Адміністративний процес та адміністративне провадження

Адмiнiстративний процес та адмiнiстративне провадження на тему: “Адмiнiстративний процес та адмiнiстративне провадження” Змiст Вступ.................................................................................................................. 3 Спiввiдношення адмiнiстративного процесу та адмiнiстративного провадження.................................................................................................... 3 Задачi провадження...................................................................................... 3 Стадiї провадження....................................................................................... 3 Порушення справи про адмiнiстративне правопорушення 3 Розгляд справи........................................................................ 3 Виконання постанови........................................................... 3 Адмiнiстративнi провадження у наш час є найбiль поширеними. Вони охоплюють майже всi сфери нашого житя, дiяльностi установ, пiдприємств, органiзацiй та насамперед держави. Але всеж таки, незважаючи на таке розповсюдження адмiнiстративнi провадження, а також адмiнiстративний процес достатнь не розглянутi й понинi. Велика кiлькiсть адмiнiстративно-правового матерiалу та його досить складна систематизацiя створюють ще бiльшу складнiсть у його вивченнi. Досить спiрним питанням є спiввiдношення таких термiнiв як адмiнiстративний процес та адмiнiстративне провадження. Цей спiр остаточно ще не вирiшений. Існує багато думок з цього приводу. Саме розгляду мiркувань рiзних науковцiв з цього приводу присвячено роздiл пiд назвою "Спiввiдношення адмiнiстративного процесу та адмiнiстративного провадження". В цiй роботi також придiлено увагу провадженню у справах про адмiнiстративнi правопорушення. Це пов’язане з тим, що провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення найтiснiшим чином пов’язанi з дiяльнiстю органiв внутрiшнiх справ. У роздiлах "Загальна характеристика провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення", "Задачi провадження" розглянутi такi питання як загальна характеристика провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, принципи цього виду провадження, а також його стадiї. та пробiлiв, що виявляються в процесi дiяльностi рiзних державних органiв у вирiшеннi справ. Спiввiдношення адмiнiстративного процесу та адмiнiстративного провадження Адмiнiстративний процес i провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення - органiчно взаємозалежнi процесуальнi явища. Вони вiдбивають конкретнi форми органiзацiї i розмежування адмiнiстративно-процесуального законодавства, що опосередковує застосування визначеної системи матерiально-правових норм. У вiтчизнянiй юридичнiй лiтературi та законодавствi цi явища традицiйно спiввiдносяться як загальне i часткове, мiж якими iснують тiснi взаємообусловлюючi та системообразуючi зв'язки i вiдношення: "…процес i провадження спiввiдносяться як загальне i особливе. Провадження – частина процесу; процес є сукупнiсть проваджень".[i] О. М. Якуба розглядає адмiнiстративне провадження як "... урегульований законом послiдовний процес пiдготування, розгляду, вирiшенню i реалiзацiї справ про адмiнiстративнi правопорушення органами державного управлiння".[ii] Іншi автори висловлюють дiаметрально протилежну точку зору, рахуючи адмiнiстративний процес частиною бiльш широкого поняття - адмiнiстративного провадження. Н. Г. Салищева у свiй час писала, що "… варто розрiзняти адмiнiстративне провадження як дiяльнiсть iз дозволу споровши, що виникають мiж сторонами адмiнiстративних вiдношень, а також по застосуванню мiр адмiнiстративного примусу".[iii] Тут поняттям провадження охоплюється весь процес управлiнської дiяльностi, а адмiнiстративний процес є лише складовою частиною цiєї дiяльностi. Висловлюються достатньо аргументованi докази того, що провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення й адмiнiстративний процес включаються в бiльш загальну систему процесуальних вiдносин, що опосередковують реалiзацiю всього матерiального права.[iv] Водночас питання про обсяг та змiст кожного з аналiзованих понять, їхньому спiввiдношеннi i спiвпiдпорядкованностi залишається до кiнця невирiшеним. Це створює значнi трудностi не тiльки для визначення сутностi виробництва по справах про адмiнiстративнi правопорушення, але i для змiстовного визначення адмiнiстративно-процесуального режиму правового регулювання. вiдокремлення процесуальних норм, що тяжiють до визначеної групи матерiальних норм,[v] а також взаємодiєю адмiнiстративно-процесуальних норм iз «нормами багатьох галузей матерiального права»[vi] . Цi ускладнення збiльшуються при спробах видiлення самостiйної галузi - адмiнiстративно-процесуального права i визначення кола матерiально правових норм, що реалiзуються в рамках адмiнiстративного процесу. Спроби обмеження адмiнiстративного процесу регламентованої законом дiяльнiстю по вирiшенню суперечок, що виникають мiж сторонами адмiнiстративних правовiдносин, що не знаходяться мiж собою у вiдношеннях службового пiдпорядкування, а також вiдношеннями по застосуванню мiр адмiнiстративного примусу[vii] створювали явний пробiл у сферi правового регулювання управлiнських вiдносин. Вони логiчно вели до побудови адмiнiстративного процесу по уявi i подобi «устояних процесуальних систем - карного i цивiльного процесiв»[viii] без урахування того, що адмiнiстративний процес знаходиться в найтiснiшому зв'язку з державним керуванням.[ix] Г. І. Петров, аналiзуючи питання про застосування норм адмiнiстративного права, прийшов до висновку, що «дiї по застосуванню норм адмiнiстративного права по характеру їхнiх конкретних цiлей можна роздiлити на двi групи». До першої групи вiн вiднiс дiї по задоволенню тих або iнших потреб суспiльства (справи економiчного, культурного, оборонного й органiзацiйного характеру) або особи (дозвiл на пiдставi норм адмiнiстративного права iндивiдуальних конкретних питань, таких, як видання мiнiстром наказу про призначення директора державного пiдприємства, прийняття виконкомом рiшення про призначення утримання багатодiтної матерi, видача громадянину ордера на житлоплощу, паспорти, диплома про закiнчення навчального закладу, тобто нi що iнше, як забезпечення суб'єктивних прав громадянина); до другого - дiї по притягненню порушникiв норм адмiнiстративного права, тобто провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення.[x] дiяльностi пояснює чисельнiсть адмiнiстративних проваджень, оскiльки адмiнiстративний процес обслуговує галузi права, що не мають своїх процесуальних форм. Видiляють такi провадження: 2) по прийняттi iндивiдуальних актiв керування; 3) по застосуванню адмiнiстративно-процесуальних i запобiжних заходiв; 5) по застосуванню дисциплiнарних стягнень; 8) за заявами громадян, у тому числi як особливий вид провадження за скаргами; 11) у справах по вiдшкодуванню матерiальних збиткiв i iн. Незалежно вiд виду провадження основним документом адмiнiстративної справи є письмова заява (скарга, протокол, запис звернення). До адмiнiстративної справи вiдносяться й iншi документи, якi подаються сторонами адмiнiстративно-правових вiдношень i допомагають у рiшеннi справи (свiдчення очевидцiв, потерпiлих, експертнi заключення, iншi документи, що стосуються справи). Орган, що займається провадженням у справi може потребувати або за власною iнiцiативою i власними силами одержати необхiднi документи. Кожне провадження здiйснюється вiдповiдно за визначеними стадiях iз дотриманням принципiв адмiнiстративного процесу. Загальна характеристика провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення – особливий рiзновид адмiнiстративного процесу, який значною мiрою врегульований нормами, що сконцентрованi в роздiлах IV та V Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення (глави 18-33). Застосування пiд час провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення заходiв державного примусу обумовлює високий ступiнь формалiзацiї процесу. Тут чiтко визначенi завдання провадження (ст. 245); обставини, що виключають провадження (ст. 247); такi принципи, як рiвнiсть перед законом (ст. 249); законнiсть, змагальнiсть тощо; види доказiв (ст. 251); вимоги до найважливiших процесуальних документiв, зокрема до протоколу (статтi 254-257), постанови по справi (статтi 283-286) тощо; заходи забезпечення провадження (ст. 260: адмiнiстративне затримання, особистий огляд, вилучення речей та документiв); права учасникiв провадження (статтi 268-275); строки i порядок розгляду справ (статтi 277-279); оскарження i опротестування постанов по справi (статтi 287-297); виконання постанови (глави 25-33, статтi 298-330). Усе це до певної мiри зближує провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення з кримiнальним процесом. Разом з тим, адмiнiстративному провадженню не властива складна процедура розслiдування справ, спрощено порядок порушення, а нерiдко i розгляду справи. Можливi випадки, коли не складається протокол про адмiнiстративне правопорушення (наприклад, ст. 258 – порушення правил користування рiчковими i маломiрними судами). Строки розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення є короткими: 15, 7, 5, 3, 1 добу (ст. 277). Таке становище пояснюється тим, що адмiнiстративнi правопорушення здебiльшого легко встановлюються i, як правило, не потребують багато часу для розслiдування i розгляду порiвняно з кримiнальними справами. Аналiз законодавства України дає змогу видiлити два види провадження по справах про адмiнiстративнi правопорушення: звичайне та спрощене. Звичайне здiйснюється у бiльшостi справ i детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає змiст, запобiжнi заходи i порядок їх застосування; права i обов’язки учасникiв провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами. Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кiлькостi правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КпАП. Таке провадження характеризується мiнiмумом процесуальних дiй та їх оперативнiстю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає i виконує рiшення про накладання i стягнення (штрафу або попередження). У разi стягнення штрафу порушнику видається квитанцiя про його сплату. Оформлення попередження здiйснюється або шляхом вручення письмового попередження за встановленою формою, або усного попередження. ¨ Порушення правил пожежної безпеки у лiсах (ст. 770 у випадках накладення штрафу iнженерами вiддiлiв охорони i захисту лiсу, льотчиками-спостерегачами баз авiацiйного захисту лiсу, лiсничими та iншими особами, якi перелiченi в п. 3 ст. 241; ¨ Порушення правил карантину тварин та iнших ветеринарно-санiтарних правил (ст. 107) у випадках накладення штрафу державною ветеринарною iнспекцiєю; ¨ Викидання смiття та iнших предметiв з вiкон та дверей вагонiв, прохiд по залiзничних колiях у невстановлених мiсцях (ч. 3 ст. 109); ¨ Пошкодження внутрiшнього обладнання вагонiв, скла в пасажирських поїздах, курiння в вагонах примiських поїздiв, курiння у невстановлених мiсцях у поїздах мiсцевого та далекого слiдкування, а також у метрополiтенi (ст. 110); ¨ Пошкодження внутрiшнього обладнання морських суден i курiння в неустановлених мiсцях цих суден (ст. 115); ¨ Керування рiчковим або маломiрними суднами, не зареєстрованими в установленому порядку або такими, що не пройшли технiчного огляду; перевищення водiями цих суден швидкостi руху, стоянка в заборонених мiсцях, недодержання вимог навiгацiйних знакiв, порушення правил маневрування, подачi звукових сигналiв, несення бортових вогнiв i знакiв (ч. 1, 3, 5 ст. 116); ¨ Викидання за борт рiчкового або маломiрного судна смiття або iнших предметiв (ст. 116); ¨ Порушення правил безпеки пiд час висадки i посадки пасажирiв на рiчкових i маломiрних суднах, курiння у невстановлених мiсцях на рiчкових суднах (ч. 1, 3 ст. 117). Треба зазначити, що у разi коли порушник перелiчених норм заперечує накладене на нього стягнення, то складається протокол про адмiнiстративне правопорушення i провадження здiйснюється у звичайному порядку. Провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення часто визначають як iнститут адмiнiстративного права , що мiстить норми, якi регулюють дiяльнiсть уповноважених органiв i осiб по застосуванню адмiнiстративних стягнень i сукупнiсть вiдносин, що виникають при цьому, врегульованих нормами адмiнiстративного права. При цьому враховується, що провадження може закiнчитися виправдання невинного, може бути закрите у зв’язку iз закiнченням строку давностi та за iнших пiдстав (ст. 247 КпАП). Таким чином, даний вид провадження далеко не завжди є дiяльнiстю по накладенню i виконанню адмiнiстративних стягнень. Чiткi орiєнтири для вирiшення цього питання мiстить ст. 245 КпАП. Вона визначає, що завданням провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення є: своєчасне, всебiчне, повне i об’єктивне з’ясування обставин кожної справи; вирiшення її в точнiй вiдповiдностi з законодавством; забезпечення виконання внесеної постанови; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмiнiстративних правопорушень; виховання громадян у дусi додержання законiв. Звiдси випливає, що розв’язуються два комплекснi взаємопов’язанi завдання. По-перше, юрисдикцiйне (своєчасне, всебiчне, повне i об’єктивне з’ясування обставин кожної справи; вирiшення її вiдповiдно до законодавства; забезпечення виконання винесеної постанови. По-друге, профiлактичне виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмiнiстративних правопорушень; виховання громадян в дусi додержання законiв. справ, а також попередження адмiнiстративних правопорушень. У запропонованому визначеннi немає згадки про норми – основний елемент механiзму правового регулювання, однак, поняття правового iнституту i регулювання адмiнiстративно-делiктних вiдносин нiчого крiм регулюючої функцiї норм не припускає. Адмiнiстративно-процесуальнi норми, що входять до iнституту провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення, регулюють порядок реалiзацiї вiдповiдних матерiальних норм, процедури їх застосування, процес здiйснення примусового впливу на винних за допомогою адмiнiстративних стягнень. Іншими словами, вони регламентують комплекс адмiнiстративно-делiктних вiдносин. Основна частина адмiнiстративно-процесуальних норм, тобто правил провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення мiститься в Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення. Проте процесуальнi адмiнiстративно-делiктнi вiдносини регулюються i досить великою кiлькiстю норм, якi в КпАП не включено. По-перше, це встановленi законами України специфiчнi правила розгляду окремих категорiй справ, якi вносять змiни до загального порядку провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення. До них, наприклад, належать норми, що регулюють провадження у справах про порушення митних правил, якi мiстяться у Митному кодексi України (глава 2). Зокрема, в ст. 121 даного кодексу мiститься норма, яка встановлює, що провадження у справах про порушення митних правил здiйснюється у вiдповiдностi з Митним кодексом, а у частинi, яка ним не врегульована – вiдповiдно до законодавства України про адмiнiстративнi правопорушення. По-друге, це норми пiдзаконних актiв, якi уточнюють i конкретизують норми КпАП. Так, у ст. 266 КпАП сказано, що особи, якi керують транспортними засобами i щодо яких є достатнi пiдстави вважати, що вони перебувають у станi сп’янiння, пiдлягають вiдстороненню вiд керування ними та оглядовi на стан сп’янiння у порядку, визначеному Мiнiстерством внутрiшнiх справ, Мiнiстерством охорони здоров’я i Мiнiстерством Юстицiї. Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення тiсно пов’язано з цивiльним судочинством. Особливо чiтко цей зв’язок виявляється на стадiї перегляду постанов у зв’язку з оскарженням в судi тих дiй органiв i посадових осiб по накладенню адмiнiстративних стягнень. Так, якщо громадянин подає в суд скаргу на постанову про притягнення його до адмiнiстративної вiдповiдальностi, то вона розглядається згiдно з нормами статей 236, 237, 244-248 Цивiльного процесуального кодексу. Зрозумiло, що це вже не адмiнiстративний, а цивiльний процес (провадження в справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин). Якщо суд вiдмовляє у задоволеннi скарги або знижує розмiр штрафу, справа знову повертається до адмiнiстративного процесу i подальша дiяльнiсть провадиться на пiдставi норм адмiнiстративного права. згiдно iз законом (ст. 7 КПК) кримiнально справа припиняється, а правопорушник притягується до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Викладене вище свiдчить про тiсний зв’язок основних процесуальних галузей – адмiнiстративного, цивiльного i кримiнального процесiв. Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення є рiзновидом виконавчо розпорядчої дiяльностi, i тому в ньому дiють загальнi принципи управлiння, такi, як законнiсть, демократизм, гласнiсть, широка участь громадськостi тощо. Водночас тут дiють i специфiчнi, зумовленi завданнями даної дiяльностi принципи. Перш за все це принцип об’єктивної iстини i принцип забезпечення права на захист. З’ясування об’єктивної iстини в справах – основне завдання адмiнiстративного провадження. Даний принцип зобов’язує посадових осiб, що розслiдують та розглядають справи, дослiджувати всi обставини тi їх взаємозв’язки у тому виглядi, в якому вони iснували дiйсно, i на цiй пiдставi виключити однобiчний пiдхiд до вибору рiшення. Право на захист реалiзується надання особi, що притягається до вiдповiдальностi, необхiдних правових можливостей для доведення своєї невинуватостi або приведення обставин, що пом’якшують її вину. Названа особа користується широкими правами на всiх стадiях провадження. Згiдно зi ст. 268 КпАП особа, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, може знайомитися з усiма матерiалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, оскаржувати постанови, при розглядi справи користуватися юридичною допомогою адвоката тощо. Коли йдеться про право на захист, перш за все мається на увазi особа, яка притягається до вiдповiдальностi, проте, в процесi може брати участь й iнший громадянин, безпосередньо заiнтересований у справедливому вирiшеннi справи, – потерпiлий. Згiдно зi ст. 269 КпАП, потерпiлим є особа, якiй адмiнiстративним правопорушенням заподiяно моральну, фiзичну або майнову шкоду. Якщо в протоколi про адмiнiстративне правопорушення вказано потерпiлого, то з моменту складання протоколу ця особа набуває процесуальних прав, передбачених у цiй статтi. Як i особа, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, потерпiлий має право знайомитися з матерiалами справи, давати пояснення, заявляти клопотання про витребування доказiв, призначення експертизи, а також подавати скаргу. 281, 283, 287-289, 291-293 та iн.). Право на оскарження будь-яких дiй i рiшень у справi про адмiнiстративне правопорушення – одна з найбiльш важливих гарантiй захисту прав особи, як тiєї, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, так i потерпiлого. Це дiєвий засiб забезпечення законностi та пiдстава для перевiрки обгрунтованостi прийнятих у справi рiшень i, нарештi, постанови. Оскарження реально сприяє найшвидшому виправленню допущених помилок, виявлення недолiкiв у роботi органiв, якi розглядають справи про адмiнiстративнi правопорушення. КпАП не встановлено нiяких вимог щодо форм скарг, Закон України "Про звернення громадян" вiд 12 жовтня 1996 р. також не мiстить норм, що регламентують даний вид скарг. Ця обставина є однiєю з гарантiй свободи оскарження рiшень i дiй у справi про адмiнiстративне правопорушення. Суб’єктами оскарження є : А) особа, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi; б) потерпiлий, якщо вiн є; в) їх законнi представники; г) адвокат. вiдповiдальностi, вважається невинною доти, поки iнше не буде доведено i зафiксовано в установленому законом порядку. Звiдси випливає також, що обов’язок доказу покладено на обвинувача. особи, що притягається до вiдповiдальностi. Воно належить до випадкiв, коли сумнiви не були усуненi у ходi вирiшення справи. Ця обставина є однiєю з пiдстав винесення виправдних постанов. Звiдси випливає, що вирiшення завдань адмiнiстративного провадження здiйснюється за допомогою доведення, яке включає в себе виявлення, процесуальне оформлення i дослiдження доказiв. Доказами у справi про адмiнiстративне правопорушення (ст. 251 КпАП) є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть адмiнiстративного правопорушення, виннiсть даної особи у його вчиненнi та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи. Цi данi встановлюються протоколом про адмiнiстративне правопорушення, поясненням особи, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, потерпiлих, свiдкiв, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей та документiв, а також iншими документами. Особливiстю доказiв є те, що вони мають бути одержанi в установленому законом порядку, в iншому разi вони не будуть мати доказової сили. Йдеться про передбачений КпАП порядок провадження у справi про адмiнiстративне правопорушення. Наприклад, протокол, яким фiксується вчинення правопорушення, повинен бути складений за певною формою уповноваженою на те посадовою особою або представником громадкостi (ст. 255 КпАП). Правом надавати докази користуються особи, що беруть участь у провадженнi у справi (особа, що притягується до вiдповiдальностi, потерпiлий, законнi представники, адвокат), та iншi особи. Докази можуть бути витребуванi органом або посадовою особою, що розглядає справу, вiд пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових осiб i громадян за клопотанням учасникiв процесу або за власною iнiцiативою. Встановлений законом порядок збирання, одержання доказiв є надiйною гарантiєю їх iстинностi, достовiрностi. Порушення або недодержання цього процесу може викликати лише сумнiви в достовiрностi доказiв i в обгрунтованостi зроблених з їх допомогою висновкiв. Вiд доказiв як фактичних даних слiд вiдрiзняти їх джерела, що являють собою засоби збереження та передачi iнформацiї, засоби, за допомогою яких вона залучається до сфери провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення. У той же час слiд зазначити, що у правовiй науцi i на практицi докази нерiдко розцiнюють i як саму iнформацiю, i як джерело вiдомостей. що мають значення для правильного вирiшення справи; по-друге, якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених законом. У науковiй лiтературi прийнято подiляти докази на первiснi та похiднi, прямi та непрямi, позитивнi та негативнi, звинувачувальнi та виправднi. Проте, для вирiшення завдань адмiнiстративного провадження, найбiльш значущим є їх групування залежно вiд джерела вiдповiдних вiдомостей. По-перше, це данi, що одержуються вiд рiзних осiб, здебiльшого, учасникiв провадження: правопорушника, потерпiлого, свiдкiв, тобто iнформацiя, що передається людьми, якi безпосередньо брали участь у дослiджувальному дiяннi, були його очевидцями, мають будь-якi вiдомостi про нього. Не завжди показання протоколюються, фiксуються у виглядi пояснень, вони можуть сприйматися, репродукуватися в уснiй формi. Другим рiзновидом даних, що одержуються вiд людей у формi слiв, цифр, графiкiв та iнших прийнятих у суспiльствi способiв iнформацiйного впливу, є висновки експертiв, думки спецiалiстiв. Рiшення про провадження експертизи приймається суб’єктом, що вирiшує адмiнiстративну справу. Проте питання призначення i проведення експертизи законом не регулюються. Тому на практицi рiшення про провадження експертизи оформляється у виглядi направлень, клопотань тощо. Висновки експертiв, свiдоцтва спецiалiстiв широко використовуються, наприклад, для визначення стану сп’янiння, належностi речовини до наркотичних речовин, розмiру шкоди, встановлення вартостi товарiв та їх якостi, характеру забруднень природного середовища. По-друге, це: речовi докази, документи, якi є матерiальними носiями iнформацiї. Основнi способи знаходження та залучення джерел матерiальних доказiв – догляд, вилучення, надання заiнтересованим особам. Формами, якими вони представленi у процесi доведення, є протокол про адмiнiстративне правопорушення, протокол про вилучення речей, довiдка про вартiсть речi тощо. Речовi докази – це предмети матерiального свiту, на яких є слiди правопорушення (пом’ятини на автомобiлi, зiпсований паспорт) або якi своєю формою, змiстом свiдчать про правопорушення (наркотичнi речовини, зброя, нестандартна продукцiя, вiдеофiльми тощо). Речовi докази мiстять iнформацiю у чистому виглядi. До матерiальних носiїв iнформацiї можна вiднести i показання технiчних засобiв. Вони досить широко застосовуються, наприклад, у роботi ДАІ для визначення швидкостi руху автомобiлiв, вмiсту забруднюючих речовин у викидах, стану сп’янiння водiя. У документах iнформацiя мiститься у перетвореному виглядi, вона передається словами, цифрами, кресленнями, схемами мiсць подiй тощо. спостережень використовує як докази в розслiдуваннi, яке сам i проводить. У кримiнальному процесi такий вид доказiв не допускається: якщо особа була очевидцем злочину, вона стає свiдком. В адмiнiстративному юрисдикцiйному процесi використання таких доказiв забезпечує його оперативнiсть. Без них працiвникам ДАІ, держмисливнагляду та ряду iнших iнспекцiй було б набагато складнiше виконувати свої правоохороннi функцiї, своєчасно впливати на винних. Уповноважений орган (посадова особа) оцiнює зiбранi докази за власними переконаннями, що грунтується на всебiчному, повному i об’єктивному дослiдженнi обставин справи у їх сукупностi. При цьому вiн керується законом i правосвiдомiстю. доказiв вони приймають вiдповiдне рiшення. Оцiнка повинна бути дана не тiльки кожному окремо доказу, але й усiм зiбраним доказам у їх сукупностi. Для цього необхiдно вирiшити питання про те, чи дозволяє сукупнiсть зiбраних доказiв зробити достовiрний висновок про наявнiсть або вiдсутнiсть адмiнiстративного правопорушення, про винуватiсть або невинуватiсть особи та про iншi обставини, що мають значення для розв’язання справи. Тiльки оцiнка доказiв у їх сукупностi дає пiдстави дiйти достовiрних, таких що не викликають сумнiвiв, висновкiв з цих питань. Оцiнка доказiв за внутрiшнiм переконанням означає, перш за все, неприпустимiсть некритичного ставлення до окремих доказiв, вiдсутнiсть будь-яких переваг доказiв одного виду над iншими або заздалегiдь установленої сили певної кiлькостi доказiв. Орган або посадова особа пiд час оцiнки доказiв пiдкоряється тiльки закону. Крiм того, внутрiшнє переконання – це i результат доведення, оцiнки доказiв, що виражає переконанiсть у вiдповiдностi або невiдповiдностi дiйсностi тих або iнших обставин, важливих для вирiшення справи. Оцiнка доказiв нерозривно пов’язана iз з’ясуванням питання про додержання вимог закону, що встановлюють порядок збирання доказiв (складання протоколу про правопорушення, провадження особистого огляду, огляду речей тощо). думки допомагають органу або посадовiй особi, що розглядають справу, всебiчно повно та об’єктивно дати оцiнку доказам. Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення складаються з дiй ряду органiв та осiб, якi беруть участь у провадженнi. виконання стягнень. У провадженнi дiють й iншi учасникiв: однi захищають свої iнтереси, iншi притягаються лише при провадженнi окремих процесуальних дiй, сприяють провадженню. Роль i призначення, змiст i обсяг повноважень, форми i методи участi органiв (посадових осiб) i громадян у справi рiзнi. Їх можна подiлити на кiлька груп: 1. Компетентнi органи i посадовi особи, надiленi правом приймати владнi акти, складати правовi документи, що визначають рух i долю справи. 2. Суб’єкти, що мають особистий iнтерес у справi: особа, яка притягається до вiдповiдальностi, потерпiлий та його законi представники (батьки, усиновителi, опiкуни, пiклувальники, адвокати). На вiдмiну вiд суб’єктiв першої групи, нiхто з представникiв даної групи не користується владними повноваженнями. 3. Особи i органи, що сприяють здiйсненню провадження: свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, понятi. Однi з них (свiдки, експерти) повiдомляють данi повноважному органу або посадовiй особi. Іншi (перекладачi, понятi) – потрiбнi для закрiплення доказiв або забезпечення необхiдних умов адмiнiстративного провадження. Особлива група учасникiв провадження – громадськi органiзацiї, товариськi суди, трудовi колективи, адмiнiстрацiя за мiсцем роботи, навчання або проживання правопорушникiв. Вони спiвробiтничають з державними органами, допомагаючи їм у здiйсненнi виховної роботи. У рядi випадкiв такi учасники провадження мають бути поiнформованi про заходи адмiнiстративного впливу, вжитi до винних. Вони можуть подавати клопотання про скорочення строку позбавленi права. Особа, що вчинила правопорушення, може бути звiльнена вiд адмiнiстративної вiдповiдальностi з передачею матерiалiв на розгляд товариського суду, громадської органiзацiї, трудового колективу.[xi] Задачi провадження Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення визначається як ряд послiдовних дiй органiв державного управлiння (посадових осiб), юрисдикцiйних органiв, а в окремих випадках i iнших суб'єктiв, що вiдповiдно до норм адмiнiстративного законодавства здiйснюють заходи, спрямованi на притягнення правопорушникiв до вiдповiдальностi i на забезпечення виконання винесеної постанови. Задачами провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, у вiдповiдностi зi ст. 245 КпАП України, є: своєчасне, всебiчне, повне й об'єктивне з'ясовування обставин кожної справи, вирiшення його в точнiй вiдповiдностi до законодавства, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин i умов, що сприяють вчиненню адмiнiстративних правопорушень, попередження правопорушень, виховання громадян у дусi дотримання законiв, змiцнення законностi. Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення здiйснюється на основi суворого дотримування принципу законностi i принципу презумпцiї невинуватостi, що означає, що особа, притягнута до адмiнiстративної вiдповiдальностi, вважається невинуватою до того моменту, доки зворотне не буде пiдтверджене i зафiксовано у встановленому законом порядку. Поряд iз загальними принципами, що характернi для усього адмiнiстративного процесу (законнiсть, об'єктивна iстина, рiвноправнiсть громадян перед законом, оперативнiсть тощо),провадження по справах про адмiнiстративнi правопорушення значною мiрою бiльше, нiж по iнших провадженнях, власний принцип економiчностi, тому що провадження по справах про адмiнiстративнi правопорушення (у порiвняннi, наприклад, iз карним або цивiльним судочинством) обходиться державi значно дешевше. Проте це не означає, що справи повиннi розглядатися поверхово. Стадiї провадження При дослiдженнi самостiйних стадiй адмiнiстративного процесу варто керуватися тими положеннями, що стадiєю може бути визнаний лише той його елемент, якому властива сукупнiсть визначених вiдмiтних ознак, що характеризують якiсну i кiлькiсну сторони процесу i даючих можливостi вiдмежувати один етап процесу вiд iншого. До таких можна вiднести такi ознаки: кожна стадiя характеризується своїми власними, специфiчними задачами; їм притаманне рiзноманiтне коло суб'єктiв, що володiють вiдповiдними повноваженнями; являють собою сукупнiсть процесуальних дiй i вiдношень, що здiйснюються у визначених просторово-тимчасових рамках i обов'язково завершуються ухваленням рiшення, закрiпленому у вiдповiдному правовому актi, що дає можливiсть визначити подальший хiд процесу. Крiм того, питання про стадiї адмiнiстративного процесу необхiдно розглядати з двох принципових позицiй: по-перше, у планi логiчної послiдовностi учинення визначеного числа дiй при внесеннi вiдповiдного адмiнiстративно-процесуального акта i, по-друге,. у планi розкриття функцiональної характеристики процесуальної дiяльностi.[xii] Беручи за основу цi загальнотеоретичнi положення, можна визначити, що провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення здiйснюється в наступних стадiях: Провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення складається з чотирьох стадiй: порушення справи про адмiнiстративне правопорушення; розгляд справи i винесення рiшення у справi; виконання постанови про накладення адмiнiстративного стягнення. У тих випадках, коли особа, що залучається до адмiнiстративної вiдповiдальностi (або потерпiлий), не згоден iз винесеним у вiдношеннi нього постанови, може виникнути стадiя оскарження постанови в справi. Постанову у справi може опротестувати i прокурор. Цю стадiю нерiдко виносять попереду стадiї виконання постанови про накладення адмiнiстративного стягнення. Для правильного й об'єктивного рiшення в справi важливе значення мають мiри забезпечення провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення. Вони використовуються для припинення адмiнiстративних правопорушень, встановлення особи, складення протоколу про адмiнiстративне правопорушення, забезпечення своєчасного розгляду справи i виконання постанов про накладення адмiнiстративних стягнень. затримання, особистий огляд i огляд речей, вилучення речей i документiв, вiдсторонення водiїв вiд керування транспортними засобами, рiчковими i маломiрними судами й огляд на стан сп’янiння. Два заходи забезпечення провадження в справi встановленi iншими главами КпАП: доставлення порушника (ст. 259) i його привiд (ст. 268).[xiii] Доставлення порушника здiйснюється з метою, по-перше, припинення правопорушення, по-друге, складання протоколу про адмiнiстративне правопорушення i, у третiх, встановлення особи порушника. Фактичне здiйснення доставлення забезпечується використанням психiчного або фiзичного впливу. Залежно вiд органа, що надiлений правом на доставлення, його мiсця, пiдстави i цiлi можливi такi варiанти доставлення: а) робiтники мiлiцiї i народнi дружинники здiйснюють доставлення порушника в мiлiцiю або в штаб ДНД iз метою складання протоколу у випадку неможливостi скласти його на мiсцi вчинення правопорушення; б) уповноваженi посадовi особи, що здiйснюють нагляд за дотриманням правил використання засобiв транспорту (ст. 222-229, 236 КпАП), можуть доставляти порушника в мiлiцiю у випадках порушеннях використання засобiв транспорту, правил про охорону порядку i безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення цiлiсностi вантажiв на транспортi, правил пожежної безпеки, санiтарно-гiгiєнiчних i санiтарно-протиепiдемiчних правил на транспортi з метою встановлення особистостi порушника (якщо в нього немає документiв, що засвiдчують особу, i немає свiдкiв, що могли б засвiдчити його особу); сiльських або селищних органiв самоврядування за вчинення лiсопорубки, порушення правил полювання, рибальства й охорони рибних запасiв i iншi порушення законодавства про охорону i використання тваринного свiту з метою встановлення його особистостi; г) робiтники воєнiзованої охорони можуть доставляти порушника в службове примiщення воєнiзованої охорони або мiлiцiї за вчинення правопорушень, пов'язаних iз зазiханнями на об'єкти, що охороняються, iнше державне або суспiльне майно для припинення правопорушення, встановлення особи порушника й складання протоколу про адмiнiстративне правопорушення. Доставлення порушника повинно бути зроблено у як можна найкоротший термiн. Встановлений максимальний термiн перебування порушника в штабi ДНД або примiщеннi органiв мiсцевого самоврядування - одна година. Подiбної з розглянутих мiр забезпечення провадження в справi є привiд порушника у випадку вiдхилення вiд явки за викликом до органiв внутрiшнiх справ або суд. Це також примусове доставлення особи в органи внутрiшнiх справ або суд. Рiзниця складається в цiлi доставлення - привiд здiйснюється робiтниками мiлiцiї для забезпечення присутностi правопорушника при розглядi справи. Привiд припускається лише в випадках, прямо передбачених законом (ч. 2 ст. 268 КпАП). Адмiнiстративне затримання - це примусове короткочасне обмеження свободи дiй i пересування особи, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення. Його мають право здiйснювати тiльки органи i посадової особи, уповноваженi на це законодавчими актами (ст. 262 КпАП). Адмiнiстративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Бiльш тривалi термiни можуть бути встановленi тiльки законодавчими актами (ч. 1 ст. 263 КпАП). Так на термiн до трьох дiб з письмовим повiдомленням прокурора протягом 24 годин або з його санкцiї - до десятьох днiв можна затримувати особу, що порушила прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо ця особа не має документiв посвiдчуючих його особу. До розгляду справи можуть бути затриманi особи, що вчинили дрiбне хулiганство (розглядається протягом доби), порушили порядок органiзацiї i проведення зборiв, мiтингiв, вуличних ходiв i демонстрацiй, проявили неповагу до суду або торгували з рук у невстановлених мiсцях (протягом трьох дiб) i iн. З метою забезпечення законностi при здiйсненнi адмiнiстративного затримання про це складається протокол, у якому записується дата i мiсце його складання, даннi про особу затриманого, час i мотиви затримання. Затриманому дається право ознайомитися з протоколом i пiдписати його ( або вiдмовитися вiд пiдпису), повiдомити про мiсце свого перебування родичiв або адмiнiстрацiю з мiсця роботи або навчання. Про затримання неповнолiтнього повiдомлення його батькiв або осiб котрi їх замiняють є обов'язковими. Особистий огляд i огляд речей здiйснюється з метою виявлення, закрiплення необхiдних доказiв правопорушення i забезпечення подальшого притягнення порушника до вiдповiдальностi. Правом на їхнє провадження надiленi уповноваженi на це посадовi особи органiв внутрiшнiх справ, воєнiзованої охорони, цивiльної авiацiї, митних органiв i прикордонних вiйськ, а на огляд речей - також посадовим особам органiв лiсоохорони, рибоохорони й органiв, що здiйснюють нагляд за дотриманням правил полювання. Цей список може бути розширений тiльки законодавчими актами (ст. 264 КпАП). Особистий огляд проводитися уповноваженою на це особою одної статi з порушником при двох понятих тiєї ж статi. Огляд речей (багажу, спорядження полювання i рибальства, добутої продукцiї, транспортних засобiв i iнших предметiв) здiйснюється в присутностi їх власника. Якщо вони вiдсутнi, то зазначенi речi можуть пiдлягати огляду тiльки в невiдкладних випадках з обов'язковою участю двох понятих. Проведення огляду оформляється спецiальним протоколом або про це робиться запис у протоколi про адмiнiстративне правопорушення або в протоколi про адмiнiстративну затримку. Вилучення речей i документiв, що є знаряддям або безпосереднiм об'єктом правопорушення здiйснюється посадовими особами, якi мають право проводити адмiнiстративне затримання, особистий огляд i огляд речей з метою збереження доказiв, а також у залежностi вiд результатiв розгляду справи, забезпечення їхньої конфiскацiї, вилучення, знищення або повернення власникам. Про вилучення речей i документiв складається протокол або робиться запис у протоколi про адмiнiстративне правопорушення, адмiнiстративне затримання або оглядi речей. Стаття 265 КпАП передбачає особливостi вилучення окремих видiв речей i документiв у визначених осiб, а також процесуального оформлення вилучення деяких предметiв. До особи, яка скоїла правопорушення пiд час виконання службових обов'язкiв, вилучення, особистий огляд i огляд речей застосовуються тiльки в невiдкладних випадках. вiд керування цими транспортними засобами або судами й огляду на стан сп'янiння (ст. 266 КпАП). Вiдсторонення, тобто примусове звiльнення транспортного засобу особи, що їм управляє, здiйснюється працiвниками органiв внутрiшнiх справ. З метою забезпечення законностi провадження розглянутих заходiв ст. 267 КпАП передбачає можливiсть їх оскарження заiнтересованою особою у вищестоячий орган (вищестоячiй посадовiй особi) або прокурору. Порушення справи про адмiнiстративне правопорушення Стадiя порушення справи про адмiнiстративне правопорушення полягає в складаннi протоколу уповноваженою на це посадовою особою або представником громадського формування (посадовою особою держадмiнiстрацiй, органiв внутрiшнiх справ, органiв транспорту, дружинники, громадськi iнспектора охорони природи й iн.). Перелiк осiб, що мають право складати протокол про адмiнiстративне правопорушення, приведений у ст. 255 КпАП України. Як вже зазначалося, наявнiсть протоколу про адмiнiстративне правопорушення свiдчить про порушення справи, причому протокол повинний бути складений уповноваженою особою з дотриманням визначеної встановленої законом форми. У протилежному випадку справу про адмiнiстративне правопорушення не може бути визнано порушеною. У протоколi повиннi значитися дата i мiсце його складання, посада, прiзвище, iм'я, по батьковi особи, що склала протокол, вiдомостi про особу порушника, мiсце, час i суть адмiнiстративного правопорушення, нормативний акт, що передбачає вiдповiдальнiсть за дане правопорушення, прiзвища, адреси свiдкiв, що потерпiли, якщо вони є, пояснення порушника й iншi данi необхiднi для вирiшення справи. Особа, що учинила правопорушення має право давати пояснення i зауваження до тексту протоколу, що додається до нього, а також викласти мотиви своєї вiдмови вiд його пiдписання. У деяких випадках, передбачених законом (ст. 258 КпАП), протокол про адмiнiстративне правопорушення не складається, але якщо правопорушник оспорює накладене на нього стягнення, протокол про адмiнiстративне правопорушення складається. Перша стадiя провадження по справах про адмiнiстративнi правопорушення закiнчується з моменту напрямку протоколу органу (посадовiй особi) уповноваженому розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення. До протоколу повиннi додаватися i всi iншi матерiали про правопорушення (пояснення свiдкiв, протокол вилучення речей i iн.). Розгляд справи Другою є стадiя розгляду справи про адмiнiстративне правопорушення i винесення постанови у справi. Ця стадiя полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) здiйснює остаточне розслiдування в справi i дає правову оцiнку дiям особи зазначеної в протоколi як правопорушник. Отримавши матерiали справи, компетентний орган (посадова особа) готує їх до розгляду. При цьому вона вирiшує: чи вiдноситься до його компетенцiї розгляд даної справи, чи правильно складенi протокол i iншi матерiали справи про адмiнiстративне правопорушення, чи сповiщенi особи, що беруть участь у розглядi справи про час i мiсце розгляди, чи зiбранi додатковi матерiали, чи пiдлягають задоволенню клопотання особи, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, потерпiлого, їхнiх законних представникiв i адвокатiв, якщо такi заявленi. даної особи в його вчиненнi, чи пiдлягає вона адмiнiстративнiй вiдповiдальностi, наявнiсть обставини, що пом'якшують або обтяжують вiдповiдальнiсть, чи заподiяна матерiальна шкода, чи є iншi данi, що мають значення, для правильного вирiшення в справi. За загальним правилом справи про адмiнiстративнi правопорушення розглядаються в п’ятнадцятиденний термiн з дня одержання органом (посадовою особою), вповноваженим розглядати справу, протоколу про адмiнiстративне правопорушення й iнших матерiалiв справи. Є також i скороченi термiни розгляду справи - одна доба, трьох, п'яти i семиденний термiни. Протягом доби розглядаються справи про виготовлення, переробцi або збуту радiацiйно забруднених продуктiв харчування або iншої продукцiї, незаконне виготовлення, придбання, збереження, перевезення, пересилка наркотичних засобiв або психотропних речовин без цiлi збуту в невеликих розмiрах, незаконнi операцiї з iноземною валютою i платiжними документами (якщо вартiсть предмета незаконної операцiї не перевищує одного офiцiйно встановленого розмiру заробiтної плати), дрiбне хулiганство i деякi iншi. У триденний термiн розглядаються справи про виготовлення i використання без вiдповiдного дозволу радiопередавальних приладiв, про дрiбну спекуляцiю, незаконного продажу товарiв або iнших предметiв i iн. У п'ятиденний термiн розглядаються справи у вiдношеннi осiб, що скоїли дрiбне розкрадання, що займаються виготовленням i збереженням самогону й апаратiв для цього, порушують вимоги режиму радiацiйної безпеки в мiсцевостi, що стала радiацiйно зараженою. У семиденний термiн розглядаються справи про адмiнiстративнi правопорушення пов'язанi iз використанням газу, експлуатацiї газового обладнання, що використовують без урахування використаного газу, про непiдготовленiсть до роботи резервного паливного господарства. Розглянувши справу про адмiнiстративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову в справi. Постанова мiсцевих органiв держадмiнiстрацiї в справах про адмiнiстративнi правопорушення приймається у формi рiшення. Ця постанова також має визначену форму i включає: найменування органу (посадової особи), що винiс постанову; дата розгляду справи; данi про особу у вiдношеннi якої розглядається справа; виклад обставин, встановлених при розглядi справи; змiст нормативного акта, що передбачає вiдповiдальнiсть за дане адмiнiстративне правопорушення; прийняте в справi рiшення. Якщо при вирiшеннi питання про накладення стягнення за адмiнiстративне правопорушення адмiнiстративними комiсiями, райдержадмiнiстрацiї, районними, мiськими судами (суддями) одночасно вирiшується питання про вiдшкодування винним матерiального збитку, тодi в постановi у справi вказується розмiр збитку, що пiдлягає стягненню, порядок i термiн його вiдшкодування. Постанова у справi повинна мiстити вирiшення питання про вилученi речi i документи (якщо таке вилучення здiйснювалося), а також вказiвка про порядок i термiни його оскарження. Постанова колегiального органа приймається простою бiльшiстю голосiв членiв колегiального органа, що присутнi на засiданнi i пiдписується головуючим на засiданнi i секретарем цього органу. При розглядi справи про адмiнiстративне правопорушення посадовi особи крiм КпАП i iнших нормативних актiв загального характеру, керуються також положеннями про органи, представниками яких вони є (наприклад, положеннями про адмiнiстративнi комiсiї й iн.) Своє рiшення вони оформляють або шляхом винесення постанови або роблять запис про мiри стягнення на протоколi про адмiнiстративне правопорушення. Таке право надане, наприклад, начальнику райвiддiлу мiлiцiї або його заступника. Пiсля розгляду справи орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адмiнiстративного стягнення; 2) про припинення справи; 3) про застосування заходiв впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України. Постанова про припинення справи виноситься при оголошеннi усного зауваження, передачi матерiалiв на розгляд органiв попереднього слiдства або дiзнання, а також при наявностi обставин, передбачених ст. 247 КпАП України. До цих обставин вiдносяться: вiдсутнiсть подiя i складу адмiнiстративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адмiнiстративного правопорушення шiстнадцятирiчного вiку; неосуднiсть особи, що вчинила протиправну дiю або бездiяльнiсть, вчинення дiї особою в станi крайньої необхiдностi або необхiдної оборони; видання акта про амнiстiю якщо вiн усуває адмiнiстративну вiдповiдальнiсть; скасування акта, що встановлює адмiнiстративну вiдповiдальнiсть; закiнчення на момент розгляду справи термiнiв передбачених ст. 38 КпАП України (двох мiсяцiв iз дня правопорушення, а при тривалому правопорушеннi – двох мiсяцiв з дня його виявлення); наявнiсть по тому самому фактi у вiдношеннi особи, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адмiнiстративного стягнення або нескасована постанова про припинення справи про адмiнiстративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримiнальної справи; смерть особи у вiдношеннi якої було розпочато провадження справи. особi у вiдношеннi якої воно винесено. Копiя постанови в той же термiн вручуєтся або вiдсилається потерпiлому за його проханням. У тому випадку, якщо воно вiдсилається поштою про це робиться вiдмiтка в справi. Постанова про накладення адмiнiстративного стягнення в рядi випадкiв передбачених ст. 286 КпАП України, обов'язково доводиться до вiдома громадськостi. Наступною стадiєю, що виникає не в кожному провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення є стадiя оскарження (або опротестування) постанови в справi про адмiнiстративне правопорушення. Наявнiсть цiєї стадiї є однiєю з найважливiших гарантiї дотримання законностi у провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушення. Постанову в справi про адмiнiстративне правопорушення може бути оскаржено особою у вiдношеннi якої воно винесено, а також потерпiлим. Існує визначений порядок оскарження постанов про адмiнiстративнi правопорушення. особi), уповноваженому її розглядати. коли виносяться постанови про застосування мiр стягнення у видi попередження або адмiнiстративного арешту, а також у випадках накладення штрафу , стягується на мiсцi вчинення адмiнiстративного правопорушення. дiях особи притягнутої до адмiнiстративної вiдповiдальностi є склад правопорушення, чи правильно оформленi документи в справi, чи не перевищив орган (посадова особа), що розглядав справу, свої повноваження й iнше. Пiсля цього орган (посадова особа), що роздивилася скаргу (або протест), може прийняти одне з таких рiшень: лишити постанову без змiн, а скаргу або протест без задоволення; скасувати постанову i направити справу на новий розгляд; скасувати постанову i припинити справу; змiнити мiру стягнення в межах передбачених нормативним актом про вiдповiдальнiсть за адмiнiстративне правопорушення з тим, щоб стягнення не було збiльшеним. Якщо з'ясується, що постанова винесено органом (посадовою особою), неправомочним розглядати цю справу, то така постанова скасовується i справа направляється компетентному органу (посадовiй особi). Прокурор, що виявив, що рiшення в справi або протест на постанову в справi про адмiнiстративне правопорушення незаконнi, може опротестувати їх. Скасування постанови з одночасним припиненням справи про адмiнiстративнi правопорушення тягнуть за собою повернення особi, що притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi стягнених грошових сум, вилучених або конфiскованих предметiв, а також скасування iнших обмежень пов'язаних iз цiєю постановою. Якщо не можливо повернути предмет, то повертається його вартiсть. Виконання постанови Виконання постанов про накладення адмiнiстративних стягнень – завершальна стадiя провадження у справах про адмiнiстративну правопорушення. Її суть полягає в практичнiй реалiзацiї адмiнiстративного стягнення, що призначено правопорушнику постановою. постанова про адмiнiстративне стягнення, наскiльки справа доведена до кiнця в бiльшостi залежить рiвень ефективностi боротьби з адмiнiстративними правопорушеннями, їх попередженням, результативнiсть виховання громадян у дусi точного i неухильного дотримання законiв. особами i громадянами. Постанова охоплює не тiльки дiяльнiсть уповноважених державних органiв (посадових осiб), а i поведiнку самого порушника. Наприклад, особа, притягнута до адмiнiстративної вiдповiдальностi зобов'язана виконувати тi або iншi обов'язки накладенi на нього постановою. Вiдхилення вiд добровiльного виконання цiєї постанови закликає до необхiдностi застосування до правопорушника примусових заходiв впливу. Орган, уповноважений приймати постанови до виконання зобов'язаний своєчасно i точно здiйснювати цiлий ряд дiй, встановлених КпАП України й iншими нормативними актами, оформити необхiднi документи, направити їх за належнiстю. сприяти органам виконуючи постанову її реалiзацiї. Орган (посадова особа), що винiс постанову про адмiнiстративне стягнення, покликаний здiйснювати контроль за правильною i своєчасною реалiзацiєю цього акту, вирiшувати питання пов'язанi з його виконанням. У вiдповiдностi зi ст. 299 КпАП України постанова про накладення адмiнiстративного стягнення пiдлягає виконанню з моменту його винесення, якщо iнше не призначено чинним кодексом або iншими законодавчими актами України. Постанова про накладення стягнення є актом органiв управлiння i набирає силу з моменту його прийняття. Це один з конкретних проявiв оперативного характеру адмiнiстративної вiдповiдальностi. Якщо постанову про накладення адмiнiстративного стягнення опротестовано прокурором або оскаржено особою вiдносно якої вона винесена, або потерпiлим, вона виконується пiсля залишення протесту або скарги без задоволення. Винятки складають постанови про застосування заходiв стягнень у видi попередження, адмiнiстративного арешту, а також коли штраф накладається на мiсцi вчинення адмiнiстративного проступку. Постанова виконують рiзнi державнi органи. При цьому вони здiйснюють двояку за своїм характером дiяльнiсть: направлення постанов до виконання i безпосереднього їхнього виконання. І та й iнша дiяльнiсть складає єдину стадiю виконання постанов, але є її рiзними етапами. Перший етап - направлення постанов до виконання, що здiйснюють юрисдикцiйнi органи (тi, що вирiшують питання про вiдповiдальнiсть винних i виносять постанови про накладення адмiнiстративних стягнень). Вiдповiдальний орган у першу чергу повинний своєчасно направити винесену постанову органу-виконавцю. У сферу дiяльностi юрисдикцiйного органу входить також здiйснення контролю за своєчасним i точним виконанням постанов i рiшень усiх пов'язаних iз ним питань (вiдстрочка, призупинення виконання постанови й iн.). При веденнi справ щодо деяких правопорушень юрисдикцiйний орган, що винiс постанову, уповноважений сам його виконати. Наприклад, за керування транспортним засобом у станi сп'янiння посадовi особи державної автомобiльної iнспекцiї можуть накласти на водiя адмiнiстративне стягнення у видi позбавлення прав управлiння транспортним засобом на певний строк. Вони ж виконують винесену постанову шляхом вилучення посвiдчення на право управлiння транспортними засобами. Як вiдзначалося вище, за загальним правилом постанова про накладення адмiнiстративного стягнення пiдлягає виконанню з моменту винесення. Якщо негайне виконання постанови про накладення адмiнiстративного стягнення у виглядi адмiнiстративного арешту, виправних робiт або штрафу (за винятком стягнення штрафу на мiсцi вчинення адмiнiстративного правопорушення) є неможливим, орган (посадова особа), що винесла постанову, може вiдкласти виконання постановленого на термiн до одного мiсяця (ст. 301 КпАП України). На практицi виникають такi обставини, за яких провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення не повинне здiйснюватися, а якщо постанову про накладення адмiнiстративного стягнення все-таки було винесено, його виконання необхiдно припинити. У КпАП (ст. 302) зазначено перелiк обставин, що виключають можливiсть початку або подальшого провадження в справi i є пiдставою для припинення виконання постанови про адмiнiстративне стягнення, якщо воно винесено. До них вiдносяться: 1) видання акта амнiстiї з умовою, що вiн усуває застосування адмiнiстративного стягнення; 2) скасування акта, що встановлює адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за даний проступок; 3) смерть особи, що пiдлягає адмiнiстративному стягненню. Стаття 303 КпАП України встановлює термiни давнини по закiнченнi яких постанови i накладенi адмiнiстративнi стягнення не пiдлягають виконанню. Загальний термiн давнини - три мiсяцi з дня винесення. У цей термiн не включається час на який виконання постанови призупиняється в зв'язку з вiдстрочкою виконання постанови вiдповiдно до ст. 301 КпАП України, а також iз винесенням протесту або подання скарги. З приведеного загального правила про тримiсячний термiн можливi виключення, що можуть встановлювати й iншi бiльш тривалi термiни для виконання постанов у справах про окремi види адмiнiстративних правопорушень. У вiдповiдностi зi ст. 139 Митного кодексу України конфiскацiя предметiв, що є безпосереднiм об'єктом порушення митних правил i предметiв iз спецiально виготовленими схованками використовуваних для перемiщення через митний контроль з утаюванням таких предметiв, проводитися незалежно вiд часу вчинення або виявлення порушення митних правил. Контроль за правильним i своєчасним виконанням постанов про накладення адмiнiстративних стягнень здiйснюється органом (посадовою особою), що винiс постанову. Список використаної лiтератури 1. Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення /Затверджений Законом вiд 18. 12. 1984 р.//ВВС України. - Додаток до N51. -ст. 1122 2. Бенедик И. В., Погребной И. М.. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик про административные правонарушения и процесуальная форма. /Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел: Сборник научных трудов - К.,1983, с. 13. 3. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Адмiнiстративне право України (Загальна частина). Навчальний посiбник. – Х.,1999. 4. Колпаков В. К. Адмiнiстративне право України: Пiдручник. – К.: Юрiнком Інтер, 1999. – С. 335-346. 5. Котюргин С. И. Про понятие административного процесса/Собрание статей адъюнктов и соискателей.–М.,1966.–С. 9-10. 6. Лазарєв Б. М., Лунев А. Е. Основы законодавства про адмiнiстративнi правопорушення.//Радянська держава i право,1981,№4–С. 21. 7. Салищева Н. Г. Административный процес в СССР.–М.,1968.–С. 16 8. Самойленко А. В. Адмiнiстративнi штрафи мiлiцiї як засiб охорони радянського правопорядку. - К., 1971, с. 7 9. Сорокин В. Д. Советское административно-процессуальное право. -Д.,1978.–С. 23 10. Сорокiн В. Д. Адмiнiстративно-процесуальне право.–М.,1972.– С. 70-76. 11. Сорокiн В. Д. Проблеми адмiнiстративного процесу.–М.,1978.– С. 296. 12. Функцiї й змiст норм процесуального права по радянському законодавству. - У кн.: Проблеми правознавства. К., 1980.–С. 16-38. 13. Якуба О. М., Административная ответственность по советскому праву в свете дальнейшего усиления охраны прав личности, автореф. докт. дисс.–Харьков, 1964.–С. 25. Виноски [ii] Якуба О. М., Административная ответственность по советскому праву в свете дальнейшего усиления охраны прав личности, автореф. докт. дисс.–Харьков, 1964.–С. 25. [iii] Салищева Н. Г., Административный процесс в СССР.–М.,1964.–С. 152. [iv] Функцiї й змiст норм процесуального права по радянському законодавству. - У кн.: Проблеми правознавства. К., 1980.–С. 16-38. [v] Лазарєв Б. М., Лунев А. Е. Основы законодавства про адмiнiстративнi правопорушення.//Радянська держава i право,1981,№4–С. 21. [vii] Салищева Н. Г. Административный процес в СССР.–М.,1968.–С. 16 [viii] Самойленко А. В. Адмiнiстративнi штрафи мiлiцiї як засiб охорони радянського правопорядку. - К., 1971, с. 7 [x] Котюргин С. И. Про понятие административного процесса/Собрание статей адъюнктов и соискателей.–М.,1966.–С. 9-10. [xi] Колпаков В. К. Адмiнiстративне право України: Пiдручник. – К.: Юрiнком Інтер, 1999. – С. 335-346. [xii] Бенедик И. В., Погребной И. М.. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик про административные правонарушения и процесуальная форма. /Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел: Сборник научных трудов - К.,1983, с. 13. [xiii] Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення /Затверджений Законом вiд 18. 12. 1984 р.//ВВС України. - Додаток до N51. -ст. 1122