Болонский процесс 4

Болонский процесс 4 Розпочатийв 1999 роцiмiнiстрамиосвiтита керiвникамиунiверситетiвз 29 країн, Болонськийпроцесмає на метiстворенняЄвропейськогопросторувищоїосвiти (ЄПВО) до 2010 року,надалiпроцесрозвинувсяв крупнуреформу, щобазуєтьсянаспiвробiтництвiмiжмiнiстрами, вищиминавчальнимизакладами, студентамитавикладачамиз46 країн, зучастюмiжнароднихорганiзацiй. Участьв Болонськомупроцесi — це добровiльнерiшення, прийнятекожноюкраїноюi її спiльнотоювищоїосвiти, — пiдтриматипринципи, видiленiв Європейськомупросторiвищоїосвiти. Болонський процес не має на метi гармонiзувати нацiональнi освiтнi системи, а швидше забезпечити iнструмент для їх поєднання. Суть полягає в тому, щоб дозволити рiзноманiтностi нацiональних систем i унiверситетiв бути пiдтриманими, поки Європейський простiр вищої освiти покращить прозорiсть мiж системами вищої освiти, а також забезпечить iнструменти для полегшення визнання ступенiв i академiчних квалiфiкацiй, мобiльностi та мiжунiверситетських обмiнiв. Реформи базуються на десяти простих цiлях, якi зараз впроваджуються урядами та навчальними закладами. Найбiльш важливим є те, що всi країни-учасники погодилися з три-цикловою порiвнюваною системою: до одержання академiчного ступеня (ступiнь бакалавра) та пiсля його одержання (ступенi магiстра та доктора фiлософiї). Що по сутi зараз означає введення ступеневої освiти? Зрозумiло, що це не просто формальне перетворення п'ятирiчних освiтнiх програм у шестирiчнi, що мають промiжнi закiнченi результати пiсля чотирьох рокiв i наступних двох рокiв навчання. Ступеневої освiти за роки його введення призвело до цiлого комплексу змiн у системi вищой освiти: 1. Воно торкнулося змiни змiсту i структури освiтнiх програм. Прiоритетом тепер є реалiзацiя компетентнiсного пiдходу при розробцi не тiльки основних освiтнiх програм в цiлому, але й кожної навчальної дисциплiни, що входить до програми, розробка календарно-тематичних планiв з кожної дисциплiни з зазначенням змiсту та форм органiзацiї та проведення аудиторних занять та самостiйноїроботистудентiв. так i студента. Формуються iндивiдуальнi траєкторiї навчання та вiдповiднi навчальнi плани. Поступово вводиться нелiнiйна органiзацiя навчального процесу, iнститут академiчних консультантiв (тьюторiв). Зауважу, що тепер ця посада є в штатному розкладi вузiв, на неї сформована квалiфiкацiйна характеристика. Можливiсть взяти спецiалiста на роботу з вiдповiдним записом у трудовiй книжцi стала цiлком легiтимною. система оцiнки результатiв навчання студентiв, впроваджуються новi органiзацiйнi форми науково-дослiдної роботи студентiв iз залученням роботодавцiв. Природно, що широкої практикою стало використання дистанцiйних технологiйнавчання. новi нормативи облiку навантаження i оплати працi професорсько-пеподавательскогоскладу. Тiльки за останнi два роки - з 2006 по 2008 кiлькiсть реалiзованих вузами програм бакалаврiв зросла з 11,7% до 14%, а магiстрiв - з 3,7% до 4,8%. Природно росте i кiлькiсть студентiв, що навчаються за програмами пiдготовкибакалаврiвiмагiстрiв. Таким чином, всi цi доводи, роз'яснення та аргументи на користь ступеневої освiти нам ще доведеться пояснювати громадянам, роботодавцям, робитинадбаннямширокихверствгромадськостi. Тепер безпосередньо про практику введення ступеневої освiти у вузах України. З метою розширення iнновацiйної дiяльностi вищих навчальних закладiв з переходу на систему залiкових одиниць, посилення ролi самостiйної роботи студента та оптимiзацiї навчального навантаження педагогiчних працiвникiв Мiнiстерством у 2005 р. було видано наказ, вiдповiдно до якого бiльше 70 ВНЗ стали учасниками iнновацiйної дiяльностi з переходу на систему залiкових одиниць. Проведення цього експерименту дозволило розробити тимчасове рекомендацiйний положення про органiзацiю освiтнього процесу на основi залiкових одиниць. А робота, проведена вузами, стала основою формування нових нормативних документiв, що супроводжують введення федеральних державних освiтнiх стандартiв у вузах. Тут, перш за все, слiд вiдзначити дiяльнiсть Росiйського унiверситету дружби народiв як головного вузу з вивчення i введення системи залiкових одиниць (EСTS) як iнструменту академiчної мобiльностi студентiв. з Рособрнадзора з впровадження у вузах Росiї типової моделi управлiння якiстю вищої професiйної освiти. Розвиток ступеневої вищої професiйної освiти здiйснювалося в рамках прiоритетного нацiонального проекту "Освiта" як найважливiший показник при розглядi конкурсних заявок для визначення потенцiалу вузiв-переможцiв, що реалiзують iнновацiйнi освiтнi програми. Процесиєвропейськоїiнтеграцiїохоплюютьдедалiбiльше ghj сфержиттєдiяльностi. Несталавиняткомiосвiта, особливовищашкола. УкраїначiтковизначилаорiєнтирнавходженнявосвiтнiйпростiрЄвропи, здiйснюємодернiзацiюосвiтньоїдiяльностiвконтекстiєвропейськихвимог, дедалiнаполегливiшепрацюєнадпрактичнимприєднаннямдоБолонськогопроцесу. Досить зазначити, що з питання приєднання до Болонської декларацiї Мiнi­стерство освiти i науки України звернулось до мiнiстрiв освiти країн Європи. Вiд їх абсолютної бiльшостi отриманi запевнення в пiдтримцi, проведенi переговори з чiльними представниками Європейського Союзу, Ради Європи, де також нашi устремлiння знайшли повну пiдтримку. Хоча, безумовно, вирiшальну роль буде вiдiгравати наша власна робота по модернiзацiї вищої освiти як у загальнонацiональному масштабi, так i в кожному унiверситетi та iнститутi. На науково-практичному семiнарi, що проводився МОН 21—22 листопада 2003 р. на базi Нацiонального технiчного унiверситету «Львiвська полiтехнiка», було напрацьовано наступнi кроки iз впровадження кредитно-модульної системи оцiнювання знань студентiв, що буде сумiсною iз системою (ЕСТS), прийнятою в Європi. Ширше розглядалася проблема ролi та мiсця України у створеннi в Європi єдиного освiтнього простору на мiжнародному науково-практичному семiнарi, органiзованому Мiнiстерством освiти i науки спiльно з Департаментом з питань вищої освiти i науки Генерального директорату ІV Ради Європи. На семiнар прибула група експертiв Ради Європи на чолi з директором департаменту, а також представником групи пiдтримки Болонського процесу. Учасники семiнару вiдзначили високий рiвень готовностi України та її прагнення приєднатися до цього процесу, визначилися щодо основних завдань i проблемних питань. Усе це й спонукало мене подiлитися своїми думками щодо участi України в Болонському процесi, оскiльки саме цей напрям роботи був i є прiоритетним. Варто зауважити, що спроби надати загальноєвропейського характеру вищiй школi фактично розпочалися в 1957 роцi з пiдписання Римської угоди. Згодом цi iдеї розвинулися в рiшеннях конференцiї мiнiстрiв освiти 1971 та 1976 рокiв, у Маастрiхтському договорi 1992 року. Наступнi роки характеризувалися запровадженням рiзноманiтних програм пiд егiдою ЄС, Ради Європи, що сприяли напрацюванню спiльних пiдходiв до вирiшення транснацiональних проблем вищої освiти. Це насамперед програми приведення нацiонального законодавства у сферi освiти до норм, напрацьованих країнами Європи, розширення доступу до вищої освiти i пiдвищення академiчної мобiльностi студентiв та їхньої мобiльностi на ринку працi, створення системи навчання впродовж усього життя та багатовимiрнi завдання зi зближення освiтнiх програм i систем, якi вирiшувались у рамках численних програм TEMPUS/TACIS. Нарештi, 1997 року пiд егiдою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено i прийнято Лiсабонську конвенцiю про визнання квалiфiкацiй, що належать до вищої освiти Європи. Цю конвенцiю пiдписали 43 країни (Україна в тому числi), бiльшiсть з яких i сформулювали згодом принципи Болонської декларацiї. Уже через рiк чотири країни – Францiя, Італiя, Велика Британiя та Нiмеччина – пiдписали так звану Сорбонську декларацiю. Цей документ був спрямований на створення вiдкритого європейського простору вищої освiти, який, на думку авторiв, має стати бiльш конкурентноспроможним на свiтовому ринку освiтнiх послуг. Не аналiзуючи її деяких вiдмiнностей вiд тез Болонської декларацiї, можна стверджувати: в основних своїх iдеях обидва документи схожi. Це – двоступенева структура вищої освiти, використання системи кредитiв (ECTS) i т. п. Проте особливо слiд видiлити двi тези Сорбонської декларацiї: мiжнародне визнання бакалавра як рiвня вищої освiти та наданням йому права продовжувати навчання за програмами магiстра i дотримання положень Лiсабонської угоди. Перше було досить революцiйним для бiльшостi країн Старого Свiту (зауважу, Україна зробила крок у цьому напрямi ще 1993 року). А важливiсть другої тези для нашої держави в тому, що всi пiдписанти потенцiйно стають i учасниками Болонського процесу, започаткованого 29 країнами Європи у 1999 роцi. експертизу Ради Європи. До нас приїздили спецiальнi комiсiї експертiв, якi безпосередньо в наших унiверситетах i коледжах ознайомлювались iз практикою впровадження задекларованих законодав­ством норм. Вiдрадно, що їхнiй висновок був позитивний. Якщо подивитись на новацiї цих Законiв, то основними з них є: двоступеневiсть освiтнiх циклiв, введення системи контролю якостi через лiцензування i акредитацiю, виборнiсть ректорiв, демократизацiя через розширення прав органiв самоврядування, у тому числi студентського. За перiод з 1993 до 2003 року вищi навчальнi заклади України разом з провiдними унiверситетами Європи виконали 105 проектiв TEMPUS/TACIS. Це дало змогу запровадити спiльнi навчальнi програми, новi принципи управлiння вищими навчальними закладами, пiдготувати сучаснi пiдручники, напрацювати пiдходи до взаємного визнання документiв про освiту. Якщо порiвняти все це iз задекларованими в м. Болоньї принципами, то неважко дiйти висновку: обранi нами шляхи модернiзацiї вищої освiти iдентичнi загальноєвропейським пiдходам. Хоча необхiдно виконати ще значну роботу. Варто зазначити, що проголошення країнами-пiдписантами принципiв побудови спiльного європейського освiтнього простору не означає, що в цих країнах вони вже реалiзованi. Якщо бути точним, то перший етап такого завдання вони планують виконати до 2005 року. І кожному з них це буде зробити непросто, адже нацiональнi системи освiти характеризуються рiзноманiттям профiлiв вищої освiти та ступенiв, що присвоюються випускникам, якi навчались за тими чи iншими унiверситетськими програмами. Для пiдтвердження цiєї тези можна скористатися даними, що наведенi в довiднику ЮНЕСКО за 1996 рiк до системи освiти десяти країн, що характеризують всi вiдомi в Європi моделi вищої освiти. Так наприклад, ступiнь бакалавра як першого циклу навчання мали тiльки три з цих країн, а магiстра – 4. Кiлькiсть типiв документiв про закiнчення навчальних програм унiверситетського рiвня знаходиться в межах вiд 2-х у Швецiї та 5-ти у Нiмеччинi, Голландiї, в Англiї, Італiї – до 14-ти, та 23-х – у Францiї. Очевидно, що раптово вiдмовитись вiд установлених традицiй усiм буде непросто. Висловлюються рiзнi пропозицiї щодо вдосконалення схеми побудови ступеневої вищої освiти. Ми в Мiнiстерствi освiти i науки України з розумiнням їх сприймаємо i пiдтримуємо експерименти наших унiверситетiв. Як приклад назву цiкаву схему Нацiонального аграрного унiверситету, що органiчно поєднує в собi принципи нашої та американської структур вищої освiти. Проектування освiтнiх структур i впровадження нових моделей та програм пiдготовки, як свiдчить досвiд усiх країн, у тому числi й України, — процес надзвичайно складний. Новацiї мають сприйматися не тiльки освiтянською громадськiстю. Головне — щоб їх розумiли i сприймали тi, хто вчиться, й тi, хто надає роботу. Саме тому принципи Болонської декларацiї повною мiрою вирiшено запровадити у 2010 роцi, а 2005-й визначено як промiжний етап монiторингу зробленого. Навряд чи хтось сьогоднi зможе спрогнозувати всi кiнцевi результати для європейської освiти вiд реалiзацiї iдей Болонської декларацiї. Але зрозумiло одне: зволiкати, вичiкувати i таким чином вiддалятися вiд Європи неприпустимо. Позаяк бiльшiсть здобуткiв i традицiй в освiтi кожної країни має бути збережено. Попри те – та ж таки, Лiсабонська угода декларує наявнiсть i цiннiсть рiзноманiтних освiтнiх систем i ставить за мету створення умов, за яких бiльша кiлькiсть людей, скориставшись усiма цiнностями i здобутками нацiональних систем освiти i науки, зможе бути мобiльною на європейському ринку працi. Громадянам нової Європи мають бути доступними спiльнi цiнностi освiти, науки i культури всiх її країн. Менi особисто iмпонує думка експертiв, якi оцiнюють Болонський процес як такий, що скерований на зближення, а не на унiфiкацiю вищої освiти в Європi. Думаю, що i бiльшiсть представникiв країн Європи подiляють таку думку. Адже в текстi Болонської декларацiї, пiсля формулювання принципiв та завдань щодо досягнення бiльшої сумiсностi та порiвняльностi систем освiти говориться: «Таким чином, ми беремо на себе зобов’язання досягти окреслених вище цiлей – в межах своєї компетенцiї та поважаючи вiдмiнностi в культурi, мовi, нацiональних системах, а також автономiю унiверситетiв – з метою змiцнення європейської сфери вищої освiти». Про це говориться також i в Комюнiке конференцiї мiнiстрiв освiти з питань розвитку Болонського процесу, яка вiдбулася в Берлiнi у вереснi цього року, в якому я теж брав участь. Девiз конференцiї – «Створення Простору вищої освiти Європи» у поєднаннi iз «Простором Європейських наукових дослiджень», що забезпечить фундамент для створення «Європи знань». Ідея спiльного розвитку науки та вищої освiти, органiчного використання науки як бази забезпечення високої якостi вищої освiти присутня на всiх напрямах дiяльностi, що оголошенi в Болонськiй декларацiї. Метою такої взаємодiї є збереження культурного та лiнгвiстичного багатства Європи, яке базується на успадкованiй рiзноманiтностi традицiй, та сприяння потенцiалу iнновацiй, соцiальному i економiчному розвитку через змiцнення спiвробiтництва мiж Євро­пейськими вищими навчальними закладами. На якiй же основi та за рахунок чого пропонується розширити ще спiвробiтництво? Насамперед iдеться про використання прозорих схем та етапiв пiдготовки, якi будуть порiвнюваними для рiзних країн. Як модель пропонується двоступенева система освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв за схемою бакалавр – не менше 3- х рокiв та магiстр – два роки навчання. Перший етап в академiчному планi повинен повнiстю забезпечити доступ до другого етапу – пiдготовки магiстра. У свою чергу, освiта на магiстерському рiвнi дає право продовжити пiслядипломну освiту i здобувати ступiнь доктора наук (доктора фiлософiї), еквiвалентом якого у нас є кандидат наук. Важлива, але складна з погляду практичної реалiзацiї, вимога визнання квалiфiкацiї бакалавра на ринку працi. Ця проблема ранiше обговорювалась в Українi. Визнавалося, що навiть за умови чотирирiчного термiну навчання бакалавра, що дає бiльшi можливостi для його профiльної та практичної пiдготовки, це зробити нелегко. При трирiчнiй навчальнiй програмi забезпечити одночасно високий рiвень загальноосвiтньої, фундаментальної та профiльної освiти i достатньої для присвоєння квалiфiкацiї компетентностi ще складнiше. Тому потрiбно очiкувати, що бiльшiсть країн обиратимуть чотирирiчну програму навчання бакалавра. Такi програми впровадженi у Великiй Британiї, Росiї та Українi. Однак не виключено, що для певних спецiальностей буде доцiльнiше використовувати схему: три роки бакалавр плюс два роки магiстратури магiстратури. При цьому слiд пiдкреслити: запроваджена у нас схема має рiзнi варiацiї щодо профiльної пiдготовки бакалавра – з введенням на молодших курсах спецiалiзацiї бакалавра вiдповiдно до спецiальностi, яку вiн опановуватиме на рiвнi магiстра, i без ранньої спецiалiзацiї. В останньому варiантi всi бакалаври готуються практично за однаковими програмами, вiдповiдно до стандарту, але мають можливiсть обирати рiзнi профiльнi дисциплiни в межах 30 вiдсоткiв годин навчального плану. Слiд зауважити: ряд країн зiштовхнувся з труднощами щодо запровадження програм бакалавра в певних предметних галузях, наприклад, в iнженерних науках. Проте не можна допустити, щоб програми бакалавра ставали суто професiйними, без елементiв наукової пiдготовки, або були просто редукованими програмами пiдготовки спецiалiста, якi використовувались у нас десь до 1995 року. Думаю, тут ми повиннi уважно вивчати дiї країн-учасникiв Болонського процесу щодо визначення програм пiдготовки i вiдповiдно дiяти в Українi, де вже також напрацьовано досвiд такої пiдготовки, адаптуючи його до норм, якi будуть стверджуватись в Європi. освiти. При цьому квалiфiкацiї мають описуватися з погляду обсягiв роботи, рiвня навчального результату, компе­тентностi та профiлю. На часi – вироблення загальної системи квалiфiкацiй для простору європейської вищої освiти. мiстять усi вимоги до компетентностi та квалiфiкацiйну характеристику i системи дiагностики якостi знань. Мiнiстерство розробило форму додатку до диплома європейського зразка, його планувалося видавати за бажанням студента. Оскiльки в рамках Болонського процесу прийнято рiшення видавати такий додаток безплатно всiм студентам, якi закiнчать унiверситет пiсля 2005 року, нам тепер доведеться приймати вiдповiдну постанову уряду, щоб вирiшити фiнансовi питання. Зауважу: розвиваючи Болонський процес, пропонується, крiм нацiонального диплома, видавати також мiжнародний диплом єдиного для Європи зразка, який повинен визнаватися роботодавцями на європейському ринку працi. Останнє питання непросте, але воно вже стало предметом обговорення мiж унiверситетами та роботодавцями. На думку представникiв багатьох унiверситетiв України, досить масштабним буде передбачене Болонською декларацiєю завдання запровадити систему академiчних кредитiв, аналогiчну ЕСТS (Європейськiй кредитно-трансфернiй системi). Саме її засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачi кредитiв вищим навчальним закладам iнших країн. Цьому не заважає наявнiсть у цих країнах власних або вузiвських кре­дитних систем. Важливим моментом запровадження акумулюючої кредитної системи є можливiсть враховувати всi досягнення студента, а не тiльки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослiдженнях, конференцiях, предметних олiмпiадах тощо. В окремих країнах як умову нарахування кредитiв ставлять вимогу: навчальне навантаження має мiстити в собi 50 i бiльше вiдсоткiв самостiйної роботи студента. Вiдзначу й таке – поки що унiверситети Європи мають досить вiдмiннi схеми кредитних систем. Схожа ситуацiя i у нас. У багатьох унiверситетах України запроваджено власнi схеми оцiнювання досягнень студента: модульно-рейтингова, рейтингова i т. п. Проте прив’язки до ЕСТS, як правило, немає. Наше завдання – найближчим часом напрацювати адекватнi загальноєвропейським принципи побудови навчального процесу. Це, зокрема, стимулюватиме оновлення змiсту навчання, бiльшу вiдповiдальнiсть студента i викладача за результати спiльної, я б сказав – партнерської – працi. З цiєю метою мiнiстерство визнало за можливе започаткувати експеримент iз запровадження нової моделi кредитно-модульної системи. Про своє бажання взяти в ньому участь уже заявило близько п’ятдесяти унiверситетiв. Робоча група, створена розпорядженнями по мiнiстерству, напрацювала необхiднi нормативнi документи для забезпечення проведення експерименту та вiдповiдний наказ. Проте не тiльки технiчна та змiстова складовi цiєї роботи визначатимуть успiшнiсть проведення експерименту. Найголовнiше – досягти розумiння необхiдно­стi його проведення серед вузiвської громадськостi. Саме психологiчна неготовнiсть, а в окремих випадках i небажання ламати стереотипи та обтяжувати себе додатковою працею, за свiдченням окремих ректорiв, були суттєвими перепонами в процесi оновлення схеми органiзацiї навчального процесу в їхнiх унiверситетах. Визначення змiстових модулiв навчання з кожної дисциплiни, узгодження кредитних систем оцiнювання досягнень студента стануть основою для вирiшення ще однiєї задекларованої в Болоньї мети – створення умов для вiльного перемiщення студентiв, викладачiв, менеджерiв освiти та дослiдникiв на теренах Європи. Експерти вiдзначають, що для досягнення кiнцевої мети Болонського процесу – побудови єдиного простору освiти – замало формального запровадження її принципiв. Потрiбнi прозорi та зрозумiлi всiм методологiї контролю якостi освiти. Обов’язковою вважається наявнiсть внутрiшнiх та зовнiшнiх державних i громадських систем контролю якостi освiти, перш за все називають лiцензування або акредитацiю ВУкраїнiтакiпроцедуривведенодавно, вонипостiйновдосконалюються. НакожномузасiданнiДержавноїакредитацiйноїкомiсiї (ДАК) розглядаютьсякритерiїоцiнкиготовностiнавчальногозакладунадаватиякiснiосвiтнiпослугитарезультатиекспертизиконкретнихзакладiв. Хочаостаннiмчасомвимогливiстьекспертизиiстотнозросла (ДАКтiлькипротягомостаннiхчотирьохмiсяцiвприйняларiшенняпроприпиненнядiяльностiблизько 25 вiдокремленихпiдроздiлiвунiверситетiв), протепроблемаїїякостiзалишаєтьсядоситьгострою. у посланнi з’їзду вищих навчальних закладiв у Сала манцi, визначальнi завдання Болонського процесу формулюються так: якiсть – нарiжний камiнь пiдготовки фахiвцiв; змiцнення довiри мiж суб’єктами освiти; вiдповiднiсть європейському ринку працi; мобiльнiсть; сумiснiсть квалiфiкацiї на вузiвському та пiслявузiвському етапах пiдготовки; посилення конкурентоспроможностi Європейської системи освiти. У розвиток тези про якiсть освiти доцiльно навести цитату з Комюнiке Берлiнської Конференцiї мiнiстрiв освiти європейських країн: «Якiсть вищої освiти без­умовно є основою створення Простору Європейської вищої освiти. Мiнiстри пiдтримують подальший розвиток гарантiй якостi на рiвнi навчальних закладiв, нацiональному та європейському рiвнях. Вони наголошують на необхiдностi розвитку критерiїв та методологiй для загального користування у сферi якостi освiти. можливiсть перевiрки якостi системи навчання в нацiональних рамках». У 2005 роцi нацiональнi системи гарантiї якостi повиннi включати: — визначення вiдповiдальностi органiв та навчальних закладiв; — оцiнку програм закладiв, яка включає внутрiшнiй контроль, зовнiшню перевiрку, участь студентiв та публiкацiю результатiв; — систему акредитацiї, сертифiкацiї або подiбнi процедури; — мiжнародну участь, спiвробiтництво та створення спiлок, що опiкуються перевiркою якостi. агенцiй чи органiв, якi цим займаються. Предметнiше мусимо зайнятися залученням студентства до конструктивної участi в реалiзацiї принципiв Болонської конвенцiї в цiлому i до контролю якостi освiти зокрема. Для цього нещодавно укладено спецiальний Договiр про спiвпрацю мiж Мiнiстерством освiти i науки та Українською асоцiацiєю студентського самоврядування. Адже активна участь органiв студентського самоврядування в реалiзацiї завдань Болонського процесу — один iз його прiоритетiв. Мiнiстерство освiти i науки України стурбоване тим, що останнiм часом керiвники деяких вищих навчальних закладiв, розширюючи обсяги пiдготовки студентiв, не вживають адекватних заходiв iз забезпечення гiдних умов проживання й навчання молодi. На жаль, перевiрки засвiдчили, що, незважаючи на мiнiстерськi листи та застереження, умови проживання в студентських гуртожитках багатьох вищих навчальних закладiв практично не покращилися, а в окремих випадках навiть погiршилися, наприклад, за рахунок здавання значних площ в оренду. Мiнiстерство цього року видало наказ, згiдно з яким заборонено здавати в оренду площi в гуртожитках, i зобов’язало навчальнi заклади розiрвати такi угоди. Цю невiдповiднiсть європейським нормам слiд термiново усунути, i мiнiстерство вживатиме всiх заходiв, спираючись i на конструктивну допомогу органiв студентського самоврядування. Ми повиннi також прискорити розробку закону про систему неперервної освiти протягом усього життя. Мета – збiльшити можливостi для навчання незалежно вiд вiку, включаючи рiзноманiтнi програми, в тому числi професiйнi з визнанням попередньої освiти. Струк­тура i окремi роздiли цього документа вже сформованi, вони, зокрема, включають роздiли щодо дистанцiйної та пiслядипломної освiти. Таким чином, зрозумiло – спектр завдань, що стоять перед вищою школою України, досить широкий i стосується багатьох аспектiв дiяльностi, якi передбаченi в Програмi дiй Уряду, Нацiональнiй доктринi розвитку освiти. Проте головний акцент має бути зроблено на мобiлiзацiю зусиль унiверситетiв, викладачiв, студентiв щодо входження України до Болонського Процесу. З цiєю метою у Мiнiстерствi затверджено спецiальнi заходи, якi передбачають проведення серiї конференцiй, семiнарiв, робочих нарад, завершення розробки i впровадження нормативних документiв, що визначають шляхи модернiзацiї системи вищої освiти в контекстi Болонського процесу, покращання iнформування громад­ськостi, розвиток мiжнародного спiвробiтництва i презентацiї освiти України на мiжнароднiй аренi. Впевнений, що все це дозволить нам гiдно представити вищу школу України у 2005 роцi на черговiй зустрiчi мiнiстрiв освiти країн учасникiв Болонського процесу, а головне – пiдвищити якiсть пiдготовки фахiвцiв в нашiй країнi. Мiнiстри дiйшли згоди з приводу загальних завдань для створення узгодженого єдиного загальноєвропейського простору вищої освiти до 2010 року. Пiд час попередньої конференцiї, котра вiдбулась у Празi 19 травня 2001 р., кiлькiсть завдань було збiльшено, i було пiдтверджене зобов’язання створити загальноєвропейський простiр вищої освiти до 2010 р. Розглянуто досягнутi результати i визначено прiоритети i новi завдання на майбутнє з метою прискорення процесу встановлення загальноєвропейського простору вищої освiти. Були прийнятi такi положення, принципи i прiоритети: Мiнiстри приймають до уваги звiт про стан робiт, доручений Комiсiї з розвитку Болонського процесу мiж Прагою i Берлiном. Також приймається до уваги звiт Тrends-III, пiдготовлений Європейською Асоцiацiєю Унiверситетiв (ЕUA), а також результати семiнарiв, органiзованих як частина робочої програми мiж Прагою i Берлiном декiлькома країнами-учасницями й установами вищої освiти, органiзацiями i студентами. Мiнiстри стежать за подальшими нацiональними звiтами, що є свiдченням значного проґресу в галузi застосування принципiв Болонського процесу. Нарештi, мiнiстри беруть до уваги зауваження Європейської Комiсiї i Ради Європи i визнають їхню пiдтримку в процесi реалiзацiї Процесу. Мiнiстри подiляють думку про те, що зусилля будуть спрямованi на забезпечення бiльш тiсних зв’язкiв мiж вищою освiтою i дослiдницькими системами в кожнiй iз країн-учасниць. Загальноєвропейський простiр вищої освiти на цьому початковому етапi матиме велику користь вiд спiльної дiяльностi з європейським дослiдницьким простором, змiцнюючи в такий спосiб фундамент для Європи Знань. Метою, безперечно, є збереження європейського культурного багатства i мовної рiзноманiтностi, що ґрунтуються на культурнiй спадщинi рiзних традицiй i стимулюваннi iнновацiйного потенцiалу та соцiального й економiчного розвитку за допомогою розширеного спiвробiтництва мiж європейськими вузами. Мiнiстри визнають фундаментальну роль вузiв i студентських органiзацiй у розвитку загальноєвропейського простору вищої освiти. Також береться до уваги повiдомлення вiд Європейської Асоцiацiї Унiверситетiв (ЕAU), що є результатом Грацької Конвенцiї вищих навчальних закладiв, виступи Європейської Асоцiацiї вищих навчальних закладiв (ЕURASHE) i повiдомлення ESIB – Нацiональних спiлок студентiв Європи. процес, а також представникiв робочої групи Загального простору вищої освiти Європейського Союзу, Латинської Америки i Карибського реґiону (EULAC) як гостей конференцiї. Прогрес Мiнiстри вiтають рiзнi iнiцiативи, що починаються пiсля Празького Саммiту з вищої освiти, спрямованi на збiльшення сумiсностi i сумiрностi освiти, на створення бiльш прозорих структур вищої освiти i полiпшення якостi вищої освiти в Європi на рiвнi вузiв i на нацiональному рiвнi. Мiнiстри, з цiєю метою, цiнують спiвробiтництво i зобов’язання всiх партнерiв – вищих навчальних закладiв, студентiв i iнших зацiкавлених осiб. i загальноєвропейському рiвнях. Однак, щоб стимулювати подальший розвиток процесу, мiнiстри зобов’язуються дотримуватися промiжних прiоритетiв у плинi наступних двох рокiв, активiзуючи зусилля для розвитку ефективних систем забезпечення якостi, просування ефективного використання системи, заснованої на двох циклах, i удосконалення системи визнання ступенiв i перiодiв навчання. Як показує практика, якiсть вищої освiти лежить в основi розвитку загальноєвропейського простору вищої освiти. Мiнiстри зобов’язуються пiдтримувати подальший розвиток системи забезпечення якостi на рiвнi вузiв, на нацiональному i загальноєвропейському рiвнях. Вони також пiдкреслюють необхiднiсть розвитку загальних критерiїв i методологiй iз забезпечення якостi. Мiнiстри також пiдкреслюють, що, вiдповiдно до принципу iнституцiйної автономiї, основна вiдповiдальнiсть за забезпечення якостi лежить на кожному з вузiв, що є основою для реальної пiдзвiтностi академiчної системи в рамках нацiональної системи якостi. - Оцiнювання програм i вузiв, яке охоплює внутрiшню i зовнiшню оцiнку, з врахуванням участi студентiв i публiкацiї результатiв. - Система акредитацiї, атестацiї i сумiрних процедур. - Мiжнародне партнерство, спiвробiтництво i створення мережi. На європейському рiвнi мiнiстри закликають ENQA за допомогою впливу на членiв цiєї органiзацiї, у спiвробiтництвi з EUA, EURASHE i ESIB створити набiр погоджених стандартiв, процедур i керiвних принципiв забезпечення якостi. Дослiдити способи забезпечення адекватної погодженої системи перевiрки якостi i/або акредитацiї аґентств i органiзацiй, а також дати звiт iз цих питань мiнiстрам через комiсiї в 2005 р. Належним чином буде врахований i досвiд iнших асоцiацiй i органiзацiй у забезпеченнi якостi. Усi мiнiстри зобов’язуються почати реалiзацiю двоступеневої системи до 2005 р. Мiнiстри наголошують на важливостi консолiдацiї досягнутих результатiв i полiпшення розумiння i прийняття нових квалiфiкацiй за допомогою поглиблення дiалогу й у рамках вузiв, i мiж вузами та працедавцями. показники об’єму роботи, рiвня, результати навчального процесу, компетенцiї i профiль. Вони також беруть на себе вiдповiдальнiсть за розробку узагальненої структури квалiфiкацiй для загальноєвропейського простору вищої освiти. нестатки i потреби трудового ринку. Ступенi першого рiвня повиннi давати доступ, вiдповiдно до Лiсабонської Конвенцiї про Визнання, щодо програм другого рiвня. Ступенi другого рiвня повиннi надавати можливiсть подальших дослiджень для одержання докторського ступеня. Мiнiстри запрошують Комiсiю розглянути питання, яким чином i чи може бiльш коротка вища освiта бути зв’язана з першим ступенем структури квалiфiкацiй, створеної для загальноєвропейського простору вищої освiти. Мiнiстри наголошують на своєму зобов’язаннi зробити вищу освiту доступною для всiх, використовуючи всi можливостi i вiдповiднi засоби: - Збiльшення мобiльностi. - Запровадження системи кредитiв. - Визнання ступенiв: прийняття системи чiтких i сумiрних ступенiв. - Вищi навчальнi заклади й студенти. - Пiдтримка європейської складової у сферi вищої освiти. - Пiдтримка привабливостi загальноєвропейського простору вищої освiти. - Навчання протягом усього життя. Додатковi дiї Загальноєвропейський простiр вищої освiти (EHEA) i загальноєвропейський простiр дослiдження (ERA) – два основних принципи суспiльства, заснованого на знаннях Усвiдомлюючи необхiднiсть створення бiльш тiсних зв’язкiв мiж EHEA i ERA у Європi знань, а також важливiсть дослiдження як складової частини вищої освiти на територiї Європи, мiнiстри вважають за необхiдне додати докторський рiвень як третiй щабель Болонського процесу, що доповнює два основних щаблi вищої освiти. Вони також пiдкреслюють важливiсть дослiдження, дослiдницького навчання i пiдтримки мiждисциплiнностi в досягненнi й полiпшеннi потрiбного рiвня якостi вищої освiти й у збiльшеннi конкурентноздатностi вищої європейської освiти в загальному. Мiнiстри закликають до збiльшення мобiльностi на докторському i постдокторському рiвнях, а також спонукають зацiкавленi навчальнi установи збiльшувати їхнє спiвробiтництво в рамках навчання на одержання докторського ступеня i пiдготовки молодих дослiдникiв. Мiнiстри починають робити усi необхiднi кроки для того, щоб зробити вищi навчальнi заклади Європи стали бiльш привабливим i ефективним партнером. Тому мiнiстри звернулися до вузiв iз проханням про збiльшення ролi та вагомостi дослiджень задля технологiчної, соцiальної i культурної еволюцiї i потреб суспiльства. Мiнiстри розумiють, що на шляху досягнення цих цiлей є перешкоди, iз якими вузи не в змозi подолати поодинцi. Необхiдна вагома пiдтримка, у тому числi фiнансова, а також вiдповiднi рiшення вiд нацiональних урядiв i європейських органiзацiй. вищої освiти. Огляд результатiв Процесу i можливiсть внесення деяких виправлень. на наступнi два роки: - визнання ступенiв i перiодiв навчання. Окрiм того, країни-учасники будуть готовi надати доступ до iнформацiї, необхiдної для дослiдження в галузi вищої освiти щодо цiлей Болонського процесу. Доступ до банкiв даних з дослiдження, що провадиться, i його результатiв повинен бути спрощеним. Новi члени Мiнiстри вважають за необхiдне адаптувати пункт Празького комюнiке щодо заяв про членство в такий спосiб: Країни-учасники Європейської культурної конвенцiї будуть визнанi членом загальноєвропейського простору вищої освiти в тому випадку, якщо вони водночас заявлять про свою готовнiсть переслiдувати i досягати мети, поставленої в рамках Болонського процесу, у своїх системах вищої освiти. Заява має мiстити iнформацiю про способи досягнення принципiв i мети декларацiї. Мiнiстри погоджуються прийняти заяви про членство таких країн: Албанiї, Андорри, Боснiї i Ґерцоговини, Ватикана, Росiї, Сербiї, Чорногорiї та Македонiї – i привiтали держави як нових членiв, таким чином, розповсюджуючи дiю процесу на 40 європейських країн. Мiнiстри визнають, що участь у Болонському процесi вимагає iстотних змiн i реформ у всiх країнах, що пiдписалися. Вони вирiшують надати пiдтримку всiм новим учасникам у здiйсненнi цих реформ за допомогою органiзацiї взаємних обговорень i допомоги, як передбачено Болонським процесом. Робоча програма 2003-2005 Мiнiстри просять Комiсiю координувати дiї для досягнення успiху Болонського процесу з питань, окреслених тематично та поетапно, позначених у цьому комюнiке, i поiнформувати про результати на наступнiй зустрiчi мiнiстрiв у 2005 роцi. Наступна конференцiя мети Бо­лон­сь­ко­го про­це­су. Водночас ре­к­то­ри вi­т­чи­з­ня­них ВНЗ по­ка­за­ли за­ко­р­дон­ним уча­с­ни­кам на при­кла­дах ро­бо­ти про­вi­д­них унi­вер­си­те­тiв Укра­ї­ни, що оно­в­лен­ня укра­ї­н­сь­кої ви­щої шко­ли ко­ре­л­юєть­ся з iде­я­ми Бо­ло­нь­ї. Од­нак для вхо­джен­ня в Бо­лон­сь­кийпро­цес цьо­го за­ма­ло. Укра­ї­н­сь­кiй ви­щiй шко­лi по­трi­б­но ще багато зро­би­ти в цьо­му на­пря­мi i вод­но­час збе­ре­г­ти тра­ди­цiї, якi скла­да­лись у на­ших кра­щих унi­вер­си­те­тах про­тя­гом ба­гатьох ро­кiв i на­вiть кi­ль­кох столiть їхньої дi­я­ль­но­с­тi. на вiд­крит­тi се­мi­на­ру мi­нiстр освi­ти i на­у­ки Ва­силь Кре­мень. – Бо­лон­сь­кий про­цес, як вi­до­мо, спря­мо­ва­ний на пе­ре­тво­рен­ня Єв­ро­пи на най­бiльш кон­ку­рен­то­сп­ро­мо­ж­ний i роз­ви­ну­тий освi­т­нiй про­с­тiр у свi­тi. Бо­лон­сь­кою де­кла­ра­цi­єю, яку пiд­пи­сали єв­ро­пей­сь­кi мi­нi­с­т­ри освi­ти 1999 ро­ку, пе­ред­ба­че­но ре­а­лi­за­цiю багатьох iдей i пе­ре­тво­рень. Пе­ре­д­у­сiм, це фо­р­му­ван­ня єди­но­го, вiд­кри­то­го єв­ро­пей­сь­ко­го про­с­то­ру у сфе­рi освi­ти, впро­ва­джен­ня кре­ди­т­них тех­но­ло­гiй на ба­зi єв­ро­пей­сь­кої си­с­те­ми транс­фе­ру кре­ди­тiв, сти­му­лю­ван­ня мо­бi­ль­но­с­тi i ство­рен­ня умов для вi­ль­но­го пе­ре­су­ван­ня сту­де­н­тiв, ви­кла­да­чiв, на­у­ко­вцiв у ме­жах єв­ро­пей­сь­ко­го ре­гi­о­ну, при­йн­я­ття си­с­те­ми освi­т­ньо-­ква­лi­фi­ка­цiй­них рi­в­нiв, яка скла­да­єть­ся з двох ци­к­лiв, спро­щен­ня про­це­ду­ри ви­знан­ня ква­лi­фi­ка­цiй, що спри­я­ти­ме пра­це­вла­ш­ту­ван­ню ви­пу­с­к­ни­кiв i сту­де­н­тiв на єв­ро­пей­сь­ко­му ри­н­ку пра­цi, роз­ви­т­ку єв­ро­пей­сь­кої спiв­пра­цi в сфе­рi ко­н­т­ро­лю за якiс­тю ви­щої освi­ти та пiд­си­лен­ня єв­ро­пей­сь­ко­го ви­мi­ру освi­ти. Бо­лон­сь­кий про­цес за­вдя­ки iстотним до­ся­г­нен­ням стає де­да­лi вiд­чу­т­нiшою ре­а­лi­єю для всi­єї Єв­ро­пи та її гро­ма­дян. Пе­р­с­пе­к­ти­ва при­єд­нан­ня Укра­ї­ни до цьо­го про­це­су, – пiд­кре­с­лив Ва­силь Кре­мень, – на­дає на­шiй кра­ї­нi мо­ж­ли­вi­с­ть по­гли­би­ти вiд­но­си­ни з єв­ро­пей­сь­ки­ми дер­жа­ва­ми в по­да­ль­шiй iн­те­г­ра­цiї до ЄС». ви­щi на­вча­ль­нi за­кла­ди ма­ють про­ве­с­ти вну­т­рi­шню ре­вi­зiю своєї дi­я­ль­но­с­тi що­до її вiд­по­вi­д­но­с­тi ви­могам Бо­ло­ньї. Хо­ча змi­ни, якi ни­нi вiд­бу­ва­ють­ся в на­ших унi­вер­си­те­тах та iн­сти­ту­тах, ко­ре­лю­ють­ся з ви­мо­га­ми, якi по­ста­ють пе­ред кра­ї­на­ми-претендентами на при­єд­нан­ня до Бо­лон­сь­кої уго­ди. Цьому сприяє за­ко­но­да­в­че по­ле укра­ї­н­сь­кої ви­щої шко­ли, яке фо­р­му­ва­лось май­же од­но­ча­с­но iз прин­ци­па­ми Бо­лон­сь­ко­го про­це­су. Вер­хо­в­на Ра­да, за сло­ва­ми го­ло­ви Ко­мi­те­ту Вер­хо­в­ної Ра­ди Укра­ї­ни з пи­тань на­у­ки i освi­ти Ста­нi­с­ла­ва Нi­ко­лаєн­ка, на рi­в­нi за­ко­но­дав­ст­ва пра­цю­ва­ла над ство­рен­ням спри­я­т­ли­вих умов з огляду на при­єд­нан­ня до Бо­лон­сь­кої уго­ди. Пе­ре­д­у­сiм, це кро­ки, спря­мо­ва­нi на де­мо­к­ра­ти­за­цiю й ав­то­но­м­нiсть укра­ї­н­сь­ких ВНЗ: ви­бо­р­нiсть ре­к­то­ра i ке­рi­в­ни­кiв стру­к­ту­р­них пiд­роз­дi­лiв, са­мо­уп­ра­в­лiн­ня унiверситетiв та вплив на про­це­си управлiн­ня сту­де­нт­с­т­ва i гро­мад­сь­ко­с­тi, ство­рен­ня пiль­го­вих умов що­до фi­нан­со­вої дi­я­ль­но­с­тi ВНЗ. Вод­но­час ни­нi, як роз­по­вiв Ста­нi­с­лав Ми­ко­лайо­вич, iдеться про змi­ни до За­ко­ну «Про ви­щу освi­ту», якi то­р­к­нуть­ся i до­ку­ме­н­тiв, що отри­му­ють сту­денти пi­с­ля за­кiн­чен­ня на­вчан­ня у ВНЗ, пiд­ви­щен­ня ста­ту­су на­гля­до­вих рад i про­зо­рi­сть про­це­сiв управ­лiн­ня в унi­вер­си­те­тах та iн­сти­ту­тах. Стра­те­гi­ч­но укра­ї­н­сь­ка по­лi­ти­ка що­до ви­щої освi­ти зо­рi­є­н­то­ва­на на по­тре­би осо­би­с­то­с­тi в по­да­ль­шо­му пра­це­вла­ш­ту­ван­нi, – за­зна­чив пiд час се­мi­на­ру, пред­­­­­ста­в­ля­ю­чи си­с­те­му вi­т­чи­з­ня­ної ви­щої шко­ли, за­сту­п­ник мi­нi­с­т­ра освi­ти i на­у­ки Ми­хай­ло Сте­п­ко. – Це вiд­бу­ва­єть­ся за­вдя­ки роз­ши­рен­ню до­сту­пу до якi­с­ної освi­ти, що є од­ним iз за­вдань Бо­лон­сь­ко­го про­це­су та мi­с­тить­ся в до­ку­ме­н­тах Ра­ди Єв­ро­пи. фо­р­ми вла­с­но­с­тi. Що­рi­ч­но до ви­щої шко­ли на на­вчан­ня в­сту­па­ють 408 ти­сяч осiб, що вдвi­чi бi­ль­ше нiж п’ять ро­кiв то­му. За ко­ш­ти дер­жа­ви на­вча­єть­ся 50 вiд­со­т­кiв укра­ї­н­сь­ких сту­де­н­тiв, iн­шi – за ра­ху­нок вла­с­них ко­ш­тiв, кре­ди­тiв то­що. Укра­ї­н­сь­кий про­фе­сор­сь­ко-ви­к­ла­да­ць­кий за­гал – це 78 ти­сяч ви­кла­да­чiв, iз яких 12 вiд­сот­кiв – про­фе­со­ри. i пе­да­го­гi­ч­нi, еко­но­мi­ч­нi й управ­лiн­сь­кi на­у­ки, iн­же­не­р­но-­те­х­нi­ч­на освi­та i при­ро­д­ни­ча. Остан­нiм на­пря­мом Укра­ї­на по пра­ву пи­ша­єть­ся. Цi фа­хi­в­цi зна­нi не ли­ше на ба­ть­кi­в­щи­нi, а й у Єв­ро­пi та свi­тi. Що­до пе­ре­тво­рень, то ни­нi по­стiй­но змi­ню­єть­ся ди­на­мi­ка пе­ре­лi­ку на­пря­мiв i спе­цi­а­ль­но­с­тей. Сьо­го­днi на­лi­чу­єть­ся 76 на­пря­мiв пiд­го­то­в­ки – це ба­ка­ла­вр­сь­кi про­гра­ми. Із се­ре­ди­ни 90-х ро­кiв в укра­ї­н­сь­кiй ви­щiй шко­лi вве­де­но си­с­те­му освi­т­нiх рi­в­нiв – не­по­в­на ви­ща освi­та (мо­ло­д­ший спе­цi­а­лiст), ба­зо­ва (ба­ка­лавр) i по­вна ви­ща освi­та. Фа­к­ти­ч­но, за словами Ми­хай­ла Сте­п­ка, це вiд­по­вi­дає ви­мо­гам Бо­лон­сь­кої кон­ве­н­цiї i то­му, що в Єв­ро­пi на­зи­ва­єть­ся «дво­ци­к­ло­вою пiд­гото­в­кою». Сьо­го­днi в Укра­ї­нi за­твер­дже­но ста­н­да­р­ти для 80 спе­цi­а­ль­но­с­тей. Якщо говорити про ау­ди­то­рне на­вантаження з точки зо­ру си­с­те­ми кре­ди­тiв на зразок при­йн­я­тої в кра­ї­нах-уча­с­ни­цях си­с­те­ми ECTS, то за 3,5 ро­ку ба­ка­лавр в укра­їн­сь­ких ВНЗ може на­бра­ти 225 кре­ди­тiв, за чо­ти­ри ро­ки – 258, ма­гiстр – 93 кре­ди­ти за пiв­то­ра ро­ку, що становить 351 кре­дит ЕС­ТS. Єв­ро­пей­сь­ка си­с­те­ма кре­ди­тiв (транс­фе­рiв), за сло­ва­ми експерта Ради Єв­ро­пи С. Бе­р­ган, пе­ред­ба­чає, що ба­ка­ла­вр­сь­кий сту­пiнь включає 180 кре­ди­тiв, а ма­гi­с­тер­сь­кий – 240. Най­ва­ж­ли­вi­шим се­ред ви­мог Бо­лоньї є ко­н­т­роль яко­с­тi. В Укра­ї­нi – два типи ко­н­т­ро­лю. Внутрiшнiй, по­в’я­за­ний iз се­ме­с­т­ро­вим скла­дан­ням iс­пи­тiв, з ре­к­тор­сь­ки­ми ко­н­т­ро­ль­ни­ми, по­то­ч­ним те­с­ту­ван­ням тощо. Зо­в­нi­ш­нiй ко­н­т­роль – це дер­жа­в­на iн­спе­к­цiя на­вча­ль­них за­кла­дiв та ДАК. Мо­ж­на ска­за­ти, що укра­ї­н­сь­ка ви­ща шко­ла має еле­ме­нти, якi вiд­по­вi­да­ють iде­ям i прин­ци­пам Бо­лон­сь­ко­го про­це­су. Цi iдеї в сво­їй ро­бо­тi i про­це­сi оно­в­лен­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють укра­ї­н­сь­кi кла­си­ч­нi, ав­те­н­ти­ч­нi i вод­но­час по­-су­ча­с­но­му по­ту­ж­нi унi­вер­си­те­ти, якi до­б­ре вiдомi в Єв­ро­пi. Та­кi, як Львiв­сь­кий на­цi­о­на­ль­ний унi­вер­си­тет, Львiв­сь­ка по­лi­те­х­нiка, На­цi­о­на­ль­ний технiчний унi­вер­си­тет «КПІ», Ха­р­кiв­сь­кий унi­вер­си­тет iменi В. Ка­ра­зi­на та ще ба­га­то iнших ви­щих на­вча­ль­них за­кла­дiв. Пiд- тве­р­джен­ням цьо­го мо­же бу­ти й те, що пiд час пiд­го­то­в­ки до все­ук­ра­їн­сь­ко­го екс­пе­ри­ме­н­ту що­до впро­ва­джен­ня кре­ди­т­но-­мо­ду­ль­ної си­с­те­ми ор­га­нi­за­цiї на­вча­ль­но­го про­це­су ба­жан­ня взя­ти в ньо­му участь ви­яви­ло по­над чотири де­ся­т­ки укра­ї­н­сь­ких унiве­р­си­те­тiв. А це озна­чає, що ко­же­н iз них має свої на­працювання. Вод­но­час укра­ї­н­сь­ка ви­ща шко­ла має без­лiч про­блем, якi треба розв’язу­ва­ти не­за­ле­ж­но вiд Бо­лон­сь­ко­го про­це­су i якi, як­що по­ди­ви­тися з то­ч­ки зо­ру вхо­джен­ня в «Єв­ро­пу знань», по­гi­р­шу­ють роз­пi­зна­ван­ня на­шої ви­щої освi­ти у зо­в­нi­ш­ньо­му свi­тi. Го­ло­вни­ми з них, на ду­м­ку ре­к­то­ра На­цi­о­на­ль­но­го тех­нi­ч­но­го унi­вер­си­те­ту «Ки­їв­сь­ка по­лi­те­х­нi­ка» Ми­хай­ла З­гуров­сь­ко­го, є над­ли­ш­ко­ва кi­ль­кiсть на­вча­ль­них на­пря­мiв та спе­цi­а­ль­но­с­тей, збiль­шен­ня роз­ри­ву мiж освi­тя­на­ми та ро­бо­то­да­в­ця­ми, скла­д­на для роз­пi­зна­ван­ня в Єв­ро­пi си­с­те­ма на­у­ко­вих сту­пе­нiв, а та­кож неучасть на­ших унi­вер­си­те­тiв у су­с­пi­ль­них пе­ре­тво­рен­нях i не­до­ста­т­ня ав­то­но­мiя укра­ї­н­сь­ких ВНЗ. На ду­м­ку Ми­хай­ла За­ха­ро­ви­ча, ва­ж­ли­вим для укра­ї­н­сь­кої ви­щої шко­ли є за­с­то­су­ван­ня єв­ро­пей­сь­ких ста­н­да­р­тiв яко­с­тi у вi­т­чи­з­ня­нiй си­с­те­мi лi­це­н­зу­ван­ня i ак­ре­ди­та­цiї та на­ша участь в єв­ро­пей­сь­кiй ме­ре­жi з оцi­н­ки яко­с­тi у ви­щiй освi­тi (ENQA). Ак­ре­ди­ту­ва­тись ма­ють не ли­ше на­вча­ль­нi за­кла­ди i спе­цi­а­ль­но­с­тi, а й окре­мi освi­т­нi про­гра­ми, а ко­н­т­роль яко­с­тi має то­р­ка­тись i ка­д­ро­во­го скла­ду унi­вер­си­те­ту, i ма­те­рi­а­ль­ної ба­зи, а пе­ре­д­у­сiм знань сту­де­н­тiв, ви­пу­с­к­ни­кiв що­до їхньої ком­пе­те­н­цiї та спро­мо­ж­но­с­тi вiдповiдати ви­мо­гам ри­н­ку пра­цi. Що­до кре­ди­т­них оди­ниць, ана­ло­гi­ч­них ЕCTS, то аль­те­р­на­ти­ви їх упро­ва­джен­ня в Укра­ї­нi нема­є. Ре­к­тор На­цi­о­на­ль­но­го унi­вер­си­те­ту «Львiв­сь­ка по­лi­те­х­нi­ка» Юрiй Ру­дав­сь­кий, посилаючись на до­свi­д сво­го унi­вер­си­те­ту, говорить, що на шля­ху до вхо­джен­ня в Бо­лон­сь­кий про­цес потрiб­но вве­с­ти ква­лi­фi­ка­цiю ма­гi­с­т­ра-­iн­же­не­ра у си­с­те­му пiд­го­то­в­ки фа­хi­в­цiв тех­нi­ч­но­го про­фi­лю, ви­рi­шити питання дво­сту­пе­не­во­с­тi в се­ре­д­нiй шко­лi з огля­ду на ве­ли­кий гу­ма­нi­та­р­ний блок у пiд­го­то­в­цi ба­ка­ла­в­рiв. Має та­кож вiд­бу­тися змi­на пiд­хо­ду до фо­р­му­ван­ня га­лу­зе­вих ста­н­да­р­тiв ви­щої освi­ти – вiд ма­гi­с­т­ра до ба­ка­ла­в­ра i, на­ре­ш­тi, потрiбна но­ва фо­р­ма додатка до диплома, яка б вiдповiдала вимогам Болонської угоди i в якiй була б анотацiя дисциплiн та їх кре­ди­т­ний ви­мiр. На ду­м­ку ректора Ха­р­кiв­сь­ко­го нацiонального унiверситету iм­. В­.­Ка­ра­зi­на Вi­ля Бакi­рова, про­бле­ми, що сто­ять пе­ред укра­ї­н­сь­кою ви­щою шко­лою що­до вхо­джен­ня в Бо­лон­сь­кий про­цес, по­тре­бу­ють спi­ль­них зу­силь унi­вер­си­те­тiв, ор­га­нiв управлiн­ня нац­i­о­на­ль­н­ою освi­тою i на­у­кою та до­по­мо­ги єв­ро­пей­сь­ких екс­пе­р­тiв. По­трi­б­нi ана­лiз i оцi­н­ка освiтньо-­про­фе­сiйних про­грам та дер­жа­в­них ста­н­да­р­тiв освi­ти що­до їх уз­го­джен­ня iз за­га­ль­нопри­йн­я­ти­ми єв­ро­пей­сь­ки­ми ста­н­да­р­та­ми, мо­ж­ли­во­с­тя­ми за­сто­су­ван­ня ЕCTS. Треба роз­гля­ну­ти пи­тан­ня спiвста­в­лен­ня сту­пе­нiв, мо­ж­ли­во, об’єднан­ня спе­цi­а­ль­но­с­тей, на­зв на­вча­ль­них ди­с­ци­п­лiн, за­лi­ко­вих оди­ниць, си­с­тем ко­н­т­ро­лю й оцi­н­ки знань то­що. Ва­ж­ли­ва про­бле­ма – ство­рен­ня єди­но­го се­ма­н­ти­ч­но­го про­с­то­ру з унi­фi­ко­ва­ної те­р­мi­но­ло­гiї, по­ня­тiй­ним апа­ра­том для спi­л­ку­ван­ня з питань яко­с­тi на­вчан­ня та iн­ших. По­трi­бнi ана­лiз си­с­тем за­без­пе­чен­ня га­ра­н­ту­ван­ня й управ­лiн­ня якi­с­тю ви­щої освi­ти, ви­вчен­ня прак­ти­ки оцi­н­ки i мо­нi­то­ри­н­гу яко­с­тi освi­ти, що фо­р­му­єть­ся у Бо­лон­сь­ко­му про­це­сi, а та­кож де­та­ль­нi­ше озна­йо­м­лен­ня з дiяль­нi­с­тю мiж­на­ро­д­них ор­га­нi­за­цiй, якi долучилися до про­цесу оцi­н­ки яко­с­тi. Се­мi­нар «Ре­фо­р­му­ван­ня ви­щої освi­ти i Бо­лон­сь­кий про­цес» був зна­чу­щим для роз­ви­т­ку вiдносин мiж Укра­ї­ною та Ра­дою Єв­ро­пи. Для уча­с­тi в ньо­му до Ки­є­ва при­їха­ла ве­ли­ка i пред­ст­авницька де­ле­га­цiя екс­пе­р­тiв. Спi­л­ку­вання ре­к­то­рiв вi­т­чи­з­ня­них ви­щих на­вча­ль­них за­кла­дiв з екс­пе­р­та­ми бу­ло обопiльно­ ко­ри­с­ним. Екс­пе­р­ти Ра­ди Єв­ро­пи бi­ль­ше дi­з­на­лись про на­шi на­вча­ль­нi за­кла­ди, їхню вну­т­рi­шню стру­к­ту­ру, про­це­си оно­в­лен­ня, роз­по­вi­ли про го­ло­внi на­пря­ми Бо­лон­сь­ко­го про­це­су. Ва­ж­ли­вою складовою Бо­лон­сь­кого про­це­су є ква­лiфiка­цiї. Сьо­го­днi, ко­ли ви­зна­че­на до­ку­ме­н­та­ль­но i в ба­га­тьох єв­ро­пей­сь­ких кра­ї­нах дiє дво­сту­пе­не­ва або дво­­ци­к­ло­ва си­с­те­ма – ба­ка­лавр i ма­гiстр, пи­тан­ня ква­лi­ф­i­ка­цiй у за­га­ль­но­єв­ро­пей­сь­ко­му ро­зу­мiн­нi є вiд­кри­тим. І на­вiть не то­му, що в Бе­р­лi­нi мi­нi­с­т­ри зо­се­ре­ди­ли ува­гу на тре­тьо­му ща­б­лi ква­лi­фi­ка­цiй – до­к­тор­сь­ко­му рi­в­нi. Екс­перт Ра­ди Єв­ро­пи А.­Ма­р­фi за­ува­жує, що ни­нi сто­їть пи­тан­ня на­ва­н­та­жен­ня, на­по­в­нен­ня ква­лi­фi­ка­цiй. Тоб­то не ли­ше їх кре­ди­т­на вiд­по­вi­д­нiсть, хо­ча i це ду­же ва­ж­ли­во, а те, що має зна­ти i вмi­ти лю­ди­на з тi­єю чи iн­шою ква­лi­фi­ка­цiєю – її ком­пе­те­н­тнiсть, про­фiль, знан­ня. І в Бе­р­лi­нi наголошувалося на не­об­хiд­ностi де­та­ль­нiшо­го i ши­ршо­го опи­су ква­лi­фi­ка­цiй, якi на­да­ють ви­щi на­вча­ль­нi за­кла­ди на на­цi­о­наль­но­му рi­в­нi, аби їх можна бу­ло по­рi­в­ню­вати. Єв­ро­пей­сь­ка спi­ль­но­та ни­нi на­ма­га­єть­ся роз­ро­би­ти кри­те­рiї, за яки­ми опи­су­ва­тимуться ква­лi­фi­ка­цiї, але це немо­ж­ли­во, на ду­м­ку єв­ро­пей­сь­ких екс­пе­р­тiв, без чi­т­ко­го уявлення, що вi­д­бу­ва­є­ться в на­вча­ль­них за­кла­дах кра­їн-­уча­с­ниць. Це по­ле­г­шить про­цес ви­знан­ня, но­с­т­ри­фi­ка­цiї ди­п­ло­мiв, дасть змогу ро­бо­то­да­в­цям ро­зу­мi­ти рi­з­ни­цю мiж ба­ка­ла­в­ра­ми i ма­гi­с­т­ра­ми. Це один iз еле­ме­н­тiв тi­єї си­с­те­ми на­ко­пи­чен­ня та аку­му­ля­цiї кре­ди­тiв, яка є ос­но­вою для мо­бi­ль­но­с­тi ст­у­де­н­тiв i на­у­ко­вцiв. Без чi­т­ко­го уяв­лен­ня про на­по­в­не­нiсть, змiст ква­лi­фi­ка­цiй бу­де складно ввес­ти єди­ний до­да­ток до ди­п­ло­ма, який має з’яв­и­тись у Єв­ро­пi згi­д­но з до­мо­в­ле­но­с­тями мi­нi­с­т­рiв кра­їн-­уча­с­ниць Бо­лон­сь­ко­го про­це­су у 2005 ро­цi. На­по­в­не­нiсть не­роз­ри­в­но по­в’я­за­на з якi­с­тю освi­ти, рi­в­нем про­фе­сi­о­на­лi­з­му лю­ди­ни, її мо­бi­ль­но­с­тi, кон­ку­рен­то­сп­ро­мо­ж­но­с­тi на ри­н­ку пра­цi – го­ло­вною ме­тою ство­рен­ня су­с­пi­ль­с­т­ва «Єв­ро­пи знань». Для на­шої кра­ї­ни сьо­го­днi не сто­їть питан­ня: потрiбна чи нi сту­пе­не­ва си­с­те­ма у ви­щiй освiт­i. Сьо­го­днi укра­ї­н­сь­ка унi­вер­си­тет­сь­ка освi­та є сту­пе­не­во­ю. Од­нак укра­ї­н­сь­кий ро­бо­то­да­вець з недовiрою ставиться до «ба­ка­ла­в­рiв». У фахiвцях цiєї ква­лi­фi­ка­цiї не­за­цiкавленi еко­но­мi­чнi структури та й бi­ль­шi­с­ть унi­вер­си­те­тiв ви­пу­с­кає не ба­ка­ла­в­рiв, а спе­цi­а­лi­с­тiв. А ро­бо­то­да­вець має ду­же при­бли­з­не уяв­лен­ня про рi­з­ни­цю мiж спе­цi­а­лi­ст­ом i ма­гi­с­т­ром, вiд­зна­чив ре­к­тор Ки­їв­сь­кої по­лi­те­х­нi­ки Ми­хай­ло Згу­ров­сь­кий. Пра­це­да­вець, додав його ко­ле­га, ре­к­тор На­цi­о­на­ль­но­го унi­вер­си­те­ту «Львiв­сь­ка по­лi­те­х­нi­ка» Юрiй Ру­дав­сь­кий, не знає тон­ко­щiв, але ро­зу­мiє, що на ма­гi­с­т­ра вчаться кра­щi сту­де­н­ти, то­му во­ни i мають попит на вiтчизняному ринку працi. на на­цi­о­на­ль­них рi­в­нях освi­ти мо­жуть бу­ти за­дi­я­нi уря­до­вi стру­к­ту­ри, не­за­ле­ж­нi аге­н­цiї, са­мi на­вча­ль­нi за­кла­ди та не­за­ле­ж­нi екс­пе­р­ти. В ко­ж­нiй кра­ї­нi, го­во­рить екс­перт Ра­ди Єв­ро­пи К. Кемп­бел, є хо­ча б од­на аге­н­цiя, яка за­йма­єть­ся про­бле­ма­ми яко­с­тi. Є i рi­з­нi об’­єк­ти оцi­н­ки: вiд про­грам та без­по­се­ре­д­ньо на­вча­ль­них за­кла­дiв до ви­вчен­ня пе­в­них про­блем чи пи­тань на загаль­ноунiв­е­р­си­тет­сь­ко­му рi­в­нi, як, на­при­клад, у Шо­т­ла­н­дi­ї. Як­що го­во­ри­ти про пред­ста­в­ни­ц­т­во в на­цi­о­на­ль­них аге­н­цi­ях, якi за­йма­ють­ся пи­тан­ня­ми яко­с­тi освi­ти, то за ко­р­до­ном до їх скла­ду вхо­дять пред­ста­в­ни­ки унi­вер­си­те­тiв, уря­до­вих стру­к­тур, не­за­ле­ж­нi екс­пе­р­ти, а та­кож сту­де­нт­с­т­во. За сло­ва­ми па­нi Ке­м­п­бел, у де­яких кра­ї­нах вважають, що са­мi унi­вер­си­те­ти по­ви­ннi ак­ре­ди­ту­ва­ти свої про­гра­ми, а в кра­ї­нах Схi­д­ної та Центра­ль­ної Єв­ро­пи ста­н­да­р­ти ак­ре­ди­та­цiї, як i в Укра­ї­нi, вста­но­в­лює дер­жа­ва. Але ос­но­в­ну вiд­по­вi­да­ль­нiсть за якiсть не­суть са­мi унi­вер­си­те­ти – во­ни ма­ють її за­без­пе­чи­ти. Ви­кла­да­ць­кий склад спри­яє цьо­му. За­ко­но­дав­ст­во ж має да­ти унi­вер­си­те­там мо­ж­ли­вiсть за­без­пе­чи­ти та­ку якiсть на­вчан­ня. За сло­ва­ми па­нi Ке­мп­бел, ни­нi по­ши­ре­на прак­ти­ка на­дан­ня гро­мад­сь­ко­с­тi iн­фо­р­ма­цiї про якiсть та ста­н­да­р­ти. Це ва­ж­ли­во для мо­бi­ль­но­с­тi сту­де­н­тiв, якi, звичайно, хо­чуть зна­ти про те, що i як їм бу­дуть ви­кла­да­ти. Та­к як у Поль­щi, США, Ве­ли­кiй Бри­та­нi­ї. На єв­ро­пей­сь­ко­му рi­в­нi з уча­с­ни­ка­ми Асо­цi­а­цiї унi­вер­си­те­тiв пра­цює мiж­на­ро­д­на ор­га­нi­за­цi­я «ENQA» та «EUPASHE», яка за­йма­єть­ся на­вча­ль­ни­ми за­кла­да­ми ти­пу ко­ле­джiв. Робота «ENQA» та «EUPASHЕ» спря­мо­ва­на на роз­ро­б­лен­ня ста­н­да­р­тiв, про­це­дури за­без­пе­чен­ня яко­с­тi. На ду­м­ку до­к­то­ра П. Нi­бо­р­га, не мо­ж­на уяви­ти унi­вер­си­те­ти без ав­то­но­мi­ї. І вод­но­час ав­то­но­мiя, сво­бо­да що­до про­це­су на­вчан­ня та на­у­ко­вих до­слi­джень озна­чає i пiд­звi­т­нiсть. Пiд­звi­т­нiсть пе­ре­д­у­сiм що­до яко­с­тi на­вчан­ня, рi­в­ня за­сво­єн­ня сту­де­н­том ма­те­рi­а­лу. Сьо­го­днi, за сло­ва­ми до­к­то­ра Нi­бо­р­га, тра­ди­цiй­нi мо­де­лi управ­лiн­ня унi­вер­си­те­тiв змi­ню­ю­ть­ся. Унi­вер­си­те­ти дедалi бi­ль­ше вiд­чу­ва­ють зо­в­нi­ш­нiй вплив, i не зав­жди вiд дер­жа­ви, а швид­ше – ри­н­ко­вих сил та ко­ме­р­цiй­них iн­те­ре­сiв. По­ши­рю­єть­ся мо­дель управ­лiн­ня, ко­ли унi­вер­си­те­ти ма­ють на­гля­до­вi ра­ди, до яких вхо­дять по­ряд iз пред­ста­в­ни­ка­ми ака­де­мi­ч­ної спi­ль­но­ти зо­в­нi­ш­нi спо­сте­рi­га­чi та сту­де­н­ти. Усi змi­ни в на­вча­ль­них за­кла­дах вiд­бу­вають­ся, аби за­до­во­ль­ни­ти ви­мо­ги сту­дентiв до освi­ти. То­му од­не iз пи­тань, якi порушує єв­ро­пей­сь­ка спi­ль­но­та, – роз­ши­рен­ня уча­с­тi сту­де­нт­сь­ко­го за­га­лу в про­це­сах управ­лiн­ня унi­вер­си­те­тiв, за­охо­чен­ня сту­де­нт­с­т­ва до ви­рi­шен­ня пи­тань умов жит­тя i на­вчан­ня в за­кла­дах осв­iти, якостi освi­ти. Цi про­це­си властивi i укра­ї­н­сь­ким ВНЗ. У нас на за­ко­но­да­в­чо­му рi­в­нi за­крi­п­ле­но пра­во ви­хо­ва­н­цiв унi­вер­си­те­тiв та iн­сти­ту­тiв на ство­рен­ня в ме­жах за­кла­ду сту­де­нт­сь­ких па­р­ла­ме­н­тiв, се­натiв, ста­ро­стат­iв. Є i цi­ка­вий до­свiд, на­при­клад, у Львiв­сь­ко­му на­цi­о­на­ль­но­му унi­вер­си­те­тi iм­. Івана Фра­н­ка. «Ми не про­с­то пiд­три­му­є­мо сту­де­нт­сь­кi iнi­цi­а­ти­ви, – розповiв ре­к­тор унi­вер­си­те­ту Іван Вака­р­чук, – а пра­г­не­мо за­крi­пи­ти си­с­те­му сту­де­нт­сь­ко­го са­мо­вря­ду­ван­ня, яка б на ос­но­вi пе­в­них ме­ха­нi­з­мiв за­без­пе­чи­ла ак­ти­в­ну роль сту­де­нт­с­т­ва як су­б’єк­та в на­вча­ль­но­му про­це­сi. Йдеться про си­с­те­му. По­стiй­но вiд­бу­ва­ють­ся зу­стрi­чi ре­к­то­ра зi сту­де­н­та­ми. Один раз на мi­ся­ць двi го­ди­ни ре­к­тор спi­л­ку­єть­ся з ними з пе­в­но­го пи­тан­ня, яке сто­су­єть­ся чи со­цi­а­ль­них про­блем, чи ви­кла­дан­ня то­го чи iн­шо­го пред­ме­та, чи пи­тань са­мо­вря­ду­ван­ня. Дiють сту­де­нт­сь­кi центри, ор­га­нi­за­цiї, якi за пiд­три­м­ки ре­к­то­ра­ту випускають свої ви­дан­ня, у них – оцi­н­ка на­шої дi­я­ль­но­с­тi. Це ре­сурс про­зо­ро­с­тi». про­це­су. на практику. Не можна прищепити чужорiдний «орган», якiй в тiй чи iншiй мiрi суперечить усталеним порядкам. І в мене виникла низка питань, що стосуються Болонського процесу i реальної росiйської дiйсностi. По-перше, необхiдно реформувати не тiльки структуру вищої освiти, а й школу i наступну систему працевлаштування. Студент витрачає багато часу на адаптацiю при переходi з «радянської школи» (бiльшiсть шкiл ще не позбавилися вiд радянської спадщини) в «прозахiдний вуз». Про невiданнi роботодавцiв i самих випускникiв про рiзницю «бакалавр - спецiалiст - магiстр» вже багато говорилося, тому не буду акцентувати увагу. Тiльки зауважу, що важливо враховувати й психологiчну складову цього явища - часто, втрачається мотивацiя у навчаннi, що вiдбивається на якостi освiти «Навiщо витрачати зайвi роки?». По-друге, iдея про студентської мобiльностi генiальна сама по собi, i ця практика несе в собi величезну користь для якостi диплому. Але абсолютно правильно було поставлено питання, хто буде оплачувати це «задоволення»??? З великим жалем я нещодавно помiтила, що бiльшiсть грантiв, якi можна знайти - iноземнi. Наша держава i бiзнес, на жаль, не готовi або не хочуть спонсорувати молодих вчених. По-третє, iдея про автономностi унiверситетiв, на мiй погляд, стає абсурдною, коли 2 вузу: МДУ i СПбДУ отримують статус «федеральних». А iншi чим гiрше??? По-четверте, виникає ще одне питання - чи готовi викладачi «викладати по-новому»??? Великий вiдсоток викладачiв старого гарту, яких самих треба вчити iнновацiйним технологiям (Дистанцiйне навчання, електроннi курси), новим стилем роботи. Ось такi моменти, на мою думку, потребують бiльш детального вивчення i розробки, щоб вийшло "як краще", а не "як завжди".