Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності людини

Інтелектуальна власнiсть як право на результат творчої дiяльностi людини МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ РЕФЕРАТ «Інтелектуальна власнiсть як право нарезультат творчої дiяльностi людини» 2010 ЗМІСТ Вступ 1. Поняття iнтелектуальної власностi 3. Мiсце й роль iнтелектуальної власностi в економiчному й соцiальному розвитку суспiльства Лiтература ВСТУП В умовах глобалiзацiї забезпечення конкурентоспроможностi продукцiї на свiтовому ринку неможливо без використання результатiв iнтелектуальної дiяльностi, об'єктiв промислової власностi. Ця проблема особливо загострюється у зв'язку iз прагненням України iнтегруватися в європейськi структури. Найважливiшою сферою мiжнародних економiчних вiдносин стає свiтовий ринок результатiв iнтелектуальної дiяльностi. Мiсце країни в сучасному свiтi визначається не кiлькiстю продукцiї й робочої сили, а якiстю людського матерiалу, рiвнем утворення й практичного використання знань, iнновацiйною активнiстю економiки. Важливим елементом глобалiзацiї є створення свiтової науково-технологiчної iнфраструктури, дистанцiйне використання закордонних iнтелектуальних ресурсiв на основi сучасних iнформацiйно-комунiкацiйних комп'ютерних мереж. Серед предметiв торгiвлi найбiльш розвинених країн частка iнтелектуальної власностi має тенденцiю до щорiчного зростання, темпи якого значно вище темпiв торгiвлi iншою продукцiєю. Якщо темпи росту свiтового промислового виробництва не перевищують 2, 5-3%, то свiтова торгiвля лiцензiями на право користування промисловою власнiстю й технологiями розвивається темпами, якi досягають 12% у рiк. В Українi цьому виду дiяльностi протягом 90-х рокiв минулого столiття не придiлялося необхiдної уваги, що привело до втрати позицiй на зовнiшньому й внутрiшньому ринках, iстотному зменшенню науково-технiчного потенцiалу, що зростає «вiдтоку мозкiв». 1. Поняття iнтелектуальної власностi Пiд власнiстю звичайно розумiють право володiти, користуватися й розпоряджатися об'єктом власностi. Розрiзняють матерiальнi й нематерiальнi об'єкти власностi. Матерiальнi об'єкти, наприклад автомобiлi, будинку - вiдчутнi на дотик. Нематерiальнi об'єкти, наприклад, такi як винахiд , музичний - невiдчутнi. Об'єкти iнтелектуальної власностi ставляться до нематерiальних, невiдчутних об'єктiв. Найбiльш важливою характеристикою власностi є те, що власник може використовувати неї на свiй розсуд i нiхто не має права законним шляхом використовувати цю власнiсть без його дозволу. Зрозумiло, власник може дозволити iншим користуватися його власнiстю, але на законних пiдставах. Використання ж власностi без дозволу її власника є незаконним. Перш нiж скористатися власнiстю, потрiбно заволодiти нею. Незаконно заволодiти матерiальним об'єктом власностi, наприклад, автомобiлем, важче, нiж об'єктом iнтелектуальної власностi. До того ж матерiальний об'єкт можна легко розпiзнати. Інша справа - об'єкт iнтелектуальної власностi. У багатьох випадках, щоб заволодiти ним, досить одержати про нього тiльки iнформацiю (наприклад, про iдею винаходу в процесi бесiди). У цьому випадку важко, а часто й неможливо визначити, хто насправдi є власником такого об'єкта. Із цiєю особливiстю зв'язана пiдвищена складнiсть охорони й захисту прав на об'єкти iнтелектуальної власностi. лiтературнiй i художнiй сферах. Інтелектуальна дiяльнiсть - це творча дiяльнiсть, а творчiсть - це цiлеспрямована розумова робота людини, результатом якого є щось якiсне нове, що вiдрiзняється неповторнiстю, оригiнальнiстю, унiкальнiстю. Чим вище iнтелектуальний потенцiал iндивiдуума, тим цiннiше результати його творчої дiяльностi - iнтелектуальна власнiсть. Інтелектуальна власнiсть має двоїсту природу. З одного боку, творець (автор) об'єкта iнтелектуальної власностi має виняткову можливiсть розпоряджатися цим результатом на свiй розсуд, а також передавати це право iншим особам, тобто воно подiбно до права власностi на матерiальнi об'єкти (майновому праву). З iншого боку, поруч iз майновим правом iснує деяке духовне право творця на результат своєї творчої роботи, так зване авторське право. Тобто, автор має одночасно сукупнiсть особистих немайнових (моральних) прав, якi не можуть вiдчужуватися вiд їхнього власника в чиннiсть їхньої природи, i майнових прав. Інакше кажучи, якщо майнове (економiчне право) на результат творчої роботи може бути вiддiльне вiд творця (переданим iншiй особi в обмежене або необмежене користування), те моральне (немайнове) право автора невiддiльно вiд творця й нiколи не може бути передано iншiй особi. Майнового й особистi (немайновi) права на результат творчої дiяльностi взаємозалежний i найтiснiший образ переплетенi, утворюючи нерозривну єднiсть. Подвiйнiсть права - найважливiша особливiсть iнтелектуальної власностi. Іншою особливiстю об'єктiв iнтелектуальної власностi є те, що права на них обмеженi в часi. Наприклад, типовий строк охорони винаходу - 20 рокiв. Охорона майнових прав на в Українi дiє протягом всього життя автора й додатково 70 рокiв пiсля його смертi. Але особистi немайновi права автора охороняються безстроково. 2. Еволюцiя iнтелектуальної власностi У перiод швидкого розвитку промисловостi гостро встало питання про необхiднiсть захисту прав творцiв iнтелектуальної власностi. Уже на початку XIV сторiччя королiвською владою Англiї стали привласнюватися особливi привiлеї особам, якi займалися створенням нових виробництв. Така пiдтримка приймала форму дарування особi, що впровадила нову технологiю, виключного права користування цiєю технологiєю протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане давало розроблювачевi перевага в конкурентнiй боротьбi. Держава, у свою чергу, одержувало нову технологiю виробництва, що сприяла змiцненню його економiчної незалежностi. Такi права закрiплювалися документом, що називався Letters Patent, що означало "вiдкрита грамота", оскiльки вiн мав печатку внизу, а не вгорi, як у звичайному листi. Основи патентного права були закладенi на початку XVІІ сторiччя. В 1628 роцi був прийнятий статус про монополiї. Вiдповiдно до цього статусу, не мали чинностi всi монополiї, дарування й пiльги, за винятком "будь-яких патентних грамот i грамот на привiлеї на строк, що рiвнявся 14 рокам або менше, якi повиннi вiд цього часу видаватися на виключне право на виготовлення якого-небудь виду нових виробiв у границях цього королiвства дiйсному й першому винахiдниковi таких виробiв, яким нiхто iншої iз часу видачi таких патентних грамот i грамот на привiлеї не мiг користуватися". Іншим об'єктом промислової власностi, iсторiя якого виходить iз глибин сторiч, є товарнi знаки. Такi знаки-символи зображувалися ремiсниками на товарах, якi виготовлялися ними, або ставилися скотарями у виглядi "клейма". Вони реалiзовували важливий елемент законодавства про товарнi знаки, що дiє й донинi, а саме, фiксували зв'язок мiж товаром i виробником. "товарнi знаки" почав уживатися тiльки в 19 сторiччi. Із цього ж часу товарнi знаки стали виконувати нинiшню роль у поширеннi товарiв, доставцi їх до покупця, розширеннi торгiвлi. Однак, чим бiльш широко використовувалися товарнi знаки, тим бiльше було випадкiв їхнього копiювання. Тому в серединi минулого сторiччя англiйськими судами були виробленi засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи пiд iншим iм'ям: нiхто не мав права видавати свої товари за товари iншої особи. В 30-40 роках 20 сторiччя було, в основному, завершено розвиток законодавства про товарнi знаки (Нiмеччина 1936 рiк, Великобританiя 1938 рiк, США 1946 рiк). Цi закони в основних рисах залишаються в чинностi в на даний момент. Ключовим моментом у розвитку авторського права послужив винахiд друкарства, що дало можливiсть виконувати копiювання механiчним способом, а не переписувати документи вiд руки. Однак це вимагало бiльших додаткових витрат. У цих умовах знадобився захист пiдприємцiв вiд конкуренцiї з боку виготовлювачiв i продавцiв незаконних копiй. Із впровадженням друкарства рiзко вирiс як обсяг продажiв, так i дохiд друкарiв i продавцiв. Тому автори книг, у свою чергу, пiдняли питання про захист своїх прав. Внаслiдок цього в Англiї в 1709 роцi з'явився Устав Ганни - перший закон про копирайте: "Про заохочення утворення шляхом закрiплення за авторами або власниками копiй друкованих книг прав на останнi на час, що встановлюється вiдтепер". Закон забезпечував авторовi виключне право друкувати й публiкувати книгу протягом 14 рокiв вiд дати першої публiкацiї, а також передавати це право видавцевi. Законом передбачалося подвоєння цього строку. В 1791 i в 1793 роках був закладений фундамент французької системи авторського права. На вiдмiну вiд англiйської системи, у французької права автора своєї особистостi. Зрештою ця iдея привела до створення системи неекономiчних або моральних прав. Сучасна форма закону про авторське право закрiплена в законi Сполучених Штатiв Америки 1976 року, що передбачає захист добуткiв протягом всього життя автора й 50 рокiв пiсля його смертi. Початком становлення законодавства України про iнтелектуальну власнiсть уважається день прийняття Закону України "Про власнiсть"(7 лютого 1991 року). Цим Законом результати iнтелектуальної власностi вперше були визнанi об'єктами права власностi. Першим нормативним актом на шляху створення спецiального законодавства про промислову власнiсть було "Тимчасове положення про правовий захист об'єктiв промислової власностi й рацiоналiзаторських пропозицiй", затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року. Однак, основними джерелами права промислової власностi, якi становлять основу спецiального законодавства про iнтелектуальну власнiсть, є Закони України: "Про охорону прав на винаходи й кориснi моделi", "Про охорону прав на промисловi зразки", "Про охорону прав на знаки для товарiв i послуг" (усе - вiд 15 грудня 1993 року). У той же перiод були прийнятi закони України "Про обмеження монополiзму й недопущення несумлiнної конкуренцiї в пiдприємницькiй дiяльностi" (18 грудня 1992 року), "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квiтня 1993 року). "Про захист вiд несумлiнної конкуренцiї" (7 червня 1996 року), "Про охорону прав на топографiї iнтегральних мiкросхем" (5 листопада 1997 року). У розвиток зазначеного законодавства про промислову власнiсть Державним патентним вiдомством України було розроблено й прийняте понад 70 пiдзаконнi акти, якi регулюють вiдносини в сферi знаходження прав на об'єкти промислової власностi. "Про авторське право й сумiжнi права" (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторiв знайшли своє вiдображення також у постановах Кабiнету Мiнiстрiв України, серед яких: "Про мiнiмальнi ставки авторської винагороди за використання добуткiв лiтератури й мистецтва", "Про державну реєстрацiю прав автора на добутки науки, лiтератури й мистецтва", а також у нормативних актах Державного пiдприємства "Українське агентство по авторських i сумiжних правах". "Право iнтелектуальної власностi". Важливим джерелом права iнтелектуальної власностi також є мiжнароднi конвенцiї й договори, до яких приєдналася Україна. 3. Мiсце й роль iнтелектуальної власностi в економiчному й соцiальному розвитку суспiльства Інтелектуальна власнiсть вiдiграє вирiшальну роль у науково-технiчному прогресi. Серед об'єктiв промислової власностi великий вплив на науково-технiчний i економiчний розвиток роблять, безумовно, винаходу. Вiдбита в патентнiй документацiї технiчна, технологiчна й правова iнформацiя дає можливiсть заощаджувати час, грошi й чинностi в процесi науково-дослiдної дiяльностi, не повторювати роботу, уже виконану iншими. Патентна документацiя дозволяє застосовувати альтернативнi технологи, якими можна замiнити менш сучаснi iснуючi технологiї. На основi аналiзу патентної документацiї можна дати оцiнку конкретної технологiї, розглянути її на предмет впровадження або лiцензування. Патентна документацiя служить також для виявлення пiдприємств, якi дiють у тої або iншiй технологiчнiй сферi, зокрема, конкурентiв. 1. Інформацiя про патенти полегшує передачу (трансфер) технологiй i сприяє залученню прямих iноземних iнвестицiй. 2. Патенти стимулюють науковi дослiдження. 3. Патенти є каталiзатором нових технологiй i бiзнесу. 4. Бiзнес накопичує патенти й коммерциализирует їх шляхом передачi прав через лiцензiйнi угоди, внесення в статутний фонд пiдприємств, використання у власному виробництвi для одержання додаткового прибутку. Так, однiєї iз самих багатих жiнок Великобританiї в 2002 р. стала письменниця Джоан Кетлин Роулинг, що подарувала миру Гарри Поттера. Тiльки за один рiк вона одержала вiд продажу прав на видавництво своїх книг i їхню екранiзацiю 77 млн. євро. А вiдома фiрма «Microsoft», використовуючи такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма, за короткий час стала одним з фiнансових гiгантiв миру, а його засновника - Бiлла Гейтса вважають самою багатою людиною миру. Рацiональне й доцiльне використання iнтелектуальної власностi забезпечує її власниковi значнi прибутки, позитивно впливає на фiнансовий стан пiдприємства. У розвинених країнах частка iнтелектуальної власностi становить близько 35 % всiєї вартостi пiдприємства, а в наукомiстких виробництвах досягає 70-80%. За даними професора Нью-Йоркського унiверситету Лева Баруха ринкова вартiсть 500 середнiх компанiй зi списку «Standart&Poor» у шiсть разiв перевищує чисту власнiсть, що фiгурує в балансових звiтах. У той же час на кращi за результатами iнновацiйної дiяльностi пiдприємствах Донецької областi (НКМЗ, «НОРД», «Стирол» i iн.) цей показник не перевищує 1%. Використання iнтелектуальної власностi дає iстотнi вигоди пiдприємству, державi, суспiльству. Вигоди пiдприємства можна розподiлити на конкурентнi переваги, фiнансовi вигоди й вигоди вiд використання iнтелектуальної власностi як внеску в статутний капiтал. внаслiдок монопольного права компанiї на результати iнтелектуальної дiяльностi включають контроль ринку й можливiсть завоювання нових ринкiв. збiльшення доходу пiдприємства вiд продажу прав на iнтелектуальну власнiсть, передачi комплексу прав на неї iнший особi, монопольного використання цих прав. Збiльшується дохiд i пiдприємств, якi купує цi права. Яскравий приклад - робота iз франчайзингу, якщо одна компанiя купує в iнший право на використання її торговельної марки. Комерцiалiзацiя iнтелектуальної власностi сприяє зменшенню оподатковуваної бази шляхом зменшення податку на прибуток - ця база зменшується на величину нематерiальних активiв, а також економiї прибуткового податку фiзичних осiб - власникiв iнтелектуальної власностi, тому що винагорода власника патенту не ставиться до заробiтної плати. • сформувати його бiльше значним по розмiрi або iстотно змiнити його структуру в процесi функцiонування; • збiльшити вартiсть компанiї (за рахунок нарощування статутного капiталу) при її продажi, приватизацiї або реорганiзацiї; • залучити додатковi фiнансовi ресурси iз внутрiшнього й зовнiшнього ринкiв шляхом емiсiї цiнних паперiв компанiї за рахунок збiльшення обсягiв її нематерiальних активiв; • одержати пiд заставу об'єктiв iнтелектуальної власностi iнвестицiйнi банкiвськi кредити на вигiдних умовах. Вигоди для держави. По-перше, впровадження новiтнiх технологiчних досягнень, залучення iнвестицiй в економiку за рахунок зростання статутного капiталу компанiй приводять до збiльшення темпiв економiчного розвитку, а також обсягу ВВП, частина якого залишається в державi для виконання функцiй керування. По-друге, чим нижче рiвень правового захисту ринку iнтелектуальної власностi, тим вище обсяги продажу контрафактної продукцiї, вiд чого страждають не тiльки власники iнтелектуальної власностi, але й держава (недоодержання податкових платежiв). прав на iнтелектуальну власнiсть. ЛІТЕРАТУРА 2. Інтелектуальна власнiсть в Українi: правовi засади та практика. – Наук. -практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - 3. Охорона iнтелектуальної власностi в Українi / С. О. Довгий, В. О. Жаров, В. О. Зайчук та iн. – К.: Форум, 2002. – 319 с. 4. Бондаренко С. В. Авторське право i сумiжнi права. – К.:Інст. iнтел. влас. i права, 2004. – 260 с. 5. Кожарская И. Ю., Прахов Б. Г. Патентное право. – К.: Інст. iнтел. влас. i права, 2003. – 140 с. 7. Бутнiк-Сiверський О. Б. Економiка iнтелектуальної власностi. . – К.: Інст. iнтел. влас. i права, 2004. – 296 с. 8. Цыбулев П. Н. Оценка интеллектуальной собственности. . – К.: Інст. iнтел. влас. i права, 2003. – 184 с. 9. Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М.: Дело, 2003. – 512 с. 10. Жаров В. О. Захист права iнтелектуальної власностi. . – К.: Інст. iнтел. влас. i права, 2004. – 64с.