Історiя розвитку кримiналiстики в Українi
Історiя будь-якої науки в тому числi i кримiналiстики - окрема галузь знань. Слiд вiдмiтити, що iсторiя кримiналiстики розглядається як iсторiя спецефiчного роду дiяльностi. В нас час крималiстика являється досить популярною наукою. Уявлення про неї з бiльшою чи меншою долею повноти i правильностi мають навiть школярi. Це пов"язано з високим ступенем iнформатизацiї, що характерезує наше суспiльство. Крiм того кримiналiстика по своїй сутi є прикладною юридичною наукою, яка бiльш нiж всi iншi науки асоцiюються в уявi пересiчного громадянина з так званим "кримiналом", який завжди цiкавив, цiкавить i менi здається буде цiкавити людей. Необхiдно також зазначити, що iсторiя кримiналiстики, як наука видiлилась з загального вчення про кримiналiстику порiвняно недавно. Історiя кримiналiстики дозволяє глибше зрозумiти її витоки, соцiальну функцiю i тенденцiї її розвитку. Кримiналiстика являлась спецефiчною формою дiяльностi з часiв зародження людського суспiльства, виникнення якої пояснювалось необхiднiстю вирiшення тих конфлiктних ситуацiй ( кримiнально-релевантних подiй, якi час вiд часу виникали i виникають в суспiльствi ). Потрiбно сказати, що зародження прийомiв i засобiв розслiдування злочинiв, якi отримали пiзнiше назву кримiналiстичних, безумовно пов"язано з потребами кримiнального судочинства, карного розшуку, i судової експертизи.( проблеми, потреби - породжують певнi дiї способи вирiшення.)
Хочу зазначити, що предметом данної роботи буде розвиток iсторiї кримiналiстики на територiї України, а так як неможливо отримати глибокого уявлення про розвиток науки на територiї окремої держави, тому паралельно буде розглядатись розвиток iсторiї кримiналiстики в свiтi. Методом данної роботи буде аналiз як нормативних джерел минулого так i дослiдження монографiй з питань кримiналiстики з метою пошуку витокiв та тенденцiй розвитку того чи iншого напрямку (роздiлу) кримiналiстики.
стосовно iсторiї розвитку цих держав.
Пiзнання подiї злочину це складна багатопрофiльна дiяльнiсть, яка потребує як емпiрiчних ( досвiд ) так i наукових знань iз рiзних галузей науки, технiки, мистецтва. Тому ще в давнi часи для розслiдування злочинiв, запрошувались особи, що розумiлись на цiй справi, якi допомагали розв"язувати задачi, що поставали в процесi розслiдувння.
XVII
XIX
1. Кримiналiстика - як наука виникла в межах формального кримiнального права i процесу.
4. Кримiналiстика - виникла сама по собi, в силу необхiдностi для вирiшення проблем ефективної боротьби з злочиннiстю.
Вiдповiдно до цих чотирьох напрямiкв, а також окремих роздiлiв кримiналiстики ми будемо розглядати iсторiю її розвитку в свiтi i на Українi.
"ясуваннi причин смертi звертатись до лiкарiв, а вiдомий Кодекс "Каролiна" (1532 р.) закрiпив обов"язкову участь лiкарiв при розслiдуваннi злочинiв проти життя i здоров"я. Слiд зазначити, що першi спецiальнi знання мали бiльше емпiрiчний характер нiж теоретичний.
Також необхiдно вiдзначити про широке використання слiдчих дiй при розслiдуваннi злочину у Х
V
який крiм керiвництва життям в окрузi, виконував функцiю охорони вiд вчинення правопорушень, розслiдування злочинiв, та їх покарання. Основою для обвинувачення у вчиненнi злочину служили слiди злочинця, який пробiг через дворище, що накладало пiдозру, що член данного дворища може бути злочинцем. Якщо член данного дворища не мiг вiдвести вiд себе пiдозру йому доводилось
вiдповiдати за вчинений злочин. Крiм того згадується також про метод
розслiдування злочинiв по "гарячому слiду" - "гаряча копа".
"ятцi права ХІ - ХІІ ст. "Русской Правде" : "не будет ли татя по последу женуть", тобто якщо злодiй не буде одразу виявлений, то необхiдно його шукати по залишених слiдах. Але одною з особливiстю ро зслiдування злочину є не тiльки вмiння виявляти i використовувати слiди подiї злочину, а й вмiння їх закрiпити.
В 1867 роцi журнал "Архив судебной медеци
ны
" опублiкував статтю вiйськового лiкаря Адольфа Борхмана про спосiб знiмати за допомогою гiпсу вiдбитки слiдiв людини i тварин.
В iсторiї є епiзодичнi випадки використання медичних знань для огляду потерпiлих, трупiв, проведення так званих "медицинських експертиз". Але до створення Аптекарського приказу медики не залучались ( мається на увазi регулярно) для огляду осiб.
знахарями та чаклунами. Також є згадка датована 26 квiтня 1686, про проведення на основi челобiтної вiд Івана Пермякова до Верхохуторського воєводи Григорiя Наришкiна почеркознавчої експертизи. До цього часу належать свiдчення про винекнення психiатрiчної експертизи, першими "екпертами" були монахи. В зв"язку з розвитком цих напрямкiв знань в державi виникають спецiалiзованi установи. Першими експертними установами були Аптекарський приказ та Іванiвська площа в Москвi ( з другої половини Х
V
ІІ ст. - дослiдження пiдроблених документiв та надання "юридичних" послуг). Винекнення першої експертної установи датується 1811 р. Мiнiстерство полiцiї заснувало Медичну раду, що виконувала судово-медичну експертизу. Екпертна дiяльнiсть на мiсцях здiйснювалась Лiкарськими Управами при губернських управлiннях полiцiї в штатi яких був судовий медик.
Експертизу документiв здiйснювала Експедицiя заготiвлi державних паперiв. Якщо в документi знаходили ознаки пiдробки, то документ пiдлягав фотографiчному i хiмiчному дослiдженню для визначення способу пiдробки. За результатами дослiдження складався акт про проведення експертизи.
Розвиток так званного "другого зору кримiналiста " - фотографiя, завдячує вiдомому вченому Є. Ф. Буринському, який вважається засновником судово-дослiдної фотографiї та технiчної експертизи документiв.
Кримiналiстика, як самостiйна наука, зародилась в кiнцi ХІХ ст. її засновниками прибiчники тої чи iншої теорiї вважають австрiйського професора Ганса Гроса (1847-1915 рр.) та французького вченого Альфонса Бертiльона (1853 -1914 рр.)
Спробуємо подумки перенестися в то далеке минуле, коли не iснувало нi фотографiї, нi дактилоскопiї, коли люди не вмiли описувати зовнiшнiсть людини по методу "словесного портрету" i користуватись з метою встановлення особи антропометрiєю i ми зрозумiємо, як важко було вести боротбу iз злочиннiстю без наукових методiв, як легко вдавалось злочинцям приховувати своє минуле. Саме в цей час з"являється такий жахливий метод iдентифiкацiї, як калiчення i клеймування. Давньоiндiйський пам"ятник права "Закони Ману" предписував, за удар нищим вищого, вiдрiзати ту частину тiла, якою був нанесений удар. В Давньму Єгиптi та Вавiлонi де дiяли досить жорсткi принципи законiв вавiлонського царя Хаммурапi за скоєння крадiжки винному вiдрубували руку i т. д. Широко застосовувалась калiчення та катування на територiї України (зокрема про це згадується в "Соборном Уложении" 1659 р.) Клеймування було вiдмiнено в 1863 р. на передоднi введення судової реформи 1864 р.
частина обличчя i голови отримувала точне визначення i визначення з декiлькох букв (шифр), по яких складалась формула зовнiшностi. На основi цього методу iдентифiкацiї виникає досить сумнiвна теорiя стосовно особливих ознак, якi властивi зовнiшностi злочинця ( iтальянський вчений Чезаре Ломброзо ). Аналiзуючи iдентифiкацiю злочинцiв, яка проводилась на основi цього методу необхiдно вiдмiтити, що була висока ступiнь помилок. Тому з 1879 р. А. Бертiльон розробляє метод антропометрiї, суть якого полягала в вимiрюваннi рiзних частин тiла. В 1882 р. завдяки високопоставленим знайомим батька А. Бертiльона вiдомого французького вченого Луi Бертiльона цей метод був введений в Францiї в повсякденну полiцейську практику. Єфект нового методу iдентифiкацiї швидко виправдав себе, вже в 1884 р. Бертiльон iдентифiкував близько 300 осiб, якi ранiше були засудженнi, але приховали це. Розроблений метод швидко завойовував визнання не тiльки в Францiї, але й в Аргентинi, Бельгiї, Італiї, Португалiї, Данiї, Австрiї, Нiмеччинi та в iнших країнах. В 1890 р. в Петербурзi було створене перше в царськiй Росiї анторпометричне бюро, а метод розроблений Бертiльоном отримав назва "бертiльонаж". В кiнцi ХІХ ст. в змагання з антропометрiєю вступив метод дактилоскопiчної iдентифiкацiї особи по пальцевим узорам. Деякий час антропометрiя i дактилоскопiя примiнювались одночасно, але змагання мiж ними все частiше виводило на перше мiсце дактилоскопiю. Своєрiдними похоронами бертiльонажу стала крадiжка всесвiтньо вiдомої картини "Мони Лiзи". Вперше науково описав папiлярнi лiнiї iтальянський вчений М. Мальпiги в 1686, але вiн не класифiкував їх. Слiд зокрема зазначити, що вiдбитки великого пальця з давнiх давен використовувались в давньому Китаї, як пiдпис ( тобто iдентифiкацiя особи). За новий метод виступали три важливi ознаки - неповторнiсть, вiдносна незмiннiсть, вiдновлюванiсть. Батькiвщиною дактилоскопiї вважається Англiя, але це вже її друга батькiвщина. Дактилоскопiя прийшла до нас з Сходу, зрештою, як i всi прогресивнi досягнення. Англiчанин Вiльям Гершель використовував пальцевi вiдбитки в Індiї в якостi посвiдчення особи при видачi пенсiй, а також для встановлення особи злочинцiв, якi втiкли з тюрьми. В 1877 р. його спроба розповсюдити свiй досвiд на всi тюрьми Бенгалiї не отримала пiдтримки з боку влади. В 1880 р. в англiйському журналi "Природа" була опублiкована стаття Генрi Фолдса, який вперше озайомив широкi кола англiчан з дактилоскопiєю. Але все ж таки заслуга розробки наукових основ застосування дактилоскопiї належить третьму англiчанину Френсiсу Гальтону, який в 1892 р. видав книжку "Вiдбитки пальцiв", де вказав принципи, якi повиннi бути покладенi в основу класифiкацii вiдбиткiв. Практичну класифiкацiю вiдбиткiв здiйснив четвертий аглiчанин - Едвард Генрi, який в 1901 р. був завдяки цьому призначений замiсником начальника Лондонської полiццiї. В 1906 р. дактилоскопiя була введена в Росiї, i як пояснював уряд, введення дактилоскопiї було необхiдне для боротьби з бродягами, так званими " iванами , нє помнящiми родства". Вперше iдентифiкацiя особи злочинцiв за допомогою дактилоскопiчної експертизи була проведена в Варшавi в 1909 р. та в Одесi в 1911 р..
Слiд також зупинитись на допомiжному методi iдентифiкацiї злочинцiв - фотографуваннi. Фотографiя налiчує майже пiвторастолiтню iсторiю. Її основоположниками являються три винахiдники : Жозеф Нiсфоро Ньєпс, Луi Жак Дагер ( Францiя ) i Фокс Талбот ( Англiя ). Днем народження фотогафiї вважається 7 сiчня 1939 р. , в цей день Парижська Академiя Наук заслухала виступ Домiнiка Ф. Араго стосовно винаходу Дагера (закрiплення зображення, яке було отримане на срiбнiй пластинцi за допомогою парiв йоду. Майже одночасно Талбот опублiкував свiй спосiб закрiплення зображення за допомогою хлористого срiбла.
Пройшло декiлька рокiв, i новий винахiд почали застосовувати в полiцiї. Першi вiдомi знiмки були виготовленнi в 1843 - 1844 в бельгiйськiй тюрьмi Форест. Вже в 1864 р. на грошi зiбранi за допомогою пiдписки, в м. Бобринцi, вiдкрилось полiцейське фотографiчне ательє. Але всi цi випадки не створили нi системи, нi наукової бази для виникнення судової фотографiї. Першу спробу створення правил впiзнавальної зйомки зробив О. Г. Рейландер. Вагомий вклад в розвиток судової фотографiї внiс А. Бертiльон. Вiн сконструював декiлька крупноформатних фотоапаратiв для зйомки мiсця подiї злочину та спецiальну установку для впiзнавальної зйомки злочинцiв. Як вже згадувалось в цiй роботi засновником судово-дослiдної фотографiї був Є. Ф. Буринський, який за допомогою винайдення методу пiдсилення контрастiв поставив на належний рiвень дослiдження документiв. В судово-дослiднiй фотографiї широке застосування отримали iнфракраснi променi ( вiдкритi В. Гершелем в 1800 р.), ультрафiолетовi (І. Рiттер i У. Волластон 1801 р. ), ренгеновське промiння ( в 1895 вiдкрив нiмецький вчений В. Ренген ), гама-променi (вiдкритi в кiнцi ХІХ ст. П. i М. Кюрi).
дослiджень залучались "обiзнанi " люди з числа лiкарiв, полiцейських, професорiв, вчителiв, якi мали "спецiальнi пiзнання i набули особливого досвiду". Як вже зазначалось медичну експертизу проводили лiкарськi управи, експертизи в спавах пiдробки грошових знакiв - Експедицiя заготовлення державних паперiв, в окремих випадках Центральна хiмiчна лабораторiя Мiнiстерства фiнансiв. Досить часто при проведеннi складних експертиз звертались до Академiї наук, яка здiйснювала переважно дослiдження судово-медичного та хiмiчного характеру. З 1912 р. в великих мiстах були створенi кабiнети науково-судових експертиз зокрема такi кабiнети були створенi в Одесi i Києвi. Кабiнети складались з трьох вiддiлiв : фотографiчного, кримiнально-технiчного, та хiмiчного.
Особливу систему кримiналiстичних закладiв становили кримiнально-реєстрацiйнi пiдроздiли полiцiї. Перший такий заклад був створений в 1890 р., як антропометрична станцiя. В 1892 вiдкрилось ще 12 подiбних станцiй єдина з яких була на територiї України - це Одеська анторпометрична станцiя, i лише в 1901 р. така станцiя була створена в Києвi. В цих бюро за допомогою антропометрiї та частково дактилоскопiї проводилась реєстрацiя та iдентифiкацiя злочинцiв. Слiд зазначити, що в Росiї дактилоскопiя не була належним чином оцiнена i розглядалась, як допомiжний метод до антропометрiї. Хоча можна вiдмiтити, що мало по малу по iнiцiативi окремих посадових осiб (начальник Києвської сискної полiцiї - колежський секретар Г. М. Рудой) дактилоскопiя зайняла належне мiсце серед методiв iдентифiкацiї злочинцiв.
З метою поширення позитивного досвiду та уникнення помилок в кримiналiстицi проводяться з"їзди експертiв-кримiналiстiв. Перший такий з"їзд був проведений 1-9 липня 1915 р. в Петроградi. Його учасниками були керiвники кабiнетiв науково-судових експертиз, помiчники, окремi суддi, медики судовi слiдчi.
Наука кримiналiстика i судовi-експертнi установи в Українi по справжньому почали створюватись тiльки пiсля скасування старих судових установ.
3 грудня 1918 р. декретом Тимчасового робiтничого-селянського уряду України була створена Всеукраїнська Надзвичайна комiсiя, 14 лютого 1919 р. було прийняте "Тимчасове Положення про народнi суди i революцiйнi трибунали", а 1 березня 1919 р. - про Народний комiсарiат юстицiї (НКЮ), який контролював дiяльнiсть судiв та слiдства. Для цiого в структурi юстицiцї було створено контрольно-слiдчий вiддiл.
16 квiтня 1919 р. Рада Народних Комiсарiв УСРР також прийняла декрет "Про органiзацiю карного розшуку", який не тiльки закрiпив правове положення вже дiючих у деяких мiстах карно-розшукових установ, але й визначив на територiї держави єдину органiзацiю карного розшуку. Карний розшук УСРР був пiдпорядкований НКЮ i в структурному вiдношеннi складався з судово-карного розшуку, в обов"язки якого входило вжиття оперативно-розшукових заходiв i судово-карної мiлiцiї, на яку покладалось проведення дiзнання.
3 квiтня 1920 р. РНК УСРР прийняла "Положення про органiзацiю вiддiлiв карного розшуку", яке закрiпило в Українi аналогiчне, прийнятим у РСФРР, органiзацiйно-правових форм побудови апарату карного розшуку. Тепер вiн був складовою частиною мiлiцiї i переходив у пiдпорядкування НКВС. Розшук злочинцiв в основному здiйснювався за ознаками словесного портрета, для чого була прийнята "Інструкцiя по складанню словесного портрета", рекомендованi правила фотографування злочинцiв i трупiв сигналiтичним методом. У 1922 р. губернськi вiддiли розшуку були обладнаннi засобами дактилоскопiювання i фотографування. В Українi формувалась єдина дактилоскопiчна десятипальцева картотека, в якiй карти класифiкувались за основною i додатковою формулою Гальтона-Генрi. Незважаючи на важкi умови Укрцентррозшук та мiсцева влада приймали мiри по пiдготовцi кадрiв, проводили спецiальнi курси для пiдвищення майстерностi спiвробiтникiв карного розшуку з окремих напрямкiв практичної дiяльностi, швидкими темпами формувалась професiйна бiблiотека.
Постановою РНК УСРР вiд 10 червня 1923 р. у мiстах Києвi, Харьковi, Одесi були створенi кабiнети науково-судової експертизи, якi вiдновили свою роботу на базi ранiше дiючих кабiнетiв. Крiм виконання експертиз при розслiдуваннi конкретних злочинiв вони були зобов"язанi вести науково-дослiдну роботу. В 1925 р. цi кабiнети були перетворенi на iнтитути науково-судової експертизи.
Можна з впевненiстю сказати, що характерезуючи розвиток кримiналiстики не можна згадати всi вiхи iсторiї, так як кримiналiстика настiльки багатогранна наука, яку не можна охопити темою данної роботи. Тому не слiд забувати про окремi дослiдження стосовно розвитку того чи iншого напрямку кримiналiстики.
Необхiдно, ще в декiлькох словах дати оцiнку сучасному стану кримiналiстики.
"язаний з дiяльнiстю науково-дослiдних iнститутiв Мiнiстерства юстицiї України, кафедрами окремих унiверситетiв, дiяльнiстю експертно-кримiналiстичних пiдроздiлiв Мiнiстерства внутрiшнiх справ.
Зараз, в системi Мiнiстерства юстицiї України функцiонує три iнститути судових еспертиз, одна кримiналiстична лабораторiя i бiля десяти фiлiй в яких виконуються рiзноманiтнi експертизи. Мiнiстерство внутрiшнiх справ України має мережу експертних кримiналiстичних пiдроздiлiв. У кожному обласному i мiському УВС функцiонує експертно-кримiналiстичний пiдроздiл (вiддiл, вiддiлення, група), а в Мiнiстерствi внутрiшнiх справ України - Експертно-кримiналiстичне управлiння i Кримiналiстичний центр. Спiвробiтники кримiналiстичних пiдроздiлiв Мiнiстерства внутрiшнiх справ виступають як експерти в судi або фахiвцi при виконаннi слiдчих дiй.
Експертнi кримiналiстичнi пiдроздiли є у Служби Безпеки України i вiйськових округах Мiнiстерства оборони України. Цi лабораторiї виконують в основному поперднi дослiдження при виконаннi дiзнання i попереднього слiдства, а також деякi види нескладних кримiналiстичних експертиз.
"язаний в деякiй мiрi з ровитком окремих галузей спецiальних знань.
2. На сьогоднiшнiй день не iснує єдиного визначення, що таке наука кримiналiстика. Найбiльш прийнятним на мою думку є наступне визначення, "Кримiналiстика - наука, що вивчає закономiрностi утворення, виявлення, збирання, дослiдження i використання слiдiв кримiнально-релевантних подiй, з метою iдентифiкацiї ( в широкому розумiннi цього слова ).
б) з середини ХІХ до початку ХХ ст.
-- за напрямком розвитку спецiальних знань : а) розвиток методiв кримiналiстичної реєстрацiї ;
в) розвиток судової таксикологiї;
д) розвиток кримiналiстичної одорологiї;
е) розвиток iнших напрямкiв кримiналiстики;
-- за розвитком наукових знань : а) донаукова кримiналiстика;
-- за групами країн в яких проходив розвиток кримiналiстики :
а) Австрiйсько-нiмецький - достатньо високий рiвень розвитку кримiналiстики (теорiї)
в) Англо-саксонський - кримiналiстика має прикладне значення, яка вивчається в спецiалiзованих полiцейських академiях ( обмежана кiлькiсть загально-теоретичних дослiджень);
г) Схiдноєвропейський ( радянський ) - достатньо високий рiвень, порiвняно з iншими напрямками, теоретичних розробок в областi науки, але недостатнiй рiвень технiчного забезпечення;
4. Історiя розвитку кримiналiстики дозволяє краще зрозумiти витоки, соцiальну функцiю та тенденцiї розвитку кримiналiстики.
5. Необхiдно вiдмiтити, що iсторiя розвитку кримiналiстики на Українi на сьогоднiшнiй день недостатньо розвинута i потребує детального аналiзу.
| 
