Історiографiя дослiджень юридичної дiяльностi в англо-американськiй правовiй сiм’ї
Даний пiдроздiл присвячений висвiтленню результатiв осмислення бiблiографiї дослiджень юридичної дiяльностi в контекстi правових сiмей, напрямкiв сучасних дослiджень з зазначеної проблематики, виокремленню ще не розв’язаних проблем, вибору та обґрунтуванню предмета дослiдження, визначенню перспективних напрямкiв подальших дослiджень.
Стратегiя дослiдження особливостей юридичної дiяльностi в англо-американськiй правовiй сiм’ї зумовлена трьома основними пiдходами – теоретичним, порiвняльно-правовим i прикладним. Перший орiєнтований на аналiз та узагальнення становлення й розвитку теорiї юридичної дiяльностi, зокрема, формування вiдповiдного поняттєво-категорiального апарата, фiлософських, метатеоретичних i методологiчних основ. Основою другого (порiвняльно-правового) пiдходу є спрямованiсть як на теоретичну складову порiвняльного правознавства, так i на своєрiднiсть природи юридичної дiяльностi в окремих правових сiм’ях, зокрема, англо-американськiй, властивих їм наукових пiдходiв, а також їхнього синтезу, з’ясування процесiв i механiзмiв їхнього взаємовпливу i взаємодiї, можливостей i критерiїв сумiсностi в межах рiзних правових традицiй: захiдної (континентальної i англо-американської), схiдної, а також вiтчизняної, з огляду на її своєрiднiсть, з’ясування специфiки якої особливо актуальне сьогоднi у зв’язку з сучасним пошуком шляхiв розвитку вiтчизняного правопорядку.
Третiй пiдхiд має емпiричну спрямованiсть i орiєнтований на дослiдження ґенези, стану, динамiки юридичної практики та зумовлений процесами i потребами зростання ролi юристiв у правовому розвитку, потребами судової реформи, удосконалення дiяльностi правоохоронних органiв, формування ринку юридичних послуг, пiдвищення ефективностi правового захисту тощо.
Ураховуючи, що юридична дiяльнiсть дослiджується багатьма юридичними науковими дисциплiнами, а також те, що метою дослiдження є систематизоване узагальнення результатiв її наукового осмислення, стан наукової розробленостi зазначеної проблематики характеризується шляхом аналiзу наукових праць з:
– фiлософiї права, що дає можливiсть визначити фiлософськi засади дослiджень юридичної дiяльностi в контекстi рiзних правових сiмей та їхньої своєрiдностi в англо-американськiй правовiй сiм’ї ;
– теорiї та iсторiї держави й права, iсторiї полiтичних i правових учень, юридичної деонтологiї, порiвняльного правознавства, що орiєнтованi на виокремлення основних теоретичних пiдходiв до вивчення юридичної дiяльностi та особливостей її проявiв у рiзних правових сiм’ях свiту в дiахронiчному i синхронiчному аспектах ;
– галузевих юридичних наук (конституцiйного, кримiнального, цивiльного, адмiнiстративного, кримiнально-процесуального, цивiльно-процесуального права та iнших), що дозволяє визначити основнi напрямки дослiджень юридичної дiяльностi як складових окремих предметiв правового регулювання, так й особливостей такого регулювання ;
на з’ясування окремих видiв, дiй або властивостей юридичної дiяльностi.
Окрiм того, доцiльним є осмислення зазначених наукових праць у контекстi їхнього подiлу: на предметнi та методологiчнi дослiдження; дослiдження власне юридичної дiяльностi чи правових систем i правових сiмей; дослiдження загальних властивостей юридичної дiяльностi чи окремих її видiв i складових.
Для визначення фiлософських засад дослiджень юридичної дiяльностi в контекстi рiзних правових сiмей основоположне значення мають працi таких сучасних учених України та Росiї як С. Алаiс, О. Бандура, О. Гвоздiк, С. Гусарєв, К. Жоль, Д. Керiмов, А. Козловський, М. Козюбра, В. Копоть, М. Костицький, С. Максимов, В. Нерсесянц, А. Поляков , а також представникiв англомовних країн – П. Арчера, В. Блекстоуна, Р. Рортi.
Сучаснi фiлософсько-правовi системи наукових знань визначають фундаментальнi “параметри”, окреслюють коло свiтоглядних i методологiчних пiдходiв, у межах яких можливе осмислення юридичної дiяльностi, у першу чергу, через плюралiзм пiдходiв до праворозумiння [1], цивiлiзацiйну та культурну зумовленiсть , природу тiєї чи iншої правової реальностi , своєрiднусть iнтерпретацiї юридичної дiяльностi у фiлософських поглядах представникiв певної домiнуючої фiлософсько-правової традицiї .
Фiлософсько-правовi засади задають онтологiчнi, гносеологiчнi, аксiологiчнi, антропологiчнi, методологiчнi та праксеологiчнi “параметри” дослiджень юридичної дiяльностi, зокрема:
1) онтологiчним проблемам права присвяченi науковi дослiдження Ф. Гайєка, Г. Кельзена, С. Максимова, Г. Радбруха, у яких сформованi фiлософськi уявлення щодо рiзних форм буття права [3];
2) гносеологiчним – працi О. Гвоздiка, А. Козловського, М. Костицького, науковi розвiдки яких спрямованi на усвiдомлення форм пiзнання права та права як форми пiзнання [7];
3) аксiологiчним – науковi здобутки О. Бандури, П. Баранова, Л. Фуллера, працям яких притаманне дослiдження права та юридичної дiяльностi в їхньому зв’язку з такими цiнностями як iстиннiсть, свобода, справедливiсть, рiвнiсть та iншими [6];
4) антропологiчним – дослiдження А. Ковлера, Н. Рулана, С. Сливки, поглядам яких властива орiєнтацiя на iнтерпретацiю права як буття людини, “людиновимiрностi” права [6];
5) методологiчним – працi К. Жоля, Д. Керiмова, Р. Циппелiуса, у яких увага акцентується на методологiчних аспектах iнтерпретацiї права, здiйснення правової та юридичної дiяльностi ;
6) праксеологiчним – Р. Дворкiна, К. Ллевелiна, Р. Паунда, Дж. Франка, для яких розумiння права пов’язано, в першу чергу, з його iснуванням у реальних процесах правосуддя.
В контекстi предмета i завдань дисертацiї працi зазначених та iнших авторiв дають можливiсть виокремити її фiлософсько-правовi засади:
- по-перше, для кожної фiлософсько-правової культури притаманне домiнування певних пiдходiв до осмислення юридичної дiяльностi, що зумовлено як природою нацiональної правової системи, в межах якої вона функцiонує, так i своєрiднiстю наукового правового мислення, якi визначають основнi орiєнтири розумiння базових “параметрiв” правової реальностi та її складових, але не виключать, а, навпаки, передбачають використання iнших пiдходiв, проте їх “питома вага” є рiзною. Так, для країн англо-американської правової сiм’ї домiнуючим є праксеологiчний та бiхевiористський пiдходи до праворозумiння i юридичної дiяльностi, що зумовлює своєрiднiсть онтологiчних, гносеологiчних, аксiологiчних, антропологiчних та iнших методологiчних iнтерпретацiй ;
- по-друге, сучаснi тенденцiї взаємодiї та iнтеграцiї нацiональних правових систем, становлення свiтового правопорядку на засадах рiвноправного дiалогу рiзних цивiлiзацiй зумовлюють вiдповiднi змiни в юридичнiй науцi, що спостерiгається не тiльки в орiєнтацiї на нацiональнi правовi дослiдження, але й у сприйняттi результатiв дослiджень iнших нацiональних юридичних наук, проте в тiй мiрi, в якiй вони об’єктивно та перспективно зумовленi ;
- по-третє, як iнтеграцiя України в європейський, мiжнародно-правовий простiр, розширення спiвробiтництва з iншими країнами, так i необхiднiсть збереження власної правової культури передбачають вивчення, сприйняття, запозичення та впровадження в нацiональну правову систему вiдповiдного практичного i наукового правового досвiду зарубiжних країн шляхом адаптацiї до нацiональних умов та перспектив їхнього розвитку ;
- по-четверте, ураховуючи, що правова система України й вiтчизняна юридична наука тяжiють до романо-германської правової сiм’ї, вiдповiдний досвiд країн англо-американської правової сiм’ї у своєму науковому осмисленнi й практичному використаннi повинен “переломлюватися” через особливостi права країн континентальної Європи, конвергенцiю правових сiмей європейської цивiлiзацiї, дiалогiчнiсть взаємодiй з правовими сiм’ями iнших цивiлiзацiй (релiгiйного, звичаєвого, традицiйного права), а, в кiнцевому рахунку, через нацiональнi особливостi України та перспективи її подальшого розвитку.
В. Карташова [6], М. Козюбри [9], М. Костицького [7], П. Недбайла [11], П. Рабiновича [14] та iнших учених.
Одними з перших, ще за часiв радянського перiоду розвитку юридичної науки, розпочали дослiджувати юридичну дiяльнiсть як цiлiсне правове явище такi провiднi вченi як С. Алексєєв, В. Горшенєв, О. Жалiнський, В. Карташов, В. Кудрявцев, П. Недбайло та iншi, якi здебiльшого з позицiй теорiї соцiалiстичного права, що домiнувала в той час, започаткували основи наукового осмислення юридичної дiяльностi, методологiчнi пiдходи до вивчення юридичної професiї в контекстi юридичних спецiальностей, юридичної практики, правової поведiнки, правового виховання, правоохоронної дiяльностi, правозастосування тощо. Увага при цьому акцентувалася на: соцiальному призначеннi юристiв; їхньому мiсцi та ролi в правовому регулюваннi, правовому впливi загалом; механiзмах та процедурах ведення юридичних справ; реалiзацiї принципiв справедливостi, обґрунтованостi, доцiльностi, законностi; професiйних вимогах до юридичних кадрiв.
З набуттям колишнiми радянськими соцiалiстичними республiками незалежностi та суверенностi, змiною монiстичного розумiння права на плюралiзм пiдходiв не тiльки до праворозумiння, але й до розбудови нацiональних державних i правових систем, з розвитком ринкових вiдносин та зовнiшнiх зв’язкiв, зростанням ролi юридичної професiї в суспiльному та правовому життi вiдповiдним чином актуалiзувалися та трансформувалися загальнотеоретичнi дослiдження юридичної дiяльностi, домiнуючими тенденцiями яких стали деонтологiчна, етична, культурологiчна та педагогiчна спрямованiсть. Цi напрямки притаманнi працям С. Гусарєва, Г. Дубова, А. Коблiкова, А. Окусова, О. Опалова, С. Сливки.
Особливостi юридичної дiяльностi в сучасних умовах iнтеграцiї України у свiтовий та європейський правовий простiр осмислювалися В. Денисовим, В. Журавським, О. Зайчуком, О. Копиленком, Л. Луць, Ю. Оборотовим, Н. Онiщенко, О. Скакун, Ю. Шемшученком.
дiяльностi вивчали: Є. Анерс, Р. Берман, В. Берхнем, Р. Давид, А. Романов, Р. Уолкер.
О. Андрiйко, В. Бахiна, Т. Варфоломеєвої, М. Вопленка, В. Кузьмiчова, В. Опришка, Д. Притики, О. Святоцького, О. Фрицького, С. Фурси, В. Цвєткова, В. Шаповала та iнших дослiдникiв, якi зверталися до питань органiзацiї державних i недержавних форм юридичної дiяльностi, її нормативно-правового та iншого регулювання, вдосконалення правових процесiв (конституцiйного, адмiнiстративного, кримiнального, цивiльного, арбiтражного та iнших), здiйснення окремих юридичних процедур, структурної побудови судових та правоохоронних органiв тощо.
з’ясування властивостей та складових видiв юридичної дiяльностi або юридичних дiй. Доцiльно вiдмiтити значення результатiв наукових дослiджень юридичної дiяльностi, що мають мiждисциплiнарний характер, до яких слiд вiднести вивчення полiтичних, економiчних, педагогiчних, лiнгвiстичних, комунiкативних, культурологiчних та iнших її аспектiв.
Однiєю з домiнуючих тенденцiй розвитку сучасної юридичної науки України та iнших пострадянських країн є активiзацiя порiвняльно-правових дослiджень, що здiйснюються в межах рiзних юридичних наукових дисциплiн, причому в бiльшостi з них розглядаються й проблеми юридичної дiяльностi. Зокрема, Ю. Тихомиров визначає порiвняльне правознавство як одну з перспективних наукових дисциплiн у системi юридичних наук.
В межах теорiї та iсторiї держави та права (М. Дамiрлi, Л. Луць, О. Скакун, Н. Онiщенко, Х. Бехруз, О. Кресiн, О. Лисенко, О. Львова, О. Зайчук, Л. Корчевна та iншi) дослiдження юридичної дiяльностi здiйснюється в контекстi особливостей та взаємодiї сучасних правових сiмей, її ролi в процесах правової глобалiзацiї та iнтеграцiї, становлення свiтового правопорядку.
В. Карташов, І. Гловацький Ю, В. Шишкiн) i представниками країн англо-американської сiм’ї (П. Арчер, П. Гленн, П. Глендон, Р. Уолкер, Е. Дженкс, Д. Бейкер, А. Дайси) та iнших країн (Р. Давид, К. Жоффре-Спiноза, Е. Орюку, М. Марченко).
на з’ясування загального та особливого в органiзацiї й здiйсненнi юридичної дiяльностi в рiзних галузях права та в рiзних нацiональних правових системах.
В кримiналiстицi, кримiнологiї, юридичнiй психологiї та iнших прикладних науках (Ф. Бойл, Д. Каппс, Ф. Плауден, К. Сендфорд) предметом порiвняльних дослiджень є досвiд iнших країн у боротьбi зi злочиннiстю, дiяльнiсть полiцiї, професiйна пiдготовка юридичних кадрiв тощо.
Працi Т. Апарової “Суды и судебный процесс Великобритании”, П. Арчера “Английская судебная система”, А. Романова “Правовая система Англии” та iнших учених присвяченi висвiтленню: iсторiї розвитку судових установ та судової системи загалом; правового регламентування судової системи Англiї; порядку дiяльностi суддiв Великобританiї; структури судової системи. Предметом розгляду є також допомiжнi по вiдношенню до суду юридичнi посади та служби, зокрема, Департамент реєстрацiї та протоколiв, Служба визначення судових витрат тощо. В межах дослiдження теми проаналiзовано змiстовнi властивостi органiзацiї дiяльностi баристерiв i солiсiторiв, особливостi її правового регулювання та вiдмiнностi мiж цими двома гiлками адвокатської професiї у Великобританiї [4].
У роботах У. Бернама “Правовая система США”, В. Бернхема “Вступ до права та правової системи США”, Д. Карлена “Американские суды: система и персонал” в контекстi правової культури США висвiтлюються властивостi дiяльностi американських юристiв через розкриття судової системи, органiзацiї дiяльностi прокуратури, адвокатури в США як на загальнофедеративному рiвнi, так i на рiвнi окремих штатiв, придiляється увага органiзацiйним та правовим засадам рiзноманiтних юридичних утворень в XX ст., а також бiльш раннiх перiодiв їхнього виникнення i становлення. Поряд з органiзацiйними i правовими засадами юридичної дiяльностi розкриваються проблеми юрисдикцiї судових органiв, прокуратури, полiцiї США, питання призначення i звiльнення з посад суддiв, прокурорiв та iнших юристiв тощо [1].
Порiвняльно-правовим дослiдженням окремих видiв юридичної дiяльностi присвячено працi І. Гловацького “Адвокатура зарубiжних країн. Англiя. Нiмеччина. Францiя”, В. Молдована i А. Молдована “Порiвняльне кримiнально-процесуальне право: Україна, ФРН, Францiя, Англiя, США”, О. Святоцького “Сучаснi системи адвокатури”, В. Туманова “Судовi системи захiдних держав”, В. Шишкiна “Судовi системи країн свiту” та iнших. В них здiйснюється порiвняння судових систем, адвокатур, органiв досудового слiдства рiзних країн англо-американської i романо-германської правової сiм’ї, їхнiх конституцiйних i правових основ, юрисдикцiй, порядкiв i процедур призначення та звiльнення юристiв тощо [3].
Окремої уваги заслуговують результати аналiзу наукових праць, що мають суто методологiчне значення для дослiдження юридичної дiяльностi в англо-американськiй правовiй сiм’ї. Так, у роботах С. Гусарєва i А. Жалiнського закладено засади дiяльнiсного пiдходу до дослiджень соцiальної та правової дiйсностi [4]; Ю. Тихомиров i А. Тiлле визначили основнi правила, прийоми та засоби порiвняльно-правового пiдходу [17]; Л. Луць, Н. Онiщенко, А. Саiдов висвiтили та адаптували до правової реальностi особливостi системного пiдходу [8].
Методологiчне значення для дослiдження мають також науковi роботи О. Гвоздiка, К. Жоля, Д. Керiмова, Р. Циппелiуса та iнших, в яких охарактеризовано особливостi застосування в правових дослiдженнях логiчних, соцiологiчних, лiнгвiстичних, структурного, функцiонального, iсторичного та iнших наукових методiв [3].
Аналiз та узагальнення бiблiографiї наукових дослiджень юридичної дiяльностi в англо-американськiй правовiй сiм’ї дозволяє зробити висновок, що її комплексне дослiдження ранiше не здiйснювалося, але окремi властивостi, складовi, види, функцiї тощо вивчалися представниками рiзних юридичних наук, рiзних країн i в рiзнi часи, а тому потребують систематизацiї, узгодження та адаптацiї стосовно вiтчизняних правових реалiй та особливостей юридичної науки на сучасному етапi її розвитку.
Окрiм того, незважаючи на значний обсяг наукових джерел, в яких висвiтленi окремi характеристики юридичної дiяльностi в контекстi своєрiдностi її прояву в правових системах країн, що вiдносяться до сучасних правових сiмей, залишилися не розв’язаними такi проблеми: залежнiсть характеристик юридичної дiяльностi як цiлiсностi вiд природи певної правової сiм’ї; визначення загального, особливого та унiкального в органiзацiї та функцiонуваннi юридичної дiяльностi в рiзних правових сiм’ях; шляхи, умови, можливостi як запозичення зарубiжного досвiду юридичної дiяльностi країнами, що вiдносяться до рiзних правових сiмей, так й збереження унiкальних традицiй здiйснення юридичної дiяльностi, критерiї, за якими можна вiдрiзнити юридичну дiяльнiсть вiд iнших видiв правової та соцiальної дiяльностi; перспективи спiввiдношення загального та унiкального в системах юридичної дiяльностi рiзних країн в умовах глобалiзацiї та конвергенцiї нацiональних правових систем, розвитку мiжнародних та регiональних правових iнституцiй, особливо в перспективi становлення iнформацiйного суспiльства, вiртуалiзацiї правового простору; класифiкацiї видiв юридичної дiяльностi, юридичних властивостей правоохоронної та правозахисної дiяльностi, державних та недержавних форм її органiзацiї та iншi проблеми.
Зазначене надало пiдстави виокремити як предмет дослiдження – особливостi органiзацiї та здiйснення юридичної дiяльностi в англо-американськiй правовiй сiм’ї, а також шляхи запозичення вiдповiдного зарубiжного досвiду в правовiй системi України, який розглядався в межах об’єкта дослiдження – юридичної дiяльностi як явища правової реальностi, складової правової системи, її призначення та функцiй в країнi та в становленнi свiтового правопорядку.
Таким чином, оскiльки юридична дiяльнiсть входить до предметiв багатьох юридичних наукових дисциплiн, стан її наукової дослiдженостi розкривається шляхом аналiзу наукових праць з: фiлософiї права для визначення фiлософських засад дослiджень юридичної дiяльностi в контекстi рiзних правових сiмей та їхньої своєрiдностi в англо-американськiй правовiй сiм’ї; теорiї та iсторiї держави i права, iсторiї полiтичних i правових учень, юридичної деонтологiї з метою виокремлення основних теоретичних пiдходiв до вивчення юридичної дiяльностi, ґенези її розвитку та стану наукового осмислення; галузевих юридичних наук (наук конституцiйного та адмiнiстративного права, кримiнально-процесуального, цивiльно-процесуального та iнших) для визначення основних напрямкiв дослiджень юридичної дiяльностi як складових окремих предметiв правового регулювання, так й особливостей такого регулювання; прикладних (спецiальних) юридичних наук (кримiналiстика, кримiнологiя, наука оперативно-розшукової дiяльностi, юридична психологiя та iншi), дослiдження яких мають переважно емпiричну природу i спрямованi на з’ясування окремих її видiв, дiй або властивостей.
їхнiх взаємодiй та становлення свiтового правопорядку.
ВИСНОВКИ
Здiйснений аналiз бiблiографiї з проблематики надав можливiсть зробити висновки про те, що для дослiджень юридичної дiяльностi притаманний плюралiзм наукових пiдходiв, при узагальненнi яких доцiльно виокремити – теоретичний, прикладний i порiвняльно-правовий пiдходи.
Перший пiдхiд притаманний фiлософським, загальнотеоретичним, iсторичним, соцiальним правовим дослiдженням та орiєнтований на вивчення становлення й розвитку теорiї юридичної дiяльностi, зокрема, формування їхнього поняттєво-категорiального апарату, фiлософських, метатеоретичних, методологiчних засад, а також на пiзнання закономiрностей її виникнення, становлення i розвитку, соцiальної зумовленостi тощо.
судової реформи, удосконалення дiяльностi правоохоронних органiв, формування ринку юридичних послуг, пiдвищення ефективностi правового захисту тощо.
Основою третього (порiвняльно-правового) пiдходу є спрямованiсть як на теоретичну складову порiвняльного правознавства, так i на своєрiднiсть природи юридичної дiяльностi в окремих правових сiм’ях, зокрема англо-американської, вiдповiдних наукових пiдходiв, виокремлення процесiв i механiзмiв їхнього взаємовпливу й взаємодiї.
Окрiм того, важливе значення має й урахування особливостей стану розвитку юридичної науки, її фiлософських засад, наукових парадигм, домiнуючих методологiчних пiдходiв, притаманних тим або iншим перiодам її розвитку, належнiсть порiвняльно-правових дослiджень до вiтчизняної чи зарубiжної юридичної науки.
ЛІТЕРАТУРА
юридична дiяльнiсть iсторiографiя правова сiм’я
1. Богдановская И. Ю. Источники права на современном этапе развития “общего права”: автореф. дис. на присуждение науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / И. Ю. Богдановская. – М., 2007. – 20 с.
2. Богдановская И. Ю. Правовые системы Канады, Австралии и Новой Зеландии: особености развития / И. Ю. Богдановская // Право и политика. – 2002. – №8(31). – С. 21–25.
4. Бойцова Л. В. Будущее сравнительного права: возможности двадцать первого века / Л. В. Бойцова, В. В. Бойцова // Юрид. мир. – 2002. – № 4. – С. 17–25.
5. Бурлай Е. В. К вопросу о возможном семантикоэтимологическом значении слова “право” / Е. В. Бурлай // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – Т. 19 (58), № 2. – 2006. – С. 14–28. (Серия “Юридические науки”).
6. Бурлай Є. В. Право як тип соцiального регулювання: естетичний аспект // Наук. записки НУКМА. – Том 26. – Є. В. Бурлай. – К., 2004. – С. 14–17.
7. Бурлай Є. В. Категорiя “правова система”: соцiально–фiлософськi аспекти аналiзу / Є. В. Бурлай // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: зб. матер. мiжвуз. наук студ. конф. – Вип. 4. – К. : Київ. ун-т права, 2003. – С. 8–12.
8. Введение в украинское право / под общ. ред. С. В. Кивалова, Ю. Н. Оборотова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Одеса : Юрид. лiт., 2009. – 768 с.
9. Вдовiна Г. А. Розвиток фiлософiї права в ХХ с. (англо-саксонська традицiя): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 12 “Фiлософiя права (юридичнi, фiлософськi науки)” / Г. А. Вдовiна. – К., 2002. – 19 с.
11. Висновок на проект Закону України “Про адвокатуру” № 1430 вiд 04. 08. 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zwebn/ webproc34?id=&pf3511=31490&pf35401=1198.
12. Висновок на проект Закону України “Про адвокатуру” №7051 вiд 15. 03. 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/ zwebn/webproc34 ?id=&pf3511=23219&pf35401=68494
13. Власихин В. А. Юридическая профессия и юридическое образование в США [Электронный ресурс] / В. А. Власихин. – ЮРФАК. – 2000. – № 8. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1139508
14. Вступ до теорiї правових систем: Монографiя / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Онiщенко. – К. : Видавництво “Юридична думка”, 2006. – 432 с.
16. Гальперина П. Л. Понятие правовой системы в контексте теории правового аутопойезиса / П. Л. Гальперина // Правоведение. – 2005. – № 6. – С. 160–179.
с.
18. Гловацький І. Ю. Адвокатура зарубiжних країн. Англiя. Нiмеччина. Францiя: навч. -практ. Посiбник / І. Ю. Гловацький. – К. : Атiка, 2007. – 587 с.
19. Городовенко В. В. Проблеми незалежностi судової влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 10 “Судоустрiй; прокуратура та адвокатура” / В. В. Городовенко. – Х., 2006. – 20 с.
20. Грицаєнко Л. Р. Прокуратура в країнах Європи: Навч. посiбник [для студ. вищих навч. закл.] / Л. Р. Грицаєнко. – Акад. прокур. України. – К. : БІНОВАТОР, 2006. – 400 с.
i правових вчень” / С. Д. Гусарєв. – К., 2007. – 35 с.
22. Гусарєв С. Д. Аналiз змiсту та структурна характеристика юридичної дiяльностi / С. Д. Гусарєв // Наук. вiсн. Юрид. акад. МВС України. – 2005. – № 2. – С. 50–61.
23. Гусарєв С. Д. Дiяльний пiдхiд у дослiдженнях юридичної дiяльностi / С. Д. Гусарєв // Науковий вiсник НАВСУ. – 2004. – № 4. – С. 30–39.
25. Гусарєв С. Д. Особливостi правничої професiї в аспектi типологiї правових систем / С. Д. Гусарєв // Науковий вiсник Ужгородського нацiонального унiверситету. – 2006. – № 5. – С. 21–25.
26. Гусарєв С. Д. Правова дiяльнiсть в структурi соцiальної дiяльностi / С. Д. Гусарєв // Українське право. – 2005. – № 1. – С. 41–50.
27. Гусарєв С. Д. Теоретичнi проблеми визначення поняття “юридична дiяльнiсть” / С. Д. Гусарєв // Пiдприємництво, господарство i право. – 2006. – № 2. – С. 45–48.
28. Гусарєв С. Д. Юридична дiяльнiсть: методологiчнi та теоретичнi аспекти / С. Д. Гусарєв. – К. : Знання, 2005. – 375 с.
29. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А. Филимонов. – М. : ИКД “Зерцало-М”, 2001. – 480 с.
30. Давид Р. Основные правовые системы / Р. Давид, К. Жоффре-Спиноза. – М. : Междунар. отношения, 1998. – 432 с.
31. Давыденко Л. М. Органы прокуратуры Украины, Российской Федерации и США (сравнительный анализ законодательства): Учеб. пособие / Л. М. Давыденко, П. М. Каркач, Н. И. Мычко, Н. В. Руденко. – Генеральная прокуратура Украины; Институт повышения квалификации. – Х. : Медиа-группа, 1999. – 76 с.
|
