КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть
ПЛАН
1.
Поняття i пiдстави адмiнiстративної вiдповiдальностi.
2.
Характеристика адмiнiстративних стягнень.
3.
Види адмiнiстративних стягнень.
4.
Використана лiтература
1. Поняття i пiдстави адмiнiстративної вiдповiдальностi.
Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть — це специфiчне реагування держави на адмiнiстративне правопорушення, що полягає в застосуваннi уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.
Як явище правової дiйсностi вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властивi юридичнiй вiдповiдальностi в цiлому (основнi); по-друге, ознаки, що вiдмежовують адмiнiстративну вiдповiдальнiсть вiд iнших видiв юридичної вiдповiдальностi (похiднi).
Основнi ознаки адмiнiстративної вiдповiдальностi полягають у тому, що вона:
1) є засобом охорони встановленого державою правопорядку;
2) нормативно визначена i полягає в застосуваннi (реалiзацiї) санкцiй правових норм;
4) супроводжується державним i громадським осудом правопорушника i вчиненого ним дiяння;
6) реалiзується у вiдповiдних процесуальних формах. Похiднi ознаки адмiнiстративної вiдповiдальностi визначаються її юридичною природою.
Тривалий час у правовiй науцi пiдставою адмiнiстративної вiдповiдальностi вважалася протиправна винна дiя або бездiяльнiсть, що порушує встановлене адмiнiстративно-правовою нормою правило, але за своїм характером i наслiдками не тягне за собою кримiнального покарання.
Отже, першим вихiдним моментом була теза про те, що порушення правил поведiнки, встановлених будь-якою адмiнiстративно-правовою нормою, тягне за собою адмiнiстративну вiдповiдальнiсть. Друге вихiдне положення полягало в тезi про те, що притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi можливе тiльки при порушеннi норми адмiнiстративного права. Проте сучасна юридична практика довела, що цi вiдправнi позицiї не завжди вiрнi. Дослiдження Інституту адмiнiстративної вiдповiдальностi свiдчать про те, що вона настає, по-перше, при порушеннi не всiх, а тiльки певної групи адмiнiстративно-правових норм, i, по-друге, при порушеннi норм не тiльки адмiнiстративного права.
Це пояснюється специфiкою адмiнiстративного права, що, як вiдомо, регулює суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi виконавчо-розпорядчої дiяльностi держави. Внаслiдок багатоманiтностi суспiльних вiдносин, якi виникають у данiй галузi, всi норми адмiнiстративного права утворюють кiлька груп. Це такi, що:
закрiплюють порядок утворення i правове положення суб'єктiв;
визначають форми i методи управлiнської дiяльностi;
встановлюють порядок проходження державної служби, права й обов'язки державних службовцiв;
визначають способи i порядок забезпечення законностi в державному управлiннi;
встановлюють права i обов'язки рiзних категорiй фiзичних осiб у сферi виконавчої i розпорядницької дiяльностi держави.
Як правило, адмiнiстративна вiдповiдальнiсть настає за порушення найменшої частини адмiнiстративно-правових норм, а саме за порушення фiзичними особами деяких обов'язкiв у сферi державного управлiння, тобто за вчинення адмiнiстративних правопорушень (проступкiв).
Щодо основної маси норм адмiнiстративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплiнарну вiдповiдальнiсть. Бiльш того, у рядi випадкiв окремi категорiї фiзичних осiб (наприклад, вiйськовослужбовцi) при вчиненнi адмiнiстративних правопорушень пiдлягають дисциплiнарнiй вiдповiдальностi, тодi як за загальним правилом встановлена вiдповiдальнiсть адмiнiстративна (ст. 15 КпАП).
права, що охороняється адмiнiстративними санкцiями.
кодексу передбачає можливiсть притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi особи, що здiйснила злочин, який не має великої суспiльної небезпеки.
Викладене дозволяє визначити, що похiдними ознаками адмiнiстративної вiдповiдальностi будуть такi:
1. її
пiдставою є не тiльки адмiнiстративне правопорушення (проступок), а й порушення норм iнших галузей права, у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.
2. Вона полягає в застосуваннi до винних адмiнiстративних стягнень. У ст. 23 КпАП зазначено, що адмiнiстративне стягнення є мiрою вiдповiдальностi.
3. Право притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi надано багатьом державним органам та їх посадовим особам. Серед них — органи державної виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, суди (ст. 213 КпАП). Повний їх перелiк мiститься в роздiлi 111 (статтi 218—244) КпАП.
4. Законодавством встановлено особливий порядок притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi (складання протоколу, збiр i оцiнка доказiв, винесення постанови тощо).
5. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть урегульована нормами адмiнiстративного права, що мiстить перелiки адмiнiстративних стягнень та органiв, уповноважених їх застосовувати.
6. Право встановлення адмiнiстративної вiдповiдальностi має досить широке коло суб'єктiв: Верховна Рада;
Президент; Кабiнет Мiнiстрiв; мiнiстерства, що надiленi правом затвердження загальнообов'язкових правил (наприклад, Мiнiстерство охорони здоров'я затверджує санiтарнi правила, Мiнiстерство транспорту — правила користування транспортними засобами i т. д.); обласнi. Київська i Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї, що приймають рiшення, якi передбачають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за їх порушення (з питань боротьби зi стихiйними лихами, епiдемiями, епiзоотiями) i затверджують правила, за порушення яких передбачена вiдповiдальнiсть ст. 152 (порушення правил благоустрою), ст. 159 (порушення правил торгiвлi на колгоспних ринках), ст. 182 (порушення тишi в громадських мiсцях) КпАП; районнi, районнi в мiстах Києвi i Севастополi державнi адмiнiстрацiї, якi приймають рiшення, що передбачають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за їх порушення (з питань боротьби зi стихiйними лихами, епiдемiями, епiзоотiями).
Реальна юридична вiдповiдальнiсть настає за наявностi трьох пiдстав: нормативної, складовою частиною якої є норма, що закрiплює склад; фактичної (правопорушення);
процесуальної (правозастосовчий, юрисдикцiйний акт).
Система правових норм, якi регулюють застосування адмiнiстративних стягнень, є нормативною основою адмiнiстративної вiдповiдальностi.
За змiстом їх можна подiлити на три види:
а) матерiально-правовi, що закрiплюють загальнi питання адмiнiстративної вiдповiдальностi (завдання i система законодавства про адмiнiстративнi правопорушення, пiдстави i суб'єкти вiдповiдальностi, система адмiнiстративних стягнень та iн.); склади адмiнiстративних проступкiв;
б) адмiнiстративно-процесуальнi, що закрiплюють провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення;
в) органiзацiйнi, що закрiплюють порядок створення, правове становище, пiдвiдомчiсть суб'єктiв адмiнiстративної юрисдикцiї.
Норми, що встановлюють адмiнiстративну вiдповiдальнiсть, розосередженi в рiзних кодексах i нормативних актах. Основним їхнiм джерелом є Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення. Паралельно з ним дiють Митний, Лiсовий, Повiтряний кодекси; закони "Про надзвичайний стан", "Про охорону державного кордону", "Про боротьбу з корупцiєю" та iн., що мiстять норми, якими встановлюється адмiнiстративна вiдповiдальнiсть.
Так, законом "Про надзвичайий стан" встановлена адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення особою режиму надзвичайного стану (ст. ЗО) i злiсне багаторазове порушення цього режиму (ст. 31). Законом "Про державне регулювання ринку цiнних паперiв в Українi" встановлена вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi правопорушення, пов'язанi з дiяльнiстю на ринку цiнних паперiв (ст. 13).
Усi разом вони становлять законодавство про адмiнiстративнi правопорушення.
7 грудня 1984 p. Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення (введено в дiю з 1 червня 1985 p.), що дiє i сьогоднi, правда, зi значними змiнами i доповненнями. Вiн мiстить понад 330 статей, об'єднаних у 33 глави i 5 роздiлiв.
У І роздiлi КпАП викладенi загальнi положення i завдання законодавства про адмiнiстративнi правопорушення.
Роздiл II "Адмiнiстративне правопорушення i адмiнiстративна вiдповiдальнiсть" складається iз загальної й особливої частин. У Загальнiй частинi вмiщено загальнi положення про поняття адмiнiстративного правопорушення, суб'єктiв вiдповiдальностi i форми їх провини, адмiнiстративнi стягнення i правила їх накладення. В Особливiй частинi, що складається з 11 глав, описано дiяння, що визнаються адмiнiстративними правопорушеннями, або, iншими словами, закрiпленi склади проступкiв. Кожна стаття Особливої частини закрiплює не тiльки конкретний склад, а й санкцiю за його вчинення.
У III роздiлi КпАП перелiчуються органи i посадовi особи, уповноваженi розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення. Спецiальна глава цього роздiлу встановлює, якi види справ може розглядати кожний орган (посадова особа), тобто регулює пiдвiдомчiсть справ.
i розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.
Останнiй, V роздiл КпАП називається "Виконання постанов про накладення адмiнiстративних стягнень". У ньому сконцентрованi норми, якими регулюється виконання кожного з iснуючих стягнень.
Необхiдно зазначити, що адмiнiстративнi проступки здебiльшого вчиняються в один час, а розглядаються в iнший. Мiж днем учинення дiяння i днем притягнення до вiдповiдальностi за це дiяння проходить певний термiн, протягом якого може змiнитися законодавство. Якщо стара норма скасована, виникає питання, якою нормою потрiбно керуватися: тiєю, що дiяла на момент учинення, або тiєю, що дiє на момент розгляду справи.
За загальним правилом, особа, що вчинила адмiнiстративне правопорушення, пiдлягає вiдповiдальностi на пiдставi законодавства, що дiє пiд час i за мiсцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КпАП).
Тому акти, що встановлюють або посилюють вiдповiдальнiсть, зворотної сили не мають i можуть застосовуватись лише щодо дiянь, вчинених пiсля вступу цих актiв у законну силу. Гуманiзм адмiнiстративного права проявляється у встановленому законом винятку iз загального правила, вiдповiдно до якого норми, що пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть, мають зворотну силу, тобто поширюються i на правопорушення, вчиненi до вступу таких норм у силу (ч. 2 ст. 8 КаПА).
2. Характеристика адмiнiстративних стягнень.
Сутнiсть i мета адмiнiстративного стягнення зафiксованi в ст. 23 КпАП. У нiй пiдкреслюється, що адмiнiстративне стягнення є мiрою вiдповiдальностi i застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення, в дусi додержання законiв, а також запобiгання вчинення нових правопорушень.
Ст. 24 КпАП установлює такi види адмiнiстративних стягнень; 1) попередження; 2) штраф; 3) сплатне вилучення предмета; 4) конфiскацiя предмета; 5) позбавлення спецiального права; 6) виправнi роботи; 7) адмiнiстративний арешт.
"Про правовий статус iноземцiв").
Усi названi стягнення тiсно пов'язанi мiж собою й утворюють єдину систему, їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, виховання осiб, що учинили адмiнiстративнi проступки, у дусi дотримання законiв, а також попередження вчинення нових проступкiв як самими правопорушниками, так i iншими особами.
юридичнi наслiдки.
Адмiнiстративнi стягнення, як правило, полягають в позбавленнi або обмеженнi прав чи благ. За вчинений проступок громадянин або позбавляється якогось суб'єктивного права (права керування транспортним засобом тощо), тобто звужується його правоздатнiсть, або на нього покладаються спецiальнi обов'язки (сплата штрафу).
на шляху вчинення нових правопорушенб з боку винного (приватна превенцiя) i правопорушень з боку iнших осiб (загальна превенцiя). Завдання попередження правопорушень деякi покарання розв'язують не тiльки своїм виховним впливом, а й позбавленням правопорушника можливостi знову порушити закон.
Тому треба розрiзняти заходи, що мають тiльки виправно-виховний вплив (штраф, виправнi роботи) i заходи, якi нарiвнi з виправно-виховним впливом створюють умови, що виключають можливiсть учинення нових правопорушень (конфiскацiя, позбавлення прав).
бути справедливим, вiдповiдати характеру проступку й особи правопорушника. Його тяжкiсть залежить вiд тяжкостi проступку.
Перелiк стягнень дано у ст. 24 КлАП у строго визначеному порядку: вiд менш суворих до бiльш суворих. Іншими словами, закон мiстить "щаблi" заходiв впливу. Цi "щаблi" потрiбнi й для тих, хто видає норми права, i для тих, хто їх застосовує. Зокрема, вони мають велике значення, коли видаються норми з альтернативними санкцiями.
Кожне з наведених у статтi стягнень не рiвнозначне iншому за об'єктом стягнення, усi вони не збiгаються за обсягом i вагою впливу. Ця розмаїтiсть вiдбиває множиннiсть об'єктiв адмiнiстративних правопорушень i засобiв зазiхань на них, а також нерiвномiрний ступiнь небезпеки правопорушень.
За характером впливу стягнення подiляються на особистi, майновi, особисто-майновi. Так, попередження й адмiнiстративний арешт спрямованi безпосередньо на особу правопорушника. До майнового належать штраф, виправнi роботи, вилучення i конфiскацiя предмета. Особисто-майновим стягненням є позбавлення спецiального права. Це стягнення в тому або iншому обсязi впливає на особистiсть через його майновi iнтереси.
Законодавець подiляє стягнення на основнi й додатковi. Дане положення закрiплене ст. 25 КпАП. У нiй йдеться про те, що сплатне вилучення та конфiскацiя предметiв можуть застосовуватись як основнi, так i додатковi стягнення, а iншi стягнення можуть бути тiльки основними. За правопорушення може бути накладене одне основне або основне i додаткове стягнення. Додатковi стягнення не накладаються окремо, а приєднуються до основного.
Кожне адмiнiстративне стягнення мiстить правовiднов-ний потенцiал. Його застосуванням здiйснюється припинення протиправного стану i вiдновлення порушених проступком юридичних вiдносин.
Система стягнень суворо формалiзована: ними є тiльки тi заходи примусового впливу, якi законодавець визначив як адмiнiстративнi. Будь-якi iншi засоби примусу, навiть якщо вони подiбнi до стягнення за метою, змiстом, назвою, до таких не належать. Так, треба вiдрiзняти такi стягнення, як адмiнiстративний арешт (ст. 32), сплатне вилучення предмета (ст. 28) i конфiскацiю предмета (ст. 29), позбавлення спецiального права (ст. ЗО) вiд таких заходiв забезпечення провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, як адмiнiстративне затримання (ст. 261), вилучення речей i документiв (ст. 265), вiдсторонення водiїв вiд керування транспортними засобами (ст. 266).
Перелiк стягнень, якi мiстяться в ст. 24 КпАП не є вичерпним. Частина 3 даної статтi передбачає, що законодавчими актами можуть встановлюватися й iншi види адмiнiстративних стягнень.
У разi необхiдностi законодавець може збiльшувати по-каральну силу санкцiй. Так, ст. 31 Закону "Про надзвичайний стан" (26 червня 1992 p.) встановлено адмiнiстративний арешт на термiн до ЗО дiб (при загальному правилi до 15 дiб, ст. 32 КпАП).
3. Види адмiнiстративних стягнень.
Попередження (ст. 26 КаАП) застосовується як самостiйна мiра покарання за вчинення незначних адмiнiстративних порушень, а також щодо осiб, якi вперше вчинили проступок i при цьому мають добрi характеристики. Змiст попередження як мiри адмiнiстративного стягнення полягає в офiцiйному, вiд iменi держави, осудженнi протиправного дiяння органом адмiнiстративної юрисдикцiї й у попередженнi правопорушника про неприпустимiсть таких дiй надалi.
Воно розраховане на виховний ефект i не зачiпає нi майнових, нi iнших прав порушника.
Як i будь-яке iнше стягнення, попередження потребує юридичного оформлення у виглядi винесення письмової постанови, що вiдповiдає вимогам ст. 283 КпАП. Поряд iз цим законодавець передбачає можливiсть фiксацiї попередження в iншiй установленiй законом формi. Так, ст. 306 КпАП визначає, що за вчинення порушень, передбачених статтями 116, 1162 таких форм є "Талон попереджень", у якому фiксуються порушення водiями транспортних засобiв правил дорожнього руху.
До попередження, як i до будь-якого основного стягнення, може бути приєднане додаткове стягнення. Уснi попередження, якi посадовi особи роблять громадянам, не можуть розглядатися як стягнення.
Попередження як адмiнiстративне стягнення треба вiдрiзняти вiд попередження — запобiжного заходу протиправного поводження.
Суть попередження як запобiжного заходу полягає в тому, що порушнику роз'яснюють протиправний характер його дiй, зобов'язують їх припинити, усунути допущенi порушення i застерiгають щодо можливостi застосування бiльш суворих примусових заходiв. Це провадиться письмово компетентним державним органом. Одночасно може бути встановлений конкретний термiн виконання обов'язку.
Попередження про припинення протиправної поведiнки є самостiйним запобiжним засобом, якщо закон установлює, що спочатку до порушника повинна застосовуватися ця мiра, а у випадку подальшого невиконання правового обов'язку — бiльш сувора. Так, знести самовiльно зведену будiвлю можна лише в тому випадку, якщо i пiсля зробленого попередження громадянин продовжує порушувати закон.
Попередження про припинення протиправної поведiнки провадиться, коли правопорушення ще не закiнчене, з метою припинення протиправної поведiнки й у встановлених законодавством випадках є обов'язковим першим примусовим заходом.
постанови.
Попередження-стягнення необхiдно також вiдрiзняти вiд попередження як заходу впливу щодо неповнолiтнiх (вiд 16 до 18 рокiв), що застосовується в порядку ст. 24 КпАП.
Попередження як захiд впливу щодо неповнолiтнiх застосовується на пiдставi постанови у вiдповiднiй справi про адмiнiстративне правопорушення, що виноситься згiдно зi ст. 284 КпАП. Ця стаття визначає, що в справi про адмiнiстративне правопорушення може бути винесена одна з трьох постанов: 1) про накладення адмiнiстративного стягнення; 2) про застосування заходiв впливу, передбачених ст. 24'; 3) про закриття справи. Таким чином, попередження, винесене в порядку ст. 24', не є стягненням. Це стягнення (засудження, негативна оцiнка) вiд iменi держави особи, яка здiйснила адмiнiстративне правопорушення.
Штраф (ст. 27 КпАП) — це грошове стягнення, що накладається на громадян i посадових осiб за адмiнiстративнi правопорушення у випадках, установлених законодавством України.
Штраф — адмiнiстративне стягнення накладається на правопорушникiв або в адмiнiстративному порядку (органами адмiнiстративної юрисдикцiї, повноваження яких визначенi статтями 218-220' i 222-2447
), або в судовому (адмiнiстративно-юрисдикцiйнi повноваження мiських i районних судiв визначенi ст. 221). Це винятково грошове стягнення. Чинному законодавству про адмiнiстративнi правопорушення не вiдомi iншi форми штрафу (наприклад, натуральний штраф).
Адмiнiстративний штраф не вiдшкодувальне (компенсацiйне) стягнення. За даною ознакою його необхiдно вiдрiзняти вiд цивiльно-правового штрафу. Перше (адмiнiстративний штраф) — це захiд впливу на психiку i майнове становище правопорушника. Друге — компенсацiя матерiального збитку, що заподiяний внаслiдок порушення договiрних зобов'язань.
"Про внесення змiн до Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення щодо посилення адмiнiстративної вiдповiдальностi у виглядi штрафу" вiд 7 лютого 1997 p., прийнято неоподатковуваний мiнiмум прибуткiв громадян.
2) обмеженням майнових iнтересiв тих, до кого вiн застосовується;
3) одночасним (разовим) стягненням.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пiзнiше 15 днiв з дня вручення йому постанови про накладення даного стягнення, а у випадку оскарження або опротестування — 15 днiв з дня повiдомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. Якщо штраф накладено на особу у вiцi вiд 16 до 18 рокiв, а в нього вiдсутнiй самостiйний заробiток, то штраф стягується з батькiв або осiб, що їх замiнюють.
У випадку несплати штрафу у встановлений термiн постанова про накладення стягнення направляється для утримання вiдповiдної суми з грошових прибуткiв правопорушника. Якщо утримати штраф iз цих прибуткiв не має можливостi, посадовою особою виноситься постанова про накладення штрафу судовим виконавцем при районному (мiському) судi. Судовий виконавець спрямовує стягнення штрафу на особисте майно правопорушника. Якщо такого не виявляється, за даним фактом складається акт, що затверджує суддя.
З тексту ст. 258 КпАП випливає, що незначнi адмiнiстративнi правопорушення, такi як пошкодження внутрiшнього обладнання вагонiв, стекол у пасажирських поїздах, курiння у вагонах примiських поїздiв, курiння у невста-новлених мiсцях у поїздах мiсцевого i далекого сполучення, а також у метрополiтенi (ст. 110); пошкодження внутрiшнього обладнання морських суден i курiння у невстановлених мiсцях цих суден (ст. 115); керування рiчковими або маломiрними судами, якi зареєстрованi в установленому порядку або не пройшли технiчного огляду; перевищення водiями цих суден швидкостi руху, стоянка в заборонених мiсцях, недотримання вимог навiгацiйних знакiв, порушення правил маневрування, подача звукових сигналiв, несення бортових вогнiв i сигналiв (ст. 116, ч. З, 5); викидання за борт рiчкового або маломiрного судна смiття або iнших предметiв (ст. 116); порушення правил безпеки пасажирiв пiд час висадки i посадки при користуваннi рiчковими i маломiрними суднами, курiння у невстановлених мiсцях на рiчкових суднах (ст. 117, ч. 1, 3) тощо допускається накладення i стягнення штрафу на мiсцi їх учинення.
громадян (ст. 258 КпАП). При стягненнi штрафу на мiсцi правопорушнику видається квитанцiя встановленого зразка, що є документом суворої звiтностi.
Оплатне вилучення (ст. 28 КпАП) застосовується тiльки щодо предметiв, якi стали знаряддям вчинення або безпосереднього об'єкта адмiнiстративного правопорушення. Воно полягає у примусовому вилученнi предмета, його наступнiй реалiзацiї i передачi колишньому власнику вирученої суми з вiдрахуванням витрат по реалiзацiї. Фактично йдеться про примусову реалiзацiю майна, що знаходилося в особистiй власностi правопорушника. Це стягнення може бути основним або додатковим. Оплатне вилучення вогнепальної зброї i боєприпасiв не може застосовуватися до осiб, для яких полювання є основним джерелом iснування. Це стягнення мiститься в санкцiях статей 121', 130, 133, 1661
Мета сплатного вилучення — виключити володiння предметом, забороненим до використання або ж використовуваним з порушенням установлених правил. Дана мiра бiльш м'яка порiвняно з конфiскацiєю i вiдрiзняється вiд неї сплатним характером.
За цiльовою спрямованiстю дане стягнення вiдрiзняється вiд такої мiри, як реквiзицiя. Реквiзицiя (вiд лат. reguisi-tum — необхiдне) — це вилучення державного майна у власника в державних або громадських iнтересах з виплатою власнику вартостi реквiзованого майна.
Так, ст. 68 Кодексу "Торговельного мореплавства України" передбачає, що капiтан судна у випадку недостачi продовольства, "якщо усi життєвi припаси, у тому числi незнижуваний запас продовольства, вичерпанi, з метою загального розподiлу має право провести реквiзицiю необхiдної кiлькостi продовольства, що є в розпорядженнi осiб, якi перебувають на суднi, i реквiзицiю вантажу, що перебуває на суднi i який може бути використаний для харчування. Про реквiзицiю складається акт. Вартiсть реквiзованого продовольства та вантажу вiдшкодовується судновласником".
держави.
Дане стягнення застосовується органами адмiнiстративної юрисдикцiї (найчастiше суддями, митними органами, органами внутрiшнiх справ), як правило, як додаткове стягнення (статтi 46'; 85; 133; 160; 162 та iн.). Як основне адмiнiстративне стягнення конфiскацiя передбачена тiльки за порушення деяких митних правил (статтi 208 i 209).
Це не компенсацiйний захiд. Вiдшкодування майнового збитку не належить до цiлей даного стягнення. Не пов'язана конфiскацiя i з задоволенням будь-яких державних або громадських iнтересiв, її
мета як адмiнiстративного стягнення полягає в примусi особи до виконання покладених на неї обов'язкiв.
Адмiнiстративно-правова конфiскацiя завжди є спецiальною (має спецiальний характер). Це означає, що конфiскується не все майно i не будь-якi предмети. Конфiскацiя провадиться тiльки щодо речей, безпосередньо зв'язаних iз проступком i прямо названих у законi (рушниць та iнших знарядь полювання, предметiв спекуляцiї тощо).
Адмiнiстративний арешт (ст. 32 КпАП). Даний захiд вiдповiдальностi встановлено за адмiнiстративнi правопорушення, що за ступенем громадської безпеки наближається до злочинiв. Вiн є найбiльш суворим з усiх видiв адмiнiстративних стягнень. Тому законодавець прямо зазначає, що адмiнiстративний арешт застосовується лише у виняткових випадках за окремi види адмiнiстративних правопорушень. Цiєю ж обставиною пояснюється використання даного стягнення тiльки в альтернативних санкцiях.
1 i 2 груп (ст. 32), а також вiйськовослужбовцiв, призваних на збори вiйськовозобов'язаних, осiб рядового i начальницького складу органiв внутрiшнiх справ (ст. 15).
Винятковiсть адмiнiстративного арешту означає, що можливiсть застосування до правопорушника альтернативних заходiв впливу старанно вивчена i визнана недоцiльною. У цьому зв'язку характерними є санкцiї ст. 173 "Дрiбне хулiганство"; ст. 178 "Розпивання спиртних напоїв у громадських мiсцях i поява у громадських мiсцях у п'яному виглядi"; ст. 185 "Злiсна непокора законному розпорядженню або вимозi працiвника мiлiцiї, члена громадського формування з охорони громадського порядку, вiйськовослужбовцям; ст. 185' "Порушення порядку органiзацiї i проведення зборiв, мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй". У них пiдкреслюється, що данi проступки тягнуть адмiнiстративний арешт лише в тих випадках, коли з урахуванням обставин справи й особи правопорушника застосування до нього iнших заходiв впливу визнається недостатнiм.
За чинним законодавством адмiнiстративний арешт передбачається за вчинення таких видiв правопорушень:
• незаконнi вироблення, придбання, зберiгання, перевезення, пересилання наркотичних засобiв або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмiрах (ст. 44);
• дрiбне хулiганство (ст. 173);
• розпивання спиртних напоїв у громадських мiсцях i поява у громадських мiсцях у п'яному виглядi (ч. З ст. 178);
• злiсна непокора законному розпорядженню або вимозi працiвника мiлiцiї, члена громадського формування з охорони громадського порядку, вiйськовослужбовця (ст. 185);
• порушення порядку органiзацiї i проведення зборiв, мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй (ст. 185');
• прояв неповаги до суду (ст. 1853
).
Крiм цього, адмiнiстративний арешт передбачений як наслiдок ухилення особи вiд вiдбування виправних робiт, застосованих за вчинення дрiбного хулiганства. Вiдповiдно до ст. 325 КпАП, постановою суддi невiдбутий строк виправних робiт може бути замiнено адмiнiстративним арештом iз розрахунку один день арешту за три днi виправних робiт, але не бiльш як на 15 дiб.
Використана лiтература:
Адмiнiстративне право України. Пiдручник. – К., 2003.
Словник-довiдник юриста. – Харкiв, 2001.
| 
