Бандитизм

Бандитизм ПЛАН 1. 2. Суб’єкт та суб’єктивна сторона бандитизму........................................ 13; 3. Боротьба з бандитизмом................................................................ 18 – 21; 4. Покарання за злочин (бандитизм).................................................. 22 – 23; 5. Задача № 1................................................................................................. 24 – 25; Висновки........................................................................................................ 30 - 31; Список використаних джерел..................................................................... 32 - 33. ВСТУП органiзацiї, мiстить ще й специфiчнi риси, такi як: озброєнiсть та мету нападу на пiдприємства, установи, органiзацiї чи на окремих громадян. для нормального функцiонування державних, комерцiйних чи iнших органiзацiй. мiрою залишаються й на тепер, недостатньо чiткими й прозорими для одноманiтного тлумачення та практичного застосування правоохоронними органами. Особливу суспiльну небезпеку становлять злочини, якi здiйснюються органiзованими, стiйкими, озброєними групами – бандами: вбивства, в тому числi за наймом, захоплення заручникiв, викрадення людей, вимагання, розбiйнi напади. При цьому, в законодавчiй практицi подiбнi справи викликають досить велику кiлькiсть суперечок та труднощiв, оскiльки, в бiльшостi випадкiв цi справи мiстять багато епiзодiв, велику кiлькiсть учасникiв банди, вимагають виконання великої кiлькостi слiдчих дiй, призначення та виконання складних експертних дослiджень. Проаналiзувавши слiдчу та судову практику в Рiвненськiй областi, по справах про бандитизм, я зробила висновок, що нерiдко в процесi попереднього слiдства та розгляду справи у судi виникають складнощi при квалiфiкацiї злочинiв, вiдмежування бандитизму вiд сумiжних складiв злочинiв. На пiдтвердження вище наведеного, даннi, якi були менi наданнi в Управлiннi по боротьбi з органiзованою злочиннiстю в Рiвненськiй областi, свiдчать про те, що за останнiй рiк в Рiвненськiй областi не було порушено жодної кримiнальної справи за статтею 257 КК (Бандитизм). А за офiцiйною статистикою Мiнiстерства внутрiшнiх справ України за 2006-2007 роки, загалом по Українi було розкрито у 2006 роцi - 17, а у 2007 роцi - 27 кримiнальних справ за статтею 257 КК (Бандитизм). [6] 1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ БАНДИТИЗМУ Стаття 257 Кримiнального кодексу України: органiзацiя озброєної банди з метою нападу на пiдприємства, установи, органiзацiї чи на окремих осiб, а також участь у такiй бандi або у вчинюваною нею нападi. Крiм ст. 257, Кримiнальний кодекс України мiстить декiлька iнших об’єктивно схожi за своїм кримiнально-правовим змiстом статтi, що також регулюють питання вiдповiдальностi за створення i участь у визначених органiзацiях, групах, формуваннях. Це призводить до конкретизацiї змiсту статтi стосовно регулювання бандитизму, бiльш чiткого вiдокремлення бандитських нападiв з сукупностi подiбних до них злочинiв таких, як п. 4 ст. 258 – Створення терористичної групи, ст. 255 – Створення злочинної органiзацiї, ст. 260 – Створення не передбачених законом воєнiзованих та збройних формувань. Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 вiд 23 грудня 2005 року „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями”, дає наступне визначення у п. 17 - „Бандою необхiдно визнавати озброєну органiзовану групу або злочинну органiзацiю, яка попередньо створена з метою вчинення кiлькох нападiв на пiдприємства, установи, органiзацiї чи на окремих осiб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої пiдготовки. Банду слiд вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявностi планiв, щодо подальшої спiльної злочинної дiяльностi такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всiх обов'язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадiя iснування об'єднання як органiзованої групи або злочинної органiзацiї чи банда одразу була створена як така. Якщо перший, а також наступнi злочини були вчиненi до набуття об'єднанням усiх обов'язкових ознак банди, цi злочини за наявностi до того, пiдстав, необхiдно визнавати такими, що вчиненi органiзованою групою чи злочинною органiзацiєю. [4]Оскiльки ст. 257 КК, передбачено вiдповiдальнiсть за органiзацiю банди, а не за органiзацiйну дiяльнiсть щодо її створення, дiї обвинувачених можна квалiфiкувати як закiнчений бандитизм лише у випадках, коли банду дiйсно було органiзовано. Органiзацiйна ж дiяльнiсть, яка не дала такого результату, може розцiнюватись як замах на бандитизм. Назва "органiзацiя" (фр. Organization — будова, структура чогось) — дiя за значенням органiзовувати, органiзувати i органiзуватися, органiзовуватися: 1) об’єднання людей, суспiльних груп, держав на базi спiльностi iнтересiв, мети, програми дiй i т. iн.; 2) особливостi будови чого-небудь, структура; 3) фiзичнi та психiчнi особливостi окремої особи [3, с. 739]. Термiн "органiзовувати" означає: 1) створювати, заснувати що-небудь, залучаючи до цього iнших, спираючись на них; що-небудь для когось; 3) згуртувати, об’єднувати кого-небудь з певною метою (зосереджувати, мобiлiзувати, спрямувати когось на що-небудь); 4) чiтко налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь [3, с. 740]. Отже, можна визнати як органiзацiю сукупнiсть людей, груп, об’єднаних для досягнення будь-якої мети, вирiшення поставленого завдання на основi принципу подiлу працi, розподiлу обов’язкiв та iєрархiчної структури. І тодi — органiзованiсть означає внутрiшню впорядкованiсть, погодженiсть i взаємодiю складових ланок системи. Щодо предмета нашого обговорення органiзованiсть, з об’єктивної сторони, може характеризуватись дуже широким комплексом ознак: обов’язковим визначенням i формулюванням цiлей спiльної дiяльностi, ретельним продумуванням i плануванням злочинних акцiй, чiтко вираженою iєрархiчною структурою i розподiлом ролей мiж спiвучасниками, внутрiшньою твердою дисциплiною з незаперечним пiдпорядкуванням по вертикалi, активною дiяльнiстю органiзаторiв, продуманою системою матерiального забезпечення знаряддями та засобами здiйснення злочину, спецiалiзацiєю функцiй спiвучасникiв i самої злочинної органiзацiї, створенням так званого "общака" для фiнансової пiдтримки дiяльностi спiвтовариства, вiдпрацьованими схемами вiдмивання "брудних" грошей i їхнiм вкладенням у рiзнi проекти, створенням системи протидiї рiзним заходам соцiального контролю, включаючи забезпечення безпеки як членiв спiвтовариства, так i спiвтовариства в цiлому, встановлення зв’язкiв з корумпованими особами державного апарату тощо. Бандитськi напади найчастiше вчинюються для заволодiння майном. Проте цiлком можливi та вiдомi судовiй практицi напади, поєднанi iз знищенням або пошкодженням майна, вбивствами, заподiюваннями тiлесних пошкоджень, зґвалтуваннями, угоном транспортних засобiв, пошкодженням шляхiв сполучення i транспорту тощо. 1. 1 ОБ’ЄКТ та ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА БАНДИТИЗМУ Для встановлення складу бандитизму, необхiдно насамперед з'ясувати наявнiсть банди. Ознаками, що характеризують об’єкт бандитизму є: громадська безпека (стан захищеностi громадянського суспiльства, який характеризується вiдсутнiстю небезпеки для життя та здоров’я людей, майнових прав, нормальної дiяльностi пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд їх форми власностi, цiлiсностi та збереження матерiальних цiнностей). Об’єктивна сторона бандитизму, може iснувати у трьох формах: 1). Органiзацiя озброєної банди (згiдно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” – до обов’язкових ознак, якi свiдчать про органiзацiю банди є мета цiєї дiяльностi, а саме вчинення нападiв та озброєнiсть її учасникiв або хоча б одного з них (у випадку озброєностi одного з учасникiв iншi учасники банди мають знати про це й усвiдомлювати можливiсть застосування зброї пiд час нападiв), органiзацiя такого об’єднання утворює склад бандитизму не залежно вiд того, чи встигли його учасники здiйснити хоча б один iз намiчених нападiв). розумiти не тiльки як безпосереднє здiйснення нападiв, а й сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дiй, спрямованих на створення сприятливих умов для її функцiонування (надання транспортних засобiв, примiщень, здiйснення фiнансування та матерiально-технiчного забезпечення, постачання зброї, пiдшукування об’єктiв нападу, зберiгання зброї, злочинно набутого майна, коштiв тощо), пороте в будь-якому разi участь у бандi (як форма бандитизму) обов’язково передбачає членство особи у цьому об’єднаннi, яке набувається шляхом вступу до нього, вчинення зазначених дiй особою, яка не є учасником банди, належить розцiнювати як пособництво у бандитизмi). – нападом озброєної банди є дiї, спрямованнi на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпiлого чи створення загрози його застосування, напад вважається здiйсненим i в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка перебувала в їх розпорядженнi. Участь у вчинюваному бандою нападi може брати й особа, яка не входить до її складу, проте дiї такої особи можна квалiфiкувати за ст.. 257 КК тiльки в тому разi, коли вона усвiдомлювала, що є учасником нападу, яки вчинює банда, якщо ж зазначена особа, не брала безпосередньої участi у нападi, а лише якимось чином сприяла у його вчиненнi, її дiї слiд вважати пособництвом., особи, якi не були учасниками банди i не усвiдомлювали факту її iснування, але в будь-який спосiб сприяли у вчинення нею нападу, несуть вiдповiдальнiсть за злочини, що охоплювався їхнiм умислом.) До обов’язкових ознак банди, згiдно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” – належить стiйкiсть, яка полягає в здатностi забезпечити стабiльнiсть i безпеку свого функцiонування, тобто ефективного протидiяти факторам, що можуть її дезорганiзувати, як внутрiшнiм (наприклад, невизнання авторитету або наказi окремих керiвникiв, намагання окремих членiв об’єднання вiдокремитись чи вийти з банди), так i зовнiшнiм (недотримання правил безпеки щодо дiй правоохоронних органiв, дiяльнiсть конкурентiв по злочинному середовищу). За критерiй стiйкостi А. А. Герцензон, В. Д. Меншагiн, А. Л. Ошерович, А. А. Пiонтковський пропонували розглядати кiлькiсть запланованих та вчинених злочинiв [5, с. 128]. ролi мiж членами групи, направляє та коригує їхнi дiї пiдтримує дисциплiну в групi та iнше [7, с. 154]. "стiйкiсть" також можна розкрити за допомогою iнших термiнiв. Семантичний аналiз показує, що термiн стiйкiсть означає твердiсть, завзятiсть i стабiльнiсть. При цьому, стабiльнiсть означає мiцнiсть i постiйнiсть, мiцнiсть — наявнiсть сильних внутрiшнiх зв’язкiв, стабiльнiсть i твердiсть, твердiсть — мiцнiсть, силу, непохитнiсть, рiшучiсть i завзятiсть. Об’єднавши їх, можна дати таке визначення: стiйкiсть злочинної органiзованої групи означає, що вона має постiйний склад учасникiв з наявнiстю сильних зв’язкiв мiж ними i високої органiзованостi, а також одностайностi при прийняттi рiшень та послiдовностi у здiйсненнi злочинних дiй [8]. Ще однiєю обов’язковою ознакою банди, є наявнiсть в нiй декiлькох, а саме, трьох i бiльше суб’єктiв. (Частини 3 (органiзована група), 4 (злочинна органiзацiя) стаття 28 КК, тому, що банда є одним iз рiзновидiв). „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” - банду слiд вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявностi планiв щодо подальшої спiльної злочинної дiяльностi такого ж характеру та за умови, що об’єднання набуло всiх обов’язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадiя iснування об’єднання як органiзованої групи або злочинної органiзацiї чи банда одразу була створена як така. Спосiб вчинення нападу, згiдно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” – нападом озброєної банди є дiї, спрямованi на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпiлого чи створення загрози його застосування. Такий напад вважається здiйсненим i в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка перебувала в їх розпорядженнi. Озброєнiсть – обов’язкова ознака банди, якщо хоча б у одного з її учасникiв є будь-яка вогнепальна або холодна зброя, за умови, що iншi члени групи знають про неї та розумiють, що вона може бути застосована пiд час нападiв (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями”). У пунктi 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” – зазначено, що навiть у випадку коли, ще не створена банда а є лише або стiйке об’єднання або органiзована група або злочинна органiзацiя, якi, щоб дiстати зброю, вчиняють напади на вiйськовослужбовцiв, працiвникiв правоохоронних органiв тощо. То вже у момент нападу з метою заволодiння зброєю цi об’єднання стають бандою, оскiльки в такий спосiб її члени озброюються. При вирiшеннi поняття зброї слiд керуватись роз’ясненнями, якi мiстяться у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” – де зазначено, що у випадках, коли для вирiшення питання про належнiсть вiдповiдних предметiв до зброї, потрiбнi спецiальнi знання, то у справi назначають експертизу, яку проводять у спецiальних експертних установах. А питання про придатнiсть зброї до використання за цiльовим призначенням вирiшується за лише за участю спецiалiста. При нападi не обов'язково використовувати зброю, важливо, що зброя була у розпорядженнi банди i могла бути застосована. наявнi матерiальнi слiди застосування зброї як при нападах, так i за некримiнального використання (випробування) [9]. Для озброєння банда може використовувати напади для незаконного заволодiння вогнепальною, гладкоствольною, холодною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, радiоактивними матерiалами, тощо або банда може придбати, або виготовити, або вiдремонтувати. То вiдповiдно, цi дiї необхiдно квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, передбачених ст. 257 КК (бандитизм) i ст. 262 КК (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасiв, вибухових речовин чи радiоактивних матерiалiв або заволодiння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем) або ч. 1 чи ч. 2 ст. 263 КК (незаконне поводження зi зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами). Дiї учасникiв банди, пов’язаннi з незаконним носiнням, зберiганням, ремонтом та передачею (один одному) предметiв, якими вона озброєна, є складовим елементом бандитизму i додаткової квалiфiкацiї за ст. 263 КК не потребує. [4] 1. 2. СУБ’ЄКТ ТА СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА БАНДИТИЗМУ Суб¢єктом бандитизму - є особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-рiчного вiку (ч. 2 ст. 22 КК). Обов'язковою умовою притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi за вчинене суспiльно-небезпечне дiяння є осуднiсть (ст. 19 КК). Неосудна особа внаслiдок хронiчного або тимчасового психiчного розладу, слабоумства або iншого хворобливого стану своєї психiки не може правильно усвiдомлювати характер дiй, що ним чиняться, або керувати ними. Тому такi особи не можуть розглядатися як учасники банди, так як для участi в бандi необхiдна попередня спiльна домовленiсть про вчинюванi в майбутньому дiї, адекватна їхня оцiнка й усвiдомлення того, що вони є суспiльно небезпечними. Якщо для вчинення нападу керiвник банди залучає неосудну особу, має мiсце опосередковане заподiяння шкоди i керiвник повинний вiдповiдати за тi конкретнi дiї, що були вчиненi неосудними [10]. ознаки банди та мiсце власних дiй в органiзацiї банди або участi в нiй, у вчинюваних нею нападах. Бандитизм передбачає також бажання брати участь у цих дiях. Якщо особа бере участь у нападi, не знаючи, що напад здiйснюється бандою, то вiдповiдальнiсть настає лише за той конкретний злочин, який вчинила ця особа. наслiдкiв нападу, наприклад до позбавлення життя людей, може бути як прямим, так i непрямим [11]. Щодо спiввiдношення схожих за своїм кримiнально-правовим та кримiнологiчним змiстом з бандитизмом таких статей КК України, як ст. 258 "Терористичний акт" та ст. 260 "Створення не передбачених законом воєнiзованих або збройних формувань". Особливо варто звернути увагу на окремi пункти цих статей, в яких йдеться про створення таких угруповань та про участь у їхнiй дiяльностi. І дiйсно, якщо врахувати всi аспекти й визначити, що бандитизмом слiд вважати органiзацiю озброєної банди (тобто нападницької, озброєної, налаштованої на тривалу дiяльнiсть органiзованої групи або злочинної органiзацiї), участь у нiй i участь у вчинюваному нею нападi, то постає досить складне питання: як вiдмежувати терористичну групу або незаконне воєнiзоване формування вiд банди. Адже як тi, так i iншi можуть створюватися для нападiв чи iнших злочинiв, є озброєними, можуть бути налаштованими на тривалу злочинну дiяльнiсть, мати доволi рiзнi рiвнi своєї органiзованостi тощо. Крiм того, всi вищевказанi статтi щодо факту органiзацiї подiбних злочинних утворень або участi у них чи в їхнiй дiяльностi, так само як i бандитизм, носять формальний характер i не потребують для своєї закiнченостi настання матерiальних наслiдкiв. До речi, з цього приводу в наукових колах пiд час розробки проекту кримiнального кодексу iснували певнi сумнiви. Наприклад, С. Б. Гавриш висловлював сумнiви щодо необхiдностi кримiналiзацiї вiдповiдальностi саме за створення терористичної групи, мотивуючи це вже передбаченою вiдповiдальнiстю за тероризм, вчинений за попередньою змовою групою осiб [13]. Тож, фактично єдиною ознакою, що розмежовує цi кримiнально-правовi склади, є основна мета дiяльностi того чи iншого угруповання. Тобто i тероризм, i органiзацiя незаконних воєнiзованих формувань мають за основну мету не вчинення окремих нападiв як таких, а лише використовують цi напади чи iншi злочини як спосiб (iнструмент) для досягнення iнших цiлей (полiтичних, економiчних, соцiальних тощо), при цьому такi злочинцi можуть ставити мету корисливої наживи, якщо трапиться така нагода. До того ж ця основна мета має бути не просто будь-якою, а окремим чином законодавчо визначеною, як це, примiром, певною мiрою зроблено щодо тероризму в п. 1 ст. 258 КК України i, на жаль, поки що не зроблено щодо незаконних воєнiзованих формувань. з цього приводу iснує дуже багато рiзних думок та науковихпропозицiй. В. Лiпкан вважає, що тероризм є багатооб`єктним злочином, який посягає й на громадську безпеку (основний об`єкт), i на життя, здоров`я та права громадян (додатковий об`єкт), i на вiдносини власностi (теж додатковий об`єкт) тощо [14]. Звичайно, визначити всi цiлi, якi могли б переслiдуватися тими чи iншими терористичними групами, неможливо через надто широкий їх дiапазон. Потрiбно визначити цiльовi напрями злочинного терористичного спрямування злочинних дiй, основнi орiєнтовнi способи їх вчинення, а решту конкретизацiї залишити на розсуд правоохоронцiв щодо того чи iншого випадку. Аналогiчно має вирiшуватися й колiзiя щодо створення незаконних воєнiзованих збройних формувань через iстотну змiстовну iдентичнiсть iснуючих i в цьому разi проблем. Тобто основою вiдмежування цього кримiнально-правового складу вiд бандитизму слiд вважати також наявнiсть iншої основної мети (як правило, полiтичної) у такого воєнiзованого чи збройного формування й використання ним нападiв лише як способу (iнструмента) для її досягнення. Лише за допомогою цього методу можна вiдрiзнити збройне формування в контекстi примiтки № 2 до ст. 260 КК України "Створення не передбачених законом воєнiзованих або збройних формувань" вiд банди. Збройний розбiй (ст. 187 КК) органiзованою групою - це напад iз застосуванням зброї або предметiв, використовуваних у якостi зброї. У бандитизмi ознаки складу iншi: створення стiйкої озброєної групи з метою напади на громадян або органiзацiї, а також керiвництво нею або участь у такiй групi. Розбiй вiд бандитизму вiдрiзняється за такими ознаками: бандитизм - це завжди застосування зброї, а розбiй може бути вчинений i без зброї; в розбої зброя повинна використовуватися по призначенню, для бандитизму необхiдно лише наявнiсть зброї (розбiйний напад квалiфiкується в тих випадках, коли зброя застосована в ходi нападу, напад збройної банди вважається таким, що вчинений, i тодi, коли наявна в членiв банди зброя не застосовувалася)[15]; розбiй може бути вчинений однiєю особою, а бандитизм - тiльки збройною групою; при розбої, на вiдмiну вiд бандитизму може застосовуватися не тiльки зброя, але й iншi предмети, що використовуються в такiй якостi; спецiальною ознакою банди є створення озброєної групи для вчинення нападiв, i на вiдмiну вiд групи розбiйникiв банда - це стiйка група. На вiдмiну вiд розбою, вчинюваного за попереднiм зговором групою осiб, при органiзацiї банди нiколи не буває елементу стихiйностi або випадковостi. Банда — це бiльш органiзоване i стiйке злочинне формування: її справами звичайно "заправляють" один або кiлька органiзаторiв, попереднiй зговiр учасникiв доповнюється розподiлом ролей (включаючи перiоди мiж вчиненням нападiв), круговою порукою, з елементами iєрархiї (пiдлеглостi й дисциплiни), створенням матерiального фонду для потреб банди в цiлому та окремих її учасникiв (як за рахунок коштiв, добутих бандою злочинним шляхом, так i за рахунок добровiльних внескiв її членiв). Сам такий напад бiльш небезпечно, тому що являє загрозу не тiльки для власностi громадян, але i для їхньої особистої безпеки, нормального функцiонування держави, комерцiйних або iнших органiзацiй. Вiд iнших органiзованих груп банда вiдрiзняється своєю озброєнiстю i злочинними цiлями - вчинення нападiв на громадян та органiзацiї. 3. БОРОТЬБА З БАНДИТИЗМОМ боротьби з органiзованою злочиннiстю. [16] Згiдно з цим законом, основними напрямами боротьби з органiзованою злочиннiстю в Українi є: - створення правової основи, органiзацiйних, матерiально-технiчних та iнших умов для ефективної боротьби; - органiзацiя мiжнародного спiвробiтництва у цiй сферi; - виявлення та усунення або нейтралiзацiя негативних соцiальних процесiв та явищ, що породжують органiзовану злочиннiсть, зокрема i бандитизм; - виявлення, розслiдування, припинення i запобiгання правопорушенням, вчинюваним учасниками органiзованих злочинних угруповань, притягнення винних до вiдповiдальностi; - запобiгання встановленню корумпованих зв'язкiв з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну дiяльнiсть; - запобiгання легалiзацiї коштiв, здобутих злочинним шляхом, використанню суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi для реалiзацiї злочинних намiрiв. 1. Систему державних органiв, якi здiйснюють боротьбу з органiзованою злочиннiстю, становлять: а) спецiально створенi для боротьби з органiзованою злочиннiстю державнi органи; б) державнi органи, якi беруть участь у боротьбi з органiзованою злочиннiстю в межах виконання покладених на них iнших основних функцiй. 2. До державних органiв, спецiально створених для боротьби з органiзованою злочиннiстю, належать: а) Координацiйний комiтет по боротьбi з корупцiєю i органiзованою злочиннiстю при Президентi України; б) спецiальнi пiдроздiли по боротьбi з органiзованою злочиннiстю Мiнiстерства внутрiшнiх справ України; в) спецiальнi пiдроздiли по боротьбi з корупцiєю та органiзованою злочиннiстю Служби безпеки України. В разi необхiдностi Верховною Радою України на постiйнiй або тимчасовiй основi можуть бути створенi й iншi спецiальнi органи для боротьби з органiзованою злочиннiстю. 3. До державних органiв, якi беруть участь у боротьбi з органiзованою злочиннiстю, належать: а) органи внутрiшнiх справ України i Служби безпеки України, крiм зазначених у пунктi 2 цiєї статтi; б) органи прокуратури України; в) митнi органи i органи Державної прикордонної служби України; г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревiзiйної служби; д) органи i установи виконання покарань; е) розвiдувальний орган Мiнiстерства оборони України; є) Служба зовнiшньої розвiдки України. Для забезпечення боротьби з бандитизмом закон надає право використовувати: негласних спiвробiтникiв: штатних, нештатних, якi вводяться пiд легендою прикриття, членiв органiзованих злочинних угруповань залучати до спiвробiтництва на пiдставi письмового доручення або можливостi їх часткового або повного звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi, використовувати спецiальнi технiчнi засоби. Для прийняття ефективних заходiв боротьби з бандитизмом, правоохороннi органи повиннi мати можливiсть здiйснювати систематичний збiр та аналiз iнформацiї з усiх вiдповiдних джерел, щоб використовувати оперативнi данi як у стратегiчних, так i тактичних цiлях. Пiдготовка оперативних даних потребує отримання, обробки та аналiзу великого обсягу iнформацiї про осiб та органiзацiї, якi пiдозрюються у причетностi до вчинення злочину. Методи, що застосовуються для отримання й використання такої iнформацiї, мають бути регламентованi законодавством. На даний час в Українi iснує низка законодавчих актiв, якi спрямованi на боротьбу з органiзованою злочиннiстю, в тому числi i з її рiзновидом, бандитизмом, а саме: · Закон України "Про органiзацiйно-правовi основи боротьби з органiзованою злочиннiстю" · Закон України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть" · Закон України "Про прокуратуру" · Закон України "Про Службу безпеки України" · Закон України "Про мiлiцiю" · Закон України "Про державну податкову службу в Українi" "Про митну справу в Українi" · Закон України "Про адвокатуру" "Про статус суддiв" · Указ Президента України "Про заходи щодо дальшого змiцнення правопорядку, охорони прав i свобод громадян" · Указ Президента України "Про невiдкладнi додатковi заходи щодо посилення боротьби з органiзованою злочиннiстю i корупцiєю". Та iншi. Система нормативних актiв України щодо зазначеної проблематики концептуально подiляється на двi пiдсистеми: пiдсистему норм прямого регулювання та пiдсистему норм опосередкованого регулювання. До пiдсистеми норм прямого регулювання вiдносяться норми в яких категорiя "органiзована злочиннiсть" вживаються безпосередньо. До пiдсистеми норм опосередкованого регулювання вiдносяться норми в яких змiст зазначеної категорiї розглядається в контекстi категорiй "злочиннiсть", а також випливають зi змiсту норм, застосування яких, в аспектах проблематики, має профiлактичний, запобiжний, попереджувальний, охоронний, комунiкативний (iнформацiйний) характер. В сучасному законодавствi України системоутворюючим нормативним актом, щодо прямого регулювання боротьби з органiзованою злочиннiстю, як iнституцiї публiчного права, можна вважати Закон України "Про органiзацiйно-правовi основи боротьби з органiзованою злочиннiстю". [16] 4. ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИН (БАНДИТИЗМ) Згiдно статтi 257 КК, органiзацiя озброєної банди з метою нападу на пiдприємства, установи, органiзацiї чи на окремих осiб, а також участь у такiй бандi або у вчинюваному нею нападi, караються позбавленням волi на строк вiд п’яти до п’ятнадцяти рокiв з конфiскацiєю майна. частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина конфiскується, або перелiчити предмети, що конфiскуються (ст. 59 КК). Перелiк обставин, обов'язок урахування яких покладений на судовi органи при призначеннi покарання за бандитизм, встановлений кримiнальним кодексом у статтi 66 (Обставини, якi пом’якшують покарання) та у статтi 67 (Обставини, якi обтяжують покарання). При застосуваннi кримiнального законодавства, не завжди правильно квалiфiкуються такi ознаки складу бандитизму, як органiзацiя банди i керiвництво нею, участь у бандi й участь у бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовуються якi саме дiї вчинив кожний учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитської дiяльностi. Припускаються помилки в квалiфiкацiї нападiв, що вчиняються бандою в сукупностi з iншими дiяннями, ще на стадiї слiдства, оскiльки не всi злочини, у яких взяла участь банда, охоплюються поняттям бандитизму. При квалiфiкацiї злочинiв, учинених бандою, суди повиннi дотримуватись положень ч. 1 ст. 30 КК про умови вiдповiдальностi органiзаторiв та учасникiв таких об’єднань. Органiзатор банди пiдлягає кримiнальнiй вiдповiдальностi за всi злочини, вчиненнi нею, при умовi, що вони охоплювались його умислом. Що до учасникiв банди, то згiдно ч. 2 ст. 30 КК, то вони несуть вiдповiдальнiсть за злочини у яких вони брали участь у пiдготовцi або у вчиненнi, незалежно вiд тiєї ролi, яку кожен з них виконував у злочиннi. Згiдно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” – за дiї, якi полягають у незаконному заволодiннi вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, пристроями, їх придбання, виготовлення, ремонт, або в незаконному заволодiннi радiоактивними матерiалами чи їх придбаннi, або у виготовленнi, ремонтi холодної зброї, вчиненi з метою органiзацiї банди, а також аналогiчнi дiї учасникiв уже iснуючої банди чи збут останнiми зазначених предметiв належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, передбачених ст. 257 i ст. 262 або ч. 1 чи ч. 2 ст. 263 КК. А згiдно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” – ст. 257 КК не мiстить якихось конкретних цiлей вчинюваних бандою нападiв як обов’язкової ознаки складу злочину (бандитизм), крiм вiдповiдальностi за органiзацiю банди, тому у таких випадках суд згiдно ст. 33 КК, вiдповiдно до якої за сукупнiстю злочинiв кожен iз учасникiв банди пiдлягає квалiфiкацiї за вiдповiдною статтею або частиною статтi Особливої частини. Диференцiацiя вiдповiдальностi осiб, що приймали участь у бандi, здiйснюється на основi дотримання принципу iндивiдуалiзацiї вiдповiдальностi з урахуванням всiх обставин справи. Принцип iндивiдуалiзацiї покарання пов'язаний iз цiлями вiдновлення соцiальної справедливостi, виправлення засудженого i запобiгання вчинення нових злочинiв. Цi цiлi можуть бути досягнутi тiльки при призначеннi доцiльного покарання з урахуванням принципу «економiї репресiї». Це означає, що кожному злочинцю повинно бути призначене покарання, що оптимально необхiдно для його виправлення i який у той же час буде сприяти запобiганню злочинiв не тiльки з його сторони, але i з боку iнших громадян. ЗАДАЧА №1 Водiй Лазько на пiдставi товарно-транспортної накладної перевозив сiльськогосподарську продукцiю з поля у сховище. Пiд час виконання останньої ходки вiн викрав сiльськогосподарську продукцiю на суму 250 гривень. Квалiфiкуйте дiї Лазька. привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввiрене особi чи перебувало в її вiданнi. Родовим об¢єктом Роздiлу VI Особливої частини КК “Злочини проти власностi” є вiдносини власностi, що охороняються кримiнальним законом як частина економiчних вiдносин, як основа економiчної системи держави. В даному випадку можливо також визначити за безпосереднiй об¢єкт вiдносини власностi, пов¢язанi з передачею майна у вiдання або ввiряння майна особi, яка до скоєння злочину здiйснює повноваження щодо такого майна на законних пiдставах. Об¢єктивна сторона: ч. 1 ст. 191 передбачає вчинення злочинних дiянь шляхом або привласнення (незаконне безоплатне утримання майна, ввiреного винному – саме таким способом i здiйснив злочин Лазько – або майна, яке перебуває в його вiданнi на законнiй пiдставi. Утримання як спосiб привласнення полягає у невиконаннi вимог повернути майно у певний строк i встановленнi володiння ним як своїм), або розтрати (незаконне безоплатне вiдчуження, використання, витрачання майна, яке було ввiрене винуватому або перебувало в його вiданнi – продаж, дарування, споживання, передача iншим способом). Злочин з матерiальним складом: злочиннiсть дiяння Лазька пов¢язана з причиненням суспiльно-небезпечних наслiдкiв у виглядi матерiальної шкоди вiдносинам власностi. Суб¢єкт злочину спецiальний - особа, якiй майно було ввiрене. Суб¢єкт цього злочину за КК – особа, яка досягла 16 рокiв. Із умови задачi видно, що Лазьковi бiльше 18 рокiв (вiн – водiй, а право на керування автомобiлем виникає в Українi з 18 рокiв). ¢єктивна сторона характеризується прямим умислом, корисливим мотивом i метою: Лазько усвiдомлював, що вiн посягає на чужу власнiсть, не маючи права на неї, передбачав матерiальну шкоду власнику i бажав цього наслiдку, переслiдуючи мету незаконного збагачення. Мотив корисливий – прагнення одержати матерiальну вигоду для себе. Квалiфiкуючi ознаки (обтяжуючi), передбаченi ст. 191 в цьому складi злочину вiдсутнi: вчинення злочину повторно (ч. 3 ст. 191), у великих розмiрах – в 250 i бiльше разiв бiльше неоподаткованого мiнiмуму доходiв громадян (ч. 4 ст. 191), у особливо великих розмiрах – 600 i бiльше разiв перевищують неоподаткованого мiнiмуму громадян – чи органiзованою групою (ч. 5 ст. 191). Вiдмежування вiд сумiжних складiв злочинiв. Найбiльш близьким складом до квалiфiкацiї скоєного Лазьком є крадiжка. Але крадiжка – це таємне вилучення майна iз безпосереднього володiння власника, коли майно власником не передається нiкому у вiдання та не ввiряється нiкому, а Лазько перевозив сiльгосппродукцiю на пiдставi товарно-транспортної накладної. Злочин вчинено Лазьком шляхом привласнення, а не викрадення (таємного, незаконного, безоплатного, поза волею власника вилучення) майна. Закiнченою крадiжка визнається з моменту вилучення майна i отримання винним можливостi хоча б початкового розпорядження вилученим (сховати, передати, викинути тощо), а дiй, що вчиненi Лазьком – момент невиконання вимог повернути майно у певний строк i встановленнi володiння ним як власним. Тобто є неспiвпадання предмету злочину, способу скоєння злочину, моменту визнання злочину закiнченим у крадiжцi (ст. 185) та конкретно вчиненого Лазьком (ст. 191). [19] Охрименко та Осипенко ввечерi прийшли додому до Зощенка та почали вимагати, щоб останнiй повернув борг у сумi 1000 гривень сестрi Охрименка. Строк сплати боргу, згiдно укладеного договору позики, закiнчився 3 мiсяцi тому. Зощенко пообiцяв через тиждень повернути борг, але обiцянки не виконав. Охрименко та Осипенко прийшли до Зощенка та побили його, примушуючи виконати свої зобов¢язання, тобто повернути борг. Зощенку були заподiянi легкi тiлеснi ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров¢я. Чи є в дiях Охрименка та Осипенка склад злочину? Подiї, описанi в умовi задачi, можна умовно роздiлити на 2 епiзоди: перший, коли Охрименко та Осипенко прийшли до Зощенка в перший раз та почали вимагати повернення 1000 гривень по простроченому договору позики; та другий, коли Охрименко та Осипенко прийшли до Зощенка та побили його, примушуючи виконати свої зобов¢язання – повернути борг. В першому епiзодi дiяння Охрименка та Осипенка на мають ознак злочинностi, так як нiчого не сказано про те, що вимоги про повернення грошей “пiдкрiплювались” “погрозами насильства над потерпiлим, його близькими родичами, погрозами обмеження прав, свобод, законних iнтересiв цих осiб, погрозами пошкодження чи знищення їх майна або майна, що перебуває в їхньому вiданнi чи пiд їхньою охороною, або розголошення вiдомостей, якi потерпiлий чи його близькi родичi бажають зберегти в таємницi” як того вимагає ч. 1 ст. 189 (вимагання) Кримiнального кодексу, розкриваючи поняття вимагання. Проте в другому епiзодi все набагато складнiше. Охрименко та Осипенко, не досягнувши поставленої мети (повернення боргу), домовились зазделегiдь (до побиття Зощенка) про спiльнi дiї, прийшли до боржника та побили його. Тут перебiг подiй збiгається з об¢єктивною стороною ч. 2 ст. 189 КК – вчинення вимагання за попередньою змовою групою осiб. Ч. 2 ст. 28 КК передбачає, що злочин визнається вчиненим групою осiб за попередньою змовою, якщо його спiльно вчинили двi або бiльше осiб, якi зазделегiдь (до початку злочину) домовились про спiльне його вчинення. Але дiї Охрименка та Осипенка потягли за собою небезпечнi наслiдки – легкi тiлеснi ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров¢я Зощенка. Вiдповiдно, дiї Охрименка та Осипенка поєднанi з насильством, що є небезпечним для життя та здоров¢я Зощенка. Тобто передбаченi ч. 3 ст. 189 КК. Висновок: дiї Охрименка та Осипенка, вчиненi в рамках другого епiзоду “повернення боргу” мають ознаки злочинiв, передбачених рiзними частинами однiєї статтi КК (ч. ч. 2 та 3 ст. 189 КК). Тому має мiсце сукупнiсть злочинiв, кожен з яких пiдлягає квалiфiкацiї за вiдповiдною частиною статтi Особливої частини КК (ст. 33 КК). Родовим об¢єктом Роздiлу VI Особливої частини КК “Злочини проти власностi” є вiдносини власностi, що охороняються кримiнальним законом як частина економiчних вiдносин, як основа економiчної системи держави. забезпечує стабiльнiсть всiєї економiчної системи держави. Своїм безпосереднiм додатковим об¢єктом вимагання має вiдносини у сферi охорони безпеки життя та здоров¢я (як в нашому випадку), честi, гiдностi, особистої недоторканостi потерпiлих. Предметом вимагання є майно, право на майно, а також дiї майнового характеру (право на майно – документ, що дозволяє отримати у свою власнiсть майно – наприклад, заповiт на квартиру, договiр дарування машини, боргова розписка тощо; дiї майнового характеру – це, наприклад, вимога повернути борг, пiдвищити в посадi, надати безкоштовну путiвку на курорт тощо). В нашому випадку предмет вимагання борг розмiром в 1000 гривень, що їх Зощенко заборгував сестрi Охрипенка. Цей предмет злочину не має квалiфiкуючої для вимагання ознаки, так як менше нiж визначений законом великий розмiр (250 i бiльше разiв бiльше неоподаткованого мiнiмуму доходiв громадян) або особливо великий розмiр (600 i бiльше разiв бiльше неоподаткованого мiнiмуму доходiв громадян). Об¢єктивна сторона вимагання виражається в вимозi передачi чужого майна чи права на майно або вчинення дiй майнового характеру (повернути борг) з погрозами насильства над потерпiлим, його близькими родичами, погрозами обмеження прав, свобод, законних iнтересiв цих осiб, погрозами пошкодження чи знищення їх майна або майна, що перебуває в їхньому вiданнi чи пiд їхньою охороною, або розголошення вiдомостей, якi потерпiлий чи його близькi родичi бажають зберегти в таємницi. Спосiб вимагання – погроза насильством, вчинена групою осiб та поєднана з насильством, небезпечним для життя i здоров¢я Зощенка. В нашому випадку погроза напевне мала мiсце, бо вони “побили його, вимагаючи повернути борг”. Без цього нанесення легких тiлесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров¢я мали б ознаки iншого складу злочину – ч. 2 ст. 125 КК. Суб¢єкт – загальний. Вiк, з якого наступає кримiнальна вiдповiдальнiсть – 14 рокiв. ¢єктивна сторона характеризується прямим умислом. При його вчиненнi винний має за мету незаконно одержати чуже iндивiдуальне майно – 1000 гривень. Навiть з погляду на те, що Охрименко та Осипенко вимагали не своє майно, а майно сестри Охрименка, тобто на перший погляду не мали корисливих мотивiв. Стосовно легких тiлесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров¢я, то до них психiчне ставлення Охрипенка та Осипенка могло характеризуватися як умисною, так i необережною формою вини. Аналiз об¢єктивни та суб¢єктивних ознак вимагання i, особливо, його квалiфiкованих видiв, свiдчить, що воно дуже схоже зi складами насильницького грабежу (ч. 2 ст. 186), розбою (ст. 187) i, тому, для виключення помилок в квалiфiкацiї, слiд видiляти тi ознаки, за якими цi злочини вiдрiзняються : 1) при вимаганнi винний погрожує застосуванням насильства, пошкодженням або знищенням майна, розголошення вiдомостей, а при насильницькому грабежi i розбої має мiсце погроза тiльки насильством; 2) при вимаганнi погрожує вчинити насильство i вчинити дiї в майбутньому, якщо не будуть виконанi вимоги, а при насильницькому грабежi i розбої – негайно; 3) при вимаганнi вимога стосується не тiльки передачi майна, а й прав на майно або вчинення дiй майнового характеру (повернути борг), а при грабежi i розбої – тiльки майна; 4) при вимаганнi погроза завдання шкоди теоретично iснує не тiльки для потерпiлого, а й для його близьких родичiв, а при грабежi i розбої – для особи, яка зазнала нападу; 5) реальне застосування насильства при вимаганнi переслiдує пiдкрiпити вимоги, залякування потерпiлого, при грабежi i розбої – воно є способом негайної передачi майна. Сумiжними для вимагання є склади злочинiв, передбачених ст. ст. 262 та 308. Цi норми є спецiальними по вiдношенню до норми ст. 189. Вiдокремлення вiдбувається за ознакою характеристики предмета злочину: ст. 189 – загальна, в ст. 262 – предметом злочину є зброя, бойовi припаси, вибуховi речовини чи радiоактивнi матерiали, в ст. 308 – наркотичнi засоби, психотропнi речовини, аналоги наркотичних засобiв та психотропних речовин. [19] ВИСНОВКИ Отже, бандитизм своєю теоретичною не розробленiстю, вiдсутнiстю слiдчо-судової практики, квалiфiкацiї за вчинення даного злочину, стосується багатьох дискусiйних питань, оскiльки дiяння, якi ст. 257 КК кримiналiзує, багатограннi i вони вимагають ретельного вивчення, причому, в найкоротший термiн, адже злочиннiсть має властивiсть поширюватись та еволюцiонувати, що потребує вчасної й ефективної протидiї з боку суспiльства та держави. [17] З метою посилення боротьби з бандитизмом, органи внутрiшнiх справ повиннi здiйснювати заходи, серед яких необхiдно видiлити такi, як - створення спецiалiзованих iнформацiйних систем на членiв злочинних угруповань з їх реґiональними i мiжнародними зв’язками (бандитських та iнших озброєних груп, якi займаються контрабандою зброї, вибухових пристроїв тощо), а також кiлерiв. Створювати i забезпечувати взяття на облiк у систему "Насильство", поряд з iншими тяжкими злочинами, усiх зареєстрованих (розкритих i нерозкритих) бандитських нападiв. Здiйснювати заходи щодо оперативного встановлення приватних i державних спортивних клубiв, секцiй з оволодiння бойовими видами спорту, органiзацiю постiйно дiючого контролю за характером i справжнiми цiлями їх функцiонування, складом контингенту, що тренується i безпосередньо в них працює, вивчення джерел фiнансування та їх походження. Своєчасно орiєнтувати органи внутрiшнiх справ щодо встановленого маршруту пересування злочинних груп, членiв яких затримано i заарештовано за вчинення бандитських, розбiйних нападiв та пограбувань. Ретельно перевiряти такi групи щодо їх причетностi до нерозкритих злочинiв, здiйснення перевiрки всiх осiб, якi займаються касовими операцiями i охороняють грошi, з метою отримання оперативної iнформацiї щодо них. Проводити всебiчний аналiз стану оперативно-розшукової роботи, передусiм серед небезпечних рецидивiстiв — "злодiїв у законi", iнших кримiнальних i антисуспiльних елементiв, всебiчно вивчати наявнi оперативнi матерiали на них. Забезпечувати регулярний обмiн iнформацiєю про вчинення бандитських та розбiйних нападiв та про осiб, якi становлять оперативний iнтерес, з метою координацiї роботи щодо розкриття цих злочинiв. Реалiзацiя зазначених заходiв допоможе пiдвищити рiвень розкриття бандитських нападiв зменшити витрати часу i зусиль працiвникiв органiв внутрiшнiх справ.[18] СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Конституцiя України (www.PRESIDENT.gov.ua) 2008 р.; 4. Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 вiд 23 грудня 2005 року „Про практику розгляду судами кримiнальних справ про злочини, вчиненi стiйкими злочинними об'єднаннями” (офiцiйний сайт Верховного суду України www.scourt.gov.ua); 5. Герцензон А. А., Меньшагин В. Д., Ошерович А. Л., Пионтковский А. А. Государственные преступления. М., 1938.; 6. Офiцiйний сайт Мiнiстерства внутрiшнiх справ України (www.mvs.gov.ua); 8. М. Хавронюк, М. Мельник. Ознаки i поняття органiзованої групи та злочинної органiзацiї (кримiнально-правовий аспект) // Право України. 2000. № 4; 9. Шутемова Т. Особенность доказывания создания банды. // Законность – 1999. №9; 10. Величко Ю. Матерiали студентської науково-практичної конференцiї з правових питань. Юридичний факультет Днiпропетровського державного унiверситету. Квiтень 2002 року; 12. Гавриш С., Ємельянов В. Вiдповiдальнiсть за створення терористичної групи чи терористичної органiзацiї в проектi КК України // Право України. - 2000. - № 10. - С. 42. 13. Лiпкан В. Проблемнi питання спiввiдношення органiзованої злочинностi i тероризму // Вiсник Одес. iн-ту внутр. справ. - 1999. - № 4. - С. 82. 14. Лiпкан В. Актуальнi проблеми розроблення кримiнально-правової норми про вiдповiдальнiсть за тероризм // Право України. - 2000. - № 3. - С. 78; 15. Галиакбаров Р. Разграничение разбоя и бандитизма. Ошибка в теории попадает в практику.. // Рос. Юстиция – 2001. №7; 16. Закон України „Про органiзацiйно-правовi основи боротьби з органiзованою злочиннiстю” вiд 30 червня 1993 року за № 35 (Офiцiйний сайт Верховної Ради України (www.zakon.rada.gov.ua) 2008 р.); 17. М. Хавронюк, М. Мельник. Ознаки i поняття органiзованої групи та злочинної органiзацiї (кримiнально-правовий аспект) // Право України. - 2000. - № 4. (теорiя i практика). – 2001. - №3; 19. Кримiнальне право України: Посiб. для пiдготов. до iспитiв/ В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко; за ред. д. ю. н., проф. О. М. Джужи. – 2-е вид., доповн. та перероб. – К.: Вид. Паливода А. В., 2007.