Алкалоїди похiднi пурину Загальна характеристика Кофеїн кофеїн-бензоат натрiю Теобромiн те
План
2. Кофеїн, кофеїн-бензоат натрiю.
3. Теобромiн, темiсал.
4. Теофiлiн, еуфiлiн.
1. Алкалоїди, похiднi пурину. Загальна характеристика.
Пурин – конденсована гетероциклiчна система, яка складається з двох циклiв: пiримiдинового (А) i iмiдазольного (Б)
Гiдроксильнi похiднi пурину – ксантинмозне iснування в 2-х таутомерних формах – кетоннiй i єнольнiй.
Природним джерелом одержання пуринових алкалоїдiв є вiдходи чайної промисловостi (чайний пил, обрiзки листкiв та iнш.).
Крiм чаю, пуриновi алкалоїди мiстяться в кавi, какао.
Одержують пуриновi алкалоїди синтез Траубе синтетично або напiвсинтетично.
До Державної фармакокопiї входять такi препарати пуринових алкалоїдiв: кофеїн, теобромiн i теофiлiн, а також їх комплекснi водорозчиннi солi: кофеїн-бензоат натрiю, темiсол i еуфiлiн.
За хiмiчними властивостями
пуриновi алкалоїди є дуже слабкi основи. Основнi властивостi обумовленi азотом iмiдазольного цинку (в 9 положеннi).
Теобромiн теофiлiн – амфоретернi речовини: основнi властивостi обумовленi наявнiстю азота в 9 положеннi; кислi властивостi обумовленi воднем iмiдної групи в 1 i вiдповiдно 7 положеннях.
За рахунок водню iмiдної групи для теофiлiну i теобромiну характерна кетоєнольна таутомерiя.
У кофеїна всi воднi iмiдних груп замiщенi на – СН3
З кислотами пуриновi алкалоїди утворюють солi, легко гiдролiзують, тобто нестiйкi.
Теофiлiн i теобромiн за рахунок водню iмiдної групи утворюють солi з металами.
Характерною особливiстю пуринових алкалоїдiв є нестiйкiсть при температурi з лугами – iде розклад препарату. Так кофеїн розкладається до кофеїну.
Мурексидна проба.
Речовину, що в своєму складi має пуриновий цикл, нагрiвають з окисником (бромна вода, пергiдроль, азотна кислота i т. д.), а потiм обробляють розчином амiаку; з'являється малинове забарвлення.
Механiзм реакцiї в наступному:
1. Руйнацiя молекули пурина при температурi з окисником. Утворюються 2 iзомери:
1,3 – диметилаллооксан i 1,3 – диметилдiалурова кислота, якi при взаємодiї мiж собою утворюють аллоксантин.
2. Кофеїн, кофеїн-бензоат натрiю.
Кофеїн вiдкрив Рунге в 1819 роцi.
Властивостi
Повiльно розчинний у водi, легко розчинний в гарячiй водi i хлороформi, важко розчинний в спиртi, дуже мало розчинний в ефiрi.
Ідентифiкацiя
1. Мурекледна проба.
2. З розчином танiну – бiлий осад, розчинний в надлишку реактиву.
3. Реакцiя з 0,1 н р-ном І2
.
Утворюється бурий осад тiльки в кислому середовищi: - перйодид Кофеїн * НІ * І4
2
* 2KI) – вiдсутнiй ефект р-цiї.
Кiлькiсне визначення
1. Метод неводного титрування – ДФ – Х
середовище – б/в оцтова кислота
iндикатор – кристалiчний фiолетовий
2. Метод йодометрiї
Ґрунтується на здатностi кофеїну утворювати пер йодид в кислому середовищi.
Оксид вiддiляють, а надлишок йоду вiдтитровують тiосульфатом натрiю (iндикатор – крохмал).
3. Гравiметричний метод.
Зберiгання
: сп. Б в добре закопуренiй тарi.
: стимулятор ?????, кардiотонiчний засiб. ВРД = 0,3 г, ВДД = 1,0 г.
З мiнеральними кислотами кофеїн не утворює солей, т. як у нього дуже слабкi основнi властивостi. Зате з органiчними кислотами та їх солями кофеїн утворює стiйкi двiйнi солi. Одна з них кофеїн-бензонат натрiю, яку одержують змiшування водних розчинiв кофеїну i бензонату натрiя в еквiмолекулярних кiлькостях.
Властивостi
: бiлий порошок без запаху, слабо гiркого смаку.
Легко розчинний в водi, важко розчинний в спиртi.
Ідентифiкацiя
:
1. Реакцiя на кофеїн.
3. Реакцiя на - жовте забарвлення б/б полум’я.
Кiлькiсне визначення.
1. Визначення кофеїну – метод йодомитрiї.
38-40%.
2. Визначення бензонату натрiю – метод нейтралiзацiї 58-62%
титрант: 0,5 н р-н НС1
в присутностi ефiру
iндикатор змiшаний м/о: м/с 1:1
: ст. Б в добре закупоренiй тарi.
Застосування
Теофiлiн був вiдкритий Коссилєм в 1889 р.
Теофiлiн
Властивостi
: бiлий кристалiчний порошок без запаху.
Мало розчинний в водi, спиртi, ефiрi, хлороформi.
Легко розчинний в гарячiй водi i гарячому спиртi.
Розчинний в кислотах i розчинах лугiв (за рахунок атому водня iмiдної групи в 7 положеннi).
Ідентифiкацiя
1. Мупексидна проба.
2. Реакцiя утворення солей.
а) теофiлiн переводять в натрiєву сiль, розчиняючи в розчинi
б) далi в якостi реактиву використовують розчини або
Аналогiчно iде утворення срiбної солi теофiлiну.
3. Реакцiя з нiтропрусидом натрiю + (лужний розчин) ® утворюється характерне зелене забарвлення, яке зникає пiсля додавання надлишку кислоти.
Метод аринтометрiї з послiдуючою нейтралiзацiєю.
титрацит: р-н i р-н
Зберiгання
: сп. Б в добре закупоренiй тарi, в захищеному вiд свiтла мiсцi.
Застосування
: спазмолiтичний (судинорозширюючий) бронхорозши-рюючий i дiуретичний засiб. ВРД = 0,4, ВДД = 1,2.
4. Теобромiн, темiсал.
Властивостi
: бiлий кристалiчний порошок без запаху, гiркого смаку.
Дуже мало розчинний в водi, мало розчинний в гарячiй водi, дуже мало розчинний в спиртi, ефiрi, хлороформi.
1. Мурексидна проба.
2. Реакцiя з солями важких металiв
Для проведення цих реакцiй препарат розчиняють в розчинi , тобто переводять в натрiєву сiль.
Еуфiлiн
: бiлий або бiлий з жовтуватим вiдтiнком порошок з слабким запахом амiаку. На повiтрi поглинає вуглекислоту, при цьому розчиннiсть зменшується.
Розчинний в одi, воднi розчини мають лужну реакцiю.
Ідентифiкацiя.
1. Мурексидна проба (теофiлiн).
2. Реакцiя на етилендiамiн.
а) з розчином - яскраво фiолетове забарвлення
б) реакцiя з 2,4-дiнiтрохлорбензолом – осад жовтого кольору.
Кiлькiсть визначення.
титрант: 0,1 н р-н НС1
iндикатор м/о
2. Теофiлiн – метод аринтометрiя з послiдуючою нейтралiзацiєю 80-85%.
Зберiгання
: сп. Б в добре закупоренiй, заповненiй доверху тарi, в захищеному вiд свiтла мiсцi.
Застосування
: аналогiчно теофiлiну. Форма випуску: порошок, таблетки по 0,15, 2,4% або 24% р-ни для iн’єкцiй.
Кiлькiсне визначення.
Метод аринтометрiї з послiдуючою нейтралiзацiєю.
Застосування
: спазмолiтичний (судинно- i бронхорозширюючий) i дiуретичний засiб.
Форма
випуску
: порошок, таблетки по 0,25 г
Темiсал (Дiуретин)
Властивостi
: бiлий порошок. На повiтрi поглинає вуглекислоту. Гiгроскопiчний.
Дуже легко розчинний в водi. Воднi розчини мають лужну реакцiю на ф/ф.
Практично нерозчинний в ефiрi i хлороформi.
:
2. Салiцилат - iон
а) реакцiя з розчином - фiолетове забарвлення
б) реакцiя з ® смарагдово-зелене забарвлення.
3. – жовте забарвлення полум’я.
1. Натрiй не зв’язаний з салiциловою к-тою.
Метод нейтралiзацiї 6%
Салiцилат – iон в цих умовах (без ефiру) не реагує з
Індикатор
: феноловий червоний.
Визначають кiлькiсть теобромiну 45%.
3. Визначення салiцилат-iону 41%
титрант: 0,1 р-н
iндикатор: феноловий червоний
середовище: водноспиртове.
Ефiр вiдгоняють, а сухий залишок розчиняють в водноспиртовiй сумiшi.
Зберiгання
: в добре закупоренiй тарi, в захищеному вiд свiтла i вологи мiсцi.
Застосування
| 
