Адміністративне право України (Ківалов)

Адмiнiстративне право України (Кiвалов) ББК 67. 621(4Укр)я73 К382 УДК 342. 9(477)(075. 8) Автори: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України С. В. Кiвалов, Рецензенти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений дiяч науки i технiки України Є. В. Додiн; Рекомендовано до друку Вченою радою Одеської нацiональної юридичної академiї. Протокол № 2 вiд 5 жовтня 2001 р. 1303020200-003 © С. В. Кiвалов, ISBN 966-7694-53-4 Л. Р. Бiла, 2002 OCR by zavalny@mail.ru // www.refua.narod.ru 1. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 2. Механiзм адмiнiстративно-правового регулювання Тема 3. Суб'єкти адмiнiстративного права Тема 4. Державна служба та державнi службовцi Тема 5. Поняття, сутнiсть, принципи i функцiї державного управлiння Тема 6. Форми державного управлiння Тема 7. Адмiнiстративно-правовi методи державного управлiння Тема 8. Адмiнiстративно-правовi резкими Тема 9. Адмiнiстративно-правовий примус Тема 10. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть Тема 12. Адмiнiстративний процес Тема 15. Резким законностi i дисциплiни у державному управлiннi Тема 16. Державний контроль за дiяльнiстю органiв виконавчої влади Тема 17. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння нацiональною безпекою Тема 18. Адмiпiстративно-правове забезпечення управлiння обороною Тема 19. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння внутрiшнiми справами Тема 20. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння юстицiєю Тема 21. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння зовнiшньополiтичною дiяльнiстю Тема 22. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння економiчною сферою Тема 23. Адмiнiстративно-правове забезпечення антимонопольно!" дiяльностi та недопущення недобросовiсної конкуренцiї Тема 24. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння митною справою Тема 25. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння фiнансами i кредитуванням Тема 27. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння використанням i охороною природних ресурсiв Тема 30. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння охороною здоров'я населення Тема 32. Адмiнiстративно-правовi засади управлiння соцiальним захистом населення 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для залiку) 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для iспиту) 7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" 9. КОНЦЕПЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ (без додаткiв) 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 1. Поняття, мiсце i роль адмiнiстративного права в системi права України Поняття адмiнiстративного права. Історичний аспект виникнення i розвитку адмiнiстративного права. Адмiнiстративне право як наука, галузь права, навчальна дисциплiна. Предмет i метод адмiнiстративного права в контекстi реформи адмiнiстративного права. Роль адмiнiстративного права у становленнi i розвитку незалежної правової демократичної держави Україна. Вивчення даної теми слiд розпочати з уяснення того, що адмiнiстративне право, як i конституцiйне право, опосередковує функцiонування публiчної влади в державi, тобто воно є правом державного управлiння, що передбачає владний вплив держави, в особi державних органiв i посадових осiб, на рiзноманiтнi суспiльнi вiдносини. Одночасно, метою адмiнiстративного права є закрiплення таких форм i напрямкiв дiяльностi зазначених органiв, їх посадових осiб, якi б забезпечували повсякденний демократичний режим цих вiдносин на основi непорушностi конституцiйних прав i свобод людини i громадянина. Конституцiйна вимога щодо переходу вiд пануючої у минулому iдеологiї "домiнування держави" над людиною до нової iдеологiї — "служiння держави" людинi повинна стати основним принципом адмiнiстративного права i пройти через весь його змiст. Особливу увагу слiд звернути на те, що при визначеннi адмiнiстративного права необхiдно враховувати єднiсть трьох головних функцiй, а саме: а) управлiнської (тобто регулювання управлiнської дiяльностi); б) правореалiзацiйної (реалiзацiя прав i свобод громадян); в) правозахисної (захист порушених прав i свобод громадян). Саме в межах третьої функцiї передбачено створення адмiнiстративної юстицiї як форми спецiалiзованого судового захисту прав i свобод громадян вiд порушень з боку органiв виконавчої влади. Студенту важливо акцентувати свою увагу на тому, що адмiнiстративне право має давню iсторiю. Першi адмiнiстративнi норми появилися у правових системах Стародавнього Сходу та античного Заходу (кодекс Хаммурапi, публiчне право Стародавнього Риму). Як самостiйна галузь права адмiнiстративне право бере свiй початок у XVIII столiттi. Саме у Францiї сформувалося спочатку полiцейське законодавство, потiм — полiцейське право, яке переросло в "право управлiння" (друга половина XIX ст., Нiмеччина), а пiзнiше стало базою для розвитку адмiнiстративного права. його розвитку тiльки на марксистсько-ленiнськiй iдеологiї, що передбачало неприйняття адмiнiстративної юстицiї як складової адмiнiстративного права. Одночасно, в ходi дискусiї 1938-1941 pp. був визначений предмет адмiнiстративного права — суспiльнi вiдносини у сферi державного управлiння, поняття i сутнiсть якого використовується в теорiї адмiнiстративного права до цього часу. - вiдносин державного управлiння у сферi економiки, соцiально-культурної та адмiнiстративно-полiтичної дiяльностi; - управлiнських вiдносин в системi та в структурi державних органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування (включаючи вiдносини державної та мунiципальної служби); Президента України тощо), а також в адмiнiстрацiях державних пiдприємств, установ, органiзацiй; - управлiнських вiдносин, пов'язаних iз реалiзацiєю функцiй та повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам мiсцевого самоврядування, громадським органiзацiям та iншим недержавним iнстанцiям; - вiдносин у зв'язку iз застосуванням заходiв адмiнiстративної вiдповiдальностi фiзичних та юридичних осiб. приписiв; б) встановлення заборон; в) надання дозволiв; так i спецiальнi, притаманнi тiльки цiй галузi: субординацiї, координацiї, реординацiї, адмiнiстративного договору, реєстрацiї, стимулювання, iнвестицiй та iн. У розв'язаннi завдань адмiнiстративної реформи вирiшальну роль має вiдiграти адмiнiстративне право, оскiльки воно органiчно пов'язане з виконавчою владою, являючи собою, з одного боку, її правовi засади, а з iншого — важливий засiб, iнструмент її здiйснення. Оскiльки адмiнiстративне право вiдстає вiд вимог сьогодення, неповно i суперечливо регулює суспiльнi вiдносини, не забезпечує утвердження прiоритету прав i свобод людини у її стосунках iз державою, виникла нагальна потреба реформування адмiнiстративного права. - переосмислити принциповi науково-методологiчнi засади цiєї фундаментальної галузi права з урахуванням наслiдкiв руйнування колишньої тоталiтарно-державної системи i утвердження нових полiтико-iдеологiчних та соцiально-економiчних орiєнтирiв iсторичного розвитку українського суспiльства; ефективного здiйснення державного управлiння в рiзних сферах суспiльного життя; — сприяти бiльш ефективному використанню адмiнiстративного законодавства як основи правового супроводження самої адмiнiстративної реформи. При вивченнi даної теми необхiдно звернути увагу на проект Концепцiї реформи адмiнiстративного права України (див. с. 240). "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 2. Механiзм адмiнiстративно-правового регулювання Поняття i елементи механiзму адмiнiстративно-правового регулювання. Поняття джерел адмiнiстративного права, їх види та система. Спiввiдношення адмiнiстративного права та адмiнiстративного законодавства. або санкцiонуються державою i є обов'язковими для виконання. Адмiнiстративно-правовi норми займають особливе мiсце в системi права не тiльки України, але й iнших держав, оскiльки вони регулюють особливi суспiльнi вiдносини — вiдносини у сферi державного управлiння, тобто забезпечують органiзацiю i дiяльнiсть державного апарату, взаємовiдносини людини i держави та iн. Слiд особливу увагу звернути на те, що в умовах адмiнiстративної реформи адмiнiст-ративно-правовi норми повиннi вiдiграти важливу роль в утвердженнi конституцiйного постулату: у взаємовiдносинах людини з державою, в особi державних органiв центральною постаттю виступає людина. за змiстом — матерiальнi i процесуальнi; за часом дiї — постiйнi i тимчасовi; за юридичною силою — норми законiв i норми пiдзаконних нормативних актiв; за адресатами — такi, що регулюють дiяльнiсть державних органiв i їх службовцiв, недержавних утворень, громадян; за дiєю за колом осiб — загальнi i спецiальнi та iн. Вивчення сутностi адмiнiстративно-їiравових норм неможливе без уяснення їх структури, тобто внутрiшньої побудови, яку складають: гiпотеза, диспозицiя, санкцiя. Слiд мати на увазi, що гiпотеза — це такий елемент адмiнiстративно-правової норми, в якому зазначаються умови, обставини у сферi державного управлiння, з настанням яких норма реалiзується. Особливiстю адмiнiстративних норм, в частинi структури, є те, що гiпотеза в них часто вiдсутня. Гiпотеза може бути абсолютно визначеною або вiдносно визначеною, простою або складною. Диспозицiя — це основна частина норми, в якiй зазначаються права або обов'язки учасникiв адмiнiстративно-правових вiдносин. Характерною особливiстю диспозицiї є те, що вона має iмперативний характер, тобто встановлене правило поведiнки не може бути змiнене за згодою учасникiв управлiнських вiдносин. Диспозицiя може мати посилковий (коли необхiдно звернутися до iншого нормативного акту) i дозвiльний (коли законодавець дозволяє учасникам вiдносин встановлювати правила поведiнки у сферi державного управлiння) характер i може мати абстрактну або казуїстичну форму. Санкцiя являє собою таку частину норми, в якiй зазначаються заходи адмiнiстративно-правового примусу у разi невиконання учасниками управлiнських вiдносин своїх обов'язкiв (див. статтю 24 КпАП України). Студентам слiд уяснити, що джерела адмiнiстративного права являють собою зовнiшню форму виразу адмiнiстративних норм. З чотирьох вiдомих джерел права (правовий звичай, правовий пре-цендент, нормативний договiр, нормативно-правовий акт) основним джерелом адмiнiстративного права, проте не єдиним, є нормативно-правовий акт, який може бути у формi: закону (Конституцiя України, кодекси (КпАП, Митний, Повiтряний та iн.), Основи законодавства Українi про культуру, Основи законодавства України про охорону здоров'я, закони); органiв державної виконавчої влади, нормативнi акти органiв мiсцевого самоврядування з питань делегованих повноважень, нормативнi накази керiвникiв державних пiдприємств, установ та органiзацiй). Крiм того, вiдповiдно до статтi 9 Конституцiї України мiжнароднi договори, що мiстять норми адмiнiстративного права, також є джерелом адмiнiстративного права. чинних iнститутiв даної галузi права, усунення протирiч у змiстi правових норм, вилучення застарiлих та створення нових норм права, якi вiдповiдатимуть потребам суспiльного розвитку. Основними формами систематизацiї виступають: кодифiкацiя, iнкорпорацiя, консолiдацiя. Нинi адмiнiстративне законодавство кодифiковане лише частково. У процесi реформування адмiнiстративного права ставиться завдання розробити та прийняти, зокрема: Адмiнiстративно-процесуальний кодекс, Адмiнiстративно-процедурний (процедуральний) кодекс, Кодекс про адмiнiстративнi проступки (див. Концепцiю реформування адмiнiстративного права). При вивченнi даної теми студентам слiд звернути увагу на форми реалiзацiї адмiнiстративно-правових норм, а саме: використання, виконання, дотримання, застосування. Застосування, на вiдмiну вiд iнших форм, є державно-владною дiяльнiстю, яка здiйснюється за наявностi певних умов i не залежить вiд бажання уповноваженого суб'єкта, як це має мiсце при використаннi, дотриманнi, виконаннi. iз цим, слiд звернути увагу на те, що їм властивi певнi особливостi, зокрема: — обов'язковою стороною виступає державний орган або його посадова особа; - права i обов'язки сторiн цих вiдносин пов'язанi з дiяльнiстю органiв державного управлiння; "влада-пiдпорядкування"; — вони можуть виникати за iнiцiативою будь-якого суб'єкту адмiнiстративного права i при цьому згоди iншої сторони не треба; — спори, якi виникають мiж сторонами, в бiльшостi випадкiв, розглядаються в адмiнiстративному порядку та iн. Важливо звернути увагу на класифiкацiю адмiнiстративно-правових вiдносин, а саме: вертикальнi i горизонтальнi; матерiальнi i процесуальнi; регулятивнi i охороннi; одностороннi i двостороннi та iн. Структуру адмiнiстративно-правових вiдносин складають: об'єкт (дiя, поведiнка людей, матерiальнi предмети, речi), суб'єкт (громадяни, особи, державнi органи, пiдприємства, установи, органiзацiї та iн.), змiст (сукупнiсть прав i обов'язкiв сторiн). 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Поняття та види суб'єктiв адмiнiстративного права. Факти, що впливають на коло суб'єктiв адмiнiстративного права. Адмiнiстративна право- та дiєздатнiсть. Адмiнiстративно-правовий статус громадян України, iноземних громадян та осiб без громадянства. Особливостi адмiнiстративно-правового статусу органiв мiсцевого самоврядування. Адмiнiстративно-правовий статус пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єднань громадян, релiгiйних органiзацiй. При вивченнi даної теми слiд з'ясувати, що бути суб'єктом адмiнiстративного права означає мати права та обов'язки у сферi державного управлiння. На коло суб'єктiв впливають такi фактори, як: полiтичнi, економiчнi, iдеологiчнi. Коло суб'єктiв адмiнiстративного права досить багаточисельне i рiзноманiтне. Суб'єктiв адмiнiстративного права можна подiлити на два види: iндивiдуальнi та колективнi. В адмiнiстративнiй науцi їх часто називають фiзичнi та юридичнi особи. Варто мати на увазi, що сам пiдхiд до класифiкацiї є досить вдалим, однак сутностi адмiнiстративного права бiльше вiдповiдає саме перша класифiкацiя. установи, органiзацiї незалежно вiд форми власностi; громадськi органiзацiї, релiгiйнi органiзацiї та iн. Вивчаючи адмiнiстративно-правовий статус iндивiдуального суб'єкту важливо уяснити, що це правове положення особи у її вiдносинах iз державними органами, врегульоване нормами адмiнiстративного права. Складовими цього статусу є адмiнiстративнi право- i дiєздатнiсть. Адмiнiстративна правоздатнiсть — це здатнiсть мати права i обов'язки, закрiпленi нормами адмiнiстративного права. Вона наступає з моменту народження i закiнчується смертю особи. Адмiнiстративна дiєздатнiсть — це здатнiсть особи своїми дiями здiйснювати права, виконувати обов'язки i нести вiдповiдальнiсть згiдно з нормами адмiнiстративного права. Слiд мати на увазi, що адмiнiстративна дiєздатнiсть буває повна, часткова, обмежена. Особа також може бути визнана у судовому порядку недiєздатною. Вивчення адмiнiстративно-правового статусу громадян України необхiдно розпочати з Конституцiї України, законiв України: "Про державну службу", "Про громадянство України", "Про звернення громадян", "Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї", "Про об'єднання громадян", "Про захист прав споживачiв", "Про вiдшкодування шкоди, завданої громадяниновi незаконними дiями органiв дiзнання, попереднього слiдства, прокуратури i суду", "Про альтернативну (невiйськову) службу", "Про загальний вiйськовий обов'язок i вiйськову службу" та iн. При цьому слiд мати на увазi, що обсяг адмiнiстративних прав та обов'язкiв iноземцiв, осiб без громадянства та бiженцiв вужчий за громадян України: вони не мають права на участь у державному управлiннi, на державну службу, вiйськову службу та iн. їхнiй правовий статус передбачається Конституцiєю України, зако- "Про правовий статус iноземцiв", "Про бiженцiв", Постановою КМУ "Про навчання iноземних громадян в Українi", Положенням про статус бiженця, Положенням про прийом iноземцiв та осiб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладiв, Правилами в'їзду iноземцiв в Україну, їхнього виїзду з України i транзитного проїзду через її територiю, мiжнародними угодами, iншими нормативно-правовими актами. На вiдмiну вiд громадян України їхня адмiнiстративна правосуб'єктнiсть виникає з моменту прибуття в Україну i закiнчується в момент залишення її територiї. а) вiд обсягу i характеру компетенцiї: загальної компетенцiї (КМУ, РМ АРК, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї), галузевої компетенцiї (Мiнiстерство оборони, Мiнiстерство освiти i науки та iн.), спецiальної компетенцiї (Мiнiстерство економiки, Мiнiстерство фiнансiв та iн.); б) вiд порядку вирiшення питань: єдиноначальнi (мiнiстерства, комiтети та iн.) та колегiальнi (КМУ, РМ АРК та iн.); в) вiд предмета спрямованостi компетенцiї: органи управлiння економiчною сферою; органи управлiння соцiально-культурною сферою; органи управлiння адмiнiстративно-полiтичною сферою; г) вiд обсягу повноважень по територiї: центральнi (КМУ, мiнiстерства, комiтети) та мiсцевi (державнi адмiнiстрацiї); При вивченнi питання правового статусу центральних органiв виконавчої влади необхiдно звернутися до указiв Президента України "Про систему центральних органiв виконавчої влади" (вiд 15. 12. 1999 p.), "Про черговi заходи щодо дальшого здiйснення адмiнiстративної реформи в Українi" (вiд 29. 05. 2001 р.) i мати на увазi, що: а) мiнiстерство — це головний (провiдний) орган в системi центральних органiв виконавчої влади у забезпеченнi реалiзацiї державної полiтики у визначенiй сферi дiяльностi. Згiдно з вищеназваним указом створенi такi мiнiстерства: Мiнiстерство аграрної полiтики; Мiнiстерство внутрiшнiх справ; Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв; Мiнiстерство палива та енергетики; Мiнiстерство закордонних справ; Мiнiстерство культури i мистецтв; Мiнiстерство з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи; Мiнiстерство оборони; Мiнiстерство освiти i науки; Мiнiстерство охорони здоров'я; Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики; Мiнiстерство транспорту; Мiнiстерство фiнансiв; Мiнiстерство юстицiї; б) державний комiтет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, дiяльнiсть якого спрямовує i координує Прем'єр-мiнiстр України або один iз вiце-прем'єр-мiнiстрiв чи мiнiстрiв: Державний комiтет архiвiв; Державний комiтет по водному господарству; Державний комiтет по земельних ресурсах; Державний комiтет зв'язку та iнформатизацiї; Державний комiтет у справах релiгiї; Державний комiтет лiсового господарства; Державний комiтет молодiжної полiтики, спорту i туризму; Державний комiтет промислової полiтики; Державний комiтет у справах ветеранiв; Державний комiтет у справах охорони державного кордону; Державний комiтет стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї; Нацiональне космiчне агентство; Пенсiйний фонд; Головне контрольно-ревiзiйне управлiння; Державне казначейство; в) центральний орган виконавчої влади зi спецiальним статусом — це орган, який має особливi завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спецiальний порядок утворення, реорганiзацiї, лiквiдацiї, пiдконтрольностi, пiдзвiтностi, а також призначення i звiльнення керiвникiв та вирiшення iнших питань: Державна податкова адмiнiстрацiя; Державний комiтет з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва; Державна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку; Фонд державного майна; Служба безпеки України; Головне управлiння державної служби. Для з'ясування статусу центральних органiв виконавчої влади необхiдно також звернутися до таких нормативно-правових актiв, як укази Президента "Про Державний комiтет iнформацiйної полiтики, телебачення i радiомовлення України", "Про державний комiтет стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї", Положення про Мiнiстерство оборони України, Положення про Державний комiтет будiвництва, архiтектури та житлової полiтики України, Положення про Мiнiстерство юстицiї України, Положення про Мiнiстерство охорони здоров'я України, Положення про Мiнiстерство транспорту України та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Досить важливим є уяснення того, що особливiсть адмiнiстративно-правового статусу органiв мiсцевого самоврядування проявляється, в першу чергу, у виконаннi ними делегованих повноважень органiв виконавчої влади (ч. 3. ст. 143 Конституцiї України). Слiд мати на увазi, що в Законi "Про органи мiсцевого самоврядування в Українi" передбачається перелiк таких повноважень. Дане питання вирiшується згiдно з договором мiж органами державної виконавчої влади та орга- нами мiсцевого самоврядування. На сьогоднiшнiй день немає нормативно-правового акту, який би закрiплював механiзм делегування повноважень. Слiд мати на увазi, що при виконаннi делегованих повноважень органи мiсцевого самоврядування пiдконтрольнi вiдповiдним органам виконавчої влади. Адмiнiстративно-правовий статус органiв мiсцевого самоврядування регламентується Конституцiєю України, законами України "Про мiсцеве самоврядування в Українi", "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї". У свою чергу, органи мiсцевого самоврядування також можуть делегувати ряд своїх повноважень мiсцевим державним адмiнiстрацiям i контролювати їх виконання. Студентам слiд звернути увагу на те, що серед суб'єктiв адмiнiстративного права пiдприємства, установи та органiзацiї посiдають особливе мiсце, оскiльки через їхню дiяльнiсть держава здiйснює свої функцiї та завдання, їх правосуб'єктнiсть проявляється, в першу чергу, у взаємовiдносинах iз державними органами. Чинне законодавство встановило основи таких взаємовiдносин, а саме: порядок здiйснення державної реєстрацiї, лiцензування окремих видiв дiяльностi, сертифiкацiї; здiйснення оперативного та бухгалтерського облiку; ведення статистичної звiтностi та iн. дiяльнiсть з метою одержання вiдповiдного прибутку (див. закони України: "Про пiдприємства в Українi", "Про власнiсть", "Про пiдприємництво", "Про господарськi товариства", "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, їх об'єднань, установ i органiзацiй за правопорушення у сферi мiстобудування", "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, установ i органiзацiй за порушення законодавства про ветеринарну медицину"; укази Президента: "Про запровадження лiцензування дiяльностi господарюючих суб'єктiв у сферi природних монополiй", "Про лiцензування окремих видiв пiдприємницької дiяльностi", "Про запровадження єдиної державної регуляторної полiтики у сферi пiдприємництва"; постанови КМУ: "Про порядок дежавної реєстрацiї суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi", "Про деякi питання управлiння казенними пiдприємствами" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Установи — це колективнi утворення, якi мають права юридичної особи, виконують соцiально-культурнi та адмiнiстративно-полiтичнi функцiї (див.: Основи законодавства України про культуру, Основи законодавства України про охорону здоров'я, закони України: "Про нацiональний архiв i архiвнi установи", "Про музеї та музейну справу", "Про професiйно-технiчну освiту", "Про освiту", "Про основи державної полiтики у сферi науки i науково-технiчної дiяльностi, "Про бiблiотеки та бiблiотечну справу" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Адмiнiстративно-правовий статус об'єднань громадян визначається сукупнiстю прав та обов'язкiв, якi реалiзуються у правовiдносинах, що виникають мiж ними i суб'єктами виконавчої влади. Цей статус визначається Конституцiєю України та законами України "Про об'єднання громадян", "Про професiйнi спiлки", їх права i гарантiї дiяльностi", "Про молодiжнi та дитячi громадськi органiзацiї", Указом Президента "Про Державний комiтет молодiжної полiтики, спорту i туризму" та iн. "Про полiтичнi партiї" (вiд 5 квiтня 2001 p.). Особливу увагу слiд звернути на питання легалiзацiї об'єднань громадян, зокрема: установчi документи; органи, що проводять реєстрацiю; вимоги до засновникiв об'єднань громадян; встановленi державою обмеження на їх створення та дiяльнiсть; державний контроль за їх дiяльнiстю; вiдповiдальнiстю за порушення чинного законодавства (див. вищевказанi закони). "Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї", Положення про Державний комiтет у справах релiгiї, Типового положення про управлiння у справах релiгiї Київської мiської державної адмiнiстрацiї, вiддiл у справах релiгiї обласної та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї i мати на увазi, що взаємовiдносини держави та релiгiйних органiзацiй будуються на засадах: по-перше: держава та її органи не користуються методами державно-правового контролю або примусу при визначеннi громадянами свого ставлення до релiгiї, не втручаються у релiгiйну дiяльнiсть органiзацiй вiруючих, якщо вони не порушують законiв держави та встановленого порядку, не надають релiгiйним органiзацiям матерiальної пiдтримки, не доручають їм виконання будь-яких державних функцiй; по-друге: держава сприяє встановленню вiдносин взаємної релiгiйної та свiтоглядної терпимостi i поваги мiж людьми, охороняє законну дiяльнiсть релiгiйних органiзацiй та право вiруючих на вiдправлення релiгiйних культiв та ритуальних обрядiв, здiйснює, державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї; по-третє: релiгiйнi органiзацiї позбавленi права втручатися у справи держави, брати участь у дiяльностi полiтичних партiй, висувати кандидатiв до органiв державної влади; разом iз тим вони мають право на участь у суспiльному життi та використання засобiв масової iнформацiї нарiвнi з об'єднаннями громадян. Особливу увагу слiд звернути на питання державної реєстрацiї релiгiйних органiзацiй, їхньої адмiнiстративної вiдповiдальностi (див. Закон "Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї"). 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" Тема 4. Державна служба та державнi службовцi Державна служба як правовий iнститут адмiнiстративного права. Законодавство про державну службу. Тенденцiї становлення та розвитку службового права. Поняття, ознаки та склад службових правовiдносин. Поняття, ознаки та види державної служби. Принципи та функцiї державної служби. Право на державну службу. Поняття, ознаки та класифiкацiя державних службовцiв. Основнi права i обов'язки державних службовцiв. Проходження державної служби. Службова кар'єра. Вiдповiдальнiсть державних службовцiв. Державнi службовцi i корупцiя. Управлiння державною службою. Основнi напрямки реформування державної служби. При вивченнi даної теми слiд мати на увазi, що державна служба є невiд'ємною складовою механiзму державного управлiння. Вона виникла за часiв первiсного суспiльства i має багатовiкову iсторiю свого розвитку, її можна розглядати як вид суспiльної дiяльностi, комплексний правовий iнститут, правовий iнститут адмiнiстратив- ного права, навчальну дисциплiну. В Українi поки що не iснує офiцiйно визнаної самостiйної галузi права про державну службу як систему теорiй, iдей, уявлень про правове регулювання державно-службових вiдносин. Разом iз тим, можна стверджувати, що по мiрi розвитку законодавства про державну службу, державно-службових вiдносин та методiв їх регулювання, вiдбувається становлення нової комплексної галузi права — службового права. "державна служба" закрiплене у статтi 1 Закону України "Про державну службу", згiдно з яким вона являє собою професiйну дiяльнiсть осiб, якi займають посади в державних органах та їхньому апаратi щодо практичного виконання завдань i функцiй держави та одержують заробiтну плату за рахунок державних коштiв. Державна служба характеризується такими ознаками: а) професiйна дiяльнiсть; б) дiяльнiсть у державних органах та їхньому апаратi; в) заробiтна плата за рахунок державних коштiв. Студентам слiд знати, що пiд функцiями державної служби слiд розумiти основнi напрями практичної реалiзацiї правових норм iнституту державної служби, якi сприяють досягненню вiдповiдної мети правового регулювання державно-службових вiдносин i виконанню державною службою своєї соцiальної ролi i державно-правового призначення. Принципи державної служби — це основоположнi iдеї, настанови, що виражають об'єктивнi закономiрностi та визначають науково обгрунтованi напрями реалiзацiї компетенцiї, завдань i функцiй державної служби, повноваження державних службовцiв, їх можна класифiкувати на конституцiйно-правовi та органiзацiйно-функцiональнi. Вивчаючи питання про види державної служби, слiд мати на увазi, що на законодавчому рiвнi це питання не врегульоване. Немає єдиної думки з цього приводу i в науцi. Найчастiше державну службу класифiкують на такi види, як: а) службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади; в) цивiльну (в органах законодавчої, виконавчої влади) та спецiалiзовану (вiйськову, дипломатичну, митну, в правоохоронних органах та iн.). Вивчаючи статус органи управлiння державною службою, слiд мати на увазi, що це спецiальнi державнi органи або пiдроздiли державних органiв, до компетенцiї яких вiдноситься забезпечення i розвиток системи державної служби. При цьому слiд мати на увазi, що серед них можна видiлити органи забезпечення державної служби та органи управлiння державною службою. Органом управлiння державною службою є Головне управлiння державної служби України, правовий статус якого визначається вищезазначеним законом, указами Президента України та Положенням про Головне управлiння державної служби України. Особливу увагу студентам слiд звернути на з'ясування сутностi державного службовця. На законодавчому рiвнi визначення поняття "державного службовця" дається в ст. 1 Закону України "Про державну службу" через визначення самої державної служби, тобто державний службовець — це особа, яка здiйснює професiйну дiяльнiсть, займаючи посади в державних органах та їхньому апаратi щодо практичного виконання завдань i функцiй держави та одержує заробiтну плату за рахунок державних коштiв. Немаловажне значення для уяснення статусу державного службовця має питання класифiкацiї державних службовцiв, їх можна класифiкувати на рiзнi види в залежностi вiд: — характеру державної служби — цивiльнi та спецiалiзованi державнi службовцi; — обсягу посадових обов'язкiв — посадовi особи i особи, що не є посадовими; — характеру повноважень, що визначають роль i ступiнь участi у здiйсненнi державно-владних функцiй — керiвники, спецiалiсти, технiчнi виконавцi. Пiд час вивчення даної теми студенту необхiдно уяснити, що юридична вiдповiдальнiсть виступає важливим елементом правового статусу державного службовця i може бути визначена як передбачений санкцiєю правової норми засiб державного примусу, у якому виявляється державний осуд службовця, винного у скоєннi правопорушення i який повинен понести покарання особистого чи майнового характеру. Державний службовець може притягуватися дiяння, передбачену Законом України "Про боротьбу з корупцiєю". При вивченнi питання про проходження державної служби необхiдно звернутися до таких нормативно-правових актiв, як: закони України "Про мiлiцiю", "Про прокуратуру", "Про державну податкову службу", "Про державну виконавчу службу", "Про загальний вiйськовий обов'язок i вiйськову службу", Положення про порядок проведення конкурсу на замiщення вакантних посад державних службовцiв, Порядок ведення особових справ державних службовцiв в органах виконавчої влади, Порядок розгляду питань, пов'язаних iз призначенням на посади та звiльненням з посад керiвникiв, заступникiв керiвникiв центральних органiв виконавчої влади, а також голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй та iн. (див. рекомендовану лiтературу). порушення морального характеру. Вона регламентується Законом України "Про державну службу" i КЗпП України. Щодо окремих видiв державних службовцiв зазначений вид вiдповiдальностi встановлюється виключно адмiнiстративно-правовими нормами, закрiпленими в статутах i положеннях про дисциплiну (службовцiв органiв внутрiшнiх справ, Збройних Сил України, органiв прокуратури та iн.). Розбудова державностi України має супроводжуватися вiдповiдним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього iнституту є становлення високоефективної, стабiльної, авторитетної державної служби, пiдготовка управлiнської елiти (див.: Концепцiю адмiнiстративної реформи в Українi, Концепцiю реформування адмiнiстративного права). При вивченнi даної теми слiд звернутися до навчально-методичного посiбника "Органiзацiя державної служби в Українi". 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 5. Поняття, сутнiсть, принципи i функцiї державного управлiння Соцiальне управлiння. Поняття та сутнiсть державного управлiння. Принципи та функцiї державного управлiння. Суб'єкти державного управлiння. Рiвнi державного управлiння. Режими державного управлiння. При вивченнi даної теми слiд уяснити, що управлiння — це цiлеспрямований вплив на складну систему. Управлiння може бути соцiальним, технiчним, бiологiчним. Соцiальне управлiння, як особливий вид управлiння, являє собою вплив одних людей на iнших з метою упорядкування соцiальне важливих процесiв, забезпечення стiйкого розвитку соцiальних систем. Воно характеризується такими ознаками, як: — проявляється через спiльну дiяльнiсть людей, органiзує їх для такої дiяльностi у вiдповiднi колективи та органiзацiйно оформлює; — має на метi упорядкування спiльної дiяльностi шляхом забезпечення погоджених iндивiдуальних дiй учасникiв такої дiяльностi через вплив на їх поведiнку (волю); - виступає в ролi регулятора управлiнських взаємовiдносин, що виникають мiж суб'єктом та об'єктом у процесi реалiзацiї функцiй соцiального управлiння; - є владним, оскiльки базується на пiдпорядкуваннi волi учасникiв управлiнських вiдносин; - має особливий аппарат реалiзацiї через органiзацiйно оформленi групи людей. Державне управлiння є видом соцiального управлiння. В адмiнiстративно-правовiй науцi немає єдиного визначення поняття державного управлiння. Найбiльш поширеним є таке визначення: державне управлiння — це самостiйний вид державної дiяльностi, що має пiдзаконний, виконавчо-розпорядчий характер органiв (посадових осiб) щодо практичної реалiзацiї функцiй та завдань держави в процесi регулювання економiчною, соцiально-культурною та адмiнiстративно-полiтичною сферами. Студенту важливо знати, що сутнiсть державного управлiння проявляється в його особливостях, а саме: — органiзуючий характер; — унiверсальний характер в часi та просторi, тобто здiйснюється завжди i кругом, де функцiонують людськi колективи; — суб'єкти державного управлiння використовують наявнi у них правовi та фактичнi можливостi для застосування позасудового, тобто адмiнiстративного примусу; — у вiданнi органiв державного управлiння знаходиться фактична державна мiць: правовi, iнформацiйнi, економiчнi, технiчнi, iдеологiчнi, органiзацiйнi ресурси, якими вони розпоряджаються; — пiдконтрольний характер дiяльностi. Досить важливим є вивчення питання про принципи державного управлiння. Слiд уяснити, що принципи державного управлiння — це основоположнi iдеї, науковi положення даного виду дiяльностi. В адмiнiстративно-правовiй науцi немає єдиної думки з приводу видiв принципiв державного управлiння, пiдстав їх класифiкацiї. Найчастiше пропонується така їх класифiкацiя: а) загальносистемнi: — об'єктивностi державного управлiння; — демократизму державного управлiння; — правової упорядкованостi державного управлiння; — законностi державного управлiння; — публiчностi державного управлiння; б) структурно-цiльовi: — погодженостi мiж собою цiлей державного управлiння за основними параметрами; — взаємодоповнювання цiлей, при якому одна цiль сприяє iншiй; — пiдпорядкування приватних, локальних цiлей загальним цiлям державного управлiння; в) структурно-функцiональнi: диференцiацiї i фiксування функцiй шляхом видання правових актiв i закрiплення управлiнських функцiй в компетенцiї органiв державного управлiння; комбiнування (направлений на те, щоб певна сукупнiсть управлiнських функцiй вiд рiзних суб'єктiв управлiння не допускала дублювання i паралельностi); впливу реальним вимогам та запитам об'єктiв управлiння; г) структурно-органiзацiйнi: єдностi системи державної влади, яка забезпечує цiлiснiсть, погодженiсть i дiєвiсть державно-управлiнських процесiв; територiально-галузевий, який обумовлює залежнiсть органiзацiйних структур вiд територiї, галузi виробництва i послуг, сфери суспiльного життя; рiзноманiтностi органiзацiйних зв'язкiв, якi розкривають вертикальнi i горизонтальнi органiзацiйнi взаємовiдносини органiв державної влади i мiсцевого самоврядування в системi державного управлiння; поєднання колегiальностi i єдиноначальностi, зумовлений специфiкою органiзацiйної подубови та порядку дiяльностi органiв державного управлiння; д) структурно-процесуальнi: стимулювання рацiональної i ефективної управлiнської дiяльностi. Звертаючись до вивчення функцiй державного управлiння, слiд знати, що вони являють собою основнi напрямки дiяльностi державних органiв для виконання завдань державного управлiння. Важливо знати, що в юридичнiй науцi немає єдиної думки з приводу видiв функцiй державного управлiння, їх можна класифiкувати: а) в залежностi вiд направленостi i мiсця впливу: соцiально-органiзацiйнi (вплив державних органiв на об'єкти управлiння) i внутрiшньоорганiзацiйнi (управлiння усерединi державного управлiнського апарату); б) за змiстом, характером i обсягом впливу: на загальнi, спецiальнi, допомiжнi. До загальних функцiй вiдносяться: органiзацiя (визначення органiзацiйних положень, що встановлюють порядок управлiння, регламентiв, нормативiв, вимог, вiдповiдальностi та iн.); динамiки та перспектив управлiнських явищ i процесiв); регулювання (через нормативно-правовi акти, державний бюджет, державнi контракти, податкову систему, стандарти, митнi тарифи, визначення прiоритетiв розвитку галузей та iн.); координацiя (забезпечує узгодження дiяльностi систем управлiння); контроль (направлений на забезпечення законностi, дисциплiни). Спецiальнi функцiї характеризують особливостi конкретного суб'єкту (Президента України, КМУ, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та iн.) чи об'єкту управлiння (економiчна, соцiально-культурна, адмiнiстративно-полiтична сфери). Допомiжнi функцiї сприяють процесам реалiзацiї загальних та спецiальних функцiй. До них можна вiднести: стратегiчне та поточне планування; фiнансування, стимулювання, кадрове забезпечення, керування, дiагностування та iн. При вивченнi питання про суб'єктiв державного управлiння слiд мати на увазi, що ними можуть бути: органи державної виконавчої влади (КМУ, мiнiстерства та iншi центральнi органи, мiсцевi органи), органи мiсцевого самоврядування (з питань делегованих державою повноважень), адмiнiстрацiї державних пiдприємств, установ та органiзацiй та їх посадовi особи. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 6. Форми державного управлiння Поняття i види форм державного управлiння. Вимоги, якi висуваються щодо актiв державного управлiння. Поняття, ознаки i функцiї адмiнiстративного договору. завдань. Студентам слiд зосередити свою увагу на видах форм державного управлiння i мати на увазi, що загально прийнятої класифiкацiї форм управлiнської дiяльностi немає. В юридичнiй лiтературi прийнято розрiзняти такi форми, як: видання нормативних актiв управлiння; видання iндивiдальних актiв управлiння; здiйснення матерiально-технiчних операцiй. Форми державного управлiння можна класифiкувати на правовi (якi тягнуть за собою певнi юридичнi наслiдки) i неправовi (якi не зумовлюють настання юридичних наслiдкiв). У правовiй формi управлiння видiляють: укладення договорiв; До неправової форми управлiння вiдносяться проведення органiзацiйних заходiв i здiйснення матерiально-технiчних операцiй. Акт державного управлiння являє собою пiдзаконний, офiцiйний юридичний документ, прийнятий суб'єктом державного управлiння, оформлений у вiдповiдностi до норм права, який передбачає Важливе значення для уяснення сутностi актiв державного управлiння має їх класифiкацiя на види, а саме: а) за юридичним змiстом: нормативнi i iндивiдуальнi; б) за суб'єктами: акти органiв виконавчої влади; акти громадських органiзацiй, яким делегованi державою владнi повноваження; в) за формою: письмовi, уснi, конклюдентнi; д) вiд об'єкту управлiння: рiшення щодо охорони здоров'я, освiти, оборони, агропромислового комплексу, нацiональної безпеки та iн. При вивченнi даного питання слiд звернути увагу на умови ефективностi актiв державного управлiння: їх якостi, органiзацiї виконання, стабiльностi обстановки, квалiфiкацiї кадрiв та iн. Основними вимогами ефективностi є доцiльнiсть (тобто, їх кориснiсть для публiчних iнтересiв) та законнiсть. Остання обумовлюється: а) наявнiстю компетенцiї у суб'єкта управлiння; б) його вiдповiднiстю закону по сутi; в) вiдповiднiстю метi закону; г) його прийняттям у передбачений законом строк; д) дотриманням процесуальних правил видання акту. Акти державного управлiння, якi не вiдповiдають вимогам, що висуваються до них, признаються дефектними: нiкчемними або заперечними. Нiкчемнi акти — це незаконнi акти, якi не породжують нiяких правових наслiдкiв. Заперечнi акти мають певнi недолiки, якi не позбавляють їх законної сили, але вони можуть бути оскарженi зацiкавленими особами у встановленому порядку. Студенту необхiдно звернути увагу на те, що адмiнiстративний договiр — це один iз видiв публiчно-правових договорiв. Вiн являє собою засновану на пiдставi норм адмiнiстративного права i добровiльної згоди волi двох або бiльше суб'єктiв адмiнiстративного права, один iз яких завжди виступає суб'єктом державної волi, угоду, яка започатковує, змiнює i припиняє взаємнi права i обов'язки його учасникiв. Важливо звернути увагу на класифiкацiю адмiнiстративних договорiв, а саме: дво- i багатостороннiх; типових i консенсуальних, попереднiх i основних. Крiм наведених видiляють й такi: а) за предметним критерiєм: — договори про компетенцiю, зокрема про розмежування або делегування повноважень i предметiв вiдання (див. закони "Про органи мiсцевого самоврядування в Українi", "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї" та iн.); — договори у сферi управлiння державною власнiстю; — договори, що забезпечують державнi потреби (державнi контракти); — договори з вiйськовослужбовцями, студентами; — фiнансовi та податковi угоди; — договори про взаємодiю, спiвпрацю; "Про затвердження перелiку платних послуг, якi можуть надаватися державними архiвними установами", "Про перелiк платних послуг, якi можуть надаватися iнформацiйними пiдроздiлами органiв внутрiшнiх справ", "Про затвердження перелiку платних послуг, якi можуть надаватися пiдроздiлами Державної пожежної охорони МВС" ) та iн.; б) за змiстом: чисто органiзацiйнi i змiшанi (органiзацiйнi питання пов'язанi з трудовими, майновими); чисто адмiнiстративнi i комбiнованi (разом з адмiнiстративними правовiдносинами регулювати трудовi, цивiльнi та iн.). Важливо уяснити функцiї адмiнiстративного договору, зокрема: — забезпечувальну; — орiєнтацiйно-стимулюючу; — демократизацiї виконавчої влади; — виховну; 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 7. Адмiнiстративно-правовi методи державного управлiння Поняття i види адмiнiстративно-правових методiв. Методи прямої i непрямої дiї. Заохочення як метод державного управлiння. Стимулювання як метод державного управлiння. Поняття дозвiльної системи. Поняття i стадiї дозвiльного провадження. При вивченнi даної теми слiд уяснити, що адмiнiстративно-правовi методи — це способи та прийоми безпосереднього i цiлеспрямованого впливу органiв державного управлiння (посадових осiб) на пiдпорядкованi їм об'єкти управлiння. Методи досить рiзноманiтнi, однак вони мають загальнi риси, а саме: способи впливу органiв державного управлiння на пiдпорядкованi їм об'єкти управлiння; вираження державного публiчного iнтересу; засоби досягнення мети; В юридичнiй науцi видiляють такi види адмiнiстративно-правових методiв, як: переконання, заохочення, примусу; прямого i непрямого впливу; нагляду, регулювання, керiвництва та iн. При цьому студентам необхiдно знати, що переконання — це один iз основних адмiнiстративно-правових методiв, який проявляється в рiзних роз'яснювальних, виховних, органiзацiйних заходах для формування волi пiдвладного. Способами такого методу є навчання, пропаганда, роз'яснення, обмiн досвiдом та iн. Примус як адмiнiстративно-правовий метод (див. тему 9). Заохочення — це такий спосiб впливу, який через iнтереси, свiдомiсть направляє волю людей на здiйснення корисних, з точки зору суб'єкту управлiння, справ. Правовою основою застосування даного методу є Указ Президента "Питання Комiсiї по державних нагородах України при Президентовi України", "Про заснування вiдзнаки Президента України "Іменна вогнепальна зброя" та iн. Даний метод характеризується такими ознаками, як: — фактичною пiдставою для нього є заслуга, дiяння, яке позитивно оцiнюється суб'єктами влади; — воно пов'язане з оцiнкою уже здiйснених дiй; - воно персонiфiковано, застосовується у вiдношеннi окремих iндивiдуальних або колективних суб'єктiв; — воно проявляється у моральному схваленi, надiленнi правами, пiльгами, матерiальними цiнностями та iншими благами. Метод прямого впливу характеризується наступними ознаками: - прямий вплив на волю; — директивнiсть, наказовий характер; - однозначнiсть команди, яка, як правило, не дає виконавцям можливостi вибору варiанту поведiнки; — наявнiсть великого адмiнiстративного апарату, контролюючого виконання команди i надiленого повноваженнями застосовувати примусовi заходи за невиконання. — у виконавця є право вибору вiдповiдного варiанту поведiнки; — нормами права передбачається дiючий механiзм стимулювання (одержання прибутку, пiльги та iн.). Досить важливим для студентiв є уяснення того, що дозвiльна система — це урегульована нормами права сукупнiсть суспiльних вiдносин суб'єктiв державного управлiння з громадянами i органiзацiями з приводу видачi дозволу на зайняття певними видами дiяльностi з наступним наглядом за дотриманням правил i умов здiйснення дозвiльної дiяльностi. Вона включає в себе чотири основних елементи: 1) наявнiсть вiдносної заборони (займатися певною дiяльнiстю можна тiльки при наявностi дозволу на це); 2) дiяльнiсть щодо видачi дозволу, здiйснювана суб'єктами державного управлiння у вiдношеннi громадян, органiзацiй органiзацiйно їм не пiдвладних (лiцензiй, прав на управлiння транспортним засобом, допуск до державної таємницi та iн.); 4) застосування примусових заходiв щодо припинення порушення правил, умов здiйснення дiяльностi i притягнення винного до вiдповiдальностi. Правову основу здiйснення дозвiльної системи визначають закони та пiдзаконнi нормативнi акти (див. закони: "Про пiдприємництво", "Про господарськi товариства", "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть", "Про друкованi засоби масової iнформацiї (преси) в Українi"; укази Президента: "Про запровадження лiцензування дiяльностi господарюючих суб'єктiв у сферi природних монополiй", "Про лiцензування окремих видiв пiдприємницької дiяльностi", "Про запровадження єдиної регуляторної полiтики у сферi пiдприємництва", "Про порядок лiцензування пiдприємницької дiяльностi"; постанову КМУ "Про затвердження Положення про дозвiльну систему України" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Важливою складовою дозвiльної системи є дозвiльне провадження, яке включає в себе наступнi стадiї: 1) порушення дозвiльної справи; 2) прийняття рiшення; 3) виконання рiшення; 5) атестацiя, акредитацiя дозвiльної дiяльностi; 6) переоформлення, продовження дозволу; Слiд мати на увазi, що останнi три стадiї є факультативними. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" Поняття i види спецiальних адмiнiстративно-правових режимiв. Правовий режим надзвичайного стану. Правовий режим воєнного стану. Режим надзвичайної екологiчної ситуацiї. Режим державної таємницi. Режим охорони державного кордону України. При вивченнi даної теми слiд мати на увазi, що поняття "режим" (франц. regime, вiд лат. regimen — правлiння) може застосовуватися в таких значеннях, як: а) державний лад, спосiб правлiн- ня; б) точно встановлений розпорядок життя, працi, вiдпочинку та iн.; в) система правил, законiв, запроваджуваних для досягнення мети; г) умови дiяльностi, iснування. Правовий режим являє собою сукупнiсть правил, закрiплених юридичними нормами, якi регулюють певну дiяльнiсть людей. Адмiнiстративно-правовий режим — це поєднання адмiнiстративно-правових засобiв регулювання, що проявляється в централiзованому порядку, iмперативному методi правового впливу та юридичнiй нерiвностi суб'єктiв правовiдносин. Адмiнiстративно-правовi режими досить рiзноманiтнi. В юридичнiй лiтературi їх класифiкують на такi види, як: а) за територiєю: загальнодержавнi (напр., секретностi) i такi, що дiють в окремих регiонах або мiсцях (напр., режим прикордонної зони); в) за глибиною змiн у конституцiйному статусi громадян i органiзацiй: звичайнi та спецiальнi; г) за масштабом волi громадян i органiзацiй у використаннi своїх можливостей для реалiзацiї суб'єктивних прав: пiльговi та обмежуючi; д) за окремими об'єктами: режим заповiдникiв, вогнепальної зброї, отрути та iн.; є) за видами дiяльностi: режим оперативно-розшукової дiяльностi, окремих видiв пiдприємницької дiяльностi та iн. Вивчення правової основи спецiальних адмiнiстративно-правових режимiв слiд розпочати iз законiв: "Про правовий режим територiї, що зазнала радiоактивного забруднення внаслiдок Чорнобильської катастрофи", "Про державний кордон України", "Про виключну (морську) економiчну зону України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру"; указiв Президента: "Про деякi питання захисту банкiвської таємницi", "Про затвердження Положення про Державний комiтет у справах охорони державного кордону України", "Про посадових осiб органiв державної виконавчої влади, на яких покладається виконання функцiй державного експерта з питань таємниць"; постанов КМУ: "Про прикордонну смугу", "Про затвердження Правил в'їзду iноземцiв в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територiю" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). При цьому необхiдно знати, що надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Українi чи в окремих її мiсцевостях при виникненнi надзвичайних ситуацiй техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рiвня, що призвели чи можуть призвести до людських i матерiальних втрат, створюють загрозу життю i здоров'ю громадян, або при спробi захоплення державної влади чи змiни конституцiйного ладу України шляхом насильства i передбачає надання вiдповiдним органам державної влади, вiйськовому командуванню та органам мiсцевого самоврядування вiдповiдно до Закону "Про правовий режим надзвичайного стану" повноважень, необхiдних для вiдвернення загрози та забезпечення безпеки i здоров'я громадян, нормального функцiонування нацiональної економiки, органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, захисту конституцiйного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здiйсненнi конституцiйних прав i свобод людини i громадянина та прав i законних iнтересiв юридичних осiб iз зазначенням строку дiї цих обмежень. Питання умов i порядку введення назвичайного стану, строку його дiї, дiяльностi державних органiв i органiв мiсцевого самоврядування в його умовах передбаченi в Законi "Про правовий режим надзвичайного стану" (вiд 16. 03. 2000.). та передбачає надання вiдповiдним органам державної влади, вiйськовому командуванню та органам мiсцевого самоврядування повноважень, необхiдних для вiдвернення загрози та забезпечення нацiональної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституцiйних прав i свобод людини i громадянина та прав i законних iнтересiв юридичних осiб iз зазначенням строку дiї цих обмежень. При вивченнi питань щодо порядку введення, строкiв воєнного режиму, дiяльностi органiв державної влади в його умовах, змiсту правового режиму воєнного стану та iн. необхiдно звернутися до Конституцiї України та Закону "Про правовий режим воєнного стану" (вiд 6. 04. 2000 p.). Режим надзвичайної екологiчної ситуацiї вводиться при наявностi великомасштабної катастрофи, яка займає значну територiю України i створює надзвичайно небезпечну для життя, здоров'я i навколишнього середовища обстановку (див. закони "Про правовий режим територiї, що зазнала радiоактивного забруднення внаслiдок Чорнобильської катастрофи", "Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру"). "Про iнформацiю", "Про державну таємницю" (вiд 21. 09. 1999), Указ Президента "Про посадових осiб органiв державної виконавчої влади, на яких покладається виконання функцiй державного експерта з питань таємниць". Державна таємниця — це вид таємної iнформацiї, що охоплює вiдомостi у сферi оборони, економiки, науки i технiки, зовнiшнiх вiдносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди нацiональнiй безпецi України та якi визнанi у порядку, встановленому вище вказаним Законом, державною таємницею i пiдлягають охоронi державою. При вивченнi питання про режим державного кордону студентам слiд звернутися до Конституцiї України, Закону "Про державний кордон України", Положення про Державний комiтет у справах охорони державного кордону України, постанов КМУ: "Про прикордонну смугу", "Про затвердження Правил оформлення та видачi паспортiв громадянина України для виїзду за кордон i про-їздних документiв дитини, їх тимчасової затримки та вилучення", "Про затвердження Правил в'їзду iноземцiв в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територiю", "Про прикордонний режим" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Спiввiдношення адмiнiстративно-правового примусу i примусу, передбаченого нормами адмiнiстративного права. Вивчення даної теми слiд розпочати з того, що адмiнiстративно-правовий примус є одним iз видiв державно-правового примусу. Вiн характеризується тими ж ознаками, якi характернi для останнього: це правозастосовна дiяльнiсть, направлена для охорони правопорядку, реалiзується в рамках охоронних правовiдносин та iн. Поряд iз цим адмiнiстративно-правовий примус має особливостi, якi притаманнi тiльки йому: — застосовується не тiльки до iндивiдуальних, але й до колективних осiб; — здiйснюється в рамках позаслужбового пiдпорядкування, при вiдсутностi органiзацiйного пiдпорядкування мiж сторонами. При уясненнi сутностi адмiнiстративно-правового примусу слiд мати на увазi, що його необхiдно вiдрiзняти вiд примусу, передбаченого нормами адмiнiстративного права, оскiльки останнiй мiстить у собi адмiнiстративнi, дисциплiнарнi (наприклад, стосовно державних службовцiв), матерiальнi (наприклад, стосовно вiйськовослужбовцiв) санкцiї. При цьому студент повинен знати, що засоби адмiнiстративно-правового примусу можна класифiкувати на види: адмiнiстративного попередження, адмiнiстративного припинення, адмiнiстративного покарання. Важливо звернути увагу на те, що в адмiнiстративнiй науцi немає єдиної думки з приводу деяких видiв адмiнiстративного примусу, зокрема, адмiнiстративного попередження. Ряд вчених (А. П. Альохiн, А. А. Кармолiцький, Ю. П. Битяк та iн.) вважають, що є необхiднiсть видiлити такий вид адмiнiстративного примусу, оскiльки завданням примусу є, в першу чергу, попередження проступкiв. На противагу цьому Д. М. Бахрах заперечує iснування такого виду, виходячи з того, що адмiнiстративний примус має на метi застосування примусових заходiв тiльки у зв'язку з неправомiрними дiями. У свою чергу, вiн видiляє такий вид як адмiнiстративно-вiдновнi заходи, якi застосовуються з метою вiдшкодування збиткiв, повернення попереднього стану речей (наприклад, знос самовiльно збудованої споруди, адмiнiстративне виселення iз самовiльно зайнятих житлових примiщень та iн.). проступком, так як направленi на його недопущення. До таких заходiв можна вiднести: перевiрку документiв; огляд речей та особистий огляд; введення карантину у випадках епiдемiй та епiзоотiй; контроль i наглядовi перевiрки; закриття дiлянок державного кордону та iн. (див. закони "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення", "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi", наказ Мiнiстерство охорони здоров'я "Про затвердження Перелiку захворювань i вад, при яких особа не може бути допущена до керування вiдповiдними транспортними засобами" та iн.). i забезпечити можливiсть притягнення правопорушника до вiдповiдальностi. Єдиного нормативного акту, який би передбачав пiдстави та систему заходiв адмiнiстративного припинення немає. Вони передбаченi багатьма законами i пiдзаконними нормативними актами. Заходи адмiнiстративного припинення можна класифiкувати на загальнi, спецiальнi та процесуальнi. До перших вiдносяться такi, як: примусове лiкування (див. Закон "Про ратифiкацiю Конвенцiї про передачу осiб, якi страждають психiчними розладами, для проведення примусового лiкування"), призу- пинення робiт, заборона експлуатацiї механiзмiв, тимчасове вiдсторонення вiд керування транспортними засобами та iн. Спецiальнi заходи адмiнiстративного припинення, на вiдмiну вiд загальних, застосовуються тiльки до iндивiдуальних осiб, i включають у себе: заходи фiзичного впливу (прийоми рукопашного бою), застосування спецiальних засобiв (наручникiв, сльозоточивого газу та iн.), застосування вогнепальної зброї (див. Закон "Про мiлiцiю", тему 19). Заходи адмiнiстративно-процесуального забезпечення передбаченi в статтях 260-267 КпАП України i включають: адмiнiстративне затримання, особистий огляд i огляд речей, вiдсторонення, вилучення предметiв i документiв. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 9. Адмiнiстративно-правовий примус Спiввiдношення адмiнiстративно-правового примусу i примусу, передбаченого нормами адмiнiстративного права. Види адмiнiстративно-правового примусу: заходи адмiнiстративного попередження, заходи адмiнiстративного припинення, заходи адмiнiстративного стягнення. Вивчення даної теми слiд розпочати з того, що адмiнiстративно-правовий примус є одним iз видiв державно-правового примусу. Вiн характеризується тими ж ознаками, якi характернi для останнього: це правозастосовна дiяльнiсть, направлена для охорони правопорядку, реалiзується в рамках охоронних правовiдносин та iн. Поряд iз цим адмiнiстративно-правовий примус має особливостi, якi притаманнi тiльки йому: — регулюється нормами адмiнiстративного права, яке передбачає види, пiдстави, порядок їх застосування; — застосовується не тiльки до iндивiдуальних, але й до колективних осiб; — має багато суб'єктiв, якi здiйснюють адмiнiстративно-юрисдик-цiйну дiяльнiсть; — здiйснюється в рамках позаслужбового пiдпорядкування, при вiдсутностi органiзацiйного пiдпорядкування мiж сторонами. При уясненнi сутностi адмiнiстративно-правового примусу слiд мати на увазi, що його необхiдно вiдрiзняти вiд примусу, передбаченого нормами адмiнiстративного права, оскiльки останнiй мiстить у собi адмiнiстративнi, дисциплiнарнi (наприклад, стосовно державних службовцiв), матерiальнi (наприклад, стосовно вiйськовослужбовцiв) санкцiї. При цьому студент повинен знати, що засоби адмiнiстративно-правового примусу можна класифiкувати на види: адмiнiстративного попередження, адмiнiстративного припинення, адмiнiстративного покарання. Важливо звернути увагу на те, що в адмiнiстративнiй науцi немає єдиної думки з приводу деяких видiв адмiнiстративного примусу, зокрема, адмiнiстративного попередження. Ряд вчених (А. П. Альохiн, А. А. Кармолiцький, Ю. П. Битяк та iн.) вважають, що є необхiднiсть видiлити такий вид адмiнiстративного примусу, оскiльки завданням примусу є, в першу чергу, попередження проступкiв. На противагу цьому Д. М. Бахрах заперечує iснування такого виду, виходячи з того, що адмiнiстративний примус має на метi застосування примусових заходiв тiльки у зв'язку з неправомiрними дiями. У свою чергу, вiн видiляє такий вид як адмiнiстративно-вiдновнi заходи, якi застосовуються з метою вiдшкодування збиткiв, повернення попереднього стану речей (наприклад, знос самовiльно збудованої споруди, адмiнiстративне виселення iз самовiльно зайнятих житлових примiщень та iн.). Оскiльки в адмiнiстративнiй науцi видiляють такий вид адмiнiстративного примусу, як заходи адмiнiстративного попередження, слiд звернути увагу на те, що це єдинi заходи, якi не пов'язанi з адмiнiстративним проступком, так як направленi на його недопущення. До таких заходiв можна вiднести: перевiрку документiв; огляд речей та особистий огляд; введення карантину у випадках епiдемiй та епiзоотiй; контроль i наглядовi перевiрки; закриття дiлянок державного кордону та iн. (див. закони "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення", "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi", наказ Мiнiстерство охорони здоров'я "Про затвердження Перелiку захворювань i вад, при яких особа не може бути допущена до керування вiдповiдними транспортними засобами" та iн.). Студент повинен усвiдомити, що заходи адмiнiстративного припинення, на вiдмiну вiд попереднього виду, пов'язанi з адмiнiстративним проступком i мають на метi: припинити протиправну дiю, недопустити нової i забезпечити можливiсть притягнення правопорушника до вiдповiдальностi. Єдиного нормативного акту, який би передбачав пiдстави та систему заходiв адмiнiстративного припинення немає. Вони передбаченi багатьма законами i пiдзаконними нормативними актами. Заходи адмiнiстративного припинення можна класифiкувати на загальнi, спецiальнi та процесуальнi. До перших вiдносяться такi, як: примусове лiкування (див. Закон "Про ратифiкацiю Конвенцiї про передачу осiб, якi страждають психiчними розладами, для проведення примусового лiкування"), призу- тiльки до iндивiдуальних осiб, i включають у себе: заходи фiзичного впливу (прийоми рукопашного бою), застосування спецiальних засобiв (наручникiв, сльозоточивого газу та iн.), застосування вогнепальної зброї (див. Закон "Про мiлiцiю", тему 19). Заходи адмiнiстративно-процесуального забезпечення передбаченi в статтях 260-267 КпАП України i включають: адмiнiстративне затримання, особистий огляд i огляд речей, вiдсторонення, вилучення предметiв i документiв. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 10. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть як правовий iнститут адмiнiстративного права. Тенденцiї становлення та розвитку адмiнiстративно-делiктного права як пiдгалузi адмiнiстративного права. Особливостi адмiнiстративної вiдповiдальностi колективних суб'єктiв. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх. Система адмiнiстративних стягнень. При вивченнi даної теми студентам слiд особливу увагу звернути на те, що iнститут адмiнiстративної вiдповiдальностi є важливою складовою адмiнiстративного права. Бiльш того, останнiм часом в юридичнiй лiтературi все частiше використовується поняття "адмiнiстративно-делiктне право" як пiдгалузь адмiнiстративного пра- ва. Мабуть, сьогоднi варто говорити про адмiнiстративно-делiктне право як про пiдгалузь, яка формується але ще не сформована, тобто — це справа майбутнього. Важливо знати, що адмiнiстративна вiдповiдальнiсть — це вид юридичної вiдповiдальностi, яка характеризується такими ж ознаками, як остання (настає на пiдставi норм права, за порушення правових норм, пов'язана з державним примусом, назначається державними органами). Поряд з цим слiд звернути увагу на особливостi, якi притаманнi тiльки їй, а саме: — її пiдставою є адмiнiстративний проступок; — врегульована нормами адмiнiстративного права, якi передбачають вичерпний перелiк адмiнiстративних порушень, стягнень, державних органiв, уповноважених на притягнення до вiдповiдальностi; — передбачений особливий порядок притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi, який характеризується оперативнiстю, економiчнiстю, спрощенiстю; - притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi в бiльшостi випадкiв здiйснюється в адмiнiстративному (позасудовому) порядку та iн. Видiляють три пiдстави адмiнiстративної вiдповiдальностi: нормативну (система норм, що регулюють її), фактичну (адмiнiстративний проступок) i процесуальну (акт компетенного органу про накладення адмiнiстративного стягнення). Визначення адмiнiстративного проступку дається в статтi 9 КпАП України. Слiд звернути увагу на те, що законодавець ототожнює поняття "проступку" i "правопорушення", що є невiрним, оскiльки останнє, за своєю сутнiстю, значно ширше першого. Адмiнiстративний проступок характеризується ознаками, якi слiд вiдрiзняти вiд елементiв його складу, а саме: протиправнiсть, виннiсть, карнiсть. На вiдмiну вiд поняття "злочину", законодавець не передбачив для адмiнiстративного проступку суспiльну небезпеку, яку в юридичнiй лiтературi iнколи замiняють суспiльною шкiдливiстю. До складу адмiнiстративного проступку вiдносяться чотири взаємопов'язанi елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт i суб'єк- тивна сторона. Слiд мати на увазi, що вiдсутнiсть хоча б одного елементу свiдчить про вiдсутнiсть самого проступку. Об'єктом завжди виступають суспiльнi вiдносини, якi регулюються нормами рiзних галузей права й охороняються нормами адмiнiстративного права. Вiн буває загальним, родовим i безпосереднiм. Об'єктивна сторона проступка характеризує його зовнiшню сторону i включає: протиправне дiяння, шкiдливi наслiдки, причинний зв'язок мiж дiянням i наслiдками, мiсце, час, спосiб, обстановку, знаряддя вчинення проступку та iн. При цьому слiд мати на увазi, що бiльшiсть адмiнiстративних проступкiв характеризуються "формальним" складом, тобто для об'єктивної сторони необхiдне тiльки протиправне дiяння. загальний, спецiальний та особливий. Загальним суб'єктом є осудна особа, яка досягла 16-рiчного вiку. Законодавство не дає визначення осудностi, але виходячи iз змiсту статтi 20 КпАП України можна зробити висновок, що осуднiсть — це здатнiсть особи усвiдомлювати свої дiї i керувати ними, нести за них вiдповiдальнiсть. Спецiальний суб'єкт характеризується, окрiм вище вказаних ознак, ще якимось додатковими властивостями. До них можна вiднести посадових осiб, водiїв, державних службовцiв та iн. Особливим суб'єктом є та особа, яка притягується до адмiнiстративної вiдповiдальностi в особливому порядку (згiдно з дисциплiнарними статутами): вiйськовослужбовцi, працiвники мiлiцiї, цивiльної авiацiї та iн. Стосовно адмiнiстративної вiдповiдальностi колективних суб'єктiв необхiдно мати на увазi, що вона передбачається не в КпАП а тiльки окремими законами: "Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi", "Про захист вiд недобросовiсної конкуренцiї", "Про виключну (морську) економiчну зону України", "Про цiннi папери та фондову бiржу", "Про державне регулювання ринку цiнних паперiв", "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, їх об'єднань, установ i органiзацiй за правопорушення у сферi мiстобудування", "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, установ i органiзацiй за порушення законодавства про ветеринарну медицину", постановами КМУ "Про Положення про порядок накладення штрафiв на пiдприємства, установи І органiзацiї за порушення нормативних актiв про охорону працi , "Про порядок накладення на господарюючих суб'єктiв сфери торгiвлi, громадського харчування i послуг, в тому числi громадян-пiдприємцiв, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачiв", "Про затвердження Положення про порядок накладення штрафiв на пiдприємства, установи i органiзацiї за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписiв) посадових осiб органiв Державного пожежного нагляду" та iн. В проектi нового КпАП України передбачаються конкретнi склади проступкiв, суб'єктами яких можуть бути колективнi суб'єкти, перелiк стягнень, що накладатимуться на них. Особливу увагу слiд звернути на адмiнiстративну вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх, тобто осiб, якi вчинили проступок у вiцi з 16 до 18 рокiв. Вони несуть вiдповiдальнiсть згiдно зi статтею 13 КпАП. За загальним правилом на них накладаються заходи впливу, передбаченi статтею 24/1 КпАП. В разi вчинення проступку особою, яка не досягла 16 рокiв, до адмiнiстративної вiдповiдальностi притягуються батьки, або особи, що їх замiнюють за статтею 184 КпАП, тобто за невиконання обов'язкiв по вихованню дiтей. Адмiнiстративне законодавство передбачає систему адмiнiстративних стягнень (стаття 24 КпАП), до якої вiдносяться: попередження; штраф; сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднiм об'єктом проступку; конфiскацiя предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднiм об'єктом проступку; позбавлення спецiального права, наданого данному громадяниновi; виправнi роботи; адмiнiстративний арешт; видворення за межi держави iноземцiв i осiб без громадянства (детально див. ст. ст. 25-32 КпАП). Слiд мати на увазi, що Законом України "Про боротьбу з корупцiєю" передбачений такий захiд адмiнiстративного стягнення, як позбавлення права протягом трьох рокiв займати посади в державних органах, або — протягом п'яти рокiв балотуватися в депутати. При вивченнi даної теми студентам необхiдно звернути увагу на передбаченi законодавством обставини, якi виключають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть, а саме: крайня необхiднiсть, необхiдна оборона, стан неосудностi (див. статтi 17-22 КпАП). адмiнiстративну вiдповiдальнiсть, строки накладення стягнень та iн. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Поняття i ознаки дисциплiнарно-правового примусу в адмiнiстративному правi. Поняття, особливостi i пiдстави дисциплiнарної вiдповiдальностi в адмiнiстративному правi. Дисциплiнарне провадження в адмiнiстративному правi. При вивченнi даної теми слiд мати на увазi, що дисциплiнарна вiдповiдальнiсть регулюється нормами як трудового, так i адмiнiстративного права. У вiдношеннi до деяких категорiй працiвникiв тiльки норми трудового права встановлюють дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, стосовно такої категорiї, як державнi службовцi — норми i трудового, i адмiнiстративного права, а щодо вiйськовослужбовцiв, працiвникiв мiлiцiї, СБУ та iн. — тiльки норми адмiнiстративного права. Пiдставою для настання дисциплiнарної вiдповiдальностi може бути дисциплiнарний проступок, тобто шкiдливе протиправне винне дiяння (дiя чи бездiяльнiсть), що полягає у невиконаннi або неналежному виконаннi працiвником своїх службових обов'язкiв, а рiвно iншому порушеннi службової дисциплiни, за якi законом передбачена дисциплiнарна вiдповiдальнiсть; адмiнiстративний проступок (див. Закон "Про боротьбу з корупцiєю") або порушення морального характеру (див. статтю 14 Закону "Про державну службу"). Слiд звернути увагу на те, що дисциплiнарна вiдповiдальнiсть за нормами адмiнiстративного права настає: — у порядку, встановленому законами України (див. закони "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцiєю", "Про Дисциплiнарний статут Збройних Сил України" та iн.); - вiдповiдно до правил внутрiшнього трудового розпорядку (див. Типовi правила внутрiшнього розпорядку для працiвникiв державних навчально-виховних закладiв); - на пiдставi дисциплiнарних статутiв та спецiальних положень, чинних в окремих галузях i сферах державного управлiння (див. Статут про дисциплiну працiвникiв спецiальних (воєнiзованих) аварiйно-рятувальних служб, Дисциплiнарний статут прокуратури України, Дисциплiнраний статут органiв внутрiшнiх справ та iн.). Дисциплiнарне провадження являє собою врегульовану законодавством дiяльнiсть уповноважених суб'єктiв щодо застосування дисциплiнарних стягнень при дотриманнi прав i законних iнтересiв винних осiб. доцiльностi та iн. порушення дисциплiнарного провадження; дисциплiнарне розслiдування; розгляд дисциплiнарної справи i винесення рiшення; виконання прийнятого рiшення; перегляд рiшення за скаргою; перегляд рiшення в порядку нагляду. При вивченнi даної теми слiд звернутися до дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук І. О. Картузо-вої "Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть державних службовцiв", яка є в читальному залi бiблiотеки академiї. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 12. Адмiнiстративний процес Тенденцiї становлення та розвитку адмiнiстративно-процесуального права. Поняття, принципи i структура адмiнiстративного процесу. Поняття i види адмiнiстративно-процесуальних норм. Вивчення даної теми слiд розпочати iз з'ясування того, що однiєю з особливостей адмiнiстративного права є те, що воно, на вiдмiну вiд iнших галузей права (кримiнального, цивiльного), включає в себе як матерiальнi, так i процесуальнi адмiнiстративнi норми. Тобто, адмiнiстративно-процесуальне право виступає як пiдгалузь адмiнiстративного права. На сьогоднiшнiй день можна стверджувати, що в Українi розвивається адмiнiстративно-процесуальне право як самостiйна галузь права, що характеризується своїм предметом i методом, своєю нормативно-правовою базою. Однак, це питання часу. Студенту необхiдно усвiдомити, що адмiнiстративно-процесуальне право являє собою систему адмiнiстративно-процесуальних норм, якi регулюють суспiльнi вiдносини, пов'язанi з розглядом i вирiшенням конкретних адмiнiстративних справ. Уяснен-ня сутностi адмiнiстративно-процесуального права безпосередньо залежить вiд уяснення сутностi адмiнiстративного процесу. Маючи всi ознаки юридичного процесу, адмiнiстративний процес характеризується рядом особливостей: а) це владна, цiлеспрямована дiяльнiсть суб'єктiв державної виконавчої влади; б) владна дiяльнiсть суб'єктiв державної виконавчої влади спрямована на вирiшення у вiдповiдностi до закону конкретних справ, пiдвiдомчих цим органам; в) владна дiяльнiсть органiв виконавчої влади повно, детально, чiтко регламентується адмiнiстративним правом; г) з точки зору процедури вiн є бiльш простим та економiчним. Слiд мати на увазi, що адмiнiстративний процес можна розглядати як у "широкому", так i у "вузькому" розумiннi. У першому випадку адмiнiстративний процес включає в себе як юрисдикцiйнi, так i процедурнi провадження, якi розглядаються i судами, i спецiально уповноваженими органами виконавчої влади, в другому — тiльки як провадження в справах про адмiнiстративнi проступки. Інодi, адмiнiстративний процес, у вузькому розумiннi, розгядають як юрисдикцiйнi провадження. Провадження, якi складають структуру адмiнiстративного процесу, можна класифiкувати на два види: а) такi, що розглядаються у судовому порядку; б) такi, що розглядаються органами виконавчої влади. Останнi, в свою чергу, подiляються на двi групи: юрисдикцiйнi провадження та управлiнськi (процедурнi) провадження. До юрисдикцiйних належать провадження про: — адмiнiстративнi проступки; — видворення iноземцiв за межi України; — адмiнiстративне оскарження; — вiдшкодування шкоди, завданої громадянину певними видами державних органiв; — дисциплiнарнi проступки за нормами адмiнiстративного права. Провадженнями управлiнського (процедурного) характеру є: — видача спецiальних дозволiв, лiцензiй на здiйснення окремих видiв дiяльностi; — реєстрацiя певних суб'єктiв або видiв дiяльностi; — видача сертифiкатiв; - здiйснення контрольно-наглядової дiяльностi органами виконавчої влади; - виконання правил дозвiльної системи; — розгляд заяв i пропозицiй громадян органами виконавчої влади; — атестацiйне провадження. Крiм зазначених видiв адмiнiстративних провадженнь, до змiсту адмiнiстративного процесу, а також до адмiнiстративно-процесуального права входять певнi загальнi адмiнiстративнi процедури, що здiйснюються всiма органами виконавчої влади в межах наданих їм повноважень i не мають прив'язки до вирiшення конкретно визначених справ. З'ясування сутностi адмiнiстративного процесу слiд розпочати iстини; охорони iнтересiв особи i держави; офiцiйностi адмiнiстративного процесу; гласностi; здiйснення процесу державною мовою i забезпечення права користуватися рiдною мовою; презумпцiї невинностi та правомiрностi дiй громадян; швидкостi та економiчностi процесу; самостiйностi в прийняттi рiшення. Адмiнiстративний процес здiйснюється за стадiями, серед яких видiляють наступнi: стадiю порушення адмiнiстративної справи, стадiю розгляду справи та прийняття рiшення у справi, стадiю оскарження чи опротестування прийнятого рiшення, стадiю виконання прийнятого рiшення. а) за видами проваджень — адмiнiстративно-юрисдикцiйнi та адмiнiстративно-процедурнi; б) за змiстом — на такi, що забезпечують: адмiнiстративну пра-вотворчiсть; оперативно-розпорядчу, правонадiльну дiяльнiсть; адмiнiстративну юрисдикцiю; не вiдносяться до жодного iз адмiнiстративних процесiв; в) за колом суб'єктiв, на якi розповсюджується дiя норм — загальнi для всiх суб'єктiв; такi, що вiдносяться до суб'єктiв влади; такi, що вiдносяться до суб'єктiв, особисто зацiкавлених у розглядi справи; такi, що вiдносяться до суб'єктiв, якi сприяють сторонам справи (перекладач, свiдок та iн.). Важливо мати на увазi, що на сьогоднiшнiй день адмiнiстратив-но-процесуальне право не систематизоване, хоча таке завдання ставиться в Концепцiї реформи адмiнiстративного права, зокрема, прийняття Адмiнiстративно-процесуального кодексу, Адмiнiстративно-процедурного (процедурального) кодексу. Поки що адмiнiстративно-процесуальнi норми знаходяться у рiзноманiтних джерелах. Серед них є такi, що передбачають тiльки адмiнiстративно-процесуальнi норми: Положення про складання i введення Перелiку пiдприємцiв, що займають монопольне становище на ринку (затв. розпор. АКУ вiд 10. 03. 1994 p.), Положення про порядок проведення конкурсу на за- 12. 1995 р.) та iн. Найчастiше i адмiнiстративно-матерiальнi, i адмiнiстративно-процесуальнi норми знаходяться в одних i тих же джерелах: КпАП України, законах України "Про державну службу", "Державну виконавчу службу", "Про звернення громадян" та iн. Особливiсть адмiнiстративно-процесуальних правовiдносин, на вiдмiну вiд бiльшостi адмiнiстративних правовiдносин, полягає в тому, що вони є горизонтальними, тобто в їх межах забезпечується однаковий правовий рiвень всiх учасникiв. Проте, така рiвнiсть має мiсце до певного часу — до винесення рiшення у данiй адмiнiстративнiй справi. Слiд зазначити й те, що саме в адмiнiстративно-процесуальних правовiдносинах практично реалiзуються матерiальнi адмiнiстративнi норми. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 13. Провадження в справах про адмiнiстративнi проступки Поняття та класифiкацiя доказiв у провадженнi в справах про адмiнiстративнi проступки. Поняття i предмет доказування в справах про адмiнiстративнi проступки. Учасники провадження. Строки у провадженнi. Органи, уповноваженi розглядати справи про адмiнiстративнi проступки. Заходи адмiнiстративно-процесуального забезпечення. проваджень. Особливiстю данного провадження є те, що воно найбiльш повно врегульовано нормами матерiального i процесуального адмiнiстративного права. Правовою засадою провадження є КпАП України (який визначає загальнi засади), iншi кодекси та закони (якi визначають особливостi провадження щодо окремих категорiй адмiнiстративних проступкiв): МК України, Закон "Про боротьбу з корупцiєю" та iн. Особливу групу складають пiдзаконнi нормативнi акти, якi конкретизують норми КпАП та законiв щодо розгляду окремих видiв адмiнiстративних справ: Правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства, Положення про порядок накладення штрафiв на пiдприємства, установи, органiзацiї за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (затв. пост. КМУ 14. 12. 1994 p.), Положення про порядок накладення штрафiв за правопорушення у сферi мiстобудування (затв. пост. КМУ вiд 14. 04. 1994 p.), Положення про порядок накладення штрафiв на пiдприємства, установи, органiзацiї за порушення нормативних актiв про охорону працi (затв. пост. КМУ 17. 09. 1993 р.) та iн. При уясненнi сутностi провадження в справах про адмiнiстративнi проступки необхiдно звернути увагу на завдання, якi стоять перед ним, а саме: своєчасне, всебiчне, повне i об'єктивне вияснення обставин кожної справи; вирiшення кожної справи у вiдповiдностi до законодавства; забезпечення виконання постанови; виявлення причин i умов, якi сприяють здiйсненню адмiнiстративних проступкiв, попередження проступкiв, виховання громадян у дусi дотримання законiв. Особливу увагу при вивченнi даної теми варто звернути на питання доказiв та доказування. Доказами у справi можуть бути любi фактичнi данi, на пiдставi яких встановлюється наявнiсть чи вiдсутнiсть адмiнiстративного проступку, виннiсть особи в його вчиненнi та iншi обставини, що можуть мати значення для правильного вирiшення справи. Вiд доказiв слiд вiдрiзняти джерела доказiв, що являють собою засоби збереження i передачi iнформацiї, за допомогою яких дана iнформацiя залучається у провадження. Слiд пам'ятати, що особливiстю доказiв є те, що вони повиннi бути одержанi в установленому законом порядку, в противному разi вони втрачають силу доказiв. В юридичнiй лiтературi докази класифiкуються за рiзними критерiями, а саме: прямi i непрямi, обвинувачувальнi i оправдувальнi, першоряднi i похiднi. В залежностi вiд джерела i форми докази можна класифiкувати на: а) пояснення учасникiв (правопорушника, свiдка, потерпiлого та iн.), якi приймаються в уснiй формi (наприклад, при порушеннi правил дорожнього руху штраф накладається на мiсцi без складання протоколу про адмiнiстративний проступок); б) документи та речовi докази, якi є матерiальними носiями iнформацiї (протокол про адмiнiстративний проступок, протокол особистого догляду, покази технiчних засобiв, технiчний паспорт, самогон та iн.). Студент повинен знати, що учасникiв провадження слiд вiдрiзняти вiд суб'єктiв провадження. До перших вiдносяться: особа, що притягується до адмiнiстративної вiдповiдальностi, потерпiлий, законнi представники, адвокат, свiдок, експерт, перекладач. Суб'єктами провадження є всi вище вказанi учасники, перелiк яких слiд доповнити органом чи особою, що розглядає справу про адмiнiстративний проступок (в юридичнiй лiтературi даний суб'єкт досить вдало називають "лiдируючий суб'єкт"), тобто коло суб'єктiв провадження ширше нiж коло учасникiв. Всiх суб'єктiв провадження можна роздiлити на декiлька груп, а саме: а) компетентнi державнi органи або посадовi особи, якi розглядають справу про адмiнiстративний проступок, приймають акти владного характеру, складають правовi документи (див. ст. ст. 218-244/8 КпАП України); б) суб'єкти, якi мають особисту зацiкавленнiсть у справi (особа, що притягується до адмiнiстративної вiдповiдальностi, потерпiлий, їх законнi представники); в) особи й органи, якi сприяють здiйсненню провадження, виявленню об'єктивної iстини (свiдок, експерт); г) iншi особи та органи, що сприяють виконанню постанови у справi, профiлактицi адмiнiстративних проступкiв. Здiйснення провадження у справах про адмiнiстративнi проступки було б неможливим без спецiальних заходiв адмiнiстративно-процесуального забезпечення, серед яких видiляються: адмiнiстративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей та документiв (ст. ст. 260-266 КпАП України). При вивченнi даних заходiв слiд, зокрема, провести розмежування мiж адмiнiстративним затриманням та доставлениям порушника. Не дивлячись на схожiсть, вони вiдрiзняються за наступними ознаками: б) закон чiтко передбачає строк адмiнiстративного затримання, стосовно доставления зазначається, що воно повинно бути проведено у можливо короткий строк; в) доставления здiйснюється бiльш широким колом осiб (ст. 259 КпАП України), нiж адмiнiстративне затримання (ст. 262 КпАП України); г) адмiнiстративне затримання, на вiдмiну вiд доставления, оформляється протоколом. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 14. Стадiї провадження в справах про адмiнiстративнi проступки Адмiнiстративне розслiдування. Розгляд справи про адмiнiстративний проступок та винесення рiшення у справi. Перегляд постанови у справi про адмiнiстративний проступок. Виконання постанови. Вивчення даної теми слiд розпочати з того, що провадження у справах про адмiнiстративнi проступки проходить декiлька стадiй, якi органiчно пов'язанi одна з одною. Слiд мати на увазi, що стадiя являє собою вiдносно самостiйну частину провадження, яка, поряд iз загальними завданнями провадження, має притаманнi тiльки їй власнi завдання. Як правило, в адмiнiстративнiй науцi видiляють чотири стадiї: 2) розгляд справи та прийняття постанови у справi; 3) перегляд постанови в порядку оскарження або опротестування; 4) виконання постанови. Кожна зi стадiй складається iз послiдовно здiйснюваних дiй, тобто її можна, в свою чергу, подiлити на етапи. Перша стадiя — стадiя адмiнiстративного розслiдування включає в себе такi етапи, як: а) порушення справи; б) встановлення фактичних обставин; в) процесуальне оформлення результатiв розслiдування; г) направлення матерiалiв для розгляду за пiдвiдомчiстю. Студент повинен знати, що пiдставою для порушення адмiнiстративної справи є скоєння особою дiяння, яке має ознаки адмiнiстративного проступку. Вiд пiдстави слiд вiдрiзняти привiд, в якостi якого можуть бути заяви громадян, повiдомлення пiдприємств, установ, органiзацiй, преси та iн. На стадiї розслiдування справи повиннi бути встановленi фактичнi обставини скоєного проступку, якi можна роздiлити на три групи. До першої вiдносяться обставини, якi мають безпосереднє значення для вирiшення питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть складу проступку. Другу групу складають обставини, якi мають значення для вирiшення питання про вид i розмiр стягнення. Третя група — обставини, що стосуються причин i умов, якi сприяють скоєнню проступку та їх попередженню. Адмiнiстративне розслiдування закiнчується оформленням протоколу про адмiнiстративний проступок, крiм випадкiв, передбачених ст. 258 КпАП України, зокрема: порушення водiями правил експлуатацiї транспортних засобiв, перевищення водiями транспортних засобiв швидкостi, недотримання вимог дорожних знакiв, порушення правил перевезення людей та iн. за умови: а) покарання накладається i стягується на мiсцi скоєння проступку; б) накладається таке стягнення як штраф або попередження; в) особа не оспорює факту проступку i стягнення, що накладається на неї. виконкомами селищних, сiльських рад; судами; органами внутрiшнiх справ та iншими уповноваженими органами (ст. ст. 222/1 — 244/8 КпАП України). За характером компетенцiї тiльки адмiнiстративнi комiсiї є спецiальними орга- адмiнiстративного права України) з точки зору поглиблення професiоналiзму розгляду адмiнiстративних справ i скорочення кiлькостi органiв, що мають право розглядати такi справи, з передачею цих справ судовим органам. Всi iншi органи здiйснюють адмiнiстративно-юрисдикцiйну дiяльнiсть поряд з iншими функцiями: управлiння, контролю, регулювання, нагляду та iн., тобто розгляд справ про адмiнiстративнi проступки не складає основного змiсту їх дiяльностi. Вивчаючи стадiю розгляду справи слiд звернути увагу на те, що вона включає в себе наступнi етапи: а) пiдготовка справи до розгляду; б) аналiз зiбраних матерiалiв, обставин справи; в) прийняття постанови; г) доведення постанови до вiдома. При пiдготовцi справи до розгляду державному органу (посадовiй особi) необхiдно вирiшити наступнi питання: чи вiдноситься дана справа до його компетенцiї; чи правильно складенi протоколи та iншi матерiали справи; чи повiдомленi учасники про час та мiсце розгляду справи; чи витребуванi необхiднi додатковi матерiали; чи пiдлягає задоволенню клопотання учасникiв провадження. Важливе значення на данiй стадiї має з'ясування: чи був вчинений адмiнiстративний проступок, чи винна дана особа в його вчиненнi, чи пiдлягає вона адмiнiстративнiй вiдповiдальностi, чи є обставини, що пом'якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть, чи заподiяно майнову шкоду, чи є пiдстави для передачi матерiалiв на розгляд громадським органiзацiям. В результатi розгляду справи виноситься постанова про: 1) накладення адмiнiстративного стягнення; 2) про застосування заходiв впливу, передбачених ст. 24/1 КпАП України; 3) про припинення справи. На останньому етапi даної стадiї постанова доводиться до вiдома (див. ст. 285 КпАП України). 1 день (ст. 44 "Незаконне вироблення, придбання, зберiгання, перевезення, пересилання наркотичних засобiв або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмiрах", ст. 173 "Дрiбне хулiганство", ст. 185 "Злiсна непокора законному розпорядженню або вимозi працiвника мiлiцiї, члена громадського формування щодо охорони громадського порядку, вiйськовослужбовця "та iн.). З днi (ст. 157 "Дрiбна спекуляцiя", ст. 160 "Торгiвля з рук в неустановлених мiсцях" та iн.), 5 днiв (ст. 51 "Дрiбне розкрадання державного або колективного майна", ст. 176 "Виготовлення, зберiгання самогону та апаратiв для його виготовлення" та iн.), 7 днiв (ст. 101 "Порушення, зв'язанi з використанням газу" та iн.). Необхiдно мати на увазi, що третя стадiя — перегляд постанови в порядку оскарження або опротестування — включає в себе такi етапи як: а) оскарження, опротестування постанови; б) перевiрка законностi постанови; в) прийняття рiшення; г) доведення рiшення до вiдома. Серед всiх стадiй провадження у справах про адмiнiстративний проступок — це єдина факультативна стадiя. Вона виступає як гарантiя законностi i обгрунтованностi прийняття рiшення у справi. Процесуальними пiдставами для перегляду постанови у справi є: скарга особи, щодо якої винесено постанову, скарга потерпiлого, протест прокурора. Слiд звернути увагу на те, що адмiнiстративне законодавство (ст. 288 КпАП України) передбачило два шляхи для оскарження прийнятої постанови: а) вищестоящий орган; б) суд. При цьому iснують два варiанти оскарження, а саме: альтернативний i послiдовний. Альтернативний варiант передбачає, що право вибору органу (або суд, або вищестоящий орган) для направлення скарги належить особi. Послiдовний варiант проявляється в тому, що закон передбачає право оскарження спочатку в один орган (вищестоящий), а потiм у другий (суд). При розглядi скарги або протесту на постанову по справi про адмiнiстративний проступок, орган (посадова особа) перевiряє законнiсть i обгрунтованiсть винесеної постанови i приймає одне iз наступних рiшень: 1) залишає постанову без змiни, а скрагу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову i надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову i закриває справу; Кiнцевою, четвертою, стадiєю провадження у справах про адмiнiстративний проступок є виконання постанови по справi, яка складається з етапiв: а) звернення постанови до виконання; б) фактичне виконання; в) закiнчення виконання. Провадженню щодо виконання постанов про накладення адмiнiстративних стягнень присвячений 5 роздiл КпАП України (ст. ст. 298-328). При вивченнi даного питання необхiдно звернутися до навчального посiбника проф. Є. В. Додiна "Исполнение постановлений о наложении административных взысканий" (Одесса, 1999). 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 15. Резким законностi i дисциплiни у державному управлiннi Звернення громадян, судове оскарження незаконних рiшень, дiй органiв державної влади та їх посадових осiб як спосiб забезпечення законностi i дисциплiни у державному управлiннi. При вивченнi даної теми, слiд усвiдомити, що забезпечення законностi передбачає необхiднiсть створення системи її гарантiй, а саме: загальнi передумови (полiтичнi, економiчнi, iдеологiчнi, органiзацiйнi, юридичнi) i спецiальнi юридичнi, органiзацiйно-правовi засоби забезпечення законностi (контроль i державно-правовий примус). Слiд мати на увазi, що основними способами забезпечення законностi i дисциплiни є контроль, нагляд i звернення громадян. Контроль — це основний спосiб забезпечення законностi, головними напрямками здiйснення якого є: а) додержання планової, фiнансової, цiноутворюючої, договiрної, технологiчної, виконавчої, трудової та iн. видiв державної дисциплiни; б) використання державних ресурсiв; в) виконання вимог природоохоронного законодавства; г) пiдбiр i розмiщення кадрiв у державному секторi; д) виконання соцiальних програм та iн. При вивченнi сутностi контролю, необхiдно звернути увагу на його змiст: - спостереження за функцiонуванням пiдконтрольного суб'єкту, одержання об'єктивної iнформацiї про виконання ним правил i доручень; - прийняття заходiв щодо запобiгання порушень законностi i дисциплiни, шкiдливих наслiдкiв, шкоди, в тому числi припинення протиправних дiй з метою недопущення нових порушень; - облiку конкретних порушень, визначення їх причин i умов; - виявлення винних, притягнення їх до вiдповiдальностi. Бiльш детально стосовно контролю див. тему 16. Важливе мiсце вiдводиться нагляду за дотриманням законностi i дисциплiни у державному управлiннi. Контроль слiд вiдрiзняти вiд нагляду (див. тему 16). Нагляд буває судовий, прокурорський та адмiнiстративний. Судовий контроль здiйснюють: Конституцiйний Суд України, суди загальної компетенцiї та арбiтражнi суди (див. Конституцiю України, закони "Про Конституцiйний Суд України", "Про арбiтражний суд", "Про судоустрiй"). Важливим для студента є розумiння того, що адмiнiстративний нагляд є найбiльш об'ємним i рiзноманiтним i суттєво вiдрязняється вiд судового i прокурорського нагляду тим, що: - контролюючий суб'єкт є суб'єктом виконавчої влади; - основною метою є забезпечення безпеки громадян, суспiльства, держави ( а судового i прокурорського — забезпечення законностi в країнi); - має спецiалiзований характер, тобто направлений на дотримання спецiальних правил (санiтарних, ветеринарних, пожарних, митних та iн.); - проводиться систематично за конкретним об'єктом; - здiйснюється, як правило, суб'єктами державної виконавчої влади, надiленими надвiдомчими повноваженнями; - пов'язаний iз застосуванням адмiнiстративного примусу. Адмiнiстративний нагляд здiйснюється з метою охорони вiдповiдних суспiльних вiдносин як вiд правопорушень, так i вiд об'єктивно-протиправних дiй i стихiйних явищ. — адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi (див. Закон України "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi"); — державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд (див. Закон України "Про забезпечення санiтарного епiдемiчного благополуччя населення"); - державний нагляд за безпекою дорожного руху (див. закони "Про мiлiцiю", "Про дорожний рух"; Положення про Державну автомобiльну iнспекцiю МВС України, Типовi правила взаємовiдносин мiлiцiї з учасниками дорожнього руху та власниками транспортних засобiв; - державний пожежний нагляд (див. закони "Про мiлiцiю", "Про пожежну безпеку", Положення про порядок накладення штрафiв на пiдприємства, установи i органiзацiї за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписiв) посадових осiб органiв Державного пожежного нагляду; — державний геодезичний нагляд (див. Положення про Інспекцiю державного геодезичного нагляду Головного управлiння геодезiї, картографiї та кадастру України) та iн. Важливим способом забезпечення законностi в державному управлiннi є право громадян на звернення до державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй рiзних форм власностi, громадських об'єднань. Це право регламентується Конституцiєю України, Законом України "Про звернення громадян", Положенням про порядок розгляду письмових звернень громадян та посадових осiб пiдприємств, установ, органiзацiй органами державної контрольно-ревiзiйної служби в Українi та iн. При вивченнi даного питання слiд звернути увагу на поняття та види звернень, права та обов'язки особи, що подала звернення, та органу (посадової особи) яка розглядає його, специфiку провадження по розгляду звернень громадян. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 16. Державний контроль за дiяльнiстю органiв виконавчої влади Поняття, сутнiсть та змiст державного контролю. Принципи державного контролю. Види державного контролю у сферi виконавчої влади. Органiзацiйно-структурне забезпечення державного контролю у сферi державного управлiння. При вивченнi даної теми студентам слiд мати на увазi, що контроль — це явище багатогранне i рiзнопланове. Вiн може бути охарактеризований як форма або вид дiяльностi, як принцип, як функцiя. Контроль у сферi державного управлiння, враховуючи його суть, можна охарактеризувати як самостiйний вид роботи. Слiд зазначити, що в умовах реформи системи органiв державного управлiння, змiнюється сутнiсть державного контролю. Оновлення його сутностi полягає в тому, що на перший план, при його здiйсненнi, висувається питання: чому так виходить i що треба зробити, щоб досягти кращого результату. У минуле вiдходить iнших пiдхiд — виявити i покарати за допомогою контролю. Виходячи iз тих завдань, що стоять перед контролем, можна видiлити такi основнi принципи контролю: законностi, вiдповiдальностi контролюючого органу, субординацiї у службових вiдносинах контролюючих органiв, плановiсть у дiяльностi контролюючих органiв, систематичностi контролю, професiоналiзму, об'єктивностi, неупередженостi, гласностi, взаємодiї контролюючих органiв, допомоги пiдконтрольному об'єкту. Функцiя контролю у державному управлiннi полягає в аналiзi та спiвставленнi фактичного стану в тiй чи iншiй галузi з вимогами, якi поставленi перед ними, вiдхиленнями у виконаннi поставлених завдань та причин цих вiдхилень, а також оцiнкою дiяльностi й доцiльностi саме такого шляху. При уясненнi даного питання слiд звернути увагу на спiввiдношення таких понять, як "контроль", "нагляд", "монiторинг". Стосовно перших двох понять, слiд зазначити, що єдиної думки з приводу їх спiввiдношення, в адмiнiстративнiй науцi, немає. Деякi вченi дотримуються думки, що контроль i нагляд це — рiзнi поняття, iншi (О. Ф. Андрiйко) вважають, що контроль — це родове поняття, а нагляд — похiдне вiд нього, яке має свої характернi ознаки, до яких, зокрема, вiдносяться: а) перевiрка дотримання правових норм, спецiальних правил, здiйснюється на об'єктах, що знаходяться пiд адмiнiстративним наглядом; б) органiзацiйна непiдпорядкованiсть об'єктiв органам, що здiйснюють адмiнiстративний нагляд. Сутнiсть державного контролю неможливо уяснити без характеристики його видiв. Залежно вiд критерiїв класифiкацiї видiляють: — обсягу контролю та характеру контрольних поноважень: загальний та спецiальний; — органiзацiйних взаємозв'язкiв контролюючого i пiдконтрольного об'єкту: зовнiшнiй (парламентський, президентський, судовий) i внутрiшнiй, — органiзацiйної пiдпорядкованостi мiж контролюючим i пiдконтрольним: вiдомчий (галузевий) i надвiдомчий. Парламентський контроль, передбачений Конституцiєю України, здiйснюється Рахунковою палатою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та постiйними i тимчасовими контрольними комiсiями, якi можуть створюватися при необхiдностi. Президентський контроль в Українi здiйснюється за допомогою спецiального Контрольного управлiння у складi Адмiнiстрацiї Президента України. Судовий контроль (див. тему 15). Слiд мати на увазi, що для вiдомчого контролю характерними є: а) органiзацiйна пiдпорядкованiсть того, кого контролюють, тому, хто контролює; б) стосується рiзних сторiн дiяльностi пiдпорядкованого суб'єкта; в) обмежується заходами адмiнiстративного впливу. Надвiдомчий контроль характеризують наступнi ознаки: а) органiзацiйна пiдпорядкованiсть мiж контролюючим i пiдконтрольним вiдсутня; б) як правило, торкається конкретної функцiї чи певної сторони управлiнської дiяльностi пiдконтрольного; в) конт- ролюючий орган може вдатися до примусових заходiв, або ж звернутися з поданням результатiв контролю у вiдповiднi державнi органи. Державний контроль можна класифiкувати в залежностi вiд його змiсту чи напрямкiв здiйснення на банкiвський, податковий, фiнансовий, статистичний, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, контроль за виконанням управлiнських рiшень та iн. Необхiдно звернути увагу на те, що система органiв контролю в Українi є досить складною. Цi органи мають рiзну органiзацiйну форму та правове положення в системi органiв виконавчої влади. Провiдне мiсце серед них належить функцiональним центральним органам, для яких контроль є основною функцiєю щодо непiдпоряд-кованих в адмiнiстративному порядку державних органiв i органiзацiй. Вони мають право приймати у межах своєї компетенцiї обов'язковi для мiнiстерств, вiдомств, пiдприємств i органiзацiй акти, давати обов'язковi для виконання вказiвки (Антимонопольний комiтет України, Державний комiтет статистики та iн.). на суб'єкти незалежно вiд їх вiдомчої пiдлеглостi. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" Тема 17. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння нацiональною безпекою Поняття, сутнiсть нацiональної безпеки. Правовi засади управлiння нацiональною безпекою. Система органiв управлiння нацiональною безпекою та їх повноваження. Державна безпека як складова нацiональної безпеки. Органiзацiйно-правовi засади дiяльностi служби безпеки України та їх повноваження. Охорона державного кордону. Завдання внутрiшнiх вiйськ у забезпеченнi нацiональної безпеки. При вивченнi даної теми слiд звернути увагу на те, що в адмiнiстративнiй науцi зазначається, що нацiональна безпека досить складне, багатогранне, рiзнопланове поняття, яке включає в себе державну, економiчну, екологiчну, суспiльну, оборонну, iнформацiйну та iншi види безпеки. Таке широке розумiння нацiональної безпеки зумовлює досить велику нормативно-правову базу щодо регулювання суспiльних вiдносин у цiй сферi. Вивчення даної теми слiд розпочати з таких нормативно-правових актiв, як: закони: "Про державний кордон України", "Про Прикордоннi вiйська України", "Про Службу безпеки України", "Про державний захист працiвникiв суду i правоохоронних органiв", "Про режим iноземного iнвестування", "Про державну охорону органiв державної влади України та посадових осiб", "Про Раду нацiональної безпеки i оборони України", "Про внутрiшнi вiйська Мiнiстерства внутрiшнiх справ України", "Про державну таємницю", "Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру", "Про участь громадян в охоронi громадського порядку i державного кордону", "Про Збройнi Сили України", "Про оборону України", укази Президента: "Про затвердження Тимчасового положення про Раду нацiональної безпеки i оборони України", "Про контроль за дiяль- нiстю Служби безпеки України"; постанови КМУ: "Про державну службу охорони при Мiнiстерствi внутрiшнiх справ", "Про затвердження Положення про Цивiльну оборону України", "Про прикордонну смугу", "Про прикордонний режим", "Про контрольованi прикордоннi райони", "Про заходи щодо пiдвищення квалiфiкацiї посадових осiб i спецiалiстiв центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування з питань нацiональної безпеки та оборони держави"; Інструкцiя про порядок передачi пiдроздiлами Прикордонних вiйськ України iноземних громадян та осiб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон i правовий статус iноземцiв, приймання зазначених осiб органами МВС, їх утримання та видворення за межi держави та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Слiд мати на увазi, що основнi напрямки державної полiтики нацiональної безпеки України визначенi в Концепцiї (основах державної полiтики) нацiональної безпеки України, схваленої постановою Верховної Ради України вiд 16. 01. 1997 p., а саме: - у полiтичнiй сферi: створення механiзму захисту прав громадян, запобiгання та усунення спроб втручання у внутрiшнi справи України; - в економiчнiй сферi: недопущення незаконного використання бюджетних коштiв, контроль за експортно-iмпортною дiяльнiстю; - у соцiальнiй сферi: виявлення та усунення причин, що призводять до рiзкого розшарування суспiльства, вжиття своєчасних заходiв щодо протидiї кризовим демографiчним процесам; - у воєннiй сферi: створення ефективних механiзмiв i проведення комплексних заходiв щодо запобiгання можливiй агресiї або воєнного конфлiкту, локалiзацiї та лiквiдацiї їх наслiдкiв, запобiгання спробам та усунення порушень державного кордону i територiальної цiлiсностi України; - в науково-технiчнiй сферi: вжиття комплексних заходiв щодо захисту та розвитку науково-технiчного потенцiалу, виявлення та усунення причин науково-технологiчного вiдставання; — в iнформацiйнiй сферi: вжиття комплексних заходiв щодо захисту свого iнформацiйного простору, виявлення та усунення причин iнформацiйної дискримiнацiї України та iн. Для забезпечення нацiональної безпеки функцiонує велика кiлькiсть державних органiв i органiзацiй, такi як: Верховна Рада України, Президент України, Рада нацiональної безпеки i оборони України, Кабiнет Мiнiстрiв України, центральнi органи виконавчої влади (МВС, СБУ, Мiнiстерство оборони та iн.), Збройнi Сили України, Прикордоннi вiйська України, Внутрiшнi вiйська МВС та iн., мiсцевi органи виконавчої влади i органи мiсцевого самоврядування, їх завдання та повноваження стосовно забезпечення нацiональної безпеки визначенi вiдповiдними нормативно-правовими актами. Основними органами спецiальних служб безпеки є СБУ, Управлiння державної охорони України, Державна охорона при МВС та Прикордоннi вiйська України. Система, структура завдання, дiяльнiсть СБУ, права i обов'язки її органiв регулюється Законом "Про Службу безпеки України та Указом Президента "Про контроль за дiяльнiстю Служби безпеки України". " Про державну охорону органiв державної влади України та посадових осiб". Закон "Про внутрiшнi вiйська Мiнiстерства внутрiшнiх справ України"). Студент повинен знати, що державний кордон України являє собою лiнiю, яка визначає межi сухопутної i водної територiї країни, а також повiтряний простiр над нею. Органiзацiйно-правовi засади охорони державного кордону встановленi в законах "Про державний кордон України", "Про Прикордоннi вiйська України", "Про участь громадян в охоронi громадського порядку i державного кордону", "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення", постановах КМУ "Про прикордонну смугу", "Про прикордонний режим", "Про контрольованi прикордоннi райони", Інструкцiї про порядок передачi пiдроздiлами Прикордонних вiйськ України iноземних громадян та осiб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон i правовий статус iноземцiв, приймання зазначених осiб органами МВС, їх утримання та видворення за межi держави та iн. (див. рекомендовану лiтературу). службу України) (бiльш детально див. вищевказанi нормативнi акти). При вивченнi даного питання слiд звернутися до навчально-методичного посiбника С. Д. Подлiнєва "Органiзацiя управлiння в адмiнiстративно-полiтичнiй сферi України". 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 18. Адмiпiстративно-правове забезпечення управлiння обороною Вiйськова служба як вид державної служби. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про загальний вiйськовий обов'язок i вiйськову службу. При вивченнi даної теми слiд мати на увазi, що оборона — це система полiтичних, економiчних, соцiальних, воєнних, наукових, науково-технiчних, iнформацiйних, правових, органiзацiйних, iнших заходiв держави щодо пiдготовки до збройного захисту та її захисту у разi збройної агресiї або збройного конфлiкту. Правовою основою оборони держави є Конституцiя України, закони: "Про оборону України", "Про Збройнi Сили України", "Про загальний вiйський обов'язок i вiйськову службу", "Про альтернативну (невiйськову) службу", "Про порядок направлення пiдроздiлiв Збройних Сил України до iнших держав", "Про Раду нацiональної безпеки i оборони України", "Про Статут внутрiшньої служби Збройних Сил України", "Про Дисциплiнарний статут Збройних Сил Ук- раїни", "Про Стройовий статут Збройних Сил України", "Про Статут гарнiзонної та вартової служб Збройних Сил України", "Про правовий режим воєнного стану", укази Президента "Про затвердження Тимчасового положення про Раду нацiональної безпеки i оборони України", "Про затвердження Положення про Мiнiстерство оборони України", Про затвердження Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, постанови КМУ "Про заходи щодо пiдвищення квалiфiкацiї посадових осiб i спецiалiстiв центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування з питань нацiональної безпеки та оборони держави", "Про затвердження Порядку реєстрацiї вiйськових частин як суб'єктiв господарської дiяльностi у Збройних Силах", вiдповiднi мiжнароднi договори та iн. Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, головою Ради нацiональної безпеки i оборони (див. Закон "Про Раду нацiональної безпеки i оборони України", Указ Президента "Про затвердження Тимчасового положення про Раду нацiональної безпеки i оборони України"). Повноваження КМУ у сферi оборони визначаються Законом "Про оборону України" (див. статтю 9). Важливим є уяснення того, що Мiнiстерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної полiтики у сферi оборони, функцiонування, бойову та мобiлiзацiйну готовнiсть, боєздатнiсть i пiдготовку Збройних Сил України (бiльш детально див.: Закон "Про оборону України", Положення про Мiнiстерство оборони України). Слiд мати на увазi, що головним вiйськовим органом з планування оборони держави, управлiння застосуванням ЗСУ, координацiї та контролю за виконанням завдань у сферi оборони органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, вiйськовими формуваннями є Генеральний штаб ЗСУ, повноваження якого визначаються Законом "Про оборону України", Положенням про Генеральний штаб ЗСУ. Управлiння у сферi оборони на мiсцях здiйснюють мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування (див. за- "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї", "Про мiсцеве самоврядування в Українi", "Про оборону в Українi"). та управлiння визначаються Закон України "Про Збройнi Сили України" в ред. вiд 5. 10. 2000 року. Важливою складовою оборони України є цивiльна оборона, тобто державна система органiв управлiння, сил та засобiв, що створюється для органiзацiї та забезпечення захисту населення вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй техногенного, екологiчного, природного та воєнного характеру (див. Положення про Цивiльну оборону України). Студентам необхiдно звернути увагу на вiйськову службу, як вид державної служби, порядок проходження якої регулюється Законом "Про загальний вiйськовий обов'язок i вiйськову службу" (в ред. вiд 18. 06. 1999 р.). При цьому слiд мати на увазi, що для окремих громадян, вiровчення яких не допускає користування зброєю та служби в збройних силах запроваджена альтернативна (невiйськова) служба (див. Закон "Про альтернативну (невiйськову) службу"). ' Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про загальний вiйськовий обов'язок i вiйськову службу передбачена Законом "Про загальний вiйський обов'язок i вiйськову службу" та статтями 210, 211, 211/1, 211/2, 211/3, 211/4, 211/5, 211/6 КпАП України. "Органiзацiя управлiння в адмiнiстративно-полiтичнiй сферi України". 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 19. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння внутрiшнiми справами Правовi засади управлiння внутрiшнiми справами. Система органiв та їх повноваження щодо управлiння внутрiшнiми справами. Служби в органах внутрiшнiх справ. Державний пожежний нагляд. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху. Внутрiшнi вiйська Мiнiстерства внутрiшнiх справ. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення громадського порядку та громадської безпеки. Вивчення даної теми слiд розпочати з уяснення того, що на органи внутрiшнiх справ покладаються такi основнi завдання, як: гарантування особистої безпеки громадян; захист їх прав i свобод; забезпечення охорони громадської безпеки та громадського порядку; попередження, припинення злочинiв та iнших правопорушень; забезпечення дорожнього руху; накладення адмiнiстративних стягнень; гарантування пожежної безпеки та iн. Важливе значення має розмежування термiнiв "громадський порядок" та "громадська безпека". В адмiнiстративнiй науцi зазначається, що громадський порядок — це певна система вiдносин, належний порядок, що склався у суспiльствi, який вiдповiдає iнтересам держави i всiх її громадян, а громадська безпека — це система вiдносин, яка складається у процесi запобiгання та усунення загрози життю, здоров'ю та їх майну. Студент повинен знати, що правовими засадами дiяльностi i управлiння органами внутрiшнiх справ є Конституцiя України, закони: "Про мiлiцiю", "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть", "Про дорожнiй рух", "Про пожежну безпеку", "Про державний захист працiвникiв суду i правоохоронних органiв", "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi", "Про вiдшкодування шкоди, завданої громадяниновi незаконними дiями органiв дiзнання, попереднього слiдства, прокуратури i суду", "Про органи i служби у справах неповнолiтнiх та спецiальнi установи для неповнолiтнiх", "Про боротьбу з корупцiєю", "Про державну охорону органiв державної влади України та посадових осiб", "Про внутрiшнi вiйська МВС України", "Про участь громадян в охоронi громадського порядку i державного кордону", укази Президента: "Про Нацiональну програму боротьби з корупцiєю", "Про вдосконалення координацiйної дiяльностi правоохоронних органiв по боротьбi з корупцiєю та органiзованою злочиннiстю", постанови КМУ: "Про затвердження Положення про Державну автомобiльну iнспекцiю МВС України", "Про державну службу охорони при МВС", "Про затвердження Положення про Державну автомобiльну iнспекцiю МВС України", "Про затвердження типових положень про службу у справах неповнолiтнiх", "Про затвердження Типового статуту громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону, описiв зразкiв бланка посвiдчення i нарукавної пов'язки члена такого формування" та iн. держави. Вона виконує адмiнiстративну, оперативно-роз-шукову, кримiнально-процесуальну, профiлактичну, виконавчу та охоронну (на договiрних засадах) функцiї (див. закони "Про мiлiцiю", "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть", "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi" та iн.). Служба в органах внутрiшнiх справ є державною службою, яка характеризується цiлим рядом особливостей. При вивченнi даного питання слiд звернутися до Закону "Про мiлiцiю" i Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органiв внутрiшнiх справ України. Важливе значення для забезпечення громадської безпеки та громадського порядку має належне нормативне регулювання питання про застосування, придбання, зберiгання спецiальних засобiв та вог- непальної зброї. При вивченнi даного питання слiд звернутися до таких нормативних актiв, як: — розпорядження Президента "Про запобiжнi заходи щодо користування мисливською i службово-штатною зброєю та газовими пiстолетами i револьверами", — постанови КМУ: "Про затвердження Правил застосування спецiальних засобiв при охоронi громадського порядку в Українськiй РСР", "Про затвердження Положення про застосування вогнепальної зброї", "Про порядок продажу, придбання, реєстрацiї, облiку i застосування спецiальних засобiв самоборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратiвної дiї"; — Інструкцiя про порядок виготовлення, придбання, зберiгання, облiку, перевезення i використання вогнепальної зброї, боєприпасiв до неї та вибухових матерiалiв; — Інструкцiя про порядок приймання, зберiгання, облiку, знищення чи реалiзацiї вилученої, добровiльно зданої, знайденої зброї та боєприпасiв до неї; — Умови i правила здiйснення пiдприємницької дiяльностi по виробництву, ремонту i реалiзацiї спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасiв до неї, а також холодної зброї, виготовлення i реалiзацiї спецiальних засобiв, заряджених речовинами сльозоточивої та дратiвної дiї, iндивiдуального захисту, активної оборони й засобiв для виконання спецiальних операцiй i оперативно-розшукових заходiв, утворення та утримання стрiлецьких тирiв, стрiльбищ, мисливських стендiв i штемпельно-граверних майстерень, виготовленню печаток i штампiв; — Положення про порядок видачi народним депутатам України та окремим посадовим особам апарату Верховної Ради України у тимчасове користування вогнепальної зброї, її облiку i зберiгання; - Положення про порядок придбання, видачi, облiку, зберiгання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасiв до неї, спецiальних засобiв iндивiдуального захисту працiвниками судiв i правоохоронних органiв, а також особами, що беруть участь у кримiнальному судочинствi; - Інструкцiя про порядок виготовлення, придбання, зберiгання, облiку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, а також боєприпасiв до зброї та вибухових матерiалiв та iн. (див. рекомедовану лiтературу). Необхiдно звернути увагу на новизну у дiяльностi органiв внутрiшнiх справ, зокрема, надання ними юридичним i фiзичним особам управлiнських послуг (див. постанови КМУ "Про перелiк платних послуг, якi можуть надаватися iнформацiйними пiдроздiлами органiв внутрiшнiх справ", "Про затвердження перелiку платних послуг, якi можуть надаватися пiдроздiлами Державної пожежної охорони МВС"). При вивченнi питання про адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за проступки, що посягають на громадський порядок i громадську безпеку, необхiдно мати на увазi, що суб'єктами таких порушень можуть бути як iндивiдуальнi суб'єкти (див. статтi 173-184/2 КпАП України), так i колективнi суб'єкти (див. Положення про порядок накладення штрафiв на пiдприємства, установи i органiзацiї за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписiв) посадових осiб органiв Державного пожежного нагляду" та iн). При вивченнi даного питання слiд звернутися до навчально-методичного посiбника С. Д. Подлiнєва "Органiзацiя управлiння в адмiнiстративно-полiтичнiй сферi України". "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 20. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння юстицiєю Органiзацiйно-правовi засади управлiння юстицiєю. Система i структура органiв юстицiї та їх повноваження. Особливостi проходження служби в органах юстицiї. Органiзацiя роботи нотарiату. Служба громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб. Вивчення даної теми слiд розпочати з усвiдомлення того, що правовими засадами управлiння юстицiєю є закони: "Про нотарiат", "Про органи реєстрацiї актiв громадянського стану", "Про державну виконавчу службу" укази Президента: "Про державну реєстрацiю нормативних актiв мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади", "Про службу громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб", постанови КМУ: "Про затвердження Положення про державну реєстрацiю нормативних актiв мiнiстерств, iнших органiв державної влади, органiв господарського управлiння, що зачiпають права, свободи i законнi iнтереси громадян або мають мiжвiдомчий характер", "Про затвердження Положення про Вищу квалiфiкацiйну комiсiю при Мiнiстерствi юстицiї України", "Про утворення в системi органiв Мiнiстерства юстицiї України служби громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб", Положення про Головне управлiння юстицiї Мiнюсту України в АРК, обласнi, Київське i Севастопольське мiськi управлiння юстицiї, Положення про районний, мiський, районний в мiстах вiддiл державної виконавчої служби та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Досить важливим є уяснення системи органiв юстицiї, визначеної постановою КМУ "Про систему органiв юстицiї", яку складають: — Головне управлiння юстицiї в АРК; — обласнi, Київське та Севастопольське мiськi управлiння юстицiї; — районнi, районнi в мiстах, мiськi управлiння юстицiї. На Мiнiстерство юстицiї покладаються такi основнi завдання, як: пiдготовка пропозицiй щодо проведення в Українi правової реформи та вдосконалення законодавства, сприяння розвитку правової науки; забезпечення захисту прав i свобод людини i громадянина; органiзацiйне та матерiальне забезпечення судiв; органiзацiя виконання судових рiшень, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя; органiзацiя роботи нотарiату; дiяльнiсть щодо реєстрацiї актiв громадянського стану; розвиток правової iнформацiї; здiйснення мiжнародно-правового спiвробiтництва. Управлiння юстицiї беруть участь в органiзацiї здiйснення на мiсцях державної правової полiтики; узагальнюють практику застосування законодавства; здiйснюють державну реєстрацiю нормативно-правових актiв; перевiряють стан правової роботи в мiсцевих органах виконавчої влади та iн. Слiд звернути увагу на те, що органи юстицiї здiйснюють керiвництво органами реєстрацiї актiв громадянського стану, яке полягає в контролi за додержавнням вимог законодавства про реєстрацiю актiв громадянського стану; розробцi пропозицiй щодо його вдосконалення; пiдготовцi форм актiв громадянського стану i форм звiтностi; наданнi практичної та методичної допомоги органам реєстрацiї актiв громадянського стану; здiйсненнi заходiв щодо пiдвищення квалiфiкацiї їх працiвникiв. При уясненнi питання про керiвництво нотарiальними конторами, слiд мати на увазi, що воно полягає у визначеннi мережi i дислокацiї нотарiальних контор, органiзацiї їх роботи та здiйсненнi заходiв щодо її вдосконалення, пiдборi i розставленнi працiвникiв державних нотарiальних контор, пiдвищеннi їх квалiфiкацiї. З цiєю метою створенi Вища квалiфiкацiйна комiсiя при Мiнюстi України (див. Положення про Вищу квалiфiкацiйну комiсiю при Мiнюстi України) та квалiфiкацiйнi комiсiї нотарiату, якi створюються при Головному управлiннi юстицiї АРК, обласних управлiннях (див. Положення про квалiфiкацiйну комiсiю нотарiату). "Органiзацiя управлiння в адмiнiстративно-полiтичнiй сферi України". "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 21. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння зовнiшньополiтичною дiяльнiстю Поняття i правовi засади управлiння зовнiшньополiтичною дiяльнiстю. Система органiв управлiння зовнiшньополiтичною дiяльнiстю та їх повноваження. Особливостi проходження дипломатичної, консульської служби. Адмiнiстративно-правове регулювання в'iзду в Україну i виїзду з України. Вивчення даної теми студентам слiд розпочати зi статтi 18 Конституцiї України, яка закрiпила, що зовнiшньополiтична дiяльнiсть України спрямована на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права. Студент повинен знати, що правовими засадами управлiння зовнiшньополiтичною дiяльнiстю є Декларацiя про державний суверенiтет України, Акт проголошення незалежностi України, Конституцiя України, Основнi напрямки зовнiшньої полiтики України, закс ни, Положення про Мiнiстерство закордонних справ України, Поле ження про дипломатичне представництво України за кордоном, Консульський статут України та iн. Важливо звернути увагу на те, що Верховна Рада України визначає засади зовнiшньої полiтики України, а саме: — держава здiйснює вiдкриту зовнiшню полiтику, прагне до спiвробiтництва з усiма зацiкавленими партнерами, уникаючи залежностi вiд окремих держав чи груп держав; — держава розбудовує свої двостороннi та багатостороннi вiдносини з iншими державами та мiжнародними органiзацiями на основi принципiв добровiльностi, взаємоповаги, рiвноправностi, взаємовигоди, невтручання у внутрiшнi справи; — держава не є ворогом жодної держави, засуджує вiйну як знаряддя нацiональної полiтики та iн. (див. Основнi напрямки зовнiшньої полiтики України). Конституцiя України (стаття 102) закрiпила, що Президент України виступає гарантом державного суверенiтету, територiальної цiлiсностi України. Його повноваження як глави держави у вiдносинах з iншими державами передбаченi в статтi 106 Конституцiї України. КМУ як вищий орган державної виконавчої влади забезпечує реалiзацiю зовнiшньої полiтики. При вивченнi даного питання необхiдно акцентувати свою увагу на ролi Мiнiстерства закордонних справ України — центрального органу виконавчої влади, яке безпосередньо забезпечує проведення зовнiшньої полiтики України i здiйснює координацiю дiяльностi всiх учасникiв зовнiшньополiтичних зв'язкiв. При цьому слiд мати на увазi, що головними завданнями Мiнiстерства закордонних справ є: — участь у забезпеченнi нацiональних iнтересiв i безпеки України шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства; — сприяння забезпеченню стабiльностi мiжнародного становища України, пiднесенню її мiжнародного авторитету, поширенню у свiтi образу України як надiйного i передбачуваного партнера; - створення сприятливих зовнiшнiх умов для змiцнення незалежностi, державного суверенiтету, економiчної самостiйностi та збереження територiальної цiлiсностi України; — забезпечення вiдповiдно до наданих повноважень цiлiсностi та узгодженостi зовнiшньополiтичного курсу України та iн. (див. Положення про Мiнiстерство закордонних справ України, Положення про дипломатичну службу в Українi). МЗС здiйснює свої повноваження через дипломатичнi представництва України за кордоном (див. Положення про дипломатичне представництво України за кордоном), консульськi установи України за кордоном (див. Консульський статут України), представництва України при мiжнародних органiзацiях, представництва МЗС України на територiї України. Дипломатична та консульська служба є особливим видом державної служби (див. Положення про Мiнiстерство закордонних справ України, Положення про дипломатичне представництво України за кордоном, Консульський статут України). Щодо питання в'їзду в Україну та виїзду з України, необхiдно звернутися до: законiв "Про порядок виi'зду з України та в'їзду в Україну громадян України", "Про правовий статус iноземцiв", "Про бiженцiв", постанов КМУ "Про затвердження Правил оформлення та видачi паспортiв громадянина України для виїзду за кордон i проїзних документiв дитини, їх тимчасвоої затримки та вилучення", "Про затвердження Положення про посвiдчення особи на повернення в Україну", "Про Правила в'їзду iноземцiв в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територiю", "Про затвердження Положення про посвiдчення бiженця" та iн. При вивченнi даного питання слiд звернутися до навчально-методичного посiбника С. Д. Подлiнєва "Органiзацiя управлiння в адмiнiстративно-полiтичнiй сферi України". 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 22. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння економiчною сферою Правовi засади управлiння економiчною сферою. Система органiв управлiння економiчною сферою та їхнi повноваження. Форми i методи управлiння економiчною сферою. Державне регулювання пiдприємницької дiяльностi. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення чинного законодавства у сферi економiки. Вивчення даної теми слiд розпочати з того, що економiчна сфера (в юридичнiй лiтературi її часто називають "сфера господарської дiяльностi", "сфера народного господарства") є однiєю з найскладнiших i найважливiших, оскiльки ефективна нацiональна економiка виступає гарантiєю незалежностi держави. "Про власнiсть", "Про пiдприємництво", "Про пiдприємства в Українi", "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть", "Про господарськi товариства", "Про перелiк об'єктiв права державної власностi, що не пiдлягають приватизацiї", укази Президента: "Про деякi заходи з дерегулювання пiдприємницької дiяльностi", "Про запровадження лiцензування дiяльностi господарюючих суб'єктiв у сферi природних монополiй", "Про затвердження дозвiльної системи у сферi пiдприємницької дiяльностi", "Про лiцензування окремих видiв пiдприємницької дiяльностi", "Про Мiнiстерство економiки України", постанови КМУ: "Про затвердження Положення про Мiнiстерство економiки України", "Про впровадження механiзму по недопущенню монополiзацiї товарних ринкiв", "Про затвердження Положення про Державну комiсiю з питань ринку продовольства", "Про заходи щодо посилення контролю за ввезенням в Україну окремих видiв товарiв, що iмпортуються суб'єктами пiдприємницької дiяльностi", "Про порядок державної реєстрацiї суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi", "Про порядок лiцензування пiдприємницької дiяльностi", "Про деякi питання управлiння казенним пiдприємством", "Про затвердження Положення про порядок передачi об'єктiв права державної власностi", "Про управлiння державними корпоративними правами", "Про утворення Державного департаменту продовольства", "Про утворення Державної пробiрної служби та казенних пiдприємств пробiрного контролю", "Про затвердження перелiку органiв лiцензування", "Про запровадження лiцензiї єдиного зразка для певних видiв господарської дiяльностi" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Студентам слiд особливу увагу звернути на ряд нових нормативно-правових актiв, прийнятих останнiм часом i спрямованих на управлiння економiчною сферою, зокрема: "Про природнi монополiї" (20. 04. 2000), "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" (01. 06. 2000), "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (07. 12. 2000), укази Президента "Про запровадження єдиної державної регуляторної полiтики у сферi пiдприємництва" (22. 01. 2000), "Питання Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва" (22. 05. 2000) та iн. Необхiдно мати на увазi, що основними напрямами, що охоплюються державним управлiнням в економiчнiй сферi, є: фiнансова полiтика; грошово-кредитова полiтика; банкiвська система; iнновацiйно-iнвестицiйна дiяльнiсть; прискорення приватизацiйних процесiв; посилення управлiння державним сектором економiки; зовнiшньоекономiчна полiтика i залучення iноземних iнвестицiй; подолання платiжної кризи; стимулювння малого бiзнесу; запровадження єдиної державної регуляторної полiтики та iн. Необхiдно звернути увагу на сутнiсть державного управлiння даною сферою, яка полягає в: удосконаленнi взаємодiї центральних i мiсцевих органiв державної виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування; чiткому розмежуваннi компетенцiї центральних i мiсцевих органiв в економiчнiй сферi; створеннi чiткого механiзму юридичної вiдповiдальностi за порушення чинного законодавства в данiй сферi; запровадженнi єдиної регуляторної полiтики та iн. При вивченнi питання про систему органiв управлiння економiчною сферою основну увагу варто придiлити КМУ, який розробляє i здiйснює загальнодержавнi програми економiчного розвитку, забезпечує проведення фiнансової, цiнової, iнвестицiйної та податкової полiтики, здiйснює управлiння об'єктами державної власностi, спрямовує i координує роботу мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади. Мiнiстерство економiки України є спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi економiки. Його правовий статус визначається Положенням про Мiнiстерство економiки України. На мiсцевому рiвнi управлiння у сферi економiки здiйснюють управлiння економiки вiдповiдних мiсцевих державних адмiнiстрацiй (див. Типове положення про управлiння економiки обласної, Київської та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї та Типове положення про управлiння економiки районної, районної в мiстах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй). "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 23. Адмiнiстративно-правове забезпечення антимонопольно!" дiяльностi та недопущення недобросовiсної конкуренцiї Правовi засади антимонопольно)' дiяльностi та розвитку добросовiсної конкуренцiї в Українi. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення антимонопольного законодавства. Закон "Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї в пiдприємницькiй дiяльностi", який став базою для прийняття наступних законiв: "Про Антимо-нопольний комiтет України" (1993), "Про захист вiд недобросовiсної конкуренцiї" (1996), "Про природнi монополiї" (2000), "Про захист економiчної конкуренцiї" (2001) та цiлого ряду пiдзаконних нормативних актiв (близько 80), що у сукупностi складають антимонопольно законодавство. Важливо знати, що органiзацiйно-структурну основу антимонопольно!' дiяльностi складають: Антимонопольний комiтет України (далi АКУ) i територiальнi вiддiлення АКУ. АКУ — державний орган, призваний забезпечувати державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист iнтересiв пiдприємцiв i споживачiв вiд його порушень. Уяснення статусу АКУ слiд розпочати iз вивчення основних завдань, якi покладаються на цей орган, а саме: а) здiйснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства; б) захист законних iнтересiв пiдприємцiв i споживачiв шляхом застосування заходiв щодо попередження i припинення порушень антимонопольного законодавства, накладення стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень; в) сприяння розвитку добросовiсної конкуренцiї у всiх сферах економiки. Складовими статусу АКУ є його компетенцiя та повноваження, якi закрiпленi в Законi України "Про Антимонопольний комiтет України" (див. ст. ст. 7, 8 згаданого Закону). В якостi об'єктiв контролю можуть бути: центральнi i мiсцевi органи державної виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування; органи управлiння громадськими органiзацiями, асоцiацiї, концерни, мiжгалузевi, регiональнi та iншi об'єднання пiдприємцiв; суб'єкти господарювання. — без перешкод входити на пiдприємства, в установи та органiзацiї i мати доступ до документiв та матерiалiв, необхiдних для проведення перевiрки; - вимагати усних та письмових пояснень посадових осiб i громадян; — вимагати для перевiрки дотримання антимонопольного законодавства необхiднi документи та iншу iнформацiю. Для здiйснення завдань, покладених на АКУ, в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi створюються територiальнi вiддiлення, правовий статус яких визначається Положенням про територiальне вiддiлення Комiтету, затверджене АКУ. "Недобросовiсна конкуренцiя", 166/1 "Зловживання монопольним становищем на ринку", 166/2 "Неправомiрнi угоди мiж пiдприємцями", 166/3 "Дискримiнацiя пiдприємцiв органами влади та управлiння", 166/4 "Порушення порядку надання iнформацiї i виконання рiшень АКУ i його територiальними вiддiленнями". При вивченнi указаних складiв адмiнiстративних проступкiв, слiд мати на увазi, що суб'єктами адмiнiстративної вiдповiдальностi виступають тiльки спецiальнi суб'єкти: монополiсти, органи влади i управлiння, суб'єкти господарювання та iн. Особливу увагу необхiдно зосередити на визначеннi поняття "монопольне становище", яким визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 вiдсоткiв, або ж вiн володiє монопольною владою (його частка на ринку, при цьому, може бути меньшою 35 вiдсоткiв). Доказом того, що суб'єкт господарювання займає монопольне становище є включення його в Перелiк пiдприємств, що займають монопольне становище. За антимонопольним законодавством України бути монополiстом не є адмiнiстративним проступком, проступком буде зловживання своїм становищем, яке може проявлятися в таких дiяннях, як: нав'язування додаткових умов, не передбачених предметом договору; зменшення обсягу випуску товару з метою створення дефiциту; встановлення монопольних цiн на ринку та iн. Суб'єктивна сторона адмiнiстративних проступкiв, указаних вище, проявляється в тому, що дiяння скоюються тiльки з умислом. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 24. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння митною справою Поняття та правовi засади управлiння митної справи. Система митних органiв та їх повноваження. Юрисдикцiйнi повноваження митних органiв. Митний контроль. Митнi режими. Особливостi проходження служби в митних органах. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення митного законодавства. Вивчення даної теми слiд розпочати зi з'ясування поняття митної справи, яка включає в себе: - порядок перемiщення через митний контроль товарiв та iнших предметiв; — процедури митного контролю; — митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнiшньоекономiчної дiяльностi; — боротьба з контрабандою i порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил; — iншi засоби проведення в життя митної полiтики. Правовими основами управлiння митною справою є Митний кодекс України, закони "Про Єдиний митний тариф", "Про звiльнення вiд обкладання митом предметiв, що вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України", "Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах", укази Президента "Про заходи щодо забезпечення контролю за перемiщенням транзитом товарiв через територiю України", "Про гуманiтарну допомогу, що надходить з України", "Про митну службу України", постанови КМУ "Про вдосконалення порядку ввезення (пересилання) громадянами предметiв (товарiв) в Україну", "Про Правила ввозу транспортних засобiв на територiю України" та iн. Слiд мати на увазi, що центральним органом управлiння митною справою є Державна митна служба України, повноваження якої визначаються Положенням про Державну митну службу України, її основними завданнями є: захист економiчних iнтересiв України; сприяння розвитковi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв i створення сприятливих умов для прискорення товарообiгу та збiльшення пасажиропотоку через митний кордон України; вдосконалення митного контролю, митного оформлення i оподаткування товарiв та iнших предметiв, що перемiщуються через митний кордон України; боротьба з контрабандою; здiйснення заходiв щодо запобiгання порушенням митних правил. Державна митна служба здiйснює свої повноваження через регiональнi митницi, митницi, спецiалiзованi митнi управлiння та органiзацiї. При вивченнi даної теми необхiдно звернути увагу на митний контроль, який виступає важливим засобом захисту економiчних iнтересiв держави (див. МК України). Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення митних правил передбачена статтями 104-109, 111-120 МК України. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 25. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння фiнансами i кредитуванням Правовi засади управлiння фiнансами i кредитуванням. Система органiв управлiння фiнансами i кредитуванням та їх повноваження. Фiнансовий контроль: поняття, особливостi. При вивченнi даної теми слiд усвiдомити, що правовими засадами здiйснення управлiння фiнансами i кредитуванням є закони "Про бюджетну систему України", "Про систему оподаткування", "Про державну податкову службу", "Про Рахункову палату", "Про податок на додану вартiсть", "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi", "Про джерела фiнансування органiв державної виконавчої влади", декрети КМУ "Про акцизний збiр", "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" та iн. При вивченнi питання про систему органiв управлiння фiнансами i кредитуванням, необхiдно усвiдомити, що державну полiтику у фiнансовiй сферi визначає Верховна Рада України, яка затверджує загальнодержавнi програми, Державний бюджет України, здiйснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рiшення щодо звiту про його виконання. КМУ забезпечує проведення фiнансової, цiнової, iнвестицiйної та податкової полiтики; розробку проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженного бюджету України; подання Верховнiй Радi звiту про виконання Державного бюджету України. Мiнiстерство фiнансiв України є центральним органом виконавчої влади з управлiння фiнансами. Його повноваження визначенi Положенням про Мiнiстерство фiнансiв України. Важливу роль в управлiннi фiнансами вiдiграє Державне казначейство України, основними завданнями якого є органiзацiя виконання Державного бюджету, контроль за його виконанням та регулювання вiдносин мiж Державним бюджетом та позабюджетними фондами; короткостроковi прогнози обсягiв державних фiнансових ресурсiв i подання вiдповiдної iнформацiї. Управлiння фiнансами здiйснюють Рахункова палата, Державна податкова адмiнiстрацiя України та iншi органи. Важливо знати, що фiнансовий контроль є одним iз видiв державного контролю. Вiн являє собою дiяльнiсть уповноважених органiв та їх посадових осiб щодо здiйснення перевiрки додержання вимог законодавства у сферi фiнансової дiяльностi та застосування в передбачених законом випадках вiдповiдних засобiв впливу. Слiд мати на увазi, що фiнансовий контроль може бути державним, громадським i незалежним. органи державної податкової служби, органи контрольно-ревiзiйної служби, органи державного контролю за цiнами i тарифами, органи пробiрного контролю та iн. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi проступки у галузi фiнансiв передбаченi статтями 162,164, 164/1, 164/2,164/4, 165/2, 166/1, 166/2 КпАП України. "Органiзацiйно-правовi основи фiнансового контролю в Українi". "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 26. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння агропромисловим комплексом Правовi засади управлiння агропромисловим комплексом. Форми i методи управлiння агропромисловим комплексом. Державний контроль в агропромисловому комплексi. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за проступки в агропромисловому комплексi. Вивчаючи дану тему слiд мати на увазi, що агропромисловий комплекс (сiльське господарство) — є однiєю з прiоритетних сфер суспiльного життя, оскiльки вiн пов'язаний з виробництвом сiльськогосподарської продукцiї, її заготiвлею та переробкою (див. Закон "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарствi"). Важливо знати, що правовими засадами управлiння цiєю важливою сферою є: закони "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарствi", "Про ветеринарну медицину", "Про карантин рослин", "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство", "Про селянське (фермерське) господарство", "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, установ i органiзацiй за порушення законодавства про ветеринарну медицину", "Про захист рослин", "Про внесення змiн до КпАП України щодо встановлення вiдповiдальностi за порушення у сферi захисту рослин", "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення", Нацiональна програма вiдродження села на 1995-2005 роки (схвалена пост. ВРУ вiд 4. 02. 1994 р.), Указ Президента "Питання Мiнiстерства агропромислової полiтики України", постанова КМУ "Про Державний департамент продовольства", Типовi положення про Головне управлiння сiльського господарства i продовольства обласної, управлiння сiльського господарства i продовольства Севасто- Систему спецiальних органiв управлiння агропромисловим комплексом складають: Мiнiстерство аграрної полiтики України (створене на базi Мiнiстерства агропромислового комплексу, Державного комiтету рибного господарства, Комiтету з питань садiвництва, виноградарства та виноробної промисловостi, Комiтету харчової промисловостi, якi лiквiдованi), Державний департамент ветеринарної медицини, Головна державна iнспекцiя з карантину рослин, Державний комiтет України по земельним ресурсам, Головнi управлiння (управлiння) сiльського господарства i продовольства та iн. Важливе значення має державний контроль в агропромисловому комплексi, який здiйснюється: iнспекцiями заготiвель i якостi сiльськогосподарської продукцiї (див. Типове положення про iнспекцiї заготiвель i якостi сiльськогосподарської продукцiї), iнспекцiями державного технiчного нагляду (див. Типове положення про iнспекцiї державного технiчного нагляду), головними державними iнспекторами ветеринарної медицини, Головною державною iнспекцiєю з карантину рослин України (див. Закон "Про карантин рослин"). колективних суб'єктiв законами: " Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, установ i органiзацiй за порушення законодавства про ветеринарну медицину", "Про карантин рослин", "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення". "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Система органiв управлiння використанням i охороною природних ресурсiв. Державний контроль у сферi управлiння використанням i охороною природних ресурсiв. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про використання i охорону природних ресурсiв. ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економiчної зони є об'єктами права власностi Українського народу, яке вiд його iменi здiйснюють органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування. Необхiдно знати, що правовi засади управлiння використанням та охороною природних ресурсiв визначаються законами: "Про охорону навколишнього середовища", "Про екологiчну експертизу", "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї", "Про мiсцеве самоврядування в Українi", "Про мисливське господарство та полювання", Указом Президента "Питання Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України", Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, Положенням про Державний комiтет України по водному господарству, Положенням про державну систему монiторингу довкiлля, Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, Положенням про Інспекцiю державного геодезичного нагляду та iн. Важливо знати, що органи управлiння використанням та охороною природних ресурсiв можна подiлити на двi групи: загальної компетенцiї (КМУ, уряд АРК, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування) та спецiальної компетенцiї: Мiнiстер- ство екологiї та природних ресурсiв (створене на базi Мiнiстерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, Комiтету України з питань геологiї та використання надр, Комiтету України з питань гiдрометеорологiї, Державної адмiнiстрацiї ядерного регулювання України, Головного управлiння геодезiї, картографiї та кадастру, Державної комiсiї у справах випробувань i реєстрацiї засобiв захисту та регуляторiв росту рослин i добрив, якi лiквiдованi), Державний комiтет лiсового господарства, Державний комiтет по водному господарству, Державний комiтет по земельних ресурсах, державнi управлiння екологiчної безпеки в областях, АРК, мiстах Києвi та Севастополi, а також районнi, мiськi та регiональнi iнспекцiї охорони навколишнього природного середовища. Важливу роль вiдiграє державний контроль i нагляд за використанням i охороною природних ресурсiв, який здiйснює Державна екологiчна iнспекцiя Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України через Головну екологiчну iнспекцiю, iнспекцiю по охоронi Чорного та Азовського морiв, екологiчнi iнспекцiї територiальних органiв Мiнекологiї України в АРК, областях, мiстах Києвi та Севастополi. При вивченнi даного питання необхiдно звернути увагу на екологiчну експертизу, проведення якої регулюється Законом "Про екологiчну експертизу". Пiдстави адмiнiстративної вiдповiдальностi за порушення законодавства про використання та охорону природних ресурсiв визначаються статтями 52, 53, 54, 57, 59, 59/1, 60,63, 64, 65, 65/1, 66,67, 68, 71, 72, 73, 76, 77/1, 78, 78/1, 79, 79/1, 80, 81, 85, 87, 89, 90 таiн. КпАП України. 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 28. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння транспортом Правовi засади управлiння транспортом. Система органiв управлiння транспортом та їх повноваження. Особливостi управлiння морським, залiзничним, повiтряним, автомобiльним транспортом. Державний контроль на транспортi. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi проступки на транспортi. При вивченнi даного питання слiд звернути увагу на те, що в Українi дiє єдина транспортна система до якої належать: — транспорт загального користування (залiзничний, морський, рiчковий, автомобiльний, авiацiйний, мiський електротранспорт i метрополiтен); — промисловий залiзничний транспорт; — трубопроводний транспорт; — шляхи сполучення загального користування. Правовими засадами управлiння транспортом є: Кодекс торгового мореплавства України, Водний кодекс України, Повiтряний кодекс України, закони "Про транспорт", "Про трубопровiдний транспорт", "Про залiзничний транспорт", Указ Президента "Про Положення про Мiнiстерство транспорту України", постанови КМУ "Про класифiкацiю автомобiльних дорiг загального користування та перелiк автомобiльних дорiг України загального користування державного значення", "Про затвердження Статуту залiзниць України" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Центральним органом управлiння транспортом є Мiнiстерство транспорту України, повноваження якого визначенi Положенням про Мiнiстерство транспорту України. Управлiння окремими видами транспорту здiйснюють: Державна адмiнiстрацiя залiзничного транспорту України (див. Положення про Державну адмiнiстрацiю залiзничного транспорту України, затв. пост. КМУ вiд 29. 02. 1996 р.) — залiзничним транспортом, Мiнiстерство палива та енергетики України — у сферi трубопроводного транспорту, Українська державна корпорацiя по будiвництву, ремонту та утриманню автомобiльних дорiг (див. Положення про Українську державну корпорацiю по будiвництву, ремонту та утриманню автомобiльних дорiг, затв. пост. КМУ вiд 5. 01. 1995 р. — мережею автомобiльних дорiг загального користування. Постiйний контроль на транспортi здiйснюють: Мiнiстерство транспорту України, Мiнiстерство палива та енергетики України, Державна автомобiльна iнспекцiя МВС, органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування. засобiв, що виключає можливiсть заподiяння матерiальної або фiзичної шкоди. Склади проступкiв на транспортi передбаченi у вiдповiдних статтях КпАП України (див. 109-121, 123, 128,133,134,138,139,140,141,142). 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 29. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння освiтою i наукою Адмiнiстративно-правовий статус закладiв освiти, наукових установ i наукових товариств. Управлiння Одеською нацiональною юридичною академiєю. Державний контроль за дiяльнiстю органiв освiти. законами "Про освiту", "Про професiйно-технiчну освiту", "Про позашкiльну освiту", указами Президента "Про Мiнiстерство освiти i науки України", постановами КМУ "Про затвердження Типового положення про управлiння освiти обласної, Київської та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї", "Про затвердження Положення про державний вищий заклад освiти", "Про затвердження Положення про освiтньо-квалiфiкацiйнi рiвнi (ступеневу освiту)", "Про затвердження Положення про Державний департамент iнтелектуальної власностi" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). та професiйної пiдготовки. Органами державного управлiння в данiй областi є: КМУ, Мiнiстерство освiти та науки України (створене Указом Президента вiд 15. 12. 1999 р. на базi Мiнiстерства освiти, Державного комiтету з питань науки та iнтелектуальної власностi), дiяльнiсть якого регулюється Положенням про Мiнiстерство освiти i науки України, затв. Указом Президента вiд 7. 06. 2000 p., iншi центральнi органи виконавчої влади (напр. МВД, Служба безпеки, Генеральна прокуратура), Вища атестацiйна комiсiя ( див. Положення про Вищу атестацiйну комiсiю України), управлiння та вiддiли освiти мiсцевих державних адмiнiстрацiй (див. Типове положення про управлiння освiти обласної, Київської та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї, Типове положення про вiддiл освiти районної, районної в м. Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй), органи мiсцевого самоврядування (див. Закон "Про мiсцеве самоврядування в Українi", Положення про порядок створення, реорганiзацiї i лiквiдацiї навчально-виховних закладiв). "Про освiту", "Про позашкiльну освiту", "Про професiйно-технiчну освiту") ректор, президент (див. Закон "Про освiту", Положення про вищий заклад освiти). "Про основи державної полiтики у сферi науки i науково-технiчної дiяльностi", "Про авторське право i сумiжнi права", "Про наукову та науково-технiчну експертизу", постановами КМУ "Про затвердження Положення про атестацiю державних науково-дослiдних установ", "Про затвердження Положення про атестацiю наукових працiвникiв". Важливо знати, що управлiння наукою здiйснюють: КМУ, Мiнiстерство освiти i науки, iншi центральнi органи виконавчої влади, мiсцевi органи державної виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування. З метою сприяння формуванню державної полiтики розвитку науки, визначення прiоритетних науково-технiчних напрямкiв, вироблення стратегiї технологiчного розвитку при Президентовi України утворений консультативно-дорадчий орган -Рада з питань науки та науково-технiчної полiтики. технiчних, гуманiтарних наук; координує здiйснення дослiджень у наукових установах i органiзацiях незалежно вiд форм власностi та галузевi академiї наук (Академiя медичних наук, Академiя правових наук, Академiя мистецтв та iн.). 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 30. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння охороною здоров'я населення Правовi засади управлiння охороною здоров'я населення. Система органiв управлiння охороною здоров'я населення. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення законодавства у сферi охорони здоров'я населення. "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення", "Про донорство кровi та її компонентiв", "Про захист населення вiд iнфекцiйних захворювань", "Про лiкарськi засоби", "Про психiатричну допомогу", указами Президента "Про затвердження Положення про Мiнiстерство охорони здоров'я", "Про невiдкладнi заходи щодо боротьби з туберкульозом" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). Важливо з'ясувати, що до системи органiв державного управлiн- ня охороною здоров'я входить КМУ, Мiнiстерство охорони здоров'я, Рада Мiнiстрiв АРК, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї (управлiння охорони здоров'я, вiддiли охорони здоров'я). Кабiнет Мiнiстрiв України органiзує розробку та здiйснення комплексних i цiльових програм; створює економiчнi, правовi та органiзацiйнi механiзми, що стимулюють ефективну дiяльнiсть у галузi охорони здоров'я; укладає мiжурядовi угоди та координує мiжнародне спiвробiтництво з питань охорони здоров'я та iн. Повноваження Мiнiстерства охорони здоров'я визначаються Положенням про Мiнiстерство охорони здоров'я, Положенням про державну санiтарно-епiдемiологiчну службу Мiнiстерства охорони здоров'я, Положенням про фармакологiчний центр Мiнiстерства охорони здоров'я. Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї у межах своїх повноважень здiйснюють загальне керiвництво закладами охорони здоров'я, якi перебувають у сферi їх управлiння, їх матерiально-технiчним забезпеченням, органiзують роботу медичних закладiв по наданню медичної допомоги населенню, здiйснюють заходи щодо попередження iнфекцiйних захворювань та iн. (див. Типове положення про управлiння охорони здоров'я обласної, Київської та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї). Слiд звернути увагу на те, що чинним законодавством передбачено створення iнших органiв управлiння охороною здоров'я: Нацiональної координацiйної ради з питань запобiгання захворювань СПІД, Мiжвiдомчої координацiйної ради з питань мiжгалузевої взаємодiї установ охорони здоров'я, Державного департаменту з контролю за якiстю, базпе-кою i виробництвом лiкарських засобiв i виробiв медичного призначення (див. Положення про Державний департамент з контролю за якiстю, безпекою та виробництвом лiкарських засобiв i виробiв медичного призначення), Мiжвiдомчої комiсiї по боротьбi з туберкульозом. Правовою основою здiйснення санiтарно-епiдемiологiчного нагляду є Закон "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення", Положення про державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд в Українi, Положенням про державну санiтарно-епiдемiологiчну службу Мiнiстерства охорони здоров'я. Слiд мати на увазi, що основними завданнями державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду є: — нагляд за органiзацiєю i проведенням органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами санiтарних i протиепiдемiчних заходiв; — нагляд за реалiзацiєю державної полiтики з питань профiлактики захворювань населення, участь у розробленнi та контроль за виконанням програм iз запобiгання шкiдливому впливу небезпечних факторiв довкiлля та виробничого середовища на здоров'я людини; — нагляд за дотриманням санiтарного законодавства; — нагляд за виконанням приписiв та вимог посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби; — проведення державної санiтарно-гiгiєнiчної експертизи, надання висновкiв та дозволiв на провадження певних видiв дiяльностi та iн. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення законодавства по охорону здоров'я регламентується КпАП України (див. ст. ст. 42, 42/1, 42/2,42/3, 43, 44, 44/1,45,46, 46/1,188/10,188/11). 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 31. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння культурою, мистецтвом, фiзичною культурою, спортом та туризмом Правовi засади управлiння культурою, мистецтвом, фiзичною культурою, спортом та туризмом. Система органiв управлiння культурою, мистецтвом, фiзичною культурою, спортом та туризмом, їхнi повноваження. Органiзацiя управлiння в кiнематографiї. Органзацiя управлiння видавничою справою. Органiзацiя управлiння засобами масової iнформацiї. Органiзацiя управлiння бiблiотечною справою та музейною справою. Студентам слiд уяснити, що культура i мистецтво є самостiйною галуззю соцiально-культурної сфери суспiльного життя, яка включає в себе театральне, музичне, хореографiчне, образотворче, декоративно- прикладне, естрадне i циркове мистецтво; концертнi органiзацiї, музеї, бiблiотеки, будинки культури, кiнематографiю, телебачення, радiомовлення, видавничу справу, полiграфiю, торгiвлю книгами. "Про iнформацiю", "Про охорону i використання пам'яток iсторiї та культури", "Про професiйних творчих працiвникiв та творчi спiлки", "Про музеї та музейну справу", "Про бiблiотеки i бiблiотечну справу", "Про нацiональний архiв i архiвнi установи", "Про систему Суспiльного телебачення i радiомовлення України", "Про кiнематографiю", "Про вивезення, ввезення i повернення культурнних цiнностей", "Про охорону культурної спадщини", "Про видавничу справу", укази Президента "Про невiдкладнi заходи щодо розвитку музеїв України", "Про Державний комiтет iнформацiйної полiтики, телебачення i радiомовлення України", "Про Положення про Державний комiтет архiвiв України", "Про невiдкладнi заходи щодо розвитку музеїв України", "Про невiдкладнi заходи щодо розвитку бiблiотек України", "Про Нацiональну юридичну бiблiотеку" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). При вивченнi даної теми необхiдно мати на увазi, що управлiння культурою i мистецтвом полягає в: органiзацiї створення, розповсюдження i популяризацiї творiв лiтератури та мистецтва; забезпеченнi поширення iнформацiї i пропаганди досягнень культури i мистецтва; збереженнi i використаннi культурних ценностей; охоронi творiв мистецтва i пам'ятникiв культури, пiдвищення культурного рiвня населення; керiвництвi пiдприємствами, органiзацiями, установами i засадами культури. Управлiння даною галуззю здiйснюють: КМУ, Мiнiстерство культури i мистецтв (див. Положення про Мiнiстерство культури i мистецтв), управлiння та вiддiли культури мiсцевих державних адмiнiстрацiй та iн. Важливо знати, що центральними органами управлiння телебаченням i радiомовленням є Державний комiтет iнформацiйної полiтики, телебачення та радiомовлення (створений на базi Державного комiтету iнформацiйної полiтики та Державного комiтету по телебаченню та радiомовленню), повноваження якого визначенi Указом Президента "Про Державний комiтет iнформацiйної полiтики, те- лебачення i радiомовлення України" та Нацiональна рада України з питань телебачення i радiомовлення (див. Закон "Про порядок висвiтлення дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування в Українi засобами масової iнформацiї"). Слiд звернути увагу на систему Суспiльного телерадiомовлення України, яка створена для всебiчного задоволення потреб суспiльства в оперативнiй iнформацiї, забезпеченнi плюралiстичного характеру мовленння i являє собою органiзацiю iз статусом єдиної загальнонацiональної неподiльної i неприбуткової системи масової комунiкацiї, яка є об'єктом права власностi Українського народу (див. постанову Верховної Ради України "Про створення теле-радiоорганiзацiї Суспiльного мовлення України"). Центральним органом управлiння в областi iнформацiї є Державний комiтет iнформацiйної полiтики, телебачення та радiомовлення. При вивченнi даного питання слiд звернутися до таких нормативних актiв, як закони "Про iнформацiю", "Про друкованi засоби масової iнформацiї (преси) в Українi", "Про рекламу", "Про авторське право i сумiжнi права", "Про захист вiд недобросовiсної конкуренцiї" та iн. Управлiння видавничою справою здiйснюється на пiдставi Закону України "Про видавничу справу", Указу Президента "Про вдосконалення державного управлiння iнформацiйною справою". При уясненнi питання про управлiння в областi кiнематографiї слiд звернутися до Закону України "Про кiнематографiю". При вивченнi питання управлiння фiзичною культурою i спортом слiд уяснити, що фiзична культура — це складова частина загальної культури суспiльства, спрямована на змiцнення здоров'я, розвиток фiзичних, морально-вольових та iнтелектуальних здiбностей людини з метою гармонiйного формування її особистостi, а спорт — це органiчна складова фiзичної культури, особлива сфера виявлення та унiфiкованого порiвняння досягнень людини у певних видах фiзичних вправ, технiчної, iнтелектуальної та iншої пiдготовки. Необхiдно з'ясувати, що основними нормативними актами щодо регулювання фiзичної культури, спорту та туризму є закони "Про фiзичну культуру i спорт" та "Про туризм", якi визначають правовi, соцiальнi, економiчнi та органiзацiйнi засади фiзичної культури i спорту України, участь державних органiв (посадових осiб), а також пiдприємств, установ i органiзацiй у змiцненнi здоров'я громадян, досягненнi високого рiвня працездатностi та довголiття засобами фiзичної культури, спорту та туризму. Управлiння фiзичною культурою, спортом i туризмом здiйснюють: КМУ, Державний комiтет молодiжної полiтики, спорту i туризму України (створений на базi Державного комiтету у справах сiм'ї та молодi, Державного Комiтету з фiзичної культури i спорту, Державного комiтету по туризму, що лiквiдованi), мiсцевi органи державної виконавчої влади (управлiння з питань молодi, спорту та туризму (див. Типовi положення про управлiння з питань молодi, спорту та туризму обласної, Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї) та органи мiсцевого самоврядування (див. вищевказанi нормативно-правовi акти). 2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ" ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 32. Адмiнiстративно-правовi засади управлiння соцiальним захистом населення Правовi засади управлiння соцiальним захистом населення. Система органiв управлiння у сферi соцiального захисту населення. Адмiнiстративно-правовий статус органiв соцiального захисту населення. При вивченнi даної теми слiд уяснити, що правовими засадами управлiння соцiальним захистом населення є Конституцiя України, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, закони України "Про страхування", "Про пенсiйне забезпечення", "Про статус ветеранiв вiйськової служби та їх соцiальний захист", "Про обов'язкове державне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi i професiйного захворювання, якi привели до втрати працездатностi", "Про державну соцiальну допомогу iнвалiдам з дитинства та дiтям-iнвалiдам" та iн. (див. рекомендовану лiтературу). безпечення населення та соцiальної захищенностi iнвалiдiв i громадян похилого вiку; несе вiдповiдальнiсть за розвиток цiєї справи; займається органiзацiєю роботи по призначенню та виплатi пенсiй вiдповiдно до чинного законодавства та iн. (див. Положення про Мiнiстерство працi i соцiальної полiтики). Систему органiв соцiального захисту складають управлiння, вiддiли соцiального захисту мiсцевих державних адмiнiстрацiй, вiдомчi органи соцiального забезпечення (СБУ, МВС, Мiнiстерство оборони України). 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Тема 1. Поняття, предмет, метод i система адмiнiстративного права 1. Історичний аспект становлення i розвитку адмiнiстративного права. 3. Поняття i сутнiсть предмету адмiнiстративного права. 4. Метод адмiнiстративного права. 5. Спiввiдношення адмiнiстративного права i адмiнiстративного законодавства. 6. Роль i значення адмiнiстративного права в умовах побудови демократичної, правової, соцiальної держави Україна. Лiтература: 1, 5,6, 7,9,10,17,20,21,22,39,52,60, 76,80,96,107, 116,119,138 та iншi. Тема 2. Механiзм адмiнiстративно-правового регулювання 2. Поняття i особливостi адмiнiстративно-правових норм. 3. Види i структура адмiнiстративно-правових норм. 4. Реалiзацiя адмiнiстративно-правових норм. 5. Дiя адмiнiстративно-правових норм в часi, в просторi, за колом осiб. 6. Джерела адмiнiстративного права. Адмiнiстративний договiр як джерело адмiнiстративного права. 7. Поняття, особливостi i види адмiнiстративно-правових вiдносин. 8. Склад адмiнiстративно-правових вiдносин. Адмiнiстративнi право- i дiєздатнiсть. Лiтература: 1, 9,10,17, 76, 77, 80, 81, 96,107,119 та iншi. Тема 3. Суб'єкти адмiнiстративного права 1. Поняття i ознаки суб'єкта адмiнiстративного права. Фактори, що впливають на коло суб'єктiв адмiнiстративного права. 3. Адмiнiстративно-правовий статус iноземцiв, осiб без громадянства, бiженцiв. 4. Адмiнiстративно-правовий статус органiв державної виконавчої влади: Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерств, вiдомств, iнших центральних органiв зi спецiальним статусом, мiсцевих державних адмiнiстрацiй. 5. Особливостi адмiнiстративно-правового статусу органiв мiсцевого самоврядування. 7. Об'єднання громадян як суб'єкти адмiнiстративного права. 8. Особливостi адмiнiстративно-правового статусу релiгiйних органiзацiй. Лiтература: 1,3,4,9,17, 76,80,96,107,163,179, 205, 209, 236,241, 242,258,261,266,275,375,376,377,404,429,460,476,494, 511,513,514, 517, 522, 526, 534, 536, 537, 548. Тема 4. Державна служба i державнi службовцi 1. Державна служба — iнститут адмiнiстративного права. 4. Поняття i види державних службовцiв. Права i обов'язки державних службовцiв. 6. Юридична вiдповiдальнiсть державних службовцiв. Лiтература: 1,9,17,35,41,42,64,67,69, 76, 79,80,95,96,105,107, 124,125,207,227,255,269,337,345,373,379,381,398,403,405,448,467, 475,482,483, 533, 535, 578, 584,606,621, 623,630,631. Тема 5. Поняття, сутнiсть, принципи i функцiї державного управлiння 1. Поняття i сутнiсть державного управлiння. 2. Принципи державного управлiння та їх характеристика. 3. Функцiї державного управлiння. 4. Рiвнi державного управлiння. 5. Стадiї державного управлiння. Лiтература: 1, 2, 9,17,42, 76, 80, 94, 96,107. Тема 6. Форми державного управлiння 1. Поняття i види форм державного управлiння. 5. Поняття та сутнiсть адмiнiстративного договору. Лiтература: 1,2,9,17,42,43,76,80,96,107,123,157,168,197,207, 230, 242, 266, 335, 343, 349. Тема 7. Адмiнiстративно-правовi методи 1. Поняття i види методiв державного управлiння. 2. Переконання як метод державного управлiння. 3. Стимулювання як метод державного управлiння. Лiтература: 1, 2,9,17, 76, 80, 96,107, 297, 306, 353, 364, 368, 370, 378, 386, 426, 624 та iншi. Тема 8. Адмiнiстративно-правовi режими 2. Правовий режим надзвичайного стану. 3. Правовий режим воєнного стану. 4. Правовий режим охорони Державного кордону України. 6. Спецiальнi митнi режими. Лiтература: 1,9,17,62, 76,80,96,107,113,131, 277,279,290,292, 299,401,407,438,465,472,491,492, 505, 599,612 та iншi. Тема 9. Адмiнiстративно-правовий примус 1. Поняття i ознаки адмiнiстративно-правового примусу. Спiввiдношення адмiнiстративно-правового примусу i примусу по адмiнiстративному праву. 2. Поняття, особливостi та характеристика заходiв адмiнiстративного попередження. 3. Поняття, особливостi та характеристика заходiв адмiнiстративного припинення. 4. Спiввiдношення адмiнiстративного затримання, приводу i доставления. 6. Порядок застосування спецiальних засобiв та вогнепальної зброї як засобiв припинення адмiнiстративного проступку. Лiтература: 1, 9,17, 38, 76, 77, 80, 96,107, 283, 293,409,425,427, 431, 433, 477, 579, 598, 605, 633, 634 та iншi. 2. Нормативна пiдстава адмiнiстративної вiдповiдальностi. 3. Процесуальна пiдстава адмiнiстративної вiдповiдальностi. 4. Адмiнiстративний проступок як фактична пiдстава адмiнiстративної вiдповiдальностi. 5. Ознаки i склад адмiнiстративного проступку. Розмежування адмiнiстративного проступку i злочину. 6. Система i види адмiнiстративних стягнень. 7. Порядок накладення адмiнiстративних стягнень. 8. Особливостi адмiнiстративної вiповiдальностi неповнолiтнiх i колективних суб'єктiв. Лiтература: 1,8,9,17, 23,63,65,66, 76, 79,80,92,96,98,107,120, 126,146,147,227,234,239,273,279,284,295,303,304,305,432,435,442, 446, 506, 507, 581, 591, 616 та iншi. Тема 11. Поняття, сутнiсть та особливостi адмiнiстративного процесу 1. Поняття i принципи адмiнiстративного процесу. 2. Поняття та види адмiнiстративно-процесуальних норм, проблеми i перспективи їх систематизацiї. 3. Адмiнiстративно-процесуальнi вiдносини. 4. Види i структура адмiнiстративного процесу. 5. Стадiї адмiнiстративного процесу, їх характеристика. 6. Учасники адмiнiстративного процесу. 7. Адмiнiстративна юстицiя. Тема 12. Провадження у справах про адмiнiстративнi проступки 1. Поняття i правовi засади провадження у справах про адмiнiстративнi проступки. 2. Стадiї та етапи провадження у справах про адмiнiстративнi проступки, їх характеристика. 3. Учасники провадження у справах про адмiнiстративнi проступки та їх адмiнiстративно-процесуальний статус. 4. Поняття i види доказiв. Докази i джерела доказiв. Поняття, сутнiсть i предмет доказування у справах про адмiнiстративнi проступки. 5. Строки у провадженнi. Органи, уповноваженi розглядати справи про адмiнiстративнi проступки. Лiтература: 1,9,17,49,50,51,74,76,80,96,107,117,146,147,212,239, 273,279,304,432,435,442,446,453,474,506,584,591,610,616,626таiшiгi. 1. Поняття режиму законностi i дисциплiни у державному управлiннi. 2. Поняття контролю, його види. 4. Спiввiдношення внутрiшнього i зовнiшнього, вiдомчого та надвiдомчого контролю. 5. Види спецiального контролю та їхня характеристика. 6. Поняття та види нагляду у сферi виконавчої влади. Прокурорський та адмiнiстративний нагляд. Види адмiнiстративного нагляду та їх характеристика. 7. Звернення громадян як спосiб забезпечення законностi у сферi виконавчої влади. Поняття та види звернень. 8. Провадження по розгляду звернень громадян. Лiтература: 1,9,17,42,44, 56, 73, 76,80,96,107,132,133,172,190, 210,214,235,236,247,251,350,351,365,385,406,447,462,469,487,505, 509, 532, 551, 580, 583, 602, 624 та iншi. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Тема 14. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння нацiональною безпекою та обороною 1. Поняття, сутнiсть та правовi засади управлiння нацiональної безпеки. 2. Система органiв управлiння нацiональною безпекою та їх повноваження. 3. Органiзацiйно-правове забезпечення охорони державного кордону. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення державного кордону. 4. Органiзацiйно-правовi засади управлiння державною безпекою. Контроль за органами державної безпеки. 5. Органiзацiйно-правовi засади управлiння обороною. 6. Поняття та особливостi вiйськової служби. Тема 15. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння внутрiшнiми справами 2. Система органiв внутрiшнiх справ. 3. Повноваження Мiнiстерства внутрiшнiх справ України. 5. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху. 7. Внутрiшнi вiйська як складова охорони громадського порядку i громадської безпеки: завдання, права, обов'язки. 8. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення громадського порядку i громадської безпеки. Лiтература: 1,9,17, 76,80,96,107,110,111,157,174,193,194,198, 201,253,259,300,374,400,409,425,427,433,440, 512, 525, 553,585,586, 587, 588, 596, 597, 598, 609, 612 та iншi. 1. Правовi засади управлiння юстицiєю. 2. Система i структура органiв юстицiї та їх повноваження. 3. Особливостi проходження служби в органах юстицiї. 4. Органiзацiйно-правовi засади i завдання державної виконавчої служби. 5. Реєстрацiя актiв громадського стану. 6. Органiзацiйно-правовi засади нотарiальної служби. 7. Служба громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб. Лiтература: 1,9,17, 76,80,96,107,110,189,196,206,255,349,362, 380, 428, 436, 480, 503, 600, 613, 618 та iншi. 1. Правовi засади управлiння економiчною сферою. 2. Система i повноваження органiв державної виконавчої влади по управлiнню економiчною сферою. 3. Повноваження органiв мiсцевого самоврядування по управлiнню економiчною сферою. 4. Форми i методи управлiння економiчною сферою та їх характеристика (реєстрацiя, лiцензування, сертифiкацiя та iн.). 6. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення законодавства в економiчнiй сферi. Лiтература: 1,9,11,12,13,17,36,42, 76,80,96,107,134,158,159, 161,169,238,239,297,353,363,368,370,378,389,430,484,486,490,499, 518, 549, 590, 603, 607 та iншi. Тема 18. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння фiнансами i кредитуванням 1. Правовi засади управлiння фiнансами i кредитуванням. 2. Органи управлiння фiнансами та їх повноваження. 3. Управлiння в галузi бюджетної дiяльностi. 4. Управлiння системою оподаткування. 5. Управлiння кредитуванням. 6. Фiнансовий контроль. Лiтература: 1, 9,17, 29, ЗО, 31, 76, 80, 96,107,132,133, 242, 266, 268, 270, 310, 339, 352, 357, 372, 375, 376, 394, 406, 423, 456 та iншi. Тема 19. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння освiтою i наукою 1. Правовi засади управлiння освiтою i наукою. 2. Система органiв управлiння освiтою i наукою та їх повноваження. 3. Адмiнiстративно-правовий статус освiтнiх закладiв. 4. Управлiння Одеською нацiональною юридичною академiєю. 6. Державний контроль за дiяльнiстю органiв освiти. Лiтература: 1,9,17, 42, 71, 76,80, 96,108, 219, 230, 242, 250, 260, ЗОЇ, 366,392,434,451,452,455,456,457,458,463,473,495, 504,508,515, 538, 539, 541, 611, 634, 636 та iншi. Тема 20. Адмiнiстративно-правове забезпечення управлiння охороною здоров'я населення 1. Правовi засади управлiння охороною здоров'я населення. 2. Система органiв управлiння охороною здоров'я населення та i'х повноваження. 3. Санiтарно-епiдемiологiчний нагляд. 4. Органiзацiйно-правовi засади медичного страхування. 1. Правовi засади управлiння культурою, мистецтвом, фiзичною культурою, спортом та туризмом. 2. Система органiв управлiння культурою, мистецтвом, фiзичною культурою, спортом та туризмом. 4. Органiзацiя управлiння телебаченням i радiомовленням. 5. Органiзацiя управлiння видавничою справою. 6. Органiзацiя управлiння засобами масової iнформацiї. 7. Органiзацiя управлiння фiзичною культурою i спортом. 4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для залiку) 1. Поняття та риси адмiнiстративного права. 2. Предмет адмiнiстративного права. 3. Метод адмiнiстративного права. 5. Джерела адмiнiстративного права та i'х характеристика. 6. Поняття, види та структура адмiнiстративної норми. 8. Основнi напрямки реформи адмiнiстративного права України. 9. Дiя адмiнiстративної норми в часi, в просторi та за колом осiб. 12. Поняття та риси державного управлiння. 13. Функцiї державного управлiння та їхня характеристика. 14. Поняття, види та характеристика принципiв державного управлiння. 15. Поняття та види форм державного управлiння. 16. Поняття, ознаки та види актiв державного управлiння. 17. Поняття та види методiв державного управлiння. 18. Поняття та види суб'єктiв адмiнiстративного права, їхня загальна характеристика. 19. Адмiнiстративно-правовий статус громадян України. 20. Адмiнiстративно-правовий статус iноземцiв, осiб без громадянства i бiженцiв. 21. Центральнi органи державної виконавчої влади як суб'єкти адмiнiстративного права. 22. Мiсцевi органи державної виконавчої влади як суб'єкти адмiнiстративного права. 23. Адмiнiстративно-правовий статус органiв мiсцевого самоврядування. 25. Об'єднання громадян як суб'єкти адмiнiстративного права. 26. Поняття i види державної служби. 27. Ознаки державної служби та їхня характеристика. 28. Поняття i види державних службовцiв. 29. Державнi службовцi як суб'єкти адмiнiстративного права. 33. Склад адмiнiстративного проступку. 34. Ознаки адмiнiстративного проступку. 35. Об'єкт та об'єктивна сторона адмiнiстративного проступку. 36. Суб'єкт та суб'єктивна сторона адмiнiстративного проступку. 37. Колективнi утворення (юридичнi особи) як суб'єкти адмiнiстративної вiдповiдальностi. 38. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх. 39. Поняття, види та характеристика адмiнiстративного примусу. 40. Характеристика заходiв адмiнiстративного попередження. 41. Характеристика заходiв адмiнiстративного припинення. 42. Система адмiнiстративних стягнень та їхня характеристика. 44. Обставини, що виключають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть та їхня характеристика. 45. Характеристика заходiв адмiнiстративно-процесуального забезпечення. 46. Поняття, завдання та структура адмiнiстративного процесу. 47. Стадiї адмiнiстративного процесу та їхня характеристика. 49. Завдання i стадiї провадження в справах про адмiнiстративнi проступки. 50. Адмiнiстративно-процесуальний статус свiдка та потерпiлого. 51. Адмiнiстративно-процесуальний статус адвоката та перекладача. 52. Адмiнiстративно-правовий статус правопорушника та експерта. 55. Обставини, що виключають провадження в справах про адмiнiстративнi проступки. 56. Строки у провадженнi в справах про адмiнiстративнi проступки. 57. Значення та змiст протоколу про адмiнiстративний проступок. 59. Протоколи та їхнi види у справах про адмiнiстративнi проступки. 60. Методика проведення i процесуальне оформлення особистого догляду. 61. Методика проведення i процесуальне оформлення вилучення документiв та предметiв. 62. Способи забезпечення законностi та дисциплiни у державному управлiннi та їхня характеристика. 63. Поняття, сутнiсть та види державного контролю. 64. Поняття, сутнiсть та види адмiнiстративного нагляду. 65. Звернення громадян як спосiб забезпечення законностi та дисциплiни у державному управлiннi. 68. Пiдстави та порядок оскарження постанов про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi. 70. Провадження щодо виконання постанови про накладення штрафу. 71. Провадження щодо виконання постанови про конфiскацiю. / 72. Провадження щодо виконання постанови про сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безлбсереднiм об'єктом адмiнiстративного проступка. 73. Провадження щодо виконання постанови про-позбавлення спецiального права. 74. Провадження щодо виконання постанови про виправнi роботи. 75. Провадження щодо розгляду звернень громадян. 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для iспиту) 1. Адмiнiстративне право в системi права України. 2. Поняття, риси i завдання адмiнiстративного права. 3. Предмет адмiнiстративного права та його переосмислення в умовах правової реформи. 4. Метод адмiнiстративного права та його розвиток у контекстi реформи адмiнiстративного права. 5. Система адмiнiстративного права. Пiдгалузi та правовi iнститути адмiнiстративного права. 6. Джерела адмiнiстративного права України та їхня характеристика. Основнi законопроектнi роботи в галузi адмiнiстративного права. 7. Адмiнiстративно-правовi норми: поняття, види та особливостi структури. 8. Основнi положення Концепцiї адмiнiстративної реформи в Українi. 10. Дiя адмiнiстративної норми в часi, в просторi та за колом осiб. Порядок дiї в Українi законодавства СРСР i мiжнародних договорiв. 11. Поняття, види та основнi тенденцiї систематизацiї адмiнiстративного законодавства. 12. Поняття, склад та види адмiнiстративно-правових вiдносин. 13. Поняття, риси та рiвнi державного управлiння. 14. Функцiї державного управлiння: поняття, види та їхня характеристика. 16. Понятя та види методiв державного управлiння. 17. Поняття, ознаки та види актiв державного управлiння. Вимоги, що висуваються до актiв дежавного управлiння. 18. Поняття та види методiв державного управлiння. 22. Центральнi органи державної виконавчої влади як суб'єкти адмiнiстративного права. 23. Мiсцевi органи державної виконавчої влади як суб'єкти адмiнiстративного права. 24. Адмiнiстративно-правовий статус органiв мiсцевого самоврядування. 25. Пiдприємства, установи, органiзацiї як суб'єкти адмiнiстративного права. 26. Об'єднання громадян як суб'єкти адмiнiстративного права. 27. Правовi засади державної служби. Основнi напрямки реформування законодавства про державну службу. 28. Поняття, ознаки i види державної служби. 29. Поняття i види державних службовцiв, їхнi обов'язки i права. 30. Право громадян на державну службу та механiзм його реалiзацiї. 32. Пiдстави адмiнiстративної вiдповiдальностi та їхня характеристика. 33. Ознаки та склад адмiнiстративного проступку. 34. Колективнi суб'єкти (юридичнi особи) як суб'єкти адмiнiстративної вiдповiдальностi. 35. Особливостi адмiнiстративної вiдповiдальностi неповнолiтнiх. 36. Поняття та особливостi адмiнiстративного примусу. Спiввiдношення адмiнiстративного примусу i примусу, передбаченого нормами адмiнiстративного права. 37. Характеристика заходiв адмiнiстративного попередження. 38. Характеристика заходiв адмiнiстративного припинення. 39. Система адмiнiстративних стягнень та їхня характеристика. 42. Характеристика заходiв адмiнiстративно-процесуального забезпечення. 43. Поняття, структура та завдання адмiнiстративного процесу. 45. Адмiнiстративно-процесуальнi норми: поняття та види. Систематизацiя адмiнiстративно-процесуальних норм. 46. Завдання i стадiї провадження в справах про адмiнiстративнi проступки. 47. Адмiнiстративно-процесуальний статус учасникiв провадження у справах про адмiнiстративнi проступки. 49. Поняття та предмет доказування у провадженнi в справах про адмiнiстративнi проступки. 50. Обставини, що включають провадження в справах про адмiнiстративнi проступки. 51. Строки у провадженнi в справах про адмiнiстративнi проступки. 53. Змiст постанов у справах про адмiнiстративнi проступки та їхнi види. 54. Протоколи у справах про адмiнiстративнi проступки, види та змiст. 55. Методика проведення i процесуальне оформлення особистого догляду та догляду речей. 57. Способи забезпечення законностi та дисциплiни у державному управлiннi та їхня характеристика. 58. Поняття, сутнiсть та види державного контролю. Вiдмiннiсть контролю вiд нагляду. 61. Право громадян на звернення та механiзм його реалiзацiї. 62. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян. 63. Пiдстави та порядок оскарження постанов про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi. 66. Правовi засади управлiння економiчною сферою. 67. Система центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади по управлiнню економiчною сферою та їхнi повноваження. 69. Органiзацiйно-правовi засади управлiння митною справою. 70. Органiзацiйно-правовi засади управлiння фiнансами i кредитуванням. 71. Органiзацiйно-правовi засади управлiння агропромисловим комплексом. 72. Органiзацiйно-правовi засади управлiння транспортом. 73. Органiзацiйно-правовi засади управлiння пiдприємницькою дiяльнiстю. 74. Органiзацiйно-правовi засади обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi. 75. Правовi засади управлiння соцiально-культурною сферою. 77. Органiзацiйно-правовi засади управлiння освiтою. 79. Органiзацiйно-правовi засади управлiння охороною здоров'я населення. 80. Органiзацiйно-правовi засади управлiння культурою та мистецтвом. 82. Органiзацiйно-правовi засади управлiння телебаченням i радiомовленням. 83. Органiзацiйно-правовi засади управлiння фiзичною культурою i спортом. 84. Органiзацiйно-правовi засади управлiння у сферi соцiального захисту неселення. 85. Правовi засади управлiння адмiнiстративно-полiтичною сферою. 86. Система центральних i мiсцевих оганiв виконавчої влади по управлiнню адмiнiстративно-полiтичною сферою та їхнi повноваження. 87. Органiзацiйно-правовi засади управлiння зовнiшньополiтичною дiяльнiстю. 88. Органiзацiйно-правовi засади управлiння обороною. 89. Органiзацiйно-правовi засади управлiння нацiональною безпекою. 90. Органiзацiйно-правовi засади управлiння внутрiшнiми справами. 91. Органiзацiйно-правовi засади управлiння юстицiєю. 92. Органiзацiйно-правовi засади управлiння закородонними справами. 93. Органiзацiйно-правовi засади управлiння державною безпекою. 94. Органiзацiйно-правовi засади управлiння державною службою. 95. Органiзацiйно-правовi засади охорони державного кордону. 96. Органiзацiйно-правовi засади охорони громадського порядку i громадської безпеки. 6. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА 1. Завдання курсової роботи Курсова робота з адмiнiстративного права — це самостiйна науково-дослiдницька робота студента, мета якої полягає у набуттi студентом знань з адмiнiстративного права, вмiння i навикiв працювати з лiтературою (спецiльною i нормативно-правовими актами), самостiйно аналiзувати i узагальнювати матерiал, робити i формулювати власнi висновки та пропозицiї. Курсову роботу з адмiнiстративного права виконують: — студенти денної форми навчання другого курсу факультету державного управлiння i мiжнародно-правових вiдносин (спецiалiзацiї "Правове забезпечення управлiнської дiяльностi"); - студенти другого курсу очно-заочної форми навчання (згiдно зi списком); — студенти третього курсу заочної форми навчання, третього курсу пiслядипломної форми навчання (згiдно зi списком). 2. Етапи пiдготовки курсової роботи Пiдготовка курсової роботи включає в себе наступнi етапи: 1. Вибiр теми та її реєстрацiя на кафедрi адмiнiстративного та фiнансового права. 2. Пiдбiр, вивчення спецiальної лiтератури та нормативно-правових актiв. 3. Складання плану курсової роботи. 4. Викладення матерiалу. 6. Захист курсової роботи. 2. 1. Вибiр теми та її реєстрацiя на кафедрi своєї теми з вiдповiдним обгрунтуванням. Тiльки за наявностi згоди наукового керiвника студент має право працювати над запропонованою ним темою. При виборi теми студенту слiд керуватися своїми iнтересами до певної проблеми, можливостями пiдбору лiтератури та iн. керiвник курсової роботи. Пiдбiр, вивчення спецiальної лiтератури та нормативно-правових актiв є важливою складовою виконання курсової роботи. Практично, вiд якостi та добросовiсностi виконання даного етапу багато в чому залежить якiсть самої курсової роботи. "Адмiнiстративне право України"). Крiм цього, необхiдно опрацювати такi журнали, як "Право України", "Государство и право", "Юридический вестник", "Митна справа", збiрки наукових праць "Актуальнi проблеми держави i права", "Актуальнi проблеми полiтики" та iн. Як майбутнiм юристам, студентам слiд серйозну увагу придiлити пiдбору i вивченню нормативно-правових актiв, якi публiкуються в таких офiцiйних виданнях, як: Офiцiйний вiсник України, Вiдомостi Верховної Ради України, Закони України, Укази Президента України, Вiсник Конституцiйного Суду України, Вiсник Верховного Суду України та iн. 2. 3. Складання плану курсової роботи Пiсля ознайомлення з основними нормативно-правовими актами та спецiальною лiтературою за обраною темою курсової роботи студент складає план роботи, який включає в себе роздiли та пiдроздiли. Кiлькiсть роздiлiв та пiдроздiлiв не регламентується, однак слiд мати на увазi, що недоцiльно видiляти невеликi за обсягом роздiли (до 5 сторiнок) або пiдроздiли (1-3 сторiнки). Як правило, курсова робота складається з 2-х роздiлiв, кожний з яких складається з пiдроздiлiв. В окремих випадках, коли матерiал важко розбити на декiлька частин через його тiсну змiстовну i логiчну послiдовнiсть, роздiл можна не розбивати на пiдроздiли. План роботи слiд погодити з науковим керiвником. При визначеннi назв роздiлiв i пiдроздiлiв необхiдно знати, що назва роздiлу не може повторювати назву теми роботи, а назва пiдроздiлу повторювати назву роздiлу. У процесi роботи над курсовою роботою в план роботи можуть бути внесенi змiни, обумовленi прийняттям нових нормативних актiв, недостатнiстю зiбраного матерiалу та iншими причинами. 2. 4. Викладення матерiалу Пiсля пiдбору i вивчення зiбраної лiтератури, визначення плану курсової роботи слiд приступати до викладення матерiалу, який являє собою узагальнення та систематизацiю зiбраного матерiалу роботи. Саме при викладеннi матерiалу в повнiй мiрi проявляються навики студента до самостiйної роботи, його вмiння систематизувати та аналiзувати зiбраний матерiал, робити висновки та пропозицiї. При викладеннi матерiалу слiд звернути увагу на: — самостiйнiсть у пiдходi до матерiалу, що викладається; — правильне цитування лiтератури, що використовується, з обов'язковим посиланням на джерела; — написання курсової роботи за планом роботи; — логiчнiсть та пiслiдовнiсть викладання; — грамотнiсть роботи. Викладати матерiал у курсовiй роботi рекомендується у безособовiй формi висловлювання (напр., "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та iн.). Матерiал при викладеннi повинен бути рiвномiрно розпридiле-ний мiж роздiлами. При використаннi цитат слiд пом'ятати, що вони необхiднi для пiдтвердження думки автора курсової роботи, або ж для висловлювання своєї думки на противагу iншiй. Ними зловживати не слiд. Курсову роботу подають у виглядi спецiально пiдготовленого рукопису, пiдшитого у папку для курсових робiт або у твердiй палiтурцi. "закiнчення" перед "списком лiтератури". 2. 5. Оформлення курсової роботи Титульний лист оформляється згiдно зi зразком (додаток 1). Пiсля титульного листа оформляється змiст роботи, який включає в себе вступ, основну частину (роздiли i пiдроздiли), закiнчення, додатки (якщо вони є), список лiтератури (див. додаток 2). Вступ є обов'язковою частиною курсової роботи, який за обсягом не повинен перевищувати трьох друкованих сторiнок. В ньому обґрунтовується актуальнiсть вибраної теми, дається стисла характеристика лiтературного стану проблеми, вказується завдання курсової роботи. Основна частина курсової роботи складається iз роздiлiв та пiдроздiлiв (останнi можуть складатися iз пунктiв). Кожний роздiл починається з нової сторiнки. оформляється на новiй сторiнцi i джерела розмiщуються у порядку наскрiзної нумерацiї (бiльш детально див. нижче). Якщо в ходi написання курсової роботи студент робить схеми, графiки, таблицi, або додає до роботи зразки документiв, вони повиннi оформлятися в частинi "додатки" пiсля "закiнчення". Додатки нумеруються у правому верхньому кутi (Додаток 1, Додаток 2, Додаток 3 i т. д.). В текстi курсової роботи вказується (див. Додаток 1). Одночасно робиться нумерацiя сторiнок додаткiв (за загальним правилом у нижньому правому кутi) i вони включаються в обсяг курсової роботи. Курсову роботу друкують на листi бiлого паперу формата А4 (210x297 мм) через два мiжстрокових iнтервали (для друкарської машинки), пiвтора — для комп'ютера (шрифт — Times New Roman, розмiр шрифту — 14). На сторiнцi повинно бути не бiльше 28-30 рядкiв i повиннi бути витриманi такi поля: лiве — ЗО мм, праве — 10 мм, верхнє i нижнє — по 20 мм. Обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 друкованих сторiнок, включаючи титульний лист, додатки, схеми, змiст роботи. Список лiтератури не включається у обсяг курсової роботи. Враховуючи особливостi теми курсової роботи, за погодженням з науковим керiвником, можуть мати мiсце вiдступи вiд вказаних вимог. Назви структурних частин курсової роботи ("змiст", "вступ", "роздiл", "закiнчення", "список лiтератури") друкуються великими лiтерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину роботи слiд починати з нової сторiнки. Нумерацiю сторiнок, глав, пiдроздiлiв, пунктiв проставляють арабськими цифрами без знаку № . у нижньому правому кутi без крапки в кiнцi. Роздiли дiляться на пiдроздiли, а останнi можуть дiлитися на пункти. Наприклад: Роздiл 2. Поняття та ознаки державної служби. 2. 1. Поняття державної служби (перший пiдроздiл другого роздiлу). 2. 1. 1. Державна служба як вид служби (перший пункт першого пiдроздiлу другого роздiлу). Важливе значення має правильне оформлення посилань на джерела та матерiали, якi студент використовує при написаннi курсової роботи. Існує декiлька варiантiв оформлення посилань. 1. Посилання оформлюються в кiнцi кожної сторiнки пiд горизонтальною лiнiєю. Нумерацiя посилань на кожнiй сторiнцi починається спочатку. Пiдставою адмiнiстративної вiдповiдальностi є адмiнiстративний проступок'. 1 Адмiнiстративне право України: Пiдручник / За ред. Ю. П. Битяка — Х.,2000. -С. 15. у кiнцi сторiнки не вказуються. Наприклад: В адмiнiстративнiй науцi загальноприйнято, що... [ 23, с. 145; 56, с. 45; ]. При цьому слiд мати на увазi, що... роботi. Список лiтератури в загальний обсяг курсової роботи не включається, але нумерацiя сторiнок продовжується. При оформленнi списку лiтератури, його слiд умовно роздiлити на двi частини: нормативнi акти i спецiальну лiтературу (нумерацiя, при цьому, залишається наскрiзною). Нормативнi акти розмiщуються за їх юридичною силою (Конституцiя, закони, пiдзаконнi нормативнi акти (укази Президента, постанови КМУ i т. iн.). Нормативнi акти однакової юридичної сили розмiщуються у хронологiчному порядку. Наприклад: 1. Декларацiя про державний суверенiтет України (16 липня 1990р.) Ц Вiдомостi Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 31. -Cm. 429. 2. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд 14 сiчня 1998 р. // Офiцiйний вiсник України. — 1998. — № 6. — Cm. 219. 3. Про державний кордон України: Закон України вiд 4 листопада 1991 p. If Вiдомостi Верховної Ради України. — 1991. — № 2. — Cm. 5. 4. Про затвердження Тимчасового положення про Раду нацiональної безпеки i оборони України: Указ Президента вiд ЗО серпня 1996 р. Ц Уряд, кур'єр. — 1996. — 5 верес. 5. Про порядок державної реєстрацiї суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi: Постанова КМУ вiд 25 травня 1998 р. // Офiцiйний вiсник України. — 1998. — № 21. — Cm. 767. 6. Про затвердження Інструкцiї про порядок застосування економiчних та фiнансових санкцiй органами державного контролю за цiнами: наказ Мiнiстерства економiки України вiд 7 липня 1998 р. II Офiцiйний вiсник України. -- 1998. — № 29. — Cm. 1117. До спецiальної лiтератури вiдносяться монографiї, пiдручники, навчальнi посiбники, науковi статтi та iн. Данi джерела розмiщуються у алфавiтному порядку назв або прiзвищ перших авторiв. Наприклад: 2. Опришко В. Державно-правова реформа в Українi: основнi напрямки Ц Право України. — 1998. — № 1. — С. 27-32. 2. 6. Захист курсової роботи Курсова робота передається, у визначенi деканом строки для реєстрацiї (студентами денної форми навчання -- лаборанту кафедри адмiнiстративного i фiнансового права, студентами заочної, очно-заочної та пiслядипломної форм навчання — методисту) i на рецензування викладачу. В рецензiї вiдзначається актуальнiсть вибраної теми, позитивнi риси самої роботи, а також недолiки i вказуються питання, на якi необхiдно звернути уваги при пiдготовцi до захисту. Курсова робота може бути не допущена до захисту у разi, якщо: — в роботi вiдсутня хоча б одна з обов'язкових структурних частин; — в роботi використанi нечиннi нормативнi акти; — робота написана на тему, яка не передбачена у списку рекомендованих тем i не погоджена з науковим керiвником роботи. Курсова робота оцiнюється: "вiдмiнно", "добре", "задовiльно", "незадовiльно". Студент, який згiдно з навчальним планом, повинен був захистити курсову роботу i не захистив її (незалежно вiд причин) не допускається до iспиту з адмiнiстративного права. додаток 1 Зразок оформлення титульного листа МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ Факультет державного управлiння та мiжнародно-правових вiдносин Кафедра адмiнiстративного та фiнансового права з адмiнiстративного права на тему: » Основнi аспекти адмiнiстративної вiдповiдальностi за корупцiю i корупцiйнi дiяння Студента 3-го курсу заочної форми навчання Іванова Івана Івановича Науковий керiвник: канд. юрид. наук, доцент Степанов Степан Степанович Одеса — 2002 додаток 2 (зразок оформлення змiсту) ЗМІСТ Введення....................................... 2 Роздiл 1. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть як iнститут адмiнiстративного права 1. 1. Поняття i ознаки адмiнiстративної вiдповiдальностi..... 6 1. 2. Пiдстави адмiнiстративної вiдповiдальностi........... 12 1. 3. Суб'єкти адмiнiстративної вiдповiдальностi........... 18 Роздiл 2. Поняття i вiдповiдальнiсть за корупцiю 2. 1. Корупцiя i корупцiйне дiяння: поняття, сутнiсть, вiдмiнностi.................................. 22 пов'язваних з корупцiєю........................ 31 3. 4. Адмiнiстративнi стягнення....................... 35 Роздiл 3. Попередження корупцiї..................... 39 Додатки....................................... 46 Список лiтератури................................ 50 "Адмiнiстративне право України". її виконують студенти третього курсу заочної i пiслядипломної форм навчання. 1. Теоретичне завдання. Воно являє собою питання з адмiнiстративного права, яке необхiдно висвiтлити обсягом не менше 15 друкованих сторiнок. Обов'язковими вимогами до теоретичного завдання є: — висвiтлення питання — простий план; — посилання; — список лiтератури. 2. Тестове завдання. Студенту запропоновано питання з вiдповiдями, серед яких слiд вибрати правильнi. Слiд мати на увазi, що правильною може бути одна вiдповiдь, двi, всi або жодної, їх необхiдно вiдмiтити любою позначкою. Контрольна робота оформлюється на листах формати А4 (див. Методичнi реком., с. 123). В контрольнiй роботi спочатку виконується теоретичне завдання (згiдно з вимогами), потiм — тестове завдання (з нової сторiнки), потiм — практичне завдання (з нової сторiнки). Контрольна робота оцiнюється: "зарахована", "незарахована". У разi незарахування контрольної роботи вказуються причини цього. Контрольна робота може бути незарахована у випадках: — виконано не той варiант контрольної роботи; — теоретичне завдання виконане з порушеням вимог до нього, в т. ч. стосовно обсягу; - не виконано або не вiрно виконано одне iз завдань; Незарахована контрольна робота повертається студенту для виправлення недолiкiв. Пiсля усунення вказаних недолiкiв необхiдно повернути як незараховану контрольну роботу, так i новий варiант виконання контрольної роботи. Контрольнi завдання слiд вибирати на кафедрi адмiнiстративного i фiнансового права.