Аграрне право як самостiйна галузь права
на тему:
“Аграрне право як самостiйна галузь права”
Аграрне право як галузь юридичної науки
взаємозалежних норм, що складають комплексну галузь права. Правовi норми, що складають аграрне право, правова наука вивчає як цiлiсну органiчну систему, зв'язану внутрiшнiм єдиним юридичним змiстом, для якого характерна диференцiацiя по правових iнститутах i iнших структурних пiдроздiлах.
судами i прокуратурами.
Аграрно-правова наука пройшла етап осмислення кардинальних проблем, що вiдносяться до розкриття сутностi й основних принципiв органiзацiї правового регулювання аграрних вiдносин. Численнi дискусiї по найважливiших теоретичних проблемах формування аграрного (сiльськогосподарського) права дозволили сформулювати основнi поняття цiєї нової галузi права, бiльш чiтко визначити предмет i систему аграрного права, системоутворюючi фактори його формування, джерела i принципи, а також основнi iнститути самого аграрного права. Було переконливо показано, що оптимальне правове регулювання аграрних вiдносин може бути досягнуто тiльки при повному облiку всiх особливостей сiльського господарства, насамперед багатоукладностi органiзацiйно-правових форм сiльськогосподарського виробництва, що базується на рiзноманiттi форм i видiв власностi.
Вiдбулися змiни в методицi аграрно-правових дослiджень. Активнiше стали використовуватися методи порiвняльного правознавства, конкретнi соцiологiчнi дослiдження. Матерiали дослiджень юристiв-аграрникiв вивчаються й узагальнюються економiстами, фiлософами, соцiологами. Проводяться спiльнi обговорення теоретичних проблем розвитку сiльського господарства й АПК у цiлому, ведеться спiльна пiдготовка проектiв нормативних актiв в областi сiльського господарства й АПК.
Аграрне право - галузь права, котра регулює правовiдносини в сферi виробництва продуктiв харчування, продовольчих товарiв i сировини рослинного i тваринного походження, переробки i реалiзацiї останнiх суб'єктами пiдприємницької дiяльностi.
Предметом аграрного права є тi загальнi (у тому числi виробничi i пiдприємницькi) вiдносини, котрi виникають у зв'язку з утворенням (пiдставою) i статутною дiяльнiстю суб'єктiв аграрних пiдприємств усiх форм власностi i легальних органiзацiйно правових форм господарювання.
В аграрному правi, як i в iнших галузях права, методи правового регулювання являють собою встановленi чи санкцiонованi державою способи, засоби прав впливу, за допомогою котрих визначається правоздатнiсть суб'єктiв права - учасникiв аграрних вiдносин; це способи з'ясування, визначення характеру виникнення, змiни i припинення вiдносин мiж суб'єктами АПК. Юридичним iнструментом впливу на аграрних пiдприємцiв з боку держави, способами регулювання внутрiшнiх i зовнiшнiх правовiдносин цих суб'єктiв виступають як загальнi, так i специфiчнi методи регулювання в аграрному правi.
Загальними, основними методами регулювання виступають методи (способи) : дозволення; iмперативної вказiвки; заборони.
i т д.
У загальнiй теорiї права пiд принципами розумiють основнi початки, iдеї, науковi положення, котрi визначають загальну спрямованiсть i найбiльш iстотнi риси правового регулювання; принципи визначають характер права в цiлому чи окремих груп правових норм, iнститутiв галузей права.
Основними принципами права, закрiпленими в чинному законодавствi, є: примат права власностi, захист прав власника, рiвноправнiсть, нерозривний зв'язок прав i особливостей, захист соцiально незахищених шарiв населення, законнiсть, винна вiдповiдальнiсть тощо.
Система (структура) аграрного права - це науково обґрунтоване, логiчно послiдовне розмiщення аграрно-правових iнститутiв, нормами котрих регулюються аграрнi вiдносини суб'єктiв аграрного пiдприємництва усiх форм власностi i форм господарювання їхнiх представницьких органiв керування.
У систему аграрного права входять, крiм iнституту права власностi на землю, також iнститут права членства, пiдстави; iнститут права самоврядування; iнститут права колективної власностi; iнститут правового регулювання виробничо-господарської дiяльностi й iншi iнститути i норми.
Аграрне право регулює аграрнi вiдносини, об'єднанi по змiсту, сутностi, цiлям i дiяльностi, котрi складаються в процесi пiдприємницької дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств, заснованих на рiзних формах власностi i господарювання, котрi спрямованi на виробництво, транспортування, збереження i реалiзацiю сiльськогосподарської продукцiї i сировини, у тому числi й у переробленому видi, з метою одержання прибутку. Аграрне право являє собою сукупнiсть правових норм, покликаних визначити правове положення аграрних часток кооперативного i корпоративного типiв i державних, спiльних товаровиробничих пiдприємств-пiдприємцiв, а також регулювати майновi, земельнi, органiзацiйно-управлiнськi i трудовi вiдносини, котрi складаються на цих пiдприємствах, у їхнiй виробничiй, пiдприємницькiй i iншiй дiяльностi.
Першочерговим завданням аграрного права є забезпечення юридичними засобами реалiзацiї державної аграрної полiтики, закрiплення оптимального правового положення всiх учасникiв аграрних правовiдносин, ретельному правовому регулюваннi всiх тих суспiльних вiдносин, котрi є предметом цiєї галузi права, в ефективному застосуваннi методiв i принципiв правового регулювання, властивих цiй галузi права.
осiб) кооперативних i корпоративних типiв, котрi є формою вираження i закрiплення бажаної моделi поведiнки i моделi аграрних вiдносин, котрi визначаються багатоукладнiстю економiки, рiвнiстю усiх форм власностi й органiзацiйно-правових форм аграрного пiдприємництва й обраних методiв господарювання ринкової орiєнтацiї.
Джерелами аграрного права є правовi акти, котрi мiстять норми аграрного права як галузi, а також норми, котрi мiстяться в актах iнших галузей нацiонального i мiжнародного законодавства, у тiй їхнiй частинi, де вони регулюють аграрноi вiдносини, визначають правовий статус i правосуб'єктнiсть усiх легальних суб'єктiв аграрного пiдприємництва, визначають якiсть i безпечнiсть продовольства, продуктiв харчування i сировини рослинного i тваринного походження, їхню переробку i реалiзацiю.
Джерела аграрного права подiляються, насамперед, на унiфiкованi (регулюючi аграрного правовiдносини не залежно вiд статусу суб'єктiв) i диференцiйованi (з урахуванням розбiжностей прав статусу суб'єктiв аграрних правовiдносин).
Аграрне право складається з законiв, нормативних актiв i внутрiшньогосподарських нормативних актiв.
за допомогою законодавчого акта, прийнятого найвищим органом державної влади. Норми, що мiстяться у законах права, по своєму призначенню характеризуються як такi, котрi мають загальний (унiфiкований) i спецiальний (диференцiйований) характер.
Пiдзаконнi нормативно-правовi акти мають iстотне значення в регулюваннi суспiльних вiдносин в аграрному секторi народного господарства. Цими джерелами є укази Президента України, постанови i розпорядження КМ, накази, iнструкцiї, котрi приймаються Мiнiстерством сiльського господарства i продовольства, Мiнiстерством охорони здоров'я, iншими вiдомствами з питань аграрного пiдприємництва.
Правосуб'єктнiсть колективних сiльськогосподарських пiдприємств, iнших приватних юридичних осiб кооперативного i корпоративного типу вiдповiдно до чинного законодавства втiлюється в самостiйному рiшеннi правових питань виробничо-господарської, фiнансової й iншої дiяльностi. У рiшеннi цих питань поряд з органiзацiйно-управлiнськими засобами не правового характеру важливу роль грає їхня правова регламентацiя, котра здiйснюється на основi внутрiшньогосподарських нормативно-правових актiв. Останнi в залежностi вiд порядку набуття юридичної сили подiляються на двi групи.
До першої групи вiдносяться внутрiшньогосподарськi нормативно-правовi акти, котрi набувають юридичної сили з моменту реєстрацiї пiдприємства у вiдповiдних державних органах (Статут i Установчий договiр). До другого - акти, котрi набувають юридичної сили вiдразу ж з моменту прийняття їх вищими органами самоврядування господарств.
Суб'єктами аграрного права в Українi є аграрнi пiдприємцi усiх форм власностi i легальних органiзацiйно-правових форм господарювання.
Суб'єкти аграрного права в залежностi вiд сфери, основної мети i предмета дiяльностi, а також вiд функцiй i взаємин власностi подiляються на три взаємозалежнi групи.
Першу, основну групу таких суб'єктiв складають заснованi на приватнiй власностi (у всiляких її рiзновидах), державнiй i мунiципальнiй формах власностi аграрнi пiдприємцi, основним завданням i предметом дiяльностi котрих є виробництво товарної маси продуктiв харчування i сировини рослинного i тваринного походження.
Другу групу суб'єктiв аграрного права формують пiдприємцi, дiяльнiсть котрих заснована на рiзних формах власностi й органiзацiйно-правових формах, правосуб'єктнiсть i статутна дiяльнiсть котрих нацiленi на забезпечення нормальної сучасної виробничо-технiчної дiяльностi аграрних пiдприємцiв-товаровиробникiв (агрохiмiки, мелiоратори...).
Третю групу суб'єктiв аграрного права складають установи та пiдприємцi, головним чином корпоративного типу, правосуб'єктнiсть i статутна дiяльнiсть котрих спрямована на надання усiляких фiнансово-кредитних, страхових, комерцiйних, посередницьких i iнших послуг для забезпечення пiдприємницької дiяльностi аграрних товаровиробникiв.
Лiтература
1. Конституция (Основной Закон) Украины - Принятая Верховным Сове-
том Украины 28. 06. 1996г
2. Аграрное право. Учебник под ред. Г. Е. Быстрова, М. И. Козыря. - М.: Юрид. лит., 1996. - 640 с.
| 
