Адмiнiстративна реформа в Українi
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Загальнi засади адмiнiстративної реформи та засоби забезпечення її здiйснення
Роздiл 2. Концепцiя адмiнiстративної реформи в українi
2. 1 Реформа у системi органiв виконавчої влади
2. 2 Реформування у сферi державної служби
2. 3 Реформування у сферi мiсцевого самоврядуваннi
Висновки
Список використаної лiтератури
Актуальнiсть теми дослiдження. Взятий Україною курс на створення правової держави поставив вимогу кардинального реформування всiх сфер суспiльно-державного життя. В теперiшнiй час, коли Україна потрапила в складну полiтичну i економiчну ситуацiю постає багато нових, важливих питань, якi слiд вирiшувати в найкоротшi термiни. Питання адмiнiстративно-територiального устрою України. Потрiбнiсть удосконалення адмiнiстративно-територiального устрою будь-якої країни постає вiдразу пiсля здобуття державою незалежностi. Але доцiльним вирiшенням питання щодо можливих перетворень устрою держави може залишатися i пiсля здобуття країною незалежностi. Зрозумiвши те, що вiдразу пiсля здобуття незалежностi, Україна не зможе ефективно i вдало провести адмiнiстративно-територiальну реформу в зв’язку з тим, що в першi роки незалежностi постало безлiч питань, якi потребували негайного вирiшення. Але вже зараз є всi умови для докорiнного реформування адмiнiстративно-територiального устрою.
На жаль, складний полiтичний стан України в даний момент дещо гальмує реформування адмiнiстративно-територiального устрою. Поспiшати з втiленням певних змiн не слiд. Змiни повиннi бути виваженi i продуманi з усiх позицiй, а це можливе лише шляхом глибоких, обдуманих i ефективних дiй по реформуванню адмiнiстративно-територiального устрою. А для здiйснення вдалого реформування треба перш за все зважити всi аспекти державних перетворень, знайти всi негативнi явища i вдало їх знешкодити.
Вiд територiального устрою залежить розташування соцiальних, культурних i економiчних об’єктiв, рiвень об’єднання громадян, а що саме головне - розмiщення державних органiв. Треба зазначити той факт, що Україна дещо спiзнилась з проведенням цiєї реформи. Але для ефективного проведення реформи треба розробити поступовий план проведення, який би мiг передбачити всi труднощi, якi можуть постати на шляху здiйснення реформи. Реформу слiд здiйснювати згiдно чинного законодавства. Слiд мати на увазi, що реформування адмiнiстративно-територiального устрою неможливе без внесення змiн до Конституцiї України та нормативно-правових актiв, якi регулюють питання адмiнiстративно-територiального устрою України. При таких умовах може скластися ситуацiя, коли Конституцiя i нормативно-правовi документи будуть суперечити один одному. Треба докласти достатню кiлькiсть зусиль для попередження такого явища. Для того, щоб ця реформа призвела до позитивних змiн в устрої України треба залучати до проведення авторитетних полiтичних дiячiв держави i висококвалiфiкованих юристiв України. Адже адмiнiстративно-територiальна реформа покликана на подолання кризового становища устрою України.
Сучасна система державного управлiння в нашiй країнi залишається недостатньо ефективною. Одна з основних причин цього полягає в тому, що державне управлiння безсистемно поєднує тi структури й елементи, якi зали шилися у спадок вiд радянського минулого, i тi що сформувалися протягом останнiх рокiв. Ця система суперечлива, громiздка, незручна для громадян, має низький коефiцiєнт корисної дiї. Як наслiдок, вона гальмує соцiально - економiчний розвиток країни.
Необхiднiсть створення нової, ефективнiшої системи державного управлiння шляхом адмiнiстративної реформи вже не лише визнана фахiвцями, а й закрiплена нацiональними НПА.
Метою адмiнiстративної реформи є поетапне створення системи державного управлiння, яка забезпечить становлення України як розвинутої, правової, цивiлiзованої європейської держави з високим рiвнем життя, культури та демократiї. Реформована система державного управлiння має стати близькою до потреб громадян, прозорою, побудованою наукових принципах i ефективною.
Для досягнення цiєї мети необхiдно розв'язати такi завдання:
формулювання ефективної органiзацiї виконавчої влади на центральному та мiсцевому рiвнях;
запровадження принципiв функцiонування органiв виконавчої влади та мiсцевого самоврядування як дiяльностi для надання державних та громадських послуг, забезпечення реалiзацiї людських прав i свобод;
органiзацiя державної служби на нових засадах;
створення сучасної системи пiдготовки та перепiдготовки управлiнських кадрiв;
можливо, поступове запровадження рацiонального адмiнiстративно-територiального устрою.
Основнi напрями адмiнiстративної реформи визначено в Концепцiї адмiнiстративної реформи в Українi: створення нової правової бази.
Формування нових iнститутiв, органiзацiйних структур державного Управлiння.
Формування й змiцнення нових фiнансово-економiчних основ державного управлiння.
Проект адмiнiстративної реформи розраховано на вiдносно тривалий перiод реалiзацiї. Вiн включає три основних етапи.
Перший (пiдготовчий) етап полягає в розробцi та затвердженнi Концепцiї адмiнiстративної реформи (розроблена ще в 1998р) та Програми (досi не розроблена).
Протягом 2005р. Кабiнет Мiнiстрiв та профiльнi комiтети Верховної Ради України розглядали необхiднiсть та можливiсть проведення адмiнiстративно-територiальної реформи як однiєї з складових загальної адмiнiстративної реформи. У складi Кабiнету Мiнiстрiв була запроваджена посада вiце-прем'єра з питань адмiнiстративно-територiальної реформи, створена робоча група, яка розробила проект Закону України "Про територiальний устрiй України" з метою укрупнення невеликих територiальних громад та збiльшення власних бюджетних ресурсiв мiсцевого самоврядування.
на розгляд Верховної Ради.
Однiєю з можливих причин цього є те, що адмiнiстративна реформа має проводитися поступово i позитивно сприйматися суспiльством, тому бажано починати її практичне втiлення не з такого делiкатного питання, як реформування територiального устрою, а з удосконалення державних органiв, часткової замiни їх державними установами, що не матимуть владних повноважень i будуть дещо схожими на британськi чи на державнi агенцiї в Росiйськiй Федерацiї, полiпшення внутрiшньої органiзацiйної структури державних органiв, координацiя їх дiяльностi, покращення зворотного зв'язку, зниження рiвня корупцiї, пiдвищення мотивацiї роботи державних службовцiв та їх квалiфiкацiї.
Основним ресурсом адмiнiстративної реформи мають бути висококвалiфiкованi кадри, забезпечення якими можливе шляхом розвитку державної служби.
Роздiл 2. Концепцiя адмiнiстративної реформи в українi
2. 1 Реформа у системi органiв виконавчої влади
Вiдповiдно до статтi 113 Конституцiї України, Кабiнет Мiнiстрiв України є вищим органом в системi органiв виконавчої влади. Кабiнет Мiнiстрiв України, як уряд, очолює систему органiв виконавчої влади, спрямовує i координує дiяльнiсть мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади. Згiдно ж з концепцiєю адмiнiстративної реформи, метою реформування Кабiнету Мiнiстрiв України є забезпечення максимально повного й точного втiлення в життя конституцiйного статусу Кабiнету Мiнiстрiв як вищого органу в системi органiв виконавчої влади України. Згiдно з цим Кабiнет Мiнiстрiв повинен стати центром державного управлiння, ефективнiсть роботи якого ґрунтується на пiдтримцi Парламенту та Президента України.
Основою ж реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямiв його дiяльностi, як:
вироблення стратегiчного курсу виконавчої влади щодо здiйснення внутрiшньої та зовнiшньої полiтики держави;
розроблення проектiв законодавчих актiв та пiдзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституцiї i законiв України, актiв Президента України тощо;
та його апаратi має бути покладено чiтке уявлення про сукупнiсть функцiй уряду, визначених Конституцiєю i законами України. Зокрема, слiд розмежувати:
1) функцiї Кабiнету Мiнiстрiв України як колегiального органу, що виконуються шляхом проведення засiдань уряду, а в окремих випадках - шляхом опитування.
До цих функцiй, зокрема, належить:
вироблення та здiйснення полiтики уряду;
прийняття актiв (постанов i розпоряджень) Кабiнету Мiнiстрiв;
реалiзацiя права законодавчої iнiцiативи;
обговорення найважливих питань життя держави та суспiльства, а також дiяльностi самого Кабiнету Мiнiстрiв; - заслуховування звiтiв членiв Кабiнету Мiнiстрiв та керiвникiв iнших органiв виконавчої влади.
2) функцiї Кабiнету Мiнiстрiв України, що виконуються членами уряду вiдповiдно до вимог закону або конкретного доручення Кабiнету Мiнiстрiв. - спрямування, координацiя та контролювання дiяльностi мiнiстерств та iнших пiдвiдомчих Кабiнету Мiнiстрiв органiв виконавчої влади;
3) функцiї Кабiнету Мiнiстрiв України, що забезпечуються такими органiзацiйними формами роботи Кабiнету Мiнiстрiв, як урядовi комiтети. Урядовi комiтети має на метi:
а) зменшення навантаження на Кабiнет Мiнiстрiв в цiлому шляхом делегування попереднього розгляду питань та проектiв до урядових комiтетiв, що вже здiйснюється на даний момент. У подальшiй перспективi слiд розглянути можливiсть внесення змiн до Конституцiї України, що дозволить надати згаданим комiтетам право остаточного схвалення рiшень з обмеженого законами кола питань;
б) пiдвищення рiвня колегiальностi в роботi уряду шляхом запобiгання надмiрному впливу окремих мiнiстрiв на вироблення та здiйснення полiтики уряду та надання рiвних можливостей всiм мiнiстрам спiльно формувати та проводити цю полiтику; в) чiтке визначення мiсця i ролi вiце-прем'єр-мiнiстрiв в процесi формування та реалiзацiї полiтики уряду.
дiяльнiсть мiнiстрiв. Прем'єр-мiнiстр працює з мiнiстрами безпосередньо, а не через апарат уряду.
Змiни в органiзацiї роботи Кабiнету Мiнiстрiв зумовлюють необхiднiсть реорганiзацiї його апарату, завданням якого повинно бути, зокрема, органiзацiйне, iнформацiйно-аналiтичне, правове, матерiально-технiчне i iнше обслуговування Кабiнету Мiнiстрiв, урядових комiтетiв.
Апарат кабiнету мiнiстрiв має здiйснювати такi функцiї:
а) допомагає Прем'єр-мiнiстру та вiце-прем'єр-мiнiстрам в органiзацiї роботи уряду;
б) iнформує вiдповiднi мiнiстерства про документи, якi подаються до Кабiнету Мiнiстрiв та урядових комiтетiв;
в) забезпечує документування рiшень Кабiнету Мiнiстрiв та урядових комiтетiвг) здiйснює контроль виконання рiшень Кабiнету Мiнiстрiв;
д) надає експертнi висновки Прем'єр-мiнiстровi та вiце-прем'єр-мiнiстрам з питань галузевої полiтики;
е) органiзацiйно обслуговує засiдання урядових комiтетiв;
з) забезпечує правову експертизу проектiв рiшень Кабiнету Мiнiстрiв та iнших актiв законодавства.
Центральнi органи виконавчої влади - це група пiдвiдомчих Уряду органiв виконавчої влади.
До центральних органiв виконавчої влади належать:
Державнi комiтети - це центральнi органи виконавчої влади, якi, безпосередньо не формуючи урядову полiтику, покликанi сприяти мiнiстерствам та уряду в цiлому в реалiзацiї цiєї полiтики шляхом виконання функцiй державного управлiння, як правило, мiжгалузевого характеру.
Центральнi органи виконавчої влади зi спецiальним статусом - це новий вид органiв виконавчої влади, який входить до групи центральних органiв виконавчої влади. Особливiсть даного виду органiв полягає, зокрема, в тому, що всi питання їх правового статусу та взаємовiдносин з iншими органами мають вирiшуватися шляхом прийняття законiв, що визначають повноваження i порядок дiяльностi саме цих органiв.
У цiлому структурна реорганiзацiя органiв виконавчої влади повинна проводитись обов'язково за умови попереднього визначення реальної необхiдностi та напрямiв змiни функцiй, компетенцiї або методiв дiяльностi вiдповiдних структур. Кiлькiсть мiнiстерств, з одного боку, не повинна бути надто малою, щоб кожен з мiнiстрiв мав можливiсть охопити все коло питань, вiднесених до його вiдання, а з iншого боку - надто великою, щоб якомога рiдше виникали ситуацiї, коли вирiшення однакових питань покладається водночас на кiлькох мiнiстрiв, що загрожує виникненню колiзiй та конфлiктiв iнтересiв. На мiсцевому рiвнi виконавчу владу мають здiйснювати мiсцевi державнi адмiнiстрацiї. Тут основна проблема постає у тому, щоб розмежувати їх повноваження з органами мiсцевого самоврядування. Задля цього, указом президента України "Про Нацiональну раду з питань взаємодiї органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування". У дiяльностi обласних державних адмiнiстрацiй має бути пiдвищена ефективнiсть контрольно-наглядових функцiй за додержанням Конституцiї i законiв, а також щодо здiйснення державного управлiння i мiсцевого самоврядування з одночасним посиленням у дiяльностi районних державних адмiнiстрацiй значення розпорядчо-виконавчих функцiй.
2. 2 Реформування у сферi державної служби
Дiяльнiсть держави, функцiонування її управлiнського апарату здiйснюються через державну службу, яка є особливим iнститутом сучасної держави.
Розбудова державностi України має супроводжуватися вiдповiдним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього iнституту є становлення справдi професiйної, високоефективної, стабiльної та авторитетної державної служби.
Основними цiлями i завданнями державної служби як iнституту української держави є:
охорона конституцiйного устрою створення умов для розвитку вiдкритого громадянського суспiльства захист прав та свобод людини i громадянина;
Для успiшної реалiзацiї визначених цiлей i завдань державна служба повинна будуватися на таких базових принципах:
верховенство Конституцiї i законiв України;
прiоритет прав та свобод людини i громадянина;
професiоналiзм i компетентнiсть;
оптимальне поєднання повноважень та вiдповiдальностi;
У побудовi державної служби насамперед слiд виходити з функцiй державних органiв, розподiлу цих функцiй мiж даними органами, визначення повноважень органiв у цiлому i кожного окремо, а також повноважень їх працiвникiв. Це дасть змогу розмежувати органи за специфiкою дiяльностi, виявити однорiднi функцiї, визначити доцiльний функцiональний розподiл мiж структурними пiдроздiлами та штатними посадами.
Ця частина адмiнiстративної реформи здiйснена шляхом прийняття закону "Про державну службу".
Мають бути утвердженi новi пiдходи до органiзацiї дiяльностi державних службовцiв, зокрема у взаємодiї з громадянами, насамперед у принциповiй змiнi характеру цiєї взаємодiї.
Щодо захисту державних службовцiв, то має бути удосконалене застосування норм i гарантiй статусу державних службовцiв. Це включає забезпечення цiлiсностi, системностi, повноти та стабiльностi правового i соцiального становища державних службовцiв, узгодження їх посадових повноважень з правами та обов'язками фактичного перебування на державнiй службi.
З одного боку, потрiбно посилити правовi гарантiї, матерiальну i моральну захищенiсть, полiтичну незалежнiсть державних службовцiв щодо виконання своїх професiйних обов'язкiв. З другого - створити чiткий механiзм вiдповiдальностi державних службовцiв, узгоджений з нормами адмiнiстративного, цивiльного фiнансового, трудового та кримiнального права
2. 3 Реформування у сферi мiсцевого самоврядуваннi
У сферi мiсцевого самоврядування адмiнiстративна реформа передбачає створення нового бiльш вдосконаленого адмiнiстративно-територiального устрою, через недолiки старої системи, яка будується на засадах радянського подiлу, що будувався для побудови бюрократичної системи.
Одним з основних недолiкiв сучасного устрою є те, що на обласному i районному рiвнi управлiння, де функцiонують одночасно органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування, через вiдсутнiсть належної правової бази щодо розмежування повноважень цих органiв виникає небезпека конкуренцiї їх компетенцiї;
на свiтову, практику. При цьому процес перетворень доцiльно здiйснювати у три етапи з урахуванням:
конституцiйних i законодавчих засад органiзацiї та функцiонування держави;
унiтарної форми державного устрою, яка забезпечує збереження соборностi України;
сучасних тенденцiй iнтеграцiйних процесiв з огляду на необхiднiсть проведення полiтики об'єднання невеликих територiальних громад, укрупнення самоврядних адмiнiстративно-територiальних одиниць, утворення агломерацiй населених пунктiв, економiчного районування;
подолання негативних тенденцiй дезiнтеграцiї територiальних громад;
Перший етап повинен включати законодавче, ресурсне (фiнансово-економiчне) i експериментальне забезпечення трансформацiї iснуючої органiзацiї територiального устрою та системи мiсцевого самоврядування, становлення iнституту служби в органах мiсцевого самоврядування.
З урахуванням перспективи на цьому етапi напрацьовується пакет законодавчих актiв щодо реформування органiзацiї управлiння на регiональному i мiсцевому рiвнi, приводяться у вiдповiднiсть iз Конституцiєю України чиннi законодавчi акти, якi визначають бюджетно-фiнансову систему, економiчнi засади органiзацiї управлiння та територiального розвитку, пов'язанi з проведенням полiтики економiчного районування. Поряд з цим розробляються проекти та програми вiдповiдних державно-правових експериментiв, якi впроваджуються на рiзних територiальних рiвнях управлiння.
Другий етап охоплює трансформацiю низової ланки системи адмiнiстративно-територiального устрою України (село, селище та мiсто), формування комунальних об'єднань територiальних громад, розмежування сфери вiдповiдальностi щодо надання державних та громадських послуг мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування на рiзних територiальних рiвнях управлiння.
Третiй етап повинен передбачати трансформацiю територiального устрою України з метою оптимiзацiї структури управлiння на регiональному рiвнi, наближення прийняття управлiнських рiшень до населення, запровадження нових фiнансово-бюджетних механiзмiв, рацiоналiзацiї функцiй мiсцевих державних адмiнiстрацiй.
Висновки
Пiдбиваючи пiдсумки, слiд зауважити про те, що Україна зараз знаходиться на межi докорiнних змiн, якi слiд проводити помiрковано. В Українi є можливiсть на проведення адмiнiстративно-територiальної реформи, але не слiд цiєю можливiстю нехтувати i зволiкати. Зараз створенi всi передумови для проведення реформи i втрата часу може мати згубнi наслiдки, а саме те що реформування адмiнiстративно - територiального устрою може зазнати невдачi. А це в свою чергу приведе до значних втрат, особливо в фiнансовому планi.
В результатi здiйснення адмiнiстративної реформи в Українi вiдповiдно до Концепцiї передбачається поступове формування рацiонального механiзму державного управлiння, який дозволить пiдвищити ефективнiсть реалiзацiї виконавчої влади, поглибити її взаємодiю з мiсцевим самоврядуванням.
Якiсно удосконалена система виконавчої влади має покращити вплив на хiд та наслiдки проведення iнших перетворень у нашому суспiльствi - насамперед, економiчної реформи, особливо з тих питань, де велике значення мають методи та форми державного регулювання i контролю.
До прiоритетних завдань Концепцiя також вiднесла покращання регулювання позасудового захисту прав i свобод громадян, якi порушуються органами виконавчої влади та їх посадовими особами. Передбачається, що право на такий захист повинно реалiзовуватися шляхом подання адмiнiстративної скарги до вищого у порядку пiдлеглостi органу виконавчої влади (посадової особи).
Основною проблемою реалiзацiї адмiнiстративно-правової реформи є недостатнiсть її фiнансування, а також вiдсутнiсть механiзму реалiзацiї iснуючої концепцiї.
Проведення адмiнiстративно-правової реформи є важливим чинником виходу iз трансформацiйної кризи українського суспiльства i полягає у створеннi сучасної, ефективної системи державного управлiння. А формування нової системи державного управлiння є iнструменту подолання кризи в Українi.
Список використаної лiтератури
1. Указ президента України "Про першочерговi заходи з проведення в Українi адмiнiстративної реформи" вiд 20 листопада 1998 року N 1284/98.
"Про Нацiональну раду з питань взаємодiї органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування" вiд 21 лютого 2008 року № 149/2008.
3. Концепцiя адмiнiстративної реформи в Українi вiд 1998р. зi змiнами внесеними в 2004р.
4. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адмiнiстративне право України; Пiдручник. - К.: Юрiнком Інтер, 2003. 544 с.
5. Указ президента України "Про заходи щодо впровадження Концепцiї адмiнiстративної реформи в Українi" вiд 22 липня 1998 року N 810/98.
| 
