Авторські та суміжні права в музиці

План Вступ Роздiл 1. Загальна характеристика музичного твору, як об’єкта авторського права Роздiл 2. Сумiжнi права артистiв – виконавцiв та виробникiв фонограм Роздiл 4. Порушення авторського права та судова практика у сферi неправомiрного використання музичних творiв, виконань та фонограм Висновки Список використаних джерел Вступ Музика завжди була i є одним iз самих затребуваних видiв мистецтва. В останнє десятилiття використання результатiв творчої дiяльностi в сферi музики набуло масового характеру, з’явились новi способи використання музичних творiв, музичних виконань i фонограм, якi дозволяють отримувати доступ до вказаних об’єктiв все бiльш широкому колу осiб. Стрiмкий розвиток технiки суттєво загострив конфлiкт мiж iнститутами авторського права та сумiжних прав, якi розвиваються, з однiєї сторони, i об’єктивними потреб суспiльства в доступi до культурних цiнностей, до iнформацiї – з другої. Простота та доступнiсть сучасних технiчних засобiв, якi надають їх власникам фактичну можливiсть безперешкодного використання результатiв iнтелектуальної дiяльностi в сферi музики, зокрема можливiсть їх "цифрового" копiювання в необмеженiй кiлькостi, привели до масштабного збiльшення випадкiв порушення законодавства про авторське право та сумiжнi права. Низький рiвень дотримання законодавства в данiй сферi багато в чому викликаний тим, що переважна бiльшiсть сучасних музикантiв не обiзнанi про права, що їм належать i про можливi способи їх здiйснення та захисту. Як наслiдок, вони часто здiйснюють грубi помилки при вирiшеннi питань про використання створених об’єктiв. Метою даної роботи є дослiдження особливостей авторського права та сумiжних прав в музицi. Основу дослiдження даної теми становлять сучаснi працi, якi вiдображено у публiкацiях І. Сiлонова, В. Погуляєва, С. К. Ступака та пiдручниках О. П. Орлюка, О. Д. Святоцького, М. В. Іванова та ряду iнших авторiв. Метою роботи зумовлено виконання таких завдань: надати характеристику музичному твору, як об’єкту авторського права; розкрити обсяг сумiжнi права артистiв – виконавцiв та виробникiв фонограм; висвiтлити питання виплати роялтi (винагороди) та вiдповiдальностi за порушення авторських та сумiжних права в Українi; навести приклади iз судової практики, у сферi використання музичних творiв, виконань та фонограм. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право та сумiжнi права" (далi - Закон) музичнi твори з текстом i без тексту є об’єктами авторських прав. Законодавство про авторське право традицiйно не мiстить легального визначення твору. Дана прогалина частково заповнена в юридичнiй науцi: в працях вiтчизняних вчених, якi спецiалiзуються в сферi авторського права, можна виявити безлiч рiзноманiтних варiантiв визначення твору. Найбiльшого поширення отримало визначення, дане В.І. Серебровським бiльше 50 рокiв назад. Пiд твором вiн розумiв "сукупнiсть iдей, думок, образiв, отриманих в результатi творчої дiяльностi автора своє вираження в доступнiй для сприйняття людськими почуттями конкретнiй формi, котра допускає можливiсть вiдтворення". Існує також багато iнших варiантiв визначення твору, якi так чи iнакше розкривають його суть. На вiдмiну вiд поняття "твору" поняття "музичний твiр" в юридичнiй лiтературi зазвичай не розкривається. Для того, щоб сформулювати вiдповiдне визначення, необхiдно звернутися до однiєї iз його складових - поняття "музика". В одному iз самих авторитетних музикознавчих видавництв сучасностi музика визначається, як "вид мистецтва, котрий вiдображає дiйснiсть та впливає на людину за допомогою осмислених i особливим чином органiзованих по висотi i в часi звукових послiдовностей, що складаються в основному з тонiв – звукiв певної висоти ". Таким чином, музичний твiр можна визначити як сукупнiсть iдей та образiв, отриманих в результатi творчого процесу вiдображення людиною реальної дiйсностi своє вираження у формi органiзованих по висотi i по часу звукових послiдовностей. Вiдповiдно до ч. 3 ст. 8 Закону правова охорона поширюється тiльки на форму вираження твору i не поширюється на будь-якi iдеї, теорiї, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепцiї, вiдкриття, навiть якщо вони вираженi, описанi, поясненi, проiлюстрованi у творi. Дана норма поширює свою дiю на всi без виняткiв види творiв, в тому числi на музичнi твори. який являє собою певну послiдовнiсть звукiв рiзної висоти та тривалостi. Іншими словами, авторське право охороняє власне "музичний твiр" - зовнiшню складову музичного твору, яка безпосередньо сприймається при його прослуховуваннi. Музичний твiр , як об’єкт авторського права має представляти собою в першу чергу результат творчої дiяльностi. В музицi ми стикаємося з великими трудностями на шляху визначення тiєї границi, яка б вiддiляла iстинно "дiяльнiсть творця" вiд звичайних людських зусиль, прагнення до досягнення результату. Але на сьогоднi в арсеналi композиторiв iснує широкий вибiр засобiв створення музики, починаючих вiд класичних iнструментiв i закiнчуючи електронними, комп’ютерними та мультимедiйними лабораторiями, студiями та комплексами. Існує багато комп’ютерних програм, що допомагають композитору створювати музичнi твори, якi вiдрiзняються оригiнальнiстю i незвичайнiстю звучання. Охороняються музичнi твори авторським правом, якщо вони вираженi в об’єктивнiй формi. Надання твору об’єктивної форми також є моментом виникнення авторських прав у автора. Об’єктивною формою для музичного твору в першу чергу служить нотний запис. Нотний запис являється рiзновидом саме письмової форми вираження музичного твору. Другою, не менш поширеною формою вираження музичного твору є звуко- i вiдеозапис (форма записаного музичного виконання). Для виникнення правової охорони не має значення, чи є зроблений звуко- i вiдеозапис твору професiональним чи аматорським. Головне, щоб при подальшому вiдтвореннi запис дозволяв iдентифiкувати зафiксований набiр звукiв чи нотних знакiв. Як нотний запис, i звуко-, i вiдеозапис вiдносяться до розряду тих об’єктивних форм вираження музичного твору, якi володiють здатнiстю до механiчного вiдтворення. В той же час при певних умовах об’єктивної форми вираження музичного твору може виступати усна форма. До усних форм вираження твору вiдносять публiчне виконання, публiчне сповiщення чи iншу (публiчну) форму. Виходячи з цього, можна сказати, що для виникнення правової охорони необхiдно, щоб усна форма твору носила публiчний характер. Наприклад, у Цивiльному кодексi Росiйської Федерацiї згадуються ще два рiзновиди об’єктивної форми вираження твору: зображення та об’ємно – просторова форма. По вiдношенню до музичних творiв цi форми вираження є вторинними, так як той самий нотний запис може бути нанесений будь-яким спецiальним способом або зображений, наприклад, на картинi чи фотографiї. Принципiальних вiдмiнностей в правовiй охоронi музичних творiв, виражених таким чином, не буде. Музичний твiр складається зi сполучень звукiв, створюваних музичними iнструментами i (чи) голосом. Вiдповiдно музика (вiд грец. Musika – мистецтво муз) – це вид мистецтва, у якому засобами втiлення художнiх образiв певною мiрою органiзованi музичнi твори. Основними музичними елементами i виразними засобами є лад, ритм, метр, темп, динамiка, тембр, мелодiя, гармонiя, полiфонiя, iнструментування. Мелодiя, гармонiя та ритм складаються iз звукiв i звукових сполучень рiзної висоти та тривалостi i утворюють зовнiшню форму музичного твору. Традицiйно у музикознавствi мелодiю визначають як "осмислено-виразне й закiнчене з побудови одноголосне чергування звукiв, об’єднаних певними вiдносинами, тривалостi i сили". Мелодiя є найважливiшою основою музичного твору, здатною втiлити найрiзноманiтнiшi образи та стани. Пiд гармонiєю в даному випадку слiд розумiти "об’єднання звукiв у спiвзвуччi та пов’язану послiдовнiсть таких спiвзвуч". Ритмом називається "органiзована послiдовнiсть звукiв однакової чи рiзної тривалостi". Звичайно, на вiдмiну вiд мелодiї оригiнальна гармонiя чи ритм зустрiчаються в сучаснiй музицi вкрай рiдко. Лише в поєднаннi один з одним i мелодiєю вони, як правило, утворюють щось оригiнальне. Але, авторське право визнає виключне право лише на мелодiю, що за аналогiєю прирiвнюється до композицiї i до розвитку iдеї в лiтературних творах. Неможливо отримати правову охорону в межах авторського права на гармонiю, оскiльки вона являє собою поєднання акордiв, кiлькiсть яких обмежена. Так само не можна отримати охорону на ритм музичної мелодiї. Оскiльки одна i та ж мелодiя може стати об’єктом рiзних способiв побудови гармонiї i змiни ритму, а встановити наявнiсть або вiдсутнiсть порушення авторського права без музичного фахiвця неможливо. для використання похiдних творiв необхiдно отримати дозвiл власника авторських прав на цей твiр, на основi яких вони створенi. Вiдповiдно до Закону, похiдний твiр - твiр, що є творчою переробкою iншого iснуючого твору без завдавання шкоди його охоронi (анотацiя, адаптацiя, аранжування, обробка фольклору, iнша переробка твору) чи його творчим перекладом на iншу мову (до похiдних творiв не належать аудiовiзуальнi твори, одержанi шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи iншими мовами iнших аудiовiзуальних творiв). Самим поширеним похiдним твором в музицi є аранжування, яке вiдноситься до об’єктiв авторського права. Традицiйно у вiтчизнянiй музичнiй лiтературi аранжування визначається як "переклад музичного твору для виконання його iншим складом iнструментiв (голосiв) нiж було передбачено". Також iснують iншi визначення, i так аранжування - це творчий процес у якому на музику пiснi робиться гармонiзацiя та iнструментування пiд соло партiю (вокальну чи iнструментальну), тобто визначається музичний стиль, кiлькiсть iнструментiв i пишуться їхнi партiї. поєднання, якi не є необхiдними для передачi вказаних трьох елементiв, є результатом творчої працi аранжувальника (можливi випадки, коли аранжувальник i композитор є однiєю особою), вiдносяться до похiдного твору аранжування i пiдлягають самостiйнiй правовiй охоронi. Визначення загальної концепцiї звучання, пiдбiр конкретних iнструментiв, створення музичних партiй для кожного iз них – все це покликано прикрасити та розвинути результат творчостi композитора i потребує не лише смаку i певних навичок, але i творчих зусиль. та образiв може виступати саме у виглядi аранжування в якостi цiлi, до якої прагнув композитор, коли починав роботу над ним. Отже, все те, що з’являється у процесi аранжування, можна вiднести до самого музичного твору, так як це охоплювалось задумом автора як його невiд’ємна частина. Найбiльшi трудностi можуть виникнути, якщо композитор для надання твору бажаного звучання запрошує третiх осiб – спецiалiстiв по аранжуванню. Творчу дiяльнiсть таких осiб можна розглядати або як дiяльнiсть аранжувальника (автор похiдного твору), або з урахуванням наведених вище аргументiв як спiвавтора оригiнального музичного твору. Існує ще один вид похiдного твору в музицi, такий як обробка. На вiдмiну вiд аранжування при створеннi обробки найчастiше змiнюються гармонiя твору, його ритмiчна фактура, додаються або виключаються тi чи iншi фрагменти, тобто пiд обробкою мається на увазi внесення будь-яких творчих змiн у форму оригiнального музичного твору. Закон говорить про те, що для виникнення i здiйснення авторського права не вимагається реєстрацiя твору чи будь-яке iнше спецiальне його оформлення, а також виконання будь-яких iнших формальностей. Усi передбаченi дiючим законодавством авторськi права виникають внаслiдок факту створення твору. Але, суб'єкт авторського права для засвiдчення авторства на твiр, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у вiдповiдних державних реєстрах. Про реєстрацiю авторського права на твiр Установою видається свiдоцтво. смертi останнього спiвавтора. В законодавствi також передбаченi iншi строки iснування авторського права. Розкриття питань правової охорони музичних творiв було б не повним без розгляду музичних творiв, якi хоча i вiдповiдають умовам охороноздатностi, але тим не менш в силу прямої вказiвки Закону авторським правом не охороняються. Не є об’єктом авторського права музичнi твори, якi є державними символами, наприклад, музичним символом держави є гiмн України. Згiдно зi ст.. 10 Закону також не є об’єктами авторського права твори народної творчостi (фольклор), якi не мають конкретних авторiв. Твори народної творчостi не охороняються авторським правом з моменту їх появи на свiт. Вiднесення музичного твору до числа тих, якi не охороняються авторським правом, тягне за собою певнi юридичнi наслiдки. Оскiльки даний об’єкт є не охоронюваним, вiдсутнi також суб’єкти, якi володiють будь-якими авторськими правами по вiдношенню до даного об’єкта. Користувач вiльний вiд обов’язкiв вказувати iмена творцiв твору, вправi порушувати недоторканнiсть твору. Але, слiд враховувати, що при спотвореннi музичного твору, який є Державним гiмном України, користувач може бути притягнутий до вiдповiдальностi. Вiдповiдно до ст. 30 Закону, закiнчення строку дiї авторського права на твори означає їх перехiд у суспiльне надбання. Твори, якi стали суспiльним надбанням, можуть вiльно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора. Саме з моменту переходу твору у суспiльне надбання, по вiдношенню до твору встановлюється часткова правова охорона. Суть даної охорони полягає в наступному. З однiєї сторони, допускається вiльне використання твору, який став суспiльним надбанням, i дане використання не потребує отримання дозволу правонаступникiв автора i виплати їм винагороди. З другої сторони, використання творiв не повинно порушувати недоторканнiсть твору i потребує вказiвки iменi автора. Іншими словами, з моменту переходу твору в суспiльне надбання користувач набуває певну свободу використання твору, але ця свобода не є повною, певнi границi використання, вихiд за якi є неправомiрною дiєю, зберiгаються. на твiр цi дiї можуть переслiдуватись спадкоємцями автора, їх правонаступниками, виконавцем заповiту автора чи iншими заiнтересованими особами. Роздiл 2. Сумiжнi права артистiв – виконавцiв та виробникiв фонограм до появи кiно, прогресу в галузi ефiрного мовлення, розповсюдження дискiв тощо. Промисловцi, якi працюють у цих галузях, заговорили про необхiднiсть захисту своїх iнвестицiй, їх вимоги йшли паралельно з вимогами артистiв-виконавцiв. У 20- тi роки Мiжнародна органiзацiя працi зайнялася цими проблемами з точки зору права на працю. Обидва потоки (артисти-виконавцi, з одного боку, i промисловцi – з iншого) об’єдналися в результатi чого з’явилася Римська Конвенцiя 1961 р. Якщо значення "авторське право" приблизно вiдоме всiм, то поняття "сумiжне право" має велику кiлькiсть аспектiв, але визначеної категорiї не iснує. Є декiлька категорiй сумiжного права, i кiлькiсть цих категорiй у рiзних країнах варiюється. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки (далi - США), в системi "копiрайт" поняття сумiжного права не вiдоме, але вiдоме на європейському континентi. У Сполучених Штатах немає сумiжного права на фонограми, але є право "копiрайт", i "копiрайт" вiдноситься до специфiчних творiв, а саме до фонограм. Сумiжного ж права для артистiв-виконавцiв у США взагалi не передбачено. Його навiть не iснує для органiзацiй телерадiомовлення. "сумiжне право", тому що воно небагато розповiдає про їх професiю – вони виявляються "сумiжниками" авторiв, їх "сусiдами". Актори, виконавцi, артисти – по сутi автори. Вони дуже близькi до них. (В галузi музики, наприклад, часто зустрiчається, що володiльцi i авторських, i сумiжних прав однi i тi самi особи). Результати творчостi артистiв-виконавцiв – гра, виконання – повиннi бути захищенi, тому що в них, як i в разi з авторським правом, вiдображена особистiсть їх творця. З плином часу з’явилася можливiсть записувати їх живе виконання на платiвки, магнiтнi плiвки, лазернi диски, в зв’язку з чим з’явився i новий клас користувачiв їх виконань – це аудiо- i вiдео промисловцi. Таким чином, артисти-виконавцi i виробники фонограм склали нову категорiю володiльцiв сумiжних прав. Мiжнародними iнструментами, якi регулюють права артистiв-виконавцiв та виробникiв фонограм є перш за все Римська конвенцiя 1961 р., провiдна думка цього документа – це захист вiд нелегального присвоєння або пiратського використання результатiв дiяльностi однiєї особи (в сферi виконавських мистецтв, виробництва фонограм або ефiрного мовлення) iншою особою. Другим – Європейська Директива 1992 р. Третiм – це угода, яка була укладена в рамках ГАТТ, а саме Угода про торгiвельнi аспекти прав iнтелектуальної власностi (звично використовується англiйське скорочення - ТРІПС). Саме в цих мiжнародних текстах зафiксованi основоположнi положення з сумiжних прав. Згiдно iз законодавством України, а саме iз ЗУ "Про авторське право та сумiжнi права" (далi - Закону) виконання музичних творiв та фонограм є об’єктами сумiжних прав. А виконавцi музичних творiв (артисти – виконавцi) та виробники фонограм виступають суб’єктами сумiжних прав. Сумiжне право виникає внаслiдок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва вiдеограми. Для виникнення i здiйснення сумiжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Виконавцi здiйснюють свої права за умови дотримання ними прав авторiв виконуваних творiв та iнших суб'єктiв авторського права. А виробники фонограмм повиннi дотримуватися прав суб'єктiв авторського права, а також i прав артистiв - виконавцiв. майнових прав. Будь-якi поправки, змiни, доповнення у виконання можуть вноситися тiльки за згодою виконавця. Згiдно зi ст. 44 Закону особистi немайновi права виконавцiв охороняються безстроково. "живе" публiчне виконання (здiйснення виконання самим виконавцем безпосередньо) за артистом-виконавцем, на вiдмiну вiд автора, законодавчо не закрiплено, оскiльки таке право вiд артиста-виконавця невiддiльне. При органiзацiї концертiв i гастролей концертна фiрма в контрактi з артистом - виконавцем або його директором обумовлює всi iстотнi умови проведення таких заходiв (дата, мiсце виступу, реклама, проїзд, проживання, харчування, гонорар виконавцю та iн.) Нiяких сумiжних прав вiд артиста - виконавця нi органiзатор, нi концертний майданчик отримувати не зобов'язанi. Майновi права виконавцiв можуть передаватися (вiдчужуватися) iншим особам на пiдставi договору, в якому визначаються спосiб використання виконань, розмiр i порядок виплати винагороди, строк дiї договору i використання виконань, територiя, на яку розповсюджуються переданi права тощо. що управляють правами виконавцiв i виробникiв фонограм на колективнiй основi, а за вiдсутностi такої угоди розподiляється мiж виконавцями i виробниками фонограм рiвними частинами. У разi, коли виконавець пiд час першої фiксацiї виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику вiдеограми її подальше вiдтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми чи виробнику вiдеограми виключне право на розповсюдження фонограм, вiдеограм i їх примiрникiв способом першого продажу або iншої передачi у власнiсть чи володiння, а також способом здавання у майновий найм, комерцiйний прокат та iншої передачi. При цьому виконавець зберiгає право на одержання справедливої винагороди за зазначенi види використання свого виконання через органiзацiї колективного управлiння або iншим способом. "Фонограма – цезвукозапис на вiдповiдному носiї (магнiтнiй стрiчцi чи магнiтному диску, грамофоннiй платiвцi, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звукiв, крiм звукiв у формi запису, що входить до аудiовiзуального твору. Фонограма є вихiдним матерiалом для виготовлення її примiрникiв (копiй)". Згiдно iз Римською конвенцiєю (ст.. 3b) "фонограма – це будь-яка виключно звукова фiксацiя звукiв виконання або iнших звукiв". Професор Брюссельського унiверситету А. Стровел, у одному зi своїх виступiв сказав кiлька слiв з приводу цього визначення. "Перше: ця фiксацiя передбачає виключно звуки, тобто поняття фонограми не включає аудiовiзуальнi фiксацiї – зображення, кадри, тощо. Друге: важливо вiдзначити, що окремо взятий звук не може бути фонограмою. Фiксацiя може бути визначена як запис певного набору звукiв на матерiальному носiєвi незалежно вiд його природи. Це може бути вiнiловий диск, компакт-диск, будь-який iнший носiй, навiть, може бути, на сьогоднi ще не придуманий. Третє: фонограма – не завжди фiксацiя виконання. Фiксацiя звуку, що не є твором, також може захищатися". Виробниками фонограм визнаються будь-якi фiзичнi або юридичнi особи, якi взяли на себе iнiцiативу i вiдповiдальнiсть за перший звуковий запис виконання або iнших звукiв. Охоронi пiдлягають будь-якi фонограми, незалежно вiд їх матерiальної форми, якостi запису, а також того, чи зафiксовано на фонограмi виконання створеного твору, що охороняється законом, або проведено запис рiзних звукових ефектiв. незалежно вiд виконання виробником фонограми якої-небудь формальностi. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 38 Закону виробник фонограми, виробник вiдеограми має право зазначати своє iм'я (назву) на кожному носiї запису або його упаковцi поряд iз зазначенням авторiв, виконавцiв i назв творiв, вимагати його згадування у процесi використання фонограми (вiдеограми). порядок виплати винагороди, строк дiї договору, строк використання фонограми (вiдеограми), територiя, на яку розповсюджуються переданi права, тощо. Згiдно iз ч. 1 ст. 43 Закону, допускається без згоди виробникiв фонограм (вiдеограм), фонограми (вiдеограми) яких опублiкованi для використання з комерцiйною метою, i виконавцiв, виконання яких зафiксованi у цих фонограмах (вiдеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерцiйне використання фонограм i вiдеограм та їх примiрникiв: а) публiчне виконання фонограми або її примiрника чи публiчну демонстрацiю вiдеограми або її примiрника; б) публiчне сповiщення виконання, зафiксованого у фонограмi чи вiдеограмi та їх примiрниках, в ефiр; в) публiчне сповiщення виконання, зафiксованого у фонограмi чи вiдеограмi та їх примiрниках, по проводах (через кабель). При цьому пiд "публiчним виконанням фонограми" розумiється виконання фонограми в фоє кiнотеатру, ресторану, бару, готелю, аеропортах, поїздах далекого прямування, та iнших громадських мiсцях. Представляється, що публiчне виконання фонограми на концертi (виконання творiв "пiд фанеру") не пiдпадає пiд випадки виплати гонорару артисту-виконавцевi, якщо, звичайно, виконання не здiйснюється iншим "артистом-виконавцем". i виробникiв фонограм на колективнiй основi. Одержана винагорода розподiляється вiдповiдною органiзацiєю колективного управлiння мiж виконавцями та виробниками фонограм (вiдеограм). Роздiл 3. Виплата роялтi (винагороди) та вiдповiдальнiсть за порушення авторських та сумiжних права в Українi Одного разу в 1997 роцi вiдомий харкiвський музикознавець С. О. Коротков, завершуючи чергову лекцiю перед слухачами курсiв пiдготовки дi-джеїв, попередив їх про необхiднiсть завчасно складати перелiк музичних композицiй, що програються ними. "Одного дня", - сказав музичний гуру - "в заклад, в якому ви працюєте, прийде людина i зажадає платню за ту музику, яку ви граєте! Будьте готовi до цього". Крiм того, на стадiї виробництва цього твору до музикантiв i виконавцiв пiдключається цiла команда людей (звукорежисери, продюсери та iншi), праця яких теж повинна бути оплачена. Оплата працi цього колективу здiйснюється за рахунок продажу примiрникiв фонограми створеного твору. Проте у кожного проданого примiрника фонограми може бути рiзна доля: один використовуватиметься удома для прослуховування у сiмейному колi, другий буде програний дi-джеєм в клубi, де його почують десятки людей, а третiй потрапить в ефiрну студiю радiостанцiї i музику, записану на ньому, почує вже мiльйонна аудиторiя. Другий i третiй випадок, описанi вище, трактуються українським законодавством як публiчне виконання фонограми з комерцiйною метою. Згiдно ст. 43 Закону України "Про авторське право i сумiжнi права" дозволяється таке публiчне виконання фонограм без узгодження з їх виконавцями (виробниками), але з виплатою їм винагороди. Отже, за музику треба платити. Тепер спробуємо розiбратися, хто, в яких випадках, кому i скiльки повинен платити. Наприклад, якщо ви в магазинi купили компакт-диск (звичайно ж лiцензiйний) iз записом вашого улюбленого спiвака, то ви можете слухати його самi, з сiм'єю i друзями абсолютно вiльно. Також ви можете для особистих цiлей скопiювати цей диск на iнший носiй. Згiдно ст. 42 (частина 4) Закону "Про авторське право i сумiжнi права" у вартiсть записувальної апаратури i чистих носiїв (чистi касети, "болванки" CD-R для запису аудiодискiв) вже включена винагорода авторам i виконавцям. Бiльше нiчого нiкому платити не потрiбно. Зовсiм iнша справа, якщо фонограми будуть використовуватися з комерцiйної метою. У такому випадку, платити повиннi юридичнi i фiзичнi особи, що використовують фонограми (вiдеограми) в комерцiйних цiлях. До них вiдносяться: театри, фiлармонiї, цирки, клуби, будинки i палаци культури, кiноконцертнi зали, дискотеки, а також парки, стадiони, кiнотеатри i вiдеосалони, казино, нiчнi клуби, бари, кафе, ресторани, тощо. Повний перелiк наведений в Постановi Кабiнету Мiнiстрiв України №71 вiд 18. 01. 2003г. "Про затвердження розмiру винагороди (роялтi) за використання опублiкованих з комерцiйною метою фонограм i вiдеограм та порядку її виплати". Використання фонограм з комерцiйною метою передбачає отримання прибутку вiд такого використання. Наприклад, основною дiяльнiстю нiчних клубiв є проведення дискотек, численнi кафе використовують аудiозаписи для створення музичного фону для своїх вiдвiдувачiв, дiяльнiсть радiостанцiй принципово неможлива без використання фонограм. Всi вищезазначенi типи органiзацiй i закладiв так чи iнакше одержують прибуток вiд використання музичних творiв, що є об'єктами авторського права. Публiчне використання музики завжди переслiдує певну мету — створити бiльш комфортну атмосферу в торговельному залi супермаркету, залi ресторану, у вагонах поїздiв залiзничного транспорту, за рахунок чого залучити бiльше клiєнтiв i, в остаточному пiдсумку, пiдвищити прибутки певного закладу. За таких обставин цiлком логiчно, що така органiзацiя повинна сплачувати роялтi за музику, що приносить їй прибуток, так само, як вона сплачує за електрику або воду. "Про авторське право й сумiжнi права" вiд 23. 12. 1993 № 3792-XІІ, а також Постанови Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження розмiру винагороди (роялтi) за використання опублiкованих з комерцiйною метою фонограм i вiдеограм i порядок його виплати" вiд 18 сiчня 2003 р. N 71 i "Про затвердження мiнiмальних ставок винагороди (роялтi) за використання об'єктiв авторського права й сумiжних прав" вiд 18 сiчня 2003 р. N 72. На сьогоднi зареєстрованi та дiють ряд органiзацiй колективного управлiння, якi мають певну сферу дiяльностi. Зокрема, найбiльшою органiзацiєю колективного управлiння, яка управляє правами суб‘єктiв авторського права є ДП "Українське агентство з авторських та сумiжних прав". товариств з 118 країн свiту. В рамках спiвпрацi з членами CISAC ДП УААСП iснують договори про взаємне представництво iнтересiв iз забезпечення охорони майнових прав авторiв i їх правонабувачiв з органiзацiями колективного управлiння з багатьох країн свiту, серед яких: Росiя, США, Великобританiя, Нiмеччина, Францiя, Італiя, Іспанiя i багато iнших. i захищати iнтереси вiтчизняних авторiв за кордоном та iноземних авторiв в Українi. По-друге, це органiзацiя, яка ефективно збирає, розподiляє i виплачує авторську винагороду. Крiм того, вона збирає значно бiльше вiд усiх iнших разом узятих ОКУ". Уповноваженою органiзацiєю колективного управлiння є також Об‘єднання пiдприємств "Українська лiга музичних прав" (далi - УЛМП). Українська Лiга Музичних Прав є вповноваженою неприбутковою органiзацiєю колективного управлiння сумiжними правами. Предметом дiяльностi УЛМП є збiр (роялтi) i наступний розподiл винагороди за публiчне виконання фонограм у публiчних мiсцях (кафе, бари, ресторани, супермаркети, транспорт i т. д.). У одному iз своїх iнтерв’ю директор з Європейських питань Мiжнародної конфедерацiї товариств авторiв i композиторiв (CISAC) Мiтко Чаталбашев розповiв iнформацiйному агентству УНІАН, про те, якi бачить проблеми CISAC у сферi захисту авторських прав в Українi. "Проблемною сферою є користувачi, якi вiдносяться до так званої категорiї "малих прав". Досить низький вiдсоток виплат (бiля 5-6% вiд загальної кiлькостi користувачiв) спостерiгається серед кафе, барiв, ресторанiв, торгiвельно-розважальних центрiв, нiчних клубiв. На його думку, найголовнiше, треба внести певнi законодавчi змiни, якi вiдносяться до дiяльностi органiзацiй колективного управлiння. На сьогоднiшнiй день українське законодавство, яке регулює дiяльнiсть таких органiзацiй, дозволяє працювати у сферi авторських прав великiй кiлькостi фантомних органiзацiй колективного управлiння. Цi органiзацiї не мають нi вiдповiдного досвiду, нi достатньої матерiальної i технiчної бази, щоб здiйснювати нормальну роботу в цiй сферi. Тому такi органiзацiї повиннi пiти. А для цього треба чiтко виписати в законi критерiї вiдносно того, хто може займатися роботою у сферi захисту авторських прав. Найправильнiший варiант, якщо працюватиме одна органiзацiя з авторських прав, яка б займалася музичними творами, а одна з аудiовiзуальних прав. А зараз, тому що на цьому ринку працює безлiч органiзацiй колективного управлiння, користувач плутається, хто якими правами управляє, з ким слiд укладати договiр. Крiм того, слiд досягти чiткого виконання законiв у сферi авторських прав. А то виходить, що сьогоднi закон є, але вiн не виконується багатьма користувачами об`єктiв авторського права. Дотримання законiв неминуче пiдвищить рiвень української культури i престиж українських авторiв". Дiйсно, в Українi з’явилося багато органiзацiй, якi опiкуються авторським правом. Автори одержують багато отаких бандеролей, якi приходять i кажуть, що вiмовтеся там, iдiть до нас, ми вас приголубимо, ми вас зiгрiємо, а тi вас обкрадуть. Автору, який, скажемо пише пiснi, важко дослiджувати, хто його може обiкрасти, а хто приголубити, саме отут треба якесь направлення чи законодавство, чи департамент має зорiєнтувати автора, куди йому звертатись, а куди не варто. Також Мiтко Чаталбашев дав оцiнку роботи українського члена CISAC – УААСП. Вiн зазначив, що: "у принципi, прогрес iснує. Якщо ми поглянемо на цифри, то щороку збори авторської винагороди зростають. Але це не повинно вводити в оману, оскiльки база, вiд якої УААСП починав працювати, була дуже низька. Якщо поглянути на структуру зборiв УААСП, велика частина надходжень забезпечується за рахунок так званих "великих прав" (збори авторської винагороди з театрiв). У країнах ЄС доля "малих прав" вища, нiж доля "великих прав". Але це досягається за рахунок телеканалiв. А з цiєю категорiєю користувачiв, як говорилося вище, в Українi великi проблеми. В той же час, ми бачимо великi перспективи в роботi УААСП ". звукозапису музики та звучанням записаних пiсень у виконаннi як вiтчизняних, так i iноземних виконавцiв. Як вiдомо, у музичного твору є автор слiв, композитор, виконавець та виробник фонограми, який здiйснив звукозапис цього твору. Оскiльки автору, виконавцю, виробнику фонограм, на практицi, складно управляти своїми правами та контролювати використання твору, тому, Законом вiдповiдно передбачена можливiсть здiйснення виплати винагороди через органiзацiї колективного управлiння. Згiдно зi статтею 49 Закону, органiзацiї колективного управлiння виконують вiдповiднi функцiї вiд iменi суб‘єктiв авторського права i (або) сумiжних прав i на основi одержаних вiд них повноважень. Зважаючи на те, що записи музичних творiв, що використовуються в кафе, барi, ресторанi, нiчному клубi мiстять об‘єкти авторського права (музичнi твори) та сумiжних прав (фонограми та зафiксованi у них виконання), збiр винагороди можуть здiйснювати органiзацiї колективного управлiння, якi управляють вiдповiдно правами суб‘єктiв авторського права i спецiально визначенi уповноваженi органiзацiї колективного управлiння, якi управляють правами суб‘єктiв сумiжних прав. У першому випадку збiр винагороди здiйснюється, виходячи з мiнiмальних ставок винагороди (роялтi) за використання об‘єктiв авторського права визначених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18. 01. 2003 № 72, у другому – розмiру винагороди (роялтi) за використання опублiкованих з комерцiйною метою фонограм i вiдеограм та порядку її виплати, встановленому постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18. 01. 2003 № 71. виконавцями та виконання примiрникiв творiв у запису у мiсцях, з платним i безплатним входом (у тому числi в кафе, барi, ресторанi та нiчному клубi). Наприклад, у мiсцях з платним входом мiнiмальна ставка винагороди складає 4 % суми валового збору, одержаного вiд продажу квиткiв, а у мiсцях з безплатним входом – 1 % доходiв, одержаних з того виду дiяльностi, у процесi якої вiдбувається використання творiв, а у разi вiдсутностi таких доходiв - 2,5 % загальної суми витрат органiзатора на проведення заходу. У власникiв кафе, барiв, ресторанiв та нiчних клубiв часто виникає таке питання як: "чи зобов’язаний я платити за публiчне виконання, якщо я використовую тiльки лiцензiйнi продукти (диски, касети i т. д.)?". Згiдно з п. 4 ст. 8 Закону України "Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв, фонограм, вiдеограм, комп'ютерних програм, баз даних", придбання примiрника аудiовiзуального твору, фонограми, вiдеограми, комп'ютерної програми, бази даних, маркованого контрольною маркою, не є набуттям прав на публiчне виконання, публiчний показ, публiчну демонстрацiю, публiчне сповiщення, майновий найм, побутовий чи комерцiйний прокат записаного на цьому примiрнику аудiовiзуального твору, фонограми, вiдеограми, комп'ютерної програми, бази даних. виконанням, за яке потрiбно платити: адже музика досягає також вух персоналу й вiдвiдувачiв, якi до кола вашої родини або її знайомих нiяк не належать. виду дiяльностi, у процесi якої здiйснюється використання фонограм, вiдеограм та зафiксованих у них виконань або 2,5 вiдсотки вiд загальної суми витрат на зазначений вид використання у разi вiдсутностi таких доходiв. прав. Вимагати виплати винагороди на пiдставi укладеного договору мають право органiзацiї колективного управлiння, а також вiдповiднi контролюючi та правоохороннi органи. Незаконна пiдприємницька дiяльнiсть , яка включає в себе використання об’єктiв авторського права та сумiжних прав без дозволу на це правовласникiв i без виплати винагороди можна назвати "iнтелектуальним пiратством". У результатi такої неправомiрної дiяльностi зачiпаються iнтереси композиторiв,поетiв-пiснярiв та iнших авторiв, артистiв-виконавцiв, виробникiв фонограм, вiдеозаписiв, аудiовiзуальних творiв, органiзацiй ефiрного та кабельного мовлення, а також держави i в цiлому всього суспiльства. Автори i артисти-виконавцi не отримують належнi їм за законом гонорари, що, звичайно ж, не стимулює їх творчi можливостi. виробництва, iнодi на якостi продукцiї, що випускається, а деколи робить виробництво безприбутковим або навiть збитковим. У зв'язку з тим, що "бiзнес" у сферi iнтелектуального пiратства, як правило, є нелегальним i над прибутковими, держава щорiчно не отримує в казну у виглядi несплачених податкiв та iнших платежiв значнi суми. Це робить свiй вплив на загальноекономiчну ситуацiю в країнi, посилює кримiногенну обстановку, позбавляє державу можливостi видiляти необхiднi кошти на проведення культурних програм i пiдтримувати легальних виробникiв. Саме прийняття нового законодавства дозволить ефективно боротися з "пiратством" в Українi та може стати моделлю для вiдстоювання авторських прав i в iнших сферах. Для цього, в першу чергу необхiдно привести наше законодавство "в порядок". Але, нажаль навiть новi законопроекти не є досконалими та створюються для того, щоб краще захищати власнi iнтереси. Так, наприклад, Матвiйчук А. М., у одному зi своїх виступiв класифiкував закони, якi були поданi до Верховної Ради України, по таких категорiях. Закон № 3503 – це олiгархiчний закон, який лобiює iнтереси виробникiв шоу-бiзнесової елiти, в яку входить дуже мало людей. Закон №4073 – це державно – бюрократичний. Всi державнi iнституцiї нагадують залiзобетонну стiну плачу, де розбиваються всi нашi якiсь благi поривання i надiї. Ми творимо, ми щось робимо – а в результатi нiчого не отримуємо. Ще два закони, № 2451 та № 4451 (але їх можна об’єднати) – це такий державно-громадський закон. Можна зазначити, що цей закон представляє iнтереси як органiзацiй творчих, так i творчих особистостей. Наприклад, багатьом нашим ведучим, провiдним артистам, притаманне бажання захистити свої фiнансовi iнтереси. Але, краще захищати не "отой пруд, в якому твоя рибка, коли гинуть всi рiчки i гине риба, яка там iснує", а подумати над тим, щоб створити закон, який би захищав всi нашi "водойми, нашi рiчки i нашi моря". Василь Зiнкевич, наприклад, плаче, що вiн не може купити хорошу пiсню, тому що вона дорого коштує, що вiн не може проплатити собi ефiри, якi коштують занадто дорого на комерцiйних каналах. Його туди i на порiг не пускають. Оце сучасний прагматичний пiдхiд до мистецтва, взагалi до людей iнтелектуальної працi. Вiдповiдно до ст. 51 ЗУ "Про авторське право та сумiжнi права", захист особистих немайнових i майнових прав суб'єктiв авторського права i (або) сумiжних прав здiйснюється в порядку, встановленому адмiнiстративним, цивiльним i кримiнальним законодавством. Вiдповiдно до ст.. 431 та ст. 432 Цивiльного кодексу України, порушення права iнтелектуальної власностi, в тому числi невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену цим Кодексом, iншим законом чи договором. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права iнтелектуальної власностi. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рiшення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходiв щодо запобiгання порушенню права iнтелектуальної власностi та збереження вiдповiдних доказiв; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарiв, iмпорт чи експорт яких здiйснюється з порушенням права iнтелектуальної власностi; 3) вилучення з цивiльного обороту товарiв, виготовлених або введених у цивiльний оборот з порушенням права iнтелектуальної власностi; 4) вилучення з цивiльного обороту матерiалiв та знарядь, якi використовувалися переважно для виготовлення товарiв з порушенням права iнтелектуальної власностi; вини особи та iнших обставин, що мають iстотне значення; За "несплачене" публiчне виконання фонограм музичних творiв ст. 51–2 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення передбачає санкцiї у виглядi штрафу вiд 10 до 200 неоподаткованих мiнiмумiв. У вiдповiдностi зi ч. 1 ст. 176 Кримiнального кодексу України, "незаконне вiдтворення, розповсюдження творiв науки, лiтератури i мистецтва, комп'ютерних програм i баз даних, а так само незаконне вiдтворення, розповсюдження виконань, фонограм, вiдеограм i програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудiо- та вiдеокасетах, дискетах, iнших носiях iнформацiї, або iнше умисне порушення авторського права i сумiжних прав, якщо це завдало матерiальної шкоди у значному розмiрi, - караються штрафом вiд 200 до 1000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян (3400 – 17 000) або виправними роботами на строк до 2 рокiв, або позбавленням волi на той самий строк, з конфiскацiєю всiх примiрникiв творiв, матерiальних носiїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, вiдеограм, програм мовлення та знарядь i матерiалiв, якi спецiально використовувались для їх виготовлення". Якщо заклад використовує музику в комерцiйних цiлях, але не виплачує роялтi, вiн може бути притягнутий як до адмiнiстративної, так i до кримiнальної вiдповiдальностi залежно вiд суми, яку заклад повинен був вiдрахувати. "Авторськi права – це такий само продукт, як канцелярськi товари або послуги салонiв краси, а значить потрiбно платити!" Багаторiчна робота у сферi забезпечення майнових прав iнтелектуальної власностi на твори, виконання, фонограми, вiдеограми, виявила "ахiлесову пяту" цiєї царини – вiдсутнiсть первинних договорiв розпорядження майновими правами iнтелектуальної власностi на зазначенi об’єкти. Інодi практика надавала кумеднi прецеденти, як, наприклад, намiр композитора та продюсера спiвачки "узаконити" репертуар останньої, який вона використовувала впродовж рокiв без письмових договорiв з авторами. У результатi, композитор з продюсером уклали щодо обумовленого репертуару невиключний лiцензiйний договiр без права передачi майнових прав iншим особам обома сторонами – лiцензiаром та лiцензiатом. Як наслiдок, цей договiр передбачав лише три варiанти виконання пiсень з означеного репертуару: або композитором, або продюсером, або ними обома дуетом. У будь-якому випадку, договiр "де-юре" позбавляв спiвачку зазначеного репертуару, який вона виконувала за усною домовленiстю з композитором, повторюю, впродовж рокiв на радiсть своїх численних шанувальникiв в Українi. Зрозумiло, пiсля консультацiї, сторони цей договiр розiрвали. Подiбних прикладiв можна навести занадто багато. Але найхарактернiшою залишається ситуацiя, коли мiж творцями, тобто спiвавторами, авторами i виконавцями, виробниками вiдеограм i\або фонограм тощо, взагалi не укладено договору. Буває, що навiть й усного. На жаль, ще сьогоднi, у 21-му столiттi, можна почути вiд українського спiвака або спiвачки тезу, типу: "А чому я маю когось питати дозволу, коли цю пiсню i без мене спiває пiв-України? До того ж, i автор давно помер. Усе вищенаведене є свiдченням того, що культура дотримання прав iнтелектуальної власностi у мистецькiй сферi в Українi тiльки народжується. iз основних пiдстав для судового захисту. Також, пiдставою для подачi позовiв користувачiв є порушення умов договору (якщо вiн укладений) мiж користувачем i вiдповiдним пiдприємством. & Carry Україна купила у державного пiдприємства "Українське агентство з авторських та сумiжних прав" лiцензiю на використання музичних добуткiв зi свiтового каталогу у всiх магазинах компанiї в країнi. Те, що компанiя МЕТRО Cash & Carry Україна пiдписала вiдповiдний договiр стало показовою подiєю, оскiльки сьогоднi, на жаль, вiтчизнянi компанiї всiма можливими способами намагаються уникнути виплати винагороди за використання авторських прав, вiд чого в першу чергу страждають нашi музиканти, композитори i поети. А такi iноземнi компанiї, як МЕТRО Cash & Carry Україна, показують приклад вiдкритостi i поваги до законiв держави. Порушниками авторських прав, можуть бути не лише певнi компанiї чи пiдприємства, якi не виплачують винагороди, але й iншi особи, якi без будь-яких прав використовують чужi тври. Так, наприклад поет Мирослав Воньо - автор популярних пiсень "Козацькому роду нема переводу" i "Здрастуй, рiдне село", уже четвертий рiк намагається домогтися в судi вiдшкодування морального i матерiального збитку вiд Михайла Поплавського. Мирослав Воньо кiлька разiв намагався подати позовну заяву про вiдшкодування морального i матерiального збитку в Шевченкiвський районний суд столицi, але її не приймають. "Україна молода", Михайло Поплавський кiлька рокiв назад включив цi пiснi у свої збiрники "Сало" i "Кохаймося" без вiдома та дозволу композитора i поета. Бiльш того, на аудiокасетах i компакт-дисках автори пiсень не були зазначенi, що i є свiдченням злiсного порушення авторських прав. Нажаль, справа так i залишилась не вирiшеною, але Мирослав Воньо має намiр продовжити боротьбу за справедливiсть. "Української лiги музичних прав", яка збирає роялтi за використання музики в комерцiйних цiлях у торгових мережах та ресторанах, проти будiвельних гiпермаркетiв "Епiцентр". мережам. "Ми запропонували Епiцентру укласти договiр за фiксованою ставкою — 400 грн. в мiсяць за 1 тис. кв. м торгової площi. Таким чином, обсяг мiсячної плати для мережi становив би близько 500 тис. грн. Пiсля цього вони перестали з нами контактувати, але вiд використання музики не вiдмовилися. Тому ми i були змушенi звернутися до суду", — пояснює директор Української лiги музичних прав Олексiй Гуменчук. Тепер компанiя в судовому порядку вимагає вiд Епiцентру оплачувати 1% свого обороту у виглядi роялтi, як це передбачено постановою Кабмiну № 71 вiд 18 сiчня 2003 року. пiдсумками 2008 року склав 2,7 млрд грн. Таким чином, у разi програшу справи в судi Епiцентр повинен буде укласти договiр з Лiгою i платити їй за використання фонограм суму в кiлька десяткiв мiльйонiв гривень на рiк. Також, у 2007 роцi показовими судовими спорами стали справи за позовами ТОВ "Українська музична видавнича група" до ТОВ "ТРО "Русское радио" –"Україна" (№ 20/570) та ТОВ "Українська музична видавнича група" до ТОВ "ТРК "Медiа маркет") про заборону вчинення дiй за участi двох ОКУ як третiх осiб (третьою особою на сторонi позивача була ОКУ асоцiацiя "Дiм авторiв музики в Українi", третьою стороною на сторонi вiдповiдачiв – ДП "УААСП"). "ДАМвУ" й без виплати авторської винагороди Асоцiацiї "ДАМвУ" (уповноважена позивачем ОКУ) музичних творiв (пiсень) за певним перелiком, а також зобов’язати вiдповiдачiв сплатити позивачевi компенсацiю за порушення авторських прав у сумi 600000 грн. та 525000 грн. вiдповiдно. Судами першої й апеляцiйної iнстанцiй було встановлено, що: 1) позивач на територiї України є власником виключних майнових авторських прав на згаданi твори; 2) позивач уклав з Асоцiацiєю "ДАМвУ" договiр, за яким Асоцiацiя "ДАМвУ" як ОКУ прийняла в управлiння виключнi майновi авторськi права, що належать позивачевi, в тому числi й на надання дозволiв на використання творiв i по збору авторської винагороди, тодi як позивач зберiг за собою право самостiйно контролювати дотримання його авторських прав третiми особами й самостiйно захищати свої права; 3) мiж вiдповiдачами i ДП "УААСП" як ОКУ укладено лiцензiйнi договори, за якими вiдповiдачi одержали дозволи на використання музичних творiв, якi є предметом спорiв, i повнiстю сплатив належну авторську винагороду за їх використання шляхом публiчного сповiщення; 4) позивач листами повiдомив ДП "УААСП" про виключення спiрних творiв iз колективного управлiння ДП "УААСП" i про заборону з 1 сiчня 2006 р. видавати дозволи на використання творiв, права на якi належать позивачевi; 5) офiцiйно твори, якi є предметом цих спорiв, не виключено з управлiння ДП "УААСП"; 6) станом на 7 серпня 2006 р. вiдповiдачами сплачено авторську винагороду за використання спiрних творiв вiдповiдно до їх договорiв з ДП "УААСП"; 7) позивач не звертався до ДП "УААСП" з приводу одержання належної йому авторської винагороди. Отже, причиною спорiв є питання про розмежування сфер дiяльностi ОКУ. Системний аналiз норм законодавства свiдчить про наявнiсть особливостей правового регулювання дiяльностi органiв колективного управлiння з управлiння авторськими правами порiвняно iз загальними нормами (ст. 15 ЗУ "Про авторське право i сумiжнi права"). Таким чином законодавець враховує специфiку дiяльностi й органiзацiй телерадiомовлення, яка полягає в постiйному використаннi великої кiлькостi рiзних об’єктiв авторського права, що викликає складнiсть при визначеннi кола суб’єктiв авторського права, i в необхiдностi дотримуватися їхнiх прав (беручи до уваги значну кiлькiсть творiв i їх авторiв; необхiднiсть встановлення всiх авторiв кожного твору (його складової частини); необхiднiсть з’ясування особи належного суб’єкта авторського права щодо кожного твору; наявнiсть iноземних суб’єктiв авторського права; можливiсть передачi авторського права його суб’єктом iншiй особi й iн.). За таких обставин апеляцiйний господарський суд, встановив, що факт використання вiдповiдачами спiрних творiв на пiдставi чинних лiцензiйних договорiв iз ДП "УААСП" як органiзацiєю колективного управлiння; факт належної сплати вiдповiдачами авторської винагороди вiдповiдно до умов згаданих договорiв (у тому числi й за використання спiрних творiв); вiдсутнiсть факту вилучення спiрних творiв iз дозволу на використання, який вiдповiдачам надано ДП "УААСП" (з огляду на вiдсутнiсть вiдповiдного рiшення ДП "УААСП", оцiнка правомiрностi дiй якого з цього приводу перебуває поза межами вказаних позовiв, а також враховуючи фактичнi дати написання й альтернативний i неконкретизований змiст листiв позивача на адресу ДП "УААСП" (вiдсутня iндивiдуалiзацiя об’єктiв авторського права), i дiйшов обґрунтованого висновку про вiдсутнiсть у дiях вiдповiдачiв вини як обов’язкового елементу складу цивiльного правопорушення й у зв’язку з вiдсутнiстю з боку вiдповiдача порушення авторських прав позивача прийняв правомiрне рiшення про повну вiдмову в позовi. При цьому позивач не втратив права на одержання сплаченої вiдповiдачами авторської винагороди через ДП "УААСП" i на вилучення спiрних творiв iз дозволiв на використання, якi надаються ДП "УААСП". Сам лише факт укладення лiцензiйного договору мiж телерадiомовником й органiзацiєю колективного управлiння майновими правами авторiв не є гарантiєю, що користувач уникне небажаних позовiв вiд суб’єктiв виключних майнових прав на твори, на використання яких телерадiомовник отримав дозвiл вiд ОКУ. Таке припущення пiдтверджується й матерiалами iншого господарського спору про використання мовником музичних творiв на пiдставi лiцензiйної угоди з ОКУ. Цiкавим для розумiння судової практики цiєї категорiї господарських спорiв є факт, що добросовiсним дiям мовника-користувача, аналогiчним за своїм цивiльно-правовим змiстом поведiнцi вiдповiдачiв за наведеними вище спорами, господарським судом дана зовсiм протилежна оцiнка. Суть цього спору така. ТОВ "Чесна музика" звернулося з позовом до ПП "Нова хвиля" (радiостанцiя "Шарманка") з позовом про стягнення компенсацiї за порушення виключних майнових авторських прав на музичний твiр iз текстом. 1) позивачевi були переданi права вiд iнших суб’єктiв авторського права на використання певних творiв, у т. ч. спiрного музичного твору, який вiдповiдач використовував шляхом публiчного сповiщення на радiо "Шарманка", а також право третiм особам забороняти позадоговiрне використання цих музичних творiв; 3) позивач повiдомив Всеукраїнську громадську органiзацiю "Автор" про вилучення з колективного управлiння спiрний твiр; 4) мiж вiдповiдачем i Всеукраїнською громадською органiзацiєю "Автор" як органiзацiєю колективного управлiння укладено договiр на виплату винагороди за використання творiв при здiйсненнi господарських операцiй, вiдповiдно до якого вiдповiдач щомiсяця сплачує авторську винагороду (роялтi) за використання музичних творiв. Однак на вiдмiну вiд попереднiх постанов Київського апеляцiйного господарського суду (у справах № 20/570 i № 20/571), якi вiдмовили в задоволеннi позовiв власника виключних майнових прав на музичнi твори на територiї України, цього разу суд зазначив, що сам по собi факт збору винагороди за сповiщений вiдповiдачем спiрний твiр не може бути пiдставою для звiльнення вiдповiдача вiд вiдповiдальностi у виглядi сплати компенсацiї, оскiльки вiдповiдно до умов договору вiдповiдач не повинен сплачувати винагороду на користь третьої особи, а третя особа не мала права на збiр винагороди за сповiщений музичний твiр у тому випадку, коли вiдповiдачем не був укладений вiдповiдний авторський договiр або договiр про розпоряджання майновими правами iнтелектуальної власностi, тобто коли вiдповiдачем не було забезпечено використання твору без заподiяння шкоди авторським правам. Отже, не зважаючи на наявнiсть укладеного договору мiж користувачем та ОКУ про надання дозволу на використання об’єктiв авторського права i сплати винагороди за таке використання, користувач зобов’язаний самостiйно укладати договори про надання дозволу про використання об’єкту авторського права з кожним iз правовласникiв, об’єкти авторського права яких вiн має намiр використовувати шляхом публiчного сповiщення по радiо чи телебаченню. Такий пiдхiд суперечить принципам дiяльностi ОКУ, викладених у ст. 49 ЗУ "Про авторське право i сумiжнi права". До функцiй ОКУ належить укладення договорiв про використання прав, переданих в управлiння на основi повноважень, одержаних вiд суб’єктiв авторського права i (або) сумiжних прав. Умови цих договорiв мають вiдповiдати положенням статей 31-33 цього Закону. Тобто метою укладення договору мiж ОКУ i вiдповiдачем було забезпечення використання музичних творiв без заподiяння шкоди авторським правам, у тому числi спiрного твору. Факт неотримання ОКУ повноважень вiд правовласника на управлiння спiрним твором не може ставитися у вину користувачевi, який не знав i (як свiдчить постанова) не був поiнформований анi правовласником, анi ОКУ, що отримав право використовувати спiрний твiр вiд особи, яка позбавлена повноважень управляти майновими правами на спiрний твiр. За логiкою постанови господарського суду апеляцiйної iнстанцiї, мовнику не залишалося нiчого iншого, як укладати договори про використання об’єктiв авторського права з кожним правовласником, що, по-перше, враховуючи специфiку господарської дiяльностi мовника, є вкрай складним завданням, по-друге, ставить пiд питання доцiльнiсть iснування iнституту колективного управлiння майновими правами авторiв i суб’єктiв сумiжного права як такого. використовує у господарськiй дiяльностi. Вступаючи в договiрнi вiдносини з декiлькома ОКУ (використання музичних творiв шляхом їх публiчного сповiщення), користувач може поставити себе в становище бiльш невигiдне, нiж вiрогiднiсть бути вiдповiдачем у однiй iз судових справ. По-перше, виникає необхiднiсть вiдраховувати кожнiй органiзацiї колективного управлiння певний вiдсоток вiд валових доходiв, отриманих вiд дiяльностi, пiд час здiйснення якої вiдбувається використання музичних творiв, що є економiчно невигiдним. По-друге, у цих органiзацiй колективного управлiння може виникнути конфлiкт щодо обсягу репертуару кожної з них, який фактично використовується телемовником, а отже, може суттєво скоротити перелiк музичних творiв, якi користувач може вiльно використовувати, а сам телеканал чи радiостанцiю зробити фактичним заручником конфлiкту конкуруючих ОКУ. Враховуючи викладене, доцiльно укладати один лiцензiйний договiр iз певною ОКУ й вимагати вiд контрагента письмово повiдомляти про змiст репертуару такої ОКУ, а також про кожен факт вилучення з цього репертуару музичних творiв певних суб’єктiв виключних майнових авторських прав, що забезпечить стабiльну дiяльнiсть телерадiомовника й унеможливить виникнення передумов для отримання небажаних позовiв. Зразки рiшень суду, що стосуються порушень авторських та сумiжних прав додаються. Стрiмкий розвиток технiки суттєво загострив конфлiкт мiж iнститутами авторського права та сумiжних прав, якi розвиваються, з однiєї сторони, i об’єктивними потреб суспiльства в доступi до культурних цiнностей, до iнформацiї – з другої. Простота та доступнiсть сучасних технiчних засобiв, якi надають їх власникам фактичну можливiсть безперешкодного використання результатiв iнтелектуальної дiяльностi в сферi музики, зокрема можливiсть їх "цифрового" копiювання в необмеженiй кiлькостi, привели до масштабного збiльшення випадкiв порушення законодавства про авторське право та сумiжнi права. Низький рiвень дотримання законодавства в данiй сферi багато в чому викликаний тим, що переважна бiльшiсть сучасних музикантiв не обiзнанi про права, що їм належать i про можливi способи їх здiйснення та захисту. Як наслiдок, вони часто здiйснюють грубi помилки при вирiшеннi питань про використання створених об’єктiв. У зв’язку iз незаконним використанням об’єктiв авторського права та сумiжних прав, небхiдим є прийняття нового законодавства у сферi авторських та сумiжних прав або удосконалити норми якi є на сьогоднiшнiй день згiдно iз нормами європейського законодавства i звичайно посилити охорону цих прав. На мою думку, найголовнiше, треба внести певнi законодавчi змiни, якi вiдносяться до дiяльностi органiзацiй колективного управлiння (ОКУ). Саме недосконалiсть норм авторського права - одна iз причин порушень у дiяльностi ОКУ. Необхiдно чiтко вписати в законi критерiї вiдносно того, хто може займатися роботою у сферi захисту авторських прав. Так, наприклад, правильним буде, якщо працюватиме одна органiзацiя з авторських прав, яка б займалася музичними творами, а одна з аудiовiзуальних прав. Це допоможе користувачу бiльш чiтко розумiти з ким слiд укладати вiдповiдний договiр, адже на ринку працює безлiч органiзацiй колективного управлiння, i користувач плутається, хто з них якими правами управляє. Також слiд змiнити структуру контролю за процесом створення ОКУ, наглядом за їхньою дiяльнiстю та за об’єктивних пiдстав, припинення цiєї дiяльностi. Можна взагалi вiдокремити питання врегулювання дiяльностi ОКУ в окреме законодавство, вилучивши вiдповiднi норми iз ЗУ "Про авторське право та сумiжнi права". Я вважаю, що iз прийняттям нового законодавства, у українських музикантiв з’явився шанс отримати законне регулювання захисту авторського та сумiжних прав щодо шоу-бiзнесу, а на практицi — повернення грошей правовласникам, в музичну iндустрiю. Також, це дозволить ефективно боротися з "пiратством" в Українi та може стати моделлю для вiдстоювання авторських прав в iнших сферах. "iнтелектуальним пiратством". Адже у результатi такої неправомiрної дiяльностi зачiпаються iнтереси композиторiв,поетiв-пiснярiв та iнших авторiв, артистiв-виконавцiв, виробникiв фонограм, вiдеозаписiв, аудiовiзуальних творiв, органiзацiй ефiрного та кабельного мовлення, а також держави i в цiлому всього суспiльства. Крiм того, слiд досягти чiткого виконання законiв у сферi авторського права та сумiжних прав. А то виходить, що сьогоднi закон є, але вiн не виконується багатьма користувачами об`єктiв авторського права. Звичайно, це не є одним iз легких завдань, i зробити це не дуже просто, але саме дотримання законiв неминуче пiдвищить рiвень української культури i престиж українських авторiв. Усе вищенаведене є свiдченням того, що культура дотримання прав iнтелектуальної власностi у мистецькiй сферi в Українi тiльки народжується. Саме прийняття нового законодавства та чiтке його виконання сприятимуть активному розвитку культури в Українi взагалi. Список використаних джерел 2 Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення: чинне законодавство зi змiнами та допов. Станом на 1 сiчня 2010 р.: - (офiц.. текст). – К.: Паливода А. В., 2010. – 248 с. 3 Кримiнальний кодекс України: Чинне законодавство зi змiнами та допов. Станом на 15 травня 2008 р.: - К.: Вид. Паливода А. В., 2008. – 188 с. 4 Закон України "Про авторське право i сумiжнi права" // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР). – 1994. – №13. – ст. 64. "Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв, фонограм, вiдеограм, комп’ютерних програм, баз даних" // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР). – 2000. – №24.; 6 Авторське право i сумiжнi права. Європйський досвiд: У 2-х книгах / За ред.. А. С. Довгерта. – Книга 2: Виступи, статтi європейських спецiалiстiв / Уклад. В. С. Дроб’язко. – К.: Видавничий Дiм "Ін Юре", 2001. – 460 с. 7 Иванов Н. В. " Авторские и смежные права в музыке": учеб. – практич. пособие / И 20 под ред. А. П. Сергеева. – М.: Проспект, 2009. – 176 с. – К: Парламентське вид-во, 2010. – 384 с. 9 И. Силонов "Авторское право в шоу-бизнесе" // Интелектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. - № 11. –14 с. "Авторское право в шоу-бизнесе" // Интелектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. - № 2. –22 с. 11 Право iнтелектуальної власностi: Акад. курс: Пiдруч. для студ. Вищих навч. закладiв / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнiк-Сiверський та iн..; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дiм "Ін Юре", 2007. – 696 с. 13 http://www.uacrr.kiev.ua/129/ 15 http://www.musicliga.org/ua/users/faq.html 16 www.reyestr.court.gov.ua 17 http://jurportal.net/showthread.php?t=300 18 http://www.intelvlas.com.ua/news/copyright/224/ Додаток 1 Постанова Іменем України № 13/159 Вищий господарський суд України у складi: суддя Селiваненко В. П. –головуючий, суддi Бенедисюк І. М. i Львов Б. Ю. розглянув касацiйну скаргу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна Музика", м. Київ (далi –ТОВ "Чесна Музика") на постанову Київського апеляцiйного господарського суду вiд 19. 11. 2007 зi справи № 13/159 за позовом ТОВ "Чесна Музика" до приватного пiдприємства "Атiлла-2005", м. Чернiгiв (далi –ПП "Атiлла-2005"), третя особа, якi не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, на сторонi вiдповiдача –суб’єкт пiдприємницької дiяльностi –фiзична особа Обловатний Олег Михайлович, м. Чернiгiв (далi –СПД Обловатний О. М.), про стягнення компенсацiї за порушення майнових авторських прав у сумi 109 200 грн. Судове засiдання проведено за участю представникiв: ТОВ "Чесна музика" –Радченка О. О., ПП "Атiлла-2005"–Купрiєнка О. В., СПД Обловатного О. М. –не з'яв. За результатами розгляду касацiйної скарги Вищий господарський суд України Встановив: ТОВ "Чесна музика" звернулося до господарського суду Чернiгiвської областi з позовом до ПП "Атiлла-2005" та просило суд: - стягнути з вiдповiдача 109 200 грн. компенсацiї за порушення майнових авторських прав ТОВ "Чесна музика"; "Атiлла-2005" штраф у розмiрi 10% вiд суми компенсацiї; "Деснянська правда" текст судового рiшення з даної справи. - Рiшенням названого господарського суду вiд 08. 08. 2007 (суддя Фетисова І. А.) позов задоволено частково; з ПП "Атiлла-2005" стягнуто: 33 600 грн. компенсацiї за порушення майнових авторських прав позивача; 3 360 грн. штрафу; 336 грн. державного мита i 118 грн. витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу; вiдповiдача зобов’язано опублiкувати в газетi "Деснянська правда" резолютивну частину рiшення з цiєї справи; у частинi ж позовних вимог про стягнення з вiдповiдача 75 600 грн. компенсацiї вiдмовлено. Прийняте мiсцевим господарським судом рiшення мотивовано порушенням вiдповiдачем авторських прав шляхом використання музичних творiв без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди. Постановою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 19. 11. 2007 (колегiя суддiв у складi: суддя Григорович О. М. –головуючий, суддi Гольцова Л. А., Рябуха В.І.) рiшення господарського суду першої iнстанцiї скасовано i прийнято нове рiшення, яким у задоволеннi позову вiдмовлено повнiстю, з ТОВ "Чесна музика" на користь ПП "Атiлла-2005" стягнуто 168 грн. державного мита за подання апеляцiйної скарги. В обґрунтування постанови зазначено, що в дiях вiдповiдача вiдсутнє порушення авторських прав ТОВ "Чесна музика". ТОВ "Чесна музика" звернулося до Вищого господарського суду України з касацiйною скаргою, в якiй просить постанову апеляцiйного господарського суду з цiєї справи скасувати, а рiшення господарського суду першої iнстанцiї залишити без змiн. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що, приймаючи оскаржувану постанову, Київський апеляцiйний господарський суд порушив норми матерiального права, в тому числi Цивiльного кодексу України (далi –ЦК України) i Закону України "Про авторське право i сумiжнi права"; крiм того, судом апеляцiйної iнстанцiї порушено приписи Господарського процесуального кодексу України (далi –ГПК України) щодо оцiнки доказiв, оскiльки неправомiрно переоцiнено докази, покладенi в основу рiшення мiсцевого господарського суду. Вiдзив на касацiйну скаргу не надходив. Учасникiв судового процесу вiдповiдно до статтi 1114 ГПК України належним чином повiдомлено про час i мiсце розгляду касацiйної скарги. Перевiривши на пiдставi встановлених судовими iнстанцiями обставин справи правильнiсть застосування ними норм матерiального i процесуального права, заслухавши пояснення представникiв сторiн, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про наявнiсть пiдстав для задоволення касацiйної скарги з огляду на таке. "Издательство Монолит" (далi – ТОВ "Издательство Монолит") i ТОВ "Чесна музика" укладено договiр № ИК/07-90/2, згiдно з яким позивачу передано виключнi майновi авторськi права на такi музичнi твори: "Подарю тебе полмира" (автори музики А. Шоуа, І. Павленко, автори тексту О. Некрасов, А. Папазян, виконавець "Фактор-2"); "Красавица" (автори музики i тексту І. Подстрелов, В. Панченко, виконавець "Фактор-2"); "Почему же" (автор музики А. Котлов, автор тексту А. Котлов, виконавець Dj Дождик). За умовами зазначеного договору позивачевi передано права на вiдтворення творiв без обмеження тиражу на будь-яких матерiальних носiях будь-яких форматiв, у тому числi шляхом запису в пам'ять ЕОМ, розповсюдження екземплярiв творiв, iмпортування екземплярiв творiв для розповсюдження, публiчне виконання, а також право забороняти третiм особам будь-яке неправомiрне використання творiв i запобiгати фактам такого неправомiрного використання, здiйснюючи для цього будь-якi юридичнi дiї за вибором, вживаючи заходiв для стягнення компенсацiї та витрат (пункт 3. 1 договору); "Танцевальный рай" (видавник) i ТОВ "Чесна музика" (субвидавник) укладено договiр № 27/06-А про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договiр), згiдно з пунктом 2. 1 якого видавник передає субвидавнику виключнi майновi авторськi права на твори, зазначенi у додатку № 1 до договору, що означає право субвидавника на свiй розсуд здiйснювати, дозволяти чи забороняти здiйснювати у вiдношеннi творiв такi дiї: вiдтворювати твори; розповсюджувати екземпляри творiв на будь-яких матерiальних носiях будь-яким способом, в тому числi шляхом продажу, здачi в прокат та iнше; iмпортувати екземпляри творiв для розповсюдження, в тому числi екземпляри, виготовленi з дозволу автора чи iншого володiльця авторських прав; публiчне виконання творiв та iнше. "Восточные сказки" (автори музики Alex "Arash" Labaf / Robert Uhlmann / Johan Bejerholm / Max Tavahen, Charles Burbank, Ronny Gold, Samy Goz, Ishtar, Pedro Maza Luac, автор тексту Т.Іванова, виконавець "Блестящие"&Arash); "Тemptation" (автори музики Arash, Robert Uhlmann, Johan Bejerholm, Max Tavahen, Charles Burbank, Ronny Gold, Samy Goz, Ishtar, Pedro Maza Luaс, автори тексту Arash, Robert Uhlmann, Johan Bejerholm, Max Tavahen, Charles Burbank, Ronny Gold, Samy Goz, Ishtar, Pedro Maza Luaс, виконавець Arash feat REBECCA); "ПК Монолит" (правоволодiлець) i ТОВ "Чесна музика" укладено лiцензiйний договiр вiд 01. 04. 2007 № ПК/07-114/2, за умовами якого правоволодiлець передає позивачу такi права: вiдтворювати мелодiї без обмеження тиражу на будь-яких матерiальних носiях будь-яких форматiв, у тому числi шляхом запису на пам’ять ЕОМ; розповсюджувати екземпляри мелодiй; iмпортувати екземпляри мелодiй для розповсюдження; публiчно виконувати фонограми/мелодiї; забороняти третiм особам будь-яке неправомiрне використання фонограм, здiйснюючи для цього будь-якi юридичнi дiї на власний вибiр, вживаючи заходiв для стягнення компенсацiї та витрат; отримувати роялтi (винагороду) за способи використання фонограм/мелодiй, вказаних в даному договорi, в тому числi вiд уповноважених органiзацiй колективного управлiння, зiбравши цю винагороду i вiд третiх осiб, використовуючи/використавши фонограми в межах територiї (в тому числi за використання фонограм до дати пiдписання даного договору, якщо така винагорода не була отримана ранiше правоволодiльцем); передавати третiм особам без згоди правоволодiльця, в тому числi шляхом видачi лiцензiй на використання фонограм/мелодiй способами, вказаними в договорi, та iн. (пункт 3. 1 договору); користувач отримує вiд правоволодiльця повну та достовiрну iнформацiю про назви фонограм та їх виконавцiв (пiдпункт 3. 1. 12 пункту 3. 1 договору); користувач приймає данi права i сплачує правоволодiльцю роялтi в розмiрi, передбаченому договором (пiдпункт 3. 2. 2 пункту 3. 2 договору); - у додатку № 1 до договору вiд 01. 04. 2007 № ПК/07-114/2 визначений перелiк фонограм, виключнi права на використання яких переданi користувачу: "Подарю тебе полмира" (автори музики А. Шоуа, І. Павленко, автор тексту О. Некрасов, А. Папазян, виконавець "Непара"); "Красавица" (автори музики І. Подстрелов, В. Панченко, автори тексту І. Подстрелов, В. Панченко, виконавець "Фактор–2"); "Почему же" (автор музики i тексту А. Котлов, виконавець Dj Дождик); "Чесна музика", представника ОП УЛМП, представникiв громадськостi складено акта про те, що в перiод з 23 год. 10 хв. до 03 год. 00 хв. у кафе-барi "Дзеркальний" (м. Чернiгiв, вул. Шевченка, 59) здiйснювалася фiксацiя публiчного виконання фонограм та зафiксованих у них музичних творiв, якi використовувались ПП "Атiлла-2005" у здiйсненнi останнiм господарської дiяльностi; "Дзеркальний" здiйснювалося публiчне виконання фонограм та зафiксованих у них таких творiв: "Подарю тебе полмира" (автори музики А. Шоуа, І. Павленко, автори тексту О. Некрасов, А. Папазян, виконавець "Непара"); - "Исповедь" (автор музики, тексту i виконавець М. Круг); - "Знаешь ли ты" (Максим); - "Почему же" (автор музики А. Котлов, автор тексту А. Котлов, виконавець Dj Дождик); - "Когда девчонки танцуют" (Тимати); "Красавица" (автори музики І. Подстрелов, В. Панченко, автори тексту І. Подстрелов, В. Панченко, виконавець "Фактор–2"); "Тemptation" (автори музики Arash, Robert Uhlmann, Johan Bejerholm, Max Tavahen, Charles Burbank, Ronny Gold, Samy Goz, Ishtar, Pedro Maza Luaс, автори тексту Arash , Robert Uhlmann, Johan Bejerholm, Max Tavahen, Charles Burbank, Ronny Gold, Samy Goz, Ishtar, Pedro Maza Luaс, виконавець Arash feat REBECCA); "Восточные сказки" (автори музики Alex "Arash" Labaf / Robert Uhlmann / Johan Bejerholm / Max Tavahen, Charles Burbank, Ronny Gold, Samy Goz, Ishtar, Pedro Maza Luac, автор тексту Т.Іванова, виконавець "Блестящие"&Arash); "Дзеркальний" вiд 18. 05. 2007 свiдчить про сплату вiдвiдувачами коштiв за музичний супровiд; - 28. 04. 2007 вiдповiдачем та СПД Обловатним О. М. укладено договiр оренди, згiдно з яким: площа (1 кв. м) примiщення, яке знаходиться у м. Чернiговi на вул. Шевченка, 59 (кафе-бар "Дзеркальний"), передається в оренду з метою встановлення 1-го музичного автомату; - СПД Обловатним О. М. та об'єднанням пiдприємств "Українська лiга музичних прав" 01. 09. 2006 укладено договiр № ЧС/03/09/06 про виплату винагороди за публiчне виконання фонограм за допомогою музичних автоматiв, якi розташованi в закладах, вказаних в Додатку № 1 (кафе-бар "Дзеркальний"). Причиною спору в данiй справi стало питання про наявнiсть правових пiдстав для стягнення з вiдповiдача компенсацiї та штрафу за порушення виключних майнових авторських прав ТОВ "Чесна музика" на спiрнi музичнi твори. В абзацi п’ятому статтi 1 Закону визначено, що виключне право – це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачi органiзацiї мовлення, фонограми чи вiдеограми авторське право i (або) сумiжнi права, на використання цих об'єктiв авторського права i (або) сумiжних прав лише нею i на видачу лише цiєю особою дозволу чи заборону їх використання iншим особам у межах строку, встановленого цим Законом. авторського права i (або) сумiжних прав управлiння своїми майновими правами органiзацiям колективного управлiння. Як зазначено у судових рiшеннях зi справи, ТОВ "Чесна музика" у встановленому законом порядку набуло виключних майнових авторських прав на спiрнi музичнi твори. За приписами статтi 443 ЦК України використання твору здiйснюється лише за згодою автора, крiм випадкiв правомiрного використання твору без такої згоди. Згiдно з частинами першою-третьою статтi 440 ЦК України та частиною першою статтi 15 Закону до майнових прав автора (чи iншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвiл або заборону використання твору iншими особами. А згiдно з частиною третьою цiєї статтi виключне право автора (чи iншої особи, яка має авторське право) на дозвiл чи заборону використання твору iншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору iншими особами. Аналогiчнi положення мiстяться у статтi 11 bis Бернської конвенцiї, за приписами якої автори драматичних, музично-драматичних i музичних творiв користуються виключним правом дозволяти: (ii) передачу будь-яким способом постановок i виконань творiв для загального вiдома. Вiдповiдно до статтi 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його публiчне виконання. При цьому згiдно з наведеним у статтi 1 Закону визначенням термiну "публiчне виконання" –це подання за згодою суб'єктiв авторського права i (або) сумiжних прав творiв, виконань, фонограм, передач органiзацiй мовлення шляхом декламацiї, гри, спiву, танцю та iншим способом як безпосередньо (у живому виконаннi), так i за допомогою будь-яких пристроїв i процесiв (за винятком передачi в ефiр чи по кабелях) у мiсцях, де присутнi чи можуть бути присутнiми особи, якi не належать до кола сiм'ї або близьких знайомих цiєї сiм'ї, незалежно вiд того, чи присутнi вони в одному мiсцi i в один i той самий час або в рiзних мiсцях i в рiзний час. Згiдно з частино першою статтi 33 ГПК України кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною першою статтi 32 ГПК України передбачено, що доказами у справi є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявнiсть чи вiдсутнiсть обставин, на яких ґрунтуються вимоги i заперечення сторiн, а також iншi обставини, якi мають значення для правильного вирiшення господарського спору. в їх сукупностi, керуючись законом. Нiякi докази не мають для господарського суду заздалегiдь встановленої сили. В основу висновку про порушення вiдповiдачем майнових авторських прав ТОВ "Чесна музика" мiсцевим господарським судом покладено оцiненi належним чином такi докази: - акт фiксацiї публiчного виконання музичних творiв вiд 18. 05. 2007; - СD диск з вiдеозйомкою вiд 18. 05. 2007 (назва "Дзеркальний"); - фiскальний чек бару "Дзеркальний" вiд 18. 05. 2007 про сплату коштiв за музичний супровiд; - наданий СПД Обловатним О. М. список музичних творiв, запрограмованих для виконання на музичному автоматi, що встановлений в кафе-барi "Дзеркальний", з якого вбачається, що наведенi у ньому музичнi твори не спiвпадають з творами, зазначеними в актi фiксацiї публiчного виконання музичних творiв вiд 18. 05. 2007. Таким чином, надана мiсцевим господарським судом правова оцiнка обставин справи є вiрною. Апеляцiйний же господарський суд неправомiрно, без достатнього правового обґрунтування, вiдхилив наведенi докази, обмежившись констатацiєю того, що СПД Обловатним О. М. надано список музичних творiв, запрограмованих для виконання на музичному автоматi в кафе-барi "Дзеркальний", але не вказав, чи збiгаються музичнi твори у такому списку зi спiрними музичними творами, тобто всупереч вимогам пунктiв 7, 8 частини другої статтi 105 ГПК України не навiв достатнiх мотивiв вiдхилення взятих до уваги мiсцевим господарським судом доказiв, та прийняв неправильне рiшення про вiдмову в задоволеннi позовних вимог ТОВ "Чесна музика". Крiм того, Вищий господарський суд України погоджується зi здiйсненим господарським судом Чернiгiвської областi розрахунком суми компенсацiї за порушення майнових авторських прав вiдповiдача, виходячи з такого. "г" i "є" частини першої статтi 52 Закону передбачено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права i (або) сумiжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманнi передбачених договором умов використання творiв i (або) об'єктiв сумiжних прав, використаннi творiв i об'єктiв сумiжних прав з обходом технiчних засобiв захисту чи з пiдробленням iнформацiї i (або) документiв про управлiння правами чи створеннi загрози неправомiрного використання об'єктiв авторського права i (або) сумiжних прав та iнших порушеннях особистих немайнових прав i майнових прав суб'єктiв авторського права i (або) сумiжних прав суб'єкти авторського права i (або) сумiжних прав мають право подавати позови про вiдшкодування збиткiв (матерiальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслiдок порушення ним авторського права i (або) сумiжних прав, або виплату компенсацiй та вимагати, в тому числi у судовому порядку, публiкацiї в засобах масової iнформацiї даних про допущенi порушення авторського права i (або) сумiжних прав та судовi рiшення щодо цих порушень. "г" частини другої статтi 52 Закону суд має право постановити рiшення чи ухвалу про виплату компенсацiї, що визначається судом, у розмiрi вiд 10 до 50000 мiнiмальних заробiтних плат, замiсть вiдшкодування збиткiв або стягнення доходу. В абзацi дев'ятому частини другої цiєї ж статтi 52 Закону зазначено, що при визначеннi компенсацiї, яка має бути виплачена замiсть вiдшкодування збиткiв чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пiдпунктом "г" пункту 2 статтi 52 Закону межах визначити розмiр компенсацiї, враховуючи обсяг порушення та (або) намiри вiдповiдача. Мiсцевий господарський суд, приймаючи рiшення в частинi задоволення позовних вимог про стягнення компенсацiї за порушення майнових авторських прав позивача саме у сумi 33 600 грн., правомiрно врахував обсяг порушення прав ТОВ "Чесна музика" (вiдповiдачем неправомiрно використано 8 музичних творiв, виключнi майновi авторськi права на якi належать позивачевi), намiри вiдповiдача (отримання прибутку вiд використання спiрних музичних творiв) i здiйснив вiрний розрахунок суми такої компенсацiї з огляду на встановлений розмiр мiнiмальної заробiтної плати. Згiдно з частиною третьою статтi 52 України суд може постановити рiшення про накладення на порушника штрафу у розмiрi 10 вiдсоткiв суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафiв передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. "Атiлла-2005" штрафу в розмiрi 10% вiд суми компенсацiї (3 360 грн.) та про зобов’язання вiдповiдача опублiкувати в газетi "Деснянська правда" текст судового рiшення з даної справи. Вiдтак оскаржувана постанова апеляцiйного господарського суду пiдлягає скасуванню, а рiшення суду першої iнстанцiї –залишенню в силi. Керуючись статтями 1117, 1119 –11111, 122 ГПК України, Вищий господарський суд України Постановив: "Чесна Музика" задовольнити. 2. Постанову Київського апеляцiйного господарського суду вiд 19. 11. 2007 зi справи № 13/159 скасувати. 3. Рiшення господарського суду Чернiгiвської областi вiд 08. 08. 2007 зi справи № 13/159 залишити в силi. 4. Здiйснити поворот виконання постанови Київського апеляцiйного господарського суду вiд 19. 11. 2007 зi справи № 13/159 у частинi стягнення з товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна Музика" 168 грн. за подання апеляцiйної скарги у разi подання названим товариством вiдповiдних заяви та довiдки. Видачу вiдповiдного наказу доручити господарському суду Чернiгiвської областi. Суддя В. Селiваненко Суддя Б. Львов Додаток 2 Іменем України 11 березня 2008 р. Вищий господарський суд України у складi: суддя Селiваненко В. П. –головуючий, суддi Бенедисюк І. М. i Львов Б. Ю., розглянувши касацiйну скаргу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна музика", м. Київ,на постанову Київського апеляцiйного господарського суду вiд 19. 11. 2007зi справи № 13/122 (8/125)за позовом товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна музика" (далi – ТОВ "Чесна музика") до приватного пiдприємства "Робiтниця" (далi - ПП "Робiтниця"), м. Чернiгiв, третi особи на сторонi вiдповiдача, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет спору, –суб'єкт пiдприємницької дiяльностi –фiзична особа Коваленко Надiя Іванiвна, м. Чернiгiв, суб'єкт пiдприємницької дiяльностi –фiзична особа Близнюк Людмила Сидорiвна, м. Чернiгiв, про стягнення 48 000 грн. компенсацiї за порушення авторських прав, ВСТАНОВИВ: ТОВ "Чесна музика" звернулося до господарського суду Чернiгiвської областi з позовом до ПП "Робiтниця" та просило: "Чесна музика"; "Робiтниця" штраф у розмiрi 10% вiд суми компенсацiї; - опублiкувати в газетi "Деснянська правда" текст судового рiшення з даної справи за рахунок вiдповiдача; - зобов’язати вiдповiдача припинити порушення авторських прав ТОВ "Чесна музика" або легалiзувати використання авторських прав позивача шляхом отримання дозволу ТОВ "Чесна музика" на використання творiв або укласти лiцензiйну угоду з вiдповiдною органiзацiєю колективного управлiння. Рiшенням названого господарського суду вiд 03. 08. 2007 (суддя Фетисова І. А.) позов задоволено частково: з ПП "Робiтниця" стягнуто компенсацiю за порушення авторських прав позивача в сумi 24 000 грн.; вiдповiдача зобов’язано опублiкувати в газетi "Деснянська правда" резолютивну частину рiшення з цiєї справи; з ПП "Робiтниця" стягнуто в доход державного бюджету 2 400 грн. штрафу; в iншiй частинi позовних вимог щодо стягнення компенсацiї вiдмовлено; вимоги позивача щодо зобов’язання вiдповiдача припинити порушення авторських прав ТОВ "Чесна музика" або легалiзувати використання авторських прав позивача шляхом отримання дозволу ТОВ "Чесна музика" на використання творiв або укласти лiцензiйну угоду з вiдповiдною органiзацiєю колективного управлiння –залишено без розгляду на пiдставi пункту 5 частини першої статтi 81 Господарського процесуального кодексу України (далi –ГПК України). позовних вимог у частинi зобов’язання вiдповiдача вчинити певнi дiї. Постановою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 19. 11. 2007 (колегiя суддiв у складi: суддя Григорович О. М. –головуючий, суддi Гольцова Л. А., Рябуха В.І.) рiшення господарського суду першої iнстанцiї скасовано та прийнято нове рiшення про повну вiдмову в задоволеннi позовних вимог ТОВ "Чесна музика". В обґрунтування постанови суду апеляцiйної iнстанцiї зазначено про недоведенiсть позивачем факту порушення його авторських прав з боку вiдповiдача. У касацiйнiй скарзi до Вищого господарського суду України ТОВ "Чесна музика" просить постанову апеляцiйного господарського суду зi справи скасувати внаслiдок її прийняття з неправильним застосуванням норм матерiального i процесуального права та залишити в силi рiшення господарського суду першої iнстанцiї. Вiдзиви на касацiйну скаргу не надходили. Представники учасникiв у судове засiдання не з’явилися. Перевiривши повноту встановлення попереднiми судовими iнстанцiями обставин справи та правильнiсть застосування ними норм матерiального i процесуального права, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про необхiднiсть часткового задоволення касацiйної скарги з урахуванням такого. Мiсцевим господарським судом у справi встановлено, що: - позивачевi належать майновi авторськi права на музичнi твори (пiснi) "Белые розы" (автор музики та тексту С. Кузнєцов), "Седая ночь" (автор музики та тексту С. Кузнєцов), "Лондон-Париж" (автор музики М. Фадєєв, автор тексту І. Секачева); - 06. 03. 3007 у присутностi представника ТОВ "Чесна музика", представника об'єднання пiдприємств "Українська лiга музичних прав" та представникiв громадськостi складено акт фiксацiї публiчного виконання творiв та фонограм, вiдповiдно до якого 06. 03. 2007 у примiщеннi бару-ресторанчику вiдповiдача "Валерi" в перiод з 22 год. 00 хв. до 22 год. 50 хв. вiдбулося публiчне виконання згаданих музичних творiв, майновi авторськi права на якi належать позивачевi; - використання вiдповiдачем зазначених музичних творiв у власнiй господарськiй дiяльностi вiдбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди; "Белые розы", "Седая ночь", "Лондон-Париж" пiдтверджується не лише названим актом фiксацiї, але й вiдеозаписом виконання та рахунком вiд 06. 03. 2007 № 000239, за яким ПП "Робiтниця" одержало за музичнi послуги по 5 грн. з кожного вiдвiдувача. Водночас суд апеляцiйної iнстанцiї, не оспорюючи фактiв наявностi у позивача майнових авторських прав на названi твори та вiдсутностi у вiдповiдача дозволу на їх використання, в прийняттi рiшення зi справи виходив з того, що акт фiксацiї публiчного виконання творiв та фонограм вiд 06. 03. 2007, вiдеозапис виконання та рахунок ПП "Робiтниця" вiд 06. 03. 2007 № 000239 не є належними доказами у справi. "Чесна музика". Вiдповiдно до статтi 440 Цивiльного кодексу України (далi –ЦК України) майновими правами iнтелектуальної власностi на твiр є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомiрному використанню твору, в тому числi забороняти таке використання; iншi майновi права iнтелектуальної власностi, встановленi законом. Майновi права на твiр належать його авторовi, якщо iнше не встановлено договором чи законом. Згiдно з статтею 443 ЦК України використання твору здiйснюється лише за згодою автора, крiм випадкiв правомiрного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та iншим законом. Статтею 445 ЦК України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо iнше не встановлено цим Кодексом та iншим законом. "Про авторське право i сумiжнi права" (далi –Закон № 3792) до майнових прав автора (чи iншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвiл або заборону використання твору iншими особами. Статтею 1 Закону № 3792 встановлено, що публiчне виконання - це подання за згодою суб'єктiв авторського права i (або) сумiжних прав творiв, виконань, фонограм, передач органiзацiй мовлення шляхом декламацiї, гри, спiву, танцю та iншим способом як безпосередньо (у живому виконаннi), так i за допомогою будь-яких пристроїв i процесiв (за винятком передачi в ефiр чи по кабелях) у мiсцях, де присутнi чи можуть бути присутнiми особи, якi не належать до кола сiм'ї або близьких знайомих цiєї сiм'ї, незалежно вiд того, чи присутнi вони в одному мiсцi i в один i той самий час або в рiзних мiсцях i в рiзний час. Частиною першою статтi 32 ГПК України передбачено, що доказами у справi є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявнiсть чи вiдсутнiсть обставин, на яких ґрунтуються вимоги i заперечення сторiн, а також iншi обставини, якi мають значення для правильного вирiшення господарського спору. Вiдповiдно до статтi 43 ГПК України господарський суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на всебiчному, повному i об'єктивному розглядi в судовому процесi всiх обставин справи в їх сукупностi, керуючись законом. Нiякi докази не мають для господарського суду заздалегiдь встановленої сили. Водночас апеляцiйний господарський суд вiдхилив поданi позивачем докази (акт фiксацiї, вiдеозапис виконання, рахунок вiд 06. 03. 2007) як без наведення приписiв законодавства, яким вони, на його думку, не вiдповiдають, так i без наведення доказiв вiдповiдача на їх спростування. Посилання суду апеляцiйної iнстанцiї на 07. 03. 2007 як на дату вiдеозапису не вiдповiдає пояснювальному напису на самому матерiальному носiї (диску), де зазначено "06. 03. 2007", а також не спростовує фактичного змiсту вiдеозапису i встановленого мiсцевим судом факту використання творiв ПП "Робiтниця" (шляхом їх публiчного виконання в примiщеннi вiдповiдача), як i залишає поза увагою факт одержання вiдповiдачем коштiв вiд вiдвiдувачiв за музичнi послуги. Отже, суд апеляцiйної iнстанцiї порушив приписи пунктiв 7, 8 частини другої статтi 105 ГПК України щодо обов’язковостi належного мотивування судового рiшення, що вiдповiдно до частини першої статтi 11110 ГПК України є пiдставою для скасування постанови апеляцiйного господарського суду зi справи. "а" статтi 50 Закону № 3792 використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права. Згiдно з пiдпунктом "г" частини першої статтi 52 Закону № 3792 при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про виплату компенсацiй, тодi як пiдпунктом "г" частини другої цiєї статтi встановлено, що суд має право постановити рiшення про виплату компенсацiї, що визначається судом, у розмiрi вiд 10 до 50 000 мiнiмальних заробiтних плат, замiсть вiдшкодування збиткiв або стягнення доходу. Розмiр компенсацiї - 24 000 грн. - мiсцевим господарським судом визначено з огляду на встановленi ним фактичнi обставини даної справи без порушення приписiв чинного законодавства в сумi, яка є близькою до мiнiмальної. Згiдно з частиною третьою статтi 52 Закону № 3792 суд може постановити рiшення про накладення на порушника штрафу у розмiрi 10 вiдсоткiв суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафiв передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. Водночас суд першої iнстанцiї ухилився вiд розгляду по сутi позовних вимог у частинi зобов’язання вiдповiдача вчинити певнi дiї, неправильно застосувавши приписи пункту 5 частини першої статтi 81 ГПК України, оскiльки не зазначив нi матерiалiв, якi необхiднi для вирiшення спору та не були поданi позивачем, анi iнших передбачених цiєю процесуальною нормою пiдстав для залишення позову без розгляду, - за вiдсутностi можливостi розширеного тлумачення вiдповiдної норми процесуального права. в газетi "Деснянська правда" резолютивну частину судового рiшення зi справи, але не навiв мотивiв, з яких вiн вирiшив за необхiдне опублiкувати лише резолютивну частину рiшення та саме в цiй газетi. З огляду на наведене та беручи до уваги поданi сторонами докази, суд першої iнстанцiї, встановивши факт протиправного використання вiдповiдачем спiрних творiв, майновi авторськi права на якi належать позивачевi, дiйшов правомiрного висновку щодо необхiдностi стягнення з ПП "Робiтниця" компенсацiї в сумi 24 000 грн. та без порушення норм матерiального i процесуального права застосував штраф у розмiрi 10% вiд суми компенсацiї. Водночас, залишивши частину позовних вимог без розгляду та частково задовольнивши вимоги щодо опублiкування судового рiшення зi справи, мiсцевий господарський суд припустився неправильного застосування наведених норм процесуального права, що є пiдставою для скасування вiдповiдної частини прийнятого ним рiшення з огляду на приписи частини першої статтi 11110 ГПК України. Вiдповiдному перерозподiлу пiдлягають й судовi витрати зi справи. Разом з тим, наявна у пунктi 7 резолютивної частини рiшення мiсцевого суду зi справи описка щодо суми компенсацiї, у стягненнi якої вiдмовлено, пiдлягає виправленню судом першої iнстанцiї вiдповiдно до приписiв статтi 89 ГПК України. Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України 1. Касацiйну скаргу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна Музика" задовольнити частково. 3. Рiшення господарського суду Чернiгiвської областi вiд 03. 08. 2007 зi справи № 13/122 (8/125) змiнити, скасувавши його в частинi задоволення позовних вимог щодо опублiкування резолютивної частини судового рiшення з даної справи в газетi "Деснянська правда" та стосовно залишення частини позовних вимог товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна музика" без розгляду. "Чесна музика" стосовно публiкацiї судового рiшення в газетi "Деснянська правда" та про зобов’язання приватного пiдприємства "Робiтниця" вчинити певнi дiї (зобов’язати припинити порушення авторських прав товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна музика" або легалiзувати використання його авторських прав шляхом отримання необхiдного дозволу на використання творiв або укласти лiцензiйну угоду з вiдповiдною органiзацiєю колективного управлiння) передати на розгляд господарського суду Чернiгiвської областi. В iншiй частинi рiшення господарського суду Чернiгiвської областi вiд 03. 08. 2007 залишити в силi. 4. Здiйснити поворот виконання постанови Київського апеляцiйного господарського суду вiд 19. 11. 2007 зi справи № 13/122 (8/125) у частинi стягнення з товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чесна Музика" державного мита за подання апеляцiйної скарги в сумi 120 грн. у разi подання названим товариством вiдповiдних заяви та довiдки. Суддя В. Селiваненко Суддя Б. Львов