Адмiнiстративний примус
Контрольна робота з дисциплiни:
На тему:
«Адмiнiстративний примус»
Суми 2008
І. Адмiнiстративний примус як особливий вид правового примусу.
1. Поняття адмiнiстративного примусу
Адмiнiстративний примус є одним з видiв державного примусу. Державний примус
у демократичнiй країнi характеризується тим, що цей метод здiйснення державної влади є допомiжним, застосовується на основi переконання i лише пiсля переконання. Це означає, по-перше, що примус завжди базується на використаннi рiзноманiтних заходiв виховання, роз'яснення i стимулювання. По-друге, вiн використовується лише тодi, коли виявляються неефективними вiдповiднi засоби переконання. По-третє, переконання i примус використовуються, як правило, комплексно.
Державний примус застосовується до порiвняно незначної кiлькостi осiб — як правило, тих, якi вчинили правопорушення. З точки зору фiлософiї, свiй вияв «примус знаходить в тому, що примус знiмається примусом; неправомiрне».
Ідея «другого» примусу, формула «примус знiмається примусом» надзвичайно важливi в планi розумiння сутностi державного примусу як реакцiї з боку держави на неправомiрну поведiнку («перший примус»). Це стосується також висновку про те, що абстрактний примус
(тобто застосовуваний без порушень, вiдхилень, аномалiй) є неправомiрним.
Отже, державний примус i його складову — примус адмiнiстративний
— слiд розглядати як одну з невiд'ємних складових здiйснення державної влади, як її метод. З iншого боку, цей примус — не самоцiль, вiн є наслiдком певної поведiнки рiзних соцiальних суб'єктiв, поведiнки, яка вiдхиляється вiд вимог правових норм, становить загрозу вiдносинам, що цими нормами регулюються i охороняються, i застосовується з метою усунення («зняття») такої поведiнки. Існують також випадки, коли загроза суспiльним вiдносинам виникає об'єктивно, наприклад внаслiдок дiї сил природи, тобто за вiдсутностi протиправної поведiнки, проте необхiднiсть її усунення не менш актуальна.
Державний примус — єдиний, який може застосовуватися вiд iменi всього суспiльства до будь-яких осiб,
що перебувають на територiї держави, а також включає заходи, якi не можуть використовувати iншi соцiальнi суб'єкти. Такi заходи є саме примусовими, тобто вони реалiзуються незалежно вiд волi та бажання вiдповiдних об'єктiв. Водночас у сучаснiй державi, що характеризується як правова, будь-яка дiяльнiсть, що здiйснюється вiд її iменi, а особливо дiяльнiсть щодо застосування примусу, має бути чiтко i повно врегульована правом, ґрунтуватися на неухильному додержаннi його приписiв.
Отже, державний примус
— це застосування до певних осiб спецiальних заходiв впливу з метою спонукати, змусити їх виконувати вимоги правових норм. у двох формах —
як судовий та адмiнiстративний (позасудовий) примус.
Крiм цього, державний примус врегульовано нормами рiзних галузей права, тому вiн одночасно є правовим примусом (цивiльно-правовим, дисциплiнарним, адмiнiстративним, кримiнально-правовим).
Кожен вид примусу має специфiчнi особливостi, що визначають його сутнiсть i особливостi, вiдносну самостiйнiсть у системi державного примусу. Це цiлком стосується i адмiнiстративного примусу.
Адмiнiстративний примус
характеризується такими особливостями:
- адмiнiстративний примус використовується в державному управлiннi для охорони суспiльних вiдносин, що виникають у цiй сферi державної дiяльностi;
- заходи адмiнiстративного примусу застосовуються, як правило, органами виконавчої влади та їх посадовими особами без звернення до суду. Лише в окремих випадках, як виняток, їх застосування покладається на суди (суддiв) i представникiв окремих об'єднань громадян, надiлених деякими державно-владними повноваженнями (наприклад, членiв громадських формувань з охорони громадського порядку i державного кордону, рiзних громадських iнспекторiв тощо);
воєнiзованi правоохороннi формування — мiлiцiя, служба безпеки, прикордоннi, внутрiшнi вiйська та iн.);
- адмiнiстративно-примусовi заходи можуть застосовуватися не тiльки у зв'язку iз вчиненням правопорушень, а й за їх вiдсутностi, коли необхiдно їх попередити або забезпечити громадський порядок i громадську безпеку пiд час рiзних надзвичайних ситуацiй (стихiйного лиха, епiдемiй, епiзоотiй, аварiй, катастроф тощо);
- на вiдмiну вiд iнших видiв державного примусу, якi за своєю сутнiстю, як правило, рiвнозначнi вiдповiдному виду юридичної вiдповiдальностi (наприклад, кримiнально-правовий примус практично цiлком збiгається з кримiнальною вiдповiдальнiстю), адмiнiстративний примус за змiстом значно ширший за адмiнiстративну вiдповiдальнiсть. Адже адмiнiстративна вiдповiдальнiсть — це складова адмiнiстративного примусу;
зупинення дiяльностi рiзних об'єктiв тощо);
не пов'язаний iз службовою пiдпорядкованiстю, не може здiйснюватися всерединi тiєї або iншої системи управлiння, а завжди має зовнiшнiй вияв;
-
регулювання адмiнiстративного примусу, пiдстав, умов i порядку застосування заходiв впливу здiйснюється нормами адмiнiстративного права, причому не тiльки законами, а й рядом пiдзаконних актiв (наприклад, Правилами застосування спецiальних засобiв при охоронi громадського порядку в Українi, затвердженими Кабiнетом Мiнiстрiв України);
- дiяльнiсть щодо застосування заходiв адмiнiстративного примусу здiйснюється вiдповiдно до адмiнiстративно-процесуальних норм, якi на цей час закрiплюються переважно на рiвнi пiдзаконних актiв, i вiд норм матерiального права в основному не вiдокремленi (за винятком норм, якi регулюють порядок застосування адмiнiстративних стягнень);
-заходи адмiнiстративного примусу дуже рiзноманiтнi, вони можуть мати характер морального, майнового, особистiсного впливу, допускається застосування фiзичної сили i вогнепальної зброї;
- застосовується адмiнiстративний примус з потрiйною метою: 1) для запобiгання рiзним антигромадським проявам, недопущення виникнення певної протиправної ситуацiї; 2) для припинення розпочатого або вже вчиненого протиправного дiяння та забезпечення провадження в справах про адмiнiстративнi проступки; 3) для покарання осiб, якi вчинили правопорушення.
Отже, поняття адмiнiстративного примусу
слiд визначити як застосування вiдповiдними суб'єктами до осiб, якi не перебувають в їх пiдпорядкуваннi, незалежно вiд волi i бажання останнiх, передбачених адмiнiстративно-правовими нормами заходiв впливу морального, майнового, особистiсного (фiзичного) та iншого характеру з метою охорони вiдповiдних суспiльних вiдносин шляхом попередження i припинення правопорушень, а також: покарання за їх вчинення.
2. Класифiкацiя заходiв адмiнiстративного примусу
В адмiнiстративно-правовiй лiтературi питання класифiкацiї заходiв адмiнiстративного примусу
дотепер не дiстали однозначного вирiшення, незважаючи на їх велике практичне i теоретичне значення. Водночас найбiльше визнання одержала класифiкацiя заходiв адмiнiстративного примусу, запропонована свого часу М. І. Єропкiним, який в основу класифiкацiї цих заходiв поклав
Адмiнiстративний примус застосовується з потрiйною метою.
Вiдповiдно до цього заходи адмiнiстративного примусу подiляються на три види (групи):
1)
адмiнiстративно-запобiжнi заходи;
2)
3)
заходи адмiнiстративної вiдповiдальностi.
Такий подiл найбiльш чiтко вiдображає правоохоронне призначення адмiнiстративного примусу.
1) Адмiнiстративно-запобiжнi заходи
Назва адмiнiстративно-запобiжних заходiв
зумовлена їх профiлактичною спрямованiстю. загроза суспiльним i особистим iнтересам, заподiяння їм шкоди можуть виникнути не тiльки внаслiдок вчинення правопорушення, айв результатi стихiйного лиха, дiй душевнохворих або малолiтнiх тощо. Держава змушена тодi вдаватися до обмеження прав, застосування примусових заходiв до осiб, невинуватих у порушеннi норм права.
Такими є дiї органiв охорони здоров'я, якi примусово лiкують iнфекцiйних хворих, ветеринарної медицини, що здiйснюють карантиннi заходи тощо. В бiльшостi подiбних випадкiв правопорушення вiдсутнє, однак свобода дiй особи обмежується,
вiдповiднi заходи адмiнiстративного впливу застосовуються незалежно вiд згоди чи бажання останньої, тобто мають примусовий характер.
Адмiнiстративно-запобiжнi заходи виконують особливi правоохороннi функцiї, якi вiдрiзняють їх вiд iнших заходiв адмiнiстративного примусу, що i визначає їх окреме мiсце в системi останнiх. На вiдмiну вiд заходiв адмiнiстративного припинення вони не припиняють безпосередньо правопорушення або об'єктивно протиправнi дiяння, а попереджують, вiдвертають їх вчинення.
Водночас окремi запобiжнi заходи за своїм характером наближенi до заходiв адмiнiстративного припинення, у зв'язку з чим у лiтературi не завжди однозначно вирiшується питання про вiднесення тих чи iнших конкретних заходiв до вiдповiдного виду примусу. Основним i єдиним критерiєм вiдмiнностi тут є наявнiсть або вiдсутнiсть правопорушення.
Адмiнiстративно-запобiжнi заходи не виконують функцiї покарання особи, до якої вони застосовуються,
що характерно для адмiнiстративних стягнень, тому не потребують встановлення вини порушника як обов'язкової умови застосування.
Основною метою
застосування адмiнiстративно-запобiжних заходiв є їх спрямованiсть на:
а) недопущення, вiдвернення правопорушень;
б) забезпечення громадського порядку i громадської безпеки у рiзних надзвичайних ситуацiях;
Отже, адмiнiстративно-запобiжнi заходи
становлять надзвичайних обставин.
Порядок застосування окремих адмiнiстративно-запобiжних заходiв регулюється значною кiлькiстю законiв та iнших нормативних актiв. Це Митний кодекс України, закони України «Про мiлiцiю», «Про прикордоннi вiйська України», «Про Службу безпеки України», «Про ветеринарну медицину», положення про рiзнi державнi iнспекцiї та iн.
Чiткий перелiк адмiнiстративно-запобiжних заходiв до цього часу не визначено. У iншого заходу примусовим фактично здiйснюється лише на доктринальному (теоретичному) рiвнi. Такий стан речей не можна визнати задовiльним, оскiльки в кожному випадку застосуванням цих заходiв реально обмежуються права i свободи громадян.
Серед адмiнiстративно-запобiжних заходiв
Перевiрка документiв
– так, працiвники мiлiцiї мають право перевiряти у громадян документи, що посвiдчують їх особу, при пiдозрi у вчиненнi правопорушення, а також iншi документи, необхiднi для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд i контроль за виконанням яких покладено на мiлiцiю (п. 2 ст. 11 Закону «Про мiлiцiю»). З подiбною метою перевiряти документи мають право також посадовi особи iнших державних органiв, якi здiйснюють контроль i нагляд за додержанням вiдповiдних загальнообов'язкових правил.
з урахуванням цiльового призначення i способу правоохоронного впливу на суспiльнi вiдносини найчастiше застосовується як захiд адмiнiстративного запобiгання. Наприклад, митними органами здiйснюється митний огляд i переогляд, органами внутрiшнiх справ i цивiльної авiацiї - обов'язковий огляд ручної поклажi, багажу та особистий огляд пасажирiв цивiльних повiтряних суден, органами прикордонної охорони — огляд морських i рiчкових суден та документiв; вiдомчою охороною — огляд осiб, якi працюють на об'єктах з особливим режимом тощо. В усiх цих випадках головною метою застосування зазначеного заходу є попередження та виявлення правопорушень, забезпечення громадської безпеки, тобто вiн має чiтко виражений профiлактичний характер. 0 Проведення обстежень,
якi є рiзновидом огляду. Зокрема, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Українi» надає органам цiєї служби право обстежувати будь-якi виробничi, складськi, торговельнi та iншi примiщення пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, а також для отримання доходiв.
можливе тiльки у чiтко визначених випадках.
Так, вiдповiдно до п. 15 ст. 11 Закону України «Про мiлiцiю» працiвники мiлiцiї мають право безперешкодно у будь-який час доби заходити на: а) територiю i в примiщення пiдприємств, установ i органiзацiй, у тому числi митницi, й оглядати їх з метою припинення злочинiв, переслiдування осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочинiв, при стихiйному лиховi та iнших надзвичайних обставинах; б) на земельнi дiлянки, у жилi та iншi примiщення громадян у випадку переслiдування злочинця чи припинення злочину, який загрожує життю мешканцiв, а також при стихiйному лиховi та iнших надзвичайних обставинах; в) у жилi примiщення громадян, якi перебувають пiд адмiнiстративним наглядом, з метою перевiрки. Вiдвiдувати пiдприємства, установи, органiзацiї для виконання контрольних i профiлактичних функцiй можуть також посадовi особи багатьох iнших органiв.
Внесення подання про усунення причин i умов, якi сприяють вчиненню правопорушень,
справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адмiнiстративного проступку, вносить до вiдповiдного державного органу, громадської органiзацiї або посадовiй особi пропозицiї про вжиття заходiв щодо усунення цих причин та умов. Про вжитi заходи протягом мiсяця з дня надходження пропозицiї повинно бути повiдомлено орган (посадову особу), який внiс пропозицiю.
Тимчасове обмеження доступу громадян на окремi дiлянки мiсцевостi
Так, вiдповiдно до п. 20 ст. 11 Закону України «Про мiлiцiю» працiвники мiлiцiї мають право тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремi дiлянки мiсцевостi чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя i здоров'я людей у випадку втечi з-пiд варти i затримання злочинця, аварiй на шляхах, при iнших надзвичайних обставинах, що загрожують життю i здоров'ю людей (землетруси, повенi, спалахи епiдемiй та епiзоотiй тощо), а також пiд час проведення масових заходiв — демонстрацiй, мiтингiв, змагань i т. iн.
3 метою забезпечення громадського порядку i громадської безпеки працiвники мiлiцiї також мають право обмежувати рух транспорту i пiшоходiв на окремих дiлянках вулиць i автомобiльних шляхiв
(п. 21 ст. 11 Закону України «Про мiлiцiю»). Причинами цих обмежень можуть бути ремонт шляхiв, прокладання комунiкацiй, аварiйний стан, пожежi, стихiйне лихо, демонстрацiї, мiтинги, масовi походи, змагання тощо.
здiйснюється працiвниками мiлiцiї з метою запобiгання шкiдливим наслiдкам стихiйного лиха, iнших надзвичайних ситуацiй, для виїзду до безпосереднього мiсця подiї, для доставки в медичнi установи осiб, якi потребують невiдкладної медичної допомоги, для переслiдування правопорушникiв i доставки їх до мiлiцiї (п. 26 ст. 11 Закону України «Про мiлiцiю»).
Адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi,
працiвники мiлiцiї здiйснюють вiдповiдно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про мiлiцiю» та Закону «Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi». Адмiнiстративний нагляд становить систему тимчасових примусових профiлактичних заходiв спостереження i контролю за поведiнкою окремих осiб, звiльнених з мiсць позбавлення волi, якi здiйснюють органи внутрiшнiх справ. Рiшення про його застосування приймається одноосiбно суддею районного (мiського) суду за поданням начальника виправно-трудової установи або органу внутрiшнiх справ на строк вiд одного до двох рокiв i не може перевищувати термiнiв, передбачених законом для погашення або зняття судимостi.
До обмежень, яких пiднаглядний повинен додержуватися, вiднесено: заборону виходу з будинку, квартири у встановлений час, яка не може перевищувати 8 годин на добу; заборону перебування у чiтко визначених мiсцях району (мiста); заборону виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межi району (мiста); обов'язок з'являтися до мiлiцiї вiд одного до чотирьох разiв на мiсяць для реєстрацiї. Особа, яка порушує зазначенi обмеження, пiдлягає адмiнiстративнiй вiдповiдальностi вiдповiдно до ст. 187 КпАП.
Обмеження прав громадян, пов'язаних iз станом їх здоров'я.
Основи законодавства України про охорону здоров'я встановлюють можливiсть застосування таких заходiв органами i закладами охорони здоров'я, зокрема, у виглядi примусового медичного огляду або примусової госпiталiзацiї, а також у зв'язку з проведенням карантинних заходiв (ст. 9), усунення осiб, що є носiями збудникiв iнфекцiйних захворювань, небезпечних для населення, вiд роботи та iншої дiяльностi, яка може сприяти поширенню iнфекцiйних хвороб, обов'язкових медичних оглядiв, профiлактичних щеплень, лiкувальних та карантинних заходiв (ст. 30), спецiальних заходiв профiлактики та лiкування у примусовому порядку соцiально небезпечних захворювань (туберкульоз, психiчнi, венеричнi захворювання, СНІД, лепра, хронiчний алкоголiзм, наркоманiя), а також карантинних захворювань (ст. 53) тощо.
На завершення слiд пiдкреслити, що розглянуте коло адмiнiстративно-запобiжних заходiв не можна назвати вичерпним. Це — найпоширенiшi заходи, запобiжний характер яких сумнiвiв практично не викликає. Законодавство передбачає можливiсть застосування i багатьох iнших заходiв, якi також можна вважати адмiнiстративно-запобiжними.
2) Заходи адмiнiстративного припинення
Поняття заходiв
адмiнiстративного припинення
Заходи адмiнiстративного припинення
— найчисленнiшi та найрiзноманiтнiшi з усiх адмiнiстративно-примусових заходiв — характеризуються насамперед тим, що їх застосування спричиняється реальною протиправною (в тому числi об'єктивно протиправною) ситуацiєю
i починається в момент, коли вона досягла певного розвитку, тобто коли використання запобiжних заходiв стає вже неефективним або зовсiм марним.
Заходи адмiнiстративного припинення не вiдвертають, а безпосередньо припиняють наявнi правопорушення або об'єктивно протиправнi дiяння,
створюють умови для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи i реальної можливостi для подальшого застосування до порушника заходiв адмiнiстративного або iншого впливу.
На вiдмiну вiд адмiнiстративних стягнень заходи адмiнiстративного припинення
до якої вони застосовуються. Виконуючи поряд з виховною каральну функцiю, адмiнiстративне стягнення за своєю дiєю в
часi звернене в минуле, є ретроспективним. Заходи ж адмiнiстративного припинення, як правило, спрямованi в сьогодення i тому здатнi самостiйно i оперативно вирiшувати конфлiктну ситуацiю, зокрема примусово припиняти правопорушення.
Вони можуть також забезпечувати умови для подальшого застосування заходiв вiдповiдальностi до винних. Нерiдко заходи припинення використовуються i для боротьби з об'єктивно протиправними дiяннями душевнохворих та малолiтнiх, тобто осiб, якi не пiдлягають юридичнiй вiдповiдальностi. Заходи адмiнiстративного припинення, як i адмiнiстративно-запобiжнi заходи, не потребують наявностi вини порушника
Усе це дає змогу визначити заходи адмiнiстративного припинення
як засноване на законi примусове припинення дiянь, якi мають ознаки адмiнiстративного правопорушення, а в окремих випадках
— / кримiнально-правовий характер, спрямоване на недопущення шкiдливих наслiдкiв протиправної поведiнки, забезпечення провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення i притягнення винних до адмiнiстративної, а у виняткових випадках — кримiнальної, вiдповiдальностi. Заходи адмiнiстративного припинення
застосовуються з метою:
а) припинення порушень правових норм (адмiнiстративних проступкiв, злочинiв i об'єктивно протиправних дiянь);
б) запобiгання вчиненню нових правопорушень;
г) усунення шкiдливих наслiдкiв правопорушення;
д) вiдновлення попереднього, правомiрного стану.
класифiкацiю
доцiльно провести вiдповiдно до
За цим критерiєм заходи адмiнiстративного припинення подiляються на двi групи (види) —
заходи загального i спецiального призначення.
Заходи припинення
загального
Заходи адмiнiстративного припинення загального призначення,
якi застосовуються в повсякденнiй практицi багатьма правоохоронними органами, переважно подiляються, виходячи з мети їх застосування, на самостiйнi допомiжнi
(забезпечувальнi).
1.
характеризуються тим, що оперативно вирiшують конфлiктну ситуацiю,
тобто конфлiкт найчастiше вичерпується остаточно. Певною мiрою можна стверджувати, що цi заходи (принаймнi бiльшiсть з них) стоять на межi власне заходiв припинення i адмiнiстративних стягнень. Наприклад, офiцiйне застереження про неприпустимiсть протиправної поведiнки за своїм характером дуже схоже на таке адмiнiстративне стягнення, як попередження.
Таку вимогу мають право (i зобов'язанi) ставити працiвники правоохоронних органiв, рiзнi державнi iнспектори в разi виявлення такої поведiнки. Пiдставу застосування зазначеного заходу припинення може становити будь-яке правопорушення, в тому числi злочин. Вимога може бути висловлена усно, а також оформлена у виглядi письмового припису (розпорядження). Вона юридично обов'язкова, непокора цiй вимозi є пiдставою для застосування iнших заходiв примусу.
Привiд
осiб, якi ухиляються вiд явки до рiзних державних органiв та установ (суду, прокуратури, охорони здоров'я, внутрiшнiх справ, вiйськових комiсарiатiв тощо), є реакцiєю на невиконання громадянами та посадовими особами правового обов'язку з'являтися на їх виклик, засобом забезпечення виконання цього обов'язку. Привiд здiйснюється мiлiцiєю i полягає у примусовiй доставцi особи до вiдповiдного органу чи установи. Тобто це вилучення її з мiсця перебування i супроводження до мiсця призначення, поєднанi iз застосуванням психiчного або фiзичного спонукання.
Адмiнiстративне затримання, не пов'язане iз здiйсненням провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення,
мiлiцiя має право провадити вiдповiдно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про мiлiцiю». Зокрема, йдеться про затримання з утриманням в спецiально вiдведених для цього примiщеннях: неповнолiтнiх вiком до 16 рокiв, якi залишилися без опiки, а також неповнолiтнiх, якi вчинили суспiльно небезпечнi дiяння i не досягли вiку, з якого настає кримiнальна вiдповiдальнiсть; осiб, якi виявили непокору законнiй вимозi працiвника мiлiцiї; осiб, яких запiдозрене у заняттi бродяжництвом; осiб, якi ухиляються вiд виконання постанови суду про направлення на примусове лiкування вiд хронiчного алкоголiзму або наркоманiї; вiйськовослужбовцiв, якi вчинили дiяння, що пiдпадають пiд ознаки злочину або адмiнiстративного правопорушення; осiб, якi мають ознаки вираженого психiчного розладу i створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе й оточуючих.
Взяття на облiк i офiцiйне застереження про неприпустимiсть протиправної поведiнки
застосовується органами внутрiшнiх справ до осiб, якi систематично порушують громадський порядок, якщо цi порушення незначнi за своїм характером i не тягнуть за собою юридичної вiдповiдальностi (сiмейнi конфлiкти, злiсне пияцтво, побутовi порушення тощо). Застереження полягає в попередженнi особи про неприпустимiсть протиправних дiй i наслiдки їх повторення або продовження. Про винесення особi офiцiйного застереження складається протокол. Офiцiйне застереження не може бути застосоване у випадках, коли є достатнi пiдстави для притягнення особи до адмiнiстративної чи навiть кримiнальної вiдповiдальностi.
Цей захiд може здiйснювати кожен працiвник мiлiцiї, хоча на практицi його найчастiше застосовують працiвники Державної автомобiльної iнспекцiї (ДАІ). Пiдстави застосування цього заходу передбаченi п. 21 ст. 11 Закону України «Про мiлiцiю», згiдно з яким мiлiцiя має право зупиняти транспортнi засоби в разi порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, якi свiдчать про технiчну несправнiсть транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також за наявностi даних про те, що вiн використовується з протиправною метою. Невиконання водiєм вимоги працiвника мiлiцiї про зупинку транспортного засобу становить склад адмiнiстративного проступку, передбаченого частиною першою ст. 1222
КпАП.
Заборона чи зупинення певних робiт або експлуатацiї рiзних об'єктiв
(в тому числi експлуатацiї рiзних машин i механiзмiв - самохiдних сiльськогосподарських машин, рiчкових або маломiрних суден тощо). Цей захiд належить до компетенцiї ряду правоохоронних та контрольно-наглядових органiв (державних iнспекцiй). Зокрема, мiлiцiї надано право забороняти експлуатацiю транспортних засобiв, технiчний стан яких загрожує безпецi дорожнього руху, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будiвельних та iнших робiт на вулицях i автомобiльних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги безпеки, анулювати дозволи на користування об'єктами дозвiльної системи в разi порушень її правил (п. 21 i 22 ст. 11 Закону України «Про мiлiцiю»).
законодавства з фiнансових питань. Органи виконавчої влади загальної компетенцiї та органи мiсцевого самоврядування можуть обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) або припиняти використання атмосферного повiтря як сировини основного виробничого призначення у разi порушення умов дозволiв i вимог нормативiв (ст. 32 Закону України «Про охорону атмосферного повiтря»).
2. Заходи забезпечення провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення
становлять особливу групу заходiв адмiнiстративного припинення, специфiка яких полягає в тому, що це не самостiйнi, а допомiжнi заходи впливу: їх застосуванням забезпечується створення умов для притягнення порушника до адмiнiстративної вiдповiдальностi
Доставления порушника припинення правопорушень, встановлення особи порушника i складення протоколу про адмiнiстративне правопорушення в разi неможливостi скласти його на мiсцi, якщо складення протоколу є обов'язковим. Доставлення становить примусове супроводження порушника до вiдповiдного примiщення. Право на його здiйснення мають працiвники мiлiцiї, посадовi особи органiв транспорту, органiв, якi здiйснюють контроль за охороною i використанням природних ресурсiв, члени громадських формувань з охорони громадського порядку та громадськi iнспектори охорони природи.
Як захiд забезпечення провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення, воно полягає в примусовому короткочасному обмеженнi свободи дiй i пересування правопорушника. Адмiнiстративне затримання може застосовуватися не за будь-якi адмiнiстративнi правопорушення, а лише за деякi з них, перелiченi в ст. 262 КпАП (дрiбне хулiганство, злiсну непокору, порушення правил прикордонного режиму тощо), i тiльки зазначеними в цiй статтi органами. Адмiнiстративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Це — загальна норма, а затримання на такий строк називається загальним. Бiльш тривалi строки адмiнiстративного затримання можуть бути встановленi тiльки законодавчими актами.
— також керiвник вiдповiдного пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган.
Особистий огляд i огляд речей.
За характером об'єкта впливу це рiзнi заходи примусу, однак за змiстом вони не вiдрiзняються один вiд одного. Особистий огляд провадиться посадовою особою однiєї статi з порушником i в присутностi двох понятих тiєї ж статi. Огляд речей може здiйснюватися, як правило, в присутностi особи, у власностi або володiннi якої вони є. Закон не вимагає при цьому обов'язкової участi понятих. У невiдкладних випадках речi може бути пiддано оглядовi й за вiдсутностi власника або володiльця, але участь понятих у таких випадках обов'язкова. Провадження огляду оформляється спецiальним протоколом або про нього робиться запис у протоколi про адмiнiстративне правопорушення, або в протоколi про адмiнiстративне затримання.
Воно може мати мiсце пiсля застосування двох попереднiх заходiв — адмiнiстративного затримання або огляду. Воно полягає в примусовому припиненнi володiння (а як наслiдок — користування i розпорядження) особою, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення, певним предметом або документом.
Вилученню пiдлягають речi, якi є знаряддям або безпосереднiм предметом правопорушення чи можуть бути речовими доказами в справi. Про їх вилучення складається окремий протокол або робиться запис у протоколi про адмiнiстративне правопорушення, адмiнiстративне затримання чи огляд речей. До особи, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення пiд час виконання службових обов'язкiв, вилучення речей (так само, як i особистий огляд i огляд речей) застосовується лише у невiдкладних випадках. Ст. 265 КпАП передбачено особливостi вилучення окремих видiв речей та документiв, вилучення їх
у окремих осiб та процесуального оформлення вилучення деяких речей.
Вiдсторонення водiїв вiд керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп'янiння.
Вiдповiдно до ст. 266 КпАП цi заходи застосовуються у випадках, коли є достатнi пiдстави вважати, що водiї перебувають у такому станi. Рiшення про проведення огляду приймається посадовими особами мiлiцiї. Безпосередньо огляд на стан сп'янiння може здiйснюватися за допомогою iндикаторної трубки «Контроль тверезостi» або в медичних установах. Ухилення особи вiд його проходження становить склад адмiнiстративного проступку, передбаченого ст. 131 КпАП.
Заходи припинення спецiального призначення
спецiального призначення
слiд визначити як
Спецiальний характер зазначених заходiв визначає специфiку пiдстав їх застосування. Це, як правило, невiдкладнi випадки, коли необхiдно припинити протиправнi дiї, небезпечнi для життя i здоров'я людей.
Крiм того, заходи спецiального призначення застосовуються тодi, коли були використанi й не дали бажаних результатiв усi iншi форми попереднього впливу на правопорушникiв. Тому застосуванню сили, спецiальних засобiв i зброї повинно передувати попередження про намiр їх застосувати, якщо зробити це дає змогу ситуацiя. В тих випадках, коли є реальна небезпека для життя чи здоров'я людей, зазначенi заходи можуть застосовуватися без попередження.
Спецiальними цi заходи називаються ще й тому, що вони спрямованi безпосередньо на особу порушника, здатнi завдати йому певної фiзичної шкоди i навiть позбавити його життя.
У зв'язку з цим закон вимагає вiд працiвникiв правоохоронних органiв застосовувати силу в межах необхiдностi й тiльки тодi, коли уникнути її застосування неможливо. При цьому можливiсть заподiяння шкоди здоров'ю порушника повинна бути мiнiмальною.
Застосування сили до людей похилого вiку, вагiтних жiнок, iнвалiдiв i малолiтнiх дозволяється тiльки у випадках вчинення ними групового чи збройного нападу або збройного опору працiвникам правоохоронних органiв. Якщо застосуванням заходiв припинення спецiального призначення завдано шкоди громадянам, має бути забезпечено подання необхiдної допомоги в найкоротший строк.
Заходи фiзичного впливу.
Вони застосовуються для припинення правопорушень або подолання протидiї законним вимогам мiлiцiї чи iнших правоохоронних органiв.
рiзноманiтнi технiчнi засоби впливу на правопорушника, а в деяких випадках — також на транспортнi засоби та iншi речi з метою усунення протиправної ситуацiї. Пiдстави, порядок застосування, а також види спецiальних засобiв встановлено, крiм Закону України «Про мiлiцiю», Правилами застосування спецiальних засобiв при охоронi громадського порядку в Українi (затвердженими Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 27. 02. 1991 р.) i Правилами застосування спецiальних засобiв вiйськовослужбовцями Вiйськової служби правопорядку в Збройних Силах України пiд час здiйснення службових обов'язкiв (затвердженими Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18. 01. 2003 p.).
Вогнепальна зброя.
Вона може застосовуватися працiвниками правоохоронних органiв як крайнiй захiд у чiтко визначених випадках. Зокрема, Закон України «Про мiлiцiю» (ст. 15) встановив шiсть таких пiдстав: 1) для захисту громадян вiд нападу, який загрожує їх життю i здоров'ю, а також для звiльнення заручникiв; 2) для вiдбиття групового або збройного нападу на працiвника мiлiцiї або членiв його сiм'ї чи iншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека; 3) для вiдбиття нападу на об'єкти охорони, конвої, жилi примiщення громадян, примiщення державних i громадських пiдприємств, установ i органiзацiй, а також звiльнення їх у разi захоплення; 4) для затримання особи, яку застали при вчиненнi тяжкого злочину i яка намагається втекти; 5) для затримання особи, яка чинить збройний опiр, намагається втекти з-пiд варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та iнших предметiв, що загрожує життю i здоров'ю працiвника мiлiцiї; 6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водiй своїми дiями створює загрозу для життя i здоров'я громадян або працiвника мiлiцiї.
На цих же пiдставах можуть застосовувати вогнепальну зброю i працiвники iнших правоохоронних органiв.
Розглянутi заходи адмiнiстративного припинення повнiстю їх кiлькiсть не вичерпують,
оскiльки нi на законодавчому, нi на доктринальному рiвнi цей перелiк, як i перелiк адмiнiстративно-запобiжних заходiв, чiтко не визначено.
Таке завдання має бути вирiшено в ходi подальшої кодифiкацiї адмiнiстративного законодавства України.
3) Заходи адмiнiстративної вiдповiдальностi
Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть вчинення адмiнiстративного проступку (правопорушення).
Адмiнiстративнi стягнення характеризуються тим, що несуть в собi елементи репресивного (карального), виховного та запобiжного
характеру, як це випливає iз ст. 23 КпАП. Крiм того, вони мають за мету захист громадської безпеки, власностi, встановленого порядку управлiння та iнших суспiльних вiдносин. Кожне адмiнiстративне стягнення - це несприятливi юридичнi наслiдки, це покарання за шкоду, завдану проступком суспiльним вiдносинам.
Стаття 24 КпАП мiстить перелiк адмiнiстративних стягнень:
- попередження;
- штраф;
- конфiскацiя;
- позбавлення спецiального права;
- виправнi роботи;
- адмiнiстративний арешт.
До iноземцiв та осiб без громадянства вiдповiдно до частини четвертої ст. 24 КпАП та ст. 32 Закону України «Про правовий статус iноземцiв» може застосовуватися такий захiд, як адмiнiстративне видворення за межi України.
Список використаних джерел:
1. Конституцiя
України.
2.
України про адмiнiстративнi правопорушення.
3. Гончарук С. Т.
4. Державне управлiння: Теорiя i практика. - К., 1998. - С. 265 274.
5.
Административно-должностые отношения. - - К., 1979.
6. Колпаков В. К.
7. Остапенко О. І.
8. Студеникина М. С.
Что такое административная ответственность-М., 1990.
| 
