ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МАГІСТРАТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисциплiни: “Державне управлiння” на тему:
„Аналiз основних методiв та заходiв запобiгання проявам корупцiї в системi державного управлiння”
Викладач доцент Фiлiповський В. М.
ЗМІСТ
Вступ
1. Основнi методи та заходи запобiгання проявам корупцiї в системi органiв державного управлiння
Висновки
Лiтература
ВСТУП
Корупцiя - це явище, яке можна пояснити людськими слабостями, через якi особи, надiленi за посадою повноваженнями на виконання функцiй держави, свiдомо здiйснюють неправомiрнi дiяння, в тому числi зловживають своїм службовим становищем з метою одержання особистих переваг. Вiдрiзняють також полiтичну корупцiю, таку, наприклад, як придбання голосiв виборцiв, отримання незаконних надходжень у виборчi фонди, лобiювання власних iнтересiв в законодавчiй сферi шляхом пожертвування деяких сум парламентським фракцiям тощо.
Корупцiя може мати рiзнi форми: одержання хабарiв, подарункiв, розкрадання бюджетних коштiв, шантаж на сексуальному пiдґрунтi так звана моральна корупцiя (зловживання особистим впливом), а також зловживання владою або службовим становищем.
Визначаючи поняття корупцiї, слiд виходити iз такого:
•корупцiя - соцiальне явище, а не конкретне суспiльне небезпечне дiяння; це явище, притаманне всiм державам свiту, невiд'ємний атрибут публiчної влади. Державний апарат будь-якої країни, на жаль, не може забезпечити свого функцiонування без зловживань представникiв цього апарату. Вiдмiннiсть рiзних держав у цьому планi полягає не у наявностi чи вiдсутностi корупцiї як такої, а в її масштабах, характерi корупцiйних проявiв, впливу корупцiї на соцiальнi, економiчнi та полiтичнi процеси;
•у правовому значеннi корупцiя — це збiрне поняття, яке охоплює сукупнiсть (систему) взаємопов'язаних правопорушень (кримiнально-правових, адмiнiстративних, дисциплiнарних, цивiльно-правових). Реально цi правопорушення мають рiзнi форми (види). До них насамперед, належать хабарництво, зловживання владою або посадовим становищем та iншi посадовi злочини, якi скоюються для задоволення корисливих та iнших особистих iнтересiв чи iнтересiв третiх осiб.
чому її дослiджують мiжнароднi рейтинговi агентства типу Тransparency Іnternational (ТІ). За оцiнками Всесвiтнього банку, корупцiя обходиться свiтовому спiвтовариству у 80 млрд. дол. на рiк. Багато iноземних компанiй, що здiйснюють фiнансову допомогу iншим країнам, занепокоєнi тим, що їх грошi можуть бути викраденi i не надiйдуть за конкретними адресами.
Визначаючи, в чому полягає шкода вiд корупцiї, експерти видiлили такi моменти: по-перше, бюрократичнi домагання - це зашморг на шиї малих пiдприємцiв; по-друге, корупцiя заважає припливу iноземних iнвестицiй; по-третє, в усьому свiтi є певний зв'язок мiж корупцiєю та незалежнiстю банкiв, а також мiж корупцiєю та незадовiльним рiвнем нагляду за фiнансовим закладами; по-четверте, корупцiя призводить до значного пiдвищення витрат на державнi капiталовкладення i зниження їх якiсного рiвня (наслiдками корупцiї в цiлому є зниження прибутковостi державних капiталовкладень та iнфраструктури); по-п'яте, корупцiя призводить до зменшення податкових надходжень, оскiльки впливає на здатнiсть уряду збирати податки.
Чим бiльш корумпована країна, тим повiльнiше вона розвивається економiчно. Корупцiя посилює бiднiсть i значно обмежує можливостi боротьби з нею.
Однак, ставити питання про повне викоренення корупцiї (що має мiсце не лише на рiвнi полiтичних заяв, а й мiститься в окремих нормативно-правових актах) невiрно. Корупцiю як явище викоренити неможливо. Пiдривом живильної основи корумпованостi державного апарату (вплив на соцiальнi передумови корупцiї, причини та умови корупцiйних дiянь, а також застосування адмiнiстративних та репресивних заходiв щодо конкретних корупцiонерiв) можна лише зменшити обсяги корупцiї, змiнити характер корупцiйних проявiв, обмежити вплив корупцiї на соцiально-економiчнi, полiтичнi та iншi процеси в суспiльствi, мiнiмiзувати наслiдки корупцiйних дiянь. Це той максимум, якого можна досягти. Тому одним iз напрямкiв внутрiшнього державного контролю в органах виконавчої влади є контроль за дотриманням антикорупцiйного законодавства державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцiй держави. Зараз можна говорити про створення певної системи контролю за дотриманням антикорупцiйного законодавства, яка, проте, потребує подальшого удосконалення.
Основною метою державної полiтики у сферi боротьби з корупцiєю є створення дiєвої системи запобiгання i протидiї корупцiї, запобiгання та подолання її соцiальних передумов i наслiдкiв, обов'язкової вiдповiдальностi винних у вчиненнi корупцiйних дiянь.
Предмет дослiдження – це практика застосування Закону України «Про боротьбу з корупцiєю» в органах державної влади, та його позитивнi та негативнi сторони i недолiки.
Позитивною стороною даного закону є те, що вiн вперше ввiв у правове поле України поняття корупцiї, в основних рисах окреслив межi цього явища, якi пiдпадають пiд дiю закону. Закон має i позитивне виховне значення, оскiльки попереджає громадян про неминучiсть покарання за корупцiйнi дiяння.
Проте в законi є ряд недолiкiв, що цiлком природно, адже подiбний закон в Українi був прийнятий вперше, i українська правова система не мала попередньої практики у цiй сферi.
Недолiком закону є те, що в ньому передбачаються лише обмежувальнi заходи щодо попередження корупцiйних дiянь державних службовцiв та їхнiй фiнансовий контроль, але практично немає iмперативних вказiвок щодо органiзацiйних заходiв для усунення самої можливостi корупцiйних дiянь. Так, практично нiчого не говориться про необхiднiсть органiзацiї гласних, прозорих, вiдкритих публiчних акцiй (конкурсiв, тендерiв, аукцiонiв тощо) у тих випадках, коли мова йде про розподiл власностi, надання кредитiв, позик тощо.
Ряд положень закону не спрацьовує з тiєї причини, що не повно визначенi суб'єкти корупцiйних дiянь.
Крiм того, в умовах широкого розмаху тiньової економiки фiнансовий контроль за доходами державних службовцiв не може бути ефективним. Значну частину грошових доходiв чи iнших матерiальних благ, якi отримує незаконним шляхом державний службовець, можна реалiзувати у сферi тiньової економiки, яка не пiддається контролю. Наприклад, частина коштiв, отриманих незаконним шляхом, може бути використана для придбання високоякiсних продуктiв харчування на ринку, де не налагоджено контролю за продажами за допомогою касових апаратiв. Іншу частину цих коштiв вiн може використати на ремонт житла через незареєстрованi бригади ремонтникiв, на рiзноманiтнi побутовi послуги, якi нiде не фiксуються.
Недолiком є й те, що даний закон застосовується лише до низової ланки державних службовцiв. Проте це вже недолiк не закону, а роботи багатьох ланок державних органiв.
i посадовими особами у власних цiлях результати приватизацiї, лiбералiзацiї, реформ у галузi зовнiшнiх позик та в соцiальнiй сферi. Цi випадки можна назвати головними причинами провалу полiтики реформ, спрямованих на досягнення економiчного прогресу, створення вiльного ринку i розвиток демократичних традицiй у суспiльствi. Жодна країна не захищена вiд корупцiї, в тому числi Україна.
Характерною рисою сьогоднiшнього стану справ у сферi боротьби з корупцiєю в Українi є те, що заходи, якi здiйснюються, не дають бажаного результату. Корупцiя залишається одним iз найпоширенiших i найчисленнiших злочинiв у нашiй державi.
ще не повною мiрою використовуються або використовуються некомплексно, непланомiрно й непослiдовно. Ефективнiсть їх зростатиме в процесi проведення адмiнiстративної реформи.
Стратегiчним напрямом боротьби з корупцiєю має бути попередження корупцiйних проявiв. Характер профiлактичних заходiв зумовлюється глибиною з'ясування соцiальних передумов корупцiї, причин та умов корупцiйних дiянь. Одне iз основних завдань, якi постають у цьому зв'язку, - зробити корупцiю справою ризикованою й невигiдною. Зокрема, правовий i соцiальний статус службовця, для якого завжди є спокуса використати наданi йому владнi або посадовi повноваження в особистих iнтересах чи iнтересах третiх осiб, повинен стимулювати його до законослухняної поведiнки. Не страх бути викритим, а свiдоме розумiння наслiдкiв учиненого корупцiйного дiяння повинне лягти в основу правомiрної поведiнки державного службовця.
Безумовно, забезпечити такий статус державного службовця набагато складнiше, нiж посилити репресiї, створити новi табу, збiльшити кiлькiсть правоохоронних структур тощо. Але якщо серйозно братися за боротьбу з корупцiєю, розраховувати на реальнi результати антикорупцiйної дiяльностi в органах державної влади, то вибору немає: системнi, комплекснi профiлактичнi заходи — це шлях, який може змiнити обсяги й характер корупцiйних проявiв в Українi.
Ефективна протидiя корупцiї неможлива без забезпечення реальної вiдкритостi влади. Дiяльнiсть державних структур та їх посадових осiб має стати прозорою для громадян України. Мова йде про висвiтлення «темних куткiв» дiяльностi вiтчизняного чиновництва, якi є сприятливим середовищем для процвiтання корупцiї. І хоча останнiм часом у нашiй країнi зроблено величезний крок у напрямку вiдкритостi влади (це зумовлено об'єктивними процесами демократизацiї суспiльства), слiд констатувати, що звичка утаємничувати геть усе ще мiцно сидить у психологiї української бюрократiї. Адекватною є реакцiя громадян України, бiльшiсть яких вважає, що рiшення в органах влади приймаються корумповано й нечесно. Це є одним iз показникiв того, що рiвень довiри громадян до обраної ними ж влади досяг критичної межi.
•повернути вiру громадян до офiцiйної влади;
•створити несприятливi умови для корумпованостi суспiльства;
•забезпечити реалiзацiю конституцiйних прав громадян в iнформацiйнiй сферi (статтi 32 i 34 Конституцiї України).
Істотним кроком у цьому напрямку могло б стати прийняття закону про iнформацiйну вiдкритiсть органiв державної влади та вищих посадових осiб, який законодавче закрiпив би для громадян та юридичних осiб України можливiсть вiльно отримувати iнформацiю про цi органи та їхнi посадовi особи в обсягах та порядку, встановлених цим законом. Для органiв державної влади та вищих посадових осiб України має бути встановлений обов'язок забезпечувати оприлюднення вiдповiдної iнформацiї про себе та свою дiяльнiсть.
Ще одним заходом, спрямованим на забезпечення вiдкритостi влади, повинне стати вдосконалення механiзму декларування державними службовцями майна та доходiв.
Суттєвим моментом забезпечення вiдкритостi влади в Українi є становлення й розвиток незалежної преси. У будь-якiй демократичнiй державi (а Україна, як проголошено в Конституцiї, є демократичною державою) ефективне функцiонування владних структур неможливе без незалежної преси - своєрiдної «опозицiї» до влади, соцiального iнституту, який не дає можливостi владi «iржавiти». Корупцiонери, якi, використовуючи владнi повноваження, зв'язки в структурах влади тощо, можуть легко «вирiшити питання» - загасити пожежу, що розгорiлася через учинення ними корупцiйних дiянь, - бояться розголосу про свої протиправнi дiї чи неетичнi вчинки. У розвинутих цивiлiзованих країнах засоби масової iнформацiї виступають одним iз найпотужнiших антикорупцiйних соцiальних iнститутiв: встановлення i оприлюднення журналiстами фактiв зловживання владою з боку державних чиновникiв здебiльшого стає початком кiнця їхньої кар'єри. У нашiй країнi, де правоохороннi органи працюють у «ручному» режимi, притягнення корупцiонерiв до встановленої законом вiдповiдальностi здiйснюється з позицiй полiтичної доцiльностi.
У полiтичнiй сферi запобiганню корупцiйних дiянь сприятиме полiтичне структурування суспiльства, змiцнення полiтичних партiй, формування уряду на базi однiєї партiї чи блоку партiй, зростання їхньої вiдповiдальностi перед суспiльством за наслiдки дiяльностi уряду. Разом iз тим процес формування полiтичних партiй не повинен стати ще одним напрямком корупцiйної дiяльностi. Тому необхiдно розробити й прийняти такi законодавчi акти, якi забезпечували б прозорiсть фiнансування полiтичних партiй, вiдкритiсть використання коштiв пiд час виборчих кампанiй.
Корупцiя пронизала всi гiлки й поверхи влади без винятку. Своє службове становище використовують для наживи як найменшi чиновники в системi виконавчої влади, так i найвищi посадовi особи в урядi. Високий рiвень корумпованостi посадових осiб, у тому числi й державних службовцiв найвищих рангiв, робить привабливою iдею позбавлення всiх, у тому числi й народних депутатiв, iмунiтету. Ця iдея є дуже суперечливою, адже вiдсутнiсть у нашому суспiльствi традицiй демократiї та парламентаризму, вкорiненiсть на рiвнi буденної свiдомостi авторитарних установок та стереотипiв загрожують (у разi скасування iмунiтету) тиском на суддiв, слiдчих, депутатiв iз боку представникiв вищих ешелонiв державної влади, особливо виконавчої. Тому скасовувати iмунiтет для названих категорiй державних службовцiв у нинiшнiх умовах недоцiльно. Проте деякi змiни до законодавства, пов'язанi з наданням iмунiтету певним категорiям державних службовцiв та межами дiї iмунiтету, необхiдно прийняти.
Як вiдомо, корупцiя є зворотним боком тiньової економiки. Тому стратегiя профiлактики корупцiйних дiянь в економiчнiй сферi полягає у виведеннi такої економiки з тiнi. Ця стратегiя може розгортатися за умов удосконалення системи оподаткування, зменшення податкового тиску на пiдприємцiв та iнших фiзичних осiб, спрощення порядку стягнення податкiв.
Корупцiя розквiтає там, де є монополiя. Тому в економiчнiй сферi необхiдно сприяти конкуренцiї i позбавлятись монополiї. Для України це дуже складне питання, оскiльки в попереднi десятилiття за умов державно-регульованої планової економiки керiвники пiдприємств звикли до свого монопольного становища i тепер всiляко гальмують перехiд до конкурентної економiки.
Особливо сприятливi умови для великих корупцiйних дiянь створюються в процесi приватизацiї державних пiдприємств. Втягуючи в корупцiйну дiяльнiсть державних службовцiв, деякi дiлки скуповують величезнi пiдприємства, нерухомiсть за мiзернi суми. Тому саме у сферi приватизацiї необхiднi гласнiсть, прозорiсть, контроль. Цей процес повинен бути в центрi уваги всiєї громадськостi, його повиннi широко висвiтлювати засоби масової iнформацiї.
депутати України. Тому необхiдно вдосконалити законодавство, розробити пiдзаконнi акти та iнструкцiї, якi виключали б такi протизаконнi дiї.
Серед економiчно-правових заходiв, спрямованих на зниження рiвня корупцiйних дiянь, слiд було б видiлити такий напрямок роботи, як створення дiйової економiчно-фiнансової системи контролю та протидiї легалiзацiї «брудних» грошей.
Найбiльш масовою є корупцiя державних службовцiв нижчого та середнього рiвня, якi працюють у контролюючих органах. У зв'язку з цим слiд спростити процедури видачi рiзних лiцензiй, реєстрацiї пiдприємств. Взагалi найефективнiшим засобом боротьби з корупцiйними дiяннями державних службовцiв нижнiх i середнiх рiвнiв є скорочення їхнiх дозвiльно-розпорядчих функцiй. Важливим кроком могло б стати скорочення перелiку видiв пiдприємницької дiяльностi, що пiдлягають лiцензуванню. Необхiдно зробити прозорими i спрощеними механiзми митного, прикордонного, екологiчного, санiтарного, протипожежного та iнших видiв контролю.
та юридичним особам послуги, що виконуються i державними органами. Це часто породжує корупцiйнi дiяння державних службовцiв, призводить до змови представникiв цих недержавних фiрм i державних службовцiв, гальмує й дезорганiзує роботу державних органiв. Тому необхiдно вдосконалити законодавство, яке регулює створення подiбних фiрм та агентств, чiтко визначити їхнi функцiї, створити належнi бар'єри для розвитку корупцiї.
У практицi роботи державних службовцiв ще мало застосовується такий профiлактичний засiб боротьби з корупцiєю, як детальна регламентацiя умов i порядку отримання подарункiв, гонорарiв, винагород, послуг, а також використання ними засобiв транспорту, зв'язку, iнших видiв технiки. Додатковим засобом впровадження в роботу органiв державної влади атмосфери високої моральностi й вимогливостi стало б прийняття кодексу поведiнки державного службовця.
службовцi високого рангу, вiд яких залежать рiзноманiтнi управлiнськi рiшення, видача кредитiв, пiльг, ресурсiв тощо.
Багатьох корупцiйних дiянь можна було б не допустити за умови лiквiдацiї iснуючих протирiч та прогалин в чинному законодавствi, зокрема, у тiй його частинi, яка стосується регулювання пiдприємницької, господарської, фiнансової, кредитно-банкiвської дiяльностi. Для того щоб у майбутньому уникати суперечностей в антикорупцiйному законодавствi, а також позбутися прогалин, неврегульованих законодавством ситуацiй у дiяльностi суб'єктiв господарчої та адмiнiстративної дiяльностi, виключити розходження в тлумаченнi статей законiв та правових норм, необхiдно запровадити спецiальну антикорупцiйну експертизу законопроектiв. Можливо, для цього слiд створити вiдповiдну експертну групу у Верховнiй Радi України.
Необхiдно також позбутися дублювання у роботi контролюючих державних органiв i пiдвищити координацiю контрольних дiй Головного контрольно-ревiзiйного управлiння України, Державної податкової адмiнiстрацiї України, Державної митної служби України, Мiнiстерства зовнiшнiх економiчних зв'язкiв i торгiвлi України, Мiнiстерства внутрiшнiх справ України та iнших контролюючих державних органiв.
І, нарештi, ще один дуже важливий чинник, вiд якого великою мiрою залежить успiх у боротьбi з корупцiєю. Це — кадри. Для пiдроздiлiв, якi займаються боротьбою з органiзованою злочиннiстю i корупцiєю, необхiдно пiдбирати найбiльш чесних i вiдданих справi працiвникiв. Адже не секрет, що корупцiя проникла i до правоохоронних органiв. Тому необхiдно розробити й запровадити в практику новi квалiфiкацiйнi вимоги до працiвникiв органiв боротьби з корупцiєю, методики професiйного вiдбору спiвробiтникiв спецiальних пiдроздiлiв, якi спецiалiзуються на боротьбi з корупцiєю.
ВИСНОВКИ
Отже, аналiз чинного законодавства про вiдповiдальнiсть за корупцiйнi правопорушення дає пiдстави стверджувати, що в Українi створена в цiлому достатня законодавча база для ефективної боротьби з корупцiєю. Вона передбачає цiлий комплекс кримiнально-, адмiнiстративно-, цивiльно-правових, дисциплiнарних та iнших заходiв, який дозволяє притягнути до того чи iншого виду вiдповiдальностi практично будь-яку посадову особу органiв державної влади, що допустила те чи iнше зловживання владою чи посадовим становищем. В окремих випадках, як зазначалось вище, така вiдповiдальнiсть є надто суворою. Таким чином, твердження про те, що вiдсутнiсть вiдчутних результатiв боротьби з корупцiєю в нашiй державi зумовлюється недосконалiстю законодавства про вiдповiдальнiсть за корупцiйнi дiяння, не мають пiд собою достатнiх пiдстав. Проблема полягає не у вiдсутностi належної законодавчої бази, а в її неефективному застосуваннi. Разом iз тим це не означає, що законодавство про вiдповiдальнiсть за корупцiйнi правопорушення є цiлком досконалим.
Суттєвим недолiком поточного стану боротьби з корупцiєю є те, що правоохороннi органи нейтралiзують лише безпосереднiх виконавцiв корупцiйних дiянь. Поза їхньою увагою залишаються центральнi фiгури, якi розробляють схеми i сценарiї корупцiйних дiянь, посадовi особи, якi сприяють утворенню, прикриттю й захисту цих злочинних груп. Тому при розслiдуваннi справ, пов'язаних iз корупцiєю, треба розслiдувати весь ланцюг злочинних зв'язкiв. Необхiдно бiльше уваги придiляти своєчасному реагуванню на повiдомлення громадян, засобiв масової iнформацiї, результати соцiологiчних дослiджень про корупцiйнi дiяння та iншi протиправнi дiї посадових осiб, поширенiсть корупцiї в окремих вiдомствах.
посягань на життя, здоров'я, честь i гiднiсть свiдкiв, потерпiлих вiд корупцiйних дiянь.
Одним iз головних напрямiв має бути створення умов, якi б обмежували безпосереднiй контакт з клiєнтом i таким чином унеможливлювали скоєння корупцiйних дiянь державними службовцями.
Єдина мета зусиль усiх державних органiв у цьому напрямi - це забезпечення дотримання прав i свобод громадян, якнайповнiшої реалiзацiї їхнiх законних iнтересiв, адже єдиним чинником ефективностi роботи у цьому випадку є те, наскiльки громадяни задоволенi виконанням зобов’язань, якi бере на себе держава.
1. Закон України «Про боротьбу з корупцiєю»
Навч. посiб. / За заг. ред.. М. В. Туленкова, В. О. Храмова./ – К.: ІПК ДСЗУ, 2003.
5. Ткач В. Корупцiя серед державних службовцiв: реалiї, шляхи подолання//
6. Вiсник державної служби України, №4, 2004.
|
