкiв учасника цього товариства корпоративного типу.
Право засновництва (участi громадян в аграрних пiдприємствах корпоративного типу ґрунтується на положеннях загальних законодавчих актiв, зокрема законiв “Про власнiсть”, “Про господарськi товариства”, “Про приватизацiю майна державного пiдприємства”. Це право засновано також i на спецiальних аграрних законодавчих та пiдзаконних актах, таких як Земельний кодекс України, Декрет Кабiнету Мiнiстрiв “Про приватизацiю земельних дiлянок”, “Закон “Про особливостi приватизацiї майна в агропромисловому комплексi”. Порядок перетворення в процесi приватизацiї державних пiдприємств у вiдкриттi АТ затверджено постановою Уряду України вiд 7 грудня 1992 р. та iншими урядовими i вiдомчими актами.
2. Соцiально-економiчна природа аграрного пiдприємства – пiдприємця корпоративного типу, як одна з форм прояву об’єднання селянами свого капiталу способом створення приватної юридичної особи з певними цiлями, видами аграрно-пiдприємницької дiяльностi зумовлює характер взаємин мiж його акцiонером чи учасникам та самим пiдприємством (товариством) корпоративного типу.
3. В аграрних АТЬ i товариствах з обмеженою вiдповiдальнiстю селяни-учасники є iнвесторами цих аграрних пiдприємств-пiдприємцiв корпоративного типу. І цi пiдприємства (товариства) – нацiленi на задоволення iнтересiв iнвесторiв, на одержання останнiми прибуткiв (дивiдендiв) вiд iнвестицiй, зроблених внесенням свого майна та коштiв у капiтал товариства. Наведене є спiльним для АТ i товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю у будь-якiй сферi пiдприємництва (промисловостi, торгiвлi тощо). Особливiстю, притаманною саме аграрним господарським товариствам, є, по-перше, предмет дiяльностi, по-друге, майно та/чи майновi права (зокрема землi сiльськогосподарського призначення чи права користування нею), що носяться до статутного капiталу, по-третє – коло суб’єктiв громадян-селян, котрi об’єднують своє майно, кошти, майновi та немайновi права для створення аграрного пiдприємства, покликаного не тiльки приносити їм як iнвесторам дивiденди, але й виконувати певнi соцiальнi функцiї, цi пiдприємства створюють також i робочi мiсця, якi займають головним чином акцiонери чи учасники цих агарних товариств.
4. Право засновництва/участi характеризується такими головними рисами, як i права членства у пiдприємствi кооперативного типу. Це право є загальним, рiвним i особистим. Вирiшення кожним селянином питання про створення для себе прав та обов’язкiв засновника (учасника товариства, про придбання акцiй (часток) товариства i розпорядження цими акцiями є особистою правомочнiстю всiх право- та дiєздатних громадян України.
5. Право засновництва/участi виключає можливiсть взаємної вiдповiдальностi пiдприємства i його учасникiв по боргах один одного. Воднораз кредитори мають право вимагати вiд боржника-учасника товариства частки (акцiй) у майнi цих пiдприємств у рахунок погашення боргу. Громадянин-учасник, який несповна внiс свою частку, обумовлену в установчому договорi, несе вiдповiдальнiсть перед кредиторами пiдприємства в розмiрi внесеної частки.
ІІІ: Вiдповiдь:
на пiдприємствi складав 8 днiв. Але питання щодо тривалостi робочого дня може бути вирiшено на загальних зборах трудового колективу або зазначено в статутi КСП (стаття 23 Закону України “Про КСП”).
2. Рiшення щодо зменшення присадибної дiлянки сiм'ї Петренка на ½ є неправомiрними, оскiльки дана дiлянка належить всiй сiм'ї на правi власностi (приватної), i не є спiльним майном КСП.
19)
4. Дане рiшення є неправомiрним. Член КСП отримує дивiденди у вiдповiдностi внесеної ним частки до статутного фонду КСП. Право на дивiденди є невiд’ємним. У зв'язку з невиконанням трудового мiнiмуму може застосовуватись iнша санкцiя ст. 9 (частина ІІ п. 1, п. 3, ст. 19)
1. Конституцiя України.
2. Закон України “Про сiльськогосподарську кооперацiю” – вiд 17 липня 1997р., зi змiнами i доповненнями вiд 02. 11. 2000р.
4. Закон України “Про колективне господарське товариство” – вiд 14 лютого 1992р.
5. Аграрне право України. – пiдручник. – за редакцiєю академiка АПН, проф. В. З. Янчука.
|
