Інтелектуальна власнiсть при управлiннi iнновацiйними проектами
1. Інтелектуальна власнiсть як основа iнновацiйного проекту
Закон України «Про iнновацiйну дiяльнiсть» дає такi означення:
iнновацiї — новостворенi i вдосконаленi конкурентноздатнi технологiї, продукцiя або послуги, а також органiзацiйно-технiчнi рiшення виробничого, адмiнiстративного, комерцiйного чи iншого характеру, що iстотно полiпшують структуру та якiсть виробництва i соцiальної сфери;
iнновацiйний продукт — результат науково-дослiдної та дослiдно-конструкторської розробки, що вiдповiдає вимогам, встановленим цим Законом;
iнновацiйний проект — комплект документiв, що визначає процедуру i комплекс усiх необхiдних заходiв щодо створення та реалiзацiї iнновацiйного продукту i iнновацiйної продукцiї.
Спочатку уточнимо мiсце iнновацiйного проекту в життєвому циклi товару, початковий перiод якого завжди є перiодом розроблення й освоєння технологiї виробництва. Це час мiж формуванням iдеї нового товару й одержанням реального продукту з якiсно новими властивостями, першi партiї якого знаходять свого покупця, внаслiдок чого виникають замовлення на новi, все бiльшi партiї цього нового товару.
Чим iстотнiшi вiдмiнностi нового товару вiд того, що є на ринку, тим бiльше шансiв домогтися комерцiйного успiху. Однак не всi новi iдеї приводять до появи конкурентоспроможної продукцiї. Зокрема, завершенi прикладнi науково-дослiднi роботи дозволяють одержати успiшнi результати в середньому не частiше нiж у 10-15% випадкiв. Для перевiрки перспективної iдеї нового товару необхiднi засоби та ресурси, причому в умовах, коли недолiк об'єктивних даних про доцiльнiсть витрат заповнюється фактично вiрою в успiх. Така перевiрка принципово важлива для подальшого розгляду iнвестицiйних програм розвитку бiзнесу.
Тiльки пiсля одержання дослiдних партiй нової продукцiї, її iспитiв, сертифiкацiї та проведення спробних продажiв з'являється основа для оцiнки планованого бiзнесу, розрахунку майбутнього прибутку, ухвалення рiшення про пiдготування до серiйного виробництва. Планування та здiйснення роботи з перевiрки й доопрацювання iдеї створення нового продукту, оцiнки його ринкової привабливостi, а також одержання пiдтверджених технiчних, технологiчних i комерцiйних параметрiв планування бiзнесу називатимемо iнновацiйним проектом.
Суттєвою характеристикою iнновацiйного проекту можна вважати саме використання нових науково-технiчних досягнень. Тому оформлення прав на цi науковi результати перебуває в органiчному зв'язку з намiром i програмою розвитку бiзнесу та є однiєю зi специфiчних особливостей стратегiї управлiння проектом зi створення та виведення на ринок нового товару.
Необхiдно вiдзначити, що є два види iдей бiзнесу: iдея збiльшення ринку вже наявної продукцiї та iдея завоювання ринку новою продукцiєю, яка створюється вперше i, як правило, найчастiше на основi новiтнiх наукових досягнень.
коли створюється й виводиться на ринок Новий товар, що покупець ще не бачив, тому невiдомо, як вiн до нього поставиться, зате є шанси на досягнення великого комерцiйного успiху.
Для прогнозування успiху iнновацiйного проекту необхiдний Прогноз розвитку конкретного товару на конкретному ринку. Витрати на розроблення та просування нового продукту на ринок зазвичай доцiльнi, якщо очiкуваний обсяг ринку цього продукту в понад 100 разiв перевищує цi витрати. Незначнi вдосконалення звичайно не можуть забезпечити достатнього обсягу ринку. Однак i просування на ринок товару зi споживчими характеристиками, що значно вiдрiзняються вiд характеристик наявного, також може бути пов'язане iз занадто великим ризиком.
Кожен iнновацiйний проект починається з формування вiдповiдного портфелю iнтелектуальної власностi. Пiд час розгляду проекту стратегiчний партнер передусiм з'ясовує обґрунтованiсть проекту й обсяг прав на науково-технiчну, технологiчну, комерцiйну iнформацiю, на основi якої створюється iнновацiйний проект. Фiнансування iнновацiйного проекту — завжди вкрай ризикований крок. Привабливою для iнвестора є сама змога одержати дохiд пiд час реалiзацiї продукцiї з якiсно новими властивостями, що можуть зацiкавити потенцiйного покупця.
Не маючи надiйного механiзму розрахунку ймовiрностi повернення вкладених в iнновацiйний проект ресурсiв, власник капiталу може знизити ризик невдачi, насамперед шляхом аналiзу правової захищеностi розробки, пропонованої до фiнансування. Якщо її власник має монопольнi права на основну частину iнформацiї i права цi надiйно охороняються патентами й ноу-хау, то в iнвестора виникає впевненiсть у тому, що в разi успiху iнновацiйного проекту нiхто не перешкодить йому надалi розгорнути виробництво й завоювати ринок.
за складений бiзнес-план. Тому iнтереси iнвестора та розроблювача щодо необхiдностi надiйної правової охорони iнновацiйного проекту збiгаються. Це стосується не тiльки iнформацiї, вже представленої дослiдниками, але й тих результатiв, що будуть отриманi в перебiгу виконання проекту. Маються на увазi не тiльки маркетинговi дослiдження, але й будь-якi доробки й удосконалення технологiї. Зазвичай у них завжди виникає потреба при уточненнi потреби ринку й особливостей конкретних виробничих умов реалiзацiї проекту.
Прийнято розглядати такi чотири стадiї iнновацiйного проекту: 1. Концептуальна стадiя — уточнення наукової обґрунтованостi проекту та пошук iнформацiї, що пiдтверджує комерцiйний потенцiал нового товару, якого немає на ринку.
2. Стадiя перевiрки технiчного вiдтворення — доказ принципової можливостi створити новий товар, заснований на прийнятiй концепцiї та стратегiї маркетингу, що розробляється.
виробництва й уточнення стратегiї маркетингу.
4. Стадiя пiдготовки виробництва та ринку — перiод, протягом якого продукт або технологiчний процес мають бути пiдготовленими до виходу на ринок, тобто першi партiї нового товару виготовлено, продано, їх перевiрили покупцi й отримано замовлення на виробництво та реалiзацiю наступних великих за обсягом партiй.
Усе це витратнi стадiї життєвого циклу продукту. Кiнцевим результатом роботи має бути створення прийнятого ринком продукту, який можна надалi запускати в серiйне виробництво. Витрати часу та ресурсiв вiд стадiї до стадiї зростають. На четверту стадiю їх зазвичай потрiбно бiльше, нiж на всi взятi разом попереднi. При цьому необхiдне фiнансування вiд стадiї до стадiї збiльшується щонай-менш удесятеро. Отже, по завершеннi кожної стадiї необхiдно ретельно проаналiзувати результати виконаних робiт, щоб прийняти рiшення про доцiльнiсть подальших витрат. Фактично йдеться про вибiр щоразу одного з таких управлiнських рiшень:
На кожнiй стадiї iнновацiйного проекту принципове значення має ухвалення ефективного рiшення про правову охорону результатiв дослiджень i розробок, що лежать в основi нового товару. Формування портфелю iнтелектуальної власностi та стратегiя керування ним мiстять у собi насамперед своєчасну iдентифiкацiю охороно-здатних технiчних, технологiчних i комерцiйних рiшень, вибiр оптимальної форми й найдоцiльнiшого моменту їх правової охорони з Урахуванням пiдвищення комерцiйної цiнностi цих рiшень вiд стадiї до стадiї.
На першiй стадiї починаються широкi iнформацiйнi дослiдження з вибору аналогiв, виявлення потенцiйних конкурентiв i споживачiв. На цiй стадiї необхiдна iдентифiкацiя власника результатiв комерцiалiзованих НДДКР i визначення результатiв дослiджень, яким необхiдно надати правову охорону. Найчастiше найдоцiльнiшим є засекречування. Патентування на цiй стадiї провадять лише в разi появи надзвичайно оригiнальних рiшень. Цiннiсть iнновацiйного проекту на першiй стадiї найнижча. На наступних виникають уже реальнiшi технiчнi рiшення. Однак комерцiйно значущих результатiв ще, як правило, не отримано. Тому метою патентування на цiй стадiї може бути тiльки закрiплення прiоритету.
буде економiчно вигiдним, особливо коли його планують для використання за кордоном. З iншого боку, вiдмова вiд оплати збору призводить до втрати права на патент.
Практично майже в усiх випадках рекомендацiя зводиться до вiдмови вiд патентiв. Розроблення триває. Ясностi в його комерцiйнiй перспективi ще немає. Витрати ростуть самi по собi. Потiм додатковi витрати на сплату мита за пiдтримання дiї патенту лягають непосильним тягарем на його власника. До того ж, протягом часу, що пройшов пiсля подання заявки, завжди виявляються новi варiанти технiчних рiшень i вигiдного використання створюваного продукту.
Тiльки на третiй стадiї iнновацiйного проекту вiдпрацьовування технологiї нового продукту наближається до завершення. Стає зрозумiлим, яким i наскiльки прибутковим очiкується бiзнес. З'являється стратегiчний партнер або iнвестор, з ним вiдпрацьовують конкретну маркетингову стратегiю. Свою зацiкавленiсть в успiховi партнери готовi виявити в спiльному володiннi патентами, фiнансуваннi патентування в країнах передбачуваної реалiзацiї. До речi, цього автори iнновацiйного проекту часто побоюються. Та даремно. Чим серйознiшi намiри бiзнесового партнера, тим потрiбнiший йому надiйна правова охорона технологiї або продукту, але тодi й вища цiннiсть проекту i вiдчутнiший виграш автора в абсолютному вираженнi. Упустиш час на сумнiви — втратиш ринок. Права збережуться, а попит на них зникне.
такої можливостi, — адже це значно дешевше, нiж розроблення. Однак за умов активного патентування виникає небезпека розкриття технологiчних секретiв. Занадто багато iнформацiї накопичено в процесi розроблення, тому потрiбно дуже обережно вiдокремити те, що можна не показувати й зберегти в таємницi. Як показує практика, автори проекту часто припускаються помилки, запiзно подаючи заявки на отримання правової охорони пiсля демонстрацiї дослiдних зразкiв на виставках i в рекламi.
Принципове значення пiд час дiї правової охорони результатiв дослiджень i розробок є наявнiсть ноу-хау. Причому найдорожчi замаскованi в описi патенту технологiчнi таємницi. Тодi досягається подвiйний захист. Якщо патент визнано недiйсним або його обiйшли, то залишається поза досяжнiстю конкурентiв секретна частина технологiї, особливо якщо вона безпосередньо пов'язана iз запатентованими технiчними рiшеннями.
Дозувати iнформацiю в описi патенту — не просто. Адже якщо в документах не заявлено необхiдних вiдомостей, експерти можуть зробити висновок про невiдповiднiсть винаходу умовi промислової придатностi. Однак частiше трапляється протилежна ситуацiя, коли автор, прагнучи охарактеризувати свою iдею, подає в заявцi зайвi вiдомостi, що виходять за межi сукупностi iстотних ознак винаходу.
Практика пiдтверджує наявнiсть прямого зв'язку мiж наповненiстю опису зайвою iнформацiєю та ступенем пiдготування винаходу до використання. На рiвнi iдеї мала ймовiрнiсть появи iнформацiї, що стосується властивостей i показникiв вихiдного та кiнцевого продуктiв, технологiчних параметрiв. Чим ближче винахiд до свого матерiального втiлення, тим бiльше практичних завдань необхiдно виконати заявниковi. Саме в цих умовах процес пiдготування опису винаходу вимагає максимальної пильностi, щоб у ньому виявилися тiльки тi вiдомостi, якi необхiднi для дотримання вимог патентного законодавства. Найактуальнiше це на третiй стадiї iнновацiйного проекту, коли вiдбувається доопрацювання технологiї.
Взагалi засекречування насамперед є прiоритетним способом правової охорони, i поспiшати з патентуванням варто тiльки в тому разi, якщо до цього спонукають плани бiзнесу з випуску на ринок готової продукцiї. Якщо йдеться про бiльш ранню стадiю розроблення, то розкриття накопиченої iнформацiї в патентi може тiльки Послабити позицiю на ринку. Краще було б, щоб нiхто не знав про Нове ефективне рiшення й шукав його сам. Та й кошти для патентування вiдразу в багатьох країнах можна знайти тiльки за досить чiткого плану їх повернення, як i iнших iнвестицiй. Інакше це буде просто благодiйна акцiя iнформування громадськостi про новi досягнення, що нiчого спiльного з комерцiалiзацiєю не має.
Важливо тiльки не проґавити й перед переговорами з можливими партнерами в комерцiалiзацiї подати до патентного вiдомства заявку на винахiд i одержати довiдку про прiоритет. Протягом року цей прiоритет зберiгається в усiх 169 країнах-учасницях Паризької конвенцiї з охорони промислової власностi. Якщо бiзнес-план не буде складено до моменту обов'язкової публiкацiї заявочних документiв, то потрiбно до вичерпання цього термiну вiдкликати заявку, iнакше винахiд буде передчасно розкрито, причому буде вiдрiзано шляхи до закордонного патентування.
По-перше, засекретити можна тiльки ту iнформацiю, що вже iснує на матерiальному носiї. Наприклад, досвiд, навички роботи можна засекретити, якщо їх удасться цiлком зафiксувати, але це вдається далеко не завжди. По-друге, українське трудове законодавство поки що не припускає вiдшкодування працiвником збитку, що пов'язаний з утраченою вигодою. При комерцiалiзацiї результатiв дослiджень i розробок йдеться саме про майбутнi доходи. Тому з кожним працiвником, якому вiдома секретна iнформацiя, крiм трудового договору, потрiбно укласти спецiальний цивiльно-правовий договiр про нерозголошення конкретної iнформацiї, опис якої слiд прикласти до договору. По-третє, передавати секретну iнформацiю можна тiльки пiсля укладання договору про конфiденцiйнiсть.
та її подальшу модифiкацiю, i периферiйнi патенти на полiпшення технологiї. На жаль, це ще не стало практикою в наших науково-технiчних органiзацiях. За iнерцiєю керiвництво там бiльше покладає надiї на засекречування. Однак рано чи пiзно знайдеться той, хто зробить те ж саме незалежно й одержить на це рiшення патент. І тодi жодна таємнiсть не допоможе — винахiд не можна буде використовувати без дозволу власника патенту, не кажучи вже про успiшну реалiзацiю на лiцензiйному ринку.
Подiбних прикладiв дуже багато. Необачне ставлення до своїх розробок, сподiвання на таємнiсть призвели до втрати багатьох вiтчизняних прiоритетiв. Адже ситуацiї бувають найнесподiванiшими.
Така велика увага до патентно-правової форми охорони результатiв iнтелектуальної дiяльностi придiляється тому, що це найнадiйнiший, зокрема й з погляду iнвестора, охорона змiсту iдеї за будь-яких варiантiв її використання. Водночас до складу портфелю iнтелектуальної власностi входять i об'єкти авторського права, особливо якщо це непатентоздатнi рiшення.
Отже, пiд час пiдготування iнновацiйного проекту, формуючи портфель iнтелектуальної власностi на основi внесеної дiлової iнформацiї, необхiдно ретельно уточнити правовласника отриманих ранiше результатiв i за змоги зареєструвати винятковi права на них.
До проголошення Україною незалежностi майже всю науково-технiчну продукцiю створювали за рахунок централiзованого фiнансування. Науково-технiчнi органiзацiї, у яких її створювали, незалежно вiд їхньої органiзацiйно-правової форми не мали права самостiйно вводити такi розробки в цивiльний обiг.
з наявного нинi на ринку технологiй, починали розробляти до проголошення незалежностi й за державнi кошти. Це вiдбито в звiтах i вiдповiдних фiнансових документах, що їх завжди можуть знайти зацiкавленi особи. Тому краще заздалегiдь укласти договiр з ВНЗ або НДІ, де починали розробку, про передання її для Комерцiалiзацiї. На цьому етапi простiше домовитися про малу частку, нiж потiм, пiсля досягнення комерцiйного успiху. Це буде тiльки договiр про частку материнської органiзацiї в майбутньому пiдприємствi. Договiр про передання прав на стадiї «вiдокремлення» ВІД материнської органiзацiї часто не має iстотного матерiального значення, тому що комерцiйно значущих результатiв ще не отримано й наявнi патенти не захищають продукцiї, яку планується випускати. Утiм трапляються винятки, коли в материнськiй органiзацiї було отримано базовi патенти, що послужать основою для подальших удосконалень.
Як вiдомо, права на результати дослiджень i розробок за українським законодавством можуть виникнути за законом або за договором. Цивiльний кодекс України, що регулює вiдносини власностi при створеннi об'єктiв права iнтелектуальної власностi надає права як авторовi, так i роботодавцевi. Автор може одержати всi права тiльки в тому разi, якщо роботодавець вiдмовиться на його користь протягом чотирьох мiсяцiв пiсля одержання вiд автора iнформацiї про нове технiчне рiшення. Причому бажано оформити вiдмову письмово: хоча законодавство цього й не вимагає, але краще пiдстрахуватися. Всi iншi можливостi одержання прав випливають з договiрних вiдносин, у якi вступають сторони пiд час створення та передання результатiв дослiджень i розробок.
Отже, як же бути з НДДКР, що були виконанi ранiше? Для всiх, хто планує впровадити їх у цивiльний обiг, на цей час вiдповiдного механiзму законодавчо ще не врегульовано.
Сучаснi тенденцiї є такими, що держава керується принципом залучення iнвестицiйних позабюджетних коштiв для здiйснення правової охорони та введення ОПІВ у цивiльний обiг i зняття з уряду не властивої йому функцiї — комерцiалiзацiї результатiв науково-технiчної дiяльностi та тягаря вiдповiдних витрат. Основна роль держави — регулювати процеси правової охорони й використовувати цi результати в цивiльному обiгу.
У встановлених законом випадках держава може примусово в судовому порядку передати право на ОПІВ iншiй особi, якщо використання ОПІВ безпосередньо впливає на обороноздатнiсть i безпеку країни або доведення яких до конкретної продукцiї необхiдне для забезпечення державних потреб i цiлковито фiнансується державою. В iнших випадках права на результати науково-технiчної дiяльностi мають закрiплюватися за органiзацiями-виконавцями робiт або третiх осiб, що здатнi найефективнiше реалiзувати їх у цивiльному оборотi.
Головна проблема при закрiпленнi прав на результати науково-технiчної дiяльностi, що були створенi за бюджетнi кошти, полягає в незацiкавленостi виконавцiв iнформувати про отриманi ними результати. Майже кожен виконавець розумiє, що краще про всяк випадок промовчати про отриманi результати, нiж потiм бути не-вдоволеним, дивлячись на те, як їх використовують або як винагороджують авторiв. Розв'язати цю проблему можна тiльки з урахуванням iнтересу того, хто використовуватиме результати науково-технiчної дiяльностi, що були створенi за бюджетнi кошти.
Зацiкавлений буде лише той суб'єкт господарювання, хто збирається вкладати грошi в подальше розроблення нового продукту або в його збут. Цьому пiдприємцевi в особi розроблювача, iнвестора та iнших учасникiв процесу комерцiалiзацiї потрiбно запропонувати самому заявити обсяг прав на результати науково-технiчної дiяльностi, якi його цiкавлять, що частково або цiлковито створенi за бюджетнi кошти i якi будуть закрiпленi за ним. Для нього документ про закрiплення за ним обсягу прав буде єдиним джерелом права на об'єкти iнтелектуальної власностi й одержання всiх переваг, що дають винятковi права при виведеннi на ринок нової продукцiї.
Нiякi жорсткi нормативи реєстрацiї результатiв науково-технiчної дiяльностi не допоможуть у ринковому секторi. Обсяг закрiплюваних прав може чiтко сформулювати тiльки той суб'єкт права, котрий реально їх потребує.
Поки не врегульовано механiзму закрiплення прав на результати дослiджень i розробок, у практицi використовують простий шлях «приватизацiї» — повторення ранiше отриманих результатiв за новим договором, але з обов'язковою вказiвкою, в кого залишаються цi результати. Не слiд недооцiнювати результати НДДКР, що були отриманi за радянських часiв. Деякi з них, наприклад, винаходи в аерокосмiчнiй галузi, є на сьогоднi актуальними, якщо не сплинув юридичний термiн їхньої дiї. Але не слiд i перебiльшувати значення таких розробок, принаймнi через двi причини. По-перше, в таких технiчних рiшень може бути недостатньою комерцiйна значущiсть. Винахiдники, як правило, оформляли їх не для продажу прав, а для одержання винагороди, тому, не мудруючи, лукаво описували безпосередньо оптимальний, як їм здавалося, варiант знайдених Технiчних рiшень i не ховали технологiчних секретiв. Обiйти такi Права досить легко. Найчастiше в таких винаходах застосовується аналогiчне з iншими винаходами рiшення, але з трохи вiдмiнними Параметрами. Подiбну iнтелектуальну власнiсть оцiнюють низько. По-друге, юридичний термiн дiї авторських свiдоцтв СРСР, отриманих у 1991 p., закiнчується в 2011 роцi, а економiчний термiн дiї патентiв на винаходи, за свiтовим досвiдом, становить 10-12 рокiв, тобто вiн вичерпується в 2003-2005 роках.
Науково-технiчну дiяльнiсть у нашiй країнi ранiше провадили так, що розробленi технологiї, прилади, устаткування та iншi об'єкти патентували рiзнi органiзацiї. Кожна оформляла права на розроблю-вальний нею вузол, а загалом нi в кого не було прав на об'єкт у цiлому. Бачачи iнтерес iнвестора, органiзацiї-пiдрядники починають поводитися як конкуренти. Хтось навiть встигає одержати закордонний патент. Кожен обстоює свiй прiоритет. У таких умовах портфель iнтелектуальної власностi сформувати можна, якщо буде досягнуто попередньої домовленостi мiж колишнiми спiввиконавцями.
Необхiдно також мати на увазi, що у винаходiв, якi були створенi ранiше в нашiй країнi, часто траплявся досить численний склад авторiв. Це зовсiм не характерно для патентiв країн з ринковою економiкою. Інвестора такi винаходи наводять на пiдозру про те, що серед авторiв є тi, хто не внiс до винаходу особистого творчого внеску. Тому частiше виявляється доцiльнiше не обмiнювати авторськi посвiдчення на патенти, а оформляти заявки на новi, але вже з таким обсягом прав, який мiстив би в собi можливi варiанти розробленого технiчного рiшення, його модифiкацiї, перспективнi вдосконалення. Йдеться про «парасолькове» узагальнене технiчне рiшення, сфера дiї якого надiйно захищає вiд можливих дiй конкурентiв.
| 
