«Аналiз Бюджетного кодексу України»
Вступ
Бюджетним кодексом України регулюються суспiльнi вiдносини щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетiв, складання, розгляду i схвалення звiтiв про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та мiсцевих бюджетiв. Цi вiдносини є рiзновидом публiчних i виникають у процесi здiйснення влади держави та мiсцевого самоврядування для фiнансового забезпечення завдань i функцiй держави й мiсцевого самоврядування. В цих вiдносинах виявляється воля держави, яку втiлюють Верховна Рада України i Кабiнет Мiнiстрiв України, щодо централiзованого фонду коштiв, власником якого є держава.
Централiзованим фондом коштiв, необхiдним для фiнансового забезпечення функцiонування мiсцевого самоврядування, є мiсцевий бюджет. Держава розподiляє бюджетнi асигнування, необхiднi для фiнансування повноважень, пов'язаних з її функцiонуванням, встановлює мiнiмальнi державнi соцiальнi стандарти на всiй територiї України, мiнiмальну бюджетну забезпеченiсть, розмiри державного або мунiципального боргу (конкретнi розмiри встановлюються мiсцевими органами), основи фiнансового контролю на всiх стадiях бюджетного процесу.
Вiдносини, якi виникають у процесi бюджетної дiяльностi, об'єктивно потребують злагодженого механiзму правового регулювання. У механiзм правового регулювання включаються норми Конституцiї України, Бюджетного кодексу України, щорiчнi Закони про Державний бюджет України, нормативно-правовi акти Мiнiстерства фiнансiв України та Державного казначейства України.
Чiльне мiсце в механiзмi правового регулювання бюджетних вiдносин як виду фiнансових посiдає Бюджетний кодекс України – вперше кодифiкований в Українi акт, введений в дiю з 1 сiчня 2002 р. В ньому вмiщенi як загальнi норми, що регламентують правила формування, затвердження i виконання державного i мiсцевих бюджетiв, так i спецiальнi, що стосуються окремих ланок бюджетної системи.
Десять рокiв тому був зроблений перший революцiйний крок у процесi формування бюджетiв державного i мiсцевого значення, а саме ухвалений перший в iсторiї України Бюджетний кодекс. (21 червня 2001 р.) Суттєвим досягненням цього документу, було визначення чiтких «правил гри» у формуваннi мiсцевих бюджетiв.
8 липня 2010 року було прийнято Закон України «Про внесення змiн до Бюджетного кодексу України» фактично – нову редакцiю документа, яка набирає чинностi 01. 01. 2011 р. (положення пункту 2 частини другої статтi 60 та пунктiв 3 i 5 частини другої статтi 61 набирають чинностi з 1 сiчня 2013 року).
Нова редакцiя кодексу уточнює i розвиває формулювання, доповнює документ положеннями про державнi та мiсцевi запозичення та державнi i мiсцевi гарантiї. Законодавець вносить деякi змiни в розподiл джерел наповнення державного i мiсцевих бюджетiв (на користь бюджетiв мiсцевого самоврядування), перекладає виконання частини зобов’язань держави на органи мiсцевого самоврядування, проте – без належної фiнансової компенсацiї їхнiх додаткових витрат.
бюджетiв усiх рiвнiв, з другого – новизна норм бюджетного кодексу та їх унiкальнiсть утруднюють застосування їх на практицi.
Дана робота мiстить порiвняльний аналiз 16 глав бюджетного кодексу, норми яких регулюють бюджетнi вiдносини на мiсцевому рiвнi. Зокрема в даному аналiзi було зосереджено увагу у процесах створення бюджетiв та регламентацiю бюджетних вiдносин та державному та мiсцевому рiвнi. Значну частину даного документу складає розгляд процесу складання, розгляду, звiтностi мiсцевих бюджетiв та розмежування видаткiв мiж бюджетами.
Порiвняльний аналiз чинної та нової редакцiї Бюджетного кодексу України дає змогу продемонструвати змiни якi вiдбулися у бюджетному законодавствi, та зробити об’єктивнi висновки позитивних аспектiв реформування бюджетної системи України. В даному випадку порiвняльний аналiз є найбiльш ефективним iнструментом дослiдження даного питання.
Бюджетного кодексу України, що впливає на регулювання бюджетних вiдносин, оскiльки цi статтi потребують корегування i деталiзацiї.
Тому завданням даної роботи є надання комплексного тлумачення норм Бюджетного кодексу, роз'яснення найбiльш важливих положень у поєднаннi з пiдзаконними актами Кабiнету Мiнiстрiв України, Мiнiстерством фiнансiв України, якi були прийнятi з метою його розвитку, зробити спробу усунути можливi колiзiї з iншими нормативними актами, здiйснити комплексний науково-теоретичний та практичний аналiз його положень.
1.
Бюджетна система України та її принципи
Бюджетна система України – сукупнiсть державного бюджету та мiсцевих бюджетiв, побудована з урахуванням економiчних вiдносин, державного i адмiнiстративно-територiальних устроїв i врегульована нормами права (Проект Закону про внесення змiн до Бюджетного кодексу України). Мiсцевими бюджетами є бюджет Автономної Республiки Крим, обласнi, районнi бюджети та бюджети мiського самоврядування.
Бюджетного кодексу).
У статтi 6 Бюджетного кодексу України змiн не вiдбулося, проте вона була доповнена частиною 7. Показники бюджетiв об’єднань територiальних громад, що створюються згiдно iз законом, включаються до вiдповiдних зведених бюджетiв.
Загалом принципи бюджетної системи залишилися й тими ж: (Стаття 7)
1. Принцип єдностi бюджетної системи України – єднiсть бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних вiдносин, єдиною бюджетною класифiкацiєю, єднiстю порядку виконання бюджетiв та ведення бухгалтерського облiку i звiтностi;
3. Принцип самостiйностi - Державний бюджет України та мiсцевi бюджети є самостiйними. Держава коштами державного бюджету не несе вiдповiдальностi за бюджетнi зобов’язання органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республiки Крим та органи мiсцевого самоврядування коштами вiдповiдних мiсцевих бюджетiв не несуть вiдповiдальностi за бюджетнi зобов’язання одне одного, а також за бюджетнi зобов’язання держави. Самостiйнiсть бюджетiв забезпечується закрiпленням за ними вiдповiдних джерел доходiв бюджету, правом вiдповiдних органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштiв вiдповiдно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республiки Крим та вiдповiдних мiсцевих рад самостiйно i незалежно одне вiд одного розглядати та затверджувати вiдповiднi мiсцевi бюджети;
4. Принцип повноти – до складу бюджетiв пiдлягають включенню всi надходження бюджетiв та витрати бюджетiв, що здiйснюються вiдповiдно до нормативно-правових актiв органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування;
до затверджених методик та правил;
складаннi та виконаннi бюджетiв усi учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цiлей, запланованих на основi нацiональної системи цiнностей i завдань iнновацiйного розвитку економiки, шляхом забезпечення якiсного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республiкою Крим, мiсцевим самоврядуванням (далi – гарантованi послуги), при залученнi мiнiмального обсягу бюджетних коштiв та досягнення максимального результату при використаннi визначеного бюджетом обсягу коштiв;
7. Принцип субсидiарностi - розподiл видiв видаткiв мiж державним бюджетом та мiсцевими бюджетами, а також мiж мiсцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближеннi надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;
8. Принцип цiльового використання бюджетних коштiв - бюджетнi кошти використовуються тiльки на цiлi, визначенi бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
9. Принцип справедливостi i неупередженостi – бюджетна система України будується на засадах справедливого i неупередженого розподiлу суспiльного багатства мiж громадянами i територiальними громадами;
10. Принцип публiчностi та прозоростi (нова редакцiя Бюджетного кодексу дає чiтке визначення принципу публiчностi та прозоростi. У попереднiй редакцiї тлумачення цього принципу було вiдображене наступним чином – «Державний бюджет України та мiсцевi бюджети затверджуються, а рiшення щодо звiту про їх виконання приймаються вiдповiдно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республiки Крим та вiдповiдними радами») - iнформування громадськостi з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та мiсцевих бюджетiв, а також контролю за виконанням державного бюджету та мiсцевих бюджетiв.
У новiй редакцiї Бюджетного кодексу України був вилучений 11 принцип «Принцип вiдповiдальностi учасникiв бюджетного процесу».
2.
Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України
Мiнiстр фiнансiв України представляє проект на пленарному засiданнi Верховної Ради України. (стаття 39).
Пiдготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читання вiдбувається у вiдповiдностi до норм закладених у попереднiй редакцiї Бюджетного кодексу. Проте iснує певна вiдмiннiсть, а саме в тому, що за старою редакцiєю Бюджетного кодексу, Верховна Рада України приймала рiшення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України, а за новою редакцiєю на першому етапi вiдбувається виключно представлення проекту закону про Державний бюджет України (стаття 40).
Концептуальних змiн у процесi розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читаннi не вiдбулося проте iснує доповнення статтi 41.
|
|
Нова редакцiя Бюджетного кодексу України
|
| Стаття 41. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читаннi
2. Висновки та пропозицiї до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цiлому. Якщо позитивне рiшення не прийнято, вiдбувається постатейне голосування. Пiд час постатейного голосування розглядаються пропозицiї, якi Комiтетом Верховної Ради України з питань бюджету пропонується вiдхилити i на розглядi яких наполягають їх автори. Прийняття рiшення щодо Висновкiв та пропозицiй до проекту закону про Державний бюджет України вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет України у першому читаннi. Показники бюджету, що мiстяться у Висновках та пропозицiях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими. Схваленi Верховною Радою України Висновки та пропозицiї Комiтету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновкiв Верховної Ради України.
3. Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України у першому читаннi не пiзнiше 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду пiсля повторного подання Кабiнетом Мiнiстрiв України) року, що передує плановому.
|
Стаття 41. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читаннi
2. Висновки та пропозицiї до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цiлому.
Якщо позитивне рiшення не прийнято, проводиться постатейне голосування. Пiд час постатейного голосування розглядаються пропозицiї, якi Комiтетом Верховної Ради України з питань бюджету пропонується вiдхилити i на розглядi яких наполягають їх автори.
Показники бюджету, що мiстяться у Висновках та пропозицiях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими.
Якщо пiд час постатейного голосування Висновкiв та пропозицiй до проекту закону про Державний бюджет України показники бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада України приймає рiшення про перенесення голосування щодо прийняття цих Висновкiв та пропозицiй в цiлому для забезпечення збалансування показникiв бюджету.
3. Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України у першому читаннi не пiзнiше 20 жовтня року, що передує плановому.
України Висновки та пропозицiї Комiтету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновкiв Верховної Ради України.
|
Пiдготовка проекту закону про Державний бюджет України до другого читання вiдбувається без концептуальних змiн у порiвняннi з попередньою редакцiєю Бюджетного кодексу України (Стаття 42).
Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у другому читаннi вiдбувається у вiдповiдностi до норм зазначених у попереднiй редакцiї, проте ч. 3 статтi 43 була доповнена:
Якщо позитивне рiшення не прийнято, проводиться постатейне голосування. Пiд час постатейного голосування розглядаються лише пропозицiї, якi мiстилися у Бюджетних висновках Верховної Ради України i не врахованi Кабiнетом Мiнiстрiв України при пiдготовцi проекту закону про Державний бюджет України до другого читання, новi пропозицiї, внесенi Кабiнетом Мiнiстрiв України при пiдготовцi цього законопроекту до другого читання, а також пропозицiї Комiтету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читаннi.
За результатами постатейного голосування Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України в цiлому як закон iз дотриманням збалансованостi показникiв бюджету. Якщо пiд час постатейного голосування показники бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада України приймає рiшення про перенесення голосування щодо прийняття цього законопроекту в цiлому як закону для забезпечення збалансування показникiв бюджету.
Державний бюджет України в першому або другому читаннi.
Закон про Державний бюджет України набирає чинностi з 1 сiчня вiдповiдного бюджетного перiоду (стаття 44).
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного i результативного управлiння бюджетними коштами та здiйснюється на всiх стадiях бюджетного процесу його учасниками вiдповiдно до цього Кодексу та iншого законодавства (ст. 26 Закону України про внесення змiн до Бюджетного кодексу України).
Вiдповiдно до нової редакцiї Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства забезпечує: (стаття 26 ч. 1)
5. Запобiгання порушенням бюджетного законодавства.
Концепцiя проведення контролю та аудиту у бюджетному процесi не змiнилася, проте були доповненнi окремi пункти статтi 26, та дано визначення термiнам Внутрiшнiй контроль та внутрiшнiй аудит.
Внутрiшнiм контролем є комплекс заходiв, що застосовується керiвником для забезпечення дотримання законностi та ефективностi використання бюджетних коштiв, досягнення результатiв вiдповiдно до встановленої мети, завдань, планiв i вимог щодо дiяльностi бюджетної установи та її пiдвiдомчих установ.
Внутрiшнiм аудитом є дiяльнiсть пiдроздiлу внутрiшнього аудиту в бюджетнiй установi, спрямована на удосконалення системи управлiння, запобiгання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштiв, виникненню помилок чи iнших недолiкiв у дiяльностi бюджетної установи та пiдвiдомчих їй бюджетних установ, полiпшення внутрiшнього контролю.
Основнi засади здiйснення внутрiшнього контролю i внутрiшнього аудиту та порядок утворення пiдроздiлiв внутрiшнього аудиту визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України (ст. 26 ч. 3 Закону України про внесення змiн до Бюджетного кодексу України).
3.
Мiжбюджетнi вiдносини
Мiжбюджетнi вiдносини - вiдносини мiж державою, Автономною Республiкою Крим та територiальними громадами щодо забезпечення вiдповiдних бюджетiв фiнансовими ресурсами, необхiдними для виконання функцiй, передбачених Конституцiєю України та законами України.
Метою регулювання мiжбюджетних вiдносин є забезпечення вiдповiдностi мiж повноваженнями на здiйснення видаткiв, закрiплених законодавчими актами за бюджетами, та фiнансовими ресурсами, якi повиннi забезпечувати виконання цих повноважень. (Стаття 81)
Держава може передати Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим чи органам мiсцевого самоврядування право на здiйснення видаткiв лише за умови вiдповiдної передачi фiнансових ресурсiв у виглядi закрiплених за вiдповiдними бюджетами загальнодержавних податкiв i зборiв (обов’язкових платежiв) або їх частки, а також трансфертiв з Державного бюджету України. (Стаття 85 ч. 1)
| Чинна редакцiя Бюджетного кодексу України
|
Нова редакцiя бюджетного кодексу України.
|
| Стаття 85. Передача державою права на здiйснення видаткiв
забезпечити здiйснення видаткiв, визначених пунктами 2 i 3 статтi 82 цього Кодексу, з вiдповiдних мiсцевих бюджетiв з додержанням розподiлу цих видаткiв мiж бюджетами, визначеного статтями 88 – 91 цього Кодексу. Забороняється планувати та здiйснювати видатки, не вiднесенi до мiсцевих бюджетiв цим Кодексом, а також здiйснювати впродовж бюджетного перiоду видатки на фiнансування бюджетних установ одночасно з рiзних бюджетiв, за
винятком державних професiйно-технiчних навчальних закладiв, вищих навчальних закладiв державної форми власностi. При цьому фiнансування зазначених навчальних закладiв за рахунок коштiв мiсцевих бюджетiв може здiйснюватися виключно у разi перевиконання доходної частини загального фонду вiдповiдного бюджету.
|
Стаття 85. Передача державою права на здiйснення видаткiв
2. Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи вiдповiдних мiсцевих рад, мiськi, селищнi, сiльськi голови (якщо вiдповiднi виконавчi органи не створенi згiдно iз законом) зобов’язанi забезпечити здiйснення видаткiв, визначених пунктами 2 i 3 частини першої статтi 82 цього Кодексу, з вiдповiдних мiсцевих бюджетiв з додержанням розподiлу цих видаткiв мiж бюджетами, визначеного статтями 88-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здiйснювати видатки, не вiднесенi до мiсцевих бюджетiв цим Кодексом, а також здiйснювати впродовж бюджетного перiоду видатки на функцiонування бюджетних установ одночасно з рiзних бюджетiв, крiм випадкiв, коли такi видатки здiйснюються за рiшенням вiдповiдної мiсцевої ради за рахунок вiльного залишку бюджетних коштiв або перевиконання доходної частини загального фонду мiсцевого бюджету при вiдсутностi заборгованостi такого бюджету за захищеними статтями видаткiв протягом року на будь-яку дату.
3. Товари (роботи, послуги), придбанi головним розпорядником коштiв державного бюджету (мiсцевих бюджетiв) за рахунок видаткiв на централiзованi заходи вiдповiдно до програмних документiв економiчного та соцiального розвитку, державних цiльових програм, можуть бути переданi бюджетним установам, якi утримуються з iнших мiсцевих бюджетiв.
Зазначенi централiзованi заходи здiйснюються iз дотриманням таких вимог:
встановлення головним розпорядником коштiв державного бюджету (мiсцевих бюджетiв) критерiїв визначення обґрунтування потреби у вiдповiдних товарах (роботах, послугах);
визначення бюджетними установами потреби у товарах (роботах, послугах) вiдповiдно до встановлених критерiїв;
|
Деякi положення частини 2 статтi 85 були замiненi у новiй редакцiї Бюджетного кодексу України. Також дана стаття була доповнена частиною 3, яка регулює вiдносини мiж головним розпорядником коштiв мiсцевого бюджету та бюджетними установами, якi утримуються з iнших мiсцевих бюджетiв у питаннях передачi товарiв, придбаних за рахунок видаткiв на централiзованi заходи.
Критерiї розмежування видiв видаткiв мiж мiсцевими бюджетами не зазнали концептуальних змiн у порiвняннi з чинною редакцiєю Бюджетного кодексу України.
До видаткiв, що здiйснюються з районних бюджетiв та бюджетiв мiст республiканського Автономної Республiки Крим i обласного значення та враховуються при визначеннi обсягу мiжбюджетних трансфертiв, належать видатки на: (стаття 89)
- Державне управлiння.
В новiй редакцiї Бюджетного кодексу України державне управлiння включає видатки на: органи мiсцевого самоврядування мiст республiканського Автономної Республiки Крим i обласного значення та органи мiсцевого самоврядування районного значення.
- Освiту.
До видаткiв на охорону здоров’я нова редакцiя Бюджетного кодексу України вiдносить також дiльничнi лiкарнi, медичнi амбулаторiї, фельдшерсько-акушерськi та фельдшерськi пункти) (Стаття 89 частина 1 п. 3)
- Соцiальний захист та соцiальне забезпечення.
Нова редакцiя БК до державних програм соцiального забезпечення вiдносить також центри соцiальної реабiлiтацiї дiтей-iнвалiдiв, центри професiйної реабiлiтацiї iнвалiдiв, компенсацiї фiзичним особам, якi надають соцiальнi послуги громадянам похилого вiку, iнвалiдам, дiтям-iнвалiдам, хворим, якi не здатнi до самообслуговування i потребують сторонньої допомоги.
До державних програм соцiального захисту – допомога малозабезпеченим сiм’ям, iнвалiдам з дитинства, дiтям-iнвалiдам, тимчасова державна допомога дiтям, додатковi виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг. Також деталiзовано список окремих категорiй громадян яким надаються пiльги: ветеранам вiйни; особам, на яких поширюється дiя Закону України «Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту»; особам, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною; вдовам (вдiвцям) та батькам померлих (загиблих) осiб, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною; особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною; вдовам (вдiвцям) та батькам померлих (загиблих) осiб, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною; жертвам нацистських переслiдувань; ветеранам вiйськової служби; ветеранам органiв внутрiшнiх справ; ветеранам податкової мiлiцiї; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримiнально-виконавчої служби; ветеранам служби цивiльного захисту; ветеранам Державної служби спецiального зв’язку та захисту iнформацiї України; вдовам (вдiвцям) померлих (загиблих) ветеранiв вiйськової служби, ветеранiв органiв внутрiшнiх справ, ветеранiв податкової мiлiцiї, ветеранiв державної пожежної охорони, ветеранiв Державної кримiнально-виконавчої служби, ветеранiв служби цивiльного захисту та ветеранiв Державної служби спецiального зв’язку та захисту iнформацiї України; звiльненим зi служби за вiком, хворобою або вислугою рокiв вiйськовослужбовцям Служби безпеки України, працiвникам мiлiцiї, особам начальницького складу податкової мiлiцiї, рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсiонерам з числа слiдчих прокуратури; дiтям (до досягнення повнолiття) працiвникiв мiлiцiї, осiб начальницького складу податкової мiлiцiї, рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язкiв, непрацездатним членам сiмей, якi перебували на їх утриманнi; звiльненим з вiйськової служби особам, якi стали iнвалiдами пiд час проходження вiйськової служби; батькам та членам сiмей вiйськовослужбовцiв, якi загинули (померли) або пропали безвiсти пiд час проходження вiйськової служби; батькам та членам сiмей осiб рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, Державної служби спецiального зв’язку та захисту iнформацiї України, якi загинули (померли), пропали безвiсти або стали iнвалiдами пiд час проходження служби; реабiлiтованим громадянам, якi стали iнвалiдами внаслiдок репресiй або є пенсiонерами; громадянам, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловiкам) та опiкунам (на час опiкунства) дiтей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у вiдставцi; пенсiонерам з числа спецiалiстiв iз захисту рослин вiдповiдно до частини четвертої статтi 20 Закону України «Про захист рослин»; громадянам вiдповiдно до пункту «ї» частини першої статтi 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статтi 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статтi 30 Закону України «Про бiблiотеки i бiблiотечну справу», абзацу першого частини четвертої статтi 57 Закону України «Про освiту»; особам, якi мають таке право згiдно iз статтею 48 Гiрничого закону України; ветеранам працi; дiтям вiйни; багатодiтним сiм’ям, iнвалiдам, дiтям-iнвалiдам та особам, якi супроводжують iнвалiдiв І групи або дiтей-iнвалiдiв (не бiльше одного супроводжуючого); компенсацiї особам, якi згiдно iз статтями 43 та 48 Гiрничого закону України мають право на безоплатне отримання вугiлля на побутовi потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення… (Стаття 89 частина 1 п. 4 б)
- Державнi культурно-освiтнi та театрально-видовищнi програми.
Стаття 89 частина 1 п. 5 видiляє такi структурнi одиницi що пiдпадають пiд категорiю державних культурно-освiтнiх та театрально-видовищних програм: театри, районнi (мiськi) бiблiотеки або централiзованi бiблiотеки районної (мiської) централiзованої бiблiотечної системи, музеї, виставки, палаци i будинки культури, школи естетичного виховання дiтей, включаючи заклади та установи комунальної власностi, яким надано статус нацiонального, зоопарки загальнодержавного значення державної власностi).
Державнi програми розвитку фiзичної культури i спорту.
Дана категорiя не була видозмiнена в новiй редакцiї Бюджетного кодексу України.
1) дотацiю вирiвнювання – мiжбюджетний трансферт на вирiвнювання дохiдної спроможностi бюджету, який його отримує;
2) субвенцiї – мiжбюджетнi трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рiшення про надання субвенцiї;
3) кошти, що передаються до державного бюджету та мiсцевих бюджетiв з iнших мiсцевих бюджетiв;
4) додатковi дотацiї.
Трансферти, якi надаються з Державного бюджету України мiсцевим бюджетам
| Чинна редакцiя Бюджетного кодексу України
|
Нова редакцiя бюджетного кодексу України.
|
| Стаття 97. Трансферти, якi надаються з Державного бюджету України мiсцевим бюджетам
1. У Державному бюджетi України можуть передбачатися такi
трансферти мiсцевим бюджетам:
1) дотацiя вирiвнювання бюджету Автономної Республiки Крим, обласним бюджетам, бюджетам мiст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам мiст республiканського Автономної Республiки Крим та мiст обласного значення;
2) субвенцiя на здiйснення програм соцiального захисту;
3) субвенцiя на компенсацiю втрат доходiв бюджетiв мiсцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслiдок надання пiльг, встановлених державою;
5) iншi субвенцiї.
|
1. У Державному бюджетi України можуть передбачатися такi трансферти мiсцевим бюджетам:
обласного значення, iншим бюджетам мiсцевого самоврядування, для яких у державному бюджетi визначаються мiжбюджетнi трансферти;
2) додаткова дотацiя на вирiвнювання фiнансової забезпеченостi мiсцевих бюджетiв;
3) субвенцiї на здiйснення державних програм соцiального захисту;
4) додаткова дотацiя на компенсацiю втрат доходiв мiсцевих бюджетiв, що не враховуються при визначеннi обсягу мiжбюджетних трансфертiв, внаслiдок надання пiльг, встановлених державою;
5) субвенцiя на виконання iнвестицiйних програм (проектiв);
6) iншi додатковi дотацiї та субвенцiї.
|
Стаття 97 нової редакцiї БК була також доповнена частиною другою, четвертою та п’ятою:
2. Порядок та умови надання субвенцiй з державного бюджету мiсцевим бюджетам визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Порядок та умови надання субвенцiї з державного бюджету мiсцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України не пiзнiше 45 днiв з дня його прийняття.
Дана частина стверджує, що затвердження порядку та умов надання субвенцiй повинно бути здiйснено Кабiнетом Мiнiстрiв України не пiзнiше 45 днiв з дня прийняття закону про державний бюджет України.
4. Голови обласних, районних державних адмiнiстрацiй, мiськi, селищнi, сiльськi голови (виконавчi органи вiдповiдних рад) у мiжсесiйний перiод приймають рiшення щодо розподiлу та перерозподiлу мiжбюджетних трансфертiв, визначених у законодавчому порядку, за умови делегування їм таких повноважень вiдповiдною мiсцевою радою з наступним внесенням змiн до рiшення про мiсцевий бюджет.
Частина 4 статтi 97 зобов’язує голiв вiдповiдних мiст та рад у мiжсесiйний перiод прийняти рiшення щодо розподiлу та перерозподiлу мiжбюджетних трансферiв, з подальшим внесенням змiн до рiшення про мiсцевий бюджет.
Кабiнетом Мiнiстрiв України, та затверджується законом про Державний бюджет України.
Додаткова дотацiя на вирiвнювання фiнансової забезпеченостi мiсцевих бюджетiв розподiляється мiж бюджетом Автономної Республiки Крим, обласним бюджетом, бюджетами мiст республiканського Автономної Республiки Крим i обласного значення та бюджетами районiв вiдповiдно у таких пропорцiях: не бiльш як 25 вiдсоткiв – для бюджету Автономної Республiки Крим, обласного бюджету та не менш як 75 вiдсоткiв – для бюджетiв мiст республiканського Автономної Республiки Крим i обласного значення та бюджетiв районiв.
Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi державнi адмiнiстрацiї здiйснюють розподiл додаткової дотацiї на вирiвнювання фiнансової забезпеченостi мiсцевих бюджетiв з урахуванням особливостей депресивних та гiрських територiй i тих, що мають низький показник чисельностi населення i розгалужену мережу бюджетних установ.
Частина 5 статтi 97 встановлює, що додаткова дотацiя на вирiвнювання фiнансової забезпеченостi мiсцевих бюджетiв розподiляється у пропорцiї – для бюджетiв мiст республiканського АРК i обласного значення у розмiрi 75%.
З часу прийняття Бюджетного кодексу України (21 червня 2001 року) вiдбувалися численнi змiни в законодавствi, застосування яких доводилося щорiчно врегульовувати законом про Державний бюджет України, що призводило до зростання кiлькостi текстових статей Закону та ускладнювало роботу з ним. Тому виникла необхiднiсть унормувати ряд положень Бюджетного кодексу.
Головним завданням удосконалення Бюджетного кодексу України є створення правового пiдґрунтя, щодо подальшого розвитку середньострокового бюджетного планування, програмно-цiльового методу бюджетування, застосування сучасних форм i методiв управлiння бюджетними коштами, державним та мiсцевим боргом, вдосконалення системи державного фiнансового контролю iз посиленням вiдповiдальностi учасникiв бюджетного процесу, змiцнення фiнансової основи мiсцевих бюджетiв.
прозоростi використання бюджетних коштiв. Змiни Бюджетного кодексу України складатимуть правову основу вдосконалення бюджетної системи всiх рiвнiв, сприятимуть забезпеченню її стабiльностi та, як наслiдок, iнвестицiйнiй привабливостi України в цiлому.
Законопроектом унормовано актуальнi для державного i мiсцевих бюджетiв питання, враховано пропозицiї органiв державної влади та мiсцевого самоврядування, якi накопичились з часу прийняття Бюджетного кодексу України, та зарубiжний досвiд побудови бюджетної системи.
Основнi положення проекту Закону зводяться до наступного.
Законопроектом передбачено введення нових та уточнення дiючих понять i термiнiв з метою забезпечення унiверсальностi понятiйної бази бюджетного законодавства та уникнення подвiйного трактування окремих норм.
Враховуючи необхiднiсть пiдвищення ефективностi управлiння бюджетними коштами та вiдповiдальностi головних розпорядникiв бюджетних коштiв, законопроектом передбачено також уточнення основних функцiй головних розпорядникiв бюджетних коштiв.
З метою врегулювання взаємовiдносин мiж законодавчою та виконавчою гiлками влади у бюджетному процесi, при визначеннi бюджетної полiтики та бюджетних параметрiв на наступний бюджетний перiод, законопроект передбачає закрiплення статусу Декларацiї цiлей та завдань бюджету на наступний бюджетний перiод, визначення її змiсту i термiну прийняття Кабiнетом Мiнiстрiв України (до 1 квiтня року, що передує плановому) та унормовує проведення парламентських слухань з питань бюджетної полiтики i прийняття Верховною Радою України вiдповiдних Рекомендацiй з цього питання.
Оптимiзуються процедури розгляду i прийняття Закону про Державний бюджет України, а саме: визначено два читання, замiсть iснуючих – трьох, що подовжує перiод його доопрацювання до другого читання Кабiнетом Мiнiстрiв України спiльно з уповноваженими представниками Комiтету Верховної Ради України з питань бюджету.
Законопроектом запропоновано удосконалити порядок розгляду проектiв законiв стосовно їх впливу на показники бюджету (зменшення надходжень бюджету та/або збiльшення його витрат) та вiдповiдностi бюджетному законодавству, встановити порядок набуття чинностi законопроектiв, прийнятих пiсля 15 липня року, що передує плановому, не ранiше початку бюджетного перiоду, що настає за плановим.
Запровадити механiзм середньострокового бюджетного планування та прогнозування, який максимально узгоджується iз державним плануванням та прогнозуванням соцiально-економiчного розвитку, орiєнтованого на визначення стратегiчних прiоритетних завдань та досягнення конкретних результатiв соцiально-економiчного розвитку; удосконалити застосування програмно-цiльового методу у бюджетному процесi. Зокрема, пропонується вичерпне обґрунтування основних складових програмно-цiльового методу бюджетування (бюджетної програми, її результативних показникiв, паспорту бюджетної програми) та визначення вiдповiдального виконавця, унормовується застосування програмно-цiльового методу бюджетування на рiвнi мiсцевих бюджетiв. Одним iз основних елементiв такого методу бюджетування визначено оцiнку ефективностi бюджетних програм та встановлено вимоги щодо її проведення, зокрема головними розпорядниками бюджетних коштiв.
Запропоновано упорядковування повноважень органiв державної влади з питань бухгалтерського облiку, а саме передбачено застосування єдиних пiдходiв до дiяльностi бухгалтерських служб, унормування функцiональних обов’язкiв та повноважень головного бухгалтера як керiвника бухгалтерської служби, закрiплення за Мiнiстерством фiнансiв регулювання питань методологiї бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, а за Держказначейством – ведення бухгалтерського облiку виконання бюджетiв вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, застосування до фондiв загальнообов’язкового державного соцiального та пенсiйного страхування єдиних методологiчних вимог до ведення бухгалтерського облiку i складання звiтностi про виконання бюджетiв та кошторисiв iз поданням її до Мiнiстерства фiнансiв та Держказначейства, а також у складi квартального та рiчного звiту про виконання Державного бюджету України.
Запропоновано також удосконалення системи державного внутрiшнього контролю та посилення вiдповiдальностi учасникiв бюджетного процесу. Зокрема передбачено запровадження в бюджетних установах внутрiшнього контролю та внутрiшнього аудиту, конкретизовано їх суть, завдання та механiзми функцiонування, визначаються види порушень бюджетного законодавства (40 видiв), заходи впливу (7 видiв) та процедури їх застосування контрольними органами, розмежовано та деталiзовано контрольнi повноваження органiв державної влади, уповноважених на здiйснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
залученням державних та мiсцевих запозичень, визначено перелiк джерел фiнансування дефiциту бюджету.
Для забезпечення стабiльностi бюджетної системи та створення привабливого iнвестицiйного клiмату держави законопроектом передбачено унормувати на постiйнiй основi окремi норми, якi щорiчно регулювалися Законом про Державний бюджет України. Зокрема, визначено склад доходiв загального фонду державного бюджету, перелiк захищених видаткiв бюджету, процедура перерахування дотацiй вирiвнювання мiсцевим бюджетам, конкретизовано субвенцiї з державного бюджету мiсцевим бюджетам за державними програмами соцiального захисту тощо.
Список використаних джерел
1. Бюджетний кодекс України вiд 21 червня 2001 року. - К.: Атака, 2001. - с. 23–24.
2. Бюджетний кодекс України (в редакцiї вiд 08. 07. 2010 р.): новацiї для мiсцевого самоврядування.
3. Закон України
«Про Державний бюджет України» на 2010 рiк
(Вiдомостi Верховної Ради України (ВВР), 2010, №22–23 №24–25, ст. 263).
4. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України – М. Я. Азаров (2006).
5. Зюнькiн А. Г. Фiнансове право: Опорний конспект лекцiй – К.: МАУП, 2001 р.
6. http://www.president.gov.ua/news/14588.html
7. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=2154–17
| 
