Американський федералiзм
Реферат:
План
Вступ............................................................................................................. 3
1. Американський федералiзм...................................................................... 4
державної влади шляхом її централiзацiї i, як сказано в конституцiї, для "забезпечення внутрiшнього спокою". Спочатку федерацiя включала 13 штатiв, а потiм шляхом завоювань, на основi покупки купiвлi i за допомогою iнших способiв розширилася до 50 штатiв. Розвиток американської федерацiї минає проходить в безперервному протистояннi двох тенденцiй - централiзацiї i децентралiзацiї.
Державно-територiальне устрiй США володiє всiма ознаками федерацiї: населення розподiлене по державних утвореннях - штатах, суб'єктами федерацiї, що є з'являються ; повноваження федеральних органiв влади визначає союзна конституцiя; суб'єкти федерацiї мають свої конституцiї, на основi яких створюються законодавчi i стараннi виконавчi органи штатiв; легiслатури штатiв ухвалюють закони; союзний парламент складається з двох палат, одна з яких представляє уявляє iнтереси штатiв; суб'єкти федерацiї володiють своєю системою права i судовою системою; проголошується подвiйне громадянство (союзне i штатiв). Конституцiйно США гарантує штатам республiканську форму правлiння (разд. ст. IV).
Конституцiя США проводить жорстке розмежування предметiв ведення Союзу спiлки i штатiв: у роздiлi 8 статей 1 визначаються предмети ведення федерацiї, що виражаються виказують в повноваженнях Конгресу. До цього слiд доповнити право Конгресу США "приймати в Союз спiлку новi штати" (разд. 3 ст. IV). Далi конституцiя в роздiлi 9 статей 1 встановлює певнi обмеження влади Конгресу i уряду. У роздiлi 10 статей I конституцiя записала в конкретнiй формi розпорядження приписи, що обмежують предмети ведення штатiв.
Штатам заборонено укладати договори з iз iноземними державами i з iз iншими штатами, вести вiйну, створювати озброєнi сили, вступати в союзи спiлки, чеканити монету, випускати кредитнi квитки, обкладати оподатковувати iмпорт i експорт митними зборами або iншими митами, ухвалювати закони про опалу немилiсть i що мають зворотну силу, дарувати дворянськi титули.
" Конгресу, що "маються на увазi, сформульованi роздiлом 8 статей 1 (видавати закони, "якi будуть необхiднi i доречнi"), дозволяють федеральним властям втручатися в сферу "залишкової компетенцiї" штатiв.
"У кожному штатi повиннi користуватися пошаною повагою i повною цiлковитою довiрою довiр'ям публiчнi прилюднi акти, офiцiйнi документи i судовi вирiшення всякого усякого iншого штату" (разд. 1 ст. IV). Конституцiя США встановила рiвноправ'я рiвноправнiсть громадян рiзних штатiв: "Жоден штат не повинен видавати або виконувати закони, що обмежують привiлеї привiлегiї або недоторканiсть недоторканнiсть громадян Сполучених з'єднаних Штатiв" (разд. 1 поправка XIV).
Штати мають свої конституцiї. У деяких з них дiють конституцiї, прийнятi в XVIII ст ст. (Массачусетс - 1780 р., Вермонт - 1783 р), а в iнших - новi (Мiчiган - 1962 р., Джорджiя - 1976 р). Конституцiї визначають предмети ведення штатiв: органiзацiя проведення виборiв, утворення виборчих вибiркових округiв, встановлення виборчих вибiркових цензов, регулювання внутрiшньої торгiвлi, визначення системи мiсцевої самоврядностi самоврядування, управлiння охороною здоров'я, освiтою утворенням, землекористуванням, пiдтримка громадського порядку, затвердження поправок до конституцiї США i iн. Конституцiї деяких штатiв проголошують рiвноправ'я рiвноправнiсть жiнок (17 штатiв), право законодавчої iнiцiативи виборцiв (21), проведення референдумiв по законах i петицiях громадян (37), право вiдгуку вiдкликання чиновникiв з державної служби (15).
Закони федерацiї володiють верховенством вiдносно законiв в штатах. Закони в штатах ухвалюються двопалатними легислатурами (у штатi Небраска - однопалатна): нижнi палати - палати представникiв, верхнi, - сенати. Вони створюються на основi загальних рiвних прямих виборiв строком вiд двох до чотирьох рокiв. Законодавча процедура, як i в Конгресi, в легислатурах вельми дуже складна. Правом законодавчої iнiцiативи володiють члени легислатур i в 21 штатi - також виборцi. Великими правами надiленi спiкери нижних i голови верхнiх палат. Практично доля законопроекту вирiшується розв'язується в комiтетах палат. Закон ухвалюється обома палатами, пiсля чого передається на твердження затвердження губернаторам.
Роздiлами штатiв є з'являються губернатори, що обираються на основi загальних рiвних прямих виборiв на два-чотири роки (у Мiссiсiпi губернатор обирається вибiрниками виборцями). Повноваження губернаторiв систематично розширюються. Губернатори безпосередньо керують всiєю виконавчо-розпорядчою дiяльнiстю органiв штатiв: видають нормативнi акти i розпорядження, стежать за виконання законiв, призначають i змiщують невиборних чиновникiв, пiд їх керiвництвом складаються проекти бюджетiв штатiв. Губернатори є з'являються головнокомандуючими нацiональною гвардiєю, користуються правом помилування. Зростання управлiнської дiяльностi привело до того, що при губернаторах почали стали створюватися кабiнети (у 36 штатах); це ще бiльш пiдсилило посилювало роль губернаторiв. Вони володiють значними повноваженнями вiдносно законодавчих органiв штатiв: скликають легiслатури на спецiальнi сесiї, направляють скеровують їм послання i доповiдi про положення становище справ речей в штатах, надiленi правом вiдкладального вето на закони, схваленi легислатурами (виключення виняток - Пiвнiчна Каролiна). У всiх штатах (окрiм крiм штату Орiгон) конституцiї передбачають можливiсть спроможнiсть зсуву змiщення губернаторiв з посади в порядку iмпiчменту. У 45 штатах iснують посади заступникiв губернаторiв (лейтенант-губернатор), якi обираються разом з губернаторами. Вони головують у верхнiх палатах легислатур штатiв.
У американському федералiзмi виявляються кризовi явища. У зв'язку з розвитком всiляких зв'язкiв кордону межi штатiв не вiдповiдають економiчним регiонам, що склалися. У цих умовах соцiально-економiчнi чинники фактори паралiзують застарiлi форми управлiння штатами. Перекладання федеральними властями на штати багатьох соцiальних програм (за освiтою, охоронi здоров'я) привело до того, що вони опинилися у фiнансовiй кризi. Вони не мають достатнiх грошових доходiв i вимушенi змушенi звертатися за позиками, позиками позичками, кредитами до федеральних властей, що ще бiльш пiдсилює посилює їх залежнiсть вiд останнiх. Тенденцiя до централiзацiї все бiльш виразно чiткий виявляється в американському федералiзмi.
У американськiй федерацiї є наявний територiя, яка не володiє статусом штату, - це федеральний округ Колумбiя. "Батьки-засновники фундатори " конституцiї вирiшили, що мiсцеперебування федеральних органiв не повинне знаходитися перебувати в межах якого-небудь штату, щоб аби не залежати вiд властей штату (разд. 8 ст. I). З цiєю метою штати Мерiленд i Вiргiнiя поступилися часткою частиною територiї, на якiй утворився федеральний округ Колумбiя (в межах мiста Вашингтон). Конгресу конституцiя надала винятковi законодавчi повноваження вiдносно федерального округу Колумбiя. Жителi мешканцi Вашингтона надiленi правом самоврядностi самоврядування. Вони обирають мiську раду пораду i мера мiста. Конгрес має право вiдмiнити скасовувати будь-яке вирiшення мiської ради поради i мера. У 1961 р. поправка XXIII надала жителям мешканцям столицi обирати трьох вибiрникiв виборцiв на президентських виборах. У 1970 р. виборцi Вашингтона отримали право обирати одного делегата з iз правом дорадчого голосу в палату представникiв.
У роздiлi 3 статтi IV конституцiя зарезервувала право Конгресу "розпоряджатися територiєю або iншою власнiстю, що належить Сполученим з'єднаним Штатам". На пiдставi угод про "вiльну асоцiацiю" з iз островами Пуерто-Рiко i Гуам їм був наданий статус держав, що "вiльно приєдналися". Населення Пуерто-Рiко (3,4 млн) i Гуама (110 тис) обирають законодавчi збори зiбрання i губернаторiв. В той же час на територiю цих островiв поширюються розповсюджуються закони Конгресу США, причому вони володiють верховенством по вiдношенню до мiсцевих законiв.
Острови Схiдне Самоа (30 тыс. чел) i Вiргiнськi (70 тис) знаходяться перебувають в прямому управлiннi США. Що ранiше знаходилися перебували в договiрних стосунках про "вiльну асоцiацiю" з iз США острова Мiкронезiї, Маршаллови i Палау нинi придбали набули статус незалежних держав i є з'являються членами ООН.
Висновок
мiж пiдприємцями Сходу i Заходу, суперечностi протирiччя на мiсцевому рiвнi мiж дрiбним мiлким i крупним бiзнесом - все це привело до того, що мiсцева самовряднiсть самоврядування в США грає значну роль в обществен- но-политической життя країни. У США на службi в органах мiсцевої самоврядностi самоврядування зайнято позичати бiльше 55% всiх працiвникiв управлiнського апарату, мунiципальних бюджетiв припадає на частку близько 40% бюджетних доходiв держави.
Система органiв мiсцевої самоврядностi самоврядування будується на основi адмiнiстративно-територiального дiлення подiлки. Конституцiя США (поправка X) вiдносить до компетенцiї штатiв питання адмiнiстративно-територiального дiлення подiлки i установи мiсцевої самоврядностi самоврядування. Конституцiї 50 штатiв встановили вельми дуже рiзноманiтне всiляке адмiнiстративно-територiальне дiлення подiлка i рiзнi системи мiсцевої самоврядностi самоврядування.
Штати (окрiм крiм штатiв Коннектiкут i Род-айленд) дiляться на графства (всього 3042), в яких населення обирає ради поради (комiтети) графства, а також управлiння i деяких посадових осiб (шерифа, прокурора, коронера, скарбника i iн). Графства iснують поза зовнi мiськими поселеннями.
Лiтература
| 
