Аналiз правового статусу законодавчої й мiсцевої влади Угорщини
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Курсова робота на тему:
Ужгород 2006
ЗМІСТ
Роздiл І. Нацiональна асамблея як орган законодавчої влади
Роздiл ІІ. Здiйсненнядержавноївладинамiсцях
РОЗДІЛ І.
Законодавча влада в Угорськiй Республiцi здiйснюється однопалатним парламентом – Нацiональною Асамблеєю (ранiше – Державними Зборами) (ст. 25). Ст. 19 Конституцiї Угорщини визначає Нацiональну Асамблею верховним органом державної влади та представницьким органом народу. 2
Нацiональна Асамблея, здiйснюючи свої права, що випливають iз народного суверенiтету, гарантує конституцiйний порядок у суспiльствi i визначає структуру, напрями та умови управлiння.
Здiйснюючи свою владу, Нацiональна Асамблея здiйснює наступнi повноваження:
1)приймає Конституцiю Республiки Угорщина;
3)визначає план соцiально-економiчного розвитку країни;
5)приймає рiшення щодо програми Уряду;
6)укладає мiжнароднi договори, що мають особливе значення для мiжнародних вiдносин Республiки Угорщина;
9)у випадку збройних дiй, спрямованих на повалення конституцiйного ладу чи захоплення влади, а також у випадку небезпечних актiв насильства – збройних чи пiдготовлених з допомогою зброї, – що загрожують безпецi життя i майна громадян, та у випадках стихiйного лиха чи промислових катастроф (надалi усе разом: неминуча потреба) оголошує надзвичайний стан;
10)приймає рiшення про розгортання Збройних сил за межами або всерединi країни;
11)обирає Президента Республiки, Прем’єр-мiнiстра, членiв Конституцiйного Суду, Уповноваженого Нацiональної Асамблеї з прав людини та Уповноваженого Нацiональної Асамблеї з прав нацiональних та етнiчних меншин, Голову та заступника Голови Державного аудиторського управлiння, Голову Верховного Суду та Генерального прокурора;
12)за рекомендацiєю Уряду, поданою пiсля отримання рiшення Конституцiйного Суду, розпускає мiсцевi представницькi органи, дiяльнiсть яких суперечить Конституцiї; приймає рiшення щодо назв, територiї та розташування округiв, щодо надання мiстам привiлеїв округiв та щодо формування районiв столичного мiста;
13)має виключне право оголошувати амнiстiю.
Прийняття рiшень, передбачених пунктами 7, 8, 9 та10 вимагає двох третин голосiв представникiв Нацiональної Асамблеї. 1
У випадку, коли Нацiональна Асамблея нездатна прийняти такi рiшення, Президент Республiки має право оголосити стан вiйни, кризовий стан, створити Раду оборони, а також оголосити надзвичайний стан. Нацiональна Асамблея вважається нездатною прийняти такi рiшення, якщо вона знаходиться не на сесiї, якщо не має часу прийняти такi рiшення, а також якщо у випадках, якi призводять до стану вiйни, кризового або надзвичайного стану, її скликання натрапляє на нездоланнi перепони. Факт нездатностi Нацiональної Асамблеї дiяти та пiдстави для оголошення стану вiйни, кризового або надзвичайного стану встановлюється спiльно Головою Нацiональної Асамблеї, Головою Конституцiйного Суду та Прем’єр-мiнiстром. Нацiональна Асамблея розглядає пiдстави для оголошення стану вiйни, кризового чи надзвичайного стану на своєму першому засiданнi пiсля усунення причин нездатностi дiяти i приймає рiшення про законнiсть вжитих заходiв. Таке рiшення вимагає двох третин голосiв представникiв Нацiональної Асамблеї. Двi третини голосiв представникiв, присутнiх на Нацiональнiй Асамблеї, вимагаються i для прийняття закону про детальнi правила, що застосовуються пiд час кризового i надзвичайного стану.
Нацiональної Асамблеї здiйснюють свої повноваження з метою служiння iнтересам народу. Вони (представники) надiленi правом недоторканностi вiдповiдно до положень закону про правовий статус представникiв Нацiональної Асамблеї. Представники Нацiональної Асамблеї повиннi мати винагороду, достатню для забезпечення їхньої незалежностi. Їм надається право мати певнi пiльги та право на вiдшкодування витрат. Для прийняття закону про розмiр винагороди, вiдшкодувань, а також про пiльги вимагються двi третини голосiв присутнiх представникiв.
Президент Республiки, члени Конституцiйного Суду, Уповноважений Нацiональної Асамблеї з прав людини, Голова державного аудиторського управлiння, заступник Голови та аудитори, суддi, прокурори, працiвники органiв державної адмiнiстрацiї, за винятком членiв Уряду i заступникiв мiнiстрiв, службовцi Збройних сил, полiцiї та iнших органiв правопорядку не можуть бути представниками Нацiональної Асамблеї. Іншi випадки несумiсностi посади представника можуть бути встановленi законом.
Для прийняття закону про правовий статус представникiв Нацiональної Асамблеї вимагаються двi третини голосiв присутнiх представникiв Нацiональної Асамблеї.
Згiдно ст. 20/А повноваження представникiв Нацiональної Асамблеї припиняються у випадках:
1) припинення функцiонування Нацiональної Асамблеї;
2) смертi представника;
3) оголошення несумiсностi посади;
4) вiдставки;
5) втрати виборчого права. 1
Якщо твердження про несумiснiсть посади висунуто проти представника, який виконує свої повноваження, за пропозицiєю iншого представника, Нацiональна Асамблея приймає рiшення щодо визнання несумiсностi посади.
Заявою, адресованою Нацiональнiй Асамблеї, представники можуть вiдмовитися вiд своїх мандатiв. Для того, щоб вiдставка набула чинностi, нiяких рiшень Нацiональної Асамблеї не вимагається.
Ст. ст. 21-24 визначають принципи органiзацiї роботи Нацiональної Асамблеї. Згiдно змiсту цих статтей Нацiональна Асамблея обирає Голову, заступника Голови та секретарiв з-помiж своїх членiв. Крiм того вона утворює постiйнi комiтети з-помiж своїх членiв i може доручати комiтетовi вивчення будь-якої справи. Кожен зобов’язаний надавати необхiднi данi на вимогу комiтетiв Нацiональної Асамблеї та давати свiдчення перед ними. Нацiональна Асамблея працює сесiйно. Щороку вiдбуваються двi регулярнi сесiї Нацiональної Асамблеї: з 1 лютого до 15 червня i з 1 вересня до 15 грудня. 1
Перше засiдання Нацiональної Асамблеї скликається Президентом Республiки через мiсяць пiсля виборiв; в iншому випадку сесiю скликає Голова Нацiональної Асамблеї, який проводить перше засiдання. Нацiональна Асамблея скликається за письмовою вимогою Президента Республiки, Уряду або однiєї п’ятої представникiв. У вимозi має бути зазначено причину скликання, бажану дату i порядок денний. Президент Республiки може один раз протягом сесiї перенести засiдання на строк до тридцяти днiв. Протягом цього строку на письмову вимогу однiєї п’ятої представникiв Голова скликає Нацiональну Асамблею не пiзнiше нiж через вiсiм днiв пiсля одержання вимоги. Засiдання Нацiональної Асамблеї є вiдкритими. На вимогу Президента Республiки, Уряду чи будь-якого представника Нацiональна Асамблея двома третинами голосiв представникiв може прийняти рiшення проводити закрите засiдання.
Нацiональна Асамблея має кворум, коли присутня бiльш нiж половина представникiв. Свої рiшення вона приймає бiльш нiж половиною голосiв присутнiх представникiв. Для внесення поправок до Конституцiї та прийняття певних рiшень, визначених Конституцiєю, вимагаються двi третини голосiв представникiв Нацiональної Асамблеї. Правила процедури та порядок проведення дебатiв визначаються у регламентi Нацiональної Асамблеї, за прийняття якого повиннi проголосувати двi третини присутнiх представникiв. Як для змiни Конституцiї, так i для прийняття певних рiшень, визначених Конснитуцiєю, вимагаються двi третини голосiв представникiв Нацiональної Асамблеї.
Ст. 25 оголошує, що законодавча iнiцiатива належить Президентовi Республiки, Урядовi, будь-якому представниковi Нацiональної Асамблеї. Закони, прийнятi Нацiональною Асамблеєю, мають бути пiдписанi, а потiм переданi Президентовi Республiки Головою Нацiональної Асамблеї.
Президент Республiки обнародує закон у п’ятнадцятиденний строк, а на вимогу Голови Нацiональної Асамблеї у разi неминучої потреби – протягом п’яти днiв пiсля його отримання. Президент Республiки пiдписує закон, переданий для обнародування. Закон публiкується в офiцiйнiй газетi. Якщо Президент не погоджується iз законом або з будь-яким положенням, вiн може повернути його перед пiдписанням разом iз своїми зауваженнями до Нацiональної Асамблеї, яка ще раз розглядає закон i приймає щодо нього рiшення. Пiсля цього закон, прийнятий Головою Нацiональної Асамблеї Президентовi, пiдписується та обнародується Президентом Республiки протягом п’яти днiв. Президент Республiки перед пiдписанням закону передає його до Конституцiйного Суду, якщо вважає, що будь-яке з його положень є неконституцiйним. Якщо Конституцiйний Суд, згiдно зi своїми функцiями, оголосить закон неконституцiйним, Президент Республiки повертає його до Нацiональної Асамблеї; а iншому разi закон пiдписується i обнародується протягом п’яти днiв.
Представники Нацiональної Асамблеї можуть робити запити до уповниважених Нацiональної Асамблеї з прав людини i з прав нацiональних та етнiчних меншин, до Голови Державного аудиторського управлiння, до Голови Нацiонального банку Угорщини, можуть направляти iнтерпеляцiї i запити Урядовi, будь-якому членовi Уряду та Генеральному прокуроровi з будь-якого питання у межах їхнiх повноважень.
Повноваження Нацiональної Асамблеї починаються з моменту її першого засiдання. Нацiональна Асамблея може оголосити про свiй розпуск навiть до спливу строку своїх повноважень. Президент Республiки, призначаючи день виборiв, водночас може розпустити Нацiональну Асамблею, якщо:
1)Нацiональна Асамблея протягом строку своїх повноважень виражала недовiру Уряду принаймнi чотири рази за дванадцять мiсяцiв;
2)пiсля спливу строку повноважень Уряду Нацiональна Асамблея не обирає особу, запропоновану Президентом Республiки на посаду Прем’єр-мiнiстра, протягом сорока днiв пiсля першої персональної пропозицiї.
Перед розпуском Нацiональної Асамблеї Президент Республiки ознайомлюється з думкою Прем’єр-мiнiстра, Голови Нацiональної Асамблеї та лiдерiв груп представникiв партiй, представлених у Нацiональнiй Асамблеї.[1]
функцiї до першого засiдання нової Нацiональної Асамблеї.
Пiд час кризового або надзвичайного стану саморозпуск та розпуск Нацiональної Асамблеї недопустимий. Якщо строк повноважень Нацiональної Асамблеї спливає пiд час кризового або надзвичайного стану, її мандат продовжується до закiнчення кризового або надзвичайного стану. У випадку виникнення стану вiйни, небезпеки вiйни або надзвичайного стану Президент Республiки може скликати Нацiональну Асамблею, яка оголосила про свiй саморозпуск або була розпущена. Нацiональна Асамблея приймає рiшення про продовження строку своїх повноважень.
Цiкавим для дослiдження є питання щодо уповноважених Нацiональної Асамблеї.
Уповноважений Нацiональної Асамблеї з прав людини повинен розслiдувати i збирати факти порушення конституцiйних прав i бути iнiцiатором загальних або часткових заходiв, спрямованих на їх усунення.
сферу – забезпечення прав нацiональних та етнiчних меншин. Його функцiї здiйснює орган, до якого входить по одному представниковi вiд кожної нацiональної та етнiчної групи, висунутому органiзацiями нацiональних та етнiчних меншин та обраному Нацiональною Асамблеєю.
Заходи, до яких вдаються уповноваженi Нацiональної Асамблеї, у випадках, передбачених законом, можуть бути iнiцiйованi будь-якою особою.
Уповноваженi з прав людини i з прав нацiональних та етнiчних меншин обираються Нацiональною Асамблеєю за пропозицiєю Президента Республiки двома третинами голосiв представникiв. Для захисту певних конституцiйних прав Нацiональна Асамблея може може також обирати спецiальних уповноважених.
Уповноваженi Нацiональної Асамблеї щорiчно подають їй звiт про свою дiяльнiсть.
Для прийняття рiшень щодо уповноважених вимагаються двi третини голосiв присутнiх представникiв Нацiональної Асамблеї.
РОЗДІЛ ІІ. ЗДІЙСНЕННЯДЕРЖАВНОЇВЛАДИНАМІСЦЯХ
Ст. 41 визначає, що територiальними одиницями Республiки Угорщина є столиця, округи, мiста з правом обласного пiдпорядкування та общини. Столиця ( столицею Республiки Угорщина є Будапешт (ст. 72) ) подiляється на райони. Райони можуть утворюватися також у мiстах.
На вiдмiну вiд багатьох європейських держав, в Угорщинi дiє двоступенева система адмiнiстративно-територiального устрою, в якiй вiдсутня промiжна ланка районого рiвня мiж адмiнiстративно-територiальною одиницею першого рiвня (округ) та низовими ланками адмiнiстративно-територiального подiлу. Однак, на сьогоднi, у вiдповiдностi до сучасних тенденцiй регiоналiзацiї в Європi та у зв’язку пiдготовкою до вступу в Європейський Союз, в Угорщинi вiдбувається територiально-адмiнiстративна реформа, наслiдком якої маєстати утворення регiонiв, до складу яких входитимуть областi i мiста зправами областi, що означатиме повернення до традицiйної триступеневої системи адмiнiстративно-територiального устрою. 1
Особливiстю територiального органiзацiї Угорщини є вiдсутнiсть на мiсцях представникiв центральної влади i достатньо широка компетенцiя мiсцевих органiв самоврядування. Право на мiсцеве самоврядування мають об’єднання виборцiв у общинах, мiстах, столицi та її районах, а також в округах. Мiсцеве самоврядування є формою незалежного демократичного управлiння мiсцевими громадськими справами, формою здiйснення мiсцевої влади в iнтересах населення. Виборцi здiйснюють мiсцеве самоврядування через обранi ними представницькi органи або через мiсцевi референдуми. Члени органiв мiсцевого самоврядування обираються строком на чотири роки.
Органи мiсцевого самоврядування згiдно своїх поноважень:
1)незалежно регулюють i керують мунiципальними справами; їхнi рiшення мають бути перевiренi на вiдповiднiсть законодавству;
2)здiйснюють право власностi щодо мунiципального майна, незалежно розпоряджаються доходом мунiципалiтету та мають право вступати в дiловi вiдносини на власний розсуд;
3)надiляються правом мати свiй власний дохiд, необхiдний їм для виконання своїх функцiй, як визначено законом, а також мають державну пiдтримку,– вiдповiдно до обсягу цих функцiй;
5)утворюють свою власну органiзацiю та визначають порядок її функцiонування;
6)створюють символiку мiсцевого характеру та встановлюють мiсцевi нагороди i звання;
7)виступають з iнiцiативами щодо справ мiсцевої общини, звертаючись до органiв, уповноважених приймати рiшення;
8)об’єднуються з iншими органами мiсцевого самоврядування для спiльного вирiшення справ у межах своєї компетенцiї, спiвпрацювати з мунiципалiтетами в iнших країнах та бути членами мiжнародних органiзацiй мунiципалiтетiв.
мунiципальних обов’язкiв, може виконувати певнi функцiї державної адмiнiстрацiї. Закони або урядовi постанови можуть визначати обов’язки державної адмiнiстрацiї, повноваження мунiципальних службовцiв та адмiнiстративних посадових осiб бюро представницького органу. Для прийняття закону про мунiципалiтети вимагаються двi третини голосiв присутнiх представникiв Нацiональної Асамблеї. Така сама кiлькiсть голосiв вимагається для прийняття закону, що обмежує основнi права мунiципалiтетiв.
Основнi права мунiципалiтетiв рiвнi. Обо’язки мунiципалiтетiв можуть бути рiзними. Права та обов’язки мунiципалiтетiв визначаються законом, для їх правового захисту мунiципалiтети звертаються до Конституцiйного Суду.
Для повного висвiтлення питання щодо державного устрою автор вважає доцiльним звернути увагу також на державну символiку країни.
Державним гiмном є вiрш пiд назвою “Гiмн” на слова Ференца Колчеї на музику Ференца Еркеля.
Прапор складається iз трьох горизонтальних смуг однакової ширини червоного, бiлого i зеленого кольорiв.
Гербом є щит, роздiлений на двi половини, iз загостреною нижньою частиною. Одна половина покрита сiмома червоними i срiбними смугами. На червоному тлi другої половини зображено три зеленi пагорби з короною, яка височить над вивищеним середнiм погорбом i переходить у срiбний патрiсрший хрест. На верхiвцi щита розмiщується Свята корона Угорщини. 1
Для прийняття закону про герб та прапор Республiки Угорщина, а також про їх використання вимагаються двi третини голосiв присутнiх представникiв Нацiональної Асамблеї.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Лемак В. В. Схiдна Європа: новi конституцiйнi системи – Ужгород, 1995., с. – 49 – 50.
2. Панов А. В. Історiя держави i права зарубiжнмх країн: навчальний посiбник. – Ужгород, 2003, с.– 186.
1
Лемак В. В. Схiдна Європа: новi конституцiйнi системи – Ужгород, 1995., с. – 49 – 50.
2
Панов А. В. Історiя держави i права зарубiжнмх країн: навчальний посiбник. – Ужгород, 2003, с.– 184.
1
Конституцiї нових держав Європи та Азiї / Упоряд. Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундацiя. Вид - во “Право”, 1996. –с. 314.
1
Лемак В. В. Схiдна Європа: новi конституцiйнi системи – Ужгород, 1995., с. – 49 – 50.
[1]
Конституцiйне право зарубiжних країн: Пiдручник. - К.: АртЕк, Вища шк., 2007. - С. 64
1
Панов А. В. Історiя держави i права зарубiжнмх країн: навчальний посiбник. – Ужгород, 2003, с.– 186.
1
Конституцiї нових держав Європи та Азiї / Упоряд. Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундацiя. Вид - во “Право”, 1996. –с. 328.
| 
