Авторське право в мережі Інтернет

Авторське право в мережi Інтернет Мiнiстерство освiти i науки України Вiнницький нацiональний технiчний унiверситет Реферат на тему «АВТОРСЬКЕ ПРАВО В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» Виконала: ст. гр. АМЗ-10 Перевiрила: Ткачук Л. М. Вiнниця 2010 Змiст Вступ 1. Проблеми захисту iнтелектуальної власностi у всесвiтнiй мережi Інтернет 2. Правопорушення у мережi Інтернет: погляд на проблему збирання доказiв 3. Реєстрацiя авторського права Висновки Вступ норми права, що регулюють певнi суспiльнi вiдносини виникають значно пiзнiше виникнення самих вiдносин. На випадок суспiльних вiдносин у глобальнiй комп'ютернiй мережi Інтернет це твердження поширюється бiльш нiж, оскiльки, незважаючи на той факт, що сама Мережа виникла нещодавно, вже зараз можна говорити про те, що вона змiнила весь свiт: вiд розвинених країн Захiдної Європи i Пiвнiчної Америки до вiдсталих країн Азiї i Африки. зараз має справу з iнформацiйними технологiями, необхiдно сьогоднi знати юридичнi умови та наслiдки своєї дiяльностi. Поява нових технологiчних можливостей призвело до широкого використання об'єктiв авторських i сумiжних прав в Інтернетi. 1. Інтернет - всесвiтня iнформацiйна система загального доступу, яка логiчно пов'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколi, визначеному мiжнародними стандартами. Однiєю з основних проблем, пов'язаних з розвитком глобальних комп'ютерних мереж є проблеми дотримання права iнтелектуальної власностi. Як заявляють окремi автори, «добра половина всiх авторських творiв, доступних в мережi, опинилася там на незаконних пiдставах», тобто, саме з порушенням прав iнтелектуальної власностi. Численними є i недобросовiсне ставлення до знакiв, доменних iмен. Так, у серединi 90-х рокiв, коли бум, пов'язаний з Мережею тiльки починався, окремi особи недобросовiсно зареєстрували значну кiлькiсть адресних найменувань (особливо в зонах com.ua, kiev.ua i подiбних), що мiстять чужi назви фiрм i товарних знакiв, з метою подальшого продажу адрес власникам знакiв. І сьогоднi цi компанiї, прийшовши на український ринок, змушенi платити цим особам або судитися з ними. Внаслiдок цих i подiбних ним випадкiв порушуються тi чи iншi права iнтелектуальної власностi, i, отже, вони потребують захисту. Однак знову ж таки, далеко не всi способи захисту прав iнтелектуальної власностi, передбаченi цивiльним кодексом та iншими нормативними актами, застосовнi до порушень в мережi Мережа, що обумовлено великою специфiчнiстю, як самих порушень, так i iнформацiйних процесiв усерединi Мережi. Правовiдносини (об'єкти i суб'єкти авторського права) у мережi Інтернет вельми рiзноманiтнi. Перерахуємо хоча б деякi права суб'єктiв (власникiв) прав: - Авторськi права провайдерiв на комп'ютернi програми i бази даних, що реалiзують сам доступ до Інтернет або розмiщення веб-сайтiв на їх технiчних платформах (серверах); - Авторськi права виробникiв програмного забезпечення для цих серверiв провайдерiв; - Авторськi права власникiв веб-сайтiв на власне контент веб-сайту, його програмну частину i iншi об'єкти авторського права, на ньому розмiщенi - статтi, зображення, музику, бази даних i т. д. - Авторськi права конкретних власникiв прав на об'єкти, розмiщенi на веб-сайтах: комп'ютернi програми, музику, статтi, зображення, бази даних тощо, якi дуже активно використовуються користувачами iнтернету. Твори в електроннiй формi, доступнi в цифровiй мережi, можуть бути сприйнятi необмеженим колом користувачiв в будь-який час за бажанням кожного з них. Твори, якi мають вiдкритий доступ, будучи якось перетворенi в цифрову форму i завантаженi в Інтернет, стають легкою здобиччю для порушникiв авторських прав. пiдготовка законопроектiв, присвячених спецiальному регулювання правовiдносин, що виникають в мережевому просторi, зокрема проект Закону про регулювання вiтчизняної частини Інтернету. Однак бiльшiсть юристiв на сьогоднiшнiй день вважають, що чинне законодавство цiлком в змозi адекватно регулювати хоча б деякi сфери взаємовiдносин, що виникають у мережi. Найбiльш часто через Інтернет передаються, а в тому числi шляхом такої передачi порушуються авторськi права, такi об'єкти прав: лiтературнi, музичнi та аудiовiзуальнi твори, комп'ютернi програми, а також твори образотворчого мистецтва, фотографiї тощо. Серед причин такого масового незаконного вiдтворення примiрникiв творiв, що охороняються авторським правом можна видiлити технiчну простоту здiйснення операцiї. З розвитком технiки, користувачевi Інтернет все менше часу потрiбно для отримання на своєму комп'ютерi тотожною копiї твору, або такої, що практично не поступається оригiналу за якiстю. До цих пiр через Інтернет складно передавати лише вiдеозображення у зв'язку з великим розмiром вiдеоiнформацiї. Передача ж лiтературних i музичних творiв здiйснюється з швидкiстю, яка набагато перевищує швидкiсть прочитання або прослуховування таких творiв. Інша причина незаконного обiгу творiв полягає в елементарнiй вiдсутностi привабливих варiантiв легального отримання необхiдних творiв за наявностi нелегальних. Очевидно, що окремi правовласники не в змозi вiдслiдковувати поширення об'єктiв, що охороняються, в цифрових мережах та їх використання при створеннi продуктiв мультимедiа. Правовласники фактично позбавленi можливостi захищати свої права в цифровому середовищi тими ж способами, що i при звичайному використаннi охороняються авторським правом об'єктiв. Однак iснує явна зацiкавленiсть не тiльки практично всiх правовласникiв, але i бiльшостi користувачiв в знаходженнi легальних способiв вирiшення виникаючих проблем. Існує ряд помилкових суджень щодо законностi використання творiв у мережi. Одна з них - розмiщення творiв на сайтi за усним погодженням з автором. Вiдповiдно до Закону про авторське право форма авторського договору, на пiдставi якого повиннi бути переданi майновi права, повинна бути письмовою. Звичайно, недотримання письмової форми договору не тягне його недiйснiсть, а лише позбавляє сторони права посилатися на показання свiдкiв. Однак, у зв'язку з особливостями авторського договору (зокрема, необхiднiстю погодити в ньому не тiльки майновi права, якi передаються, але й термiн, територiю, можливiсть переуступки прав третiм особам та iн), усна домовленiсть майже нiколи не тягне передачу авторських прав. Як наслiдок використання твору стає незаконним i дає можливiсть автору або його правонаступнику подавати до суду. бiблiотека має право без дозволу автора i без виплати йому гонорару здiйснювати репрографiчне вiдтворення, тобто репродукування, пiд яким розумiється вiдтворення шляхом фотокопiювання або за допомогою iнших технiчних засобiв, iнших, нiж видання. Проте дана норма аж нiяк не дозволяє нi оцифровувати (вiдтворювати) твiр, нi розмiщувати твiр на сайтi. у традицiйних галузях i збiльшують швидкiсть руху капiталу та обсяги його потокiв. Проте змiни в економiцi - лише одна сторона питання. Суспiльства переживають глибокi змiни у сферi культури, формуючи засоби масової iнформацiї, якi, у свою чергу, формують суспiльства, а також адаптуючись до лавиноподiбного зростання iнтернету. Швидкий розвиток нових iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй по всьому свiту має i свою негативну сторону: створюються можливостi для появи нових форм експлуатацiї, нових рiзновидiв злочинної дiяльностi i навiть нових форм злочинностi. Визначення поняття "злочин, пов'язаний з використанням комп'ютерiв" або аналогiчних йому, таких як "кiберзлочини", обговорювалося протягом останнiх 30 рокiв. Вперше подiбний термiн був використаний в однiй iз доповiдей Стенфордського дослiдницького iнституту, а потiм, в злегка змiненому виглядi, вiн знову з'явився в документах 1979 i 1989 рокiв. Ця класифiкацiя широко вживалася в опублiкованих пiзнiше статтях з кiберзлочинностi: комп'ютер як суб'єкт злочину; комп'ютер як об'єкт злочину; або комп'ютер як iнструмент (четвертий варiант, запропонований в 1973 роцi, - комп'ютер як символ - мабуть, вийшов з ужитку в 1980-х роках). Можливо, корисно по-iншому сформулювати цю концептуальну модель, розглядаючи злочини, пов'язанi з використанням комп'ютерiв, як заборонене законом та / або судовою практикою поведiнку, яка а) направлена власне на комп'ютерну сферу та комунiкацiйнi технологiї; б) включає використання цифрових технологiй у процесi здiйснення правопорушення; або У законах i договорах, у тому числi у прийнятiй Радою Європи Конвенцiї з кiберзлочинiв, дано визначення рiзних видiв злочинiв, пов'язаних з використанням комп'ютерiв (таких, як злочини проти конфiденцiйностi, цiлiсностi та доступностi комп'ютерних систем, правопорушення щодо контенту та правопорушення вiдносно iнтелектуальної власностi ). Графiчнi зображення, як об'єкти авторського права, якi найбiльш часто можуть бути розмiщенi в Інтернетi: малюнок, ескiз, картина, план, креслення, кiнокадр, телекадрах, вiдеокадр, малюнок i так далi. особистi немайновi права, а також (або) власник майнових авторських прав iнтелектуальної власностi. Також i згiдно ст. 7 закону Україна "Про авторське право та сумiжнi права" суб'єктами авторського права є автори творiв, їх спадкоємцi та особи, яким автори чи їх спадкоємцi передали свої авторськi майновi права. України, яка вказує, що використанням твору є "опублiкування (випуск у свiт); вiдтворення будь-яким способом i в будь-якiй формi" можна зробити висновок, що розмiщення будь-якого зображення на сторiнцi веб-сайту i є використанням твору в розумiннi ст. 441 ЦК. Така ж норма щодо вiдтворення є i в ст. 1 чинного закону України "Про авторське право та сумiжнi права", яка вказує, що вiдтворенням є "виготовлення одного або бiльше примiрникiв твору, а також їх запис для тимчасового або постiйного зберiгання в електроннiй (у тому числi цифровiй), оптичнiй або iншiй формi, яку може зчитувати комп'ютер". Таким чином, законодавство України чiтко визначає, що розмiщення зображення на веб-сайтi - це вже є його вiдтворення. А тому суб'єкт авторського права має можливiсть вiдповiдно до ч. 1 ст. 440 Цивiльного кодексу України застосовувати свої майновi права iнтелектуальної власностi на твiр, тобто "виключне право дозволяти використання твору i право перешкоджати неправомiрному використанню твору, в тому числi - забороняти таке використання". Використання фотографiї на веб-сайтi. У разi, якщо на фотографiї зафiксований об'єкт, який не належить до об'єктiв авторського, користувач належний укласти договiр лише з особою, яка володiє винятковими правами на фотографiю. Але разом з тим, на фотографiях нерiдко фiксуються об'єкти, що охороняються також нормами авторського права, наприклад: твори живопису, скульптури, графiки, дизайну, твори декоративно-прикладного мистецтва, твори архiтектури, мiстобудування чи садово-паркового мистецтва. Використовуючи такi твори, слiд пам'ятати про те, що використання зазначених об'єктiв авторських прав, як i використання фотографiй, може здiйснюватися тiльки на пiдставi письмового дозволу автора (правовласника) та вiдповiдно до ст. 15 чинного закону України "Про авторське право та сумiжнi права". Інакше кажучи, користувачевi слiд укладати договiр не тiльки з автором фотографiй (правовласником), але i з автором (правовласником) охоронюваного авторським правом твору, який вiдтворюється на фотографiї. Треба зазначити, що в Інтернет з'являються i новi об'єкти авторського права, охорона яких за чинним законодавством, досить скрутна. Найважливiше питання - визначення правової природи основного компонента всесвiтньої мережi - файлу HTML. Файл HTML втiлює в собi вiдразу декiлька об'єктiв iнтелектуальної власностi. З точки зору внутрiшньої структури - це комп'ютерна програма. Але з точки зору зовнiшнього оформлення сторiнка HTML може представляти собою лiтературний твiр, твiр художника, дизайнера i т. п. Жоден з iснуючих способiв охорони не враховує повною мiрою специфiку HTML. Безперечно, виходом була б розробка особливого механiзму охорони HTML сторiнок i внесення вiдповiдних змiн до законодавства про iнтелектуальну власнiсть. Незважаючи на вiдсутнiсть спецiального регулювання, права автора сторiнки HTML можуть бути в даний час захищенi нормами авторського права. При бажаннi, автор HTML файлу може зареєструвати свiй HTML-файл у Державному пiдприємствi "Українське агентство з авторських i сумiжних прав" (надалi - ДП УААСП) як комп'ютерну програму, тим самим, пiдтвердити своє авторство i прiоритет. Бiльш складним є проблема використання так званих "Java applets" - програм, написаних мовою Ява (Джава), призначених для роботи в Інтернет. Якщо мова HTML досить примiтивна, то мову "Java" повною мiрою можна назвати повноцiнною мовою програмування. Особливостi функцiонування програм, написаних мовою "Java" полягають у тому, що програма iснує весь час як некомпiльованний текст. При запуску через Інтернет програму, написану мовою "Java", користувач копiює на свiй комп'ютер не тiльки ту програму, яку вiн запускає, але i компонент, необхiдний для компiляцiї i запуску виконуваної програми безпосередньо на комп'ютерi користувача. Таким чином використовується вiдразу декiлька програм, що охороняються авторським правом. Купуючи звичайну програму, користувач не цiкавиться, наскiльки правомiрно програмiст використовував ту чи iншу мову програмування, i чи дотриманi права автора компiлятора, оскiльки програма надходить в користувача у виглядi об'єктного коду. У випадку ж з програмами, написаними мовою "Java", i програма, i компiлятор надходять користувачевi окремо один вiд одного, i компiляцiя програми для її запуску вiдбувається вже на комп'ютерi користувача, причому компiлятор - самостiйна програма - залишається на комп'ютерi користувача i може бути використане необмежену кiлькiсть разiв з iншими програмами мовою Ява. Поки проблема використання компiляторiв не стоїть гостро тiльки з однiєї причини - основний постачальник програмного забезпечення до Інтернет компанiя "Майкрософт" надає своїм користувачам всi необхiднi для роботи в Інтернет програми абсолютно безкоштовно. Проте ця ситуацiя може докорiнно змiнитися. 2. Правопорушення у мережi Інтернет: погляд на проблему збирання доказiв Основне питання проблеми захисту прав, порушених у Всесвiтнiй Павутинi, полягає не в тому, як квалiфiкувати те чи iнше правопорушення в Інтернет, а як довести факт його здiйснення i залучити зловмисника до вiдповiдальностi. У цьому зв'язку можна видiлити двi проблеми. Перша проблема - довести «КИМ ВЧИНЕНО», друга - «ЩО ВЧИНЕНО». Завдання номер один - виявити правопорушника. Складнiсть її вирiшення багато в чому залежить вiд способу вчинення дiй за допомогою Інтернет, якi за законодавством можуть розглядатися як порушення чиїхось прав або законних iнтересiв. Наступна проблема - збiр доказiв, достатнiх для вирiшення спору. 3. Реєстрацiя авторського права Документи для реєстрацiї авторського права необхiднi наступнi: - Довiренiсть встановленого зразка на Кондратюка І. В., який буде представляти вашi iнтереси з реєстрацiї об'єкта авторського права; - Заява українською мовою, яка складається у формi, затвердженою Державним департаментом iнтелектуальної власностi (заповнюється нашим Агентством); - Примiрник твору (опублiкованого чи неопублiкованого) у друкованому виглядi мовою оригiналу на паперовому або електронному носiї; - Документи, що свiдчать про факт i дату публiкацiї твору; - Документ про оплату збору за пiдготовку до реєстрацiї авторського права на твiр (готується нашим Агентством); - Документ про оплату державного мита за видачу свiдоцтва (готується нашим Агентством). Зазначений документ подається до Державного департаменту iнтелектуальної власностi пiсля отримання нами Рiшення про реєстрацiю авторського права; - Документ, що засвiдчує перехiд у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора); - Для реєстрацiї авторського права ми здiйснюємо всi необхiднi дiї: Консультацiї автора про реєстрацiю об'єкта авторського права; Правильне заповнення Заявки на реєстрацiю об'єкта авторського права; - Правильне оформлення всiх документiв, якi додаються до Заявки; - Отримання Рiшення про реєстрацiю авторського права; - Отримання Свiдоцтва про реєстрацiю авторського права; - Вiдправку автору Рiшення про реєстрацiю i Свiдоцтва про реєстрацiю авторського права; Висновки Погляд у майбутнє. Як правило, порушення майнових авторських прав в Інтернетi можна пов'язати з неможливiстю укласти договiр з кожним автором чи правовласником, чиї твори використовуються. З даною проблемою суспiльство зiткнулося не тiльки з появою цифрових технологiй (Інтернету), а набагато ранiше. Наприклад, при виникненнi телебачення i радiомовлення, де також масово використовуються об'єкти авторського права. Єдиним вирiшенням цього питання, як в одному, так i в iншому випадку є iнститут колективного управлiння правами допомогою створення органiзацiй по колективному управлiнню майновими правами авторiв. Основна дiяльнiсть таких органiзацiй - видача лiцензiй на використання творiв i (або) об'єктiв сумiжних прав i розподiл мiж авторами (правовласниками) зiбраного за видачу таких лiцензiй винагороди. При цьому необхiдно вiдзначити, що дана лiцензiя дозволяє використовувати всi оприлюдненi твори i надається вiд iменi всiх правовласникiв, включаючи i тих, якi не передали органiзацiй повноважень. ї лiтератури серпня 2001 року. - № 146. - ст. 9. 2. В. С., Дроб’язко Р. В. Право iнтелектуальної власностi: Навч. посiбник. -К.: Юрiнком Інтер, 2004. - 512 с. 3. Інтелектуальна власнiсть в Українi: проблеми теорiї i практики: зб. наук. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН України, 2002. - 424 с. 4. Іванов В. Правове регулювання Інтернет. Деякi аспекти // СВiП. - № 3, 2002. - С. 21-27. 5. Калятин В. О. Право в сфере Сети. - М.: Норма, 2004. - 480 с.