Апеляцiйне провадження
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
заочна форма навчання
КУРСОВА РОБОТА
З дисциплiни – «Цивiльний процес»
Тема : «Апеляцiйне провадження»
м. Харкiв – 2010 р.
ПЛАН
Вступ
1 Загальна характеристика апеляцiйного провадження
2 Право апеляцiйного оскарження рiшень i ухвал суду, порядок його реалiзацiї
3 Процесуальний порядок розгляду справи апеляцiйним судом
3. 3 Наслiдки неявки в судове засiдання осiб, якi беруть участь у справi
3. 2 Порядок розгляду справи апеляцiйним судом
3. 1 Призначення справи до розгляду у апеляцiйному судi
4 Повноваження апеляцiйного суду
4. 1 Рiшення та ухвала апеляцiйного суду
Висновок
Вступ
Конституцiя України проголошує, що права i свободи людини й громадянина захищаються судом. Право на оскарження в судi рiшень дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб (ст. 55 Конституцiї України).
Захист прав та охоронюваних iнтересiв фiзичних та юридичних осiб i держави шляхом розгляду та вирiшення цивiльних справ вiдповiдно до чинного законодавства покладається також на цивiльне судочинство (ст. 2 ЦПК). Успiшне виконання покладених на суд завдань залежить вiд законної та обґрунтованої дiяльностi останнього, його ухвал з окремих процесуальних питань i рiшень по сутi справи.
захищають права та законнi iнтереси громадян, юридичних осiб i держави.
До основних засад судочинства вiднесено забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшення суду, крiм випадкiв, установлених законом (ст. 129 Конституцiї України). Тому реалiзацiя цього конституцiйного положення знайшла втiлення в новiй редакцiї глав 40 i 41 ЦПК, якими врегульовано питання апеляцiйного та касацiйного оскарження судових рiшень.
Таких гарантiй, як принципи цивiльного процесуального права, право на пред’явлення позову, зустрiчний позов, забезпечення позову, встановлений процесуальний порядок розгляду i вирiшення справ у судi першої iнстанцiї є недостатньо для забезпечення законностi й обґрунтованостi дiяльностi судiв по розгляду цивiльних справ i прийнятих ними рiшень. А тому потрiбно мати додатковi гарантiї захисту прав i свобод зацiкавлених громадян, прав органiзацiй, держави та публiчних iнтересiв i забезпечення законностi та обґрунтованостi судових рiшень i ухвал. У їх складi визначальна роль належить апеляцiйному та касацiйному провадженню, якi були включенi в цивiльне судочинство України Законом України вiд 21 червня 2001 року «Про внесення змiн до цивiльного процесуального кодексу України».
У той же час вивчення та перший досвiд застосування цих законiв виявили їх недолiки, неточностi та суперечностi, якi потребують усунення, i викликали цiлий ряд не роз’яснених питань. Пiд час малої судової реформи, змiни до процесуальних кодексiв приймалися дуже швидко, внаслiдок чого в нормах що стосуються iнститутiв апеляцiї та касацiї виникло чимало суперечностей, якi мають бути усуненi.
Основнi проблеми в правозастосовчiй практицi пов’язанi з тим, що у законi взагалi вiдсутнє визначення понять апеляцiї та касацiї, не чiтко визначене право на апеляцiйне та касацiйне оскарження осiб, якi не приймали участi в розглядi справи, чиннi правовi норми мiстять неузгодженi мiж собою положення щодо повноважень судiв апеляцiйної та касацiйної iнстанцiї та пiдстав для скасування судових рiшень тощо.
За тиждень до п'ятої рiчницi Основного Закону України, 21 червня 2001 року, Верховна Рада України прийняла закони, спрямованi на реформування судової системи, як того вимагали перехiднi положення Конституцiї України. Було ухвалено пакет законiв, якими вносяться змiни до низки чинних законiв, що регулюють питання судоустрою та судочинства. Цi змiни отримали назву «малої судової реформи» i пов'язанi насамперед з утворенням єдиної системи судiв загальної юрисдикцiї шляхом включення до неї арбiтражних судiв, запровадження нового порядку оскарження судових рiшень, а також порядку арешту, тримання пiд вартою i затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину, порядку проведення огляду та обшуку житла або iншого володiння особи.
суди, а також Верховний Суд України. Статусу мiсцевих судiв набувають районнi (мiськi) суди, арбiтражнi (господарськi) суди обласного рiвня, вiйськовi суди гарнiзонiв. Статусу апеляцiйних судiв - загальнi суди обласного рiвня, вiйськовi суди регiонiв та ВМС України.
"наглядового провадження" перестав iснувати. Перегляд судових рiшень за новим законодавством здiйснюють апеляцiйнi суди.
Виконання судами завдань цивiльного судочинства (ст. 2 ЦПК) повнiстю залежить вiд постановления ними у справах законних та обґрунтованих рiшень. Досягнення таких наслiдкiв забезпечується численними процесуальними гарантiями, а саме: демократичними принципами судочинства, обов'язковiстю пiдготовки справи до розгляду (ст. 143 ЦПК), участю у справi органiв державного управлiння, прокурора, громадськостi (статтi 118, 121, 161 ЦПК), активною позицiєю суду в доказовiй дiяльностi (статтi 15 i 30 ЦПК) та iн.
Законнiсть i обґрунтованiсть судових рiшень забезпечуються також такими ефективними засобами як їх апеляцiйне оскарження. Однак дiєю цiєї гарантiй не виключається набрання законної сили помилковими, необ'єктивними рiшеннями. Інколи апеляцiйна (ранiше наглядова) iнстанцiя може замiсть того, щоб виправити, ускладнює помилку, допущену судом першої iнстанцiї, внаслiдок чого набирають законної сили несправедливi рiшення. Буває й так, що помилковi рiшення не оскаржуються i набирають законної сили. А дiя принципу законностi зумовлює необхiднiсть скасування таких актiв.
без змiни помилковi рiшення, якi переглядаються у апеляцiйнiй iнстанцiї, а в окремих випадках скасовують правильнi рiшення. У деяких справах рiшення змiнювалися чи постановлялися новi рiшення внаслiдок визнання судом апеляцiйної iнстанцiї доведеними обставин, що не були встановленi чи вiдкинутi судом першої iнстанцiї. Інодi не додержуються вимоги ЦПК про змiст апеляцiйної скарги чи апеляцiйного подання прокурора (ст. 293 ЦПК). Мають мiсце факти безпiдставного вiдкладення розгляду справ, неоднакового застосування правил про провадження справ у апеляцiйнiй iнстанцiї. Суди останньої не у всiх випадках реагують окремими ухвалами на виявленi факти порушень законностi й упущень в дiяльностi судiв першої iнстанцiї, ще недостатнiм є їх вплив на запобiгання судовим помилкам.
судових рiшень. Такою процесуальною гарантiєю є процесуальний iнститут перегляду рiшень у порядку апеляцiйного провадження. Вiн являє собою вiдображення в цивiльному процесi загальної функцiї судового нагляду, яка здiйснюється вiдповiдно до Закону України «Про судоустрiй». Так, в статтi 29 Закону передбачено, що апеляцiйнi суди дiють в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi. У законi зазначено, що в назвi апеляцiйних судiв повиннi використовується назва населених пунктiв, в яких вони знаходяться. Апеляцiйнi суди складаються з обраних Верховною Радою України безстроково чи призначених Президентом України у межах п'ятирiчного строку суддiв. Народнi засiдателi цих судiв обираються Верховною Радою Автономної Республiки Крим, обласною, Київською i Севастопольською мiськими радами, на територiї яких знаходиться вiдповiдний суд, строком на п'ять рокiв за поданням голови апеляцiйного суду у необхiднiй кiлькостi.
Наявнiсть стадiї перегляду судових рiшень у апеляцiйних судах сприяє формуванню у громадян переконаностi в тому, що кожне незаконне та необґрунтоване рiшення буде скасовано, що їх полiтичнi, трудовi та iншi соцiально-економiчнi права, а також права органiзацiй дiстануть належний захист. Такий перегляд є форма судового нагляду вищестоящих судiв дiяльнiстю нижчестоящих судiв.
У ходi перевiрки законностi та обґрунтованостi рiшення, апеляцiйний суд iнстанцiя може скасувати його, надiслати справу на новий розгляд i зробити вказiвки, обов'язковi для суду першої iнстанцiї. Дiяльнiсть цiєї iнстанцiї має велике значення для спрямування судової практики на єдине розумiння i правильне застосування норм матерiального права. Важлива роль у досягненнi єдностi судової практики, усуненнi труднощiв при вирiшеннi складних питань, що виникають у процесi розгляду цивiльних справ, належить Верховному Суду України. Мотивованi роз'яснення ним змiсту правових норм в ухвалах i постановах забезпечують, як правильне їх розумiння, так i застосування.
Таким чином, iнститут перегляду апеляцiйними судами судових рiшень, ухвал, постанов, суду першої iнстанцiї, що набрали законної сили, забезпечує перевiрку їх законностi та обґрунтованостi, виправлення допущених нижчестоящими судами помилок та керiвництво судовою практикою в напрямi єдиного розумiння i правильного застосування норм матерiального i процесуального права i спрямований на досягнення мети i виконання завдань цивiльного судочинства, визначених ст. 2 ЦПК.
В статтi 290 ЦПК України (Право апеляцiйного оскарження) зазначено, що "сторони, а також iншi особи та прокурор, якi брали участь у розглядi справи, мають право оскаржити в апеляцiйному порядку рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково".
Проаналiзувавши змiст цiєї статтi можна прийти до логiчного висновку, що право апеляцiйного оскарження мають:
- прокурор;
- цивiльний позивач;
- цивiльний вiдповiдач;
- третi особи якi безпосередньо брали участь у розглядi справи у судi.
Вказанi особи, мають право протягом п'ятнадцяти днiв пiсля оголошення ухвали суду першої iнстанцiї подати до суду апеляцiйної iнстанцiї скаргу на ухвалу, а прокурор, який брав участь у розглядi справи, - апеляцiйне подання, у випадках:
1) якщо постановленi ухвали перешкоджають подальшому провадженню справи;
апеляцiйної скарги або апеляцiйного подання на рiшення суду.
Апеляцiйнi скарги, апеляцiйне подання прокурора на рiшення суду першої iнстанцiї можуть бути поданi протягом одного мiсяця з наступного дня пiсля проголошення рiшення. А якщо в справi було ухвалено додаткове рiшення, зазначене в частинi першiй статтi 291 ЦПК, то строк на апеляцiйне оскарження обчислюється з наступного дня пiсля його проголошення.
Скарги, подання на ухвали суду першої iнстанцiї подаються протягом п'ятнадцяти днiв з наступного дня пiсля їх ухвалення. А у випадку подачi скарги або подання, пiсля закiнчення строкiв, встановлених ЦПК, залишаються без розгляду, - але це лише у тому випадку, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде пiдстав для поновлення строку. У вказаному, випадку суддя виносить окрему ухвалу про поновлення строку.
повинна бути викладена чiтким машинописним текстом. В яких зазначається:
1) назва суду, до якого подається скарга, апеляцiйне подання прокурора;
2) особа, яка подає скаргу, подання, її мiсце проживання або знаходження, поштовий iндекс, номер засобiв зв'язку;
3) повна i точна назва iнших осiб, якi беруть участь у справi, їх мiсце проживання або знаходження, поштовий iндекс, номер засобiв зв'язку;
4) посилання на рiшення, ухвалу, що оскаржується та межi оскарження;
5) обґрунтування апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора:
- у чому полягає неправильнiсть рiшення (ухвали) суду, обставини справи та закон, якими спростовується рiшення;
- новi факти чи засоби доказування, якi мають значення для справи i заперечення проти доказiв, коли суд першої iнстанцiї необґрунтовано вiдмовив у їх прийняттi або коли неможливiсть їх подання ранiше зумовлена поважними причинами;
7) перелiк письмових матерiалiв, що додаються до скарги, апеляцiйного подання прокурора. Апеляцiйна скарга пiдписується особою, яка її подає, або її представником; апеляцiйне подання прокурора - прокурором, що його подав. До апеляцiйної скарги, поданої представником, додається довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника, якщо в справi немає такого документа. До апеляцiйної скарги чи апеляцiйного подання прокурора додаються їх копiї з додатковими матерiалами у кiлькостi примiрникiв вiдповiдно до числа осiб, якi беруть участь у справi.
Апеляцiйнi скарги та апеляцiйнi подання прокурора подаються через суд першої iнстанцiї, який розглянув справу.
Крiм того, особа, яка подала апеляцiйну скаргу, чи прокурор, що подав апеляцiйне подання, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на апеляцiйне оскарження. Вказанi вище особи, мають право протягом усього часу розгляду справи вiдмовитися вiд апеляцiї повнiстю або частково.
Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, чи прокурор, що подав апеляцiйне подання, має право вiдкликати її до початку розгляду справи в апеляцiйному судi, а протилежна сторона може визнати апеляцiйну скаргу, апеляцiйне подання обґрунтованою повнiстю чи частково. Про вiдкликання апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора суд першої iнстанцiї, коли справа знаходиться в цьому судi, або суддя, який готував справу до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї, постановляє ухвалу про повернення скарги чи подання. Питання про прийняття вiдмови вiд апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора i закриття в зв'язку з цим апеляцiйного провадження вирiшується апеляцiйним судом, який розглядає справу, в судовому засiданнi за правилами вчинення зазначеної процесуальної дiї, визначеними ЦПК. У разi закриття з цих пiдстав апеляцiйного провадження повторне оскарження судових рiшень цiєю особою не допускається. Визнання апеляцiйної скарги, подання протилежною стороною враховується апеляцiйним судом щодо наявностi або вiдсутностi фактiв, якi мають значення для вирiшення справи.
Апеляцiйнi скарги та подання повиннi:
2) до скарги повиннi бути доданi копiї судових рiшень, ухвал, постанов у справi;
3) повинно бути аргументовано наведенi i проаналiзованi обставини справи, що свiдчать про незаконнiсть та необґрунтованiсть постановлених у нiй судових актiв, у разi необхiдностi поданi додатковi (новi) матерiали про це;
4) вимоги про опротестування судового рiшення, ухвали, постанови спрямованi до вiдповiдної судово-апеляцiйної iнстанцiї поставленi у межах, передбачених повноважень.
Визнаючи велике значення скарг, не можна як переоцiнювати роль останнiх шляхом надiлення їх властивостями цивiльно-процесуальних документiв, так i недооцiнювати її запереченням наявностi у них рис процесуальних актiв. Скарга це не цивiльно-процесуальний документ, а адмiнiстративно-процесуальний акт (заява), що ґрунтується на встановленому адмiнiстративним правом повноваженнi громадян звертатися з заявою до будь-якого органу державної влади чи мiсцевого самоврядування з питань, що належать до їх компетенцiї. Цим же правом закрiплений обов'язок компетентного органу перевiрити скаргу i прийняти вiдповiдне рiшення.
Апеляцiйний суд, до якого надiйшла скарга чи подання, повинен вивчити справу в повному обсязi.
при перевiрцi судових рiшень має бути визначено чи всi обставини, що мають значення для справи, встановленi рiшенням суду, чи повно i всебiчно вони з'ясованi в судовому засiданнi, чи пiдтверджується висновки суду про їх наявнiсть або вiдсутнiсть доказами, якi є в справi, чи всiм зiбраним доказам дано вiдповiдну оцiнку, чи не спростовуються висновки суду додатково поданими матерiалами, чи вiдповiдають нормам матерiального права судовi рiшення i чи додержано норм процесуального права при їх постановленнi, чи є допущенi судом порушення норм матерiального або процесуального права iстотними.
Суд апеляцiйної iнстанцiї, який прийняв справу до свого провадження зобов'язаний надiслати копiї скарги чи подання особам, якi брали участь у справi, з таким розрахунком, щоб вони мали можливiсть подати письмовi пояснення та надати додатковi матерiали до початку його розгляду в судовому засiданнi Пояснення є важливим процесуальним засобом захисту прав та iнтересiв вказаних осiб. Але воно виконує таку роль тодi, коли в ньому вичерпно i чiтко викладенi мiркування з приводу апеляцiї з урахуванням кожної з його пiдстав. В ньому можуть мiститися клопотання, пов'язанi з розглядом апеляцiї, в тому числi й щодо витребування додаткових матерiалiв. У ЦПК- прямi вказiвки про наявнiсть у суду таких повноважень вiдсутнi, у зв'язку з чим вони в лiтературi оспорюються. При вирiшеннi цього питання треба враховувати, що певнi документи (про хворобу, вклади) можуть бути виданi лише на вимогу суду або прокурора. Вiдсутнiсть таких прав у суду, який розглядає справу, могла б призвести в окремих випадках до неправильного її вирiшення i як наслiдок - до порушення прав заiнтересованих осiб - громадян та органiзацiй.
3 Процесуальнiй порядок розгляду справи апеляцiйним судом
Справи з апеляцiйними скаргами, апеляцiйним поданням прокурора подаються до апеляцiйного суду через канцелярiю суду, де вони реєструються, оформляються i передаються в порядку черговостi суддi-доповiдачу. Протягом десятиденного строку суддя-доповiдач:
1) з'ясовує питання про склад осiб, якi беруть участь у справi;
2) визначає характер спiрних правовiдносин та матерiальний закон, який їх регулює;
3) з'ясовує обставини (факти), на якi посилаються сторони, iншi особи та прокурор, якi брали участь у розглядi справи;
4) з'ясовує, якi обставини (факти) визнаються i проти яких заперечують сторони, iншi особи та прокурор, якi брали участь у справi;
5) визначає, якими додатковими доказами сторони та прокурор можуть обґрунтовувати апеляцiйну скаргу, апеляцiйне подання прокурора чи заперечення проти них i встановлює строк для їх надання;
8) виконує iншi дiї, пов'язанi з забезпеченням апеляцiйного розгляду справи.
Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя доповiдає про них колегiї суддiв, яка постановляє ухвалу про їх закiнчення.
3. 1 Призначення справи до розгляду у апеляцiйному судi
Пiсля проведення необхiдних пiдготовчих дiй головуючий у колегiї суддiв призначає дату розгляду справи в судовому засiданнi (не пiзнiше мiсячного строку з дня їх закiнчення ст. 300 ЦПК). Канцелярiя суду невiдкладно надсилає повiдомлення сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi, про час i мiсце судового засiдання.
Суд апеляцiйної iнстанцiї може встановлювати новi факти, дослiджувати новi докази, а також докази, якi на думку осiб, що беруть участь у справi, судом першої iнстанцiї дослiджувались з порушенням встановленого цивiльно-процесуального порядку. Суд апеляцiйної iнстанцiї перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення лише в межах позовних вимог, заявлених у судi першої iнстанцiї.
3. 2 Порядок розгляду справи апеляцiйним судом
Справи в судi апеляцiйної iнстанцiї розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у судi першої iнстанцiї, але з незначними винятками.
На початку судового розгляду суддя-доповiдач доповiдає змiст оскаржуваного рiшення (ухвали) суду першої iнстанцiї, мотиви апеляцiйної скарги чи апеляцiйного подання прокурора, межi перевiрки законностi й обґрунтованостi рiшення суду першої iнстанцiї, а також щодо дослiджених доказiв i обставин (фактiв), встановлених судом першої iнстанцiї. Пiсля доповiдi суддi пояснення дає особа, яка подала апеляцiйну скаргу, чи прокурор, який подав апеляцiйне подання. У разi апеляцiйного оскарження рiшення суду обома сторонами, - першим дає пояснення позивач. Пiсля встановлення обставин (фактiв) i перевiрки доказiв суд апеляцiйної iнстанцiї надає особам, якi беруть участь у справi, та прокурору можливiсть виступити у дебатах у тiй же послiдовностi, в якiй вони давали пояснення. Суд може за власним розсудом, може обмежити тривалiсть судових дебатiв, встановлюючи для всiх учасникiв процесу рiвний промiжок часу, про що оголошується на початку судового засiдання. Пiсля закiнчення дебатiв склад суду продовжує засiдання у нарадчiй кiмнатi. При розглядi справи в апеляцiйному порядку суд має праву оголосити перерву або вiдкласти розгляд справи, розгляд якої справи починається заново.
3. 3 Наслiдки неявки в судове засiдання осiб, якi беруть участь у справi
особи, яка бере участь у справi, коли повiдомленi нею причини неявки будуть визнанi судом поважними. Неявка сторони або iнших осiб, якi беруть участь у справi, повiдомлених про час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розглядовi справи.
4
Повноваження апеляцiйного суду
Суд в апеляцiйному провадженнi у вiдповiдностi до ст. 305 ЦПК має право:
1) постановити ухвалу про вiдхилення апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора;
2) постановити ухвалу про скасування рiшення суду першої iнстанцiї i направити справу на новий розгляд до суду першої iнстанцiї, якщо встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду апеляцiйної iнстанцiї дослiдити новi докази чи обставини, якi не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї;
3) постановити ухвалу про скасування рiшення суду першої iнстанцiї i закрити провадження у порушенiй справi або залишити заяву без розгляду;
4) змiнити або ухвалити нове рiшення по сутi позовних вимог.
При розглядi скарги на ухвалу суду першої iнстанцiї:
1) вiдхилити скаргу;
2) скасувати ухвалу i передати питання на розгляд суду першої iнстанцiї;
3) змiнити або скасувати ухвалу i вирiшити питання по сутi.
В ЦПК зазначено, що не може бути скасовано правильне по сутi рiшення суду з одних лише формальних мiркувань.
В стаття 307 наведений перелiк пiдстав для скасування рiшення суду i передачi справи на новий розгляд:
1) справа розглянута неповноважним суддею;
2) рiшення ухвалено чи пiдписано не тим суддею, який розглядав справу;
3) справу розглянуто за вiдсутностi будь-кого з осiб, якi беруть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце судового засiдання;
4) суд вирiшив питання про права i обов'язки осiб, якi не були притягнутi до участi в справi.
Закон чiтко передбачає випадки коли рiшення суду першої iнстанцiї скасовується i ухвалюється нове рiшення, такими пiдставами у вiдповiдностi до ст. 309 ЦПК є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд вважає встановленими;
3) невiдповiднiсть висновкiв суду обставинам справи;
правовiдносини, або не застосовано закон, який пiдлягав застосуванню. Випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути пiдставою для скасування рiшення суду першої iнстанцiї лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирiшення справи.
За результатами розгляду скарги, подання прокурора на ухвалу суду першої iнстанцiї, суд апеляцiйної iнстанцiї може:
1) вiдхилити скаргу, подання прокурора, якщо судом першої iнстанцiї ухвалу постановлено з додержанням вимог закону;
2) змiнити ухвалу суду першої iнстанцiї у разi правильного по сутi вирiшення питання, але iз помилковим застосуванням норм Кодексу;
4) скасувати ухвалу суду першої iнстанцiї i постановити нову ухвалу з питання, яке вирiшено судом першої iнстанцiї з порушенням норм Кодексу.
4. 1 Рiшення та ухвала апеляцiйного суду
За результатами розгляду справи суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про:
2) скасування рiшення суду першої iнстанцiї з направленням справи на новий розгляд;
4) часткове задоволення апеляцiйної скарги чи апеляцiйного подання прокурора на рiшення суду першої iнстанцiї та часткової змiни рiшення суду першої iнстанцiї;
6) вiдхилення скарги, подання прокурора i залишення скарги без задоволення.
В ухвалi суду апеляцiйної iнстанцiї зазначається:
1) час i мiсце її постановления;
2) назва суду, прiзвище i iнiцiали головуючого та суддiв;
3) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;
4) особи, якi беруть участь у справi;
5) короткий змiст заявлених вимог;
6) посилання на рiшення суду першої iнстанцiї;
9) наслiдки розгляду апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора, якi формулюються в резолютивнiй частинi ухвали.
При вiдхиленнi апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора в ухвалi зазначаються конкретнi обставини i факти, що спростовують її доводи. У разi скасування рiшення суду першої iнстанцiї i направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї в ухвалi зазначається, в чому полягала неправильнiсть рiшення.
У разi подання апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора на рiшення суду першої iнстанцiї в установленi строки, але якщо вони надiйшли до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи або коли строки на подання апеляцiйної скарги, апеляцiйного подання прокурора були поновленi або продовженi, суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає апеляцiйну скаргу чи апеляцiйне подання прокурора.
Пiсля закiнчення апеляцiйного провадження справа направляється в суд першої iнстанцiї, який її розглянув.
Висновок
Актуальнiсть теми, яка визначена у вступi пiдтверджується результатами висвiтлення даного питання у курсовiй роботi. Апеляцiйне провадження – це факультативна стадiя цивiльного процесу, пiд час якої апеляцiйний суд перевiряє законнiсть i обгрунтованiсть рiшень та ухвал суду першої iнстанцiї, що не набрали законної сили. Згiдно з новим цивiльно-процесуальним законодавством право апеляцiйного оскарження мають сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їх права та обов’язки [ст. 13, 292 нового ЦПК]. ЦПК запровадив двостадiйний порядок оскарження. Заяву про апеляцiйне оскарження рiшення суду першої iнстанцiї може бути подано протягом десяти днiв з дня проголошення рiшення, а апеляцiйну скаргу на це рiшення – протягом двадцяти днiв пiсля подання заяви про апеляцiйне оскарження ( ч. 1 ст. 294 ЦПК).
про її оскарження ( ч. 2 ст. 294 ЦПК). Чинним ЦПК України чiтко регламентовано вимоги до форми i змiсту заяви про апеляцiйне оскарження та апеляцiйної скарги. Вони обов'язково подаються у письмовiй формi. Апеляцiйну скаргу можна подати i без попередньої заяви, але лише за умови її подання у строк, встановлений для подачi заяви про апеляцiйне оскарження. Законодавець значно змiнив порядок подання апеляцiйної скарги. Заяву про апеляцiйне оскарження та апеляцiйну скаргу згiдно зi ст. 296 ЦПК слiд подавати до апеляцiйного суду через суд першої iнстанцiї.
Проте останнiй (на вiдмiну вiд правил ЦПК 1963 року) вже не вирiшує питання про дотримання форми та змiсту скарги i не приймає залежно вiд цього рiшення про її направлення до апеляцiйного суду або повернення суб'єктовi звернення – через три днi пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги суд першої iнстанцiї за будь яких обставин повинен надiслати скаргу разом зi справою до апеляцiйного суду. Протягом трьох днiв пiсля надходження справи суддя-доповiдач вирiшує питання про прийняття апеляцiйної скарги до розгляду апеляцiйним судом. Таким чином, вже не суддя першої iнстанцiї приймає скаргу на своє рiшення, а суддя вищестоящого суду, який отримав справу за жеребом. Цим самим законодавець значно спростив доступ до правосуддя, пiдвищив гарантiї об'єктивного незалежного вирiшення цивiльно-правових спорiв. Справа розглядається апеляцiйним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої iнстанцiї, з винятками i доповненнями, передбаченими главою 1 роздiлу V ЦПК України. Це означає, що провадження в апеляцiйнiй iнстанцiї побудоване на тих самих принципах цивiльного процесу, що i в судi першої iнстанцiї.
Вирiшення цих питань будь-яких труднощiв у судiв апеляцiйної iнстанцiї не викликає. Ускладнення викликають винятки iз загального правила, оскiльки законом не наведено їх перелiку. На мою думку, однiєю iз головних вiдмiнностей порядку розгляду цивiльних справ судом апеляцiйної iнстанцiї є бiльш вузька направленiсть повторного процесу. Це стосується меж розгляду справи апеляцiйним судом. Судовий процес при переглядi рiшення в порядку апеляцiї - бiльш динамiчний i бiльш швидкий, що забезпечується можливiстю апеляцiйного суду встановити чiтко вiдведений час для судових дебатiв. Це ще один виняток. Не у повнiй мiрi в судi апеляцiйної iнстанцiї дiє принцип диспозитивностi. Якщо у судi першої iнстанцiї сторона вправi протягом усього часу розгляду справи по сутi змiнити пiдстави або предмет позову, збiльшити або зменшити розмiр позовних вимог або вiдмовитися вiд позову, то у судi апеляцiйної iнстанцiї вона таких прав не має.
Також є вiдмiнностi по складу суду i деякi iншi. Суд апеляцiйної iнстанцiї надiлений широкими повноваженнями при розглядi справи. Надiливши апеляцiйний суд такою компетенцiєю, законодавець переслiдував двi мети: прискорити проходження справ по судових iнстанцiях i тим самим припинити тяганину у судах, i другу - пiдвищити якiсть розгляду справ. Значення апеляцiйного провадження полягає в тому, що воно є однiєю з форм, що забезпечує однакове застосування судами законiв при розглядi цивiльних справ. Розгляд справ за апеляцiйними скаргами дозволяє виправляти помилки судiв першої iнстанцiї та направляти їх роботу, забезпечуючи правильний та однаковий пiдхiд до норм матерiального та процесуального права та попереджаючи порушення норм права фiзичними та юридичними особами. Виходячи з того, що дiяльнiсть судiв по апеляцiйному та касацiйному перегляду судових рiшень по цивiльним справам у найбiльшiй мiрi забезпечує виконання задач держави по захисту прав i законних iнтересiв фiзичних та юридичних осiб, змiцненню законностi та правопорядку, затвердженню принципу справедливостi, розвитку демократiї, апеляцiйне та касацiйне провадження є одним з основних принципiв судочинства в Українi.
Таким чином, можна зробити висновок, що дослiдження iнституту апеляцiйного оскарження є необхiдним i досить актуальним. Незважаючи на те, що новий ЦПК України був прийнятий i введений в дiю не так давно, в ньому вже виявляються не лише недолiки, але й висловлюються думки з приводу невiдповiдностi Основному Закону. Новизна ЦПК України не вирiшує всiх надзвичайно важливих питань iнституту апеляцiї.
Список використаної лiтератури
1. Конституцiя України.
2. Цивiльно-процесуальний кодекс України.
3. Гусаров К. Апелляционное производство в судах гражданской юрисдикции// Пiдприємництво, господарство i право. – 2003. - № 7. – с. 37-40.
4. Гусейнов Я. Апелляция изменится //Юридическая практика. - 2004. - № 15 (329).
5. Ємельянова І. Апеляцiйний i касацiйний перегляд судових рiшень в цивiльному судочинствi: теоретичнi та практичнi аспекти //Право України. -2004. -№ 2.
6. Кривенко ВВ., Ярема А. Г. До питання про судоустрiй в Українi //Вiсник Верховного Суду України. - 1998. - № 2 – С. 11-14.
| 
