Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть
План
1. Суб’єкти, що засвiдчують важливi для встановлення об’єктивної iстини факти, дiї, обставини.
2. Види адмiнiстративних стягнень.
3. Основнi i квалiфiкованi склади адмiнiстративного проступку.
Список використаних джерел
1.
Суб’єкти, що засвiдчують важливi для встановлення об’єктивної iстини факти, дiї, обставини
Розвиток суспiльства в напрямку розбудови правової держави в Українi обумовлює необхiднiсть поглиблення демократичних тенденцiй у вiдносинах мiж громадянином та державою. Ключове мiсце у вирiшеннi зазначених проблем юридичними засобами належить адмiнiстративному процесу, в рамках якого важливе мiсце займає визначення правового статусу суб’єктiв, якi беруть участь в цьому.
особистого огляду i огляду речей) з метою дотримання принципу законностi при проведеннi таких дiй, в них повиннi приймати участь понятi.
Обов’язковiсть залучення понятих установлена й при оглядi речей, у невiдкладних випадках i при вiдсутностi особи, у власностi (володiннi) якої вони перебувають. Таким чином, законодавцем передбачена участь понятих на стадiї порушення провадження.
Однак не виключена можливiсть участi понятих i на стадiї розгляду справи, де, вони можуть виступати в iншiй якостi - як свiдки по обставинах правильностi дiй посадових осiб i складання процесуальних документiв.
Але при вирiшеннi цього питання спостерiгається певна нечiткiсть. Визнаючи необхiднiсть участi понятих, законодавець в той же час не визнає їх учасниками провадження.
В главi 21 КпАП, встановлений перелiк осiб, що беруть участь в провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушення. До нього не включено понятих, хоча вони як i iншi особи, що беруть участь в провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушення, вiдносяться загалом до осiб, котрi сприяють здiйсненню провадження. Однi з них (свiдки та експерти) є джерелами отримання доказiв, причому об’єкт дослiдження складають не самi свiдки та експерти, а лише тi данi, котрi вони повiдомляють уповноваженому органу або посадовiй особi. Іншi, серед яких перекладачi та понятi – потрiбнi для закрiплення доказiв або забезпечення необхiдних умов адмiнiстративного провадження. Всi цi особи, в межах свого спецiального призначення в провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушення, користуються визначеними повноваженнями.
Вiдповiдно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчi дiї можуть провадитися у присутностi понятих. Присутнiсть понятих обов’язкова при вчиненнi виконавчих дiй, пов’язаних iз примусовим входженням до нежилих примiщень i сховищ, в яких зберiгається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурi; примусовим входженням до жилих будинкiв, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинкiв, квартир та iнших примiщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана iншим особам вiдповiдно до рiшення суду; при проведеннi огляду, арешту, вилучення i передачi майна.
Як понятi можуть бути запрошенi будь-якi дiєздатнi громадяни, якi не мають особистої заiнтересованостi в провадженнi виконавчих дiй i не пов’язанi мiж собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв’язками, пiдлеглiстю чи пiдконтрольнiстю.
Кiлькiсть понятих при вчиненнi виконавчих дiй не може бути менше двох. Понятий має право знати, для участi в провадженнi яких виконавчих дiй його запрошено, на пiдставi якого виконавчого документа вони здiйснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дiй. Зауваження понятого пiдлягають занесенню до акта вiдповiдної виконавчої дiї. Понятий зобов’язаний засвiдчити факт, змiст i результати виконавчих дiй, пiд час провадження яких вiн був присутнiй. Перед початком виконавчих дiй, в яких беруть участь понятi, державний виконавець роз’яснює їх права i обов’язки. Понятi мають право на компенсацiю витрат, пов’язаних iз виконанням обов’язкiв понятих. Зазначенi витрати належать до витрат на проведення виконавчих дiй.
про адмiнiстративне правопорушення понятий зобов’язаний засвiдчити своїм пiдписом у вiдповiдному протоколi факт здiйснення в його присутностi процесуальних дiй, змiст зазначених дiй та їхнi результати.
У протоколi про застосування конкретного заходу забезпечення провадження у справi в обов’язковому порядку робиться запис про участь понятих.
Якщо буде потреба, понятий може бути опитаний як свiдок. Отже, вiн зобов’язаний з’явитися за викликом суддi, органа, посадової особи, у провадженнi яких перебуває справа про адмiнiстративне правопорушення, i дати правдивi показання, повiдомивши все вiдоме йому в справi й вiдповiвши на поставленi питання.
Висновок.
Узагальнюючи науковi судження й думки практичних працiвникiв, можна звести висунутi ними аргументи до двох наступних позицiй.
- понятi забезпечують процесуальнi гарантiї прав особистостi й iнтересiв законностi та правосуддя;
- устояна модель залучення понятих витримала перевiрку часом;
- залучення понятих пiдсилює надiйнiсть одержання доказiв з позицiї їхньої вiрогiдностi й допустимостi;
- виключаються умови для можливої фальсифiкацiї доказiв з боку уповноважених осiб органiв виконавчої влади;
Супротивники iнституту понятих, як правило, практичнi працiвники, апелюють до складностi процедури залучення та участi понятих у доведеннi. Як основнi доводи ними приводяться наступнi судження:
- теза про недовiру держави, суспiльства, суду до посадових осiб державних органiв;
- протиставлення думки громадян, що мають сумнiвну репутацiю, якi залучалися в якостi понятих, думцi спецiально вповноваженим державним органам та їхнiм посадовим особам;
- стрiмкий розвиток науково-технiчного прогресу, що дозволяє з достатньою вiрогiднiстю фiксувати будь-якi дiї уповноважених осiб органiв виконавчої влади;
- неможливiсть забезпечення участi понятих у виняткових ситуацiях;
Наведенi аргументи досить серйознi, але їхнiй аналiз поки що не дозволяє в сформованiй економiчнiй, соцiальнiй i правовiй дiйсностi вiдмовитися вiд iнституту понятих у адмiнiстративному процесi.
Резюмуючи сказане, необхiдно погодитися з iснуючою думкою, що для усунення висвiтленого недолiку, стосовно вiдсутностi єдиного пiдходу в законодавствi щодо визначення правового статусу понятого, законодавство про адмiнiстративнi правопорушення могло би перейняти положення Кримiнально-процесуального кодексу України, ст. 127 якого визнає понятим незацiкавлену у справi особу, яка на запрошення уповноваженої посадової особи присутня пiд час провадження слiдчих дiй i своїм пiдписом засвiдчує вiдповiднiсть записiв у протоколi виконаним дiям.
Цiлком логiчно було би доповнити КпАП вiдповiдною статтею в якiй зазначалось, що понятi є учасниками провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, були би закрiпленi їх права та обов’язки (наприклад, надати їм право бути присутнiм при вiдповiдних дiях посадовцiв, а у визначених законом випадках, як обов’язок, засвiдчувати факт, змiст i результати застосування заходiв забезпечення провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення).
2.
Адмiнiстративне стягнення - захiд вiдповiдальностi, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адмiнiстративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так i iншими особами.
Адмiнiстративне стягнення зазвичай знаходить свiй прояв у моральному чи матерiальному впливi на правопорушника. Окремi види стягнень можуть одночасно поєднувати в собi моральне засудження, матерiальний вплив i тимчасове обмеження прав правопорушника. Зокрема, такi наслiдки наступають за адмiнiстративного арешту, позбавлення спецiальних прав i виправних робiт.
Загалом, усi стягнення, будучи пов'язаними мiж собою, утворюють єдину систему, що базується на пiдставах i метi їх застосування, можливостi їх взаємозамiни. У цьому процесi основним чинником є мета, передбачувана стягненням. Мету стягнення складають: покарання правопорушника, припинення протиправного вчинку, вiдновлення порушених правовiдносин, виправлення правопорушника та попередження можливих iз його боку нових проступкiв, а також вiдшкодування завданих проступком збиткiв.
Види адмiнiстративних стягнень закрiплено в Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення (ст. 23-32).
До них законодавець вiдносить такi види: попередження; штраф; сплатне вилучення або конфiскацiя предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднiм об'єктом адмiнiстративного правопорушення; конфiскацiя грошей, одержаних завдяки вчиненню адмiнiстративного правопорушення; позбавлення спецiального права, наданого громадяниновi (права керування транспортними засобами, полювання); виправнi роботи; адмiнiстративний арешт.
Законодавством України може бути передбачено адмiнiстративне видворення за межi держави iноземних громадян та осiб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський порядок.
Слiд зазначити, що сплатне вилучення та конфiскацiя предметiв можуть застосовуватись i як основнi, i як додатковi адмiнiстративнi стягнення. За одне адмiнiстративне правопорушення може бути накладено або основне, або основне й додаткове стягнення.
Попередження є заходом виховного характеру, що засвiдчує офiцiйну негативну оцiнку поведiнки правопорушника з боку державного органу (посадової особи) про недопущення скоєння протиправних дiй. Цей вид стягнення застосовується за незначнi правопорушення. Виноситься попередження в письмовiй формi.
Штраф передбачено як вид стягнення за будь-яке скоєне адмiнiстративне правопорушення. Цей вид стягнення впливає на матерiальне становище правопорушника.
У деяких випадках передбачається накладення штрафу на правопорушника на мiсцi скоєння адмiнiстративного правопорушення (примiром, за порушення Правил дорожнього руху).
Сплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднiм об'єктом адмiнiстративного правопорушення, полягає у примусовому вилученнi предмета з подальшою реалiзацiєю та поверненнi суми колишньому власниковi з утриманням суми, що була пов'язана з затратами реалiзацiї вилученого предмета (наприклад, вилучення мисливської рушницi та боєкомплекту до неї).
тiльки той предмет, що перебуває в особистiй власностi правопорушника, якщо iнше не передбачене законодавством держави. Зокрема, предмети контрабанди пiдлягають конфiскацiї незалежно вiд того, кому вони належать.
Позбавлення спецiального права застосовується на термiн до трьох рокiв. У цьому видi стягнення є деякi винятки. Воно не може застосовуватись до осiб з огляду на їхню iнвалiднiсть, хiба що в разi керування транспортним засобом у станi сп'янiння; сюди ж належить i позбавлення права полювання, якщо для особи таке полювання є основним джерелом iснування.
Виправнi роботи застосовуються на строк до двох мiсяцiв iз вiдбуванням їх за основним мiсцем роботи особи, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення, i з вiдрахуванням до 20% її заробiтку в доход держави. Таке стягнення накладається тiльки судами.
Адмiнiстративний арешт встановлюється i застосовується лише у виняткових випадках за окремi адмiнiстративнi правопорушення на строк до 15 дiб i накладається виключно судами (суддями).
Адмiнiстративний арешт не може бути застосований до вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до 12 рокiв, до осiб, якi не досягли 18-рiчного вiку, до iнвалiдiв І та II груп.
Законодавець передбачає також особливi заходи впливу, що застосовуються до неповнолiтнiх. За вчинення адмiнiстративних правопорушень до неповнолiтнiх у вiцi вiд 16 до 18 рокiв можуть бути застосованi такi заходи впливу:
- зобов'язання публiчно чи в iншiй формi попросити вибачення у потерпiлого;
- застереження;
- передача неповнолiтнього пiд нагляд батькам чи особам, якi їх заступають, або пiд нагляд педагогiчному чи трудовому колективовi за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання.
Наявнiсть у системi адмiнiстративних стягнень рiзних за характером i ступенем тяжкостi санкцiй дає можливiсть зважити на суспiльну небезпеку правопорушення та особу правопорушника.
Висновок.
Головна мета адмiнiстративного стягнення – виховання порушника, тобто формування у нього звички законослухняної поведiнки. Виховний вплив на порушника справляє як сам факт накладення на нього адмiнiстративного стягнення, так i спецiальнi виховнi заходи, якi застосовуються до нього пiд час виконання деяких стягнень. Так, наприклад, пiд час вiдбування виправних робiт здiйснюється трудове виховання порушника; з особами, пiдданими адмiнiстративному арешту, проводяться рiзнi бесiди тощо. Мета запобiгання вчиненню нових правопорушень з боку правопорушника та iнших осiб досягається головним чином завдяки настрашцi, яка утримує нестiйких осiб вiд вчинення адмiнiстративних проступкiв. В ст. 24 КпАП, в якiй закрiплено систему адмiнiстративних стягнень, їх перераховано з врахуванням зростання суворостi: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднiм об’єктом адмiнiстративного правопорушення; 4) конфiскацiя такого предмета або грошей, отриманих внаслiдок вчинення адмiнiстративного правопорушення; 5) позбавлення спецiального права, наданого даному громадяниновi; 6) виправнi роботи; 7) адмiнiстративний арешт. Адмiнiстративнi стягнення вiдрiзняються одне вiд одного за рiзними ознаками. Перш за все, вони подiляються на основнi i додатковi. Основнi стягнення можуть накладатися лише самостiйно, забороняється накладати за одне правопорушення два або бiльше основних стягнень. Як основнi можуть застосовуватися всi адмiнiстративнi стягнення, перерахованi в ст. 24 КпАП. Два стягнення – оплатне вилучення та конфiскацiя – можуть застосовуватися i як основнi, i як додатковi.
3.
Основнi i квалiфiкованi склади адмiнiстративного проступку
Вчення про склад правопорушення займає одне з центральних мiсць в адмiнiстративно-правовiй науцi i має велике практичне значення. По-перше, воно сприяє виявленню найбiльш iстотних ознак антигромадських дiянь, їхньому розмежуванню i встановленню справедливих санкцiй; по-друге, допомагає правовим органам правильно квалiфiкувати правопорушення й обирати адекватнi їм заходи впливу; по-третє, дозволяє зрозумiти закон, допомагає навчанню юристiв i правовому вихованню громадян.
Адмiнiстративне правопорушення — це конкретне дiяння (факт, явище, подiя), що вiдбулося (мало мiсце) у реальнiй дiйсностi.
проступку. Це опис ще не зробленого, а тiльки передбачуваного або можливого дiяння.
у справах про адмiнiстративнi правопорушення. Це рiвнозначно визнанню того, що дiяння без таких ознак не є проступком.
розпочате пiддягає закриттю в разi вiдсутностi подiї i складу адмiнiстративного правопорушення.
Вивчення складiв адмiнiстративних правопорушень неможливе без класифiкацiї, без видiлення однопорядкових груп, якi прийнято називати видами. Найбiльш вдалими рекомендуються такi класифiкацiї:
2. Залежно вiд характеру шкоди їх подiляють на матерiальнi i формальнi.
3. Залежно вiд суб'єкта проступку — на особистi i службовi (посадовi).
5. За особливостями конструкцiї вони подiляються на описовi i бланкетнi (вiдсильнi).
Визнаючи те або iнше дiяння адмiнiстративним правопорушенням i встановлюючи за його вчинення санкцiю, законодавець враховує, що ступiнь суспiльної небезпеки однотипних проступкiв може бути рiзний. Так, порушення водiями транспортних засобiв правил проїзду залiзничних переїздiв характеризується бiльшою громадською небезпекою, якщо при цьому виникла аварiйна обстановка (ст. 123).
На бiльш високий ступiнь небезпеки вказують додатковi ознаки, якi прийнято називати квалiфiкуючими.
Таким чином, ознаки можуть бути основними, тобто такими, що мають мiсце в кожному випадку вчинення проступку, i квалiфiкуючими, тобто такими, що доповнюють основнi.
суворе покарання. Склади з такими ознаками називають квалiфiкованими.
Найчастiше в адмiнiстративному правi зустрiчаються такi квалiфiкуючi ознаки, як повторнiсть (статтi 130, 1863, 1644, 154, 181', 187 та iн.), можливiсть настання шкiдливих наслiдкiв (статтi 123, 126, 127, 128' та iн.), стан сп'янiння (ст. 127 та iн.), аварiйна ситуацiя (статтi 123, 127, 128' та iн.), залишення мiсця подiї (ст. 127), учинення дiяння посадовою особою (статтi 73, 74, 75, 76, 77, 2081, 209, 1952), грубе порушення правил (статтi 85 i 108).
Висновок.
Таким чином, пiд складом адмiнiстративного правопорушення розумiється встановлена адмiнiстративним законодавством сукупнiсть об'єктивних i суб'єктивних ознак, за наявностi яких дiяння вважається адмiнiстративним правопорушенням. Залежно вiд ступеня суспiльної небезпеки видiляють склади основнi i квалiфiкованi.
Ознаки проступкiв можуть бути основними, тобто такими, що мають мiсце в кожному випадку вчинення проступку, i квалiфiкуючими, тобто такими, що доповнюють основнi. Основнi ознаки утворюють так званий основний склад. За необхiдностi законодавець доповнює склад квалiфiкуючими ознаками. За їх наявностi дiяння повинно бути квалiфiковане за статтею, що передбачає бiльш суворе покарання.
Список використаних джерел
1. Бандурка А. М. Административный процесс: Учеб. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 353 с.
2. Бородiн І. Л. Адмiнiстративно-юрисдикцiйний процес: Моногр. – К.: Алерта, 2007. – 184 с.
3. Гончарук С. Т. Адмiнiстративне право України. Загальна та особлива частина: Навч. посiб. – К.: Алерта, 2000. – 365 с.
4. Гуменюк В. А. Питання визначення правового становища понятого, як учасника адмiнiстративно-процесуальних дiй// Форум права. – 2007. – №2. – С. 35-39.
6. Колпаков В. К. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть (адмiнiстративно-делiктне право): Навч. посiб. – К.: Юрiнком Інтер, 2008. – 256 с.
7. Колпаков В. К. Адмiнiстративно-делiктний правовий феномен: Моногр. – К.: Юрiнком Інтер, 2004. – 528 с.
8. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: Учеб. пособ. – X.: Одиссей, 2004. – 272 с.
9. Остапенко О.І. Адмiнiстративно-правовий захист встановленого порядку в Українi: Навч. посiб. – Л.: ЛДУВС, 2008. – 345 с.
10. Остапенко О.І. Суб’єкти, уповноваженi розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення: Навч. посiб. – Л.: Освiта, 2009. – 212 с.
12. Римаренко Ю.І. Адмiнiстративна (полiцейська) дiяльнiсть органiв внутрiшнiх справ (загальна частина): Пiдруч. – К.: КНТ, 2008. – 816 с.
13. Школик А. М. Порiвняльне адмiнiстративне право: Навч. посiб. – Л.: ЗУКЦ, 2007. – 308 с.
14.
| 
