Адміністративне право: концептуальні підходи вчених дорадянського періоду

Адмiнiстративне право: концептуальнi пiдходи вчених дорадянського перiоду АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ВЧЕНИХ ДОРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ Гудима Алiна Вiкторiвна гр. МП-110 м. Запорiжжя АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ВЧЕНИХ ДОРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ Адмiнiстративне право є однiєю з найдавнiших i фундаментальних галузей правової системи. Воно мало i має велике суспiльне значення для життєзабезпечення i регулювання вiдносин, що складаються в суспiльствi. Сучаснi умови сприяють обумовленостi державного управлiння з постановкою основного завдання - забезпечення узгодженої, упорядкованої дiяльностi всiх складових частин механiзму виконавчої влади. У своїй сукупностi механiзм виконавчої влади становить державну адмiнiстрацiю з повноваженнями реалiзацiї своїх прав у масштабах Росiї. Органи виконавчої влади адмiнiструють, тобто керують економiкою, соцiально-культурної та адмiнiстративно-полiтичною сферами життя суспiльства, забезпечують практичну реалiзацiю законодавчих актiв. Природно, що їх дiяльнiсть носить адмiнiстративний (управлiнський, виконавчий, позасудовий) характер. Сам термiн "адмiнiстративне" походить вiд латинського слова «administration» i означає керувати, управляти. Управлiння найчастiше впливає на сам процес життєвого буття, зачiпаючи всi сфери i механiзми суспiльства. Регулятором всiх вiдносин виникають у сферi управлiння є адмiнiстративне право. Воно покликане регулювати суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi державного управлiння. Адмiнiстративне право, право внутрiорганiзацiйного характеру, постiйно пiдсилює свою соцiальну значимiсть. Таку iнтерпретацiю розвитку адмiнiстративного законодавства можна вiднести не тiльки до пострадянського часу, але й до всiєї її iсторiї. Великий обсяг iсторико-правового матерiалу, що лежить в областi адмiнiстративного законодавства, вимагає його вивчення. Актуальнiсть iсторико-правового дослiдження розвитку адмiнiстративного права виникає не тiльки з його зовнiшнього кiлькiсного обсягу. Завданням першочергової ваги є послiдовне системне вивчення внутрiшнього розвитку форм управлiння, органiзацiї системи державного управлiння, розвиток норм, поняття i в цiлому науки адмiнiстративного права. Актуальнiсть iсторико-правового аналiзу адмiнiстративного права полягає ще й у тому, що сучаснi росiйськi навчальнi програми та навчальна юридична лiтература практично не мiстить навiть одного параграфа, присвяченого iсторiї адмiнiстративного права. У рiдкiсних виданнях iсторiю розвитку адмiнiстративного законодавства розглядають з жовтня 1917 року. права вивчення iсторiї предмета даної науки заповнить створенi прогалини i дозволить повнiше уявити шляхи iсторичного розвитку, виробити всебiчний пiдхiд до дiючого адмiнiстративного законодавства в Росiї. Деякi висновки, що мiстяться у монографiї, носять дискусiйний характер, i водночас цей аспект сприяє формуванню найбiльш об'єктивних наукових уявлень про сутнiсть поняття iсторiї розвитку науки адмiнiстративного права та сучасного тлумачення фактiв, а також окремих проблем цiєї науки. У науковiй iсторично - правовiй лiтературi дуже мало дослiджень, що стосуються даної теми. Окремi сторони питання виявилися освiтленими лише в науцi iсторiї держави i права, де вони традицiйно розглядаються для кожної iсторичної епохи та перiоду розвитку держави i права вiдокремлено. Серед наукових дослiджень, що торкнулися деякi питання теми, слiд назвати працi видатних росiйських iсторикiв, таких як М. М. Карамзiн, В. М. Татищев, М. М. Щербатов, С. М. Соловйов та iншi. У своїх працях вони торкнулися лише зовнiшньої сторони розвитку державного розвитку державного управлiння, намiтивши загальний iсторичний розвиток завдань i форм управлiння. Крiм того, у XVIII столiттi твори Волинського, Татiщева, Посошкова, Абрамова, що зачiпають справи внутрiшнього управлiння (хлiборобство, паспорти, перепису, народна освiта тощо), були надбанням вузького кола науковцiв i широкого обговорення їх дослiдження не отримали. Наукова юридична лiтература в Росiї набуває широкого поширення в XIX столiттi. До числа перших росiйських юристiв слiд вiднести С. Є. Десницький i 3. А. Горюшкiна. С. Є. Десницький був першим росiйським професором права i вперше став читати лекцiї росiйською мовою. Вiн заклав основи вивчення росiйського законодавства (законознавства). У цьому вiдношеннi особливий iнтерес представляють двi методологiчнi роботи С. Є. Десницький. [2. c. 163] У цих роботах вперше була пiдкреслена величезна значущiсть вивчення права з застосуванням порiвняльно-iсторичних даних як методу. Знайшли найбiльш повно вiдображення погляди iдеологiв Просвiтництва, якi вважають, що мета держави - досягнення найбiльшої кiлькостi благ найбiльшим числом людей. Кращою формою органiзацiї влади С. Є. Десницький вважав конституцiйну монархiю. Засвоївши досягнення юриспруденцiї Англiї i Францiї, вiн привнiс їх полiтико-юридичну концепцiю й у питання державного управлiння. [3] "Керiвництво до пiзнання росiйського законоiскусства", опублiковане в Москвi в 1811 i 1816 роках. [4. c. 68] А. Горюшкiн першим вказав на значимiсть вивчення звичаїв (моралi i прислiв'їв) росiйського народу, як на джерело юриспруденцiї, i першим ввiв у викладання росiйської законодавства iсторичний елемент. Вiн вказав також на важливiсть i значимiсть древнiх пам'яток законодавства. У всякому разi, спроба 3. А. Горюшкiна дати юридичний огляд давнiх росiйських вказiвок, в тому числi i в державному управлiннi, була однiєю з найбiльш вдалих аж до видання "Досвiду iсторiї росiйських законiв" професора Рейц. У Росiї адмiнiстративне право як наука i першi дослiдження з'являються в 1830 - 40-х роках. Початковий курс (за унiверситетського статуту) викладався пiд iм'ям "Закони державного благоустрою i благочиння". У цей перiод закладаються основи адмiнiстративного (полiцейського) права. У працях Ободiвського, Якоба, Гуляєва, Рождественського, Платонова, Власьева, Степанова та iнших визначалося поняття про полiцейського правi, уточнювалося змiст найважливiших iнститутiв "державного благоустрою", проводилася порiвняльна характеристика росiйського управлiння з керуванням провiдних європейських держав: Францiї, Англiї та Нiмеччини. У працях Степанова та Власьева уперше подано iсторичнi нариси розвитку "державного благоустрою", викладається i критикується лiтература про полiцейського правi, даються нариси iсторiї росiйської полiцiї i чинних на той час полiцейських установлень. [5. c. 117] Ряд нових iдей в розвиток науки полiцейського права в Росiї були внесенi в 1860 - 80-х роках, в ходi буржуазних реформ, змiнивши зовнiшнiсть країни. Нову групу вчених представили професора Лєшков, Бунге, Андрiївський та iншi. У 1880 - 90-х роках серед росiйської наукової iнтелiгенцiї думки про найменування предмета i науки роздiлилися, також як i в середовищi європейських юристiв. Мали застосування кiлька найменувань, таких як "державне впорядкування", "полiцейське право", "право внутрiшнього управлiння", "адмiнiстративне право". Вiдмiнностi в найменуваннi науки iстотного впливу на її створення не надавали. [8. c. 212] як соцiальне елементi, виходячи з якого, народжувалася iдея про самоврядування i союзному ладi. М. X. Бунге виклав тiльки право добробуту, докладно зупинившись на її економiчнiй основi. Професор І. Андрiївський розглядав дiяльнiсть не тiльки держави та її органiв у питаннях полiцейського права, а й органiв самоврядування. [6. c. 76] У роботах А. Оскольского, А.І. Васильчикова розкриваються питання iсторiї i вiдповiдно та епоха адмiнiстративного ладу мiст та самоврядування. Так, А. Оскольський присвятив велику частину своєї працi iсторiї i адмiнiстративному строю мiста Царства Польського. У роботi A.І. Васильчикова "Про самоврядування" були викладенi, на пiдставi порiвняльно-iсторичного методу, тiльки ряд роздiлiв права внутрiшнього управлiння у провiдних державах Захiдної Європи i Росiї. [7. c. 236] Крiм цього, в Росiї з XVIII столiття мали ходiння ряд перекладних видань зарубiжних авторiв, присвячених праву внутрiшнього управлiння. [9. c. 314] "Нiмецьке адмiнiстративне право" (1895) вiн показує неспроможнiсть, з наукової точки зору, полiцейського права i значимiсть адмiнiстративного права. Зокрема наводяться аргументи розвитку науки адмiнiстративного права, ставиться завдання дослiдження юридичної природи дiючих органiв державного управлiння, їх взаємодiю, вирiшення конфлiктних ситуацiй в загальному механiзмi. Тарасова та iнших вчених, представлено цiлком сучасне поняття адмiнiстративного права. [10. c. 116] У даних роботах, завдяки впливу процесiв державно-правового розвитку країни в умовах революцiї 1905 - 1907 рокiв, вершиною розвитку адмiнiстративно-правових вiдносин визнається вже не полiцейське, а правове (конституцiйне) держава. Дослiдники пiдкреслювали протилежнiсть вiдносин мiж населенням i правлячою владою, вiдзначаючи, що в полiцейськiй державi цi вiдносини визначалися не правом, а простим розсудом представникiв влади. Взаємнi вiдносини мiж державними i приватними особами були виключенi. приватнi товариства. Слiд зазначити, що А.І. Єлiстратов фактично є творцем загальної частини науки адмiнiстративного права. У зв'язку з цим К. С. Бєльський справедливо вказує, що в творах А.І. Єлiстратова, виданих як до 1917 року, так i в 1920-х роках адмiнiстративно-правовий матерiал викладається вiдповiдно до iнституцiйної системою права, яка розподiляла адмiнiстративно-правовi iнститути за трьома роздiлами: суб'єкти адмiнiстративного права, об'єкти, форми адмiнiстративної дiяльностi (акти, примус, забезпечення законностi). А.І. Єлiстратов створив в основних рисах ту частину адмiнiстративного права, яка пiзнiше пiд iм'ям загальної частини займе мiсце в радянських пiдручниках адмiнiстративного права 1940 - 90-х рокiв. З цiєю точки зору А. І. Єлiстратов - останнiй з магiкан iмператорської науки адмiнiстративного права, що заклав першi каменi у фундамент радянської науки. "... адмiнiстративна дiяльнiсть є лише одним видом або формою державної дiяльностi, що помiтно вiдрiзняється вiд законодавчої i судової як своїм змiстом, так i тими формами, в яких вона проявляється. .. ". [5. c. 346] Отже, розвиток науки адмiнiстративного права йшло в нерозривному зв'язку з розвитком держави i права Росiї. Проведена в 1830-х роках кодифiкацiя росiйського законодавства пiд керiвництвом М. М. Сперанського, реформи другої половини XIX столiття з'явилися основоположними вiхами на цьому шляху. Найважливiшою заслугою росiйської теоретичної юриспруденцiї дореволюцiйної Росiї було чiтко вироблена поняття адмiнiстративного права як однiєї з найважливiших галузей права. Особливу цiннiсть столiтнiм дослiдженням надає пiдкреслена значущiсть правової держави з представницьким чином правлiння, яка є необхiдною iсторичної i логiчною передумовою (умовою) для виникнення i розвитку адмiнiстративного права. Дослiдження росiйських дореволюцiйних вчених-правознавцiв йшли в тiсному зв'язку з досягненнями захiдноєвропейської науки. Широке поширення отримали мiжнароднi науковi конференцiї, велися жвавi науковi дискусiї. Подiбна взаємозв'язок лише змiцнювала i сприяла розвитку юридичних наук, в тому числi i з адмiнiстративного права. Список використаної лiтератури 1. Авер’янов В. Б. Адмiнiстративне право України: доктринальнi аспекти реформування / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2008. - № 8. - С. 17-21. 2. Адмiнiстративне право України: Навчально-методичний посiбник. — Вид. друге, перероб. i доп. / С. В. Кiвалов, Л. Р. Бiла, Одеса: Либiдь, 2002. – 653 с. 3. Битяк Ю. П. Административное право Украины / Ю. П. Битяк. – Х.: Хвиля, - 2003. – 387 с. 5. Козлов Ю. М., Административное право: Учебник / Ю. М. Козлов. - М.: Бетадор-Пресс, 2009. – 324 с. 6. Кравченко Б. В. Адмiнiстративна реформа в Українi: стан та перспективи / Б. В. Кравченко // Вiсник УАДУ. - 2007. - № 3. С. 56-61. 7. Колпаков В. К. Адмiнiстративне право України: пiдручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко - К.: Юрiнком Інтер, 2003. - 544 с. 8. Коваль Л. В. Адмiнiстративне право. / Л. В. Коваль - К.: Основа, 2006. – 247 с. 9. Луговий В. О. Адмiнiстративна реформа в Українi i полiтична культура / В. О. Луговий //Вiсник УАДУ. – 2008. - № 8. – С. 45-49. 10. Пархоменко В. М. Концепцiя адмiнiстративної реформи в Українi / В. М. Пархоменко. - К.: ДВПП Мiннауки України, 2008. – 224 с.