Адмiнiстративно-правовi норми
План
1. Визначення адмiнiстративно-правової норми
2. Структура адмiнiстративно-правової норми
3. Реалiзацiя адмiнiстративно-правових норм
Визначення адмiнiстративно-правової норми
впорядкованiсть усiх його ланок, подальше вдосконалення виконавчої дiяльностi. Зокрема, за допомогою норм адмiнiстративного права визначаються межi належної поведiнки державних органiв, їх посадових осiб, фiзичних осiб, недержавних господарських i соцiально-культурних об’єднань, пiдприємств, установ та громадських органiзацiй (об’єднань) рiзних рiвнiв та фiзичних осiб, їх вiдповiднi повноваження, а також гарантiї реалiзацiї прав та дотримання обов’язкiв.[1]
Адмiнiстративне право, як i будь-яка iнша галузь права, становить комплекс юридичних норм i може бути представлене як їх органiзована сукупнiсть. Юридична норма — це правило поведiнки, встановлене державою i обов'язкове для всiх суб'єктiв права, яким воно адресоване. За допомогою юридичних норм регулюються (встановлюються, змiнюються, припиняються) правовi вiдносини, тобто вони виступають регулюючим засобом щодо предмета тiєї чи iншої галузi права. Норми концентрують у собi державно-владнi велiння, за невиконання яких передбачене вжиття заходiв впливу.[2]
Головне призначення юридичних норм — це забезпечення детального, точного та визначеного нормативного регулювання суспiльних вiдносин.
На пiдставi цих теоретичних положень адмiнiстративно-правовою наукою сформульовано визначення адмiнiстративно-правової норми.
Адмiнiстративно-правова норма — це обов'язкове правило поведiнки, що встановлене й охороняється державою, метою якого е регулювання суспiльних вiдносин, що виникають, змiнюються i припиняються у сферi публiчного управлiння.
Норми адмiнiстративного права зобов’язують виконувати певнi дiї, забороняють здiйснювати iншi, дозволяють проведення окремих дiй взагалi чи за умови отримання вiдповiдного дозволу, рекомендують здiйснення або утримання вiд вчинення певних дiй. Переважна частина норм адмiнiстративного права носить iмперативний характер, порушення яких тягне за собою юридичну вiдповiдальнiсть, в тому числi адмiнiстративну.
Тi правовi норми, що адресуються органам державної влади, їх посадовим особам, насамперед надають їм можливiсть робити тiльки те, що прямо дозволено чи приписано законом, а суб’єктам, що управляються, — все, що не заборонено законом. Однак в окремих випадках громадяни можуть у певних сферах життя робити тiльки те, що прямо дозволено чи приписано чинним законодавством.
По-перше, в них закрiплюються вiдносини з керування, державного контролю i нагляду.
По-друге, метод впливу адмiнiстративно-правових норм є iмперативним, вольовим, державно-владним. Одна зi сторiн у вiдносинах, що регулюються цими нормами, завжди є виразником публiчного iнтересу, визнаного державою, тому й вiдповiдальнiсть за їх недодержання настає перед державою.
По-третє, виконання приписiв адмiнiстративно-правової норми гарантується державою за допомогою засобiв:
а) органiзацiйних — видання норм, створення умов для їх застосування, матерiально-технiчне забезпечення тощо;
б) роз'яснювальних — доведення змiсту норми до адресата, пiдкреслення її значущостi та неминучостi вiдповiдальностi тощо;
вiдповiдальнiсть за дрiбне хулiганство, чиннi тiльки разом з нормами ст. 12, згiдно з якими до адмiнiстративної вiдповiдальностi притягуються особи, якi до моменту вчинення правопорушення досягли 16-рiчного вiку, статей 221 i 222, що визначають пiдвiдомчiсть таких справ, ст. 254, що зобов'язує складати протокол про адмiнiстративне правопорушення i ст. 255, що визначає осiб, якi мають право складати протокол про таке правопорушення та iн..
належну i можливу поведiнку;
· охороннi — спрямованi на забезпечення законностi та дисциплiни в державному управлiннi. Через їх реалiзацiю забезпечується чiтка робота виконавчо-розпорядчих органiв, охорона суспiльних вiдносин, честi, гiдностi i свобод громадян;
· заохочувальнi — забезпечують творчу активнiсть учасникiв адмiнiстративно-правових вiдносин, розвиток їхньої iнiцiативи та самостiйностi у розв'язаннi завдань державного управлiння;
· соцiально-моральнi — забезпечують формування у громадян, державних службовцiв, службовцiв органiв мiсцевого самоврядування вiдповiдної правосвiдомостi та ставлення до працi, громадського порядку, громадської безпеки, правил спiвiснування.
Структура адмiнiстративно-правової норми — це її внутрiшня будова, визначений порядок взаємозв'язку, взаємозумовленостi та взаємозалежностi складових частин норми.
Структура адмiнiстративно-правової норми, як правило, традицiйна i складається з трьох компонентiв: гiпотези, диспозицiї i санкцiї. Разом з тим норми адмiнiстративного права як третiй компонент можуть мiстити заохочення або зовсiм його не мати.
Диспозицiя — основна частина адмiнiстративно-правової норми, в якiй визначено конкретне правило поведiнки.
Санкцiя — складова адмiнiстративно-правової норми, в якiй визначенi заходи державного впливу у виглядi несприятливих наслiдкiв, що застосовуються до державних органiв, посадових осiб, недержавних господарських й соцiально-культурних об’єднань, пiдприємств, установ та громадських органiзацiй (об’єднань) рiзних рiвнiв i фiзичних осiб, якi порушили вiдповiднi правила поведiнки (наприклад, адмiнiстративнi чи дисциплiнарнi стягнення).
Змiст норм адмiнiстративного права досить рiзноманiтний. Тому класифiкацiя зазначених норм дає змогу всебiчно з’ясувати їх суть, ефективнiсть та цiльову спрямованiсть, взаємозв’язок з iншими правовими нормами та вiдмежування вiд них. Адмiнiстративно-правовi норми можна класифiкувати за направленiстю, адресатом, юридичним змiстом та юридичним характером приписiв.
Залежно вiд спрямованостi змiсту розрiзняють такi групи норм адмiнiстративного права: норми, що закрiплюють порядок утворення та правового статусу системи державних органiв управлiння; норми, що визначають форми та методи управлiнської дiяльностi; норми, що встановлюють основнi засади державної служби, порядок її проходження, правовий статус державних службовцiв; норми, що закрiплюють систему актiв державного управлiння та вимоги до них; норми, що визначають форми та порядок здiйснення контролю та нагляду за управлiнською дiяльнiстю; норми, що визначають взаємозв’язок управлiнської дiяльностi з iншими сферами суспiльного життя.
Залежно вiд адресату розрiзняють такi види адмiнiстративно-правових норм: норми, що регулюють правове положення державних органiв управлiння (порядок утворення, реорганiзацiї та лiквiдацiї, компетенцiю, органiзацiйну побудову, форми та методи дiяльностi, вiдповiдальнiсть тощо); норми, що визначають правовий статус посадових осiб органiв державної влади (принципи, порядок комплектування, права, обов’язки та вiдповiдальнiсть, форми i порядок заохочення та накладення стягнень i т. д.); норми, що закрiплюють правовий статус недержавних господарських й соцiально-культурних об’єднань, пiдприємств, установ, органiзацiй та їх посадових осiб, а також положення громадських органiзацiй або об’єднань (основи заснування та функцiонування, взаємовiдносини з державними органами i т. п.); норми, що встановлюють правовий статус фiзичних осiб у сферi управлiнської дiяльностi (права та обов’язки, адмiнiстративно-правовi способи їх охорони, основи взаємовiдносин громадян з органами управлiння).
За юридичним змiстом приписiв розрiзняють такi види адмiнiстративно-правових норм: зобов’язальнi норми, якi приписують носiям прав та обов’язкiв здiйснювати тi чи iншi дiї правового характеру (наприклад, правила дорожнього руху, внутрiшнього трудового розпорядку закладу освiти); забороняючi норми, якi вказують на неприпустимiсть певної поведiнки через загрозу застосування заходiв адмiнiстративного впливу (як правило, це норми, що розмiщуються переважно в Особливiй частинi Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення, порушення яких квалiфiкується як адмiнiстративнi проступки); уповноважуючi (дозвiльнi) норми, якi встановлюють можливiсть для виконавцiв дiяти в межах їх приписiв i надiляють їх правом вибору вiдповiдної моделi поведiнки в межах, що дозволено чинним законодавством (наприклад, повноваження педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв по управлiнню освiтою); рекомендацiйнi норми включають конкретну пораду виконавцевi щодо доцiльної поведiнки в конкретних умовах.
З урахуванням юридичного характеру приписiв адмiнiстративно-правовi норми подiляються на такi групи: матерiальнi норми, якi визначають змiст прав, обов’язкiв та вiдповiдальностi сторiн, їх юридичнi можливостi; процесуальнi норми, якi закрiплюють порядок практичної реалiзацiї приписiв (прав, обов’язкiв та вiдповiдальностi учасникiв правових вiдносин), зазначених у матерiальних нормах.
Заохочення як елемент правової норми — це публiчне визнання заслуг юридичної та фiзичної особи за виконання адмiнiстративно-правових або громадських обов'язкiв. Такi заслуги формулюються (перелiчуються), як правило, в диспозицiї норми. Пiдставою для заохочення є визначенi нормою права дiї (поведiнка), що стимулюються державою. Наприклад, Положення про дисциплiну працiвникiв залiзничного транспорту мiстить таку норму: «за зразкове виконання службових обов'язкiв та iнiцiативнiсть у роботi для працiвникiв залiзничного транспорту встановлюються такi види заохочення: оголошення подяки; премiювання; нагородження цiнним подарунком; нагородження почесною грамотою; присвоєння звання кращого працiвника за фахом; нагородження нагрудним знаком; нагородження нагрудним значком «Почесному залiзничнику».
Реалiзацiя адмiнiстративно-правових норм
Встановленi адмiнiстративно-правовi норми виконують свої функцiї тiльки у разi, якщо вони реалiзуються. Реалiзацiя норм — це практичне використання правил поведiнки, що мiстяться в них, з метою регулювання управлiнських вiдносин, тобто втiлення у життя волевиявлення, що вони мiстять.
Вiдомо кiлька пiдходiв до питання щодо реально iснуючої кiлькостi способiв реалiзацiї адмiнiстративно-правових норм. Найчастiше видiляють чотири способи: виконання, використання, додержання, застосування. Рiдше видiляють тiльки два способи: застосування i виконання, а використання i додержання розглядаються як форми виконання. Однак практика показує, що перший варiант краще вiдображає її потреби, у теоретичному розумiннi переконливiший.
Виконання — це активна поведiнка суб'єкта адмiнiстративних правовiдносин щодо виконання юридичних обов'язкiв. До цього варiанта реалiзацiї адмiнiстративно-правових норм належать такi дiї, як сплата податкiв, подання звiтiв, здiйснення реєстрацiї, одержання паспорта тощо.
Використання — це активна поведiнка суб'єкта адмiнiстративних правовiдносин щодо здiйснення наданих йому юридичних прав (можливостей). Дiями щодо використання адмiнiстративно-правових норм є: подання скарги, заява про вiдпустку, використання наданих державою пiльг тощо.
Застосування — це дiяльнiсть державних виконавчо-розпорядчих органiв з вирiшення управлiнських справ i видання iндивiдуальних юридичних актiв, що ґрунтуються на вимогах матерiальних або процесуальних норм.
У юридичнiй лiтературi неодноразово зазначалося, що неправильне застосування норм кримiнального, кримiнально-процесуального, цивiльного та iнших галузей права завдає суспiльству значної шкоди. На жаль, Щодо наслiдкiв неправильного застосування норм адмiнiстративного права згадується значно рiдше. Неправильне їх застосування завдає шкоди не менше, а iнодi навiть i бiльше.
Неправильне тлумачення норм адмiнiстративного права, необ'єктивна оцiнка фактичних обставин справи, до яких застосовується норма, видання незаконного, необґрунтованого, недоцiльного акта реалiзацiї норми завдає шкоди не тiльки окремiй особi, а й колективу людей, суспiльству в цiлому. Це пояснюється особливою значущiстю управлiнських вiдносин, що регулюються адмiнiстративно-правовими нормами. Вони торкаються iнтересiв громадян, органiзацiй, закладiв, пiдприємств, цiлих галузей i сфер управлiння, а рiзнi реорганiзацiї управлiнських структур коштують платникам податкiв за дорого.
Це свiдчить про те, наскiльки важливо додержуватися основних вимог щодо застосування адмiнiстративно-правових норм.
Процес реалiзацiї адмiнiстративно-правових норм нинi далекий вiд iдеального. Такий його стан є характерним наслiдком iснування кризових явищ у державному управлiннi. В механiзмi адмiнiстративно-правового регулювання ця ситуацiя проявляється у недiєздатностi багатьох адмiнiстративно-правових норм, великiй кiлькостi правопорушень адмiнiстративного та дисциплiнарного характеру, в дуалiстичностi i структурнiй незавершеностi адмiнiстративної реформи.
Висновок
Адмiнiстративно-правова норма — це загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведiнки, яке встановлюється та охороняється державою i покликане регулювати суспiльнi вiдносин, що виникають i розвиваються в сферi державного управлiння.
Структурними елементами адмiнiстративно-правової норми є гiпотеза, диспозицiя та санкцiя.
Гiпотеза — складова адмiнiстративно-правової норми, в якiй зазначенi обставини (умови), з настанням чи ненастанням яких припис вступає в дiю.
Диспозицiя — основна частина адмiнiстративно-правової норми, в якiй визначено конкретне правило поведiнки.
Санкцiя — складова адмiнiстративно-правової норми, в якiй визначенi заходи державного впливу у виглядi несприятливих наслiдкiв, що застосовуються до державних органiв, посадових осiб, недержавних господарських й соцiально-культурних об’єднань, пiдприємств, установ та громадських органiзацiй (об’єднань) рiзних рiвнiв i фiзичних осiб, якi порушили вiдповiднi правила поведiнки (наприклад, адмiнiстративнi чи дисциплiнарнi стягнення).
адмiнiстративно-правових вiдносин включає об’єкт, суб’єктiв, юридичнi факти та змiст правових вiдносин.
Адмiнiстративно-правовi вiдносини характеризуються такими особливостями.
1. Зазначенi суспiльнi вiдносини являють собою правову форму управлiнських вiдносин i носять органiзацiйний характер, що зумовлено органiзацiйною сутнiстю державного управлiння.
3. Адмiнiстративно-правовi вiдносини виникають за iнiцiативи будь-кого з їх учасникiв, у зв’язку з чим згода iншої сторони не є обов’язковою, а в деяких випадках навiть суперечить її бажанню.
5. За наявностi спiрних питань мiж учасниками зазначених вiдносин вони вирiшуються в адмiнiстративному порядку, тобто на пiдставi рiшення, що приймається уповноваженим на те органом чи посадовою особою, або в судовому порядку, тобто вiдповiдно до рiшення суду.
на те державного органу чи посадової особи, а в окремих випадках — суду чи суддi.
1. Адмiнiстративне право України: Пiдручник. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. К.: Юрiнком Інтер, 2003.;
2. Адмiнiстративне право України: основнi поняття. Навч. Посiбник Голоснiченко І. П., Стахурський М. Ф. Золотарьова Н.І., Київ, 2005.;
3. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть в Українi. Навчальний посiбник. Комзюка. А. Т., Харкiв, 2000.;
4. Адмiнiстративне право України: Навчально-методичний посiбник. — Вид. друге, перероб. i доп. Кiвалов С. В., Бiла Л. P., Одеса, 2002.;
5. Державне управлiння в Українi. (Навчальний посiбник). Авер'янова В. Б. © Автори, 1999.;
[1]
В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та iн.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.
[2]
Колпаков В. К., Кузьменко О. В. К.: Юрiнком Інтер, 2003. ,
| 
